open res

41-MAT.usfm

@@ -0,0 +1,2165 @@
+\id MAT - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Матвія
+\toc1 Євангеліє від Матвія
+\toc2 Матвія
+\toc3 Мт.
+\mt1 Євангеліє від Матвія
+\ie
+\c 1
+\s1 Родовід Ісуса
+\li4
+\v 1 Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама:
+\b
+\li1
+\v 2 Авраам був батьком Ісаака,
+\li1 Ісаак був батьком Якова,
+\li1 Яків був батьком Юди та його братів,
+\li1
+\v 3 Юда був батьком Фареса та Зари від Тамари,
+\li1 Фарес був батьком Есрома,
+\li1 Есром був батьком Арама,
+\li1
+\v 4 Арам був батьком Аммінадава,
+\li1 Аммінадав був батьком Наасона,
+\li1 Наасон був батьком Салмона,
+\li1
+\v 5 Салмон був батьком Воаза від Рахав,
+\li1 Воаз був батьком Овіда від Рут,
+\li1 Овід був батьком Єссея,
+\li1
+\v 6 Єссей був батьком Царя Давида.
+\b
+\li1 Давид був батьком Соломона від Урієвої \add вдови\add*,
+\li1
+\v 7 Соломон був батьком Ровоама,
+\li1 Ровоам був батьком Авії,
+\li1 Авія був батьком Аси,
+\li1
+\v 8 Аса був батьком Йосафата,
+\li1 Йосафат був батьком Йорама,
+\li1 Йорам був батьком Осії,
+\li1
+\v 9 Осія був батьком Йотама,
+\li1 Йотам був батьком Ахаза,
+\li1 Ахаз був батьком Езекії,
+\li1
+\v 10 Езекія був батьком Манасії,
+\li1 Манасія був батьком Амоса,
+\li1 Амос був батьком Йосії,
+\li1
+\v 11 Йосія був батьком Єхонії та його братів під час переселення у Вавилон.
+\b
+\li4
+\v 12 Після переселення у Вавилон
+\li1 Єхонія був батьком Салатиїла,
+\li1 Салатиїл був батьком Зоровавеля,
+\li1
+\v 13 Зоровавель був батьком Авіюда,
+\li1 Авіюд був батьком Еліакима,
+\li1 Еліаким був батьком Азора,
+\li1
+\v 14 Азор був батьком Садока,
+\li1 Садок був батьком Ахіма,
+\li1 Ахім був батьком Еліюда,
+\li1
+\v 15 Еліюд був батьком Елеазара,
+\li1 Елеазар був батьком Маттана,
+\li1 Маттан був батьком Якова,
+\li1
+\v 16 Яків був батьком Йосифа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христом.
+\b
+\li4
+\v 17 Отже, від Авраама до Давида всього було чотирнадцять поколінь, від Давида до переселення у Вавилон – чотирнадцять поколінь і від переселення у Вавилон до Христа – чотирнадцять поколінь.
+\s1 Народження Ісуса Христа
+\p
+\v 18 Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, Його мати, була заручена з Йосифом. Перед їхнім одруженням виявилося, що вона вагітна від Святого Духа.
+\v 19 Але Йосиф, її чоловік, був праведним і, не бажаючи зганьбити Марію, вирішив таємно відпустити її.
+\p
+\v 20 Коли ж він про це думав, зʼявився йому уві сні ангел Господній та сказав: «Йосифе, сину Давида, не бійся взяти Марію, дружину свою, бо зачате в ній – від Духа Святого.
+\v 21 Вона народить Сина, і ти назвеш Його Ісус\f + \fr 1:21 \ft У перекладі з давньоєврейської означає «Господь спасає».\f*, бо Він спасатиме народ Свій від його гріхів».
+\p
+\v 22 Усе це сталося, щоби сповнилось сказане Господом через пророка:
+\q1
+\v 23 «Ось діва завагітніє й народить Сина,
+\q2 і дадуть Йому імʼя Еммануїл»,\f + \fr 1:23 \ft \+xt Див. Іс. 7:14\+xt*.\f*
+\m що перекладається «З нами Бог».
+\p
+\v 24 Прокинувшись від сну, Йосиф зробив так, як звелів йому ангел Господній, і взяв Марію за дружину.
+\v 25 Але не знав її, поки вона не народила Сина свого первонародженого, і він дав Йому імʼя Ісус.
+\c 2
+\s1 Мудреці зі Сходу поклоняються Ісусові
+\p
+\v 1 Коли за днів царя Ірода у Віфлеємі юдейському народився Ісус, до Єрусалима прийшли мудреці зі Сходу
+\v 2 й спитали: «Де Цар юдеїв, Який народився? Бо ми бачили Його зірку на Сході й прийшли поклонитися Йому».
+\p
+\v 3 Почувши про це, Цар Ірод занепокоївся, а з ним і весь Єрусалим.
+\v 4 Він покликав усіх первосвященників і книжників народу та запитав їх, де мав народитися Христос.
+\v 5 Вони відповіли йому: «У Віфлеємі в Юдеї, бо ось як написано пророком:
+\q1
+\v 6 „І ти, Віфлеєме, земле Юдина,
+\q2 нічим не менший серед володінь Юдиних,
+\q1 бо з тебе вийде Володар,
+\q2 Який буде пасти народ Мій, Ізраїль“».\f + \fr 2:6 \ft \+xt Див. Мих. 5:2\+xt*.\f*
+\p
+\v 7 Тоді Ірод таємно покликав мудреців та довідався в них про час, коли зʼявилася зірка.
+\v 8 І, надіславши їх до Віфлеєма, сказав: «Ідіть та добре розвідайте про Дитя, а коли знайдете, то сповістіть мене, щоб я також прийшов та поклонився Йому».
+\p
+\v 9 Вислухавши царя, вони пішли. І ось зірка, яку бачили на сході, ішла перед ними, доки не зупинилася над місцем, де було Дитя.
+\v 10 Побачивши зірку, вони дуже зраділи.
+\v 11 Коли увійшли в дім, побачили Дитя з Марією, Його матірʼю, і, впавши ниць, вони поклонилися Йому; потім відкрили свої скарбниці й піднесли Йому дари: золото, ладан та смирну.
+\v 12 І, отримавши застереження уві сні, щоб не верталися до Ірода, вони повернулися іншою дорогою до своєї країни.
+\s1 Втеча до Єгипту
+\p
+\v 13 Коли ж вони пішли, ангел Господній зʼявився уві сні Йосифові й сказав: «Встань, візьми Дитя та Його матір і втікай до Єгипту. Залишайся там, доки я не скажу, бо Ірод шукатиме Дитя, щоб убити Його».
+\p
+\v 14 Йосиф піднявся вночі, узяв Дитя та Його матір і пішов до Єгипту.
+\v 15 Він залишався там до смерті Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: «З Єгипту Я покликав Мого Сина».\f + \fr 2:15 \ft \+xt Див. Ос. 11:1\+xt*.\f*
+\s1 Убивство немовлят
+\p
+\v 16 Коли Ірод побачив, що мудреці його обманули, то дуже розлютився й наказав повбивати у Віфлеємі та всіх його околицях усіх хлопчиків віком від двох років і менше, згідно з часом, про який дізнався від мудреців.
+\v 17 Тоді збулося сказане через пророка Єремію:
+\q1
+\v 18 «Голос чути в Рамі,
+\q2 плач та ридання велике.
+\q1 Рахіль плаче за своїми дітьми
+\q2 і не хоче втішитись,
+\q2 бо їх немає».\f + \fr 2:18 \ft \+xt Див. Єр. 31:15\+xt*.\f*
+\s1 Повернення з Єгипту
+\p
+\v 19 Після смерті Ірода ангел Господній зʼявився Йосифові уві сні в Єгипті
+\v 20 та сказав: «Встань, візьми Дитя та Його матір та йди в землю Ізраїльську, бо вмерли ті, що бажали забрати життя Дитини».
+\p
+\v 21 Тоді він встав, узяв Дитя та Його матір і прийшов до землі Ізраїльської.
+\v 22 Але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість свого батька Ірода, \add Йосиф\add* побоявся йти туди і, попереджений уві сні, пішов у землю Галілейську.
+\v 23 Прибувши туди, оселився в місті, яке називалося Назарет, аби збулося сказане через пророків, що Він буде названий Назарянином\f + \fr 2:23 \ft Можливо, Матвій говорить про нащадка з роду Давидового. \+xt Див. Іс. 11:1\+xt*.\f*.
+\c 3
+\s1 Проповідь Івана Хрестителя
+\p
+\v 1 У ті дні прийшов Іван Хреститель і проповідував у пустелі Юдеї.
+\v 2 Він казав: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!»
+\v 3 Він той, про кого було сказано через пророка Ісаю:
+\q1 «Голос кличе в пустелі:
+\q1 „Приготуйте дорогу Господеві,
+\q2 вирівняйте шляхи для Нього!“»\f + \fr 3:3 \ft \+xt Див. Іс. 40:3\+xt*.\f*
+\p
+\v 4 Іван же мав одяг із верблюжої шерсті й шкіряний пояс довкола стегон. Його їжею була сарана та дикий мед.
+\v 5 Тоді приходили до нього \add мешканці\add* Єрусалима, усієї Юдеї та всієї околиці Йордану
+\v 6 й були охрещені Іваном у річці Йордані, визнаючи свої гріхи.
+\p
+\v 7 Але побачивши багатьох фарисеїв та садукеїв, які приходили охреститися, він сказав їм: «Роде гадючий! Хто порадив вам тікати від гніву, що наближається?
+\v 8 Чиніть же плоди, достойні покаяння,
+\v 9 і не думайте говорити в собі: „Наш батько – Авраам!“ Бо кажу вам: Бог може з цього каміння створити дітей для Авраама!
+\v 10 Уже й сокира лежить біля коріння дерев! Кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубають та вкидають у вогонь.
+\p
+\v 11 Я хрещу вас водою на покаяння, але після мене йде Сильніший за мене, Якому я не достойний нести сандалії. Він буде хрестити вас Духом Святим та вогнем.
+\v 12 У Його руці лопата, і Він ретельно очистить Свій тік і збере Свою пшеницю до житниці, а полову спалить у невгасимому вогні».
+\s1 Хрещення Ісуса
+\p
+\v 13 Тоді прийшов Ісус із Галілеї до Йордану, щоб Іван охрестив Його.
+\v 14 Іван же стримував Його, кажучи:
+\p ―Це мені треба хреститися в Тебе, а Ти йдеш до мене?
+\p
+\v 15 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Облиш тепер так, бо нам належить виконати всю праведність.\wj*
+\p Тоді \add Іван\add* дозволив Йому \add охреститися\add*.
+\p
+\v 16 Тільки-но Ісус був охрещений, Він одразу вийшов із води, і ось небеса розкрилися Йому, і Він побачив Духа Божого, Який сходив на Нього, як голуб.
+\v 17 І голос із неба промовив: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав!»\f + \fr 3:17 \ft \+xt Див. Пс. 2:7\+xt* та \+xt Іс. 42:1\+xt*.\f*
+\c 4
+\s1 Диявол спокушає Ісуса
+\p
+\v 1 Тоді Дух повів Ісуса в пустелю, щоб диявол спокушав Його.
+\v 2 Там постив сорок днів та сорок ночей, і зрештою Він зголоднів.
+\v 3 Тоді спокусник, підійшовши, промовив до Нього:
+\p ―Якщо Ти Син Божий, скажи, щоб ці камені стали хлібами.
+\p
+\v 4 \add Ісус\add* же у відповідь сказав:
+\p \wj ―Написано: «Не одним тільки хлібом буде жити людина, але кожним словом, яке виходить з уст Божих».\wj*\f + \fr 4:4 \ft \+xt Див. Повт. 8:3\+xt*.\f*
+\p
+\v 5 Тоді диявол узяв Його до святого міста й, поставивши на покрівлю Храму,
+\v 6 сказав Йому:
+\p ―Якщо ти Син Божий, кинься вниз, бо написано:
+\q1 «Ангелам Своїм Він віддасть наказ про Тебе,
+\q2 і на своїх долонях вони понесуть Тебе,
+\q2 щоб не спіткнулася нога Твоя об камінь».\f + \fr 4:6 \ft \+xt Див. Пс. 90:11-12\+xt*.\f*
+\p
+\v 7 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Також написано: «Не спокушай Господа, Бога твого!»\wj*\f + \fr 4:7 \ft \+xt Див. Повт. 6:16\+xt*.\f*
+\p
+\v 8 Знову диявол узяв Ісуса, повів на дуже високу гору й показав Йому всі царства світу та їхню славу.
+\p
+\v 9 І сказав Йому:
+\p ―Усе це Тобі віддам, якщо впадеш ніц та поклонишся мені.
+\p
+\v 10 Тоді Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Відійди, сатано! Бо написано: «Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи».\wj*\f + \fr 4:10 \ft \+xt Див. Повт. 6:13\+xt*.\f*
+\p
+\v 11 Тоді диявол залишив Ісуса, і ось прийшли ангели та служили Йому.
+\s1 Початок служіння в Галілеї
+\p
+\v 12 Почувши, що Івана увʼязнено, \add Ісус\add* повернувся до Галілеї.
+\v 13 І, залишивши Назарет, пішов жити до Капернаума біля моря в околицях Завулона та Нафталі,
+\v 14 щоб виповнилося те, що сказано через пророка Ісаю:
+\q1
+\v 15 «Земля Завулона й земля Нафталі,
+\q2 дорогою до моря та за Йорданом,
+\q2 Галілея язичників.
+\q1
+\v 16 Народ, який сидів у темряві,
+\q2 побачив велике світло,
+\q1 і над тими, хто сидить у країні смертної тіні,
+\q2 засіяло світло».\f + \fr 4:16 \ft \+xt Див. Іс. 9:1-2\+xt*.\f*
+\p
+\v 17 Відтоді Ісус почав проповідувати та казати: \wj «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!»\wj*
+\s1 Покликання перших учнів
+\p
+\v 18 Коли \add Ісус\add* проходив біля Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, якого звали Петром, та Андрія, його брата, які закидали сіті в море, оскільки були рибалками.
+\v 19 Він сказав їм: \wj «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей».\wj*
+\v 20 Вони ж відразу залишили сіті та пішли за Ним.
+\p
+\v 21 Потім пішов далі й побачив двох інших братів: Якова, сина Зеведеєва, та Івана, його брата. Вони сиділи в човні разом зі своїм батьком Зеведеєм та лагодили сіті. \add Ісус\add* покликав і їх.
+\v 22 Вони відразу залишили човен та свого батька й пішли за Ісусом.
+\s1 Ісус зцілює хворих
+\p
+\v 23 \add Ісус\add* ходив по всій Галілеї, навчаючи в їхніх синагогах та проповідуючи Добру Звістку Царства \add Небесного\add*. Він зцілював усі хвороби та недуги в народі.
+\v 24 Звістка про Ісуса розійшлася по всій Сирії. До Нього приводили всіх хворих і тих, що страждали на різні недуги, а також біснуватих, епілептиків та паралізованих, і Він зціляв їх.
+\v 25 Великі натовпи з Галілеї, Десятимістя, Єрусалима, Юдеї та з-за Йордану йшли за Ним.
+\c 5
+\s1 Нагірна проповідь
+\p
+\v 1 Побачивши натовп, \add Ісус\add* зійшов на гору; коли Він сів там, Його учні підійшли до Нього.
+\v 2 Тоді Він відкрив Свої уста й навчав їх, кажучи:
+\s1 Блаженства
+\q1
+\v 3 \wj «Блаженні бідні духом,\wj*
+\q2 \wj бо їхнє Царство Небесне.\wj*
+\q1
+\v 4 \wj Блаженні ті, що плачуть,\wj*
+\q2 \wj бо вони будуть втішені.\wj*
+\q1
+\v 5 \wj Блаженні смиренні,\wj*
+\q2 \wj бо вони успадкують землю.\wj*
+\q1
+\v 6 \wj Блаженні голодні та спраглі праведності,\wj*
+\q2 \wj бо вони наситяться.\wj*
+\q1
+\v 7 \wj Блаженні милостиві,\wj*
+\q2 \wj бо вони отримають милість.\wj*
+\q1
+\v 8 \wj Блаженні чисті серцем,\wj*
+\q2 \wj бо вони побачать Бога.\wj*
+\q1
+\v 9 \wj Блаженні миротворці,\wj*
+\q2 \wj бо вони будуть названі синами Божими.\wj*
+\q1
+\v 10 \wj Блаженні переслідувані за праведність,\wj*
+\q2 \wj бо їхнє Царство Небесне.\wj*
+\p
+\v 11 \wj Блаженні ви, коли ображатимуть та переслідуватимуть вас, і казатимуть проти вас усяку брехню та зло через Мене.\wj*
+\v 12 \wj Радійте та веселіться, бо велика ваша нагорода на небі. Так само переслідували пророків, котрі були до вас.\wj*
+\s1 Сіль та світло
+\p
+\v 13 \wj Ви – сіль землі. Але якщо сіль втратить солоність, то чим повернути її смак? Вона вже не придатна ні до чого, хіба що викинути її на вулицю, щоб її топтали люди.\wj*
+\p
+\v 14 \wj Ви – світло світу. Не можна сховати міста, яке стоїть на горі.\wj*
+\v 15 \wj Ніхто не запалює світильник, щоб поставити його під посудину, але \+add ставить\+add* на поставець, і він світить усім у домі.\wj*
+\v 16 \wj Нехай ваше світло так світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославляли вашого Небесного Отця.\wj*
+\s1 Ісус та Закон
+\p
+\v 17 \wj Не думайте, що Я прийшов знищити Закон або Пророків. Я прийшов не знищити, але сповнити.\wj*
+\v 18 \wj Бо істинно кажу вам: доки не мине небо та земля, ні одна йота й ні одна риска Закону не мине – усе здійсниться.\wj*
+\v 19 \wj Якщо хтось порушить одну з цих найменших заповідей та навчатиме так людей, той буде названий найменшим у Царстві Небесному, а хто буде виконувати \+add заповіді\+add* та навчатиме так \+add людей,\+add* той буде названий великим у Царстві Небесному.\wj*
+\v 20 \wj Бо кажу вам: якщо ваша праведність не перевершить \+add праведності\+add* книжників та фарисеїв, то ніяк не увійдете до Царства Небесного.\wj*
+\s1 Вчення про гнів
+\p
+\v 21 \wj Ви чули, що було сказано людям у давнину: „Не вбивай!“\wj*\f + \fr 5:21 \ft \+xt Див. Вих. 20:13\+xt*.\f* \wj Якщо хтось вбʼє, підлягає суду.\wj*
+\v 22 \wj Але Я кажу вам: кожен, хто гнівається на свого брата, підлягає суду. І кожен, хто скаже своєму братові: „Нікчема!“ – підлягає суду Синедріона. А той, хто скаже: „Дурень!“ – підлягає вогню Геєни.\wj*
+\p
+\v 23 \wj Тому якщо навіть приносиш свій дар до жертовника й там згадаєш, що твій брат має щось проти тебе,\wj*
+\v 24 \wj залиши свій дар там, перед жертовником, та йди спочатку примирися зі своїм братом, а потім прийди та принеси свій дар.\wj*
+\p
+\v 25 \wj Примирися швидко зі своїм супротивником, поки ти з ним у дорозі, щоби противник не віддав тебе судді, а суддя – помічнику, і той не кинув тебе до вʼязниці.\wj*
+\v 26 \wj Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, поки не заплатиш усе до останнього кодранта.\wj*\f + \fr 5:26 \ft Найменша бронзова римська монета, дорівнює 64-й частині динарія.\f*
+\s1 Вчення про перелюб
+\p
+\v 27 \wj Ви чули, що було сказано: „Не чини перелюбу!“.\wj*\f + \fr 5:27 \ft \+xt Див. Вих. 20:14\+xt*.\f*
+\v 28 \wj Але Я кажу вам: кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, уже вчинив перелюб у своєму серці.\wj*
+\v 29 \wj Якщо твоє праве око спокушає тебе, вирви його та викинь від себе. Бо краще для тебе втратити одну з частин твого тіла, аніж щоб усе тіло було кинуте в Геєну.\wj*
+\v 30 \wj І якщо твоя права рука спокушає тебе, відрубай її та викинь від себе. Бо краще втратити одну з частин твого тіла, аніж щоб усе тіло йшло до Геєни.\wj*
+\s1 Вчення про розлучення
+\p
+\v 31 \wj Було сказано: „Хто розлучається зі своєю дружиною, нехай дасть їй лист про розлучення“.\wj*\f + \fr 5:31 \ft \+xt Див. Повт. 24:1\+xt*.\f*
+\v 32 \wj Але Я кажу вам: кожен, хто розлучається зі своєю дружиною, – за винятком статевої розпусти, – той штовхає її до перелюбу. І той, хто одружується з розлученою, чинить перелюб.\wj*
+\s1 Вчення про клятву
+\p
+\v 33 \wj Ви чули також, що було сказано людям у давнину: „Не клянись неправдиво, а виконуй перед Господом свої обітниці“.\wj*\f + \fr 5:33 \ft \+xt Див. Лев. 19:12\+xt*.\f*
+\v 34 \wj Але Я кажу вам: не кляніться взагалі, ні небом, бо воно є Божим престолом,\wj*
+\v 35 \wj ні землею, бо вона є підніжжям Його ніг, ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя.\wj*
+\v 36 \wj Не кляніться й своєю головою, бо не можете жодної волосини зробити білою або чорною.\wj*
+\v 37 \wj Слово ж ваше нехай буде: так – так, ні – ні. А все, що більше за це, – від лукавого.\wj*
+\s1 Вчення про протистояння злу
+\p
+\v 38 \wj Ви чули, що було сказано: „Око за око і зуб за зуб“.\wj*\f + \fr 5:38 \ft \+xt Див. Вих. 21:24; Лев. 24:20; Повт. 19:21\+xt*.\f*
+\v 39 \wj Але Я кажу вам: не противтеся злу. Якщо хтось вдарить тебе по правій щоці, підстав і другу.\wj*
+\v 40 \wj І тому, хто судиться з тобою, щоб забрати сорочку, віддай і свій верхній одяг.\wj*
+\v 41 \wj І коли хтось примусить тебе йти \+add з ним\+add* милю\wj*\f + \fr 5:41 \ft Приблизно 1500 метрів.\f*\wj , ти йди з ним дві.\wj*
+\v 42 \wj Тому, хто просить у тебе, дай, і від того, хто бажає позичити в тебе, не відвертайся.\wj*
+\s1 Любов до ворогів
+\p
+\v 43 \wj Ви чули, що було сказано: „Люби ближнього свого та ненавидь свого ворога“.\wj*\f + \fr 5:43 \ft \+xt Див. Лев. 19:18\+xt*.\f*
+\v 44 \wj Але Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто вас проклинає, робіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить та переслідує вас,\wj*
+\v 45 \wj щоб ви були синами вашого Небесного Отця. Адже Він наказує Своєму сонцю сходити над злими й над добрими та посилає дощ на праведних і на неправедних.\wj*
+\v 46 \wj Якщо ви любите тільки тих, хто любить вас, яку нагороду маєте? Хіба митники не так само роблять?\wj*
+\v 47 \wj І якщо ви вітаєте тільки ваших братів, що незвичайного робите? Хіба так не роблять і язичники?\wj*
+\v 48 \wj Отже, будьте досконалі, як і Отець ваш Небесний є досконалим.\wj*
+\c 6
+\s1 Вчення про милостиню
+\p
+\v 1 \wj Стережіться: не чиніть вашої праведності\wj*\f + \fr 6:1 \ft Деякі рукописи містять слова: \fqa добрих вчинків.\f* \wj перед людьми, щоб вони вас бачили. Бо не будете мати жодної винагороди від вашого Небесного Отця.\wj*
+\p
+\v 2 \wj Отже, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб їх прославляли люди. Істинно кажу вам: вони вже отримують свою винагороду.\wj*
+\v 3 \wj Коли ж ти даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить права,\wj*
+\v 4 \wj щоб твоя милостиня була таємна. Тоді твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.\wj*
+\s1 Вчення про молитву
+\p
+\v 5 \wj Коли молитесь, не будьте як лицеміри, які люблять стояти й молитися в синагогах та на перехрестях вулиць, щоб їх бачили люди. Істинно кажу вам: вони вже отримують свою винагороду.\wj*
+\v 6 \wj Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату та, зачинивши двері, помолися твоєму Отцю таємно. Тоді твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.\wj*
+\v 7 \wj Коли молитесь, не говоріть багато, як язичники, які думають, що завдяки своїй багатослівності будуть вислухані.\wj*
+\v 8 \wj Тож не будьте схожими на них, бо Отець ваш знає, які ви маєте потреби, перш ніж ви попросите в Нього.\wj*
+\p
+\v 9 \wj Тому моліться так:\wj*
+\q1 \wj „Отче наш, Що на небесах,\wj*
+\q1 \wj нехай святиться імʼя Твоє!\wj*
+\q1
+\v 10 \wj Нехай прийде Царство Твоє!\wj*
+\q1 \wj Нехай буде воля Твоя,\wj*
+\q2 \wj як на небі, так і на землі!\wj*
+\q1
+\v 11 \wj Хліб наш щоденний дай нам сьогодні.\wj*
+\q1
+\v 12 \wj І прости нам провини наші,\wj*
+\q2 \wj як і ми прощаємо винуватцям нашим.\wj*
+\q1
+\v 13 \wj І не введи нас у спокусу,\wj*
+\q2 \wj але визволи нас від лукавого.\wj*
+\q1 \wj Бо Твоє є Царство,\wj*
+\q2 \wj і сила, і слава навіки. Амінь!“\wj*\f + \fr 6:13 \ft Деякі рукописи не містять слів: \fq Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь!\f*
+\m
+\v 14 \wj Якщо будете прощати людям їхні провини, то й Отець ваш Небесний простить вам.\wj*
+\v 15 \wj Якщо ж ви не будете прощати людям, й Отець Небесний не простить провин ваших.\wj*
+\s1 Вчення про піст
+\p
+\v 16 \wj Коли ви постите, не будьте, як лицеміри, які сумують та виснажують свої обличчя, щоб показати людям, що вони постять. Істинно кажу вам: вони вже отримують свою винагороду.\wj*
+\v 17 \wj Ти ж, коли постиш, намасти свою голову та вмий своє обличчя,\wj*
+\v 18 \wj щоб твій піст показувати не людям, а лише Отцеві, Який бачить таємне. І твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі.\wj*
+\s1 Скарби на небі
+\p
+\v 19 \wj Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа нищать їх і де злодії підкопують та крадуть їх.\wj*
+\v 20 \wj Натомість збирайте собі скарби на небі, де ані міль, ані іржа не нищать їх і де злодії не підкопують і не крадуть їх.\wj*
+\v 21 \wj Бо де скарб твій, там буде й твоє серце.\wj*
+\p
+\v 22 \wj Світлом для тіла є око. Тому якщо твоє око буде здорове, то все твоє тіло буде наповнене світлом.\wj*
+\v 23 \wj Але якщо твоє око буде лихе, то й все тіло буде в темряві. Отже, якщо світло, яке в тобі, – це темрява, то наскільки ж велика \+add ця\+add* темрява!\wj*
+\p
+\v 24 \wj Ніхто не може служити двом господарям, бо одного ненавидітиме, а другого любитиме, або одним буде нехтувати, а іншому буде відданим. Не можете служити Богові та багатству.\wj*
+\s1 Про турботу
+\p
+\v 25 \wj Тому Я кажу вам: не турбуйтеся про життя ваше – що будете їсти чи що будете пити, ні про тіло ваше – що будете вдягати. Хіба життя не більше за їжу, а тіло – за одяг?\wj*
+\v 26 \wj Подивіться на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть і не збирають у сховище, і все ж ваш Небесний Отець їх годує. Наскільки ж ви цінніші за них?\wj*
+\v 27 \wj І хто з вас, турбуючись, може додати до свого зросту хоч один лікоть?\wj*
+\p
+\v 28 \wj Чому турбуєтеся про одяг? Подивіться на польові лілії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть.\wj*
+\v 29 \wj Та Я кажу вам: навіть Соломон у всій своїй величі не одягався так, як будь-яка з них.\wj*
+\v 30 \wj Якщо ж Бог польову траву, котра сьогодні є, а завтра буде кинута у вогонь, так одягає, хіба не краще Він одягне вас, маловіри?\wj*
+\v 31 \wj Не турбуйтеся кажучи: „Що ми будемо їсти?“, або: „Що ми будемо пити?“, чи: „У що зодягнемось?“\wj*
+\v 32 \wj Бо все це язичники шукають, але ваш Небесний Отець знає, що потребуєте цього.\wj*
+\v 33 \wj Шукайте найперше Царства Божого й праведності Його, а все це додасться вам.\wj*
+\v 34 \wj Не турбуйтеся про завтрашній день, бо завтрашній день турбуватиметься про себе сам. Вистачає дневі своєї турботи.\wj*
+\c 7
+\s1 Не судіть ближніх
+\p
+\v 1 \wj Не судіть, щоб і вас не судили.\wj*
+\v 2 \wj Бо яким судом судите, таким і вас судитимуть. І якою мірою міряєте ви, такою і вам виміряють.\wj*
+\p
+\v 3 \wj Чому ж ти дивишся на скалку в оці твого брата, а колоди у своєму оці не помічаєш?\wj*
+\v 4 \wj Або як скажеш братові своєму: „Дозволь вийняти скалку з твого ока“, коли он колода у твоєму оці.\wj*
+\v 5 \wj Лицеміре, витягни спочатку колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока твого брата.\wj*
+\p
+\v 6 \wj Не давайте святого псам і не кидайте перлин ваших перед свинями, щоб вони не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не розірвали вас.\wj*
+\s1 Просіть Небесного Отця
+\p
+\v 7 \wj Просіть – і буде дано вам, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам.\wj*
+\v 8 \wj Бо кожен, хто просить, отримує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчинять.\wj*
+\p
+\v 9 \wj Чи є між вами людина, яка, коли її син просить хліба, подасть йому камінь?\wj*
+\v 10 \wj І коли попросить риби, чи подасть йому гадюку?\wj*
+\v 11 \wj Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте давати добрі дари вашим дітям, то наскільки більше ваш Отець Небесний дасть добра тим, хто просить у Нього?\wj*
+\v 12 \wj Отже, усе, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так само й ви робіть їм, бо в цьому Закон та Пророки.\wj*
+\s1 Широкі та вузькі ворота
+\p
+\v 13 \wj Входіть через вузькі ворота, бо широкі ті ворота й широка та дорога, які ведуть до загибелі, і багато є тих, хто входить ними.\wj*
+\v 14 \wj Але вузькі ті ворота й вузька та дорога, які ведуть до життя, і мало тих, хто знаходить їх.\wj*
+\s1 Стережіться лжепророків
+\p
+\v 15 \wj Стережіться лжепророків, які приходять до вас в овечих шкурах, а всередині вони – хижі вовки.\wj*
+\v 16 \wj За їхніми плодами впізнаєте їх. Хіба збирають виноград із терну чи смокву з будяків?\wj*
+\v 17 \wj Так, усяке добре дерево приносить добрий плід, а всяке погане дерево приносить поганий плід.\wj*
+\v 18 \wj Не може добре дерево приносити поганий плід ані погане дерево приносити добрий плід.\wj*
+\v 19 \wj Кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь.\wj*
+\v 20 \wj Отже, за їхніми плодами впізнаєте їх.\wj*
+\s1 Хто увійде до Царства Небесного
+\p
+\v 21 \wj Не кожен, хто говорить Мені: „Господи! Господи!“, увійде до Царства Небесного, а лише той, хто виконує волю Мого Небесного Отця.\wj*
+\v 22 \wj Багато хто буде казати Мені того дня: „Господи! Господи! Чи не Твоїм імʼям ми пророкували? Чи не Твоїм імʼям виганяли демонів? І чи не Твоїм імʼям робили багато чудес?“\wj*
+\v 23 \wj Тоді скажу їм: „Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене ви, що чините беззаконня!“\wj*
+\s1 Розумний та нерозумний будівничий
+\p
+\v 24 \wj Кожен, хто чує ці Мої слова й виконує їх, схожий на чоловіка розумного, який збудував свій дім на камені.\wj*
+\v 25 \wj Коли пішов дощ, ринули ріки, здійнялися вітри й вдарили в дім той, він не впав, бо мав основу на камені.\wj*
+\v 26 \wj А кожен, хто чує ці Мої слова й не виконує їх, схожий на чоловіка нерозумного, який збудував свій дім на піску.\wj*
+\v 27 \wj Коли пішов дощ, ринули ріки, здійнялися вітри й вдарили в дім той, він впав, і його падіння було велике».\wj*
+\p
+\v 28 Коли Ісус закінчив \add промовляти\add* ці слова, люди дивувалися Його вченню,
+\v 29 бо Він навчав їх як Той, Хто має владу, а не як їхні книжники.
+\c 8
+\s1 Очищення прокаженого
+\p
+\v 1 Коли \add Ісус\add* зійшов з гори, багато людей пішло за Ним.
+\v 2 І ось один прокажений прийшов, поклонився Йому й промовив:
+\p ―Господи, якщо хочеш, Ти можеш мене очистити.
+\p
+\v 3 \add Ісус\add* простягнув руку, доторкнувся до нього й промовив:
+\p \wj ―Хочу, будь чистим!\wj*
+\p І вмить \add чоловік\add* очистився від прокази.
+\p
+\v 4 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Дивись, нікому не кажи про це, але йди, покажи себе священникові та принеси дар, який наказав Мойсей, їм на свідчення.\wj*\f + \fr 8:4 \ft \+xt Див. Лев. 14:1-32\+xt*.\f*
+\s1 Віра сотника
+\p
+\v 5 Коли ж \add Ісус\add* увійшов до Капернаума, прийшов до Нього сотник, який просив Його,
+\v 6 кажучи:
+\p ―Господи, мій слуга лежить вдома паралізований і тяжко страждає.
+\p
+\v 7 \add Ісус\add* сказав йому:
+\p \wj ―Я прийду та зцілю його.\wj*
+\p
+\v 8 Але сотник відповів:
+\p ―Господи, я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах, але скажи лише слово, і одужає мій слуга.
+\v 9 Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою воїнів. Кажу одному: «Іди!» – і він іде, а іншому: «Прийди!» – і він приходить, і рабу моєму: «Зроби це!» – і він робить.
+\p
+\v 10 Почувши це, Ісус здивувався та промовив тим, що йшли за Ним:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: ні в кого в Ізраїлі Я не знайшов такої великої віри.\wj*
+\v 11 \wj Кажу ж вам: багато хто прийде зі сходу та заходу і сядуть за стіл разом з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному.\wj*
+\v 12 \wj А сини Царства будуть викинуті геть у темряву, де буде плач та скрегіт зубів.\wj*
+\p
+\v 13 А сотникові Ісус сказав:
+\p \wj ―Іди! Нехай станеться за твоєю вірою!\wj*
+\p І тієї ж миті його слуга одужав.
+\s1 Зцілення багатьох людей
+\p
+\v 14 Прийшовши в дім Петра, Ісус побачив, що його теща лежить у гарячці.
+\v 15 Він доторкнувся до її руки – і гарячка залишила жінку. Вона встала та почала прислуговувати Йому.
+\p
+\v 16 Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих. Він словом виганяв духів та зцілив усіх хворих на різні недуги,
+\v 17 щоб сповнились слова, сказані через пророка Ісаю:
+\q1 «Він узяв на Себе наші хвороби
+\q2 і поніс наші недуги».\f + \fr 8:17 \ft \+xt Див. Іс. 53:4\+xt*.\f*
+\s1 Ціна слідування за Христом
+\p
+\v 18 Побачивши навколо Себе багато народу, Ісус наказав \add учням\add* відплисти на другий бік \add моря\add*.
+\v 19 Тоді підійшов до Нього один книжник і сказав:
+\p ―Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!
+\p
+\v 20 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.\wj*
+\p
+\v 21 А інший з Його учнів сказав:
+\p ―Господи, дозволь мені спочатку піти та поховати мого батька!
+\p
+\v 22 Але Ісус відповів:
+\p \wj ―Іди за Мною й залиши мертвим ховати своїх мерців.\wj*
+\s1 Ісус заспокоює бурю
+\p
+\v 23 Потім \add Ісус\add* зайшов у човен, за Ним увійшли і Його учні.
+\v 24 І ось здійнялась на морі велика буря, так що хвилі заливали човен, а Він спав.
+\v 25 \add Учні\add* підійшли й розбудили Його, кажучи:
+\p ―Господи, спаси нас, бо ми гинемо!
+\p
+\v 26 Він сказав їм:
+\p \wj ―Чому ви злякалися, маловіри?\wj*
+\p Тоді, піднявшись, наказав вітрам та морю, і настала велика тиша.
+\p
+\v 27 Люди дивувалися кажучи:
+\p ―Хто ж Він такий, що вітри та море підкоряються Йому?
+\s1 Звільнення двох одержимих
+\p
+\v 28 Коли \add Ісус\add* прийшов на другий берег \add моря\add*, у землю Гадаринську, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць. Вони були дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
+\p
+\v 29 І ось вони закричали:
+\p ―Що Тобі до нас, Сину Божий? Ти прийшов сюди, щоб мучити нас завчасно?
+\p
+\v 30 Неподалік від них паслося велике стадо свиней.
+\v 31 Демони просили Ісуса, кажучи:
+\p ―Якщо виганяєш нас, то надішли нас у це стадо свиней.
+\p
+\v 32 Він сказав їм:
+\p \wj ―Ідіть!\wj*
+\p Тоді, вийшовши, вони увійшли у свиней, і ось стадо кинулося з кручі в море й потонуло у воді.
+\v 33 Свинопаси побігли й, діставшись до міста, сповістили про все, а також про біснуватих.
+\v 34 І ось усе місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши Його, благали, щоб Він залишив їхні околиці.
+\c 9
+\s1 Зцілення паралізованого
+\p
+\v 1 \add Ісус\add* сів у човен та, перепливши \add море\add*, прибув до Свого міста.
+\v 2 І ось до Нього принесли паралізованого, що лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: \wj «Не бійся, сину! Прощаються тобі гріхи твої!»\wj*
+\p
+\v 3 Але деякі книжники почали говорити між собою: «Він богохульствує!»
+\p
+\v 4 Тоді Ісус, знаючи їхні думки, сказав: \wj «Чому ви думаєте погано у ваших серцях?\wj*
+\v 5 \wj Що легше сказати: „Прощаються твої гріхи!“ чи „Встань і ходи!“?\wj*
+\v 6 \wj Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи».\wj* Тоді сказав паралізованому: \wj «Встань, візьми свою постіль та йди додому!»\wj*
+\v 7 І, вставши, чоловік пішов додому.
+\v 8 Побачивши це, натовп злякався й почав прославляти Бога, Який дав людям таку владу.
+\s1 Покликання Матвія
+\p
+\v 9 Коли Ісус повертався звідти, то побачив чоловіка, на імʼя Матвій, що сидів при збиранні мита, і сказав йому: \wj «Іди за Мною!»\wj* Той, вставши, пішов за Ісусом.
+\p
+\v 10 І коли \add Ісус\add* сидів за столом у домі \add Матвія\add*, то прийшло багато митників та грішників і їли разом з Ісусом та Його учнями.
+\v 11 Побачивши це, фарисеї сказали Його учням:
+\p ―Чому ваш Учитель їсть разом із митниками й грішниками?
+\p
+\v 12 \add Ісус\add* же, почувши це, відповів:
+\p \wj ―Не здорові потребують лікаря, а хворі.\wj*
+\v 13 \wj Ідіть же й навчіться, що значить: «Милосердя хочу, а не жертви».\wj*\f + \fr 9:13 \ft \+xt Див. Ос. 6:6\+xt*.\f* \wj Бо Я прийшов покликати до покаяння не праведних, а грішників.\wj*
+\s1 Питання про піст
+\p
+\v 14 Тоді прийшли до Нього Іванові учні й запитали:
+\p ―Чому ми та фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?
+\p
+\v 15 Ісус відповів:
+\p \wj ―Чи можете друзів нареченого змусити постити, доки наречений з ними? Але настануть дні, коли наречений забереться від них, і тоді поститимуть.\wj*
+\p
+\v 16 \wj Ніхто ж не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка з неї збіжиться та відірве з одежі, і діра стає ще більшою.\wj*
+\v 17 \wj Ніхто не наливає молодого вина в старі бурдюки, адже бурдюки розірвуться – і вино виллється, а бурдюки пропадуть. Молоде вино вливають у нові бурдюки – і збережеться й одне, і друге.\wj*
+\s1 Зцілення однієї жінки та воскресіння доньки Яіра
+\p
+\v 18 Коли \add Ісус\add* казав їм це, ось прийшов один із керівників \add синагоги\add*, вклонився Йому та сказав: «Моя донька тільки що померла, але прийди та поклади на неї Свою руку – і вона оживе».
+\p
+\v 19 Піднявшись, Ісус з учнями пішли за ним.
+\p
+\v 20 І ось одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одежі,
+\v 21 бо вона говорила сама собі: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!».
+\p
+\v 22 Ісус же, повернувшись, побачив її та сказав: \wj «Не бійся, донько! Твоя віра врятувала тебе».\wj* І жінка одразу була зцілена.
+\p
+\v 23 Коли Ісус прийшов у дім керівника \add синагоги,\add* то побачив там сопілкарів та засмучених людей.
+\v 24 Він сказав їм: \wj «Вийдіть, бо дівчинка не померла, а спить».\wj* Але вони почали глузувати з Нього.
+\p
+\v 25 Коли ж натовп вивели, \add Ісус\add* зайшов \add до кімнати\add*, узяв дівчинку за руку, і вона встала.
+\v 26 Звістка про це розійшлася по всій тій країні.
+\s1 Зцілення двох незрячих
+\p
+\v 27 Коли Ісус вийшов звідти, за Ним пішли двоє сліпих, які кричали:
+\p ―Змилуйся над нами, Сину Давидів!
+\p
+\v 28 Коли ж Він увійшов у дім, сліпі підійшли до Нього, і Ісус запитав їх:
+\p \wj ―Вірите, що Я можу це зробити?\wj*
+\p ―Так, Господи, – відповіли вони.
+\p
+\v 29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей, кажучи:
+\p \wj ―За вірою вашою нехай станеться вам!\wj*
+\p
+\v 30 І їхні очі відкрилися.
+\p Ісус же суворо застеріг їх, кажучи:
+\p \wj ―Дивіться, щоб ніхто не довідався!\wj*
+\p
+\v 31 Але вони, вийшовши, розповідали про Нього всюди по тій країні.
+\s1 Зцілення німого
+\p
+\v 32 Коли ж вони виходили, то ось привели до Нього німого чоловіка, який був біснуватим.
+\v 33 Як тільки демон вийшов, \add німий\add* чоловік заговорив; і весь натовп дивувався кажучи: «Ніколи такого не траплялося в Ізраїлі».
+\p
+\v 34 Але фарисеї казали: «Він виганяє демонів \add силою\add* володаря демонів».
+\s1 Жнива великі, а робітників мало
+\p
+\v 35 Ісус ходив через усі міста та села й навчав у їхніх синагогах, проповідуючи Добру Звістку Царства \add Небесного\add*. Він зцілював усі хвороби та недуги.
+\v 36 Побачивши людей, \add Ісус\add* змилосердився над ними, тому що вони були втомлені та безпорадні, як вівці, що не мають пастуха.
+\v 37 Тоді Він промовив до своїх учнів: \wj «Жнива насправді великі, а робітників мало,\wj*
+\v 38 \wj тож просіть Господа жнив, щоб послав робітників на жнива Свої».\wj*
+\c 10
+\s1 Служіння дванадцятьох апостолів
+\p
+\v 1 Покликавши дванадцятьох Своїх учнів, \add Ісус\add* дав їм владу виганяти нечистих духів та зцілювати всі хвороби й усі недуги.
+\b
+\li4
+\v 2 Ось імена дванадцятьох апостолів:
+\b
+\li1 перший – Симон, якого назвав Петром, та Андрій, його брат,
+\li1 Яків, син Зеведеїв, і Іван, його брат,
+\li1
+\v 3 Филип і Варфоломій,
+\li1 Фома і митник Матвій,
+\li1 Яків, син Алфеїв, і Тадей,
+\li1
+\v 4 Симон Кананит і Юда Іскаріот, який зрадив Ісуса.
+\b
+\p
+\v 5 Цих дванадцятьох Ісус надіслав та наказав їм: \wj «На дорогу язичників не йдіть і в міста самарянські не входіть.\wj*
+\v 6 \wj А йдіть краще до загублених овець дому Ізраїля.\wj*
+\v 7 \wj Ідіть та проповідуйте кажучи: „Наблизилось Царство Небесне“.\wj*
+\v 8 \wj Хворих зцілюйте, мертвих воскрешайте, прокажених очищайте, демонів виганяйте. Даром отримали – даром давайте.\wj*
+\p
+\v 9 \wj Не беріть ні золота, ні срібла, ні грошей до поясів своїх,\wj*
+\v 10 \wj ні торбини в дорогу, ні двох сорочок, ні взуття, ні палиці, бо робітник достойний своєї їжі.\wj*
+\v 11 \wj А коли увійдете в якесь місто чи село, дізнайтеся, хто в ньому достойний, і залишайтеся в нього, поки не вийдете.\wj*
+\v 12 \wj Зайшовши в дім, привітайте його, кажучи: „Мир цьому дому!“\wj*\f + \fr 10:12 \ft Деякі рукописи не містять слів: \fq кажучи: „Мир цьому дому!“\f*
+\v 13 \wj І якщо той дім дійсно достойний, мир ваш зійде на нього. Якщо ж недостойний, ваш мир повернеться до вас.\wj*
+\v 14 \wj А якщо хтось не прийме вас і не послухає ваших слів, то, виходячи з того дому або з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг.\wj*
+\v 15 \wj Істинно кажу вам: легше буде землі Содомській і Гоморрській у день суду, ніж тому місту.\wj*
+\p
+\v 16 \wj Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків. Тому будьте мудрі, як змії, та невинні, як голуби.\wj*
+\v 17 \wj Стережіться людей, бо вони віддаватимуть вас до судів і у своїх синагогах битимуть вас.\wj*
+\v 18 \wj Поведуть вас до правителів та царів заради Мене, на свідчення їм та язичникам.\wj*
+\v 19 \wj Коли видаватимуть вас, не турбуйтеся, як і що казати, бо дано буде вам у той час, що казати:\wj*
+\v 20 \wj не ви будете говорити, а Дух Отця вашого промовлятиме через вас.\wj*
+\p
+\v 21 \wj Брат видасть на смерть брата, а батько – дитину. Повстануть діти проти батьків та вбиватимуть їх.\wj*
+\v 22 \wj І всі будуть ненавидіти вас через імʼя Моє. Але хто витримає до кінця, той буде спасенний.\wj*
+\v 23 \wj Коли ж будуть вас переслідувати у цьому місті, тікайте до іншого. Істинно кажу вам: ви не закінчите \+add обходити\+add* всі міста Ізраїлю, як прийде Син Людський.\wj*
+\p
+\v 24 \wj Учень не вищий за \+add свого\+add* вчителя, а раб не вищий за свого господаря.\wj*
+\v 25 \wj Достатньо учневі стати, як його вчитель, і рабу стати, як його господар. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то наскільки більше \+add називатимуть так\+add* Його домашніх.\wj*
+\p
+\v 26 \wj Не бійтеся їх, бо немає нічого захованого, що не відкрилося б, і нічого таємного, що не стало б відомим.\wj*
+\v 27 \wj Те, що Я кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і те, що чуєте на вухо, проповідуйте з дахів.\wj*
+\v 28 \wj Не бійтеся тих, хто, вбиваючи тіло, не може вбити душі. Бійтеся більше Того, Хто може і душу, і тіло знищити в Геєні.\wj*
+\v 29 \wj Хіба два горобці не продаються за асарій\wj*\f + \fr 10:29 \ft Дрібна монета, яка дорівнювала 1​16 частині динарія. Динарій був звичайною платою за робочий день.\f*\wj ? Однак жоден із них не впаде на землю без відома Отця вашого.\wj*
+\v 30 \wj У вас же на голові навіть волосся пораховане.\wj*
+\v 31 \wj Отже, не бійтеся: ви набагато цінніші за горобців.\wj*
+\p
+\v 32 \wj Кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Я визнаю перед Моїм Небесним Отцем.\wj*
+\v 33 \wj Але кожного, хто зречеться Мене перед людьми, зрікусь і Я перед Моїм Небесним Отцем.\wj*
+\p
+\v 34 \wj Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю. Я прийшов принести не мир, а меч.\wj*
+\v 35 \wj Адже Я прийшов, аби підняти\wj*
+\q1 \wj „сина проти його батька,\wj*
+\q2 \wj доньку проти її матері,\wj*
+\q1 \wj невістку проти її свекрухи,\wj*
+\q2
+\v 36 \wj і ворогами людини будуть її домашні“.\wj*\f + \fr 10:36 \ft \+xt Див. Мих. 7:6\+xt*.\f*
+\p
+\v 37 \wj Хто любитиме свого батька та матір більше, ніж Мене, той не достойний Мене, і хто любитиме сина або доньку більше, ніж Мене, той не достойний Мене.\wj*
+\v 38 \wj І хто не бере хреста свого й не йде за Мною, той не достойний Мене.\wj*
+\v 39 \wj Хто зберігає життя своє, той втратить його, а хто втратить його заради Мене, знайде його.\wj*
+\p
+\v 40 \wj Хто приймає вас, Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто надіслав Мене.\wj*
+\v 41 \wj Хто приймає пророка в імʼя пророка, отримає винагороду пророка, і хто приймає праведника в імʼя праведника, отримає винагороду праведника.\wj*
+\v 42 \wj І хто дасть тільки чашу холодної води одному з цих малих в імʼя учня, – істинно кажу вам, – не втратить своєї винагороди».\wj*
+\c 11
+\s1 Ісус та Іван Хреститель
+\p
+\v 1 Коли Ісус закінчив навчати дванадцятьох Своїх учнів, то пішов звідти навчати та проповідувати в їхніх містах.
+\p
+\v 2 Іван, почувши у вʼязниці про діла Христові, надіслав своїх учнів
+\v 3 спитати Його:
+\p ―Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?
+\p
+\v 4 Ісус у відповідь сказав:
+\p \wj ―Ідіть і скажіть Іванові те, що ви бачите й чуєте:\wj*
+\v 5 \wj сліпі прозрівають, каліки ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві оживають, а бідним проповідується Добра Звістка.\wj*\f + \fr 11:5 \ft \+xt Див. Іс. 29:18-21; 35:5-6; 61:1\+xt*.\f*
+\v 6 \wj І блаженний той, хто не спокуситься через Мене.\wj*
+\p
+\v 7 Коли ж вони пішли, Ісус почав говорити людям про Івана: \wj «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, розхитану вітром?\wj*
+\v 8 \wj На кого ви виходили дивитись? На людину в мʼякій одежі? Але ті, що носять мʼякі одежі, знаходяться в царських палацах.\wj*
+\v 9 \wj То на кого ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, Я кажу вам, навіть більше, ніж на пророка.\wj*
+\v 10 \wj Він той, про кого написано:\wj*
+\q1 \wj „Ось Я посилаю Мого посланця перед обличчям Твоїм,\wj*
+\q2 \wj який приготує дорогу перед Тобою“.\wj*\f + \fr 11:10 \ft \+xt Див. Мал. 3:1\+xt*.\f*
+\m
+\v 11 \wj Істинно кажу вам: серед народжених жінками ще не було більшого за Івана Хрестителя, але найменший у Царстві Небесному більший за нього.\wj*
+\v 12 \wj Від днів Івана Хрестителя й донині Царство Небесне здобувається силою, і хто докладає зусиль, той здобуває його.\wj*\f + \fr 11:12 \ft Або: \fqa Царство Боже піддається нападам, і жорстокі люди намагаються оволодіти ним.\f*
+\v 13 \wj Адже всі Пророки та Закон пророкували до Івана.\wj*
+\v 14 \wj І якщо хочете знати, він – Ілля, який має прийти.\wj*\f + \fr 11:14 \ft \+xt Див. Мих. 4:5-6\+xt*.\f*
+\v 15 \wj Хто має вуха, нехай слухає!\wj*
+\p
+\v 16 \wj Із ким же Мені порівняти цей рід? Він подібний до дітей, котрі сидять на базарі та, звертаючись до інших,\wj*
+\v 17 \wj кажуть:\wj*
+\q1 \wj „Ми грали вам на сопілці,\wj*
+\q2 \wj а ви не танцювали.\wj*
+\q1 \wj Ми співали вам жалібні пісні,\wj*
+\q2 \wj а ви не ридали“.\wj*
+\m
+\v 18 \wj Прийшов Іван, який не їсть і не пʼє, а вони кажуть: „Має демона!“\wj*
+\v 19 \wj Прийшов Син Людський, Який їсть і пʼє, а вони кажуть: „Ось чоловік – ненажера й пʼяниця, приятель митників та грішників“. Однак мудрість виправдана її власними ділами».\wj*
+\s1 Ісус докоряє невірним містам
+\p
+\v 20 Тоді \add Ісус\add* почав докоряти містам, у яких сталося найбільше Його чудес, бо вони не покаялись:
+\v 21 \wj «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то вони давно би покаялися в мішковині та попелі.\wj*
+\v 22 \wj Проте кажу вам: Тиру та Сидону легше буде в день суду, ніж вам.\wj*
+\v 23 \wj І ти, Капернауме,\wj*
+\q1 \wj чи будеш піднесений до неба?\wj*
+\q2 \wj Ні, ти до пекла зійдеш!\wj*\f + \fr 11:23 \ft Буквально: \fqa ти до царства мертвих зійдеш.\f*
+\m \wj Коли б у Содомі сталися чудеса, які сталися в тебе, він залишився б донині.\wj*
+\v 24 \wj Проте кажу вам: землі Содомській легше буде в день суду, ніж тобі».\wj*
+\s1 Заклик до втомлених
+\p
+\v 25 У той час Ісус промовив у відповідь: \wj «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, за те, що Ти приховав це від мудрих та розумних і відкрив дітям.\wj*
+\v 26 \wj Так, Отче, бо такою була Твоя добра воля.\wj*
+\p
+\v 27 \wj Усе Мені було доручено Моїм Отцем. Ніхто не знає Сина, окрім Отця, і ніхто не знає Отця, окрім Сина й того, кому Син хоче відкрити.\wj*
+\p
+\v 28 \wj Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас.\wj*
+\v 29 \wj Візьміть на себе Моє ярмо й навчіться від Мене, бо Я лагідний та покірний серцем, і знайдете спокій вашим душам.\wj*
+\v 30 \wj Бо ярмо Моє добре і тягар Мій легкий».\wj*
+\c 12
+\s1 Ісус – Господь Суботи
+\p
+\v 1 У той час Ісус проходив у Суботу через засіяні поля пшениці. Його учні зголодніли й почали зривати колосся та їсти.
+\v 2 Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому:
+\p ―Ось Твої учні роблять те, чого не дозволено робити в Суботу!
+\p
+\v 3 Тоді Він сказав їм:
+\p \wj ―Ви не читали, що зробив Давид,\wj*\f + \fr 12:3 \ft \+xt Див. Лев. 24:8-9; 1 Сам. 21:1-6\+xt*.\f* \wj коли зголоднів він, а також і ті, що були з ним?\wj*
+\v 4 \wj Як увійшов у Дім Божий та зʼїв хліби покладання, котрі не дозволено було їсти ані йому, ані тим, хто був із ним, а тільки священникам?\wj*
+\v 5 \wj Або хіба ви не читали в Законі, що в Суботу в Храмі священники порушують Суботу й залишаються невинними?\wj*\f + \fr 12:5 \ft \+xt Див. Вих. 20:8-10; Повт. 5:12-14\+xt*.\f*
+\v 6 \wj Але Я кажу вам: тут щось більше, ніж Храм.\wj*
+\v 7 \wj Якби ви зрозуміли, що означає: «Милосердя хочу, а не жертви»\wj*\f + \fr 12:7 \ft \+xt Див. Ос. 6:6\+xt*.\f*\wj , то не засуджували б невинних.\wj*
+\v 8 \wj Бо Син Людський – Господь Суботи.\wj*
+\s1 Ісус зцілює в Суботу
+\p
+\v 9 Вирушивши далі, Він зайшов у їхню синагогу.
+\v 10 Там був чоловік із всохлою рукою. І щоб звинуватити Його, вони запитали:
+\p ―Чи дозволено зцілювати в Суботу?
+\p
+\v 11 Він же промовив:
+\p \wj ―Хто з вас, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в Суботу в яму, не візьме й не витягне її?\wj*
+\v 12 \wj Наскільки ж людина цінніша за вівцю! Тому в Суботу дозволено робити добро.\wj*
+\p
+\v 13 Тоді сказав чоловікові:
+\p \wj ―Простягни свою руку!\wj*
+\p Той простягнув, і його рука стала здоровою, як і друга.
+\p
+\v 14 Фарисеї ж вийшли та радились проти Нього, як Його вбити.
+\s1 Ісус – Слуга Божий
+\p
+\v 15 Дізнавшись \add про це\add*, Ісус пішов звідти. За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх усіх.
+\v 16 Однак наказав їм, щоб не виявляли Його,
+\v 17 аби збулося сказане через пророка Ісаю:
+\q1
+\v 18 «Ось Слуга Мій, Якого Я обрав,
+\q2 Мій Улюблений, Якого вподобала душа Моя.
+\q1 Я покладу Духа Мого на Нього,
+\q2 і Він звіщатиме суд народам.
+\q1
+\v 19 Він не буде ні сперечатися, ні кричати,
+\q2 і ніхто не почує Його голосу на вулицях.
+\q1
+\v 20 Надломленої тростини Він не доламає,
+\q2 ґнота світильника, що тліє, не загасить,
+\q1 доки не встановить правосуддя.
+\q2
+\v 21 І на Його імʼя покладатимуть надію народи».\f + \fr 12:21 \ft \+xt Див. Іс. 42:1-4\+xt*.\f*
+\s1 Ісус та Вельзевул
+\p
+\v 22 Тоді привели до Нього біснуватого – сліпого та німого. \add Ісус\add* зцілив його, так що німий говорив та бачив.
+\v 23 Усі люди дивувались та говорили:
+\p ―Чи це не Син Давидів?
+\p
+\v 24 Але фарисеї, почувши \add це\add*, казали:
+\p ―Він виганяє демонів не інакше, як \add силою\add* Вельзевула, володаря демонів.
+\p
+\v 25 \add Ісус\add* же, знаючи їхні думки, відповів:
+\p \wj ―Кожне царство, розділене в собі, буде спустошене, і кожне місто чи дім, розділені в собі, не встоять.\wj*
+\v 26 \wj Якщо сатана виганяє сатану, то він розділився в собі самому. Як же тоді встоїть його царство?\wj*
+\v 27 \wj І якщо Я виганяю демонів Вельзевулом, то ким виганяють ваші сини? Тому вони будуть вашими суддями.\wj*
+\v 28 \wj Але якщо Я Духом Божим виганяю демонів, то прийшло до вас Царство Боже.\wj*
+\p
+\v 29 \wj Або як може хтось увійти в дім сильного та забрати його майно, якщо спочатку не звʼяже сильного? Лише тоді пограбує його дім.\wj*
+\p
+\v 30 \wj Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.\wj*
+\v 31 \wj Тому кажу вам: усякий гріх та богохульство проститься людям, але богохульство проти Духа не проститься.\wj*
+\v 32 \wj І якщо хтось скаже слово проти Сина Людського, йому проститься, але якщо хтось скаже проти Святого Духа, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому.\wj*
+\p
+\v 33 \wj Або визнайте дерево добрим і плід його добрим, або визнайте дерево поганим і плід його поганим.\wj*\f + \fr 12:33 \ft Або: \fqa Якщо дерево добре, і його плоди будуть добрими; але якщо дерево гниле, то і його плоди теж будуть гнилі.\f* \wj Бо дерево пізнається за плодом.\wj*
+\v 34 \wj Роде гадючий, як ви можете казати добре, будучи злими? Адже чим переповнене серце, те говорять вуста.\wj*
+\v 35 \wj Добра людина з доброї скарбниці виносить добро, а погана людина з лихого скарбу виносить зло.\wj*
+\v 36 \wj Кажу вам: за кожне пусте слово, яке скажуть люди, вони відповідатимуть у день суду.\wj*
+\v 37 \wj Бо з твоїх слів будеш виправданий і з твоїх слів будеш засуджений.\wj*
+\s1 Знамення Йони
+\p
+\v 38 Тоді деякі книжники та фарисеї промовили:
+\p ―Учителю, ми хочемо побачити якесь знамення від Тебе.
+\p
+\v 39 \add Ісус\add* у відповідь промовив:
+\p \wj ―Рід лукавий та невірний шукає знамення, та не дасться йому знамення, хіба що тільки знамення пророка Йони.\wj*
+\v 40 \wj Адже так, як Йона\wj*\f + \fr 12:40 \ft \+xt Див. Йона. 2:1\+xt*.\f* \wj був у череві кита три дні та три ночі, так буде й Син Людський у серці землі три дні та три ночі.\wj*
+\v 41 \wj Люди Ніневії\wj*\f + \fr 12:41 \ft \+xt Див. Йона. 3:6-9\+xt*.\f* \wj встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялись через проповідь Йони, а ось тут Хтось більший за Йону.\wj*\f + \fr 12:41 \ft Букв: \fqa щось більше за Йону.\f*
+\v 42 \wj Цариця Півдня\wj*\f + \fr 12:42 \ft \+xt Див. 1 Цар. 10:1-13\+xt*.\f* \wj встане на суд із цим родом і засудить його, бо вона прийшла з далекого краю землі послухати Соломонову мудрість, а ось тут Хтось більший за Соломона\wj*\f + \fr 12:42 \ft Буквально: \fqa щось більше за Соломона.\f*\wj .\wj*
+\p
+\v 43 \wj Коли нечистий дух виходить із людини, то йде в місця безводні шукати відпочинку й, не знаходячи,\wj*
+\v 44 \wj каже: «Повернусь я у дім свій, звідки вийшов». І, повернувшись, знаходить його порожнім, заметеним та прибраним.\wj*
+\v 45 \wj Тоді він іде й бере з собою інших сімох духів, гірших за себе, і входять та живуть там. І для людини останнє стає гіршим за попереднє. Так буде і з цим злим родом.\wj*
+\s1 Мати та брати Ісуса
+\p
+\v 46 Коли \add Ісус\add* ще говорив до народу, прийшли Його мати та брати і, стоячи надворі, бажали говорити з Ним.
+\p
+\v 47 Хтось сказав Йому:
+\p ―Ось Твоя мати й Твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.
+\p
+\v 48 Він же у відповідь сказав тому, хто говорив:
+\p \wj ―Хто Моя мати і хто Мої брати?\wj*
+\p
+\v 49 І, показавши рукою на Своїх учнів, промовив:
+\p \wj ―Ось Моя мати та Мої брати.\wj*
+\v 50 \wj Бо той, хто виконує волю Мого Небесного Отця, є Моїм братом, сестрою і матірʼю.\wj*
+\c 13
+\s1 Притча про сіяча
+\p
+\v 1 Того ж дня Ісус, вийшовши з дому, сидів на березі моря.
+\v 2 І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів, а всі люди стояли на березі.
+\v 3 Він багато навчав їх притчами, кажучи: \wj «Ось сіяч вийшов сіяти.\wj*
+\v 4 \wj Коли він сіяв, деякі \+add зерна\+add* впали біля дороги; птахи, налетівши, повидзьобували їх.\wj*
+\v 5 \wj Інші впали на камʼянистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока.\wj*
+\v 6 \wj Коли ж зійшло сонце, то опалило паростки, вони зівʼяли й, не маючи коріння, всохли.\wj*
+\v 7 \wj Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та заглушили їх.\wj*
+\v 8 \wj А інші впали в добру землю та дали врожай: одні в сто, інші в шістдесят, треті в тридцять разів більше.\wj*
+\v 9 \wj Хто має вуха, нехай слухає!»\wj*
+\p
+\v 10 Підійшовши, учні запитали Його:
+\p ―Чому Ти говориш до них притчами?
+\p
+\v 11 Він же у відповідь сказав:
+\p \wj ―Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.\wj*
+\v 12 \wj Адже тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.\wj*
+\v 13 \wj Тому до них Я говорю притчами, бо вони,\wj*
+\q1 \wj «дивлячись, не бачать,\wj*
+\q2 \wj а слухаючи, не чують і не розуміють».\wj*
+\m
+\v 14 \wj Щодо них збувається пророцтво Ісаї, що каже:\wj*
+\q1 \wj «Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте;\wj*
+\q2 \wj будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.\wj*
+\q1
+\v 15 \wj Бо серце цього народу згрубіло,\wj*
+\q2 \wj важко стали чути вухами\wj*
+\q2 \wj й очі свої заплющили,\wj*
+\q1 \wj щоб не побачити очима,\wj*
+\q2 \wj не почути вухами,\wj*
+\q2 \wj не зрозуміти серцем\wj*
+\q1 \wj і не навернутись, щоб Я зцілив їх».\wj*\f + \fr 13:15 \ft \+xt Див. Іс. 6:9-10\+xt*.\f*
+\m
+\v 16 \wj Блаженні очі, які бачать, і вуха, які чують.\wj*
+\v 17 \wj Істинно кажу вам: багато пророків та праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.\wj*
+\p
+\v 18 \wj Отже, послухайте, \+add що означає\+add* притча про сіяча.\wj*
+\v 19 \wj До кожного, хто слухає Слово про Царство й не розуміє його, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці. Це те, що посіяне біля дороги.\wj*
+\v 20 \wj Посіяне ж на камʼянисту землю – це той, хто, почувши Слово, відразу з радістю приймає його.\wj*
+\v 21 \wj Але він не має коріння в собі, є тимчасовим. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, він відразу відпадає.\wj*
+\v 22 \wj Посіяне серед тернів – це ті, що чують Слово, але турботи цього віку й омана багатства придушують Слово, і воно залишається безплідним.\wj*
+\v 23 \wj А посіяне в добру землю – це той, хто чує та розуміє Слово. Він насправді приносить врожай: у сто, у шістдесят або в тридцять разів більший.\wj*
+\s1 Притча про кукіль
+\p
+\v 24 \add Ісус\add* розповів їм іншу притчу: \wj «Царство Небесне подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на своєму полі.\wj*
+\v 25 \wj Але коли чоловік спав, прийшов його ворог, посіяв кукіль серед пшениці та пішов.\wj*
+\v 26 \wj А як зійшло посіяне та показався колос, тоді зʼявився й кукіль.\wj*
+\p
+\v 27 \wj Тоді прийшли слуги господаря та сказали йому: „Господарю, хіба ми не добре насіння посіяли на полі? Звідки ж узявся кукіль?“\wj*
+\p
+\v 28 \wj Він відповів їм: „Це зробив ворог“.\wj*
+\p \wj Раби запитали його: „Хочеш, щоб ми пішли та випололи його?“\wj*
+\p
+\v 29 \wj Він сказав: „Ні, щоб, виполюючи кукіль, не повиривали й пшениці“.\wj*
+\v 30 \wj Залиште, щоб обоє росли разом до жнив. А під час жнив я скажу женцям: „Зберіть спочатку кукіль та повʼяжіть його в снопи, щоб спалити, а пшеницю зберіть до моєї клуні“».\wj*
+\s1 Притчі про гірчичне зерно та закваску
+\p
+\v 31 \add Ісус\add* розповів їм іншу притчу: \wj «Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та посіяв на своєму полі.\wj*
+\v 32 \wj Хоча воно і є найменшим серед усього насіння, але коли виростає, стає більшим за інші рослини й стає деревом, до якого прилітають птахи небесні та гніздяться на його гілках».\wj*
+\p
+\v 33 \add Ісус\add* розповів їм ще іншу притчу: \wj «Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,\wj*\f + \fr 13:33 \ft Приблизно 27 кілограмів.\f* \wj доки все вкисло».\wj*
+\p
+\v 34 Усе це Ісус говорив людям притчами й нічого не говорив їм без притчі,
+\v 35 щоб збулося сказане через пророка:
+\q1 «Відкрию в притчі вуста Мої,
+\q2 розповім про приховане від початку світу».\f + \fr 13:35 \ft \+xt Див. Пс. 77:2\+xt*.\f*
+\s1 Пояснення притчі про кукіль
+\p
+\v 36 Тоді, відпустивши людей, \add Ісус\add* зайшов у дім. Його учні підійшли до Нього, кажучи:
+\p ―Розʼясни нам притчу про кукіль на полі.
+\p
+\v 37 Він, відповідаючи, сказав:
+\p \wj ―Сіяч доброго насіння – це Син Людський.\wj*
+\v 38 \wj Поле – це світ, добре насіння – це сини Царства, а кукіль – це сини лукавого.\wj*
+\v 39 \wj Ворог, який його посіяв, – це диявол. Жнива – це кінець світу, а женці – це ангели.\wj*
+\p
+\v 40 \wj Отже, як збирають кукіль та палять його у вогні, так само буде при кінці світу.\wj*
+\v 41 \wj Син Людський надішле своїх ангелів, і вони зберуть з Його Царства всі спокуси та тих, хто робить беззаконня.\wj*
+\v 42 \wj І викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.\wj*
+\v 43 \wj Тоді праведники сяятимуть, як сонце, у Царстві Свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!\wj*
+\s1 Притчі про скарб та перлину
+\p
+\v 44 \wj Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі. Чоловік, знайшовши його, знов ховає і на радощах іде, продає все, що має, і купує те поле.\wj*
+\p
+\v 45 \wj Ще Царство Небесне подібне до купця, який розшукує гарні перлини.\wj*
+\v 46 \wj Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він іде, продає все, що має, і купує її.\wj*
+\s1 Притча про невід
+\p
+\v 47 \wj Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який зібрав багато всякої \+add риби\+add*.\wj*
+\v 48 \wj Коли він наповнився, його витягли на берег і, сівши, відібрали все добре в посуд, а непридатне викинули геть.\wj*
+\v 49 \wj Так буде й при кінці світу: вийдуть ангели, відділять злих з-поміж праведних\wj*
+\v 50 \wj і викинуть їх у вогняну піч, де буде плач та скрегіт зубів.\wj*
+\p
+\v 51 \wj Чи зрозуміли ви все це?\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Так!
+\p
+\v 52 Він сказав їм:
+\p \wj ―Тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря дому, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.\wj*
+\s1 Ісуса не приймають у Назареті
+\p
+\v 53 Коли Ісус закінчив розповідати ці притчі, то пішов звідти.
+\v 54 Він прийшов на Свою батьківщину й навчав людей у їхній синагозі, так що вони були здивовані та казали: «Звідки в Нього така мудрість та сила?
+\v 55 Чи Він не син теслі? Хіба Його мати не зветься Марією, а Його брати – Яків, Йосиф, Симон та Юда?
+\v 56 Хіба всі Його сестри не серед нас? Звідки в Нього все це?»
+\p
+\v 57 І вони спокушалися через Нього.
+\p Ісус же сказав їм: \wj «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі».\wj*
+\p
+\v 58 І не зробив там багато чудес через їхнє невірʼя.
+\c 14
+\s1 Увʼязнення та смерть Івана Хрестителя
+\p
+\v 1 У той час тетрарх Ірод\f + \fr 14:1 \ft Ірод Антипа – син царя Ірода Великого, правитель Галілеї та Переї.\f* почув про Ісуса
+\v 2 та сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».
+\p
+\v 3 Бо Ірод, схопивши Івана, звʼязав його та посадив до вʼязниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата,
+\v 4 тому що Іван казав йому: «Не годиться тобі одружуватися з нею!»
+\v 5 Ірод бажав би вбити його, але боявся народу, який вважав Івана пророком.
+\p
+\v 6 Коли святкували день народження Ірода, дочка Іродіади станцювала серед \add гостей\add* і сподобалася Іродові.
+\v 7 За це він клятвою обіцяв дати їй усе, що вона тільки попросить.
+\v 8 Вона ж, навчена своєю матірʼю, сказала: «Дай мені на блюді голову Івана Хрестителя».
+\v 9 Цар засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, наказав виконати її бажання.
+\v 10 Він надіслав \add людей\add* до вʼязниці відрубати Іванові голову.
+\v 11 Його голову принесли на блюді та віддали дівчині, а вона віднесла її своїй матері.
+\v 12 Після того учні Івана прийшли, забрали його тіло та поховали, а потім прийшли та сповістили про це Ісуса.
+\s1 Ісус годує пʼять тисяч
+\p
+\v 13 Коли Ісус почув це, то сів у човен та відплив звідти в пустинне місце, щоб бути на самоті. Але люди з різних міст, дізнавшись про це, пішли пішки за Ним.
+\v 14 Вийшовши на берег, \add Ісус\add* побачив багато людей, змилосердився над ними та зцілив їхніх хворих.
+\p
+\v 15 Коли настав вечір, Його учні підійшли й сказали:
+\p ―Тут пустинне місце, і година вже пізня, відпусти людей, щоби пішли в села та купили собі їжу.
+\p
+\v 16 Ісус же сказав їм:
+\p \wj ―Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!\wj*
+\p
+\v 17 Вони відповіли Йому:
+\p ―Ми тут маємо лише пʼять хлібів та дві рибини.
+\p
+\v 18 Він сказав:
+\p \wj ―Принесіть їх Мені!\wj*
+\p
+\v 19 \add Ісус\add* наказав людям посідати на траву. Потім узяв пʼять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав хліби учням, а учні \add роздали\add* людям.
+\v 20 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять повних кошиків залишків.
+\v 21 Тих, що їли, було близько пʼяти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
+\s1 Ісус іде по воді
+\p
+\v 22 Відразу після цього \add Ісус\add* звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік раніше за Нього, поки Він відпустить людей.
+\v 23 А відпустивши людей, \add Ісус\add* зійшов на гору, щоб помолитися на самоті. Коли настав вечір, Він залишився там один.
+\v 24 Човен віддалився вже далеко від берега, і через супротивний вітер його почали кидати хвилі.
+\p
+\v 25 О четвертій сторожі ночі\f + \fr 14:25 \ft Тобто між третьою та шостою годинами.\f* \add Ісус\add* пішов до Своїх учнів, ідучи по воді.
+\v 26 Побачивши, що Він іде по воді, учні жахнулись і з переляку закричали: «Це привид!»
+\p
+\v 27 Але Ісус тієї ж миті заговорив до них:
+\p \wj ―Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!\wj*
+\p
+\v 28 Тоді Петро сказав у відповідь:
+\p ―Господи, якщо це Ти, накажи, щоб я пішов до Тебе по воді!
+\p
+\v 29 \add Ісус\add* сказав:
+\p \wj ―Іди!\wj*
+\p І, вийшовши з човна, Петро почав іти по воді до Ісуса.
+\v 30 Але, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути й закричав:
+\p ―Господи, спаси мене!
+\p
+\v 31 Ісус, одразу простягнувши руку, схопив його та промовив:
+\p \wj ―Маловіре, чому ти засумнівався?\wj*
+\p
+\v 32 Коли вони сіли в човен, вітер стих.
+\v 33 Ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: «Ти істинно – Син Божий!»
+\s1 Зцілення хворих у Генезареті
+\p
+\v 34 Перепливши \add море\add*, вони прибули до Генезаретської землі.
+\v 35 Люди з тієї місцевості впізнали Ісуса та надіслали звістку по всій околиці. До Нього принесли всіх хворих
+\v 36 і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу, і всі, хто торкнувся, були зцілені.
+\c 15
+\s1 Ісус говорить про чистоту
+\p
+\v 1 Тоді деякі фарисеї та книжники з Єрусалима підійшли до Ісуса й запитали:
+\p
+\v 2 ―Чому Твої учні порушують звичай наших батьків? Вони їдять, не помивши своїх рук.
+\p
+\v 3 Він же відповів їм:
+\p \wj ―А чому ж ви порушуєте заповідь Божу через ваш звичай?\wj*
+\v 4 \wj Адже Бог сказав: «Шануй батька та матір»,\wj*\f + \fr 15:4 \ft \+xt Див. Вих. 20:12; Повт. 5:16\+xt*.\f* \wj а також: «Той, хто зневажає батька або матір, нехай буде покараний смертю!»\wj*\f + \fr 15:4 \ft \+xt Див. Вих. 21:17; Лев. 20:9\+xt*.\f*
+\v 5 \wj Ви ж говорите, що той, хто скаже батькові або матері: «Те, чим я міг би допомогти тобі, – дар Богові»,\wj*
+\v 6 \wj той \+add може\+add* не шанувати своїх батьків. Так ви скасували Слово Боже через свій звичай.\wj*
+\v 7 \wj Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, коли казав:\wj*
+\q1
+\v 8 \wj «Цей народ шанує Мене лише устами,\wj*
+\q2 \wj а серце його далеко від Мене.\wj*
+\q1
+\v 9 \wj Даремно вони поклоняються Мені,\wj*
+\q2 \wj навчаючи людей людських заповідей».\wj*\f + \fr 15:9 \ft \+xt Див. Іс. 29:13\+xt*.\f*
+\s1 Справжня нечистота
+\p
+\v 10 Покликавши народ, \add Ісус\add* промовив до них: \wj «Слухайте та зрозумійте!\wj*
+\v 11 \wj Не те, що входить в уста, оскверняє людину, але те, що виходить з уст, оскверняє людину».\wj*
+\p
+\v 12 Тоді учні підійшли до Нього й сказали:
+\p ―Чи знаєш, що фарисеї образилися, почувши \add ці\add* слова?
+\p
+\v 13 \add Ісус\add* відповів:
+\p \wj ―Кожна рослина, яка не була посаджена Моїм Небесним Отцем, буде викоренена.\wj*
+\v 14 \wj Облиште їх, вони сліпі поводирі сліпців. Якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.\wj*
+\p
+\v 15 Петро у відповідь сказав:
+\p ―Поясни нам цю притчу.
+\p
+\v 16 Тоді \add Ісус\add* запитав:
+\p \wj ―Невже ви ще не розумієте?\wj*
+\v 17 \wj Не знаєте, що все, що входить в уста, потрапляє в шлунок і виходить геть?\wj*
+\v 18 \wj А те, що виходить з уст, походить із серця, саме це й оскверняє людину.\wj*
+\v 19 \wj Бо з серця виходять погані думки, вбивства, перелюб, статева розпуста, крадіж, неправдиві свідчення та богохульство.\wj*
+\v 20 \wj Саме це оскверняє людину, а їсти немитими руками не оскверняє людини.\wj*
+\s1 Віра ханаанеянки
+\p
+\v 21 Вийшовши звідти, Ісус пішов до земель Тира й Сидона.
+\v 22 І ось прийшла до Нього одна жінка-ханаанеянка з тієї землі. Вона казала благаючи:
+\p ―Господи, Сину Давида, змилуйся наді мною! Моя донька одержима злим духом.
+\p
+\v 23 Але \add Ісус\add* нічого не відповів їй.
+\p Тоді підійшли Його учні та благали Його, кажучи:
+\p ―\add Допоможи\add* їй та відпусти, бо вона йде за нами й кричить.
+\p
+\v 24 У відповідь Він сказав:
+\p \wj ―Я посланий лише до загиблих овець народу Ізраїля.\wj*
+\p
+\v 25 Вона ж, підійшовши, вклонилася Йому та сказала:
+\p ―Господи, допоможи мені!
+\p
+\v 26 Він же відповів:
+\p \wj ―Не годиться брати хліб від дітей та кидати щенятам.\wj*
+\p
+\v 27 Проте вона сказала:
+\p ―Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх господарів.
+\p
+\v 28 Тоді Ісус відповів їй:
+\p \wj ―О жінко, твоя віра велика! Нехай станеться, як ти бажаєш.\wj*
+\p І тієї ж миті її донька була зцілена.
+\s1 Зцілення багатьох людей
+\p
+\v 29 Відійшовши звідти, Ісус пішов до Галілейського моря, зійшов на гору й сів там.
+\v 30 І прийшло до Нього багато людей, які мали з собою кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших \add хворих\add*. Вони поклали їх біля Його ніг, і Він зцілив їх.
+\v 31 Побачивши, що німі розмовляють, криві стають здоровими, каліки ходять і сліпі бачать, люди дивувались та прославляли Бога Ізраїлевого.
+\s1 Ісус годує чотири тисячі
+\p
+\v 32 Ісус же покликав Своїх учнів та сказав:
+\p \wj ―Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, щоб не ослабли в дорозі.\wj*
+\p
+\v 33 Учні спитали Його:
+\p ―Звідки в пустелі нам взяти стільки хліба, щоб нагодувати такий натовп?
+\p
+\v 34 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Скільки маєте хлібів?\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Сім і декілька малих рибин.
+\p
+\v 35 Він звелів людям сісти на землю.
+\v 36 Потім узяв сім хлібів та рибу, подякував, розламав та дав учням, а учні \add роздали\add* людям.
+\v 37 Усі їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків.
+\v 38 Тих, хто їв, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
+\v 39 Відпустивши людей, \add Ісус\add* сів у човен та відплив до землі Магадана.
+\c 16
+\s1 Фарисеї та садукеї вимагають знамення з неба
+\p
+\v 1 Фарисеї та садукеї прийшли до Ісуса й випробовуючи Його, просили показати їм знамення з неба.
+\p
