\v 16 Яків був батьком Йосифа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христом.
\v 17 Отже, від Авраама до Давида всього було чотирнадцять поколінь, від Давида до переселення у Вавилон – чотирнадцять поколінь і від переселення у Вавилон до Христа – чотирнадцять поколінь.
\s1 Народження Ісуса Христа
\v 18 Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, Його мати, була заручена з Йосифом. Перед їхнім одруженням виявилося, що вона вагітна від Святого Духа.
\v 19 Але Йосиф, її чоловік, був праведним і, не бажаючи зганьбити Марію, вирішив таємно відпустити її.
\v 20 Коли ж він про це думав, зʼявився йому уві сні ангел Господній та сказав: «Йосифе, сину Давида, не бійся взяти Марію, дружину свою, бо зачате в ній – від Духа Святого.
\v 21 Вона народить Сина, і ти назвеш Його Ісус\f + \fr 1:21 \ft У перекладі з давньоєврейської означає «Господь спасає».\f*, бо Він спасатиме народ Свій від його гріхів».
\v 22 Усе це сталося, щоби сповнилось сказане Господом через пророка:
\v 6 „І ти, Віфлеєме, земле Юдина, нічим не менший серед володінь Юдиних, бо з тебе вийде Володар, Який буде пасти народ Мій, Ізраїль“».\f + \fr 2:6 \ft \xt Див. Мих. 5:2\xt*.\f*
\v 7 Тоді Ірод таємно покликав мудреців та довідався в них про час, коли зʼявилася зірка.
\v 8 І, надіславши їх до Віфлеєма, сказав: «Ідіть та добре розвідайте про Дитя, а коли знайдете, то сповістіть мене, щоб я також прийшов та поклонився Йому».
\v 9 Вислухавши царя, вони пішли. І ось зірка, яку бачили на сході, ішла перед ними, доки не зупинилася над місцем, де було Дитя.
\v 10 Побачивши зірку, вони дуже зраділи.
\v 11 Коли увійшли в дім, побачили Дитя з Марією, Його матірʼю, і, впавши ниць, вони поклонилися Йому; потім відкрили свої скарбниці й піднесли Йому дари: золото, ладан та смирну.
\v 12 І, отримавши застереження уві сні, щоб не верталися до Ірода, вони повернулися іншою дорогою до своєї країни.
\s1 Втеча до Єгипту
\v 13 Коли ж вони пішли, ангел Господній зʼявився уві сні Йосифові й сказав: «Встань, візьми Дитя та Його матір і втікай до Єгипту. Залишайся там, доки я не скажу, бо Ірод шукатиме Дитя, щоб убити Його».
\v 14 Йосиф піднявся вночі, узяв Дитя та Його матір і пішов до Єгипту.
\v 15 Він залишався там до смерті Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: «З Єгипту Я покликав Мого Сина».\f + \fr 2:15 \ft \xt Див. Ос. 11:1\xt*.\f*
\v 16 Коли Ірод побачив, що мудреці його обманули, то дуже розлютився й наказав повбивати у Віфлеємі та всіх його околицях усіх хлопчиків віком від двох років і менше, згідно з часом, про який дізнався від мудреців.
\v 18 «Голос чути в Рамі, плач та ридання велике. Рахіль плаче за своїми дітьми і не хоче втішитись, бо їх немає».\f + \fr 2:18 \ft \xt Див. Єр. 31:15\xt*.\f*
\v 19 Після смерті Ірода ангел Господній зʼявився Йосифові уві сні в Єгипті
\v 20 та сказав: «Встань, візьми Дитя та Його матір та йди в землю Ізраїльську, бо вмерли ті, що бажали забрати життя Дитини».
\v 21 Тоді він встав, узяв Дитя та Його матір і прийшов до землі Ізраїльської.
\v 22 Але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість свого батька Ірода, \add Йосиф\add* побоявся йти туди і, попереджений уві сні, пішов у землю Галілейську.
\v 23 Прибувши туди, оселився в місті, яке називалося Назарет, аби збулося сказане через пророків, що Він буде названий Назарянином\f + \fr 2:23 \ft Можливо, Матвій говорить про нащадка з роду Давидового. \xt Див. Іс. 11:1\xt*.\f*.
\v 3 Він той, про кого було сказано через пророка Ісаю: «Голос кличе в пустелі: „Приготуйте дорогу Господеві, вирівняйте шляхи для Нього!“»\f + \fr 3:3 \ft \xt Див. Іс. 40:3\xt*.\f*
\v 4 Іван же мав одяг із верблюжої шерсті й шкіряний пояс довкола стегон. Його їжею була сарана та дикий мед.
\v 5 Тоді приходили до нього \add мешканці\add* Єрусалима, усієї Юдеї та всієї околиці Йордану
\v 6 й були охрещені Іваном у річці Йордані, визнаючи свої гріхи.
\v 7 Але побачивши багатьох фарисеїв та садукеїв, які приходили охреститися, він сказав їм: «Роде гадючий! Хто порадив вам тікати від гніву, що наближається?
\v 8 Чиніть же плоди, достойні покаяння,
\v 9 і не думайте говорити в собі: „Наш батько – Авраам!“ Бо кажу вам: Бог може з цього каміння створити дітей для Авраама!
\v 10 Уже й сокира лежить біля коріння дерев! Кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубають та вкидають у вогонь.
\v 11 Я хрещу вас водою на покаяння, але після мене йде Сильніший за мене, Якому я не достойний нести сандалії. Він буде хрестити вас Духом Святим та вогнем.
\v 12 У Його руці лопата, і Він ретельно очистить Свій тік і збере Свою пшеницю до житниці, а полову спалить у невгасимому вогні».
\s1 Хрещення Ісуса
\v 13 Тоді прийшов Ісус із Галілеї до Йордану, щоб Іван охрестив Його.
\v 16 Тільки-но Ісус був охрещений, Він одразу вийшов із води, і ось небеса розкрилися Йому, і Він побачив Духа Божого, Який сходив на Нього, як голуб.
\v 3 Тоді спокусник, підійшовши, промовив до Нього: ―Якщо Ти Син Божий, скажи, щоб ці камені стали хлібами.
\v 4 \add Ісус\add* же у відповідь сказав: ―Написано: «Не одним тільки хлібом буде жити людина, але кожним словом, яке виходить з уст Божих».\f + \fr 4:4 \ft \xt Див. Повт. 8:3\xt*.\f*
\v 6 сказав Йому: ―Якщо ти Син Божий, кинься вниз, бо написано: «Ангелам Своїм Він віддасть наказ про Тебе, і на своїх долонях вони понесуть Тебе, щоб не спіткнулася нога Твоя об камінь».\f + \fr 4:6 \ft \xt Див. Пс. 90:11-12\xt*.\f*
\v 7 Ісус відповів йому: ―Також написано: «Не спокушай Господа, Бога твого!»\f + \fr 4:7 \ft \xt Див. Повт. 6:16\xt*.\f*
\v 15 «Земля Завулона й земля Нафталі, дорогою до моря та за Йорданом, Галілея язичників.
\v 16 Народ, який сидів у темряві, побачив велике світло, і над тими, хто сидить у країні смертної тіні, засіяло світло».\f + \fr 4:16 \ft \xt Див. Іс. 9:1-2\xt*.\f*
\v 18 Коли \add Ісус\add* проходив біля Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, якого звали Петром, та Андрія, його брата, які закидали сіті в море, оскільки були рибалками.
\v 20 Вони ж відразу залишили сіті та пішли за Ним.
\v 21 Потім пішов далі й побачив двох інших братів: Якова, сина Зеведеєва, та Івана, його брата. Вони сиділи в човні разом зі своїм батьком Зеведеєм та лагодили сіті. \add Ісус\add* покликав і їх.
\v 22 Вони відразу залишили човен та свого батька й пішли за Ісусом.
\s1 Ісус зцілює хворих
\v 23 \add Ісус\add* ходив по всій Галілеї, навчаючи в їхніх синагогах та проповідуючи Добру Звістку Царства \add Небесного\add*. Він зцілював усі хвороби та недуги в народі.
\v 24 Звістка про Ісуса розійшлася по всій Сирії. До Нього приводили всіх хворих і тих, що страждали на різні недуги, а також біснуватих, епілептиків та паралізованих, і Він зціляв їх.
\v 25 Великі натовпи з Галілеї, Десятимістя, Єрусалима, Юдеї та з-за Йордану йшли за Ним.
\c 5
\s1 Нагірна проповідь
\v 1 Побачивши натовп, \add Ісус\add* зійшов на гору; коли Він сів там, Його учні підійшли до Нього.
\v 2 Тоді Він відкрив Свої уста й навчав їх, кажучи:
\v 13 Ви – сіль землі. Але якщо сіль втратить солоність, то чим повернути її смак? Вона вже не придатна ні до чого, хіба що викинути її на вулицю, щоб її топтали люди.
\v 14 Ви – світло світу. Не можна сховати міста, яке стоїть на горі.
\v 15 Ніхто не запалює світильник, щоб поставити його під посудину, але \add ставить\add* на поставець, і він світить усім у домі.
\v 16 Нехай ваше світло так світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославляли вашого Небесного Отця.
\v 17 Не думайте, що Я прийшов знищити Закон або Пророків. Я прийшов не знищити, але сповнити.
\v 18 Бо істинно кажу вам: доки не мине небо та земля, ні одна йота й ні одна риска Закону не мине –усе здійсниться.