+\v 2 Він відповів їм: \wj «Коли настає вечір, ви кажете: „Буде ясна погода, бо небо червоне“.\wj*
+\v 3 \wj А вранці \+add кажете\+add*: „Сьогодні буде негода, бо небо похмуре“. Отже, обличчя неба ви можете розпізнати, а ознаки часу не можете?\wj*
+\v 4 \wj Рід лукавий та невірний шукає знамення, та не дасться йому знамення, хіба що тільки знамення Йони».\wj* І, залишивши їх, пішов геть.
+\s1 Застереження від фарисейської закваски
+\p
+\v 5 Перепливши на інший берег, учні забули взяти хліб.
+\v 6 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Дивіться та стережіться закваски фарисейської та садукейської.\wj*
+\p
+\v 7 Вони ж міркували між собою, кажучи:
+\p ―Він каже так, тому що ми не взяли хліба.
+\p
+\v 8 Знаючи про це, Ісус промовив:
+\p \wj ―Маловіри, чому ви міркуєте між собою, що не взяли хліба?\wj*
+\v 9 \wj Невже не розумієте? Не памʼятаєте про пʼять хлібів для пʼяти тисяч і скільки кошиків ви зібрали?\wj*
+\v 10 \wj Ані про сім хлібів для чотирьох тисяч і скільки великих кошиків ви зібрали?\wj*
+\v 11 \wj Як ви не розумієте, що не про хліб Я кажу вам? Стережіться ж закваски фарисейської та садукейської.\wj*
+\p
+\v 12 Тоді вони зрозуміли, що Він казав їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та садукейського.
+\s1 Петро визнає Ісуса Христом
+\p
+\v 13 Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то запитав Своїх учнів:
+\p \wj ―За кого вважають люди Сина Людського?\wj*
+\p
+\v 14 Тоді вони відповіли:
+\p ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за Єремію або одного з пророків.
+\p
+\v 15 \add Ісус\add* же запитав їх:
+\p \wj ―А ви за кого Мене вважаєте?\wj*
+\p
+\v 16 Симон Петро відповів:
+\p ―Ти – Христос, Син Бога Живого!
+\p
+\v 17 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Блаженний ти, Симоне, сину Йони, що не тіло та кров відкрили це тобі, а Отець Мій Небесний.\wj*
+\v 18 \wj Я також кажу тобі: ти – Петро, і на цій скелі Я збудую Мою Церкву, і ворота пекла її не переможуть.\wj*\f + \fr 16:18 \ft Буквально: \fqa і ворота царства мертвих її не переможуть.\f*
+\v 19 \wj Я дам тобі ключі Царства Небесного; і те, що звʼяжеш на землі, буде звʼязане на небі, і те, що розвʼяжеш на землі, буде розвʼязане на небі.\wj*
+\p
+\v 20 Тоді наказав учням, щоб нікому не казали, що Він – Христос.
+\s1 Ісус звіщає Свою смерть та воскресіння
+\p
+\v 21 Відтоді Ісус почав пояснювати Своїм учням, що Йому належить іти до Єрусалима й багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне.
+\p
+\v 22 Тоді Петро, відкликавши Ісуса вбік, почав докоряти Йому, кажучи:
+\p ―Нехай помилує Тебе Бог, Господи! Хай з Тобою цього ніколи не станеться!
+\p
+\v 23 \add Ісус\add* же, обернувшись до Петра, промовив:
+\p \wj ―Відійди від Мене, сатано! Ти спокушаєш Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське.\wj*
+\p
+\v 24 Тоді Ісус сказав Своїм учням:
+\p \wj ―Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та слідує за Мною.\wj*
+\v 25 \wj Бо хто хоче спасти своє життя, втратить його, а хто втратить життя заради Мене, той знайде його.\wj*
+\v 26 \wj Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а душу свою втратить? Або що дасть людина в обмін за свою душу?\wj*
+\v 27 \wj Адже Син Людський має прийти в славі Отця Свого разом зі Своїми ангелами й тоді воздасть кожному згідно з його ділами.\wj*
+\p
+\v 28 \wj Істинно кажу вам: деякі з присутніх не зазнають смерті, доки не побачать Сина Людського, Який приходить у Царстві Своєму.\wj*
+\c 17
+\s1 Преображення Ісуса
+\p
+\v 1 Через шість днів Ісус узяв із Собою Петра, Якова та його брата Івана й вивів їх на високу гору.
+\v 2 Там Він преобразився перед ними: Його обличчя засяяло, мов сонце, а Його одяг став білим, як світло.
+\v 3 І ось зʼявились їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
+\p
+\v 4 Петро звернувся до Ісуса й сказав: «Господи, добре нам тут бути! Якщо бажаєш, зробимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі».
+\p
+\v 5 Коли він ще говорив, ось ясна хмара накрила їх, і з хмари промовив голос: «Це Син Мій улюблений, у Якому Моє вподобання. Його слухайте!»
+\p
+\v 6 Почувши це, учні впали долілиць, бо дуже злякалися.
+\p
+\v 7 Але Ісус підійшов та, доторкнувшись до них, сказав:
+\p \wj ―Встаньте, не бійтеся!\wj*
+\p
+\v 8 Підвівши свої очі, вони нікого не побачили, окрім Ісуса.
+\p
+\v 9 Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм:
+\p \wj ―Не кажіть нікому про те, що ви бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.\wj*
+\p
+\v 10 Учні запитали Його:
+\p ―Чому книжники кажуть, що Ілля має прийти першим?
+\p
+\v 11 Тоді \add Ісус\add* відповів:
+\p \wj ―Ілля дійсно приходить для того, щоб відновити все.\wj*
+\v 12 \wj Але кажу вам: Ілля вже прийшов\wj*\f + \fr 17:12 \ft \+xt Див. Мал. 4:5-6\+xt*.\f*\wj , та не впізнали його й вчинили з ним усе, що схотіли. Так само й Син Людський має постраждати від них.\wj*
+\p
+\v 13 Тоді учні зрозуміли, що Він говорив про Івана Хрестителя.
+\s1 Ісус зцілює одержимого хлопчика
+\p
+\v 14 Коли вони прийшли до людей, підійшов чоловік, упав на коліна \add перед Ісусом\add*
+\v 15 і промовив:
+\p ―Господи, змилуйся над моїм сином, бо він – сновида й тяжко страждає, часто кидається у вогонь або у воду.
+\v 16 Я приводив його до Твоїх учнів, але вони не змогли його зцілити.
+\p
+\v 17 Ісус же відповів:
+\p \wj ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть хлопчика сюди до Мене!\wj*
+\p
+\v 18 Ісус наказав демону, і той вийшов із хлопчика; тієї ж миті хлопець був зцілений.
+\p
+\v 19 Тоді учні підійшли до Ісуса й наодинці запитали:
+\p ―Чому ми не змогли вигнати демона?
+\p
+\v 20 Він відповів:
+\p \wj ―Через ваше маловірʼя. Істинно кажу вам: якщо ви матимете віру, як гірчичне зерно, і скажете цій горі: «Перейди звідси туди!», – вона перейде. Нічого неможливого для вас не буде.\wj*
+\v 21 \wj Але цей рід \+add демонів\+add* виганяється лише постом та молитвою.\wj*\f + \fr 17:21 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\s1 Ісус удруге звіщає Свою смерть та воскресіння
+\p
+\v 22 Коли ж вони разом зібралися в Галілеї, Ісус сказав їм: \wj «Син Людський буде виданий у руки людські.\wj*
+\v 23 \wj Його вбʼють, але третього дня Він воскресне».\wj* Учні дуже засмутилися.
+\s1 Ісус платить данину
+\p
+\v 24 Коли вони прибули до Капернаума, прийшли до Петра ті, що збирали дводрахмову данину\f + \fr 17:24 \ft Податок, який кожен єврей повинен був сплачувати щороку. Він дорівнював двом динаріям – платі за два робочі дні.\f*, і запитали:
+\p ―Ваш учитель платить дводрахмову данину?
+\p
+\v 25 Він відповів:
+\p ―Так!
+\p Коли ж Петро зайшов у дім, Ісус випередив його, запитавши:
+\p \wj ―Симоне, як ти думаєш, від кого збирають данину або податок земні царі, від своїх синів чи від чужих?\wj*
+\p
+\v 26 Симон відповів:
+\p ―Від чужих.
+\p Тоді Ісус сказав:
+\p \wj ―Отже, сини вільні \+add від податку\+add*.\wj*
+\v 27 \wj Але щоб не спокушати їх, іди до моря, закинь вудку й витягни першу рибу, яку впіймаєш. Відкривши їй рота, ти знайдеш статер\wj*\f + \fr 17:27 \ft Грецька срібна монета вартістю чотири драхми. Грецька драхма дорівнювала римському динарію.\f*\wj . Візьми його та віддай їм за Мене й за себе.\wj*
+\c 18
+\s1 Хто найбільший у Царстві Небесному?
+\p
+\v 1 У той час учні прийшли до Ісуса, кажучи:
+\p ―Хто найбільший у Царстві Небесному?
+\p
+\v 2 \add Ісус\add* покликав дитину, поставив її посеред них
+\v 3 і сказав:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: якщо не навернетесь і не станете, як діти, ніколи не увійдете в Царство Небесне.\wj*
+\v 4 \wj Отже, хто впокориться, як ця дитина, той великий у Царстві Небесному.\wj*
+\v 5 \wj І хто приймає таку дитину в імʼя Моє, Мене приймає.\wj*
+\s1 Ісус застерігає від спокус
+\p
+\v 6 \wj Якщо хтось спокусить одного з цих малих, що вірують у Мене, то для нього було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й втопили у відкритому морі.\wj*
+\v 7 \wj Горе світові від спокус, бо спокуси повинні приходити, але горе тій людині, через яку приходить спокуса.\wj*
+\v 8 \wj Якщо твоя рука або нога спокушає тебе, відріж її та відкинь від себе: краще тобі увійти в життя покаліченим чи кульгавим, ніж, маючи дві руки або дві ноги, бути вкинутим у вогонь вічний.\wj*
+\v 9 \wj І якщо твоє око спокушає тебе, вирви його та відкинь від себе. Краще тобі увійти в життя однооким, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у Геєну вогняну.\wj*
+\s1 Притча про заблудлу вівцю
+\p
+\v 10 \wj Стережіться, щоб ви не зневажали жодного з цих малих, бо кажу вам: їхні ангели на небі завжди бачать обличчя Мого Небесного Отця.\wj*
+\v 11 \wj Адже Син Людський прийшов знайти та спасти загублене.\wj*\f + \fr 18:11 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\p
+\v 12 \wj Як ви вважаєте, якщо в одного чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не залишить він девʼяносто девʼять на горах та не піде шукати заблудлу?\wj*
+\v 13 \wj І коли станеться, що знаходить її, істинно кажу вам: радітиме нею більше, ніж девʼяноста девʼятьма, які не заблукали.\wj*
+\v 14 \wj Так само й ваш Небесний Отець не бажає, щоб загинув хоч один із цих малих.\wj*
+\s1 Як ставитись до провин братів
+\p
+\v 15 \wj Якщо твій брат згрішив проти тебе, іди та докори йому наодинці. Якщо він послухає, то ти повернув собі брата.\wj*
+\v 16 \wj Якщо ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилось кожне слово.\wj*\f + \fr 18:16 \ft \+xt Див. Повт. 19:15\+xt*.\f*
+\v 17 \wj Якщо ж він відмовиться слухати, скажи Церкві. Якщо не послухається Церкви, нехай буде для тебе, як язичник і митник.\wj*
+\p
+\v 18 \wj Істинно кажу вам: звʼязане вами на землі, буде звʼязане на небі, і все, розвʼязане на землі, буде розвʼязане на небі.\wj*
+\p
+\v 19 \wj Знов істинно кажу вам: якщо двоє з вас на землі погодяться просити про щось, то все їм буде дано Моїм Небесним Отцем.\wj*
+\v 20 \wj Адже там, де двоє або троє з вас зберуться в імʼя Моє, там і Я посеред них.\wj*
+\s1 Притча про немилосердного боржника
+\p
+\v 21 Тоді підійшов Петро та спитав Ісуса:
+\p ―Господи, як часто прощати брата, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
+\p
+\v 22 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Не кажу тобі до семи, а до сімдесяти разів по сім.\wj*
+\p
+\v 23 \wj Отже, Царство Небесне схоже на царя, який бажав розрахуватись зі своїми рабами.\wj*
+\v 24 \wj Коли почав розраховуватись, привели до нього одного, який був винен десять тисяч талантів\wj*\f + \fr 18:24 \ft Грошова одиниця, яка дорівнювала 6~000 динаріїв, а також міра ваги, що дорівнювала приблизно 34 кілограмам.\f*
+\v 25 \wj Оскільки він не мав, чим заплатити, господар наказав продати його, дружину, дітей та все його майно й заплатити \+add борг\+add*.\wj*
+\p
+\v 26 \wj Тоді раб, впавши ниць, благав його, кажучи: «Будь терплячим зі мною, і я все поверну тобі».\wj*
+\v 27 \wj Змилосердившись, господар того раба відпустив його та простив борг.\wj*
+\p
+\v 28 \wj Коли той раб вийшов, то зустрів одного зі своїх товаришів, який був винен йому сто динаріїв, схопив його та почав душити кажучи: «Віддай мені все, що винен!»\wj*
+\p
+\v 29 \wj Тоді його товариш упав ниць та благав його, кажучи: «Будь терплячим зі мною, і я все поверну тобі».\wj*
+\p
+\v 30 \wj Але той не схотів і кинув його до вʼязниці, доки не віддасть боргу.\wj*
+\v 31 \wj Побачивши, що сталося, його товариші дуже засмутилися та пішли й сказали про все, що сталося, господареві.\wj*
+\p
+\v 32 \wj Тоді, покликавши його, господар сказав йому: «Лукавий рабе! Я простив тобі весь борг, як ти просив мене!\wj*
+\v 33 \wj Хіба не належало тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як і я змилосердився над тобою?»\wj*
+\v 34 \wj І, розгнівавшись, господар віддав його катам, поки не віддасть боргу.\wj*
+\p
+\v 35 \wj Так зробить і Отець Мій Небесний з вами, якщо кожен із вас не прощатиме свого брата від усього серця.\wj*
+\c 19
+\s1 Вчення про розлучення
+\p
+\v 1 Коли Ісус закінчив ці слова, Він вийшов із Галілеї та пішов в околиці Юдеї, що за Йорданом.
+\v 2 За Ним ішло багато людей, і Він зцілив їх там.
+\p
+\v 3 І підійшли до Нього фарисеї та, випробовуючи Його, запитали:
+\p \wj ―Чи дозволено чоловікові розлучатися зі своєю дружиною з будь-якої причини?\wj*
+\p
+\v 4 \add Ісус\add* же відповів:
+\p \wj ―Хіба ви не читали, що Творець від початку «чоловіком та жінкою їх створив»?\wj*\f + \fr 19:4 \ft \+xt Див. Бут. 1:27; 5:2\+xt*.\f*
+\v 5 \wj І додав: «Тому залишить чоловік батька свого й матір свою і прилине до жінки своєї, і будуть двоє одним тілом».\wj*\f + \fr 19:5 \ft \+xt Див. Бут. 2:24\+xt*.\f*
+\v 6 \wj Тому більше не буде двох, а одне тіло. Отже, те, що Бог зʼєднав, людина хай не розʼєднує.\wj*
+\p
+\v 7 Вони відповіли:
+\p ―Чому тоді Мойсей звелів дати їй лист про розлучення та відпустити?\f + \fr 19:7 \ft \+xt Див. Повт. 24:1-3\+xt*.\f*
+\p
+\v 8 Він відповів:
+\p \wj ―Мойсей через вашу жорстокість дозволив вам розлучатися з вашими дружинами, але від початку не було так.\wj*
+\v 9 \wj Кажу ж вам: кожен, хто розлучається зі своєю дружиною – за винятком статевої розпусти – і одружується з іншою, чинить перелюб.\wj*
+\p
+\v 10 Тоді Його учні сказали:
+\p ―Якщо така справа чоловіка та жінки, то краще не одружуватись.
+\p
+\v 11 Він же відповів їм:
+\p \wj ―Не всі розуміють це слово, а лише ті, кому це дано.\wj*
+\v 12 \wj Бо є євнухи, які такими народилися, є євнухи, яких оскопили люди, і є євнухи, які оскопили себе самі заради Царства Небесного. Хто може зрозуміти, хай зрозуміє!\wj*
+\s1 Ісус благословляє дітей
+\p
+\v 13 Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки та помолився, але учні забороняли їм.
+\p
+\v 14 Ісус же сказав: \wj «Пустіть дітей, не забороняйте їм приходити до Мене, бо таким, як вони, належить Царство Небесне».\wj*
+\v 15 І, поклавши на них руки, Він пішов звідти.
+\s1 Ісус і багатий юнак
+\p
+\v 16 І ось один \add чоловік\add* підійшов та запитав:
+\p ―Учителю, що мені зробити доброго, щоб мати життя вічне?
+\p
+\v 17 \add Ісус\add* відповів йому:
+\p \wj ―Чому питаєш Мене про добре? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.\wj*\f + \fr 19:17 \ft Або: \fqa Добрий тільки Один.\f* \wj Але якщо бажаєш увійти в Життя, виконуй заповіді.\wj*
+\p
+\v 18 Той запитав:
+\p ―Які?
+\p Ісус сказав:
+\p \wj ―«Не вбивай», «Не чини перелюбу», «Не кради», «Не обманюй»,\wj*
+\v 19 \wj «Шануй батька та матір»,\wj*\f + \fr 19:18-19 \ft \+xt Див. Вих. 20:12-16; Повт. 5:16-20\+xt*.\f* \wj «Люби ближнього свого, як самого себе».\wj*\f + \fr 19:19 \ft \+xt Див. Лев. 19:18\+xt*.\f*
+\p
+\v 20 Юнак відповів Йому:
+\p ―Усе це я зберіг змалку. Чого ще мені бракує?
+\p
+\v 21 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Якщо бажаєш бути досконалим, піди, продай своє майно та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.\wj*
+\p
+\v 22 Почувши ці слова, молодий чоловік відійшов засмучений, бо мав багато маєтків.
+\p
+\v 23 Ісус же сказав своїм учням:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: важко багатому ввійти в Царство Небесне.\wj*
+\v 24 \wj І ще кажу вам: легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.\wj*
+\p
+\v 25 Коли учні почули це, то дуже здивувалися й запитали:
+\p ―Хто ж тоді може бути спасенний?
+\p
+\v 26 Подивившись \add на них\add*, Ісус відповів їм:
+\p \wj ―Для людей це неможливо, але для Бога все можливо.\wj*
+\p
+\v 27 Тоді Петро сказав Йому:
+\p ―Ось ми залишили все та пішли за Тобою. Що ми будемо за це мати?
+\p
+\v 28 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: у новому світі, коли Син Людський сяде на Свій престол слави, то й ви, котрі пішли за Мною, сядете на дванадцятьох престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.\wj*
+\v 29 \wj І кожен, хто залишив дім, братів, сестер, батька, матір, дружину, дітей і поля заради Мого імені, той отримає в сто разів більше і вічне життя у спадок.\wj*
+\v 30 \wj Багато перших будуть останніми, а останні – першими.\wj*
+\c 20
+\s1 Притча про робітників у винограднику
+\p
+\v 1 \wj «Царство Небесне подібне до господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників до свого виноградника.\wj*
+\v 2 \wj Погодившись із робітниками по одному динарію\wj*\f + \fr 20:2 \ft Динарій був звичайною платою за робочий день.\f* \wj в день, він послав їх до свого виноградника.\wj*
+\p
+\v 3 \wj Вийшовши о третій годині\wj*\f + \fr 20:3 \ft Девʼята година ранку.\f*\wj , він побачив інших, які стояли на ринку без роботи.\wj*
+\v 4 \wj Він сказав їм: „Ідіть і ви в мій виноградник, і дам вам по справедливості“.\wj*
+\v 5 \wj Вони пішли. Вийшовши о шостій і о девʼятій годині, зробив так само.\wj*
+\v 6 \wj Коли вийшов об одинадцятій годині, побачив інших і сказав їм: „Чому ви стоїте весь день без роботи?“\wj*
+\v 7 \wj Вони кажуть йому: „Тому що ніхто нас не найняв“. Він говорить: „Ідіть і ви в мій виноградник“.\wj*
+\p
+\v 8 \wj Коли настав вечір, господар виноградника каже своєму управителеві: „Поклич робітників і заплати їм. Почни з останніх до перших“.\wj*
+\p
+\v 9 \wj Ті, що прийшли об одинадцятій годині, отримали кожен по динарію.\wj*
+\v 10 \wj Ті, що прийшли першими, думали, що отримають більше, але й вони отримали по динарію.\wj*
+\v 11 \wj Отримавши, вони нарікали на господаря,\wj*
+\v 12 \wj кажучи: „Ці останні працювали тільки одну годину, і ти зрівняв їх із нами, що зносили тягар дня та спеку“.\wj*
+\p
+\v 13 \wj Він же сказав одному з них: „Друже, я не ображаю тебе, чи не за динарія ти домовлявся зі мною?\wj*
+\v 14 \wj Тож візьми своє і йди. Я ж хочу й цьому останньому дати, як тобі.\wj*
+\v 15 \wj Хіба я не можу зробити того, що хочу, з тим, що моє? Чи твоє око заздрісне через те, що я добрий?“\wj*
+\p
+\v 16 \wj Так останні будуть першими, а перші – останніми. Бо багато покликаних, та мало обраних».\wj*
+\s1 Ісус утретє звіщає Свою смерть та воскресіння
+\p
+\v 17 Прямуючи до Єрусалима\f + \fr 20:17 \ft Буквально: \fqa піднімаючись до Єрусалима. \ft Також і в \+xt 20:17\+xt*.\f*, Ісус узяв дванадцятьох учнів окремо й дорогою сказав їм:
+\v 18 \wj «Ось ми йдемо до Єрусалима, і там Син Людський буде виданий первосвященникам і книжникам; вони засудять Його на смерть,\wj*
+\v 19 \wj віддадуть язичникам для знущання, катування та розпʼяття, але третього дня Він воскресне».\wj*
+\s1 Прохання Якова та Івана
+\p
+\v 20 Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих разом зі своїми синами. Вклонившись, вона \add хотіла\add* щось попросити в Нього.
+\p
+\v 21 Він запитав її:
+\p \wj ―Що бажаєш Мені сказати?\wj*
+\p Вона сказала:
+\p ―Накажи, щоб двоє моїх синів сиділи в Царстві Твоєму: один праворуч, а інший ліворуч від Тебе.
+\p
+\v 22 Ісус у відповідь сказав їм:
+\p \wj ―Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку Я питиму, або хреститися хрещенням, яким Я хрещуся?\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Зможемо!
+\p
+\v 23 Він сказав їм:
+\p \wj ―Чашу Мою ви будете пити, і хрещенням, яким Я хрещуся, ви будете хрещені. Але щоб сидіти праворуч або ліворуч від Мене – не Мені це вирішувати: ці місця належать тим, кому приготовлені Моїм Отцем.\wj*
+\p
+\v 24 Решта десятеро \add учнів\add*, почувши про це, обурилися на двох братів.
+\v 25 Ісус же, покликавши їх, сказав: \wj «Ви знаєте, що керівники народів володіють ними, а сильні світу панують над ними.\wj*
+\v 26 \wj Але серед вас не так має бути: хто хоче стати великим між вами, той має стати вашим слугою.\wj*
+\v 27 \wj І хто хоче бути першим, нехай буде вашим рабом.\wj*
+\v 28 \wj Так само й Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох».\wj*
+\s1 Зцілення двох сліпих
+\p
+\v 29 Коли вони виходили з Єрихона, багато людей пішло за Ним.
+\v 30 І ось двоє сліпих, котрі сиділи біля дороги, почувши, що Ісус проходить повз них, почали голосно кричати:
+\p ―Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!
+\p
+\v 31 Натовп докоряв їм, щоб мовчали. Але вони ще голосніше закричали:
+\p ―Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!
+\p
+\v 32 Ісус зупинився, покликав їх та сказав:
+\p \wj ―Що хочете, щоб Я зробив для вас?\wj*
+\p
+\v 33 Вони відповіли:
+\p ―Господи, щоб відкрилися наші очі!
+\p
+\v 34 Ісус, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей – і вони відразу прозріли та пішли за Ним.
+\c 21
+\s1 Славетний вʼїзд Ісуса в Єрусалим
+\p
+\v 1 Коли наблизились до Єрусалима й прийшли у Вітфагію, до Оливної гори, Ісус надіслав двох учнів
+\v 2 та сказав їм: \wj «Ідіть у село, яке перед вами, і відразу знайдете привʼязану ослицю й осля з нею; відвʼяжіть їх та приведіть до Мене.\wj*
+\v 3 \wj І якщо хтось спитає вас, скажіть, що Господь потребує їх і відразу ж їх поверне».\wj*
+\p
+\v 4 Це сталося, щоб сповнились слова, сказані пророком:
+\q1
+\v 5 «Скажіть дочці Сіону:
+\q2 „Ось Цар твій їде до тебе,
+\q1 покірний, верхи на ослиці та осляті,
+\q2 синові підʼяремної“».\f + \fr 21:5 \ft \+xt Див. Зах. 9:9\+xt*.\f*
+\p
+\v 6 Учні пішли й зробили, як наказав їм Ісус.
+\v 7 Привели ослицю й осля, поклали на них свій одяг, і Він сів верхи.
+\v 8 Багато людей стелили свій одяг по дорозі, інші ж різали гілки з дерев і також стелили по дорозі.
+\v 9 Люди, ідучи попереду та позаду Нього, викрикували:
+\q1 «Осанна Синові Давидовому!»
+\b
+\q1 «Благословенний Той, Хто йде в імʼя Господа!»
+\b
+\q1 «Осанна на Небесах!»\f + \fr 21:9 \ft \+xt Див. Пс. 117:26\+xt*.\f*
+\p
+\v 10 Коли Він увійшов у Єрусалим, усе місто заворушилося питаючи: «Хто Він такий?»
+\p
+\v 11 Народ же казав: «Це Ісус, пророк із Назарета, що в Галілеї».
+\s1 Очищення Храму
+\p
+\v 12 Ісус увійшов у Храм та вигнав усіх тих, хто продавав і купував у Храмі, перевернув столи тих, хто міняв гроші, та місця тих, хто продавав голубів.
+\v 13 Він казав їм: \wj «Написано:\wj*
+\q1 \wj „Дім Мій буде називатися\wj*
+\q2 \wj Домом Молитви“,\wj*\f + \fr 21:13 \ft \+xt Див. Іс. 56:7\+xt*.\f*
+\q1 \wj а ви зробили з нього „притулок розбійників!“»\wj*\f + \fr 21:13 \ft \+xt Див. Єр. 7:11\+xt*.\f*
+\p
+\v 14 І приходили до Нього в Храм сліпі та криві, і Він зцілив їх.
+\v 15 Але первосвященники та книжники, побачивши чудеса, які Він робив, та дітей, які кричали в Храмі: «Осанна Синові Давидовому!» – обурилися
+\v 16 й сказали Йому:
+\p ―Чуєш, що вони говорять?
+\p Ісус же відповів їм:
+\p \wj ―Так! А хіба ви ніколи не читали:\wj*
+\q1 \wj «Із вуст \+add малих\+add* дітей\wj*
+\q2 \wj і немовлят Ти приготував Собі хвалу».\wj*\f + \fr 21:16 \ft \+xt Див. Пс. 8:3\+xt*.\f*
+\p
+\v 17 Залишивши їх, Він вийшов із міста, пішов до Віфанії та заночував там.
+\s1 Ісус проклинає смоковницю
+\p
+\v 18 Вранці, повертаючись до міста, \add Ісус\add* зголоднів.
+\v 19 І, побачивши біля дороги смоковницю, підійшов до неї, але нічого, окрім листя, не знайшов. Тоді промовив до неї: \wj «Нехай же повік не буде плоду від тебе!»\wj* І смоковниця відразу всохла.
+\p
+\v 20 Побачивши це, учні здивувалися й запитали:
+\p ―Як смоковниця відразу всохла?
+\p
+\v 21 Ісус сказав у відповідь:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: якщо ви матимете віру й не будете сумніватися, то зробите не тільки те, що сталося зі смоковницею, але навіть якщо скажете цій горі: «Піднесися та кинься в море!» – станеться.\wj*
+\v 22 \wj Усе, про що попросите в молитві з вірою, отримаєте.\wj*
+\s1 Питання про владу Ісуса
+\p
+\v 23 Коли Він увійшов у Храм і навчав, до Нього підійшли первосвященники та старійшини народу й запитали:
+\p ―Якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі таку владу?
+\p
+\v 24 У відповідь Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Запитаю і Я вас про одне, і якщо відповісте Мені, Я скажу вам, якою владою це роблю.\wj*
+\v 25 \wj Звідки було Іванове хрещення? З Неба чи від людей?\wj*
+\p Вони ж стали міркувати між собою, кажучи:
+\p ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає нас: «Чому ж ви не повірили йому?»
+\v 26 Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то боїмося людей, бо всі вважають Івана пророком.
+\p
+\v 27 Тож вони відповіли Ісусові:
+\p ―Не знаємо.
+\p \add Ісус\add* сказав їм:
+\p \wj ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.\wj*
+\s1 Притча про двох синів
+\p
+\v 28 \wj «Як ви вважаєте? В одного чоловіка було двоє синів. Він прийшов до першого й сказав: „Сину, іди та попрацюй сьогодні в \+add моєму\+add* винограднику“.\wj*
+\p
+\v 29 \wj Той відповів: „Не хочу!“ Але потім, розкаявшись, пішов.\wj*
+\p
+\v 30 \wj Пішовши до другого, сказав так само. Той відповів: „Я \+add піду,\+add* господарю!“ Але не пішов.\wj*
+\v 31 \wj Хто з цих двох виконав волю батька?»\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Перший.
+\p \add Тоді\add* Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: митники та блудниці випереджають вас до Царства Божого.\wj*
+\v 32 \wj Прийшов Іван до вас дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митники та блудниці повірили. Ви ж, навіть побачивши це, все одно не розкаялися й не повірили йому.\wj*
+\s1 Притча про виноградник та орендарів
+\p
+\v 33 \wj Послухайте іншу притчу. Один чоловік-господар посадив виноградник, обвів його огорожею, вкопав у ньому давильню, збудував башту, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож.\wj*
+\v 34 \wj Коли настав час врожаю, він надіслав своїх рабів до виноградарів отримати свій прибуток.\wj*
+\p
+\v 35 \wj Однак виноградарі схопили рабів, одного побили, іншого вбили, а ще іншого закидали камінням.\wj*
+\v 36 \wj Тоді він надіслав інших рабів, більше, ніж раніше, але виноградарі вчинили з ними так само.\wj*
+\v 37 \wj Нарешті надіслав до них свого сина, кажучи: «Мого сина поважатимуть!»\wj*
+\p
+\v 38 \wj Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вбʼємо його, і спадщина дістанеться нам!»\wj*
+\v 39 \wj Вони схопили його, вивели з виноградника та вбили.\wj*
+\p
+\v 40 \wj Коли прийде господар виноградника, що він зробить із цими виноградарями?\wj*
+\p
+\v 41 Вони відповіли:
+\p ―Тих злодіїв жорстоко покарає, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які сплатять його прибуток вчасно.
+\p
+\v 42 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Хіба ви ніколи не читали в Писанні:\wj*
+\q1 \wj «Камінь, який відкинули будівничі,\wj*
+\q2 \wj став наріжним каменем.\wj*
+\q1 \wj Господь зробив це,\wj*
+\q2 \wj і воно є дивним у наших очах»?\wj*\f + \fr 21:42 \ft \+xt Див. Пс. 117:22-23\+xt*.\f*
+\p
+\v 43 \wj Тому кажу вам: Царство Боже буде відібране від вас та дане народові, який буде приносити його плоди.\wj*
+\v 44 \wj Хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.\wj*
+\p
+\v 45 Почувши ці притчі, первосвященники та фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них,
+\v 46 і шукали нагоди схопити \add Ісуса\add*, але боялися народу, який вважав Його пророком.
+\c 22
+\s1 Притча про весілля царського сина
+\p
+\v 1 Ісус у відповідь продовжив говорити притчами:
+\p
+\v 2 \wj ―Царство Небесне подібне до Царя, який приготував весілля для свого сина.\wj*
+\v 3 \wj Він надіслав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти.\wj*
+\p
+\v 4 \wj Тоді надіслав інших рабів сказати запрошеним: «Ось я приготував обід, моїх волів та вгодовану худобу вже забито, усе готове. Приходьте на весілля!»\wj*
+\p
+\v 5 \wj Але вони знехтували й пішли: один – на своє поле, інший – торгувати.\wj*
+\v 6 \wj Інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними та вбили їх.\wj*
+\v 7 \wj Тоді цар обурився та надіслав своє військо, знищив тих убивць і спалив їхнє місто.\wj*
+\p
+\v 8 \wj І сказав своїм рабам: «Весілля вже готове, а запрошені виявились недостойними.\wj*
+\v 9 \wj Отже, ідіть на перехрестя доріг та запрошуйте, кого зустрінете, на весілля».\wj*
+\v 10 \wj Ті раби вийшли на дороги та покликали всіх, кого зустріли, – як поганих, так і добрих; і весільна зала наповнилася гостями.\wj*
+\p
+\v 11 \wj Але коли цар прийшов подивитися на гостей, то побачив там чоловіка, який не був одягнений у весільний одяг.\wj*
+\v 12 \wj І сказав йому: «Друже, як ти зайшов сюди, не маючи весільного одягу?» Проте той мовчав.\wj*
+\p
+\v 13 \wj Тоді Цар сказав слугам: «Звʼяжіть йому руки та ноги й викиньте до зовнішньої тьми. Там буде плач та скрегіт зубів.\wj*
+\p
+\v 14 \wj Адже багато покликаних, та мало обраних».\wj*
+\s1 Кесареві – Кесареве, а Богові – Боже
+\p
+\v 15 Тоді фарисеї пішли та радились, як спіймати Ісуса на слові.
+\v 16 І надіслали до Нього своїх учнів разом з іродіанами, які запитали:
+\p ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний і правдиво навчаєш Божого шляху, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя.
+\v 17 Отже, скажи нам, як Ти вважаєш: чи годиться платити податок Кесареві, чи ні?
+\p
+\v 18 Але Ісус, зрозумівши їхнє лукавство, сказав:
+\p \wj ―Чому ви випробовуєте Мене, лицеміри?\wj*
+\v 19 \wj Покажіть Мені монету для податку.\wj*
+\p Вони принесли Йому динарій.
+\p
+\v 20 Він сказав їм:
+\p \wj ―Чиє це зображення та напис?\wj*
+\p
+\v 21 Вони відповіли:
+\p ―Кесаря!
+\p Тоді Він сказав їм:
+\p \wj ―Тож віддайте Кесареві – Кесареве, а Богові – Боже!\wj*
+\p
+\v 22 Почувши це, вони здивувалися й, залишивши Його, пішли геть.
+\s1 Питання про воскресіння
+\p
+\v 23 Того ж дня прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що не існує воскресіння з мертвих, і запитали Його:
+\p
+\v 24 ―Учителю, Мойсей сказав: «Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай його брат одружиться з дружиною померлого та підніме нащадка своєму братові».\f + \fr 22:24 \ft \+xt Див. Повт. 25:5\+xt*.\f*
+\v 25 Було ж у нас семеро братів. Перший одружився та помер, і, не маючи дітей, залишив дружину своєму братові.
+\v 26 Так само другий і третій – аж до сьомого.
+\v 27 Після всіх померла й жінка.
+\v 28 Отже, при воскресінні дружиною котрого з семи вона буде? Адже всі мали її \add за дружину\add*.
+\p
+\v 29 Ісус у відповідь сказав їм:
+\p \wj ―Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані сили Божої.\wj*
+\v 30 \wj При воскресінні не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі.\wj*
+\v 31 \wj А щодо воскресіння з мертвих, хіба ви не читали, що сказав вам Бог:\wj*
+\v 32 \wj «Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»?\wj*\f + \fr 22:32 \ft \+xt Див. Вих. 3:6\+xt*.\f* \wj Він є Богом не мертвих, а живих!\wj*
+\p
+\v 33 Почувши це, люди були здивовані Його вченням.
+\s1 Найбільша заповідь
+\p
+\v 34 Фарисеї, почувши, що Він змусив садукеїв замовкнути, зібралися разом.
+\v 35 Один із них, учитель Закону, запитав Його, випробовуючи:
+\p
+\v 36 ―Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?
+\p
+\v 37 Він відповів йому:
+\p \wj ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею і всім своїм розумінням!»\wj*\f + \fr 22:37 \ft \+xt Див. Повт. 6:5\+xt*.\f*
+\v 38 \wj Це перша та найбільша заповідь.\wj*
+\v 39 \wj А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе».\wj*\f + \fr 22:39 \ft \+xt Див. Лев. 19:18\+xt*.\f*
+\v 40 \wj На ці дві заповіді спираються весь Закон та Пророки.\wj*
+\s1 Чи є Христос Сином Давидовим?
+\p
+\v 41 Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх:
+\p
+\v 42 \wj ―Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Давидів!
+\p
+\v 43 Він сказав:
+\p \wj ―Як же тоді Давид у Дусі називає Його Господом, коли каже:\wj*
+\q1
+\v 44 \wj «Господь сказав Господеві моєму:\wj*
+\q2 \wj „Сядь праворуч від Мене,\wj*
+\q1 \wj доки Я не покладу ворогів Твоїх,\wj*
+\q2 \wj як підніжок для Твоїх ніг“».\wj*\f + \fr 22:44 \ft \+xt Див. Пс. 109:1\+xt*.\f*
+\m
+\v 45 \wj Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?\wj*
+\p
+\v 46 І ніхто не міг Йому відповісти ані слова. Від того дня ніхто не наважувався запитувати Його.
+\c 23
+\s1 Ісус викриває книжників та фарисеїв
+\p
+\v 1 Тоді Ісус промовив до народу та до своїх учнів:
+\p
+\v 2 \wj «На місці Мойсея сидять книжники та фарисеї.\wj*
+\v 3 \wj Отже, робіть та слухайтесь усього, що вони вам кажуть, але не робіть їхніх вчинків, адже вони говорять одне, а роблять інше.\wj*
+\v 4 \wj Вони вʼяжуть важкі тягарі, які важко нести, і кладуть їх на плечі людей, але самі й пальцем не хочуть їх поворухнути.\wj*
+\p
+\v 5 \wj Вони роблять усі свої вчинки, щоб їх бачили люди: розширюють свої філактерії та збільшують китиці,\wj*
+\v 6 \wj люблять почесні місця на бенкетах, перші місця в синагогах,\wj*
+\v 7 \wj привітання на ринках та щоб люди їх кликали: \+tl Равві\+tl*\wj*\f + \fr 23:7 \ft Або: \fqa Учителю.\f*\wj !\wj*
+\p
+\v 8 \wj Але ви не називайте себе \+tl Равві\+tl*, бо Один у вас \+tl Равві\+tl*, ви ж усі – брати.\wj*
+\v 9 \wj Не називайте \+add нікого\+add* на землі своїм Отцем, бо лише Один у вас Отець – Той, Що на Небі.\wj*
+\v 10 \wj Також нікого не називайте Наставником, бо Один у вас Наставник – Христос.\wj*
+\v 11 \wj Найбільший з вас нехай буде вам слугою.\wj*
+\v 12 \wj Бо хто підноситиме себе, той буде принижений, а хто себе принижуватиме, буде піднесений.\wj*
+\s1 Горе лицемірам
+\p
+\v 13 \wj Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви зачиняєте Царство Небесне перед людьми: самі не входите й тим, хто бажає ввійти, не дозволяєте.\wj*
+\p
+\v 14 \wj Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви поїдаєте доми вдів і лицемірно довго молитесь. За це отримаєте ще більшу кару.\wj*\f + \fr 23:14 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\p
+\v 15 \wj Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви подорожуєте морем та суходолом, щоб здобути хоча б одного наверненого; і коли це стається, робите його сином Геєни, вдвічі гіршим за вас.\wj*
+\p
+\v 16 \wj Горе вам, сліпі поводирі! Ви кажете: „Якщо хтось клянеться Храмом, то це нічого не значить, а якщо клянеться золотом Храму, то він звʼязаний присягою“.\wj*
+\v 17 \wj Ви безумні та сліпі! Адже що більше: золото чи Храм, який освячує золото?\wj*
+\v 18 \wj І \+add ще ви кажете\+add*: хто клянеться жертовником, це нічого не значить, а якщо клянеться даром, що на ньому, то він звʼязаний присягою.\wj*
+\v 19 \wj Сліпці! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?\wj*
+\v 20 \wj Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і тим, що на ньому.\wj*
+\v 21 \wj І хто клянеться Храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.\wj*
+\v 22 \wj І хто клянеться небом, клянеться престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.\wj*
+\p
+\v 23 \wj Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви даєте десятину з мʼяти, кропу та тмину, але знехтували найважливішим у Законі: справедливістю, милістю та вірою. І це належить робити, і тим не нехтувати.\wj*
+\v 24 \wj Сліпі поводирі, що відціджуєте комара, а ковтаєте верблюда.\wj*
+\p
+\v 25 \wj Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви очищуєте чашу та посуд ззовні, а всередині вони повні здирництва та ненажерливості.\wj*
+\v 26 \wj Сліпий фарисею! Очисти спочатку чашу зсередини, щоб і ззовні вона стала чистою.\wj*
+\p
+\v 27 \wj Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви – як побілені гроби, які ззовні видаються гарними, а всередині повні кісток мерців та всякої нечистоти.\wj*
+\v 28 \wj Так і ви ззовні видаєтеся праведними людьми, а всередині повні лицемірства та беззаконня.\wj*
+\p
+\v 29 \wj Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви будуєте гробниці пророкам, прикрашаєте памʼятники праведникам\wj*
+\v 30 \wj і кажете: „Якби ми жили за днів наших батьків, то не були б спільниками у крові пророків“.\wj*
+\v 31 \wj Цим ви свідчите, що ви є синами тих, що вбивали пророків.\wj*
+\v 32 \wj Сповніть же до кінця приклад ваших батьків.\wj*
+\p
+\v 33 \wj Змії, поріддя гадюче! Як ви зможете уникнути суду Геєни?\wj*
+\v 34 \wj Ось тому Я посилаю до вас пророків, мудреців та книжників. Декого з них ви вбʼєте та розіпнете, а декого з них ви будете бити у ваших синагогах та гнати з міста до міста.\wj*
+\v 35 \wj І тому впаде на вас уся кров праведників, пролита на землі: від крові праведного Авеля до крові Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між Храмом та жертовником.\wj*
+\v 36 \wj Істинно кажу вам: усе це прийде на цей рід.\wj*
+\p
+\v 37 \wj О, Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і закидуєш камінням посланих до тебе! Скільки разів Я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, але ви не захотіли!\wj*
+\v 38 \wj Ось ваш дім залишається порожнім.\wj*
+\v 39 \wj Бо кажу вам: віднині не побачите Мене, доки не скажете: „Благословенний Той, Хто йде в імʼя Господа!“»\wj*\f + \fr 23:39 \ft \+xt Див. Пс. 117:26\+xt*.\f*
+\c 24
+\s1 Ісус говорить про Єрусалимський Храм
+\p
+\v 1 Коли Ісус виходив із Храму та віддалявся, Його учні підійшли, щоб показати Йому будівлі Храму.
+\p
+\v 2 Але Він сказав їм:
+\p \wj ―Бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, який не був би зруйнований.\wj*
+\p
+\v 3 Коли \add Ісус\add* сидів на Оливній горі, Його учні підійшли до Нього й наодинці запитали:
+\p ―Скажи нам, коли все це станеться і яка ознака Твого приходу та кінця світу?
+\p
+\v 4 Ісус відповів їм:
+\p \wj ―Дивіться, щоб ніхто не ввів вас в оману!\wj*
+\v 5 \wj Бо багато хто прийде в імʼя Моє й казатиме: «Я – Христос!» І багатьох введуть в оману.\wj*
+\v 6 \wj Ви почуєте про війни та чутки про війни. Дивіться, не лякайтеся: це має статися, але це ще не кінець.\wj*
+\v 7 \wj Повстане народ проти народу й царство проти царства. У різних місцях будуть землетруси та голод.\wj*
+\v 8 \wj Але все це – лише початок страждань\wj*\f + \fr 24:8 \ft Буквально: \fqa родових страждань.\f*\wj .\wj*
+\p
+\v 9 \wj Тоді видаватимуть вас на муки та вбиватимуть вас, усі народи будуть ненавидіти вас через імʼя Моє.\wj*
+\v 10 \wj Тоді багато хто відступить, будуть зраджувати й ненавидіти одне одного.\wj*
+\v 11 \wj Підніметься багато лжепророків, що багатьох зведуть в оману.\wj*
+\v 12 \wj І через ріст беззаконня любов багатьох згасне.\wj*
+\v 13 \wj А хто витримає до кінця, той буде спасенний.\wj*
+\v 14 \wj Ця Добра Звістка Царства буде проповідуватись у всьому світі на свідчення всім народам. І тоді настане кінець.\wj*
+\s1 Велике страждання
+\p
+\v 15 \wj Коли побачите у святому місці гидоту спустошення\wj*\f + \fr 24:15 \ft \+xt Див. Дан. 9:27; 11:31; 12:11\+xt*.\f*\wj , провіщену пророком Даниїлом, – хто читає, нехай зрозуміє, –\wj*
+\v 16 \wj тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори.\wj*
+\v 17 \wj Той, що буде на даху, хай не сходить взяти щось зі свого дому;\wj*
+\v 18 \wj той, що в полі, хай не вертається взяти свою одежу.\wj*
+\v 19 \wj Горе вагітним і тим, що будуть годувати грудьми в ті дні.\wj*
+\v 20 \wj Моліться, щоб ваша втеча не сталася взимку або в Суботу.\wj*
+\v 21 \wj Бо такого великого страждання не було від початку світу дотепер і ніколи не буде.\wj*
+\p
+\v 22 \wj І якби ті дні не були скорочені, то жодна людина не була б врятована, але заради обраних ті дні будуть скорочені.\wj*
+\v 23 \wj Якщо тоді хтось скаже вам: «Ось тут Христос!» або «Ось Він!» – не вірте.\wj*
+\v 24 \wj Бо постануть лжехристи та лжепророки й робитимуть великі знамення та чудеса, щоб ввести в оману, якщо можливо, і обраних.\wj*
+\v 25 \wj Ось Я попередив вас!\wj*
+\p
+\v 26 \wj Отже, якщо скажуть вам: «Ось Він у пустелі!» – не виходьте; «Ось Він у таємних кімнатах!» – не вірте.\wj*
+\v 27 \wj Бо як блискавка виходить зі сходу й видно її аж на заході, таким буде й прихід Сина Людського.\wj*
+\v 28 \wj Бо де буде труп, туди зберуться й орли.\wj*
+\s1 Прихід Сина Людського
+\p
+\v 29 \wj Одразу після тих днів страждання\wj*
+\q1 \wj «сонце померкне,\wj*
+\q2 \wj і місяць не буде світити;\wj*
+\q1 \wj зірки впадуть із неба,\wj*
+\q2 \wj і сили небесні захитаються».\wj*\f + \fr 24:29 \ft \+xt Див. Іс. 13:10; 34:4\+xt*.\f*
+\p
+\v 30 \wj Тоді на небі зʼявиться знамення Сина Людського. І заголосять усі народи землі й побачать Сина Людського, Який приходить на хмарах небесних із великою силою та славою.\wj*\f + \fr 24:30 \ft \+xt Див. Дан. 7:13-14\+xt*.\f*
+\v 31 \wj Він надішле Своїх ангелів, і вони гучним звуком сурми зберуть Його обраних із чотирьох вітрів, від одного кінця неба до другого.\wj*
+\p
+\v 32 \wj Від смоковниці навчіться її притчі: коли гілка стає вже мʼякою й пускає листя, ви знаєте, що літо близько.\wj*
+\v 33 \wj Так і ви, коли побачите все це, знайте: прихід близько, \+add уже\+add* біля дверей.\wj*
+\v 34 \wj Істинно кажу вам: не мине цей рід, поки все це не станеться.\wj*
+\v 35 \wj Небо та земля проминуть, але слова Мої не проминуть.\wj*
+\s1 Важливо бути готовим
+\p
+\v 36 \wj А про той день і годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець.\wj*
+\v 37 \wj Бо як було за днів Ноя, так буде й в годину приходу Сина Людського.\wj*
+\v 38 \wj Як було в ті дні перед потопом: люди їли, пили, одружувались, виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег,\wj*
+\v 39 \wj і ніхто не знав, доки не прийшов потоп і не знищив усіх, – таким буде й прихід Сина Людського.\wj*
+\v 40 \wj Тоді двоє будуть працювати в полі: одного буде взято, а іншого залишено.\wj*
+\v 41 \wj Дві жінки будуть молоти на жорнах: одну буде взято, а іншу залишено.\wj*
+\p
+\v 42 \wj Отже, пильнуйте, бо не знаєте, якого дня прийде ваш Господь.\wj*
+\v 43 \wj Тож знайте, що якби господар дому знав, о якій сторожі приходить злодій, він пильнував би й не дозволив би вдертися до свого дому.\wj*
+\v 44 \wj Тому і ви будьте готові, бо Син Людський прийде тієї години, про яку й не думаєте.\wj*
+\s1 Вірний та невірний раб
+\p
+\v 45 \wj Хто вірний та розумний раб, якого господар поставив над іншими своїми слугами, щоб він давав їм їжу вчасно?\wj*
+\v 46 \wj Блаженний той раб, якого господар знайде, що він так робить.\wj*
+\v 47 \wj Істинно кажу вам: він поставить його над усім своїм майном.\wj*
+\v 48 \wj Але якщо той раб, будучи злим, скаже у своєму серці: «Мій господар запізнюється!»\wj*
+\v 49 \wj – і почне бити своїх товаришів, їсти та пити з пʼяницями,\wj*
+\v 50 \wj то господар того раба прийде того дня, коли він не сподівається, і о тій годині, якої не знає.\wj*
+\v 51 \wj Він розітне його та призначить йому місце разом із лицемірами; там буде плач та скрегіт зубів.\wj*
+\c 25
+\s1 Притча про розумних та нерозумних дів
+\p
+\v 1 \wj Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, які взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому.\wj*
+\v 2 \wj Пʼять із них були нерозумні, а пʼять – мудрі.\wj*
+\v 3 \wj Нерозумні взяли світильники, але не взяли з собою олії.\wj*
+\v 4 \wj А мудрі разом зі своїми світильниками взяли й олію в глечиках.\wj*
+\v 5 \wj Оскільки наречений запізнювався, усі задрімали й заснули.\wj*
+\p
+\v 6 \wj Опівночі пролунав крик: «Ось наречений іде! Виходьте йому назустріч!»\wj*
+\p
+\v 7 \wj Тоді всі діви встали та приготували свої світильники.\wj*
+\v 8 \wj Нерозумні сказали мудрим: «Дайте і нам вашої олії, бо наші світильники гаснуть».\wj*
+\p
+\v 9 \wj А мудрі у відповідь сказали: «Не можемо, щоб і нам часом не забракло. Ідіть і купіть собі».\wj*
+\p
+\v 10 \wj Коли вони пішли купувати, прийшов наречений. Ті, що були готові, увійшли разом із ним на весілля, і ворота зачинилися.\wj*
+\p
+\v 11 \wj Потім повернулися й інші діви та сказали: «Господарю! Господарю! Відчини нам!»\wj*
+\p
+\v 12 \wj Але він відповів: «Істинно кажу вам: я не знаю вас».\wj*
+\p
+\v 13 \wj Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде!\wj*
+\s1 Притча про таланти
+\p
+\v 14 \wj Подібно як чоловік, який, вирушивши в подорож, покликав своїх рабів і роздав їм своє майно.\wj*
+\v 15 \wj Одному дав пʼять талантів\wj*\f + \fr 25:15 \ft Грошова одиниця, яка дорівнювала 6~000 динаріям, а також міра ваги, що дорівнювала приблизно 34 кілограмам.\f*\wj , другому – два, іншому – один, кожному за його здібностями, і відразу вирушив.\wj*
+\v 16 \wj Той, що отримав пʼять талантів, негайно пішов, вклав їх у діло й заробив ще пʼять.\wj*
+\v 17 \wj Так само й той, що \+add отримав\+add* два, заробив ще два.\wj*
+\v 18 \wj А той, що отримав один, пішов і закопав у землю срібло свого господаря.\wj*
+\p
+\v 19 \wj Коли минуло багато часу, господар тих рабів повернувся, щоб розрахуватися з ними.\wj*
+\v 20 \wj Прийшов той, що отримав пʼять талантів, приніс інші пʼять талантів і сказав: «Господарю, ти мені доручив пʼять талантів, ось я заробив ще пʼять талантів».\wj*
+\p
+\v 21 \wj Господар сказав йому: «Добре, хороший та вірний рабе! У малому ти був вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість твого господаря».\wj*
+\p
+\v 22 \wj Прийшов той, що отримав два таланти, і сказав: «Господарю, ти мені доручив два таланти, ось я заробив ще два таланти».\wj*
+\p
+\v 23 \wj Господар сказав йому: «Добре, хороший та вірний рабе! У малому ти був вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість твого господаря».\wj*
+\p
+\v 24 \wj Прийшов і той, що отримав один талант, і сказав: «Господарю, я знав, що ти жорстока людина: жнеш там, де не сіяв, і збираєш там, де не розкидав.\wj*
+\v 25 \wj Я побоявся та пішов і сховав у землю твій талант. Ось твоє!»\wj*
+\p
+\v 26 \wj Господар сказав йому: «Злий та лукавий рабе! Ти знав, що я жну там, де не сіяв, і збираю там, де не розкидав?»\wj*
+\v 27 \wj Тобі слід було вкласти моє срібло в банк, щоб я, повернувшись, отримав своє з прибутком.\wj*
+\p
+\v 28 \wj Заберіть від нього талант і віддайте тому, хто має десять талантів.\wj*
+\v 29 \wj Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.\wj*
+\v 30 \wj А цього негідного раба викиньте в зовнішню темряву, там буде плач та скрегіт зубів.\wj*
+\s1 Останній суд
+\p
+\v 31 \wj Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі ангели з Ним, тоді Він сяде на престолі Своєї слави.\wj*
+\v 32 \wj Усі народи зберуться перед Ним, і Він відділить одних від інших, як пастух відділяє овець від кіз.\wj*
+\v 33 \wj І поставить овець праворуч від Себе, а кіз – ліворуч.\wj*
+\p
+\v 34 \wj Тоді Цар скаже тим, хто праворуч: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, й отримайте Царство, яке було приготовлене вам від початку світу.\wj*
+\v 35 \wj Бо коли Я голодував, ви дали Мені їсти; коли страждав від спраги, ви дали Мені пити; коли був чужинцем, ви прийняли Мене;\wj*
+\v 36 \wj коли був без одягу, ви одягли мене; коли був хворий, ви доглядали Мене; коли був у вʼязниці, ви відвідали Мене».\wj*
+\p
+\v 37 \wj Тоді праведні у відповідь скажуть Йому: «Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і дали пити?\wj*
+\v 38 \wj Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або без одягу та одягли?\wj*
+\v 39 \wj Коли бачили хворим або у вʼязниці й прийшли до Тебе?»\wj*
+\p
+\v 40 \wj Цар відповість їм: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з цих найменших Моїх братів, ви зробили Мені».\wj*
+\p
+\v 41 \wj Тоді скаже тим, хто ліворуч: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, який був приготовлений для диявола та його ангелів.\wj*
+\v 42 \wj Бо коли Я голодував, ви не дали Мені їсти; страждав від спраги, а ви не дали Мені пити;\wj*
+\v 43 \wj коли був чужинцем, ви не прийняли Мене; коли був без одягу, ви не одягли Мене; коли був хворим і у вʼязниці, ви не відвідали Мене».\wj*
+\p
+\v 44 \wj Тоді вони у відповідь скажуть: «Господи, коли ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або без одягу, або хворим, або у вʼязниці й не послужили Тобі?»\wj*
+\p
+\v 45 \wj Тоді Він відповість їм: «Істинно кажу вам: якщо ви не зробили це одному з цих найменших, то й Мені не зробили».\wj*
+\p
+\v 46 \wj І підуть вони у вічне покарання, а праведні – у життя вічне.\wj*
+\c 26
+\s1 Ісус нагадує про змову проти Нього
+\p
+\v 1 Коли Ісус закінчив усе це говорити, Він звернувся до Своїх учнів:
+\v 2 \wj «Ви знаєте, що через два дні Пасха і Сина Людського буде видано на розпʼяття».\wj*
+\p
+\v 3 Тоді зібралися первосвященники та старійшини народу у дворі первосвященника, на імʼя Каяфа.
+\v 4 І змовилися підступом схопити та вбити Ісуса.
+\v 5 Але говорили: «Не у свято, щоб не сталося заворушення в народі».
+\s1 Помазання Ісуса
+\p
+\v 6 Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого.
+\v 7 Коли Він сидів за столом, до Нього підійшла жінка, яка принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром\f + \fr 26:7 \ft Запашне масло.\f*, і вилила його на голову Ісуса.
+\v 8 Побачивши це, учні обурилися й сказали:
+\p ―Навіщо така трата?
+\v 9 Адже це миро можна було продати дорого та роздати бідним.
+\p
+\v 10 Але Ісус, знаючи це, сказав їм:
+\p \wj ―Чому ви докоряєте жінці? Адже вона зробила добре діло для Мене.\wj*
+\v 11 \wj Бідних ви завжди маєте з собою,\wj*\f + \fr 26:11 \ft \+xt Див. Повт. 15:11\+xt*.\f* \wj а Мене не завжди матимете.\wj*
+\v 12 \wj Виливши миро на Моє тіло, вона приготувала Мене до поховання.\wj*
+\v 13 \wj Істинно кажу вам: всюди, де буде проповідуватись ця Добра Звістка у всьому світі, будуть казати й те, що вона зробила, на згадку про неї.\wj*
+\s1 Юда погоджується зрадити Ісуса
+\p
+\v 14 Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріот, пішов до первосвященників
+\v 15 і сказав: «Що ви дасте мені, якщо я віддам вам Ісуса?»
+\p Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.
+\p
+\v 16 Відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
+\s1 Остання вечеря
+\p
+\v 17 У перший день свята Опрісноків учні підійшли та запитали Ісуса:
+\p ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити Пасху?
+\p
+\v 18 Він відповів:
+\p \wj ―Ідіть у місто до такого-то чоловіка й скажіть йому: «Учитель каже: „Мій час наблизився, у тебе Я буду споживати Пасху з Моїми учнями“».\wj*
+\p
+\v 19 Учні зробили, як наказав їм Ісус, та приготували там Пасху.
+\p
+\v 20 Коли ж настав вечір, Він сів до столу разом із дванадцятьма.
+\v 21 А як вони їли, \add Ісус\add* сказав їм:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: один із вас зрадить Мене.\wj*
+\p
+\v 22 Вони дуже засмутилися й почали запитувати Його, один за одним:
+\p ―Це не я, Господи?
+\p
+\v 23 Він сказав у відповідь:
+\p \wj ―Той, хто опустить руку разом зі Мною в миску, той Мене зрадить.\wj*
+\v 24 \wj Син Людський, безумовно, іде, як про Нього написано, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Сина Людського. Було б краще тому чоловікові не народжуватись.\wj*
+\p
+\v 25 Юда, який зрадив Його, спитав:
+\p ―Це не я, \tl Равві\tl*\f + \fr 26:25 \ft Або: \fqa Учителю.\f*?
+\p \add Ісус\add* відповів йому:
+\p \wj ―Ти сказав!\wj*
+\p
+\v 26 Коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив його, розламав та дав учням, кажучи: \wj «Візьміть та їжте, це є тіло Моє».\wj*
+\p
+\v 27 Потім узяв чашу, подякував і дав її учням, кажучи: \wj «Пийте з неї всі,\wj*
+\v 28 \wj бо це кров Моя, \+add кров\+add* Нового Завіту, яка проливається за багатьох для прощення гріхів.\wj*
+\v 29 \wj Кажу вам: не питиму більше з цього виноградного плоду до дня, коли питиму з вами нове вино в Царстві Мого Отця».\wj*
+\p
+\v 30 І, проспівавши пісні, вони пішли на Оливну гору.
+\s1 Ісус говорить про відречення учнів
+\p
+\v 31 Тоді Ісус сказав \add учням\add*:
+\p \wj ―Усі ви відмовитесь від Мене цієї ночі, бо написано:\wj*
+\q1 \wj «Уражу пастиря –\wj*
+\q2 \wj і вівці отари розсіються».\wj*\f + \fr 26:31 \ft \+xt Див. Зах. 13:7\+xt*.\f*
+\m
+\v 32 \wj Але після Мого воскресіння Я піду до Галілеї, і там ми зустрінемось.\wj*
+\p
+\v 33 Тоді Петро відповів Йому:
+\p ―Навіть якщо всі зречуться Тебе, я ніколи не зречусь.
+\p
+\v 34 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Істинно кажу тобі: цієї ночі, перед тим, як півень заспіває, ти тричі зречешся Мене.\wj*
+\p
+\v 35 Петро ж наполягав:
+\p ―Навіть якщо треба буде померти разом із Тобою, усе одно я не зречуся.
+\p І всі учні сказали так само.
+\s1 Ісус молиться в Гефсиманії
+\p
+\v 36 Тоді Ісус разом із ними прийшов до місця, яке називається Гефсиманія, і сказав учням:
+\p \wj ―Посидьте тут, поки Я піду й помолюся там.\wj*
+\p
+\v 37 І, узявши з Собою Петра та обох синів Зеведеєвих, почав сумувати та тривожитись.
+\p
+\v 38 Тоді сказав їм:
+\p \wj ―Моя душа страждає смертельно! Залишайтеся тут та пильнуйте зі Мною.\wj*
+\p
+\v 39 І, відійшовши трохи далі, Він упав долілиць та молився кажучи: \wj «Отче Мій, якщо можливо, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не як Я хочу, а як Ти».\wj*
+\p
+\v 40 Повернувшись до учнів, знайшов, що вони заснули, та сказав Петрові:
+\p \wj ―Ви не могли навіть однієї години пильнувати зі Мною?\wj*
+\v 41 \wj Пильнуйте та моліться, щоб вам не впасти в спокусу. Бо дух бадьорий, а тіло немічне.\wj*
+\p
+\v 42 І вдруге Він відійшов та молився кажучи: \wj «Отче Мій, якщо неможливо, щоб ця чаша Мене обминула і щоб Я не пив її, то нехай станеться Твоя воля!»\wj*
+\p
+\v 43 Коли Він повернувся до учнів, знову знайшов, що вони сплять, бо їхні очі були обтяжені.
+\v 44 Залишивши їх утретє, Він ще раз пішов молитися, промовляючи ті ж слова.
+\p
+\v 45 Потім прийшов до учнів і сказав їм:
+\p \wj ―Ви все ще спите та відпочиваєте? Ось наблизилась година, і Син Людський віддається в руки грішників.\wj*
+\v 46 \wj Вставайте, ходімо! Ось наближається Мій зрадник.\wj*
+\s1 Арешт Ісуса
+\p
+\v 47 Коли Він ще говорив, ось підійшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним великий натовп із мечами та киями – від первосвященників та старійшин народу.
+\v 48 Зрадник дав їм такий знак, кажучи: «Той, Кого я поцілую, це Він, арештовуйте Його!»
+\p
+\v 49 Він одразу підійшов до Ісуса й промовив:
+\p ―Вітаю, \tl Равві\tl*\f + \fr 26:49 \ft Або: \fqa Учителю.\f*! – і поцілував Його.
+\p
+\v 50 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Друже, \+add роби те,\+add* для чого ти прийшов!\wj*
+\p Тоді вони підійшли, наклали на Ісуса руки та заарештували Його.
+\v 51 І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свій меч, ударив раба первосвященника й відрубав йому вухо.
+\p
+\v 52 Тоді Ісус сказав: \wj «Поверни свого меча на його місце! Бо всі, хто береться за меч, від меча загинуть.\wj*
+\v 53 \wj Чи ти думаєш, що Я не можу просити Отця Мого надіслати зараз більше дванадцяти легіонів\wj*\f + \fr 26:53 \ft Легіон – частина римського війська, яка налічувала 6~000 воїнів.\f* \wj ангелів?\wj*
+\v 54 \wj Але як тоді сповниться Писання, яке каже, що так має статися?»\wj*
+\p
+\v 55 У той час Ісус звернувся до натовпу: \wj «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати Мене. Щодня Я сидів та навчав у Храмі, і ви не заарештовували Мене.\wj*
+\v 56 \wj Але все це сталося, щоб збулося Писання пророків».\wj*
+\p Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
+\s1 Ісус перед Синедріоном
+\p
+\v 57 Ті, що схопили Ісуса, привели Його до первосвященника Каяфи, де зібралися книжники та старійшини.
+\v 58 Петро ж ішов за Ісусом на відстані до двору первосвященника й, зайшовши всередину, сів разом зі слугами, щоб побачити, \add чим усе\add* скінчиться.
+\p
+\v 59 Первосвященники й весь Синедріон шукали неправдивого свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть,
+\v 60 але не знаходили, хоча прийшло багато лжесвідків. Наостанок прийшли двоє,
+\v 61 які сказали:
+\p ―Він говорив: «Я можу зруйнувати Храм Божий і за три дні відбудувати його».
+\p
+\v 62 Первосвященник, піднявшись, запитав Ісуса:
+\p ―Нічого не відповідаєш на те, що вони свідчать проти Тебе?
+\p
+\v 63 Але Ісус мовчав.
+\p Первосвященник запитав Його:
+\p ―Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам: Ти – Христос, Син Божий?
+\p
+\v 64 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Ти сказав це! Навіть більше скажу вам:\wj*
+\q1 \wj відтепер побачите Сина Людського,\wj*
+\q2 \wj Який сидить праворуч від Всемогутнього\wj*
+\q2 \wj й приходить на хмарах небесних!\wj*\f + \fr 26:64 \ft \+xt Див. Пс. 109:1; Дан. 7:13\+xt*.\f*
+\p
+\v 65 Тоді первосвященник розірвав на собі одяг та сказав:
+\p ―Він богохульствує! Навіщо нам потрібні свідки? Ось тепер ви чули богохульство!
+\v 66 Яке ваше рішення?
+\p Вони відповіли:
+\p ―Він заслуговує на смерть!
+\p
+\v 67 Тоді почали плювати Ісусові в обличчя та бити кулаками, а інші били Його по щоках,
+\v 68 кажучи: «Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?»
+\s1 Петро зрікається
+\p
+\v 69 Петро ж сидів назовні, у дворі. До нього підійшла одна зі служниць і сказала:
+\p ―І ти був з Ісусом із Галілеї.
+\p
+\v 70 Але Петро заперечив перед усіма, кажучи:
+\p ―Не знаю, про що ти говориш.
+\p
+\v 71 Коли він виходив за ворота, його побачила інша \add служниця\add* й сказала тим, що були там:
+\p ―Цей \add чоловік\add* теж був з Ісусом із Назарета.
+\p
+\v 72 Петро знову заперечив, поклявшись, що не знає Цього Чоловіка.
+\p
+\v 73 Згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові:
+\p ―Ти й справді один із них, бо й мова твоя викриває тебе.
+\p
+\v 74 Тоді він почав клястися та присягати \add кажучи\add*:
+\p ―Не знаю Цього Чоловіка!
+\p І одразу заспівав півень.
+\p
+\v 75 Тоді Петро згадав слова, які сказав Ісус: \wj «Перед тим, як заспіває півень, ти тричі зречешся Мене».\wj* І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
+\c 27
+\s1 Старійшини народу засуджують Ісуса
+\p
+\v 1 Рано-вранці всі первосвященники та старійшини народу зібралися, щоб винести Ісусові смертельний вирок.
+\v 2 Вони звʼязали Ісуса та повели й передали Його Пилатові, наміснику.
+\p
+\v 3 Коли Юда-зрадник побачив, що Ісуса засуджено, він розкаявся й повернув тридцять срібників первосвященникам та старійшинам.
+\v 4 Він сказав:
+\p ―Я згрішив, видавши Невинного Чоловіка.
+\p А вони відповіли:
+\p ―Що нам до того? Твоє діло.
+\p
+\v 5 Тоді, кинувши срібло в Храмі, він вийшов та пішов і повісився.
+\p
+\v 6 Первосвященники взяли срібло та сказали: «Не годиться ставити ці гроші в Храмову скарбницю, бо вони є платою за кров».
+\v 7 Порадившись, вони купили поле гончаря для похорону чужинців.
+\v 8 Тому те поле називається «Полем крові» до сьогоднішнього дня.
+\v 9 Тоді виповнилось сказане через пророка Єремію:
+\q1 «І взяли тридцять срібників –
+\q2 ціну Оціненого синами Ізраїля,
+\q1
+\v 10 і віддали за поле гончаря,
+\q2 як наказав мені Господь».\f + \fr 27:10 \ft \+xt Див. Зах. 11:12-13; Єр. 19:1-13; 32:6-9\+xt*.\f*
+\s1 Ісус перед Пилатом
+\p
+\v 11 Ісус представ перед намісником, і той запитав Його:
+\p ―Ти Цар юдеїв?
+\p Ісус відповів:
+\p \wj ―Ти кажеш це!\wj*
+\p
+\v 12 Коли первосвященники та старійшини звинувачували Його, Він нічого не відповідав.
+\v 13 Тоді Пилат запитав Його:
+\p ―Не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
+\p
+\v 14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що намісник дуже здивувався.
+\p
+\v 15 На кожне свято намісник мав звичай відпускати народові одного з вʼязнів, якого вони бажали.
+\v 16 Був тоді один відомий вʼязень, на імʼя Ісус\f + \fr 27:16 \ft Деякі рукописи не містять імені: \fq Ісус.\f* Варавва.
+\v 17 Коли вони зібралися, Пилат запитав:
+\p ―Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам: Ісуса\f + \fr 27:17 \ft Деякі рукописи не містять імені: \fq Ісус.\f* Варавву чи Ісуса, Який називається Христом?
+\v 18 Бо він знав, що через заздрощі видали Ісуса.
+\p
+\v 19 Поки Пилат сидів на місці для судді, його дружина надіслала до нього сказати: «Не роби нічого цьому Праведникові, бо сьогодні уві сні я багато страждала через Нього».
+\p
+\v 20 Але первосвященники й старійшини переконали людей, щоб просили відпустити їм Варавву й вбити Ісуса.
+\p
+\v 21 Намісник запитав:
+\p ―Кого з цих двох хочете звільнити?
+\p Вони відповіли:
+\p ―Варавву!
+\p
+\v 22 Тоді Пилат звернувся до них:
+\p ―А що мені робити з Ісусом, Який зветься Христом?
+\p Вони всі сказали:
+\p ―Хай буде розіпʼятий!
+\p
+\v 23 Він спитав:
+\p ―Яке ж зло Він скоїв?
+\p Але вони ще сильніше закричали:
+\p ―Хай буде розіпʼятий!
+\p
+\v 24 Коли Пилат побачив, що нічого не може зробити й що заворушення в народі тільки зростає, він узяв воду та вмив руки перед натовпом, кажучи:
+\p ―Я не винний в Його крові! Дивіться самі!
+\p
+\v 25 Увесь народ відповів:
+\p ―Нехай Його кров буде на нас і на наших дітях!
+\p
+\v 26 Тоді Пилат відпустив їм Варавву, а Ісуса наказав бичувати та віддав на розпʼяття.
+\s1 Воїни знущаються з Ісуса
+\p
+\v 27 Після цього воїни намісника відвели Ісуса в преторію, де біля Нього зібрали всю когорту.
+\v 28 Вони роздягли Його й накинули на Нього багряницю.
+\v 29 Сплели та поклали на голову вінок із тернини, а в праву руку \add дали\add* тростину. І, вклонивши коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!»
+\v 30 Потім вони плювали на Нього й, узявши тростину, били нею Ісуса по голові.
+\v 31 Коли закінчили знущатися, зняли з Ісуса плащ, надягнули на Нього Його одяг і відвели на розпʼяття.
+\s1 Розпʼяття Ісуса
+\p
+\v 32 Коли вони виходили, то зустріли чоловіка з Кирени, на імʼя Симон, і змусили його нести хрест Ісуса.
+\v 33 Коли прийшли на місце, яке називалося Голгофа (що означає «місце Черепа»),
+\v 34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю. Але, скуштувавши, Він не захотів випити.
+\v 35 Розіпʼявши Ісуса, вони розділили між собою Його одяг, кидаючи жереб.
+\v 36 А потім сіли там і стерегли Його.
+\v 37 Над Його головою прибили напис, на якому була Його провина:
+\pc \sc це ісус, цар юдеїв.\sc*
+\p
+\v 38 Тоді ж разом із Ним розіпʼяли і двох розбійників: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього.
+\p
+\v 39 Ті, що проходили повз, богохульствували проти Нього. Вони хитали головами
+\v 40 й казали: «Ти ж збирався зруйнувати Храм і відбудувати його за три дні. Спаси Себе Самого. Якщо Ти Син Божий, то зійди з хреста!»
+\p
+\v 41 Первосвященники разом із книжниками та старійшинами також насміхалися з Нього, кажучи:
+\v 42 «Інших рятував, а Себе не може врятувати! Якщо Він насправді Цар Ізраїля, то нехай зараз зійде з хреста, і ми повіримо в Нього!
+\v 43 Він покладався на Бога, тож нехай тепер Бог врятує Його, якщо хоче. Адже Він казав: „Я Син Божий!“».
+\p
+\v 44 Розбійники, розіпʼяті разом із Ним, також насміхалися з Нього.
+\s1 Смерть Ісуса
+\p
+\v 45 Від шостої години настала темрява по всій землі – аж до девʼятої години\f + \fr 27:45 \ft З дванадцятої до пʼятнадцятої години.\f*.
+\v 46 Десь о девʼятій годині Ісус закричав гучним голосом: \tl \+wj «Елі, Елі, лема савахтані?»\+wj*\tl*, що означає: \wj «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»\wj*\f + \fr 27:46 \ft \+xt Див. Пс. 21:2\+xt*.\f*
+\p
+\v 47 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він кличе Іллю!»
+\p
+\v 48 Один із них одразу ж побіг, узяв губку, наповнив її кислим вином, настромив на тростину й дав Йому пити.
+\v 49 А інші казали: «Облиш, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його!»
+\p
+\v 50 Але Ісус, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
+\p
+\v 51 І ось завіса в Храмі розірвалася надвоє зверху донизу, земля затряслася, і скелі розкололися.
+\v 52 Гроби відкрилися, і багато тіл померлих святих воскресло.
+\v 53 І, вийшовши з гробів після воскресіння Ісуса, увійшли до святого міста та явилися багатьом.
+\p
+\v 54 Коли сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачили землетрус і те, що сталося, вони дуже злякалися й сказали: «Цей \add чоловік\add* справді був Сином Божим!»
+\p
+\v 55 Там було багато жінок, які стояли поодаль і дивилися. Вони прийшли за Ісусом із Галілеї та служили Йому.
+\v 56 Серед них були Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосифа, і мати синів Зеведеєвих.
+\s1 Поховання Ісуса
+\p
+\v 57 Коли настав вечір, прийшов багатий чоловік з Ариматеї, на імʼя Йосиф, який теж був учнем Ісуса.
+\v 58 Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса, і тоді Пилат наказав віддати тіло \add Йосифові\add*.
+\v 59 Йосиф узяв тіло Ісуса, обгорнув у чисту льняну тканину
+\v 60 й поклав до своєї нової гробниці, яку висік у скелі. До входу в гробницю привалив великий камінь.
+\v 61 А були там Марія Магдалина та друга Марія, які стояли навпроти гробниці.
+\s1 Варта біля гробниці
+\p
+\v 62 Наступного дня, що після дня Приготування, первосвященники та фарисеї зібралися разом у Пилата
+\v 63 й сказали:
+\p ―Володарю, ми пригадали, що Той обманщик, коли ще був живий, казав: «Через три дні Я воскресну!»
+\v 64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня. Щоб Його учні, прийшовши, не вкрали Його й не сказали народові, що Він воскрес із мертвих. І останній обман буде гірший від першого.
+\p
+\v 65 Тоді Пилат відповів:
+\p ―Ви маєте охорону, ідіть та охороняйте, як знаєте.
+\p
+\v 66 Вони пішли, поставили охорону біля гробниці та закріпили камінь печаткою.
+\c 28
+\s1 Воскресіння Ісуса
+\p
+\v 1 Після Суботи, на світанку першого дня тижня, Марія Магдалина та друга Марія прийшли подивитись на гробницю.
+\p
+\v 2 І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, зійшовши з неба, підійшов, відкотив камінь від гробниці та сів на нього.
+\v 3 Його вигляд був, як блискавка, а одяг був білий, як сніг.
+\v 4 Від страху охорона затремтіла перед ним і стала, як мертва.
+\p
+\v 5 Ангел сказав жінкам: «Не бійтеся! Я знаю, що ви шукаєте Ісуса, Який був розіпʼятий.
+\v 6 Немає Його тут: Він воскрес, як і казав. Підійдіть та подивіться на місце, де Він лежав.
+\v 7 Ідіть скоріше та скажіть Його учням, що Він воскрес із мертвих. Він іде перед вами в Галілею, там Його побачите. Ось я сказав вам».
+\p
+\v 8 Тоді жінки швидко відійшли від гробниці й зі страхом та великою радістю побігли й розповіли про все Його учням.
+\v 9 І ось Ісус зустрів їх та сказав: \wj «Радійте!»\wj* Вони ж наблизились, обійняли Його ноги та вклонилися Йому.
+\v 10 Тоді Ісус сказав їм: \wj «Не бійтеся! Ідіть та сповістіть Моїх братів, щоб ішли до Галілеї, там Мене побачать».\wj*
+\s1 Підкуп охоронців
+\p
+\v 11 Коли вони ще йшли, деякі охоронці прийшли до міста й сповістили первосвященників про все, що сталося.
+\v 12 Тоді вони зібралися разом зі старійшинами й вирішили дати воїнам багато грошей,
+\v 13 сказавши їм: «Кажіть, що Його учні прийшли вночі та вкрали Його, поки ви спали».
+\v 14 А якщо про це почує намісник, ми його переконаємо та позбавимо вас від неприємностей.
+\v 15 Вони взяли гроші та вчинили, як були навчені. І ця чутка поширилась серед юдеїв до сьогоднішнього дня.
+\s1 Велике доручення
+\p
+\v 16 А одинадцять учнів пішли до Галілеї, на гору, куди Ісус звелів їм прийти.
+\v 17 \add Там\add* вони побачили Ісуса й вклонилися Йому, однак дехто з них засумнівався.
+\v 18 Ісус підійшов до них та промовив: \wj «Мені дана вся влада на небі й на землі.\wj*
+\v 19 \wj Тож ідіть і зробіть учнями всі народи, охрещуючи їх в імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа.\wj*
+\v 20 \wj Навчіть їх виконувати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами в усі дні аж до кінця світу».\wj*

42-MRK.usfm

@@ -0,0 +1,1346 @@
+\id MRK - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Марка
+\toc1 Євангеліє від Марка
+\toc2 Марка
+\toc3 Мк.
+\mt1 Євангеліє від Марка
+\ie
+\c 1
+\s1 Проповідь Івана Хрестителя
+\p
+\v 1 Початок Доброї Звістки Ісуса Христа, Сина Божого.
+\v 2 Як написано в пророка Ісаї:
+\q1 «Ось Я посилаю Мого посланця перед обличчям Твоїм,
+\q2 який приготує дорогу перед Тобою.\f + \fr 1:2 \ft \+xt Див. Мал. 3:1\+xt*.\f*
+\q1
+\v 3 Голос кличе в пустелі:
+\q2 „Приготуйте дорогу Господеві,
+\q2 вирівняйте шляхи для Нього!“»\f + \fr 1:3 \ft \+xt Див. Іс. 40:3\+xt*.\f*
+\m
+\v 4 У пустелі зʼявився Іван, який хрестив людей та проповідував хрещення покаяння для прощення гріхів.
+\v 5 І приходили до нього \add люди\add* з усієї Юдейської землі та всі мешканці Єрусалима й були охрещені Іваном у річці Йордані, визнаючи свої гріхи.
+\v 6 Іван носив одяг із верблюжої шерсті й шкіряний пояс довкола стегон. Він їв сарану та дикий мед.
+\v 7 Він проповідував та казав: «Після мене йде Сильніший за мене, Якому я не достойний навіть, схилившись, розвʼязати ремінці Його сандалій.
+\v 8 Я хрещу вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим».
+\s1 Хрещення Ісуса
+\p
+\v 9 У ті дні прийшов Ісус із Назарета, що в Галілеї, та був хрещений Іваном у Йордані.
+\v 10 Коли \add Ісус\add* виходив із води, то відразу побачив розкриті небеса та Духа, Який сходив на Нього, як голуб.
+\v 11 І голос із неба пролунав: «Ти Син Мій улюблений, Тебе Я вподобав!»
+\s1 Диявол спокушає Ісуса
+\p
+\v 12 І зразу ж Дух повів Ісуса в пустелю.
+\v 13 Він пробув сорок днів\f + \fr 1:13 \ft \+xt Див. Вих. 24:18\+xt*.\f* у пустелі, і сатана спокушав Його. Там Він перебував серед диких звірів, і ангели служили Йому.
+\s1 Початок служіння в Галілеї
+\p
+\v 14 Після увʼязнення Івана Ісус прийшов до Галілеї, проповідуючи Добру Звістку Бога.
+\v 15 Він казав: \wj «Настав час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся та увіруйте в Добру Звістку!»\wj*
+\s1 Покликання перших учнів
+\p
+\v 16 Коли Ісус проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона та Андрія, брата Симонового, які закидали сіті в море, оскільки були рибалками.
+\v 17 Ісус сказав їм: \wj «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей».\wj*
+\v 18 Вони відразу залишили сіті та пішли за Ним.
+\p
+\v 19 Потім пішов трохи далі й побачив Якова, сина Зеведеєва, та Івана, його брата. Вони були в човні та лагодили сіті.
+\v 20 Він зараз же покликав їх. Вони залишили свого батька Зеведея з наймитами в човні та пішли за Ісусом.
+\s1 Ісус виганяє нечистого духа
+\p
+\v 21 Коли прийшли до Капернаума, то відразу в Суботу пішли до синагоги, де Він почав навчати.
+\v 22 Люди дивувалися Його вченню, бо Він навчав їх як Той, Хто має владу, а не як книжники.
+\v 23 Саме тоді в синагозі був чоловік, одержимий нечистим духом.
+\p Він закричав
+\v 24 кажучи:
+\p ―Що Тобі до нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов знищити нас? Я знаю, Хто Ти – Святий Божий!
+\p
+\v 25 Але Ісус наказав йому:
+\p \wj ―Замовкни та вийди з нього!\wj*
+\p
+\v 26 Тоді нечистий дух почав трясти чоловіка в конвульсіях і, голосно закричавши, вийшов із нього.
+\v 27 Усі здивувалися, так що запитували одне одного: «Що це таке? Нове вчення, яке має владу! Він наказує нечистим духам, і вони слухаються Його!»
+\v 28 Звістка про Ісуса негайно розійшлася всюди, по всій Галілейській околиці.
+\s1 Ісус зцілює багатьох хворих
+\p
+\v 29 Коли вийшли з синагоги, вони з Яковом та Іваном відразу прийшли в дім Симона та Андрія.
+\v 30 Теща Симона лежала в гарячці, тож зараз же сказали Ісусові про неї.
+\v 31 Він підійшов, узяв її за руку та підняв, і гарячка залишила жінку, так що вона почала прислуговувати їм.
+\v 32 Коли ж настав вечір, після заходу сонця, привели до Нього багатьох хворих та біснуватих.
+\v 33 Усе місто зібралося перед дверима.
+\v 34 Він зцілив багатьох хворих на різні недуги та з багатьох вигнав демонів. Не дозволяв демонам говорити, бо вони знали, Хто Він.
+\s1 Ісус проповідує в Галілеї
+\p
+\v 35 Рано-вранці \add Ісус\add* встав ще до світанку, вийшов та пішов у пустинне місце й там молився.
+\p
+\v 36 Симон і ті, що були з ним, пішли шукати Його
+\v 37 й, знайшовши, сказали Йому:
+\p ―Усі шукають Тебе!
+\p
+\v 38 Він відповів їм:
+\p \wj ―Ходімо до інших міст, у сусідні села, щоб Я і там проповідував, адже для цього Я прийшов.\wj*
+\p
+\v 39 Він пішов та проповідував у їхніх синагогах по всій Галілеї, виганяючи демонів.
+\s1 Зцілення прокаженого
+\p
+\v 40 Одного разу до Нього прийшов прокажений, упав на коліна й благав:
+\p ―Якщо хочеш, можеш мене очистити.
+\p
+\v 41 \add Ісус\add*, змилосердившись, простягнув руку, доторкнувся до нього й промовив:
+\p \wj ―Хочу, будь чистим!\wj*
+\p
+\v 42 Тієї ж миті проказа залишила його, і він був очищений.
+\p
+\v 43 \add Ісус\add* негайно відіслав його та попередив
+\v 44 кажучи:
+\p \wj ―Дивись, нікому не кажи нічого, але йди, покажи себе священникові та принеси жертву за своє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідчення.\wj*
+\p
+\v 45 Але той пішов і почав всюди проповідувати та поширювати цю звістку, так що Ісус більше не міг відкрито увійти в місто, а перебував у пустинних місцях, і \add люди\add* приходили до Нього звідусіль.
+\c 2
+\s1 Ісус зцілює паралізованого
+\p
+\v 1 Коли через декілька днів \add Ісус\add* знов прийшов до Капернаума, розійшлася чутка, що Він удома.
+\v 2 Тоді зібралося так багато людей, що не було вже місця навіть біля дверей. Коли \add Ісус\add* проповідував їм Слово,
+\v 3 прийшли до Нього \add якісь люди\add* із паралізованим, якого несли четверо.
+\v 4 Побачивши, що не можуть пройти через натовп, вони зійшли на покрівлю й, розібравши її там, де був \add Ісус\add*, спустили ліжко, на якому лежав паралізований.
+\v 5 Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: \wj «Сину, прощаються тобі гріхи!»\wj*
+\p
+\v 6 Деякі книжники, які там сиділи, міркували у своїх серцях:
+\v 7 «Чому Він так говорить? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?»
+\p
+\v 8 Але Ісус, відразу дізнавшись Своїм Духом, про що вони в собі міркують, запитав їх: \wj «Чому ви так роздумуєте у ваших серцях?\wj*
+\v 9 \wj Що легше сказати паралізованому: „Прощаються твої гріхи!“ чи „Встань, візьми своє ліжко й ходи!“?\wj*
+\v 10 \wj Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи».\wj* І сказав паралізованому:
+\v 11 \wj «Кажу тобі: встань, візьми своє ліжко та йди додому!»\wj*
+\v 12 Той відразу ж встав, узяв своє ліжко та на очах у всіх вийшов. Усі були здивовані та прославляли Бога, кажучи: «Ніколи ми такого ще не бачили!»
+\s1 Покликання Левія
+\p
+\v 13 \add Ісус\add* знову пішов до моря. Увесь натовп приходив до Нього, і Він навчав їх.
+\v 14 Проходячи далі, Він побачив Левія, сина Алфеєвого, який сидів при збиранні мита, і сказав йому: \wj «Іди за Мною!»\wj* Той, вставши, пішов за Ісусом.
+\p
+\v 15 І сталося, коли Ісус сидів за столом у домі Левія, то багато митників та грішників їли разом з Ісусом та Його учнями, адже їх було чимало, і вони слідували за Ним.
+\p
+\v 16 Книжники та фарисеї, побачивши, що Він їсть разом із митниками й грішниками, сказали Його учням:
+\p ―Чому Він їсть разом із митниками й грішниками?
+\p
+\v 17 Але Ісус, почувши це, відповів їм:
+\p \wj ―Не здорові потребують лікаря, а хворі. Я прийшов покликати до покаяння не праведних, а грішників.\wj*
+\s1 Питання про піст
+\p
+\v 18 У той час, коли учні Івана та фарисеїв постилися, вони підійшли до Ісуса й запитали Його:
+\p ―Чому Іванові учні та учні фарисеїв постять, а Твої учні не постять?
+\p
+\v 19 Ісус відповів:
+\p \wj ―Чи можете друзів нареченого змусити постити, доки наречений з ними? Доки наречений з ними, не можуть постити.\wj*
+\v 20 \wj Але настануть дні, коли наречений забереться від них, і тоді, того дня, поститимуть.\wj*
+\p
+\v 21 \wj Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, адже латка з нової тканини збіжиться та відірве зі старої \+add одежі\+add*, і діра стає ще більшою.\wj*
+\v 22 \wj Ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино розірве бурдюки – і вино та бурдюки пропадуть. Але молоде вино \+add вливають\+add* у нові бурдюки.\wj*
+\s1 Ісус – Господь Суботи
+\p
+\v 23 Довелося Ісусові в Суботу проходити через засіяні поля. Його учні почали дорогою зривати колосся.
+\p
+\v 24 Фарисеї сказали Йому:
+\p ―Дивись! Чому вони в Суботу роблять те, чого не дозволено?
+\p
+\v 25 Він сказав їм:
+\p \wj ―Ви ніколи не читали, що зробив Давид,\wj*\f + \fr 2:25 \ft \+xt Див. 1 Сам. 21:1-6\+xt*.\f* \wj коли був у нужді й зголоднів він, а також і ті, що були з ним?\wj*
+\v 26 \wj Як увійшов у Дім Божий у часи первосвященника Авіатара та зʼїв хліби покладання, котрі не дозволено їсти нікому, окрім священників,\wj*\f + \fr 2:26 \ft \+xt Див. Вих. 20:8-10; Повт. 5:12-14\+xt*.\f* \wj і як дав і тим, хто був із ним?\wj*
+\p
+\v 27 Потім сказав їм:
+\p \wj ―Субота створена для людини, а не людина для Суботи.\wj*
+\v 28 \wj Адже Син Людський – Господь і Суботи.\wj*
+\c 3
+\s1 Ісус зцілює в Суботу
+\p
+\v 1 \add Ісус\add* знову зайшов у синагогу. Там був чоловік із всохлою рукою.
+\v 2 \add Фарисеї\add* уважно стежили за Ісусом, чи зцілить його в Суботу, щоб звинуватити Його.
+\v 3 \add Ісус\add* сказав чоловікові, що мав всохлу руку: \wj «Стань посередині!»\wj*
+\p
+\v 4 Потім сказав їм: \wj «У Суботу дозволено робити добро чи зло? Спасати життя чи вбивати?»\wj* Але вони мовчали.
+\v 5 Подивившись на них з обуренням та скорботою через впертість їхніх сердець, Він сказав чоловікові: \wj «Простягни руку!»\wj* Той простягнув, і його рука була зцілена.
+\v 6 Фарисеї ж вийшли та радились з іродіанами проти Нього, як Його вбити.
+\s1 Натовпи йдуть за Ісусом
+\p
+\v 7 Ісус же разом зі Своїми учнями відійшов до моря. За Ним ішов великий натовп із Галілеї та Юдеї,
+\v 8 Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану, з Тира та Сидона. Багато людей, почувши, що Він робить, прийшли до Нього.
+\v 9 \add Ісус\add* звелів Своїм учням приготувати для Нього невеликий човен, щоб натовп не тиснув на Нього.
+\v 10 Адже Він зцілив багатьох, і всі, що мали недуги, тиснулися, аби доторкнутися до Нього.
+\v 11 Нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед Ним та кричали: «Ти – Син Божий!»
+\v 12 Однак Він суворо наказував їм, щоб не виявляли Його.
+\s1 Обрання дванадцятьох учнів
+\p
+\v 13 \add Ісус\add* зійшов на гору та покликав до Себе, кого схотів Він, і вони прийшли до Нього.
+\v 14 І обрав дванадцятьох, яких назвав апостолами, щоб були з Ним, щоб посилати їх проповідувати
+\v 15 і щоб вони мали владу виганяти демонів.
+\b
+\li4
+\v 16 Він обрав дванадцятьох:
+\b
+\li1 Симона, якому дав імʼя Петро,
+\li1
+\v 17 Якова, сина Зеведеєвого, і його брата Івана, яких назвав Воанергес, що означає «сини грому»,
+\li1
+\v 18 Андрія,
+\li1 Филипа,
+\li1 Варфоломія,
+\li1 Матвія,
+\li1 Фому,
+\li1 Якова, сина Алфеєвого,
+\li1 Тадея,
+\li1 Симона Кананита
+\li1
+\v 19 і Юду Іскаріота, який зрадив Ісуса.
+\s1 Ісус та Вельзевул
+\p
+\v 20 Потім, коли прийшов додому, знову зібрався великий натовп, так що Ісус та Його учні не могли навіть поїсти.
+\v 21 Рідні Ісуса, почувши про це, прийшли, щоб забрати Його, бо казали: «Він втратив розум».
+\p
+\v 22 Книжники, які прийшли з Єрусалима, казали: «Він одержимий Вельзевулом! Він виганяє демонів \add силою\add* володаря демонів».
+\p
+\v 23 Тоді Ісус, покликавши їх до Себе, сказав їм притчами: \wj «Як може сатана виганяти сатану?\wj*
+\v 24 \wj Якщо якесь царство розділене в собі, таке царство не зможе встояти.\wj*
+\v 25 \wj І якщо якийсь дім розділений в собі, такий дім не зможе встояти.\wj*
+\v 26 \wj Якщо сатана повстав проти самого себе й розділився, то не зможе встояти. Але йому прийшов кінець.\wj*
+\v 27 \wj Ніхто не може увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо спочатку не звʼяже сильного. Лише тоді пограбує його дім.\wj*
+\v 28 \wj Істинно кажу вам: людям простяться всі гріхи та всі богохульства,\wj*
+\v 29 \wj але той, хто богохульствує проти Святого Духа, не має прощення довіку, а має вічну провину».\wj*
+\p
+\v 30 \add Він сказав це\add*, бо вони говорили: «Він одержимий нечистим духом».
+\s1 Мати та брати Ісуса
+\p
+\v 31 Прийшли Його мати та брати і, стоячи надворі, послали до Нього, щоб покликати Його.
+\v 32 Люди, що сиділи навколо Нього, сказали Йому:
+\p ―Ось Твоя мати, Твої брати та сестри стоять надворі та кличуть Тебе.
+\p
+\v 33 Він відповів:
+\p \wj ―Хто Моя мати і Мої брати?\wj*
+\p
+\v 34 І, подивившись на тих, хто сидів навколо, сказав:
+\p \wj ―Ось Моя мати та Мої брати.\wj*
+\v 35 \wj Бо той, хто виконує волю Божу, є Мені братом, сестрою і матірʼю.\wj*
+\c 4
+\s1 Притча про сіяча
+\p
+\v 1 \add Ісус\add* знов почав навчати на березі моря. І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів \add у ньому\add* на морі, а всі люди були біля моря, на березі.
+\p
+\v 2 Він багато навчав їх притчами й казав до них у Своєму навчанні:
+\v 3 \wj «Слухайте! Ось сіяч вийшов сіяти.\wj*
+\v 4 \wj Коли він сіяв, деякі \+add зерна\+add* впали біля дороги; прилетіли птахи та повидзьобували їх.\wj*
+\v 5 \wj Інші впали на камʼянистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока.\wj*
+\v 6 \wj Коли зійшло сонце, то опалило паростки, вони зівʼяли й, не маючи коріння, всохли.\wj*
+\v 7 \wj Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та задушили їх, і не дали врожаю.\wj*
+\v 8 \wj А інші впали в добру землю та дали врожай, який зійшов, виріс та вродив у тридцять, у шістдесят та в сто разів \+add більше\+add*».\wj*
+\p
+\v 9 І сказав: \wj «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»\wj*
+\p
+\v 10 Коли Ісус залишився на самоті, ті, що були разом із Ним та дванадцятьма, запитали Його про притчі.
+\v 11 Він відповів: \wj «Вам дана таємниця Царства Божого, а для тих, хто ззовні, усе в притчах,\wj*
+\v 12 \wj щоб\wj*
+\q1 \wj „дивлячись очима, не бачили\wj*
+\q2 \wj і, слухаючи вухами, не розуміли,\wj*
+\q1 \wj щоб не повернулися і щоб не були прощені!“\wj*\f + \fr 4:12 \ft \+xt Див. Іс. 6:9, 10\+xt*.\f* \wj »\wj*
+\p
+\v 13 Потім сказав: \wj «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? Як тоді ви зрозумієте всі притчі?\wj*
+\v 14 \wj Сіяч сіє Слово.\wj*
+\v 15 \wj Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що чують Слово; але коли чують, відразу приходить сатана й забирає Слово, посіяне в них.\wj*
+\v 16 \wj Посіяне на камʼянисту землю означає тих, що, почувши Слово, відразу з радістю приймають його.\wj*
+\v 17 \wj Але не мають коріння в собі, є тимчасовими. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, вони відразу відпадають.\wj*
+\v 18 \wj Посіяне серед тернів означає тих, що чують Слово,\wj*
+\v 19 \wj але турботи цього віку, омана багатства та інших бажань придушують Слово, і воно залишається безплідним.\wj*
+\v 20 \wj А посіяне в добру землю означає тих, що чують Слово, приймають його та приносять врожай: один у тридцять, інший у шістдесят, інший у сто разів більший».\wj*
+\s1 Приклад світильника
+\p
+\v 21 \add Ісус\add* сказав їм: \wj «Хіба хтось приносить світильник, щоб поставити його під посудину або під ліжко? Ні, його приносять, щоб поставити на поставець.\wj*
+\v 22 \wj Бо немає нічого прихованого, що не було б відкритим, і нічого таємного, що не виявилося б.\wj*
+\v 23 \wj Якщо хтось має вуха, нехай слухає!»\wj*
+\p
+\v 24 І сказав їм: \wj «Будьте уважні, що ви чуєте. Адже якою мірою міряєте ви, такою і вам виміряють і додадуть вам.\wj*
+\v 25 \wj Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».\wj*
+\s1 Притча про насіння, яке зростає
+\p
+\v 26 Він сказав: \wj «Царство Боже схоже на чоловіка, який засіяв поле.\wj*
+\v 27 \wj І чи спить чоловік, чи прокидається, вночі чи вдень, насіння сходить та росте, а як це – він сам не знає.\wj*
+\v 28 \wj Земля сама приносить плід: спочатку стебло, потім колос, а потім повний колос зерна.\wj*
+\v 29 \wj Коли ж врожай дозріває, він одразу надсилає \+add женців\+add* із серпами, бо настали жнива».\wj*
+\s1 Притча про гірчичне зерно
+\p
+\v 30 І сказав Він: \wj «До чого подібне Царство Боже? Якою притчею його пояснити?\wj*
+\v 31 \wj Воно подібне до гірчичного зерна. Коли його сіють у землю, воно є найменшим серед усього насіння на землі,\wj*
+\v 32 \wj але коли виростає, стає більшим за всі рослини й пускає великі гілки, так що птахи небесні можуть гніздитися в його тіні».\wj*
+\s1 Призначення притч
+\p
+\v 33 Багатьма такими притчами Він говорив їм Слово, стільки, скільки вони могли зрозуміти.
+\v 34 Не говорив їм без притчі, але коли був наодинці зі Своїми учнями, пояснював їм усе.
+\s1 Ісус заспокоює бурю
+\p
+\v 35 Коли настав вечір, Ісус сказав їм: \wj «Переплиньмо на другий бік».\wj*
+\p
+\v 36 Відпустивши людей, вони сіли в човен, де вже був \add Ісус\add*. Інші човни попливли за ними.
+\v 37 І здійнялася велика буря, і хвилі почали заливати човен, так що він вже наповнювався водою.
+\v 38 Ісус був на кормі та спав на подушці. Учні розбудили Його, кажучи:
+\p ―Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
+\p
+\v 39 Уставши, Він наказав вітрові та сказав морю:
+\p \wj ―Тихо! Заспокойся!\wj*
+\p Вітер стих, і настала велика тиша.
+\p
+\v 40 Він сказав їм:
+\p \wj ―Чому ви злякалися? Чому ви все ще не маєте віри?\wj*
+\p
+\v 41 Перелякані, вони казали один одному:
+\p ―Хто ж Він такий, що навіть вітер та море підкоряються Йому?
+\c 5
+\s1 Ісус звільняє одержимого
+\p
+\v 1 Вони перепливли на другий берег Генезаретського моря, у землю Герасинську.
+\v 2 Коли Ісус вийшов із човна, відразу назустріч Йому \add вийшов\add* із гробниць чоловік, одержимий нечистим духом.
+\v 3 Він мешкав у гробницях, і ніхто не міг його звʼязати навіть ланцюгами.
+\v 4 Його часто звʼязували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги та розбивав кайдани, і ніхто не міг його стримати.
+\v 5 Завжди, вдень та вночі, він перебував у гробницях та в горах, кричав та бився об каміння.
+\p
+\v 6 Побачивши Ісуса здалека, він прибіг, поклонився Йому
+\v 7 й голосно промовив:
+\p ―Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
+\p
+\v 8 Бо \add Ісус\add* казав: \wj «Нечистий духу, вийди з цього чоловіка!»\wj*
+\p
+\v 9 \add Ісус\add* запитав його:
+\p \wj ―Як тебе звати?\wj*
+\p Той відповів:
+\p ―Моє імʼя Легіон\f + \fr 5:9 \ft Легіон – частина римського війська, яка налічувала 6~000 воїнів.\f*, бо нас багато.
+\p
+\v 10 І дуже просив Ісуса, щоб Він не висилав їх із \add тієї\add* місцевості.
+\p
+\v 11 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі.
+\v 12 Демони просили Ісуса:
+\p ―Надішли нас у свиней, щоб ми увійшли в них.
+\p
+\v 13 \add Ісус\add* дозволив їм. Нечисті духи, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо, десь дві тисячі \add голів\add*, кинулося з кручі в море та втопилося.
+\p
+\v 14 Свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. Тоді \add люди\add* вийшли подивитися, що сталося.
+\v 15 Коли підійшли до Ісуса, то побачили, що одержимий, в якому був легіон демонів, сидить одягнений та при здоровому глузді, і вони злякалися.
+\v 16 Ті, хто бачив, розповідали, що сталося з біснуватим і про свиней.
+\v 17 Тоді вони почали просити Ісуса, щоб Він залишив їхні околиці.
+\p
+\v 18 Коли Ісус сідав у човен, той, хто був біснуватим, просив Його, щоб Він узяв його з Собою.
+\v 19 Але \add Ісус\add* не дозволив йому, сказавши: \wj «Іди до себе додому, до своїх, та розкажи, як багато зробив для тебе Господь, як Він змилосердився над тобою».\wj*
+\v 20 Той пішов і почав проповідувати в Десятимісті, як багато зробив для нього Ісус. І всі дивувалися цьому.
+\s1 Зцілення жінки з кровотечею та воскресіння дочки Яіра
+\p
+\v 21 Коли Ісус на човні знов переплив на інший берег, навколо Нього зібрався великий натовп. А був Він біля моря.
+\v 22 І прийшов один із керівників синагоги, на імʼя Яір, та, впавши Йому до ніг,
+\v 23 благав Його, кажучи: «Моя донька помирає, прийди та поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила».
+\v 24 \add Ісус\add* пішов разом із ним. Великий натовп слідував за Ним, люди з усіх боків тиснули на Нього.
+\p
+\v 25 І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу.
+\v 26 Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше.
+\v 27 Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі.
+\v 28 Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!»
+\v 29 І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги.
+\p
+\v 30 А Ісус відразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила. Повернувшись до натовпу, запитав:
+\p \wj ―Хто доторкнувся до Мого одягу?\wj*
+\p
+\v 31 Учні сказали Йому:
+\p ―Ти ж бачиш, що натовп тисне на Тебе з усіх боків, а Ти запитуєш: \wj «Хто доторкнувся до Мене?»\wj*
+\p
+\v 32 Але \add Ісус\add* озирався, щоб побачити, хто це зробив.
+\v 33 Тоді жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталося, підійшла та, впавши перед Ним, сказала всю правду.
+\v 34 \add Ісус\add* же сказав їй: \wj «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром і будь зцілена від твоєї хвороби».\wj*
+\p
+\v 35 Коли Він ще говорив, прийшли з \add дому\add* керівника синагоги та сказали:
+\p ―Твоя донька померла. Навіщо турбуєш Учителя?
+\p
+\v 36 Але Ісус, не зважаючи на сказані слова, сказав керівникові синагоги:
+\p \wj ―Не бійся, тільки віруй.\wj*
+\p
+\v 37 І не дозволив нікому йти з Ним, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового.
+\v 38 Коли прийшли в дім керівника синагоги, то \add Ісус\add* побачив метушню і тих, що дуже плакали й голосили.
+\v 39 Він увійшов та сказав їм: \wj «Чому ви тривожитесь та плачете, дитина не померла, а спить».\wj*
+\v 40 Але вони почали глузувати з Нього.
+\p \add Ісус\add* же, наказавши всім вийти, узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був із Ним, та увійшов туди, де лежала дитина.
+\v 41 Узяв дівчинку за руку й промовив до неї: \wj \+tl «Таліта кум!»\+tl*\wj* (що в перекладі означає: \wj «Дівчинко, кажу тобі, встань!»\wj*).
+\v 42 Дівчинка негайно піднялася й почала ходити. Їй було дванадцять років. Усі відразу жахнулися від великого дива.
+\v 43 \add Ісус\add* суворо наказав їм, щоб про це ніхто не дізнався, і велів дати дівчинці їсти.
+\c 6
+\s1 Ісуса не приймають у Назареті
+\p
+\v 1 Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним.
+\v 2 Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали:
+\p «Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками?
+\v 3 Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?»
+\p І вони спокушалися через Нього.
+\p
+\v 4 Ісус же сказав їм: \wj «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі».\wj*
+\v 5 І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки.
+\v 6 І дивувався через їхнє невірʼя.
+\s1 Ісус надсилає дванадцятьох апостолів проповідувати
+\p Потім \add Ісус\add* ходив по навколишніх селах і навчав.
+\v 7 Покликавши до Себе дванадцятьох, \add Ісус\add* почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
+\v 8 \add Ісус\add* наказав їм: \wj «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю.\wj*
+\v 9 \wj Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок».\wj*
+\v 10 Потім додав: \wj «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти.\wj*
+\v 11 \wj Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»\wj*
+\p
+\v 12 Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись,
+\v 13 і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали.
+\s1 Смерть Івана Хрестителя
+\p
+\v 14 Цар Ірод почув \add про Ісуса\add*, оскільки Його імʼя ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».
+\v 15 Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі \add стародавніх\add* пророків».
+\p
+\v 16 Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих».
+\v 17 Бо Ірод, надіславши схопити Івана, звʼязав його та посадив до вʼязниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився.
+\v 18 Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!»
+\v 19 Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла.
+\v 20 Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою.
+\p
+\v 21 Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї.
+\v 22 Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині:
+\p ―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі.
+\p
+\v 23 І поклявся їй:
+\p ―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства.
+\p
+\v 24 Вона вийшла та запитала в матері:
+\p ―Що мені просити?
+\p Її мати відповіла:
+\p ―Голову Івана Хрестителя.
+\p
+\v 25 Тоді вона відразу увійшла до царя та просила:
+\p ―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя.
+\p
+\v 26 Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй.
+\v 27 Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до вʼязниці та відрубав Іванові голову,
+\v 28 приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері.
+\v 29 Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю.
+\s1 Ісус годує пʼять тисяч
+\p
+\v 30 Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили \add людей\add*.
+\v 31 \add Ісус\add* сказав їм: \wj «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи».\wj* Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти.
+\p
+\v 32 Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті.
+\v 33 Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них.
+\v 34 Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха.\f + \fr 6:34 \ft \+xt Див. Чис. 27:17; 1 Цар. 22:17; 2 Хр. 18:16; Зах. 10:2\+xt*.\f* І почав їх багато навчати.
+\p
+\v 35 Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали:
+\p ―Тут пустинне місце, і година вже пізня.
+\v 36 Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти.
+\p
+\v 37 Але Він сказав їм:
+\p \wj ―Ви дайте їм їсти!\wj*
+\p Вони запитали:
+\p ―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв\f + \fr 6:37 \ft Динарій був звичайною платою за робочий день.\f* і дати їм їсти?
+\p
+\v 38 \add Ісус\add* сказав їм:
+\p \wj ―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться!\wj*
+\p Дізнавшись, вони сказали:
+\p ―Пʼять хлібів та дві рибини.
+\p
+\v 39 Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві.
+\v 40 І розсадили їх групами по сто та по пʼятдесят \add осіб\add*.
+\v 41 \add Ісус\add* узяв ті пʼять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини.
+\v 42 Усі їли та наситилися,
+\v 43 і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби.
+\v 44 Тих, хто їв, було пʼять тисяч чоловіків.
+\s1 Ісус іде по воді
+\p
+\v 45 Відразу після цього \add Ісус\add* звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
+\v 46 Відпустивши народ, \add Ісус\add* пішов на гору, щоб помолитися.
+\p
+\v 47 Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі.
+\v 48 Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі\f + \fr 6:48 \ft Тобто між третьою та шостою годинами.\f* \add Ісус\add*, ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.\f + \fr 6:48 \ft Або: \fqa і хотів уже наблизитися до них. \ft Однак не виключено, що текст натякає на Старий Заповіт, коли Бог явив Свою славу перед Мойсеєм. \+xt Див. Вих. 33:19, 22\+xt*.\f*
+\v 49 Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали.
+\v 50 Адже всі, хто Його бачив, були налякані. \add Ісус\add* відразу заговорив до них: \wj «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!»\wj*
+\v 51 Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися,
+\v 52 адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закамʼяніле.
+\s1 Зцілення хворих у Генезареті
+\p
+\v 53 Перепливши \add море\add*, вони прибули до Генезаретської землі й причалили.
+\v 54 Коли вони вийшли з човна, \add люди\add* відразу впізнали Ісуса.
+\v 55 Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих.
+\v 56 І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися.
+\c 7
+\s1 Ісус говорить про внутрішню чистоту
+\p
+\v 1 Прийшли до Нього фарисеї та деякі книжники з Єрусалима.
+\v 2 Вони побачили, що деякі Його учні їли немитими, тобто нечистими, руками.
+\v 3 Адже фарисеї, і взагалі юдеї, дотримуючись традиції старійшин, не їдять, доки не омиють старанно рук.
+\v 4 Вони не їдять принесеного з ринку, доки не омиються. Є ще багато іншого, чого вони дотримуються, як-от: миття чаш, глечиків, мідного посуду, а також і лежаків.
+\p
+\v 5 Тож фарисеї та книжники запитали Ісуса:
+\p ―Чому Твої учні не живуть згідно зі звичаєм наших батьків, а їдять немитими руками?
+\p
+\v 6 Він відповів:
+\p \wj ―Добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як написано:\wj*
+\q1 \wj «Цей народ шанує Мене \+add лише\+add* устами,\wj*
+\q2 \wj а серце його далеко від Мене.\wj*
+\q1
+\v 7 \wj Даремно вони поклоняються Мені,\wj*
+\q2 \wj навчаючи людей людських заповідей».\wj*\f + \fr 7:7 \ft \+xt Див. Іс. 29:13\+xt*.\f*
+\m
+\v 8 \wj Залишивши заповідь Бога, ви тримаєтесь людських звичаїв. Миєте глечики та чаші й багато чого іншого робите.\wj*
+\p
+\v 9 Потім сказав їм:
+\p \wj ―Ви спритно відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваш звичай.\wj*
+\v 10 \wj Адже Мойсей сказав: «Шануй батька та матір»,\wj*\f + \fr 7:10 \ft \+xt Див. Вих. 20:12; Повт. 5:16\+xt*.\f* \wj а також: «Той, хто зневажає батька або матір, нехай буде покараний смертю!»\wj*\f + \fr 7:10 \ft \+xt Див. Вих. 21:17; Лев. 20:9\+xt*.\f*
+\v 11 \wj Ви ж говорите, що якщо людина скаже батькові або матері: «Те, чим я міг би допомогти тобі, – \+tl Корбан\+tl*» (тобто дар \+add Богові\+add*),\wj*
+\v 12 \wj то ви вже дозволяєте йому нічого не робити для свого батька або матері.\wj*
+\v 13 \wj Так ви скасовуєте Слово Боже через свій звичай, який ви ж і встановили. І багато подібного до цього ви робите.\wj*
+\s1 Що робить людину нечистою
+\p
+\v 14 Покликавши народ, \add Ісус\add* знову промовив до них: \wj «Слухайте Мене всі та зрозумійте!\wj*
+\v 15 \wj Не існує нічого, що би ззовні входило в людину та могло зробити її нечистою, але нечистою людину робить те, що виходить з неї.\wj*
+\v 16 \wj Якщо хтось має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»\wj*\f + \fr 7:16 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\p
+\v 17 Коли \add Ісус\add* залишив людей та увійшов у дім, Його учні запитали про цю притчу.
+\v 18 Він сказав їм: \wj «Невже ви ще не розумієте? Не знаєте, що все, що входить ззовні, не може людину зробити нечистою?\wj*
+\v 19 \wj Бо їжа не потрапляє до серця, а йде до шлунка й потім виходить геть.\wj* Так Він оголосив чистою всю їжу».
+\p
+\v 20 Потім сказав: \wj «Оскверняє людину те, що виходить з неї.\wj*
+\v 21 \wj Адже з серця людини виходять погані думки, статева розпуста, крадіж, вбивства,\wj*
+\v 22 \wj перелюб, жадібність, злоба, лукавство, непристойність, заздрість, богохульство, гордість та дурість.\wj*
+\v 23 \wj Усе це зло виходить зсередини та оскверняє людину».\wj*
+\s1 Віра жінки-язичниці
+\p
+\v 24 Вирушивши звідти, \add Ісус\add* попрямував до земель Тира й Сидона. І, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось дізнався, \add що Він там\add*, але не зміг утаїтись.
+\v 25 Одна жінка, яка мала доньку, одержиму нечистим духом, почувши про Ісуса, прийшла до Нього та впала на коліна перед Ним.
+\v 26 Жінка була гречанкою, родом із Сирійської Фінікії. Вона благала Ісуса вигнати демона з її доньки.
+\v 27 Але Він сказав:
+\p \wj ―Нехай спочатку наситяться діти, адже не годиться брати хліб від дітей та кидати щенятам.\wj*
+\p
+\v 28 Вона ж відповіла Йому:
+\p ―Так, Господи, але й щенята під столом їдять крихти після дітей.
+\p
+\v 29 Він сказав їй:
+\p \wj ―За ці слова йди, демон вийшов із твоєї доньки.\wj*
+\p
+\v 30 Вона пішла додому й знайшла дитину, що лежала в ліжку, і демон вийшов із неї.
+\s1 Ісус зцілює глухонімого
+\p
+\v 31 \add Ісус\add* знов залишив околиці Тира й через Сидон вийшов до Галілейського моря на землі Десятимістя.
+\v 32 І привели до Нього глухого, який говорив із труднощами, і просили, щоб Він поклав на нього руки.
+\v 33 \add Ісус\add* узяв його вбік від натовпу та вклав пальці йому у вуха і, плюнувши, торкнувся його язика.
+\v 34 Потім подивився на небо, зітхнув і сказав глухому: \tl \+wj «Еффата!»\+wj*\tl*, що означає: \wj «Відкрийся!»\wj*
+\v 35 І відразу відкрилися його вуха, язик розвʼязався, і він почав говорити правильно.
+\v 36 Ісус наказав не розповідати про це нікому. Та чим більше Він забороняв, тим більше вони розголошували.
+\v 37 І дивувалися вкрай, кажучи: «Він усе робить дуже добре: навіть глухим дає слух і німим – мову».
+\c 8
+\s1 Ісус годує чотири тисячі людей
+\p
+\v 1 У ті дні, коли знову зібралося багато людей і не мали, що їсти, \add Ісус\add* покликав учнів та сказав їм:
+\p
+\v 2 \wj ―Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти.\wj*
+\v 3 \wj І якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі прийшли здалека.\wj*
+\p
+\v 4 Учні відповіли Йому:
+\p ―Звідки в цій пустелі хтось зможе взяти стільки хліба, щоб нагодувати цих \add людей\add*?
+\p
+\v 5 \add Ісус\add* запитав:
+\p \wj ―Скільки маєте хлібів?\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Сім.
+\p
+\v 6 \add Ісус\add* звелів людям сісти на землю. Потім узяв ті сім хлібів, подякував, розламав та дав Своїм учням, щоб вони роздали людям.
+\v 7 Ще мали й кілька малих рибин, Він благословив їх і звелів роздати й рибу.
+\v 8 \add Усі\add* їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків.
+\v 9 Тих, що їли, було приблизно чотири тисячі. Потім відпустив їх.
+\v 10 Після цього \add Ісус\add* відразу сів у човен разом зі своїми учнями та відплив до землі Далманутської.
+\s1 Фарисеї вимагають знамення
+\p
+\v 11 До \add Ісуса\add* підійшли фарисеї та почали сперечатися з Ним. Вони, випробовуючи Його, вимагали знамення з неба.
+\v 12 \add Ісус\add*, глибоко зітхнувши у Своєму дусі, сказав: \wj «Чому цей рід шукає знамення? Істинно кажу вам: цьому роду не дасться ніякого знамення».\wj*
+\v 13 І, залишивши їх, знову сів у човен та вирушив на другий бік \add моря\add*.
+\s1 Застереження від фарисейської закваски
+\p
+\v 14 \add Учні\add* забули взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали в човні більше нічого
+\v 15 А \add Ісус\add* застерігав їх:
+\p \wj ―Дивіться та стережіться закваски фарисейської та закваски Ірода.\wj*
+\p
+\v 16 Вони міркували між собою:
+\p ―Він говорить так, тому що ми не маємо хлібів.
+\p
+\v 17 Знаючи про це, \add Ісус\add* сказав:
+\p \wj ―Чому ви міркуєте між собою, що не взяли хліба? Невже ви не збагнули й не розумієте? Невже ваше серце все ще закамʼяніле?\wj*
+\v 18 \wj Маєте очі, але не бачите? Маєте вуха, але не чуєте? Невже не памʼятаєте?\wj*
+\v 19 \wj Коли пʼять хлібів Я розділив для пʼяти тисяч, то скільки повних кошиків залишків ви зібрали?\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Дванадцять.
+\p
+\v 20 \wj ― А сім хлібів для чотирьох тисяч? І скільки повних кошиків із залишками ви зібрали?\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Сім.
+\p
+\v 21 Тоді \add Ісус\add* сказав їм:
+\p \wj ―Усе ще не розумієте?\wj*
+\s1 Зцілення сліпого
+\p
+\v 22 Коли прийшли до Віфсаїди, привели до Ісуса сліпого й просили доторкнутись до нього.
+\v 23 Він узяв сліпого за руку, вивів за межі села й, послинивши йому очі, поклав на нього руки та запитав:
+\p \wj ―Бачиш щось?\wj*
+\p
+\v 24 Подивившись, він сказав:
+\p ―Бачу людей, але вони мов дерева, що ходять.
+\p
+\v 25 Тоді \add Ісус\add* знов поклав руки на його очі. Чоловік подивився уважно, його зір повернувся, і він бачив усе чітко
+\v 26 \add Ісус\add* вислав його додому та сказав:
+\p \wj ―Не заходь у село й не розповідай нікому.\wj*
+\s1 Петро визнає Ісуса Христом
+\p
+\v 27 Ісус зі Своїми учнями прийшов до сіл довкола Кесарії Филипової.
+\p Дорогою Ісус запитав Своїх учнів:
+\p \wj ―За кого вважають Мене люди?\wj*
+\p
+\v 28 Вони відповіли:
+\p ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного з пророків.
+\p
+\v 29 Тоді \add Ісус\add* спитав їх:
+\p \wj ―А ви за кого Мене вважаєте?\wj*
+\p Петро сказав Йому:
+\p ―Ти – Христос!
+\p
+\v 30 Тоді Він наказав їм нікому не казати про Нього.
+\s1 Ісус звіщає Свою смерть та воскресіння
+\p
+\v 31 Потім почав навчати їх, що Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але через три дні Він воскресне.
+\v 32 Він говорив їм прямо про це. Тоді Петро, відкликавши Ісуса вбік, почав докоряти Йому.
+\v 33 \add Ісус\add* же повернувся, подивився на Своїх учнів та докорив Петрові, кажучи:
+\p \wj ―Відійди від Мене, сатано! Бо ти думаєш не про Боже, а про людське.\wj*
+\s1 Ціна учнівства
+\p
+\v 34 І, покликавши до Себе народ разом зі Своїми учнями, сказав їм: \wj «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та слідує за Мною.\wj*
+\v 35 \wj Бо хто хоче спасти своє життя, той втратить його, а хто втратить його заради Мене та Доброї Звістки, той спасе його.\wj*
+\v 36 \wj Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а душу свою втратить?\wj*
+\v 37 \wj Або що дасть людина в обмін за свою душу?\wj*
+\v 38 \wj Бо якщо хтось посоромиться Мене та Моїх слів перед цим грішним та невірним поколінням, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця разом зі святими ангелами».\wj*
+\c 9
+\p
+\v 1 І сказав: \wj «Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого, що прийшло в силі».\wj*
+\s1 Преображення Ісуса
+\p
+\v 2 Через шість днів Ісус узяв із Собою Петра, Якова та Івана й вивів тільки їх на високу гору. Там Він преобразився перед ними:
+\v 3 Його одяг став блискучим і таким білим, що жоден відбілювач у світі не міг би так відбілити.
+\v 4 І зʼявились їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ісусом.
+\p
+\v 5 Петро сказав Ісусові: «\tl Равві\tl*\f + \fr 9:5 \ft Або: \fqa Учителю.\f*, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі».
+\p
+\v 6 Бо не знав, що сказати, такі налякані були.
+\p
+\v 7 Тоді зʼявилася хмара, яка накрила їх, і з хмари промовив голос: «Це Син Мій улюблений, Його слухайте!»
+\p
+\v 8 І раптом, подивившись навкруги, вони нікого не побачили, окрім Ісуса.
+\p
+\v 9 Коли вони сходили з гори, \add Ісус\add* наказав їм, щоб не казали нікому про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
+\v 10 Вони зберегли це Слово для себе, тільки міркували між собою, що означає воскресіння з мертвих.
+\p
+\v 11 Потім вони запитали Його:
+\p ―Чому книжники кажуть, що Ілля має прийти першим?
+\p
+\v 12 \add Ісус\add* відповів:
+\p \wj ―Ілля дійсно має прийти першим, щоб відновити все. І, як написано про Сина Людського, Він має багато постраждати та бути приниженим.\wj*
+\v 13 \wj Але кажу вам: Ілля прийшов, і вони вчинили з ним усе, що схотіли, як написано про нього.\wj*
+\s1 Зцілення одержимого хлопця
+\p
+\v 14 Повернувшись до \add інших\add* учнів, вони побачили навколо них великий натовп і книжників, які сперечалися з ними.
+\v 15 Як тільки ці люди побачили Ісуса, здивувалися й побігли привітати Його.
+\v 16 Він запитав їх:
+\p \wj ―Чому ви сперечалися з ними?\wj*
+\p
+\v 17 Один чоловік із натовпу відповів:
+\p ―Учителю, я привів до Тебе мого сина, бо він одержимий духом німоти.
+\v 18 Коли дух його хапає, то кидає на землю, з рота йде піна, хлопчик скрегоче зубами й ціпеніє. Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
+\p
+\v 19 \add Ісус\add* у відповідь сказав:
+\p \wj ―О роде невірний, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть хлопчика до Мене!\wj*
+\p
+\v 20 І привели хлопчика до Ісуса. Коли дух побачив Ісуса, відразу кинув хлопчика в судоми. Той, упавши на землю, покотився й пустив піну з рота.
+\p
+\v 21 Ісус запитав його батька:
+\p \wj ―Скільки часу з ним таке?\wj*
+\p Він відповів:
+\p ―З дитинства.
+\v 22 Часто \add дух\add* кидає його у вогонь або у воду, щоб вбити його. Якщо можеш щось зробити, допоможи нам. Змилуйся над нами.
+\p
+\v 23 Ісус же сказав йому:
+\p \wj ―Якщо можеш?! Усе можливе для того, хто вірує!\wj*
+\p
+\v 24 Тоді батько хлопчика скрикнув:
+\p ― Вірую! Допоможи моєму невірству.
+\p
+\v 25 Коли Ісус побачив, що люди збігаються, то наказав нечистому духові, кажучи: \wj «Духу німий та глухий, наказую тобі: вийди з нього й більше не заходь у нього!»\wj*
+\p
+\v 26 Скрикнувши, \add дух\add* сильно потряс хлопця в конвульсіях і вийшов із нього. Хлопець став як мертвий, так що багато хто говорив, що він помер.
+\v 27 Але Ісус узяв його за руку, підняв його, і він устав.
+\p
+\v 28 Пізніше, коли Ісус увійшов у дім, учні наодинці запитали Його:
+\p ―Чому ми не змогли вигнати демона?
+\p
+\v 29 Ісус відповів:
+\p \wj ―Цей рід можна вигнати лише молитвою та постом.\wj*
+\s1 Ісус удруге звіщає Свою смерть та воскресіння
+\p
+\v 30 Вийшовши звідти, вони пройшли через Галілею. \add Ісус\add* не хотів, щоб хтось дізнався про це,
+\v 31 бо Він навчав Своїх учнів та казав їм: \wj «Син Людський буде виданий у руки людські. Його вбʼють, але через три дні Він воскресне».\wj*
+\v 32 Однак \add учні\add* не зрозуміли цих слів, а спитати Його боялися.
+\s1 Хто найбільший у Царстві Небесному?
+\p
+\v 33 Коли вони прийшли в Капернаум і були в домі, \add Ісус\add* запитав їх:
+\p \wj ―Про що ви говорили в дорозі?\wj*
+\p
+\v 34 Але вони мовчали, тому що в дорозі сперечалися між собою, хто з них найбільший.
+\p
+\v 35 Тоді \add Ісус\add* присів, покликав до Себе дванадцятьох і сказав їм:
+\p \wj ―Якщо хтось хоче бути першим, той хай буде останнім серед усіх та слугою для всіх.\wj*
+\p
+\v 36 \add Ісус\add* узяв дитину, поставив посеред них і, обійнявши її, сказав їм:
+\p
+\v 37 \wj ―Хто приймає таку дитину в імʼя Моє, той не Мене приймає, а Того, Хто надіслав Мене.\wj*
+\s1 Хто не проти нас, той за нас
+\p
+\v 38 Іван сказав Йому:
+\p ―Учителю, ми бачили когось, хто Твоїм імʼям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
+\p
+\v 39 Але Ісус сказав:
+\p \wj ―Не зупиняйте його, бо немає такого, хто б робив чудо в імʼя Моє й відразу злословив би Мене.\wj*
+\v 40 \wj Той, хто не проти нас, той за нас.\wj*
+\v 41 \wj Адже хто подасть вам чашу води в імʼя \+add Моє\+add*, бо ви Христові, – істинно кажу вам, – не втратить своєї винагороди.\wj*
+\s1 Про спокуси
+\p
+\v 42 \wj Якщо хтось спокусить одного з цих малих, що вірують у Мене, то було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й кинули в море.\wj*
+\v 43 \wj Якщо твоя рука спокушає тебе, відрубай її. Краще тобі увійти в життя покаліченим, ніж, маючи дві руки, іти до Геєни, у вогонь незгасимий,\wj*
+\v 44 \wj де червʼяк їхній не вмирає і вогонь не гасне.\wj*\f + \fr 9:44 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\v 45 \wj Якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її. Краще тобі увійти в життя покаліченим чи кульгавим, ніж, маючи дві ноги, бути вкинутим до Геєни,\wj*
+\v 46 \wj де червʼяк їхній не вмирає і вогонь не гасне.\wj*\f + \fr 9:46 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\v 47 \wj Якщо твоє око спокушає тебе, вирви його. Краще тобі увійти до Царства Божого однооким, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у Геєну,\wj*
+\q1
+\v 48 \wj «де червʼяк їхній не вмирає\wj*
+\q2 \wj і вогонь не гасне».\wj*\f + \fr 9:48 \ft \+xt Див. Іс. 66:24\+xt*.\f*
+\m
+\v 49 \wj Бо кожен буде вогнем посолений і кожна жертва буде посолена сіллю.\wj*
+\p
+\v 50 \wj Сіль – добра річ, але якщо сіль втратить солоність, як її знов зробити солоною? Майте сіль самі в собі та зберігайте мир між собою.\wj*
+\c 10
+\s1 Вчення про розлучення
+\p
+\v 1 \add Ісус\add* піднявся звідти та пішов в околиці Юдеї та в землі, що за Йорданом. До Нього знову сходилися натовпи, і Він, за звичаєм, знову навчав їх.
+\v 2 Підійшли фарисеї та, випробовуючи Його, запитували:
+\p ―Чи дозволено чоловікові розлучатися зі своєю дружиною?
+\p
+\v 3 \add Ісус\add* у відповідь запитав:
+\p \wj ―Що наказав вам Мойсей?\wj*
+\p
+\v 4 Вони сказали:
+\p ―Мойсей дозволив написати їй листа про розлучення та відпустити.
+\p
+\v 5 Ісус же сказав їм:
+\p \wj ―Через вашу жорстокість він написав вам цю заповідь.\wj*
+\v 6 \wj Від початку творіння \+add Бог\+add* «чоловіком та жінкою їх створив».\wj*\f + \fr 10:6 \ft \+xt Див. Бут. 1:27\+xt*.\f*
+\v 7 \wj «Тому залишить чоловік батька свого й матір свою і прилине до жінки своєї,\wj*
+\v 8 \wj і будуть двоє одним тілом». Тому більше не буде двох, а одне тіло.\wj*\f + \fr 10:8 \ft \+xt Див. Бут. 2:24\+xt*.\f*
+\v 9 \wj Отже, те, що Бог зʼєднав, людина хай не розʼєднує.\wj*
+\p
+\v 10 У домі учні знову запитали про це Ісуса.
+\v 11 Він сказав:
+\p \wj ―Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною та одружується з іншою, чинить перелюб проти неї.\wj*
+\v 12 \wj І якщо дружина розлучається зі своїм чоловіком та одружується з іншим, також чинить перелюб.\wj*
+\s1 Ісус благословляє дітей
+\p
+\v 13 \add Люди\add* приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них та \add благословив\add*, але учні забороняли їм.
+\v 14 Ісус же, побачивши це, розгнівався й сказав: \wj «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.\wj*
+\v 15 \wj Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»\wj*
+\v 16 Він обійняв дітей і, поклавши на них руки, благословив.
+\s1 Розмова Ісуса з багатим чоловіком
+\p
+\v 17 Коли Ісус відправився далі, підбіг до Нього один чоловік, упав перед Ним на коліна й запитав:
+\p ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
+\p
+\v 18 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.\wj*
+\v 19 \wj Ти знаєш заповіді: «Не вбивай», «Не чини перелюбу», «Не вкради», «Не обманюй», «Не кривдь», «Шануй твого батька та матір».\wj*\f + \fr 10:19 \ft \+xt Див. Вих. 20:12-16; Повт. 5:16-20; 24:14\+xt*.\f*
+\p
+\v 20 Він відповів:
+\p ―Учителю, усе це я зберіг змалку.
+\p
+\v 21 Ісус подивився на нього з любовʼю та сказав йому:
+\p \wj ―Одного тобі ще бракує: піди, продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.\wj*
+\p
+\v 22 Почувши це Слово, чоловік відійшов засмучений, бо мав багато маєтків.
+\p
+\v 23 Ісус подивився навкруги та сказав Своїм учням:
+\p \wj ―Як важко багатим увійти в Царство Боже!\wj*
+\p
+\v 24 Учні були вражені словами Ісуса.
+\p Ісус знову сказав їм:
+\p \wj ―Діти, як важко тим, хто покладається на багатства, увійти в Царство Боже.\wj*
+\v 25 \wj Легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.\wj*
+\p
+\v 26 Тоді вони дуже здивувалися й казали між собою:
+\p ―Хто ж тоді може бути спасенний?
+\p
+\v 27 Подивившись на них, Ісус сказав:
+\p \wj ―Для людей це неможливо, але не для Бога, адже для Бога все можливо.\wj*
+\p
+\v 28 Петро почав говорити:
+\p ―Ось ми залишили все та пішли за Тобою.
+\p
+\v 29 Ісус відповів:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, братів, сестер, батька, матір, дітей і поля заради Мене та заради Доброї Звістки\wj*
+\v 30 \wj і хто б не отримав у сто разів більше в цей час домів, братів, сестер, матерів, дітей і поля разом із гоніннями, а в майбутньому віці – вічне життя.\wj*
+\v 31 \wj Багато перших будуть останніми, а останні – першими.\wj*
+\s1 Ісус утретє звіщає Свою смерть та воскресіння
+\p
+\v 32 Вони йшли\f + \fr 10:32 \ft Або: \fqa Вони були в дорозі, піднімаючись до Єрусалима. \ft Також і в \+xt 10:33\+xt*.\f* дорогою до Єрусалима. Ісус ішов попереду учнів, а вони, здивовані та сповнені страху, ішли за Ним. Він знов узяв дванадцятьох окремо й почав говорити про те, що має з Ним статися.
+\v 33 \wj «Ось ми йдемо до Єрусалима, і там Син Людський буде виданий первосвященникам і книжникам. Вони засудять Його на смерть та віддадуть язичникам.\wj*
+\v 34 \wj Ті насміхатимуться з Нього, плюватимуть на Нього, бичуватимуть Його та вбʼють, але через три дні Він воскресне».\wj*
+\s1 Прохання Якова та Івана
+\p
+\v 35 Яків та Іван, сини Зеведеєві, підійшли до Нього й сказали:
+\p ―Учителю, бажаємо, щоб Ти зробив для нас те, що ми попросимо.
+\p
+\v 36 Він запитав їх:
+\p \wj ―Що бажаєте, щоб Я зробив для вас?\wj*
+\p
+\v 37 Вони сказали Йому:
+\p ―Дозволь, щоб ми сиділи: один праворуч, а інший ліворуч від Тебе у славі Твоїй.
+\p
+\v 38 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку Я пʼю, або хреститися хрещенням, яким Я хрещуся?\wj*
+\p
+\v 39 Вони відповіли:
+\p ―Зможемо!
+\p Ісус сказав:
+\p \wj ―Чашу, яку Я пʼю, ви будете пити, і хрещенням, яким Я хрещуся, ви будете хрещені.\wj*
+\v 40 \wj Але сидіти праворуч або ліворуч від Мене – не Мені це вирішувати: ці місця належать тим, кому приготовлені.\wj*
+\p
+\v 41 Решта десятеро учнів, почувши про це, розгнівалися на Якова та Івана.
+\v 42 Ісус же, покликавши їх, сказав: \wj «Ви знаєте, що ті, кого вважають керівниками народів, володіють ними, а сильні світу панують над ними.\wj*
+\v 43 \wj Але серед вас не так: хто хоче стати великим між вами, той має стати вашим слугою.\wj*
+\v 44 \wj І хто хоче бути першим, нехай буде рабом для всіх.\wj*
+\v 45 \wj Адже Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох».\wj*
+\s1 Зцілення сліпого Вартимея
+\p
+\v 46 Вони прийшли до Єрихона, і, коли \add Ісус\add* разом зі Своїми учнями та великим натовпом людей виходили з Єрихона, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів біля дороги.
+\v 47 Почувши, що Ісус із Назарета проходить, він почав кричати:
+\p ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
+\p
+\v 48 Багато людей почали докоряти йому, щоб він замовк, але він ще голосніше закричав:
+\p ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
+\p
+\v 49 Ісус зупинився та сказав: \wj «Покличте його!»\wj*
+\p Вони покликали сліпого, кажучи: «Не бійся! Вставай! Він кличе тебе».
+\v 50 Той скинув верхню одежу, підскочив та прийшов до Ісуса.
+\p
+\v 51 Ісус у відповідь сказав:
+\p \wj ―Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?\wj*
+\p Сліпий Йому відповів:
+\p ―\tl Равві\tl*\f + \fr 10:51 \ft Або: \fqa Учителю.\f*, щоб я знову бачив!
+\p
+\v 52 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Іди, твоя віра спасла тебе!\wj*
+\p Сліпий відразу ж прозрів та пішов дорогою за Ісусом.
+\c 11
+\s1 Вʼїзд Ісуса в Єрусалим
+\p
+\v 1 Коли наблизились до Єрусалима, до Вітфагії та Віфанії, до Оливної гори, Він надіслав двох Своїх учнів
+\v 2 та сказав їм: \wj «Ідіть у село, яке перед вами, і відразу, як зайдете, знайдете привʼязане осля, на яке ще ніхто з людей не сідав; відвʼяжіть його й приведіть.\wj*
+\v 3 \wj І якщо хтось спитає вас: „Чому це робите?“, скажіть: „Господь потребує його й відразу відішле назад“».\wj*
+\p
+\v 4 Вони пішли й знайшли осля, привʼязане на вулиці біля воріт, і розвʼязали його.
+\v 5 Дехто з тих, що стояли там, сказали їм: «Що ви робите? Чому відвʼязуєте осля?»
+\v 6 Вони відповіли, як звелів їм Ісус; тоді відпустили їх.
+\v 7 І привели осля до Ісуса, поклали на нього свій одяг, і Він сів на нього.
+\v 8 Багато хто стелив свій одяг по дорозі, інші ж стелили по дорозі гілки, які відрізали на полях.
+\v 9 Ті, що йшли попереду та позаду Нього, викрикували:
+\q1 «Осанна!»
+\b
+\q1 «Благословенний Той, Хто йде в імʼя Господа!»\f + \fr 11:9 \ft \+xt Див. Пс. 117:26\+xt*.\f*
+\b
+\q1
+\v 10 «Благословенне Царство батька нашого Давида, яке надходить!»
+\b
+\q1 «Осанна на небесах!»
+\p
+\v 11 Коли Він увійшов у Єрусалим, то пішов до Храму й оглянув усе. Та оскільки була вже пізня година, вийшов разом із дванадцятьма та пішли до Віфанії.
+\s1 Ісус проклинає смоковницю
+\p
+\v 12 Наступного дня, коли виходили з Віфанії, \add Ісус\add* зголоднів.
+\v 13 І, побачивши здалека смоковницю, яка була вкрита листям, Він підійшов подивитися, чи немає на ній плодів. Але не знайшов нічого, окрім листя, бо не був ще час для смокви.
+\v 14 Тоді промовив до неї: \wj «Нехай же повік ніхто не буде їсти твоїх плодів!»\wj* Його учні почули це.
+\s1 Очищення Храму
+\p
+\v 15 Коли прийшли в Єрусалим, \add Ісус\add* увійшов у Храм та вигнав усіх тих, хто продавав і купував у Храмі, перевернув столи тих, хто міняв гроші, та місця тих, хто продавав голубів.
+\v 16 Він не дозволяв нікому переносити через Храм будь-які речі.
+\v 17 Навчав і казав їм: \wj «Хіба не написано: „Дім Мій буде називатися Домом Молитви для всіх народів“?\wj*\f + \fr 11:17 \ft \+xt Див. Іс. 56:7\+xt*.\f* \wj А ви зробили з нього „притулок розбійників!“»\wj*\f + \fr 11:17 \ft \+xt Див. Єр. 7:11\+xt*.\f*
+\p
+\v 18 Первосвященники та книжники почули про це й шукали нагоди вбити Ісуса, але боялися Його, бо весь народ був здивований Його вченням.
+\p
+\v 19 Коли наставав вечір, вони виходили з міста.
+\s1 Сила віри
+\p
+\v 20 Вранці, проходячи повз смоковницю, вони побачили, що вона всохла від самого коріння.
+\v 21 Згадавши, \add що сталося напередодні\add*, Петро сказав Йому:
+\p ―\tl Равві\tl*\f + \fr 11:21 \ft Або: \fqa Учителю.\f*, ось смоковниця, яку Ти прокляв, всохла!
+\p
+\v 22 У відповідь Ісус сказав:
+\p \wj ―Майте віру в Бога!\wj*
+\v 23 \wj Істинно кажу вам: якщо хтось скаже цій горі: «Піднесися та кинься в море!» – і не буде сумніватися у своєму серці, а буде вірити, що станеться, як сказав, то так і буде.\wj*
+\v 24 \wj Тому кажу вам: усе, про що молитесь і просите, вірте, що \+add ви вже\+add* отримали, – і буде \+add дано\+add* вам.\wj*
+\v 25 \wj І коли стоїте в молитві, то прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і Отець ваш Небесний простив вам провини ваші.\wj*
+\v 26 \wj Але якщо не прощаєте, і Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших.\wj*\f + \fr 11:26 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\s1 Питання про владу Ісуса
+\p
+\v 27 Вони знову прийшли до Єрусалима. Коли Він ходив у Храмі, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
+\v 28 й запитали Його:
+\p ―Якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу робити це?
+\p
+\v 29 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені, і Я скажу вам, якою владою це роблю.\wj*
+\v 30 \wj Іванове хрещення було з Неба чи від людей? Дайте Мені відповідь.\wj*
+\p
+\v 31 Вони ж стали міркувати між собою, кажучи:
+\p ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
+\v 32 Якщо ж ми скажемо: «Від людей», – боїмося людей, бо всі вважали Івана пророком.
+\p
+\v 33 Вони відповіли Ісусові:
+\p ―Не знаємо.
+\p Ісус сказав:
+\p \wj ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.\wj*
+\c 12
+\s1 Притча про виноградник та орендарів
+\p
+\v 1 \add Ісус\add* почав говорити їм у притчах:
+\p \wj ―Один чоловік посадив виноградник, обвів його огорожею, вкопав давильню, збудував башту, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож.\wj*
+\v 2 \wj Коли настав час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб отримати свою частину врожаю.\wj*
+\v 3 \wj Однак виноградарі схопили, побили його й відіслали назад ні з чим.\wj*
+\v 4 \wj Тоді \+add господар\+add* надіслав до них іншого раба. Але вони й тому розбили голову та відіслали з ганьбою.\wj*
+\v 5 \wj Він надіслав ще одного, але вони його вбили. Також і багатьох інших: одних побили, а інших убили.\wj*
+\p
+\v 6 \wj Нарешті надіслав до них свого єдиного улюбленого сина, кажучи: «Мого сина поважатимуть!»\wj*
+\v 7 \wj Але ті виноградарі сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вбʼємо його, і спадщина буде нашою!»\wj*
+\v 8 \wj Вони схопили його, вбили та вивели з виноградника.\wj*
+\v 9 \wj Що ж зробить господар виноградника? Він прийде та вбʼє виноградарів, а виноградник віддасть іншим виноградарям.\wj*
+\v 10 \wj Хіба ви не читали в Писанні:\wj*
+\q1 \wj «Камінь, який відкинули будівничі,\wj*
+\q2 \wj став наріжним каменем.\wj*
+\q1
+\v 11 \wj Господь зробив це,\wj*
+\q2 \wj і воно є дивним у наших очах».\wj*\f + \fr 12:11 \ft \+xt Див. Пс. 117:22, 23\+xt*.\f*
+\p
+\v 12 Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу, і шукали нагоди схопити \add Ісуса\add*, але боялися народу. Тому залишили Його й відійшли.
+\s1 Питання про податок
+\p
+\v 13 Потім вони надіслали до Нього деяких фарисеїв та іродіан, щоб впіймати Його на слові.
+\p
+\v 14 Ті прийшли та запитали Його:
+\p ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху. Чи годиться платити податок Кесареві, чи ні? Платити чи не платити?
+\p
+\v 15 Ісус, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм:
+\p \wj ―Чому ви випробовуєте Мене? Дайте Мені динарій, щоб побачити.\wj*
+\p
+\v 16 Вони принесли:
+\p Він сказав:
+\p \wj ―Чиє це зображення та напис?\wj*
+\p ―Кесаря!
+\p
+\v 17 Тоді Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!\wj*
+\p І вони дивувалися з Нього.
+\s1 Питання про воскресіння
+\p
+\v 18 Прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння з мертвих, і запитали Його:
+\p
+\v 19 ―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину, не залишивши жодної дитини, то нехай його брат візьме дружину \add померлого\add* та підніме нащадка своєму братові».\f + \fr 12:19 \ft \+xt Див. Повт. 25:5-6\+xt*.\f*
+\v 20 Було семеро братів. Перший одружився та помер, не залишивши дітей.
+\v 21 Другий одружився з вдовою, але він помер, не залишивши дітей, також і третій.
+\v 22 І \add ніхто\add* із сімох не залишив дітей. Після всіх померла й жінка.
+\v 23 При воскресінні, коли воскреснуть, дружиною котрого з них вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
+\p
+\v 24 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте ані Писання, ані сили Божої?\wj*
+\v 25 \wj Бо коли воскресають з мертвих, не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі.\wj*
+\v 26 \wj А щодо воскресіння з мертвих, хіба ви не читали в книзі Мойсея про те, що сказав йому Бог при полумʼї вогню тернового куща: «Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»?\wj*\f + \fr 12:26 \ft \+xt Див. Вих. 3:6\+xt*.\f*
+\v 27 \wj Він є Богом не мертвих, а живих! Дуже помиляєтесь!\wj*
+\s1 Найбільша заповідь
+\p
+\v 28 Один із книжників, підійшовши, послухав, як вони говорили й, побачивши, що Ісус добре відповів садукеям, запитав Його:
+\p ―Яка заповідь перша з усіх?
+\p
+\v 29 Ісус відповів:
+\p \wj ―Перша є: «Слухай Ізраїлю, Господь Бог твій – це єдиний Господь.\wj*
+\v 30 \wj Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею, усім своїм розумом і всією силою своєю».\wj*\f + \fr 12:30 \ft \+xt Див. Повт. 6:4-5\+xt*.\f*
+\v 31 \wj А друга: «Люби ближнього свого, як самого себе».\wj*\f + \fr 12:31 \ft \+xt Див. Лев. 19:18\+xt*.\f* \wj Немає заповіді важливішої від цих двох.\wj*
+\p
+\v 32 Книжник сказав Йому:
+\p ―Добре, Учителю! Ти правильно сказав: \add Бог\add* єдиний, і немає іншого, крім Нього.
+\v 33 І любити Його всім серцем, усім розумінням та всією силою, і любити ближнього, як самого себе, – це більше за всі цілопалення та жертви.
+\p
+\v 34 Побачивши, що він мудро відповів, Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Ти недалеко від Царства Божого!\wj*
+\p І більше ніхто не наважувався запитувати Його.
+\s1 Чи є Христос Сином Давидовим?
+\p
+\v 35 У відповідь Ісус, навчаючи в Храмі, сказав:
+\p \wj ―Чому книжники кажуть, що Христос є сином Давида?\wj*
+\v 36 \wj Адже сам Давид через Духа Святого сказав:\wj*
+\q1 \wj «Господь сказав Господеві моєму:\wj*
+\q2 \wj „Сядь праворуч від Мене,\wj*
+\q1 \wj доки Я не покладу ворогів Твоїх,\wj*
+\q2 \wj як підніжок для Твоїх ніг“».\wj*\f + \fr 12:36 \ft \+xt Див. Пс. 109:1\+xt*.\f*
+\m
+\v 37 \wj Якщо сам Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?\wj*
+\p Багато людей слухало Його із задоволенням.
+\s1 Ісус говорить про книжників
+\p
+\v 38 У Своєму навчанні Він сказав: \wj «Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках,\wj*
+\v 39 \wj перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.\wj*
+\v 40 \wj Вони зʼїдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».\wj*
+\s1 Пожертва вдови
+\p
+\v 41 \add Ісус\add* сів навпроти скрині для пожертв і дивився, як люди клали гроші в скриню. Чимало багатіїв клали багато.
+\v 42 Але підійшла одна бідна вдова, яка поклала дві лепти\f + \fr 12:42 \ft Лепта – це найдрібніша монета, дорівнює 1​128 динарія.\f*, що разом складають один кодрант.
+\p
+\v 43 Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: \wj «Істинно кажу вам: ця бідна вдова поклала в скриню більше, ніж поклали всі інші.\wj*
+\v 44 \wj Адже всі клали зі свого достатку, а вона зі своєї бідності поклала все, що мала на прожиток».\wj*
+\c 13
+\s1 Ісус говорить про руйнування Храму
+\p
+\v 1 Коли \add Ісус\add* виходив із Храму, один з Його учнів сказав Йому:
+\p ―Учителю, поглянь, яке каміння і які будівлі!
+\p
+\v 2 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Ти бачиш ці величезні споруди? Не залишиться тут каменя на камені, який не був би зруйнований.\wj*
+\p
+\v 3 Потім, коли \add Ісус\add* сидів на Оливній горі навпроти Храму, Петро, Яків, Іван та Андрій наодинці запитали Його:
+\p
+\v 4 ―Скажи нам, коли все це станеться і яка ознака того, що все це скоро здійсниться?
+\p
+\v 5 Ісус почав їм говорити:
+\p \wj ―Дивіться, щоб ніхто не ввів вас в оману!\wj*
+\v 6 \wj Бо багато хто прийде в імʼя Моє й казатиме: «Це Я!» І багатьох введуть в оману.\wj*
+\v 7 \wj Коли почуєте про війни та чутки про війни, не лякайтеся: це має статися, але це ще не кінець.\wj*
+\v 8 \wj Повстане народ проти народу й царство проти царства. У різних місцях будуть землетруси та голод. Але це – лише початок страждань\wj*\f + \fr 13:8 \ft Буквально: \fqa родових страждань.\f*\wj .\wj*
+\v 9 \wj Будьте обережні! Адже видаватимуть вас до судів і в синагогах битимуть вас. Поведуть вас до правителів та царів заради Мене, на свідчення їм.\wj*
+\v 10 \wj Але спочатку Добра Звістка має проповідуватись усім народам.\wj*
+\v 11 \wj Коли поведуть вас видавати \+add до суду\+add*, не турбуйтеся, як і що казати. Але говоріть те, що буде дано вам у той час. Адже не ви будете говорити, а Дух Святий.\wj*
+\v 12 \wj Брат видасть на смерть брата, а батько – дитину. Повстануть діти проти батьків та вбиватимуть їх.\wj*
+\v 13 \wj І всі будуть ненавидіти вас через імʼя Моє. Але хто витримає до кінця, той буде спасенний.\wj*
+\p
+\v 14 \wj Коли побачите гидоту спустошення\wj*\f + \fr 13:14 \ft \+xt Див. Дан. 9:27; 11:31; 12:11\+xt*.\f*\wj , що сидить там, де їй не слід, – хто читає, нехай зрозуміє, – тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори.\wj*
+\v 15 \wj Той, що буде на даху, хай не сходить і не входить, аби взяти щось зі свого дому;\wj*
+\v 16 \wj той, що в полі, хай не вертається взяти свою одежу.\wj*
+\v 17 \wj Горе вагітним і тим, що будуть годувати грудьми в ті дні.\wj*
+\v 18 \wj Моліться, щоб це не сталося взимку.\wj*
+\v 19 \wj Бо в ті дні буде таке страждання, якого не було від початку світу, що його створив Бог, дотепер і ніколи не буде.\wj*
+\v 20 \wj І якби Господь не скоротив \+add тих\+add* днів, то жодна людина не була б врятована, але заради обраних, яких Він обрав, \+add Господь\+add* скоротив \+add ті\+add* дні.\wj*
+\v 21 \wj Якщо тоді хтось скаже вам: «Ось тут Христос!», «Ось \+add Він\+add* там!» – не вірте.\wj*
+\v 22 \wj Бо постануть лжехристи та лжепророки й робитимуть знамення та чудеса, щоб ввести в оману, якщо можливо, обраних.\wj*
+\v 23 \wj Ви ж стережіться. Я про все попередив вас!\wj*
+\s1 Прихід Сина Людського
+\p
+\v 24 \wj Але в ті дні, після того страждання,\wj*
+\q1 \wj «сонце померкне,\wj*
+\q2 \wj і місяць не буде світити;\wj*
+\q1
+\v 25 \wj зірки впадуть із неба,\wj*
+\q2 \wj і сили небесні захитаються».\wj*\f + \fr 13:25 \ft \+xt Див. Іс. 13:10; 34:4\+xt*.\f*
+\p
+\v 26 \wj Тоді побачать Сина Людського, Який приходить на хмарах із великою силою та славою.\wj*
+\v 27 \wj Тоді Він надішле ангелів, і вони зберуть Його обраних із чотирьох вітрів, від одного краю землі до краю неба.\wj*
+\p
+\v 28 \wj Від смоковниці навчіться її притчі: коли гілка стає вже мʼякою й пускає листя, ви знаєте, що літо близько.\wj*
+\v 29 \wj Так і ви, коли побачите, що це збувається, знайте: \+add прихід\+add* близько, \+add уже\+add* біля дверей.\wj*
+\v 30 \wj Істинно кажу вам: не мине цей рід, поки все це не станеться.\wj*
+\v 31 \wj Небо та земля проминуть, але слова Мої не проминуть.\wj*
+\s1 Ніхто не знає дня та години
+\p
+\v 32 \wj А про той день і про ту годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець.\wj*
+\v 33 \wj Стережіться, пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде той час.\wj*
+\v 34 \wj Подібно як чоловік, який, вирушивши в подорож, залишив свій дім і дав своїм рабам владу, кожному своє доручення, а сторожеві наказав пильнувати.\wj*
+\p
+\v 35 \wj Пильнуйте, бо не знаєте, коли господар дому прийде: увечері, опівночі, коли заспіває півень або вранці,\wj*
+\v 36 \wj щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас уві сні.\wj*
+\v 37 \wj Те, що Я кажу вам, усім кажу: пильнуйте!\wj*
+\c 14
+\s1 Змова проти Ісуса
+\p
+\v 1 Через два дні була Пасха та свято Опрісноків. Первосвященники та книжники шукали, як би підступом схопити та вбити Ісуса.
+\v 2 Але говорили: «Не у свято, щоб не сталося якогось заворушення в народі».
+\s1 Помазання Ісуса
+\p
+\v 3 \add Ісус\add* був у Віфанії, у домі Симона прокаженого. Коли Він сидів за столом, прийшла одна жінка, яка принесла алебастровий глечик із дуже дорогим чистим нардовим миром. Вона розбила алебастровий глечик і вилила миро на голову Ісуса.
+\p
+\v 4 Однак деякі з обуренням \add говорили\add* між собою:
+\p ―Навіщо така трата мира?
+\v 5 Це миро можна було продати більше, ніж за триста динаріїв, та роздати бідним.
+\p І докоряли їй.
+\p
+\v 6 Але Ісус сказав:
+\p \wj ―Залишіть її, чому ви докоряєте їй? Вона зробила добре діло для Мене.\wj*
+\v 7 \wj Бідних ви завжди маєте з собою\wj*\f + \fr 14:7 \ft \+xt Див. Повт. 15:11\+xt*.\f* \wj і, коли схочете, можете їм допомогти, а Мене не завжди матимете.\wj*
+\v 8 \wj Вона зробила, що змогла. Помазала миром Моє тіло, щоб приготувати до поховання.\wj*
+\v 9 \wj Істинно кажу вам: всюди, де буде проповідуватись ця Добра Звістка у всьому світі, будуть казати й те, що вона зробила, на згадку про неї.\wj*
+\s1 Юда зраджує Ісуса
+\p
+\v 10 Юда Іскаріот, один із дванадцятьох, пішов до первосвященників, щоб видати їм Ісуса.
+\v 11 Почувши про це, вони зраділи та обіцяли дати Йому грошей. І \add відтоді\add* він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
+\s1 Остання вечеря
+\p
+\v 12 У перший день свята Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, учні запитали Ісуса:
+\p ―Де Ти хочеш, щоб ми пішли та приготували Тобі спожити Пасху?
+\p
+\v 13 Він надіслав двох учнів і сказав їм:
+\p \wj ―Ідіть у місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним.\wj*
+\v 14 \wj Куди він увійде, скажіть господареві дому: «Учитель питає: „Де Моя кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“»\wj*
+\v 15 \wj І він покаже вам нагорі велику прибрану й готову кімнату – там і приготуйте для нас.\wj*
+\p
+\v 16 Учні пішли й, прийшовши в місто, знайшли все саме так, як казав їм \add Ісус\add*, та приготували там Пасху.
+\p
+\v 17 Коли настав вечір, Він прийшов разом із дванадцятьма.
+\p
+\v 18 А як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: один із вас, хто їсть зі Мною, зрадить Мене.\wj*
+\p
+\v 19 Вони засмутилися й почали запитувати Його, один за одним:
+\p ―Це не я?
+\p
+\v 20 Він сказав їм:
+\p \wj ―Один із дванадцятьох, той, хто вмочає \+add хліб\+add* разом зі Мною в миску.\wj*
+\v 21 \wj Син Людський, безумовно, іде, як про Нього написано, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Сина Людського. Було б краще тому чоловікові не народжуватись.\wj*
+\p
+\v 22 Коли вони їли, \add Ісус\add* узяв хліб, благословив його, розламав та дав їм, кажучи: \wj «Візьміть, це є тіло Моє».\wj*
+\v 23 Потім узяв чашу, подякував і дав її учням, і пили з неї всі.
+\v 24 Він сказав їм: \wj «Це кров Моя, \+add кров\+add* Нового Завіту, яка проливається за багатьох.\wj*
+\v 25 \wj Істинно кажу вам: не питиму більше з цього виноградного плоду до дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому».\wj*
+\p
+\v 26 І, проспівавши пісні, вони пішли на Оливну гору.
+\s1 Ісус говорить про зречення Петра
+\p
+\v 27 Тоді Ісус сказав \add учням\add*:
+\p \wj ―Усі ви відмовитесь \+add від Мене\+add*, бо написано:\wj*
+\q1 \wj «Уражу пастиря –\wj*
+\q2 \wj і вівці розсіються».\wj*\f + \fr 14:27 \ft \+xt Див. Зах. 13:7\+xt*.\f*
+\m
+\v 28 \wj Але після Мого воскресіння Я піду до Галілеї, і там ми зустрінемось.\wj*
+\p
+\v 29 Петро сказав Йому:
+\p ―Навіть якщо всі зречуться, я – ніколи.
+\p
+\v 30 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Істинно кажу тобі: цієї ночі, перед тим, як півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене.\wj*
+\p
+\v 31 Але Петро ще сильніше наполягав:
+\p ―Навіть якщо треба буде померти разом із Тобою, усе одно я не зречуся.
+\p І всі сказали так само.
+\s1 Ісус молиться в Гефсиманії
+\p
+\v 32 Потім вони прийшли до місця, яке називається Гефсиманія, і \add Ісус\add* сказав Своїм учням:
+\p \wj ―Посидьте тут, поки Я помолюся.\wj*
+\p
+\v 33 Він узяв з Собою Петра, Якова та Івана й почав сумувати та тривожитись.
+\v 34 Він сказав їм:
+\p \wj ―Моя душа страждає смертельно! Залишайтеся тут та пильнуйте.\wj*
+\p
+\v 35 І, відійшовши трохи далі, упав на землю та молився, щоб, якщо можливо, ця година обминула Його.
+\v 36 Він казав: \wj «\+tl Авва\+tl*! Отче! Для Тебе все можливо! Нехай ця чаша обмине Мене. Але нехай буде не як Я хочу, а як Ти».\wj*
+\p
+\v 37 Повернувшись, знайшов, що вони заснули, та сказав Петрові:
+\p \wj ―Симоне, ти спиш? Чи не міг ти однієї години пильнувати?\wj*
+\v 38 \wj Пильнуйте та моліться, щоб вам не впасти в спокусу! Бо дух бадьорий, а тіло немічне.\wj*
+\p
+\v 39 І знов відійшов та молився, кажучи ті ж слова.
+\v 40 Коли Він повернувся до учнів, знову знайшов, що вони сплять, бо їхні очі були обтяжені. Вони не знали, що відповісти Йому.
+\p
+\v 41 Коли прийшов утретє, сказав їм:
+\p \wj ―Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить, ось прийшла година, і Син Людський віддається в руки грішників.\wj*
+\v 42 \wj Вставайте, ходімо! Ось наближається Мій зрадник.\wj*
+\s1 Арешт Ісуса
+\p
+\v 43 І відразу, коли Він ще говорив, підійшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним натовп із мечами та киями – від первосвященників, книжників та старійшин.
+\v 44 Зрадник дав їм такий знак, кажучи: «Той, Кого я поцілую, це Він, арештовуйте Його й візьміть під варту!»
+\p
+\v 45 Наблизившись, він відразу підійшов до Ісуса й сказав: «\tl Равві\tl*!»\f + \fr 14:45 \ft Або: \fqa Учителю.\f* – і поцілував Його.
+\p
+\v 46 Тоді вони наклали на Нього руки та заарештували Його.
+\v 47 Один із тих, хто стояв поруч із Ним, вихопив меч, ударив раба первосвященника й відрубав йому вухо.
+\p
+\v 48 Потім Ісус звернувся до них: \wj «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати Мене.\wj*
+\v 49 \wj Щодня Я був із вами, навчав у Храмі, і ви не заарештовували Мене. Але це сталося, щоб збулося Писання».\wj*
+\p
+\v 50 І всі, залишивши Його, втекли.
+\v 51 Один юнак слідував за Ним, обгорнувшись у покривало на голе тіло. Вони схопили його,
+\v 52 але він, залишивши покривало, утік голий.
+\s1 Ісус перед Синедріоном
+\p
+\v 53 Ісуса повели до первосвященника, де зібралися всі первосвященники, книжники та старійшини.
+\v 54 Петро ж ішов за Ісусом на відстані аж у двір первосвященника, сів разом зі слугами та грівся біля вогню.
+\p
+\v 55 Первосвященники й весь Синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб вбити Його, але не знаходили.
+\v 56 Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але їхні свідчення не збігалися.
+\p
+\v 57 Деякі піднялися та неправдиво свідчили проти Нього, кажучи:
+\p
+\v 58 ―Ми чули, як Він казав: «Я зруйную цей Храм рукотворний і за три дні Я збудую інший, нерукотворний».
+\p
+\v 59 Але і в цьому їхнє свідчення не підтвердилося.
+\p
+\v 60 Тоді первосвященник, піднявшись, став на середину й запитав Ісуса:
+\p ―Нічого не відповідаєш на те, що вони свідчать проти Тебе?
+\p
+\v 61 Але Він мовчав і нічого не відповідав.
+\p Первосвященник запитав Його знову:
+\p ―Ти – Христос, Син Благословенного?
+\p
+\v 62 Ісус відповів:
+\p \wj ―Я є.\wj*
+\q1 \wj І ви побачите Сина Людського,\wj*
+\q2 \wj Який сидить праворуч від Всемогутнього\wj*
+\q1 \wj й приходить на хмарах небесних!\wj*\f + \fr 14:62 \ft \+xt Див. Пс. 109:1; Дан. 7:13\+xt*.\f*
+\p
+\v 63 Тоді первосвященник роздер свій одяг та сказав:
+\p ―Навіщо нам потрібні свідки?
+\v 64 Ви чули богохульство! Що скажете? І всі вони вирішили, що Він заслуговує на смерть.
+\p
+\v 65 Деякі почали плювати на Нього, закривали Йому обличчя та били кулаками, кажучи: «Пророкуй!»
+\p І слуги теж били Його в обличчя.
+\s1 Петро зрікається Ісуса
+\p
+\v 66 У той час Петро був внизу, у дворі; туди підійшла й одна зі служниць первосвященника.
+\v 67 Коли вона побачила Петра, який грівся біля вогню, придивилася до нього й сказала:
+\p ―І ти був з Ісусом із Назарета.
+\p
+\v 68 Але Петро заперечив кажучи:
+\p ―Я не знаю й не розумію, про що ти говориш.
+\p Він вийшов геть на переддверʼя. І тоді заспівав півень.
+\p
+\v 69 Служниця знов побачила його й почала казати всім присутнім:
+\p ―Цей чоловік – один із них!
+\p
+\v 70 Але він знову заперечив цьому.
+\p Трохи пізніше ті, що були присутні там, сказали Петрові:
+\p ―Ти й справді один із них, бо ти галілеянин!
+\p
+\v 71 Але він почав клястися та присягати кажучи:
+\p ―Не знаю Цього Чоловіка, про Якого ви говорите!
+\p
+\v 72 І одразу заспівав півень удруге. Тоді Петро згадав слова Ісуса: \wj «Перед тим, як двічі заспіває півень, ти тричі зречешся Мене».\wj*
+\p І, згадавши, він гірко заплакав.
+\c 15
+\s1 Ісус перед Пилатом
+\p
+\v 1 Вранці наступного дня первосвященники скликали раду разом зі старійшинами, книжниками та всім Синедріоном. Потім звʼязали Ісуса та повели й передали Його Пилатові.
+\p
+\v 2 Пилат запитав Його:
+\p ―Ти Цар юдеїв?
+\p \add Ісус\add* відповів:
+\p \wj ―Ти кажеш це!\wj*
+\p
+\v 3 Первосвященники звинувачували Його в багатьох речах.
+\p
+\v 4 Пилат знов запитав Ісуса:
+\p ―Ти нічого не відповідаєш? Дивись, скільки проти Тебе обвинувачень!
+\p
+\v 5 Але Ісус більше нічого не відповідав, і Пилат дуже здивувався.
+\s1 Засудження Ісуса
+\p
+\v 6 На кожне свято \add намісник\add* відпускав їм одного з вʼязнів, якого вони просили.
+\v 7 У той час був один вʼязень, на імʼя Варавва, який разом із бунтівниками був винний у вбивстві.
+\v 8 Люди прийшли й почали просити Пилата, щоб він зробив, як завжди.
+\p
+\v 9 Пилат відповів їм:
+\p ―Чи бажаєте, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?
+\p
+\v 10 Бо він знав, що через заздрощі первосвященники видали Ісуса.
+\p
+\v 11 Але первосвященники вмовили людей просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
+\p
+\v 12 Пилат знову звернувся до них:
+\p ―А що хочете, щоб я зробив із Тим, Кого називаєте Царем юдеїв?
+\p
+\v 13 Вони ж знов закричали:
+\p ―Розіпни Його!
+\p
+\v 14 Пилат запитав:
+\p ―Яке ж зло Він скоїв?
+\p Але вони ще сильніше закричали:
+\p ―Розіпни Його!
+\p
+\v 15 І так Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса наказав бичувати та віддав на розпʼяття.
+\s1 Воїни знущаються над Ісусом
+\p
+\v 16 Воїни відвели Ісуса до двору, тобто до преторії, та скликали всю когорту.
+\v 17 Вони наділи на Нього багряницю, сплели та поклали на голову вінок із тернини.
+\v 18 І почали вітати Його: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!»
+\v 19 Вони били Його тростиною по голові, плювали на Нього й, падаючи на коліна, вклонялися Йому.
+\v 20 Коли закінчили знущатися, зняли з Ісуса багряницю, надягнули на Нього Його одяг і відвели, щоб розіпʼяти Його.
+\s1 Розпʼяття Ісуса
+\p
+\v 21 \add Воїни\add* примусили одного перехожого, Симона з Кирени, що повертався з поля, батька Олександра та Руфа, нести хрест Ісуса.
+\v 22 Привели Ісуса на Голгофу (що в перекладі означає «місце Черепа»).
+\v 23 Дали Йому \add випити\add* вина, змішаного з миррою, але Він не взяв.
+\v 24 Потім, розіпʼявши Ісуса, вони розділили між собою Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме.
+\p
+\v 25 Коли Його розіпʼяли, була третя година\f + \fr 15:25 \ft Девʼята година ранку.\f*.
+\v 26 І написали Його провину:
+\pc \sc цар юдеїв.\sc*
+\p
+\v 27 Разом із Ним розіпʼяли двох розбійників: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього.
+\v 28 І збулося сказане у Святому Писанні: «Його зараховано до злочинців».\f + \fr 15:28 \ft \+xt Див. Іс. 53:12\+xt*.\f*
+\v 29 Ті, що проходили повз, богохульствували проти Нього. Вони хитали головами й казали: «Гей! Ти ж збирався зруйнувати Храм і відбудувати його за три дні.
+\v 30 Спаси Себе Самого, зійди з хреста!»
+\v 31 Первосвященники разом із книжниками також насміхалися з Нього, кажучи між собою: «Інших рятував, а Себе не може врятувати!
+\v 32 Якщо Він насправді Христос, Цар Ізраїля, то нехай зараз зійде з хреста, щоб ми побачили й повірили!» І ті, що були розіпʼяті разом із Ним, також насміхалися з Нього.
+\s1 Смерть Ісуса
+\p
+\v 33 Близько шостої\f + \fr 15:33 \ft Дванадцята година дня.\f* години настала темрява по всій землі – аж до девʼятої\f + \fr 15:33 \ft Пʼятнадцята година.\f* години.
+\v 34 А о девʼятій Ісус голосно закричав: \wj \+tl «Елої, Елої, лема савахтані?»\+tl*\wj* (що в перекладі означає: \wj «Боже Мій, Боже Мій, чому Ти покинув Мене?»\wj*)\f + \fr 15:34 \ft \+xt Див. Пс. 21:1\+xt*.\f*
+\p
+\v 35 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Дивіться, Він кличе Іллю!»
+\p
+\v 36 Хтось побіг, наповнив губку кислим вином, настромив на тростину й дав Йому пити, кажучи: «Облиште, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його!»
+\p
+\v 37 Ісус же, голосно скрикнувши, віддав духа.
+\p
+\v 38 Завіса в Храмі розірвалася надвоє зверху донизу.
+\v 39 Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він помер, промовив: «Цей чоловік справді був Сином Божим!»
+\p
+\v 40 Були там і деякі жінки, які стояли поодаль і дивилися. Серед них були Марія Магдалина, Марія – мати Якова молодшого та Йосії, і Саломія.
+\v 41 Коли Він був ще в Галілеї, вони слідували за Ним та служили Йому. Було й багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима.
+\s1 Поховання Ісуса
+\p
+\v 42 Коли настав вечір, – а був день Приготування перед Суботою, –
+\v 43 прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, який теж очікував Царства Божого. Він наважився піти до Пилата та просити тіло Ісуса.
+\v 44 Коли Пилат дізнався, що Ісус уже помер, то здивувався й, покликавши сотника, запитав у нього, чи давно Ісус помер.
+\v 45 Довідавшись від сотника, \add що Ісус дійсно помер\add*, він віддав тіло Йосифові.
+\v 46 \add Йосиф\add* купив льняну тканину і, знявши \add тіло Ісуса\add*, обгорнув його в полотно й поклав до гробниці, яка була висічена в скелі. До входу в гробницю привалив камінь.
+\v 47 Марія Магдалина та Марія, \add мати\add* Йосії, дивилися, де Його поховали.
+\c 16
+\s1 Воскресіння Ісуса
+\p
+\v 1 Після Суботи Марія, Марія Магдалина, Марія, \add мати\add* Якова, і Саломія купили пахощі, щоб піти та намастити Його.
+\v 2 На світанку першого дня тижня вони пішли до гробниці
+\v 3 й говорили між собою: «Хто відкотить нам камінь від входу в гробницю?»
+\v 4 Але коли придивилися, то побачили, що камінь, який був дуже великий, відкочено.
+\p
+\v 5 Увійшовши до гробниці, побачили юнака, одягненого в білий одяг, який сидів праворуч. Вони дуже злякалися.
+\v 6 Але він сказав їм: «Не бійтеся! Ви шукаєте Ісуса з Назарета, Який був розіпʼятий? Немає Його тут: Він воскрес! Подивіться на місце, де Його поклали.
+\v 7 Ідіть та скажіть Його учням та Петрові, що Він іде перед вами в Галілею, там Його побачите, як Він казав вам».
+\p
+\v 8 Вони вийшли та побігли геть від гробниці, бо їх охопило тремтіння та подив. Вони нікому нічого не сказали, адже були охоплені страхом.\f + \fr 16:8 \ft Деякі ранні рукописи після 8 вірша не містять \+xt віршів 9-20|MRK 16:9-20\+xt*, а містять такі слова: \fqa Потім вони швидко розповіли про всі ці вказівки тим, хто був із Петром. Після цього Сам Ісус надіслав їх від сходу на захід проповідувати священне й нетлінне вічне спасіння. Амінь.\f*
+\s1 Ісус зʼявляється Марії Магдалині та Своїм учням
+\p
+\v 9 Після Свого воскресіння вранці першого дня тижня \add Ісус\add* найперше зʼявився Марії Магдалині, з якої вигнав сім демонів.
+\v 10 Вона пішла та сповістила Його учнів, які плакали та сумували.
+\v 11 Почувши, що Він живий і що вона Його бачила, вони не повірили.
+\p
+\v 12 Після цього, Він зʼявився в іншому вигляді двом із них, які йшли до села.
+\v 13 Вони повернулися та сповістили іншим, але їм теж не повірили.
+\p
+\v 14 Нарешті Він зʼявився одинадцятьом, коли вони були за столом. Він докоряв їм за їхню невіру та впертість, бо не повірили тим, хто бачив Його воскреслим із мертвих.
+\s1 Вознесіння Ісуса
+\p
+\v 15 Потім промовив: \wj «Ідіть по всьому світі та проповідуйте Добру Звістку всім людям!\wj*
+\v 16 \wj Хто повірить та охреститься, буде спасенний, а хто не повірить, буде засуджений.\wj*
+\v 17 \wj Такі ознаки будуть супроводжувати тих, хто увірував: в імʼя Моє будуть виганяти демонів, говоритимуть новими мовами,\wj*
+\v 18 \wj якщо братимуть до рук змій або випʼють отруту, це не нашкодить їм, на хворих покладатимуть руки, і ті зціляться».\wj*
+\p
+\v 19 Після того, як Господь Ісус промовив до них ці слова, Він вознісся на небо й сів праворуч від Бога.
+\v 20 Вони пішли та проповідували по всьому світі, а Господь допомагав їм і підтверджував Слово ознаками, що його супроводжували.