\v 19 Якщо хтось порушить одну з цих найменших заповідей та навчатиме так людей, той буде названий найменшим у Царстві Небесному, а хто буде виконувати \add заповіді\add* та навчатиме так \add людей,\add* той буде названий великим у Царстві Небесному.
\v 20 Бо кажу вам: якщо ваша праведність не перевершить \add праведності\add* книжників та фарисеїв, то ніяк не увійдете до Царства Небесного.
\v 21 Ви чули, що було сказано людям у давнину: „Не вбивай!“\f + \fr 5:21 \ft \xt Див. Вих. 20:13\xt*.\f* Якщо хтось вбʼє, підлягає суду.
\v 22 Але Я кажу вам: кожен, хто гнівається на свого брата, підлягає суду. І кожен, хто скаже своєму братові: „Нікчема!“ – підлягає суду Синедріона. А той, хто скаже: „Дурень!“ – підлягає вогню Геєни.
\v 23 Тому якщо навіть приносиш свій дар до жертовника й там згадаєш, що твій брат має щось проти тебе,
\v 24 залиши свій дар там, перед жертовником, та йди спочатку примирися зі своїм братом, а потім прийди та принеси свій дар.
\v 25 Примирися швидко зі своїм супротивником, поки ти з ним у дорозі, щоби противник не віддав тебе судді, а суддя – помічнику, і той не кинув тебе до вʼязниці.
\v 26 Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, поки не заплатиш усе до останнього кодранта.\f + \fr 5:26 \ft Найменша бронзова римська монета, дорівнює 64-й частині динарія.\f*
\v 27 Ви чули, що було сказано: „Не чини перелюбу!“.\f + \fr 5:27 \ft \xt Див. Вих. 20:14\xt*.\f*
\v 28 Але Я кажу вам: кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, уже вчинив перелюб у своєму серці.
\v 29 Якщо твоє праве око спокушає тебе, вирви його та викинь від себе. Бо краще для тебе втратити одну з частин твого тіла, аніж щоб усе тіло було кинуте в Геєну.
\v 30 І якщо твоя права рука спокушає тебе, відрубай її та викинь від себе. Бо краще втратити одну з частин твого тіла, аніж щоб усе тіло йшло до Геєни.
\v 31 Було сказано: „Хто розлучається зі своєю дружиною, нехай дасть їй лист про розлучення“.\f + \fr 5:31 \ft \xt Див. Повт. 24:1\xt*.\f*
\v 32 Але Я кажу вам: кожен, хто розлучається зі своєю дружиною, – за винятком статевої розпусти, – той штовхає її до перелюбу. І той, хто одружується з розлученою, чинить перелюб.
\v 33 Ви чули також, що було сказано людям у давнину: „Не клянись неправдиво, а виконуй перед Господом свої обітниці“.\f + \fr 5:33 \ft \xt Див. Лев. 19:12\xt*.\f*
\v 34 Але Я кажу вам: не кляніться взагалі, ні небом, бо воно є Божим престолом,
\v 35 ні землею, бо вона є підніжжям Його ніг, ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя.
\v 36 Не кляніться й своєю головою, бо не можете жодної волосини зробити білою або чорною.
\v 37 Слово ж ваше нехай буде: так – так, ні – ні. А все, що більше за це, – від лукавого.
\v 43 Ви чули, що було сказано: „Люби ближнього свого та ненавидь свого ворога“.\f + \fr 5:43 \ft \xt Див. Лев. 19:18\xt*.\f*
\v 44 Але Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто вас проклинає, робіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить та переслідує вас,
\v 45 щоб ви були синами вашого Небесного Отця. Адже Він наказує Своєму сонцю сходити над злими й над добрими та посилає дощ на праведних і на неправедних.
\v 46 Якщо ви любите тільки тих, хто любить вас, яку нагороду маєте? Хіба митники не так само роблять?
\v 47 І якщо ви вітаєте тільки ваших братів, що незвичайного робите? Хіба так не роблять і язичники?
\v 48 Отже, будьте досконалі, як і Отець ваш Небесний є досконалим.
\v 1 Стережіться: не чиніть вашої праведності\f + \fr 6:1 \ft Деякі рукописи містять слова: \fqa добрих вчинків.\f* перед людьми, щоб вони вас бачили. Бо не будете мати жодної винагороди від вашого Небесного Отця.
\v 2 Отже, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб їх прославляли люди. Істинно кажу вам: вони вже отримують свою винагороду.
\v 3 Коли ж ти даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить права,
\v 4 щоб твоя милостиня була таємна. Тоді твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.
\v 5 Коли молитесь, не будьте як лицеміри, які люблять стояти й молитися в синагогах та на перехрестях вулиць, щоб їх бачили люди. Істинно кажу вам: вони вже отримують свою винагороду.
\v 6 Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату та, зачинивши двері, помолися твоєму Отцю таємно. Тоді твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.
\v 7 Коли молитесь, не говоріть багато, як язичники, які думають, що завдяки своїй багатослівності будуть вислухані.
\v 8 Тож не будьте схожими на них, бо Отець ваш знає, які ви маєте потреби, перш ніж ви попросите в Нього.
\v 12 І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.
\v 13 І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь!“\f + \fr 6:13 \ft Деякі рукописи не містять слів: \fq Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь!\f*
\v 16 Коли ви постите, не будьте, як лицеміри, які сумують та виснажують свої обличчя, щоб показати людям, що вони постять. Істинно кажу вам: вони вже отримують свою винагороду.
\v 17 Ти ж, коли постиш, намасти свою голову та вмий своє обличчя,
\v 18 щоб твій піст показувати не людям, а лише Отцеві, Який бачить таємне. І твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі.
\v 19 Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа нищать їх і де злодії підкопують та крадуть їх.
\v 20 Натомість збирайте собі скарби на небі, де ані міль, ані іржа не нищать їх і де злодії не підкопують і не крадуть їх.
\v 21 Бо де скарб твій, там буде й твоє серце.
\v 22 Світлом для тіла є око. Тому якщо твоє око буде здорове, то все твоє тіло буде наповнене світлом.
\v 23 Але якщо твоє око буде лихе, то й все тіло буде в темряві. Отже, якщо світло, яке в тобі, – це темрява, то наскільки ж велика \add ця\add* темрява!
\v 24 Ніхто не може служити двом господарям, бо одного ненавидітиме, а другого любитиме, або одним буде нехтувати, а іншому буде відданим. Не можете служити Богові та багатству.
\v 25 Тому Я кажу вам: не турбуйтеся про життя ваше – що будете їсти чи що будете пити, ні про тіло ваше – що будете вдягати. Хіба життя не більше за їжу, а тіло – за одяг?
\v 26 Подивіться на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть і не збирають у сховище, і все ж ваш Небесний Отець їх годує. Наскільки ж ви цінніші за них?
\v 27 І хто з вас, турбуючись, може додати до свого зросту хоч один лікоть?
\v 28 Чому турбуєтеся про одяг? Подивіться на польові лілії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть.
\v 29 Та Я кажу вам: навіть Соломон у всій своїй величі не одягався так, як будь-яка з них.
\v 30 Якщо ж Бог польову траву, котра сьогодні є, а завтра буде кинута у вогонь, так одягає, хіба не краще Він одягне вас, маловіри?
\v 31 Не турбуйтеся кажучи: „Що ми будемо їсти?“, або: „Що ми будемо пити?“, чи: „У що зодягнемось?“
\v 32 Бо все це язичники шукають, але ваш Небесний Отець знає, що потребуєте цього.
\v 33 Шукайте найперше Царства Божого й праведності Його, а все це додасться вам.
\v 34 Не турбуйтеся про завтрашній день, бо завтрашній день турбуватиметься про себе сам. Вистачає дневі своєї турботи.
\v 21 Не кожен, хто говорить Мені: „Господи! Господи!“, увійде до Царства Небесного, а лише той, хто виконує волю Мого Небесного Отця.
\v 22 Багато хто буде казати Мені того дня: „Господи! Господи! Чи не Твоїм імʼям ми пророкували? Чи не Твоїм імʼям виганяли демонів? І чи не Твоїм імʼям робили багато чудес?“
\v 23 Тоді скажу їм: „Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене ви, що чините беззаконня!“
\v 2 І ось один прокажений прийшов, поклонився Йому й промовив: ―Господи, якщо хочеш, Ти можеш мене очистити.
\v 3 \add Ісус\add* простягнув руку, доторкнувся до нього й промовив: ―Хочу, будь чистим! І вмить \add чоловік\add* очистився від прокази.
\v 4 Ісус сказав йому: ―Дивись, нікому не кажи про це, але йди, покажи себе священникові та принеси дар, який наказав Мойсей, їм на свідчення.\f + \fr 8:4 \ft \xt Див. Лев. 14:1-32\xt*.\f*
\v 9 Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою воїнів. Кажу одному: «Іди!» –і він іде, а іншому: «Прийди!» –і він приходить, ірабу моєму: «Зроби це!» –і він робить.
\v 17 щоб сповнились слова, сказані через пророка Ісаю: «Він узяв на Себе наші хвороби і поніс наші недуги».\f + \fr 8:17 \ft \xt Див. Іс. 53:4\xt*.\f*
\v 28 Коли \add Ісус\add* прийшов на другий берег \add моря\add*, у землю Гадаринську, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць. Вони були дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
\v 2 І ось до Нього принесли паралізованого, що лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Не бійся, сину! Прощаються тобі гріхи твої!»