43-LUK.usfm

@@ -0,0 +1,2296 @@
+\id LUK - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Луки
+\toc1 Євангеліє від Луки
+\toc2 Луки
+\toc3 Лк.
+\mt1 Євангеліє від Луки
+\ie
+\c 1
+\s1 Посвячення Теофілу
+\p
+\v 1 Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
+\v 2 у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
+\v 3 то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
+\v 4 щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
+\s1 Сповіщення народження Івана Хрестителя
+\p
+\v 5 За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на імʼя Захарія, із черги Авія,\f + \fr 1:5 \ft \+xt Див. 1 Хр. 24:1-19\+xt*.\f* та його дружина, на імʼя Єлизавета, одна з дочок Аарона.
+\v 6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
+\v 7 У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
+\p
+\v 8 Одного разу, коли \add Захарія\add* за порядком своєї черги служив перед Богом,
+\v 9 згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
+\v 10 Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
+\p
+\v 11 Тоді ангел Господній зʼявився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
+\v 12 Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
+\p
+\v 13 Але ангел сказав йому:
+\p ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
+\v 14 Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
+\v 15 Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
+\v 16 І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
+\v 17 Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.\f + \fr 1:17 \ft \+xt Див. Мал. 4:5-6\+xt*.\f*
+\p
+\v 18 Захарія відповів ангелу:
+\p ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
+\p
+\v 19 Ангел у відповідь сказав йому:
+\p ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
+\v 20 але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
+\p
+\v 21 Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
+\v 22 Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. \add Захарія\add* звертався до них знаками та залишався німим.
+\p
+\v 23 Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
+\v 24 Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й пʼять місяців ховалася, кажучи:
+\v 25 «Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
+\s1 Сповіщення народження Ісуса
+\p
+\v 26 Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
+\v 27 до діви, що була заручена з чоловіком, на імʼя Йосиф, з дому Давида. Імʼя діви було Марія.
+\p
+\v 28 Прийшовши до неї, ангел промовив:
+\p ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
+\p
+\v 29 Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
+\p
+\v 30 Ангел відповів їй:
+\p ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
+\v 31 Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
+\v 32 Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.\f + \fr 1:32 \ft \+xt Див. 2 Сам. 7:12\+xt*.\f*
+\v 33 Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця.
+\p
+\v 34 Марія відповіла ангелу:
+\p ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
+\p
+\v 35 У відповідь ангел сказав:
+\p ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
+\v 36 Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
+\v 37 бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
+\p
+\v 38 Марія відповіла:
+\p ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм.
+\p І ангел відійшов від неї.
+\s1 Марія відвідує Єлизавету
+\p
+\v 39 Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
+\v 40 Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
+\v 41 Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
+\p
+\v 42 Вона голосно промовила:
+\p ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
+\v 43 І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
+\v 44 Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
+\v 45 Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
+\s1 Марія прославляє Господа
+\p
+\v 46 І сказала Марія:
+\q1 «Величає душа моя Господа,
+\q2
+\v 47 та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
+\q1
+\v 48 бо зглянувся Він
+\q2 на покору раби Своєї.
+\q1 Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
+\q2
+\v 49 бо велике вчинив мені Всемогутній.
+\q2 Святе імʼя Його!
+\q1
+\v 50 Милість Свою Він \add показує\add* з роду в рід
+\q2 тим, хто боїться Його.
+\q1
+\v 51 Він зробив велику справу Своєю рукою,
+\q2 розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
+\q1
+\v 52 Скинув сильних з престолу
+\q2 та підняв принижених.
+\q1
+\v 53 Голодних нагодував благами,
+\q2 а заможних відіслав ні з чим.
+\q1
+\v 54 Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму,
+\q2 згадавши милість,
+\q1
+\v 55 так, як обіцяв батькам нашим,
+\q2 Авраамові та нащадкам його повіки!»
+\p
+\v 56 Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
+\s1 Народження Івана Хрестителя
+\p
+\v 57 Коли настав час, Єлизавета народила сина.
+\v 58 І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
+\v 59 Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його імʼям батька – Захарія.
+\v 60 Але мати його відповіла:
+\p ―Ні! Він буде називатися Іван.
+\p
+\v 61 А вони сказали їй:
+\p ―У твоїй родині немає нікого, названого таким імʼям.
+\p
+\v 62 Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
+\v 63 Він попросив дощечку для запису та написав: «Його імʼя – Іван!» І всі дивувалися.
+\v 64 Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
+\v 65 І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
+\v 66 Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
+\s1 Пророцтво Захарії
+\p
+\v 67 Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
+\q1
+\v 68 «Благословен Господь, Бог Ізраїлю,
+\q2 бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
+\q1
+\v 69 Він підняв нам ріг спасіння
+\q2 у домі Давида, слуги Свого,
+\q1
+\v 70 як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків,
+\q1
+\v 71 що визволить нас від ворогів наших
+\q2 та від усіх, хто ненавидить нас.
+\q1
+\v 72 Він проявив милість до батьків наших,
+\q2 памʼятаючи про Свій святий заповіт,
+\q2
+\v 73 обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму,\f + \fr 1:73 \ft \+xt Див. Бут. 22:17\+xt*.\f* –
+\q1
+\v 74 визволити нас від руки ворогів,
+\q2 щоб ми служили Йому без страху
+\q1
+\v 75 у святості й праведності
+\q2 перед лицем Його в усі дні наші.
+\b
+\b
+\q1
+\v 76 І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього,
+\q2 бо йтимеш перед Господом,
+\q2 готуючи шляхи Йому,
+\q1
+\v 77 щоб дати пізнання спасіння народові Його,
+\q2 через прощення гріхів їхніх.
+\q1
+\v 78 Через велику милість Бога нашого,
+\q2 з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
+\q1
+\v 79 щоб засіяти над тими, що живуть у темряві
+\q2 й у тіні смерті,
+\q1 спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
+\p
+\v 80 Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли зʼявилася перед Ізраїлем.
+\c 2
+\s1 Народження Ісуса
+\p
+\v 1 У ті дні вийшов наказ від Кесаря Августа зробити перепис усього населення.
+\v 2 Це був перший перепис за правління Квірінія Сирією.
+\v 3 І всі пішли записатися, кожний до свого міста.
+\p
+\v 4 Пішов також і Йосиф із Галілеї, з міста Назарета, в Юдею, у місто Давида, що зветься Віфлеєм, бо він походив із дому та роду Давида.
+\v 5 Він пішов записатися разом із Марією, своєю нареченою, що була вагітна.
+\v 6 І сталося так, що коли вони були там, настав їй час народити.
+\v 7 І народила вона Сина, свого Первістка, і сповила Його, і поклала в ясла, бо не було для них місця в гостьовій кімнаті.
+\s1 Ангел звіщає Добру Звістку пастухам
+\p
+\v 8 Були ж у тій місцевості пастухи, які стояли в полі й охороняли вночі свою отару.
+\v 9 Аж ось ангел Господа зʼявився біля них, і слава Господня засіяла навколо, і великий страх охопив їх.
+\v 10 І промовив до них ангел: «Не бійтеся! Я приніс вам добру звістку, яка буде великою радістю для всього народу!
+\v 11 Сьогодні в місті Давида народився вам Спаситель – Христос Господь!
+\v 12 І ось вам знак: знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах».
+\p
+\v 13 І раптом разом з ангелом зʼявилося численне небесне військо, яке прославляло Бога, кажучи:
+\q1
+\v 14 «Слава Богу на небесах,
+\q2 а на землі мир людям, в яких перебуває Його добра воля!»
+\p
+\v 15 Коли ангели повернулися на небо, пастухи почали говорити один одному: «Ходімо до Віфлеєма й побачимо, що там сталося, про що Господь сповістив нас».
+\p
+\v 16 І пішли вони швидко \add до Віфлеєма\add* й знайшли Марію, Йосифа й Немовля, покладене в ясла.
+\v 17 Побачивши їх, вони розповіли все, що їм було сказано про Цю Дитину.
+\v 18 Усі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали пастухи про Нього.
+\v 19 Марія ж зберігала всі ці слова у своєму серці та роздумувала над ними.
+\v 20 І повернулись пастухи, прославляючи та вихваляючи Бога за все те, що почули й побачили, і за те, що все було так, як їм було сказано.
+\p
+\v 21 Восьмого дня, коли настав час обрізати \add Дитя\add*, назвали Його Ісус – саме так, як оголосив ангел ще до Його зачаття в утробі.
+\s1 Ісус представлений у Храмі
+\p
+\v 22 І коли, за Законом Мойсея, закінчилися дні очищення, принесли Його до Єрусалима, щоб представити перед Господом,
+\v 23 як написано в Законі Господа: «Кожен первісток чоловічої статі має бути посвячений Господу».\f + \fr 2:23 \ft \+xt Див. Вих. 13:2, 12\+xt*.\f*
+\v 24 За Законом Господа вони мали також принести жертву: «Дві горлиці або двох молодих голубів».\f + \fr 2:24 \ft \+xt Див. Лев. 12:8\+xt*.\f*
+\s1 Зустріч із Симеоном та Анною
+\p
+\v 25 Був тоді в Єрусалимі чоловік, на імʼя Симеон. Він був чоловіком праведним та благочестивим, чекав на утіху Ізраїлю, і Дух Святий був на ньому.
+\v 26 І було відкрито йому Духом Святим, що він не бачитиме смерті, поки не побачить Христа Господнього.
+\v 27 \add Керований\add* Духом, він прийшов у Храм, і коли батьки принесли Дитину Ісуса, щоб зробити з Ним за звичаєм Закону,
+\v 28 він узяв Його на руки, благословив Бога та промовив:
+\q1
+\v 29 «А зараз, Владико, відпусти раба Твого з миром,
+\q2 за словом Твоїм,
+\q1
+\v 30 бо побачили очі мої спасіння Твоє,
+\q2
+\v 31 яке Ти приготував перед обличчям усіх народів,
+\q1
+\v 32 світло одкровення для язичників
+\q2 і славу народу Твого Ізраїлю».
+\p
+\v 33 Батько та мати \add Ісуса\add* дивувалися сказаному про Нього.
+\v 34 Симеон же благословив їх та сказав Марії, матері Його:
+\q1 «Ось Цей призначений для падіння й піднесення багатьох в Ізраїлі,
+\q2 Він буде знаком протиріччя,
+\q1
+\v 35 так що думки багатьох сердець розкриються.
+\q2 І навіть душу твою пройме меч».
+\p
+\v 36 Була там і пророчиця Анна, дочка Фануїла, з роду Ашера; вона дожила до глибокої старості. Зі своїм чоловіком вона прожила сім років від одруження,
+\v 37 а потім стала вдовою, їй було вісімдесят чотири роки. Вона не відходила від Храму, постом та молитвою служила вдень і вночі.
+\v 38 Прийшовши в той час, вона прославляла Бога і всім, хто чекав на визволення Єрусалима, говорила про Нього.
+\p
+\v 39 І коли виконали все згідно із Законом Господа, повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета.
+\v 40 Дитина ж росла та зміцнювалась, сповнюючись мудрістю, і благодать Божа була на Ній.
+\s1 Дванадцятилітній Ісус в Єрусалимі
+\p
+\v 41 Кожного року батьки Ісуса ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
+\v 42 Коли виповнилося Йому дванадцять років, Він, за звичаєм, пішов разом із ними.
+\v 43 Коли ж закінчилися дні \add свята\add* і всі поверталися додому, Хлопчик Ісус залишився в Єрусалимі, а батьки Його не знали про це.
+\v 44 Вони думали, що Він іде разом з іншими. Пройшовши день дороги, вони почали шукати Його серед родичів та знайомих.
+\v 45 І, не знайшовши, повернулися до Єрусалима шукати Його.
+\v 46 Через три дні знайшли Його в Храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.
+\v 47 Усі, хто Його чув, дивувалися Його розуму та відповідям.
+\v 48 Побачивши Його, вони здивувались, і мати промовила до Нього:
+\p ―Дитино, чому Ти так вчинив із нами? Ось Твій батько і я з хвилюванням шукали Тебе.
+\p
+\v 49 Але Він відповів їм:
+\p \wj ―Чому ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути в тому, що належить Моєму Отцю?\wj*
+\p
+\v 50 Але вони не зрозуміли слів, які Він їм сказав.
+\p
+\v 51 Після цього вони повернулися до Назарета, і Він слухався їх. Мати Його зберігала всі ці слова у своєму серці.
+\p
+\v 52 Ісус же зростав мудрістю, ростом і благодаттю у Бога та людей.
+\c 3
+\s1 Проповідь Івана Хрестителя
+\p
+\v 1 Пʼятнадцятого року царювання Кесаря Тиберія, коли Понтій Пилат правив Юдеєю, Ірод був тетрархом Галілеї, його брат, Филип, був тетрархом земель Трахонії та Ітуреї, а Лісаній був тетрархом Авілінії,
+\v 2 коли первосвященниками були Анна та Каяфа, було Слово Боже до Івана, сина Захарії, у пустелі.
+\v 3 \add Іван\add* пройшов усю околицю Йордану й проповідував хрещення покаяння для прощення гріхів,
+\v 4 як написано в книзі слів пророка Ісаї:
+\q1 «Голос кличе в пустелі:
+\q1 „Приготуйте дорогу Господеві,
+\q2 вирівняйте шляхи для Нього!
+\q1
+\v 5 Нехай кожен яр наповниться
+\q2 і всяка гора та пагорб знизяться.
+\q1 Криві дороги нехай стануть прямими,
+\q2 а нерівні – рівними,
+\q1
+\v 6 і всі люди побачать спасіння Боже“».\f + \fr 3:6 \ft \+xt Див. Іс. 40:3-5\+xt*.\f*
+\p
+\v 7 \add Іван\add* казав так народові, що приходив хреститися в нього:
+\p ―Роде гадючий! Хто порадив вам тікати від гніву, що наближається?
+\v 8 Чиніть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: «Наш батько – Авраам!» Бо кажу вам: Бог може з цього каміння створити дітей для Авраама!
+\v 9 Уже й сокира лежить біля коріння дерев! Кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубають та вкидають у вогонь.
+\p
+\v 10 Люди питали його:
+\p ―Що ж нам робити?
+\p
+\v 11 У відповідь він казав:
+\p ―Хто має дві сорочки, нехай віддасть одну тому, хто не має жодної, і хто має їжу, хай зробить так само.
+\p
+\v 12 Прийшли й митники хреститися та спитали його:
+\p ―Учителю, а нам що робити?
+\p
+\v 13 Він відповів:
+\p ―Не беріть більше від того, що вам призначено.
+\p
+\v 14 Воїни теж спитали його:
+\p ―А що нам робити?
+\p Він відповів:
+\p ―Нічого не беріть силою, не обвинувачуйте нікого неправдиво, задовольняйтеся своєю платнею.
+\p
+\v 15 Народ був в очікуванні, усі розмірковували у своїх серцях про Івана, чи не він Христос.
+\v 16 Іван, відповідаючи всім, сказав:
+\p ―Я хрещу вас водою, але йде Сильніший за мене, Якому я не достойний розвʼязати ремінці Його сандалій. Він буде хрестити вас Духом Святим та вогнем.
+\v 17 У Його руці лопата, Він ретельно очистить Свій тік, збиратиме Свою пшеницю до житниці, а полову спалить у невгасимому вогні.
+\p
+\v 18 І багато іншого казав він, звіщаючи Добру Звістку народу.
+\v 19 Але коли він почав осуджувати тетрарха Ірода за Іродіаду, дружину його брата, а також за все зло, що він зробив,
+\v 20 то \add Ірод\add* до всього додав ще й те, що замкнув Івана до вʼязниці.
+\s1 Хрещення Ісуса
+\p
+\v 21 І сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, розкрилися небеса.
+\v 22 І Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба пролунав: «Ти Син Мій улюблений, Тебе Я вподобав!»\f + \fr 3:22 \ft \+xt Див. Пс. 2:7\+xt* та \+xt Іс. 42:1\+xt*.\f*
+\s1 Родовід Ісуса
+\p
+\v 23 Ісус, починаючи \add служіння\add*, був років тридцяти, і всі вважали Його сином Йосифа,
+\b
+\li1 сина Іллі,
+\v 24 сина Матата,
+\li1 сина Левія, сина Мелхія,
+\li1 сина Янная, сина Йосифа,
+\li1
+\v 25 сина Мататії, сина Амоса,
+\li1 сина Наума, сина Еслі,
+\li1 сина Наггея,
+\v 26 сина Маата,
+\li1 сина Мататія, сина Семена,
+\li1 сина Іосиха, сина Йоди,
+\li1
+\v 27 сина Іоана, сина Риса,
+\li1 сина Зоровавеля, сина Салатиїла,
+\li1 сина Нерія,
+\v 28 сина Мелхія,
+\li1 сина Аддія, сина Косама,
+\li1 сина Елмадама, сина Іра,
+\li1
+\v 29 сина Ісуса, сина Еліезера,
+\li1 сина Іоріма, сина Матати,
+\li1 сина Левія,
+\v 30 сина Симеона,
+\li1 сина Юди, сина Йосифа,
+\li1 сина Йонама, сина Еліакима,
+\li1
+\v 31 сина Мелея, сина Менна,
+\li1 сина Матати, сина Натама,
+\li1 сина Давида,
+\v 32 сина Єссея,
+\li1 сина Овіда, сина Воаза,
+\li1 сина Сала, сина Наасона,
+\li1
+\v 33 сина Аммінадава,\f + \fr 3:33 \ft Деякі ранні рукописи містять слова: \fqa син Рама.\f* сина Адміна,
+\li1 сина Арні, сина Есрома,
+\li1 сина Фареса, сина Юди,
+\li1
+\v 34 сина Якова, сина Ісаака,
+\li1 сина Авраама, сина Тара,
+\li1 сина Нахора,
+\v 35 сина Серуха,
+\li1 сина Рагава, сина Фалека,
+\li1 сина Евера, сина Селаха,
+\li1
+\v 36 сина Каїнама, сина Арфахада,
+\li1 сина Сима, сина Ноя,
+\li1 сина Ламеха,
+\v 37 сина Метусали,
+\li1 сина Еноха, сина Ярета,
+\li1 сина Малелеїла, сина Каїнама,
+\li1
+\v 38 сина Еноса, сина Сета,
+\li1 сина Адама, сина Бога.
+\c 4
+\s1 Диявол спокушає Ісуса
+\p
+\v 1 Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану, і Дух повів Його в пустелю.
+\v 2 Сорок днів спокушав Його диявол, і увесь цей час Ісус нічого не їв. Коли ж \add ці дні\add* закінчилися, Він зголоднів.
+\p
+\v 3 Тоді диявол промовив до Нього:
+\p ―Якщо Ти Син Божий, скажи ось цьому каменю, щоб став хлібом!
+\p
+\v 4 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Написано:\wj*
+\q1 \wj «Не одним тільки хлібом буде жити людина,\wj*
+\q2 \wj але кожним словом Божим».\wj*\f + \fr 4:4 \ft \+xt Див. Повт. 8:3\+xt*.\f*
+\p
+\v 5 Тоді, вивівши Його на високу гору, диявол в одну мить показав Йому всі царства світу
+\v 6 й сказав Йому:
+\p ―Тобі віддам усі ці царства, всю владу й славу, бо вони передані мені, і кому я хочу, тому й віддаю їх.
+\v 7 Якщо Ти тільки поклонишся переді мною, усе буде Твоїм!
+\p
+\v 8 Ісус відповів:
+\p \wj ―Написано:\wj*
+\q1 \wj «Господу Богу твоєму поклоняйся\wj*
+\q2 \wj і Йому єдиному служи».\wj*\f + \fr 4:8 \ft \+xt Див. Повт. 6:13\+xt*.\f*
+\p
+\v 9 Тоді \add диявол\add* повів Його до Єрусалима й, поставивши на покрівлю Храму, сказав Йому:
+\p ―Якщо Ти Син Божий, кинься вниз із цього місця,
+\v 10 бо написано:
+\q1 «Ангелам Своїм Він віддасть наказ про Тебе,
+\q2 щоб охороняли Тебе».
+\m
+\v 11 А також:
+\q1 «На своїх долонях вони понесуть Тебе,
+\q2 щоб не спіткнулася нога Твоя об камінь».\f + \fr 4:11 \ft \+xt Див. Пс. 90:11, 12\+xt*.\f*
+\p
+\v 12 Ісус сказав у відповідь:
+\p \wj ―Сказано: «Не спокушай Господа Бога твого!»\wj*\f + \fr 4:12 \ft \+xt Див. Повт. 6:16\+xt*.\f*
+\p
+\v 13 Закінчивши всі ці спокушання, диявол залишив Його до \add певного\add* часу.
+\s1 Початок служіння в Галілеї
+\p
+\v 14 Ісус повернувся в силі Духа до Галілеї, і чутка про Нього розійшлася по всій околиці.
+\v 15 Він навчав у їхніх синагогах, і всі Його прославляли.
+\s1 Назарет не приймає Ісуса
+\p
+\v 16 \add Ісус\add* прийшов до Назарета, у місто, де Він виріс. У день Суботній, за Своїм звичаєм, увійшов у синагогу й встав, щоб читати.
+\v 17 Йому дали книгу пророка Ісаї, і Він, розгорнувши її, знайшов місце, де було написано:
+\q1
+\v 18 \wj «Дух Господній на Мені,\wj*
+\q2 \wj тому що Він помазав Мене,\wj*
+\q2 \wj щоб звіщати Добру Звістку бідним,\wj*
+\q1 \wj послав Мене проголосити свободу полоненим\wj*
+\q2 \wj і сліпим прозріння,\wj*
+\q2 \wj визволити зневолених,\wj*
+\q1
+\v 19 \wj проповідувати рік Господнього милосердя».\wj*\f + \fr 4:19 \ft \+xt Див. Іс. 61:1, 2\+xt*.\f*
+\p
+\v 20 І, згорнувши книгу, віддав її служителю та сів. Очі всіх у синагозі були звернені на Нього.
+\p
+\v 21 Тоді Він почав говорити до них:
+\p \wj ―Сьогодні здійснилося Писання, яке ви чули.\wj*
+\p
+\v 22 Усі присутні говорили добре про Нього й дивувалися словам благодаті, які Він казав. Вони запитували:
+\p ―Хіба це не син Йосифа?
+\p
+\v 23 Він сказав їм:
+\p \wj ―Ви, безперечно, скажете Мені це прислівʼя: «Лікарю, спочатку зцілися Сам! Зроби тут, на своїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі».\wj*
+\p
+\v 24 І продовжив:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на своїй батьківщині.\wj*
+\v 25 \wj Та істинно кажу вам: багато вдів було за днів Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців і коли настав великий голод на всій землі,\wj*
+\v 26 \wj але до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську.\wj*
+\v 27 \wj І багато прокажених було в Ізраїлі за часів пророка Єлисея, але жоден із них не очистився, окрім Неємана-сирійця.\wj*\f + \fr 4:27 \ft \+xt Див. 2 Цар. 5:1-14\+xt*.\f*
+\p
+\v 28 Почувши це, усі в синагозі наповнилися гнівом.
+\v 29 Вони піднялися, вивели Його з міста та повели до краю гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоби скинути Його.
+\v 30 Але \add Ісус\add*, пройшовши крізь натовп, віддалився.
+\s1 Ісус виганяє нечистого духа
+\p
+\v 31 І прийшов Він до галілейського міста Капернаума та навчав людей у Суботу.
+\v 32 Усі дивувалися Його вченню, бо слова Його мали владу.
+\p
+\v 33 У синагозі був чоловік, котрий мав демона, нечистого духа, і він голосно закричав:
+\p
+\v 34 ―Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе з Назарета? Ти прийшов знищити нас? Я знаю, Хто Ти – Святий Божий!
+\p
+\v 35 Але Ісус наказав йому:
+\p \wj ―Замовкни та вийди з нього!\wj*
+\p І демон, кинувши його на середину, вийшов із нього, не заподіявши йому жодної шкоди.
+\p
+\v 36 Усіх охопило здивування, і казали одне до одного: «Що це за вчення таке, що владою та силою наказує нечистим духам, і вони виходять?»
+\p
+\v 37 І розійшлася чутка про Ісуса по всіх навколишніх місцях.
+\s1 Зцілення багатьох хворих
+\p
+\v 38 Вийшовши з синагоги, \add Ісус\add* пішов у дім Симона. А теща Симона була в сильній гарячці; і попросили Його за неї.
+\v 39 Підійшовши до неї, Він наказав гарячці \add відійти\add*, і \add хвороба\add* залишила її. Жінка негайно встала та почала прислуговувати їм.
+\p
+\v 40 Коли заходило сонце, усі, хто мав хворих на різні недуги, приводили їх до Ісуса, і, покладаючи руки на кожного, Він зцілив їх.
+\v 41 З багатьох вигнав демонів, але вони викрикували: «Ти – Син Божий!» Він же не дозволяв демонам говорити, бо вони знали, що Він – Христос.
+\s1 Ісус проповідує в Юдеї
+\p
+\v 42 На світанку Він вийшов та пішов у пустинне місце. Люди шукали Його й, коли знайшли, намагалися затримати, щоб Він не йшов від них.
+\v 43 Але Він казав їм: \wj «І в інших містах Я повинен звіщати Добру Звістку про Царство Боже, адже для цього Я посланий».\wj*
+\p
+\v 44 І продовжував проповідувати в синагогах Юдеї.
+\c 5
+\s1 Покликання перших учнів
+\p
+\v 1 Одного разу, коли \add Ісус\add* знаходився біля озера Генезарет і натовп людей тиснувся до Нього, аби слухати Слово Боже,
+\v 2 Він побачив два човни, що стояли біля берега. А рибалки, вийшовши з них, чистили сіті.
+\v 3 \add Ісус\add* увійшов до одного з човнів, який належав Симонові, попросив його відплисти трохи від берега й, присівши, навчав людей із човна.
+\p
+\v 4 Коли ж закінчив говорити, сказав Симонові:
+\p \wj ―Відпливи на глибину, та закиньте сіті для лову.\wj*
+\p
+\v 5 Симон сказав у відповідь:
+\p ―Наставнику, ми цілу ніч працювали та нічого не впіймали, але за Твоїм словом я закину сіті.
+\p
+\v 6 Зробивши це, піймали так багато риби, що сіті почали рватись.
+\v 7 Вони покликали й своїх товаришів з іншого човна, щоб прийшли допомогти їм. Ті прийшли й наповнили рибою обидва човни так, що вони стали потопати.
+\p
+\v 8 Побачивши це, Симон Петро припав до колін Ісуса та промовив:
+\p ―Господи, відійди від мене, бо я людина грішна!
+\p
+\v 9 Адже страх охопив його й усіх, хто був із ним, від такої кількості спійманої риби,
+\v 10 а також Якова та Івана, синів Зеведеєвих, котрі були спільниками Симона.
+\p І промовив Ісус до Симона:
+\p \wj ―Не бійся, віднині будеш ловити людей.\wj*
+\p
+\v 11 Витягнувши човни на берег, вони залишили все та пішли за Ним.
+\s1 Зцілення прокаженого
+\p
+\v 12 Коли \add Ісус\add* перебував в одному місті, прийшов до нього чоловік, що був увесь покритий проказою. Побачивши Ісуса, він впав долілиць та просив Його, кажучи:
+\p ―Господи, якщо хочеш, Ти можеш мене очистити.
+\p
+\v 13 \add Ісус\add* простягнув руку, доторкнувся до нього й промовив:
+\p \wj ―Хочу, будь чистим!\wj*
+\p І вмить проказа залишила його.
+\p
+\v 14 \add Ісус\add* наказав йому:
+\p \wj ―Нікому не кажи про це, але йди, покажи себе священникові та принеси жертву за своє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідчення.\wj*\f + \fr 5:14 \ft \+xt Див. Лев. 13:49\+xt*.\f*
+\p
+\v 15 Однак звістка про Ісуса розходилася ще більше, і багато людей приходило до Нього послухати та отримати зцілення від своїх хвороб.
+\v 16 Він же відходив у пустелю та молився там.
+\s1 Зцілення паралізованого
+\p
+\v 17 Одного дня, коли \add Ісус\add* навчав людей, були там фарисеї та вчителі Закону, що прийшли з усіх сіл Галілеї та Юдеї, а також з Єрусалима; і сила Господня була з Ним, щоби зцілювати,
+\v 18 І ось декілька людей принесли на носилках паралізованого та хотіли внести його й поставити перед Ісусом.
+\v 19 Не маючи можливості внести його через натовп, вони залізли на дах та спустили його разом із носилками через отвір у покрівлі на середину, прямо перед Ісусом.
+\v 20 Побачивши їхню віру, Він промовив: \wj «Друже, прощаються тобі гріхи твої!»\wj*
+\p
+\v 21 Книжники та фарисеї почали розмірковувати кажучи: «Хто Він такий, що богохульствує? Хто може прощати гріхи, окрім Самого Бога?»
+\p
+\v 22 Але Ісус, знаючи їхні думки, відповів: \wj «Чому ви так роздумуєте у ваших серцях?\wj*
+\v 23 \wj Що легше сказати: „Прощаються тобі гріхи твої!“ чи „Встань і ходи!“?\wj*
+\v 24 \wj Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи».\wj* І промовив до паралізованого: \wj «Кажу тобі: встань, візьми свої носилки та йди додому!»\wj*
+\p
+\v 25 Той відразу ж встав перед ними, узяв те, на чому лежав, і пішов додому, прославляючи Бога.
+\v 26 Усіх охопив подив, і почали прославляти Бога. Сповнені страхом, вони говорили: «Дивовижні речі ми бачили сьогодні!»
+\s1 Покликання Левія
+\p
+\v 27 Після цього \add Ісус\add* вийшов та побачив митника, на імʼя Левій, що сидів при збиранні мита, і сказав йому: \wj «Іди за Мною!»\wj*
+\p
+\v 28 Залишивши все, той піднявся й пішов за Ісусом.
+\p
+\v 29 І влаштував Йому Левій у своєму домі велику гостину; там було багато митників та інших, що сиділи з Ісусом за столом.
+\p
+\v 30 А фарисеї та книжники нарікали, кажучи Його учням:
+\p ―Чому ви їсте та пʼєте разом із митниками й грішниками?
+\p
+\v 31 Ісус же відповів їм:
+\p \wj ―Не здорові потребують лікаря, а хворі.\wj*
+\v 32 \wj Я прийшов покликати до покаяння не праведних, а грішників.\wj*
+\s1 Питання про піст
+\p
+\v 33 Тоді вони сказали Йому:
+\p ―Учні Івана часто постяться та моляться, так роблять і фарисеї, а Твої їдять і пʼють!
+\p
+\v 34 Ісус відповів:
+\p \wj ―Чи можете друзів нареченого змусити постити, доки наречений з ними?\wj*
+\v 35 \wj Але настануть дні, коли наречений забереться від них, і тоді поститимуть у ті дні.\wj*
+\p
+\v 36 Він розповів їм притчу:
+\p \wj ―Ніхто не розриває нової одежі, щоби з неї пришити латку до старої одежі, бо й нову розірве, і до старої не пасує латка з нової.\wj*
+\v 37 \wj Ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино розірве їх і виллється, а бурдюки пропадуть.\wj*
+\v 38 \wj Але молоде вино треба вливати в нові бурдюки.\wj*
+\v 39 \wj І ніхто, випивши старого вина, не захоче молодого, бо каже: «Старе краще!»\wj*
+\c 6
+\s1 Ісус – Господь Суботи
+\p
+\v 1 Одного разу в Суботу \add Ісус\add* зі своїми учнями проходив через засіяні поля пшениці. Вони збирали колосся та, розтираючи їх руками, їли \add зерна\add*.
+\p
+\v 2 Тоді деякі з фарисеїв сказали:
+\p ―Чому ви робите те, чого не дозволено робити в Суботу?
+\p
+\v 3 Ісус у відповідь сказав їм:
+\p \wj ―Ви не читали, що зробив Давид,\wj*\f + \fr 6:3 \ft \+xt Див. 1 Сам. 21:1-6\+xt*.\f* \wj коли зголоднів він, а також і ті, що були з ним?\wj*
+\v 4 \wj Як увійшов у Дім Божий, узяв та зʼїв хліби покладання, і як дав і тим, хто був із ним, хоча їх не дозволено було їсти нікому, окрім священників?\wj*\f + \fr 6:4 \ft \+xt Див. Вих. 20:8-10; Повт. 5:12-14\+xt*.\f*
+\p
+\v 5 І додав:
+\p \wj ―Син Людський – Господь Суботи.\wj*
+\s1 Ісус зцілює в Суботу
+\p
+\v 6 Довелося ж і в іншу Суботу увійти Йому в синагогу й навчати. Там був чоловік, у якого права рука всохла.
+\v 7 Книжники та фарисеї уважно стежили за Ісусом, чи буде Він зцілювати в Суботу, щоб знайти обвинувачення проти Нього.
+\v 8 Але Він, знаючи їхні думки, сказав чоловікові, що мав всохлу руку: \wj «Підведися й стань посередині!»\wj* Той піднявся й став.
+\p
+\v 9 Ісус промовив до них: \wj «Я питаю вас: що дозволено робити в Суботу – добро чи зло? Спасти життя чи згубити?»\wj*
+\p
+\v 10 І, поглянувши на них усіх, сказав чоловікові: \wj «Простягни свою руку!»\wj* Той зробив це, і його рука була зцілена.
+\v 11 Вони ж розлютилися та \add почали\add* радитись між собою, як вчинити з Ісусом.
+\s1 Обрання дванадцятьох апостолів
+\p
+\v 12 У ті дні \add Ісус\add* вийшов на гору, щоб молитись, і провів усю ніч у молитві до Бога.
+\v 13 Коли настав день, Він покликав учнів і обрав дванадцятьох, яких назвав апостолами:
+\b
+\li1
+\v 14 Симона, якого назвав Петром,
+\li1 Андрія, його брата,
+\li1 Якова,
+\li1 Івана,
+\li1 Филипа,
+\li1 Варфоломія,
+\li1
+\v 15 Матвія,
+\li1 Фому,
+\li1 Якова, сина Алфеєвого,
+\li1 Симона, званого Зилотом,
+\li1
+\v 16 Юду, \add сина\add* Якова,
+\li1 і Юду Іскаріота, котрий потім став зрадником.
+\s1 Проповідь на рівнині
+\p
+\v 17 \add Ісус\add*, зійшовши разом із ними з гори, зупинився на рівному місці. Великий натовп Його учнів і велика кількість народу зі всієї Юдеї, Єрусалима та приморського Тира й Сидона
+\v 18 прийшли послухати Його та отримати зцілення від хвороб. Ті, що страждали від нечистих духів, теж були зцілені.
+\v 19 Весь натовп хотів доторкнутися до Ісуса, бо від Нього виходила сила, яка зцілювала всіх.
+\p
+\v 20 \add Ісус\add*, звівши очі на Своїх учнів, почав говорити:
+\q1 \wj «Блаженні бідні,\wj*
+\q2 \wj бо ваше є Царство Боже.\wj*
+\q1
+\v 21 \wj Блаженні голодні нині,\wj*
+\q2 \wj бо будете насичені.\wj*
+\q1 \wj Блаженні, що плачете тепер,\wj*
+\q2 \wj бо ви зрадієте.\wj*
+\q1
+\v 22 \wj Блаженні ви, коли люди зненавидять вас,\wj*
+\q2 \wj коли проженуть вас, ображатимуть вас\wj*
+\q2 \wj і відкидатимуть ваше імʼя як щось погане\wj*
+\q3 \wj через Сина Людського.\wj*
+\p
+\v 23 \wj Радійте того дня й веселіться, бо велика ваша нагорода на небі. Так само робили з пророками їхні батьки.\wj*
+\q1
+\v 24 \wj Але горе вам, багатії,\wj*
+\q2 \wj бо ви вже отримали всю вашу втіху.\wj*
+\q1
+\v 25 \wj Горе вам, ситі нині,\wj*
+\q2 \wj бо будете голодувати.\wj*
+\q1 \wj Горе вам, що радієте нині,\wj*
+\q2 \wj бо будете плакати й ридати.\wj*
+\q1
+\v 26 \wj Горе вам, коли про вас говоритимуть добре всі люди,\wj*
+\q2 \wj бо так робили лжепророкам їхні батьки.\wj*
+\s1 Любов до ворогів
+\p
+\v 27 \wj Але вам, хто слухає, Я кажу: любіть ворогів ваших, робіть добро тим, хто ненавидить вас;\wj*
+\v 28 \wj благословляйте тих, хто проклинає вас; моліться за тих, хто кривдить вас.\wj*
+\v 29 \wj Тому, хто вдарив тебе по щоці, підстав і другу, а тому, хто забирає твій верхній одяг, не забороняй взяти й сорочку.\wj*
+\v 30 \wj Кожному, хто просить у тебе, дай, і від того, хто забере твоє, не проси назад.\wj*
+\v 31 \wj Як бажаєте, щоб вам робили люди, так само й ви робіть їм.\wj*
+\p
+\v 32 \wj Якщо ви любите \+add тільки\+add* тих, хто любить вас, яка вам за це дяка? Адже й грішники люблять тих, хто любить їх.\wj*
+\v 33 \wj І якщо ви робите добро \+add тільки\+add* тим, хто вам робить добро, яка вам за це дяка? Грішники так само роблять.\wj*
+\v 34 \wj І якщо позичаєте \+add тільки\+add* тим, від кого сподіваєтесь отримати, яка вам за це дяка? Грішники так само позичають, щоб отримати стільки ж.\wj*
+\v 35 \wj Але ви любіть ворогів ваших, робіть добро й позичайте, не очікуючи нічого. І буде вам велика нагорода, будете синами Всевишнього, бо Він добрий до невдячних та злих.\wj*
+\v 36 \wj Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.\wj*
+\s1 Не судіть інших
+\p
+\v 37 \wj Не судіть, і вас не судитимуть! Не засуджуйте, то й вас не засудять! Прощайте, то й вам проститься!\wj*
+\v 38 \wj Давайте, і вам дадуть; доброю мірою, притиснутою, струснутою і переповненою дадуть вам. Бо якою мірою міряєте ви, такою ж виміряють і вам».\wj*
+\p
+\v 39 Він також розповів їм притчу: \wj «Чи може сліпий водити сліпого? Чи не впадуть обидва в яму?\wj*
+\v 40 \wj Учень не вищий за свого вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель.\wj*
+\p
+\v 41 \wj Чому ж ти дивишся на скалку в оці твого брата, а колоди у своєму оці не помічаєш?\wj*
+\v 42 \wj Як можеш сказати братові своєму: „Брате, дозволь вийняти скалку з твого ока“, якщо сам у твоєму оці колоди не бачиш? Лицеміре, витягни спочатку колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока твого брата.\wj*
+\s1 Дерево пізнається за його плодом
+\p
+\v 43 \wj Немає доброго дерева, яке приносило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке б приносило добрий плід.\wj*
+\v 44 \wj Бо кожне дерево пізнається за його плодом: не збирають смокви з терну й винограду з ожини.\wj*
+\v 45 \wj Добра людина з доброї скарбниці свого серця виносить добро, а погана людина з лихого скарбу свого серця виносить зло. Адже чим переповнене серце, те говорять її вуста.\wj*
+\s1 Розумний та нерозумний будівничий
+\p
+\v 46 \wj Чому кличете Мене: „Господи! Господи!“, а не робите того, що Я кажу?\wj*
+\v 47 \wj Скажу вам, до кого подібний кожний, хто приходить до Мене, чує слова Мої та виконує їх.\wj*
+\v 48 \wj Він подібний до чоловіка, що, будуючи свій дім, вкопав глибоко та поклав основу на камені. Коли прийшла злива, і потік вдарив у той дім, то не зміг його похитнути, бо він був добре збудований.\wj*
+\v 49 \wj А той, хто слухає й не виконує, схожий на чоловіка, який збудував свій дім на землі, без основи. Коли вдарив потік, то він відразу впав, і руйнування того дому було велике».\wj*
+\c 7
+\s1 Віра сотника
+\p
+\v 1 Коли \add Ісус\add* закінчив говорити до народу, який слухав Його, то зайшов до Капернаума.
+\v 2 Раб одного сотника, яким він дорожив, тяжко захворів і був при смерті.
+\v 3 Почувши про Ісуса, сотник надіслав до Нього юдейських старійшин просити Його, щоб прийшов зцілити раба.
+\v 4 Прийшовши до Ісуса, вони щиро благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти зробив це для нього,
+\v 5 бо він любить наш народ і побудував нам синагогу».
+\p
+\v 6 Ісус пішов разом із ними. І коли Він був недалеко від дому, сотник надіслав своїх друзів сказати Йому: «Господи, не турбуйся, бо я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах.
+\v 7 Тому й себе я не вважав гідним, щоби прийти до Тебе, але скажи \add лише\add* слово, і одужає мій слуга.
+\v 8 Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою підлеглих воїнів. Кажу одному: „Іди!“ – і він іде, а іншому: „Прийди!“ – і він приходить, і рабу моєму: „Зроби це!“ – і він робить».
+\p
+\v 9 Почувши це, Ісус здивувався, обернувся до народу, що йшов за Ним, та промовив: \wj «Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої великої віри».\wj*
+\p
+\v 10 Повернувшись додому, посланці знайшли раба здоровим.
+\s1 Ісус воскрешає сина вдови
+\p
+\v 11 Наступного дня \add Ісус\add* пішов до міста, що зветься Наїн; разом із Ним ішли Його учні та великий натовп.
+\v 12 Коли ж Він наблизився до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; разом із нею було чимало народу з міста.
+\v 13 Побачивши її, Господь змилосердився над нею й сказав: \wj «Не плач!»\wj*
+\p
+\v 14 І, підійшовши, торкнувся труни, а ті, що її несли, зупинилися. Тоді \add Ісус\add* промовив: \wj «Юначе! Кажу тобі, встань!»\wj*
+\v 15 Мертвий піднявся, сів та почав говорити. І \add Ісус\add* віддав його матері.
+\p
+\v 16 Усіх охопив страх, і прославляли Бога, кажучи: «Великий пророк зʼявився між нами!» і «Бог прийшов на допомогу своєму народові!»
+\p
+\v 17 І розійшлася ця звістка про Нього по всій Юдеї та по всій тій країні.
+\s1 Посланці від Івана Хрестителя
+\p
+\v 18 Учні Івана сповістили його про все це. І він, прикликавши двох своїх учнів,
+\v 19 надіслав їх до Господа спитати:
+\p ―Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?
+\p
+\v 20 Прийшовши до Нього, чоловіки сказали:
+\p ―Іван Хреститель надіслав нас до Тебе спитати: «Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?»
+\p
+\v 21 Саме тоді Він зцілив багатьох від хвороб, недуг та злих духів і багатьом сліпим дарував зір.
+\p
+\v 22 У відповідь Він сказав:
+\p \wj ―Ідіть і скажіть Іванові те, що ви бачили та чули: сліпі прозрівають, каліки ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві оживають, а бідним проповідується Добра Звістка.\wj*
+\v 23 \wj І блаженний той, хто не спокуситься через Мене.\wj*
+\s1 Свідчення Ісуса про Івана Хрестителя
+\p
+\v 24 Коли посланці Івана відійшли, \add Ісус\add* почав говорити народові про Івана: \wj «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, розхитану вітром?\wj*
+\v 25 \wj На кого ви виходили дивитись? На людину, одягнену в мʼяку одежу? Але ж ті, що розкішно одягаються й живуть у розкоші, знаходяться в царських палацах.\wj*
+\v 26 \wj То на кого ви ходили дивитись? На пророка? Так, Я кажу вам, навіть більше, ніж на пророка!\wj*
+\v 27 \wj Він той, про кого написано:\wj*
+\q1 \wj „Ось Я посилаю Мого посланця перед обличчям Твоїм,\wj*
+\q2 \wj який приготує дорогу перед Тобою“.\wj*\f + \fr 7:27 \ft \+xt Див. Мал. 3:1\+xt*.\f*
+\m
+\v 28 \wj Кажу вам: нема більшого за Івана серед народжених жінками, але найменший у Царстві Божому більший за нього».\wj*
+\p
+\v 29 Весь народ, а також і митники, що слухали Його, визнавши справедливість Бога, хрестились хрещенням Івана.
+\v 30 А фарисеї та законники відкинули волю Божу про себе й не хрестились у нього.
+\p
+\v 31 \wj «Із ким Мені порівняти людей з цього покоління,\wj* – сказав \add Ісус\add*, – \wj і на кого вони схожі?\wj*
+\v 32 \wj Схожі на дітей, котрі сидять на базарі та кличуть одне одного, кажучи:\wj*
+\q1 \wj „Ми грали вам на сопілці,\wj*
+\q2 \wj а ви не танцювали.\wj*
+\q1 \wj Ми співали вам жалібні пісні,\wj*
+\q2 \wj а ви не плакали“.\wj*
+\m
+\v 33 \wj Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба й не пʼє вина, а ви кажете: „Має демона!“\wj*
+\v 34 \wj Прийшов Син Людський, Який їсть і пʼє, а ви кажете: „Ось чоловік – ненажера й пʼяниця, приятель митників та грішників“.\wj*
+\v 35 \wj Однак мудрість виправдана всіма її дітьми».\wj*
+\s1 Ісус у домі фарисея Симона
+\p
+\v 36 Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним. Зайшовши в дім фарисея, \add Ісус\add* сів за стіл.
+\v 37 І ось одна жінка з того міста, яка була грішницею, дізналася, що Він сидить за столом у домі фарисея. Вона принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром
+\v 38 та, припавши до ніг \add Ісуса\add* ззаду, плачучи, почала слізьми обмивати Його ноги й волоссям своєї голови витирати їх, цілувала Його ноги й мастила миром.
+\p
+\v 39 Побачивши це, фарисей, який запросив \add Ісуса\add*, подумав собі:
+\p ―Якби Він був пророком, то знав би, що жінка, яка торкається до Нього, – грішниця.
+\p
+\v 40 Тоді Ісус звернувся до нього:
+\p \wj ―Симоне, маю тобі щось сказати!\wj*
+\p Той відповів:
+\p ―Говори, Учителю!
+\p
+\v 41 \wj У одного позикодавця було двоє боржників: один був винен пʼятсот динаріїв\wj*\f + \fr 7:41 \ft Динарій був звичайною платою за робочий день.\f*\wj , а інший – пʼятдесят.\wj*
+\v 42 \wj Та оскільки вони не мали, чим віддати, він простив обох. Отже, хто з них буде любити його більше?\wj*
+\p
+\v 43 Симон відповів:
+\p ―Я думаю, що той, якому більше простив.
+\p \add Ісус\add* відповів:
+\p \wj ―Правильно ти розсудив.\wj*
+\p
+\v 44 І, обернувшись до жінки, сказав Симонові:
+\p \wj ―Бачиш цю жінку? Я зайшов у твій дім, а ти не дав Мені води для ніг, вона ж своїми слізьми обмила Мої ноги та волоссям обтерла їх.\wj*
+\v 45 \wj Ти не привітав Мене поцілунком, а вона, відколи Я зайшов, не перестає цілувати Мої ноги.\wj*
+\v 46 \wj Ти не намастив Моєї голови олією, а вона миром намастила Мої ноги.\wj*
+\v 47 \wj Тому кажу тобі: прощаються її численні гріхи, бо вона багато полюбила, а кому мало прощається, той мало любить.\wj*
+\p
+\v 48 \add Потім Ісус\add* промовив до неї:
+\p \wj ―Прощаються гріхи твої!\wj*
+\p
+\v 49 А всі, хто сидів із Ним за столом, почали думати про себе: «Хто Він такий, що й гріхи прощає?»
+\p
+\v 50 Він же сказав жінці:
+\p \wj ―Віра твоя спасла тебе, іди з миром.\wj*
+\c 8
+\s1 Жінки супроводжують Ісуса
+\p
+\v 1 Після цього Він проходив через міста та села, проповідуючи Добру Звістку Царства Божого. Разом із Ним були Його дванадцятеро \add учнів\add*
+\v 2 і деякі жінки, котрі були зцілені від злих духів та хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім демонів,
+\v 3 Іванна – дружина Хузи, наставника Ірода, Сусанна й багато інших, котрі служили Йому, чим мали.
+\s1 Притча про сіяча
+\p
+\v 4 Коли зібрався великий натовп і \add люди\add* з кожного міста приходили до Нього, Він розповів цю притчу:
+\p
+\v 5 \wj «Сіяч вийшов сіяти своє насіння. І коли він сіяв, деякі \+add зерна\+add* впали біля дороги та були затоптані, а птахи небесні повидзьобували їх.\wj*
+\v 6 \wj Інші впали на каміння та, зійшовши, висохли, бо не мали вологи.\wj*
+\v 7 \wj Ще інші впали поміж терни й росли разом із ними, але колючки заглушили їх.\wj*
+\v 8 \wj А інші впали в добру землю, вони виросли й принесли врожай стократний».\wj*
+\p Сказавши це, Він вигукнув: \wj «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»\wj*
+\p
+\v 9 Учні запитали \add Ісуса\add*, що означає ця притча.
+\v 10 Він відповів: \wj «Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим \+add говорю\+add* притчами, щоб\wj*
+\q1 \wj „дивлячись, не бачили\wj*
+\q2 \wj і, слухаючи, не розуміли“.\wj*\f + \fr 8:10 \ft \+xt Див. Іс. 6:9\+xt*.\f*
+\p
+\v 11 \wj Ось що означає ця притча: насіння – це Слово Боже.\wj*
+\v 12 \wj Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили та не спаслися.\wj*
+\v 13 \wj Те, що впало на камінь, – це ті, що, почувши, з радістю приймають Слово, але не мають коріння й вірують до певного часу, а коли приходить випробування, то відпадають.\wj*
+\v 14 \wj Те, що впало поміж терни, – це ті, що чують, але з часом турботи, багатство та життєві задоволення придушують їх, і плід їхній не дозріває.\wj*
+\v 15 \wj Те, що впало в хорошу землю, – це ті, що, почувши Слово, зберігають його в доброму та щирому серці та в терпінні приносять врожай.\wj*
+\s1 Притча про світильник
+\p
+\v 16 \wj Ніхто, запаливши світильник, не покриває його посудиною й не ставить під ліжко, але ставить на поставець, щоб усі, що входять, бачили світло.\wj*
+\v 17 \wj Бо немає нічого прихованого, що не стало б явним, і нічого таємного, що не стало б відомим і не виявилося б.\wj*
+\v 18 \wj Тому будьте уважні, як слухаєте, бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».\wj*
+\s1 Мати та брати Ісуса
+\p
+\v 19 Прийшли Його мати та брати й не могли підійти до Нього через натовп.
+\p
+\v 20 І сказали Йому:
+\p ―Твоя мати й Твої брати стоять надворі та бажають бачити Тебе.
+\p
+\v 21 Він сказав їм у відповідь:
+\p \wj ―Мати та брати Мої – це ті, що слухають Слово Боже й виконують його.\wj*
+\s1 Ісус заспокоює бурю
+\p
+\v 22 Одного дня \add Ісус\add* та Його учні увійшли в човен, і Він сказав їм: \wj «Переплиньмо на другий бік озера».\wj*
+\p І вони вирушили.
+\v 23 Коли вони пливли, Він заснув. Аж раптом на озері здійнялася велика буря. Вода почала заливати їх, і вони були в небезпеці.
+\p
+\v 24 Приступивши, учні розбудили \add Ісуса\add*, кажучи:
+\p ―Наставнику, Наставнику, ми гинемо!
+\p Він прокинувся, наказав вітрові та хвилям зупинитися, і настала тиша.
+\p
+\v 25 Тоді сказав їм:
+\p \wj ―Де ваша віра?\wj*
+\p Вони ж, налякані та здивовані, говорили один до одного:
+\p ―Хто Він такий, що наказує, а вітер і вода підкоряються Йому?
+\s1 Ісус звільняє одержимого
+\p
+\v 26 І припливли вони в землю Герасинську, що знаходиться навпроти Галілеї.
+\v 27 Коли Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік із міста, який упродовж багатьох років мав демонів. Багато часу він вже не носив одежі та мешкав не в домі, а у гробницях.
+\p
+\v 28 Побачивши Ісуса, він закричав, упав перед Ним та голосно промовив:
+\p ―Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.
+\p
+\v 29 Бо \add Ісус\add* наказав нечистому духові вийти з цього чоловіка. Багато разів демон хапав його, та, попри те, що звʼязували його ланцюгами та кайданами, оберігаючи його, він все одно розривав окови, і демон гнав його в пустелю.
+\p
+\v 30 Ісус спитав його:
+\p \wj ―Як тебе звати?\wj*
+\p ―Легіон, – відповів той, бо багато демонів увійшло в нього.
+\v 31 І вони благали \add Ісуса\add*, щоб Він не повелів їм іти в Безодню.
+\p
+\v 32 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. Демони просили \add Ісуса\add*, щоб дозволив їм увійти в них, і Він дозволив.
+\v 33 Демони, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо кинулося з кручі в озеро та потонуло.
+\p
+\v 34 Побачивши, що сталося, свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах.
+\v 35 \add Люди\add* вийшли подивитися, що сталося, і коли підійшли до Ісуса, то знайшли чоловіка, з якого вийшли демони, він був одягнений, при здоровому глузді й сидів біля Ісусових ніг. \add Побачивши це\add*, вони злякалися.
+\v 36 Ті, хто бачив, розповідали, як було врятовано біснуватого.
+\v 37 Тоді всі люди з Герасинської околиці просили \add Ісуса\add*, щоб Він залишив їх, адже були охоплені великим страхом. Він же увійшов у човен і повернувся.
+\p
+\v 38 Чоловік, з якого вийшли демони, просив \add Ісуса\add* взяти його з собою, але Він відпустив його, сказавши:
+\v 39 \wj «Повернися до себе додому та розкажи, як багато зробив для тебе Бог».\wj*
+\p Той пішов і по всьому місту проповідував, як багато зробив для нього Ісус.
+\s1 Донька Яіра і жінка, яка доторкнулася до одежі Ісуса
+\p
+\v 40 Коли Ісус повернувся, Його зустрів великий натовп, бо всі чекали на Нього.
+\v 41 І ось прийшов чоловік, на імʼя Яір, який був керівником синагоги, і, впавши долілиць до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому,
+\v 42 бо його єдина донька, яка мала років дванадцять, захворіла й була при смерті. Коли Він пішов, то натовп звідусіль тиснув на Нього.
+\p
+\v 43 І була там одна жінка, яка вже дванадцять років страждала на кровотечу. Вона витратила все, що мала, на лікарів, але ніхто не зміг її зцілити.
+\v 44 Підійшовши ззаду, вона доторкнулася до краю Його одежі, і вмить зупинилася її кровотеча.
+\p
+\v 45 Ісус запитав:
+\p \wj ―Хто доторкнувся до Мене?\wj*
+\p Коли ж ніхто не зізнався, Петро сказав:
+\p ―Наставнику, натовп тісниться навколо Тебе.
+\p
+\v 46 Ісус же відповів:
+\p \wj ―Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла від Мене.\wj*
+\p
+\v 47 Жінка, побачивши, що не зможе втаїтися, тремтячи, підійшла та, впавши перед Ним, зізналася перед усім народом, чому доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.
+\v 48 Ісус же сказав їй: \wj «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром».\wj*
+\p
+\v 49 Коли Він ще говорив, прийшов хтось із \add дому\add* керівника синагоги та сказав:
+\p ―Твоя донька померла, не турбуй Учителя!
+\p
+\v 50 Ісус же, почувши це, сказав Яіру:
+\p \wj ―Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасенна!\wj*
+\p
+\v 51 Прийшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти з Ним, окрім Петра, Івана, Якова та батька й матері дитини.
+\v 52 Усі плакали та ридали над нею. Він же сказав їм: \wj «Не плачте, бо вона не померла, а спить».\wj*
+\p
+\v 53 Але вони почали глузувати з Нього, бо знали, що дівчина померла.
+\v 54 \add Ісус\add* же узяв її за руку й голосно промовив: \wj «Дитино, встань!»\wj*
+\v 55 Дух її повернувся до неї, і вмить вона піднялася. Він наказав дати їй їсти.
+\v 56 Батьки \add дитини\add* дуже здивувалися, але Він наказав нікому не казати про те, що сталося.
+\c 9
+\s1 Служіння дванадцятьох
+\p
+\v 1 Скликавши дванадцятьох, Він дав їм силу та владу виганяти всіх демонів і зцілювати всі хвороби.
+\v 2 І послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих.
+\v 3 Він промовив до них:
+\p \wj «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, ні двох сорочок не майте.\wj*
+\v 4 \wj Коли ж увійдете в якийсь дім, там залишайтесь і звідти йдіть далі.\wj*
+\v 5 \wj Якщо десь вас не приймуть, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»\wj*
+\p
+\v 6 Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
+\s1 Іродова занепокоєність
+\p
+\v 7 Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;
+\v 8 інші \add казали\add*, що це зʼявився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.
+\v 9 Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
+\s1 Ісус годує пʼять тисяч
+\p
+\v 10 Повернувшись, апостоли розповіли \add Ісусові\add* про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
+\v 11 Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.
+\v 12 Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали:
+\p ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.
+\p
+\v 13 Але Він сказав їм:
+\p \wj ―Ви дайте їм їсти!\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Ми не маємо нічого, крім пʼяти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.
+\p
+\v 14 А було там близько пʼяти тисяч чоловіків.
+\p \add Ісус\add* промовив до Своїх учнів:
+\p \wj ―Розсадіть їх групами приблизно по пʼятдесят.\wj*
+\p
+\v 15 Вони так і зробили, і розсадили всіх людей.
+\v 16 Він же, узявши пʼять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав учням, щоб розділили між людьми.
+\v 17 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять кошиків залишків.
+\s1 Свідчення Петра про Ісуса
+\p
+\v 18 Одного разу, коли \add Ісус\add* молився на самоті й разом із Ним були лише учні, Він запитав їх:
+\p \wj ―За кого вважають Мене люди?\wj*
+\p
+\v 19 Вони відповіли:
+\p ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного зі стародавніх пророків, що воскрес.
+\p
+\v 20 Він же запитав:
+\p \wj ―А ви за кого Мене вважаєте?\wj*
+\p Петро відповів:
+\p ―Ти Христос Божий!
+\s1 Ісус звіщає Свою смерть та воскресіння
+\p
+\v 21 Тоді Він наказав їм нікому не розповідати про це.
+\p
+\v 22 Далі додав: \wj «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».\wj*
+\p
+\v 23 Потім промовив до всіх:
+\p \wj «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та щодня слідує за Мною.\wj*
+\v 24 \wj Бо хто хоче спасти своє життя, той загубить його, а хто втратить життя своє заради Мене, той спасе його.\wj*
+\v 25 \wj Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а саму себе занапастить або згубить?\wj*
+\v 26 \wj Хто посоромиться Мене та Моїх слів, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.\wj*
+\v 27 \wj Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого».\wj*
+\s1 Преображення Ісуса
+\p
+\v 28 А приблизно через вісім днів після цих слів, \add Ісус\add* узяв із Собою Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб молитися.
+\v 29 Під час молитви вигляд Його обличчя змінився, і одежа \add стала\add* білою та блискучою.
+\v 30 І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним – це були Мойсей та Ілля.
+\v 31 Вони зʼявились у славі та розмовляли з Ним про Його відхід, який Він мав завершити в Єрусалимі.
+\v 32 Петро й ті, що були з Ним, заснули, але, прокинувшись, побачили Його славу та цих двох чоловіків, які стояли з Ним.
+\v 33 Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі».
+\p Він не знав, що говорить.
+\v 34 Коли він це казав, зʼявилася хмара, яка накрила їх. Вони ж злякалися, коли увійшли в хмару.
+\v 35 З хмари промовив голос: «Це Син Мій обраний, Його слухайте!»
+\p
+\v 36 Коли ж пролунав голос, Ісус залишився Сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не казали про те, що бачили.
+\s1 Зцілення хлопчика, одержимого злим духом
+\p
+\v 37 Наступного дня, після того, як вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Його.
+\p
+\v 38 І ось один чоловік із натовпу вигукнув:
+\p ―Учителю, благаю, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний.
+\v 39 \add Нечистий\add* дух хапає його, і він зненацька кричить, і катує його \add дух\add* аж до піни. Насилу відходить, залишаючи його безсилим.
+\v 40 Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
+\p
+\v 41 Ісус у відповідь сказав:
+\p \wj ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!\wj*
+\p
+\v 42 Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові \add відійти\add*, зцілив дитину та віддав її батькові.
+\v 43 Усі були вражені Божою величчю.
+\s1 Ісус удруге звіщає Свою смерть
+\p Коли всі дивувалися всьому, що робив \add Ісус\add*, Він промовив до своїх учнів:
+\v 44 \wj «Вкладіть ці слова у ваші вуха: Син Людський буде виданий у руки людські».\wj*
+\p
+\v 45 Однак учні не зрозуміли цих слів: вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а спитати Його про ці слова боялися.
+\s1 Хто найбільший?
+\p
+\v 46 Потім \add учні\add* почали роздумувати між собою, хто з них найбільший.
+\v 47 Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину, поставив її біля Себе
+\v 48 та промовив до них:
+\p \wj ―Той, хто прийме цю дитину в імʼя Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.\wj*
+\s1 Хто не проти вас, той за вас
+\p
+\v 49 Іван відповів:
+\p ―Наставнику, ми бачили когось, хто Твоїм імʼям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
+\p
+\v 50 Ісус відповів:
+\p \wj ―Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.\wj*
+\s1 Самарянське село не приймає Ісуса
+\p
+\v 51 Коли наближався час Йому бути взятим на небо, Він рішуче пішов до Єрусалима.
+\v 52 І надіслав перед Собою вісників. Вони зайшли до одного самарянського села, щоб приготувати все для Нього.
+\v 53 Але мешканці Його не прийняли, бо Він ішов до Єрусалима.
+\v 54 Побачивши це, учні Його, Яків та Іван, сказали:
+\p ―Господи, хочеш, ми накажемо, щоб зійшов вогонь із неба та спалив їх, як це зробив Ілля?
+\p
+\v 55 \add Ісус\add*, обернувшись до них, заборонив їм та сказав:
+\p \wj ―Не знаєте, якого ви духа,\wj*
+\v 56 \wj бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати їх!\wj*
+\p І пішли до іншого села.
+\s1 Ціна учнівства
+\p
+\v 57 Коли вони йшли дорогою, хтось сказав \add Ісусові\add*:
+\p ―Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!
+\p
+\v 58 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.\wj*
+\p
+\v 59 А іншому сказав:
+\p \wj ―Іди за Мною!\wj*
+\p Але той відповів:
+\p ―Господи, дозволь мені спочатку піти поховати мого батька!
+\p
+\v 60 Тоді \add Ісус\add* сказав:
+\p \wj ―Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди звіщати Царство Боже!\wj*
+\p
+\v 61 Інший сказав:
+\p ―Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з моїми домашніми!
+\p
+\v 62 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Ніхто з тих, хто поклав руку на плуг та озирається назад, не придатний для Царства Божого!\wj*
+\c 10
+\s1 Служіння сімдесяти учнів
+\p
+\v 1 Після того Господь призначив інших сімдесятьох\f + \fr 10:1 \ft У деяких рукописах: \fqa сімдесят два. \ft Дивись також \+xt вірш 17|LUK 10:17\+xt*.\f* \add учнів\add* і надіслав їх по двоє перед Собою в усі міста та місцевості, куди Він мав іти.
+\p
+\v 2 І сказав їм: \wj «Жнива насправді великі, а робітників мало, тож просіть Господа жнив, щоб послав робітників на жнива Свої.\wj*
+\p
+\v 3 \wj Ідіть! Ось Я посилаю вас, як ягнят між вовків.\wj*
+\v 4 \wj Не беріть ні гаманця, ні торбини, ні взуття й нікого в дорозі не вітайте.\wj*
+\v 5 \wj Коли ж увійдете в якийсь дім, то спочатку скажіть: „Мир цьому дому!“\wj*
+\v 6 \wj І якщо там є син миру, то спочине на ньому ваш мир, а коли ні, то повернеться до вас.\wj*
+\v 7 \wj Залишайтеся в тому ж домі, їжте та пийте те, що дадуть вам, бо робітник достойний своєї платні. Не переходьте з дому в дім.\wj*
+\p
+\v 8 \wj А коли зайдете в якесь місто та приймуть вас, то їжте \+add все\+add*, що покладуть перед вами.\wj*
+\v 9 \wj Зціляйте в ньому хворих і кажіть їм: „Наблизилось до вас Царство Боже!“\wj*
+\v 10 \wj А коли зайдете в якесь місто і не приймуть вас, то, виходячи на вулиці його, кажіть:\wj*
+\v 11 \wj „Навіть пил із вашого міста, який прилип до наших ніг, ми обтрушуємо на свідчення проти вас, але знайте, що наблизилось Царство Боже!“\wj*
+\v 12 \wj Кажу вам: легше буде Содомові в той день \+add суду\+add*, ніж тому місту.\wj*
+\p
+\v 13 \wj Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то вони давно би покаялися, сидячи в мішковині та попелі.\wj*
+\v 14 \wj Проте Тиру та Сидону легше буде на суді, ніж вам.\wj*
+\v 15 \wj І ти, Капернауме,\wj*
+\q1 \wj чи будеш піднесений до неба?\wj*
+\q2 \wj Ні, ти до пекла зійдеш!\wj*\f + \fr 10:15 \ft Буквально: \fqa ти до царства мертвих зійдеш.\f*
+\p
+\v 16 \wj Той, хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відмовляється від вас, від Мене відмовляється. Хто ж відмовляється від Мене, той відмовляється від Того, Хто надіслав Мене».\wj*
+\s1 Повернення сімдесяти учнів
+\p
+\v 17 Сімдесят \add учнів\add* повернулися й радісно сказали:
+\p ―Господи, навіть демони підкоряються нам в імʼя Твоє.
+\p
+\v 18 А Він сказав їм:
+\p \wj ―Я бачив сатану, котрий падав із неба, наче блискавка.\wj*
+\v 19 \wj Ось даю вам владу наступати на змій і скорпіонів, і на всяку силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.\wj*
+\v 20 \wj Однак не радійте, що духи вам підкоряються, а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.\wj*
+\s1 Радість Ісуса
+\p
+\v 21 У той час \add Ісус\add* зрадів Святим Духом та промовив: \wj «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, за те, що Ти приховав це від мудрих та розумних і відкрив дітям. Так, Отче, бо такою була Твоя добра воля.\wj*
+\p
+\v 22 \wj Усе Мені було доручено Моїм Отцем. Ніхто не знає, Хто є Син, окрім Отця, і Хто є Отець, окрім Сина й того, кому Син хоче відкрити».\wj*
+\p
+\v 23 І, повернувшись до учнів, промовив тільки до них:
+\p \wj ―Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите.\wj*
+\v 24 \wj Бо кажу вам: багато пророків та царів бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, та почути те, що ви чуєте, і не почули.\wj*
+\s1 Добрий самарянин
+\p
+\v 25 І ось один учитель Закону піднявся та, спокушаючи Його, сказав:
+\p ―Учителю, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
+\p
+\v 26 \add Ісус\add* відповів йому:
+\p \wj ―Що в Законі написано? Як читаєш?\wj*
+\p
+\v 27 Він відповів:
+\p ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всією силою своєю, і всім розумом своїм»\f + \fr 10:27 \ft \+xt Див. Повт. 6:5\+xt*.\f* і «ближнього свого – як самого себе».\f + \fr 10:27 \ft \+xt Див. Лев. 19:18\+xt*.\f*
+\p
+\v 28 \add Ісус\add* же сказав:
+\p \wj ―Правильно ти відповів, роби так і будеш жити!\wj*
+\p
+\v 29 Але той, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові:
+\p ―А хто мій ближній?
+\p
+\v 30 Ісус відповів:
+\p \wj ―Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон та потрапив до рук розбійників, котрі роздягли його, побили та пішли далі, залишивши його напівмертвим.\wj*
+\v 31 \wj Випадково тією ж дорогою проходив священник і, побачивши його, пройшов повз нього.\wj*
+\v 32 \wj Також і левіт, прийшовши на те місце, подивився й пішов далі.\wj*
+\v 33 \wj Але один самарянин, який був у подорожі, підійшов і, побачивши його, зглянувся над ним.\wj*
+\v 34 \wj Він підійшов, перевʼязав йому рани, намастивши їх олією та вином, поклав його на свою худобину та привіз до заїжджого двору, де доглядав за ним.\wj*
+\v 35 \wj Наступного дня, відʼїжджаючи, дав два динарії господареві та сказав: «Подбай про нього, а якщо витратиш на нього більше, я поверну тобі, коли вертатимусь».\wj*
+\p
+\v 36 \wj Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?\wj*
+\p
+\v 37 Він відповів:
+\p ―Той, хто зглянувся над ним.
+\p Ісус сказав:
+\p \wj ―Іди та роби так само.\wj*
+\s1 Ісус відвідує Марту та Марію
+\p
+\v 38 Коли вони подорожували далі, то зайшли до одного села, де жінка, на імʼя Марта, прийняла Його у свій дім.
+\v 39 У неї була сестра, на імʼя Марія, яка сіла біля ніг Господа та слухала Його слова.
+\p
+\v 40 Марта була зайнята багатьма приготуваннями й, підійшовши, сказала:
+\p ―Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.
+\p
+\v 41 Господь відповів їй:
+\p \wj ―Марто, Марто, ти турбуєшся та клопочешся багатьма речами,\wj*
+\v 42 \wj але потрібне одне. Марія обрала кращу частку, яка не відбереться від неї.\wj*
+\c 11
+\s1 Ісус навчає учнів молитися
+\p
+\v 1 Одного разу \add Ісус\add* молився, і, коли Він закінчив, один з учнів промовив до Нього:
+\p ―Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів!
+\p
+\v 2 Він промовив:
+\p \wj ―Коли молитесь, то кажіть:\wj*
+\q1 \wj «Отче наш, Що на небесах,\wj*\f + \fr 11:2 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa наш, що на небесах.\f*
+\q2 \wj нехай святиться імʼя Твоє!\wj*
+\q1 \wj Нехай прийде Царство Твоє!\wj*
+\q2 \wj Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі!\wj*\f + \fr 11:2 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі!\f*
+\q1
+\v 3 \wj Хліб наш щоденний дай нам кожного дня.\wj*
+\q1
+\v 4 \wj І прости нам гріхи наші,\wj*
+\q2 \wj бо і ми прощаємо всім боржникам нашим.\wj*
+\q1 \wj І не введи нас у спокусу,\wj*
+\q2 \wj але визволи нас від лукавого».\wj*\f + \fr 11:4 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa але визволи нас від лукавого.\f*
+\p
+\v 5 І сказав їм:
+\p \wj ―Хто з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі та скаже йому: «Друже, позич мені три хліби,\wj*
+\v 6 \wj бо мій приятель прийшов до мене з дороги, і я не маю, що йому дати».\wj*
+\v 7 \wj А той зсередини відповів би йому: «Не турбуй мене! Двері вже зачинені, і діти мої зі мною в ліжку. Не можу я піднятися й дати тобі».\wj*
+\v 8 \wj Кажу вам: якщо він не встане та не дасть йому заради дружби, то все одно через наполегливість його підведеться й дасть усе, чого той потребує.\wj*
+\p
+\v 9 \wj Тому Я кажу вам: просіть – і буде дано вам; шукайте – і знайдете; стукайте – і відчинять вам!\wj*
+\v 10 \wj Бо кожен, хто просить, отримує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчинять.\wj*
+\v 11 \wj Котрий з вас, батьків, коли син просить хліба, замість хліба подасть йому камінь, і коли просить риби, замість риби подасть йому гадюку?\wj*
+\v 12 \wj Або чи дасть йому скорпіона, коли той просить яйце?\wj*
+\v 13 \wj Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте давати добрі дари вашим дітям, то наскільки більше ваш Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього!\wj*
+\s1 Ісус та Вельзевул
+\p
+\v 14 Одного разу \add Ісус\add* вигнав демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий \add чоловік\add* заговорив; і весь натовп дивувався цьому.
+\p
+\v 15 Та деякі з них говорили:
+\p ―\add Силою\add* Вельзевула, володаря демонів, Він виганяє демонів.
+\p
+\v 16 Інші ж, випробовуючи \add Його\add*, вимагали знамення з неба.
+\p
+\v 17 Але Він, знаючи їхні думки, відповів:
+\p \wj ―Кожне царство, розділене в собі, буде спустошене, і дім, розділений в собі, впаде.\wj*
+\v 18 \wj Якщо ж сатана розділився в собі самому, як встоїть його царство?\wj* \add Питаю це\add*, \wj бо кажете, що Вельзевулом Я виганяю демонів.\wj*
+\v 19 \wj Якщо ж Я виганяю демонів Вельзевулом, то ким виганяють ваші сини? Тому вони будуть вашими суддями.\wj*
+\v 20 \wj Але якщо Я пальцем Божим виганяю демонів, то прийшло до вас Царство Боже.\wj*
+\v 21 \wj Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці.\wj*
+\v 22 \wj Коли ж нападає сильніший за нього й перемагає його, то забирає все його озброєння, на яке він покладався, і потім ділить здобич.\wj*
+\p
+\v 23 \wj Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.\wj*
+\s1 Повернення нечистого духа
+\p
+\v 24 \wj Коли нечистий дух виходить із людини, то йде в місця безводні шукати відпочинку й, не знаходячи, каже: «Повернусь я у дім свій, звідки вийшов».\wj*
+\v 25 \wj І, повернувшись, знаходить його заметеним та прибраним.\wj*
+\v 26 \wj Тоді він іде й бере інших сімох духів, гірших за себе, і входять та живуть там. І для людини останнє стає гіршим за попереднє.\wj*
+\s1 Справжнє благословення
+\p
+\v 27 Коли \add Ісус\add* це казав, одна жінка з натовпу голосно промовила:
+\p ―Блаженна мати, яка носила та годувала Тебе.
+\p
+\v 28 Він відповів:
+\p \wj ―Справді блаженні ті, що слухають Слово Боже та виконують його.\wj*
+\s1 Вимагання знамення
+\p
+\v 29 Коли зібралося багато народу, Він почав говорити:
+\p \wj ―Цей рід – рід лукавий! Він шукає знамення, та не дасться йому знамення, хіба що тільки знамення Йони.\wj*
+\v 30 \wj Бо як Йона став для ніневійців знаменням, так буде й Син Людський для цього роду.\wj*
+\v 31 \wj Цариця Півдня встане на суд із людьми цього роду й засудить їх, бо вона прийшла з далекого краю землі послухати Соломонову мудрість, а ось тут Хтось більший за Соломона\wj*\f + \fr 11:31 \ft Буквально: \fqa щось більше за Соломона.\f*\wj .\wj*
+\v 32 \wj Люди Ніневії встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялись через проповідь Йони, а ось тут Хтось більший за Йону\wj*\f + \fr 11:32 \ft Буквально: \fqa щось більше за Йону.\f*\wj .\wj*
+\s1 Світло тіла
+\p
+\v 33 \wj Ніхто, запаливши світильник, не ставить його у потайне місце або під посудину, але ставить на поставець, щоб усі, що входять, бачили світло.\wj*
+\v 34 \wj Світлом для тіла є око. Якщо твоє око буде здорове, то й все твоє тіло буде наповнене світлом, коли ж воно недуже, то й тіло твоє в темряві.\wj*
+\v 35 \wj Отже, пильнуй, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою.\wj*
+\v 36 \wj Якщо ж усе твоє тіло наповнене світлом і немає жодної темної частини, то все буде світле так, ніби світильник освітлює тебе сяйвом.\wj*
+\s1 Обвинувачення книжників та фарисеїв
+\p
+\v 37 Коли Він закінчив говорити, один фарисей запросив Його до себе пообідати. \add Ісус\add* зайшов та сів за стіл.
+\v 38 Фарисей же здивувався, побачивши, що перед обідом Він перш не обмився.
+\v 39 Тоді Господь промовив до нього:
+\p \wj ―Ось ви, фарисеї, очищуєте чашу та посуд ззовні, а всередині ви повні здирництва та лукавства.\wj*
+\v 40 \wj Нерозумні! Чи Той, Хто створив зовнішнє, не створив і внутрішнє?\wj*
+\v 41 \wj Тож дайте милостиню з того, що всередині, ось тоді все буде чисте для вас.\wj*
+\p
+\v 42 \wj Але горе вам, фарисеї, що даєте десятину з мʼяти, рути й з усякого зілля, але обминаєте справедливість та любов Божу. І це належить робити, і тим не нехтувати.\wj*
+\p
+\v 43 \wj Горе вам, фарисеї, що любите почесні місця в синагогах та привітання на ринках.\wj*
+\p
+\v 44 \wj Горе вам, бо ви – як невидимі гроби, поверх яких люди ходять і не знають цього.\wj*
+\p
+\v 45 Один з учителів Закону відповів \add Ісусові\add*:
+\p ―Учителю, кажучи це, Ти й нас ображаєш!
+\p
+\v 46 Але Він відповів:
+\p \wj ―Горе й вам, учителям Закону, бо ви накладаєте на людей тягар, який важко нести, самі ж навіть пальцем не доторкнетеся до нього.\wj*
+\p
+\v 47 \wj Горе вам, бо ви будуєте гробниці пророкам, яких убили ваші батьки.\wj*
+\v 48 \wj Цим ви свідчите, що схвалюєте вчинки ваших батьків. Вони їх вбивали, а ви будуєте їм \+add гробниці\+add*.\wj*
+\v 49 \wj Тому Бог у своїй мудрості сказав: «Надішлю до них пророків та апостолів, і декого з них убʼють, а декого будуть переслідувати».\wj*
+\v 50 \wj І тому цей рід буде відповідати за пролиту кров усіх пророків, які були вбиті від початку всесвіту,\wj*
+\v 51 \wj від крові Авеля до крові Захарії, убитого між Храмом та жертовником. Кажу вам: цей рід відповість за все.\wj*
+\p
+\v 52 \wj Горе вам, учителі Закону, бо ви взяли ключі пізнання: самі не ввійшли й тим, хто бажає ввійти, заборонили.\wj*
+\p
+\v 53 Коли \add Ісус\add* вийшов \add звідти\add*, фарисеї та книжники почали критикувати Його та спокушати відносно багатьох речей.
+\v 54 Вони спостерігали за Ним, аби упіймати Його на слові.
+\c 12
+\s1 Ісус засуджує лицемірство
+\p
+\v 1 Тим часом зібралися тисячі людей, так що тиснули одне одного. \add Ісус\add* почав говорити в першу чергу до учнів:
+\p \wj ―Стережіться закваски фарисейської, якою є лицемірство.\wj*
+\v 2 \wj Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і нічого таємного, що не стало б відомим.\wj*
+\v 3 \wj Тому все, що ви казали в темряві, буде почуте при світлі, і все, що говорили на вухо в окремій кімнаті, буде проповідуватися з дахів.\wj*
+\s1 Кого треба боятись
+\p
+\v 4 \wj Кажу вам, Моїм друзям: не бійтеся тих, хто, вбиваючи тіло, потім більш нічого заподіяти не може.\wj*
+\v 5 \wj Я вкажу вам, Кого треба боятися: бійтеся Того, Хто, вбивши, має силу кинути до Геєни. Так, кажу вам: Цього треба боятися.\wj*
+\v 6 \wj Чи не продаються пʼять горобців за два асарії\wj*\f + \fr 12:6 \ft Дрібна монета, яка дорівнювала 1​16 частині динарія. Динарій був звичайною платою за робочий день.\f*\wj ? І все ж, жоден із них не забутий Богом.\wj*
+\v 7 \wj А на вашій голові навіть волосся пораховане. Не бійтеся: ви набагато цінніші за горобців.\wj*
+\s1 Визнання Ісуса перед людьми
+\p
+\v 8 \wj Кажу вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими.\wj*
+\v 9 \wj Але того, хто зречеться Мене перед людьми, зрікусь і Я перед ангелами Божими.\wj*
+\v 10 \wj Кожному, хто скаже слово проти Сина Людського, проститься, але тому, хто богохульствує проти Святого Духа, не проститься.\wj*
+\p
+\v 11 \wj Коли поведуть вас на суд у синагоги, до керівників та до влад, не турбуйтеся про те, як вам відповідати й що говорити,\wj*
+\v 12 \wj бо в той час Дух Святий навчить, що треба говорити.\wj*
+\s1 Притча про багатого безумця
+\p
+\v 13 Хтось із натовпу сказав Йому:
+\p ―Учителю, скажи моєму братові, щоб розділив зі мною спадщину.
+\p
+\v 14 Він відповів:
+\p \wj ―Чоловіче, хто поклав Мене суддею або посередником між вами?\wj*
+\p
+\v 15 Далі промовив до них:
+\p \wj ―Дивіться уважно та стережіться всякої жадібності, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.\wj*
+\p
+\v 16 \add Ісус\add* розповів їм притчу:
+\p \wj ―В одного заможного чоловіка гарно вродила земля.\wj*
+\v 17 \wj І він почав міркувати, кажучи сам до себе: «Що мені робити? Немає куди зібрати мій врожай».\wj*
+\p
+\v 18 \wj І сказав: «Ось що я зроблю: зруйную старі амбари та збудую більші, і в мене буде достатньо місця, щоби зібрати все зерно та все моє добро.\wj*
+\v 19 \wj Тоді я скажу моїй душі: „Тепер у тебе багато добра на багато років! Відпочивай, їж, пий та веселися“».\wj*
+\v 20 \wj Але Бог відповів: «Безумцю! Цієї ж ночі заберуть у тебе душу твою. Кому дістанеться те, що ти приготував?»\wj*
+\v 21 \wj Так станеться з кожним, хто збирає для себе й не багатіє в Бога.\wj*
+\s1 Піклування та тривога
+\p
+\v 22 Потім Він промовив до своїх учнів:
+\p \wj ―Тому Я кажу вам: не турбуйтеся про життя – що будете їсти, ні про тіло – що будете вдягати.\wj*
+\v 23 \wj Бо життя не більше за їжу, а тіло – за одяг.\wj*
+\v 24 \wj Погляньте на воронів: вони не сіють і не жнуть, не мають скарбниць та амбарів, і все ж Бог їх годує. Наскільки ж ви цінніші за цих птахів!\wj*
+\v 25 \wj І хто з вас, турбуючись, може додати до свого зросту хоч лікоть?\wj*
+\v 26 \wj Якщо ви навіть і найменшого зробити не можете, чому турбуєтесь про інше?\wj*
+\p
+\v 27 \wj Подивіться, як ростуть лілії: вони не працюють і не прядуть. Та Я кажу вам: навіть Соломон у всій своїй величі не одягався так, як будь-яка з них.\wj*
+\v 28 \wj Якщо ж Бог так одягає траву на полі, котра сьогодні є, а завтра буде кинута у вогонь, то наскільки краще Він одягне вас, маловіри?\wj*
+\v 29 \wj Не шукайте, що вам їсти та пити, і не турбуйтеся про це.\wj*
+\v 30 \wj Бо все це язичники цього світу шукають, але ваш Отець знає, що потребуєте.\wj*
+\v 31 \wj Краще шукайте Царства Його, а все це додасться вам.\wj*
+\p
+\v 32 \wj Не бійся, мале стадо, бо Отець ваш із радістю дає вам Царство.\wj*
+\v 33 \wj Продавайте майно ваше й давайте милостиню. Робіть собі гаманці, котрі не зношуються, – невичерпний скарб на небі, куди злодій не закрадається і де міль не точить.\wj*
+\v 34 \wj Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце.\wj*
+\s1 Притча про пильність слуг
+\p
+\v 35 \wj Будьте завжди готові – одяг підперезаний та світильник запалений.\wj*
+\v 36 \wj Будьте подібні до людей, що чекають на повернення свого господаря з весілля, щоб, коли він прийде й постукає, негайно відчинити йому.\wj*
+\v 37 \wj Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що вони пильнують. Істинно кажу вам: тоді він сам, підперезавшись, посадить їх за стіл та, підійшовши, буде служити їм.\wj*
+\v 38 \wj І якщо він прийде о другій або о третій сторожі\wj*\f + \fr 12:38 \ft У римлян ніч ділилася на чотири сторожі (з шостої години вечора до шостої ранку: 6–9, 9–12, 12–3, 3–6).\f*\wj , блаженні ті, кого він знайде так само.\wj*
+\v 39 \wj Тож знайте, що якби господар дому знав, о якій сторожі приходить злодій, він не дозволив би вдертися до свого дому\wj*\f + \fr 12:39 \ft Буквально: \fqa підкопати свого дому.\f*\wj .\wj*
+\v 40 \wj І ви будьте готові, бо Син Людський прийде тієї години, про яку й не думаєте.\wj*
+\p
+\v 41 Тоді Петро сказав:
+\p ―Господи, Ти говориш цю притчу нам чи всім?
+\p
+\v 42 Господь відповів:
+\p \wj ―Хто вірний та розумний управитель, якого господар поставив над іншими своїми слугами, щоб давав їм їжу вчасно?\wj*
+\v 43 \wj Блаженний той раб, якого господар знайде, що він так робить.\wj*
+\v 44 \wj Істинно кажу вам: він поставить його над усім своїм майном.\wj*
+\v 45 \wj Але якщо той раб скаже у своєму серці: «Мій господар запізнюється!» – і почне бити слуг та служниць, їсти, пити та напиватись,\wj*
+\v 46 \wj господар того раба прийде того дня, коли він не сподівається, і о тій годині, якої не знає. Він розітне його та призначить йому місце разом із невірними.\wj*
+\p
+\v 47 \wj Той раб, котрий знав волю господаря свого й не підготувався, ані не зробив того, чого господар бажав, буде сильно побитий.\wj*
+\v 48 \wj А той, хто, не знаючи, зробив щось достойне покарання, буде побитий менше. Від усякого, кому багато дано, багато вимагатимуть, і кому багато повірено, з того більше й спитають.\wj*
+\s1 Ісус – причина розділення
+\p
+\v 49 \wj Я прийшов кинути вогонь на землю, і як Я прагну, щоб він вже розгорівся!\wj*
+\v 50 \wj Я маю хреститися хрещенням, і як Мені важко, поки це не здійсниться.\wj*
+\v 51 \wj Ви вважаєте, що Я прийшов принести мир на землю? Ні, кажу вам, а розділення!\wj*
+\v 52 \wj Бо віднині пʼятеро в одному домі розділяться: троє проти двох, і двоє проти трьох.\wj*
+\v 53 \wj Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти доньки й донька проти матері; свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.\wj*
+\s1 Розпізнавання часу
+\p
+\v 54 Він промовив до народу:
+\p \wj ―Коли ви бачите хмару, яка здіймається на заході, то відразу кажете: «Буде дощ», і так стається.\wj*
+\v 55 \wj А коли південний вітер віє, кажете: «Буде спека», і так стається.\wj*
+\v 56 \wj Лицеміри! Вигляд землі та неба вмієте розпізнавати, так чому ж цей час не розпізнаєте?\wj*
+\p
+\v 57 \wj Чому ви самі не розсудите, що є справедливе?\wj*
+\v 58 \wj Коли ти йдеш зі своїм супротивником до правителя, то доклади зусиль для того, щоб ще в дорозі примиритися з ним, аби він не повів тебе до суду, а суддя не віддав тебе до рук стражника, і стражник не кинув тебе до вʼязниці.\wj*
+\v 59 \wj Кажу тобі: не вийдеш звідти, поки не заплатиш усе до останньої лепти\wj*\f + \fr 12:59 \ft Лепта – це найдрібніша монета, дорівнює 1​128 динарія.\f*\wj .\wj*
+\c 13
+\s1 Покаяння або загибель
+\p
+\v 1 У той час підійшли деякі та розказали \add Ісусові\add* про галілеян, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами.
+\v 2 \add Ісус\add* відповів: \wj «Чи ви думаєте, що ці галілеяни так постраждали, тому що були грішніші за інших галілеян?\wj*
+\v 3 \wj Кажу вам, що ні! Але якщо не покаєтесь, усі загинете так само.\wj*
+\v 4 \wj Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких впала вежа в Силоамі та вбила їх, були більш грішні за всіх, що живуть в Єрусалимі?\wj*
+\v 5 \wj Кажу вам, що ні! Але якщо не покаєтесь, усі так само загинете».\wj*
+\s1 Притча про смоковницю
+\p
+\v 6 Тоді розповів їм таку притчу: \wj «Один чоловік мав у своєму винограднику смоковницю й прийшов до неї шукати плоду, та не знайшов.\wj*
+\v 7 \wj Тоді він промовив до садівника: „Ось я вже три роки приходжу шукати плоду на цій смоковниці й не знаходжу. Зрубай її! Навіщо вона займає землю?“\wj*
+\v 8 \wj Але \+add садівник\+add* відповів: „Господарю, залиши її ще на цей рік. Я обкопаю її довкола та обкладу її добривом.\wj*
+\v 9 \wj Може, принесе плід, якщо ж ні, тоді її зрубаєш“».\wj*
+\s1 Зцілення однієї жінки в Суботу
+\p
+\v 10 \add Ісус\add* навчав у синагозі в Суботу.
+\v 11 І ось там була жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби та не могла випрямитись.
+\v 12 Коли Ісус її побачив, то покликав і сказав:
+\p \wj ―Жінко, ти звільнена від своєї хвороби.\wj*
+\p
+\v 13 Він поклав на неї руки, і вона відразу випрямилась та почала прославляти Бога.
+\p
+\v 14 Тоді керівник синагоги, обурившись через те, що Ісус зцілив у Суботу, промовив до народу:
+\p ―Є шість днів, у які вам належить працювати, ось тоді й приходьте для зцілення, а не в Суботу!
+\p
+\v 15 Але Господь відповів йому:
+\p \wj ―Лицеміри! Чи кожен із вас не відвʼязує вола чи осла свого від стійла в Суботу й не веде напоїти?\wj*
+\v 16 \wj Чи цю жінку, доньку Авраамову, яку сатана звʼязав ось уже вісімнадцять років, не належить визволити з цих пут у день Суботній?\wj*
+\p
+\v 17 Коли Він це промовив, усім Його супротивникам стало соромно, а весь народ радів усім славним вчинкам, які Він робив.
+\s1 Притча про гірчичне зерно
+\p
+\v 18 Далі \add Ісус\add* промовив: \wj «До чого подібне Царство Боже? До чого б Мені його прирівняти?\wj*
+\v 19 \wj Воно подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та кинув у свій город. Зерно виросло та стало деревом, і птахи небесні зробили гнізда на його гілках».\wj*
+\p
+\v 20 І знову промовив: \wj «До чого подібне Царство Боже?\wj*
+\v 21 \wj Воно подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,\wj*\f + \fr 13:21 \ft Приблизно 27 кілограмів.\f* \wj доки все вкисло».\wj*
+\s1 Вузькі двері
+\p
+\v 22 \add Ісус\add* проходив через міста та села, навчаючи людей і прямуючи до Єрусалима.
+\v 23 Хтось Його спитав:
+\p ―Господи, чи мало буде тих, що спасуться?
+\p \add Ісус\add* відповів:
+\p
+\v 24 \wj ―Намагайтесь увійти через вузькі ворота, адже багато тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможуть.\wj*
+\v 25 \wj Коли господар будинку підійметься та зачинить двері, ви, стоячи ззовні, будете стукати в двері та казати: «Господи, відчини нам!» Але Він у відповідь скаже: «Я не знаю вас, звідки ви!»\wj*
+\p
+\v 26 \wj Тоді ви скажете: «Ми їли та пили з Тобою, Ти навчав на наших вулицях».\wj*
+\p
+\v 27 \wj Але Він відповість: «Не знаю вас, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить зло».\wj*
+\p
+\v 28 \wj Там буде плач та скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова й усіх пророків у Царстві Божому, а ви будете вигнані геть.\wj*
+\v 29 \wj Прийдуть люди зі сходу та заходу, з півночі й півдня і сядуть за стіл у Царстві Божому.\wj*
+\v 30 \wj І ось останні будуть першими, а перші – останніми.\wj*
+\s1 Ісус плаче над Єрусалимом
+\p
+\v 31 Тоді підійшли до Нього фарисеї та сказали:
+\p ―Тікай, залиши це місто, бо Ірод хоче вбити Тебе.
+\p
+\v 32 Він відповів:
+\p \wj ―Ідіть та скажіть тій лисиці: «Ось Я виганяю демонів і зціляю сьогодні та завтра, а третього дня закінчу.\wj*
+\v 33 \wj Мені треба сьогодні, завтра та післязавтра продовжити Мій шлях, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом».\wj*
+\p
+\v 34 \wj О, Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і закидуєш камінням посланих до тебе! Скільки разів Я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, але ви не захотіли!\wj*
+\v 35 \wj Ось ваш дім залишається \+add порожнім\+add*. Кажу ж вам: не побачите Мене, доки не скажете: «Благословенний Той, Хто йде в імʼя Господа!»\wj*\f + \fr 13:35 \ft \+xt Див. Пс. 117:26\+xt*.\f*
+\c 14
+\s1 Зцілення чоловіка в Суботу
+\p
+\v 1 Одного разу в Суботу Він прийшов пообідати в дім одного з фарисейських старшин. Вони уважно слідкували за Ним.
+\v 2 І ось перед Ним був чоловік, який хворів на водянку.
+\p
+\v 3 Ісус запитав учителів Закону та фарисеїв:
+\p \wj ―Чи дозволено зцілювати в Суботу?\wj*
+\p
+\v 4 Але вони мовчали. Тоді \add Ісус\add*, доторкнувшись до чоловіка, зцілив його та відпустив.
+\p
+\v 5 До них же промовив:
+\p \wj ―Якщо в когось із вас син або віл впаде в колодязь, хіба ви не витягнете його навіть у день Суботній?\wj*
+\p
+\v 6 Вони не змогли Йому нічого на це відповісти.
+\s1 Урок для гостей та господаря
+\p
+\v 7 Помітивши, як запрошені обирають собі перші місця, Ісус розповів їм притчу:
+\v 8 \wj «Коли хтось запросить тебе на весілля, не сідай на почесне місце, щоб не сталося так, що серед запрошених буде хтось поважніший за тебе.\wj*
+\v 9 \wj Тоді прийде той, хто запросив тебе, та скаже: „Поступися місцем іншому“. І тоді доведеться тобі із соромом зайняти останнє місце.\wj*
+\v 10 \wj Натомість коли будеш запрошений, прийди та сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: „Друже, пересядь на краще місце!“ Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними.\wj*
+\v 11 \wj Бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений».\wj*
+\p
+\v 12 Потім промовив до того, хто запросив Його: \wj «Коли ти влаштовуєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ані багатих сусідів, щоби й вони не запросили тебе, і ти не одержав взаємної відплати.\wj*
+\v 13 \wj Але коли влаштовуєш вечерю, запрошуй бідних, покалічених, кульгавих та сліпих.\wj*
+\v 14 \wj І блаженний будеш, бо вони не мають, чим відплатити тобі, а твоя винагорода буде при воскресінні праведних».\wj*
+\s1 Притча про велику вечерю
+\p
+\v 15 Почувши це, один із тих, що обідав разом із Ним, промовив:
+\p ―Блаженний той, хто буде їсти хліб у Царстві Божому.
+\p
+\v 16 Ісус у відповідь сказав:
+\p \wj ―Один чоловік приготував велику вечерю й запросив багатьох.\wj*
+\v 17 \wj Коли прийшов час, він надіслав свого раба сказати запрошеним: «Приходьте, бо все вже готове».\wj*
+\v 18 \wj Але всі, один за одним, почали відмовлятися. Перший сказав: «Я придбав поле, і мені треба піти й оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!»\wj*
+\p
+\v 19 \wj Другий сказав: «Я придбав пʼять пар волів та йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!»\wj*
+\p
+\v 20 \wj Третій сказав: «Я щойно одружився й тому не можу прийти!»\wj*
+\p
+\v 21 \wj Раб повернувся й про все доповів господареві. Тоді розлютився господар і сказав своєму рабу: «Іди швидко на вулиці й провулки міста та приведи сюди бідних, покалічених, сліпих та кульгавих».\wj*
+\p
+\v 22 \wj І відповів раб: «Господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місця».\wj*
+\p
+\v 23 \wj Тоді господар сказав рабу: «Вийди на дороги й стежки та переконай усіх, кого зустрінеш, прийти, щоб дім мій наповнився.\wj*
+\v 24 \wj Кажу вам: ніхто з тих, кого було запрошено, не їстиме на моїй вечері».\wj*
+\s1 Вимоги до учнівства
+\p
+\v 25 Разом з Ісусом ішло багато людей, та Він, обернувшись, промовив до них:
+\v 26 \wj «Якщо хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька та матері, дружини, дітей, братів та сестер, і навіть свого життя, не може бути Моїм учнем.\wj*
+\v 27 \wj Хто не несе хреста свого й не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учнем.\wj*
+\p
+\v 28 \wj Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде та не порахує всіх витрат, чи має він чим закінчити.\wj*
+\v 29 \wj Щоб, коли покладе основу та не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,\wj*
+\v 30 \wj кажучи: „Цей чоловік почав будувати, але не зміг закінчити!“\wj*
+\p
+\v 31 \wj Або який цар, збираючись на війну проти іншого царя, не сяде та не роздумає, чи зможе з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?\wj*
+\v 32 \wj Якщо ні, то поки той ще далеко, надішле послів до нього просити про мир.\wj*
+\v 33 \wj Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем.\wj*
+\p
+\v 34 \wj Сіль – добра річ, але якщо й сіль втратить солоність, то чим повернути її смак?\wj*
+\v 35 \wj Вона вже не придатна ні для землі, ні для добрива, її викидають геть. Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»\wj*
+\c 15
+\s1 Притча про втрачену вівцю
+\p
+\v 1 Усі митники та грішники приходили до \add Ісуса\add*, щоб послухати Його.
+\v 2 Але фарисеї та книжники нарікали кажучи:
+\p ―Він грішників приймає та їсть разом із ними.
+\p
+\v 3 Тоді Він розповів їм притчу:
+\p
+\v 4 \wj ―Який чоловік із вас, маючи сто овець та загубивши одну з них, не залишить девʼяносто девʼять у пустелі та не піде шукати загублену, доки не знайде її?\wj*
+\v 5 \wj І, знайшовши, з радістю покладе її на свої плечі.\wj*
+\v 6 \wj Прийшовши додому, він покличе своїх друзів та сусідів, кажучи їм: «Радійте зі мною, бо я знайшов мою загублену вівцю».\wj*
+\v 7 \wj Кажу вам: на небі буде більше радості за одного грішника, що кається, ніж за девʼяноста девʼятьох праведників, які не потребують покаяння.\wj*
+\s1 Притча про загублену монету
+\p
+\v 8 \wj Або яка жінка, маючи десять драхм\wj*\f + \fr 15:8 \ft Драхма – монета, яка за вартістю дорівнювала динарію. Це була звичайна плата за робочий день.\f* \wj та загубивши одну з них, не запалює світильника й не замітає в хаті, шукаючи уважно, доки не знайде?\wj*
+\v 9 \wj А знайшовши, кличе приятельок та сусідок і каже: «Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму».\wj*
+\v 10 \wj Такою, кажу вам, є радість ангелів Божих за одного грішника, який кається.\wj*
+\s1 Притча про блудного сина
+\p
+\v 11 Він також сказав:
+\p \wj ―Один чоловік мав двох синів.\wj*
+\v 12 \wj Молодший із них сказав батькові: «Батьку, дай мені мою частину спадщини». І той поділив між ними майно.\wj*
+\v 13 \wj Через декілька днів молодший син, зібравши все, відправився в далекий край і там розтратив усе своє майно, живучи розпусно.\wj*
+\v 14 \wj Коли ж він усе витратив, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.\wj*
+\v 15 \wj І пішов та пристав до одного з жителів того краю, а той послав його на свої поля пасти свиней.\wj*
+\v 16 \wj Він бажав би наїстися хоча б стручками ріжкового дерева, які їли свині, але ніхто не давав йому.\wj*
+\v 17 \wj Опамʼятавшись, він сказав: «Скільки наймитів мого батька мають хліба вдосталь, а я тут помираю з голоду!\wj*
+\v 18 \wj Встану, піду до свого батька та скажу йому: „Батьку, согрішив я проти Неба та проти тебе\wj*
+\v 19 \wj і вже не достойний називатися твоїм сином. Прийми мене, як одного з твоїх наймитів!“»\wj*
+\v 20 \wj І, вставши, пішов до свого батька.\wj*
+\p \wj Коли він був ще далеко, батько побачив його, змилосердився над ним та побіг до нього, обійняв його та почав цілувати.\wj*
+\v 21 \wj Син промовив до нього: «Батьку! Я согрішив проти Неба й проти тебе і вже недостойний називатися твоїм сином!»\wj*
+\p
+\v 22 \wj Батько ж промовив до своїх рабів: «Принесіть швидко найкращу одежу, одягніть його і дайте перстень йому на руку та взуття на ноги!\wj*
+\v 23 \wj Приведіть відгодоване теля та заколіть його! Будемо їсти та веселитись,\wj*
+\v 24 \wj бо цей син мій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся!» І почали веселитися.\wj*
+\p
+\v 25 \wj А старший його син був у полі; і коли, повертаючись із поля, наблизився до дому, почув музику й танці.\wj*
+\v 26 \wj Покликавши одного зі слуг, запитав: «Що це таке?»\wj*
+\v 27 \wj «Твій брат прийшов, – сказав той, – і твій батько заколов відгодоване теля, бо \+add його син\+add* повернувся живий та здоровий».\wj*
+\p
+\v 28 \wj Він розлютився та не схотів увійти в дім. Батько ж його, вийшовши, став його просити.\wj*
+\v 29 \wj Але він відповів своєму батькові: «Я стільки років служив тобі й ніколи не нехтував твоїм наказом, а ти жодного разу не дав мені й козенятка, щоб я повеселився з моїми друзями.\wj*
+\v 30 \wj Але коли прийшов цей син твій, що розтратив твоє майно з блудницями, ти заколов для нього відгодоване теля».\wj*
+\p
+\v 31 \wj \+add Батько\+add* відповів йому: «Дитино, ти завжди зі мною, і все, що в мене є, – твоє.\wj*
+\v 32 \wj Веселитися ж і радіти треба тому, що цей брат твій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся».\wj*
+\c 16
+\s1 Притча про нечесного управителя
+\p
+\v 1 Потім сказав учням:
+\p \wj ―В одного багатого чоловіка був управитель, якого звинуватили в марнотратстві.\wj*
+\v 2 \wj Він покликав його та сказав: «Що це я чую про тебе? Дай мені звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше управляти».\wj*
+\v 3 \wj Управитель подумав: «Що мені робити? Мій господар звільняє мене. Копати – не маю сил, просити – соромно.\wj*
+\v 4 \wj Але я знаю, що робити, щоб, коли мене звільнять з управління, знайшлися люди, які приймуть мене до своїх домівок».\wj*
+\p
+\v 5 \wj Почав він кликати кожного з боржників свого господаря. Першого він запитав: «Скільки ти винен моєму господареві?»\wj*
+\v 6 \wj Той відповів: «Сто мір оливкової олії». І сказав йому: «Візьми швидко свою розписку та запиши пʼятдесят».\wj*
+\v 7 \wj Потім другому сказав: «А ти скільки винен?» Той відповів: «Сто мір пшениці». Він сказав йому: «Візьми свою розписку та пиши вісімдесят».\wj*
+\p
+\v 8 \wj Господар похвалив нечесного управителя за його кмітливість, бо сини цього світу мудріші у справах зі своїм родом, ніж сини світла.\wj*
+\p
+\v 9 \wj Я кажу вам: здобувайте собі приятелів за допомогою неправедного багатства, щоб коли воно мине, вас прийняли у вічні оселі.\wj*
+\v 10 \wj Хто вірний у малому, той вірний і у великому, а невірний у малому, і у великому невірний.\wj*
+\v 11 \wj Отже, якщо ви не були вірні в неправедних багатствах, хто вам довірить справжнє?\wj*
+\v 12 \wj Якщо в чужому не були вірні, хто вам дасть ваше?\wj*
+\p
+\v 13 \wj Жоден слуга не може служити двом господарям, бо одного ненавидітиме, а другого любитиме, або одним буде нехтувати, а іншому буде відданим. Не можете служити Богові та багатству.\wj*
+\p
+\v 14 Почули про це фарисеї, які любили гроші, та глузували з Нього.
+\v 15 Але \add Ісус\add* відповів їм:
+\p \wj ―Ви вдаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне в очах Бога.\wj*
+\s1 Закон і Царство Боже
+\p
+\v 16 \wj Закон та Пророки були до Івана. Відтоді проповідується Добра Звістка Царства Божого, і кожен із зусиллям входить у нього.\wj*
+\v 17 \wj Але скоріше небо та земля зникнуть, ніж одна риска Закону пропаде.\wj*
+\p
+\v 18 \wj Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною та одружується з іншою, перелюбствує; і всякий, хто одружується з розлученою жінкою, чинить перелюб.\wj*
+\s1 Багатий чоловік та Лазар
+\p
+\v 19 \wj Був собі багатий чоловік, який одягався в дорогу та вишукану одежу. Щодня він розкішно бенкетував.\wj*
+\v 20 \wj Біля його воріт лежав убогий, на імʼя Лазар, що весь був у виразках\wj*
+\v 21 \wj і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого. Собаки, підходячи, лизали його рани.\wj*
+\p
+\v 22 \wj Надійшов час, убогий помер, і ангели віднесли його на лоно Авраама. Помер же і багач, і поховали його.\wj*
+\v 23 \wj А в пеклі\wj*\f + \fr 16:23 \ft Буквально: \fqa в царстві мертвих.\f*\wj , будучи в муках, він підняв свої очі та побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні.\wj*
+\v 24 \wj І, закричавши, сказав: «Отче Аврааме! Змилуйся наді мною та пішли Лазаря, нехай умочить кінець свого пальця у воду та прохолодить мій язик, бо я сильно страждаю в цьому полумʼї».\wj*
+\p
+\v 25 \wj Авраам відповів: «Сину! Згадай, що ти за життя свого одержав свої блага, як і Лазар – своє лихо. Тепер же він тішиться, а ти страждаєш.\wj*
+\v 26 \wj І крім того, між нами та вами встановлена велика прірва, щоб ті, які бажають перейти звідси до вас, не могли, і щоб звідти до нас не переходили».\wj*
+\p
+\v 27 \wj Той відповів: «Тоді благаю тебе, отче, пошли Лазаря в дім мого батька,\wj*
+\v 28 \wj бо в мене пʼятеро братів, нехай він засвідчить їм, щоб вони не прийшли в це місце страждання».\wj*
+\p
+\v 29 \wj Авраам відповів: «Вони мають Мойсея та Пророків, нехай їх слухають».\wj*
+\p
+\v 30 \wj Але той відповів: «Ні, отче Аврааме, якщо хтось із мертвих піде до них, то вони покаються!»\wj*
+\p
+\v 31 \wj Тоді Авраам сказав йому: «Якщо Мойсея і Пророків не слухають, то навіть якщо хтось із мертвих воскресне, це їх не переконає».\wj*
+\c 17
+\s1 Про гріх, віру та обовʼязок
+\p
+\v 1 Потім \add Ісус\add* промовив до своїх учнів:
+\p \wj ―Неможливо, щоб спокуси не приходили, але горе тому, через кого приходить \+add спокуса\+add*.\wj*
+\v 2 \wj Для нього було б краще, якби йому повісили млинове жорно на шию й кинули в море, ніж щоб він спокусив одного з цих малих.\wj*
+\v 3 \wj Зважайте на себе! Якщо твій брат согрішить проти тебе, докори йому; а коли він покається, прости його.\wj*
+\v 4 \wj І якщо він согрішить сім разів на день і сім разів прийде й скаже: «Я каюсь», – прости його.\wj*
+\p
+\v 5 Апостоли сказали Господеві:
+\p ―Додай нам віри!
+\p
+\v 6 Господь відповів:
+\p \wj ―Якби ви мали віру, як гірчичне зерно, то сказали б цій шовковиці: «Вирвись із корінням і пересадись у море!», – і вона послухала б вас.\wj*
+\p
+\v 7 \wj Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе овець, скаже йому, коли він повернеться з поля: «Іди мерщій та сідай до столу?»\wj*
+\v 8 \wj А чи не скаже йому радше: «Приготуй мені вечерю та, підперезавшись, прислуговуй мені, поки я буду їсти та пити, а потім їж і пий сам?»\wj*
+\v 9 \wj Чи дякує хазяїн рабу за те, що той виконав наказ?\wj*
+\v 10 \wj Так само й ви, коли зробите все, що вам було доручено, кажіть: «Ми раби недостойні, котрі зробили тільки те, що повинні були зробити».\wj*
+\s1 Зцілення десятьох прокажених
+\p
+\v 11 Ідучи до Єрусалима, \add Ісус\add* проходив між Самарією та Галілеєю.
+\v 12 І коли Він входив в одне село, зустріли Його десятеро прокажених. Вони зупинилися неподалік
+\v 13 та голосно прокричали:
+\p ―Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!
+\p
+\v 14 Побачивши їх, Він сказав:
+\p \wj ―Ідіть та покажіться священникам!\wj*
+\p І, коли вони йшли, очистилися.
+\v 15 Один із них, побачивши, що зцілився, повернувся, голосно прославляючи Бога.
+\v 16 І припав лицем до ніг \add Ісуса\add*, дякуючи Йому. Він був самарянином.
+\p
+\v 17 Ісус промовив:
+\p \wj ―Хіба не десять очистилося? Де ж девʼять?\wj*
+\v 18 \wj Невже жоден із них, окрім цього чужинця, не повернувся віддати славу Богові?\wj*
+\p
+\v 19 Потім сказав йому:
+\p \wj ―Встань та йди, твоя віра спасла тебе!\wj*
+\s1 Прихід Царства Божого
+\p
+\v 20 Фарисеї запитали Його, коли прийде Царство Боже. \add Ісус\add* відповів:
+\p \wj ―Царство Боже прийде непомітно.\wj*
+\v 21 \wj Ніхто не зможе сказати: «Ось воно тут!» або: «Воно там!», бо Царство Боже серед вас.\wj*
+\p
+\v 22 Потім Він промовив до учнів:
+\p \wj ―Прийдуть дні, коли забажаєте побачити бодай один день Сина Людського, але не побачите.\wj*
+\v 23 \wj Скажуть вам: «Ось Він там!» або: «Ось Він тут!» – не ходіть і не біжіть за ними!\wj*
+\v 24 \wj Бо як блискавка, блиснувши, освітлює небо від одного краю до іншого, так буде й Син Людський у день Свій.\wj*
+\v 25 \wj Але перше Йому треба багато страждати та бути відкинутим цим поколінням.\wj*
+\v 26 \wj Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Людського:\wj*
+\v 27 \wj \+add люди\+add* їли, пили, одружувались, виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і прийшов потоп та знищив усіх.\wj*\f + \fr 17:27 \ft \+xt Див. Бут. 6:9\+xt*.\f*
+\p
+\v 28 \wj Так само, як було й за днів Лота: \+add люди\+add* їли, пили, продавали, купували, садили, будували;\wj*
+\v 29 \wj але того дня, коли Лот вийшов із Содома, з неба випав дощ вогню й сірки та знищив їх.\wj*\f + \fr 17:29 \ft \+xt Див. Бут. 19:1-29\+xt*.\f*
+\p
+\v 30 \wj Так буде й того дня, коли Син Людський зʼявиться.\wj*
+\v 31 \wj Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, нехай не сходить за ними; і хто буде в полі, також нехай не вертається назад.\wj*
+\v 32 \wj Памʼятайте про дружину Лота.\wj*\f + \fr 17:32 \ft \+xt Див. Бут. 19:15-17, 26\+xt*.\f*
+\v 33 \wj Хто намагатиметься спасти своє життя, той загубить його; а хто втратить життя, той його збереже.\wj*
+\v 34 \wj Кажу вам, що тієї ночі будуть двоє на одному ліжку: одного буде взято, а другого залишено.\wj*
+\v 35 \wj Дві жінки будуть молоти разом: одну буде взято, а другу залишено.\wj*
+\v 36 \wj Двоє чоловіків будуть у полі: одного візьмуть, а другого залишать.\wj*\f + \fr 17:36 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\p
+\v 37 Вони запитали:
+\p ―Де, Господи?
+\p Ісус відповів:
+\p \wj ―Де буде тіло, там зберуться й орли.\wj*
+\c 18
+\s1 Притча про наполегливу вдову
+\p
+\v 1 Тоді \add Ісус\add* розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
+\p
+\v 2 Він сказав:
+\p \wj ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей.\wj*
+\v 3 \wj У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!»\wj*
+\v 4 \wj Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,\wj*
+\v 5 \wj але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені».\wj*
+\p
+\v 6 І сказав Господь:
+\p \wj ―Почуйте, що каже неправедний суддя!\wj*
+\v 7 \wj Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він?\wj*
+\v 8 \wj Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?\wj*
+\s1 Притча про фарисея та митника
+\p
+\v 9 Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, \add Ісус\add* розповів таку притчу:
+\p
+\v 10 \wj ―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.\wj*
+\v 11 \wj Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.\wj*
+\v 12 \wj Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»\wj*
+\v 13 \wj А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»\wj*
+\v 14 \wj Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.\wj*
+\s1 Ісус благословляє маленьких дітей
+\p
+\v 15 Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них \add та благословив\add*, але учні, побачивши це, забороняли їм.
+\p
+\v 16 Ісус покликав їх до себе й сказав: \wj «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.\wj*
+\v 17 \wj Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»\wj*
+\s1 Багатий керівник
+\p
+\v 18 Один із керівників сказав:
+\p ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне.
+\p
+\v 19 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.\wj*
+\v 20 \wj Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».\wj*\f + \fr 18:20 \ft \+xt Див. Вих. 20:12-16; Повт. 5:16-20\+xt*.\f*
+\p
+\v 21 Він же сказав:
+\p ―Усе це я зберіг змалку.
+\p
+\v 22 Почувши це, Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.\wj*
+\p
+\v 23 Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
+\v 24 Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав:
+\p \wj ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже!\wj*
+\v 25 \wj Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.\wj*
+\p
+\v 26 Ті, що почули це, запитали:
+\p ―Хто ж тоді може бути спасенний?
+\p
+\v 27 \add Ісус\add* відповів:
+\p \wj ―Неможливе для людей – можливе для Бога.\wj*
+\p
+\v 28 Тоді Петро сказав:
+\p ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
+\p
+\v 29 Він відповів:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого\wj*
+\v 30 \wj й не отримав би значно більше в цей час, а в майбутньому віці – вічне життя.\wj*
+\s1 Ісус утретє звіщає Свою смерть та воскресіння
+\p
+\v 31 \add Ісус\add* узяв дванадцятьох та сказав їм: \wj «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського.\wj*
+\v 32 \wj Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього.\wj*
+\v 33 \wj Будуть бичувати Його та вбʼють, але третього дня Він воскресне».\wj*
+\p
+\v 34 Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
+\s1 Зцілення незрячого біля Єрихона
+\p
+\v 35 Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
+\v 36 Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
+\p
+\v 37 Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
+\v 38 Тоді він закричав:
+\p ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
+\p
+\v 39 Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав:
+\p ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
+\p
+\v 40 Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, \add Ісус\add* спитав його:
+\p
+\v 41 \wj ―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе?\wj*
+\p Той відповів:
+\p ―Господи, щоб я знову бачив!
+\p
+\v 42 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе!\wj*
+\p
+\v 43 І він умить прозрів та пішов за \add Ісусом\add*, прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.
+\c 19
+\s1 Ісус та Закхей
+\p
+\v 1 Ісус зайшов у Єрихон та проходив через місто.
+\v 2 І ось один багатий чоловік, на імʼя Закхей, який був старший над митниками,
+\v 3 бажав бачити Ісуса, але через натовп не міг, оскільки був малого зросту.
+\v 4 Тоді побіг уперед та заліз на шовковицю, щоб побачити Ісуса, бо тією дорогою Він мав проходити.
+\p
+\v 5 Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору та промовив до нього:
+\p \wj ―Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Я повинен залишитись у твоєму домі.\wj*
+\p
+\v 6 Той поспішно зліз і радо прийняв Його.
+\p
+\v 7 Побачивши це, усі почали нарікати говорячи:
+\p ―Він зайшов у гостину до грішного чоловіка.
+\p
+\v 8 Закхей же встав та сказав Господеві:
+\p ―Господи! Половину свого майна я віддаю бідним і, якщо когось чимось обманув, повертаю вчетверо.
+\p
+\v 9 Тоді Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Сьогодні спасіння прийшло в цей дім, адже й він син Авраама.\wj*
+\v 10 \wj Бо Син Людський прийшов знайти та спасти загублене.\wj*
+\s1 Притча про десять мін
+\p
+\v 11 Тим, хто це слухав, Ісус розповів притчу, бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже має зʼявитися негайно.
+\p
+\v 12 Отже, Він сказав:
+\p \wj —Один знатний чоловік вирушив у далеку країну, щоб отримати царство та повернутися.\wj*
+\v 13 \wj Покликавши десятьох рабів, він роздав їм десять мін\wj*\f + \fr 19:13 \ft \+tl Міна\+tl* – 100 драхм або 100 динаріїв.\f* \wj і сказав їм: «Вкладіть ці гроші в діло, доки я не повернуся!»\wj*
+\v 14 \wj Але жителі цієї країни ненавиділи його й надіслали посланців слідом за ним, щоб сказати: «Не бажаємо, щоб він царював над нами!»\wj*
+\p
+\v 15 \wj Отримавши царську владу, він повернувся та покликав до себе рабів, котрим роздав гроші, аби дізнатися, який вони отримали прибуток.\wj*
+\p
+\v 16 \wj Перший прийшов і сказав: «Господарю, твоя міна принесла десять мін!»\wj*
+\p
+\v 17 \wj Господар сказав: «Добре, хороший та вірний рабе! За те, що ти був вірний у малому, отримай владу над десятьма містами!»\wj*
+\p
+\v 18 \wj Прийшов другий та сказав: «Господарю, твоя міна принесла пʼять мін!»\wj*
+\p
+\v 19 \wj Господар сказав: «І ти володій пʼятьма містами!»\wj*
+\p
+\v 20 \wj Прийшов третій і сказав: «Господарю, ось твоя міна, яку я зберігав, загорнувши в хустину.\wj*
+\v 21 \wj Я боявся тебе, бо ти жорстока людина: ти береш те, чого не клав, і жнеш там, де не сіяв!»\wj*
+\p
+\v 22 \wj Господар відповів: «Зі слів твоїх тебе судитиму, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру те, чого не поклав, і жну там, де не сіяв?\wj*
+\v 23 \wj Чому ж ти не вклав мого срібла в банк, щоб я, повернувшись, отримав своє з прибутком?»\wj*
+\p
+\v 24 \wj І сказав присутнім: «Заберіть від нього міну й віддайте тому, хто має десять мін».\wj*
+\p
+\v 25 \wj Вони відповіли: «Господарю, він має десять мін!»\wj*
+\p
+\v 26 \wj Кажу вам, – сказав Він, – тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.\wj*
+\v 27 \wj А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте переді мною.\wj*
+\s1 Тріумфальний вхід в Єрусалим
+\p
+\v 28 Сказавши це, Ісус пішов далі в Єрусалим\f + \fr 19:28 \ft Буквально: \fqa пішов попереду, піднімаючись до Єрусалима.\f*.
+\v 29 Коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що зветься Оливною, Він надіслав двох учнів
+\v 30 та сказав: \wj «Ідіть у село, яке перед вами, і як зайдете, то знайдете привʼязане осля, на яке ще ніхто з людей не сідав; відвʼяжіть його й приведіть.\wj*
+\v 31 \wj Якщо хтось спитає вас: „Чому ви відвʼязуєте його?“, скажіть: „Господь потребує його“».\wj*
+\p
+\v 32 Посланці пішли й знайшли все так, як Ісус сказав їм.
+\v 33 Коли вони відвʼязували осля, господарі спитали їх:
+\p ―Чому відвʼязуєте осля?
+\p
+\v 34 Вони відповіли:
+\p ―Господь потребує його!
+\p
+\v 35 І привели осля до Ісуса та, накинувши на нього свій одяг, посадили Ісуса.
+\v 36 Коли Він їхав, \add люди\add* стелили свій одяг по дорозі.
+\v 37 А коли Він наблизився до схилу Оливної гори, безліч учнів почали радісно та голосно прославляти Бога за всі чудеса, які вони бачили.
+\p
+\v 38 Вони викрикували:
+\q1 «Благословенний Цар,
+\q2 Який іде в імʼя Господа!»\f + \fr 19:38 \ft \+xt Див. Пс. 117:26\+xt*.\f*
+\b
+\q1 «Мир на небі й слава на висоті!»
+\p
+\v 39 Деякі фарисеї з натовпу казали Ісусові:
+\p ―Учителю, заборони Своїм учням!
+\p
+\v 40 Але Він відповів:
+\p \wj ―Кажу вам: якщо вони замовкнуть, кричатиме каміння!\wj*
+\p
+\v 41 Коли вони наблизились до Єрусалима й побачили місто, Ісус заплакав над ним.
+\p
+\v 42 Він сказав: \wj «Коли б зрозуміло ти сьогодні, що могло принести тобі мир! Але тепер це приховано від очей твоїх!\wj*
+\v 43 \wj Прийдуть дні, коли вороги твої оточать тебе валом, обляжуть та стиснуть тебе звідусюди!\wj*
+\v 44 \wj Вони знищать тебе та вбʼють твоїх дітей, не залишать каменя на камені в тобі, бо ти не впізнало часу твоїх відвідин».\wj*
+\s1 Очищення Храму
+\p
+\v 45 Ісус увійшов у Храм та вигнав усіх тих, хто продавав і купував \add там\add*.
+\v 46 Він казав їм: \wj «Написано:\wj*
+\q1 \wj „Дім Мій буде Домом Молитви“,\wj*\f + \fr 19:46 \ft \+xt Див. Іс. 56:7\+xt*.\f*
+\q2 \wj а ви зробили з нього „притулок розбійників!“»\wj*\f + \fr 19:46 \ft \+xt Див. Єр. 7:11\+xt*.\f*
+\p
+\v 47 Ісус навчав у Храмі щодня. А первосвященники, книжники та старійшини народу шукали нагоди вбити Його.
+\v 48 Однак не знали, як це зробити, бо весь народ тримався біля Нього, слухаючи Його уважно.
+\c 20
+\s1 Питання про владу Ісуса
+\p
+\v 1 Одного дня, коли \add Ісус\add* навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
+\v 2 й запитали Його:
+\p ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
+\p
+\v 3 \add Ісус\add* сказав їм у відповідь:
+\p \wj ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:\wj*
+\v 4 \wj Іванове хрещення було з Неба чи від людей?\wj*
+\p
+\v 5 Вони ж стали говорити між собою:
+\p ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
+\v 6 Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ побʼє нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
+\p
+\v 7 Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
+\p
+\v 8 Ісус сказав:
+\p \wj ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.\wj*
+\s1 Притча про виноградник та орендарів
+\p
+\v 9 І почав Він розповідати людям таку притчу:
+\p \wj ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.\wj*
+\v 10 \wj Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.\wj*
+\v 11 \wj Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.\wj*
+\v 12 \wj Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з \+add виноградника\+add*.\wj*
+\p
+\v 13 \wj Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю \+add до них\+add* мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»\wj*
+\p
+\v 14 \wj Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вбʼємо його, щоб спадщина дісталася нам!»\wj*
+\v 15 \wj Вони його вивели з виноградника та вбили.\wj*
+\p \wj Що ж зробить із ними господар виноградника?\wj*
+\v 16 \wj Він прийде та вбʼє тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим.\wj*
+\p Тоді ті, хто слухав, сказали:
+\p ―Нехай не станеться так!
+\p
+\v 17 Але \add Ісус\add*, подивившись на них, запитав:
+\p \wj ―Тоді що означає написане:\wj*
+\q1 \wj «Камінь, який відкинули будівничі,\wj*
+\q2 \wj став наріжним каменем»?\wj*\f + \fr 20:17 \ft \+xt Див. Пс. 117:22\+xt*.\f*
+\m
+\v 18 \wj Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.\wj*
+\p
+\v 19 Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити \add Ісуса\add*, але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
+\s1 Плата податків Кесарю
+\p
+\v 20 І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
+\p
+\v 21 Вони запитали Його:
+\p ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
+\v 22 Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
+\p
+\v 23 Зрозумівши їхню хитрість, \add Ісус\add* сказав їм:
+\p
+\v 24 \wj ―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис?\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Кесаря!
+\p
+\v 25 Тоді Він сказав:
+\p \wj ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!\wj*
+\p
+\v 26 Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
+\s1 Питання відносно воскресіння
+\p
+\v 27 Тоді підійшли \add до Ісуса\add* деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння \add з мертвих\add*, і запитали Його:
+\p
+\v 28 ―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
+\v 29 Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
+\v 30 Потім другий
+\v 31 і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
+\v 32 Після всіх померла й жінка.
+\v 33 Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
+\p
+\v 34 Ісус відповів їм:
+\p \wj ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж.\wj*
+\v 35 \wj Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж.\wj*
+\v 36 \wj І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.\wj*
+\v 37 \wj А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полумʼї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.\wj*\f + \fr 20:37 \ft \+xt Див. Вих. 3:6\+xt*.\f*
+\v 38 \wj Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!\wj*
+\p
+\v 39 Деякі з книжників сказали:
+\p ―Учителю, Ти добре сказав!
+\p
+\v 40 І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
+\s1 Чи є Христос Сином Давидовим?
+\p
+\v 41 Потім \add Ісус\add* запитав їх:
+\p \wj ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?\wj*
+\v 42 \wj Сам же Давид каже в книзі Псалмів:\wj*
+\q1 \wj «Господь сказав Господеві моєму:\wj*
+\q2 \wj „Сядь праворуч від Мене,\wj*
+\q1
+\v 43 \wj доки Я не покладу ворогів Твоїх,\wj*
+\q2 \wj як підніжок для Твоїх ніг“».\wj*\f + \fr 20:43 \ft \+xt Див. Пс. 109:1\+xt*.\f*
+\m
+\v 44 \wj Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?\wj*
+\s1 Звинувачення книжників
+\p
+\v 45 Коли весь народ слухав, \add Ісус\add* промовив до учнів:
+\v 46 \wj «Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.\wj*
+\v 47 \wj Вони зʼїдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».\wj*
+\c 21
+\s1 Пожертва вдови
+\p
+\v 1 \add Ісус\add* дивився, як багатії клали свої дари в скарбницю \add Храму\add*.
+\v 2 Побачив Він також і бідну вдову, яка поклала туди дві лепти\f + \fr 21:2 \ft Лепта – це найдрібніша монета, дорівнює 1​128 динарія.\f*.
+\p
+\v 3 І промовив: \wj «Істинно кажу вам: ця бідна вдова поклала більше, ніж усі інші,\wj*
+\v 4 \wj бо всі клали зі свого достатку, а вона зі своєї бідності поклала все, що в неї було на прожиток».\wj*
+\s1 Пророцтво про руйнування Храму
+\p
+\v 5 Коли присутні заговорили про Храм, що він прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, Він сказав:
+\p
+\v 6 \wj ―Прийдуть дні, коли з того, що бачите, не залишиться каменя на камені, який не був би зруйнований.\wj*
+\p
+\v 7 І запитали Його:
+\p ―Учителю, коли це станеться? І яка ознака того, що це має статися?
+\p
+\v 8 Він відповів:
+\p \wj ―Дивіться, щоб ніхто не ввів вас в оману, бо багато хто прийде в імʼя Моє й казатиме: «Це Я!» і «Час наблизився!» Не йдіть за ними!\wj*
+\v 9 \wj Коли почуєте про війни та повстання, не лякайтеся: спочатку все це має статися, але кінець буде не відразу.\wj*
+\p
+\v 10 Тоді сказав їм:
+\p \wj ―Повстане народ проти народу й царство проти царства.\wj*
+\v 11 \wj Будуть сильні землетруси в різних місцях, голод та чума. Будуть відбуватися страшні події та великі знамення на небі.\wj*
+\p
+\v 12 \wj Але перед тим, як все це відбудеться, накладуть на вас руки та переслідуватимуть вас. Видаватимуть вас у синагоги та вʼязниці, поведуть вас до царів та правителів через імʼя Моє.\wj*
+\v 13 \wj І це дасть вам можливість свідчити.\wj*
+\v 14 \wj Отже, покладіть собі в серця не турбуватись завчасно, що говорити на свій захист,\wj*
+\v 15 \wj бо Я дам вам слова й таку мудрість, якій не зможуть противитися й суперечити всі ваші противники.\wj*
+\v 16 \wj Вас будуть зраджувати навіть ваші батьки, брати, родичі та друзі. Декого з вас вбиватимуть.\wj*
+\v 17 \wj І всі будуть ненавидіти вас через Моє імʼя.\wj*
+\v 18 \wj Але жодна волосина з вашої голови не пропаде.\wj*
+\v 19 \wj Терпінням вашим ви здобудете душі ваші.\wj*
+\s1 Пророцтво про руйнування Єрусалима
+\p
+\v 20 \wj Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, тоді знайте, що його спустошення наблизилось.\wj*
+\v 21 \wj Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори; ті, що в Єрусалимі, нехай виходять із нього; а ті, що будуть на полях, нехай до нього не входять.\wj*
+\v 22 \wj Бо це буде час помсти, коли все написане здійсниться.\wj*
+\v 23 \wj Горе вагітним і тим, що будуть годувати грудьми в ті дні, бо велике лихо буде на землі та гнів на цьому народі.\wj*
+\v 24 \wj \+add Люди\+add* будуть гинути від меча, їх заберуть у полон поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть язичники, аж доки час язичників не закінчиться.\wj*
+\s1 Прихід Сина Людського
+\p
+\v 25 \wj І будуть знамення на сонці, місяці та зірках, а на землі буде жах між народами та розгубленість від ревіння морських хвиль.\wj*
+\v 26 \wj Люди вмиратимуть від страху в очікуванні подій, що насуваються на людство, бо сили небесні захитаються.\wj*
+\v 27 \wj І тоді \+add люди\+add* побачать Сина Людського, Який приходить на хмарі з великою силою та славою.\wj*
+\v 28 \wj Коли ці речі почнуть збуватися, ви встаньте та підійміть ваші голови, бо наближається визволення ваше.\wj*
+\s1 Урок від смоковниці
+\p
+\v 29 Потім сказав їм цю притчу:
+\p \wj ―Дивіться на смоковницю та на всі дерева:\wj*
+\v 30 \wj коли на них зʼявляється листя, знаєте, що літо вже близько.\wj*
+\v 31 \wj Так і ви, коли побачите, що це збувається, знайте: Царство Боже вже близько.\wj*
+\p
+\v 32 \wj Істинно кажу вам: не мине цей рід, поки все це не станеться.\wj*
+\v 33 \wj Небо та земля проминуть, але слова Мої не проминуть.\wj*
+\s1 Заклик до спостережливості
+\p
+\v 34 \wj Будьте уважні, щоб ваші серця не обтяжували ненажерство, пʼянство та життєві турботи і щоб день той не застав вас зненацька,\wj*
+\v 35 \wj як пастка. Бо він прийде несподівано для всіх, хто живе на землі.\wj*
+\v 36 \wj Завжди пильнуйте та моліться, щоб мати змогу уникнути всього того, що має відбутися, і стати перед Сином Людським.\wj*
+\p
+\v 37 Кожен день \add Ісус\add* навчав у Храмі, а вночі виходив та перебував на горі, що зветься Оливною.
+\v 38 Увесь народ збирався зранку в Храмі, аби слухати Його.
+\c 22
+\s1 Змова вбити Ісуса
+\p
+\v 1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
+\v 2 Первосвященники та книжники шукали, як убити \add Ісуса\add*, але боялися народу.
+\v 3 Тоді увійшов сатана в Юду, званого Іскаріот, що був із числа дванадцяти.
+\v 4 Він пішов та зговорився з первосвященниками та начальниками храмової охорони, як видати їм \add Ісуса\add*.
+\v 5 Вони зраділи та обіцяли дати йому грошей.
+\v 6 Юда погодився та шукав слушної нагоди, щоб Його видати без народу.
+\s1 Остання вечеря
+\p
+\v 7 Настав день свята Опрісноків, коли належало принести пасхальну жертву.
+\v 8 І надіслав \add Ісус\add* Петра та Івана, кажучи:
+\p \wj ―Ідіть та приготуйте для нас Пасху, щоб ми спожили.\wj*
+\p
+\v 9 Вони спитали:
+\p ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
+\p
+\v 10 Він відповів їм:
+\p \wj ―Коли ввійдете в місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним до дому, куди він увійде,\wj*
+\v 11 \wj та скажіть господареві дому: «Учитель питає тебе: „Де кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“»\wj*
+\v 12 \wj Він покаже вам нагорі велику прибрану кімнату – там і приготуйте.\wj*
+\p
+\v 13 Вони пішли й знайшли все саме так, як казав їм \add Ісус\add*, та приготували там Пасху.
+\s1 Таємна Вечеря
+\p
+\v 14 Коли настав час, \add Ісус\add* з апостолами сіли за стіл.
+\v 15 Він сказав їм: \wj «Я дуже хотів їсти цю Пасху разом із вами перед Моїм стражданням.\wj*
+\v 16 \wj Кажу вам: уже не їстиму її, доки вона не звершиться в Царстві Божому».\wj*
+\p
+\v 17 І, узявши чашу та подякувавши Богу, сказав: \wj «Візьміть її та поділіть між вами.\wj*
+\v 18 \wj Кажу вам: віднині не питиму більше з цього виноградного плоду, доки не прийде Царство Боже».\wj*
+\p
+\v 19 Потім узяв хліб та, подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: \wj «Це є тіло Моє, що за вас віддається. Чиніть це на згадку про Мене».\wj*
+\p
+\v 20 Так само після того, як поїли, узяв і чашу, кажучи: \wj «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, що проливається за вас.\wj*
+\v 21 \wj Однак рука того, хто зраджує Мене, зі Мною за столом.\wj*
+\v 22 \wj Бо Син Людський іде, як і було призначено, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Його».\wj*
+\p
+\v 23 Вони почали питати один одного, хто з них міг би таке зробити.
+\s1 Суперечка про найбільшого
+\p
+\v 24 Потім знялась між ними суперечка, хто з них найбільший.
+\p
+\v 25 \add Ісус\add* же сказав їм:
+\p \wj ―Царі народів володіють ними, і тих, що керують ними, називають благодійниками.\wj*
+\v 26 \wj Але ви не \+add будьте\+add* такими! Навпаки: найбільший між вами нехай буде як найменший, і той, хто керує, \+add нехай буде\+add* як слуга.\wj*
+\v 27 \wj Бо хто більший: той, що сидить за столом, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Я ж серед вас як слуга.\wj*
+\v 28 \wj Ви ті, що залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях.\wj*
+\v 29 \wj І Я заповідаю вам Царство, як Мені заповів Мій Отець,\wj*
+\v 30 \wj щоб ви їли та пили за столом у Царстві Моєму. Ви сядете на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.\wj*
+\s1 Пророцтво про відречення Петра
+\p
+\v 31 \wj Симоне, Симоне! Ось сатана просив просіяти вас, як пшеницю.\wj*
+\v 32 \wj Але Я молився за тебе, щоб ти не загубив віри та після навернення зміцнив твоїх братів.\wj*
+\p
+\v 33 Петро сказав Йому:
+\p ―Господи, з Тобою я готовий іти у вʼязницю й на смерть.
+\p
+\v 34 Але \add Ісус\add* відповів:
+\p \wj ―Кажу тобі, Петре, що півень ще не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.\wj*
+\p
+\v 35 Потім промовив до них:
+\p \wj ―Коли Я вас посилав без гаманця, без торби та взуття, чи бракувало вам чогось?\wj*
+\p Вони сказали:
+\p ―Нічого.
+\p
+\v 36 \wj ―Але тепер хто має гаманець, нехай візьме його, так само й торбу; хто ж не має меча, хай продасть свій одяг та купить меч.\wj*
+\v 37 \wj Кажу вам: на Мені має здійснитися те, що написано: «Його зараховано до злочинців».\wj*\f + \fr 22:37 \ft \+xt Див. Іс. 53:12\+xt*.\f* \wj Бо все, що про Мене записано, збувається.\wj*
+\p
+\v 38 Вони сказали:
+\p ―Господи, дивись, у нас два мечі.
+\p Він відповів:
+\p \wj ―Цього достатньо.\wj*
+\s1 Ісус молиться на Оливній горі
+\p
+\v 39 \add Ісус\add*, за своїм звичаєм, пішов на Оливну гору, і Його учні пішли за Ним.
+\v 40 Дійшовши до того місця, Він сказав їм:
+\p \wj ―Моліться, щоб не впасти в спокусу!\wj*
+\p
+\v 41 А Сам відійшов від них на відстань кинутого каменя, став на коліна та молився
+\v 42 кажучи: \wj «Отче, якщо бажаєш, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не Моя воля, а Твоя».\wj*
+\v 43 Тоді з неба зʼявився ангел та зміцнював Його.
+\v 44 В агонії Він почав молитися ще старанніше. І піт Його став, мов краплі крові, що падали на землю.
+\v 45 Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули, \add виснажені\add* смутком.
+\p
+\v 46 Він сказав їм:
+\p \wj ―Чому ви спите? Прокиньтеся та моліться, щоб не впасти в спокусу!\wj*
+\s1 Зрада та арешт Ісуса
+\p
+\v 47 Коли Він ще говорив, ось підійшов натовп, і той, кого звали Юда, один із дванадцятьох, ішов перед ними. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
+\v 48 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Юдо, ти поцілунком видаєш Сина Людського?\wj*
+\p
+\v 49 Коли ті, що були з \add Ісусом\add*, побачили, що має статися, сказали:
+\p ―Господи, чи не вдарити нам мечем?
+\p
+\v 50 І один із них \add мечем\add* ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо.
+\v 51 Але Ісус сказав:
+\p \wj ―Облиште, досить!\wj*
+\p І, торкнувшись його вуха, зцілив його.
+\v 52 Потім Ісус звернувся до первосвященників, начальників храмової охорони та старійшин: \wj «Ви вийшли \+add проти Мене\+add*, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати.\wj*
+\v 53 \wj Щодня Я був із вами в Храмі, і ви не підняли на Мене рук, але зараз ваш час і влада темряви».\wj*
+\s1 Зречення Петра
+\p
+\v 54 Тоді вони схопили Його та привели в дім первосвященника. Петро ж ішов за ними на відстані.
+\v 55 Коли вони розклали вогонь посеред двору та сіли навколо, Петро також сів між ними.
+\v 56 Одна зі служниць, побачивши, що він сидить біля вогню, придивилася до нього пильно та промовила:
+\p ―І цей був із Ним!
+\p
+\v 57 Але \add Петро\add* заперечив кажучи:
+\p ―Я не знаю Його, жінко!
+\p
+\v 58 Трохи пізніше хтось інший побачив його й сказав:
+\p ―Ти теж один із них!
+\p Але Петро відповів:
+\p ―Ні, чоловіче!
+\p
+\v 59 Близько години пізніше інший почав твердити кажучи:
+\p ―Справді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
+\p
+\v 60 Петро відповів:
+\p ―Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!
+\p І тієї ж миті, коли він ще говорив, заспівав півень.
+\v 61 Господь, обернувшись, глянув на Петра. Тоді Петро згадав слова Господа, які Він сказав: \wj «Перед тим, як сьогодні заспіває півень, ти тричі зречешся Мене».\wj*
+\v 62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
+\s1 Знущання та побиття Ісуса
+\p
+\v 63 Люди, які охороняли \add Ісуса\add*, почали насміхатися з Нього та бити Його.
+\v 64 Вони завʼязали Йому очі й питали кажучи: «Пророкуй! Хто Тебе вдарив?»
+\p
+\v 65 І багато інших богохульств казали проти Нього.
+\s1 Ісус перед Синедріоном
+\p
+\v 66 На світанку старійшини народу, первосвященники та книжники зібралися разом і повели Його на свій Синедріон.
+\p
+\v 67 Вони сказали:
+\p ―Якщо Ти – Христос, то скажи нам!
+\p \add Ісус\add* відповів:
+\p \wj ―Навіть якщо скажу, ви не повірите.\wj*
+\v 68 \wj І якщо Я спитаю вас, ви не відповісте.\wj*
+\v 69 \wj Але віднині Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога.\wj*
+\p
+\v 70 Тоді всі вони стали запитувати:
+\p ―То, значить, Ти – Син Божий?
+\p \add Ісус\add* відповів:
+\p \wj ―Ви самі кажете, що то Я!\wj*
+\p
+\v 71 Тоді вони сказали:
+\p ―Навіщо нам потрібні свідчення? Ми чули це з Його вуст!
+\c 23
+\s1 Ісус перед Пилатом
+\p
+\v 1 Усе зібрання піднялося, і повели Його до Пилата.
+\v 2 Там почали звинувачувати Його:
+\p ―Ми встановили, що Він вводить народ в оману, забороняє сплачувати Кесареві податок і називає Себе Христом, Царем.
+\p
+\v 3 Пилат запитав Його:
+\p ―Ти Цар юдеїв?
+\p \add Ісус\add* відповів:
+\p \wj ―Ти кажеш це!\wj*
+\p
+\v 4 Тоді Пилат сказав первосвященникам та натовпу:
+\p ―Я не знаходжу в Цій Людині жодної провини.
+\p
+\v 5 Але вони наполягали кажучи:
+\p ―Він підбурює народ, навчаючи всюди в Юдеї, почав із Галілеї, а тепер прийшов сюди.
+\s1 Ісус перед Іродом
+\p
+\v 6 Почувши це, Пилат запитав, чи Він галілеянин.
+\v 7 І дізнавшись, що Ісус із \add території\add*, яка підвладна Іродові, відіслав Його до Ірода, котрий був у ті дні в Єрусалимі.
+\v 8 Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав побачити Його. Він багато чув про \add Ісуса\add* та сподівався побачити від Нього якесь знамення.
+\v 9 І ставив Йому багато запитань, але \add Ісус\add* нічого не відповідав.
+\v 10 Первосвященники та книжники, які там стояли, наполегливо звинувачували Його.
+\v 11 Але Ірод зі своїми воїнами, познущавшись та насміявшись із Нього, одягнув \add Ісуса\add* в яскраву одежу й відіслав назад до Пилата.
+\v 12 Того ж дня Ірод і Пилат стали друзями, хоч раніше вони ворогували один з одним.
+\s1 Ісуса засуджено на смерть
+\p
+\v 13 Пилат скликав разом первосвященників, старійшин і народ
+\v 14 та сказав їм:
+\p ―Ви привели до мене Цього Чоловіка та сказали, що Він вводить народ в оману. І ось, дослідивши Його перед вами, я не знайшов на Цьому Чоловікові ніякої провини в тому, у чому ви Його звинувачуєте.
+\v 15 Навіть Ірод, не знайшовши в Ньому жодної провини, відіслав Його назад. Отже, Він не зробив нічого, вартого смерті.
+\v 16 Тож я Його покараю й відпущу.
+\p
+\v 17 На свято йому треба було відпустити одного з вʼязнів.\f + \fr 23:17 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\p
+\v 18 Але вони всі разом закричали кажучи:
+\p ―Візьми Його! Та відпусти нам Варавву!
+\p
+\v 19 \add Варавва\add* був увʼязнений за повстання, яке сталося в місті, та за вбивство.
+\v 20 Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив.
+\v 21 Але вони продовжували кричати:
+\p ―Розіпни, розіпни Його!
+\p
+\v 22 Пилат утретє звернувся до них:
+\p ―Яке ж зло Він скоїв? Ніякої провини, вартої смерті, я не знайшов у Ньому! Тож, покаравши Його, відпущу!
+\p
+\v 23 Але вони продовжували кричати та наполягати, щоб \add Ісуса\add* було розіпʼято. І своїми криками вони домоглися свого.
+\v 24 Пилат погодився виконати їхню вимогу.
+\v 25 Він відпустив того, хто за повстання та вбивство був у тюрмі, а Ісуса віддав на \add розпʼяття\add*, як вони вимагали.
+\s1 Розпʼяття Ісуса
+\p
+\v 26 Коли повели \add Ісуса\add*, то, схопивши Симона з Кирени, що повертався з поля, поклали на нього хрест, щоб він ніс його за Ісусом.
+\v 27 Серед великого натовпу людей, що йшли за Ним, були й жінки, які плакали та жаліли Його.
+\v 28 Ісус повернувся до них та промовив: \wj «Доньки Єрусалима, не плачте за Мною, а плачте за собою та за дітьми вашими.\wj*
+\v 29 \wj Бо ось приходять дні, коли скажуть: „Блаженні неплідні, що не народжували й не годували грудьми!“\wj*
+\q1
+\v 30 \wj Тоді почнуть говорити горам: „Упадіть на нас!“\wj*
+\q2 \wj і пагорбам: „Покрийте нас!“\wj*\f + \fr 23:30 \ft \+xt Див. Ос. 10:8\+xt*.\f*
+\m
+\v 31 \wj Бо коли так обходяться із зеленим деревом, то що ж буде із сухим?»\wj*
+\p
+\v 32 Разом з \add Ісусом\add* вели на страту двох злочинців.
+\v 33 Коли вони прийшли на місце, яке звалося «місце Черепа», там розіпʼяли Його й злочинців: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього.
+\v 34 Ісус же казав: \wj «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять!»\wj*
+\p Коли ж ділили Його одяг між собою, то кидали жереб.
+\p
+\v 35 Народ стояв та дивився. Керівники ж насміхалися з Нього, кажучи: «Інших рятував, нехай врятує Себе, якщо Він Христос, Божий Обранець!»
+\p
+\v 36 Глузували з Нього й воїни. Вони давали Йому кислого вина
+\v 37 й казали: «Якщо Ти Цар юдеїв, спаси Себе Самого!»
+\p
+\v 38 Над Ним був напис:
+\pc \sc це цар юдеїв.\sc*
+\p
+\v 39 Один із розіпʼятих злочинців богохульствував проти Нього, кажучи:
+\p ―Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!
+\p
+\v 40 А другий відповів, докоряючи йому:
+\p ―Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
+\v 41 Ми покарані справедливо за те, що зробили, а Цей не зробив нічого поганого.
+\p
+\v 42 І сказав:
+\p ―Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!
+\p
+\v 43 Ісус відповів:
+\p \wj ―Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю.\wj*
+\s1 Смерть Ісуса
+\p
+\v 44 Було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі – аж до девʼятої години\f + \fr 23:44 \ft З дванадцятої до пʼятнадцятої години.\f*.
+\v 45 Сонце затьмарилось, і завіса в Храмі розірвалася навпіл.
+\v 46 Ісус, голосно скрикнувши, промовив: \wj «Отче, у руки Твої Я ввіряю дух Мій!»\wj*\f + \fr 23:46 \ft \+xt Див. Пс. 30:6\+xt*.\f* Сказавши це, віддав дух.
+\v 47 Коли сотник побачив, що сталося, він прославив Бога й сказав: «Цей Чоловік справді був праведником!»
+\v 48 Весь натовп, який зібрався подивитись на це видовище, побачивши, що сталося, повертався додому, бʼючи себе в груди.
+\v 49 Усі, хто знав \add Ісуса\add*, і жінки, які йшли за Ним із Галілеї, стояли поодаль і дивилися на це.
+\s1 Поховання Ісуса
+\p
+\v 50 І був там один чоловік, на імʼя Йосиф, який був членом Синедріону, чоловік добрий та праведний.
+\v 51 Він не погодився з їхнім планом і рішенням. \add Йосиф\add* походив з Ариматеї, юдейського міста, та очікував Царства Божого.
+\v 52 Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса.
+\v 53 І знявши \add тіло\add*, обгорнув його у льняну тканину й поклав до гробниці, яка була висічена в скелі, куди ще нікого не хоронили.
+\v 54 Це був день Приготування до Суботи, яка вже наступала.
+\v 55 Жінки, які прийшли разом з \add Ісусом\add* із Галілеї, ідучи за Йосифом, бачили гробницю і як до неї було покладено тіло \add Ісуса\add*.
+\v 56 Повернувшись, приготували пахощі та миро. А в Суботу вони відпочили за заповіддю.
+\c 24
+\s1 Воскресіння Ісуса
+\p
+\v 1 Першого дня тижня, рано-вранці, вони прийшли до гробниці та принесли пахощі, які приготували.
+\v 2 І виявили, що камінь від гробниці був відвалений.
+\v 3 Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
+\v 4 І раптом перед розгубленими \add жінками\add* зʼявилися двоє чоловіків у яскравих одежах.
+\v 5 Налякані \add жінки\add* схилили свої обличчя до землі. Але ті сказали їм: «Чому ви шукаєте Живого серед мертвих?
+\v 6 Немає Його тут: Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї:
+\v 7 \wj „Син Людський має бути виданий у руки грішників і розіпʼятий, а третього дня воскресне“\wj*».
+\v 8 І вони пригадали собі слова \add Ісуса\add*.
+\p
+\v 9 Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим.
+\v 10 То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші \add жінки\add*, які сказали про це апостолам.
+\v 11 Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм.
+\v 12 Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося.
+\s1 Зустріч з Ісусом дорогою в Емаус
+\p
+\v 13 Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв\f + \fr 24:13 \ft Приблизно 11 км.\f* від Єрусалима й звалося Емаус.
+\v 14 \add Дорогою\add* вони розмовляли між собою про все, що сталося.
+\v 15 А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними.
+\v 16 Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його.
+\p
+\v 17 \add Ісус\add* спитав їх:
+\p \wj ―Про що ви говорите між собою в дорозі?\wj*
+\p Вони зупинилися, повні смутку;
+\v 18 і один із них, на імʼя Клеопа, промовив:
+\p ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні.
+\p
+\v 19 Він спитав:
+\p \wj ―Про що саме?\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми.
+\v 20 Як первосвященники та керівники наші видали Його для засудження на смерть і розіпʼяли Його.
+\v 21 Ми ж сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїль. Але ось уже третій день, як все це сталося.
+\v 22 Крім того, деякі наші жінки здивували нас. Вони на світанку пішли до гробниці
+\v 23 та, не знайшовши Його тіла, прийшли й розказали, що бачили ангелів, які їм зʼявилися й сказали, що Він живий.
+\v 24 Тоді деякі з нас пішли до гробниці й знайшли все так, як казали жінки, але Його не бачили.
+\p
+\v 25 Він сказав їм:
+\p \wj ―О нерозумні та повільні серцем, щоб повірити в усе, що казали пророки!\wj*
+\v 26 \wj Хіба Христос не мав постраждати та увійти у славу Свою?\wj*
+\p
+\v 27 І, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснив їм, \add що написано\add* в усіх Писаннях про Нього.
+\p
+\v 28 Коли наблизились до села, куди йшли, Він удав, що бажає йти далі.
+\p
+\v 29 Але вони просили Його, кажучи:
+\p ―Залишайся з нами, бо вже вечоріє і день закінчується.
+\p Він увійшов у дім та залишився з ними.
+\v 30 Коли сиділи за столом, Він узяв хліб, благословив його, розламав і дав їм.
+\v 31 Тоді їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий.
+\v 32 І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?»
+\p
+\v 33 І тієї ж миті вони встали й повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
+\v 34 які говорили, що Господь дійсно воскрес та зʼявився Симонові.
+\v 35 Потім ці двоє розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали \add Ісуса\add*, коли Він розламав хліб.
+\s1 Ісус зʼявляється перед учнями
+\p
+\v 36 Коли вони ще говорили, Сам \add Ісус\add* зʼявився посеред них та промовив: \wj «Мир вам!»\wj*
+\p
+\v 37 Вони завмерли та злякалися, бо подумали, що бачать духа.
+\v 38 Він же сказав їм: \wj «Чому ви налякані й чому постають сумніви у ваших серцях?\wj*
+\v 39 \wj Погляньте на руки та на ноги Мої. Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й подивіться: дух не має тіла та кісток, а Я, як бачите, маю!»\wj*
+\p
+\v 40 Кажучи це, показав їм Свої руки та ноги.
+\v 41 Коли ж вони від радості та здивування ще не вірили, Він сказав: \wj «Чи маєте тут щось поїсти?»\wj*
+\v 42 Вони дали Йому шматок запеченої риби та мед у сотах.
+\v 43 Він узяв та їв перед ними.
+\p
+\v 44 Потім сказав їм: \wj «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах».\wj*
+\p
+\v 45 Тоді відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання.
+\v 46 Та промовив: \wj «Так написано, що Христос має постраждати та третього дня воскреснути з мертвих.\wj*
+\v 47 \wj І в Його імʼя буде проповідуватися покаяння та прощення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима.\wj*
+\v 48 \wj Ви свідки цьому.\wj*
+\v 49 \wj І ось Я надішлю вам обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, доки не будете зодягнені силою з висоти!»\wj*
+\s1 Вознесіння Ісуса
+\p
+\v 50 Потім вивів їх із міста до Віфанії та, піднявши руки Свої, благословив їх.
+\v 51 Благословляючи їх, Він почав віддалятися від них та возноситися на небо.
+\v 52 Вони ж, вклонившись Йому, з великою радістю повернулися в Єрусалим.
+\v 53 І весь час перебували в Храмі, благословляючи Бога.
+\p Амінь.

44-JHN.usfm

@@ -0,0 +1,1798 @@
+\id JHN - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Івана
+\toc1 Євангеліє від Івана
+\toc2 Івана
+\toc3 Ів.
+\mt1 Євангеліє від Івана
+\ie
+\c 1
+\s1 Слово стало Людиною
+\p
+\v 1 На початку було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Бог.
+\v 2 Воно на початку було з Богом.
+\v 3 Усе через Нього було створено, і нічого не було створено без Нього.
+\v 4 У Ньому було життя, і життя було світлом для людей.
+\v 5 Світло світить у темряві, і темрява не здолала\f + \fr 1:5 \ft Або: \fqa не зрозуміла.\f* його.
+\p
+\v 6 Зʼявився чоловік, надісланий Богом; його імʼя – Іван.
+\v 7 Він прийшов як свідок, щоб свідчити про світло, щоб усі повірили через нього.
+\v 8 Не він був світлом, але він \add прийшов\add*, щоб свідчити про світло.
+\p
+\v 9 То було справжнє світло, яке освітлює кожну людину, приходячи у світ.
+\v 10 Воно\f + \fr 1:10 \ft Або: \fqa Слово.\f* було у світі, і світ через Нього був створений, але світ Його не впізнав.
+\v 11 Він прийшов до своїх, та свої не прийняли Його.
+\v 12 А всім, хто прийняв Його й повірив у Його імʼя, Він дав право стати дітьми Божими,
+\v 13 народженими не від крові, не через тілесне бажання й не через бажання чоловіка, а народженими від Бога.
+\p
+\v 14 Слово стало людиною\f + \fr 1:14 \ft Або: \fqa тілом.\f* й оселилося серед нас. І ми бачили Його славу, славу як Єдинородного \add Сина\add* від Отця, повного благодаті та істини.
+\p
+\v 15 Іван свідчив про Нього, проголошуючи: «Він Той, про Кого я казав: „Той, Хто йде після мене, величніший за мене, бо Він був переді мною“».
+\v 16 Адже з Його повноти ми всі отримали благодать за благодаттю\f + \fr 1:16 \ft Або: \fqa благодать замість благодаті.\f*.
+\v 17 Бо Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина прийшли через Ісуса Христа.
+\v 18 Бога ніхто не бачив, тільки Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, – Він явив \add Його\add*.
+\s1 Свідчення Івана Хрестителя
+\p
+\v 19 І ось свідчення Івана, коли юдейські керівники з Єрусалима надіслали до нього священників та левітів запитати Його:
+\p ―Ти хто?
+\p
+\v 20 Він визнав, не заперечив, а визнав:
+\p ―Я не Христос!
+\p
+\v 21 Вони запитали його:
+\p ―Тоді хто ти? Ілля?
+\p Він відповів:
+\p ―Ні!
+\p ―То ти Пророк?
+\p Він відповів:
+\p ―Ні!
+\p
+\v 22 Вони ж запитали:
+\p ―Тоді хто ж ти? Щоб ми дали відповідь тим, хто надіслав нас. Що ти кажеш про себе?
+\p
+\v 23 Він відповів, як сказав пророк Ісая:
+\q1 ―Я – «голос, який кличе в пустелі:
+\q2 „Приготуйте дорогу Господеві“».\f + \fr 1:23 \ft \+xt Див. Іс. 40:3\+xt*.\f*
+\p
+\v 24 Посланці ж були із фарисеїв.
+\v 25 Вони запитали його:
+\p ―Якщо ти не Христос, не Ілля й не Пророк, чому ж ти хрестиш?
+\p
+\v 26 Іван відповів їм:
+\p ―Я хрещу водою, але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте.
+\v 27 Він іде після мене, і я не достойний розвʼязати ремінці Його сандалій.
+\p
+\v 28 Це сталося у Віфанії, біля Йордану, де Іван хрестив.
+\s1 Іван говорить про Ісуса
+\p
+\v 29 Наступного дня Іван побачив Ісуса, Який ішов до нього, і сказав: «Ось Агнець Божий, Який бере \add на Себе\add* гріх світу.
+\v 30 Це Той, про Кого я казав: „Після мене йде Чоловік, величніший за мене, бо Він був переді мною“.
+\v 31 Я сам не знав Його, але я прийшов хрестити водою для того, щоб Він був обʼявлений Ізраїлеві».
+\p
+\v 32 Іван свідчив кажучи: «Я бачив Духа, Який сходив, як голуб, із неба й залишився на Ньому.
+\v 33 І я б не впізнав Його, але Той, Хто надіслав мене хрестити водою, сказав мені: „Над ким побачиш Духа, Який сходить та залишається, – Він є Той, Хто хрестить Святим Духом“.
+\v 34 Я бачив це та засвідчую, що Він – Син Божий».
+\s1 Перші учні Ісуса
+\p
+\v 35 Наступного дня Іван знову стояв із двома своїми учнями.
+\v 36 Побачивши Ісуса, Який ішов \add повз них\add*, сказав: «Ось Агнець Божий!»
+\p
+\v 37 Обидва його учні, почувши ці слова, пішли за Ісусом.
+\v 38 Обернувшись, Ісус побачив, що вони йдуть за Ним, і спитав їх:
+\p \wj ―Чого ви шукаєте?\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―\tl Равві\tl* (що в перекладі означає «Учителю»), де Ти живеш?
+\p
+\v 39 Він відповів:
+\p \wj ―Ідіть та побачите.\wj*
+\p Вони пішли та побачили, де Він живе, і залишились у Нього того дня. Це було близько десятої години\f + \fr 1:39 \ft Близько шістнадцятої години.\f*.
+\p
+\v 40 Одним із цих двох, що чули \add слова\add* Івана та пішли за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
+\v 41 Він першим розшукав свого брата Симона й сказав йому: «Ми знайшли Месію» (що в перекладі означає «Христос»).\f + \fr 1:41 \ft Давньоєврейське слово \+tl маші́ах\+tl* означає людину, призначену Богом для особливого служіння, «Помазанець». Це також і праведний Цар та Спаситель, обіцяний Богом у Законі, Псалмах та Пророках.\f*
+\v 42 Він привів його до Ісуса.
+\p Подивившись на Нього, Ісус сказав: \wj «Ти Симон, син Йони, будеш називатися Кифа»\wj* (що в перекладі означає «Петро»).\f + \fr 1:42 \ft Арамейське слово \+tl Кифа\+tl* камінь, грецькою – \+tl Петрос\+tl*.\f*
+\s1 Ісус кличе Филипа та Нафанаїла
+\p
+\v 43 Наступного дня Ісус вирішив піти до Галілеї. Він знайшов Филипа та сказав йому: \wj «Іди за Мною!»\wj*
+\p
+\v 44 Филип був із Віфсаїди, з того ж міста, що й Андрій та Петро.
+\p
+\v 45 Филип знайшов Нафанаїла й сказав йому:
+\p ―Ми знайшли Того, про Кого писали Мойсей у Законі та Пророки. Це Ісус, син Йосифа з Назарета.
+\p
+\v 46 Нафанаїл сказав:
+\p ―Хіба з Назарета може бути щось добре?
+\p Филип відповів:
+\p ―Іди та подивись!
+\p
+\v 47 \add Коли\add* Ісус побачив Нафанаїла, що йшов до Нього, то сказав про нього:
+\p \wj ―Ось істинний ізраїльтянин, у якому немає лукавства.\wj*
+\p
+\v 48 Нафанаїл запитав:
+\p ―Звідки Ти мене знаєш?
+\p Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Ще перед тим, як Филип покликав тебе, Я бачив тебе під смоковницею.\wj*
+\p
+\v 49 Нафанаїл відповів:
+\p ―\tl Равві\tl*, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлю!
+\p
+\v 50 Ісус сказав у відповідь:
+\p \wj ―Ти повірив, тому що Я сказав, що бачив тебе під смоковницею? Ти більше від цього побачиш.\wj*
+\p
+\v 51 Потім сказав:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: «ви побачите відкриті небеса й Божих ангелів, які підіймаються та опускаються»\wj*\f + \fr 1:51 \ft \+xt Див. Бут. 28:12\+xt*.\f* \wj на Сина Людського.\wj*
+\c 2
+\s1 Ісус перетворює воду у вино
+\p
+\v 1 Третього дня було весілля в Кані Галілейській, і мати Ісуса була там.
+\v 2 Ісус зі Своїми учнями теж був покликаний на весілля.
+\v 3 Коли закінчилося вино, мати Ісуса сказала Йому:
+\p ―Вони не мають вина.
+\p
+\v 4 Ісус відповів їй:
+\p \wj ―Жінко, що Мені й тобі до цього? Ще не настав Мій час.\wj*
+\p
+\v 5 Його мати сказала слугам: «Робіть те, що Він вам скаже!»
+\p
+\v 6 За юдейським звичаєм очищення там стояло шість камʼяних посудин для води. Кожна з них містила дві або три міри.\f + \fr 2:6 \ft Приблизно 75 – 115 літрів.\f*
+\p
+\v 7 Ісус сказав їм: \wj «Наповніть посудини водою!»\wj* І вони наповнили їх по вінця.
+\p
+\v 8 Потім сказав їм: \wj «А тепер зачерпніть та віднесіть управителю свята!»\wj*
+\p Вони зробили це.
+\v 9 Коли управитель скуштував води, яка стала вином, – а він не знав, звідки воно, лише слуги, які зачерпнули воду, знали, – то покликав нареченого
+\v 10 й сказав йому: «Кожна людина спочатку подає хороше вино, а коли \add гості\add* напʼються, \add подає\add* гірше. Ти ж тримав хороше вино дотепер».
+\p
+\v 11 Так Ісус у Кані Галілейській поклав початок знаменням, через які показав Свою славу, і Його учні повірили в Нього.
+\p
+\v 12 Після цього \add Ісус\add* разом із матірʼю, братами та учнями пішов до Капернаума й залишився там декілька днів.
+\s1 Ісус очищує Храм
+\p
+\v 13 Наближалася юдейська Пасха, і Ісус піднявся до Єрусалима.
+\v 14 У Храмі Він знайшов тих, хто продавав волів, овець та голубів. Біля столів стояли ті, хто міняв гроші.
+\v 15 Тоді, зробивши бича з мотузок, Він повиганяв із Храму їх усіх разом з їхніми вівцями та волами. Також Він розкидав гроші та перевернув столи міняльників.
+\v 16 А тим, хто продавав голубів, сказав: \wj «Заберіть це звідси! Не робіть із Дому Мого Отця дім торгівлі!»\wj*
+\v 17 Його учні згадали, що записано \add в Писанні\add*: «Ревність до Дому Твого поглине Мене».\f + \fr 2:17 \ft \+xt Див. Пс. 68:10\+xt*.\f*
+\p
+\v 18 Тоді юдеї запитали Ісуса:
+\p ―Яке знамення Ти покажеш нам як доказ того, що \add маєш право\add* це робити?
+\p
+\v 19 Ісус відповів:
+\p \wj ―Зруйнуйте цей Храм, і за три дні Я відбудую його.\wj*
+\p
+\v 20 Юдеї сказали:
+\p ―Цей Храм будувався сорок шість років, а Ти за три дні відбудуєш його?
+\p
+\v 21 Але Він казав це про Храм Свого тіла.
+\v 22 Після того, як Він воскрес із мертвих, Його учні згадали ці слова й повірили Писанню та словам Ісуса.
+\p
+\v 23 Коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, багато хто повірив у Його імʼя, побачивши знамення, які Він творив.
+\v 24 Але Ісус не звірявся їм, бо Сам знав усе
+\v 25 й не мав потреби, щоб хтось свідчив про людину, адже Сам знав, що було в людині.
+\c 3
+\s1 Розмова з Никодимом
+\p
+\v 1 Серед фарисеїв був чоловік, на імʼя Никодим, один з юдейських керівників.
+\v 2 Він прийшов до Ісуса вночі та сказав:
+\p ―\tl Равві\tl*, ми знаємо, що Ти Вчитель, Який прийшов від Бога, бо ніхто не може робити таких знамень, які Ти робиш, якщо Бог не з ним.
+\p
+\v 3 Ісус відповів:
+\p \wj ―Істинно кажу тобі: якщо хтось не народиться знову,\wj*\f + \fr 3:3 \ft Або: \fqa народиться згори\ft ; також \+xt 3:7\+xt*.\f* \wj не може побачити Царства Божого.\wj*
+\p
+\v 4 Никодим сказав Йому:
+\p ―Як може людина народитися знову, якщо вона вже стара? Адже не може вона знов увійти в утробу своєї матері та народитися?
+\p
+\v 5 Ісус відповів:
+\p \wj ―Істинно кажу тобі: якщо хтось не народиться від води та Духа, не може увійти до Царства Божого.\wj*
+\v 6 \wj Те, що народжене від плоті, є плоттю, а народжене від Духа є духом.\wj*
+\v 7 \wj Не дивуйся, що Я сказав тобі: вам треба народитися знову.\wj*
+\v 8 \wj Вітер віє, де хоче, ти чуєш його, але не бачиш, звідки він приходить і куди йде. Так само і з кожним, хто народжений від Духа.\wj*
+\p
+\v 9 Никодим у відповідь сказав:
+\p ―Як це може статися?
+\p
+\v 10 Ісус відповів:
+\p \wj ―Ти – учитель Ізраїля й не знаєш цього?\wj*
+\v 11 \wj Істинно кажу тобі: ми говоримо про те, що знаємо, свідчимо про те, що бачили, але ви не приймаєте нашого свідчення.\wj*
+\v 12 \wj Якщо Я сказав вам про земні речі, і ви не повірили, як же ви повірите, якщо Я скажу про небесне?\wj*
+\v 13 \wj Ніхто не піднімався на небо, окрім Того, Хто зійшов із неба, – Сина Людського, Який є на небі.\wj*
+\v 14 \wj І як Мойсей підняв змія в пустелі,\wj*\f + \fr 3:14 \ft \+xt Див. Чис. 21:9\+xt*.\f* \wj так має бути піднятий і Син Людський,\wj*
+\v 15 \wj щоб кожний, хто повірить у Нього, мав життя вічне.\wj*\f + \fr 3:15 \ft Деякі богослови вважають, що діалог Ісуса з Никодимом продовжується до 21-го вірша.\f*
+\p
+\v 16 Бо так полюбив Бог світ, що віддав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне.
+\p
+\v 17 Адже Бог послав Сина у світ не для того, щоб засудити світ, але для того, щоб спасти світ через Нього.
+\v 18 Хто вірить у Нього, не буде засуджений, а хто не вірить, той уже засуджений, бо він не повірив в імʼя Єдинородного Сина Божого.
+\v 19 У цьому полягає суд: світло прийшло у світ, але люди полюбили більше темряву, ніж світло, бо їхні вчинки були погані.
+\v 20 Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло й не приходить до світла, щоб не викрились його вчинки.
+\v 21 А хто живе в істині, той приходить до світла, щоб розкрилися його вчинки, бо були зроблені в Бозі.
+\s1 Свідчення Івана Хрестителя про Ісуса
+\p
+\v 22 Після цього Ісус разом зі Своїми учнями пішов до землі юдейської. Він перебував там деякий час та хрестив.
+\v 23 Іван також продовжував хрестити в Еноні, що біля Салима, бо там було багато води. Люди продовжували приходити до нього, і він хрестив їх.
+\v 24 На той час Іван ще не був вкинутий до вʼязниці.
+\v 25 Між деякими учнями Івана та одним юдеєм виникла суперечка щодо очищення.
+\p
+\v 26 Вони прийшли до Івана й сказали йому:
+\p ―\tl Равві\tl*, ось Той, Хто був із тобою на тому боці Йордану й про Кого ти свідчив, зараз Сам хрестить, і всі йдуть до Нього.
+\p
+\v 27 Іван сказав у відповідь:
+\p ―Не може людина прийняти нічого, якщо не дано їй з неба.
+\v 28 Ви самі свідки того, що я казав: «Я не Христос, я посланий перед Ним».
+\v 29 Хто має наречену, той є нареченим. Друг нареченого стоїть, слухає та радіє від голосу нареченого. Отже, у цьому й моя радість, і зараз вона сповнилась.
+\v 30 Йому належить зростати, а мені меншати.
+\p
+\v 31 Той, Хто приходить згори, величніший за всіх. Земний же належить до землі й говорить по-земному. Той, Хто приходить із неба, величніший за всіх.
+\v 32 Він свідчить про все, що бачив та чув, але ніхто не приймає Його свідчення.
+\v 33 Той, хто приймає Його свідчення, той засвідчив, що Бог істинний.
+\v 34 Адже Той, Кого надіслав Бог, говорить слова Божі, тому що \add Бог\add* дає Йому Духа без міри.
+\v 35 Отець любить Сина й усе віддав у Його руки.
+\v 36 Хто вірить у Сина, той має життя вічне, а хто не вірить у Сина, той не побачить життя, і гнів Божий залишається на ньому.
+\c 4
+\s1 Ісус розмовляє з самарянкою
+\p
+\v 1 Коли Ісус дізнався, що фарисеї почули, начебто Він хрестить більше учнів, ніж Іван, –
+\v 2 хоча сам Ісус не хрестив, а хрестили Його учні, –
+\v 3 то залишив Юдею й знову пішов до Галілеї.
+\v 4 Йому треба було пройти через Самарію,
+\v 5 і Він прийшов у самарянське місто Сихар, неподалік від землі, яку Яків дав своєму синові Йосифові.
+\v 6 Там була криниця Якова, і Ісус, утомившись від дороги, сів \add відпочити\add* біля криниці. Було десь близько шостої години\f + \fr 4:6 \ft Приблизно дванадцята година.\f*.
+\p
+\v 7 Одна жінка з Самарії прийшла по воду.
+\p Ісус сказав їй:
+\p \wj ―Дай Мені напитися!\wj*
+\p
+\v 8 (Його учні пішли до міста купити їжі.)
+\p
+\v 9 Жінка-самарянка сказала Йому:
+\p ―Як Ти, юдей, просиш пити в мене – жінки-самарянки?
+\p (Річ у тім, що юдеї не спілкуються з самарянами.)
+\p
+\v 10 Ісус відповів їй:
+\p \wj ―Якби ти знала про дар Божий і Хто Той, Що каже тобі: «Дай Мені напитися!», ти б сама просила в Нього, і Він дав би тобі живої води.\wj*
+\p
+\v 11 Жінка сказала:
+\p ―Господи, Ти навіть відра не маєш, а криниця глибока, звідки ж у Тебе жива вода?
+\v 12 Невже Ти більший від нашого батька Якова, який дав нам криницю і сам із неї пив, а також його сини та його стада?
+\p
+\v 13 Ісус відповів:
+\p \wj ―Кожен, хто пʼє цю воду, знову захоче пити.\wj*
+\v 14 \wj Але той, хто пʼє воду, яку Я йому дам, повік не відчуватиме спраги. Вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.\wj*
+\p
+\v 15 Жінка сказала Йому:
+\p ―Господи, дай мені такої води, щоб я більше не хотіла пити й не приходила сюди черпати.
+\p
+\v 16 Він сказав їй:
+\p \wj ―Іди, поклич свого чоловіка та приходь сюди.\wj*
+\p
+\v 17 Вона відповіла:
+\p ―У мене немає чоловіка.
+\p Ісус сказав:
+\p \wj ―Ти добре відповіла, що не маєш чоловіка.\wj*
+\v 18 \wj Адже в тебе було пʼять чоловіків, і той, з ким ти зараз живеш, тобі не чоловік. Тут ти сказала правду.\wj*
+\p
+\v 19 Жінка сказала Йому:
+\p ―Господи, я бачу, що Ти пророк.
+\v 20 Наші батьки поклонялися на цій горі, а ви, \add юдеї,\add* кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно Йому поклонятися.
+\p
+\v 21 Ісус відповів:
+\p \wj ―Повір Мені, жінко, прийде час, коли не будете поклонятися Отцеві ні на цій горі, ні в Єрусалимі.\wj*
+\v 22 \wj Ви, \+add самаряни\+add*, поклоняєтесь тому, чого не знаєте, ми ж знаємо, Кому поклоняємося, бо спасіння – від юдеїв.\wj*
+\v 23 \wj Але прийде час, і вже прийшов, коли справжні поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо таких поклонників шукає Собі Отець.\wj*
+\v 24 \wj Бог є Дух, і хто поклоняється Йому, той повинен поклонятися в Дусі та істині.\wj*
+\p
+\v 25 Жінка сказала Йому:
+\p ―Я знаю, що має прийти Месія, Якого називають Христос. Коли Він прийде, Він нам усе пояснить.
+\p
+\v 26 Ісус сказав їй:
+\p \wj ―Це Я, Той, Хто говорить із тобою.\wj*
+\s1 Ісус говорить про духовні жнива
+\p
+\v 27 У той час повернулися Його учні й дивувалися, що Він говорить із жінкою. Однак ніхто не запитав: «Чого хочеш?» або: «Чому розмовляєш із нею?»
+\p
+\v 28 Тоді жінка залишила своє відро, повернулася до міста та сказала людям:
+\v 29 «Ходіть та побачите Чоловіка, Який сказав мені все, що я зробила! Чи Він часом не Христос?»
+\v 30 Тоді \add люди\add* вийшли з міста та прийшли до Ісуса.
+\v 31 У цей час Його учні просили Його:
+\p ―\tl Равві\tl*, поїж!
+\p
+\v 32 Але Він сказав їм:
+\p \wj ―Я маю їсти іншу їжу, про яку ви не знаєте.\wj*
+\p
+\v 33 Тоді учні почали говорити один до одного: «Чи не приніс Йому хтось їсти?»
+\p
+\v 34 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Моя їжа в тому, щоб чинити волю Того, Хто надіслав Мене, і звершити Його справу.\wj*
+\v 35 \wj Хіба ви не говорите: «Ще чотири місяці, і будуть жнива?» Отже, Я кажу вам: підійміть ваші очі й подивіться на поля, бо вони вже білі, готові для жнив.\wj*
+\v 36 \wj Жнець отримує свою винагороду. Він збирає врожай для вічного життя, щоб раділи разом – той, хто сіє, і той, хто жне.\wj*
+\v 37 \wj У цьому справджується слово: один сіє, а інший жне.\wj*
+\v 38 \wj Я надіслав вас жати не те, над чим ви трудилися. Інші трудилися, а ви їхню працю пожинаєте.\wj*
+\s1 Багато самарян увірувало
+\p
+\v 39 Багато самарян із того міста увірувало в Ісуса через слова, засвідчені жінкою: «Він сказав мені все, що я зробила».
+\v 40 Коли самаряни прийшли до Нього, то просили Його залишитися з ними, і Він залишався там два дні.
+\v 41 І ще більше увірувало через Його Слово.
+\p
+\v 42 Вони казали жінці: «Ми вже віримо не через твої слова, а тому що ми самі чули й знаємо, що Він дійсно Спаситель світу».
+\s1 Ісус зцілює сина придворного
+\p
+\v 43 Через два дні Він вирушив звідти до Галілеї.
+\v 44 Адже Ісус Сам свідчив, що пророк на своїй батьківщині пошани не має.
+\v 45 Проте коли Він прибув до Галілеї, галілеяни прийняли Його гостинно, тому що вони були в Єрусалимі на святі Пасхи та бачили все, що Він там зробив.
+\p
+\v 46 \add Ісус\add* знов прийшов у Кану Галілейську, де перетворив воду у вино. На той час у Капернаумі син одного придворного був хворий.
+\v 47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, він прийшов до Нього й благав, щоб Він прийшов зцілити його сина, який був при смерті.
+\p
+\v 48 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Якщо ви не побачите ознак та чудес, ніколи не повірите!\wj*
+\p
+\v 49 Придворний відповів Йому:
+\p ―Господи, прийди, доки мій син не помер.
+\p
+\v 50 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Іди, твій син буде жити.\wj*
+\p Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, та пішов.
+\v 51 Коли він був іще в дорозі, раби зустріли його й сказали, що його син живий.
+\v 52 Він запитав, о котрій годині йому стало краще, і вони сказали: «Вчора о сьомій\f + \fr 4:52 \ft Приблизно тринадцята година.\f* годині гарячка залишила його».
+\v 53 Батько зрозумів, що це сталося тоді, коли Ісус сказав: \wj «Твій син буде жити».\wj* І повірив він та увесь його дім.
+\v 54 Це було друге знамення, яке зробив Ісус після того, як повернувся з Юдеї в Галілею.
+\c 5
+\s1 Ісус зцілює хворого біля купальні
+\p
+\v 1 Після цього було юдейське свято, і Ісус пішов до Єрусалима.
+\v 2 В Єрусалимі, біля Овечих воріт, є купальня, яка єврейською називається Віфезда й має пʼять критих колонад.
+\v 3 Там лежало багато хворих, сліпих, кривих та паралізованих. Вони чекали, коли вода збуриться.
+\v 4 Іноді ангел Господній сходив та збурював воду, і хто перший заходив у воду, зцілювався, хоч би якою була його хвороба.\f + \fr 5:4 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa Вони чекали… хвороба.\f*
+\v 5 Був же там чоловік, який хворів уже тридцять вісім років.
+\v 6 Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що той вже багато часу був хворий, сказав:
+\p \wj ―Ти хочеш одужати?\wj*
+\p
+\v 7 Хворий відповів:
+\p ―Господи, я не маю людини, котра б допомогла мені увійти до купальні, коли вода збуриться. Як тільки я дістаюся до води, хтось інший заходить раніше за мене.
+\p
+\v 8 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Підведися, візьми свою постіль та ходи!\wj*
+\p
+\v 9 І відразу чоловік став здоровим, узяв свою постіль та пішов.
+\p Тоді була Субота.
+\v 10 Тому юдеї сказали зціленому:
+\p ―Сьогодні Субота, і тобі не дозволено нести свою постіль.
+\p
+\v 11 Але він відповів їм:
+\p ―Той, Хто зцілив мене, сказав мені: \wj «Візьми свою постіль та ходи».\wj*
+\p
+\v 12 Вони запитали:
+\p ―Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти \add постіль\add* та йти?
+\p
+\v 13 Але зцілений не знав, Хто Це був, адже Ісус зник у натовпі, що був у тому місці.
+\v 14 Згодом Ісус знайшов його в Храмі й сказав йому:
+\p \wj ―Ось ти вже здоровий. Не гріши більше, щоб не сталося з тобою чогось гіршого.\wj*
+\p
+\v 15 Той чоловік пішов та сповістив юдеїв, що це Ісус зцілив його.
+\s1 Влада Ісуса
+\p
+\v 16 Через те, що Ісус зробив це в Суботу, юдеї переслідували Ісуса.
+\v 17 Ісус же сказав їм: \wj «Мій Отець до цього часу працює, і Я теж працюю».\wj*
+\v 18 Тоді юдеї ще більше шукали нагоди вбити Ісуса, бо Він не тільки порушував Суботу, але й називав Бога Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові.
+\p
+\v 19 Ісус відповів їм:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: Син нічого не може робити Сам від Себе, доки не побачить Отця, Який робить. Те, що робить \+add Отець,\+add* робить і Син так само.\wj*
+\v 20 \wj Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що робить Сам, і Він покаже Йому справи ще більші за ці, щоб ви дивувалися.\wj*
+\v 21 \wj Так само, як Отець воскрешає мертвих і дає їм життя, так і Син дає життя тим, кому хоче.\wj*
+\v 22 \wj Навіть більше, Отець нікого не судить, Він увесь суд передав Синові,\wj*
+\v 23 \wj щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує й Отця, Який послав Його.\wj*
+\p
+\v 24 \wj Істинно кажу вам: хто чує Моє Слово і вірить Тому, Хто надіслав Мене, той має життя вічне й на суд не приходить, а перейшов від смерті до життя.\wj*
+\v 25 \wj Істинно кажу вам: приходить час, і вже прийшов, коли мертві почують голос Сина Божого, і ті, хто почує, оживуть.\wj*
+\v 26 \wj Адже як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати життя в Собі\wj*
+\v 27 \wj Він дав Йому владу судити, тому що Він – Син Людський.\wj*
+\p
+\v 28 \wj Не дивуйтеся тому, що приходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос\wj*
+\v 29 \wj і вийдуть \+add із них\+add*. Ті, хто робив добро, воскреснуть для життя, а ті, хто робив зло, воскреснуть на суд.\wj*
+\v 30 \wj Я нічого не можу робити від Себе. Я суджу, як чую, і Мій суд справедливий, тому що Я прагну сповнити не Свою волю, а волю Того, Хто послав Мене.\wj*
+\s1 Свідчення про Ісуса
+\p
+\v 31 \wj Якби Я свідчив Сам про Себе, то Моє свідчення не було б правдиве,\wj*
+\v 32 \wj але про Мене свідчить Інший, і Я знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, правдиве.\wj*
+\p
+\v 33 \wj Ви посилали до Івана, і він свідчив про істину.\wj*
+\v 34 \wj Я ж не потребую свідчення від людини, але кажу вам про це, щоб ви були спасенні.\wj*
+\v 35 \wj \+add Іван\+add* був світильником, горів та світив, і ви хотіли деякий час радіти при його світлі.\wj*
+\p
+\v 36 \wj Але є в Мене свідчення більше \+add за свідчення\+add* Івана. Бо діла, які Отець доручив Мені звершити і які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.\wj*
+\v 37 \wj І Отець, Який послав Мене, свідчить про Мене. Ви ніколи не чули Його голосу й не бачили Його обличчя.\wj*
+\v 38 \wj Ви не маєте Його Слова, яке б у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав.\wj*
+\v 39 \wj Ви старанно досліджуєте Писання, сподіваючись через них мати життя вічне, а вони свідчать про Мене.\wj*
+\v 40 \wj Однак ви не бажаєте прийти до Мене, щоб мати життя.\wj*
+\p
+\v 41 \wj Я не приймаю слави від людей,\wj*
+\v 42 \wj але Я знаю вас, що ви не маєте в собі любові до Бога.\wj*\f + \fr 5:42 \ft Або: \fqa любові Божої.\f*
+\v 43 \wj Я прийшов в імʼя Мого Отця, і ви не приймаєте Мене. Якщо ж прийде інший у своє імʼя, того приймете.\wj*
+\v 44 \wj Як ви можете повірити, коли ви приймаєте славу один від одного, але не шукаєте слави від єдиного Бога?\wj*
+\p
+\v 45 \wj Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем. Ваш обвинувач – Мойсей, на якого ви покладаєтесь.\wj*
+\v 46 \wj Якби ви вірили Мойсею, то вірили б і Мені, адже він писав про Мене.\wj*
+\v 47 \wj Але якщо ви не вірите тому, що він написав, як же ви повірите Моїм словам?\wj*
+\c 6
+\s1 Ісус годує пʼять тисяч
+\p
+\v 1 Після цього Ісус відправився на другий бік Галілейського моря, \add яке зветься\add* Тиверіадським.
+\v 2 За Ним ішов великий натовп, оскільки бачили знамення, які Він робив, зцілюючи хворих.
+\v 3 Ісус піднявся на гору й сів там зі Своїми учнями.
+\v 4 Наближалося юдейське свято Пасхи.
+\p
+\v 5 Коли Ісус підняв очі й побачив, що багато людей ішло до Нього, сказав Филипові:
+\p \wj ―Де ми купимо хліба, щоб нагодувати цих \+add людей\+add*?\wj*
+\p
+\v 6 Він спитав це, щоб випробувати Филипа, бо Сам вже знав, що буде робити.
+\p
+\v 7 Филип відповів:
+\p ―Навіть якщо купити хліба на двісті динаріїв\f + \fr 6:7 \ft Динарій був звичайною платою за робочий день.\f*, і того не буде достатньо, щоб кожний отримав хоч трохи.
+\p
+\v 8 Інший Його учень, Андрій, брат Симона Петра, сказав:
+\p
+\v 9 ―Тут є хлопчик, який має пʼять хлібів з ячмінного борошна та дві рибини. Але що це для такої кількості?
+\p
+\v 10 Ісус сказав:
+\p \wj ―Звеліть людям сісти.\wj*
+\p У тому місці було багато трави, тож всі посідали на неї (було їх близько пʼяти тисяч чоловіків).
+\v 11 Ісус узяв хліби та, подякувавши Богові, роздав їх тим, хто сидів. Так само зробив і з рибою. Кожний брав, скільки хотів.
+\p
+\v 12 Коли всі наїлися, Він сказав Своїм учням:
+\p \wj ―Зберіть те, що залишилося, щоб нічого не пропало.\wj*
+\p
+\v 13 Вони зібрали та наповнили дванадцять кошиків із залишками з пʼяти ячмінних хлібів, які залишилися після тих, що їли.
+\p
+\v 14 Коли люди побачили знамення, яке Він зробив, почали казати: «Він насправді Пророк, Який мав прийти у світ».
+\v 15 Ісус же, зрозумівши, що вони мають намір прийти і взяти Його силоміць, щоб зробити царем, знову пішов на гору один.
+\s1 Ісус іде по воді
+\p
+\v 16 Коли настав вечір, учні Ісуса спустилися до моря
+\v 17 й, увійшовши в човен, попливли через море до Капернаума. Було вже темно, а Ісус усе ще не приходив до них.
+\v 18 Тим часом море розхвилювалося, бо подув сильний вітер.
+\v 19 Вони вже відпливли на двадцять пʼять або тридцять стадіїв,\f + \fr 6:19 \ft Приблизно пʼять-шість кілометрів.\f* коли побачили Ісуса, Який ішов по воді та наближався до човна. Учні злякалися.
+\v 20 Але Він заговорив до них: \wj «Це Я! Не бійтеся!»\wj*
+\v 21 Вони хотіли взяти Його в човен; і човен відразу пристав до берега, до якого прямували.
+\p
+\v 22 Наступного дня люди, які стояли на іншому березі моря, побачили, що там не було іншого човна, окрім одного, і що Ісус не сідав разом зі Своїми учнями в човен, а Його учні відпливли самі.
+\v 23 \add Тим часом\add* кілька човнів із Тиверіади припливло \add та пристало\add* поблизу того міста, де вони їли хліб, після того, як Господь подякував \add Богові\add*.
+\v 24 Коли люди побачили, що ні Ісуса, ні Його учнів немає в тому місці, вони сіли в човни та попливли до Капернаума шукати Ісуса.
+\s1 Ісус – хліб життя
+\p
+\v 25 Коли знайшли Його на іншому березі, запитали:
+\p ―\tl Равві\tl*, коли Ти сюди прийшов?
+\p
+\v 26 Ісус відповів їм:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили знамення, а тому, що їли хліб та наїлися.\wj*
+\v 27 \wj Працюйте не за їжу, що проходить, а за їжу, що залишається для життя вічного, яке дасть вам Син Людський. Бо Його засвідчив Бог Отець.\wj*
+\p
+\v 28 Вони запитали:
+\p ―Що нам робити, щоб чинити діла Божі?
+\p
+\v 29 Ісус відповів їм:
+\p \wj ―Діло Боже – це вірити в Того, Кого Він послав.\wj*
+\p
+\v 30 Вони запитали:
+\p ―Яке знамення Ти міг би зробити, щоб ми побачили та повірили в Тебе? Що Ти зробиш?
+\v 31 Наші батьки їли манну в пустелі, як написано: «Дав їм їсти хліб із неба».\f + \fr 6:31 \ft \+xt Див. Вих. 16:31; Неєм. 9:15; Пс. 77:24\+xt*.\f*
+\p
+\v 32 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: це не Мойсей дав вам хліб із неба, а Отець Мій дає вам істинний хліб із неба.\wj*
+\v 33 \wj Тому що хліб Божий – це Той, Хто зійшов із неба й дає життя світові.\wj*
+\p
+\v 34 Вони сказали:
+\p ―Господи, давай нам завжди цей хліб!
+\p
+\v 35 Ісус сказав:
+\p \wj ―Я – хліб життя! Кожний, хто приходить до Мене, ніколи не зголодніє, і хто вірить у Мене, той ніколи не відчуватиме спраги.\wj*
+\v 36 \wj Але як Я вам казав, ви бачили Мене й не вірите.\wj*
+\v 37 \wj Усі, кого дав Мені Отець, прийдуть до Мене, і того, хто прийде до Мене, Я не вижену геть.\wj*
+\v 38 \wj Бо Я прийшов із неба для того, щоб виконати не Мою волю, а волю Того, Хто надіслав Мене.\wj*
+\v 39 \wj А це воля Того, Хто надіслав Мене: щоб Я не втратив нікого з тих, кого Він Мені дав, але щоб воскресив їх останнього дня.\wj*
+\v 40 \wj Воля Мого Отця полягає в тому, щоб кожний, хто бачить Сина та вірить у Нього, мав життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня.\wj*
+\p
+\v 41 Тоді юдеї почали нарікати, бо Він сказав: \wj «Я – хліб, який зійшов із неба».\wj*
+\p
+\v 42 Вони казали:
+\p ―Хіба Він не Ісус, син Йосифа? Чи не знаємо ми Його батька й матері? Як же Він тепер каже: \wj «Я прийшов із неба»\wj*?
+\p
+\v 43 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Не нарікайте між собою!\wj*
+\v 44 \wj Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не притягне його, і Я воскрешу його останнього дня.\wj*
+\v 45 \wj У пророків написано: «Усі будуть навчені Богом».\wj*\f + \fr 6:45 \ft \+xt Див. Іс. 54:13\+xt*.\f* \wj Кожен, хто почув Отця та навчився в Нього, приходить до Мене.\wj*
+\v 46 \wj Бо ніхто не бачив Отця, окрім Того, Хто від Бога, тільки Він бачив Отця.\wj*
+\v 47 \wj Істинно кажу вам: хто вірить \+add у Мене\+add*, той має життя вічне.\wj*
+\v 48 \wj Я – хліб життя!\wj*
+\v 49 \wj Ваші батьки їли манну в пустелі й померли.\wj*
+\v 50 \wj Це ж хліб, який зійшов із неба, щоб той, хто їсть його, не помер.\wj*
+\v 51 \wj Я – хліб життя, який зійшов із неба. Хто буде їсти цей хліб, той житиме вічно. Хліб, який Я дам, це Моє тіло, яке віддам заради життя світу.\wj*
+\p
+\v 52 Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи:
+\p ―Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми його їли?
+\p
+\v 53 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського й не будете пити Його крові, не будете мати життя \+add вічного\+add* в собі.\wj*
+\v 54 \wj Хто їсть Моє тіло й пʼє Мою кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня.\wj*
+\v 55 \wj Бо тіло Моє – істинна їжа і кров Моя – істинний напій.\wj*
+\v 56 \wj Хто їсть Моє тіло й пʼє Мою кров, перебуває в Мені, і Я \+add перебуваю\+add* в ньому.\wj*
+\v 57 \wj Як живий Отець послав Мене і як Я живу через Отця, так і той, хто їсть Мене, буде жити через Мене.\wj*
+\v 58 \wj Це є хліб, який зійшов із неба. Він не такий, як той, що їли ваші батьки та померли. Хто їсть цей хліб, той житиме вічно.\wj*
+\p
+\v 59 \add Ісус\add* сказав це, коли навчав у синагозі в Капернаумі.
+\s1 Багато учнів залишає Ісуса
+\p
+\v 60 Чимало Його учнів, почувши це, сказали:
+\p ―Ці слова важкі для \add сприйняття\add*. Хто може їх слухати?
+\p
+\v 61 Ісус, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм:
+\p \wj ―Це вас ображає?\wj*
+\v 62 \wj А якщо побачите Сина Людського, Котрий возноситься туди, де був раніше?\wj*
+\v 63 \wj Дух дає життя, людині це не під силу. Слова, які Я вам казав, – це Дух та життя.\wj*
+\v 64 \wj Але між вами є деякі, що не вірять.\wj*
+\p (Ісус \add казав так,\add* бо від початку знав, хто не вірить і хто зрадить Його.)
+\p
+\v 65 Він продовжив:
+\p \wj ―Тому Я кажу вам: ніхто не може прийти до Мене, якщо це не дано йому Отцем.\wj*
+\p
+\v 66 Відтоді чимало Його учнів залишили Його й більше не ходили з Ним.
+\p
+\v 67 Тоді Ісус запитав дванадцятьох:
+\p \wj ―Ви не бажаєте піти?\wj*
+\p
+\v 68 Симон Петро відповів:
+\p ―Господи, до кого нам піти? Ти маєш слова вічного життя.
+\v 69 Ми віримо та знаємо, що Ти – Святий Божий!
+\p
+\v 70 Ісус сказав:
+\p \wj ―Чи не Я обрав вас, дванадцятьох? І все ж один із вас – диявол.\wj*
+\p
+\v 71 Він говорив так про Юду, \add сина\add* Симона Іскаріота, який, хоч і був одним із дванадцятьох, однак мав зрадити Його.
+\c 7
+\s1 Ісус іде на свято Кущів
+\p
+\v 1 Після цього Ісус ходив по Галілеї. В Юдею Він не йшов, адже юдеї хотіли вбити Його.
+\v 2 Коли наближалося юдейське свято Кущів,
+\v 3 брати \add Ісуса\add* сказали Йому:
+\p ―Іди звідси в Юдею, щоб і Твої учні побачили діла, які Ти робиш.
+\v 4 Адже ніхто не робить своїх вчинків таємно, якщо шукає визнання. Якщо Ти робиш це, покажи Себе світові!
+\p
+\v 5 Бо навіть Його брати не вірили в Нього.
+\p
+\v 6 Тоді Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Мій час ще не настав, але для вас час завжди готовий.\wj*
+\v 7 \wj Світ не може ненавидіти вас, Мене ж ненавидить, бо Я свідчу про те, що його діла лихі.\wj*
+\v 8 \wj Ви йдіть на свято; Я ж \+add поки\+add* не піду на це свято, бо Мій час ще не настав.\wj*
+\p
+\v 9 Сказавши це, Ісус залишився в Галілеї.
+\p
+\v 10 Та коли Його брати пішли на свято, Він теж пішов, але не відкрито, а таємно.
+\v 11 На святі юдеї шукали Його й казали: «Де Він?»
+\p
+\v 12 У народі було багато чуток про Ісуса. Деякі казали, що Він хороший, а інші – що Він обманює людей.
+\v 13 Однак відкрито ніхто про Нього не говорив через страх перед юдеями.
+\s1 Ісус навчає у Храмі
+\p
+\v 14 Перша частина свята вже пройшла, коли Ісус прийшов у Храм і почав навчати.
+\v 15 Юдеї дивувались та казали:
+\p ―Звідки Він стільки знає, адже ніколи не навчався?
+\p
+\v 16 Ісус відповів їм:
+\p \wj ―Те, чого Я навчаю, не від Мене, а від Того, Хто надіслав Мене.\wj*
+\v 17 \wj Якщо хтось хоче чинити волю Божу, то дізнається: від Бога Моє вчення чи Я говорю від Себе.\wj*
+\v 18 \wj Хто говорить від Себе, той шукає славу самому собі, а Хто шукає славу Тому, Хто послав Його, той правдивий, і немає в ньому неправди.\wj*
+\v 19 \wj Хіба Мойсей не дав вам Закон? Однак ніхто з вас не дотримується Закону. Чому ви хочете вбити Мене?\wj*
+\p
+\v 20 Натовп відповів:
+\p ―Ти одержимий демоном! Хто хоче Тебе вбити?
+\p
+\v 21 Ісус сказав їм у відповідь:
+\p \wj ―Я вчинив одне чудо\wj*\f + \fr 7:21 \ft Буквально: \fqa діло.\f*\wj , і ви всі дивуєтеся.\wj*\f + \fr 7:21 \ft \+xt Див. 5:1-9\+xt*.\f*
+\v 22 \wj Мойсей дав вам обрізання (хоча обрізання не від Мойсея, а від праотців), і ви обрізаєте дітей у Суботу.\wj*
+\v 23 \wj Якщо чоловік може бути обрізаний у Суботу, щоб не був порушений Закон Мойсея, то чому ви гніваєтесь на Мене за те, що Я повністю зцілив чоловіка в Суботу?\wj*
+\v 24 \wj Не судіть із вигляду, а судіть справедливим судом.\wj*
+\s1 Суперечки під час свята
+\p
+\v 25 Тоді деякі мешканці Єрусалима почали запитувати:
+\p ―Чи це не Той, Кого вони хочуть вбити?
+\v 26 Ось Він говорить прямо, і ніхто Йому нічого не каже. Можливо, керівники справді дізналися, що Він Христос?
+\v 27 Але ми знаємо, звідки Він, а коли прийде Христос, то ніхто не буде знати, звідки Він.
+\p
+\v 28 Тоді Ісус, навчаючи в Храмі, голосно сказав:
+\p \wj ―Ви Мене знаєте? І навіть знаєте, звідки Я? Адже Я не прийшов від Себе. Той, Хто послав Мене, правдивий, але ви Його не знаєте.\wj*
+\v 29 \wj Я Його знаю, бо Я від Нього, і Він Мене послав.\wj*
+\p
+\v 30 Вони намагалися схопити Ісуса, але ніхто не наклав на Нього рук, тому що Його час ще не настав.
+\v 31 Багато людей з натовпу увірували в Нього й казали:
+\p ―Хіба коли прийде Христос, то зробить ще більші знамення, ніж зробив Цей \add Чоловік\add*?
+\p
+\v 32 Чутки про Нього дійшли до фарисеїв, тож вони та первосвященники послали слуг, щоб схопити Його.
+\p
+\v 33 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Ще трохи часу буду з вами та повернуся до Того, Хто послав Мене.\wj*
+\v 34 \wj Ви будете шукати Мене, але не знайдете. І туди, де Я буду, ви не зможете прийти.\wj*
+\p
+\v 35 Тоді юдеї казали між собою:
+\p ―Куди це Він збирається піти, що ми не знайдемо Його? Може, Він збирається піти до розсіяних серед греків і навчати греків?
+\v 36 Що то за слово, яке Він сказав: \wj «Ви будете шукати Мене, але не знайдете»\wj* і \wj «Туди, де Я буду, ви не зможете прийти»\wj*?
+\p
+\v 37 В останній та головний день свята Ісус піднявся та голосно промовив:
+\p \wj ―Якщо хтось хоче пити, нехай приходить до Мене і пʼє!\wj*
+\v 38 \wj Хто вірить у Мене, як каже Писання, у того з серця потечуть ріки живої води.\wj*
+\p
+\v 39 Це Він казав про Духа, Якого мали прийняти ті, хто повірив у Нього. Адже Дух ще не був дарований, бо Ісус ще не був прославлений.
+\p
+\v 40 Декотрі люди з натовпу, почувши слова Ісуса, сказали:
+\p ―Він дійсно Пророк!\f + \fr 7:40 \ft \+xt Див. Повт. 18:15-19\+xt*.\f*
+\p
+\v 41 Інші казали:
+\p ―Він – Христос!
+\p А ще інші казали:
+\p ―Хіба Христос прийде з Галілеї?
+\v 42 Чи Писання не каже, що Христос прийде з роду Давида, з Віфлеєма, із села, звідки був Давид?\f + \fr 7:42 \ft \+xt Див. 2 Сам. 7:12; Пс. 131:11; Мих. 5:2\+xt*.\f*
+\p
+\v 43 Тож через Нього сталося в народі розділення.
+\v 44 Дехто з них хотів схопити Його, але ніхто не наклав на Нього рук.
+\s1 Невіра юдейських керівників
+\p
+\v 45 Коли слуги повернулися до фарисеїв та первосвященників, ті запитали їх:
+\p ―Чому ви не привели Його?
+\p
+\v 46 Слуги відповіли:
+\p ―Ще ніхто не говорив так, як Цей Чоловік!
+\p
+\v 47 Фарисеї запитали:
+\p ―Невже Він вас обманув?
+\v 48 Хіба хоч хтось із керівників або фарисеїв повірив у Нього?
+\v 49 А народ, який не знає Закону, – проклятий!
+\p
+\v 50 Никодим, який був одним із них і раніше приходив до Ісуса, сказав:
+\p
+\v 51 ―Хіба наш Закон засуджує людину, не вислухавши її спочатку й не дізнавшись, що вона робить?
+\p
+\v 52 Вони відповіли:
+\p ―Ти теж із Галілеї? Досліди \add Писання\add* й побачиш, що Пророк не приходить із Галілеї.
+\p
+\v 53 І розійшлися кожен до свого дому.
+\c 8
+\nb
+\v 1 Ісус же пішов на Оливну гору.
+\s1 Ісус прощає жінку, яка згрішила
+\p
+\v 2 Рано-вранці Він знову прийшов у Храм, і всі люди посходилися до Нього. Він сів і почав їх навчати.
+\v 3 Книжники та фарисеї привели жінку, яку спіймали під час перелюбу. Її поставили перед народом
+\v 4 і сказали Ісусові:
+\p ―Учителю, ця жінка була схоплена на перелюбі.
+\v 5 Мойсей у Законі звелів нам побивати таких камінням.\f + \fr 8:5 \ft \+xt Див. Повт. 22:22-24\+xt*.\f* А Ти що скажеш?
+\p
+\v 6 Вони запитали це, щоб спіймати Його й мати \add підставу\add* звинуватити Його.
+\p Але Ісус, схилившись додолу, писав пальцем по землі.
+\v 7 Оскільки вони продовжували Його запитувати, Він піднявся й сказав:
+\p \wj ―Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь!\wj*
+\p
+\v 8 І знов, схилившись, писав по землі.
+\v 9 Почувши це, вони почали по одному відходити, починаючи від старших і до останніх. Залишилися тільки \add Ісус\add* та жінка, яка стояла посередині.
+\v 10 Ісус, підвівшись і не побачивши нікого, лише саму жінку, сказав їй:
+\p \wj ―Жінко, де ті, хто обвинувачував тебе? Ніхто тебе не осудив?\wj*
+\p
+\v 11 Вона відповіла:
+\p ―Ніхто, Господи!
+\p Ісус сказав їй:
+\p \wj ―І Я не осуджую тебе. Іди й більше не гріши!\wj*\f + \fr 8:11 \ft Уривок \+xt 7:53–8:11\+xt* відсутній в найдавніших рукописах.\f*
+\s1 Ісус – світло для світу
+\p
+\v 12 Ісус знову заговорив із ними:
+\p \wj ―Я – світло світу. Хто слідує за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя.\wj*
+\p
+\v 13 Фарисеї сказали Йому:
+\p ―Ти свідчиш Сам про Себе, тому Твоє свідчення неправдиве.
+\p
+\v 14 Ісус відповів:
+\p \wj ―Навіть якщо Я свідчу Сам про Себе, Моє свідчення правдиве, тому що Я знаю, звідки Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не знаєте, звідки Я прийшов і куди йду.\wj*
+\v 15 \wj Ви судите за людськими мірками, Я ж нікого не суджу.\wj*
+\v 16 \wj А якщо Я й суджу, Мій суд правдивий, тому що Я не Один, зі Мною Отець, Який послав Мене.\wj*
+\v 17 \wj У вашому Законі написано, що свідчення двох людей – істинне.\wj*\f + \fr 8:17 \ft \+xt Див. Повт. 19:15\+xt*.\f*
+\v 18 \wj Я Сам свідчу про Себе, і про Мене свідчить Отець, Який послав Мене.\wj*
+\p
+\v 19 Тоді вони запитали:
+\p ―Де ж Твій Отець?
+\p Ісус відповів:
+\p \wj ―Ви не знаєте ні Мене, ні Мого Отця. Якби ви знали Мене, ви знали б і Мого Отця.\wj*
+\p
+\v 20 Ці слова Він казав, коли навчав у Храмі, біля скарбниці. І ніхто не схопив Його, адже не настав ще Його час.
+\s1 Суперечка щодо того, Хто такий Ісус
+\p
+\v 21 \add Ісус\add* сказав їм ще раз:
+\p \wj ―Я відхожу, і ви будете шукати Мене, і помрете у своєму гріху. Куди Я йду, ви не зможете прийти.\wj*
+\p
+\v 22 Тоді юдеї почали говорити:
+\p ―Чи не вбʼє Він Себе, бо каже: «Туди, куди Я йду, ви не можете прийти»?
+\p
+\v 23 Він казав їм:
+\p \wj ―Ви – знизу, а Я – згори. Ви з цього світу, а Я не з цього світу.\wj*
+\v 24 \wj Тому Я сказав вам, що ви помрете у ваших гріхах. Якщо не повірите, що Я є,\wj*\f + \fr 8:24 \ft \+xt Див. Вих. 3:14\+xt*. Також повсюди в цій книзі.\f* \wj то помрете у ваших гріхах.\wj*
+\p
+\v 25 Вони запитали:
+\p ―Хто Ти?
+\p Ісус відповів їм:
+\p \wj ―Той, про Кого від початку казав.\wj*
+\v 26 \wj Я маю багато про вас сказати й судити, але Той, Хто послав Мене, правдивий, і те, що Я чув від Нього, Я говорю світові.\wj*
+\p
+\v 27 Вони не зрозуміли, що Він говорить їм про Отця.
+\p
+\v 28 Тоді Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Коли ви піднімете Сина Людського, то зрозумієте, що Я є і що Я нічого не роблю від Себе, а говорю, як Мене навчив Отець.\wj*
+\v 29 \wj Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Він не залишає Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби.\wj*
+\p
+\v 30 Коли Він це казав, багато хто повірив у Нього.
+\s1 Ісус говорить про істинних дітей Божих
+\p
+\v 31 Ісус сказав юдеям, які повірили в Нього:
+\p \wj ―Якщо ви будете перебувати в Моєму Слові, ви дійсно Мої учні.\wj*
+\v 32 \wj Ви пізнаєте істину, і істина визволить вас.\wj*
+\p
+\v 33 Вони відповіли Йому:
+\p ―Ми нащадки Авраама й ніколи не були нічиїми рабами! Як Ти кажеш: \wj «Звільнить вас»\wj*?
+\p
+\v 34 Ісус сказав:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: кожен, хто грішить, є рабом гріха.\wj*
+\v 35 \wj Раб не залишається в домі навіки, а Син залишається навіки.\wj*
+\v 36 \wj Тому якщо Син звільнить вас, справді будете вільними.\wj*
+\v 37 \wj Я знаю, що ви нащадки Авраама, але шукаєте, як вбити Мене, бо не приймаєте Мого Слова.\wj*
+\v 38 \wj Я кажу вам те, що бачив у Мого Отця, а ви робите те, що чули у \+add вашого\+add* батька.\wj*
+\p
+\v 39 Вони відповіли:
+\p ―Наш батько – Авраам.
+\p Ісус сказав:
+\p \wj ―Якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраама.\wj*
+\v 40 \wj А тепер ви хочете вбити Мене, Чоловіка, Котрий сказав вам істину, яку Я почув від Бога. Авраам так не робив.\wj*
+\v 41 \wj Ви чините діла вашого батька.\wj*
+\p Вони сказали Йому:
+\p ―Ми не народилися від статевої розпусти, у нас один Отець – Бог.
+\p
+\v 42 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Якби Бог був вашим Отцем, ви б любили Мене, бо Я вийшов від Бога й прийшов сюди. Я прийшов не Сам від Себе, а Він послав Мене.\wj*
+\v 43 \wj Чому ж ви не розумієте того, що Я кажу вам? Бо ви не можете слухати Моїх слів.\wj*
+\v 44 \wj Ваш батько – диявол, і ви прагнете виконувати його волю. Він від початку був убивцею і в істині не встояв, бо в ньому немає істини. Коли він каже неправду, то говорить від себе, бо він брехун і батько неправди.\wj*
+\v 45 \wj Але Мені не вірите, тому що Я кажу вам істину.\wj*
+\v 46 \wj Хто з вас може довести Мій гріх? А якщо Я кажу істину, чому ви не вірите Мені?\wj*
+\v 47 \wj Хто від Бога, той слухає слова Бога. Ви ж не слухаєте Мене тому, що ви не від Бога.\wj*
+\s1 Ісус каже про Себе
+\p
+\v 48 Юдеї відповіли Йому:
+\p ―Чи не правильно ми говоримо, що Ти самарянин і що Ти одержимий?
+\p
+\v 49 Ісус сказав:
+\p \wj ―Я не одержимий, але Я шаную Мого Отця, а ви не шануєте Мене.\wj*
+\v 50 \wj Я не шукаю Своєї слави. Є Той, Хто шукає її для Мене. Він і судить.\wj*
+\v 51 \wj Істинно кажу вам: хто підкоряється Моєму Слову, не побачить смерті повік.\wj*
+\p
+\v 52 Тоді юдеї сказали:
+\p ―Тепер ми точно знаємо, що Ти одержимий. Авраам помер, і пророки теж, а Ти кажеш: \wj «Хто підкоряється Моєму Слову, не побачить смерті повік».\wj*
+\v 53 Невже Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? І пророки померли. Ким Ти Себе вважаєш?
+\p
+\v 54 Ісус відповів:
+\p \wj ―Якщо Я буду славити Самого Себе, Моя слава нічого не значить. Мене славить Мій Отець, Якого ви називаєте своїм Богом,\wj*
+\v 55 \wj хоча ви Його не знаєте. Але Я Його знаю, і якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду таким же брехуном, як і ви. Але Я Його знаю та підкоряюся Його Слову.\wj*
+\v 56 \wj Ваш батько Авраам радів, що побачить Мій день. Він побачив і зрадів.\wj*
+\p
+\v 57 Юдеї сказали Йому:
+\p ―Тобі немає й пʼятдесяти років, і Ти бачив Авраама?
+\p
+\v 58 Ісус відповів:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: перш ніж був Авраам, Я є!\wj*
+\p
+\v 59 Тоді вони схопили каміння, щоб закидати Його. Але Ісус скрився й вийшов із Храму.
+\c 9
+\s1 Ісус зцілює сліпого від народження
+\p
+\v 1 Одного разу, проходячи, \add Ісус\add* побачив чоловіка, сліпого від народження.
+\v 2 Його учні запитали:
+\p ―\tl Равві\tl*, хто згрішив, він чи його батьки, що він народився сліпий?
+\p
+\v 3 Ісус відповів:
+\p \wj ―Ні, це не через його гріх або гріх його батьків, але це сталося, щоб через нього були виявлені діла Божі.\wj*
+\v 4 \wj Доки ще день, ми маємо виконувати діла Того, Хто послав Мене. Коли настане ніч, ніхто вже не зможе працювати.\wj*
+\v 5 \wj Доки Я у світі, Я – світло світу.\wj*
+\p
+\v 6 Сказавши це, \add Ісус\add* плюнув на землю, змішав грязь зі слини й землі та помазав очі \add сліпому\add*.
+\v 7 \wj Потім сказав йому: «Іди та вмийся в купальні Силоам»\wj* (що в перекладі означає: «Посланий»).
+\p Той пішов, умився й прийшов зрячий.
+\v 8 Сусіди й ті, хто бачив його раніше, як він просив, казали:
+\p ―Чи не він \add раніше\add* сидів та просив?
+\p
+\v 9 Одні казали:
+\p ―Так, це він!
+\p Інші казали:
+\p ―Ні, він лише схожий на нього!
+\p Він же казав:
+\p ―Це я!
+\p
+\v 10 Тоді запитали його:
+\p ―Як же ти прозрів?
+\p
+\v 11 Він відповів:
+\p ―Чоловік, Якого звуть Ісус, змішав грязь та помазав Мої очі, потім Він наказав піти в Силоам та вмитися. Я пішов, умився й прозрів.
+\p
+\v 12 Вони його запитали:
+\p ―Де Він?
+\p Він відповів:
+\p ―Я не знаю.
+\s1 Фарисеї досліджують зціленого
+\p
+\v 13 Чоловіка, який раніше був сліпий, привели до фарисеїв.
+\v 14 А того дня, коли Ісус змішав грязь і відкрив йому очі, була Субота.
+\v 15 Фарисеї знову запитали його, як він прозрів. Той відповів:
+\p ―Він помазав мої очі гряззю, я вмився й бачу.
+\p
+\v 16 Деякі фарисеї почали казати:
+\p ―Цей чоловік не від Бога, тому що не дотримується Суботи.
+\p Інші ж казали:
+\p ―Як може грішна людина робити такі знамення?
+\p І між ними виникло розділення.
+\p
+\v 17 Тоді вони знов запитали сліпого:
+\p ―Що ти кажеш про Нього? Адже це Він відкрив тобі очі.
+\p Чоловік відповів:
+\p ―Він Пророк.
+\p
+\v 18 Юдеї не вірили, що він був сліпий і прозрів, доки не покликали його батьків.
+\v 19 Вони запитали:
+\p ―Це ваш син, про якого ви казали, що народився сліпий? Як же тепер він бачить?
+\p
+\v 20 Тоді батьки його відповіли:
+\p ―Ми знаємо, що він наш син і що він народився сліпий.
+\v 21 А як він вже бачить, не знаємо. І хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Запитайте його. Він дорослий і може сам відповісти за себе.
+\p
+\v 22 Його батьки казали так, адже боялися юдеїв, бо ті вже вирішили: хто визнає Ісуса Христом, буде відлучений від синагоги.
+\v 23 Тому його батьки й сказали: «Він вже дорослий, запитайте в нього!»
+\p
+\v 24 Вони вдруге покликали чоловіка, який був сліпий, та сказали йому:
+\p ―Віддай славу Богові, ми знаємо, що той Чоловік – грішник.
+\p
+\v 25 Він відповів:
+\p ―Я не знаю, грішник Він чи ні. Я знаю лише одне: я був сліпий, а зараз бачу.
+\p
+\v 26 Тоді вони запитали:
+\p ―Що Він тобі зробив? Як Він відкрив твої очі?
+\p
+\v 27 Він відповів:
+\p ―Я вже казав вам, але ви не почули. Чому хочете почути ще раз? Чи не хочете й ви стати Його учнями?
+\p
+\v 28 Вони докорили йому та сказали:
+\p ―Це ти Його учень! Ми ж учні Мойсея!
+\v 29 Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог, а Цього ми не знаємо, звідки Він.
+\p
+\v 30 Чоловік сказав їм у відповідь:
+\p ―Дивно, що ви не знаєте, звідки Він, адже Він відкрив мені очі.
+\v 31 Ми знаємо, що Бог не слухає грішників. Він слухає тільки тих, хто шанує Його й виконує Його волю.
+\v 32 Споконвіку ніхто не чув, щоб хтось відкрив очі тому, хто народився сліпий.\f + \fr 9:32 \ft \+xt Див. Іс. 29:18; 35:5; 42:7\+xt*.\f*
+\v 33 Якби Він не був від Бога, то не зміг би зробити нічого.
+\p
+\v 34 Вони відповіли:
+\p ―Ти увесь народився в гріхах, а нас повчаєш?
+\p І вигнали його геть.
+\s1 Духовна сліпота
+\p
+\v 35 Ісус, почувши, що вони вигнали геть зціленого, знайшов його й запитав:
+\p \wj ―Чи віриш ти в Сина Людського?\wj*
+\p
+\v 36 Зцілений відповів:
+\p ―Хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього?
+\p
+\v 37 Ісус сказав:
+\p ―\wj Ти Його бачив, це Той, Хто говорить із тобою.\wj*
+\p
+\v 38 Тоді \add чоловік\add* відповів:
+\p ―Вірю, Господи! – і вклонився Йому.
+\p
+\v 39 Ісус сказав:
+\p \wj ―Я прийшов у цей світ судити, щоб ті, хто не бачить, побачили, а ті, хто бачить, стали сліпими.\wj*
+\p
+\v 40 Фарисеї, які були з Ним і почули це, сказали Йому:
+\p ―Невже й ми сліпі?
+\p
+\v 41 Ісус сказав:
+\p \wj ―Якби ви були сліпі, то не мали б гріха. Але оскільки ви кажете, що бачите, гріх ваш залишається.\wj*
+\c 10
+\s1 Ісус – добрий пастир
+\p
+\v 1 \wj «Істинно кажу вам: хто не входить в овечий двір через ворота, а перелазить в іншому місці, той злодій та розбійник.\wj*
+\v 2 \wj А хто входить через ворота, той пастир овець.\wj*
+\v 3 \wj Сторож відкриває йому, і вівці чують його голос. Він кличе поіменно кожну вівцю й виводить їх.\wj*
+\v 4 \wj Коли ж виведе всіх своїх, то йде попереду них, і вівці йдуть за ним, бо знають його голос.\wj*
+\v 5 \wj За чужинцем вони не підуть, а втечуть від нього, бо не знають його голосу».\wj*
+\p
+\v 6 Ісус сказав їм цю притчу, але вони не зрозуміли, про що Він говорив.
+\p
+\v 7 Тоді Ісус знову сказав: \wj «Істинно кажу вам: Я – ворота для овець.\wj*
+\v 8 \wj Усі, хто приходив до Мене, – злодії та розбійники; але вівці їх не слухалися.\wj*
+\v 9 \wj Я – ворота, і якщо хтось входить через Мене, буде спасенний. Він увійде, вийде й знайде пасовисько.\wj*
+\v 10 \wj Злодій приходить тільки для того, щоби вкрасти, вбити й зруйнувати. А Я прийшов, щоб \+add люди\+add* мали життя й щоб мали його вдосталь.\wj*
+\p
+\v 11 \wj Я – добрий пастир. Добрий пастир віддасть життя за овець.\wj*
+\v 12 \wj Наймит не є пастирем, вівці не належать йому. Коли він бачить, що наближається вовк, то залишає овець і тікає. Вовк хапає овець, і вони розбігаються.\wj*
+\v 13 \wj \+add Наймит тікає\+add*, бо його найняли, і він не дбає про овець.\wj*
+\p
+\v 14 \wj Я – добрий пастир. Я знаю Своїх, і вони знають Мене.\wj*
+\v 15 \wj Так само Отець знає Мене, і Я знаю Отця; Я віддаю Своє життя за овець.\wj*
+\v 16 \wj У Мене є й інші вівці, які не з цієї кошари, і їх Я маю привести сюди. Вони почують Мій голос, і буде одна отара й один пастир.\wj*
+\v 17 \wj Отець любить Мене тому, що Я віддаю Своє життя, аби знову взяти його.\wj*
+\v 18 \wj Ніхто не може його забрати від Мене, Я Сам віддаю його. У Мене є влада віддати його й влада взяти його знов. Цю заповідь Я отримав від Мого Отця».\wj*
+\p
+\v 19 Після цих слів між юдеями знов виник розкол.
+\v 20 Багато хто з них казав:
+\p ―Він одержимий і втратив розум. Навіщо Його слухати?
+\p
+\v 21 А інші казали:
+\p ―Це не слова біснуватого. Чи може демон відкрити очі сліпому?
+\s1 Подальший конфлікт щодо слів Ісуса
+\p
+\v 22 В Єрусалимі було \add свято\add* Відновлення \add Храму\add*.\f + \fr 10:22 \ft Свято Відновлення нагадувало про очищення Єрусалимського Храму, яке відбулося в 165 році до Р. Х.\f* Стояла зима.
+\v 23 Ісус ходив у Храмі по колонаді Соломона.
+\v 24 Юдеї зібралися навколо Нього й сказали:
+\p ―Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо!
+\p
+\v 25 Ісус сказав:
+\p \wj ―Я вже казав вам, але ви не вірите. Діла, які Я роблю в імʼя Мого Отця, свідчать про Мене.\wj*
+\v 26 \wj Але ви не вірите Мені, тому що ви не з Моїх овець.\wj*
+\v 27 \wj Мої вівці чують Мій голос. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною.\wj*
+\v 28 \wj Я даю їм життя вічне, і вони ніколи не загинуть, і ніхто не забере їх з Моїх рук.\wj*
+\v 29 \wj Мій Отець, Який дав їх Мені, величніший за всіх. І ніхто не зможе забрати їх з рук Мого Отця.\wj*
+\v 30 \wj Я й Отець – одне!\wj*
+\p
+\v 31 Тоді юдеї знов схопили каміння, щоб побити Його,
+\v 32 але Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Я показав вам багато добрих справ від Отця. За яку з цих справ ви хочете Мене побити камінням?\wj*
+\p
+\v 33 Юдеї відповіли:
+\p ―Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе, а за богохульство, бо Ти, будучи людиною, робиш себе Богом.
+\p
+\v 34 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Чи не написано у вашому Законі: «Я сказав: ви – боги?»\wj*\f + \fr 10:34 \ft \+xt Див. Пс. 81:6\+xt*.\f*
+\v 35 \wj Якщо богами названі ті, кому було дано Слово Боже, і Писання не може бути порушене,\wj*
+\v 36 \wj то чому ж ви кажете про Того, Кого Отець освятив та послав у світ, що Він богохульствує, бо Я казав: «Я – Син Божий?»\wj*
+\v 37 \wj Якщо Я не роблю справ Мого Отця, не вірте Мені.\wj*
+\v 38 \wj А якщо роблю, то хоч не вірите Мені, повірте Моїм ділам і зрозумійте, що Отець у Мені і Я в Отці.\wj*
+\p
+\v 39 Вони знов намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.
+\p
+\v 40 Ісус знову пішов на інший бік Йордану, у місце, де Іван хрестив, і залишився там.
+\v 41 До Нього приходило багато \add людей,\add* що казали: «Іван не зробив жодного знамення, але все, що він говорив про Нього, – правда».
+\v 42 І багато там увірувало в Нього.
+\c 11
+\s1 Смерть Лазаря
+\p
+\v 1 Був один хворий \add чоловік, на імʼя\add* Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта.
+\v 2 Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом.
+\v 3 Сестри послали передати Ісусові:
+\p ―Господи, той, кого Ти любиш, захворів.
+\p
+\v 4 Почувши це, Ісус сказав:
+\p \wj ―Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї.\wj*
+\p
+\v 5 Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря.
+\v 6 Однак коли Він почув, що \add Лазар\add* хворий, то залишився там, де був, ще два дні.
+\v 7 Потім сказав \add Своїм\add* учням:
+\p \wj ―Підемо знову в Юдею.\wj*
+\p
+\v 8 Учні сказали Йому:
+\p ―\tl Равві\tl*, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?
+\p
+\v 9 Ісус відповів:
+\p \wj ―Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу.\wj*
+\v 10 \wj А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому.\wj*
+\p
+\v 11 Сказавши це, Він додав:
+\p \wj ―Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його.\wj*
+\p
+\v 12 Його учні сказали:
+\p ―Господи, якщо спить, то одужає.
+\p
+\v 13 Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
+\p
+\v 14 Тоді Ісус сказав їм прямо:
+\p \wj ―Лазар помер.\wj*
+\v 15 \wj Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього.\wj*
+\p
+\v 16 Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням:
+\p ―Ходімо й ми та помремо з Ним!
+\s1 Ісус – воскресіння та життя
+\p
+\v 17 Прийшовши туди, Ісус довідався, що \add Лазар\add* уже чотири дні в гробі.
+\v 18 Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно пʼятнадцять стадіїв.\f + \fr 11:18 \ft Приблизно три кілометри.\f*
+\v 19 Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після \add смерті\add* брата.
+\v 20 Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі.
+\p
+\v 21 Марта сказала Ісусові:
+\p ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
+\v 22 Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога.
+\p
+\v 23 Ісус сказав їй:
+\p \wj ―Твій брат воскресне.\wj*
+\p
+\v 24 Марта відповіла:
+\p ―Я знаю, що він воскресне при воскресінні останнього дня.
+\p
+\v 25 Ісус сказав їй:
+\p \wj ―Я – воскресіння й життя. Той, хто вірить у Мене, навіть якщо помре, буде жити.\wj*
+\v 26 \wj І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це?\wj*
+\p
+\v 27 Вона сказала:
+\p ―Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Який прийшов у світ.
+\p
+\v 28 Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе».
+\v 29 Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього.
+\v 30 Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта.
+\v 31 Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати.
+\p
+\v 32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому:
+\p ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
+\p
+\v 33 Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився.
+\p
+\v 34 Він запитав:
+\p \wj ―Куди ви його поклали?\wj*
+\p Йому відповіли:
+\p ―Господи, іди та подивись!
+\p
+\v 35 Ісус заплакав.
+\p
+\v 36 Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його».
+\p
+\v 37 Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?»
+\s1 Ісус воскрешає Лазаря з мертвих
+\p
+\v 38 Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь.
+\p
+\v 39 Ісус звелів:
+\p \wj ―Відваліть камінь.\wj*
+\p Марта, сестра померлого, сказала:
+\p ―Господи, вже чути неприємний запах, бо пройшло чотири дні.
+\p
+\v 40 Ісус сказав:
+\p \wj ―Хіба Я не казав тобі, що коли будеш вірити, побачиш славу Божу?\wj*
+\p
+\v 41 Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: \wj «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене.\wj*
+\v 42 \wj Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене».\wj*
+\p
+\v 43 І, сказавши це, голосно промовив: \wj «Лазарю, вийди сюди!»\wj*
+\v 44 Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обвʼязане хустиною.
+\p Ісус сказав:
+\p \wj ―Розвʼяжіть його, і нехай він іде.\wj*
+\s1 Змова вбити Ісуса
+\p
+\v 45 Багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
+\v 46 Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли, що зробив Ісус.
+\v 47 Тоді первосвященники та фарисеї скликали Синедріон і сказали:
+\p ―Що нам робити? Цей Чоловік робить багато знамень.
+\v 48 Якщо ми залишимо Його так, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни та знищать це місце й народ.
+\p
+\v 49 Тоді один із них, \add на імʼя\add* Каяфа\f + \fr 11:49 \ft Каяфа був первосвященником з 18 по 36 рр.\f*, який був первосвященником того року, сказав їм:
+\p ―Ви нічого не знаєте.
+\v 50 Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб один Чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув?
+\p
+\v 51 Він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ,
+\v 52 і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одне розсіяних дітей Божих.
+\v 53 Отже, від цього дня вони змовилися вбити Його.
+\p
+\v 54 Тому Ісус не ходив відкрито серед юдеїв, а пішов звідти до околиць біля пустелі, у місто, яке називається Єфрем. Там перебував з учнями.
+\p
+\v 55 Наближалася юдейська Пасха, і багато \add людей\add* з усього краю йшли до Єрусалима\f + \fr 11:55 \ft Буквально: \fqa піднялися до Єрусалима.\f* для очищення перед Пасхою.\f + \fr 11:55 \ft \+xt Див. Чис. 9:6\+xt*.\f*
+\v 56 Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»
+\v 57 Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його.
+\c 12
+\s1 Ісус помазаний у Віфанії
+\p
+\v 1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де був Лазар, якого воскресив із мертвих.
+\v 2 Там Йому приготували вечерю. Марта слугувала, а Лазар був одним із тих, хто сидів із Ним за столом.
+\v 3 Тоді Марія взяла літру\f + \fr 12:3 \ft Міра для масла, приблизно 0,3 – 0,5 літра.\f* з дуже дорогим чистим нардовим миром, намастила ноги Ісуса й своїм волоссям обтерла Його ноги. І дім наповнився пахощами мира.
+\v 4 Але Юда Іскаріот, один з Його учнів, який мав Його зрадити, сказав:
+\p
+\v 5 ―Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати бідним?
+\p
+\v 6 Він казав так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм. Йому було доручено носити скриню з грошима, але він брав із неї гроші.
+\p
+\v 7 Ісус сказав:
+\p \wj ―Залиши її, вона зберігала це на день Мого похорону.\wj*
+\v 8 \wj Бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди матимете.\wj*
+\p
+\v 9 Тим часом багато юдеїв дізналося, що Він там. Вони прийшли не тільки заради Ісуса, але й подивитись на Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
+\p
+\v 10 Тоді первосвященники змовилися вбити й Лазаря.
+\v 11 Адже багато юдеїв залишало їх і вірило в Ісуса.
+\s1 Ісус входить у Єрусалим
+\p
+\v 12 Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим,
+\v 13 взяли пальмові гілки, вийшли Йому назустріч та викрикували:
+\q1 «Осанна!»
+\b
+\q1 «Благословенний Той, Хто йде в імʼя Господа!»\f + \fr 12:13 \ft \+xt Див. Пс. 117:25-26\+xt*.\f*
+\b
+\q1 «Цар Ізраїля!»
+\m
+\v 14 Ісус, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
+\q1
+\v 15 «Не бійся, дочко Сіону:
+\q2 Ось Цар твій їде
+\q2 верхи на молодому ослі».\f + \fr 12:15 \ft \+xt Див. Зах. 9:9\+xt*.\f*
+\p
+\v 16 Спочатку Його учні не розуміли цього. Але після того, як Ісус був прославлений, вони згадали, що це було написано про Нього й що це збулося з Ним.
+\p
+\v 17 Люди, які були з Ісусом, коли Він покликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили \add про це\add*.
+\v 18 Тому багато людей вийшли Йому назустріч, бо чули, що Він здійснив це знамення.
+\v 19 Тоді фарисеї почали казати один одному: «Бачите, що нічого не допомагає? Ось \add увесь\add* світ пішов за Ним!»
+\s1 Ісус говорить про Свою смерть
+\p
+\v 20 Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було декілька греків.
+\v 21 Вони підійшли до Филипа, який був із Віфсаїди, що в Галілеї, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса».
+\v 22 Филип пішов і сказав Андрієві, і тоді Андрій та Филип розповіли про це Ісусові.
+\p
+\v 23 Ісус відповів їм:
+\p \wj ―Прийшов час прославитись Синові Людському.\wj*
+\v 24 \wj Істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши в землю, не вмирає, то залишається одне. Але якщо вмирає, дає великий врожай.\wj*
+\v 25 \wj Кожен, хто любить своє життя, втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, збереже його для вічного життя.\wj*
+\v 26 \wj Хто служить Мені, той повинен слідувати за Мною; і де Я є, там буде і Мій слуга. Якщо хтось буде служити Мені, Мій Отець шануватиме його.\wj*
+\p
+\v 27 \wj Тепер Моя душа стривожена, і що Мені сказати? Отче, врятуй Мене від цієї години? Але саме заради цієї години Я і прийшов.\wj*
+\v 28 \wj Отче, прослав Своє імʼя!\wj*
+\p Тоді почувся голос із неба: «Я прославив і знову прославлю!»
+\v 29 Натовп, який був там, почувши це, сказав, що прогримів грім, а інші казали, що ангел говорив із Ним.
+\p
+\v 30 Ісус відповів:
+\p \wj ―Не для Мене пролунав цей голос, а для вас.\wj*
+\v 31 \wj Зараз настав суд для цього світу. Тепер правителя цього світу буде вигнано геть.\wj*
+\v 32 \wj Але коли Я буду піднятий від землі, Я всіх притягну до Себе.\wj*
+\p
+\v 33 Він сказав це, щоб показати, якою смертю має померти.
+\p
+\v 34 Тоді люди сказали Йому:
+\p ―Ми чули із Закону, що Христос житиме вічно.\f + \fr 12:34 \ft \+xt Див. Пс. 88:37-38; Іс. 9:6-7; Єз. 37:25; Дан. 7:13-14\+xt*.\f* Як же Ти кажеш, що \wj «Син Людський має бути піднятий?»\wj* Хто Цей Син Людський?
+\p
+\v 35 Тоді Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Світло ще трохи часу буде з вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб темрява не охопила вас. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде.\wj*
+\v 36 \wj Повірте у світло, поки у вас є світло, щоб ви стали синами світла.\wj*
+\p Ісус закінчив говорити і, відійшовши, скрився від них.
+\s1 Юдеї не вірять в Ісуса
+\p
+\v 37 Незважаючи на те, що Він зробив перед ними стільки знамень, вони не вірили в Нього.
+\v 38 Так здійснилося слово пророка Ісаї, який сказав:
+\q1 «Господи, хто повірив почутому від нас
+\q2 і кому відкрилася рука Господня?»\f + \fr 12:38 \ft \+xt Див. Іс. 53:1\+xt*.\f*
+\p
+\v 39 Не могли повірити ще й тому, що, як сказав Ісая:
+\q1
+\v 40 «Він зробив сліпими їхні очі
+\q2 і закамʼянілими їхні серця,
+\q1 щоб вони не бачили очима,
+\q2 і не розуміли серцем,
+\q2 і не навернулися, щоб Я зцілив їх».\f + \fr 12:40 \ft \+xt Див. Іс. 6:10\+xt*.\f*
+\m
+\v 41 Ісая сказав це, адже побачив Його славу й говорив про Нього.\f + \fr 12:41 \ft \+xt Див. Іс. 6:1-3\+xt*.\f*
+\p
+\v 42 Навіть серед керівників багато хто повірив у Ісуса. Але через фарисеїв вони не визнавали своєї віри, щоб їх не вигнали із синагоги.
+\v 43 Адже вони любили людську славу більше за Божу славу.
+\p
+\v 44 Ісус голосно промовив:
+\p \wj ―Хто вірить у Мене, той вірить не тільки в Мене, але й у Того, Хто послав Мене.\wj*
+\v 45 \wj Той, хто бачить Мене, бачить і Того, Хто послав Мене.\wj*
+\v 46 \wj Я – світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не залишався в темряві.\wj*
+\v 47 \wj Якщо хтось чує Мої слова, але не дотримується їх, Я не суджу його. Адже Я прийшов не судити світ, а спасти його.\wj*
+\v 48 \wj Для того, хто відкидає Мене й не приймає Моїх слів, є суддя. Слово, яке Я сказав, судитиме його останнього дня.\wj*
+\v 49 \wj Бо не від Себе Я говорив, але Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що сказати і як казати.\wj*
+\v 50 \wj Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя. Тому все, що кажу, Я кажу саме так, як сказав Мені Отець.\wj*
+\c 13
+\s1 Ісус миє ноги своїм учням
+\p
+\v 1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година, щоб залишити цей світ і повернутись до Отця, полюбивши Своїх, що були у світі, полюбив їх до кінця.
+\p
+\v 2 Під час вечері, коли диявол вже вклав у серце Юди, сина Симона Іскаріота, зрадити Ісуса,
+\v 3 знаючи, що Отець дав усе в Його руки, що від Бога прийшов і до Бога повертається,
+\v 4 Він підвівся з-за столу, зняв верхній одяг і підперезався рушником.
+\v 5 Потім налив води в таз і почав мити ноги учням та витирати їх рушником, яким був підперезаний.
+\p
+\v 6 Коли Він підійшов до Симона Петра, той сказав Йому:
+\p ―Господи, Ти будеш мити мені ноги?
+\p
+\v 7 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Того, що Я роблю, ти не розумієш зараз, але зрозумієш потім.\wj*
+\p
+\v 8 Петро сказав Йому:
+\p ―Ти ніколи не митимеш моїх ніг!
+\p Ісус відповів:
+\p \wj ―Якщо Я не обмию тебе, то не матимеш частки зі Мною.\wj*
+\p
+\v 9 Симон Петро сказав:
+\p ―\add Тоді\add*, Господи, не тільки ноги, але й руки та голову!
+\p
+\v 10 Ісус відповів йому:
+\p \wj ―Тому, хто обмився, потрібно лише ноги помити, бо він увесь чистий. І ви чисті, але не всі.\wj*
+\p
+\v 11 Він знав, хто зрадить Його, тому й казав, що не всі чисті.
+\p
+\v 12 Закінчивши мити їхні ноги, \add Ісус\add* одягнув Свій одяг, повернувся на Своє місце й сказав їм:
+\p \wj ―Чи розумієте ви, що Я зробив для вас?\wj*
+\v 13 \wj Ви називаєте Мене Вчителем і Господом і добре кажете, бо Я Ним є.\wj*
+\v 14 \wj Тож якщо Я, ваш Господь і Вчитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному.\wj*
+\v 15 \wj Бо Я подав вам приклад, щоб ви робили так, як Я зробив вам.\wj*
+\v 16 \wj Істинно кажу вам: раб не більший за свого господаря, і посланець\wj*\f + \fr 13:16 \ft Буквально: \fqa апостол.\f* \wj не більший за того, хто його послав.\wj*
+\v 17 \wj Якщо ви знаєте це, то блаженні ви, коли чинитимете так.\wj*
+\s1 Ісус говорить про зрадника
+\p
+\v 18 \wj Я не говорю про всіх вас. Я знаю тих, кого обрав. Але має сповнитись Писання: «Той, хто їв Мій хліб, підняв на Мене свою пʼяту».\wj*\f + \fr 13:18 \ft \+xt Див. Пс. 40:10\+xt*.\f*
+\v 19 \wj Я кажу вам перед тим, як станеться, щоб, коли станеться, ви повірили, що Я є.\wj*\f + \fr 13:19 \ft \+xt Див. Вих. 3:14; Повт. 32:39; Іс. 41:4; 43:10-13\+xt*.\f*
+\v 20 \wj Істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, приймає Мене, а хто Мене приймає, той приймає й Того, Хто послав Мене.\wj*
+\p
+\v 21 Сказавши це, Ісус стривожився духом і засвідчив:
+\p \wj ―Істинно кажу вам: один із вас зрадить Мене\wj*.
+\p
+\v 22 Його учні дивилися один на одного, не розуміючи, про кого Він каже.
+\v 23 Один з Його учнів, той, якого любив Ісус, сидів за столом, прихилившись до Нього.
+\v 24 Симон Петро дав йому знак, щоб запитав, кого Він має на увазі.
+\p
+\v 25 Спираючись на Ісуса, той запитав Його:
+\p ―Господи, хто це?
+\p
+\v 26 Ісус відповів:
+\p \wj ―Це той, кому Я подам шматок хліба, вмочивши його в миску.\wj*
+\p Потім, вмочивши шматок хліба, подав його Юді, синові Симона Іскаріота.
+\v 27 Як тільки \add Юда\add* взяв шматок, сатана увійшов у нього.
+\p Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Що робиш, роби швидше!\wj*
+\p
+\v 28 Але ніхто з тих, хто був за столом, не зрозумів, чому Він сказав це йому.
+\v 29 А оскільки в Юди була скриня з грошима, дехто подумав, що Ісус наказав йому купити все потрібне до свята або ж дати щось бідним.
+\v 30 \add Юда\add*, узявши шматок хліба, відразу вийшов. Була ніч.
+\s1 Ісус каже про зречення Петра
+\p
+\v 31 Коли \add Юда\add* вийшов, Ісус сказав:
+\p \wj ―Тепер Син Людський прославився, і Бог прославився в Ньому.\wj*
+\v 32 \wj Якщо Бог прославився в Ньому, то і Його Бог прославить в Собі. І зробить це відразу.\wj*
+\p
+\v 33 \wj Діти \+add Мої\+add*, Я буду з вами ще трохи. Будете шукати Мене, і, як Я сказав юдеям, так кажу й вам нині: куди Я йду, ви не можете прийти.\wj*
+\p
+\v 34 \wj Я даю вам нову заповідь: любіть одне одного. Як Я полюбив вас, так і ви любіть одне одного.\wj*
+\v 35 \wj Через це всі будуть знати, що ви є Моїми учнями, якщо будете любити одне одного.\wj*
+\p
+\v 36 Симон Петро запитав Його:
+\p ―Господи, куди Ти йдеш?
+\p Ісус відповів:
+\p \wj ―Куди Я йду, ти зараз за Мною піти не зможеш, але підеш пізніше.\wj*
+\p
+\v 37 Петро знов запитав:
+\p ―Господи, чому я не можу зараз піти за Тобою? Я покладу своє життя за Тебе.
+\p
+\v 38 Тоді Ісус відповів:
+\p \wj ―Ти дійсно покладеш своє життя за Мене? Істинно кажу тобі: ще до того, як півень заспіває, ти тричі зречешся Мене.\wj*
+\c 14
+\s1 Ісус – шлях до Отця
+\p
+\v 1 \wj ―Нехай ваше серце не тривожиться. Вірте в Бога і вірте в Мене.\wj*
+\v 2 \wj У домі Мого Отця багато кімнат. Якби це було не так, хіба Я б казав вам, що йду підготувати місце для вас?\wj*
+\v 3 \wj І коли Я піду й приготую вам місце, Я повернуся й візьму вас до Себе, щоб ви були там, де Я.\wj*
+\v 4 \wj Ви знаєте дорогу, куди Я йду.\wj*
+\p
+\v 5 Фома сказав Йому:
+\p ―Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. Як ми можемо знати дорогу?
+\p
+\v 6 Ісус відповів:
+\p \wj ―Я – дорога, правда і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.\wj*
+\v 7 \wj Якщо ви знаєте Мене, ви будете знати й Мого Отця. Відтепер ви Його знаєте й бачили Його.\wj*
+\p
+\v 8 Филип сказав:
+\p ―Господи, покажи нам Отця, і цього нам вистачить.
+\p
+\v 9 Ісус сказав:
+\p \wj ―Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, бачив Отця. Як же ти кажеш: «Покажи нам Отця?»\wj*
+\v 10 \wj Хіба ти не віриш, що Я в Отці й Отець у Мені? Слова, які Я вам кажу, не від Себе кажу. Це Отець, Який перебуває в Мені, творить Свої діла.\wj*
+\v 11 \wj Повірте Мені, що Я в Отці й Отець у Мені. Якщо ж ні, то повірте хоча б через \+add Мої\+add* діла.\wj*
+\v 12 \wj Істинно кажу вам: хто вірить у Мене, той робитиме справи, які Я роблю, і навіть більші, ніж ці, бо Я йду до Отця.\wj*
+\v 13 \wj І що попросите в Моє імʼя, Я зроблю, щоб Отець був прославлений у Сині.\wj*
+\v 14 \wj Якщо попросите щось в імʼя Моє, Я зроблю.\wj*
+\s1 Ісус обіцяє Святого Духа
+\p
+\v 15 \wj Якщо ви любите Мене, то будете дотримуватись Моїх заповідей.\wj*
+\v 16 \wj І Я проситиму Отця, і Він дасть вам іншого Заступника\wj*\f + \fr 14:16 \ft Або: \fqa утішитель, помічник, адвокат. \ft Дивись також: \+xt 14:17, 26; 15:26; 16:7\+xt*.\f*, \wj щоб Він був із вами повік, –\wj*
+\v 17 \wj Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його й не знає. Ви ж Його знаєте, бо Він перебуває з вами й буде у вас.\wj*
+\v 18 \wj Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас.\wj*
+\v 19 \wj Ще трохи, і світ Мене вже не побачить, але ви Мене побачите, тому що Я живу, і ви будете жити.\wj*
+\v 20 \wj Того дня ви дізнаєтесь, що Я в Моєму Отці, а ви в Мені, як і Я у вас.\wj*
+\v 21 \wj Хто має Мої заповіді та дотримується їх, той Мене любить. Того, хто Мене любить, полюбить і Мій Отець. І Я буду його любити й відкрию йому Себе.\wj*
+\p
+\v 22 \add Тоді\add* Юда (не Іскаріот) сказав Йому:
+\p ―Господи, чому ж Ти хочеш відкрити Себе нам, а не світові?
+\p
+\v 23 Ісус відповів:
+\p \wj ―Якщо хтось любить Мене, буде дотримуватись Мого Слова, і Мій Отець полюбить його, і Ми прийдемо до нього й будемо жити з ним.\wj*
+\v 24 \wj Той, хто не любить Мене, не буде дотримуватись Мого Слова. І Слово, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене.\wj*
+\p
+\v 25 \wj Усе це Я сказав вам, поки ще перебуваю з вами.\wj*
+\v 26 \wj Але Заступник, Святий Дух, Якого Отець пошле в Моє імʼя, навчить вас усього й нагадає про все, що Я вам сказав.\wj*
+\v 27 \wj Я залишаю вам мир. Мир мій даю вам. Я даю вам не так, як дає світ. Хай не турбується ваше серце й не лякається!\wj*
+\p
+\v 28 \wj Ви чули, що Я казав вам: «Я йду, але повернуся до вас». Якби ви любили Мене, то раділи б тому, що Я йду до Отця, бо Отець більший за Мене.\wj*
+\v 29 \wj Я вже сказав вам, перш ніж це станеться, щоб коли це станеться, ви повірили.\wj*
+\v 30 \wj Недовго ще буду говорити з вами, бо правитель цього світу йде. Він нічого в Мені не має.\wj*
+\v 31 \wj Але \+add приходить,\+add* щоб світ дізнався, що Я люблю Отця й роблю саме те, що Мені звелів Отець.\wj*
+\p \wj Вставайте, ходімо звідси!\wj*
+\c 15
+\s1 Ісус – виноградна лоза
+\p
+\v 1 \wj Я – справжня виноградна лоза, а Мій Отець – виноградар.\wj*
+\v 2 \wj Кожну гілку в Мені, яка не приносить плоду, Він зрізає, а кожну гілку, яка приносить плід, Він очищає, щоб вона приносила ще більше плоду.\wj*
+\v 3 \wj Ви вже чисті через Слово, яке Я вам сказав.\wj*
+\v 4 \wj Перебувайте в Мені, а Я – у вас. Жодна гілка не може сама по собі приносити плоду, якщо не перебуває в лозі. Так і ви не зможете принести плоду, якщо не перебуваєте в Мені.\wj*
+\p
+\v 5 \wj Я – виноградна лоза, а ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить багатий плід, бо без Мене нічого не можете зробити.\wj*
+\v 6 \wj Якщо хтось не перебуває в Мені, той мов гілка, яку викидають, і вона засихає. Такі збирають, кидають у вогонь та спалюють.\wj*
+\v 7 \wj Якщо ви перебуватимете в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то просіть усе, що хочете, – і отримаєте.\wj*
+\v 8 \wj Тим буде прославлений Мій Отець, якщо ви будете приносити багатий врожай і станете Моїми учнями.\wj*
+\p
+\v 9 \wj Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в Моїй любові.\wj*
+\v 10 \wj Якщо будете дотримуватись Моїх заповідей, ви перебуватимете в Моїй любові так само, як і Я дотримуюсь заповідей Мого Отця й перебуваю в Його любові.\wj*
+\v 11 \wj Це Я сказав вам, щоб Моя радість була у вас і щоб ваша радість була повною.\wj*
+\v 12 \wj Це Моя заповідь, щоб ви любили одне одного, як Я полюбив вас.\wj*
+\v 13 \wj Ніхто не має більшої любові, ніж той, хто віддає своє життя за своїх друзів.\wj*
+\v 14 \wj Ви – Мої друзі, якщо робите те, що Я заповідаю вам.\wj*
+\v 15 \wj Я більше не називаю вас рабами, бо раб не знає, що робить його господар. Але Я назвав вас друзями, бо все, що Я почув від Мого Отця, я розкрив вам.\wj*
+\v 16 \wj Не ви обрали Мене, але Я обрав вас і призначив, щоб ви йшли й приносили плід, щоб ваш плід залишався, щоб усе, що ви попросите в Отця в імʼя Моє, Він дав вам.\wj*
+\v 17 \wj Це Я заповідаю вам, щоб ви любили одне одного.\wj*
+\s1 Світ ненавидить учнів
+\p
+\v 18 \wj Якщо світ ненавидить вас, знайте, що спочатку він зненавидів Мене.\wj*
+\v 19 \wj Якби ви належали до світу, він любив би вас як своїх. Але ви не від світу, бо Я обрав вас зі світу, і тому світ вас ненавидить.\wj*
+\v 20 \wj Згадайте Слово, яке Я сказав вам: «Раб не більший за свого господаря».\wj*\f + \fr 15:20 \ft \+xt Див. Ів. 13:16\+xt*.\f* \wj Якщо вони переслідували Мене, то й вас вони переслідуватимуть. Якщо вони зберігали Моє Слово, то зберігатимуть і ваше.\wj*
+\v 21 \wj Але все це вони робитимуть вам через Моє імʼя, бо не знають Того, Хто Мене послав.\wj*
+\v 22 \wj Якби Я не прийшов і не говорив із ними, вони б не мали гріха, але тепер вони не мають виправдання за свій гріх.\wj*
+\v 23 \wj Хто ненавидить Мене, ненавидить і Мого Отця.\wj*
+\v 24 \wj Якби Я не робив серед них справ, яких ніхто інший не робив, вони б не мали гріха. Але вони це бачили й все ж зненавиділи і Мене, і Мого Отця.\wj*
+\v 25 \wj Це сталося, щоб збулося написане в їхньому Законі: «Вони зненавиділи Мене без причини».\wj*\f + \fr 15:25 \ft \+xt Див. Пс. 34:19; 68:5; 108:3\+xt*.\f*
+\s1 Дія Святого Духа
+\p
+\v 26 \wj Коли прийде Заступник, Якого Я пошлю до вас від Отця, Дух істини, Який походить від Отця, Він буде свідчити про Мене.\wj*
+\v 27 \wj І ви також будете свідчити, бо ви від самого початку зі Мною.\wj*
+\c 16
+\p
+\v 1 \wj Це Я сказав вам, щоб ви не були спокушені.\wj*
+\v 2 \wj Вас виженуть із синагог, і навіть прийде час, коли кожен, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим служить Богові.\wj*
+\v 3 \wj Вони робитимуть це, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.\wj*
+\v 4 \wj Я сказав вам це, щоб, коли настане їхній час, ви згадали, що Я казав вам про них. Я не казав вам цього від початку, тому що був із вами,\wj*
+\v 5 \wj але тепер Я йду до Того, Хто послав Мене, і ніхто з вас не запитує мене: «Куди Ти йдеш?»\wj*
+\v 6 \wj Через те, що Я сказав вам це, ваше серце наповнилося смутком.\wj*
+\v 7 \wj Але істинно кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Якщо Я не піду, Заступник не прийде до вас, але якщо Я піду, то пошлю Його до вас.\wj*
+\v 8 \wj Коли Він прийде, то викриє світ про гріх, праведність та суд:\wj*
+\v 9 \wj про гріх, бо люди не вірять у Мене,\wj*
+\v 10 \wj про праведність, бо Я йду до Отця й ви Мене вже не побачите,\wj*
+\v 11 \wj і про суд, бо правитель цього світу вже засуджений.\wj*
+\p
+\v 12 \wj Ще багато чого Я маю сказати вам, але ви не можете знести цього тепер.\wj*
+\v 13 \wj Однак коли Дух істини прийде, Він поведе вас до всієї істини. Бо Він не буде говорити від Себе, а скаже те, що почує. Він сповістить вам про те, що має статися.\wj*
+\v 14 \wj Він прославить Мене, бо візьме з Мого й сповістить вам.\wj*
+\v 15 \wj Усе, що належить Отцю, – Моє. Ось чому Я сказав, що візьме з Мого й сповістить вам.\wj*
+\s1 Смуток учнів перетвориться на радість
+\p
+\v 16 \wj Ще трохи – і ви не побачите Мене, а потім ще трохи – і знов побачите Мене.\wj*
+\p
+\v 17 Тоді деякі з Його учнів почали казати один одному:
+\p ―Що означає це, що Він нам говорить: \wj «Ще трохи – і ви не побачите Мене, а потім ще трохи – і знов побачите Мене?»\wj* і: \wj «Я йду до Отця?»\wj*
+\p
+\v 18 Вони запитували:
+\p ―Що означає це \wj «ще трохи»\wj*? Ми не розуміємо, що Він говорить.
+\p
+\v 19 Ісус, розуміючи, що вони хочуть запитати, сказав їм:
+\p \wj ―Ви запитуєте один одного, що Я мав на увазі, коли сказав: «Ще трохи – і ви не побачите Мене, а потім ще трохи – і знов побачите Мене»?\wj*
+\v 20 \wj Істинно кажу вам: ви будете плакати й ридати, поки світ буде радіти. Ви будете сумувати, але ваше горе обернеться на радість.\wj*
+\v 21 \wj Жінка, коли народжує дитину, страждає, бо прийшов її час, але коли народить дитину, не памʼятає страждань від радості, що народилася дитина на світ.\wj*
+\v 22 \wj Так і ви: зараз ви страждаєте, але Я знову побачу вас, і ваше серце зрадіє, і ніхто не позбавить вас радості.\wj*
+\v 23 \wj Того дня ви нічого Мене просити не будете. Істинно кажу вам: усе, що ви попросите в Отця в імʼя Моє, Він дасть вам.\wj*
+\v 24 \wj Досі ви нічого не просили в імʼя Моє. Просіть – і отримаєте, щоб ваша радість була повною.\wj*
+\p
+\v 25 \wj Це Я говорив вам притчами, але настає час, коли Я більше не буду говорити притчами, але розкажу вам прямо про Отця.\wj*
+\v 26 \wj Того дня ви зможете просити в Моє імʼя. І Я не кажу, що буду просити Отця за вас,\wj*
+\v 27 \wj бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене й повірили, що Я прийшов від Бога.\wj*
+\v 28 \wj Я прийшов від Отця й увійшов у світ; тепер Я знову залишаю світ і повертаюся до Отця.\wj*
+\p
+\v 29 \add Тоді\add* учні Ісуса сказали:
+\p ―Ось нині Ти говориш прямо, без жодної притчі.
+\v 30 Тепер ми знаємо, що Тобі все відомо й що нема потреби, щоб Тебе хтось запитував. Тому ми віримо, що Ти прийшов від Бога.
+\p
+\v 31 Ісус відповів:
+\p \wj ―Тепер ви вірите?\wj*
+\v 32 \wj Ось надходить час, і вже прийшов, коли ви розійдетеся, кожен до свого, і залишите Мене одного. Але Я не один, бо Отець зі Мною.\wj*
+\v 33 \wj Я сказав вам це, щоб ви мали мир. У світі ви зазнаєте страждання. Але будьте сміливі! Я переміг світ!\wj*
+\c 17
+\s1 Молитва Ісуса
+\p
+\v 1 Сказавши це, Ісус підвів очі до неба й промовив:
+\pm \wj ―Отче, прийшов час. Прослав Свого Сина, щоб Син прославив Тебе!\wj*
+\v 2 \wj Ти дав Йому владу над усіма людьми, щоб Він дарував вічне життя всім тим, кого Ти Йому дав.\wj*
+\v 3 \wj Адже вічне життя в тому, щоб вони пізнали Тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, Якого Ти надіслав.\wj*
+\v 4 \wj Я прославив Тебе на землі, закінчивши справу, яку Ти Мені доручив зробити.\wj*
+\v 5 \wj А тепер, Отче, прослав Мене у Себе славою, яку Я мав у Тебе до початку світу.\wj*
+\s1 Ісус молиться за своїх учнів
+\pm
+\v 6 \wj Я відкрив Твоє імʼя тим людям, яких Ти Мені дав зі світу. Вони були Твоїми, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє Слово.\wj*
+\v 7 \wj Тепер вони знають, що все, що Ти Мені дав, походить від Тебе,\wj*
+\v 8 \wj бо Я дав їм слова, які Ти Мені дав. Вони їх прийняли й зрозуміли, що Я справді від Тебе прийшов, і повірили, що Ти Мене послав.\wj*
+\v 9 \wj Я молюся за них. Не молюся за світ, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої.\wj*
+\v 10 \wj Усе, що Я маю, – Твоє, а все Твоє – Моє. І Я прославився через них.\wj*
+\v 11 \wj Я більше не є у світі, але вони є у світі, Я ж іду до Тебе. Отче Святий, збережи їх у Твоє імʼя – тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були одне, як і Ми.\wj*
+\v 12 \wj Поки Я був із ними, Я беріг їх у Твоє імʼя, яке Ти Мені дав. Я їх зберіг, і жоден із них не загинув, окрім сина загибелі, щоб здійснилося Писання.\wj*
+\pm
+\v 13 \wj Зараз же Я йду до Тебе, але поки Я ще у світі, кажу це, щоб вони мали повноту Моєї радості в собі.\wj*
+\v 14 \wj Я дав їм Твоє Слово, і світ зненавидів їх, бо вони не від світу, як і Я не від світу.\wj*
+\v 15 \wj Я не молюся, щоб Ти забрав їх зі світу, а щоб зберіг їх від злого.\wj*
+\v 16 \wj Вони не від світу, як і Я не від світу.\wj*
+\v 17 \wj Освяти їх Своєю істиною: Твоє Слово – істина.\wj*
+\v 18 \wj Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.\wj*
+\v 19 \wj Я освячую Себе за них, щоб вони були освячені істиною.\wj*
+\s1 Ісус молиться за всіх, хто повірить
+\pm
+\v 20 \wj Я молюся не лише за них, а й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово,\wj*
+\v 21 \wj щоб усі вони були одне, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі. Нехай вони будуть у Нас, щоби світ повірив, що Ти послав Мене.\wj*
+\v 22 \wj Я дав їм славу, яку Ти дав Мені, щоб вони були одне, як і Ми одне.\wj*
+\v 23 \wj Я в них, а Ти – в Мені, щоб вони були досконалі в єдності, щоб світ пізнав, що Ти послав Мене і що Ти полюбив їх, як і Мене полюбив.\wj*
+\pm
+\v 24 \wj Отче, Я хочу, щоб ті, кого Ти Мені дав, були зі Мною там, де Я, і побачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо ти полюбив Мене до створення світу.\wj*
+\pm
+\v 25 \wj Отче праведний, світ Тебе не знає, але Я Тебе знаю, і вони знають, що Ти послав Мене.\wj*
+\v 26 \wj Я відкрив їм Твоє імʼя і ще відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них і щоб Я був у них.\wj*
+\c 18
+\s1 Арешт Ісуса
+\p
+\v 1 Сказавши це, Ісус зі Своїми учнями пішов на другий бік потоку Кедрон, де був сад, куди увійшов Він та Його учні.
+\p
+\v 2 Юда, який Його зрадив, також знав це місце, бо Ісус часто збирався там зі Своїми учнями.
+\v 3 Тоді Юда, узявши когорту\f + \fr 18:3 \ft Частина римського легіону, приблизно 600 воїнів.\f* воїнів і слуг первосвященників та фарисеїв, прийшов туди з ліхтарями, факелами та зброєю.
+\p
+\v 4 Ісус, знаючи все, що має з Ним статися, вийшов та запитав:
+\p \wj ―Кого шукаєте?\wj*
+\p
+\v 5 Вони відповіли:
+\p ―Ісуса з Назарета.
+\p \add Тоді\add* Він сказав:
+\p \wj ―Це Я.\wj*\f + \fr 18:5 \ft Буквально: \fqa Я є. \ft (\+xt Див. Вих. 3:6\+xt*); також \+xt 18:6\+xt*.\f*
+\p Юда, котрий Його зрадив, також стояв із ними.
+\p
+\v 6 Коли Він сказав їм: \wj «Це Я»\wj*, вони відступили назад і впали на землю.
+\p
+\v 7 Він знов запитав їх:
+\p \wj ―Кого ви шукаєте?\wj*
+\p Вони сказали:
+\p ―Ісуса з Назарета.
+\p
+\v 8 Ісус відповів:
+\p \wj ―Я ж вам сказав, що це Я. Тож якщо шукаєте Мене, відпустіть цих \+add людей\+add*, нехай ідуть.\wj*
+\p
+\v 9 \add Ісус сказав це\add*, щоб збулося Слово, яке Він сказав раніше: \wj «Я не загубив жодного з тих, кого Ти Мені дав».\wj*\f + \fr 18:9 \ft \+xt Див. 6:39; 17:2\+xt*.\f*
+\p
+\v 10 Тоді Симон Петро, маючи меч, вихопив його, ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо. Імʼя того раба було Малх.
+\p
+\v 11 Ісус сказав Петрові:
+\p \wj ―Поклади меча на його місце! Хіба Я не маю пити чашу, яку дав Мені Отець?\wj*
+\s1 Ісус перед первосвященником
+\p
+\v 12 Тоді воїни, сотник та юдейські слуги заарештували Ісуса. Вони звʼязали Його
+\v 13 та привели спочатку до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвященником того року.\f + \fr 18:13 \ft Анна був первосвященником з 6 по 15 рр. А його зять Каяфа обіймав цю посаду з 18 по 36 рр.\f*
+\v 14 Це був той Каяфа, який порадив юдеям, що краще, коли один Чоловік помре за народ.\f + \fr 18:14 \ft \+xt Див. 11:49-51\+xt*.\f*
+\s1 Петро перший раз зрікається Ісуса
+\p
+\v 15 Симон Петро й ще один учень пішли за Ісусом. Той учень був добре знайомий первосвященникові, тож він зайшов з Ісусом у двір первосвященника,
+\v 16 а Петро залишився стояти біля воріт ззовні. Тоді учень, який був знайомий первосвященникові, повернувся, поговорив із воротаркою й провів Петра.
+\p
+\v 17 Служниця, яка була воротаркою, запитала Петра:
+\p ―Ти часом не один з учнів Цього Чоловіка?
+\p Він відповів:
+\p ―Ні!
+\p
+\v 18 Було холодно, і слуги та раби, розпаливши вогонь, стояли біля нього, щоб зігрітися. Петро також стояв із ними, гріючись.
+\s1 Первосвященник допитує Ісуса
+\p
+\v 19 Тим часом первосвященник запитав Ісуса про Його учнів та Його вчення.
+\p
+\v 20 Ісус відповів:
+\p \wj ―Я прямо говорив світові. Завжди навчав у синагогах і в Храмі, де збираються всі юдеї. Я нічого не казав таємно.\wj*
+\v 21 \wj Чому Мене питаєш? Запитай тих, хто Мене слухав. Ось вони знають, що Я казав.\wj*
+\p
+\v 22 Коли \add Ісус\add* сказав це, один зі слуг, що стояв поблизу, вдарив Ісуса в обличчя, кажучи:
+\p ―Це так Ти відповідаєш первосвященникові?
+\p
+\v 23 Ісус відповів:
+\p \wj ―Якщо Я сказав щось погане, засвідчи, що погане. Але якщо Я говорив правду, то чому ти Мене бʼєш?\wj*
+\p
+\v 24 Тоді Анна послав Його звʼязаного до первосвященника Каяфи.
+\s1 Друге і третє зречення Петра
+\p
+\v 25 Тим часом Симон Петро стояв, гріючись \add біля вогнища\add*. Тож запитали його:
+\p ―Хіба ти не один з Його учнів?
+\p Він заперечив кажучи:
+\p ―Ні!
+\p
+\v 26 Один із рабів первосвященника, родич того чоловіка, якому Петро відтяв вухо, сказав:
+\p ―Хіба не тебе я бачив із Ним у саду?
+\p
+\v 27 Петро знову заперечив це. І одразу заспівав півень.
+\s1 Ісус перед Пилатом
+\p
+\v 28 Тоді повели Ісуса від Каяфи до преторії. Уже був ранок, і вони не увійшли до преторії, щоб не осквернитися, бо мали їсти пасху.
+\v 29 Тож Пилат вийшов до них і запитав:
+\p ―Які звинувачення ви висуваєте проти Цього Чоловіка?
+\p
+\v 30 Вони відповіли Йому:
+\p ―Якби Він не був злочинцем, ми б не привели Його до тебе.
+\p
+\v 31 Пилат сказав їм:
+\p ―Візьміть Його та судіть за вашим Законом.
+\p Юдеї відповіли йому:
+\p ―Нам не дозволено нікого засуджувати на смерть.
+\p
+\v 32 Це сталося, щоб здійснилися слова Ісуса, через які Він показав, якою смертю має померти.
+\p
+\v 33 Тоді Пилат знову зайшов у преторію, покликав Ісуса й сказав Йому:
+\p ―Ти Цар юдеїв?
+\p
+\v 34 Ісус відповів:
+\p \wj ―Ти від себе кажеш це чи інші сказали тобі про Мене?\wj*
+\p
+\v 35 Пилат відповів:
+\p ―Хіба я юдей? Це Твій народ і первосвященники видали мені Тебе. Що Ти зробив?
+\p
+\v 36 Ісус відповів:
+\p \wj ―Моє Царство не від цього світу. Якби Моє Царство було від цього світу, Мої слуги боролися б, щоб Я не був виданий юдеям. Але тепер Моє Царство не звідси.\wj*
+\p
+\v 37 Тоді Пилат запитав Його:
+\p ―Отже, Ти Цар?
+\p Ісус відповів:
+\p \wj ―Ти кажеш, що Я Цар. Я для того народився й прийшов у світ, щоб свідчити про істину. Кожен, хто від істини, слухає Мій голос.\wj*
+\p
+\v 38 \add Тоді\add* Пилат запитав:
+\p ―Що таке істина?
+\p І, сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і сказав їм:
+\p ―Я не знаходжу ніякої провини в Ньому.
+\v 39 Але у вас є звичай: на Пасху я звільняю одного \add з вʼязнів\add*. Ви хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?
+\p
+\v 40 Вони знов закричали кажучи:
+\p ―Ні, не Його, а Варавву!
+\p Варавва ж був бунтівником\f + \fr 18:40 \ft Або: \fqa розбійником.\f*.
+\c 19
+\s1 Ісус засуджений до розпʼяття
+\p
+\v 1 Тоді Пилат \add наказав\add* узяти Ісуса й бичувати.
+\v 2 Воїни сплели вінок із тернини та поклали Йому на голову й одягли Його в багряницю,
+\v 3 підходили до Нього й казали: «Вітаємо Тебе, Царю юдеїв!» І били Його по обличчю.
+\p
+\v 4 Пилат знову вийшов на двір і сказав юдеям:
+\p ―Ось я виводжу Його до вас на двір, щоб ви знали: я не знаходжу жодної підстави для Його звинувачення.
+\p
+\v 5 Коли Ісус вийшов із терновим вінком та зодягнений у багряницю, \add Пилат\add* сказав їм:
+\p ―Ось Чоловік!
+\p
+\v 6 Як тільки первосвященники й слуги побачили Його, то закричали:
+\p ―Розіпни! Розіпни \add Його\add*!
+\p Пилат сказав їм:
+\p ―Візьміть Його ви та розіпніть, бо я не знаходжу ніякої провини в Ньому.
+\p
+\v 7 Юдеї відповіли:
+\p ―У нас є Закон, і згідно з цим Законом Він повинен померти, бо Він видає Себе за Сина Божого.\f + \fr 19:7 \ft \+xt Див. Лев. 24:16\+xt*.\f*
+\p
+\v 8 Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався.
+\p
+\v 9 Він знов зайшов до преторії і сказав Ісусові:
+\p ―Звідки Ти?
+\p Але Ісус нічого йому не відповідав.
+\p
+\v 10 Пилат сказав Йому:
+\p ―Не говориш зі мною? Ти не розумієш, що я маю владу звільнити Тебе й маю владу розіпʼяти Тебе?
+\p
+\v 11 Ісус відповів:
+\p \wj ―Ти б не мав влади наді Мною, якби вона не була дана тобі згори. Тому той, хто передав Мене тобі, має більший гріх.\wj*
+\p
+\v 12 Відтоді Пилат намагався звільнити Ісуса, але юдеї продовжували кричати:
+\p ―Якщо ти Його відпустиш, ти не друг Кесаря. Кожен, хто робить себе царем, виступає проти Кесаря.
+\p
+\v 13 Коли Пилат почув ці слова, він вивів Ісуса й сів на місце судді, що зветься Камʼяний поміст, а єврейською – \tl Гаввата\tl*.
+\v 14 Це був день Приготування Пасхи, було близько шостої години\f + \fr 19:14 \ft Приблизно дванадцята година.\f*. \add Пилат\add* сказав юдеям:
+\p ―Ось ваш Цар!
+\p
+\v 15 Вони закричали:
+\p ―Візьми, Візьми Його геть! Розіпни Його!
+\p Пилат запитав:
+\p ―Розіпʼяти вашого Царя?
+\p Первосвященники відповіли:
+\p ―У нас немає царя, окрім Кесаря.
+\p
+\v 16 Тоді Пилат віддав Його їм на розпʼяття.
+\s1 Розпʼяття Ісуса
+\p Тож вони взяли Ісуса й повели.
+\v 17 Несучи Свій хрест, Він прийшов на місце, що називається «місце Черепа» (єврейською – Голгофа).
+\v 18 Там Його розіпʼяли, а з Ним і двох інших – по одному з обох боків; Ісус був посередині.
+\p
+\v 19 Пилат звелів зробити напис і прикріпити до хреста. На ньому було написано:
+\pc \sc ісус назарянин, цар юдеїв.\sc*
+\m
+\v 20 Багато юдеїв читали цей напис, бо місце, де був розіпʼятий Ісус, було поблизу міста, а напис був написаний єврейською, латинською та грецькою.
+\v 21 Юдейські первосвященники сказали Пилатові:
+\p ―Не пиши: «Цар юдеїв», але: «Він казав: „Я Цар юдеїв!“»
+\p
+\v 22 Пилат відповів:
+\p ―Що написав, те й написав!
+\p
+\v 23 Коли солдати розіпʼяли Ісуса, вони взяли Його одяг і поділили на чотири частини, по одній для кожного з них. Його сорочку вони також взяли, але сорочка була не зшита, а цільна, зіткана зверху донизу.
+\p
+\v 24 Тоді вони сказали між собою: «Не будемо її розривати, а киньмо жереб на неї – кому вона дістанеться».
+\p Це сталося, щоб збулося сказане в Писанні:
+\q1 «Вони розділили між собою мої шати
+\q2 й за одяг мій кидають жереб».\f + \fr 19:24 \ft \+xt Див. Пс. 21:19\+xt*.\f*
+\m Тож воїни так і зробили.
+\p
+\v 25 Біля хреста Ісуса стояли Його мати, сестра Його матері, Марія – дружина Клеопова та Марія Магдалина.
+\v 26 Коли Ісус побачив там Свою матір та учня, якого Він любив і який стояв поруч із нею, промовив до Своєї матері: \wj «Жінко, ось твій син!»\wj*
+\v 27 Потім сказав учневі: \wj «Ось твоя мати!»\wj* Відтоді учень узяв її до себе.
+\s1 Смерть Ісуса
+\p
+\v 28 Після цього, знаючи, що тепер усе звершилося, і щоб збулося Писання, Ісус сказав: \wj «Я спраглий!»\wj*\f + \fr 19:28 \ft \+xt Див. Пс. 68:22\+xt*.\f*
+\v 29 Там була повна посудина з оцтом. Тож вони змочили губку в оцті, настромили її на стебло гісопу та піднесли до вуст Ісуса.
+\v 30 Спробувавши оцту, Ісус сказав: \wj «Звершилося!»\wj* І, схиливши голову, віддав духа.
+\p
+\v 31 Тоді був день Приготування, і юдеї не хотіли, щоб тіла залишалися на хрестах у Суботу, тому що та Субота була великим днем. Тому вони просили Пилата перебити ноги розіпʼятим та зняти їх.
+\v 32 Воїни прийшли й перебили ноги першому, а потім і другому, розіпʼятому з Ним.
+\v 33 Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже мертвий, і не стали перебивати Йому ніг.
+\v 34 Але один із воїнів списом проколов Ісусові бік, і одразу з рани потекли кров і вода.
+\v 35 Той, хто бачив \add це\add*, свідчить, і його свідчення правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
+\v 36 Це сталося, щоб збулося Писання: «Жодна Його кістка не буде зламана».\f + \fr 19:36 \ft \+xt Див. Вих. 12:46; Чис. 9:12; Пс. 33:21\+xt*.\f*
+\v 37 І, знову ж, в іншому місці Писання каже: «Вони будуть дивитися на Того, Кого прокололи».\f + \fr 19:37 \ft \+xt Див. Зах. 12:10\+xt*.\f*
+\s1 Поховання Ісуса
+\p
+\v 38 Після цього Йосиф з Ариматеї попросив Пилата віддати йому тіло Ісуса. Йосиф був учнем Ісуса, але таємним, через страх перед юдеями. З дозволу Пилата він прийшов і забрав тіло Ісуса.
+\v 39 Разом з Йосифом був і Никодим, який раніше приходив до Ісуса вночі. Никодим приніс суміш смирни й алое, приблизно сто літрів.\f + \fr 19:39 \ft Приблизно 30 сучасних літрів.\f*
+\v 40 Узявши тіло Ісуса, вони загорнули його у льняне полотно з пахощами згідно з юдейськими звичаями поховання.
+\v 41 На тому місці, де був розіпʼятий Ісус, був сад, а в саду була нова гробниця, у якій нікого ще не було поховано.
+\v 42 Оскільки був день Приготування до юдейської Суботи й гробниця була поруч, вони поклали туди Ісуса.
+\c 20
+\s1 Воскресіння Ісуса
+\p
+\v 1 У перший день тижня\f + \fr 20:1 \ft У юдеїв тиждень починався з неділі.\f*, рано-вранці, коли ще було темно, Марія Магдалина пішла до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений.
+\v 2 Вона побігла до Симона Петра та до іншого учня, якого любив Ісус, і сказала їм: «Забрали Господа з гробниці, і ми не знаємо, куди Його поклали!»
+\p
+\v 3 Тоді Петро та інший учень пішли до гробниці.
+\v 4 Вони обидва бігли, але другий учень випередив Петра й прибув до гробниці перший.
+\v 5 Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину, що лежала там, але не ввійшов.
+\v 6 Слідом за ним прибув Симон Петро і ввійшов у гробницю. Він побачив полотно, що лежало,
+\v 7 а також хустину, якою була обмотана голова Ісуса. Вона лежала не з полотном, але окремо, в іншому місці.
+\v 8 Тоді й другий учень, який першим прийшов до гробниці, також увійшов усередину. Він побачив і повірив.
+\v 9 (Бо вони ще не розуміли, що згідно з Писанням Ісус повинен був воскреснути з мертвих.)\f + \fr 20:9 \ft \+xt Див. Пс. 15:10; Іс. 53:10-12\+xt*.\f*
+\v 10 Потім учні повернулися до себе.
+\s1 Ісус зʼявляється Марії Магдалині
+\p
+\v 11 Марія ж стояла біля гробу й плакала. Плачучи, вона нахилилася, щоб заглянути в гробницю,
+\v 12 і побачила двох ангелів у білому, що сиділи там, де лежало тіло Ісуса, – один у головах, а другий у ногах.
+\p
+\v 13 Вони запитали:
+\p ―Жінко, чому ти плачеш?
+\p Вона відповіла:
+\p ―Тому що взяли мого Господа, і не знаю, куди Його поклали.
+\p
+\v 14 Сказавши це, вона обернулася й побачила Ісуса, що стояв там, але не зрозуміла, що це Ісус.
+\p
+\v 15 Він запитав її:
+\p \wj ―Жінко, чому ти плачеш? Кого ти шукаєш?\wj*
+\p Вона, думаючи, що це садівник, сказала Йому:
+\p ―Пане, якщо Ти Його взяв, скажи мені, куди Ти Його поклав, і я заберу Його.
+\p
+\v 16 Ісус сказав їй:
+\p ―Маріє!
+\p Повернувшись до Нього, вона сказала єврейською:
+\p ―\tl Раввуні!\tl* (Що означає «Учителю!»)
+\p
+\v 17 Ісус сказав:
+\p ―\wj Не затримуй Мене, бо Я ще не піднімався до Отця. А йди до Моїх братів і скажи їм: «Я піднімаюсь до Мого Отця й вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога».\wj*
+\p
+\v 18 Марія Магдалина пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа!»
+\p І вона розповіла їм, що Він сказав.
+\s1 Ісус звертається до своїх учнів
+\p
+\v 19 Увечері того ж першого дня тижня, коли учні були разом, – а двері були зачинені зі страху перед юдейськими керівниками, – Ісус зʼявився посеред них та промовив: \wj «Мир вам!»\wj*
+\v 20 Кажучи це, показав їм \add Свої\add* руки й бік. Учні зраділи, побачивши Господа.
+\p
+\v 21 Ісус знову сказав їм: \wj «Мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас».\wj*
+\v 22 Сказавши це, Він дихнув на них і сказав: \wj «Прийміть Святого Духа!»\wj*
+\v 23 \wj Кому ви будете прощати гріхи, тому вони будуть прощені, а кому залишите, тому будуть залишені.\wj*
+\s1 Ісус зʼявляється Фомі
+\p
+\v 24 Але Фома, один із дванадцяти, якого ще звали Близнюком, не був з учнями, коли прийшов Ісус.
+\v 25 Інші учні сказали йому:
+\p ―Ми бачили Господа!
+\p Але він сказав їм:
+\p ―Якщо я не побачу на Його руках ран від цвяхів, не вкладу свого пальця в рани від цвяхів і не вкладу своєї руки в рану на Його боці, то не повірю.
+\p
+\v 26 Через тиждень учні Ісуса знову зібралися в домі, і Фома був із ними. І хоча двері були зачинені, прийшов Ісус, став посеред них і сказав:
+\p \wj ―Мир вам!\wj*
+\p
+\v 27 Потім сказав Фомі:
+\p \wj ―Поклади сюди свій палець. Подивися на Мої руки. Простягни свою руку й вклади її у Мій бік. І не будь невіруючим, а повір!\wj*
+\p
+\v 28 Фома відповів Йому:
+\p ―Господь мій і Бог мій!
+\p
+\v 29 Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Ти повірив, тому що побачив Мене. Блаженні ті, що не бачили й повірили.\wj*
+\s1 Мета Євангелія від Івана
+\p
+\v 30 Ісус зробив багато інших знаків перед Своїми учнями, які не записані в цій книзі.
+\v 31 Але це було написано, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в Його імʼя.
+\c 21
+\s1 Ісус являється учням біля Тиверіадського моря
+\p
+\v 1 Після цього Ісус знову зʼявився перед учнями біля Тиверіадського моря. Це сталося так:
+\v 2 Симон Петро, Фома, званий Близнюком, Нафанаїл із Кани, що в Галілеї, \add сини\add* Зеведея та ще двоє інших учнів були разом.
+\p
+\v 3 Симон Петро сказав:
+\p ―Я йду ловити рибу!
+\p Інші відповіли йому:
+\p ―Ми теж ідемо з тобою.
+\p Вони вийшли, сіли в човен і тієї ночі нічого не зловили.
+\p
+\v 4 Рано-вранці Ісус стояв на березі, але учні не знали, що це Ісус.
+\p
+\v 5 Він сказав їм:
+\p \wj ―Діти, чи є у вас щось поїсти?\wj*
+\p Вони відповіли:
+\p ―Ні.
+\p
+\v 6 Він сказав:
+\p \wj ―Закиньте сіті праворуч від човна й знайдете.\wj*
+\p Вони закинули й більше не могли їх витягти через велику кількість риби.
+\p
+\v 7 Тоді учень, якого любив Ісус, сказав Петрові: «Це Господь!» Як тільки Симон Петро почув, що це Господь, він одягнув верхній одяг, бо зняв його, і стрибнув у воду.
+\v 8 Інші учні попливли до берега в човні, бо були недалеко, близько двохсот ліктів,\f + \fr 21:8 \ft Приблизно сто метрів.\f* тягнучи за собою сіті, наповнені рибою.
+\v 9 Коли вони вийшли з човна на берег, то побачили там вогонь, вугілля з рибою на ньому та хліб.
+\p
+\v 10 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Принесіть і тієї риби, яку ви впіймали тепер.\wj*
+\p
+\v 11 Тож Симон Петро заліз у човен і витяг сіті на берег. У них було сто пʼятдесят три великі риби, але навіть при такій кількості сіті не пірвалися.
+\p
+\v 12 Ісус сказав їм:
+\p \wj ―Ідіть та снідайте!\wj*
+\p Ніхто з учнів не наважився запитати Його: «Хто Ти?» Адже вони знали, що це Господь.
+\v 13 Ісус прийшов, узяв хліб і дав їм. Те саме зробив і з рибою.
+\v 14 Це вже втретє Ісус зʼявився перед учнями після воскресіння з мертвих.
+\s1 Ісус відновлює Петра
+\p
+\v 15 Коли вони закінчили снідати, Ісус запитав Симона Петра:
+\p \wj ―Симоне, сину Йони, чи ти любиш Мене більше, ніж вони?\wj*
+\p Він відповів:
+\p ―Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе.
+\p Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Паси Моїх ягнят.\wj*
+\p
+\v 16 \add Ісус\add* запитав його вдруге:
+\p \wj ―Симоне, сину Йони, чи ти любиш Мене?\wj*
+\p Він відповів:
+\p ―Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе.
+\p \add Ісус\add* сказав йому:
+\p \wj ―Паси Моїх овець.\wj*
+\p
+\v 17 \add Ісус\add* запитав його втретє:
+\p \wj ―Симоне, сину Йони, чи ти любиш Мене?\wj*
+\p Петро засмутився, що \add Ісус\add* запитав його втретє: \wj «Чи ти любиш Мене?»\wj*, і відповів Йому:
+\p ―Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що я люблю Тебе!
+\p Ісус сказав йому:
+\p \wj ―Паси Моїх овець.\wj*
+\v 18 \wj Істинно кажу тобі: коли ти був молодим, ти сам вдягався й ходив, куди хотів, але коли ти постарієш, то простягнеш свої руки, і хтось інший одягне тебе й поведе тебе туди, куди не хочеш.\wj*
+\v 19 \add Ісус\add* сказав це, щоб вказати, якою смертю \add Петро\add* прославить Бога.
+\p Потім сказав йому:
+\p \wj ―Іди за Мною!\wj*
+\p
+\v 20 Петро, обернувшись, побачив, що учень, якого любив Ісус, ішов за ними. Це був той, хто на вечері сперся на Ісуса й запитав: «Господи, хто Тебе зрадить?»
+\p
+\v 21 Коли Петро побачив його, то запитав Ісуса:
+\p ―Господи, а з ним що буде?
+\p
+\v 22 Ісус відповів:
+\p \wj ―Якщо Я хочу, щоб він залишився, поки Я не повернусь, що тобі? Ти йди за Мною!\wj*
+\p
+\v 23 Через це серед братів поширилася чутка, що цей учень не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, а: \wj «Якщо Я хочу, щоб він залишився, поки Я повернусь, що тобі?»\wj*
+\p
+\v 24 Це той учень, який свідчить про це і який написав це. Ми знаємо, що його свідчення правдиве.
+\p
+\v 25 Ісус робив ще багато іншого. Якби про все докладно написати, то, думаю, навіть у всьому світі не було б місця для всіх написаних книг.