\v 9 Коли Ісус повертався звідти, то побачив чоловіка, на імʼя Матвій, що сидів при збиранні мита, і сказав йому: «Іди за Мною!» Той, вставши, пішов за Ісусом.
\v 13 Ідіть же й навчіться, що значить: «Милосердя хочу, а не жертви».\f + \fr 9:13 \ft \xt Див. Ос. 6:6\xt*.\f* Бо Я прийшов покликати до покаяння не праведних, а грішників.
\v 14 Тоді прийшли до Нього Іванові учні й запитали: ―Чому ми та фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?
\v 15 Ісус відповів: ―Чи можете друзів нареченого змусити постити, доки наречений з ними? Але настануть дні, коли наречений забереться від них, і тоді поститимуть.
\v 16 Ніхто ж не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка з неї збіжиться та відірве з одежі, і діра стає ще більшою.
\v 17 Ніхто не наливає молодого вина в старі бурдюки, адже бурдюки розірвуться –і вино виллється, а бурдюки пропадуть. Молоде вино вливають у нові бурдюки –і збережеться й одне, і друге.
\s1 Зцілення однієї жінки та воскресіння доньки Яіра
\v 18 Коли \add Ісус\add* казав їм це, ось прийшов один із керівників \add синагоги\add*, вклонився Йому та сказав: «Моя донька тільки що померла, але прийди та поклади на неї Свою руку –і вона оживе».
\v 19 Піднявшись, Ісус з учнями пішли за ним.
\v 20 І ось одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одежі,
\v 21 бо вона говорила сама собі: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!».
\v 35 Ісус ходив через усі міста та села й навчав у їхніх синагогах, проповідуючи Добру Звістку Царства \add Небесного\add*. Він зцілював усі хвороби та недуги.
\v 36 Побачивши людей, \add Ісус\add* змилосердився над ними, тому що вони були втомлені та безпорадні, як вівці, що не мають пастуха.
\v 5 Цих дванадцятьох Ісус надіслав та наказав їм: «На дорогу язичників не йдіть і в міста самарянські не входіть.
\v 6 А йдіть краще до загублених овець дому Ізраїля.
\v 7 Ідіть та проповідуйте кажучи: „Наблизилось Царство Небесне“.
\v 8 Хворих зцілюйте, мертвих воскрешайте, прокажених очищайте, демонів виганяйте. Даром отримали – даром давайте.
\v 9 Не беріть ні золота, ні срібла, ні грошей до поясів своїх,
\v 10 ні торбини в дорогу, ні двох сорочок, ні взуття, ні палиці, бо робітник достойний своєї їжі.
\v 11 А коли увійдете в якесь місто чи село, дізнайтеся, хто в ньому достойний, і залишайтеся в нього, поки не вийдете.
\v 12 Зайшовши в дім, привітайте його, кажучи: „Мир цьому дому!“\f + \fr 10:12 \ft Деякі рукописи не містять слів: \fq кажучи: „Мир цьому дому!“\f*
\v 13 І якщо той дім дійсно достойний, мир ваш зійде на нього. Якщо ж недостойний, ваш мир повернеться до вас.
\v 14 А якщо хтось не прийме вас і не послухає ваших слів, то, виходячи з того дому або з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг.
\v 15 Істинно кажу вам: легше буде землі Содомській і Гоморрській у день суду, ніж тому місту.
\v 16 Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків. Тому будьте мудрі, як змії, та невинні, як голуби.
\v 17 Стережіться людей, бо вони віддаватимуть вас до судів іу своїх синагогах битимуть вас.
\v 18 Поведуть вас до правителів та царів заради Мене, на свідчення їм та язичникам.
\v 19 Коли видаватимуть вас, не турбуйтеся, як і що казати, бо дано буде вам у той час, що казати:
\v 20 не ви будете говорити, а Дух Отця вашого промовлятиме через вас.
\v 21 Брат видасть на смерть брата, а батько – дитину. Повстануть діти проти батьків та вбиватимуть їх.
\v 22 І всі будуть ненавидіти вас через імʼя Моє. Але хто витримає до кінця, той буде спасенний.
\v 23 Коли ж будуть вас переслідувати у цьому місті, тікайте до іншого. Істинно кажу вам: ви не закінчите \add обходити\add* всі міста Ізраїлю, як прийде Син Людський.
\v 24 Учень не вищий за \add свого\add* вчителя, араб не вищий за свого господаря.
\v 25 Достатньо учневі стати, як його вчитель, ірабу стати, як його господар. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то наскільки більше \add називатимуть так\add* Його домашніх.
\v 26 Не бійтеся їх, бо немає нічого захованого, що не відкрилося б, і нічого таємного, що не стало б відомим.
\v 27 Те, що Я кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і те, що чуєте на вухо, проповідуйте з дахів.
\v 28 Не бійтеся тих, хто, вбиваючи тіло, не може вбити душі. Бійтеся більше Того, Хто може і душу, і тіло знищити в Геєні.
\v 29 Хіба два горобці не продаються за асарій?\f + \fr 10:29 \ft Дрібна монета, яка дорівнювала 116 частині динарія. Динарій був звичайною платою за робочий день.\f* Однак жоден із них не впаде на землю без відома Отця вашого.
\v 30 У вас же на голові навіть волосся пораховане.
\v 31 Отже, не бійтеся: ви набагато цінніші за горобців.
\v 32 Кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Я визнаю перед Моїм Небесним Отцем.
\v 33 Але кожного, хто зречеться Мене перед людьми, зрікусь і Я перед Моїм Небесним Отцем.
\v 34 Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю. Я прийшов принести не мир, а меч.
\v 36 і ворогами людини будуть її домашні“.\f + \fr 10:36 \ft \xt Див. Мих. 7:6\xt*.\f*
\v 37 Хто любитиме свого батька та матір більше, ніж Мене, той не достойний Мене, і хто любитиме сина або доньку більше, ніж Мене, той не достойний Мене.
\v 38 І хто не бере хреста свого й не йде за Мною, той не достойний Мене.
\v 39 Хто зберігає життя своє, той втратить його, а хто втратить його заради Мене, знайде його.
\v 40 Хто приймає вас, Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто надіслав Мене.
\v 41 Хто приймає пророка в імʼя пророка, отримає винагороду пророка, і хто приймає праведника в імʼя праведника, отримає винагороду праведника.
\v 42 І хто дасть тільки чашу холодної води одному з цих малих в імʼя учня, – істинно кажу вам, – не втратить своєї винагороди».
\v 10 Він той, про кого написано: „Ось Я посилаю Мого посланця перед обличчям Твоїм, який приготує дорогу перед Тобою“.\f + \fr 11:10 \ft \xt Див. Мал. 3:1\xt*.\f*
\v 11 Істинно кажу вам: серед народжених жінками ще не було більшого за Івана Хрестителя, але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
\v 12 Від днів Івана Хрестителя й донині Царство Небесне здобувається силою, і хто докладає зусиль, той здобуває його.\f + \fr 11:12 \ft Або: \fqa Царство Боже піддається нападам, і жорстокі люди намагаються оволодіти ним.\f*
\v 13 Адже всі Пророки та Закон пророкували до Івана.
\v 14 І якщо хочете знати, він – Ілля, який має прийти.\f + \fr 11:14 \ft \xt Див. Мих. 4:5-6\xt*.\f*
\v 15 Хто має вуха, нехай слухає!
\v 16 Із ким же Мені порівняти цей рід? Він подібний до дітей, котрі сидять на базарі та, звертаючись до інших,
\v 18 Прийшов Іван, який не їсть і не пʼє, а вони кажуть: „Має демона!“
\v 19 Прийшов Син Людський, Який їсть і пʼє, а вони кажуть: „Ось чоловік – ненажера й пʼяниця, приятель митників та грішників“. Однак мудрість виправдана її власними ділами».
\v 21 «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то вони давно би покаялися в мішковині та попелі.
\v 22 Проте кажу вам: Тиру та Сидону легше буде в день суду, ніж вам.
\v 2 Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ―Ось Твої учні роблять те, чого не дозволено робити в Суботу!
\v 3 Тоді Він сказав їм: ―Ви не читали, що зробив Давид,\f + \fr 12:3 \ft \xt Див. Лев. 24:8-9; 1 Сам. 21:1-6\xt*.\f* коли зголоднів він, а також і ті, що були з ним?
\v 4 Як увійшов у Дім Божий та зʼїв хліби покладання, котрі не дозволено було їсти ані йому, ані тим, хто був із ним, а тільки священникам?
\v 5 Абохіба ви не читали в Законі, що в Суботу в Храмі священники порушують Суботу й залишаються невинними?\f + \fr 12:5 \ft \xt Див. Вих. 20:8-10; Повт. 5:12-14\xt*.\f*
\v 6 Але Я кажу вам: тут щось більше, ніж Храм.
\v 7 Якби ви зрозуміли, що означає: «Милосердя хочу, а не жертви»,\f + \fr 12:7 \ft \xt Див. Ос. 6:6\xt*.\f* то не засуджували б невинних.
\v 23 Усі люди дивувались та говорили: ―Чи це не Син Давидів?
\v 24 Але фарисеї, почувши \add це\add*, казали: ―Він виганяє демонів не інакше, як \add силою\add* Вельзевула, володаря демонів.
\v 25 \add Ісус\add* же, знаючи їхні думки, відповів: ―Кожне царство, розділене в собі, буде спустошене, і кожне місто чи дім, розділені в собі, не встоять.