45-ACT.usfm

@@ -0,0 +1,1670 @@
+\id ACT - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Дії Апостолів
+\toc1 Дії Апостолів
+\toc2 Дії Апостолів
+\toc3 Дії
+\mt1 Дії Апостолів
+\ie
+\c 1
+\s1 Вознесіння Ісуса
+\p
+\v 1 У моїй першій розповіді, Теофіле, я написав про все, що Ісус робив та чого навчав від початку
+\v 2 до дня Його вознесіння, давши перед цим настанови через Духа Святого апостолам, яких обрав.
+\v 3 Після Свого страждання Ісус зʼявився перед ними й дав багато переконливих доказів, що Він живий. Ісус являвся їм упродовж сорока днів та говорив про Царство Боже.
+\p
+\v 4 Одного разу, перебуваючи з ними за столом, \add Ісус\add* наказав їм: \wj «Не відходьте з Єрусалима й чекайте на обітницю Отця, про яку ви чули від Мене;\wj*
+\v 5 \wj бо Іван хрестив водою, ви ж через декілька днів будете хрещені Духом Святим».\wj*
+\p
+\v 6 Коли вони зібралися разом, то спитали Його:
+\p ―Господи, чи в цей час Ти маєш намір відновити Царство Ізраїлеві?
+\p
+\v 7 Він відповів:
+\p \wj ―Не ваша справа знати часи та строки, котрі Отець установив у Своїй владі.\wj*
+\v 8 \wj Але коли Дух Святий зійде на вас, ви отримаєте силу й будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї, у Самарії та аж до краю землі.\wj*
+\p
+\v 9 Після цих слів Ісус на їхніх очах був узятий \add на небо\add*, і хмара сховала Його від їхнього зору.
+\p
+\v 10 Коли вони уважно дивилися на небо, як Він піднімався, раптом зʼявилися двоє чоловіків у білих одежах
+\v 11 і сказали: «Галілеяни, чому ви стоїте та вдивляєтеся в небо? Цей Ісус, Який був узятий від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, що Він пішов на небо».
+\s1 Обрання іншого апостола замість Юди
+\p
+\v 12 Після цього вони повернулися в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною й знаходиться на відстані Суботньої дороги від Єрусалима.\f + \fr 1:12 \ft Приблизно 1 кілометр.\f*
+\v 13 Коли прийшли, то піднялися до верхньої кімнати та залишалися там. Разом були:
+\b
+\li1 Петро, Іван, Яків та Андрій,
+\li1 Филип і Фома,
+\li1 Варфоломій і Матвій,
+\li1 Яків, син Алфеїв, Симон Зилот і Юда, син Якова.
+\b
+\p
+\v 14 Усі вони перебували разом у молитві. З ними були й деякі жінки, а також Марія, мати Ісуса, і Його брати.
+\p
+\v 15 У ті дні Петро піднявся серед братів (а на зібранні було близько ста двадцяти осіб) і промовив:
+\v 16 «Брати! Належало статися тому, що в Писанні прорік Дух Святий через вуста Давида про Юду, який став поводирем тих, хто заарештував Ісуса.
+\v 17 Він був одним із нас і отримав частку в цьому служінні.
+\v 18 (Придбавши поле за злочинну винагороду, він упав головою вниз, розбився, і його нутрощі вивалилися.
+\v 19 Про це дізналися всі жителі Єрусалима й назвали це поле своєю мовою „\tl Акелдама\tl*“, тобто „Криваве Поле“.)
+\v 20 Бо в книзі Псалмів написано:
+\q1 „Нехай дім його стане пустелею
+\q2 і не буде мешканця в ньому!“\f + \fr 1:20 \ft \+xt Див. Пс. 68:26\+xt*.\f*
+\m А також:
+\q1 „Нехай інший займе його служіння!“\f + \fr 1:20 \ft \+xt Див. Пс. 108:8\+xt*.\f*
+\m
+\v 21 Тому нам необхідно обрати одного з тих людей, що супроводжували нас увесь час, коли Господь Ісус був серед нас, –
+\v 22 починаючи від хрещення Івана й до дня, коли Ісус був узятий від нас. Він, як і ми, повинен стати свідком Його воскресіння».
+\p
+\v 23 І запропонували двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Юстом, і Маттія.
+\v 24 Помолившись, вони сказали: «Господи, Ти знаєш серце кожного, покажи нам, кого з цих двох Ти обрав,
+\v 25 щоб він зайняв місце цього служіння й апостольства, яке Юда залишив, щоб піти на своє місце».
+\v 26 Потім вони кинули жереб, і впав жереб на Маттія, і його було зараховано до одинадцятьох апостолів.
+\c 2
+\s1 Святий Дух сходить на учнів
+\p
+\v 1 Коли настав день Пʼятдесятниці, усі були разом в одному місці.
+\v 2 Раптом почувся з неба шум, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони сиділи.
+\v 3 І побачили щось подібне до вогняних язиків, що розділилися й зупинилися по одному на кожному з них.
+\v 4 І всі наповнилися Святим Духом та почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
+\p
+\v 5 А в Єрусалимі \add тоді\add* знаходилися юдеї, благочестиві люди з різних народів, що під небом.
+\v 6 Коли почувся шум, зібрався натовп і дуже збентежився, бо кожен чув, як вони говорили його рідною мовою.
+\v 7 Здивовані й вражені, вони запитували: «Хіба всі ці, що говорять, не галілеяни?
+\v 8 Як же так сталося, що кожен із нас чує їх своєю рідною мовою?
+\v 9 Парфяни, мідяни та еламіти, жителі Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
+\v 10 Фригії та Памфілії, Єгипту та околиць Лівії, що поблизу Киренеї, відвідувачі з Рима,
+\v 11 юдеї та прозеліти, критяни та араби – усі ми чуємо, як вони говорять про великі діла Божі нашими мовами!»
+\v 12 Здивовані та розгублені, вони запитували одне одного: «Що це може означати?»
+\p
+\v 13 Інші ж глузували кажучи: «Вони напилися солодкого вина!»
+\s1 Проповідь Петра в день Пʼятдесятниці
+\p
+\v 14 Тоді Петро, піднявшись разом з одинадцятьма, голосно промовив до них:
+\p ―Брати-юдеї та жителі Єрусалима! Щоб вам було зрозуміло, послухайте уважно мої слова!
+\v 15 Ці \add люди\add* не пʼяні, як ви думаєте: зараз лише третя година\f + \fr 2:15 \ft Девʼята година ранку.\f* дня.
+\v 16 Але це те, що сказав пророк Іоїл:
+\q1
+\v 17 «В останні дні, – каже Бог, –
+\q2 Я виллю Духа Мого на всіх людей.
+\q1 Ваші сини та доньки будуть пророкувати,
+\q2 ваші юнаки бачитимуть видіння,
+\q2 і старцям вашим будуть снитися сни.
+\q1
+\v 18 Навіть на рабів та рабинь Моїх
+\q2 у ті дні Я виллю Духа Мого,
+\q2 і вони пророкуватимуть.
+\q1
+\v 19 Я покажу чудеса вгорі на небі
+\q2 та знамення внизу на землі:
+\q2 кров, вогонь та куряву диму.
+\q1
+\v 20 Сонце перетвориться на темряву,
+\q2 а місяць – на кров,
+\q2 перш ніж настане великий та славний день Господній.
+\q1
+\v 21 І кожний, хто прикличе імʼя Господнє,
+\q2 буде спасенний».\f + \fr 2:21 \ft \+xt Див. Йоїл. 2:28-32\+xt*.\f*
+\p
+\v 22 Ізраїльтяни, послухайте ці слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, засвідченим вам від Бога чудесами, великими ділами та знаменнями, які Бог робив через Нього посеред вас, як ви самі знаєте.
+\v 23 Його, призначеного згідно із задумом та передбаченням Божим, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників.
+\v 24 Але Бог воскресив Його, звільнивши від муки смерті, тому що не могла вона втримати Його.
+\v 25 Бо Давид сказав про Нього:
+\q1 «Я завжди бачу перед собою Господа,
+\q2 адже Він по правиці моїй,
+\q2 щоб я не похитнувся.
+\q1
+\v 26 Тому радіє серце моє і веселиться язик мій!
+\q2 Також і тіло моє буде відпочивати в надії,
+\q1
+\v 27 бо не залишиш Ти душі моєї в царстві мертвих
+\q2 і не дозволиш вірному Твоєму побачити тління.
+\q1
+\v 28 Ти стежку життя мені показуєш;
+\q2 наповнив мене радощами перед обличчям Твоїм».\f + \fr 2:28 \ft \+xt Див. Пс. 15:8-11\+xt*.\f*
+\p
+\v 29 Брати, дозвольте сказати вам відверто, що патріарх Давид помер та був похований, і його гробниця збереглася серед нас донині.
+\v 30 Але будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою обіцяв йому нащадка\f + \fr 2:30 \ft \+xt Див. 2 Сам. 7:12-13; Пс. 131:11\+xt*.\f*, якого посадить на свій престол,
+\v 31 він, передбачивши майбутнє, говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в царстві мертвих і тіло Його не побачить тління.
+\v 32 Бог воскресив Ісуса, і всі ми цьому свідки.
+\v 33 Він був піднесений праворуч від Всемогутнього Бога й, отримавши від Отця обітницю Святого Духа, надіслав те, що ви бачите та чуєте.
+\v 34 Бо Давид не піднявся до неба, але сам говорить:
+\q1 «Господь сказав Господеві моєму:
+\q2 „Сядь праворуч від Мене,
+\q1
+\v 35 доки Я не покладу ворогів Твоїх,
+\q2 як підніжок для Твоїх ніг“».\f + \fr 2:35 \ft \+xt Див. Пс. 109:1\+xt*.\f*
+\p
+\v 36 Тому нехай весь дім Ізраїля буде впевнений у тому, що Господом та Христом зробив Бог Цього Ісуса, Якого ви розіпʼяли.
+\p
+\v 37 Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам:
+\p ―Брати, що нам робити?
+\p
+\v 38 Петро відповів:
+\p ―Покайтеся, і кожен із вас нехай буде охрещений в імʼя Ісуса Христа для прощення гріхів, і отримаєте дар Святого Духа;
+\v 39 бо ця обітниця для вас, ваших дітей та всіх, хто далеко, скільки б їх не покликав Господь, Бог наш.
+\v 40 І багатьма іншими словами він свідчив та умовляв кажучи:
+\p ―Спасайтеся від цього непокірного роду!
+\p
+\v 41 Ті, що прийняли його слово, були охрещені. Того дня до учнів приєдналося близько трьох тисяч осіб.
+\s1 Життя учнів
+\p
+\v 42 Вони твердо тримались навчання апостолів, завжди перебували в братерському спілкуванні, ламанні хліба та молитвах.
+\v 43 Страх охопив кожну душу: багато чудес та знаків робилося через апостолів.
+\v 44 Усі віруючі були разом і все мали спільне.
+\v 45 Вони продавали своє майно та маєтки й роздавали кожному за його потребою.
+\v 46 Щодня вони продовжували зустрічатися разом у Храмі, а вдома ламали хліб та споживали їжу з радістю й щирістю в серці,
+\v 47 прославляючи Бога й маючи прихильність усього народу. А Господь щодня додавав до них тих, кого спасав.
+\c 3
+\s1 Зцілення каліки біля воріт Храму
+\p
+\v 1 Якось Петро та Іван о девʼятій годині\f + \fr 3:1 \ft Пʼятнадцята година.\f* йшли разом у Храм на молитву.
+\v 2 Там був чоловік, каліка від народження. Його приносили щодня та клали біля храмових воріт, які називалися Прекрасними, щоб він міг просити милостиню в тих, хто заходив у Храм.
+\v 3 Побачивши Петра та Івана, які заходили в Храм, він попросив і в них милостиню.
+\v 4 Петро та Іван подивились уважно на нього, і Петро промовив: «Поглянь на нас!»
+\p
+\v 5 Той уважно подивився, сподіваючись отримати щось від них.
+\v 6 Але Петро сказав: «Золота й срібла не маю, але те, що маю, те й тобі даю: в імʼя Ісуса Христа з Назарета – встань і ходи!»
+\v 7 І, узявши \add каліку\add* за праву руку, підняв. Одразу його ноги та коліна зміцнилися.
+\v 8 Підскочивши, він встав і ходив. Зайшовши разом із ними в Храм, він ходив, підстрибуючи та прославляючи Бога.
+\v 9 Весь народ побачив, що він ходить та прославляє Бога.
+\v 10 Упізнавши в ньому того, хто просив милостиню біля Прекрасних воріт Храму, вони наповнилися страхом та здивуванням від того, що з ним сталося.
+\s1 Петро звертається до народу
+\p
+\v 11 Цей чоловік тримався Петра та Івана, і весь народ, дуже здивований, побіг до них у ту частину Храму, що зветься колонадою Соломона.
+\p
+\v 12 Побачивши це, Петро промовив до народу: «Ізраїльтяни, чому це так здивувало вас? Чому ви дивитесь на нас, ніби ми своєю силою або своїм благочестям зробили так, щоб цей чоловік ходив?
+\v 13 Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, Бог наших батьків, прославив Свого Слугу Ісуса, Якого ви зрадили й зреклися перед Пилатом, незважаючи на те, що той вирішив Його відпустити.
+\v 14 Ви зреклися Святого та Праведного й просили, щоб вам визволили вбивцю.\f + \fr 3:14 \ft \+xt Див. Лк. 23:18\+xt*.\f*
+\v 15 Ви вбили Засновника життя, але Бог воскресив Його з мертвих, і ми – свідки цього.
+\v 16 Через віру в Його імʼя цей \add чоловік\add*, якого ви бачите й знаєте, був зміцнений. Імʼя Ісуса та віра, котра дається через Нього, зцілили повністю його перед вашими очима.
+\p
+\v 17 Тепер, брати, знаю, що ви зробили це через незнання, як і ваші керівники.
+\v 18 Але так Бог здійснив те, про що говорив устами всіх пророків: Його Христос має страждати.
+\v 19 Отже, покайтеся та наверніться \add до Бога\add*, щоб ваші гріхи були видалені
+\v 20 й настали від Господа часи відродження; і щоб Він надіслав призначеного вам Христа Ісуса,
+\v 21 Якого небо має прийняти до часу відновлення всіх речей, про що споконвіку говорив Бог устами Своїх святих пророків.
+\p
+\v 22 Адже Мойсей казав:
+\q1 „Господь, Бог ваш,
+\q2 підійме вам з-посеред ваших братів
+\q1 Пророка, подібного до мене.
+\q2 Його слухайтеся в усьому, що Він вам скаже.
+\q1
+\v 23 І кожна душа, що не буде слухатися Цього Пророка,
+\q2 буде винищена з народу“.\f + \fr 3:23 \ft \+xt Див. Повт. 18:15, 18, 19\+xt*.\f*
+\p
+\v 24 Також і всі пророки – від Самуїла й після нього – проголошували ці дні.
+\v 25 Ви – нащадки пророків та заповіту, який Бог склав із нашими батьками. Він казав Авраамові:
+\q1 „Через твого нащадка
+\q2 всі народи землі отримають благословення“.\f + \fr 3:25 \ft \+xt Див. Бут. 22:18; 26:4\+xt*.\f*
+\p
+\v 26 Коли Бог воскресив Свого Слугу, то надіслав Його в першу чергу до вас, щоб благословити та навернути кожного з вас від ваших злих учинків».
+\c 4
+\s1 Петро та Іван перед Синедріоном
+\p
+\v 1 Поки Петро та Іван говорили до народу, підійшли до них священники, начальник храмової охорони та садукеї.
+\v 2 Вони були дуже незадоволені тим, що Петро та Іван навчали народ та звіщали воскресіння з мертвих в Ісусі.
+\v 3 Вони схопили їх та кинули у вʼязницю до ранку, бо вже був вечір.
+\v 4 Багато з тих, що чули слово, увірували; і число віруючих збільшилося до пʼяти тисяч.
+\p
+\v 5 Наступного дня керівники, старійшини та книжники зібралися разом у Єрусалимі.
+\v 6 Там були первосвященник Анна, Каяфа, Іван, Олександр та інші з роду первосвященників.
+\p
+\v 7 Вони поставили Петра та Івана посередині та запитали:
+\p ―Якою силою або чиїм імʼям ви зробили це?
+\p
+\v 8 Тоді Петро, сповнений Духом Святим, сказав їм:
+\p ―Начальники народу та старійшини!
+\v 9 Якщо ви сьогодні вимагаєте відповіді від нас за добрий вчинок, зроблений хворій людині, і питаєте, як її було зцілено,
+\v 10 тоді ви та весь народ Ізраїлю мусите знати: імʼям Ісуса Христа з Назарета, Якого ви розіпʼяли і Якого Бог воскресив із мертвих, цей чоловік стоїть перед вами зцілений.
+\v 11 Ісус –
+\q1 «Камінь, відкинутий вами, будівничими,
+\q2 Що став наріжним каменем».\f + \fr 4:11 \ft \+xt Див. Пс. 117:22\+xt*.\f*
+\m
+\v 12 Немає ні в кому іншому спасіння, бо немає під небом іншого імені, даного людям, яким ми маємо бути спасенні.
+\p
+\v 13 Побачивши сміливість Петра та Івана й зрозумівши, що це звичайні та неосвічені люди, здивувалися та усвідомили, що вони були з Ісусом.
+\v 14 Але оскільки бачили, що біля них стоїть зцілений, не могли їм нічого заперечити.
+\v 15 Тоді наказали їм вийти із Синедріону та почали радитися між собою, кажучи:
+\v 16 «Що ж нам робити з цими людьми? Адже всі жителі Єрусалима знають, що через них відбулося явне знамення, і ми не можемо цього спростувати.
+\v 17 Однак щоб це не поширювалося далі серед народу, накажімо їм більше не говорити про це імʼя жодній людині».
+\p
+\v 18 І, покликавши їх, заборонили говорити й навчати в імʼя Ісуса.
+\v 19 Але Петро та Іван відповіли їм: «Розсудіть самі, чи справедливо перед Богом слухати більше вас, ніж Бога?
+\v 20 Адже ми не можемо мовчати про те, що чули та бачили».
+\p
+\v 21 Пригрозивши їм ще раз, вони відпустили їх, бо не знайшли способу, як їх покарати, оскільки весь народ прославляв Бога за те, що сталося.
+\v 22 Чоловік, з яким сталося це знамення зцілення, мав більше сорока років.
+\s1 Учні моляться про сміливість
+\p
+\v 23 Коли їх відпустили, вони пішли до своїх і розповіли, що їм сказали первосвященники та старійшини.
+\v 24 Почувши це, усі звернулися разом до Бога, кажучи: «Владико! Ти створив небеса, землю, море й усе, що в них.\f + \fr 4:24 \ft \+xt Див. Вих. 20:11; Пс. 145:6\+xt*.\f*
+\v 25 Ти промовив Святим Духом через вуста Давида, нашого батька й Твого служителя:
+\q1 „Чому бентежаться народи
+\q2 і племена задумують марне?
+\q1
+\v 26 Повстають царі землі,
+\q2 і можновладці гуртуються разом
+\q1 проти Господа
+\q2 й проти Його Помазанця\f + \fr 4:26 \ft Грецькою: \+tl Христос\+tl*.\f*“.\f + \fr 4:26 \ft \+xt Див. Пс. 2:1, 2\+xt*.\f*
+\m
+\v 27 Бо справді обʼєдналися в цьому місті Ірод і Понтій Пилат разом з язичниками та народом Ізраїлю проти Твого святого Слуги Ісуса, Якого Ти помазав.
+\v 28 Вони зробили те, що Твоя рука й Твоя воля визначили заздалегідь, щоб здійснилося.
+\v 29 І тепер, Господи, подивися на їхні погрози і дай рабам Твоїм з усією сміливістю звіщати Твоє Слово.
+\v 30 Простягни руку Свою та зцілюй хворих, роби чудеса та знамення через імʼя Твого святого Слуги Ісуса!»
+\p
+\v 31 Після того, як вони помолилися, місце, де вони знаходились, затремтіло, усі наповнилися Святим Духом і сміливо почали звіщати Слово Боже.
+\s1 Єдність перших християн
+\p
+\v 32 Уся спільнота віруючих була єдина серцем і душею. Ніхто не казав, що його майно належить тільки йому, але все в них було спільне.
+\v 33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на всіх.
+\v 34 Серед них не було нужденних, бо власники земель та будинків продавали їх, приносили отримані гроші
+\v 35 та клали їх до ніг апостолів. Ці гроші розподілялися кожному за його потребою.
+\p
+\v 36 Йосиф, якого апостоли звали Варнавою (що перекладається як «син утіхи»), левіт, родом із Кіпру,
+\v 37 який володів ділянкою землі, продав її та приніс гроші й поклав їх до ніг апостолів.
+\c 5
+\s1 Ананія і Сапфіра
+\p
+\v 1 Один чоловік, на імʼя Ананія, разом зі своєю дружиною Сапфірою продав свою земельну ділянку
+\v 2 й \add частину\add* вартості ділянки залишив собі з відома своєї дружини. А решту грошей приніс та поклав до ніг апостолів.
+\p
+\v 3 Тоді Петро сказав йому: «Ананіє, чому сатана наповнив твоє серце, щоб ти збрехав Святому Духові та залишив собі \add частину\add* ціни ділянки?
+\v 4 Чи не була вона твоєю до того, як ти її продав? І те, що ти отримав за продаж, чи не було у твоїй владі? Чому ти замислив цей вчинок у твоєму серці? Ти збрехав не людям, а Богові!»
+\p
+\v 5 Почувши ці слова, Ананія впав та помер. Великий страх охопив усіх, хто почув про це.
+\v 6 Молоді люди підійшли, загорнули тіло, винесли та поховали його.
+\p
+\v 7 Через три години прийшла його дружина, яка не знала нічого про те, що сталося.
+\p
+\v 8 Петро спитав її:
+\p ―Скажи мені, чи за таку ціну ви продали ділянку?
+\p ―Так, – відповіла вона, – за таку.
+\p
+\v 9 Петро сказав їй:
+\p ―Чому ви змовилися між собою спокусити Духа Господнього? Чуєш кроки біля дверей? Це повертаються ті, що поховали твого чоловіка. Вони й тебе винесуть.
+\p
+\v 10 Тієї ж миті вона впала біля його ніг і померла. Молоді люди, увійшовши, знайшли її мертвою. Тоді винесли й поховали її поряд із чоловіком.
+\v 11 Великий страх охопив усю церкву й всіх, хто чув про це.
+\s1 Чудеса та знаки
+\p
+\v 12 Руками апостолів у народі робилися чудеса та знамення. Усі збиралися разом у колонаді Соломона,
+\v 13 і ніхто зі сторонніх не мав сміливості приєднатися до них, хоча народ їх дуже поважав.
+\v 14 А число тих, хто повірив у Господа, зростало – безліч чоловіків та жінок.
+\v 15 Люди виносили на вулиці хворих і клали на ліжка та килими, щоб хоч тінь Петра впала на них, коли він проходитиме.
+\v 16 З навколишніх міст багато \add людей\add* сходилося до Єрусалима, приносячи хворих і тих, кого мучили нечисті духи, і всі отримували зцілення.
+\s1 Гоніння на апостолів
+\p
+\v 17 Тоді первосвященник і всі, хто належав до угрупування садукеїв, переповнилися заздрощами й, піднявшись,
+\v 18 схопили апостолів та вкинули їх до громадської вʼязниці.
+\v 19 Але ангел Господа вночі відчинив двері вʼязниці та, вивівши їх на вулицю, сказав їм:
+\v 20 «Ідіть у Храм, станьте там та говоріть народові всі слова цього \add нового\add* життя».
+\p
+\v 21 Почувши це, вони вдосвіта зайшли в Храм та навчали людей.
+\p Тим часом первосвященник і всі, хто був разом із ним, скликали Синедріон і раду всіх старійшин із синів Ізраїлевих та надіслали до вʼязниці привести апостолів.
+\v 22 Але коли стражники прийшли, то не знайшли апостолів у вʼязниці, й, повернувшись, повідомили про це,
+\v 23 кажучи: «Вʼязницю ми знайшли надійно зачиненою, охорона була перед дверима, але коли ми відчинили, то всередині нікого не знайшли».
+\v 24 Почувши ці слова, начальник храмової охорони та первосвященники дуже здивувались, як це могло статися.
+\p
+\v 25 Аж тут прийшов хтось та сказав їм: «Ось люди, яких ви вкинули у вʼязницю, стоять у Храмі та навчають народ».
+\v 26 Тоді начальник храмової охорони пішов зі стражниками та привів апостолів, але не силоміць, оскільки боялися, щоб народ не побив їх камінням.
+\p
+\v 27 Апостолів привели та поставили перед Синедріоном, і первосвященник спитав їх:
+\p
+\v 28 ―Чи ми не наказали вам суворо не навчати в це імʼя? Ви ж наповнили Єрусалим своїм вченням і бажаєте зробити нас винними за кров Цієї Людини.
+\p
+\v 29 Петро та інші апостоли відповіли:
+\p ―Нам треба слухатися більше Бога, ніж людей!
+\v 30 Бог наших батьків воскресив Ісуса, Якого ви вбили, розіпʼявши на хресті.
+\v 31 Його Бог возніс та поклав праворуч від Себе як Засновника та Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння та прощення гріхів.
+\v 32 Свідками цих слів є ми та Дух Святий, Якого Бог дав тим, хто підкоряється Йому.
+\p
+\v 33 Коли вони почули це, то розлютилися й хотіли їх убити.
+\v 34 Але один фарисей, на імʼя Гамалиїл, учитель Закону, якого поважав весь народ, піднявся в Синедріоні та наказав, щоб чоловіків вивели на деякий час.
+\v 35 Тоді промовив: «Ізраїльтяни, будьте уважні, що ви збираєтесь зробити цим людям.
+\v 36 Адже нещодавно повстав Тевда, видаючи себе за когось великого; до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловіків. Коли його було вбито, усі послідовники розійшлися, і все закінчилося нічим.
+\v 37 Після нього в дні перепису піднявся Юда з Галілеї й потягнув народ за собою. Він загинув, а всі його послідовники розсіялися.
+\v 38 І зараз кажу вам: облиште цих людей та відпустіть їх. Якщо цей задум та справа від людей, вона зійде нанівець.
+\v 39 Але якщо походить від Бога, то не зможете зупинити їх. Щоб часом не виявилось, що ви воюєте з Богом».
+\p Його слова переконали їх.
+\v 40 Вони покликали апостолів та, побивши їх, наказали їм ще раз не говорити в імʼя Ісуса та відпустили.
+\p
+\v 41 Апостоли залишили Синедріон, радіючи, що виявилися гідними перенести ганьбу за імʼя Ісуса.
+\v 42 Щодня в Храмі й по домах вони не переставали навчати та звіщати Добру Звістку, що Ісус є Христос.
+\c 6
+\s1 Обрання семи дияконів
+\p
+\v 1 У ті дні, коли \add число\add* учнів збільшилось, почалося нарікання з боку грекомовних євреїв на помісних євреїв, що їхніми вдовами нехтують при щоденному служінні в розподілі \add їжі\add*.
+\v 2 Тоді дванадцятеро скликали всю спільноту учнів та сказали: «Не годиться нам залишати Слово Боже та служити при столах.
+\v 3 Тому оберіть з-поміж вас сімох братів, які мають гарну репутацію і які наповнені \add Святим\add* Духом та мудрістю. На них ми покладемо відповідальність за цю необхідну справу.
+\v 4 А ми будемо продовжувати служіння молитвою та Словом».
+\p
+\v 5 Це слово сподобалось усій громаді; і обрали Стефана, чоловіка сповненого віри та Святого Духа, Филипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена та Миколу, прозеліта з Антіохії.
+\v 6 Їх поставили перед апостолами, і ті, помолившись, поклали на них руки.
+\p
+\v 7 Слово Боже поширювалось, число учнів у Єрусалимі збільшувалось швидко, і навіть багато священників підкорилися вірі.
+\s1 Арешт Стефана
+\p
+\v 8 Стефан, сповнений \add Божої\add* благодаті та сили, робив великі чудеса та знамення в народі.
+\v 9 Деякі чоловіки з так званої синагоги Звільнених, киренійців та олександрійців повстали разом з юдеями з Килікії та Азії й почали сперечатися зі Стефаном;
+\v 10 проте вони не могли протистояти мудрості та Духові, Яким він говорив.
+\p
+\v 11 Тоді вони таємно підкупили деяких людей, щоб вони сказали: «Ми чули, як він казав слова богохульства проти Мойсея та Бога».
+\p
+\v 12 Вони підбурили народ, старійшин та книжників і, несподівано напавши, схопили Стефана та привели в Синедріон.
+\v 13 Потім привели фальшивих свідків, які сказали: «Цей чоловік не припиняє висловлюватися проти цього Святого Місця та Закону.
+\v 14 Ми чули, як він казав, що Ісус із Назарета знищить це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей».
+\p
+\v 15 Усі, що сиділи в Синедріоні, уважно дивилися на Стефана та побачили його обличчя, немов обличчя ангела.
+\c 7
+\s1 Промова Стефана
+\p
+\v 1 Потім первосвященник спитав Стефана:
+\p ―Це так?
+\p
+\v 2 Він відповів:
+\p ―Брати та батьки, послухайте! Бог слави зʼявився нашому батькові Аврааму, коли він жив у Месопотамії, до того, як він оселився в Харрані,
+\v 3 та сказав йому: «Вийди з твоєї землі, з місця твого народження й піди в землю, яку Я покажу тобі».\f + \fr 7:3 \ft \+xt Див. Бут. 12:1\+xt*.\f*
+\v 4 Тоді Авраам вийшов із землі Халдейської та оселився в Харрані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в землю, де ви зараз живете.
+\v 5 І не дав йому ніякої спадщини, не дав навіть кроку землі. Але обіцяв дати її у володіння йому та його нащадкам, хоча Авраам не мав ще дитини.
+\v 6 І сказав йому Бог: «Твої нащадки будуть переселенцями в чужій землі, жителі тієї землі поневолять та гнобитимуть їх чотириста років.
+\v 7 Але народ, який їх поневолить, Я буду судити, – сказав Бог, – і потім вони вийдуть та служитимуть Мені в цьому місці».\f + \fr 7:7 \ft \+xt Див. Бут. 15:13, 14\+xt*.\f*
+\v 8 І дав йому завіт обрізання. \add Авраам\add* став батьком Ісаака й обрізав його восьмого дня; Ісаак став батьком Якова, а Яків – дванадцятьох патріархів.
+\p
+\v 9 Патріархи із заздрощів продали Йосифа до Єгипту. Але Бог був із ним
+\v 10 і врятував його від усіх бід. Він дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем Єгипетським, який зробив його правителем над усім Єгиптом та всім своїм домом.
+\v 11 Потім настав голод та велике страждання у всьому Єгипті та Ханаані, і наші батьки не могли знайти їжі.
+\v 12 Почувши, що в Єгипті є зерно, Яків надіслав туди наших батьків уперше.
+\v 13 Коли ж вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився своїм братам, і фараон дізнався про родину Йосифа.
+\v 14 Потім Йосиф послав за своїм батьком Яковом та всіма його родичами – усього сімдесят пʼять осіб.
+\v 15 Яків прийшов до Єгипту, де помер сам і всі батьки наші.
+\v 16 Їхні тіла були перенесені в Сихем та покладені в гробницю, яку Авраам придбав за срібло від синів Еммора в Сихемі.
+\v 17 Коли ж наближався час здійснення обітниці, яку Бог дав Авраамові, чисельність нашого народу в Єгипті значно збільшилась.
+\v 18 Так було, поки в Єгипті не постав інший цар, який не знав Йосифа.\f + \fr 7:18 \ft \+xt Див. Вих. 1:8\+xt*.\f*
+\v 19 Він підступно поводився з нашими родичами, жорстоко змушуючи наших батьків викидати своїх дітей, щоб не лишалися живими.
+\v 20 У цей час народився Мойсей, він був гарним \add перед\add* Богом. Три місяці його годували в батьківському домі,
+\v 21 а коли були вимушені покинути його на вулиці, він був підібраний дочкою фараона, яка виховала його як власного сина.
+\v 22 І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрості; був сильний у слові та дії.
+\p
+\v 23 Коли ж йому виповнилося сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих.
+\v 24 Побачивши, що одного з них несправедливо скривджено, він заступився за нього та помстився за ображеного, убивши єгиптянина.
+\v 25 \add Мойсей\add* думав, що його брати зрозуміють, що Бог через нього дає їм визволення, але вони не зрозуміли.
+\v 26 Наступного дня Мойсей побачив \add двох ізраїльтян\add*, що билися. Він намагався їх закликати до миру, кажучи: «Ви ж брати! Чому ви кривдите один одного?»
+\v 27 Але той, хто кривдив свого ближнього, відштовхнув Мойсея, кажучи: «Хто тебе поставив керівником та суддею над нами?
+\v 28 Чи хочеш і мене вбити так само, як ти вчора вбив єгиптянина?»\f + \fr 7:28 \ft \+xt Див. Вих. 2:14\+xt*.\f*
+\v 29 Почувши ці слова, Мойсей утік та оселився як чужинець у землі Мадіам. Там у нього народилося двоє синів.
+\p
+\v 30 Коли минуло сорок років, зʼявився Мойсею в пустелі гори Синаю ангел у полумʼї вогню тернового куща.
+\v 31 Мойсей, побачивши це, був здивований; а коли підійшов ближче, щоб роздивитися, почув голос Господа:
+\v 32 «Я – Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака і Якова». Мойсей, затремтівши від страху, не наважувався поглянути.\f + \fr 7:32 \ft \+xt Див. Вих. 3:6\+xt*.\f*
+\p
+\v 33 Господь же сказав йому: «Зніми своє взуття, бо місце, на якому ти стоїш, – це свята земля.
+\v 34 Я побачив скорботи Мого народу в Єгипті й почув його стогін. Тому Я зійшов, щоб визволити його. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту».\f + \fr 7:34 \ft \+xt Див. Вих. 3:5, 7, 8, 10\+xt*.\f*
+\p
+\v 35 Того самого Мойсея, якого вони відкинули, кажучи: «Хто тебе поставив керівником та суддею?» – тепер Бог надіслав керівником та визволителем через ангела, який зʼявився йому в \add полумʼї\add* тернового куща.
+\v 36 Він вивів їх з Єгипту, роблячи чудеса та знамення в землі Єгипту, у Червоному морі й у пустелі упродовж сорока років.
+\p
+\v 37 Це той Мойсей, що сказав ізраїльтянам: «Бог підніме з-посеред ваших братів Пророка, подібного до мене».\f + \fr 7:37 \ft \+xt Див. Повт. 18:15\+xt*.\f*
+\v 38 Він був у зібранні народу в пустелі, разом з ангелом, який говорив із ним на горі Синай, і з нашими батьками. Він отримав слова життя, щоб передати їх нам.
+\p
+\v 39 Але наші батьки не бажали коритися, відкинули його та у своїх серцях повернулися до Єгипту.
+\v 40 Вони сказали Ааронові: «Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо ми не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипту».\f + \fr 7:40 \ft \+xt Див. Вих. 32:1\+xt*.\f*
+\v 41 У ті дні вони зробили \add золоте\add* теля, принесли жертву цьому ідолу та раділи справі своїх рук.
+\v 42 Бог же відвернувся від них, залишивши їх вклонятися тілам небесним, як написано в книзі пророків:
+\q1 «Чи приносили ви Мені жертви та дари
+\q2 упродовж сорока років у пустелі, доме Ізраїля?
+\q1
+\v 43 Ви взяли з собою шатро Молоха,
+\q2 зірку вашого бога Ромфана
+\q2 та зображення, які ви зробили для поклоніння.
+\q1 Тому вишлю вас у полон далі від Вавилона».\f + \fr 7:43 \ft \+xt Див. Ам. 5:25-27\+xt*.\f*
+\p
+\v 44 У наших батьків у пустелі було Шатро одкровення, зроблене згідно з вказівками, які Бог дав Мойсею, і за зразком, який він побачив.
+\v 45 Отримавши його, наші батьки разом з Ісусом \add Навином\add* принесли його у володіння народів, яких Бог вигнав з-перед обличчя наших батьків. І залишився там до днів Давида,
+\v 46 який знайшов благодать перед Богом і просив \add дозволу\add* знайти оселю для Бога Якова.
+\v 47 Однак Дім для Нього збудував Соломон.
+\p
+\v 48 Але Всевишній не живе в домах, зроблених руками людськими. Як каже пророк:
+\q1
+\v 49 «Небо – Мій престол,
+\q2 а земля – підніжжя Моїх ніг.
+\q1 Який дім ви Мені збудуєте? – каже Господь. –
+\q2 Або де місце Мого відпочинку?
+\q1
+\v 50 Хіба не Моя рука створила все це?»\f + \fr 7:50 \ft \+xt Див. Іс. 66:1, 2\+xt*.\f*
+\p
+\v 51 Ви – впертий народ, необрізаний серцем та вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, як і ваші батьки.
+\v 52 Кого з пророків ваші батьки не переслідували? Вони вбили тих, хто звіщав прихід Праведного, зрадниками та вбивцями Якого ви стали тепер.
+\v 53 Отримавши Закон через служіння ангелів, ви не підкорилися йому.
+\s1 Побиття камінням Стефана
+\p
+\v 54 Почувши це, вони розлютилися у своїх серцях і скреготали зубами проти Стефана.
+\v 55 Він же, сповнений Святого Духа, здійняв очі до неба та побачив славу Божу й Ісуса, Який стоїть праворуч від Бога.
+\v 56 І сказав: «Я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч від Бога».
+\p
+\v 57 Тоді вони голосно закричали та, затуливши вуха, разом кинулися на нього.
+\v 58 Вони вивели його за місто та почали закидувати камінням. Свідки \add обвинувачення\add* поклали свій одяг біля ніг молодого чоловіка, що звався Савл.
+\p
+\v 59 Коли вони закидували Стефана камінням, він молився й казав: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»
+\v 60 Потім став на коліна й голосно промовив: «Господи, не зараховуй їм цього гріха!» І, сказавши це, він помер.
+\c 8
+\s1 Гоніння Церкви
+\p
+\v 1 Савл же схвалював це вбивство.
+\p Того дня почалося велике гоніння проти церкви в Єрусалимі, і всі, окрім апостолів, були розсіяні по Юдеї та Самарії.
+\v 2 Благочестиві люди поховали Стефана й гірко оплакали його.
+\v 3 Савл же руйнував церкву: він заходив до осель, виволікав чоловіків та жінок та кидав їх у вʼязницю.
+\s1 Филип проповідує в Самарії
+\p
+\v 4 А тим часом ті, що були розсіяні, проповідували слово Доброї Звістки всюди, де вони проходили.
+\v 5 Филип прийшов до одного міста Самарії та проповідував там Христа.
+\v 6 Безліч народу уважно слухало, що казав Филип, та бачило знамення, які він робив:
+\v 7 з багатьох одержимих нечисті духи виходили з гучним криком, і багато паралізованих та калік отримали зцілення.
+\v 8 І велика радість охопила все місто.
+\p
+\v 9 А був у тому місті один чоловік, на імʼя Симон, який, займаючись чаклунством, дивував усіх мешканців Самарії, видаючи себе за когось великого.
+\v 10 Усі люди, від малого до великого, уважно слухали його, кажучи: «Цей чоловік – сила Божа, яка зветься Великою».
+\v 11 Вони були уважні до нього, бо вже довгий час він дивував їх своїм чаклунством.
+\v 12 Але коли \add жителі\add* повірили Филипові, який проповідував Добру Звістку Царства Божого та імʼя Ісуса Христа, то чоловіки й жінки були охрещені.
+\v 13 Навіть Симон повірив та був охрещений. Він постійно тримався Филипа, дивуючись великим чудесам та знаменням, які відбувалися.
+\p
+\v 14 Коли апостоли в Єрусалимі почули, що в Самарії прийняли Слово Боже, то надіслали до них Петра та Івана.
+\v 15 Ці, прийшовши, помолилися за них, щоб вони отримали Святого Духа.
+\v 16 Бо Дух Святий ще не зійшов на жодного з них, вони були охрещені тільки в імʼя Господа Ісуса.
+\v 17 Потім Петро та Іван поклали на них руки, і вони отримали Святого Духа.
+\p
+\v 18 Коли Симон побачив, що через покладання рук апостолів дається Дух, то приніс їм гроші,
+\v 19 кажучи:
+\p ―Дайте й мені таку силу, щоб усі, на кого я покладу руки, отримували Святого Духа.
+\p
+\v 20 Але Петро відповів:
+\p ―Нехай твоє срібло згине разом із тобою, якщо ти припустив, що дар Божий можливо придбати за гроші.
+\v 21 У тебе немає ні частки, ні спадщини в цій справі, бо твоє серце не праве перед Богом.
+\v 22 Отже, покайся в цьому злі та молись Господеві, може, Він простить задум твого серця.
+\v 23 Бо я бачу, що ти наповнений гіркотою та повʼязаний неправдою.
+\p
+\v 24 Симон відповів:
+\p ―Помоліться Господу за мене, щоб нічого з того, що ви сказали, не сталося зі мною.
+\p
+\v 25 Петро та Іван свідчили й звіщали там Слово Господнє. Потім вони повернулися до Єрусалима, проповідуючи Добру Звістку в багатьох самарянських селах.
+\s1 Филип та ефіопський вельможа
+\p
+\v 26 Ангел Господа сказав Филипові: «Підведися та йди на південь, на дорогу, що веде з Єрусалима до Гази через пустелю!»
+\v 27 Филип встав та пішов. І ось один ефіопський євнух, високий чиновник та наглядач усієї скарбниці ефіопської цариці Кандаке, який прийшов до Єрусалима поклонитися,
+\v 28 тепер повертався додому. Він сидів у своїй колісниці та читав пророка Ісаю.
+\v 29 Дух сказав Филипові: «Підійди до цієї колісниці та тримайся біля неї».
+\v 30 Филип побіг до колісниці та почув, що євнух читає пророка Ісаю.
+\p Він запитав:
+\p ―Ти розумієш, що читаєш?
+\p
+\v 31 Той відповів:
+\p ―Як же мені зрозуміти, якщо ніхто не навчає?
+\p І запросив Филипа піднятися та сісти поряд із ним.
+\v 32 А місце з Писання, яке він читав, було таке:
+\q1 «Як вівцю на забій, повели Його;
+\q2 і як ягня безголосе перед тими, хто стриже його,
+\q2 так і Він не відкрив Своїх уст.
+\q1
+\v 33 Його було принижено та позбавлено справедливого суду.
+\q2 І хто зможе говорити про Його нащадків?
+\q2 Бо життя Його забирається від землі».\f + \fr 8:33 \ft \+xt Див. Іс. 53:7, 8\+xt*.\f*
+\p
+\v 34 Євнух запитав Филипа:
+\p ―Благаю, скажи мені, про кого говорить пророк? Про себе чи про когось іншого?
+\p
+\v 35 Тоді Филип, почавши від цього Писання, розповів йому Добру Звістку про Ісуса.
+\p
+\v 36 Тим часом, їдучи дорогою, вони наблизилися до води, і євнух промовив:
+\p ―Ось вода! Що мені заважає бути охрещеним?
+\p
+\v 37 Филип сказав:
+\p ―Якщо віриш усім твоїм серцем, то можна.
+\p Євнух відповів:
+\p ―Я вірю, що Ісус Христос – Син Божий.\f + \fr 8:37 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\p
+\v 38 Він наказав зупинити колісницю. Вони обидва – Филип та євнух – зайшли у воду, і Филип охрестив його.
+\v 39 А коли вони вийшли з води, Дух Господа забрав Филипа, і євнух його більше не бачив. Радіючи, він продовжив свою дорогу.
+\v 40 Филип же опинився в Азоті й, проходячи через усі міста, проповідував Добру Звістку, поки не дійшов до Кесарії.
+\c 9
+\s1 Навернення Савла
+\p
+\v 1 Савл, ще дихаючи погрозою вбивства та злобою на учнів Господа, пішов до первосвященника
+\v 2 та попросив у нього листи до синагог Дамаска, щоб він міг арештовувати й приводити до Єрусалима послідовників Шляху, як чоловіків, так і жінок.
+\v 3 Коли він вже наближався до Дамаска, раптом засяяло світло з неба навколо нього.
+\p
+\v 4 Він упав на землю й почув голос:
+\p \wj ―Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?\wj*
+\p
+\v 5 Він спитав:
+\p ―Хто Ти, Господи?
+\p Ісус відповів:
+\p \wj ―Я Ісус, Якого ти переслідуєш. Тяжко тобі бити ногою колючку!\wj*
+\p
+\v 6 Налякавшись, він із трепетом сказав:
+\p ―Господи, що хочеш, щоб я робив?
+\p Господь сказав:\f + \fr 9:5-6 \ft Деякі рукописи не містять слів: \fqa Тяжко тобі… Господь сказав.\f*
+\p \wj ―Підведися та йди до міста, і там скажуть тобі, що треба робити.\wj*
+\p
+\v 7 Люди, які подорожували разом із ним, стояли онімілі: вони чули голос, але нікого не бачили.
+\v 8 Савл підвівся із землі, і хоча очі були розплющені, нічого не бачив. Тому його взяли за руки й привели в Дамаск.
+\v 9 Три дні він нічого не бачив, не їв і не пив.
+\p
+\v 10 У Дамаску був учень, на імʼя Ананія.
+\p Господь сказав йому у видінні:
+\p \wj ―Ананіє!\wj*
+\p Він відповів:
+\p ―Так, Господи!
+\p
+\v 11 Господь сказав йому:
+\p \wj ―Встань та йди на вулицю, яка зветься Прямою, і в домі Юди запитай чоловіка з Тарса, на імʼя Савл. Бо ось він зараз молиться\wj*
+\v 12 \wj й у видінні побачив чоловіка, на імʼя Ананія, що увійшов та поклав на нього руки, щоб він знову міг бачити.\wj*
+\p
+\v 13 Ананія відповів:
+\p ―Господи, я від багатьох людей чув про цього чоловіка, як багато лиха він заподіяв Твоїм святим у Єрусалимі.
+\v 14 І сюди він прийшов, отримавши повноваження від первосвященників, заарештовувати всіх, хто призиває Твоє імʼя.
+\p
+\v 15 Але Господь сказав йому:
+\p \wj ―Іди, бо цей чоловік – знаряддя, обране Мною для того, щоб звістити Моє імʼя язичникам, царям та синам Ізраїлю.\wj*
+\v 16 \wj Я покажу йому, скільки він має вистраждати за Моє імʼя.\wj*
+\p
+\v 17 Ананія пішов, зайшов у дім і, поклавши руки на Савла, сказав: «Брате Савле, Господь Ісус, Який зʼявився тобі дорогою сюди, надіслав мене до тебе, щоб ти знову міг бачити та був наповнений Святим Духом».
+\v 18 І вмить немовби луска впала з його очей, він знову міг бачити й, піднявшись, був охрещений.
+\v 19 Потім він поїв, і до нього повернулися сили.
+\s1 Савл проповідує в Дамаску
+\p \add Савл\add* залишився кілька днів разом з учнями в Дамаску
+\v 20 й одразу почав проповідувати в синагогах, що Ісус – Син Божий.
+\v 21 Усі, хто його чув, здивовано казали: «Хіба це не той, хто знищував у Єрусалимі тих, що призивали це імʼя, і сюди він прийшов, щоб їх звʼязати та привести до первосвященників?»
+\v 22 А Савл усе більше зміцнювався й бентежив юдеїв, що жили в Дамаску, доводячи, що Ісус є Христос.
+\p
+\v 23 Коли минуло багато днів, юдеї змовилися вбити його.
+\v 24 Однак Савл дізнався про цю змову. Вони вдень та вночі стежили за воротами, щоб убити його.
+\v 25 Але учні, узявши його, вночі спустили в кошику по стіні.
+\s1 Савл у Єрусалимі
+\p
+\v 26 Коли \add Савл\add* прибув до Єрусалима, то намагався приєднатися до учнів, але вони боялися й не вірили, що він теж учень.
+\v 27 Тоді Варнава взяв його, привів до апостолів та розповів їм, як у дорозі Савл побачив Господа, і як Він говорив до нього, і як у Дамаску він сміливо проповідував в імʼя Ісуса.
+\v 28 І Савл залишився з ними, вільно виходячи та входячи в Єрусалим. Він сміливо проповідував в імʼя Господа,
+\v 29 говорив та сперечався з грекомовними юдеями, і вони намагалися вбити його.
+\v 30 Коли брати довідалися про це, то вивели його до Кесарії, а потім доправили до Тарса.
+\p
+\v 31 Церква у всій Юдеї, Галілеї та Самарії мала спокій, зміцнювалась, ходила в страху Господньому й, отримуючи втіху Святого Духа, зростала.
+\s1 Зцілення Енея
+\p
+\v 32 Петро, проходячи через усі \add міста\add*, прийшов до святих, які мешкали в Лідді.
+\v 33 Там знайшов чоловіка, на імʼя Еней, який уже вісім років лежав у ліжку, адже був паралізований.
+\v 34 Петро промовив до нього:
+\p «Енею, Ісус Христос зцілює тебе, підведись і збери своє ліжко». І вмить той піднявся.
+\v 35 Усі жителі Лідди та Сарона, які побачили його, навернулися до Господа.
+\s1 Воскресіння Тавіти
+\p
+\v 36 У Яффі була одна учениця, на імʼя Тавіта (що перекладається як «сарна»\f + \fr 9:36 \ft Грецькою: \+tl Доркас\+tl*.\f*). Її \add життя\add* завжди було повне добрих вчинків та милостинь, які вона робила.
+\v 37 Саме в той час вона захворіла й померла. Її обмили та поклали у верхню кімнату.
+\v 38 Оскільки Лідда знаходиться близько до Яффи, учні, почувши, що Петро знаходиться там, надіслали до нього двох чоловіків просити його: «Прийди до нас скоріше!»
+\p
+\v 39 Петро пішов разом із ними й, коли прийшов, його повели у верхню кімнату. Усі вдови зібралися біля нього, вони плакали й показували сорочки та іншу одежу, яку Тавіта робила, коли була разом із ними.
+\p
+\v 40 Петро вивів усіх із кімнати, став на коліна та помолився. Потім, повернувшись до тіла померлої, сказав: «Тавіто, встань!» Вона розплющила очі й, побачивши Петра, сіла.
+\v 41 Він, узявши її за руку, допоміг їй піднятися. Потім, покликавши святих та вдів, представив її живою.
+\v 42 Про це стало відомо у всій Яффі, і багато \add людей\add* увірувало в Господа.
+\v 43 Петро ж перебував у Яффі ще багато днів у Симона, який обробляв шкіру.
+\c 10
+\s1 Петро та Корнелій
+\p
+\v 1 У Кесарії був чоловік, на імʼя Корнелій, сотник із когорти, що зветься Італійською.
+\v 2 Корнелій, як і увесь його дім, був чоловіком благочестивим та боявся Бога. Він робив багато милостині народу та постійно молився Богові.
+\p
+\v 3 Одного дня, десь о девʼятій годині\f + \fr 10:3 \ft Пʼятнадцята година.\f*, він у видінні чітко побачив ангела Божого, який прийшов до нього й промовив:
+\p ―Корнелію!
+\p
+\v 4 Він подивився на нього й, злякавшись, запитав:
+\p ―Що, Господи?
+\p Ангел відповів:
+\p ―Твої молитви та милостині піднялися до Бога як жертва нагадування.
+\v 5 Тепер надішли людей до Яффи та поклич Симона, якого називають Петром.
+\v 6 Він перебуває в шкіряника Симона, дім якого знаходиться біля моря.
+\p
+\v 7 Коли ангел, що говорив із ним, відійшов, Корнелій покликав двох своїх служників та одного благочестивого воїна з тих, що постійно слугували йому,
+\v 8 і, розказавши їм усе, надіслав їх до Яффи.
+\s1 Петрове видіння
+\p
+\v 9 Наступного дня, коли вони йшли й наближалися до міста, Петро піднявся на дах будинку, щоб помолитися. Було близько шостої години\f + \fr 10:9 \ft Дванадцята година дня.\f*.
+\v 10 Він зголоднів та захотів їсти. Поки готували їжу, Петрові було видіння.
+\v 11 Він побачив відкрите небо й щось схоже на велике полотно, яке опускалося на землю, підтримуване за всі чотири кінці.
+\v 12 У цьому \add полотні\add* були різні види чотириногих тварин, земноводних плазунів та птахів небесних.
+\p
+\v 13 Потім голос промовив до нього:
+\p \wj ―Петре, підведися, заколи та їж.\wj*
+\p
+\v 14 Петро відповів:
+\p ―У жодному разі, Господи. Я ніколи не їв нічого скверного або нечистого.
+\p
+\v 15 Тоді голос промовив удруге:
+\p \wj ―Не називай скверним того, що Бог очистив.\wj*
+\p
+\v 16 Це сталося тричі, і відразу полотно було підняте до неба.
+\v 17 Коли Петро ще здивовано розмірковував, що може означати це видіння, ось люди, яких надіслав Корнелій, розпитавши про дім Симона, зупинилися біля воріт.
+\v 18 Вони голосно запитали, чи тут гостює Симон, що зветься Петром.
+\v 19 Петро все ще роздумував над видінням, коли Дух промовив до нього: «Ось троє чоловіків шукають тебе.
+\v 20 Встань, зійди та йди з ними без жодного вагання, бо Я надіслав їх».
+\p
+\v 21 Петро зійшов та промовив до тих людей:
+\p ―Я той, кого ви шукаєте. У якій справі ви прийшли?
+\p
+\v 22 Вони відповіли:
+\p ―Сотник Корнелій, чоловік праведний, який боїться Бога і якого поважає весь народ юдейський, отримав настанову від святого ангела покликати тебе до свого дому та послухати твоїх слів.
+\v 23 Тоді Петро гостинно запросив їх увійти \add в дім\add*.
+\s1 Петро в домі Корнелія
+\p Наступного дня він піднявся та пішов разом із ними в супроводі деяких братів з Яффи.
+\v 24 Назавтра вони прибули до Кесарії. Корнелій уже чекав на них, покликавши родичів та близьких друзів.
+\v 25 Коли Петро прийшов, Корнелій зустрів його та, припавши до його ніг, уклонився йому.
+\p
+\v 26 Але Петро підняв його, кажучи:
+\p ―Встань! Я теж людина!
+\p
+\v 27 І, говорячи з Корнелієм, увійшов у дім, де зібралося багато людей.
+\p
+\v 28 Петро сказав їм:
+\p ―Ви знаєте, що за Законом юдеєві не дозволено спілкуватися з чужинцем або заходити до нього. Однак Бог показав мені, що я не повинен називати нечистою або скверною жодну людину.
+\v 29 І тому, коли мене покликали, я без заперечень прийшов. Тож дозвольте мені спитати вас, з якої причини ви послали по мене?
+\p
+\v 30 Корнелій відповів:
+\p ―Чотири дні тому, саме в цей час, о девʼятій годині\f + \fr 10:30 \ft Пʼятнадцята година.\f*, я молився у своєму домі, і відразу переді мною зʼявився чоловік у яскравій одежі.
+\v 31 Він промовив: «Корнелію, твоя молитва почута, і милостині твої згадалися перед Богом.
+\v 32 Тож надішли \add людей\add* до Яффи та поклич Симона, якого називають Петром; він гостює в домі шкіряника Симона біля моря. Він прийде й говоритиме до тебе».
+\v 33 Я відразу послав по тебе, і добре, що ти прийшов. Зараз ми всі тут перед Богом, щоб послухати все, що Господь тобі наказав.
+\p
+\v 34 Тоді Петро відкрив вуста й сказав:
+\p ―Тепер я розумію, що Бог дійсно неупереджений,
+\v 35 і в кожному народі Йому до вподоби той, хто боїться Його й чинить по правді.
+\v 36 Він надіслав синам Ізраїлю Слово, проповідуючи Добру Звістку миру через Ісуса Христа, Який є Господом усіх.
+\v 37 Ви знаєте про справу, що сталася у всій Юдеї, почавши з Галілеї, після хрещення, яке проповідував Іван:
+\v 38 як Бог помазав Святим Духом та силою Ісуса з Назарета. Він ходив містами, роблячи добрі справи, та зцілював усіх підкорених дияволом, тому що Бог був із Ним.
+\p
+\v 39 Ми є свідками всього, що Він робив в Юдейській країні та в Єрусалимі. Його вбили, повісивши на хресті.
+\v 40 Але Бог воскресив Його третього дня і дав Йому зʼявлятись
+\v 41 не всьому народові, а свідкам, обраним наперед Богом, нам, що з Ним їли та пили після того, як Він воскрес із мертвих.
+\v 42 Він наказав нам проповідувати народові та свідчити, що Він – призначений Богом Суддя живих і мертвих.
+\v 43 Про Нього свідчать усі пророки, \add кажучи\add*, що кожен, хто вірує в Нього, отримає через Його імʼя прощення гріхів.
+\p
+\v 44 Коли Петро ще говорив ці слова, Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав Слово.
+\v 45 Віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа вилився й на язичників;
+\v 46 бо чули, як ті говорили мовами та прославляли Бога.
+\p Тоді Петро сказав:
+\v 47 «Чи може хтось заборонити хреститися водою тим, хто отримав Духа Святого, як і ми?»
+\v 48 Він наказав, щоб вони були охрещені в імʼя Ісуса Христа. Тоді просили його, щоб він залишився з ними ще на декілька днів.
+\c 11
+\s1 Петро пояснює свій вчинок
+\p
+\v 1 Апостоли та брати, які були в Юдеї, почули про те, що язичники теж отримали Слово Боже.
+\v 2 Коли Петро прийшов до Єрусалима, деякі \add віруючі\add* з обрізаних почали дорікати йому,
+\v 3 кажучи:
+\p ―Чому ти увійшов до необрізаних та їв разом із ними?
+\p
+\v 4 Тоді Петро почав пояснювати їм усе послідовно, говорячи:
+\p
+\v 5 ―Я був у місті Яффі й під час молитви мав видіння: до мене наблизилося щось схоже на велике полотно, яке опускалося з неба, підтримуване за всі чотири кінці.
+\v 6 Придивившись, я побачив різні види чотириногих земних тварин, диких звірів, плазунів та птахів небесних.
+\v 7 Потім я почув голос, що говорив до мене: \wj «Петре, підведися, заколи та їж».\wj*
+\v 8 Я ж відповів: «У жодному разі, Господи, бо ніколи нічого скверного або нечистого не входило в мої вуста».
+\v 9 Однак голос із неба промовив удруге: \wj «Не називай скверним або нечистим того, що Бог очистив».\wj*
+\v 10 Це сталося тричі, і потім усе було взяте до неба.
+\v 11 Цієї ж миті троє чоловіків, надісланих із Кесарії, зупинилися біля дому, де я знаходився.
+\v 12 Дух сказав мені йти разом із ними без жодного вагання. Разом зі мною пішли й ці шестеро братів. Прийшовши, ми зайшли в дім того чоловіка.
+\v 13 Він розповів нам, що побачив ангела, який зʼявився в його домі та сказав: «Надішли до Яффи та поклич Симона, якого називають Петром.
+\v 14 Він скаже тобі слова, через які спасешся ти й весь твій дім».
+\v 15 Коли я почав говорити, Дух Святий зійшов на них, як і на нас спочатку.
+\v 16 Тоді я згадав слова Господа, які Він казав: \wj «Іван хрестив водою, а ви будете хрещені Духом Святим».\wj*
+\v 17 Отже, якщо Бог дав їм такий дар, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб міг заперечувати Богові?
+\p
+\v 18 Почувши це, вони заспокоїлися та прославили Бога, кажучи: «Видно, Бог дав і язичникам покаяння, щоб мали життя».
+\s1 Церква в Антіохії
+\p
+\v 19 Ті, що були розсіяні через переслідування, яке почалося після Стефана, дійшли до Фінікії, Кіпру та Антіохії, проповідуючи Слово тільки юдеям.
+\v 20 Однак деякі з них, що походили з Кіпру та Кирени, прийшли до Антіохії й почали проповідувати Добру Звістку про Господа Ісуса й до греків.
+\v 21 Рука Господа була з ними, і велика кількість із них увірувала та навернулася до Господа.
+\p
+\v 22 Звістка про це дійшла до церкви в Єрусалимі, і вони надіслали Варнаву до Антіохії.
+\v 23 Коли Варнава прийшов і побачив благодать Божу, він зрадів і закликав усіх залишатися вірними перед Господом у своїх серцях.
+\v 24 Він був доброю людиною, сповненою Святого Духа та віри. І чимало людей навернулося до Господа.
+\p
+\v 25 Потім він пішов до Тарса відшукати Савла.
+\v 26 І, коли знайшов, привів його до Антіохії. Цілий рік вони збиралися разом у церкві та навчали чимало народу. В Антіохії учнів уперше почали називати християнами.
+\p
+\v 27 У ті дні з Єрусалима до Антіохії прийшло декілька пророків.
+\v 28 Один із них, на імʼя Агав, піднявся та через Духа Святого звістив, що буде великий голод на всій землі, що й сталося за правління Клавдія.
+\v 29 Тоді учні вирішили надіслати допомогу братам, які жили в Юдеї, кожен по спромозі.
+\v 30 Так вони й зробили, надіславши допомогу до старійшин через Варнаву та Савла.
+\c 12
+\s1 Убивство Якова та арешт Петра
+\p
+\v 1 У той час цар Ірод\f + \fr 12:1 \ft Ірод Агриппа І, онук Ірода Великого.\f* заарештував декого з церкви, щоб заподіяти їм зло.
+\v 2 Він убив мечем Якова, брата Іванового.
+\v 3 Побачивши, що це подобається юдеям, заарештував і Петра. Це сталося у дні свята Опрісноків.
+\v 4 Після арешту Петра посадили у вʼязницю та передали під охорону чотирьом четвіркам воїнів. Ірод бажав після Пасхи вивести Петра до народу.
+\v 5 Отже, Петро був під охороною у вʼязниці, а церква ревно молилася Богові за нього.
+\s1 Визволення Петра з вʼязниці
+\p
+\v 6 Уночі, перед тим, як Ірод збирався вивести його на суд, Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, а стражники біля дверей стерегли вʼязницю.
+\v 7 Раптом зʼявився ангел Господній, і світло осяяло вʼязницю. Ангел, штовхнувши Петра в бік, розбудив його та сказав: «Скоріше вставай!» І ланцюги впали з Петрових рук.
+\p
+\v 8 Далі ангел сказав йому: «Підпережись та надінь сандалії». Петро зробив так. «Одягни свій плащ та йди за мною», – сказав ангел.
+\v 9 Петро вийшов за ним, не розуміючи, що все, зроблене ангелом, відбувається насправді. Йому здавалося, що він бачить видіння.
+\v 10 Вони пройшли першу та другу сторожу та підійшли до залізної брами, яка вела до міста. Брама відчинилася сама, і вони вийшли на вулицю. Коли ж вони пройшли одну вулицю, ангел раптом відступив від нього.
+\p
+\v 11 Отямившись, Петро сказав: «Тепер я дійсно бачу, що Господь надіслав свого ангела й визволив мене з Іродових рук та від усього, на що очікував юдейський народ».
+\p
+\v 12 Зрозумівши, що сталося, він пішов до дому Марії, матері Івана, якого ще називали Марком, де багато народу зібралося та молилося.
+\v 13 Петро постукав у хвіртку брами, і служниця, на імʼя Рода, вийшла відповісти.
+\v 14 Вона впізнала голос Петра, але, забувши від радощів відчинити браму, побігла сказати, що Петро стоїть біля воріт.
+\p
+\v 15 Вони сказали їй: «Ти несповна розуму!» Але вона наполягала. Тоді вони сказали: «Це, \add мабуть,\add* його ангел!»
+\p
+\v 16 Однак Петро продовжував стукати. Коли ж вони відчинили, то побачили його й здивувалися.
+\v 17 Він подав їм знак рукою, щоб мовчали, та, розповівши їм, як Господь вивів його з вʼязниці, сказав: «Розкажіть про це Якову та братам». Після цього він пішов у інше місце.
+\p
+\v 18 Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога, \add бо ніхто не знав,\add* що сталося з Петром.
+\v 19 Ірод шукав його, та, не знайшовши, допитав стражників і наказав їх стратити. Потім він переїхав з Юдеї в Кесарію і залишився там.
+\s1 Смерть Ірода
+\p
+\v 20 Ірод був дуже розгніваний на мешканців Тира й Сидона. Але вони змовилися між собою, прийшли до нього й, схиливши на свій бік Бласта, управителя царського дому, просили миру, бо їхня країна була залежна від царських \add земель\add* у постачанні їжі.
+\v 21 У призначений день Ірод, вдягнувши царську одежу, сів на трон та звернувся до них із промовою.
+\v 22 Народ же вигукував: «Це голос бога, а не людини!»
+\v 23 Однак ангел Господа відразу вразив його, бо він не віддав слави Богові, і, сточений червами, \add Ірод\add* помер.
+\v 24 Між тим Слово Боже продовжувало зростати та множитись.
+\s1 Варнава та Савл надіслані на служіння
+\p
+\v 25 Варнава та Савл виконали служіння й повернулися з Єрусалима, узявши з собою Івана, званого Марком.
+\c 13
+\nb
+\v 1 У церкві Антіохії були пророки та вчителі: Варнава, Симеон, якого звали Нігер, Луцій з Киринеї, Манаен, який виховувався разом із тетрархом Іродом, та Савл.
+\v 2 Одного разу, коли вони служили Господеві й постилися, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для справи, до якої Я їх покликав».
+\v 3 Тоді, після посту й молитви, вони поклали на них руки та відпустили.
+\s1 Апостоли проповідують на Кіпрі
+\p
+\v 4 Послані Святим Духом, вони прийшли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру.
+\v 5 Прибувши до Саламії, звіщали там Слово Боже в юдейських синагогах. Іван теж був із ними та допомагав їм.
+\v 6 Пройшовши через весь острів, прийшли до Пафосу. Там вони знайшли одного юдея, на імʼя Бар-Ісус, який був чаклуном та лжепророком.
+\v 7 Він був разом із проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Проконсул покликав Варнаву та Савла, бажаючи послухати Слово Боже.
+\v 8 Але Еліма, чаклун (так перекладається його імʼя), протистояв їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
+\v 9 Тоді Савл, він же й Павло, сповнений Святого Духа, подивився уважно на нього
+\v 10 й сказав:
+\p ―Сину диявола та вороже всякої праведності, повний усілякого лукавства та зла! Невже ти не перестанеш перекручувати прямі шляхи Господні?
+\v 11 Ось тепер рука Господня направлена проти тебе: будеш сліпий і не бачитимеш сонця до певного часу!
+\p І відразу огорнули його морок і темрява, і він почав шукати, хто б його повів за руку.
+\v 12 Коли проконсул побачив те, що сталося, то увірував, дивуючись Господньому вченню.
+\s1 Павло та Варнава в Антіохії Пісідійській
+\p
+\v 13 Відпливши з Пафосу, Павло й ті, що були разом із ним, прийшли в Пергію та Памфілію. Там Іван залишив їх та повернувся до Єрусалима.
+\v 14 Вони ж пройшли через Пергію і дійшли до Антіохії Пісідійської. У Суботу \add Павло та Варнава\add* прийшли в синагогу й присіли.
+\v 15 Після читання Закону та Пророків керівник синагоги послав сказати їм:
+\p ―Брати, якщо у вас є слово настанови до народу, то говоріть.
+\p
+\v 16 Павло піднявся та, подавши рукою знак, сказав:
+\p ―Ізраїльтяни та всі, хто боїться Бога, послухайте!
+\v 17 Бог ізраїльського народу обрав наших батьків. Він підніс цей народ під час перебування в землі Єгипту й вивів його з неї Своєю сильною рукою.
+\v 18 Сорок років Він терпів їх у пустелі.
+\v 19 Він знищив сім народів у землі Ханаанській та віддав їхню землю у спадщину \add нашим батькам\add*.
+\v 20 Це відбувалося упродовж чотирьохсот пʼятдесяти років. Після цього Бог давав їм суддів аж до пророка Самуїла.
+\v 21 Потім \add народ\add* просив собі царя, і Бог дарував їм Саула, сина Кісового, з роду Веніаміна, \add який керував\add* сорок років.
+\v 22 Згодом Бог усунув Савла, зробивши царем Давида. Він свідчив про нього, кажучи: «Я знайшов Давида, сина Єссеєвого, чоловіка Мені до серця. Він звершить усю Мою волю».
+\v 23 З його нащадків Бог, згідно зі Своєю обітницею, привів Ізраїлеві Спасителя – Ісуса.
+\v 24 Перед приходом Ісуса Іван закликав до хрещення на знак покаяння весь народ Ізраїлю.
+\v 25 Закінчуючи своє служіння, Іван казав: «За кого ви мене вважаєте? Я не Він. Але після мене йде Той, Кому я не достойний розвʼязати ремінці сандалій на ногах».
+\v 26 Брати, діти роду Авраама, і ті, що боїтеся Бога! Це Слово спасіння було надіслане вам.
+\v 27 Жителі Єрусалима та їхні керівники не впізнали \add Ісуса\add* й, засудивши Його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи.
+\v 28 І хоча вони не знайшли жодної підстави для обвинувачення, усе ж просили Пилата вбити Його.
+\v 29 А коли сповнили все, що було написано про Нього, вони зняли Його з хреста та поклали в гробницю.
+\v 30 Але Бог воскресив Його з мертвих,
+\v 31 і ще багато днів ті, що прийшли разом із Ним із Галілеї в Єрусалим, бачили Його. Тепер вони – Його свідки перед народом.
+\v 32 Ми проповідуємо вам нині цю Добру Звістку: обітницю, дану нашим батькам,
+\v 33 Бог сповнив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса. У другому псалмі написано:
+\q1 «Ти Мій Син!
+\q2 Я сьогодні породив Тебе!»\f + \fr 13:33 \ft \+xt Див. Пс. 2:7\+xt*.\f*
+\m
+\v 34 А про те, що \add Бог\add* воскресив Його з мертвих, так що тіло Його вже ніколи не повернеться у тління, сказав так:
+\q1 «Я дам вам святі та надійні благословення, обіцяні Давидові».\f + \fr 13:34 \ft \+xt Див. Іс. 55:3\+xt*.\f*
+\m
+\v 35 Тому й в іншому \add місці\add* каже:
+\q1 «Ти не дозволиш вірному Твоєму побачити тління».\f + \fr 13:35 \ft \+xt Див. Пс. 15:10\+xt*.\f*
+\p
+\v 36 Адже Давид, послуживши волі Божій у своєму поколінні, помер, був похований разом зі своїми батьками й побачив тління.
+\v 37 Але Той, Кого Бог воскресив, не побачив тління.
+\v 38 Тому, брати, я хочу, щоб ви знали: через Нього вам сьогодні звіщається прощення гріхів. І від усього, у чому ви не могли виправдатися в Законі Мойсея,
+\v 39 кожен, хто вірить, виправданий через Нього.
+\v 40 Будьте уважні, щоб не сталося з вами того, про що сказано в пророків:
+\q1
+\v 41 «Подивіться, насмішники,
+\q2 здивуйтеся та помріть,
+\q1 бо Я роблю справу в дні ваші,
+\q2 справу, у яку ви ніяк не повірите,
+\q2 навіть якби вам хтось розповів про це».\f + \fr 13:41 \ft \+xt Див. Ав. 1:5\+xt*.\f*
+\p
+\v 42 Коли Павло та Варнава виходили, їх запросили говорити про це ж наступної Суботи.
+\v 43 Після того, як зібрання розійшлося, багато юдеїв та богобоязних прозелітів пішли за Павлом та Варнавою. Ті говорили з ними та переконували їх залишатись у благодаті Божій.
+\p
+\v 44 Наступної Суботи майже все місто зібралося послухати Слово Господнє.
+\v 45 Коли юдеї побачили натовп, то сповнились заздрощів і богохульствами перечили тому, що говорив Павло.
+\p
+\v 46 Тоді Павло та Варнава рішуче сказали їм: «Слово Боже треба було звістити насамперед вам. Але оскільки ви відкидаєте його й вважаєте себе недостойними вічного життя, ми звертаємося до язичників.
+\v 47 Бо так наказав нам Господь:
+\q1 „Я зробив тебе світлом серед народів,
+\q2 щоб ти ніс спасіння до краю землі“».\f + \fr 13:47 \ft \+xt Див. Іс. 49:6\+xt*.\f*
+\p
+\v 48 Коли язичники почули це, вони раділи та славили Слово Господнє. І всі, кого було призначено до вічного життя, увірували.
+\p
+\v 49 Слово Господнє поширювалося по всій країні.
+\v 50 Юдеї підбурили богобоязних жінок зі знатних сімей та керівників міста, і вони почали гоніння проти Павла та Варнави й вигнали їх за межі своєї землі.
+\v 51 Тоді \add апостоли\add* обтрусили пил зі своїх ніг \add на свідчення\add* проти них і пішли до Іконії.
+\v 52 Учні були сповнені радості та Святого Духа.
+\c 14
+\s1 Павло та Варнава в Іконії
+\p
+\v 1 В Іконії Павло та Варнава увійшли також в юдейську синагогу та говорили так \add переконливо\add*, що багато юдеїв та греків увірувало.
+\v 2 Ті ж юдеї, які відмовилися повірити, підбурили та розʼятрили душі язичників проти братів.
+\v 3 Однак \add Павло та Варнава\add* залишалися там досить довго. Вони сміливо говорили про Господа, Який свідчив про Слово благодаті, роблячи чудеса та знамення через їхні руки.
+\v 4 Мешканці міста розділилися: одні підтримували юдеїв, а інші – апостолів.
+\v 5 Язичники та юдеї разом із керівниками задумали закидати їх камінням.
+\v 6 Дізнавшись про це, \add Павло та Варнава\add* втекли до міст Лікаонії – Лістри, Дервії та околиць,
+\v 7 де продовжували проповідувати Добру Звістку.
+\s1 Павло та Варнава в Лістрі та Дервії
+\p
+\v 8 У Лістрі сидів безсилий чоловік, який ніколи не ходив, тому що був калікою від народження.
+\v 9 Він слухав, як говорив Павло. Поглянувши на нього уважно й побачивши, що той має віру для зцілення,
+\v 10 \add Павло\add* голосно промовив: «Встань прямо на ноги!» Той піднявся й почав ходити.
+\p
+\v 11 Люди, побачивши, що зробив Павло, почали голосно говорити лікаонською: «Боги до нас зійшли в людській подобі!»
+\v 12 Вони назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, оскільки він був головним у промові.
+\v 13 Жрець Зевса, храм якого був перед містом, привів биків із вінками до воріт, бажаючи разом із народом принести жертву.
+\p
+\v 14 Коли апостоли Варнава та Павло почули про це, то роздерли свій одяг, кинулися до натовпу та закричали:
+\v 15 «Люди, навіщо ви це робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми звіщаємо вам Добру Звістку, щоб ви відвернулися від цих марнот до живого Бога, Який створив небеса, землю, море й усе, що в них.\f + \fr 14:15 \ft \+xt Див. Вих. 20:11; Пс. 145:6\+xt*.\f*
+\v 16 У минулому Він дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,
+\v 17 хоч і не залишав їх без свідоцтва про Себе, роблячи добро, даючи дощі з неба та врожайні часи, наповняючи їжею й радощами серця ваші».
+\v 18 І, говорячи це, ледве переконали народ, щоб не приносили їм жертви.
+\p
+\v 19 Однак деякі юдеї, які прийшли з Антіохії та Іконії, схилили натовп \add на свій бік\add*. Вони побили Павла камінням та виволікли його за місто, думаючи, що він уже помер.
+\v 20 Але коли учні зібралися навколо нього, він піднявся та повернувся в місто. Наступного дня він разом із Варнавою вирушив у Дервію.
+\s1 Повернення до Антіохії
+\p
+\v 21 У цьому місті вони проповідували Добру Звістку й набули чимало учнів. Потім повернулися до Лістри, Іконії та Антіохії.
+\v 22 \add Павло та Варнава\add* зміцнювали душі учнів, закликаючи їх продовжувати твердо вірити, та \add навчали\add*, що через великі скорботи нам треба увійти в Царство Боже.
+\v 23 Вони обрали пресвітерів для кожної церкви й постом та молитвою передали їх Господеві, в Якого увірували.
+\v 24 Далі, пройшовши Пісідію, \add Павло та Варнава\add* прийшли до Памфілії.
+\v 25 Звістивши Слово в Пергії, прийшли до Атталії.
+\v 26 Звідти відпливли до Антіохії, де були передані благодаті Божій для справи, яку виконали.
+\v 27 Повернувшись, вони скликали всю церкву та розповіли, як багато Бог зробив через них і як Він відчинив для язичників двері віри.
+\v 28 Вони залишалися з учнями чимало часу.
+\c 15
+\s1 Апостольський собор в Єрусалимі
+\p
+\v 1 \add Тим часом\add* прийшли з Юдеї деякі \add люди\add* та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися».
+\v 2 Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин.
+\v 3 Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів.
+\v 4 Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них.
+\v 5 Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що \add язичників\add* потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея.
+\p
+\v 6 Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання.
+\v 7 Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували.
+\v 8 І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам.
+\v 9 Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця.
+\v 10 То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести?
+\v 11 Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони».
+\p
+\v 12 Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників.
+\v 13 Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене!
+\v 14 Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені.
+\v 15 І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
+\q1
+\v 16 „Після цього Я повернуся
+\q2 та відбудую занепалий дім Давида.
+\q1 Я відбудую його руїни
+\q2 та відновлю його,
+\q1
+\v 17 щоб решта людей шукали Господа,
+\q2 навіть і всі язичники, над якими закликано Моє імʼя.
+\q1 Так каже Господь, Який робить усе це\f + \fr 15:17 \ft \+xt Див. Ам. 9:11, 12\+xt*.\f*
+\q2
+\v 18 \add і Якому\add* відомо все споконвіку“.
+\p
+\v 19 Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога.
+\v 20 Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові.
+\v 21 Бо \add Закон\add* Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи».
+\s1 Лист до братів-язичників
+\p
+\v 22 Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів.
+\v 23 Через них передали такого листа:
+\pmo «Брати апостоли та старійшини
+\pmo до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії.
+\pmo Вітаємо вас!
+\pm
+\v 24 Оскільки ми почули, що деякі \add люди\add*, які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону,
+\v 25 ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом,
+\v 26 людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа.
+\v 27 Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали.
+\v 28 Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного:
+\v 29 утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре.
+\pmc Будьте здорові!»
+\p
+\v 30 Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа.
+\v 31 Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню.
+\v 32 Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів.
+\v 33 Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав.
+\v 34 Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.\f + \fr 15:34 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\v 35 Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими \add братами\add* навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього.
+\s1 Павло та Варнава розділяються
+\p
+\v 36 Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять».
+\v 37 Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком.
+\v 38 А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння.
+\v 39 Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру;
+\v 40 Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа.
+\v 41 Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви.
+\c 16
+\s1 Тимофій обʼєднався з Павлом та Силою
+\p
+\v 1 \add Павло\add* прийшов у Дервію та Лістру. Там був учень, на імʼя Тимофій. Його мати була віруючою юдейкою, а батько – греком.
+\v 2 Про Тимофія добре свідчили брати з Лістри та Іконії.
+\v 3 Павло схотів узяти його із собою в подорож і, узявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали, що його батько був греком.
+\v 4 Проходячи через міста, \add Павло й брати\add* закликали віруючих дотримуватися рішень, прийнятих апостолами та старійшинами в Єрусалимі.
+\v 5 А церкви зміцнювались у вірі та кількісно зростали щодня.
+\s1 Павлові зʼявляється чоловік із Македонії
+\p
+\v 6 Вони проходили через Фригію та Галатійську місцевість, але Дух Святий не дозволив звіщати Слово в Азії.
+\v 7 Коли підійшли до Місії, спробували піти до Вітинії, але Дух Ісуса не дозволив.
+\v 8 Вони пройшли Місію та прийшли в Троаду.
+\v 9 Уночі Павлові було видіння: зʼявився чоловік із Македонії, який стояв і благав його: «Прийди до Македонії та допоможи нам!»
+\v 10 Після цього видіння, ми\f + \fr 16:10 \ft Перший із чотирьох розділів, у якому використано займенник першої особи множини, що вказує на Луку як очевидця подій (\+xt Див. 16:10-17; 20:5-15; 21:1-18; 27:1–28:16\+xt*).\f* вирішили відразу ж піти до Македонії, зрозумівши, що Бог кличе нас проповідувати їм Добру Звістку.
+\s1 Навернення Лідії у Филиппах
+\p
+\v 11 Отже, з Троади ми відпливли прямо в Самофракію, а наступного \add дня\add* – у Неаполь;
+\v 12 звідти ж – до \add міста\add* Филиппи, що було \add римською\add* колонією та головним містом тієї частини Македонії, і залишилися в тому місті на декілька днів.
+\v 13 У Суботу ми вийшли за ворота до річки, де, за звичаєм, було місце для молитви. Присівши, почали розмовляти з жінками, які там зібралися.
+\v 14 Серед них була одна, на імʼя Лідія, з міста Тіятира, вона торгувала пурпуровою тканиною. \add Лідія\add* шанувала Бога. Господь відкрив її серце, щоб уважно сприймала все сказане Павлом.
+\v 15 Після того, як вона та її родина були охрещені, \add Лідія\add* запросила нас, кажучи: «Якщо ви вважаєте мене вірною Господеві, то зайдіть до мого дому й живіть». І переконала нас.
+\s1 Павло та Сила у вʼязниці
+\p
+\v 16 Одного дня, коли ми йшли до місця молитви, нас зустріла служниця, яка мала віщунського духа. Ворожінням вона приносила великий прибуток своїм господарям.
+\v 17 Вона, ідучи за Павлом та за нами, голосно казала: «Ці люди – раби Всевишнього Бога, які звіщають вам шлях спасіння!»
+\v 18 Вона це робила упродовж багатьох днів. Тоді, обурившись, Павло обернувся й промовив духові: «В імʼя Ісуса Христа наказую тобі: вийди з неї!» І тієї ж миті \add дух\add* вийшов із неї.
+\v 19 Коли господарі служниці побачили, що їхня надія на прибуток пропала, вони схопили Павла та Силу й повели на площу до керівників \add міста\add*.
+\v 20 Привівши їх до магістрату, сказали: «Ці люди – юдеї, що каламутять наше місто
+\v 21 й звіщають звичаї, які нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати».
+\v 22 Натовп теж повстав проти них, і керівники \add міста\add*, здерши з них одяг, наказали побити їх палицями.
+\v 23 Завдавши їм багато ударів, кинули у вʼязницю та наказали тюремникові пильно їх охороняти.
+\v 24 Отримавши такий наказ, він кинув їх у внутрішню вʼязницю й забив їхні ноги в колоду.
+\p
+\v 25 Опівночі Павло та Сила молилися та співали пісні Богові, а вʼязні слухали їх.
+\v 26 Аж раптом стався сильний землетрус, так що основи вʼязниці похитнулися. Одразу всі двері відчинилися, і ланцюги на всіх відстебнулися.
+\v 27 Коли тюремник прокинувся й побачив усі двері вʼязниці відчиненими, то взявся за меч і хотів убити себе, думаючи, що вʼязні втекли.
+\v 28 Але Павло голосно сказав:
+\p ―Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут!
+\p
+\v 29 Тоді \add тюремник\add*, попросивши факел, ускочив до \add вʼязниці\add* та, тремтячи, упав перед Павлом та Силою.
+\v 30 Він вивів їх на вулицю та спитав:
+\p ―Панове, що мені робити, щоб отримати спасіння?
+\p
+\v 31 Вони відповіли:
+\p ―Віруй у Господа Ісуса, і отримаєш спасіння ти й весь твій дім!
+\p
+\v 32 І проповідували Слово Господнє йому та всім, хто був у його домі.
+\v 33 Тієї ж нічної години \add тюремник\add* узяв їх та обмив їхні рани. Потім негайно був охрещений він зі всіма своїми.
+\v 34 Привівши їх до свого дому, накрив для них стіл. І разом зі всіма домашніми радів, що повірив у Бога.
+\p
+\v 35 Коли настав день, керівники \add міста\add* надіслали своїх слуг сказати \add тюремникові\add*: «Відпусти цих людей!»
+\p
+\v 36 Тюремник сказав Павлові:
+\p ―Керівники \add міста\add* надіслали \add наказ\add* відпустити вас. Отже, ви можете йти з миром!
+\p
+\v 37 Але Павло сказав їм:
+\p ―Нас побили прилюдно, без судового розгляду, і, хоча ми громадяни Риму, кинули до вʼязниці, а тепер вони бажають таємно нас вигнати? Ні! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!
+\p
+\v 38 Слуги передали ці слова керівникам \add міста\add*. Почувши, що \add Павло та Сила\add* – римляни, ті перелякалися.
+\v 39 Вони прийшли та вибачилися перед ними, вивели їх із \add вʼязниці\add* та благали, щоб вони залишили місто.
+\v 40 Вийшовши з вʼязниці, Павло та Сила попрямували до \add дому\add* Лідії, де зустріли братів та підбадьорили їх. Після цього вони пішли далі.
+\c 17
+\s1 Павло та Сила в Солуні
+\p
+\v 1 Пройшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога.
+\v 2 Павло, за своїм звичаєм, пішов до них і три Суботи говорив із ними про Писання,
+\v 3 пояснюючи та доводячи, що Христос повинен був постраждати й воскреснути з мертвих. Він казав: «Ісус, Якого я вам проповідую, і є Христос».
+\v 4 Декого з них це переконало, і вони приєдналися до Павла та Сили, а також багато богобоязних греків і чимало поважних жінок.
+\v 5 Це розлютило інших юдеїв, і вони, узявши якихось негідних людей з ринку, зібрали натовп та розпочали заворушення в місті. Вони прийшли до дому Ясона й шукали Павла та Силу, щоб вивести їх до натовпу.
+\v 6 Не знайшовши їх, вони повели Ясона та деяких братів до керівників міста, викрикуючи: «Ті, що збунтували весь світ, прийшли й сюди,
+\v 7 а Ясон прийняв їх! Усі вони діють проти наказів Кесаря й говорять, що є інший цар – Ісус!»
+\v 8 Натовп та керівники міста, почувши ці слова, збентежились.
+\v 9 Але, отримавши від Ясона та інших поруку, відпустили їх.
+\s1 Апостоли у Верії
+\p
+\v 10 Тієї ж ночі брати відіслали Павла та Силу до Верії. Прибувши туди, вони пішли в юдейську синагогу.
+\v 11 Верійці були більш відкриті, ніж солуняни: прийняли Слово з усім запалом. Щодня ретельно досліджували Писання, \add щоб перевірити\add*, чи так воно є.
+\v 12 Багато з них, а також чимало поважних грецьких жінок та чоловіків увірували.
+\v 13 Та коли юдеї з Солуня дізналися, що Павло проповідує Слово Боже у Верії, прийшли також туди й почали підбурювати та бунтувати народ.
+\v 14 Брати відразу ж відіслали Павла до моря, а Сила та Тимофій залишилися там.
+\v 15 Ті, хто супроводжував Павла, провели його до Афін і повернулися з наказом до Сили та Тимофія, щоб вони негайно прийшли до нього.
+\s1 Павло в Афінах
+\p
+\v 16 Чекаючи на них в Афінах, Павло засмутився у своєму дусі, побачивши, що місто наповнене ідолами.
+\v 17 Він розмовляв з юдеями та богобоязними в синагозі й щоденно з тими, хто був на ринку.
+\v 18 Деякі філософи з епікурейців та стоїків почали сперечатися з ним.
+\p Одні з них говорили:
+\p ―Що хоче сказати цей базіка?
+\p Інші казали:
+\p ―Здається, він звіщає чужих богів!
+\p Це тому, що він проповідував Добру Звістку про воскресіння Ісуса.
+\p
+\v 19 Вони взяли його та повели до Ареопагу, кажучи:
+\p ―Чи можемо ми знати, що це за нове навчання, про яке ти говориш?
+\v 20 Бо щось дивне ти вкладаєш нам у вуха, і хотілося б знати, що це означає.
+\p
+\v 21 Усі афіняни й чужинці, які там мешкали, нічим іншим не займались, як аби щось нове говорити чи слухати.
+\p
+\v 22 Павло став посередині Ареопагу та промовив:
+\p ―Афіняни! З усього бачу, що ви дуже релігійні!
+\v 23 Бо коли я проходив та роздивлявся ваші святині, то знайшов і жертовник, на якому було написано:
+\pc \sc невідомому богові.\sc*
+\m Отже, цього невідомого \add Бога\add*, Якому ви поклоняєтесь, не знаючи, я вам проповідую.
+\v 24 Бог, Який сотворив світ і все, що в ньому, є Господом неба і землі. Він не живе в храмах, збудованих руками людей,
+\v 25 і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь має потребу. Він сам дає всім життя, дихання й усе \add інше\add*.
+\v 26 З одного чоловіка Він сотворив усі народи, щоб вони заселили цілу землю. Він установив часи та межі їхнього проживання,
+\v 27 щоб вони шукали Бога й, відчуваючи Його, мабуть, знайшли, хоча Він і недалеко від кожного з нас.
+\v 28 Бо в Ньому ми живемо, рухаємось та існуємо, як про це казали деякі з ваших поетів: «Ми Його нащадки».
+\p
+\v 29 Будучи нащадками Бога, ми не повинні думати, що божество – це щось майстерно виготовлене за замислом людей із золота, срібла або каміння.
+\v 30 Отже, не зважаючи на часи незнання, Бог тепер наказує всім людям усюди покаятись;
+\v 31 бо Він призначив день, коли судитиме світ по правді через Чоловіка, Якого обрав для цього, і дав усім незаперечні докази цього, воскресивши Його з мертвих.
+\p
+\v 32 Почувши про воскресіння з мертвих, одні почали насміхатися, а інші сказали:
+\p ―Про це ми послухаємо тебе іншим разом!
+\p
+\v 33 Так Павло вийшов з-поміж них.
+\v 34 Однак деякі люди приєдналися до нього й увірували. Серед них Діонісій Ареопагіт, одна жінка, на імʼя Дамаріс, та інші разом із ними.
+\c 18
+\s1 Павло в Коринфі
+\p
+\v 1 Після цього \add Павло\add* залишив Афіни та пішов до Коринфа.
+\v 2 Там він зустрів юдея, на імʼя Акила, родом із Понту. Він прибув недавно з Італії зі своєю дружиною Прискіллою, бо Клавдій наказав усім юдеям покинути Рим. \add Павло\add* прийшов до них
+\v 3 і, оскільки вони мали те ж ремесло, \add що й він\add*, залишився працювати з ними. Їхнім ремеслом було виготовлення наметів.
+\v 4 Щосуботи \add Павло\add* промовляв у синагозі, намагаючись переконати юдеїв та греків.
+\p
+\v 5 Коли ж прийшли з Македонії Сила та Тимофій, Павло присвятив себе повністю \add проповіді\add* Слова, засвідчуючи юдеям, що Ісус є Христос.
+\v 6 Але оскільки вони чинили опір та богохульствували, він обтрусив одежу й сказав їм: «Кров ваша на головах ваших. Я чистий! Віднині йду до язичників».
+\p
+\v 7 І, вийшовши звідти, прийшов у дім \add чоловіка\add*, на імʼя Тит Юст, який шанував Бога; його дім знаходився біля синагоги.
+\v 8 Крисп, керівник синагоги, увірував у Господа разом з усім своїм домом. І багато коринфян, почувши \add Павла\add*, увірували та були охрещені.
+\p
+\v 9 Уночі Господь сказав Павлові у видінні: \wj «Не бійся! Продовжуй говорити й не мовчи,\wj*
+\v 10 \wj бо Я з тобою, і ніхто не заподіє тобі зла, тому що Я маю багато людей у цьому місті».\wj*
+\v 11 І Павло залишався там рік і шість місяців, навчаючи їх Слова Божого.
+\p
+\v 12 Коли Галліон був проконсулом Ахаї, юдеї, зібравшись разом, повстали проти Павла та привели його до суду,
+\v 13 кажучи: «Цей \add чоловік\add* переконує людей шанувати Бога не за Законом».
+\p
+\v 14 Коли ж Павло хотів говорити, Галліон промовив до юдеїв: «Юдеї, якщо була б якась несправедливість чи серйозний злочин, я б вас послухав,
+\v 15 але якщо йдеться про слова, імена та ваш Закон, вирішуйте самі. Я не хочу бути суддею цього».
+\v 16 І вигнав їх із суду.
+\v 17 Тоді всі схопили Состена, керівника синагоги, і побили його перед судом, але Галліон ніяк на це не зважав.
+\s1 Павло повертається до Антіохії
+\p
+\v 18 Павло залишався там чимало днів, а потім, попрощавшись із братами, відплив до Сирії разом із Прискіллою та Акилою. У Кенхреях він обстриг волосся, бо дав обітницю.
+\v 19 Прибувши в Ефес, Павло залишив Прискіллу та Акилу там, а сам пішов у синагогу, де розмовляв з юдеями.
+\v 20 Вони просили його залишитись у них довше, але він не погодився,
+\v 21 а попрощався з ними, кажучи: «Повернуся до вас знов, якщо буде воля Божа». І відплив з Ефеса.
+\v 22 Прибувши до Кесарії, Павло вирушив \add до Єрусалима\add* та, привітавши церкву, відбув до Антіохії.\f + \fr 18:22 \ft Буквально: \fqa Павло піднявся \+add до Єрусалима\+add* та, привітавши Церкву, зійшов до Антіохії.\f*
+\v 23 Він пробув деякий час \add в Антіохії\add*, а потім пішов через землю Галатії та Фригії, зміцнюючи всіх учнів.
+\s1 Служіння Аполлоса в Ефесі
+\p
+\v 24 Тим часом до Ефеса прийшов один юдей, на імʼя Аполлос, родом з Олександрії, чоловік освічений, який був сильний у Писанні.
+\v 25 Він був навчений про Шлях Господа й, палаючи духом, говорив та докладно навчав про Ісуса, хоча знав тільки Іванове хрещення.
+\v 26 Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Прискілла та Акила покликали його до себе й більш ретельно пояснили йому Шлях Божий.
+\p
+\v 27 Коли він забажав піти до Ахаї, брати заохочували \add його\add* й написали листа до учнів, щоб ті сприятливо прийняли його. Прибувши туди, \add Аполлос\add* багато допоміг усім, хто увірував через благодать,
+\v 28 адже він рішуче переконував юдеїв, прилюдно показуючи через Писання, що Ісус є Христос.
+\c 19
+\s1 Павло в Ефесі
+\p
+\v 1 Коли Аполлос був у Коринфі, Павло, пройшовши через внутрішні райони високогірʼя, дістався до Ефеса. \add Там\add* він зустрів деяких учнів
+\v 2 і спитав їх:
+\p ―Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?
+\p Вони відповіли:
+\p ―Ми навіть не чули про Святого Духа.
+\p
+\v 3 Тоді він спитав їх:
+\p ―Тож у що ви були охрещені?
+\p Вони відповіли:
+\p ―У хрещення Івана.
+\p
+\v 4 Павло сказав:
+\p ―Іван хрестив хрещенням покаяння. Він закликав народ увірувати в Того, Хто мав прийти після Нього, тобто в Ісуса.
+\p
+\v 5 Почувши це, вони були охрещені в імʼя Господа Ісуса.
+\v 6 Коли Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити мовами й пророкувати.
+\v 7 Усього їх було близько дванадцяти осіб.
+\p
+\v 8 Потім він зайшов у синагогу, де упродовж трьох місяців сміливо говорив та переконував про Царство Боже.
+\v 9 Коли ж деякі з них стали опиратися й не вірили, зневажаючи Шлях перед громадою, \add Павло\add* залишив їх. Він відокремив учнів і щодня говорив із ними в школі Тиранна.
+\v 10 Це продовжувалося два роки, так що всі мешканці Азії, юдеї та греки, почули Слово Господнє.
+\v 11 Бог робив надзвичайні чудеса через Павла:
+\v 12 хустини або пояси, яких він торкався, клали на хворих, і хвороби залишали їх, а злі духи виходили.
+\v 13 Деякі з мандрівних юдейських екзорцистів теж спробували використати імʼя Господа Ісуса для звільнення тих, що мали злих духів, кажучи:
+\p ―Заклинаємо вас Ісусом, Якого проповідує Павло!
+\p
+\v 14 Це робили семеро синів Скеви, юдейського первосвященника.
+\p
+\v 15 Але злий дух відповів їм:
+\p ―Ісуса я знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?
+\p
+\v 16 І чоловік, у якому був злий дух, кинувся на них і переміг усіх. Вони вибігли з дому голі та поранені.
+\v 17 Про це стало відомо всім юдеям та грекам, які жили в Ефесі. Усіх охопив страх, і звеличували імʼя Господа Ісуса.
+\v 18 Багато з тих, хто увірував, приходили та відверто визнавали й відкривали свої вчинки.
+\v 19 Чимало з тих, хто раніше займався чаклунством, зібрали свої книжки та спалили їх перед усіма. Коли порахували ціну всіх книжок, вона склала пʼятдесят тисяч \add драхм\add*\f + \fr 19:19 \ft Драхма – срібна монета, яка була денною зарплатнею.\f*.
+\v 20 Так, завдяки Господній силі Слово зростало та зміцнювалось.
+\s1 Заворушення в Ефесі.
+\p
+\v 21 Після тих подій Павло в дусі вирішив пройти через Македонію й Ахаю та піти до Єрусалима. Він сказав: «Після того, як побуваю там, мені потрібно побачити Рим».
+\v 22 Він надіслав до Македонії двох своїх помічників, Тимофія та Ераста, а сам залишився на деякий час в Азії.
+\p
+\v 23 У той час розпочалося велике заворушення проти Шляху.
+\v 24 Певний срібний майстер, на імʼя Деметріос, який робив зі срібла копії храму Артеміди, давав чималий дохід своїм ремісникам.
+\v 25 Зібравши їх та інших робітників, що займалися подібним ремеслом, сказав: «Ви знаєте, що ця робота дає нам хороший дохід.
+\v 26 Але ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але й в усій Азії цей Павло переконав та увів в оману багатьох людей, кажучи, що боги, зроблені руками \add людей\add*, не є богами.
+\v 27 Це загрожує не тільки тим, що наш труд зазнає зневаги, але й тим, що храм великої богині Артеміди, перед якою вклоняється вся Азія й весь світ, буде нічим, і вся її велич буде зруйнована».
+\p
+\v 28 Почувши це, вони сповнились люттю й почали кричати: «Велика Артеміда Ефеська!»
+\v 29 Місто наповнилося заворушенням, і всі разом кинулися до театру, схопивши Павлових супутників, Гайя та Аристарха, які були з Македонії.
+\v 30 Павло хотів вийти до народу, але учні не дозволили йому.
+\v 31 Навіть деякі з керівників Азії, які були друзями Павла, надіслали до нього попередження, щоб він не зʼявлявся в театрі.
+\v 32 Зібрання було в сумʼятті: одні кричали одне, а інші – інше. Більшість же навіть не розуміла, навіщо вони зібралися.
+\v 33 З натовпу взяли Олександра, бо юдеї його виштовхали. Олександр дав знак рукою, бажаючи виправдатись перед народом.
+\v 34 Але довідавшись, що він юдей, натовп упродовж двох годин викрикував в один голос: «Велика Артеміда Ефеська!»
+\p
+\v 35 Тоді до народу вийшов один із чиновників \add міста\add*, заспокоїв натовп та сказав: «Ефесяни, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес – хранитель храму великої Артеміди та її \add зображення\add*, яке впало з неба?
+\v 36 Це безперечний факт, тому вам належить зберігати спокій і не діяти необачно.
+\v 37 А ви привели сюди цих людей, хоча жоден із них не є грабіжником храму й не богохульствував проти нашої богині.
+\v 38 Отже, якщо в Деметріоса та інших майстрів є звинувачення проти когось, то на це є суди й проконсули. Нехай \add туди\add* приносять обвинувачення один на одного.
+\v 39 Якщо ж у вас є щось інше, це вирішиться на законному зібранні.
+\v 40 Бо є небезпека, що нас можуть за сьогоднішнє обвинуватити в заколоті, адже не маємо жодного виправдання цьому збіговиську».
+\p Сказавши це, він розпустив зібрання.
+\c 20
+\s1 Подорож Павла через Македонію до Греції
+\p
+\v 1 Після того, як заворушення закінчилися, Павло, зібравши учнів, підбадьорив їх і, попрощавшись із ними, пішов до Македонії.
+\v 2 Проходячи тими краями, \add Павло\add* підбадьорював учнів багатьма словами, а потім прийшов до Греції,
+\v 3 де пробув три місяці. Коли збирався відплисти до Сирії, юдеї вчинили проти нього змову. Дізнавшись про це, він вирішив повернутися через Македонію.
+\v 4 Разом із ним пішов Сопатер, син Пірра з Вереї, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай із Дервії, Тимофій, Тихик і Трохим з Азії.
+\v 5 Вони пішли вперед і чекали нас у Троаді.
+\v 6 Ми ж після днів свята Опрісноків відпливли з Филиппи й через пʼять днів прибули до них у Троаду, де провели сім днів.
+\s1 Воскресіння Євтиха
+\p
+\v 7 Першого дня тижня ми зібралися на ламанні хліба. Павло, маючи намір наступного дня вирушити в подорож, говорив з учнями й продовжив промову до півночі.
+\v 8 У верхній кімнаті, де ми зібралися, було багато світильників.
+\v 9 Один юнак, на імʼя Євтих, сидів на вікні. А оскільки Павло говорив довго, юнака здолав міцний сон, він похитнувся та впав із третього поверху. Коли його підняли, він був мертвий.
+\v 10 Павло зійшов вниз, припав до нього та, обійнявши, сказав: «Не турбуйтеся, бо його душа ще в ньому».
+\v 11 Після цього Павло повернувся нагору, переломив хліб та їв. Він говорив із ними довго, аж до світанку, а потім вирушив у дорогу.
+\v 12 А хлопця привели живого, і всіх це дуже втішило.
+\s1 Подорож із Трої до Мілета
+\p
+\v 13 Ми попливли наперед кораблем до Асси, щоб звідти забрати Павла. Він сам так звелів, тому що хотів подорожувати пішки.
+\v 14 Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і прибули до Мітилени.
+\v 15 Відпливши звідти, наступного дня прибули до Хіосу; а ще через день припливли до Самоса й, пробувши день у Трогілії, назавтра дісталися до Мілета.
+\v 16 Павло вирішив проминути Ефес і не затримуватися в Азії: він поспішав, щоб, якщо буде можливо, бути в Єрусалимі на день Пʼятдесятниці.
+\p
+\v 17 З Мілета Павло надіслав до Ефеса й покликав пресвітерів церкви.
+\v 18 Коли вони прийшли, він сказав їм: «Ви знаєте, як я з першого дня, відколи прийшов до Азії, був із вами весь час.
+\v 19 Я з усією покорою та сльозами служив Господеві серед випробувань, що трапилися зі мною через змови юдеїв.
+\v 20 Я не поминув нічого корисного для вас, проповідував та навчав прилюдно та по домах,
+\v 21 засвідчуючи юдеям та грекам про покаяння перед Богом та віру в Господа нашого Ісуса.
+\v 22 І ось тепер я, звʼязаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там зі мною станеться.
+\v 23 Тільки Дух Святий у кожному місті свідчить мені, кажучи, що на мене чекають кайдани та страждання.
+\v 24 Але я ні про що не турбуюся й не дорожу своїм життям, тільки б мені звершити мій шлях та служіння, яке я отримав від Господа Ісуса, – свідчити Добру Звістку благодаті Божої.
+\v 25 І тепер я знаю, що всі ви, між ким я ходив та проповідував Царство \add Боже\add*, більше не побачите мого обличчя.
+\v 26 Тому я свідчу сьогодні: я чистий від крові всіх,
+\v 27 бо не ухилявся вам звіщати всю волю Божу.
+\v 28 Пильнуйте себе й усю отару, над якою Дух Святий поставив вас єпископами, щоби пасти Церкву Божу, яку Він придбав Своєю кровʼю.
+\v 29 Я знаю, що після мого відходу до вас прийдуть люті вовки, які не щадитимуть отари.
+\v 30 Навіть серед вас постануть люди, які почнуть спотворювати істину, щоб повести учнів за собою.
+\v 31 Тому пильнуйте! Памʼятайте, що я три роки вдень та вночі зі сльозами наставляв кожного з вас.
+\v 32 І тепер доручаю вас Богові та Слову благодаті Його, яке може \add вас\add* збудувати й дати спадщину між усіма святими.
+\v 33 Я ні від кого не жадав ні срібла, ні золота, ні одягу.
+\v 34 Ви самі знаєте, що ці руки служили моїм потребам і тих, хто був зі мною.
+\v 35 У всьому я показував вам, що, працюючи так, ми повинні допомагати немічним і памʼятати слова Господа Ісуса: \wj „Блаженніше давати, ніж отримувати“\wj*».
+\p
+\v 36 Сказавши це, він став на коліна та разом з усіма помолився.
+\v 37 Тоді всі почали плакати й, припавши до шиї Павла, цілували його.
+\v 38 Найбільше всіх засмутили слова Павла про те, що вони більше не побачать його обличчя. Потім провели його до корабля.
+\c 21
+\s1 Подорож Павла до Єрусалима
+\p
+\v 1 Коли ми розлучилися з ними, то попливли прямо до \add острова\add* Кос, наступного дня на Родос, а звідти в Патару.
+\v 2 Знайшовши корабель, що прямував у Фінікію, ми сіли й попливли.
+\v 3 Коли показався Кіпр, ми залишили його ліворуч, попливли до Сирії та причалили в Тирі, тому що там наш корабель мав вивантажити товар.
+\v 4 Знайшовши учнів, ми пробули з ними сім днів. Вони, \add довідавшись\add* через Духа \add про майбутнє\add*, застерігали Павла не йти до Єрусалима.
+\v 5 Але коли дні \add перебування разом\add* закінчилися, ми пішли далі. Усі вони разом із дружинами та дітьми проводжали нас аж за місто, і на березі, схиливши коліна, ми помолилися.
+\v 6 Попрощавшись з усіма, ми піднялися на корабель, а вони повернулися до своїх домівок.
+\v 7 Ми продовжили свою морську подорож і з Тира прибули в Птолеміаду, де, привітавши братів, пробули з ними один день.
+\v 8 Наступного дня ми вирушили в дорогу, прийшли до Кесарії, зайшли в дім євангеліста Филипа, одного з сімох, і залишилися в нього.
+\v 9 Він мав чотири незаймані доньки, які пророкували.
+\p
+\v 10 Після того, як ми пробули там чимало днів, з Юдеї прийшов пророк, на імʼя Агав.
+\v 11 Він підійшов до нас, узяв пояс Павла й, звʼязавши собі руки та ноги, сказав: «Святий Дух каже: „Так юдеї в Єрусалимі звʼяжуть та віддадуть у руки язичників чоловіка, якому належить цей пояс“».
+\p
+\v 12 Почувши це, ми й місцеві стали благати Павла, щоб він не йшов до Єрусалима.
+\v 13 Але Павло відповів: «Чому ви плачете й розриваєте моє серце? Я готовий не лише бути звʼязаним, але й померти в Єрусалимі за імʼя Господа Ісуса».
+\v 14 Коли ми зрозуміли, що його не переконати, то заспокоїлись, сказавши: «Нехай станеться воля Господня».
+\p
+\v 15 Після тих днів ми зібралися й вирушили\f + \fr 21:15 \ft Буквально: \fqa піднялися до Єрусалима.\f* до Єрусалима.
+\v 16 Разом із нами \add пішли\add* й учні з Кесарії, які провели нас до Мнасона з Кіпру, давнього учня, у якого ми залишилися.
+\s1 Павло в Єрусалимі
+\p
+\v 17 Коли ми прийшли до Єрусалима, брати з радістю прийняли нас.
+\v 18 Наступного ж дня Павло разом із нами пішов до Якова. Туди прийшли й всі старійшини.
+\v 19 Привітавши їх, \add Павло\add* докладно розповів, що зробив Бог серед язичників через його служіння.
+\v 20 Вони послухали його та прославили Бога. Потім сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв увірувало, і всі вони ревно ставляться до Закону.
+\v 21 Вони чули про тебе, що ти навчаєш юдеїв, які живуть між язичниками, відступити від \add Закону\add* Мойсея, кажучи, щоб вони не обрізали своїх дітей і не дотримувалися звичаїв.
+\v 22 Що ж тепер \add робити\add*? Вони, безумовно, почують, що ти прийшов.
+\v 23 Тому зроби, що ми тобі кажемо: серед нас є четверо чоловіків, які повʼязані обітницею.
+\v 24 Візьми їх, очисться разом із ними й заплати за них, щоб вони поголили собі голови. Тоді всі дізнаються: те, що сказано про тебе, – неправда, а, навпаки, ти дотримуєшся Закону.
+\v 25 А щодо язичників, які увірували, то ми написали їм про наше рішення: вони повинні утримуватися від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти».
+\p
+\v 26 Наступного дня Павло взяв тих людей і разом із ними виконав вимоги очищення. Потім увійшов у Храм і оголосив, що після закінчення днів очищення за кожного з них буде принесено жертву.
+\s1 Увʼязнення Павла
+\p
+\v 27 Коли ж закінчувалися сім днів, декілька юдеїв з Азії побачили Павла в Храмі та, підбуривши весь народ, схопили його.
+\v 28 Вони кричали: «Ізраїльтяни, допоможіть! Це чоловік, який повсюди навчає проти \add нашого\add* народу, проти Закону й проти цього місця. До того ж він привів греків у Храм і цим осквернив це святе місце».
+\v 29 Перед тим вони бачили в місті Павла разом із Трохимом з Ефеса й припустили, що Павло ввів його в Храм.
+\v 30 Усе місто заворушилося, і зібрався народ. Схопивши Павла, витягнули його з Храму та негайно зачинили двері.
+\v 31 Вони вже хотіли вбити Павла, але звістка, що весь Єрусалим охоплено заворушенням, дійшла до римського Трибуна.
+\v 32 Він, узявши воїнів та сотників, відразу побіг до них. Побачивши Трибуна та воїнів, юдеї перестали бити Павла.
+\v 33 Трибун, підійшовши, узяв, заарештував Павла й наказав звʼязати його двома ланцюгами. Він спитав народ, хто це такий і що він зробив.
+\v 34 Однак у натовпі одні кричали одне, а інші – інше. Оскільки він через метушню не міг зрозуміти нічого достеменно, то наказав відвести Павла до фортеці.
+\v 35 Коли він був уже на сходах, воїни були вимушені нести його через тиск натовпу.
+\v 36 Багато народу йшло за ним, вигукуючи: «Смерть йому!»
+\s1 Павло звертається до народу
+\p
+\v 37 Перед тим, як Павла мали ввести до фортеці, він спитав Трибуна:
+\p ―Чи можна мені щось тобі сказати?
+\p Той відповів:
+\p ―Ти знаєш грецьку?
+\v 38 Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно підняв бунт і повів за собою в пустелю чотири тисячі розбійників?
+\p
+\v 39 Павло відповів:
+\p ―Я юдей з Тарса в Килікії, громадянин відомого міста. Прошу тебе, дозволь мені звернутися до народу.
+\p
+\v 40 Коли той дозволив, Павло, стоячи на сходах, дав народові знак рукою. Коли настала тиша, він заговорив єврейською мовою, кажучи:
+\c 22
+\nb
+\v 1 «Брати та батьки! Послухайте тепер моє виправдання перед вами».
+\p
+\v 2 Почувши, що він говорить єврейською, вони ще більше притихли.
+\p \add Павло\add* сказав:
+\v 3 «Я юдей! Народився в Тарсі в Килікії, але виховувався в цьому місті, біля ніг Гамалиїла, навчений докладно Закону батьків \add наших\add*, ревнитель Бога, як і всі ви сьогодні.
+\v 4 Я переслідував до смерті послідовників цього Шляху, звʼязував та кидав у вʼязницю чоловіків та жінок.
+\v 5 Свідки цього – первосвященник та всі старійшини, від яких я отримував листи до братів із Дамаска, щоб піти та привести до Єрусалима звʼязаними тих, хто там був, для покарання.
+\p
+\v 6 І сталося, коли я вже наближався до Дамаска, приблизно опівдні, навколо мене раптом засяяло велике світло з неба.
+\v 7 Я впав на землю й почув голос, який казав мені: \wj „Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?“\wj*
+\v 8 Я спитав: „Хто Ти, Господи?“ Він відповів: \wj „Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш“.\wj*
+\v 9 Ті, що були зі мною, бачили світло, але не розуміли голосу Того, Хто промовляв.
+\v 10 Я запитав: „Господи, що мені робити?“ Господь сказав: \wj „Підведися та йди в Дамаск. Там тобі буде сказано все, що тобі призначено робити“.\wj*
+\v 11 Ті, що були зі мною, за руки привели мене в Дамаск, тому що я осліп від того яскравого світла.
+\p
+\v 12 Чоловік, на імʼя Ананія, благочестивий за Законом, про якого добре свідчили всі юдеї, що мешкали там,
+\v 13 прийшов до мене й, ставши поруч, сказав: „Брате Савле, прозрій!“ І тієї ж миті я побачив його.
+\p
+\v 14 Він сказав: „Бог наших батьків обрав тебе, щоб ти пізнав Його волю, побачив Праведного та почув голос із Його вуст.
+\v 15 Ти будеш перед усіма людьми Йому свідком того, що бачив та чув.
+\v 16 І тепер чому ти зволікаєш? Встань, прийми хрещення та обмий свої гріхи, прикликавши Його імʼя!“
+\p
+\v 17 Коли я повернувся в Єрусалим і молився в Храмі, мені було видіння.
+\v 18 Я побачив Господа, Який казав мені: \wj „Поспіши та скоріше вийди з Єрусалима, тому що не приймуть твого свідчення про Мене“.\wj*
+\p
+\v 19 Я відповів: „Господи, вони знають, що я кидав їх у вʼязницю та бив у синагогах тих, хто вірив у Тебе.
+\v 20 Коли проливалася кров Твого свідка Стефана, я стояв там, і схвалював це, і охороняв одяг тих, хто вбивав його“.
+\p
+\v 21 Тоді Господь промовив до мене: \wj „Іди, бо Я пошлю тебе далеко до язичників“\wj*».
+\s1 Увʼязнення Павла
+\p
+\v 22 Натовп слухав Павла до цих слів, але тут вони почали кричати: «Геть такого із землі! Йому не слід жити!»
+\p
+\v 23 Вони кричали, скидали одяг та кидали пил у повітря.
+\v 24 Тоді Трибун звелів відвести Павла до фортеці; він наказав бичувати та допитати його, щоб дізнатися, з якої підстави вони так на нього кричали.
+\v 25 Але коли привʼязали його ременями, Павло сказав сотникові, що стояв поруч: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»
+\p
+\v 26 Почувши це, сотник пішов до Трибуна й сказав йому: «Що ти хочеш зробити? Цей чоловік – римський громадянин».
+\p
+\v 27 Трибун прийшов до Павла та спитав:
+\p ―Скажи мені, ти римський громадянин?
+\p Він відповів:
+\p ―Так.
+\p
+\v 28 Трибун сказав:
+\p ―Я придбав це громадянство за чималу суму грошей.
+\p Павло ж відповів:
+\p ―А я народився \add римлянином\add*.
+\p
+\v 29 Ті, що мали його допитати, негайно відійшли від нього. Трибун дуже злякався, збагнувши, що він звʼязав римського громадянина.
+\s1 Павло перед Синедріоном
+\p
+\v 30 Наступного дня, бажаючи дізнатися достеменно, чому юдеї звинувачують його, Трибун розвʼязав його та наказав, щоб зібралися первосвященники й весь Синедріон. Потім він увів Павла та поставив перед ними.
+\c 23
+\p
+\v 1 Павло подивився уважно на Синедріон та сказав:
+\p «Брати, до цього дня я жив перед Богом із добрим сумлінням».
+\p
+\v 2 Тут первосвященник Ананія наказав тим, хто стояв біля нього, ударити його по вустах.
+\p
+\v 3 Тоді Павло промовив до нього:
+\p ―Бог тебе вдарить, стіно побілена! Ти сидиш тут, аби судити мене за Законом, але сам, всупереч Закону, наказуєш мене вдарити!
+\p
+\v 4 Ті, що стояли біля нього, сказали:
+\p ―Ти ображаєш Божого первосвященника?
+\p
+\v 5 Павло відповів:
+\p ―Брати, я не знав, що він первосвященник. Бо написано: «Керівника народу твого не злослов».\f + \fr 23:5 \ft \+xt Див. Вих. 22:28\+xt*.\f*
+\p
+\v 6 Знаючи, що одна частина з них – садукеї, а друга – фарисеї, Павло вигукнув у Синедріоні:
+\p ―Брати, я фарисей, син фарисея, і мене судять за надію у воскресіння з мертвих!
+\p
+\v 7 Коли він це сказав, між фарисеями та садукеями виникла незгода, і натовп розділився;
+\v 8 бо садукеї кажуть, що немає воскресіння з мертвих, ні ангелів, ні духів. Фарисеї ж визнають усе це.
+\p
+\v 9 Здійнявся великий крик, деякі книжники з фарисейської сторони піднялися й рішуче сказали: «Ми не знаходимо нічого поганого в цій людині! Може, і справді якийсь дух або ангел говорив до нього?»
+\v 10 Колотнеча ставала дедалі більшою; і Трибун, боячись, щоб вони не розірвали Павла, наказав воїнам зійти, забрати його з-поміж них і відвести у фортецю.
+\p
+\v 11 Наступної ночі Господь став перед Павлом та промовив: \wj «Будь сміливим! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так будеш свідчити і в Римі».\wj*
+\s1 Заколот проти Павла
+\p
+\v 12 Коли настав день, деякі юдеї зібрались і заприсягнулися, що не їстимуть і не питимуть, поки не вбʼють Павла.
+\v 13 Тих, хто дав клятву, було більше сорока \add людей\add*.
+\v 14 Вони пішли до первосвященника та старійшин і сказали: «Ми звʼязали себе клятвою не їсти, поки не вбʼємо Павла.
+\v 15 Тепер ви та Синедріон скажіть Трибуну привести його до вас, начебто ви бажаєте докладніше розглянути його справу. Ми ж будемо готові й, перш ніж він наблизиться, ми вбʼємо його».
+\p
+\v 16 Але про цю змову довідався син Павлової сестри. Він пішов до фортеці та повідомив Павлові.
+\p
+\v 17 Тоді Павло покликав одного із сотників та сказав: «Відведи цього юнака до Трибуна, він має йому щось сказати».
+\p
+\v 18 Той відвів його до Трибуна й сказав:
+\p ―Вʼязень Павло покликав мене й просив привести цього юнака до тебе. Він має щось тобі сказати.
+\p
+\v 19 Трибун узяв його за руку та, відвівши набік, спитав:
+\p ―Що ти маєш мені сказати?
+\p
+\v 20 \add Юнак\add* сказав:
+\p ―Юдеї змовилися, що проситимуть тебе завтра привести Павла до Синедріону, нібито бажають більш докладно допитати його.
+\v 21 Але ти не слухай їх, тому що більше сорока людей підстерігають його. Вони поклялися не їсти й не пити, поки не вбʼють його. І тепер вони готові й чекають від тебе розпорядження.
+\p
+\v 22 Трибун відпустив юнака, наказавши йому:
+\p ―Нікому не говори про те, що сказав мені.
+\s1 Павло надісланий до Кесарії
+\p
+\v 23 Потім покликав двох сотників і наказав їм: «Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті стрільців, щоб о третій годині\f + \fr 23:23 \ft Двадцять перша година.\f* ночі йти до Кесарії.
+\v 24 Приведіть коней і для Павла, щоб він був у безпеці доставлений до намісника Фелікса».
+\p
+\v 25 Він написав листа такого змісту:
+\pmo
+\v 26 «Клавдій Лісій
+\pmo до поважного намісника Фелікса.
+\pmo Вітання!
+\pm
+\v 27 Цього чоловіка схопили юдеї і вже збиралися вбити. Але, довідавшись, що він римський громадянин, я прийшов разом із воїнами й визволив його.
+\v 28 Бажаючи дізнатися причину його обвинувачення, привів його до їхнього Синедріону.
+\v 29 Я виявив, що обвинувачення повʼязане з їхнім Законом, але немає нічого, що заслуговувало б на смерть або ланцюги.
+\v 30 Коли мені повідомили про змову проти нього, я відразу надіслав його до тебе, наказавши й обвинувачам оскаржити його перед тобою. Будь здоровий!»
+\p
+\v 31 Отже, воїни, згідно з наказом, взяли Павла й вночі привели в Антипатриду.
+\v 32 Наступного дня, залишивши вершників, щоб ішли з ним далі, воїни повернулися до фортеці.
+\v 33 Коли \add вершники\add* прийшли до Кесарії, то, передавши листа наміснику, поставили Павла перед ним.
+\v 34 \add Намісник\add*, прочитавши листа, спитав \add Павла\add*, з якої він провінції. Дізнавшись, що він із Килікії,
+\v 35 сказав: «Я тебе послухаю, коли прийдуть ті, хто тебе обвинувачує». І наказав стерегти його в преторії Ірода.
+\c 24
+\s1 Павло перед Феліксом
+\p
+\v 1 Через пʼять днів первосвященник Ананія разом зі старійшинами та адвокатом Тертуллом прийшли до Кесарії та перед намісником висунули обвинувачення проти Павла.
+\v 2 Коли Павла покликали, Тертулл почав обвинувачувати його, кажучи: «Тривалий мир ми маємо завдяки тобі, і добрі речі були зроблені для цього народу через твою дбайливість.
+\v 3 Поважний Феліксе! Ми з великою вдячністю завжди й повсюди це визнаємо.
+\v 4 Щоб не затримувати тебе довго, благаю тебе, вислухай нас коротко у своєму милосерді.
+\v 5 Ми зʼясували, що ця людина – бунтівник. Він провокує заворушення між усіма юдеями в усьому світі та очолює назарейську єресь.
+\v 6 До того ж він намагався осквернити Храм. Тому ми його спіймали й хотіли судити за нашим Законом.
+\v 7 Але прийшов Трибун Лісій і силоміць забрав його з наших рук,
+\v 8 наказавши його обвинувачам іти до тебе.\f + \fr 24:6-8 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa й хотіли судити… до тебе.\f* Якщо ти його допитаєш, то сам дізнаєшся про все, у чому ми його звинувачуємо».
+\p
+\v 9 Інші юдеї теж долучилися до обвинувачень, говорячи, що все це правда.
+\s1 Павло захищає себе
+\p
+\v 10 Коли намісник подав знак, Павло почав говорити: «Знаючи, що ти вже багато років суддя цього народу, я охоче буду захищатися.
+\v 11 Ти можеш довідатись, що минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як я прийшов до Єрусалима на поклоніння.
+\v 12 І не бачили мене, щоб я сперечався з кимось у Храмі або підбурював народ десь у синагогах чи в місті.
+\v 13 Вони навіть не можуть тобі довести того, у чому мене звинувачують.
+\v 14 Але я визнаю, що служу Богові батьків наших згідно з вченням Шляху, яке вони називають єрессю. Я вірю всьому, що записано в Законі та Пророках.
+\v 15 У мене така ж надія на Бога, як і в них, що буде воскресіння праведних та неправедних.
+\v 16 Тому я дбаю про те, щоб завжди мати чисте сумління перед Богом та людьми.
+\p
+\v 17 Через багато років я прийшов, щоби подати моєму народові милостиню та принести жертви.
+\v 18 За цим мене й знайшли очищеного в Храмі. Там не було ні натовпу, ні колотнечі.
+\v 19 Це були деякі юдеї з Азії, які мали би бути тут перед тобою, якщо мають щось проти мене.
+\v 20 Або нехай присутні тут скажуть, яку провину знайшли в мені, коли я стояв у Синедріоні.
+\v 21 Хіба що те слово, яке я вигукнув перед ними: „Сьогодні мене судять перед вами за воскресіння з мертвих!“»
+\p
+\v 22 Тоді Фелікс, який добре знав про Шлях, відклав суд, сказавши: «Я винесу рішення з вашого питання, коли прийде Трибун Лісій».
+\v 23 Він наказав сотникові стерегти Павла, але надати певну свободу й нікому з його близьких не забороняти, щоб служили йому.
+\p
+\v 24 Через декілька днів Фелікс прийшов разом зі своєю дружиною Друзиллою, яка була юдейкою. Він наказав покликати Павла, аби послухати про віру в Ісуса Христа.
+\v 25 Проте коли Павло говорив про праведність, здержливість та майбутній суд, Фелікс злякався й сказав: «Тепер іди! Коли матиму час, покличу тебе».
+\v 26 Він сподівався, що Павло дасть йому грошей, і тому часто наказував привести його та говорив із ним.
+\p
+\v 27 Коли минуло два роки, замість Фелікса прийшов Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла у вʼязниці.
+\c 25
+\s1 Павло перед Фестом
+\p
+\v 1 Через три дні після свого прибуття Фест вирушив із Кесарії до Єрусалима,
+\v 2 де первосвященники та керівники юдеїв виклали обвинувачення проти Павла. Вони благали Феста
+\v 3 проявити милість та викликати Павла до Єрусалима. Самі ж готували засідку, щоб у дорозі вбити його.
+\v 4 Але Фест відповів: «Павла стережуть у Кесарії, і я сам незабаром відправлюся туди.
+\v 5 Отже, нехай ваші керівники йдуть зі мною, і якщо в цій людині є щось погане, то нехай звинувачують її».
+\p
+\v 6 Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, \add Фест\add* повернувся до Кесарії, наступного дня сів у суддівське крісло та наказав привести Павла.
+\v 7 Коли ж Павло прийшов, юдеї, які прибули з Єрусалима, зібралися навколо нього й почали звинувачувати його в численних злочинах, яких не могли довести.
+\p
+\v 8 Павло сказав у свій захист:
+\p ―Я нічим не согрішив ні проти юдейського Закону, ні проти Храму, ні проти Кесаря.
+\p
+\v 9 Але Фест, бажаючи догодити юдеям, спитав Павла:
+\p ―Чи згоден ти піти\f + \fr 25:9 \ft Буквально: \fqa піднятися до Єрусалима.\f* до Єрусалима, щоб я судив тебе там?
+\p
+\v 10 Павло ж сказав:
+\p ―Я стою перед судом Кесаря, де мені й належить прийняти суд. Я не зробив нічого поганого юдеям, як ти й сам це добре знаєш.
+\v 11 Якщо я зробив щось погане, варте смерті, я згоден померти. Але якщо немає нічого в тому, у чому мене звинувачують, ніхто не може видати мене їм. Я вимагаю суду Кесаря!
+\p
+\v 12 Тоді Фест, поговоривши зі своєю радою, відповів:
+\p ―Якщо ти вимагаєш суду Кесаря, до Кесаря й підеш!
+\s1 Фест радиться з царем Агриппою
+\p
+\v 13 Через декілька днів до Кесарії приїхав цар Агриппа\f + \fr 25:13 \ft Ірод Агриппа ІІ, син Ірода Агриппи І.\f* та Вереніка, щоб привітати Феста.
+\p
+\v 14 Вони провели там декілька днів, і Фест розповів цареві про справу Павла:
+\p ―Є тут один чоловік, залишений Феліксом у вʼязниці.
+\v 15 Коли я був у Єрусалимі, юдейські первосвященники та старійшини свідчили проти нього, вимагаючи його засудження.
+\v 16 Я ж відповів їм, що римляни не мають звичаю видавати людину, доки вона не зустрінеться віч-на-віч зі своїм обвинувачем і не отримає можливості захиститися від звинувачення.
+\v 17 Коли вони прийшли сюди, я відразу ж скликав суд та наказав привести цього чоловіка.
+\v 18 Обступивши його, обвинувачі не висунули жодної провини з тих, про які я підозрював;
+\v 19 натомість вони мали деякі суперечки щодо їхньої релігії й щодо якогось Ісуса, Котрий помер і про Якого Павло казав, що Він живий.
+\v 20 Я був розгублений, не знав, як розглянути цю справу, і спитав \add Павла\add*, чи він бажає піти до Єрусалима й там стати перед судом щодо цього.
+\v 21 Павло ж вимагав, щоб його залишили під вартою на розсуд Августа. Отже, я вирішив відіслати його до Кесаря.
+\p
+\v 22 Агриппа сказав Фестові:
+\p ―Я хотів би сам послухати \add цього\add* чоловіка.
+\p Фест відповів:
+\p ―Завтра почуєш.
+\s1 Павло перед царем Агриппою
+\p
+\v 23 Наступного дня Агриппа та Вереніка прийшли з великою пишністю та увійшли до зали зустрічі разом із Трибунами та поважними людьми міста. За наказом Феста привели Павла.
+\p
+\v 24 Фест сказав:
+\p «Царю Агриппо й усі присутні тут із нами! Ви бачите людину, на яку мені скаржилося безліч юдеїв і в Єрусалимі, і тут, вигукуючи, що він не повинен більше жити.
+\v 25 Я ж зрозумів, що він не зробив нічого, вартого смерті; і оскільки він сам вимагав суду в Августа, я вирішив надіслати його \add до Рима\add*.
+\v 26 Але в мене немає нічого достеменного, про що я міг би написати володареві, тому я привів його до вас, і особливо до тебе, царю Агриппо, щоб після допиту я мав, що написати.
+\v 27 Бо мені здається нерозсудливим надсилати увʼязненого, не вказавши підстав для його звинувачення».
+\c 26
+\s1 Павло захищає себе перед Агриппою
+\p
+\v 1 Агриппа промовив до Павла:
+\p ―Тобі можна висловитись на свій захист.
+\p Павло підняв руку й почав захищатися:
+\p
+\v 2 ―Царю Агриппо! Я щасливий, що можу сьогодні захищатися перед тобою від усього, у чому мене звинувачують юдеї.
+\v 3 Тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечності. Тому прошу тебе терпляче вислухати мене.
+\v 4 Усім юдеям відомо, що ще змалку моє життя проходило спочатку в моїй країні, а потім серед мого народу в Єрусалимі.
+\v 5 Знаючи мене здавна, вони могли б засвідчити, якби захотіли, що я жив як фарисей за найсуворішим вченням нашої релігії.
+\v 6 І зараз я стою перед судом за надію на обітницю Бога, дану нашим батькам,
+\v 7 до здійснення якої сподіваються дійти наші дванадцять племен, ревно служачи \add Богові\add* вдень та вночі. За цю надію, о царю, юдеї звинувачують мене.
+\v 8 Чому ви вважаєте неймовірним те, що Бог воскрешає мертвих?
+\v 9 Я теж вважав, що мені треба багато робити проти імені Ісуса з Назарета.
+\v 10 Це я й робив у Єрусалимі: багатьох святих кинув у вʼязницю, отримавши владу від первосвященників; а коли їх вбивали, на те був і мій голос.
+\v 11 І у всіх синагогах я часто мучив їх, змушуючи богохульствувати. У несамовитій люті я переслідував їх навіть у інших містах.
+\p
+\v 12 Одного разу з цією метою я пішов до Дамаска із владою та дорученням від первосвященників.
+\v 13 Десь опівдні, царю, будучи в дорозі, я побачив світло з неба, яскравіше від сонця. Воно осяяло мене й тих, хто був зі мною.
+\v 14 Усі ми впали на землю, і я почув голос єврейською: \wj «Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене? Тяжко тобі бити ногою колючку».\wj*
+\v 15 Тоді я спитав: «Хто Ти, Господи?»
+\p Господь відповів:
+\p \wj «Я – Ісус, Якого ти переслідуєш!\wj*
+\v 16 \wj Але підведися та встань на ноги: Я зʼявився тобі, щоб призначити тебе служителем та свідком того, що ти бачив, і того, що Я відкрию тобі.\wj*
+\v 17 \wj Я визволю тебе від народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю,\wj*
+\v 18 \wj щоб відкрити їм очі та навернути їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб отримали прощення гріхів та спадщину зі святими через віру в Мене».\wj*
+\p
+\v 19 Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,
+\v 20 а проповідував спершу тим, хто в Дамаску, \add потім\add* в Єрусалимі, по всій Юдеї і язичникам, щоб вони покаялись і навернулися до Бога, роблячи діла, гідні покаяння.
+\v 21 Через це юдеї схопили мене в Храмі й намагалися вбити.
+\v 22 Але, отримавши допомогу від Бога, я стою \add тут\add* донині та свідчу малому й великому. Я говорю лише те, що, за словами Пророків та Мойсея, мало статися:
+\v 23 Христос має страждати, першим воскреснути з мертвих і звістити світло \add Своєму\add* народові та язичникам.
+\p
+\v 24 Коли він так захищався, Фест голосно промовив:
+\p ―Павле, ти божевільний! Твоя велика вченість доводить тебе до безумства!
+\p
+\v 25 Павло відповів:
+\p ―Поважний Фесте, я не божевільний, а кажу правдиві та розумні слова.
+\v 26 Адже цар знає про все це, і тому я можу сміливо говорити. Я переконаний, що нічого не приховане від нього, бо діялось не в закутку.
+\v 27 Царю Агриппо, чи віриш ти пророкам? Знаю, що віриш!
+\p
+\v 28 Тоді Агриппа сказав Павлові:
+\p ―Ще трохи, і ти переконаєш і мене стати християнином.
+\p
+\v 29 Павло відповів:
+\p ―Чи трохи, чи багато, але я молюся Богові, щоб не тільки ти, але й всі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.
+\p
+\v 30 Цар, намісник, Вереніка й всі, хто сидів із ними, підвелися.
+\v 31 Виходячи, вони говорили між собою: «Ця людина не зробила нічого, вартого смерті чи кайданів».
+\p
+\v 32 Агриппа сказав Фестові:
+\p ―Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав суду Кесаря.
+\c 27
+\s1 Подорож Павла до Рима
+\p
+\v 1 Коли було вирішено, що ми попливемо до Італії, Павла та інших увʼязнених передали сотникові, на імʼя Юлій, з когорти Августа.
+\v 2 Ми сіли на адрамітський корабель, який мав плисти до кількох міст Азії, і відпливли. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.
+\v 3 Наступного дня ми пристали в Сидоні. Юлій добре ставився до Павла й дозволив йому піти до своїх друзів та отримати догляд.
+\v 4 Відчаливши звідти, ми попливли під укриттям Кіпру, тому що вітри були протилежні;
+\v 5 перетнувши відкрите море, що омиває береги Килікії та Памфілії, причалили до Міри в Лікії.
+\v 6 Там сотник знайшов олександрійський корабель, який плив до Італії, і посадив нас на нього.
+\v 7 Повільно пропливши багато днів, ми насилу дісталися до Кніду. Оскільки вітер не дозволяв триматися потрібного напрямку, ми попливли біля Криту навпроти Салмона.
+\v 8 З труднощами минувши його, припливли до одного міста, що зветься Добра Пристань, поблизу якого було місто Ласея.
+\p
+\v 9 Як минуло багато часу й плавання вже стало небезпечним, бо й піст проминув, Павло радив:
+\v 10 «Я бачу, що наша подорож буде з труднощами та великими втратами не тільки для вантажу та корабля, але й для нашого життя».
+\v 11 Проте сотник більше послухався керманича та власника корабля, ніж Павлових слів.
+\v 12 Через те, що пристань не була придатна для зимівлі, більшість вирішила відплисти звідти, щоб, якщо можна, дістатися до Фініка й перезимувати в порту на Криті, відкритому для південно-західних та північно-західних вітрів.
+\s1 Буря на морі
+\p
+\v 13 Тож як повіяв південний вітер, подумали, що досягли бажаного, і, піднявши вітрила, попливли вздовж Криту.
+\v 14 Та незабаром зі сторони острова зірвався ураганний вітер, що зветься Евракілон.
+\v 15 Він підхопив корабель, так що неможливо було протистояти, ми піддалися вітрові й нас понесло.
+\v 16 Підпливши до маленького острівця, що зветься Клавдою, ми ледве змогли втримати рятувальний човен.
+\v 17 Коли ж його підняли, намагалися канатами обвʼязати корабель. Побоюючись, щоб не попасти на мілину Сирту, опустили вітрила\f + \fr 27:17 \ft Це слово є морським терміном, його можна також перекласти і як «плавучий якір» – спеціальне пристосування, яке гальмувало хід корабля.\f*; і так нас понесло.
+\v 18 Наступного дня нас так сильно кидала буря, що ми почали викидати вантаж.
+\v 19 Третього дня ми власними руками викидали корабельне знаряддя.
+\v 20 Оскільки ні сонце, ні зорі не зʼявлялися багато днів, а шторм не зменшувався, ми втратили вже всяку надію на порятунок.
+\v 21 Оскільки давно нічого не їли, Павло став посеред них та промовив: «Люди, треба було послухати моєї поради й не відпливати з Криту, тоді б ви не зазнали такої біди та шкоди.
+\v 22 А тепер закликаю вас бути бадьорими, бо ніхто з вас не втратить життя, тільки корабель \add розібʼється\add*.
+\v 23 Цієї ночі мені зʼявився ангел Бога, Якому я належу і Якому служу.
+\v 24 Він сказав мені: „Павле, не бійся! Ти повинен стати перед Кесарем. І ось Бог дарував тобі всіх, хто пливе з тобою“.
+\v 25 Тому, люди, будьте бадьорі! Я вірю Богові, і все буде так, як мені сказано.
+\v 26 Нас має викинути на якийсь острів».
+\s1 Порятунок
+\p
+\v 27 Коли настала чотирнадцята ніч, нас усе ще носило по Адріатичному морю. Десь опівночі моряки стали припускати, що ми наближаємося до якоїсь землі.
+\v 28 Помірявши глибину, виявили двадцять сажнів\f + \fr 27:28 \ft Приблизно 37 метрів.\f*. Пропливши ще трохи, знову поміряли, і було пʼятнадцять сажнів\f + \fr 27:28 \ft Приблизно 27 метрів.\f*.
+\v 29 Побоюючись, щоб не натрапити на скелясті місця, скинули з корми чотири якорі й молилися, щоб скоріше настав день.
+\v 30 А коли моряки намагалися втекти з корабля й опускали рятувальний човен у море, вдаючи, ніби бажають спустити якорі з передньої частини,
+\v 31 Павло сказав сотникові та воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися».
+\v 32 Тоді воїни перерізали канати рятувального човна, і він впав у море.
+\p
+\v 33 Коли почало розвиднятись, Павло закликав усіх поїсти, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день, як ви перебуваєте в очікуванні, нічого не ївши.
+\v 34 Тому прошу вас поїсти, бо це сприятиме вашому порятунку; жоден із вас навіть волосини з голови не втратить».
+\v 35 Сказавши це, узяв хліб, подякував Богові перед усіма, розламав та почав їсти.
+\v 36 Тоді всі підбадьорились і стали їсти.
+\v 37 А всіх нас на кораблі було двісті сімдесят шість осіб.
+\v 38 Як всі наїлися, то стали облегшувати корабель, викидаючи зерно в море.
+\p
+\v 39 Коли настав день, вони не розпізнали землі, але побачили якусь затоку з піщаним берегом, до якого вирішили причалити кораблем, якщо зможуть.
+\v 40 Відрізавши якорі, залишили їх у морі; водночас розвʼязали канати з керма й, піднявши мале вітрило за вітром, попрямували до берега.
+\v 41 Однак, наскочивши на мілину між двома течіями, ніс корабля застряг і став нерухомий, а корму розбивало силою хвиль.
+\p
+\v 42 Тоді воїни вирішили вбити \add всіх\add* вʼязнів, щоб ніхто, випливши, не втік.
+\v 43 Проте сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру. Він наказав тим, хто вміє плавати, стрибати першими та дістатися берега,
+\v 44 а іншим – рятуватися на дошках або на рештках корабля. І таким чином усі дісталися до суші.
+\c 28
+\s1 На острові Мальта
+\p
+\v 1 Урятувавшись, ми дізналися, що острів називається Мальта.
+\v 2 Мешканці \add острова\add* виявили до нас надзвичайну гостинність. Вони, запаливши вогонь, прийняли всіх нас, тому що падав дощ і було холодно.
+\v 3 Коли Павло, зібравши купу сухих дров, поклав їх на вогонь, гадюка, яка виповзла від жару, вчепилася за його руку.
+\v 4 Мешканці, побачивши, що з його руки звисає змія, говорили одне одному: «Без сумніву, цей чоловік – убивця: він урятувався з моря, але справедливість не дозволила йому жити».
+\v 5 Однак \add Павло\add* струсив змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди.
+\v 6 Вони очікували, що він почне опухати або негайно впаде мертвий. Але, чекаючи довго, побачили, що нічого поганого з ним не сталося. Тоді змінили свою думку й казали, що він – бог.
+\p
+\v 7 Неподалік від того місця були землі, які належали начальникові острова, на імʼя Публій. Він прийняв нас, і ми гостювали в нього три дні.
+\v 8 І сталося, що батько Публія лежав хворий на лихоманку та кишкову інфекцію. Павло увійшов до нього, помолився та, поклавши на нього руки, зцілив його.
+\v 9 Після цього й інші хворі з острова приходили та отримували зцілення.
+\v 10 Вони вшанували нас великими почестями й, коли ми відпливали, забезпечили нас усім необхідним.
+\s1 Прибуття до Рима
+\p
+\v 11 Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, котрий мав знак Діоскурів та перезимував на острові.
+\v 12 Ми припливли до Сиракуз та пробули там три дні.
+\v 13 Відпливши звідти, прибули до Регії. Наступного дня повіяв південний вітер, і через день ми прибули до Путеолі.
+\v 14 Там знайшли братів, і вони просили нас залишитися з ними сім днів.
+\p І так ми прибули до Рима.
+\v 15 Тамтешні брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч до форуму Аппія й до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові та підбадьорився.
+\v 16 Ми прибули до Рима, сотник передав вʼязнів начальникові охорони,\f + \fr 28:16 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa сотник… охорони.\f* а Павлові було дозволено жити окремо. З ним був тільки воїн, який його охороняв.
+\s1 Служіння в Римі
+\p
+\v 17 Через три дні \add Павло\add* скликав знатних юдеїв і, коли вони зібралися, промовив до них:
+\p ―Брати, я не зробив нічого проти \add нашого\add* народу або проти звичаїв батьків, проте мене було заарештовано в Єрусалимі та видано в руки римлян,
+\v 18 які, розглянувши мою справу, хотіли звільнити мене, тому що ніякої провини, вартої смерті, на мені не було.
+\v 19 Але оскільки юдеї протистояли цьому, я був змушений звернутися до Кесаря, проте не для того, щоб звинуватити в чомусь мій народ.
+\v 20 Саме з цієї причини покликав вас, щоб побачити та поговорити, бо за надію Ізраїлю на мені ці кайдани.
+\p
+\v 21 Вони відповіли:
+\p ―Ми не отримали щодо тебе жодного листа з Юдеї, і ніхто з братів, що приходили, не сповістив і не сказав нічого поганого про тебе.
+\v 22 Однак ми б хотіли почути від тебе, що ти думаєш, бо нам відомо, що всюди говорять проти цього угрупування.
+\p
+\v 23 У призначений день до його помешкання прийшло їх ще більше. \add Павло\add* з ранку до вечора свідчив їм про Царство Боже, намагаючись переконати їх про Ісуса на підставі Закону Мойсея та Пророків.
+\v 24 Одні були переконані тим, що він казав, інші ж не вірили.
+\v 25 Коли, не дійшовши згоди, відходили, Павло сказав такі слова:
+\p «Правильно промовив Дух Святий через пророка Ісаю вашим батькам:
+\q1
+\v 26 „Піди до цього народу та скажи:
+\q1 «Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте;
+\q2 будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.
+\q1
+\v 27 Бо серце цього народу згрубіло,
+\q2 важко стали чути вухами
+\q2 й очі свої заплющили,
+\q1 щоб не побачити очима,
+\q2 не почути вухами,
+\q2 не зрозуміти серцем
+\q1 і не навернутись, щоб Я зцілив їх»“.\f + \fr 28:27 \ft \+xt Див. Іс. 6:9-10\+xt*.\f*
+\p
+\v 28 Отже, нехай вам буде відомо, що це спасіння Боже було надіслане язичникам, і вони його почують».
+\p
+\v 29 Після цих слів юдеї розійшлися, сперечаючись між собою.\f + \fr 28:29 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\p
+\v 30 Павло цілих два роки залишався \add там\add* на власному утриманні й приймав усіх, хто заходив до нього.
+\v 31 Він проповідував Царство Боже та навчав про Господа Ісуса Христа сміливо та без перешкоди.