\v 26 Якщо сатана виганяє сатану, то він розділився в собі самому. Як же тоді встоїть його царство?
\v 27 І якщо Я виганяю демонів Вельзевулом, то ким виганяють ваші сини? Тому вони будуть вашими суддями.
\v 28 Але якщо Я Духом Божим виганяю демонів, то прийшло до вас Царство Боже.
\v 29 Або як може хтось увійти в дім сильного та забрати його майно, якщо спочатку не звʼяже сильного? Лише тоді пограбує його дім.
\v 30 Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
\v 31 Тому кажу вам: усякий гріх та богохульство проститься людям, але богохульство проти Духа не проститься.
\v 32 І якщо хтось скаже слово проти Сина Людського, йому проститься, але якщо хтось скаже проти Святого Духа, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому.
\v 33 Або визнайте дерево добрим і плід його добрим, або визнайте дерево поганим і плід його поганим.\f + \fr 12:33 \ft Або: \fqa Якщо дерево добре, і його плоди будуть добрими; але якщо дерево гниле, то і його плоди теж будуть гнилі.\f* Бо дерево пізнається за плодом.
\v 34 Роде гадючий, як ви можете казати добре, будучи злими? Адже чим переповнене серце, те говорять вуста.
\v 35 Добра людина з доброї скарбниці виносить добро, а погана людина з лихого скарбу виносить зло.
\v 36 Кажу вам: за кожне пусте слово, яке скажуть люди, вони відповідатимуть у день суду.
\v 37 Бо з твоїх слів будеш виправданий і з твоїх слів будеш засуджений.
\v 40 Адже так, як Йона\f + \fr 12:40 \ft \xt Див. Йона. 2:1\xt*.\f* був у череві кита три дні та три ночі, так буде й Син Людський у серці землі три дні та три ночі.
\v 41 Люди Ніневії\f + \fr 12:41 \ft \xt Див. Йона. 3:6-9\xt*.\f* встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялись через проповідь Йони, а ось тут Хтось більший за Йону.\f + \fr 12:41 \ft Букв: \fqa щось більше за Йону.\f*
\v 42 Цариця Півдня\f + \fr 12:42 \ft \xt Див. 1 Цар. 10:1-13\xt*.\f* встане на суд із цим родом і засудить його, бо вона прийшла з далекого краю землі послухати Соломонову мудрість, а ось тут Хтось більший за Соломона.\f + \fr 12:42 \ft Буквально: \fqa щось більше за Соломона.\f*
\v 43 Коли нечистий дух виходить із людини, то йде в місця безводні шукати відпочинку й, не знаходячи,
\v 44 каже: «Повернусь я у дім свій, звідки вийшов». І, повернувшись, знаходить його порожнім, заметеним та прибраним.
\v 45 Тоді він іде й бере з собою інших сімох духів, гірших за себе, і входять та живуть там. І для людини останнє стає гіршим за попереднє. Так буде і з цим злим родом.
\v 13 Тому до них Я говорю притчами, бо вони, «дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють».
\v 14 Щодо них збувається пророцтво Ісаї, що каже: «Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте; будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.
\v 15 Бо серце цього народу згрубіло, важко стали чути вухами й очі свої заплющили, щоб не побачити очима, не почути вухами, не зрозуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх».\f + \fr 13:15 \ft \xt Див. Іс. 6:9-10\xt*.\f*
\v 29 Він сказав: „Ні, щоб, виполюючи кукіль, не повиривали й пшениці“.
\v 30 Залиште, щоб обоє росли разом до жнив. А під час жнив я скажу женцям: „Зберіть спочатку кукіль та повʼяжіть його в снопи, щоб спалити, а пшеницю зберіть до моєї клуні“».
\v 31 \add Ісус\add* розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та посіяв на своєму полі.
\v 32 Хоча воно і є найменшим серед усього насіння, але коли виростає, стає більшим за інші рослини й стає деревом, до якого прилітають птахи небесні та гніздяться на його гілках».
\v 33 \add Ісус\add* розповів їм ще іншу притчу: «Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,\f + \fr 13:33 \ft Приблизно 27 кілограмів.\f* доки все вкисло».
\v 35 щоб збулося сказане через пророка: «Відкрию в притчі вуста Мої, розповім про приховане від початку світу».\f + \fr 13:35 \ft \xt Див. Пс. 77:2\xt*.\f*
\v 58 І не зробив там багато чудес через їхнє невірʼя.
\c 14
\s1 Увʼязнення та смерть Івана Хрестителя
\v 1 У той час тетрарх Ірод\f + \fr 14:1 \ft Ірод Антипа – син царя Ірода Великого, правитель Галілеї та Переї.\f* почув про Ісуса
\v 2 та сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».
\v 3 Бо Ірод, схопивши Івана, звʼязав його та посадив до вʼязниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата,
\v 4 тому що Іван казав йому: «Не годиться тобі одружуватися з нею!»
\v 5 Ірод бажав би вбити його, але боявся народу, який вважав Івана пророком.
\v 6 Коли святкували день народження Ірода, дочка Іродіади станцювала серед \add гостей\add* і сподобалася Іродові.
\v 7 За це він клятвою обіцяв дати їй усе, що вона тільки попросить.
\v 8 Вона ж, навчена своєю матірʼю, сказала: «Дай мені на блюді голову Івана Хрестителя».
\v 9 Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, наказав виконати її бажання.
\v 10 Він надіслав \add людей\add* до вʼязниці відрубати Іванові голову.
\v 11 Його голову принесли на блюді та віддали дівчині, а вона віднесла її своїй матері.
\v 12 Після того учні Івана прийшли, забрали його тіло та поховали, а потім прийшли та сповістили про це Ісуса.
\s1 Ісус годує пʼять тисяч
\v 13 Коли Ісус почув це, то сів у човен та відплив звідти в пустинне місце, щоб бути на самоті. Але люди з різних міст, дізнавшись про це, пішли пішки за Ним.
\v 14 Вийшовши на берег, \add Ісус\add* побачив багато людей, змилосердився над ними та зцілив їхніх хворих.
\v 19 \add Ісус\add* наказав людям посідати на траву. Потім узяв пʼять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав хліби учням, а учні \add роздали\add* людям.
\v 20 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять повних кошиків залишків.
\v 21 Тих, що їли, було близько пʼяти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
\s1 Ісус іде по воді
\v 22 Відразу після цього \add Ісус\add* звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік раніше за Нього, поки Він відпустить людей.
\v 23 А відпустивши людей, \add Ісус\add* зійшов на гору, щоб помолитися на самоті. Коли настав вечір, Він залишився там один.
\v 24 Човен віддалився вже далеко від берега, і через супротивний вітер його почали кидати хвилі.
\v 25 О четвертій сторожі ночі\f + \fr 14:25 \ft Тобто між третьою та шостою годинами.\f* \add Ісус\add* пішов до Своїх учнів, ідучи по воді.
\v 26 Побачивши, що Він іде по воді, учні жахнулись і з переляку закричали: «Це привид!»
\v 4 Адже Бог сказав: «Шануй батька та матір»,\f + \fr 15:4 \ft \xt Див. Вих. 20:12; Повт. 5:16\xt*.\f* а також: «Той, хто зневажає батька або матір, нехай буде покараний смертю!»\f + \fr 15:4 \ft \xt Див. Вих. 21:17; Лев. 20:9\xt*.\f*
\v 5 Ви ж говорите, що той, хто скаже батькові або матері: «Те, чим я міг би допомогти тобі, – дар Богові»,
\v 6 той \add може\add* не шанувати своїх батьків. Так ви скасували Слово Боже через свій звичай.
\v 7 Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, коли казав:
\v 22 І ось прийшла до Нього одна жінка-ханаанеянка з тієї землі. Вона казала благаючи: ―Господи, Сину Давида, змилуйся наді мною! Моя донька одержима злим духом.
\v 23 Але \add Ісус\add* нічого не відповів їй. Тоді підійшли Його учні та благали Його, кажучи: ―\add Допоможи\add* їй та відпусти, бо вона йде за нами й кричить.
\v 24 У відповідь Він сказав: ―Я посланий лише до загиблих овець народу Ізраїля.
\v 25 Вона ж, підійшовши, вклонилася Йому та сказала: ―Господи, допоможи мені!
\v 26 Він же відповів: ―Не годиться брати хліб від дітей та кидати щенятам.
\v 27 Проте вона сказала: ―Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх господарів.
\v 28 Тоді Ісус відповів їй: ―О жінко, твоя віра велика! Нехай станеться, як ти бажаєш. І тієї ж миті її донька була зцілена.
\v 29 Відійшовши звідти, Ісус пішов до Галілейського моря, зійшов на гору й сів там.
\v 30 І прийшло до Нього багато людей, які мали з собою кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших \add хворих\add*. Вони поклали їх біля Його ніг, і Він зцілив їх.
\v 31 Побачивши, що німі розмовляють, криві стають здоровими, каліки ходять і сліпі бачать, люди дивувались та прославляли Бога Ізраїлевого.
\v 32 Ісус же покликав Своїх учнів та сказав: ―Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, щоб не ослабли в дорозі.
\v 33 Учні спитали Його: ―Звідки в пустелі нам взяти стільки хліба, щоб нагодувати такий натовп?
\v 34 Ісус сказав їм: ―Скільки маєте хлібів? Вони відповіли: ―Сім і декілька малих рибин.
\v 18 Я також кажу тобі: ти – Петро, і на цій скелі Я збудую Мою Церкву, і ворота пекла її не переможуть.\f + \fr 16:18 \ft Буквально: \fqa і ворота царства мертвих її не переможуть.\f*
\v 19 Я дам тобі ключі Царства Небесного; і те, що звʼяжеш на землі, буде звʼязане на небі, і те, що розвʼяжеш на землі, буде розвʼязане на небі.
\v 20 Тоді наказав учням, щоб нікому не казали, що Він – Христос.
\s1 Ісус звіщає Свою смерть та воскресіння
\v 21 Відтоді Ісус почав пояснювати Своїм учням, що Йому належить іти до Єрусалима й багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне.
\v 1 Через шість днів Ісус узяв із Собою Петра, Якова та його брата Івана й вивів їх на високу гору.
\v 2 Там Він преобразився перед ними: Його обличчя засяяло, мов сонце, а Його одяг став білим, як світло.
\v 3 І ось зʼявились їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
\v 4 Петро звернувся до Ісуса й сказав: «Господи, добре нам тут бути! Якщо бажаєш, зробимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі».
\v 5 Коли він ще говорив, ось ясна хмара накрила їх, і з хмари промовив голос: «Це Син Мій улюблений, у Якому Моє вподобання. Його слухайте!»
\v 6 Почувши це, учні впали долілиць, бо дуже злякалися.
\v 12 Але кажу вам: Ілля вже прийшов,\f + \fr 17:12 \ft \xt Див. Мал. 4:5-6\xt*.\f* та не впізнали його й вчинили з ним усе, що схотіли. Так само й Син Людський має постраждати від них.
\v 19 Тоді учні підійшли до Ісуса й наодинці запитали: ―Чому ми не змогли вигнати демона?
\v 20 Він відповів: ―Через ваше маловірʼя. Істинно кажу вам: якщо ви матимете віру, як гірчичне зерно, і скажете цій горі: «Перейди звідси туди!», – вона перейде. Нічого неможливого для вас не буде.
\v 24 Коли вони прибули до Капернаума, прийшли до Петра ті, що збирали дводрахмову данину\f + \fr 17:24 \ft Податок, який кожен єврей повинен був сплачувати щороку. Він дорівнював двом динаріям – платі за два робочі дні.\f*, і запитали: ―Ваш учитель платить дводрахмову данину?
\v 25 Він відповів: ―Так! Коли ж Петро зайшов у дім, Ісус випередив його, запитавши: ―Симоне, як ти думаєш, від кого збирають данину або податок земні царі, від своїх синів чи від чужих?
\v 26 Симон відповів: ―Від чужих. Тоді Ісус сказав: ―Отже, сини вільні \add від податку\add*.
\v 27 Але щоб не спокушати їх, іди до моря, закинь вудку й витягни першу рибу, яку впіймаєш. Відкривши їй рота, ти знайдеш статер.\f + \fr 17:27 \ft Грецька срібна монета вартістю чотири драхми. Грецька драхма дорівнювала римському динарію.\f* Візьми його та віддай їм за Мене й за себе.
\v 6 Якщо хтось спокусить одного з цих малих, що вірують у Мене, то для нього було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й втопили у відкритому морі.
\v 7 Горе світові від спокус, бо спокуси повинні приходити, але горе тій людині, через яку приходить спокуса.
\v 8 Якщо твоя рука або нога спокушає тебе, відріж її та відкинь від себе: краще тобі увійти в життя покаліченим чи кульгавим, ніж, маючи дві руки або дві ноги, бути вкинутим у вогонь вічний.
\v 9 І якщо твоє око спокушає тебе, вирви його та відкинь від себе. Краще тобі увійти в життя однооким, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у Геєну вогняну.
\v 10 Стережіться, щоб ви не зневажали жодного з цих малих, бо кажу вам: їхні ангели на небі завжди бачать обличчя Мого Небесного Отця.
\v 11 Адже Син Людський прийшов знайти та спасти загублене.\f + \fr 18:11 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
\v 12 Як ви вважаєте, якщо в одного чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не залишить він девʼяносто девʼять на горах та не піде шукати заблудлу?
\v 13 І коли станеться, що знаходить її, істинно кажу вам: радітиме нею більше, ніж девʼяноста девʼятьма, які не заблукали.
\v 14 Так само й ваш Небесний Отець не бажає, щоб загинув хоч один із цих малих.
\v 15 Якщо твій брат згрішив проти тебе, іди та докори йому наодинці. Якщо він послухає, то ти повернув собі брата.
\v 16 Якщо ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилось кожне слово.\f + \fr 18:16 \ft \xt Див. Повт. 19:15\xt*.\f*
\v 17 Якщо ж він відмовиться слухати, скажи Церкві. Якщо не послухається Церкви, нехай буде для тебе, як язичник і митник.
\v 18 Істинно кажу вам: звʼязане вами на землі, буде звʼязане на небі, і все, розвʼязане на землі, буде розвʼязане на небі.
\v 19 Знов істинно кажу вам: якщо двоє з вас на землі погодяться просити про щось, то все їм буде дано Моїм Небесним Отцем.
\v 20 Адже там, де двоє або троє з вас зберуться в імʼя Моє, там і Я посеред них.
\v 23 Отже, Царство Небесне схоже на царя, який бажав розрахуватись зі своїми рабами.
\v 24 Коли почав розраховуватись, привели до нього одного, який був винен десять тисяч талантів\f + \fr 18:24 \ft Грошова одиниця, яка дорівнювала 6~000 динаріїв, а також міра ваги, що дорівнювала приблизно 34 кілограмам.\f*
\v 25 Оскільки він не мав, чим заплатити, господар наказав продати його, дружину, дітей та все його майно й заплатити \add борг\add*.
\v 26 Тоді раб, впавши ниць, благав його, кажучи: «Будь терплячим зі мною, і я все поверну тобі».
\v 27 Змилосердившись, господар того раба відпустив його та простив борг.
\v 28 Коли той раб вийшов, то зустрів одного зі своїх товаришів, який був винен йому сто динаріїв, схопив його та почав душити кажучи: «Віддай мені все, що винен!»
\v 29 Тоді його товариш упав ниць та благав його, кажучи: «Будь терплячим зі мною, і я все поверну тобі».
\v 30 Але той не схотів і кинув його до вʼязниці, доки не віддасть боргу.
\v 31 Побачивши, що сталося, його товариші дуже засмутилися та пішли й сказали про все, що сталося, господареві.
\v 32 Тоді, покликавши його, господар сказав йому: «Лукавий рабе! Я простив тобі весь борг, як ти просив мене!
\v 33 Хіба не належало тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як і я змилосердився над тобою?»
\v 34 І, розгнівавшись, господар віддав його катам, поки не віддасть боргу.
\v 35 Так зробить і Отець Мій Небесний з вами, якщо кожен із вас не прощатиме свого брата від усього серця.
\v 3 І підійшли до Нього фарисеї та, випробовуючи Його, запитали: ―Чи дозволено чоловікові розлучатися зі своєю дружиною з будь-якої причини?
\v 4 \add Ісус\add* же відповів: ―Хіба ви не читали, що Творець від початку «чоловіком та жінкою їх створив»?\f + \fr 19:4 \ft \xt Див. Бут. 1:27; 5:2\xt*.\f*
\v 5 І додав: «Тому залишить чоловік батька свого й матір свою і прилине до жінки своєї, і будуть двоє одним тілом».\f + \fr 19:5 \ft \xt Див. Бут. 2:24\xt*.\f*
\v 6 Тому більше не буде двох, а одне тіло. Отже, те, що Бог зʼєднав, людина хай не розʼєднує.
\v 12 Бо є євнухи, які такими народилися, є євнухи, яких оскопили люди, і є євнухи, які оскопили себе самі заради Царства Небесного. Хто може зрозуміти, хай зрозуміє!
\v 16 І ось один \add чоловік\add* підійшов та запитав: ―Учителю, що мені зробити доброго, щоб мати життя вічне?
\v 17 \add Ісус\add* відповів йому: ―Чому питаєш Мене про добре? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.\f + \fr 19:17 \ft Або: \fqa Добрий тільки Один.\f* Але якщо бажаєш увійти в Життя, виконуй заповіді.
\v 18 Той запитав: ―Які? Ісус сказав: ―«Не вбивай», «Не чини перелюбу», «Не кради», «Не обманюй»,
\v 19 «Шануй батька та матір»,\f + \fr 19:18-19 \ft \xt Див. Вих. 20:12-16; Повт. 5:16-20\xt*.\f* «Люби ближнього свого, як самого себе».\f + \fr 19:19 \ft \xt Див. Лев. 19:18\xt*.\f*
\v 20 Юнак відповів Йому: ―Усе це я зберіг змалку. Чого ще мені бракує?
\v 21 Ісус відповів йому: ―Якщо бажаєш бути досконалим, піди, продай своє майно та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
\v 25 Коли учні почули це, то дуже здивувалися й запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
\v 26 Подивившись \add на них\add*, Ісус відповів їм: ―Для людей це неможливо, але для Бога все можливо.
\v 27 Тоді Петро сказав Йому: ―Ось ми залишили все та пішли за Тобою. Що ми будемо за це мати?