46-ROM.usfm

@@ -0,0 +1,730 @@
+\id ROM - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Римлян
+\toc1 Послання до Римлян
+\toc2 Римлян
+\toc3 Рим.
+\mt1 Послання до Римлян
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, раб Ісуса Христа, покликаний \add бути\add* апостолом і обраний, щоб звіщати Добру Звістку Бога,
+\v 2 яку Він сповістив раніше через Своїх пророків у Святих Писаннях.
+\v 3 Це \add Звістка\add* про Його Сина, Який за тілом був нащадком Давида,
+\v 4 а за Духом святості був визнаний Сином Божим у силі через воскресіння з мертвих, – про Ісуса Христа, Господа нашого.
+\v 5 Через Нього ми отримали благодать і апостольство, щоб заради Його імені \add привести\add* до послуху віри всі народи,\f + \fr 1:5 \ft Або: \fqa щоб заради Його імені \+add проповідувати\+add* послух віри серед усіх народів.\f*
+\v 6 серед яких і ви, покликані Ісуса Христа.
+\b
+\p
+\v 7 Усім, хто в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим.
+\b
+\p Благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і від Господа Ісуса Христа.
+\b
+\s1 Бажання Павла відвідати Рим
+\p
+\v 8 Насамперед я дякую моєму Богові через Ісуса Христа за всіх вас, бо про вашу віру говорять у всьому світі.
+\v 9 Бог, Якому я служу моїм духом, звіщаючи Добру Звістку Його Сина, є моїм свідком, що я завжди памʼятаю про вас і
+\v 10 постійно прошу у своїх молитвах, щоби з волі Божої мені вдалося нарешті прийти до вас.
+\p
+\v 11 Прагну побачити вас, щоб розділити з вами якийсь духовний дар для вашого зміцнення,
+\v 12 щоб ми підбадьорили одне одного своєю спільною вірою – вашою й моєю.
+\v 13 Не хочу, брати, щоб ви не знали, як багато разів я планував прийти до вас, аби мати якийсь плід серед вас, як і серед інших народів, але досі мав перешкоди.
+\p
+\v 14 Я боржник перед еллінами\f + \fr 1:14 \ft Еллінами називали прихильників античної культури і носіїв грецької мови.\f* й варварами, перед мудрими й неосвіченими.
+\v 15 Саме тому я прагну звіщати Добру Звістку і вам у Римі.
+\s1 Сила Доброї Звістки
+\p
+\v 16 Я не соромлюся Доброї Звістки Христа\f + \fr 1:16 \ft Деякі рукописи не містять цього слова.\f*, оскільки вона є силою Божою для спасіння кожного, хто вірить, – спочатку юдея, а потім і язичника.
+\v 17 Адже в ній відкривається праведність Божа з віри у віру,\f + \fr 1:17 \ft Або: \fqa через віру до віри.\f* як написано: «А праведник житиме вірою».\f + \fr 1:17 \ft \+xt Див. Ав. 2:4\+xt*.\f*
+\s1 Гнів Божий на грішників
+\p
+\v 18 Бо гнів Божий відкривається з неба проти усякої безбожності та неправедності людей, які своєю неправедністю придушують істину.
+\v 19 Бо те, що можна знати про Бога, очевидно для них, адже Бог відкрив їм.
+\v 20 Від створення світу невидимі якості Бога – Його вічна сила й божественна природа – були чітко зрозумілі у творінні, так що \add люди\add* не мають виправдання,
+\v 21 оскільки вони, знаючи Бога, не прославили Його як Бога й не дякували Йому, але їхні думки стали марними, а їхні нерозумні серця охопила темрява.
+\v 22 Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними
+\v 23 й проміняли славу нетлінного Бога на образи, подібні до смертної людини, птахів, тварин і плазунів.\f + \fr 1:23 \ft \+xt Див. Пс. 105:20\+xt*.\f*
+\p
+\v 24 Тому Бог віддав їх у гріховні бажання їхніх нечистих сердець, щоб вони самі між собою осквернили свої тіла.
+\v 25 Вони проміняли Божу істину на неправду та поклонялися й служили творінню, а не Творцеві, Який є навіки благословенний. Амінь.
+\p
+\v 26 Через це Бог віддав їх ганебним бажанням. Їхні жінки проміняли природні стосунки на неприродні.
+\v 27 Так само й чоловіки відмовилися від природних стосунків із жінками й розпалилися пристрастю один до одного. Чоловіки з чоловіками роблять безсоромні вчинки й отримують самі в собі належне покарання за свої збочення.
+\p
+\v 28 Оскільки вони не вважали за потрібне пізнати Бога, то Бог віддав їх \add їхньому\add* розпусному розуму, щоб вони робили те, чого не годиться робити.
+\v 29 Вони сповнені всякої неправди, зла, жадібності та розпусти, сповнені заздрощів, убивств, чвар, обману та злоби. Вони поширюють плітки та
+\v 30 наклепи, ненавидять Бога, вони нахабні, зарозумілі та хвалькуваті, вигадують, як зробити зло, не шанують батьків.
+\v 31 У них немає розуміння, вони не виконують обіцянок, не мають любові та милосердя.
+\v 32 Хоча вони знають праведний наказ Божий про те, що всі, хто робить такі речі, заслуговують на смерть, вони не тільки продовжують їх робити, але й схвалюють тих, хто \add це\add* робить.
+\c 2
+\s1 Божий справедливий суд
+\p
+\v 1 Отже, людино, яка засуджуєш інших, ти не маєш виправдання, бо, судячи іншого, ти засуджуєш саму себе, адже робиш саме те, що засуджуєш.
+\v 2 А ми знаємо, що Бог справедливо судить тих, хто так робить.
+\v 3 Людино, невже ти вважаєш, що, засуджуючи інших за вчинки, які ти сама робиш, уникнеш Божого суду?
+\v 4 Чи, може, ти зневажаєш багатство Його доброти, поблажливості та довготерпіння й не усвідомлюєш, що доброта Бога веде тебе до покаяння?
+\p
+\v 5 Власною впертістю й нерозкаяним серцем ти накликаєш на себе гнів на день гніву й виявлення справедливого Божого суду.
+\v 6 «Він відплатить кожному за його вчинками»:\f + \fr 2:6 \ft \+xt Див. Пс. 61:13; Пр. 24:12\+xt*.\f*
+\v 7 тим, хто з наполегливістю в добрих ділах шукає слави, честі й безсмертя, Він подарує життя вічне,
+\v 8 а для тих, хто через самолюбство відкидає істину та слідує за неправдою, буде гнів та лють.
+\v 9 Страждання й лихо буде для кожної людської душі, яка чинить зло, – спочатку для юдеїв, а потім для язичників.
+\v 10 А кожному, хто чинить добро, буде слава, честь і мир – спочатку юдеям, а потім язичникам.
+\v 11 Адже Бог неупереджений.
+\p
+\v 12 Усі, хто згрішив без Закону, без Закону й загинуть, і всі, хто згрішив у Законі, за Законом будуть засуджені.
+\v 13 Бо не ті, хто слухає Закон, праведні перед Богом, а ті, хто виконує Закон, будуть виправдані.
+\v 14 Коли язичники, які не мають Закону, діють за своєю природою згідно з Законом, вони є законом для себе, хоча не мають Закону.
+\v 15 Вони показують, що діло Закону написане в їхніх серцях, про що свідчить їхнє сумління й думки, які то звинувачують, то виправдовують одна одну.
+\v 16 \add Це виявиться\add* того дня, коли Бог, згідно з моєю Доброю Звісткою, судитиме таємні \add думки та вчинки\add* людей через Ісуса Христа.
+\s1 Юдеї та Закон
+\p
+\v 17 Тож, якщо ти називаєш себе юдеєм, покладаєшся на Закон і хвалишся Богом;
+\v 18 якщо ти знаєш \add Його\add* волю і, навчений Законом, розумієш, що краще;
+\v 19 якщо ти переконаний, що ти – поводир для сліпих, світло для тих, хто в темряві,
+\v 20 наставник для нерозумних, учитель для немовлят,\f + \fr 2:20 \ft Або: \fqa учитель неосвічених.\f* бо в Законі маєш втілення знання та істини,
+\v 21 тоді чому ж ти, навчаючи інших, не навчаєш себе? Чому, проповідуючи проти крадіжок, сам крадеш?
+\v 22 Чому, говорячи не чинити перелюбу, сам чиниш перелюб? Чому, відчуваючи огиду до ідолів, ти грабуєш \add їхні\add* храми?\f + \fr 2:22 \ft Або: \fqa грабуєш Храм.\f*
+\v 23 Ти хвалишся Законом, а зневажаєш Бога, порушуючи Закон.
+\v 24 Як написано: «Через вас імʼя Бога зневажається серед язичників».\f + \fr 2:24 \ft \+xt Див. Іс. 52:5\+xt*.\f*
+\p
+\v 25 Обрізання має користь, якщо ти дотримуєшся Закону, але якщо ти порушник Закону, твоє обрізання стало необрізанням.
+\v 26 Тож, якщо необрізаний дотримується заповідей Закону, чи не буде його необрізання вважатися обрізанням?
+\v 27 Тому необрізаний від народження, виконуючи Закон, судитиме тебе – того, хто, маючи написаний \add Закон\add* та обрізання, порушує Закон.
+\p
+\v 28 Бо юдей не той, хто показує це зовні, і обрізання не те, що зовні, на тілі.
+\v 29 А юдей це той, хто є ним усередині, і обрізання – це обрізання серця за Духом, а не за буквою \add Закону\add*. \add Такій людині\add* хвала не від людей, а від Бога.
+\c 3
+\s1 Вірність Бога
+\p
+\v 1 Отже, яка перевага юдеїв і яка користь від обрізання?
+\v 2 Велика – з усякого погляду! Перш за все їм були довірені Слова Божі.
+\p
+\v 3 А що, як деякі з них були невірними? Чи їхня невірність знищить вірність Бога?
+\v 4 Зовсім ні! Бог правдивий, навіть якщо кожна людина неправдива. Як написано:
+\q1 «Тому Ти справедливо виконуєш Свій вирок,
+\q2 бездоганно здійснюєш Твій суд».\f + \fr 3:4 \ft \+xt Див. Пс. 50:6\+xt*.\f*
+\p
+\v 5 Але якщо наша неправедність виявляє праведність Божу, що нам казати? Хіба Бог несправедливий, коли виявляє гнів? (Я говорю по-людському.)
+\v 6 Зовсім ні! Інакше як Бог судитиме світ?
+\v 7 Але якщо Божа істина через мою неправду збільшилася на Його славу, чому мене ще судять як грішника?
+\v 8 І чому деякі наклепники стверджують, що ми говоримо: «Робімо зло, щоб вийшло добро»? Справедливий суд на таких!
+\s1 Ніхто не є праведним
+\p
+\v 9 Що ж тоді? Чи є в нас якась перевага? Зовсім ні! Бо ми вже довели, що і юдеї, і язичники – усі під владою гріха.
+\v 10 Як написано:
+\q1 «Праведного жодного немає!
+\q2
+\v 11 Немає жодного, хто розуміє,
+\q2 нікого, хто шукає Бога.
+\q1
+\v 12 Усі як один збочили з дороги,
+\q2 зіпсувалися;
+\q1 немає того, хто робив би добро,
+\q2 жодного немає».\f + \fr 3:12 \ft \+xt Див. Пс. 13:1-3; Пс. 52:2-4\+xt*.\f*
+\q1
+\v 13 «Гортань у них – відкрита могила,
+\q2 язиками вони кажуть неправду».\f + \fr 3:13 \ft \+xt Див. Пс. 5:10\+xt*.\f*
+\q1 «Отрута аспидова на губах у них».\f + \fr 3:13 \ft \+xt Див. Пс. 139:4\+xt*.\f*
+\q2
+\v 14 «Їхні вуста наповнені прокляттям і гіркотою».\f + \fr 3:14 \ft \+xt Див. Пс. 9:28\+xt*.\f*
+\q1
+\v 15 «Їхні ноги поспішають проливати кров;
+\q2
+\v 16 на їхніх дорогах – руїна та нещастя,
+\q1
+\v 17 і дорога миру їм не відома».\f + \fr 3:17 \ft \+xt Див. Іс. 59:7-8\+xt*.\f*
+\q2
+\v 18 «Немає страху Божого перед їхніми очима».\f + \fr 3:18 \ft \+xt Див. Пс. 35:2\+xt*.\f*
+\p
+\v 19 Але ми знаємо: усе, що говорить Закон, він говорить тим, хто під Законом, щоб усякі вуста замовкли й увесь світ був відповідальний перед Богом.
+\v 20 Тому ніхто не буде виправданий перед Ним ділами Закону, бо через Закон \add приходить лише\add* пізнання гріха.
+\s1 Праведність через віру
+\p
+\v 21 Але тепер, незалежно від Закону, була виявлена праведність Божа, про яку свідчать Закон і Пророки.
+\v 22 Ця праведність Божа дається через віру в Ісуса Христа\f + \fr 3:22 \ft Або: \fqa вірність Ісуса Христа.\f* всім, хто вірує, адже не існує різниці.
+\v 23 Бо всі згрішили й позбавлені слави Божої,
+\v 24 але виправдані даром, Його благодаттю, через відкуплення в Христі Ісусі.
+\v 25 Бог призначив Його \add місцем\add* примирення\f + \fr 3:25 \ft Місце, яке первосвященник кропив кровʼю у День Спокути для прощення гріхів. \+xt Див. Лев. 16:13-16\+xt*.\f* через віру,\f + \fr 3:25 \ft Або: \fqa жертвою примирення через віру.\f* щоб в Його крові показати Свою праведність. У Своєму довготерпінні Бог залишав \add безкарними\add* гріхи, вчинені в минулому,
+\v 26 щоб нині показати Свою праведність і справедливість, виправдовуючи тих, хто вірить в Ісуса.
+\p
+\v 27 Де ж тоді те, чим би хвалитися? Скасоване! Через який Закон? \add Законом\add* дій? Ні, через Закон віри.
+\v 28 Бо ми вважаємо, що людина може бути виправдана вірою, без діл Закону.
+\v 29 Хіба Бог є Богом тільки юдеїв? Чи Він не є Богом і язичників? Так, і язичників.
+\v 30 Насправді є лише один Бог, Який виправдовує через віру як обрізаних, так і необрізаних.
+\v 31 Чи ми скасовуємо Закон вірою? Зовсім ні! Навпаки, ми утверджуємо Закон.
+\c 4
+\s1 Авраам виправданий вірою
+\p
+\v 1 Що ж, скажемо, здобув Авраам, наш праотець за тілом?
+\v 2 Якщо Авраам був виправданий через діла, він має похвалу, але не перед Богом.
+\v 3 Бо що каже Писання? «Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому як праведність».\f + \fr 4:3 \ft \+xt Див. Бут. 15:6\+xt*.\f*
+\p
+\v 4 Тепер тому, хто працює, плата зараховується не як благодать, а як належне.
+\v 5 Однак тому, хто не працює, але вірить у Того, Хто виправдовує нечестивого, його віра зараховується як праведність.
+\v 6 Так само говорить і Давид, коли називає блаженною людину, яку Бог вважає виправданою без діл:
+\q1
+\v 7 «Блаженний той,
+\q2 чиї беззаконня прощені,
+\q2 чиї гріхи покриті!
+\q1
+\v 8 Блаженна та людина,
+\q2 якій Господь не залічить її гріха».\f + \fr 4:8 \ft \+xt Див. Пс. 31:1-2\+xt*.\f*
+\p
+\v 9 Це благословення лише для обрізаних чи також і для необрізаних? Ми говоримо: «Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому як праведність».
+\v 10 Коли було зараховано? Після обрізання чи до обрізання? Це було до обрізання, а не після обрізання!
+\v 11 Він прийняв обрізання як знак, як печатку праведності через віру, яку мав ще необрізаним. Так він міг стати батьком усіх, хто вірить, але не був обрізаний, щоб і їм також була зарахована праведність.
+\v 12 Він також є і батьком обрізаних, що не лише обрізані, але й наслідують віру, яку мав наш батько Авраам до його обрізання.
+\v 13 Адже не через Закон Авраам та його нащадки отримали обітницю, що він буде спадкоємцем світу, а через праведність віри.
+\v 14 Бо якщо нащадками є ті, хто \add дотримується\add* Закону, то віра стає даремною й обітниця скасована.
+\v 15 Закон викликає гнів, адже там, де немає Закону, немає і його порушення.
+\p
+\v 16 Тому обітниця є від віри, щоб вона була з благодаті й була гарантована всім нащадкам – не лише тим, хто дотримується Закону, а й тим, хто вірить, як Авраам, який є батьком усіх нас.
+\v 17 Як написано: «Я зробив тебе батьком багатьох народів».\f + \fr 4:17 \ft \+xt Див. Бут. 17:5\+xt*.\f* \add Він є нашим батьком\add* перед Богом, в Якого він повірив, Який повертає життя мертвим і кличе те, чого немає, як те, що вже існує.
+\p
+\v 18 Всупереч надії, він повірив з надією, що стане батьком багатьох народів, як йому було сказано: «Такими \add чисельними\add* будуть твої нащадки».\f + \fr 4:18 \ft \+xt Див. Бут. 15:5\+xt*.\f*
+\v 19 Його віра не ослабла, хоча він і розумів, що його тіло змертвіле (йому було близько ста років) і що утроба Сари змертвіла.
+\v 20 Він не похитнувся \add через\add* невірство у Божу обітницю, але зміцнився вірою й віддав славу Богові,
+\v 21 будучи цілком упевненим, що Той, Хто пообіцяв, спроможний \add це\add* виконати.
+\v 22 Ось чому «це було зараховано йому як праведність».
+\v 23 \add Слова\add* «йому було зараховано» були написані не тільки щодо нього,
+\v 24 але й для нас, бо \add віра\add* має бути зарахована й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих.
+\v 25 Він був виданий \add на смерть\add* за наші гріхи й воскрес для нашого виправдання.
+\c 5
+\s1 Примирення з Богом
+\p
+\v 1 Тому, виправдані вірою, ми маємо мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
+\v 2 через Якого ми вірою отримали доступ до цієї благодаті, в якій зараз перебуваємо й радіємо з надії на славу Божу.
+\v 3 Але не тільки з цього, ми також радіємо у своїх стражданнях, бо знаємо, що страждання породжують терпіння,
+\v 4 терпіння – стійкість, а стійкість – надію.
+\v 5 І надія не засоромить \add нас\add*, адже Божа любов влилася в наші серця через Духа Святого, Який був нам даний.
+\p
+\v 6 Бо коли ми були ще безсилі, Христос у призначений час помер за нечестивих.
+\v 7 Адже навряд чи хтось помре за праведника; хіба що за добру \add людину\add*, можливо, хтось i зважиться померти.
+\v 8 Але Бог виявив Свою любов до нас тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
+\p
+\v 9 Тим більше тепер, виправдані Його кровʼю, ми врятуємося від \add Божого\add* гніву.
+\v 10 Адже якщо, будучи ворогами, ми примирилися з Богом через смерть Його Сина, то тим більше тепер, примирившись, ми будемо спасенні через Його життя.
+\v 11 І не тільки це, ми радіємо в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми тепер отримали примирення.
+\s1 Адам і Христос
+\p
+\v 12 Отже, як гріх увійшов у світ через одну людину, а через гріх – смерть, так само смерть перейшла до всіх людей, бо всі згрішили.
+\p
+\v 13 Гріх же був у світі ще до Закону, але гріх не зараховується там, де немає Закону.
+\v 14 Однак смерть панувала від Адама до часу Мойсея навіть над тими, хто не згрішив через непокору, як Адам, який є прообразом Того, Хто мав прийти.
+\v 15 Але дар благодаті не такий, як провина \add Адама\add*. Бо якщо через провину однієї \add людини\add* багато \add людей\add* загинуло, то наскільки більшою є благодать Божа і дар через благодать однієї людини – Ісуса Христа, які щедро вилились на багатьох.
+\v 16 І дар не такий, як осуд, що прийшов через гріх \add Адама\add*. Адже суд за один гріх приніс засудження, але дар благодаті приніс виправдання від багатьох провин.
+\v 17 Бо якщо через гріх \add Адама\add* запанувала смерть, то тим більше ті, хто отримає повноту благодаті й дар праведності, царюватимуть у житті через Одного – Ісуса Христа.
+\p
+\v 18 Отже, як один злочин призвів до засудження всіх людей, так через один праведний вчинок\f + \fr 5:18 \ft Павло говорить про смерть Ісуса Христа.\f* для всіх людей прийшло виправдання, яке дає життя.
+\v 19 Бо так само, як через непослух однієї людини багато людей стали грішниками, так і через послух Одного багато \add людей\add* стане праведними.
+\p
+\v 20 Закон же прийшов, щоб збільшився переступ\f + \fr 5:20 \ft Або: \fqa гріх.\f*. Але там, де збільшився гріх, збільшилась і благодать,
+\v 21 щоб, як гріх запанував через смерть, так і благодать могла запанувати через праведність для вічного життя через Ісуса Христа, Господа нашого.
+\c 6
+\s1 Хто помер для гріха, житиме в Христі
+\p
+\v 1 Що ж скажемо? Чи продовжимо грішити, щоб благодать примножилася?
+\v 2 Зовсім ні! Якщо ми померли для гріха, то як можемо далі жити в ньому?
+\v 3 Хіба ви не знаєте, що всі ми, що були хрещені в Христі Ісусі, були хрещені в Його смерть?
+\v 4 Тож ми були поховані з Ним через хрещення в смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих через славу Отця, так і ми жили оновленим життям.
+\p
+\v 5 Бо якщо ми обʼєдналися з Ним такою ж смертю, як Його, ми, безумовно, будемо обʼєднані з Ним таким же воскресінням.
+\v 6 Ми знаємо, що наша стара людина була розіпʼята з Ним, щоб гріховне тіло було знищене і ми не були більше рабами гріха,
+\v 7 бо той, хто помер, звільнений від гріха.
+\p
+\v 8 І якщо ми померли з Христом, то віримо, що й житимемо з Ним.
+\v 9 Бо ми знаємо, що Христос, воскреснувши з мертвих, більше не вмирає, смерть уже не панує над Ним.
+\v 10 Адже Він помер один раз заради гріха; але \add тепер\add* живий і живе для Бога.
+\p
+\v 11 Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, але живими для Бога в Ісусі Христі, нашому Господі.
+\v 12 Не дозволяйте гріху панувати у вашому смертному тілі, щоб ви не слухалися його пожадливостей,
+\v 13 і не віддавайте жодної частини ваших тіл гріху як знаряддя неправедності, а скоріше віддайте себе Богові, як воскреслі з мертвих, і всі ваші тіла віддайте як знаряддя праведності.
+\v 14 Адже гріх уже не пануватиме над вами, бо ви не під Законом, а під благодаттю.
+\s1 Раби праведності
+\p
+\v 15 Що тоді? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!
+\v 16 Хіба ви не знаєте, що коли віддаєте себе комусь у рабство на послух, то стаєте рабами того, кому підкоряєтесь: чи то гріха, що веде до смерті, чи то послуху, що веде до праведності?
+\v 17 Але дякувати Богові, що ви, хоча й були рабами гріха, від щирого серця послухалися того роду навчання, якому віддали себе.
+\v 18 Ви були звільнені від гріха й стали рабами праведності.
+\p
+\v 19 Я говорю по-людському через вашу людську обмеженість. Бо як раніше ви віддали частини вашого тіла на служіння нечистоті й беззаконню, щоб чинити беззаконня, так тепер віддайте себе на служіння праведності, що веде до святості.
+\v 20 Коли ви були рабами гріха, ви були вільні від праведності.
+\v 21 Яку ж користь ви мали тоді від учинків, за які тепер соромитесь? Ці вчинки призводять до смерті!
+\v 22 Але тепер, коли ви звільнені від гріха й стали Божими рабами, маєте плід ваш, що веде до освячення, а в кінці – до вічного життя.
+\v 23 Бо плата за гріх – смерть, а дар Божий – це вічне життя в Ісусі Христі, нашому Господі.
+\c 7
+\s1 Звільнення з-під Закону
+\p
+\v 1 Хіба ви не знаєте, брати (звертаюся до тих, хто знає Закон), що Закон має владу над людиною, поки вона живе?
+\v 2 \add Скажімо\add*, заміжня жінка за Законом привʼязана до свого чоловіка, поки він живий, але коли чоловік помирає, вона звільняється від Закону, який повʼязував її з чоловіком.
+\v 3 Тож якщо вона за життя свого чоловіка одружиться з іншим, її називають перелюбницею. Коли ж її чоловік помирає, вона звільняється від Закону й, вийшовши заміж за іншого чоловіка, не буде перелюбницею.
+\p
+\v 4 Так і ви, брати мої, померли для Закону через тіло Христа, щоб належати Іншому – Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли приносити плід Богові.
+\v 5 Бо коли ми жили, керуючись тілесними \add бажаннями\add*, гріховні пристрасті, \add виявлені\add* Законом, діяли в наших тілах, щоб приносити плід смерті.
+\v 6 Але тепер ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас колись звʼязувало, щоб ми служили оновлені Духом, а не як у давнину – \add дотримуючись\add* букви \add Закону\add*.
+\s1 Закон і гріх
+\p
+\v 7 Що ж скажемо? Що Закон є гріхом? Зовсім ні! Якби не Закон, я не знав би, що таке гріх. Я не знав би, \add наприклад\add*, що таке пожадливість, якби Закон не сказав: «Не бажай».\f + \fr 7:7 \ft \+xt Див. Вих. 20:17; Повт. 5:21\+xt*.\f*
+\v 8 Проте гріх, скориставшись заповіддю, породив у мені всіляке бажання. Адже без Закону гріх мертвий.
+\v 9 Колись я жив без Закону, але коли прийшла заповідь, гріх ожив,
+\v 10 а я помер. Я виявив, що заповідь, яка мала б принести життя, насправді принесла смерть.
+\v 11 Адже гріх, скориставшись можливістю, наданою заповіддю, звабив мене й через неї вбив.
+\v 12 Отже, Закон святий і заповідь – свята, праведна й добра.
+\p
+\v 13 Тож невже те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Навпаки, гріх, щоб виявитися гріхом, спричинив мою смерть через те, що добре. Так завдяки заповіді гріх став абсолютно грішним.
+\p
+\v 14 Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий \add у рабство\add* гріха.
+\v 15 Я не розумію, що роблю. Адже роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
+\v 16 Коли ж я роблю те, чого не хочу, я погоджуюся, що Закон добрий.
+\v 17 І це вже не я роблю, але гріх, що живе в мені.
+\v 18 Адже я знаю: у мені, тобто в моєму тілі, нічого доброго не живе, оскільки бажання робити добро є, але виконувати його не можу.
+\v 19 Бо не роблю добра, яке хочу, але роблю зло, якого я не хочу робити.
+\v 20 Тож якщо я роблю те, чого не хочу, це вже не я роблю, а гріх, який живе в мені.
+\p
+\v 21 Отже, я знаходжу такий закон: коли я хочу робити добро, зло завжди поруч зі мною.
+\v 22 Бо за внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
+\v 23 але бачу, що в моєму тілі діє інший закон, який бореться проти закону мого розуму й робить мене вʼязнем закону гріха, який є в моєму тілі.
+\v 24 Нещасна я людина! Хто врятує мене від цього смертного тіла?
+\v 25 Тож \add нехай буде\add* подяка Богові через Ісуса Христа, нашого Господа!
+\p Отже, своїм розумом я є служителем Закону Божого, а тілом – закону гріха.
+\c 8
+\s1 Життя через Духа
+\p
+\v 1 Тому зараз немає осуду для тих, хто в Ісусі Христі,
+\v 2 бо Закон Духа життя через Ісуса Христа звільнив вас від закону гріха та смерті.
+\v 3 Оскільки \add сила\add* Закону була ослаблена через людське тіло, Бог послав Свого Сина в людському тілі, подібному до гріховного тіла, як жертву за гріх, і засудив гріх у тілі
+\v 4 для того, щоб справедливі вимоги Закону були виконані в нас, що живемо не за тілом, а за Духом.
+\p
+\v 5 Ті, хто \add живе\add* за тілом, думають про тілесне; а ті, що за Духом, – про духовне.
+\v 6 Бо думки тіла – це смерть, а думки Духа – це життя і мир.
+\v 7 Розум, керований тілом, ворожий до Бога; він не підкоряється Божому Закону й не може цього зробити.
+\v 8 Ті, хто живе за тілом, не можуть догодити Богові.
+\p
+\v 9 Але ви не тілесні, а духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Якщо хтось не має Духа Христа, він Йому не належить.
+\v 10 Якщо ж Христос перебуває у вас, то, хоча ваше тіло й підлягає смерті через гріх, але Дух дає життя через праведність.\f + \fr 8:10 \ft Або: \fqa але дух живе через праведність.\f*
+\v 11 І якщо Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то Він – Той, Хто воскресив Христа з мертвих, – оживить і ваші смертні тіла через Його Духа, Який живе у вас.
+\p
+\v 12 Отже, брати, ми не є боржниками тіла, щоб жити за тілом.
+\v 13 Бо якщо живете за тілом, то помрете, але якщо ви Духом умертвляєте вчинки тіла, будете жити.
+\p
+\v 14 Адже всі, кого веде Дух Божий, є дітьми Божими.
+\v 15 Бо Дух, Якого ви отримали, не робить вас рабами, щоб ви знову жили в страху, але ви отримали Духа всиновлення, яким кличемо: «\tl Авва\tl*, Отче!»
+\v 16 Сам Дух свідчить нашому духові, що ми є дітьми Бога.
+\v 17 Якщо ми діти, то й спадкоємці – спадкоємці Бога й співспадкоємці Христа, якщо ми насправді страждаємо разом із Ним, щоб із Ним розділити Його славу.
+\s1 Слава, яка нас очікує
+\p
+\v 18 Я вважаю, що наші нинішні страждання не варто порівнювати зі славою, яка буде виявлена в нас.
+\v 19 Адже творіння з нетерпінням чекає, коли виявляться діти Божі.
+\v 20 Бо творіння було піддане розчаруванню не за власним вибором, а з волі Того, Хто його підкорив, у надії,
+\v 21 що й саме творіння буде звільнене від рабства занепаду й отримає свободу й славу дітей Божих.
+\p
+\v 22 Ми знаємо, що все творіння стогне й страждає донині.
+\v 23 Та не тільки воно, але й ми самі, що маємо завдаток Духа, стогнемо в собі, з нетерпінням чекаючи всиновлення та відкуплення нашого тіла.
+\v 24 Бо ми були спасенні надією. Але видима надія – це зовсім не надія. Хто сподівається на те, що вже бачить?
+\v 25 А якщо ми сподіваємось на те, чого не бачимо, тоді з терпінням чекаємо цього.
+\p
+\v 26 Так само Дух допомагає нам у нашій слабкості. Бо ми не знаємо, за що і як маємо молитися, але Сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями.
+\v 27 А Той, Хто досліджує наші серця, знає думки Духа, бо \add Дух\add* заступається за святих з волі Божої.
+\p
+\v 28 Ми знаємо, що все працює на добро тих, що люблять Бога й що покликані згідно з Його наміром.
+\v 29 Адже кого Бог знав заздалегідь, тих і призначив наперед бути подібними до образу Свого Сина, щоб Він був Первістком серед багатьох братів.
+\v 30 І кого Він призначив наперед, тих Він покликав; кого покликав, тих і виправдав, і кого виправдав, тих і прославив.
+\s1 Любов Божа в Ісусі Христі
+\p
+\v 31 Що ж тоді скажемо на це? Якщо Бог за нас, хто проти нас?
+\v 32 Той, Хто не пощадив Свого Сина, але віддав Його за нас усіх, як же Він разом із Ним не подарує нам усього?
+\v 33 Хто буде обвинувачувати тих, кого Бог обрав? Бо саме Бог їх виправдовує.
+\v 34 Хто тоді їх засудить? Ісус Христос помер і воскрес. Він знаходиться праворуч від Бога й заступається за нас.
+\v 35 Хто відлучить нас від любові Христа? Чи страждання, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
+\v 36 Як написано:
+\q1 «Однак заради Тебе нас убивають щодня,
+\q2 вважають нас за овець, призначених на заколення».\f + \fr 8:36 \ft \+xt Див. Пс. 43:23\+xt*.\f*
+\m
+\v 37 Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу через Того, Хто полюбив нас.
+\v 38 Бо я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,
+\v 39 ні висота, ні глибина, ні інше якесь творіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка є в Ісусі Христі, нашому Господі.
+\c 9
+\s1 Печаль Павла за Ізраїль
+\p
+\v 1 Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа:
+\v 2 у мене в серці велика печаль і невпинний біль.
+\v 3 Адже я бажав би бути проклятим \add і відлученим\add* від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом,
+\v 4 тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці.
+\v 5 Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь.
+\s1 Як Бог обирає
+\p
+\v 6 Але це не \add означає,\add* що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль.
+\v 7 І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо \add написано\add*: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».\f + \fr 9:7 \ft \+xt Див. Бут. 21:12\+xt*.\f*
+\v 8 Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.
+\v 9 Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син».\f + \fr 9:9 \ft \+xt Див. Бут. 18:10, 14\+xt*.\f*
+\p
+\v 10 І не тільки це, але й Ревека \add отримала обітницю\add*, завагітнівши від нашого батька Ісаака.
+\v 11 Бо коли \add близнюки\add* ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився
+\v 12 не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому».\f + \fr 9:12 \ft \+xt Див. Бут. 25:23\+xt*.\f*
+\v 13 Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».\f + \fr 9:13 \ft \+xt Див. Мал. 1:2-3\+xt*.\f*
+\p
+\v 14 Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні!
+\v 15 Бо Він каже Мойсеєві:
+\q1 «Я помилую того, кого хочу помилувати,
+\q2 і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись».\f + \fr 9:15 \ft \+xt Див. Вих. 33:17\+xt*.\f*
+\m
+\v 16 Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості.
+\v 17 Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб імʼя Моє звіщалося по всій землі».\f + \fr 9:17 \ft \+xt Див. Вих. 9:16\+xt*.\f*
+\v 18 Отже, \add Бог\add* милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим.
+\p
+\v 19 Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?»
+\v 20 Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?»\f + \fr 9:20 \ft \+xt Див. Іс. 29:16; 45:9\+xt*.\f*
+\v 21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного?
+\p
+\v 22 А що, коли Бог, бажаючи проявити \add Свій\add* гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення,
+\v 23 щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, –
+\v 24 нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників?
+\v 25 Як сказав у Осії:
+\q1 «Я назву Моїм народом не Мій народ
+\q2 і нелюбу – улюбленою»,\f + \fr 9:25 \ft \+xt Див. Ос. 2:23\+xt*.\f*
+\m
+\v 26 а також:
+\q1 «Там, де їм було сказано:
+\q2 „Ви не Мій народ“,
+\q2 їх будуть називати синами живого Бога».\f + \fr 9:26 \ft \+xt Див. Ос. 1:10\+xt*.\f*
+\m
+\v 27 Ісая проголошує про Ізраїль:
+\q1 «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску,
+\q2 врятований буде лише залишок.
+\q1
+\v 28 Бо Господь швидко та остаточно
+\q2 виконає Своє Слово на землі».\f + \fr 9:28 \ft \+xt Див. Іс. 10:22-23\+xt*.\f*
+\m
+\v 29 І як сказав Ісая раніше:
+\q1 «Якби Господь Воїнств
+\q2 не залишив нам нащадка,
+\q1 ми б стали як Содом
+\q2 й були б подібні до Гоморри».\f + \fr 9:29 \ft \+xt Див. Іс. 1:9\+xt*.\f*
+\s1 Невіра Ізраїлю
+\p
+\v 30 Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри.
+\v 31 А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього.
+\v 32 Чому? Тому що вони \add шукали\add* не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання.
+\v 33 Як написано:
+\q1 «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання
+\q2 і Скелю падіння,
+\q2 і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».\f + \fr 9:33 \ft \+xt Див. Іс. 8:14; 28:16\+xt*.\f*
+\c 10
+\p
+\v 1 Брати, бажання мого серця й молитва до Бога за \add ізраїльтян\add* – про їхнє спасіння.
+\v 2 Бо я свідчу їм, що вони ревно ставляться до Бога, але без належного пізнання.
+\v 3 Оскільки, не знаючи Божої праведності й намагаючись встановити власну, вони не підкорилися Божій праведності.
+\v 4 Бо Христос є метою Закону\f + \fr 10:4 \ft Або: \fqa Бо Христос є завершенням Закону.\f* для виправдання кожного, хто вірить.
+\p
+\v 5 Мойсей пише про праведність від Закону: «Людина, яка виконуватиме його настанови, буде жити ними».\f + \fr 10:5 \ft \+xt Див. Лев. 18:5\+xt*.\f*
+\v 6 Але про праведність від віри говорить: «Не кажи у своєму серці: „Хто зійде на небо?“\f + \fr 10:6 \ft \+xt Див. Повт. 30:12\+xt*.\f* (щоб привести Христа додолу)
+\v 7 або „Хто зійде в безодню?“\f + \fr 10:7 \ft \+xt Див. Повт. 30:13\+xt*.\f* (щоб Христа воскресити з мертвих)».
+\v 8 Але що каже \add Писання\add*?
+\q1 «Слово біля тебе,
+\q2 у твоїх устах і у твоєму серці».\f + \fr 10:8 \ft \+xt Див. Повт. 30:14\+xt*.\f*
+\p Це слова віри, яку ми проповідуємо.
+\v 9 Якщо ти визнаєш устами, що Ісус є Господом, і повіриш своїм серцем, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш спасенний.
+\v 10 Бо серцем віримо для виправдання, а устами проголошуємо для спасіння.
+\v 11 Як говорить Святе Письмо: «Кожен, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».\f + \fr 10:11 \ft \+xt Див. Іс. 28:16\+xt*.\f*
+\v 12 Адже немає різниці між юдеєм та язичником: Той Самий Господь над усіма, щедро благословляє всіх, хто кличе Його,
+\v 13 бо «кожний, хто прикличе імʼя Господнє, буде спасенний».\f + \fr 10:13 \ft \+xt Див. Йоїл. 2:32\+xt*.\f*
+\p
+\v 14 Але як зможуть покликати Того, у Кого не повірили? І як зможуть повірити в Того, про Кого не чули? І як зможуть почути без проповідника?
+\v 15 І як будуть проповідувати, якщо їх не буде послано? Як написано: «Які гарні ноги тих, хто приносить Добру Звістку!»\f + \fr 10:15 \ft \+xt Див. Іс. 52:7\+xt*.\f*
+\p
+\v 16 Однак не всі сприйняли Добру Звістку. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив почутому від нас?»\f + \fr 10:16 \ft \+xt Див. Іс. 53:1\+xt*.\f*
+\v 17 Тож віра приходить від слухання, а слухання – через Слово Христа.
+\v 18 Але я запитую: невже вони не чули? Навпаки!
+\q1 «По всій землі розходиться їхній голос,
+\q2 і до краю всесвіту – їхні слова».\f + \fr 10:18 \ft \+xt Див. Пс. 18:5\+xt*.\f*
+\m
+\v 19 Ще раз запитую: хіба Ізраїль не знав? Першим говорить Мойсей:
+\q1 «Я спонукаю вас до ревнощів через тих, хто не є народом;
+\q2 через народ, який не має розуміння, роздратую вас».\f + \fr 10:19 \ft \+xt Див. Повт. 32:21\+xt*.\f*
+\m
+\v 20 А Ісая сміливо каже:
+\q1 «Мене знайшли ті, хто не шукав;
+\q2 Я відкрив Себе тим, хто не питав про Мене».\f + \fr 10:20 \ft \+xt Див. Іс. 65:1\+xt*.\f*
+\m
+\v 21 А про Ізраїль він каже:
+\q1 «Цілий день Я простягав Свої руки
+\q2 до непокірного й впертого народу».\f + \fr 10:21 \ft \+xt Див. Іс. 65:2\+xt*.\f*
+\c 11
+\s1 Останок Ізраїля
+\p
+\v 1 Я запитую тоді: чи Бог відкинув Свій народ? Зовсім ні! Адже я сам ізраїльтянин, нащадок Авраама з роду Веніаміна.
+\v 2 Бог не відкинув Свого народу, який Він знав заздалегідь. Невже ви не знаєте, що пише Писання про те, як Ілля скаржився Богові на Ізраїль?
+\v 3 «Господи, вони вбили Твоїх пророків і зруйнували Твої жертовники. Я єдиний, хто залишився, і вони намагаються вбити мене».\f + \fr 11:3 \ft \+xt Див. 1 Цар. 19:10, 14\+xt*.\f*
+\v 4 І що ж йому відповів Бог? «Я зберіг для Себе сім тисяч мужів, які не схилили колін перед Ваалом».\f + \fr 11:4 \ft \+xt Див. 1 Цар. 19:18\+xt*.\f*
+\v 5 Так само й тепер є останок, обраний благодаттю.
+\v 6 І якщо благодаттю, то не за ділами, інакше благодать уже не була би благодаттю.
+\p
+\v 7 І що ж? Того, чого так наполегливо прагнув народ Ізраїлю, він не отримав, але отримали обрані, а інші закамʼяніли,
+\v 8 як написано:
+\q1 «Бог дав їм дух затьмарення,
+\q2 щоб очі не бачили
+\q2 й вуха не чули,
+\q1 аж до цього дня».\f + \fr 11:8 \ft \+xt Див. Повт. 29:4; Іс. 29:10\+xt*.\f*
+\m
+\v 9 А Давид каже:
+\q1 «Нехай трапеза їхня стане для них пасткою та приманкою
+\q2 на спотикання й на відплату для них.
+\q1
+\v 10 Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили,
+\q2 і нехай їхні спини будуть зігнуті назавжди».\f + \fr 11:10 \ft \+xt Див. Пс. 68:23-24\+xt*.\f*
+\s1 Спасіння язичників
+\p
+\v 11 Тож я запитую: чи вони спіткнулися, щоб упасти? Зовсім ні! Швидше через їхнє падіння спасіння прийшло до язичників, щоб спонукати їх до ревнощів.
+\v 12 Але якщо їхнє падіння є багатством для світу, а їхня втрата є багатством для язичників, то наскільки більші багатства принесе їхня повнота!
+\p
+\v 13 Звертаюся до вас, язичників, оскільки я, апостол язичників, звеличую своє служіння
+\v 14 у надії, що викличу ревнощі в моїх рідних, щоб рятувати декого з них.
+\v 15 Бо якщо їхнє відторгнення \add принесло\add* світові примирення, \add то що принесе\add* їхнє прийняття, як не воскресіння з мертвих?
+\v 16 Якщо закваска\f + \fr 11:16 \ft Буквально: \fqa Первісток.\f* свята, то й все тісто \add святе\add*; якщо корінь святий, то й гілки \add святі\add*.
+\p
+\v 17 Якщо ж деякі гілки були відламані, а ти, дика оливко, була прищеплена серед них і тепер стала живитися з кореня та соку оливкового дерева,
+\v 18 не вихваляйся перед гілками. Якщо ж вихваляєшся, \add то памʼятай, що\add* не ти підтримуєш корінь, але корінь підтримує тебе.
+\v 19 Отже, скажеш: «Гілки були відламані, щоб я був прищеплений».
+\v 20 Добре. Але вони були відламані через невіру, а ти тримаєшся завдяки вірі. Не будь нахабним, але май страх.
+\v 21 Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, Він не пощадить і тебе.
+\p
+\v 22 Отже, зважай на доброту й суворість Бога: суворість до тих, хто відпав, але доброту до тебе, за умови, що ти залишишся в Його доброті. Інакше Він і тебе відріже.
+\v 23 І якщо вони не залишатимуться в невірі, то будуть прищеплені, адже Бог має силу їх знову прищепити.
+\v 24 Бо якщо ти, відрізаний від дикого за своєю природою оливкового дерева, всупереч природі був прищеплений до доброго оливкового дерева, то наскільки легше ці природні гілки будуть прищеплені до власного оливкового дерева!
+\s1 Ізраїль буде спасенний
+\p
+\v 25 Брати, щоб ви не вважали себе розумнішими, ніж ви є, я не хочу залишити вас у невіданні щодо цієї таємниці: зачерствіння спало на частину Ізраїлю, і так буде, поки не увійде повна \add кількість\add* язичників,
+\v 26 і таким чином увесь Ізраїль буде спасенний. Як написано:
+\q1 «Визволитель прийде із Сіону;
+\q2 Він відверне безбожність від Якова.
+\q1
+\v 27 І це Мій Завіт із ними,
+\q2 коли Я усуну їхні гріхи».\f + \fr 11:27 \ft \+xt Див. Іс. 59:20-21; 27:9; Єр. 31:33-34\+xt*.\f*
+\p
+\v 28 Щодо Доброї Звістки, то вони вороги задля вас, але щодо обрання, то вони улюблені через праотців,
+\v 29 адже Божі дари та Його покликання непохитні.
+\v 30 Так само як ви колись були неслухняні Богові, але тепер отримали милість через їхню непокірність,
+\v 31 так і вони нині стали непокірними, щоб через милосердя Боже до вас і вони могли отримати милість.
+\v 32 Адже Бог замкнув усіх у непокору, щоб помилувати всіх.
+\s1 Прославлення Бога
+\q1
+\v 33 О, глибино багатства, мудрості й знання Бога!
+\q2 Які незбагненні Його суди
+\q2 й недосліджені шляхи Його!
+\q1
+\v 34 «Хто пізнав задум Господа?
+\q2 Або хто був Його радником?»\f + \fr 11:34 \ft \+xt Див. Іс. 40:13\+xt*.\f*
+\q1
+\v 35 «Хто колись дав щось Богові,
+\q2 щоб Він мусив повернути?»\f + \fr 11:35 \ft \+xt Див. Йов 41:11\+xt*.\f*
+\q1
+\v 36 Адже все від Нього, через Нього й для Нього.
+\q2 Йому слава навіки! Амінь.
+\c 12
+\s1 Жива жертва
+\p
+\v 1 Тому я закликаю вас, брати, заради милості Божої принесіть свої тіла як живу, святу й приємну Богові жертву. \add Це буде\add* ваше духовне служіння.
+\v 2 Не підлаштовуйтесь під цей світ, але перемінюйтеся, оновлюючи ваш розум, щоб ви могли пізнати, що воля Божа добра, приємна й досконала.
+\p
+\v 3 Через дану мені благодать я кажу кожному з вас: не будьте зарозумілі, а судіть про себе розумно, відповідно до віри, яку Бог розподілив кожному з вас.
+\v 4 Бо як одне тіло складається з багатьох частин і всі вони не мають однакової ролі,
+\v 5 так і ми, хоч нас і багато, утворюємо одне тіло в Христі, і кожен є частиною тіла одне одного.
+\v 6 Ми маємо різні дари згідно з наданою нам благодаттю. Якщо \add хтось має дар\add* пророкувати, \add хай пророкує\add* відповідно до віри,
+\v 7 якщо \add хтось має дар\add* служіння, \add хай\add* служить, якщо \add дар\add* навчати, \add хай\add* навчає,
+\v 8 якщо \add дар\add* підбадьорювати, \add хай\add* підбадьорює, якщо \add дар\add* допомагати, \add хай\add* допомагає зі щирістю; якщо \add дар\add* керівництва, \add хай робить це\add* старанно, якщо \add дар\add* виявляти милосердя, \add хай робить це\add* з радістю.
+\s1 Любов у дії
+\p
+\v 9 Нехай ваша любов буде щирою. Ненавидьте зло, тримайтеся добра.
+\v 10 Любіть одне одного по-братерськи. Шануйте одне одного більше, ніж самих себе.
+\v 11 У старанності не лінуйтеся, палайте духом, служачи Господеві.
+\v 12 Будьте радісними в надії, терплячими в скорботі та відданими в молитві.
+\v 13 Допомагайте святим у їхніх потребах. Прагніть завжди виявляти гостинність.
+\p
+\v 14 Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте.
+\v 15 Радійте з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче.
+\v 16 Живіть у порозумінні одне з одним. Не будьте зарозумілі, але наслідуйте покірних. Не будьте мудрими у власних очах.
+\p
+\v 17 Не відплачуйте нікому злом за зло. Дбайте про те, що є добрим в очах усіх людей.
+\v 18 Якщо можливо, наскільки це залежить від вас, живіть у мирі з усіма людьми.
+\v 19 Улюблені, не мстіть за себе, але залиште місце для \add Божого\add* гніву, бо написано: «Мені належить помста і відплата»,\f + \fr 12:19 \ft \+xt Див. Повт. 32:35\+xt*.\f* – каже Господь.
+\v 20 Тож:
+\q1 «Якщо твій ненависник голодний, нагодуй його хлібом;
+\q2 а якщо він спраглий, то дай йому напитися.
+\q1 Адже так ти збереш йому розжарене вугілля на голову».\f + \fr 12:20 \ft \+xt Див. Пр. 25:21-22\+xt*.\f*
+\m
+\v 21 Не дозволь злу перемогти тебе, але зло перемагай добром.
+\c 13
+\s1 Послух правителям
+\p
+\v 1 Кожна людина нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади, крім тієї, яку встановив Бог. \add Влади\add*, які існують, були встановлені Богом.
+\v 2 Отже, той, хто противиться владі, противиться Божому порядку, а ті, хто противиться, накликають на себе суд.
+\v 3 Адже правителі не страшні для тих, хто чинить добрі діла, а для тих, хто чинить зло. Хочеш не боятися влади? Тоді роби те, що добре, й отримаєш похвалу від неї.
+\v 4 Бо \add правитель\add* – це служитель Бога тобі на добро. Але якщо будеш чинити зло, бійся, бо недаремно він носить меч. Він слуга Божий, месник, який приносить покарання тому, хто чинить зло.
+\v 5 Отже, потрібно підкорятися не лише через \add страх його\add* гніву, але й через сумління.
+\p
+\v 6 Тому ви й платите податки, бо \add влада\add* – Божі слуги, які постійно зайняті своїми обовʼязками.
+\v 7 Віддайте всім належне: кому податок – податок, кому мито – мито, кому повагу – повагу, кому пошану – пошану.
+\s1 Любов до братів
+\p
+\v 8 Нікому нічого не будьте винні, окрім взаємної любові, бо хто любить іншого, той виконав Закон.
+\v 9 Адже заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не бажай»\f + \fr 13:9 \ft \+xt Див. Вих. 20:13-15, 17; Повт. 5:17-19, 21\+xt*.\f* і будь-яка інша заповідь містяться в цьому слові: «Люби ближнього свого, як самого себе».\f + \fr 13:9 \ft \+xt Див. Лев. 19:18\+xt*.\f*
+\v 10 Любов не чинить ближньому зла. Тому любов – це і є виконання Закону.
+\s1 День повернення Христа близько
+\p
+\v 11 Тим більше ви знаєте, \add який це\add* час, що вже настала пора прокинутися від сну, бо наше спасіння ближче зараз, ніж коли ми повірили.
+\v 12 Ніч майже закінчилася, і наближається день. Тож відкиньмо діла темряви й зодягнімось у зброю світла.
+\v 13 Поводьмося пристойно, як удень, не в гульні та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварках та заздрощах.
+\v 14 Але зодягніться в Господа Ісуса Христа і турботу про тіло не перетворюйте в пристрасть.
+\c 14
+\s1 Слабкі й сильні
+\p
+\v 1 Щиро приймайте слабкого у вірі, без суперечок про спірні думки.
+\v 2 Один вірить, що можна їсти все, а інший, слабкий у вірі, їсть лише овочі.
+\v 3 Той, хто їсть \add усе без розбору\add*, не повинен зневажати того, хто не їсть, а той, хто не їсть \add усього\add*, не повинен судити того, хто їсть, адже Бог його прийняв.
+\v 4 Хто ти, щоб судити чужого слугу? Його господар \add вирішує\add*, стоїть він чи падає. Але він буде стояти, бо Господь здатний підтримати його.
+\p
+\v 5 Хтось вважає один день важливішим від іншого, а хтось вважає всі дні \add однаковими\add*. Нехай кожний тримається свого переконання.
+\v 6 Хто вважає один день \add особливим\add*, робить це для Господа. Хто їсть мʼясо, той робить це для Господа, бо дякує Богові; і хто не їсть, той теж робить це для Господа й дякує Богові.
+\v 7 Бо ніхто з нас не живе для себе й ніхто з нас не помирає для себе.
+\v 8 Якщо ми живемо, живемо для Господа, і якщо вмираємо, вмираємо для Господа. Отже, чи живемо, чи вмираємо, ми належимо Господеві.
+\v 9 Бо саме для цього Христос помер і воскрес, щоб бути Господом як мертвих, так і живих.
+\p
+\v 10 Тоді чому ти осуджуєш свого брата? Або чому ти зневажаєш свого брата? Адже всі ми будемо стояти перед судом Божим.
+\v 11 Бо написано:
+\q1 «Як Я живу, – промовляє Господь, –
+\q1 так кожне коліно схилиться переді Мною
+\q2 і кожен язик визнає Бога».\f + \fr 14:11 \ft \+xt Див. Іс. 45:23\+xt*.\f*
+\m
+\v 12 Тож кожен із нас відповідатиме за себе перед Богом.
+\p
+\v 13 Тому не будемо осуджувати одне одного. Краще постановіть не ставити жодної перешкоди чи спокуси братові.
+\v 14 Я знаю й повністю переконаний у Господі Ісусі, що нічого не є нечистим саме по собі. Але якщо хтось вважає щось нечистим, то для того це нечисте.
+\v 15 Якщо твій брат засмучений через твою їжу, то ти більше не дієш по любові. Не знищуй своєю їжею того, за кого помер Христос.
+\v 16 Не \add допускайте\add*, щоб зневажалося те добре, що у вас є.
+\v 17 Бо Царство Боже – це не їжа та пиття, а праведність, мир та радість у Святому Дусі,
+\v 18 бо кожен, хто служить Христу таким чином, той до вподоби Богові й шанований людьми.
+\p
+\v 19 Отже, дбаймо про те, що веде до миру та взаємного збудування.
+\v 20 Не руйнуйте Божого діла заради їжі. Уся їжа чиста, але погано, якщо людина їсть так, що спричиняє цим комусь спотикання.
+\v 21 Краще не їсти мʼяса, не пити вина й не робити чогось, через що брат твій спотикається, спокушається чи слабне.
+\p
+\v 22 Отже, віру, яку ти маєш, зберігай між собою і Богом. Блаженний той, хто не засуджує себе за власне рішення.
+\v 23 Але хто має сумніви, коли їсть, той вже засуджений, бо \add поводиться\add* не відповідно до віри, а все, що не від віри, – це гріх.\f + \fr 14:23 \ft Після цього вірша деякі рукописи містять текст – \+xt 16:25-27\+xt*.\f*
+\c 15
+\p
+\v 1 Ми, сильні, повинні нести немочі слабких, а не собі \add лише\add* догоджати.
+\v 2 Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро, для \add духовного\add* збудування.
+\v 3 Бо і Христос не догоджав Собі, але, як написано: «Зневага тих, хто ганьбить Тебе, впала на Мене».\f + \fr 15:3 \ft \+xt Див. Пс. 68:10\+xt*.\f*
+\v 4 Усе, що було написано в минулому, написано для нашого навчання, щоб через терпіння та підбадьорення, яке дає Писання, ми мали надію.
+\p
+\v 5 Нехай Бог, Який дарує терпіння та підбадьорення, дарує вам бути однодумними між собою, за прикладом Ісуса Христа,
+\v 6 щоб ви однією думкою й одним голосом прославили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.
+\p
+\v 7 Тож приймайте одне одного так само, як Христос прийняв вас до слави Божої.
+\v 8 Бо я кажу вам: Христос став слугою обрізання для Божої істини, щоб підтвердити обітниці, дані патріархам,
+\v 9 і щоб язичники прославили Бога за Його милість. Як написано:
+\q1 «За це я славитиму Тебе серед народів, Господи,
+\q2 та імені Твоєму співатиму \add хвалу\add*».\f + \fr 15:9 \ft \+xt Див. 2 Сам. 22:50; Пс. 17:50\+xt*.\f*
+\m
+\v 10 І ще сказано:
+\q1 «Радійте, язичники, з Його народом!»\f + \fr 15:10 \ft \+xt Див. Повт. 32:43\+xt*.\f*
+\m
+\v 11 І знов:
+\q1 «Славте Господа, усі народи!
+\q2 Хваліть Його, усі племена!»\f + \fr 15:11 \ft \+xt Див. Пс. 116:1\+xt*.\f*
+\m
+\v 12 І знов Ісая каже:
+\q1 «Прийде Корінь Єссея
+\q2 і стане панувати над народами,
+\q2 на Нього народи покладуть усю надію».\f + \fr 15:12 \ft \+xt Див. Іс. 11:10\+xt*.\f*
+\p
+\v 13 Нехай Бог надії наповнить вас усією радістю й миром у вірі, щоб ви силою Святого Духа були наповнені надією.
+\s1 Павло – апостол язичників
+\p
+\v 14 Я переконаний, брати мої, що ви самі сповнені добра, наповнені всяким знанням і можете навчити одне одного.
+\v 15 І все ж я написав вам, подекуди сміливіше, щоб нагадати вам про деякі речі через дану мені Богом благодать
+\v 16 бути служителем Ісуса Христа для язичників, виконувати священницьке служіння й проголошувати Добру Звістку Божу, щоб язичники стали приношенням жертовним, приємним та освяченим Святим Духом.
+\p
+\v 17 Отже, я маю, чим похвалитися в Ісусі Христі щодо служіння Богові.
+\v 18 Я б не наважився говорити ні про що, крім того, що Христос зробив через мене, – словом і ділом, – щоб привести язичників до послуху перед Богом через мої слова та вчинки,
+\v 19 а також силою ознак та чудес і силою Божого Духа. Отже, з Єрусалима й повсюди аж до Іллірика я повністю проголосив Добру Звістку Христа.
+\v 20 Моєю метою завжди було проповідувати Добру Звістку там, де Христос не був відомий, щоб не будувати на основі, закладеній кимось іншим,
+\v 21 як і написано:
+\q1 «Ті, кому про Нього не казали, побачать,
+\q2 і ті, хто не чув, зрозуміють».\f + \fr 15:21 \ft \+xt Див. Іс. 52:15\+xt*.\f*
+\m
+\v 22 Тому я неодноразово стикався з перешкодами на шляху до вас.
+\s1 Місіонерські плани Павла відвідати Рим
+\p
+\v 23 Але тепер, не маючи більше \add такого\add* місця в цих землях,\f + \fr 15:23 \ft Павло має на увазі місця, де ще не проповідувалась Добра Звістка.\f* я вже кілька років прагну відвідати вас.
+\v 24 Я планую зробити це, коли вирушу до Іспанії, і сподіваюся побачити вас під час проїзду, щоб ви допомогли мені в моїй подорожі туди, після того, як я деякий час насолоджуватимусь вашим товариством.
+\v 25 Однак тепер я їду до Єрусалима, щоб послужити там святим,
+\v 26 бо Македонія та Ахая були раді зібрати деяку пожертву для бідних серед святих в Єрусалимі.
+\v 27 Вони були раді це зробити, адже були їхніми боржниками. Як юдеї поділилися духовними благами з язичниками, так і язичники зобовʼязані послужити їм матеріально.
+\v 28 Отже, коли я це владнаю й переконаюся, що вони отримали цей дар, то вирушу в Іспанію й дорогою відвідаю вас.
+\v 29 Я знаю, що коли я прийду до вас, то прийду в повноті благословення Христа.
+\p
+\v 30 Я закликаю вас, брати, через Господа нашого Ісуса Христа й через любов Духа, щоб ви разом зі мною молилися за мене до Бога,
+\v 31 щоб я був врятований від невіруючих в Юдеї і щоб моє служіння в Єрусалимі було до вподоби святим;
+\v 32 щоб я з радістю прийшов до вас, якщо на те воля Божа, і відпочив разом із вами.
+\v 33 Нехай Бог миру буде з усіма вами. Амінь.
+\c 16
+\s1 Особисті привітання
+\p
+\v 1 Я представляю вам нашу сестру Фіву, служницю церкви в Кенхреях.
+\v 2 Прийміть її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй у всьому, у чому вона матиме потребу, бо вона була помічницею багатьом і мені також.
+\p
+\v 3 Привітайте Прискіллу та Акилу, моїх співпрацівників у Христі Ісусі.
+\v 4 Вони готові були покласти свої голови заради мене. Не тільки я їм дякую, але й усі церкви язичників.
+\p
+\v 5 Привітайте також церкву, яка збирається в їхньому домі.
+\p Привітайте мого улюбленого \add друга\add* Епенета, який першим навернувся до Христа в Азії.
+\p
+\v 6 Привітайте Марію, яка багато працювала для вас.
+\p
+\v 7 Привітайте Андроніка та Юнію, моїх родичів, які були зі мною у вʼязниці. Їх поважають серед апостолів, і вони раніше за мене увірували в Христа.
+\p
+\v 8 Привітайте Амплія, мого улюбленого \add друга\add* в Господі.
+\p
+\v 9 Вітайте Урбана, який працював разом зі мною в Христі, \add а також\add* і мого улюбленого \add друга\add* Стахія.
+\p
+\v 10 Привітайте Апеллеса, чия вірність у Христі витримала випробування.
+\p Привітайте тих, хто належить до дому Аристовула.
+\p
+\v 11 Привітайте Іродіона, мого родича.
+\p Привітайте тих із дому Наркіса, хто в Господі.
+\p
+\v 12 Привітайте Трифену та Трифосу, які наполегливо працюють у Господі.
+\p Привітайте мою улюблену Персиду, яка багато працювала в Господі.
+\p
+\v 13 Привітайте Руфа, обраного в Господі, і його матір, яка й мені була матірʼю.
+\p
+\v 14 Привітайте Асинкрита, Флегона, Гермеса, Патрова, Гермаса та інших братів, які знаходяться з ними.
+\p
+\v 15 Привітайте Філолога, Юлію, Нірея та його сестру, Олімпа та всіх святих, які з ними.
+\p
+\v 16 Вітайте одне одного святим поцілунком.
+\p Усі Христові церкви вітають вас.
+\p
+\v 17 Я закликаю вас, брати, остерігайтеся тих, хто спричиняє розбіжності й ставить на вашому шляху перешкоди, що суперечать вченню, яке ви прийняли. Уникайте їх.
+\v 18 Бо такі люди служать не нашому Господу Христу, а власному череву, і через своє красномовство й лестощі вони обманюють серця невинних.
+\v 19 Усі чули про ваш послух, тому я радію за вас, але хочу, щоб ви були мудрими в тому, що добре, і невинними в тому, що зле.
+\p
+\v 20 Бог миру незабаром розчавить сатану під вашими ногами.
+\p Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами.
+\p
+\v 21 Тимофій, з яким працюємо разом, надсилає вам привітання, як і Луцій, Ясон та Сосипатр, мої родичі.
+\p
+\v 22 Я, Терцій, що записав цього листа, теж вітаю вас у Господі.
+\p
+\v 23 Гай, який гостинно приймає мене та всю церкву, надсилає вам привітання.
+\p Ераст, міський скарбник, і наш брат Квартус також надсилають вам привітання.
+\v 24 Благодать нашого Господа Ісуса Христа нехай буде з усіма вами! Амінь.\f + \fr 16:24 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
+\b
+\s1 Закінчення листа
+\p
+\v 25 Тому, Хто здатний зміцнити вас відповідно до моєї Доброї Звістки та проповіді Ісуса Христа, згідно з відкриттям таємниці, прихованої споконвіку,
+\v 26 але тепер за наказом вічного Бога відкритої усім народам через Писання пророків, на послух вірі;
+\v 27 єдиному мудрому Богові через Ісуса Христа слава навіки! Амінь.

47-1CO.usfm

@@ -0,0 +1,630 @@
+\id 1CO - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h 1 Коринфян
+\toc1 Перше послання до Коринфян
+\toc2 1 Коринфян
+\toc3 1 Кор.
+\mt1 Перше послання до Коринфян
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, покликаний з волі Божої бути апостолом Христа Ісуса, і брат Состен.
+\b
+\p
+\v 2 Церкві Божій в Коринфі, тим, хто освячений у Христі Ісусі та покликаний бути Його святим \add народом\add*, разом з усіма, хто призиває в будь-якому місці імʼя нашого Господа Ісуса Христа – \add Господа\add* їхнього й нашого.
+\b
+\p
+\v 3 Благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і від Господа Ісуса Христа.
+\b
+\s1 Подяка
+\p
+\v 4 Я завжди дякую моєму Богові за вас і за Його благодать, надану вам у Христі Ісусі.
+\v 5 Бо в Ньому ви збагатились у всьому: і в усякому слові, і в усякому знанні,
+\v 6 оскільки свідчення про Христа підтвердилося у вас.
+\v 7 Тож вам, що очікуєте зʼявлення нашого Господа Ісуса Христа, не бракує жодного дару благодаті.
+\v 8 Він зміцнить вас до кінця, \add щоб ви були\add* невинними в День нашого Господа Ісуса Христа.
+\v 9 Вірний Бог, через Якого ви покликані до спільності з Його Сином Ісусом Христом, нашим Господом.
+\s1 Розбіжності в церкві
+\p
+\v 10 Закликаю вас, брати, іменем нашого Господа Ісуса Христа, щоб ви всі говорили одне й щоб не було між вами розділень, натомість майте цілковиту єдність у думках і розумінні.
+\v 11 Адже, брати мої, \add люди\add* Хлої доповіли мені, що між вами існують сварки.
+\v 12 Я маю на увазі, що одні з вас кажуть: «Я – Павла!», інші: «Я – Аполлоса!», ще інші: «Я – Кифи!\f + \fr 1:12 \ft Тобто Петра.\f*» або: «Я – Христа!»
+\p
+\v 13 Невже Христос поділений? Чи, може, Павло був розіпʼятий за вас? Чи, може, ви в імʼя Павла були хрещені?
+\v 14 Я дякую Богові за те, що не хрестив жодного з вас, окрім Криспа та Гая,
+\v 15 щоб ніхто не сказав, що ви були хрещені в моє імʼя.
+\v 16 \add Щоправда,\add* я охрестив і дім Стефана, але не знаю, чи хрестив я ще когось іншого.
+\v 17 Бо Христос послав мене не хрестити, а звіщати Добру Звістку, причому не мудрістю красномовства, щоб хрест Христа не був позбавлений \add своєї сили\add*.
+\s1 Розіпʼятий Христос – сила та мудрість Бога
+\p
+\v 18 Адже звістка хреста\f + \fr 1:18 \ft Або: \fqa слово про хрест.\f* – це безумство для тих, хто гине, але для нас, спасенних, – це Божа сила.
+\v 19 Бо написано:
+\q1 «Я знищу мудрість мудрих
+\q2 та відкину розум розумних»\f + \fr 1:19 \ft \+xt Див. Іс. 29:14\+xt*.\f*.
+\p
+\v 20 Де мудрець? Де книжник? Де мислитель цього віку? Хіба Бог не обернув на безумство мудрість світу?
+\v 21 Оскільки за великою мудрістю Бога світ, незважаючи на всю \add свою\add* мудрість, так і не зміг пізнати Бога, \add то\add* до вподоби було Богу спасти тих, хто вірить, через безумство проповіді \add Доброї Звістки\add*.
+\v 22 Бо юдеї вимагають знаків, греки шукають мудрості,
+\v 23 а ми проповідуємо розіпʼятого Христа – камінь спотикання для юдеїв і безумство для язичників.
+\v 24 Але для покликаних – чи то юдеїв, чи то греків – Христос є силою та мудрістю Бога.
+\v 25 Адже Боже безумство мудріше від людей і Божа слабкість сильніша від людей.
+\p
+\v 26 Брати, зверніть увагу на ваше покликання: \add серед вас\add* небагато по-людському мудрих\f + \fr 1:26 \ft Буквально: \fqa мудрих за тілом.\f*, небагато сильних, небагато вельможних.
+\v 27 Але Бог обрав безумне світу, щоб осоромити мудрих, і Бог обрав слабке світу, щоб осоромити сильних.
+\v 28 Бог обрав низьке та зневажене світу, те, чого \add ніби\add* не існує, аби скасувати те, що існує,
+\v 29 щоб жодна людина не вихвалялася перед Богом.
+\v 30 Завдяки Йому ви знаходитесь у Христі Ісусі, Який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, святістю та відкупленням,
+\v 31 адже написано: «Той, хто вихваляється, нехай вихваляється в Господі»\f + \fr 1:31 \ft \+xt Див. Єр. 9:24\+xt*.\f*.
+\c 2
+\s1 Звіщання розіпʼятого Христа
+\p
+\v 1 Так і я, брати, прибувши до вас, не прийшов звіщати Божу таємницю майстерністю слова або мудрістю,
+\v 2 адже я вирішив не знати серед вас нічого, окрім Ісуса Христа, і то Його розіпʼятого.
+\v 3 Я перебував серед вас у слабкості, у страху та у великому тремтінні.
+\v 4 Моє слово та моя проповідь не \add полягали\add* в переконливих словах мудрості, а в прояві Духа та сили,
+\v 5 щоб ваша віра \add ґрунтувалася\add* не на мудрості людей, а на силі Бога.
+\s1 Мудрість через Божого Духа
+\p
+\v 6 Усе ж таки ми говоримо про мудрість між довершеними, а не про мудрість цього віку й не про керівників цього віку, які проходять.
+\v 7 Ми говоримо про Божу мудрість, заховану в таємниці, яку Бог заздалегідь призначив для нашої слави перед віками.
+\v 8 І цієї мудрості не пізнав жоден із правителів цього віку, бо якби пізнали, то не розіпʼяли б Господа слави.
+\v 9 Але як написано:
+\q1 «Око не бачило,
+\q2 та вухо не чуло,
+\q1 і до серця людського не підіймалося те,\f + \fr 2:9 \ft \+xt Див. Іс. 64:4\+xt*.\f*
+\q2 що Бог приготував тим, хто любить Його».
+\p
+\v 10 А нам Бог відкрив це через Духа. Адже Дух усе досліджує\f + \fr 2:10 \ft Або: \fqa перевіряє.\f*, навіть Божі глибини.
+\v 11 І дійсно, хто знає те, що є в людині, як не людський дух, який є в ній? Так само ніхто не знає те, що є в Бозі, окрім Божого Духа.
+\v 12 Ми ж не маємо духа світу, але Духа від Бога, щоб знати те, що дароване нам Богом.
+\v 13 І говоримо про це не словами, яких навчає людська мудрість, а \add словами,\add* вивченими в Дусі, пояснюючи духовне духовним.
+\v 14 А плотська людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство; і вона не може \add цього\add* пізнати, адже про це можна судити лише духовно.
+\v 15 Духовний судить усе, а його ніхто не судить.
+\v 16 Адже
+\q1 «Хто пізнав задум Господа,
+\q2 щоб порадити Йому?»\f + \fr 2:16 \ft \+xt Див. Іс. 40:13\+xt*.\f*
+\m Ми ж маємо розум Христа.
+\c 3
+\s1 Божі вірні служителі
+\p
+\v 1 Брати, навіть я не зміг говорити з вами як із духовними \add людьми\add*, а \add говорив\add* як із тілесними, як із немовлятами в Христі.
+\v 2 І годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли \add її їсти\add*. Та навіть зараз не можете,
+\v 3 оскільки ви ще досі тілесні. Адже якщо між вами ще є заздрість, сварки та розділення, то хіба ви не тілесні й не поводитесь, як \add інші\add* люди?
+\v 4 Ось коли хтось каже: «Я – Павла!», а інший: «Я – Аполлоса!», то хіба ви не поводитеся так, як \add інші\add* люди?
+\p
+\v 5 Адже хто такий Аполлос? Чи хто такий Павло? Служителі, через яких ви повірили, як кожному дав Господь.
+\v 6 Я посадив, Аполлос полив, але Бог зростив.
+\v 7 Тому ні той, хто садить, ні той, хто поливає, не є кимось, а лише Бог, Який зрощує.
+\v 8 Хто садить і хто поливає – одне, але кожен отримає нагороду згідно зі своєю працею.
+\v 9 Адже ми Божі працівники, а ви – Божа нива, Божа будівля.
+\p
+\v 10 За Божою благодаттю, даною мені, я, як мудрий будівельник, заклав основу, а інший будує на ній. Але нехай кожен дивиться уважно, як будує.
+\v 11 Адже ніхто не може закласти іншої основи замість вже закладеної, якою є Ісус Христос.
+\v 12 А якщо хтось будує на цій основі золотом, сріблом, дорогоцінним камінням, деревом, травою чи соломою,
+\v 13 то праця кожного стане явною: День \add Ісуса Христа\add*\f + \fr 3:13 \ft \+xt Див. 1 Кор. 1:8\+xt*.\f* \add все\add* прояснить, бо вогонь виявить усе й перевірить роботу кожного.
+\v 14 Якщо збудоване \add людиною\add* вистоїть, вона отримає нагороду,\f + \fr 3:14 \ft Буквально: \fqa Якщо діло, яку хтось збудував, залишиться, то він отримає оплату.\f*
+\v 15 а якщо її праця згорить, вона зазнає збитків, хоча сама буде спасенна, але наче крізь вогонь.
+\p
+\v 16 Чи не знаєте, що ви – Божий храм і Дух Бога проживає у вас?
+\v 17 Якщо хтось зруйнує Божий храм, то його зруйнує Бог, тому що Божий храм святий, а ним є ви.
+\p
+\v 18 Нехай ніхто не обманює себе! Якщо хтось із вас вважає себе мудрим у цьому віці, нехай стане безумним, щоб стати мудрим!
+\v 19 Адже мудрість цього світу – це безумство перед Богом. Бо написано: «Він ловить мудреців їхньою ж хитрістю»\f + \fr 3:19 \ft \+xt Див. Йов 5:13\+xt*.\f*.
+\v 20 І знову: «Господь знає думки мудрих, що вони – марнота»\f + \fr 3:20 \ft \+xt Див. Пс. 93:11\+xt*.\f*.
+\v 21 Отже, нехай ніхто не вихваляється людьми, бо вам належить усе:
+\v 22 чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє – усе ваше,
+\v 23 ви ж – Христові, а Христос – Божий.
+\c 4
+\s1 Служіння апостолів
+\p
+\v 1 Нехай люди сприймають нас як слуг Христа й управителів Божих таємниць.
+\v 2 А від управителів вимагається, щоб кожен був вірний\f + \fr 4:2 \ft Буквально: \fqa щоб були знайдені вірними.\f*.
+\v 3 І мене найменше хвилює те, як мене судитимете ви чи людський суд\f + \fr 4:3 \ft Буквально: \fqa людський день.\f*. Навіть більше, я й сам себе не осуджую.
+\v 4 Моє сумління чисте, але не через це я виправданий: Господь – Той, Хто судить мене.
+\v 5 Тому нічого не судіть передчасно, поки не прийде Господь, Який освітить заховане в темряві та покаже наміри сердець. Тоді кожен отримає свою похвалу від Бога.
+\p
+\v 6 Це, брати, я відніс до себе та Аполлоса задля вас, щоб від нас ви навчилися, \add що означає\add*: «Нічого понад те, що написано», аби ви не загордилися один перед одним.
+\v 7 Адже хто робить тебе особливим? Що ти маєш такого, чого б не отримав? І якщо ти це отримав, чому вихваляєшся, ніби не отримав?\f + \fr 4:7 \ft Або: \fqa Що ти маєш такого, чого тобі не подаровано? І якщо подаровано, чому вихваляєшся тим, ніби воно не подароване?\f*
+\v 8 Ви вже наситилися! Ви вже збагатилися! Ви почали царювати без нас! І хоч би дійсно почали царювати, щоб і ми царювали разом із вами!
+\v 9 Адже я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми \add в черзі\add*, як призначених для смерті \add на арені\add*, бо ми стали видовищем\f + \fr 4:9 \ft Або: \fqa театром.\f* для світу, ангелів та людей.
+\v 10 Ми безумні заради Христа, а ви ж мудреці в Христі! Ми слабкі, а ви сильні! Ви в пошані, а ми знеславлені!
+\v 11 І досі ми відчуваємо голод та спрагу, ходимо в лахмітті, зносимо побої, не маємо житла,
+\v 12 виснажуємося, працюючи важко своїми руками. Коли нас проклинають, ми благословляємо; нас переслідують, а ми терпимо;
+\v 13 коли нас ганьблять, ми підбадьорюємо. Ми стали наче сміття для світу, наче нечистоти для всіх дотепер.
+\p
+\v 14 Я пишу вам це не для того, щоб осоромити вас, а для того, щоб наставити як моїх любих дітей.
+\v 15 Навіть якби ви мали десять тисяч наставників, батьків у вас небагато. Адже я породив вас у Христі Ісусі через Добру Звістку.
+\v 16 Тож закликаю вас: станьте моїми послідовниками\f + \fr 4:16 \ft Буквально: \fqa наслідувачами.\f*!
+\v 17 Тому я послав вам Тимофія, мою улюблену та вірну дитину в Господі. Він нагадає вам мої шляхи в Христі Ісусі, так як я навчаю повсюди, у кожній церкві.
+\v 18 Деякі загордилися, наче б я не мав прийти до вас.
+\v 19 Але, якщо Господь забажає, я скоро прийду до вас і побачу не тільки слова, а й силу тих, що загордилися.
+\v 20 Адже Боже Царство не в слові, а в силі.
+\v 21 Чого бажаєте: щоб я прийшов до вас із палицею чи з любовʼю та духом лагідності?
+\c 5
+\s1 Суд над розпустою
+\p
+\v 1 Ходять чутки, що між вами \add чиниться\add* розпуста, та ще й така, якої \add немає\add* навіть серед язичників: хтось із вас живе з дружиною свого батька.
+\v 2 А ви загордилися замість того, щоб сумувати й усунути з-поміж вас того, хто вчинив таке?
+\v 3 Хоча я й відсутній тілом, \add але\add* присутній духом і вже осудив того, хто таке вчинив:
+\v 4 коли ви зберетеся разом в імʼя нашого Господа Ісуса Христа, в єдності з моїм духом та силою Господа нашого Ісуса,
+\v 5 передайте таку \add людину\add* сатані на знищення плоті, щоб його дух був врятований у День Господа.
+\p
+\v 6 Недобре ваше вихваляння! Чи ви не знаєте, що трохи закваски заквашує все тісто?
+\v 7 Позбудьтеся старої закваски, щоби бути новим тістом, без закваски\f + \fr 5:7 \ft Буквально: \fqa прісним.\f*, яким ви і є. Адже наша Пасха, Христос, був принесений у жертву.
+\v 8 Тому святкуймо не зі старою закваскою й не із закваскою розпусти й зла, а з опрісноками\f + \fr 5:8 \ft Коржі, спечені з прісного тіста, тобто без дріжджів.\f* щирості та істини.
+\p
+\v 9 Я писав вам у листі, щоб ви не звʼязувалися з розпусниками,
+\v 10 \add але\add* не взагалі з розпусниками цього світу, чи жадібними людьми, чи здирниками, чи ідолопоклонниками, інакше ви мали б вийти з цього світу.
+\v 11 Натомість я написав вам не звʼязуватися з тим, хто зветься братом, але є розпусником, жадібним до наживи, ідолопоклонником, наклепником, пʼяницею або шахраєм. З такою \add людиною\add* навіть не їжте!
+\p
+\v 12 Бо навіщо мені судити тих, хто зовні? Хіба ви не маєте судити тих, хто всередині?
+\v 13 Сторонніх же судитиме Бог. «Виженіть лихого з-поміж себе!»\f + \fr 5:13 \ft \+xt Див. Повт. 17:7; 19:19; 21:21; 22:21, 24; 24:7\+xt*.\f*
+\c 6
+\s1 Вирішення суперечок
+\p
+\v 1 Чи наважується хтось з-поміж вас, маючи суперечку з іншим, судитися в неправедних, а не у святих?
+\v 2 Чи ви не знаєте, що святі будуть судити світ? Якщо ж світ буде судимий через вас, то хіба ви не спроможні судити більш незначні справи?
+\v 3 Хіба ви не знаєте, що ми будемо судити ангелів? Чи не тим більше життєві справи?
+\v 4 Ви ж, коли маєте вирішити якісь життєві справи, призначаєте суддями тих, хто не з церкви.
+\v 5 Я кажу це вам на сором. Невже серед вас немає нікого мудрого, хто міг би розсудити між своїми братами?
+\v 6 Натомість брат судиться з братом, та ще й перед невіруючими!
+\p
+\v 7 Насправді те, що ви судитеся одне з одним, – це вже ганьба. Чому б вам краще не стерпіти несправедливості? Чому б вам краще не зазнати шкоди?
+\v 8 А ви самі творите несправедливість і обманюєте, та ще й братів!
+\v 9 Хіба ви не знаєте, що несправедливі не успадкують Царства Божого? Не обманюйтеся: ні розпусники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні катаміти, ні гомосексуалісти,
+\v 10 ні грабіжники, ні жадібні до наживи, ні пʼяниці, ні наклепники, ні шахраї не успадкують Царства Божого.
+\v 11 І такими були деякі з вас. Але ви були очищені, освячені та виправдані в імʼя Господа Ісуса Христа та через Духа нашого Бога.
+\s1 Статева розпуста
+\p
+\v 12 «Усе мені дозволено», але не все йде на користь. «Усе мені дозволено», але ніщо не повинно володіти мною!
+\v 13 «Їжа – для шлунка, і шлунок – для їжі», але Бог знищить і те, і друге. Бо тіло не для розпусти, а для Господа, і Господь – для тіла.
+\v 14 Адже Бог через Свою силу воскресив Господа й нас воскресить.
+\v 15 Чи ви не знаєте, що ваші тіла – частини \add тіла\add* Христа? Тож як я можу взяти те, що належить Христові, та віддати розпусниці? Не бути цьому!
+\v 16 Чи ви не знаєте, що той, хто єднається з розпусницею, стає \add з нею\add* одним тілом? Адже сказано: «І будуть двоє одним тілом».\f + \fr 6:16 \ft \+xt Див. Бут. 2:24\+xt*.\f*
+\v 17 А той, хто єднається з Господом, стає \add з Ним\add* одним духом.
+\p
+\v 18 Тікайте від статевої розпусти! Кожен гріх, який чинить людина, є поза тілом, але хто чинить розпусту, грішить проти власного ж тіла.
+\v 19 Чи, може, ви не знали, що ваше тіло – це храм Святого Духа, Який у вас, Якого ви отримали від Бога, і що ви не належите собі?
+\v 20 Адже ви куплені за \add високу\add* ціну. Тож тепер прославляйте Бога у вашому тілі та у вашому дусі, які належать Богові.
+\c 7
+\s1 Проблеми, повʼязані зі шлюбом
+\p
+\v 1 Тепер про те, що ви писали: «Добре, якщо чоловік не торкається жінки».
+\v 2 Однак через \add небезпеку\add* статевої розпусти нехай кожен \add чоловік\add* має свою дружину й кожна \add жінка\add* нехай має свого чоловіка.\f + \fr 7:2 \ft Тобто живе в подружній близькості зі своїм чоловіком або дружиною.\f*
+\v 3 Нехай чоловік віддає належне дружині, а дружина – чоловікові.
+\v 4 Не дружина володіє своїм тілом, а чоловік. Так само не чоловік володіє своїм тілом, а дружина.
+\v 5 Не уникайте одне одного, хіба що за спільною згодою, тимчасово, щоб присвятити себе посту та молитві. І знову будьте разом, щоб сатана не спокусив вас через вашу нестриманість.
+\v 6 Але я кажу вам це як поступку, а не як наказ.
+\v 7 Мені б хотілося, щоб усі люди були такими, як я, але кожен має свій дар від Бога: в одного – такий, у другого – інший.
+\p
+\v 8 Неодруженим і вдовам кажу: краще, якби вони залишилися, як я.
+\v 9 Проте якщо вони не можуть стриматись, то нехай одружаться, адже краще одружитися, аніж розпалюватися \add бажанням\add*.
+\p
+\v 10 А одруженим наказую, \add точніше\add* не я, а Господь: дружина не повинна розлучатися з чоловіком.
+\v 11 А якщо й розлучиться, то нехай залишиться неодруженою або примириться з чоловіком. І чоловікові не слід розлучатися з дружиною.
+\p
+\v 12 Іншим же кажу я, а не Господь: якщо якийсь брат має невіруючу дружину й вона згідна жити з ним, то нехай не розлучається з нею.
+\v 13 Також якщо якась жінка має невіруючого чоловіка, який згідний жити з нею, то нехай не розлучається з ним.
+\v 14 Адже невіруючий чоловік освячується через дружину, а невіруюча дружина освячується через чоловіка\f + \fr 7:14 \ft Або: \fqa брата.\f*. Інакше ваші діти були б нечисті, а тепер вони святі.
+\p
+\v 15 Але якщо невіруючий розлучається, то нехай розлучається. У таких випадках брат чи сестра не звʼязані. Бог покликав вас до миру.
+\v 16 Звідки знаєш, жінко, чи не врятуєш свого чоловіка? І звідки знаєш, чоловіче, чи не врятуєш своєї дружини?
+\s1 Життя в новому статусі
+\p
+\v 17 Нехай кожен поводиться, як наказав Господь, і так, як покликав Бог. Так я навчаю в усіх церквах.
+\v 18 Був хтось обрізаний, коли був покликаний? Нехай не стає необрізаним! Був хтось необрізаний, коли був покликаний? Нехай не стає обрізаним!
+\v 19 Обрізання – це ніщо, так само як і необрізання – це ніщо. \add Головне – це\add* зберігання Божих заповідей.
+\v 20 Нехай кожен залишається в тому покликанні, в якому був покликаний.
+\p
+\v 21 Ти був покликаний, будучи рабом? Не переймайся! Але якщо можеш стати вільним, скористайся \add нагодою\add*.
+\v 22 Адже раб, покликаний у Господі, – вільний у Господі. Так само й той, хто був покликаний як вільний, є Христовим рабом.
+\v 23 Ви куплені за \add високу\add* ціну, тож не ставайте рабами людей.
+\v 24 Брати, нехай кожен залишається перед Богом у такому стані, в якому був покликаний.
+\s1 Неодружені та вдови
+\p
+\v 25 Щодо незайманих, то я не маю жодного наказу від Господа, але скажу свою думку як той, хто помилуваний Господом і гідний довіри.
+\v 26 Я вважаю, що з огляду на теперішні утиски, людині краще залишитися так, \add як є\add*.
+\v 27 Ти звʼязаний з дружиною? Не шукай розвʼязання\f + \fr 7:27 \ft Або: \fqa розлучення.\f*! Не звʼязаний з дружиною? Не шукай дружини!
+\v 28 Але якщо ти й одружишся, то не згрішиш. І якщо незаймана вийде заміж, також не згрішить. Однак вони матимуть земні страждання, а я \add намагаюся\add* вас уберегти від них.
+\v 29 Брати, я маю на увазі, що час скоротився. Відтепер ті, хто має дружину, нехай будуть як ті, хто її не має;
+\v 30 а ті, хто плаче, \add нехай будуть\add* як ті, хто не плаче; ті, хто радіє, – як ті, хто не радіє; ті, що купують, – як ті, хто нічим не володіє;
+\v 31 і ті, хто користується світом, – як ті, хто не користується \add ним\add*, адже образ цього світу минає.
+\p
+\v 32 Я бажаю, щоб у вас не було турбот. Неодружений турбується про Господнє, як догодити Господеві.
+\v 33 А одружений турбується земним, як догодити дружині,
+\v 34 і він поділений. Незаміжня жінка й дівчина турбуються про Господнє, щоб бути святими тілом і духом. А заміжня турбується про світське: як догодити чоловікові.
+\v 35 Я кажу це для вашої користі, а не для того, щоб обмежити вас, щоб ви гідно й завзято служили Господеві без відволікання.
+\p
+\v 36 Але якщо хтось вважає, що поводиться неповажливо щодо своєї діви\f + \fr 7:36 \ft Або: \fqa незайманої дівчини.\f*, і вона в зрілих літах і повинна так залишитись, нехай робить, як хоче, він не згрішить. Нехай одружаться.
+\v 37 Хто ж без будь-якого примусу стоїть непохитний у своєму серці, може контролювати власні бажання й вирішив у своєму серці зберегти свою діву, чинить добре.
+\v 38 Отже, хто видає заміж свою діву, добре робить, а хто не видає заміж своєї діви, робить краще.
+\p
+\v 39 Жінка звʼязана зі своїм чоловіком, доки він ще живий, але якщо чоловік засне\f + \fr 7:39 \ft Тобто помре.\f*, вона вільна одружитися, з ким бажає, аби лише в Господі.
+\v 40 Проте, на мою думку, вона буде блаженнішою, якщо залишиться, \add як є\add*. Думаю, що і я маю Божого Духа.
+\c 8
+\s1 Про їжу, яка була принесена в жертву ідолам
+\p
+\v 1 А тепер щодо того, що принесено в жертву ідолам: ми знаємо, що «всі маємо знання». \add Проте\add* знання робить гордим, а любов збудовує.
+\v 2 Якщо хтось думає, що він щось знає, то він нічого не знає так, як належить знати.
+\v 3 А якщо хтось любить Бога, той був пізнаний Ним.
+\p
+\v 4 Отже, стосовно їжі, принесеної в жертву ідолам, ми знаємо, що «у світі ідол – це ніщо» і що «немає \add іншого\add* Бога, крім Єдиного».
+\v 5 І навіть якщо є на землі чи в небі так звані «боги», адже існує багато «богів» і багато «володарів»,
+\v 6 то для нас є лише один Бог – Отець, з Якого все \add походить\add* і для Якого \add існуємо\add* ми, і лише один Володар\f + \fr 8:6 \ft Або: \fqa Господь.\f* – Ісус Христос, через Якого все й через Якого ми.
+\p
+\v 7 Але не в усіх є це знання. Деякі, призвичаївшись до ідолів, ще й досі їдять так, наче \add споживають\add* ідольські жертви, а їхнє сумління, будучи слабким, опоганюється.
+\v 8 Однак не їжа приведе нас до Бога. Ми не стаємо гіршими, якщо не їмо, і не стаємо кращими, якщо їмо.\f + \fr 8:8 \ft Або: \fqa Ми нічого не втрачаємо, якщо не їмо, і нічого не набуваємо, якщо їмо.\f*
+\p
+\v 9 Але будьте уважними, щоб якимось чином ваше право не стало каменем спотикання для слабких.
+\v 10 Адже якщо хтось побачив, що ти, маючи пізнання, споживаєш їжу в ідольському храмі, хіба його слабке сумління не заохотить їсти те, що принесене ідолам?
+\v 11 Отже, через твоє знання загине слабкий брат, за якого помер Христос.
+\v 12 Коли грішите таким чином проти братів і вражаєте їхнє слабке сумління, то грішите проти Христа.
+\p
+\v 13 Тому якщо їжа змушує мого брата спіткнутися, то повік не їстиму мʼяса, щоб не змушувати мого брата спіткнутися.
+\c 9
+\s1 Апостольські права
+\p
+\v 1 Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса, нашого Господа? Хіба ви не моє діло в Господі?
+\v 2 І навіть якщо для інших я не апостол, то я \add апостол\add* для вас, адже ви є підтвердженням\f + \fr 9:2 \ft Або: \fqa печаттю.\f* мого апостольства в Господі!
+\p
+\v 3 Це моя відповідь\f + \fr 9:3 \ft Або: \fqa відсіч, захист.\f* тим, що судять мене.
+\v 4 Хіба ми не маємо права їсти та пити?
+\v 5 Хіба не маємо права взяти з собою сестру – \add віруючу\add* дружину, як інші апостоли, брати Господа та Кифа?
+\v 6 Чи це тільки я та Варнава не маємо права не працювати?
+\p
+\v 7 Який воїн служить за власний рахунок? Хто садить виноградник і не їсть з його плодів? Або хто випасає отару та не пʼє її молока?
+\v 8 Чи я \add лише\add* по-людському це кажу? Хіба Закон не каже так само?
+\v 9 Адже в Законі Мойсея написано: «Не завʼязуй рота волові, що молотить»\f + \fr 9:9 \ft \+xt Див. Повт. 25:4\+xt*.\f*. Хіба це про волів турбується Бог?
+\v 10 Чи Він каже про нас? Адже для нас написано, що той, хто оре, повинен орати з надією, і той, хто молотить, \add повинен молотити\add* з надією, що отримає частину \add врожаю\add*.
+\p
+\v 11 Якщо ми посіяли між вами духовні \add блага\add*, хіба то велика справа, коли ми пожнемо ваші матеріальні?
+\v 12 Якщо інші мають на вас право, то хіба ми не більше?
+\p Проте ми не скористалися цим правом, а зносимо все, щоб у чомусь не перешкодити Христовій Добрій Звістці.
+\v 13 Хіба не знаєте, що ті, хто працює в Храмі, їдять \add їжу\add* з Храму, а ті, хто служить при жертовнику, отримують частку з жертовника?
+\v 14 Так само й Господь наказав, щоб ті, хто звіщає Добру Звістку, жили з Доброї Звістки.
+\v 15 Але я нічим з цього не скористався. І я не написав цього, щоб так сталося мені. Бо мені було б краще померти, ніж щоб хтось усунув мою причину для похвали!
+\p
+\v 16 Адже якщо я проповідую Добру Звістку, то це для мене не причина для похвали, а обовʼязок, покладений на мене. І горе мені, якщо не буду звіщати Доброї Звістки!
+\v 17 Якщо роблю це добровільно, то маю винагороду. А якщо недобровільно, то \add виконую\add* доручене мені служіння.
+\v 18 Тож у чому моя винагорода? У тому, що, проповідуючи Добру Звістку, я проголошую її\f + \fr 9:18 \ft Буквально: \fqa Добру Звістку.\f* безплатно й не використовую мого права в Добрій Звістці.
+\p
+\v 19 Будучи вільним від усіх, я підкорив себе всім, щоби здобути багатьох.
+\v 20 Для юдеїв я був як юдей, щоб здобути юдеїв. Для тих, хто під Законом, \add я був\add* як під Законом, – хоча сам я не під Законом, – щоб здобути тих, хто під Законом.
+\v 21 Для тих, хто без Закону, \add я був\add* як той, що без Закону, – хоча я не \add живу\add* без закону Бога, бо \add живу\add* під законом Христа, – щоб здобути тих, хто без Закону.
+\v 22 Для слабких став слабким, щоб здобути слабких. Був усім для всіх, щоб неодмінно спасти деяких.
+\v 23 Усе роблю заради Доброї Звістки, щоб бути її співучасником.
+\s1 Потреба в самодисципліні
+\p
+\v 24 Хіба ви не знаєте, що на арені біжать усі учасники, а винагороду отримує лише один? Тож біжіть так, щоб виграти.
+\v 25 Кожен, хто бере участь у змаганнях, стримується в усьому. Вони це роблять, щоб отримати тлінний вінок, ми ж \add біжимо\add* заради нетлінного.
+\v 26 Тому я не біжу безцільно та не бʼю кулаками, ніби в повітря,
+\v 27 а виснажую своє тіло та підкоряю його собі, щоб, проповідуючи Добру Звістку, самому не стати непридатним\f + \fr 9:27 \ft Або: \fqa дискваліфікованим.\f*.
+\c 10
+\s1 Приклади з історії народу Ізраїля
+\p
+\v 1 Адже я б не хотів, брати, щоб ви не знали, що всі наші прабатьки були під хмарою, усі проходили через море
+\v 2 та всі були хрещені в Мойсея у хмарі та в морі,
+\v 3 усі їли ту саму духовну їжу
+\v 4 й усі пили той самий духовний напій, бо пили зі Скелі, Яка йшла за ними; а Скелею був Христос.
+\v 5 Але Бог не уподобав більшості з них, тож \add їхні тіла\add* були розсіяні в пустелі.
+\p
+\v 6 Усе це сталося для нашого прикладу, щоб ми не були тими, хто прагне зла, як прагнули вони.
+\v 7 Не ставайте ідолопоклонниками, як деякі з них, адже написано: «Народ сів їсти й пити, а потім встали й почали веселитися»\f + \fr 10:7 \ft \+xt Див. Вих. 32:6\+xt*.\f*.
+\v 8 Не піддаваймося розпусті, як піддалися розпусті деякі з них, через це одного дня їх полягло двадцять три тисячі.
+\v 9 Не випробовуймо Христа\f + \fr 10:9 \ft У деяких рукописах: \fqa Господа.\f*, як зробили деякі з них та були вбиті зміями.
+\v 10 І не нарікайте, як нарікали деякі з них та були знищені Згубником.
+\p
+\v 11 Це трапилося з ними для нашого прикладу та було написано для того, щоб попередити нас, кого досягнуло сповнення віків.
+\v 12 Тож хто вважає, що стоїть, нехай пильнує, аби не впав!
+\v 13 Вас не спіткало жодне випробування, яке б не було людським. Але вірний Бог, Який не дозволить вам бути випробуваними понад те, що ви можете витримати\f + \fr 10:13 \ft Або: \fqa надміру вашої сили.\f*, а разом із випробуванням підготував і шлях для виходу, щоб ви могли витримати.
+\s1 Жертви, принесені ідолам, і Господня Вечеря
+\p
+\v 14 Тому, любі мої, тікайте від ідолопоклонства!
+\v 15 Кажу вам як мудрим: самі судіть, що кажу!
+\v 16 Хіба Чаша благословення, яку ми благословляємо, не є спільністю з кровʼю Христа? Хіба хліб, який ламаємо, не є спільністю з Христовим тілом?
+\v 17 Оскільки хліб один, то ми, хоч нас і багато, становимо одне тіло, бо всі розділяємо один хліб.
+\p
+\v 18 Подивіться на Ізраїль за тілом: хіба ті, що їдять жертви, не є спільниками жертовника?
+\v 19 Тож що я маю на увазі? Чи принесене в жертву ідолам має якесь значення або чи якийсь ідол має значення?
+\v 20 Ні, але \add я маю на увазі\add*, що жертви \add язичників\add* принесені демонам, а не Богу. Я не хочу, щоб ви були спільниками демонів!
+\v 21 Ви не можете пити чаші Господа й чаші демонів! Не можете бути спільниками столу Господнього та столу демонів!
+\v 22 Чи хочемо викликати Господні ревнощі? Хіба ми сильніші за Нього?
+\s1 Усе на славу Бога
+\p
+\v 23 «Мені все дозволено», але не все йде на користь. «Мені все дозволено», але не все збудовує.
+\v 24 Нехай кожен шукає не свого \add блага\add*, а \add блага\add* іншого.
+\p
+\v 25 Їжте все, що продається на мʼясному ринку, ні про що не розпитуючи задля власного сумління,
+\v 26 адже «Господеві належить земля і все, що її наповнює»\f + \fr 10:26 \ft \+xt Див. Пс. 23:1\+xt*.\f*.
+\v 27 Якщо хтось із невіруючих запросить вас \add до столу\add* й ви забажаєте прийти, то їжте все, що вам подадуть, ні про що не розпитуючи задля власного сумління.
+\v 28 Але якщо хтось вам скаже: «Це було принесене в жертву ідолам!», тоді не їжте заради нього та заради сумління.\f + \fr 10:28 \ft Деякі рукописи повторюють фразу: \fqa «Земля – Господня і все, що на ній».\f*
+\v 29 Я кажу не про ваше сумління, а про \add сумління\add* іншого. Адже чому моя свобода має визначатися сумлінням іншого?
+\v 30 Якщо я їм із вдячністю, то чому б мені бути зневаженим через те, за що я подякував?
+\p
+\v 31 Отже, чи ви їсте, чи пʼєте, чи робите щось – усе робіть на славу Бога.
+\v 32 Не ставайте каменем спотикання ні для юдеїв, ні для язичників, ні для Церкви Божої,
+\v 33 як і я в усьому всім догоджаю, не шукаючи не своєї користі, але \add користі\add* багатьох, щоб вони отримали спасіння.
+\c 11
+\nb
+\v 1 Будьте моїми послідовниками, як і я \add наслідую\add* Христа.
+\s1 Про покривання голови
+\p
+\v 2 Хвалю вас за те, що ви в усьому згадуєте мене та дотримуєтесь настанов так, як я вам їх передав.
+\v 3 Проте я хочу, щоб ви знали: Головою кожного чоловіка є Христос, головою жінки – чоловік, а Головою Христа – Бог.
+\v 4 Кожен чоловік, що молиться або пророкує з покритою головою\f + \fr 11:4 \ft Або: \fqa маючи щось на голові.\f*, ганьбить свою Голову.
+\v 5 І кожна жінка, що молиться або пророкує з непокритою головою, ганьбить свою голову, бо для неї це те саме, що бути з поголеною \add головою\add*.
+\v 6 Адже якщо жінка не покриває \add голови\add*, то нехай і обстрижеться! Але якщо для жінки соромно бути обстриженою чи поголеною, то нехай покривається!
+\p
+\v 7 Чоловік, будучи образом і славою Бога, не повинен покривати голову, а жінка – це слава чоловіка.
+\v 8 Адже не чоловік \add походить\add* від жінки, але жінка – від чоловіка,
+\v 9 і не чоловік був створений для жінки, але жінка – для чоловіка.
+\v 10 Тому жінка повинна мати на голові \add знак\add* влади заради ангелів.
+\p
+\v 11 Однак у Господі – ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка.
+\v 12 Бо як жінка – від чоловіка, так і чоловік – через жінку, але все \add походить\add* від Бога.
+\p
+\v 13 Судіть самі: чи годиться жінці молитися Богу непокритою?
+\v 14 Хіба сама природа речей не вчить вас, що для чоловіка ганебно мати довге волосся,
+\v 15 а якщо жінка має довге волосся, то це слава для неї? Бо волосся дано їй замість покривала.
+\v 16 Якщо ж хтось бажає посперечатися, то ні ми, ні Божі церкви такого звичаю не маємо.
+\s1 Щодо Господньої Вечері
+\p
+\v 17 Даючи вам ці настанови, я не хвалю \add вас\add*, бо ви збираєтеся разом не на користь, а на шкоду.
+\v 18 Передусім я чую, що коли ви збираєтеся разом у церкві, то між вами існують розділення, і я частково \add цьому\add* вірю.
+\v 19 Звісно, так треба, щоб між вами були різні угрупування, аби виявилися перевірені\f + \fr 11:19 \ft У значенні: ті, що були перевірені, виявилися справжніми віруючими.\f*.
+\v 20 Коли ви збираєтеся разом, ви не споживаєте Вечері Господньої,
+\v 21 адже, перш ніж споживати її, кожен їсть свою вечерю, тож хтось голодує, а хтось напивається.
+\v 22 Хіба ви не маєте домів, щоб їсти й пити? Чи, може, ви зневажаєте церкву Божу та хочете осоромити тих, що не мають \add нічого\add*? Що мені вам сказати? Похвалити вас? За це я \add вас\add* не похвалю.
+\p
+\v 23 Адже я прийняв від Господа те, чого вас навчив: Господь Ісус у ніч, коли був зраджений, узяв хліб
+\v 24 та, подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: \wj «Це є тіло Моє для вас. Чиніть це на згадку про Мене».\wj*
+\v 25 Так само після вечері взяв і чашу, кажучи: \wj «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові. Кожного разу, як пʼєте її, чиніть це на згадку про Мене».\wj*
+\v 26 Адже щоразу, коли ви їсте цей хліб і пʼєте з цієї чаші, ви звіщаєте смерть Господа, поки Він не прийде.
+\p
+\v 27 Той, хто їстиме цей хліб і питиме цю чашу недостойно, буде винний перед тілом та кровʼю Господа.
+\v 28 Нехай людина перевірить себе й лише потім їсть із хліба та пʼє з чаші.
+\p
+\v 29 Адже хто їсть і пʼє негідно, не розрізняючи тіла \add Господнього\add*, їсть і пʼє на власний осуд.
+\v 30 Тому серед вас багато слабких і хворих, та чимало тих, що сплять\f + \fr 11:30 \ft У цьому контексті це слово може бути метафорою смерті.\f*.
+\p
+\v 31 Але якби ми перевіряли самих себе, то не були б судимі.
+\v 32 Проте коли Господь нас судить, то \add Він\add* повчає\f + \fr 11:32 \ft Або: \fqa дисциплінує.\f* нас, щоб ми не були судимі разом зі світом.
+\p
+\v 33 Тож, брати мої, збираючись, щоб їсти, чекайте одне одного.
+\v 34 Якщо хтось голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви не збиралися для суду. Про інше я роздам указівки, коли прийду.
+\c 12
+\s1 Духовні дари
+\p
+\v 1 Брати, я б не хотів, щоб ви були необізнані щодо духовних \add дарів\add*.
+\v 2 Ви знаєте, що коли ви були ще язичниками, то були ведені до німих ідолів, ніби хтось тягнув вас.
+\v 3 Тому запевняю вас, що ніхто, говорячи в Дусі Божому, не каже: «Ісус проклятий», і ніхто не може сказати: «Ісус – Господь», хіба тільки через Святого Духа.
+\p
+\v 4 Є різні дари, але той самий Дух,
+\v 5 і служіння є різні, але той самий Господь,
+\v 6 є також різні дії, але той самий Бог, Який творить\f + \fr 12:6 \ft Або: \fqa діє.\f* усе й в усіх.
+\v 7 Кожному дається прояв Духа для спільної користі.
+\v 8 Одному через Духа дається слово мудрості, іншому – слово пізнання за тим самим Духом,
+\v 9 іншому – віра тим самим Духом, іншому – дари зцілення тим самим Духом,
+\v 10 іншому – сили \add робити\add* чудеса, іншому – пророцтво, іншому – розрізнення духів, іншому – різні мови\f + \fr 12:10 \ft Або: \fqa говоріння різними мовами.\f*, а ще іншому – тлумачення мов.
+\v 11 Усе це робить один і той самий Дух, даючи кожному окремо, як Він хоче.
+\s1 Одне тіло – багато частин
+\p
+\v 12 Бо як тіло одне і має багато частин, а всі частини тіла, хоч їх і багато, є одним тілом, так само і з Христом.
+\v 13 Адже всі ми хрещені в одному Дусі, щоби бути одним тілом: чи юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні – усі ми напоєні одним Духом.
+\v 14 Бо тіло складається не з однієї частини, а з багатьох.
+\p
+\v 15 Якби нога сказала: «Оскільки я не рука, то не належу тілу», хіба через це не належала б до тіла?
+\v 16 І якби вухо сказало: «Оскільки я не око, то не належу тілу», хіба через це не належало б до тіла?
+\v 17 Якби все тіло було оком, то де був би слух? Якби все тіло було слухом, то де був би нюх?
+\p
+\v 18 Правда в тому, що Бог розмістив частини, кожну з них, у тіло так, як Він того захотів.
+\v 19 Та якби всі були одною частиною, то де було б тіло?
+\v 20 А так тіло одне, проте частин багато.
+\p
+\v 21 Не може око сказати руці: «Ти мені не потрібна», і тим більше голова своїм ногам: «Ви мені не потрібні».
+\v 22 Навпаки, ті частини тіла, які здаються слабшими, насправді значно потрібніші,
+\v 23 і ті, що, на нашу думку, не такі почесні, ми цінуємо більше. Тож наші непристойні \add частини тіла\add* одержують більше уваги,
+\v 24 а пристойні \add цього\add* не потребують. Але Бог склав тіло так, що дав більше пошани тим, кому \add її\add* бракує,
+\v 25 щоб у тілі не було розділення, але щоб \add усі\add* частини однаково піклувалися одна про одну.
+\v 26 Якщо одна з частин страждає, то всі частини страждають разом \add із нею\add*; якщо одна з частин у пошані, то всі частини радіють разом \add із нею\add*.
+\p
+\v 27 Ви – Христове тіло, і кожен окремо є \add Його\add* частиною.
+\v 28 Бог призначив у церкві першими апостолів, другими пророків, третіми вчителів, потім дива, потім дари зцілення, допомоги, управління, різні мови\f + \fr 12:28 \ft Або: \fqa говоріння різними мовами.\f*.
+\v 29 Хіба всі є апостолами? Хіба всі є пророками? Хіба всі є вчителями? Хіба всі є чудотворцями?
+\v 30 Хіба всі мають дари зцілення? Хіба всі розмовляють мовами? Хіба всі перекладають?
+\v 31 Прагніть же більших дарів.
+\p І я покажу вам неперевершений шлях.
+\c 13
+\s1 Гімн любові
+\p
+\v 1 Якби я розмовляв людськими та ангельськими мовами, але не мав би любові, то був би як мідний гонг, що відлунює, або кимвал, що бряжчить.
+\v 2 І якби я мав \add дар\add* пророцтва та розумів усі таємниці й знання, і якби мав таку віру, що міг би гори пересувати, але не мав би любові, – то я ніщо.
+\v 3 І якби я роздав усе своє майно й віддав власне тіло на спалення, але не мав би любові, то не матиму жодної користі.
+\p
+\v 4 Любов терпляча, любов лагідна, вона не заздрить, не вихваляється, не зазнається.
+\v 5 Не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди, не гнівається, не задумує лихого.
+\v 6 Не радіє з неправди, а радіє істині.
+\v 7 Завжди захищає, завжди вірить, завжди сподівається, завжди все перетерпить.
+\p
+\v 8 Любов ніколи не згасає. Хоча пророцтва закінчаться, мови припиняться, а пізнання зникне.
+\v 9 Адже ми знаємо частково й пророкуємо частково,
+\v 10 але коли прийде те, що досконале, то часткове припиниться.
+\v 11 Коли я був дитиною, то говорив як дитина, розумів як дитина й думав як дитина. А коли я став чоловіком, то позбувся того, що дитяче.
+\p
+\v 12 Адже зараз ми бачимо, наче в дзеркалі\f + \fr 13:12 \ft У часи Павла ця аналогія була дуже зрозумілою для коринфян, адже саме в Коринфі вироблялися найкращі дзеркала з відполірованої бронзи. Звісно, вони не передавали чіткого зображення.\f*, нечітко, тоді ж \add побачимо\add* віч-на-віч. Зараз розумію частково, а тоді пізнаю повністю, як і я був пізнаний повністю.
+\p
+\v 13 Нині ж залишаються ці три: віра, надія та любов. Але найбільшою з них є любов.
+\c 14
+\s1 Дар мови та пророцтва
+\p
+\v 1 Прагніть любові, ревно бажайте духовних \add дарів\add*, а особливо пророкування.
+\v 2 Адже той, хто говорить \add іншою\add* мовою, говорить не до людей, а до Бога, бо ніхто \add його\add* не розуміє, і він духом\f + \fr 14:2 \ft Або: \fqa Духом. \ft Може матися на увазі або дух людини, або Дух Божий.\f* говорить таємниці.
+\v 3 А той, хто пророкує, говорить до людей для збудування, підбадьорення та втіхи.
+\v 4 Той, хто говорить мовою, збудовує самого себе, а той, хто пророкує, збудовує церкву.
+\v 5 Я бажав би, щоб усі з вас говорили \add іншими\add* мовами, але більше – щоб пророкували. Той, хто пророкує, більший за того, хто говорить \add іншими\add* мовами, хіба що хтось перекладає, щоб церква отримала \add духовне\add* збудування.
+\p
+\v 6 Тепер, брати, якщо я прийду до вас, говорячи \add іншими\add* мовами, чим принесу вам користь, якщо не говоритиму через одкровення, або через пізнання, або через пророцтво, або через повчання?
+\v 7 Бо й неживі предмети, що мають звучання, – чи то сопілка, чи то арфа\f + \fr 14:7 \ft Це слово може стосуватися багатьох видів струнних інструментів, а не лише арфи.\f*, – якщо не видають різних звуків, то як хтось дізнається, що на них грається?
+\v 8 Адже якщо сурма видасть невиразний звук, то хто готуватиметься до бою?
+\v 9 Так само й ви: якщо язиком скажете незрозуміле слово, то як вас хтось зрозуміє? Будете говорити на вітер.
+\v 10 Звісно, у світі є багато всяких мов, і жодна \add з них\add* не є беззмістовною.
+\v 11 Тож якщо я не розумію значення тієї мови, то буду чужинцем\f + \fr 14:11 \ft Або: \fqa варваром.\f* для того, хто говорить, а він буде чужинцем для мене.
+\v 12 Так само й ви: якщо вже сповнені ревності щодо духовних \add дарів\add*, то намагайтеся мати їх вдосталь для збудування церкви.
+\p
+\v 13 Тому той, хто говорить \add іншою\add* мовою, нехай молиться, щоб \add умів її\add* перекласти.
+\v 14 Адже якщо я молюся \add іншою\add* мовою, то мій дух молиться, а розум безплідний.
+\v 15 Що ж мені робити? Я молитимуся духом, але молитимуся й розумом, також я співатиму духом, але співатиму й розумом.
+\v 16 Адже якщо ти дякуєш \add лише\add* духом, то хіба може на твої слова подяки казати «амінь» той, хто не розуміє, що ти кажеш?
+\v 17 Ти добре дякуєш, але інший не збудується.
+\v 18 Я дякую Богові за те, що розмовляю мовами більше, ніж усі ви,
+\v 19 але в церкві краще скажу пʼять слів власним розумом, щоб навчити інших, аніж тисячу слів \add іншими\add* мовами.
+\p
+\v 20 Брати, не будьте дітьми в думках! Навпаки, будьте немовлятами щодо зла, а в думках будьте дорослими.
+\v 21 У Законі написано:
+\q1 «Іншими мовами
+\q1 та через інші вуста
+\q2 буду промовляти до цього народу,
+\q2 але й тоді не послухають, – каже Господь».\f + \fr 14:21 \ft \+xt Див. Іс. 28:11\+xt*.\f*
+\p
+\v 22 Отже, мови – це знак не для віруючих, а для невіруючих. Пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих.
+\v 23 Тож коли вся церква збереться разом і всі говоритимуть \add іншими\add* мовами, але зайдуть прості люди або невіруючі, хіба вони не назвуть вас божевільними?
+\v 24 Проте якщо ви всі пророкуватимете й зайде хтось невіруючий або недосвідчений, то всі його викриватимуть та осуджуватимуть.
+\v 25 Тоді виявляться таємниці його серця, а він впаде ниць та поклониться Богу, кажучи: «І справді, між вами Бог!»
+\s1 Порядок у поклонінні
+\p
+\v 26 Як же тоді бути, брати? Коли збираєтесь разом і в кожного з вас є псалом, повчання, одкровення, мова, переклад, – нехай усе буде на збудування \add церкви\add*.
+\v 27 Якщо хтось говорить \add іншою\add* мовою, то нехай по черзі говорять двоє, щонайбільше троє, а один перекладає.
+\v 28 А якщо немає перекладача, то такі нехай мовчать у церкві та говорять до себе та до Бога.
+\v 29 Нехай двоє або троє пророків говорять, а всі інші розмірковують.
+\v 30 Якщо ж іншому, який сидить, прийшло одкровення, то перший нехай мовчить.
+\v 31 Адже всі ви можете пророкувати по черзі, щоб усі навчалися та втішалися.
+\v 32 І духи пророків підкорюються пророкам,
+\v 33 адже \add Бог\add* – Бог не безладу, а миру. Як і в усіх церквах святих,
+\v 34 жінки повинні мовчати в церкві, адже їм не дозволено говорити, а лише підкорятися, як і говорить Закон.
+\v 35 Якщо ж вони бажають чогось навчитися, то нехай спитають вдома у своїх чоловіків, адже соромно для жінки говорити в церкві.
+\v 36 Хіба від вас походить Боже Слово? Чи лише вас досягнуло?
+\p
+\v 37 Якщо хтось думає, що він пророк або духовно \add наділений\add*, то нехай зрозуміє, що те, про що я пишу вам, – це заповідь Господа.
+\v 38 А коли хтось \add цього\add* не визнає, то і його не визнають.\f + \fr 14:38 \ft Деякі рукописи містять такі слова: \fqa А коли хтось не визнає, то хай не визнає.\f*
+\v 39 Отже, брати мої, ревно бажайте пророкувати та не забороняйте \add інших\add* мов.
+\v 40 Нехай усе буде пристойно й організовано.
+\c 15
+\s1 Воскресіння Христа
+\p
+\v 1 Брати, я доношу до вашого відома Добру Звістку, яку я вам звістив, яку ви отримали та в якій ви стоїте.
+\v 2 Нею ви також будете спасенні, якщо дотримуєте слова, яке я вам звістив; інакше ви повірили даремно.
+\v 3 Адже найперше я передав вам те, що й сам отримав: Христос помер за наші гріхи згідно з Писанням,
+\v 4 був похований і воскрес третього дня згідно з Писанням,
+\v 5 і явився Кифі, а потім дванадцятьом.
+\v 6 Після того Він явився одночасно понад пʼятистам братам, більшість з яких живе й досі, а деякі заснули.
+\v 7 Потім Він явився Якову, а згодом – усім апостолам.
+\v 8 А після всіх, наче якомусь недоноскові, явився мені.
+\p
+\v 9 Адже я найменший з апостолів, не достойний називатися апостолом, оскільки переслідував Божу Церкву.
+\v 10 Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать щодо мене не була марною, \add бо\add* я працював більше за них усіх; утім, не я, а Божа благодать, що зі мною.
+\v 11 Отже, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так повірили.
+\s1 Воскресіння з мертвих
+\p
+\v 12 Якщо про Христа проповідується те, що Він воскрес з мертвих, то як деякі з вас кажуть, що не існує воскресіння з мертвих?
+\v 13 Якщо не існує воскресіння з мертвих, тоді й Христос не воскрес.
+\v 14 А якщо Христос не воскрес, то наше проповідування даремне, як і ваша віра даремна.
+\v 15 І виявляється, що ми брехливі свідки Божі, адже ми свідчимо, що Бог воскресив Христа, Якого насправді не воскресив, якщо дійсно мертвих не можна воскресити.
+\v 16 Адже якщо мертвих не можна воскресити, то й Христа \add Бог\add* не воскресив,
+\v 17 а якщо Він не воскресив Христа, то ваша віра марна, і ви досі перебуваєте у ваших гріхах.
+\v 18 Тому й ті, що померли в Христі, загинули\f + \fr 15:18 \ft Або: \fqa втрачені.\f*.
+\v 19 Якщо ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найжалюгідніші з усіх людей!
+\p
+\v 20 Правда в тому, що Христос дійсно воскрес із мертвих. \add Він\add* – первісток серед тих, що заснули.
+\v 21 Адже як через людину \add прийшла\add* смерть, так і через Людину \add прийшло\add* воскресіння з мертвих.
+\v 22 Як в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживуть\f + \fr 15:22 \ft Або: \fqa будуть оживлені.\f*,
+\v 23 але кожен у своєму порядку: Христос – перший плід, а потім, коли Він повернеться, ті, хто Йому належить.
+\v 24 Тоді \add настане\add* кінець, коли Він передасть Царство Богу Отцю, знищивши всяке начальство, усяку владу та силу.
+\v 25 Бо Він має царювати доти, доки не покладе під ноги всіх Своїх ворогів.
+\v 26 Останній ворог, якого буде знищено, – це смерть.
+\v 27 Адже «Він усе підкорив Йому під ноги».\f + \fr 15:27 \ft \+xt Див. Пс. 8:7\+xt*.\f* І коли говориться, що все було підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив усе Христу\f + \fr 15:27 \ft Буквально: \fqa Йому.\f*.
+\v 28 Коли Христу все буде підкорено, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто все підкорив Йому, щоби Бог був усім в усіх.
+\p
+\v 29 Інакше що робитимуть ті, що приймають хрещення за мертвих? Якщо мертві взагалі не воскресають, то чому хрестяться заради них?
+\v 30 І чому ми маємо повсякчас наражатися на небезпеку?
+\v 31 Я щодня перед лицем смерті. І це правда, як і те, брати\f + \fr 15:31 \ft У деяких рукописах цього слова немає.\f*, що я пишаюся вами в Христі Ісусі, Господі нашому.
+\v 32 Якщо я лише з людських міркувань боровся з дикими звірами в Ефесі, то яка мені від того користь? Якщо мертві не воскресають, то
+\q1 «їжмо і пиймо,
+\q2 бо завтра помремо»\f + \fr 15:32 \ft \+xt Див. Іс. 22:13\+xt*.\f*.
+\p
+\v 33 Не вводьте себе в оману:
+\q1 «Лихе товариство псує добрі звичаї»\f + \fr 15:33 \ft Тут Павло цитує Менандра, одного з давньогрецьких комедіографів.\f*.
+\p
+\v 34 Отямтеся, як належить, та не грішіть, бо є деякі, що не мають пізнання Бога. Кажу \add це\add* на ваш сором.
+\s1 Воскресіння в тілі
+\p
+\v 35 Але хтось спитає: «Як воскресають мертві? В якому тілі прийдуть?»
+\v 36 Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо \add спочатку\add* не помре.
+\v 37 І ти сієш не тіло, яке настане, а звичайне зерно\f + \fr 15:37 \ft Або: \fqa насіння.\f* пшениці чи чогось іншого.
+\v 38 Проте Бог дає йому тіло за Своїм бажанням; і кожному насінню – своє власне тіло.
+\v 39 Не всяке тіло однакове: одне тіло у людей, інше у тварин, інше у птахів, інше у риб.
+\p
+\v 40 Існують тіла небесні й тіла земні. Але в небесних слава одна, а в земних – інша.
+\v 41 У сонця одна слава, у місяця інша слава, а в зірок ще інша, і зірка від зірки відрізняється славою.
+\p
+\v 42 Так само й з воскресінням із мертвих. \add Тіло\add* сіється в тлінні, \add але\add* воскресає в нетлінні.
+\v 43 Сіється в ганебності, \add але\add* воскресає в славі. Сіється в слабкості, \add але\add* воскресає в силі.
+\v 44 Сіється в земному тілі, \add але\add* воскресає духовним тілом. Якщо існує земне тіло, то існує й духовне.
+\v 45 Так і написано: «Перша людина, Адам, став живою душею»\f + \fr 15:45 \ft \+xt Див. Бут. 2:7\+xt*.\f*. Останній Адам – духом, що дає життя.
+\v 46 Але перший не духовний, а тілесний; потім – духовний.
+\v 47 Перша людина – із землі, земна, а друга Людина – з неба.
+\v 48 Якою є земна \add людина\add*, такими є й інші земні, і Якою є небесна \add Людина\add*, такими є й інші небесні.
+\v 49 І як ми носили образ земного\f + \fr 15:49 \ft Або: \fqa пороху.\f*, так само носитимемо й образ небесного.
+\p
+\v 50 Брати, я кажу про те, що тіло й кров не можуть успадкувати Божого Царства, як і тлінне не успадковує нетлінного.
+\v 51 Ось розкажу вам таємницю: не всі ми заснемо, але всі будемо змінені –
+\v 52 умить, і оком не змигнеш, при останній сурмі. Вона засурмить – і мертві воскреснуть нетлінними, а нас буде змінено.
+\v 53 Адже тлінне має зодягнутися в нетлінність і смертне – у безсмертність.
+\v 54 Коли тлінне зодягнеться в нетлінність і смертне – у безсмертність, тоді сповниться слово, що було написане:
+\q1 «Смерть поглинута перемогою».\f + \fr 15:54 \ft \+xt Див. Іс. 25:8\+xt*.\f*
+\q1
+\v 55 «Смерте, де твоя перемога?
+\q1 Смерте, де твоє жало?»\f + \fr 15:55 \ft \+xt Див. Ос. 13:14\+xt*.\f*
+\m
+\v 56 Жало смерті – це гріх, а сила гріха – це Закон.
+\p
+\v 57 Але подяка Богові, Який дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа.
+\p
+\v 58 Тому, мої улюблені брати, будьте непохитними, стійкими, завжди відзначайтеся в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця в Господі не даремна.
+\c 16
+\s1 Збирання пожертвувань
+\p
+\v 1 А щодо збирання пожертв для святих, то робіть так само, як я наказав церквам із Галатії:
+\v 2 першого дня тижня нехай кожен із вас відкладає \add щось\add*, збираючи відповідно до своїх можливостей, щоб, коли я прийду, не треба було \add збирати\add* пожертвувань.
+\v 3 А коли прибуду, то тих, кого ви визнаєте гідними, пошлю з листом віднести ваш дар у Єрусалим.
+\v 4 Якщо ж і мені треба буде туди піти, то вони підуть зі мною.
+\s1 Плани подорожей
+\p
+\v 5 Я прибуду до вас, коли пройду Македонію, бо проходитиму Македонію.
+\v 6 Можливо, пробуду у вас якийсь час або навіть перезимую, щоб потім ви провели мене, куди б я не йшов.
+\v 7 Адже цього разу я не хочу побачити вас лише мимохідь, а сподіваюсь якийсь час пробути з вами, якщо дозволить Господь.
+\v 8 А до Пʼятдесятниці я пробуду в Ефесі,
+\v 9 бо переді мною були відкриті широкі двері для плідного \add служіння\add*, хоча противників багато.
+\p
+\v 10 Якщо прийде Тимофій, дивіться, щоб йому серед вас було нічого боятися, бо він, як і я, виконує діло Господнє.
+\v 11 Тому нехай ніхто його не зневажає. Проведіть його з миром, щоб він прибув до мене, оскільки я чекаю його разом із братами.
+\p
+\v 12 А щодо брата Аполлоса, то я дуже просив його прийти до вас із братами, але йому не хотілося приходити зараз. Він прийде, як буде нагода.
+\s1 Привітання та заохочення
+\p
+\v 13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні та сильні!
+\v 14 Нехай \add між\add* вами все робиться з любовʼю.
+\p
+\v 15 Закликаю вас, брати: ви знаєте, що дім Стефана – перший плід Ахаї\f + \fr 16:15 \ft Римська провінція зі столицею в Коринфі.\f* і що вони віддали себе служінню святим,
+\v 16 підкорюйтеся таким і всім, хто служить разом із ними й важко працює.
+\p
+\v 17 Радію через прибуття Стефана, Фортуната й Ахаїка, бо вони заповнили вашу відсутність
+\v 18 і заспокоїли мій та ваш дух. Цінуйте таких.
+\p
+\v 19 Церкви з Азії вітають вас. Акила та Прискілла щиро вітають вас у Господі разом із їхньою домашньою церквою.
+\v 20 Усі брати вітають вас. Вітайте одне одного святим цілунком.
+\p
+\v 21 Привітання \add написане\add* моєю, Павловою, рукою.
+\v 22 Якщо хтось не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та!\f + \fr 16:22 \ft У перекладі з арамейської: Прийди, Господи!\f*
+\v 23 Нехай благодать Господа Ісуса буде з вами!
+\v 24 Моя любов з усіма вами в Христі Ісусі. Амінь.