\v 28 Ісус відповів йому: ―Істинно кажу вам: у новому світі, коли Син Людський сяде на Свій престол слави, то й ви, котрі пішли за Мною, сядете на дванадцятьох престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
\v 29 І кожен, хто залишив дім, братів, сестер, батька, матір, дружину, дітей і поля заради Мого імені, той отримає в сто разів більше і вічне життя у спадок.
\v 30 Багато перших будуть останніми, а останні – першими.
\v 1 «Царство Небесне подібне до господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників до свого виноградника.
\v 2 Погодившись із робітниками по одному динарію\f + \fr 20:2 \ft Динарій був звичайною платою за робочий день.\f* в день, він послав їх до свого виноградника.
\v 3 Вийшовши о третій годині,\f + \fr 20:3 \ft Девʼята година ранку.\f* він побачив інших, які стояли на ринку без роботи.
\v 4 Він сказав їм: „Ідіть і ви в мій виноградник, і дам вам по справедливості“.
\v 5 Вони пішли. Вийшовши о шостій іо девʼятій годині, зробив так само.
\v 6 Коли вийшов об одинадцятій годині, побачив інших і сказав їм: „Чому ви стоїте весь день без роботи?“
\v 7 Вони кажуть йому: „Тому що ніхто нас не найняв“. Він говорить: „Ідіть і ви в мій виноградник“.
\v 8 Коли настав вечір, господар виноградника каже своєму управителеві: „Поклич робітників і заплати їм. Почни з останніх до перших“.
\v 9 Ті, що прийшли об одинадцятій годині, отримали кожен по динарію.
\v 10 Ті, що прийшли першими, думали, що отримають більше, але й вони отримали по динарію.
\v 11 Отримавши, вони нарікали на господаря,
\v 12 кажучи: „Ці останні працювали тільки одну годину, і ти зрівняв їх із нами, що зносили тягар дня та спеку“.
\v 13 Він же сказав одному з них: „Друже, я не ображаю тебе, чи не за динарія ти домовлявся зі мною?
\v 14 Тож візьми своє і йди. Я ж хочу й цьому останньому дати, як тобі.
\v 15 Хіба я не можу зробити того, що хочу, з тим, що моє? Чи твоє око заздрісне через те, що я добрий?“
\v 16 Так останні будуть першими, а перші – останніми. Бо багато покликаних, та мало обраних».
\v 17 Прямуючи до Єрусалима\f + \fr 20:17 \ft Буквально: \fqa піднімаючись до Єрусалима. \ft Також і в \xt 20:17\xt*.\f*, Ісус узяв дванадцятьох учнів окремо й дорогою сказав їм:
\v 21 Він запитав її: ―Що бажаєш Мені сказати? Вона сказала: ―Накажи, щоб двоє моїх синів сиділи в Царстві Твоєму: один праворуч, а інший ліворуч від Тебе.
\v 22 Ісусу відповідь сказав їм: ―Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку Я питиму, або хреститися хрещенням, яким Я хрещуся? Вони відповіли: ―Зможемо!
\v 23 Він сказав їм: ―Чашу Мою ви будете пити, і хрещенням, яким Я хрещуся, ви будете хрещені. Але щоб сидіти праворуч або ліворуч від Мене – не Мені це вирішувати: ці місця належать тим, кому приготовлені Моїм Отцем.
\v 30 І ось двоє сліпих, котрі сиділи біля дороги, почувши, що Ісус проходить повз них, почали голосно кричати: ―Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!
\v 31 Натовп докоряв їм, щоб мовчали. Але вони ще голосніше закричали: ―Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!
\v 32 Ісус зупинився, покликав їх та сказав: ―Що хочете, щоб Я зробив для вас?
\v 33 Вони відповіли: ―Господи, щоб відкрилися наші очі!
\v 9 Люди, ідучи попереду та позаду Нього, викрикували: «Осанна Синові Давидовому!» «Благословенний Той, Хто йде в імʼя Господа!» «Осанна на Небесах!»\f + \fr 21:9 \ft \xt Див. Пс. 117:26\xt*.\f*
\v 10 Коли Він увійшов у Єрусалим, усе місто заворушилося питаючи: «Хто Він такий?»
\v 11 Народ же казав: «Це Ісус, пророк із Назарета, що в Галілеї».
\s1 Очищення Храму
\v 12 Ісус увійшов у Храм та вигнав усіх тих, хто продавав і купував у Храмі, перевернув столи тих, хто міняв гроші, та місця тих, хто продавав голубів.
\v 13 Він казав їм: «Написано: „Дім Мій буде називатися Домом Молитви“,\f + \fr 21:13 \ft \xt Див. Іс. 56:7\xt*.\f* а ви зробили з нього „притулок розбійників!“»\f + \fr 21:13 \ft \xt Див. Єр. 7:11\xt*.\f*
\v 16 й сказали Йому: ―Чуєш, що вони говорять? Ісус же відповів їм: ―Так! Ахіба ви ніколи не читали: «Із вуст \add малих\add* дітей і немовлят Ти приготував Собі хвалу».\f + \fr 21:16 \ft \xt Див. Пс. 8:3\xt*.\f*
\v 19 І, побачивши біля дороги смоковницю, підійшов до неї, але нічого, окрім листя, не знайшов. Тоді промовив до неї: «Нехай же повік не буде плоду від тебе!» І смоковниця відразу всохла.
\v 20 Побачивши це, учні здивувалися й запитали: ―Як смоковниця відразу всохла?
\v 21 Ісус сказав у відповідь: ―Істинно кажу вам: якщо ви матимете віру й не будете сумніватися, то зробите не тільки те, що сталося зі смоковницею, але навіть якщо скажете цій горі: «Піднесися та кинься в море!» – станеться.
\v 23 Коли Він увійшов у Храм і навчав, до Нього підійшли первосвященники та старійшини народу й запитали: ―Якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі таку владу?
\v 24 У відповідь Ісус сказав їм: ―Запитаю і Я вас про одне, і якщо відповісте Мені, Я скажу вам, якою владою це роблю.
\v 25 Звідки було Іванове хрещення? ЗНеба чи від людей? Вони ж стали міркувати між собою, кажучи: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає нас: «Чому ж ви не повірили йому?»
\v 28 «Як ви вважаєте? В одного чоловіка було двоє синів. Він прийшов до першого й сказав: „Сину, іди та попрацюй сьогодні в \add моєму\add* винограднику“.
\v 29 Той відповів: „Не хочу!“ Але потім, розкаявшись, пішов.
\v 30 Пішовши до другого, сказав так само. Той відповів: „Я \add піду,\add* господарю!“ Але не пішов.
\v 31 Хто з цих двох виконав волю батька?» Вони відповіли: ―Перший. \add Тоді\add* Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: митники та блудниці випереджають вас до Царства Божого.
\v 32 Прийшов Іван до вас дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митники та блудниці повірили. Ви ж, навіть побачивши це, все одно не розкаялися й не повірили йому.
\v 33 Послухайте іншу притчу. Один чоловік-господар посадив виноградник, обвів його огорожею, вкопав у ньому давильню, збудував башту, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож.
\v 34 Коли настав час врожаю, він надіслав своїх рабів до виноградарів отримати свій прибуток.
\v 35 Однак виноградарі схопили рабів, одного побили, іншого вбили, а ще іншого закидали камінням.
\v 36 Тоді він надіслав інших рабів, більше, ніж раніше, але виноградарі вчинили з ними так само.
\v 37 Нарешті надіслав до них свого сина, кажучи: «Мого сина поважатимуть!»
\v 38 Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вбʼємо його, і спадщина дістанеться нам!»
\v 39 Вони схопили його, вивели з виноградника та вбили.
\v 40 Коли прийде господар виноградника, що він зробить із цими виноградарями?
\v 41 Вони відповіли: ―Тих злодіїв жорстоко покарає, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які сплатять його прибуток вчасно.
\v 42 Ісус сказав їм: ―Хіба ви ніколи не читали в Писанні: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем. Господь зробив це, і воно є дивним у наших очах»?\f + \fr 21:42 \ft \xt Див. Пс. 117:22-23\xt*.\f*
\v 2 ―Царство Небесне подібне до Царя, який приготував весілля для свого сина.
\v 3 Він надіслав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти.
\v 4 Тоді надіслав інших рабів сказати запрошеним: «Ось я приготував обід, моїх волів та вгодовану худобу вже забито, усе готове. Приходьте на весілля!»
\v 5 Але вони знехтували й пішли: один – на своє поле, інший – торгувати.
\v 6 Інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними та вбили їх.
\v 7 Тоді цар обурився та надіслав своє військо, знищив тих убивць і спалив їхнє місто.
\v 8 І сказав своїм рабам: «Весілля вже готове, а запрошені виявились недостойними.
\v 9 Отже, ідіть на перехрестя доріг та запрошуйте, кого зустрінете, на весілля».
\v 10 Ті раби вийшли на дороги та покликали всіх, кого зустріли, – як поганих, так і добрих; і весільна зала наповнилася гостями.
\v 11 Але коли цар прийшов подивитися на гостей, то побачив там чоловіка, який не був одягнений у весільний одяг.
\v 12 І сказав йому: «Друже, як ти зайшов сюди, не маючи весільного одягу?» Проте той мовчав.
\v 13 Тоді Цар сказав слугам: «Звʼяжіть йому руки та ноги й викиньте до зовнішньої тьми. Там буде плач та скрегіт зубів.
\v 16 І надіслали до Нього своїх учнів разом з іродіанами, які запитали: ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний і правдиво навчаєш Божого шляху, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя.
\v 24 ―Учителю, Мойсей сказав: «Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай його брат одружиться з дружиною померлого та підніме нащадка своєму братові».\f + \fr 22:24 \ft \xt Див. Повт. 25:5\xt*.\f*
\v 37 Він відповів йому: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею і всім своїм розумінням!»\f + \fr 22:37 \ft \xt Див. Повт. 6:5\xt*.\f*
\v 42 ―Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони відповіли: ―Давидів!
\v 43 Він сказав: ―Як же тоді Давид у Дусі називає Його Господом, коли каже:
\v 44 «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».\f + \fr 22:44 \ft \xt Див. Пс. 109:1\xt*.\f*
\v 13 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви зачиняєте Царство Небесне перед людьми: самі не входите й тим, хто бажає ввійти, не дозволяєте.
\v 14 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви поїдаєте доми вдів і лицемірно довго молитесь. За це отримаєте ще більшу кару.\f + \fr 23:14 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
\v 15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви подорожуєте морем та суходолом, щоб здобути хоча б одного наверненого; і коли це стається, робите його сином Геєни, вдвічі гіршим за вас.
\v 16 Горе вам, сліпі поводирі! Ви кажете: „Якщо хтось клянеться Храмом, то це нічого не значить, а якщо клянеться золотом Храму, то він звʼязаний присягою“.
\v 17 Ви безумні та сліпі! Адже що більше: золото чи Храм, який освячує золото?
\v 18 І \add ще ви кажете\add*: хто клянеться жертовником, це нічого не значить, а якщо клянеться даром, що на ньому, то він звʼязаний присягою.
\v 19 Сліпці! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
\v 20 Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і тим, що на ньому.
\v 21 І хто клянеться Храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.
\v 22 І хто клянеться небом, клянеться престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
\v 23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви даєте десятину з мʼяти, кропу та тмину, але знехтували найважливішим у Законі: справедливістю, милістю та вірою. І це належить робити, і тим не нехтувати.
\v 24 Сліпі поводирі, що відціджуєте комара, а ковтаєте верблюда.
\v 25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви очищуєте чашу та посуд ззовні, а всередині вони повні здирництва та ненажерливості.
\v 26 Сліпий фарисею! Очисти спочатку чашу зсередини, щоб і ззовні вона стала чистою.
\v 27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви – як побілені гроби, які ззовні видаються гарними, а всередині повні кісток мерців та всякої нечистоти.
\v 28 Так і ви ззовні видаєтеся праведними людьми, а всередині повні лицемірства та беззаконня.
\v 29 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви будуєте гробниці пророкам, прикрашаєте памʼятники праведникам
\v 30 і кажете: „Якби ми жили за днів наших батьків, то не були б спільниками у крові пророків“.
\v 31 Цим ви свідчите, що ви є синами тих, що вбивали пророків.
\v 32 Сповніть же до кінця приклад ваших батьків.
\v 33 Змії, поріддя гадюче! Як ви зможете уникнути суду Геєни?
\v 34 Ось тому Я посилаю до вас пророків, мудреців та книжників. Декого з них ви вбʼєте та розіпнете, а декого з них ви будете бити у ваших синагогах та гнати з міста до міста.
\v 35 І тому впаде на вас уся кров праведників, пролита на землі: від крові праведного Авеля до крові Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між Храмом та жертовником.
\v 36 Істинно кажу вам: усе це прийде на цей рід.
\v 37 О, Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і закидуєш камінням посланих до тебе! Скільки разів Я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, але ви не захотіли!
\v 38 Ось ваш дім залишається порожнім.
\v 39 Бо кажу вам: віднині не побачите Мене, доки не скажете: „Благословенний Той, Хто йде в імʼя Господа!“»\f + \fr 23:39 \ft \xt Див. Пс. 117:26\xt*.\f*
\v 2 Але Він сказав їм: ―Бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, який не був би зруйнований.
\v 3 Коли \add Ісус\add* сидів на Оливній горі, Його учні підійшли до Нього й наодинці запитали: ―Скажи нам, коли все це станеться і яка ознака Твого приходу та кінця світу?
\v 4 Ісус відповів їм: ―Дивіться, щоб ніхто не ввів вас в оману!
\v 29 Одразу після тих днів страждання «сонце померкне, і місяць не буде світити; зірки впадуть із неба, і сили небесні захитаються».\f + \fr 24:29 \ft \xt Див. Іс. 13:10; 34:4\xt*.\f*
\v 30 Тоді на небі зʼявиться знамення Сина Людського. І заголосять усі народи землі й побачать Сина Людського, Який приходить на хмарах небесних із великою силою та славою.\f + \fr 24:30 \ft \xt Див. Дан. 7:13-14\xt*.\f*
\v 31 Він надішле Своїх ангелів, і вони гучним звуком сурми зберуть Його обраних із чотирьох вітрів, від одного кінця неба до другого.
\v 32 Від смоковниці навчіться її притчі: коли гілка стає вже мʼякою й пускає листя, ви знаєте, що літо близько.
\v 33 Так і ви, коли побачите все це, знайте: прихід близько, \add уже\add* біля дверей.
\v 34 Істинно кажу вам: не мине цей рід, поки все це не станеться.
\v 35 Небо та земля проминуть, але слова Мої не проминуть.
\v 14 Подібно як чоловік, який, вирушивши в подорож, покликав своїх рабів і роздав їм своє майно.
\v 15 Одному дав пʼять талантів,\f + \fr 25:15 \ft Грошова одиниця, яка дорівнювала 6~000 динаріям, а також міра ваги, що дорівнювала приблизно 34 кілограмам.\f* другому – два, іншому – один, кожному за його здібностями, і відразу вирушив.
\v 16 Той, що отримав пʼять талантів, негайно пішов, вклав їх у діло й заробив ще пʼять.
\v 17 Так само й той, що \add отримав\add* два, заробив ще два.
\v 18 А той, що отримав один, пішов і закопав у землю срібло свого господаря.
\v 19 Коли минуло багато часу, господар тих рабів повернувся, щоб розрахуватися з ними.
\v 20 Прийшов той, що отримав пʼять талантів, приніс інші пʼять талантів і сказав: «Господарю, ти мені доручив пʼять талантів, ось я заробив ще пʼять талантів».
\v 21 Господар сказав йому: «Добре, хороший та вірний рабе! У малому ти був вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість твого господаря».
\v 22 Прийшов той, що отримав два таланти, і сказав: «Господарю, ти мені доручив два таланти, ось я заробив ще два таланти».
\v 23 Господар сказав йому: «Добре, хороший та вірний рабе! У малому ти був вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість твого господаря».
\v 24 Прийшов і той, що отримав один талант, і сказав: «Господарю, я знав, що ти жорстока людина: жнеш там, де не сіяв, і збираєш там, де не розкидав.
\v 25 Я побоявся та пішов і сховав у землю твій талант. Ось твоє!»
\v 26 Господар сказав йому: «Злий та лукавий рабе! Ти знав, що я жну там, де не сіяв, і збираю там, де не розкидав?»
\v 27 Тобі слід було вкласти моє срібло в банк, щоб я, повернувшись, отримав своє з прибутком.
\v 28 Заберіть від нього талант і віддайте тому, хто має десять талантів.
\v 29 Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.
\v 30 А цього негідного раба викиньте в зовнішню темряву, там буде плач та скрегіт зубів.
\v 31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі ангели з Ним, тоді Він сяде на престолі Своєї слави.
\v 32 Усі народи зберуться перед Ним, і Він відділить одних від інших, як пастух відділяє овець від кіз.
\v 33 І поставить овець праворуч від Себе, а кіз – ліворуч.
\v 34 Тоді Цар скаже тим, хто праворуч: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, й отримайте Царство, яке було приготовлене вам від початку світу.
\v 35 Бо коли Я голодував, ви дали Мені їсти; коли страждав від спраги, ви дали Мені пити; коли був чужинцем, ви прийняли Мене;
\v 36 коли був без одягу, ви одягли мене; коли був хворий, ви доглядали Мене; коли був у вʼязниці, ви відвідали Мене».
\v 37 Тоді праведні у відповідь скажуть Йому: «Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і дали пити?
\v 38 Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або без одягу та одягли?
\v 39 Коли бачили хворим абоу вʼязниці й прийшли до Тебе?»
\v 40 Цар відповість їм: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з цих найменших Моїх братів, ви зробили Мені».
\v 41 Тоді скаже тим, хто ліворуч: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, який був приготовлений для диявола та його ангелів.
\v 42 Бо коли Я голодував, ви не дали Мені їсти; страждав від спраги, а ви не дали Мені пити;
\v 43 коли був чужинцем, ви не прийняли Мене; коли був без одягу, ви не одягли Мене; коли був хворим іу вʼязниці, ви не відвідали Мене».
\v 44 Тоді вони у відповідь скажуть: «Господи, коли ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або без одягу, або хворим, абоу вʼязниці й не послужили Тобі?»
\v 45 Тоді Він відповість їм: «Істинно кажу вам: якщо ви не зробили це одному з цих найменших, то й Мені не зробили».
\v 46 І підуть вони у вічне покарання, а праведні –у життя вічне.
\v 3 Тоді зібралися первосвященники та старійшини народу у дворі первосвященника, на імʼя Каяфа.
\v 4 І змовилися підступом схопити та вбити Ісуса.
\v 5 Але говорили: «Не у свято, щоб не сталося заворушення в народі».
\s1 Помазання Ісуса
\v 6 Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого.
\v 7 Коли Він сидів за столом, до Нього підійшла жінка, яка принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром\f + \fr 26:7 \ft Запашне масло.\f*, і вилила його на голову Ісуса.
\v 17 У перший день свята Опрісноків учні підійшли та запитали Ісуса: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити Пасху?
\v 18 Він відповів: ―Ідіть у місто до такого-то чоловіка й скажіть йому: «Учитель каже: „Мій час наблизився, у тебе Я буду споживати Пасху з Моїми учнями“».
\v 24 Син Людський, безумовно, іде, як про Нього написано, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Сина Людського. Було б краще тому чоловікові не народжуватись.
\v 31 Тоді Ісус сказав \add учням\add*: ―Усі ви відмовитесь від Мене цієї ночі, бо написано: «Уражу пастиря –і вівці отари розсіються».\f + \fr 26:31 \ft \xt Див. Зах. 13:7\xt*.\f*
\v 39 І, відійшовши трохи далі, Він упав долілиць та молився кажучи: «Отче Мій, якщо можливо, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не як Я хочу, а як Ти».
\v 47 Коли Він ще говорив, ось підійшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним великий натовп із мечами та киями – від первосвященників та старійшин народу.
\v 48 Зрадник дав їм такий знак, кажучи: «Той, Кого я поцілую, це Він, арештовуйте Його!»
\v 52 Тоді Ісус сказав: «Поверни свого меча на його місце! Бо всі, хто береться за меч, від меча загинуть.
\v 53 Чи ти думаєш, що Я не можу просити Отця Мого надіслати зараз більше дванадцяти легіонів\f + \fr 26:53 \ft Легіон – частина римського війська, яка налічувала 6~000 воїнів.\f* ангелів?
\v 54 Але як тоді сповниться Писання, яке каже, що так має статися?»
\v 55 У той час Ісус звернувся до натовпу: «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати Мене. Щодня Я сидів та навчав у Храмі, і ви не заарештовували Мене.
\v 57 Ті, що схопили Ісуса, привели Його до первосвященника Каяфи, де зібралися книжники та старійшини.
\v 58 Петро ж ішов за Ісусом на відстані до двору первосвященника й, зайшовши всередину, сів разом зі слугами, щоб побачити, \add чим усе\add* скінчиться.
\v 59 Первосвященники й весь Синедріон шукали неправдивого свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть,
\v 60 але не знаходили, хоча прийшло багато лжесвідків. Наостанок прийшли двоє,
\v 61 які сказали: ―Він говорив: «Я можу зруйнувати Храм Божий і за три дні відбудувати його».
\v 62 Первосвященник, піднявшись, запитав Ісуса: ―Нічого не відповідаєш на те, що вони свідчать проти Тебе?
\v 63 Але Ісус мовчав. Первосвященник запитав Його: ―Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам: Ти – Христос, Син Божий?
\v 64 Ісус відповів йому: ―Ти сказав це! Навіть більше скажу вам: відтепер побачите Сина Людського, Який сидить праворуч від Всемогутнього й приходить на хмарах небесних!\f + \fr 26:64 \ft \xt Див. Пс. 109:1; Дан. 7:13\xt*.\f*
\v 65 Тоді первосвященник розірвав на собі одяг та сказав: ―Він богохульствує! Навіщо нам потрібні свідки? Ось тепер ви чули богохульство!
\v 66 Яке ваше рішення? Вони відповіли: ―Він заслуговує на смерть!
\v 69 Петро ж сидів назовні, у дворі. До нього підійшла одна зі служниць і сказала: ―І ти був з Ісусом із Галілеї.
\v 70 Але Петро заперечив перед усіма, кажучи: ―Не знаю, про що ти говориш.
\v 71 Коли він виходив за ворота, його побачила інша \add служниця\add* й сказала тим, що були там: ―Цей \add чоловік\add* теж був з Ісусом із Назарета.
\v 17 Коли вони зібралися, Пилат запитав: ―Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам: Ісуса\f + \fr 27:17 \ft Деякі рукописи не містять імені: \fq Ісус.\f* Варавву чи Ісуса, Який називається Христом?
\v 18 Бо він знав, що через заздрощі видали Ісуса.
\v 19 Поки Пилат сидів на місці для судді, його дружина надіслала до нього сказати: «Не роби нічого цьому Праведникові, бо сьогодні уві сні я багато страждала через Нього».
\v 20 Але первосвященники й старійшини переконали людей, щоб просили відпустити їм Варавву й вбити Ісуса.
\v 21 Намісник запитав: ―Кого з цих двох хочете звільнити? Вони відповіли: ―Варавву!
\v 22 Тоді Пилат звернувся до них: ―А що мені робити з Ісусом, Який зветься Христом? Вони всі сказали: ―Хай буде розіпʼятий!
\v 23 Він спитав: ―Яке ж зло Він скоїв? Але вони ще сильніше закричали: ―Хай буде розіпʼятий!
\v 24 Коли Пилат побачив, що нічого не може зробити й що заворушення в народі тільки зростає, він узяв воду та вмив руки перед натовпом, кажучи: ―Я не винний в Його крові! Дивіться самі!
\v 25 Увесь народ відповів: ―Нехай Його кров буде на нас і на наших дітях!
\v 26 Тоді Пилат відпустив їм Варавву, аІсуса наказав бичувати та віддав на розпʼяття.
\s1 Воїни знущаються з Ісуса
\v 27 Після цього воїни намісника відвели Ісуса в преторію, де біля Нього зібрали всю когорту.
\v 28 Вони роздягли Його й накинули на Нього багряницю.
\v 29 Сплели та поклали на голову вінок із тернини, а в праву руку \add дали\add* тростину. І, вклонивши коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!»
\v 30 Потім вони плювали на Нього й, узявши тростину, били нею Ісуса по голові.
\v 31 Коли закінчили знущатися, зняли з Ісуса плащ, надягнули на Нього Його одяг і відвели на розпʼяття.
\s1 Розпʼяття Ісуса
\v 32 Коли вони виходили, то зустріли чоловіка з Кирени, на імʼя Симон, і змусили його нести хрест Ісуса.
\v 33 Коли прийшли на місце, яке називалося Голгофа (що означає «місце Черепа»),
\v 34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю. Але, скуштувавши, Він не захотів випити.
\v 35 Розіпʼявши Ісуса, вони розділили між собою Його одяг, кидаючи жереб.
\v 36 А потім сіли там і стерегли Його.
\v 37 Над Його головою прибили напис, на якому була Його провина:
\pc \sc це ісус, цар юдеїв.\sc*
\v 38 Тоді ж разом із Ним розіпʼяли і двох розбійників: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього.
\v 39 Ті, що проходили повз, богохульствували проти Нього. Вони хитали головами
\v 40 й казали: «Ти ж збирався зруйнувати Храм і відбудувати його за три дні. Спаси Себе Самого. Якщо Ти Син Божий, то зійди з хреста!»
\v 41 Первосвященники разом із книжниками та старійшинами також насміхалися з Нього, кажучи:
\v 42 «Інших рятував, аСебе не може врятувати! Якщо Він насправді Цар Ізраїля, то нехай зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього!
\v 43 Він покладався на Бога, тож нехай тепер Бог врятує Його, якщо хоче. Адже Він казав: „Я Син Божий!“».
\v 44 Розбійники, розіпʼяті разом із Ним, також насміхалися з Нього.
\s1 Смерть Ісуса
\v 45 Від шостої години настала темрява по всій землі – аж до девʼятої години\f + \fr 27:45 \ft З дванадцятої до пʼятнадцятої години.\f*.
\v 47 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він кличе Іллю!»
\v 48 Один із них одразу ж побіг, узяв губку, наповнив її кислим вином, настромив на тростину й дав Йому пити.
\v 49 А інші казали: «Облиш, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його!»
\v 50 Але Ісус, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
\v 51 І ось завіса в Храмі розірвалася надвоє зверху донизу, земля затряслася, і скелі розкололися.
\v 52 Гроби відкрилися, і багато тіл померлих святих воскресло.
\v 53 І, вийшовши з гробів після воскресіння Ісуса, увійшли до святого міста та явилися багатьом.
\v 54 Коли сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачили землетрус і те, що сталося, вони дуже злякалися й сказали: «Цей \add чоловік\add* справді був Сином Божим!»
\v 55 Там було багато жінок, які стояли поодаль і дивилися. Вони прийшли за Ісусом із Галілеї та служили Йому.
\v 56 Серед них були Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосифа, і мати синів Зеведеєвих.
\s1 Поховання Ісуса
\v 57 Коли настав вечір, прийшов багатий чоловік з Ариматеї, на імʼя Йосиф, який теж був учнем Ісуса.
\v 58 Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса, і тоді Пилат наказав віддати тіло \add Йосифові\add*.
\v 59 Йосиф узяв тіло Ісуса, обгорнув у чисту льняну тканину
\v 60 й поклав до своєї нової гробниці, яку висік у скелі. До входу в гробницю привалив великий камінь.
\v 61 А були там Марія Магдалина та друга Марія, які стояли навпроти гробниці.
\s1 Варта біля гробниці
\v 62 Наступного дня, що після дня Приготування, первосвященники та фарисеї зібралися разом у Пилата
\v 64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня. Щоб Його учні, прийшовши, не вкрали Його й не сказали народові, що Він воскрес із мертвих. І останній обман буде гірший від першого.