48-2CO.usfm

@@ -0,0 +1,381 @@
+\id 2CO - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h 2 Коринфян
+\toc1 Друге послання до Коринфян
+\toc2 2 Коринфян
+\toc3 2 Кор.
+\mt1 Друге послання до Коринфян
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимофій.
+\b
+\p Церкві Божій в Коринфі та всім святим по всій Ахаї.
+\b
+\p
+\v 2 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.
+\b
+\s1 Хвала Богу, Який дає втіху
+\p
+\v 3 Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Отець милосердя та Бог усякої втіхи,
+\v 4 Який втішає нас у всіх наших труднощах, щоб ми могли втішати тих, хто перебуває в різних труднощах, тією втіхою, яку ми самі отримуємо від Бога.
+\v 5 Бо як зростає в нас страждання Христа, так через Христа зростає і наша втіха.
+\v 6 Якщо ми зносимо труднощі, то це заради вашої втіхи та спасіння. Якщо нас втішають, то це для вашої втіхи, яка дає силу зносити ті ж страждання, які зносимо й ми.
+\v 7 Наша надія щодо вас міцна, бо знаємо: якщо ви разом з нами страждаєте, то разом з нами отримаєте й втіху.
+\p
+\v 8 Брати, ми не хочемо, щоб ви не знали про біду, яка трапилася з нами в Азії, адже ми були обтяжені над міру й над силу, так що й не сподівалися вижити.
+\v 9 Здавалося, ми отримали вирок смерті, щоб покладались не на себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих.
+\v 10 Він врятував нас від великої \add загрози\add* смерті та ще рятуватиме. На Нього покладаємо надію, що Він рятуватиме нас і надалі,
+\v 11 за сприяння вашої молитви за нас. Тоді багато хто дякуватиме \add Богові\add* за дар, \add отриманий\add* нами через молитви багатьох.
+\s1 Павло змінює плани
+\p
+\v 12 Бо нашою похвалою є свідчення нашого сумління, що у світі ми поводилися – особливо з вами – з простотою та чесністю від Бога й \add керувалися\add* не людською мудрістю, а Божою благодаттю.
+\v 13 Адже ми не пишемо вам чогось іншого, крім того, що ви читаєте або \add вже\add* розумієте. Але я сподіваюся, що ви повністю зрозумієте,
+\v 14 – як частково зрозуміли нас, – що ми ваша похвала, так само, як і ви будете нашою в День нашого Господа Ісуса.
+\p
+\v 15 Із цією впевненістю я хотів спершу прийти до вас, щоб ви вдруге мали благодать.
+\v 16 Бо я збирався відвідати вас по дорозі в Македонію, а повертаючись звідти, зупинитись у вас ще раз. І тоді ви відправили б мене до Юдеї.
+\v 17 Тож, маючи такий намір, хіба я вчинив легковажно? Хіба я вирішую щось за \add покликом\add* тіла, щоб у мене було і «так, так», і «ні, ні»?
+\p
+\v 18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не є і «так», і «ні».
+\v 19 Адже Божий Син, Ісус Христос, Якого ми – я, Силуан і Тимофій – проповідували поміж вами, не був «так» і «ні», але в Ньому було «так».
+\v 20 І хоч би скільки було Божих обітниць, у Ньому \add всі\add* «так». Тому через Нього ми й \add кажемо\add* на славу Бога: «Амінь».
+\v 21 Той, Хто зміцнює нас разом із вами в Христі та помазує нас, – Бог,
+\v 22 Який також поставив на нас печать і дав завдаток\f + \fr 1:22 \ft Або: \fqa гарантію.\f* Духа в наші серця.
+\p
+\v 23 Я закликаю Бога у свідки моєї душі: я не приходив у Коринф, щоб вберегти вас.
+\v 24 Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою, але ми працюємо разом із вами для вашої радості, бо ви стоїте у вірі.
+\c 2
+\nb
+\v 1 Я вирішив собі не приходити до вас знову зі скорботою.
+\v 2 Адже якщо я вас засмучую, то хто тоді мене звеселить, як не той, кого я засмутив?
+\v 3 Я написав вам так, щоб, прийшовши, не засмутитися через тих, за кого мав би радіти, адже я впевнений щодо всіх вас, що моя радість – це й ваша радість також.
+\v 4 Бо я написав вам із великою скорботою, болем у серці та слізьми на очах не для того, щоб ви засмучувались, але щоб пізнали мою надмірну любов до вас.
+\s1 Прощення тих, хто засмучує
+\p
+\v 5 Якщо ж хтось і засмутив, то засмутив не мене, а певною мірою, щоб не перебільшити, усіх вас.
+\v 6 Йому достатньо того покарання, яке \add він отримав\add* від більшості.
+\v 7 Тож краще вам його пробачити та підбадьорити, щоб його не охопив смуток.
+\v 8 Тому я закликаю вас виявити до нього любов.
+\v 9 Бо я написав вам ще й для того, щоб пізнати вашу стійкість, чи ви слухняні в усьому.
+\v 10 Кого пробачаєте ви, того \add пробачаю\add* і я. Бо те, що я простив, якщо й простив щось, то заради вас перед Христом,
+\v 11 щоб не дозволити сатані нас перехитрити, адже ми розуміємо його задуми.
+\s1 Служителі Нового Завіту
+\p
+\v 12 Коли я прибув до Троади заради Доброї Звістки Христа і мені були відкриті двері Господом,
+\v 13 то я не мав спокою в дусі, бо не знайшов там Тита, свого брата. Тож, попрощавшись із ними, я пішов до Македонії.
+\p
+\v 14 Але подяка Богові, Який завжди робить нас переможцями в Христі й повсюди розповсюджує через нас пахощі Свого пізнання.
+\v 15 Адже ми для Бога – Христові пахощі між спасенними та тими, що гинуть.
+\v 16 Для одних ми запах смерті, а для інших – запах життя. І хто на це здатний?
+\v 17 Бо ми, на відміну від багатьох, не наживаємося на Слові Божому, але говоримо щиро – як від Бога, перед Богом, у Христі.
+\c 3
+\p
+\v 1 Чи не починаємо ми знову самих себе рекомендувати? Чи нам потрібні, як деяким, рекомендаційні листи для вас чи від вас?
+\v 2 Ви і є нашим листом, написаним у наших серцях, який знають і читають усі люди.
+\v 3 Ви показуєте, що ви – лист Христа, результат нашого служіння, написаний не чорнилом, а Духом живого Бога, не на камʼяних таблицях, а на таблицях людських сердець.
+\p
+\v 4 Цю впевненість ми маємо завдяки Христу перед Богом.
+\v 5 Не тому, що ми самі здатні й це наша заслуга. Навпаки, наша здібність – від Бога,
+\v 6 Який зробив нас здібними \add бути\add* служителями Нового Завіту – не букви, а Духа. Адже буква вбиває, а Дух оживляє.
+\s1 Більша слава Нового Завіту
+\p
+\v 7 Але якщо служіння смерті, викарбуване буквами на камені, було прославлене так, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея через славу його обличчя, яка минала,
+\v 8 то чи не буде служіння Духа славнішим?!
+\v 9 Якщо \add в\add* служінні осуду \add є\add* слава, то служіння праведності набагато перевершує \add його\add* в славі.
+\v 10 Адже те, що було прославлене, насправді прославленим не було у порівнянні зі славою, яка \add його\add* перевершує.
+\v 11 І якщо те, що минає, \add мало\add* славу, то набагато більшу славу \add має\add* те, що не минає.
+\p
+\v 12 Тому, маючи таку надію, ми діємо з великою сміливістю,
+\v 13 а не як Мойсей, який ставив собі покривало на лице, щоб сини Ізраїля не дивилися на кінець того, що минає.
+\v 14 Проте їхній розум був притуплений\f + \fr 3:14 \ft Або: \fqa закамʼянілий.\f*, бо й досі під час читання Старого Завіту це покривало залишається незнятим, адже \add воно\add* може бути знятим \add лише\add* в Христі.
+\v 15 І донині, кожного разу, як зачитується Мойсей, на їхньому серці лежить покривало.
+\v 16 Однак коли \add людина\add* повертається до Господа, покривало знімається.
+\v 17 Господь – це Дух, а де Дух Господа, там свобода.
+\v 18 І всі ми з непокритим лицем, відображаючи Божу славу, немов у дзеркалі, змінюємося згідно з Його образом, із слави в славу як від Господа, Духа.
+\c 4
+\s1 Скарб у глиняних посудинах
+\p
+\v 1 Тому, маючи це служіння згідно з милістю, що нам явилася, ми не втрачаємо відваги.
+\v 2 Ми відреклися від прихованих та ганебних \add учинків\add*, не живемо в хитрощах і не перекручуємо Слова Божого. Навпаки, показуючи істину, ми представляємо себе перед Богом на суд кожного людського сумління.
+\v 3 І якщо наша Добра Звістка закрита, то лише для тих, що гинуть, –
+\v 4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб не засяяло \add над ними\add* світло Доброї Звістки про славу Христа, Який є образом Бога.
+\v 5 Ми проповідуємо не себе, а Ісуса Христа \add як\add* Господа, себе ж – як ваших рабів заради Ісуса\f + \fr 4:5 \ft Або: \fqa Ісуса Христа.\f*.
+\v 6 Адже Бог, Який сказав: «Нехай з темряви засяє світло»\f + \fr 4:6 \ft \+xt Див. Бут. 1:3\+xt*.\f*, є Тим, Хто засяяв у наших серцях, щоби просвітити розуміння слави Бога в особі Ісуса Христа.
+\p
+\v 7 Проте ми носимо цей скарб у глиняних горщиках, щоб надмірність сили була від Бога, а не від нас.
+\v 8 Ми в усьому обтяжені, та не роздавлені; збиті з пантелику, але не впадаємо в розпач;
+\v 9 нас переслідують, та ми не покинуті; нас збивають із ніг, та ми не гинемо.
+\v 10 У своєму тілі ми завжди носимо смерть Ісуса, щоб життя Ісуса виявилося в наших тілах.
+\p
+\v 11 Адже ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть заради Ісуса, щоб Його життя виявилося в наших смертних тілах.
+\v 12 Тому в нас діє смерть, а у вас – життя.
+\p
+\v 13 Маючи один дух віри, згідно з тим, що написано: «Я вірив і тому говорив»\f + \fr 4:13 \ft \+xt Див. Пс. 115:1\+xt*. \ft Грецький переклад (Септуаґінта).\f*, ми віримо й тому говоримо,
+\v 14 оскільки знаємо, що Той, Хто воскресив Господа Христа, воскресить і нас разом з Ісусом та представить разом із вами.
+\v 15 Адже все – для вас, щоб благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку на славу Божу.
+\p
+\v 16 Тому ми не падаємо духом. І, навіть якщо наша зовнішня людина гине, наша внутрішня людина оновлюється день у день.
+\v 17 Адже наше тимчасове й легке страждання приносить нам більш вагоме багатство вічної слави.
+\v 18 Ми дивимося не на видиме, а на невидиме, бо видиме минає, а невидиме вічне.
+\c 5
+\s1 В очікуванні небесного дому
+\p
+\v 1 Ми знаємо: навіть якщо наш земний намет буде знищено, ми маємо будівлю від Бога – нерукотворний вічний дім на небесах.
+\v 2 Адже в цьому \add наметі\add* ми зітхаємо, прагнучи зодягнутися в наше небесне житло,
+\v 3 звісно, якщо, зодягнувшись, не будемо виявлені голими.
+\v 4 Перебуваючи в цьому наметі, ми обтяжені та зітхаємо не тому, що хочемо роздягнутися, а \add тому, що хочемо\add* зодягнутися, щоб смертне було поглинуте життям.
+\v 5 І Бог, Який підготував нас саме для цього, дав нам завдаток\f + \fr 5:5 \ft \+xt Див. 1:22\+xt*.\f* Духа.
+\p
+\v 6 Тож ми завжди впевнені та знаємо, що поки знаходимося в тілі, ми далеко від Господа,
+\v 7 бо живемо згідно з вірою, а не згідно з тим, що бачимо.
+\v 8 І все ж ми не втрачаємо мужності й хотіли б не бути вже в тілі, а оселитися з Господом.
+\v 9 Тому ми й намагаємося бути Йому до вподоби, чи то перебуваємо вдома, чи то далеко від \add нього\add*.
+\v 10 Бо всі ми маємо зʼявитися перед престолом Христа, щоб кожен отримав відплату згідно з тим, що зробив, поки був у тілі – добро чи зло.
+\s1 Служіння примирення
+\p
+\v 11 Отже, знаючи, що таке страх Господній, ми переконуємо людей. А перед Богом ми відкриті, і сподіваюся, що й перед вашим сумлінням ми відкриті.
+\v 12 Ми вам не рекомендуємо себе знову, а даємо вам можливість хвалитися нами, щоб ви могли відповісти тим, що вихваляються обличчям, а не серцем.
+\v 13 Бо якщо ми зійшли з розуму, \add то це\add* для Бога, а якщо ми при своєму розумі, \add то це\add* для вас.
+\v 14 Адже любов Христа спонукає нас, бо ми вважаємо так: коли Один помер за всіх, то всі померли.
+\v 15 І Він помер за всіх, щоб ті, хто живе, жили вже не для себе, а для Того, Хто помер і воскрес.
+\p
+\v 16 Тому віднині ми нікого не знаємо з людської \add точки зору\add*. Навіть якщо ми колись і знали Христа з людської \add точки зору\add*, то тепер більше \add так\add* не знаємо.
+\v 17 Отже, коли хтось у Христі, \add той\add* нове творіння. Давнє минуло. Ось усе стало новим!
+\v 18 І все це від Бога, Який через Христа примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення.
+\v 19 Згідно з ним Бог був у Христі, примирив світ із Собою, не враховуючи \add людям\add* їхніх проступків, і доручив нам \add нести\add* Слово примирення.
+\v 20 Отже, ми – посланці Христові, і тому наче Сам Бог просить через нас. Благаємо вас заради Христа: примиріться з Богом!
+\v 21 Того, Хто не пізнав гріха, Він зробив гріхом заради нас, щоб у Ньому ми стали Божою праведністю.
+\c 6
+\p
+\v 1 Таким чином, співпрацюючи \add з Ним\add*, ми закликаємо вас не приймати марно Божої благодаті.
+\v 2 Адже Він каже:
+\q1 «У час сприятливий Я почув тебе
+\q2 і в день спасіння допоміг тобі».\f + \fr 6:2 \ft \+xt Див. Іс. 49:8.\+xt*\f*
+\m Ось зараз – час сприятливий, зараз – день спасіння.
+\s1 Труднощі Павла
+\p
+\v 3 Ми нікому й ні в чому не даємо підстав для спотикання, щоб нашого служіння не зневажали.
+\v 4 Натомість в усьому ми рекомендуємо себе як Божих служителів: у великому терпінні, у скорботах, у горі, у труднощах,
+\v 5 у побиттях, у вʼязницях, у заворушеннях, у важкій праці, у недосипанні, у постах,
+\v 6 у чистоті, у пізнанні, у довготерпінні, у доброті, у Святому Дусі, у нелицемірній любові,
+\v 7 у Слові істини, у силі Бога; через зброю праведності \add в\add* правій та лівій \add руці\add*,
+\v 8 через славу та ганьбу, наклеп та добрі відгуки. \add Нас вважають\add* тими, хто вводить в оману, а ми правдиві;
+\v 9 тими, кого не знають, а нас упізнають; тими, що вмирають, а ми ось живемо; тими, що покарані, а ми не страчені;
+\v 10 тими, що засмучені, а ми завжди радіємо; бідними, а ми ж багатьох збагачуємо; тими, хто нічого не має, а ми маємо все!
+\p
+\v 11 Коринфяни! Ми відкрили свої уста, щоб говорити до вас, і наші серця відкриті.
+\v 12 Ми не стримуємо наших почуттів до вас, а ви стримуєте свої почуття до нас.
+\v 13 Тож звертаюся до вас, як до дітей: розкрийте й ви ваші \add серця\add*!
+\s1 Попередження щодо ідолопоклонства
+\p
+\v 14 Не впрягайтеся з невірними в одне ярмо. Бо що спільного між праведністю й беззаконням? Або що спільного між світлом і темрявою?
+\v 15 Яка згода може бути між Христом і Веліяром\f + \fr 6:15 \ft Тут мається на увазі сатана.\f*? Або яка частка вірного з невірним?
+\v 16 Яка згода може бути між Божим Храмом та ідолами? Адже ми – храм Бога Живого, як Бог і сказав:
+\q1 «Оселюся в них і ходитиму посеред \add них\add*,
+\q2 Я буду їхнім Богом, а вони – Моїм народом!»\f + \fr 6:16 \ft \+xt Див. Лев. 26:12; Єр. 32:28; Єз. 37:27.\+xt*\f*
+\m
+\v 17 Тому
+\q1 «Вийдіть з-поміж них
+\q2 і відділіться, – говорить Господь. –
+\q1 Не торкайтеся нечистого,
+\q2 і Я прийму вас».\f + \fr 6:17 \ft \+xt Див. Іс. 52:11; Єз. 20:34, 41.\+xt*\f*
+\m
+\v 18 А також:
+\q1 «Я буду вашим Отцем,
+\q2 а ви Мені будете синами й дочками, – каже Господь Вседержитель».\f + \fr 6:18 \ft \+xt Див. 2 Сам. 7:14; 7:8.\+xt*\f*
+\c 7
+\p
+\v 1 Отже, любі, оскільки ми маємо ці обітниці, то очистьмо себе від усякої нечистоти тіла та духа, довершуючи святість у Божому страху.
+\s1 Радість Павла
+\p
+\v 2 Відведіть для нас місце \add у ваших серцях\add*! Ми нікого не скривдили, нікому не нашкодили, нікого не використали.
+\v 3 Я не кажу цього для вашого осудження, бо вже казав раніше, що ви в наших серцях, щоб разом вмерти і разом жити.
+\v 4 Маю велику впевненість щодо вас і дуже пишаюся вами! Попри всі наші труднощі, я сповнений втіхою та переповнений радістю.
+\p
+\v 5 Адже коли ми прийшли в Македонію, то наші тіла не мали відпочинку, але зазнавали утисків звідусіль: зовні \add були\add* конфлікти, а всередині – страхи.
+\v 6 Але Бог, Який втішає пригнічених, потішив нас приходом Тита,
+\v 7 і не тільки його приходом, але й тим, як він був підбадьорений вами, сповіщаючи нас про ваше сильне прагнення, про глибоку журбу й про вашу ревність за мене. Тож я зрадів ще більше.
+\p
+\v 8 Навіть якщо я засмутив вас своїм листом, то не шкодую \add про це\add*. І якщо на початку й шкодував, – бо ж бачу, що мій лист засмутив вас, хоч і ненадовго, –
+\v 9 то тепер я радію. \add І радію\add* не тому, що ви були засмучені, а тому, що цей смуток привів до покаяння. А оскільки ваш смуток був з \add волі\add* Бога, то ви не зазнали через нас жодної втрати.
+\v 10 Бо смуток від Бога \add веде\add* до покаяння, яке зрештою веде до спасіння, і не викликає жалю. А смуток світу веде до смерті.
+\v 11 Подивіться самі, яку старанність, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яку ревність і яке прагнення справедливості спричинило у вас це засмучення з волі Бога. Ви показали, що в усьому є чистими в цій справі.
+\v 12 Насправді я написав вам не заради того, хто вчинив зло, і не заради скривдженого, а щоб показати ваші старання заради нас перед Богом.
+\v 13 Саме тому ми втішилися.
+\p Та, окрім нашої втіхи, ми ще більше зраділи радістю Тита, адже ви освіжили його дух.
+\v 14 Бо якщо я колись і хвалився вами перед ним, то не був осоромлений. І як усе, про що я вам говорив, було правдою, так і моє вихваляння вами перед Титом виявилося правдою.
+\v 15 Його почуття до вас стають ще міцнішими, коли він пригадує слухняність усіх вас і як ви прийняли його зі страхом і тремтінням.
+\v 16 Радію, адже в усьому можу покладатися на вас.
+\c 8
+\s1 Пожертви для Божих людей
+\p
+\v 1 Брати, ми повідомляємо вам про Божу благодать, дану Македонським церквам,
+\v 2 адже вони серед суворого випробування дуже раділи, а їхня крайня бідність переповнилася багатством їхньої щедрості.
+\v 3 Я свідчу про те, що вони дали добровільно, по змозі й навіть більше,
+\v 4 наполегливо просячи нас про благодать і участь у цьому служінні для святих;
+\v 5 і не лише так, як ми сподівалися, а віддали самих себе спочатку Господу, а потім, з волі Божої, нам.
+\v 6 Тож ми попросили Тита завершити розпочату серед вас \add справу\add* благодаті.
+\v 7 І оскільки ви багаті всім: вірою, словом, розумінням, усякою старанністю та любовʼю, якої \add навчилися\add* від нас, – то збагачуйтеся і в цій \add справі\add* благодаті.
+\p
+\v 8 Кажу це не як наказ, але через старанність інших перевіряю щирість вашої любові.
+\v 9 Адже ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, будучи багатим, заради вас\f + \fr 8:9 \ft Або: \fqa нас.\f* став бідним, щоб ви збагатилися Його бідністю.
+\p
+\v 10 І в цьому даю вам пораду, адже це піде на користь вам, що не лише почали робити це минулого року, а й першими виявили до цього бажання.
+\v 11 Завершіть справу зараз, щоб як ревно бажали, так і виконали її в міру можливості.
+\v 12 Бо коли є ревність, то дар приймається згідно з тим, що хтось має, а не з тим, чого не має.
+\p
+\v 13 І не \add кажу цього\add*, щоб інші мали полегшення, а ви – труднощі, але для рівності.
+\v 14 Тепер нехай ваш достаток \add буде\add* для їхньої потреби, а їхній достаток колись – для вашої потреби, аби була рівність,
+\v 15 як і написано:
+\q1 «У того, хто \add зібрав\add* багато, не лишилося зайвого,
+\q2 а хто \add зібрав\add* мало, не мав нестачі»\f + \fr 8:15 \ft \+xt Див. Вих. 16:18\+xt*.\f*.
+\s1 Тит та його супутники
+\p
+\v 16 Подяка Богові, Який вклав у серце Тита ту ж ревність щодо вас, \add яку маю і я\add*,
+\v 17 адже він, будучи ревним, не лише прийняв \add наш\add* заклик, а й добровільно пішов до вас.
+\v 18 Разом із ним ми посилаємо брата, якого хвалять в усіх церквах за \add його служіння\add* Доброю Звісткою.
+\v 19 До того ж, його було обрано церквами \add бути\add* нашим супутником у цій \add справі\add* благодаті, якій ми служимо на славу Самого Господа та заради нашої доброї волі,
+\v 20 остерігаючись того, щоб не зазнати від когось дорікань за розпорядження цим щедрим даром,
+\v 21 бо ми стараємося чинити добро не тільки перед Господом, але й перед людьми.
+\p
+\v 22 Ми посилаємо з ними нашого брата, якого часто й по-різному перевіряли і який виявився ревним, та зараз він навіть більш ревний оскільки впевнений у вас.
+\v 23 Що стосується Тита, то він – мій спільник і працює разом зі мною заради вас, а щодо наших братів, то вони – посланці церков \add і\add* слава Христа.
+\v 24 Тому дайте їм доказ вашої любові та нашої похвали щодо вас перед церквами.
+\c 9
+\p
+\v 1 У мене більше немає потреби писати вам про це служіння святим,
+\v 2 адже я знаю ваше завзяття й хвалюся ним перед македонянами. Я розповів їм, що Ахая була готова ще з минулого року, і ваша ревність заохотила багатьох.
+\v 3 Усе ж посилаю до вас братів, щоб наша похвала вами у цьому випадку не була даремною, а щоб ви були готові, як я і говорив.
+\v 4 Якщо зі мною прийдуть македоняни й застануть вас не готовими, то ми, – не кажучи вже про вас, – через цю впевненість будемо осоромлені.
+\v 5 Тож я вважаю за необхідне заохотити братів прийти до вас заздалегідь і підготувати обіцяний щедрий дар. Тоді він буде щедрим даром, а не чимось вимушеним.
+\s1 Заохочення до дарування
+\p
+\v 6 \add Памʼятайте\add* це: хто скупо сіє, той скупо жатиме, а хто щедро сіє, той щедро жатиме.
+\v 7 Кожен нехай \add дарує так\add*, як вирішив у своєму серці, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дарує з радістю.
+\v 8 І Бог може пролити на вас будь-яку благодать, щоб, маючи завжди й в усьому достаток, ви проливалися будь-якою доброю справою,
+\v 9 як і написано:
+\q1 «Він щедро роздав бідним;
+\q2 його праведність стоятиме повіки»\f + \fr 9:9 \ft \+xt Див. Пс. 111:9\+xt*.\f*.
+\m
+\v 10 Той, Хто забезпечує сіяча насінням і хлібом на поживу, забезпечить і примножить ваше насіння та збільшить плоди вашої праведності,
+\v 11 щоб ви у всьому були збагачені для всякої щедрості, яка спонукає до того, щоб через нас складалася подяка Богові.
+\p
+\v 12 Адже ваше служіння не лише задовільняє потреби святих, але й виливається у численні подяки Богові.
+\v 13 Завдяки доказу цього служіння вони прославляють Бога за ваш послух, що \add іде від\add* сповідування Доброї Звістки Христа, і за вашу щедрість для них та для всіх інших.
+\v 14 А у своїй молитві за вас вони прагнуть до вас через безмірну щодо вас Божу благодать.
+\v 15 Подяка Богові за Його невимовний дар!
+\c 10
+\s1 Павло захищає своє служіння
+\p
+\v 1 Я, Павло, особисто закликаю вас із лагідністю і добротою Христа, – я, той хто «покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній, то сміливий» стосовно вас.
+\v 2 Прошу вас: коли я прийду, не змушуйте мене вдаватися до сміливості, яку я рішуче розраховую проявити щодо тих, хто вважає, що ми живемо по-тілесному.
+\v 3 Адже, живучи в тілі, воюємо не по-тілесному.
+\v 4 І зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна Богом для руйнування фортець. Ми руйнуємо задуми
+\v 5 та кожну зарозумілість\f + \fr 10:5 \ft Або: \fqa висоту.\f*, яка противиться пізнанню Бога, а також беремо в полон кожну думку на послух Христу.
+\v 6 І ми готові покарати будь-яку непокору, як тільки ваш послух стане довершеним.
+\p
+\v 7 Ви дивитеся на зовнішність. Але коли хтось впевнений, що він належить Христу, то нехай візьме до уваги, що ми, як і він, Христові.
+\v 8 І навіть якщо я ще більше вихваляюся нашою владою, яку нам дав Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то я за це не буду осоромлений.
+\v 9 Хай вам не здається, що я хочу залякати вас \add своїми\add* листами.
+\v 10 Адже \add дехто\add* каже: «Його листи вагомі та сильні, але коли приходить особисто, то він слабкий і слова його незначні».
+\v 11 Така людина нехай врахує те, що якими ми є на слові в листах, коли відсутні, такими ж є і на ділі, коли присутні.
+\p
+\v 12 Ми не сміємо судити або прирівнювати себе до тих, що самі себе рекомендують. Вони, вимірюючи себе собою та порівнюючи себе із собою, не є розумними.
+\v 13 Ми ж не будемо хвалитися безмірно, а лише в межах служіння, яке нам визначив Бог, щоб досягнути й вас.
+\v 14 Бо ми не виходимо за ці межі, ніби не досягнули вас, адже ми досягнули і вас Доброю Звісткою Христа.
+\v 15 Ми не хвалимося надмірно чужою працею, а сподіваємося, що, у міру того, як ваша віра зростатиме, зростатимуть і межі нашого служіння серед вас,
+\v 16 щоби звіщати Добру Звістку поза вашими \add околицями\add*, а не хвалитися зробленим на чужому полі.
+\v 17 «А хто вихваляється, нехай вихваляється в Господі»\f + \fr 10:17 \ft \+xt Див. Єр. 9:24\+xt*.\f*.
+\v 18 Адже схвалений не той, хто сам себе рекомендує, а той, кого рекомендує Господь.
+\c 11
+\s1 Павло та псевдоапостоли
+\p
+\v 1 Сподіваюся, ви потерпите трохи моє безумство. Так, потерпіть мене!
+\v 2 Адже я ревную вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб представити Христу наче чисту діву.
+\v 3 Та боюся, що як Єва була зведена хитрощами змія, так і ваші думки можуть віддалитися від щирості та чистоти перед Христом.
+\v 4 Бо коли хтось приходить до вас та проповідує іншого Ісуса – не Того, що ми проповідували, або коли приймаєте іншого духа – не Того, що ви прийняли, або іншу добру звістку – не ту, що ви прийняли, то ви це легко терпите.
+\v 5 Та не думаю, що я чимось гірший від тих «великих апостолів».
+\v 6 І хоча я недосвідчений у красномовстві, але не в пізнанні; і ми вам це чітко всім та в усьому показали.
+\v 7 Хіба я згрішив тим, що, бажаючи звеличити вас, сам упокорився й без жодної винагороди звіщав вам Божу Добру Звістку?
+\v 8 Я, \add так би мовити\add*, обкрадав інші церкви, приймаючи від них платню, аби служити вам.
+\v 9 Коли я був із вами та опинився в нужді, то нікого не обтяжував, адже брати, що прийшли з Македонії, задовольнили мої потреби. Я в усьому стримував себе і далі стримуватимусь, аби не бути для вас тягарем.
+\v 10 Як істина Христа перебуває в мені, так ніхто не зупинить цієї моєї похвали в усіх регіонах Ахаї.
+\v 11 Чому? Чи тому, що не люблю вас? Бог знає, \add що люблю\add*.
+\p
+\v 12 Що я робив, те й робитиму, щоб не давати приводу хвалитися тим, хто шукає підстав, аби довести, що вони рівні нам у тому, чим хваляться.
+\v 13 Адже такі люди – лжеапостоли, лукаві робітники, які приймають вигляд апостолів Христа.
+\v 14 Та це й не дивно, адже сам сатана приймає вигляд ангела світла.
+\v 15 Отже, немає нічого дивного в тому, що і його служителі вдають із себе служителів праведності. Їхній кінець буде за їхніми ділами.
+\s1 Павлові страждання
+\p
+\v 16 Я повторюю: нехай ніхто не вважає мене нерозумним, але навіть якщо ви це робите, то прийміть мене як нерозумного, щоб і я міг трохи похвалитися.
+\v 17 Те, що я кажу з приводу похвали, кажу не від Господа, а наче в безумстві.
+\v 18 І, оскільки багато хто вихваляється за тілом, то і я вихвалятимуся.
+\v 19 Бо ви, будучи мудрими, радо терпите нерозумних!
+\v 20 Ви терпите, коли хтось вас поневолює чи обʼїдає, коли хтось обдирає чи звеличується \add над вами\add* і бʼє вас в обличчя.
+\v 21 Кажу це на \add свій\add* сором: у \add цьому\add* ми були слабкими!
+\p Та якщо хтось наважується \add хвалитися\add*, – кажу це в безумстві, – наважуюсь і я.
+\v 22 Вони євреї? Я теж. Вони ізраїльтяни? Я теж. Вони Авраамове насіння? Я теж.
+\v 23 Вони служителі Христа? Кажу ніби в безумстві: я більше. Я більше працював, частіше був увʼязнений, мене жорстокіше били, я часто опинявся на \add межі\add* смерті.
+\v 24 Від юдеїв я пʼять разів отримував по сорок без одного \add ударів батогом\add*,
+\v 25 тричі мене били палицями, один раз мене закидали камінням, я був на трьох кораблях, які розбивалися у морі, провів цілу добу у відкритому морі.
+\v 26 Часто був у подорожах, небезпеках на річках, небезпеках через розбійників, небезпеках через \add деяких із мого\add* роду, небезпеках через язичників, небезпеках у містах, небезпеках у пустелі, небезпеках посеред моря, небезпеках серед лжебратів,
+\v 27 у праці та виснаженні, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в постах, у холоді та в наготі.
+\v 28 І окрім усього цього, моє щоденне заняття – турбота про всі церкви.
+\v 29 Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто впадає в гріх\f + \fr 11:29 \ft Або: \fqa Кого штовхають у гріх, і я не палав би за нього?\f*, за кого і я не палав би?
+\p
+\v 30 Коли вже маю хвалитися, то хвалитимуся своєю слабкістю\f + \fr 11:30 \ft Або: \fqa немічністю. \ft Тут і повсюди в посланні.\f*.
+\v 31 Бог і Отець Господа Ісуса, Який є навіки благословенним, знає, що я не брешу.
+\v 32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, аби мене схопити,
+\v 33 але мене через вікно спустили в кошику по стіні, і я врятувався з його рук.
+\c 12
+\s1 Видіння та обʼявлення Павла
+\p
+\v 1 Я змушений хвалитися, хоча немає в цьому користі. Усе ж перейду до видінь та одкровень від Господа.
+\v 2 Я знаю одного чоловіка в Христі, який чотирнадцять років тому, – чи був у тілі, чи то поза тілом, не знаю, Бог знає, – був підхоплений до третього неба.
+\v 3 Також я знаю, що той чоловік – чи був у тілі, чи то поза тілом, не знаю, Бог знає, –
+\v 4 був підхоплений до раю та почув невимовні слова, яких людині не дано казати.
+\v 5 Таким чоловіком я буду хвалитися; собою ж хвалитися не буду, хіба що своїми слабкостями.
+\v 6 Якби я навіть і захотів похвалитися, то не буду нерозсудливим, адже казатиму правду. Проте я утримуюсь, щоби хтось не подумав про мене більше, ніж бачить у мені та чує від мене.
+\v 7 А щоб я не загордився величчю одкровень, дана мені колючка в тіло, посланець сатани, аби мене бити, щоб я не величався.
+\v 8 Я тричі просив Господа, щоб Він забрав її від мене.
+\v 9 Але Він сказав мені: \wj «Моєї благодаті для тебе достатньо, адже сила Моя\wj*\f + \fr 12:9 \ft У деяких рукописах це слово відсутнє.\f* \wj в слабкості стає довершеною».\wj* Тож я з радістю хвалитимуся моєю слабкістю, щоб у мені оселилася Христова сила.
+\v 10 Тому я задоволений слабкостями, горем, переслідуваннями та труднощами заради Христа. Бо, коли я слабкий, тоді я сильний.
+\s1 Побоювання Павла за коринфську церкву
+\p
+\v 11 Я став нерозумним, але ви змусили мене до цього! Це ви мали б мене рекомендувати, оскільки я нічим не гірший від цих «великих апостолів», хоч я і ніщо.
+\v 12 Адже ознаки апостола були виявлені поміж вами у всякому терпінні, знаках, дивах та могутніх ділах.
+\v 13 То чим ви були обділені у порівняні з іншими церквами? Хіба тим, що я сам не був тягарем для вас. Вибачте мені цю несправедливість!
+\p
+\v 14 Ось я готовий прийти до вас утретє. Я не буду \add вас\add* обтяжувати, бо мені не потрібне те, що вам належить, але ви \add самі\add*. Адже не діти повинні накопичувати майно для батьків, а батьки – для дітей.
+\v 15 Я охоче витрачу заради вас усе, що маю, і навіть віддам самого себе. Якщо люблю вас більше, то невже любитимете мене менше?
+\v 16 Хоч би як там було, я не обтяжував вас. Проте \add ви кажете\add*, що будучи хитрим, я впіймав вас підступністю.
+\v 17 Хіба я коли-небудь використовував вас через тих, кого до вас посилав?
+\v 18 Я попросив Тита прийти до вас і послав із ним брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ми не ходили в тому ж дусі? Хіба ми не ходили одним шляхом?
+\p
+\v 19 Невже ви думаєте, що ми захищаємося перед вами? Ми говоримо перед Богом у Христі, і все це, любі, для вашого збудування.
+\v 20 Адже я боюся, що, прийшовши, знайду вас не такими, як я хочу, а ви побачите мене не таким, як ви хочете. \add Боюся виявити серед вас\add* сварки, заздрість, лють, самолюбство, наклепи, плітки, пихатість та безлад.
+\v 21 \add Боюся\add*, що, коли я прийду знову, мій Бог упокорить мене перед вами, і мені \add доведеться\add* оплакувати багатьох, що раніше згрішили й не покаялися в нечистоті, у статевій розпусті й у безсоромності, яким вони віддалися.
+\c 13
+\s1 Останні попередження
+\p
+\v 1 Оце втретє йду до вас. «Нехай кожне слово підтвердиться устами двох або трьох свідків»\f + \fr 13:1 \ft \+xt Див. Повт. 19:15\+xt*.\f*.
+\v 2 Як я попереджав, коли був у вас удруге, так і зараз, коли відсутній, попереджаю тих, що раніше згрішили, і всіх інших: якщо прийду знову, то нікого не щадитиму.
+\v 3 Адже ви шукаєте доказу того, що через мене говорить Христос. Він не безсилий, але сильний у вас,
+\v 4 бо хоч Він і був розіпʼятий у слабкості, проте живе завдяки Божій силі. Адже і ми слабкі в Ньому, але завдяки Божій силі будемо жити з Ним для вас.
+\p
+\v 5 Перевіряйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте себе. Хіба ви не знаєте, що Ісус Христос \add живе\add* у вас? Звичайно, якщо ви пройшли це випробування.
+\v 6 А щодо нас, сподіваюся, ви зрозумієте, що ми пройшли це випробування.
+\v 7 Тепер ми молимося Богові, щоб ви не чинили ніякого зла. Не для того, щоб здавалося, ніби ми пройшли випробування. Робіть добро, навіть тоді, коли здаватиметься, що ми не пройшли його.
+\v 8 Адже ми нічого не можемо робити проти істини, а лише заради істини.
+\v 9 Ми радіємо, коли ми слабкі, а ви сильні. За це й молимося – за ваше вдосконалення.
+\v 10 Тому я й пишу вам це, поки мене з вами немає, щоб, коли буду з вами, мені не довелося бути суворим, використовуючи владу, яку дав мені Господь, щоб зміцнювати, а не руйнувати.
+\s1 Останні побажання
+\p
+\v 11 І наостанок, брати, \add заохочую вас:\add* радійте, виправляйте одне одного, підбадьорюйте одне одного, будьте однодумні, живіть у мирі – і Бог любові й миру буде з вами!
+\p
+\v 12 Вітайте одне одного святим поцілунком! Усі святі вітають вас!
+\p
+\v 13 \add Нехай\add* благодать Господа Ісуса Христа, любов Бога та спільність Святого Духа \add будуть\add* з вами усіма!

49-GAL.usfm

@@ -0,0 +1,220 @@
+\id GAL - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Галатів
+\toc1 Послання до Галатів
+\toc2 Галатів
+\toc3 Гал.
+\mt1 Послання до Галатів
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, апостол, \add покликаний\add* не людьми і не людиною, а Ісусом Христом і Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих,
+\v 2 разом з усіма братами.
+\b
+\p Церквам Галатії.
+\b
+\p
+\v 3 Благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і від Господа Ісуса Христа,
+\v 4 \add Який,\add* віддавши Самого Себе за наші гріхи, визволив нас від нинішнього злого віку згідно з волею Бога й Отця нашого,
+\v 5 Якому слава навіки-віків! Амінь.
+\b
+\s1 Немає іншої Доброї Звістки
+\p
+\v 6 Я здивований, що ви так швидко відвертаєтеся від Того, Хто покликав вас благодаттю Христа, заради іншої «доброї звістки».
+\v 7 Насправді іншої немає, але існують деякі \add люди\add*, які бентежать вас і намагаються змінити Добру Звістку Христа.
+\v 8 Але навіть якщо хтось із нас або ангел із неба буде проповідувати вам добру звістку, відмінну від тієї, яку ми вам проповідували, то нехай буде проклятий!
+\v 9 Ми говорили вже раніше, і я ще раз повторюю: якщо хтось проповідує вам іншу добру звістку, а не ту, що ви прийняли, то нехай буде проклятий!
+\v 10 Чиє схвалення я намагаюся завоювати: людей чи Бога? Хіба я намагаюся догодити людям? Якби я намагався догодити людям, я б не був рабом Христа.
+\s1 Павло покликаний Богом
+\p
+\v 11 Я хочу, щоб ви, брати, знали, що Добра Звістка, яку я проповідував, не від людей.
+\v 12 Бо я отримав і вивчив її не від якоїсь людини, але через одкровення Ісуса Христа.
+\v 13 Ви чули про мій попередній спосіб життя в юдействі, як я завзято переслідував Церкву Божу й намагався її зруйнувати.
+\v 14 В юдействі я перевершив багатьох моїх однолітків зі свого народу і був надзвичайно ревним до звичаїв моїх предків.
+\v 15 Але коли Бог, Який обрав мене ще до мого народження,\f + \fr 1:15 \ft \+xt Див. Єр. 1:5\+xt*.\f* покликав мене через Свою благодать, уподобав
+\v 16 відкрити мені Свого Сина, щоб я проповідував Його Добру Звістку серед язичників, тоді я не пішов відразу радитися з кимось із людей,
+\v 17 не ходив також і до Єрусалима, до тих, що були апостолами до мене, але пішов в Аравію і знову повернувся в Дамаск.
+\p
+\v 18 Потім, через три роки, я вирушив до Єрусалима, щоб познайомитися з Кифою\f + \fr 1:18 \ft Кифа – Петро. \+xt Див. Ів. 1:42\+xt*.\f*, і пробув із ним пʼятнадцять днів.
+\v 19 Інших же апостолів я не бачив, окрім Якова, брата Господнього.
+\v 20 Я пишу вам і запевняю перед Богом, що не обманюю.
+\p
+\v 21 Після того я пішов до земель Сирії та Килікії.
+\v 22 Церкви Юдеї, що в Христі, мене особисто не знали.
+\v 23 Вони лише чули, що той, хто раніше їх переслідував, зараз проповідує віру, яку колись намагався знищити,
+\v 24 і прославляли Бога за мене.
+\c 2
+\s1 Павло прийнятий апостолами
+\p
+\v 1 Потім, через чотирнадцять років, я знову пішов\f + \fr 2:1 \ft Буквально: \fqa піднявся до Єрусалима.\f* в Єрусалим разом із Варнавою, узявши із собою Тита.
+\v 2 Я вирушив туди згідно з одкровенням і представив їм Добру Звістку, яку проповідую серед язичників, а особливо шановним виклав її окремо, на самоті, \add щоб упевнитися\add*, що не біг \add до цього\add* й не біжу \add тепер\add* даремно.
+\v 3 Проте навіть Тита, який був зі мною, не примушували до обрізання, хоча він і був греком.
+\v 4 Це через лжебратів, що проникли в наші ряди, аби спостерігати за нашою свободою, яку ми маємо в Ісусі Христі, і зробити нас рабами.
+\v 5 Але ми ні на мить не поступилися їм, щоб істина Доброї Звістки збереглася для вас.
+\p
+\v 6 Щодо тих, кого вважають знатнішими, – хто вони й ким вони були, для мене це немає ніякого значення, \add адже\add* Бог неупереджений, – то вони нічого не додали мені.
+\v 7 Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку необрізаним\f + \fr 2:7 \ft Тобто язичникам.\f*, як Петрові – обрізаним\f + \fr 2:7 \ft Тобто юдеям; також і у 8 та 9 віршах.\f*.
+\v 8 Адже Бог, Який зробив Петра апостолом обрізаних, зробив також мене \add апостолом\add* язичників.
+\v 9 Яків, Кифа та Іван, які вважаються стовпами \add церкви\add*, визнали надану мені благодать і потиснули мені й Варнаві руку як співучасникам \add служіння\add*, щоб ми \add пішли\add* до язичників, а вони – до обрізаних.
+\v 10 Усе, що \add вони просили\add*, – це те, щоб ми памʼятали про бідних, що я й намагався робити.
+\s1 Павло докоряє Петрові
+\p
+\v 11 Коли ж Кифа прийшов до Антіохії, я протистояв йому відверто, бо він був неправий.
+\v 12 Адже до того, як прийшли деякі люди від Якова, він їв разом з язичниками, а після цього почав ховатися й відокремлюватися від них, боячись обрізаних.
+\v 13 До нього приєдналися також інші юдеї, так що й Варнава був втягнений в їхнє лицемірство.
+\p
+\v 14 Побачивши, що вони не поводяться відповідно до істини Доброї Звістки, я сказав Кифі перед усіма: «Якщо ти юдей, але живеш як язичник, а не як юдей, чому ж тоді примушуєш язичників жити за юдейським звичаєм?»
+\p
+\v 15 Ми ж – юдеї за народженням, а не грішні язичники.
+\v 16 Однак, знаючи, що людина не може бути виправдана ділами Закону, а тільки вірою в Ісуса Христа,\f + \fr 2:16 \ft Або: \fqa через вірність Ісуса Христа.\f* навіть ми увірували в Христа Ісуса, щоб бути виправданими вірою в Христа,\f + \fr 2:16 \ft Або: \fqa через вірність Христа.\f* а не ділами Закону. Бо жодна людина не буде виправдана ділами Закону.
+\p
+\v 17 Але якщо ми, \add юдеї,\add* шукаючи виправдання в Христі, і самі виявилися грішниками, то невже Христос є служителем гріха? Зовсім ні!
+\v 18 Бо якщо я знову відбудовую те, що зруйнував, то роблю себе грішником.
+\p
+\v 19 Адже через Закон я помер для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіпʼятий з Христом,
+\v 20 і більше живу не я, але Христос живе в мені. Нині я живу в тілі, і це життя вірою в Сина Божого,\f + \fr 2:20 \ft Або: \fqa вірністю Сина Божого.\f* Який полюбив мене й віддав Себе за мене.
+\v 21 Я не відкидаю благодаті Божої, бо якщо праведність здобувається Законом, то Христос помер даремно!
+\c 3
+\s1 Віра чи Закон
+\p
+\v 1 О нерозумні галати! Хто зачарував вас, щоб ви не корилися істині? Адже перед вашими очима був зображений розіпʼятий Ісус Христос.
+\v 2 Я хотів би дізнатися від вас лише одне: ви прийняли Духа через діла Закону чи через віру в те, що почули?
+\v 3 Невже ви такі нерозумні, що, почавши Духом, зараз закінчуєте тілом\f + \fr 3:3 \ft Або: \fqa людськими зусиллями.\f*?
+\v 4 Невже ви даремно стільки страждали? Не може бути, щоб усе це було даремно!
+\v 5 Хіба Той, Хто дарує вам Духа і творить серед вас чудеса, робить це тому, що ви дотримуєтеся Закону, чи тому, що ви повірили в те, що почули?
+\v 6 Так само й «Авраам повірив Богові, і це було зараховано йому як праведність».\f + \fr 3:6 \ft \+xt Див. Бут. 15:6\+xt*.\f*
+\p
+\v 7 Зрозумійте, що ті, хто має віру, – це сини Авраама.
+\v 8 Писання, передбачивши, що Бог виправдає язичників вірою, заздалегідь проголосило Авраамові Добру Звістку: «Через тебе всі народи будуть благословенні».\f + \fr 3:8 \ft \+xt Див. Бут. 12:3; 18:18; 22:18\+xt*.\f*
+\v 9 Тож ті, хто вірить, благословляються разом з Авраамом, який повірив.
+\p
+\v 10 Бо всі, хто покладається на діла Закону, знаходяться під прокляттям, як написано: «Проклятий кожен, хто не дотримується всього, що написано в Книзі Закону».\f + \fr 3:10 \ft \+xt Див. Повт. 27:26\+xt*.\f*
+\v 11 Очевидно, що через Закон ніхто не виправданий перед Богом, оскільки «праведник житиме вірою»,\f + \fr 3:11 \ft \+xt Див. Ав. 2:4\+xt*.\f*
+\v 12 а Закон не ґрунтується на вірі; навпаки, він говорить: «Хто виконуватиме його \add настанови\add*, буде жити ними».\f + \fr 3:12 \ft \+xt Див. Лев. 18:5\+xt*.\f*
+\v 13 Христос викупив нас від прокляття Закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: «Проклятий кожен, хто повішений на дереві».\f + \fr 3:13 \ft \+xt Див. Повт. 21:23\+xt*.\f*
+\v 14 \add Він викупив нас\add*, щоб благословення, дане Авраамові, прийшло до язичників через Ісуса Христа й щоб через віру ми отримали обітницю Духа.
+\s1 Закон та обітниця
+\p
+\v 15 Брати, я говорю по-людському: навіть затверджений людьми заповіт ніхто не скасовує й не вносить у нього доповнень.
+\v 16 Ці ж обітниці були дані Авраамові та його нащадку. Писання не говорить «нащадкам», як про багатьох, а «нащадку», як про одного,\f + \fr 3:16 \ft \+xt Див. Бут. 12:7; 13:15; 24:7\+xt*.\f* а Ним є Христос.
+\v 17 Я кажу, що Закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує заповіту, встановленого раніше Богом, і не усуває обітниці.
+\v 18 Бо якщо спадщина від Закону, то вже не за обітницею, але Бог дав її Авраамові через обітницю.
+\p
+\v 19 Для чого тоді Закон? Він був доданий, щоб \add виявити\add* провини, доки не прийде Нащадок, Якому була дана обітниця. Закон був даний через ангелів рукою посередника.
+\v 20 Посередник не потрібен там, де тільки одна сторона, а Бог один.
+\p
+\v 21 Тож невже Закон суперечить обітницям Божим? Зовсім ні! Бо якби був даний Закон, який міг би дарувати життя, то праведність була б від Закону.
+\v 22 Але Писання замкнуло все під гріхом, щоб обітниця через віру в Ісуса Христа\f + \fr 3:22 \ft Або: \fqa вірність Ісуса Христа.\f* була дана тим, хто вірить.
+\s1 Діти Божі
+\p
+\v 23 До приходу віри ми перебували під вартою Закону, замкнені доти, доки не обʼявиться віра.
+\v 24 Отже, Закон був нашим опікуном, поки не прийшов Христос, щоб ми були виправдані вірою.
+\v 25 Коли ж прийшла віра, ми вже не під \add наглядом\add* опікуна.
+\p
+\v 26 Тож через віру в Ісуса Христа ви всі діти Божі,
+\v 27 бо всі, хто був охрещений у Христі, одяглися в Христа.
+\v 28 Нема більше ні юдея, ні язичника, ні раба, ні вільного, ні чоловіка, ні жінки, бо ви всі – одне в Христі Ісусі.
+\v 29 Якщо ви належите Христу, то ви нащадки Авраама й, згідно з обітницею, – спадкоємці.
+\c 4
+\p
+\v 1 Тож я кажу: поки спадкоємець ще дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є володарем усього.
+\v 2 Він підпорядковується опікунам і управителям до часу, встановленого батьком.
+\v 3 Так само й ми, коли були дітьми, знаходилися у рабстві \add матеріальних і духовних\add* основ світу.\f + \fr 4:3 \ft Або: \fqa принципів світу.\f*
+\v 4 Але коли настала повнота часу, Бог послав Свого Сина, народженого від жінки, народженого під Законом,
+\v 5 щоб викупити тих, хто під Законом, і щоб ми отримали всиновлення.
+\v 6 І, оскільки ви – Його сини, Бог послав Духа Свого Сина в наші серця, Духа, Який кличе: «\tl Авва\tl*!», \add тобто\add* «Отче».
+\v 7 Отже, ти вже не раб, а син; а якщо син, то й спадкоємець через Бога.\f + \fr 4:7 \ft Або: \fqa спадкоємець через Ісуса Христа.\f*
+\s1 Турбота Павла про галатів
+\p
+\v 8 Раніше, коли ви не знали Бога, ви були рабами тих, що за своєю природою не є богами.
+\v 9 Але тепер, коли ви пізнали Бога, точніше, коли Бог пізнав вас, то як ви можете повертатися назад до тих слабких і жалюгідних основ світу? Хочете себе знову поневолити?
+\v 10 Ви дотримуєтесь \add особливих\add* днів, місяців, пір та років.
+\v 11 Боюсь, що всі мої зусилля, витрачені на вас, були марні.
+\p
+\v 12 Я благаю вас, брати: станьте такими, як я, бо я став таким, як ви. Ви нічим мене не скривдили.
+\v 13 Як ви знаєте, уперше я проповідував вам Добру Звістку через хворобу.
+\v 14 І, хоча моя хвороба була для вас випробуванням, ви не ставилися до мене з презирством чи зневагою, але прийняли як ангела Божого, як \add Самого\add* Христа Ісуса.
+\v 15 Де ж тепер ваше блаженство? Я можу засвідчити, що якби ви тоді могли, то вирвали б свої очі й віддали їх мені.
+\v 16 Невже тепер я став вашим ворогом, кажучи вам істину?
+\p
+\v 17 \add Ті люди\add* ревно стараються переманити вас, але не з добрих \add спонук\add*. Вони хочуть розлучити нас, щоб ви були їхніми ревними прихильниками.
+\v 18 Добре завжди бути ревним для доброї мети, а не лише тоді, коли я з вами.
+\v 19 Діти мої, заради яких я знову терплю біль народження, аж доки Христос не відобразиться у вас.
+\v 20 Як би я хотів бути з вами зараз і змінити мій тон, бо я здивований вами!
+\s1 Аґар і Сара
+\p
+\v 21 Скажіть мені, невже ви, що хочете бути під Законом, не слухаєте Закону?
+\v 22 Адже написано, що Авраам мав двох синів: одного від рабині, а іншого від вільної жінки.
+\v 23 Той, що від рабині, народився за тілом, а той, що від вільної жінки, народився згідно з обіцянкою.
+\p
+\v 24 Це треба розуміти образно. Жінки представляють два завіти: один з гори Синай, що народжує в рабство, це – Аґар.
+\v 25 Аґар – Синайська гора в Аравії, а також це нинішній Єрусалим, що перебуває в рабстві зі своїми дітьми.
+\v 26 А небесний Єрусалим – вільний, і він є нашою матірʼю.
+\v 27 Бо написано:
+\q1 «Радій, неплідна,
+\q2 яка не народжувала!
+\q1 Кричи та радій,
+\q2 ти, що не зазнала мук народження,
+\q1 бо більше дітей у покинутої жінки,
+\q2 ніж у тієї, яка має чоловіка».\f + \fr 4:27 \ft \+xt Див. Іс. 54:1\+xt*.\f*
+\p
+\v 28 Ви ж, брати, подібно до Ісаака, є дітьми обітниці.
+\v 29 Та як тоді син, народжений за тілом, переслідував сина, народженого за Духом, так і зараз.
+\v 30 Однак що говорить Писання? «Вижени служницю разом з її сином, бо не буде син рабині співспадкоємцем разом із сином вільної жінки».\f + \fr 4:30 \ft \+xt Див. Бут. 21:10\+xt*.\f*
+\v 31 Отже, брати, ми діти не рабині, а вільної жінки.
+\c 5
+\s1 Свобода в Христі
+\p
+\v 1 Христос визволив нас, щоб ми були вільні. Тож стійте твердо й не підкоряйтеся знову ярму рабства.
+\v 2 Ось я, Павло, кажу вам: якщо ви будете обрізані, то не буде вам користі від Христа.
+\v 3 Я знову свідчу кожному чоловікові, який приймає обрізання, що він зобовʼязаний виконувати весь Закон.
+\v 4 Ви, що намагаєтесь виправдатися Законом, стали відчуженими від Христа та відпали від благодаті.
+\v 5 А ми через Духа палко очікуємо виправдання з віри, на яке сподіваємось.
+\v 6 Бо в Христі Ісусі ні обрізання, ні необрізання не мають ніякого значення, важлива лише віра, яка діє через любов.
+\v 7 Ви бігли добре. Хто завадив вам дотримуватись істини?
+\v 8 Таке переконання не від Того, Хто покликав вас.
+\v 9 \add Памʼятайте, що\add* трохи закваски заквашує все тісто.
+\v 10 Я впевнений у Господі, що ви не будете мислити інакше. А той, хто бентежить вас, – хто б це не був, – буде покараний.
+\v 11 Брати, якщо я все ще проповідую обрізання, чому мене досі переслідують? Адже тоді камінь спотикання – хрест – був би усунений.
+\v 12 Хай ті, хто засмучує вас \add питанням обрізання\add*, взагалі себе скоплять!
+\s1 Життя через Духа
+\p
+\v 13 Брати, ви покликані до свободи. Тільки не використовуйте свободи, щоб догодити гріховній природі,\f + \fr 5:13 \ft Або: \fqa тілу\ft , також і в 16, 17, 19, 24.\f* а краще з любовʼю служіть одне одному.
+\v 14 Бо весь Закон міститься в одному слові, а саме: «Люби ближнього свого, як самого себе».\f + \fr 5:14 \ft \+xt Див. Лев. 19:18\+xt*.\f*
+\v 15 Але якщо ви гризете й пожираєте одне одного, стережіться, щоб ви не знищили одне одного.
+\v 16 Тож кажу вам: живіть Духом і не задовольняйте \add гріховних\add* бажань тіла.
+\v 17 Бо воно бажає того, що суперечить Духові, а Дух – того, що суперечить \add гріховним\add* бажанням тіла. Вони ворогують одне з одним, так що ви не робите того, що хочете.
+\v 18 Але якщо вами керує Дух, ви не під Законом.
+\p
+\v 19 \add Гріховні\add* вчинки тіла відомі: це статева розпуста, нечистота, непристойність,
+\v 20 ідолопоклонство, чаклунство, ворожнеча, сварка, ревнощі, гнів, егоїзм, розбрат, єресі,
+\v 21 заздрість, пияцтво, гульня та подібні речі. Я попереджаю вас, як і раніше, що ті, хто так живе, не успадкують Царства Божого.
+\v 22 А плід Духа – це любов, радість, мир, терпіння, доброта, добросердечність, віра,
+\v 23 лагідність і стриманість. Проти цього немає \add осуду\add* Закону.
+\v 24 Ті, хто належить Христу Ісусу, розіпʼяли своє тіло з його пристрастями та гріховними бажаннями.
+\v 25 Оскільки ми живемо Духом, то й далі поводьмося духовно.
+\v 26 Не будьмо зарозумілими, дратуючи одне одного та заздрячи одне одному.
+\c 6
+\s1 Різні застереження
+\p
+\v 1 Брати, якщо хтось впаде в якийсь гріх, ви, духовно зрілі, виправляйте його в дусі лагідності. Але пильнуйте й себе, щоб ви не впали \add самі\add* в спокусу.
+\v 2 Носіть тягарі одне одного і так виконаєте Закон Христа.
+\v 3 Якщо хтось вважає себе \add кимось важливим\add*, хоча насправді він ніщо, той сам себе обманює.
+\v 4 Нехай кожен перевірить власні дії і тоді зможе пишатися \add зробленим\add*, але тільки в собі, а не перед кимось іншим,
+\v 5 бо кожний має нести свою ношу.
+\v 6 Той, хто отримує настанови зі Слова, повинен ділитися всяким добром зі \add своїм\add* учителем.
+\v 7 Не обманюйтеся: Бог не може бути осміяним. Бо що людина посіє, те й пожне!
+\v 8 Хто сіє, \add щоб догодити\add* гріховним бажанням свого тіла, від тіла пожне загибель, а хто сіє, \add щоб догодити\add* Духові, від Духа пожне життя вічне.
+\v 9 Не втомлюймося, роблячи добро, бо у свій час ми пожнемо, якщо не опустимо рук.
+\v 10 Тож, поки є можливість, робімо добро всім людям, а особливо одновірцям.
+\s1 Не обрізання, а нове творіння
+\p
+\v 11 Подивіться, якими великими літерами я написав вам власноруч!
+\v 12 Ті, хто прагне справити добре враження в тілі, намагаються змусити вас прийняти обрізання. Вони роблять це лише для того, щоб уникнути переслідувань за хрест Христа.
+\v 13 Бо навіть ті, хто обрізаний, не дотримуються Закону, але хочуть, щоб ви прийняли обрізання, щоб вони могли похвалитися вашим тілом.
+\v 14 Я ж ніколи не хвалюся, хіба що хрестом нашого Господа Ісуса Христа, через який світ розіпʼятий для мене, а я – для світу.
+\v 15 Бо ні обрізання, ні необрізання не мають значення. Головне – бути новим творінням.
+\v 16 Усім, хто дотримується цього правила, та Ізраїлю Божому нехай буде мир і милість.
+\v 17 Відтепер нехай ніхто не турбує мене, бо я ношу на своєму тілі рани\f + \fr 6:17 \ft Імовірно, Павло має на увазі шрами від ран, які він отримав за проповідь Доброї Звістки.\f* Господа Ісуса.
+\v 18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати. Амінь.

50-EPH.usfm

@@ -0,0 +1,226 @@
+\id EPH - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Ефесян
+\toc1 Послання до Ефесян
+\toc2 Ефесян
+\toc3 Еф.
+\mt1 Послання до Ефесян
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса.
+\b
+\p Святим в Ефесі\f + \fr 1:1 \ft Деякі рукописи не містять слів \fq в Ефесі.\f* та віруючим у Христа Ісуса.
+\b
+\p
+\v 2 Благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і від Господа Ісуса Христа.
+\b
+\s1 Духовні благословення в Христі
+\p
+\v 3 Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Який у Христі благословив нас усяким духовним благословенням у небесних сферах.
+\v 4 Адже Бог обрав нас у Ньому ще до створення світу, щоб ми були святими й непорочними перед Ним у любові.
+\v 5 Він призначив нас заздалегідь для того, щоб усиновити Собі через Ісуса Христа, згідно з уподобанням Його волі,
+\v 6 на похвалу слави Своєї благодаті, яку подарував нам у Своєму улюбленому Сині\f + \fr 1:6 \ft Або: \fqa у Тому, Кого полюбив.\f*.
+\v 7 У Ньому ми маємо відкуплення через Його кров, прощення гріхів\f + \fr 1:7 \ft Або: \fqa переступів.\f* згідно з багатством Його благодаті.
+\v 8 Він надмірно примножив її між нами в усякій мудрості та розумінні,
+\v 9 відкривши нам таємницю Своєї волі, яку Він замислив у Христі, відповідно до Свого волевиявлення,
+\v 10 щоб здійснити \add її\add* при сповненні часів і обʼєднати в Ньому, у Христі, усе, що на небі та на землі.
+\v 11 У Ньому ми стали обраними спадкоємцями, призначеними заздалегідь згідно з планом Того, Хто здійснює все за наміром Своєї волі,
+\v 12 щоб ми – ті, які перші мали надію на Христа, – були на похвалу Його слави.
+\v 13 У Ньому й ви, почувши Слово істини – Добру Звістку вашого спасіння – та повіривши в Нього, були запечатані обіцяним Святим Духом,
+\v 14 Який є завдатком нашої спадщини для викуплення того, що належить \add Богові\add*, на похвалу Його слави.
+\s1 Молитва Павла
+\p
+\v 15 Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса й про любов до всіх святих,
+\v 16 не перестаю дякувати за вас, згадуючи \add вас\add* у своїх молитвах,
+\v 17 щоб Бог нашого Господа Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа мудрості й одкровення в Його пізнанні,
+\v 18 просвітивши очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, якою є надія вашого покликання, яким є багатство слави Його спадщини у святих
+\v 19 і якою є безмірна велич Його сили щодо нас, віруючих, згідно з дією могутності Його сили,
+\v 20 що Він виявив у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч від Себе в небесних сферах
+\v 21 вище від будь-якого начальства, авторитету, сили, володарювання та будь-якого даного імені, не тільки в цьому віці, але й у майбутньому.
+\v 22 Він усе підкорив під Його ноги та дав Його Церкві як Голову над усім,
+\v 23 \add Церкві\add*, яка є Його тілом, повнотою Того, Хто наповнює все в усіх.
+\c 2
+\s1 Від смерті до життя
+\p
+\v 1 Ви були мертвими через ваші переступи та гріхи,
+\v 2 в яких жили згідно зі звичаєм цього світу, за волею володаря, що панує в повітрі\f + \fr 2:2 \ft Панування в повітрі – означає владу між землею (сфера панування людини) і небом (сфера божественного).\f*, духа, що нині діє в синах непокори,
+\v 3 серед котрих і ми всі колись жили в бажаннях нашої плоті, виконуючи волю плоті й думок, та були від природи дітьми гніву, як і інші.
+\p
+\v 4 Але Бог, Який багатий на милість, через Свою велику любов, якою Він нас полюбив,
+\v 5 нас, мертвих через переступи, оживив разом із Христом – благодаттю ви були спасенні!
+\v 6 Він воскресив нас разом із Христом і разом із Ним посадив нас у небесні сфери в Христі Ісусі,
+\v 7 щоб показати в майбутніх віках безмірне багатство Своєї благодаті в доброті до нас у Христі Ісусі.
+\p
+\v 8 Адже благодаттю ви були спасенні через віру, і це не ваша заслуга, а Божий дар,
+\v 9 не на основі вчинків, щоб ніхто не вихвалявся.
+\v 10 Тому що ми – Його творіння, створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог підготував заздалегідь, щоб ми перебували в них.
+\s1 Одне в Христі
+\p
+\v 11 Тому згадайте, що колись за тілом ви були язичниками, яких називають необрізаними ті, хто обрізаний людською рукою.
+\v 12 Адже в той час ви були без Христа, відчужені від громади Ізраїля, чужі завітам обітниці, без надії і без Бога у світі.
+\v 13 Але нині в Христі Ісусі ви, що колись були далекими, стали близькими через кров Христа.
+\p
+\v 14 Бо Він – наш мир, Який зробив із двох одне, зруйнувавши у Своєму тілі стіну, що розділяла їх, \add тобто\add* ворожнечу.
+\v 15 \add Він\add* скасував Закон заповідей з \add його\add* правилами, щоб із двох – \add юдеїв і язичників\add* – створити в Собі одне нове людство\f + \fr 2:15 \ft Або: \fqa людину.\f*, встановивши \add таким чином\add* мир,
+\v 16 і обох примирити з Богом в одному тілі через хрест, усунувши в Собі ворожнечу.
+\v 17 Він прийшов і звістив мир вам, далеким, і мир вам, близьким,
+\v 18 адже через Нього ми, одні й другі, маємо доступ до Отця в одному Дусі.
+\p
+\v 19 Отже, ви більше не сторонні й не чужинці, а співгромадяни святих і домашні для Бога,
+\v 20 збудовані на основі апостолів та пророків, де наріжним каменем є Сам Христос Ісус,
+\v 21 в Якому вся будівля, побудована гармонійно, зростає у святий храм у Господі.
+\v 22 У Ньому й ви збудовуєтеся разом у Божу оселю в Дусі.
+\c 3
+\s1 Місія Павла та його страждання за язичників
+\p
+\v 1 Тому я, Павло, вʼязень Христа Ісуса заради вас, язичників\f + \fr 3:1 \ft Павло відділяє вступ до своєї молитви довгим текстом (\+xt вір. 2-13|EPH 3:2-13\+xt*) і продовжує думку з \+xt 14-го вірша|EPH 3:14\+xt*.\f*, \add молюся Богові\add*\f + \fr 3:1 \ft У грецькій мові речення не завершено, і слова \fq молюся Богові \ft додані за змістом.\f*.
+\p
+\v 2 Ви ж, напевно, чули про те, що \add Бог поклав\add* на мене відповідальність передати вам Божу благодать,
+\v 3 адже через одкровення мені була відкрита таємниця, як я вам коротко писав раніше.
+\v 4 Читаючи це, ви можете збагнути моє розуміння таємниці Христа,
+\v 5 яка не була розкрита людським синам у минулих поколіннях так, як вона відкрита зараз Його святим апостолам і пророкам через Духа,
+\v 6 а саме: язичники – спадкоємці разом \add із нами\add*, належать разом \add із нами\add* до одного тіла й розділяють разом \add із нами\add* обітницю в Христі Ісусі через Добру Звістку,
+\v 7 служителем якої я став згідно з даром Божої благодаті, даного мені відповідно до дії Його сили.
+\p
+\v 8 \add Так,\add* мені, найменшому з усіх святих, була дана ця благодать: звіщати язичникам незліченне Христове багатство
+\v 9 й просвіщати всіх щодо здійснення таємниці, що віками була прихована в Бозі, Який створив усе,
+\v 10 щоб начальствам і авторитетам із небесних сфер тепер було виявлено через Церкву багатогранну мудрість Бога,
+\v 11 згідно з вічним наміром,\f + \fr 3:11 \ft Або: \fqa планом.\f* який був здійснений у Христі Ісусі, Господі нашому.
+\v 12 У Ньому ми маємо свободу і через віру в Нього\f + \fr 3:12 \ft Або: \fqa через Його вірність.\f* можемо з відвагою наближатися \add до Бога\add*.
+\v 13 Тому я прошу вас не занепадати духом через мої страждання за вас: це є ваша слава.
+\s1 Молитва Павла за зміцнення братів
+\p
+\v 14 Тому я схиляю свої коліна перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа\f + \fr 3:14 \ft У деяких рукописах немає слів: \fq Господа нашого Ісуса Христа.\f*,
+\v 15 від Якого кожна родина має імʼя на небі й на землі,
+\v 16 \add і молюся,\add* щоб згідно з багатством Його слави ваша внутрішня людина була зміцнена силою через Його Духа,
+\v 17 щоб через віру Христос перебував у ваших серцях, щоб ви, укорінені й утверджені на любові,
+\v 18 були спроможні зрозуміти разом з усіма святими, якою є ширина й довжина, висота й глибина,
+\v 19 \add щоб\add* могли пізнати любов Христа, яка виходить за межі розуміння, і були наповнені всією повнотою Бога.
+\v 20 А Тому, Хто відповідно до сили, що діє в нас, може зробити набагато більше, ніж ми просимо чи думаємо, –
+\v 21 Йому слава в Церкві і в Христі Ісусі у всіх поколіннях та навіки-віків! Амінь.
+\c 4
+\s1 Єдність тіла Христового
+\p
+\v 1 Отже, я, вʼязень заради Господа, закликаю вас жити так, щоб бути гідними покликання, яке ви отримали:
+\v 2 з усією покорою та смиренням, з довготерпінням приймайте одне одного в любові,
+\v 3 намагаючись зберегти єдність Духа в узах миру.
+\v 4 \add Є\add* одне тіло й один Дух, так само як і ви були покликані до однієї надії вашого покликання;
+\v 5 один Господь, одна віра, одне хрещення,
+\v 6 один Бог і Отець усіх, Який над усіма, через усіх і в усіх.
+\v 7 Але кожному з нас була дана благодать відповідно до міри дару Христа.
+\v 8 Тому сказано:
+\q1 «Піднявшись на висоту, Він полонив бранців
+\q2 і дав людям дари»\f + \fr 4:8 \ft \+xt Див. Пс. 67:18-19\+xt*.\f*.
+\m
+\v 9 (І що означає «піднявшись», як не те, що \add раніше\add* Він спустився до найнижчих місць землі?
+\v 10 Хто спустився, Той і піднявся над усім небом, щоб наповнити все.)
+\v 11 І Він дав одним бути апостолами, іншим – пророками, іншим – євангелістами, іншим – пасторами та вчителями,
+\v 12 щоб спорядити святих для справи служіння з метою збудування тіла Христового,
+\v 13 доки ми всі не досягнемо єдності віри й пізнання Сина Божого, ставши зрілими за мірою повноти Христа,
+\v 14 щоб ми більше не були дітьми, які носяться хвилями й захоплюються всяким вітром учення через людську хитрість, через підступність, що вводить в оману,
+\v 15 а, будучи правдомовними в любові, у всьому зростали в Того, Хто є Головою, – Христа.
+\v 16 Від Нього все тіло, гармонійно побудоване й міцно звʼязане за допомогою кожного суглоба, у міру дії кожної частини, зростає в любові.
+\s1 Старе й нове життя
+\p
+\v 17 Тому я кажу це й свідчу в Господі, щоб ви більше не жили, як живуть язичники в пустоті їхнього розуму,
+\v 18 затьмарені в розумінні й відчужені від життя Бога через їхнє незнання, спричинене закамʼянілістю їхніх сердець.
+\v 19 Ставши нечутливими, вони віддали самих себе розпусті, щоб із ненаситністю чинити всяку нечистоту.
+\p
+\v 20 Але ви не так пізнали Христа.
+\v 21 Якщо ви насправді почули Його й були навчені в Ньому згідно з істиною, яка є в Ісусі,
+\v 22 щодо вашої попередньої поведінки, то позбувайтеся старої людини, яка псується через оманливі бажання,
+\v 23 будьте оновленими в дусі вашого розуму
+\v 24 й одягніться в нову людину, створену за \add образом\add* Бога, у праведності та святості істини.
+\p
+\v 25 Тому позбудьтеся брехні, нехай кожен говорить правду своєму ближньому, бо ми частини тіла одне одного.
+\v 26 «Гнівайтеся, але не грішіть»\f + \fr 4:26 \ft \+xt Див. Пс. 4:5\+xt*. Грецький переклад (Септуаґінта).\f*, нехай сонце не заходить над вашим гнівом,
+\v 27 і не давайте місця дияволу.
+\v 28 Хто крав, хай більше не краде, а краще нехай сумлінно працює, роблячи власними руками \add щось\add* добре, щоб він мав чим поділитися з тим, у кого є потреба.
+\v 29 Нехай з ваших уст не виходить жодне гниле, \add недоречне\add* слово, а лише добре, яке при потребі може зміцнити, принести благодать тим, хто слухає.
+\v 30 І не засмучуйте Божого Святого Духа, Яким ви були запечатані на день викуплення.
+\v 31 Нехай буде усунена з-поміж вас усяка гіркота, гнів, лють, крик і зневага разом з усяким злом!
+\v 32 Будьте ж одне до одного доброзичливими, мʼякосердними, прощаючи одне одного так, як і Бог простив вам у Христі.
+\c 5
+\p
+\v 1 Отже, наслідуйте Бога, як улюблені діти,
+\v 2 і живіть у любові, як і Христос полюбив нас і віддав Самого Себе за нас як дар і жертву, запашну та приємну Богові.
+\p
+\v 3 А статева розпуста, усяка нечистота або ненаситність нехай навіть не згадуються серед вас, як і належить святим.
+\v 4 Так само як і непристойна поведінка, порожні балачки або грубі жарти, які не є доречними, нехай краще \add у вас буде\add* вдячність.
+\v 5 Знайте ж, що жоден розпусник, нечистий чи жадібний до наживи, який, по суті, є ідолопоклонником, не має спадщини в Царстві Христа і Бога.
+\v 6 Нехай ніхто не обманює вас пустими словами, бо через це приходить Божий гнів на синів непокори.
+\v 7 Тому не ставайте їхніми спільниками,
+\v 8 бо колись ви були темрявою, а зараз – світло в Господі. Живіть як діти світла,
+\v 9 – адже плід світла \add полягає\add* в усякій доброті, праведності та істині, –
+\v 10 досліджуючи те, що до вподоби Господу,
+\v 11 і не майте спільності з безплідними ділами темряви, але краще викривайте \add їх\add*.
+\v 12 Адже соромно навіть говорити про те, що вони роблять потайки.
+\v 13 Усе те, що викривається світлом, стає явним,
+\v 14 бо все явне є світлом. Тому сказано:
+\q1 «Прокинься, ти, що спиш,
+\q2 піднімися з мертвих,
+\q2 і Христос освітить тебе».\f + \fr 5:14 \ft Можливо, це слова гімну, який співали християни того часу.\f*
+\p
+\v 15 Отже, зважайте на те, як ви живете, \add і поводьтеся\add* не як немудрі, а як мудрі,
+\v 16 цінуючи час, адже дні лукаві.
+\v 17 Тому не будьте нерозумними, а вникайте в те, у чому полягає воля Господа.
+\v 18 Не напивайтеся вина, в якому розпуста, але будьте сповнені Духом,
+\v 19 розмовляючи між собою псалмами, гімнами й духовними піснями, співаючи та прославляючи Господа у вашому серці,
+\v 20 завжди й за все дякуючи Богові й Отцю в імʼя Господа нашого Ісуса Христа.
+\s1 Дружини та чоловіки
+\p
+\v 21 Підкоряйтеся одне одному в страху Христовім.\f + \fr 5:21 \ft Або: \fqa підкоряючись одне одному в страху Христовім. \ft Речення в цій формі може також стосуватися попередньої частини.\f*
+\p
+\v 22 Дружини, \add підкоряйтеся\add* своїм чоловікам, як Господеві,
+\v 23 адже чоловік – голова дружини, як і Христос – Голова Церкви, Він же – Спаситель тіла.
+\v 24 І як Церква підкоряється Христу, так само й дружини \add мають підкорятися\add* своїм чоловікам в усьому.
+\p
+\v 25 Чоловіки, любіть \add своїх\add* дружин так, як і Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї,
+\v 26 щоб освятити її, очистивши обмиванням у воді за допомогою Слова,
+\v 27 і щоб поставити її перед Собою як славну Церкву, без плям, зморшок чи чогось подібного, але святу й невинну.
+\v 28 Так само й чоловіки повинні любити своїх дружин, як свої власні тіла. Той, хто любить свою дружину, любить самого себе.
+\v 29 Адже немає нікого, хто б ненавидів своє тіло, але кожен годує його й турбується про нього, як і Христос про Церкву,
+\v 30 тому що ми – частини Його тіла, «з Його плоті й кісток»\f + \fr 5:30 \ft \+xt Див. Бут. 2:23\+xt*.\f*.
+\v 31 «Тому залишить чоловік батька свого й матір свою і прилине до жінки своєї, і будуть двоє одним тілом».\f + \fr 5:31 \ft \+xt Див. Бут. 2:24\+xt*.\f*
+\v 32 Це велика таємниця, але я кажу про Христа й про Церкву.
+\v 33 Отже, нехай кожен із вас любить свою дружину, як себе самого, а дружина нехай боїться свого чоловіка.
+\c 6
+\s1 Діти та батьки
+\p
+\v 1 Діти, слухайтеся ваших батьків у Господі, адже це справедливо.
+\v 2 «Шануй твого батька та матір» – це перша заповідь з обітницею:
+\v 3 «щоб тобі було добре і щоб ти був довголітнім на землі»\f + \fr 6:3 \ft \+xt Див. Повт. 5:16\+xt*.\f*.
+\p
+\v 4 Батьки, не дратуйте ваших дітей, а виховуйте їх у дисципліні та вченні Господа.
+\s1 Раби та господарі
+\p
+\v 5 Раби, слухайтеся ваших земних господарів зі страхом і трепетом, у щирості вашого серця, як Христа,
+\v 6 не лише про людське око, як підлабузники, але як раби Христа, що виконують Божу волю від душі.
+\v 7 Служіть із доброзичливістю, як Господу, а не як людям,
+\v 8 знаючи, що кожен, хто робить щось добре, це ж отримає від Господа – як раб, так і вільний.
+\p
+\v 9 А ви, пани, чиніть із ними так само, без погроз, розуміючи, що і їхній, і ваш Пан є в небесах, і у Нього немає упередженості.
+\s1 Битва проти зла
+\p
+\v 10 Насамкінець зміцнюйтеся Господом і могутністю Його сили.
+\v 11 Одягніться в повне Боже озброєння, щоб ви могли протистояти хитрощам диявола.
+\v 12 Адже ми не боремося проти крові й плоті, а проти начальств, проти авторитетів, проти світових правителів темряви цього \add віку\add*, проти злих духів із небесних сфер.
+\v 13 Тому візьміть увесь обладунок Божий, щоб ви могли чинити опір у день злий і, виконавши все, вистояти.
+\v 14 Отже, стійте, підперезавши ваші стегна істиною, одягнувши нагрудник\f + \fr 6:14 \ft Частина військового спорядження у вигляді щитка або панцира для захисту грудей.\f* праведності
+\v 15 й взувши ноги в готовність \add звіщати\add* Добру Звістку миру.
+\v 16 Окрім цього, візьміть щит віри, яким зможете гасити всі розпечені стріли диявола.
+\v 17 Візьміть також шолом спасіння і меч Духа, яким є Боже Слово.
+\p
+\v 18 Моліться в Дусі при кожній нагоді усілякими молитвами й проханнями. Будьте пильними в цьому з усією наполегливістю й молитвою за всіх святих.
+\v 19 \add Моліться\add* й за мене, щоб, коли я відкриваю вуста, мені було дане слово й щоб я сміливо проповідував таємницю Доброї Звістки,
+\v 20 заради якої я є послом у кайданах. \add Моліться,\add* щоб \add я міг\add* говорити сміливо, як мені й належить.
+\s1 Кінцеве благословення
+\p
+\v 21 А про мене й про те, що я роблю, вам усе розповість Тихик, улюблений брат і вірний служитель у Господі,
+\v 22 якого я послав до вас для того, щоб ви довідалися про нас і щоб він підбадьорив ваші серця.
+\p
+\v 23 Мир братам і любов із вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа.
+\p
+\v 24 Благодать з усіма тими, хто має нетлінну любов до нашого Господа Ісуса Христа.

51-PHP.usfm

@@ -0,0 +1,178 @@
+\id PHP - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Филипʼян
+\toc1 Послання до Филипʼян
+\toc2 Филипʼян
+\toc3 Фил.
+\mt1 Послання до Филипʼян
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло і Тимофій, раби Христа Ісуса.
+\b
+\p Усім святим у Христі Ісусі, що знаходяться у Филиппах разом з єпископами та дияконами.
+\b
+\p
+\v 2 Благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і від Господа Ісуса Христа.
+\b
+\s1 Молитва Павла за филипʼян
+\p
+\v 3 Я дякую моєму Богові при кожній згадці про вас,
+\v 4 завжди, у кожній моїй молитві за всіх вас. З радістю молюся
+\v 5 за вашу участь у поширенні Доброї Звістки з перших днів і донині.
+\v 6 Адже я впевнений у тому, що Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до Дня Христа Ісуса.
+\p
+\v 7 Це справедливо так думати про вас усіх, адже я ношу вас у серці, і як в моєму увʼязненні, так і в захисті та утвердженні Доброї Звістки ви учасники цієї благодаті разом зі мною.
+\v 8 Адже Бог мені свідок, що я сумую за всіма вами почуттями Христа Ісуса.
+\p
+\v 9 І за те молюся, щоб ваша любов зростала все більше й більше в пізнанні та всякому розумінні,
+\v 10 щоб ви могли визначати те, що краще, аби ви були чистими й непорочними в День Христа,
+\v 11 сповнені плодом праведності через Ісуса Христа на славу й похвалу Бога.
+\s1 Позитивні наслідки увʼязнення Павла
+\p
+\v 12 Брати, хочу, щоб ви знали: те, що сталося зі мною, посприяло поширенню Доброї Звістки,
+\v 13 оскільки всій імператорській варті\f + \fr 1:13 \ft Або: \fqa в усьому преторіумі.\f* та всім іншим стали відомі мої кайдани за Христа,
+\v 14 і багато братів, які через мої кайдани вірять у Господа, мають ще більшу наснагу безстрашно звіщати Слово.
+\p
+\v 15 Правда й те, що дехто проповідує Христа через заздрість та чвари\f + \fr 1:15 \ft Або: \fqa суперництво.\f*, а дехто – з доброї волі.
+\v 16 Одні \add роблять\add* це з любові, знаючи, що я поставлений захищати Добру Звістку.
+\v 17 А інші проповідують Христа з самолюбних амбіцій, не щиро, бажаючи зробити ще тяжчими мої кайдани.
+\v 18 Ну і що? Неважливо, як, удавано чи правдиво, але Христа проповідують, і через це я радію.
+\p І надалі радітиму,
+\v 19 знаючи, що це приведе до мого визволення\f + \fr 1:19 \ft Або: \fqa спасіння.\f* завдяки вашим молитвам та підтримці Духа Ісуса Христа,
+\v 20 згідно з моїм ревним очікуванням та моєю надією, що я ні в чому не буду осоромлений, але з усією сміливістю, як завжди, так і нині, Христос буде звеличений у моєму тілі, чи то життям, чи то смертю.
+\v 21 Бо для мене жити – це Христос, а вмерти – це надбання.
+\v 22 Але якщо \add треба\add* жити в тілі, то це означатиме для мене плідну працю. Що ж обрати? Я не знаю!
+\v 23 Я стиснутий з двох сторін: маю бажання піти й бути разом із Христом, бо так набагато краще,
+\v 24 однак залишатися в тілі – потрібніше для вас.
+\v 25 Будучи впевненим у цьому, я знаю, що залишуся та продовжу жити поруч з усіма вами для вашого успіху й радості віри,
+\v 26 щоб через мене, коли я знову прийду до вас, ваша похвала зросла в Христі Ісусі.
+\p
+\v 27 Тільки живіть згідно із Христовою Доброю Звісткою, щоб, незалежно від того, чи прийду й побачу вас, чи ні, я чув, що ви залишаєтеся в одному дусі й однодушно боретеся за віру Доброї Звістки,
+\v 28 не даючи супротивникам залякати себе ні в чому. Для них це доказ \add їхнього\add* знищення, а для вас – спасіння, і це від Бога.
+\v 29 Адже завдяки Христу вам дарована благодать не тільки вірити в Нього, а й страждати за Нього,
+\v 30 маючи таку ж боротьбу, яку ви бачили в мене й про яку ви зараз чуєте.
+\c 2
+\s1 Наслідування смиренності Христа
+\p
+\v 1 Отже, коли є якесь підбадьорення в Христі, коли є якась утіха в любові, коли є якась спільність Духа, коли є якісь щирі почуття та милосердя,
+\v 2 то доповніть мою радість: майте однакове мислення, однакову любов, будьте однодушні та однодумні.
+\v 3 \add Не робіть\add* нічого з самолюбних амбіцій чи з марнославства, а в смиренності вважайте одне одного за вищого від себе,
+\v 4 дбаючи не лише про самих себе, а й про інших.
+\p
+\v 5 Нехай у вас буде те ж мислення, що й у Христа Ісуса.
+\q1
+\v 6 Він, будучи в образі Божому,\f + \fr 2:6 \ft Або: \fqa Він, хоча і був за природою Богом.\f*
+\q2 не вважав, що рівність із Богом треба захопити,\f + \fr 2:6 \ft Або: \fqa не вважав, що за рівність із Богом треба триматися, як за здобич.\f*
+\q1
+\v 7 але принизив Самого Себе, прийнявши образ раба,
+\q2 став подібним до людини
+\q2 і на вигляд як людина зʼявився.\f + \fr 2:7 \ft Або: \fqa і на вигляд як людина народився.\f*
+\q1
+\v 8 Він упокорив Себе,
+\q2 ставши слухняним до самої смерті,
+\q2 причому смерті на хресті!
+\q1
+\v 9 Тому й Бог підніс Його понад усе
+\q2 і дав Йому імʼя, вище від усякого іншого імені,
+\q1
+\v 10 щоб перед іменем Ісуса вклонилося кожне коліно
+\q2 на небі, на землі та під землею
+\q1
+\v 11 і щоб кожен язик визнав\f + \fr 2:11 \ft Або: \fqa проголошував.\f*,
+\q2 що Ісус Христос – це Господь
+\q2 на славу Бога Отця.
+\s1 Сяяти як світло в темряві
+\p
+\v 12 Тому, любі мої, оскільки ви завжди були слухняними, і не лише в моїй присутності, але й тепер, коли я відсутній, звершуйте ваше спасіння зі страхом та тремтінням,
+\v 13 адже Бог є Тим, Хто викликає у вас і бажання, і дію згідно зі \add Своєю\add* доброю волею.
+\p
+\v 14 Робіть усе без нарікань та суперечок,
+\v 15 щоб ви стали бездоганними та невинними «Божими непорочними дітьми серед зіпсованого та розбещеного покоління»,\f + \fr 2:15 \ft \+xt Див. Повт. 32:5\+xt*.\f* в якому ви сяєте як світильники у світі\f + \fr 2:15 \ft Або: \fqa зірки у космосі.\f*,
+\v 16 тримаючись Слова життя, щоб я міг похвалитися в День Христа, що недаремно біг і недаремно трудився.
+\v 17 І навіть якщо \add моя кров\add* буде пролита на додаток до вашої жертви й вірного богослужіння,\f + \fr 2:17 \ft \+xt Див. Вих. 29:38-41\+xt*.\f* я радію та веселюся разом із вами усіма.
+\v 18 Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною!
+\s1 Тимофій та Епафродит
+\p
+\v 19 Надіюсь у Господі Ісусі, що незабаром пошлю до вас Тимофія, щоб і я міг підбадьоритися вістями про вас.
+\v 20 Бо я не маю нікого іншого, такого ж відданого душею, хто б так щиро подбав про вас.
+\v 21 Адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу.
+\v 22 Ви знаєте його характер і те, що він служив разом зі мною для Доброї Звістки, немов батько із сином.
+\v 23 Тож сподіваюся послати його відразу, як тільки дізнаюся, що буде зі мною,
+\v 24 і я впевнений у Господі, що скоро і сам прийду.
+\p
+\v 25 Також я вважав за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата й товариша в праці та боротьбі, вашого посланця та служителя в моїх потребах.
+\v 26 Він дуже сумував за всіма вами та був стривожений, що ви почули про його хворобу.
+\v 27 Він і справді захворів і мало не помер, але Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб мені не довелося мати скорботу за скорботою.
+\v 28 Тож я послав його якомога швидше, щоб, побачивши його знову, ви зраділи, а я не був таким засмученим.
+\v 29 Отже, прийміть його з усією радістю в Господі та майте повагу до таких людей,
+\v 30 адже він мало не помер заради праці для Христа, ризикуючи життям, аби доповнити нестаток вашого служіння мені.
+\c 3
+\s1 Застереження від покладання на тіло
+\p
+\v 1 Нарешті, брати мої, радійте в Господі! Мені писати вам усе це неважко, а для вас це корисно.
+\v 2 Стережіться псів! Стережіться поганих працівників \add на Божій ниві\add*, стережіться тих, у кого порізана \add плоть\add*\f + \fr 3:2 \ft Саркастична назва обрізаних, тобто християн з язичників, які стали наполягати на обрізанні.\f*!
+\v 3 Адже обрізання – це ми, що служимо Божим Духом, що вихваляємося в Христі Ісусі й що не покладаємося на тіло,
+\v 4 хоча я й міг би покластися на тіло.
+\p Якщо хтось інший вважає, що може покластися на тіло, то тим більше я:
+\v 5 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племені Веніаміна, єврей з євреїв, щодо Закону – фарисей,
+\v 6 щодо ревності – переслідувач Церкви, щодо праведності, яка відповідає Закону, – бездоганний.
+\v 7 Але те, що для мене колись було надбанням, я визнав втратою заради Христа.
+\v 8 Навіть більше, я все вважаю втратою через вищу \add цінність\add* пізнання Христа Ісуса, мого Господа. Задля Нього я втратив усе і вважаю це сміттям, аби здобути Христа
+\v 9 й знайти себе в Ньому, не маючи власної праведності, яка \add походить\add* від Закону, але таку, що приходить через віру в Христа\f + \fr 3:9 \ft Або: \fqa через вірність Христа.\f*: праведність, яка \add приходить\add* від Бога, \add на основі\add* віри.
+\v 10 \add Прагну\add* пізнати Його й силу Його воскресіння, а також розділити Його страждання, уподібнюючись Йому в смерті,
+\v 11 щоб таким чином якось досягти воскресіння з мертвих.
+\s1 Прямування до мети
+\p
+\v 12 Не \add кажу\add*, що я вже це отримав чи вже став довершеним. Я лише прагну досягнути \add воскресіння\add*, яким досягнув мене Христос Ісус.
+\p
+\v 13 Брати, я не вважаю, що досягнув \add цього\add*, але \add роблю\add* одне: забуваючи те, що позаду, і тягнучись до того, що попереду,
+\v 14 переслідую ціль – \add отримати\add* винагороду Божого покликання згори в Христі Ісусі.
+\p
+\v 15 Отже, якщо хтось зрілий духовно, нехай так думає! Якщо ж ви думаєте інакше, то Бог вам відкриє і це.
+\v 16 Однак дотримуймося того, чого вже досягли!
+\p
+\v 17 Брати, будьте моїми послідовниками та дивіться уважно на тих, хто живе за прикладом, який ми вам подали.
+\v 18 Адже багато людей – про них я не раз згадував, а тепер говорю з плачем – живуть як вороги Христового хреста.
+\v 19 Їхній кінець – знищення, їхній бог – шлунок, а їхня слава – в їхньому соромі. Вони думають тільки про земне.
+\p
+\v 20 Але наше громадянство знаходиться на небесах, звідки ми очікуємо Спасителя, Господа Ісуса Христа,
+\v 21 Який перетворить наше принижене тіло, щоб воно було подібне до Його прославленого тіла, через дію Його сили, яка підкорює все.
+\c 4
+\p
+\v 1 Отже, мої улюблені та дорогі брати, ви моя радість і вінок\f + \fr 4:1 \ft Або: \fqa моя короно.\f*, стійте непохитно в Господі, любі!
+\s1 Настанови
+\p
+\v 2 Закликаю Еводію та Синтихію бути однодумними в Господі.
+\p
+\v 3 Так, я прошу тебе, вірний товаришу, допоможи їм\f + \fr 4:3 \ft Або: \fqa допоможи тим жінкам.\f*. Вони боролися за Добру Звістку разом зі мною, із Клементом та іншими моїми братами, чиї імена є в книзі життя.
+\p
+\v 4 Завжди радійте в Господі! І знову кажу: радійте!
+\p
+\v 5 Нехай ваша лагідність буде відома всім людям! Господь близько.
+\v 6 Ні про що не турбуйтеся, але в усьому з подякою відкривайте ваші прохання Богові в молитві та благанні.
+\v 7 І Божий мир, який перевершує будь-яке розуміння, збереже ваші серця й ваші думки в Христі Ісусі.
+\p
+\v 8 Наостанку, брати: що істинне, що достойне, що праведне, що чисте, що любе, що \add гідне\add* похвали, що доброчесність чи \add достойне\add* слави – про це роздумуйте.
+\v 9 І чого навчилися, що отримали, почули та побачили в мені – те й робіть! І нехай Бог миру буде з вами.
+\s1 Подяка за дари
+\p
+\v 10 Я надзвичайно зрадів у Господі, адже тепер ви знову почали турбуватися про мене в думках\f + \fr 4:10 \ft Букв: \fqa розквітли думками.\f*. Ви думали про це, але не мали відповідної нагоди.
+\v 11 Я кажу вам про це не тому, що маю потребу, адже я навчився бути задоволеним незалежно від обставин.
+\v 12 Я вмію \add жити\add* смиренно та вмію \add жити\add* з достатком. Я звик до будь-яких умов: і бути ситим, і бути голодним, і бути в достатку, і мати нестачу.
+\v 13 Я все можу в Тому, Хто мене зміцнює.
+\p
+\v 14 А втім, ви добре зробили, розділивши зі мною моє страждання.
+\v 15 Ви ж, филипʼяни, знаєте, що на початку \add проповідування\add* Доброї Звістки, коли я вийшов із Македонії, жодна церква не підтримала мене пожертвами та гостинністю, окрім вас.
+\v 16 Адже одного разу, та навіть двічі, ви посилали мені допомогу до Солуня.
+\v 17 Не те, щоб я прагнув якогось подарунка, просто прагну плоду, який зростає на вашу користь.
+\v 18 Я отримав усе і маю з достатком. Маю всього вдосталь, \add адже\add* отримав від Епафродита ваші \add дари\add* – приємний аромат, прийнятну жертву, яка до вподоби Богу.
+\v 19 Мій Бог сповнить усі ваші потреби згідно з Його багатством у славі, у Христі Ісусі.
+\p
+\v 20 Богу й Отцю нашому \add нехай буде\add* слава навіки-віків! Амінь.
+\s1 Останні привітання
+\p
+\v 21 Привітайте всіх святих у Христі Ісусі! Брати, які зі мною, вас вітають.
+\v 22 Усі святі вас вітають, а особливо ті, що з дому Кесаря.
+\v 23 Нехай благодать Господа Ісуса Христа \add буде\add* з вашим духом! Амінь.

52-COL.usfm

@@ -0,0 +1,153 @@
+\id COL - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Колосян
+\toc1 Послання до Колосян
+\toc2 Колосян
+\toc3 Кол.
+\mt1 Послання до Колосян
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимофій.
+\b
+\p
+\v 2 Святим та вірним братам у Христі, що в Колосах.
+\b
+\p Благодать вам і мир від Бога, нашого Отця\f + \fr 1:2 \ft Деякі рукописи містять: \fqa і від Господа Ісуса Христа.\f*.
+\b
+\s1 Подяка та молитва
+\p
+\v 3 Молячись за вас, ми завжди дякуємо Богу, Отцю нашого Господа Ісуса Христа,
+\v 4 адже ми почули про вашу віру в Христа Ісуса й про любов, яку ви виявляєте\f + \fr 1:4 \ft Або: \fqa маєте.\f* до всіх святих
+\v 5 через надію, яка зберігається на небесах для вас і яку ви почули раніше в Слові істини – Добрій Звістці,
+\v 6 що дійшла до вас. Вона приносить плоди та зростає як у всьому світі, так і поміж вами з того дня, коли ви почули й пізнали Божу благодать в істині.
+\v 7 Цього ви навчилися від Епафраса, який, як і ми, є улюбленим рабом та вірним служителем Христа для вас\f + \fr 1:7 \ft Або: \fqa нас.\f*
+\v 8 і який відкрив нам вашу любов у Дусі.
+\p
+\v 9 Тому й ми з того дня, як почули про це, не припиняємо молитися за вас і просити, щоб ви були наповнені пізнанням Його волі в усій мудрості та духовному розумінні,
+\v 10 щоб ви гідно жили перед Господом і в усьому Йому догоджали, приносячи плоди кожною доброю справою та зростаючи в пізнанні Бога;
+\v 11 зміцнюючись усякою силою через могутність Його слави для досягнення стійкості й терпеливості у всіляких \add ситуаціях,\add* з радістю
+\v 12 дякуючи Отцеві, Який зробив вас\f + \fr 1:12 \ft Або: \fqa нас.\f* гідними \add отримати\add* частину спадщини святих у світлі.
+\v 13 Він визволив нас від влади темряви та переніс у Царство Свого улюбленого Сина.
+\v 14 У Ньому ми маємо відкуплення через Його кров\f + \fr 1:14 \ft У деяких рукописах слова \fq через Його кров \ft відсутні.\f* – прощення гріхів.
+\s1 Верховенство Сина Божого
+\p
+\v 15 Він – образ невидимого Бога, Первісток усього творіння.
+\v 16 Адже в Ньому створено все, що на небесах і на землі, видиме та невидиме: чи престоли, чи володарювання, чи начальства, чи авторитети – усе створено через Нього й для Нього.
+\v 17 Він є перед усім, і в Ньому все тримається разом\f + \fr 1:17 \ft Або: \fqa і все існує в Ньому (завдяки Йому).\f*.
+\v 18 Він є Головою тіла – Церкви. Він початок \add усього\add*, Первісток серед \add воскреслих\add* із мертвих, щоб в усьому Йому мати першість.
+\v 19 Адже \add Богу\add* було до вподоби, щоб у Ньому перебувала вся повнота
+\v 20 й щоб через Нього примирити із Собою все, що на землі і на небі, уклавши мир через кров Його хреста.
+\p
+\v 21 Ви колись були відчуженими й ворогами у \add вашому\add* розумі через ваші погані вчинки.
+\v 22 Але тепер Він примирив \add вас\add* у Своєму людському тілі через смерть, щоб поставити вас святими, непорочними й невинними перед Собою,
+\v 23 якщо ви залишитеся стійкими й утвердженими у вірі, не віддаляючись від надії Доброї Звістки, яку ви почули і яка була проповідувана всьому творінню під небом і служителем якої став я, Павло.
+\s1 Служіння Павла Церкві
+\p
+\v 24 Тепер я радію в стражданнях за вас і доповнюю в моєму тілі нестачу Христових страждань заради Його тіла, яким є Церква.
+\v 25 Я став її служителем за Божим розпорядженням, яке було дане мені для вас, – сповнити\f + \fr 1:25 \ft Або: \fqa представити Боже Слово в усій повноті.\f* Боже Слово,
+\v 26 таємницю, яка була прихована впродовж віків і поколінь, але тепер відкрита Його святим.
+\v 27 Бог захотів дати їм пізнати, яким є багатство слави цієї таємниці між язичниками: Христос у вас – надія слави!
+\v 28 Його ми проповідуємо, наставляючи й навчаючи кожну людину з усією мудрістю, щоб представити кожну людину довершеною в Христі.
+\v 29 Заради цього я завзято працюю, борючись Його силою, яка могутньо діє в мені.
+\c 2
+\p
+\v 1 Я хочу, щоб ви знали, яку велику боротьбу я веду за вас, за тих, хто в Лаодикії, і за всіх тих, хто не бачив мого обличчя тілесно.
+\v 2 \add Я роблю це,\add* щоб підбадьорити їхні серця, зʼєднавши їх у любові для \add осягнення\add* всього багатства повноти розуміння та для пізнання Божої таємниці, тобто Христа,
+\v 3 в Якому заховані всі скарби мудрості та пізнання.
+\v 4 Я кажу це, щоб ніхто не вводив вас в оману хибними доводами.
+\v 5 Бо навіть якщо я відсутній тілом, то духом я разом із вами і радію, спостерігаючи за вашим порядком та твердістю вашої віри в Христа.
+\s1 Повнота життя в Христі
+\p
+\v 6 Тож, оскільки ви прийняли Господа Ісуса Христа, то й далі живіть у Ньому,
+\v 7 будучи укоріненими й збудованими в Ньому та зміцненими у вірі, як і були навчені, і нехай вас переповнює подяка.
+\p
+\v 8 Дивіться, щоб ніхто не поневолив вас якоюсь пустою й оманливою філософією, що ґрунтується на людських переказах та на \add духовних і матеріальних\add* основах світу, а не на Христі.
+\v 9 Адже в Ньому вся повнота Божества перебуває тілесно,
+\v 10 і в Христі, Який є Головою всіх начальств і влад, ви досягли повноти.
+\v 11 У Ньому ви також були обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши \add минуще\add* людське тіло в Христовому обрізанні,
+\v 12 будучи похованими разом із Ним через хрещення, в якому ви також воскресли разом через віру в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих.
+\p
+\v 13 І вас, які були мертвими в переступах і у вашій плотській необрізаності, \add Бог\add* оживив разом із Христом, пробачивши нам\f + \fr 2:13 \ft Або: \fqa вам.\f* усі переступи,
+\v 14 стерши те, що було проти нас, – список наших боргів, що свідчив проти нас; Він забрав його з-поміж нас, прибивши до хреста.
+\v 15 Він обеззброїв начальства й авторитети та ганебно виставив їх напоказ,\f + \fr 2:15 \ft Буквально: \fqa Роздягнув. \ft Тут наводиться образ переможених воїнів, позбавлених як їхнього одягу, так і зброї, що символізує їхню цілковиту поразку.\f* отримавши над ними перемогу в Собі.
+\s1 Свобода від людських правил
+\p
+\v 16 Отже, нехай ніхто не судить вас за їжу чи за напій, чи з приводу якогось свята, чи новомісяччя, чи Суботи.
+\v 17 Усе це – тінь майбутнього, а дійсність – це Христос.\f + \fr 2:17 \ft Буквально: \fqa які є лише тінню того, що мало настати, а тіло – Христове.\f*
+\v 18 Нехай ніхто з тих, що полюбляють удавану покору та поклоніння ангелам, не зводить вас, вдаючись у речі, яких не бачив, і безпідставно пишаючись своїм плотським мисленням.
+\v 19 \add Така людина\add* не тримається Голови, від Якої все тіло, зʼєднуване й зміцнюване звʼязками та суглобами, зростає Божим ростом.
+\p
+\v 20 Якщо ви померли разом із Христом для \add духовних і матеріальних\add* основ світу, то навіщо ви, ніби досі живучи у світі, дотримуєтеся правил:
+\v 21 «не бери!», «не їж!», «не чіпай!»?
+\v 22 Усім цим речам призначено зникати при вживанні – ґрунтуючись на заповідях та вченнях людей.
+\v 23 Насправді ж вони дійсно мають вигляд мудрості в самовільному поклонінні, в упокоренні розуму\f + \fr 2:23 \ft Деякі рукописи не містять слова \fq розуму.\f* й у суворості до тіла, \add але\add* без жодної цінності проти потурань плоті.
+\c 3
+\s1 Настанови щодо життя в Христі
+\p
+\v 1 Отже, якщо ви воскресли з Христом, шукайте того, що вгорі, де Христос сидить праворуч від Бога.
+\v 2 Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі,
+\v 3 адже ви померли, і ваше життя заховане разом із Христом у Бозі.
+\v 4 Коли зʼявиться Христос, ваше життя, тоді й ви зʼявитеся разом із Ним у славі.
+\p
+\v 5 Тому умертвіть ваші земні частини тіла: статеву розпусту, нечистоту, хтивість, згубні прагнення й жадібність, яка є ідолопоклонством.
+\v 6 За все це приходить Божий гнів на синів непокори\f + \fr 3:6 \ft Слова \fq на синів непокори \ft відсутні в деяких важливих рукописах.\f*.
+\v 7 І ви теж так поводились, коли жили поміж ними.\f + \fr 3:7 \ft Або: \fqa Поміж яких ви також ходили, коли жили серед них.\f*
+\v 8 Але зараз позбудьтеся всього: гніву, люті, злості, зневаги, брудного мовлення з ваших уст.
+\v 9 Не брешіть одне одному, адже ви скинули з себе стару людину разом з її ділами
+\v 10 й одягнулися в нову \add людину\add*, оновлену в пізнанні за образом свого Творця.
+\v 11 Тут уже не існує ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скіфа\f + \fr 3:11 \ft Скіфи вважалися варварами найнижчої категорії, які за своєю природою призначені бути рабами.\f*, ні раба, ні вільного, але Христос – усе й в усьому.
+\p
+\v 12 Отже, як обрані Богом, святі та улюблені, зодягніться в щире милосердя, доброту, смиренність, лагідність і довготерпіння.
+\v 13 Прощайте та приймайте одне одного. Якщо хтось має скаргу на іншого, прощайте, як Господь простив вас.
+\v 14 А понад усе це – любов, яка обʼєднує \add всі ці якості\add* в досконалість.
+\p
+\v 15 Нехай у ваших серцях панує мир Христа, до якого ви були покликані в одному тілі. І будьте вдячні.
+\v 16 Нехай Слово Христа щедро перебуває у вас, \add коли\add* навчаєте й наставляєте одне одного в усій мудрості, із вдячністю співаючи Богові у ваших серцях псалми, гімни та духовні пісні.
+\v 17 І що б ви не робили, словом чи ділом, усе \add робіть\add* в імʼя Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові Отцю.
+\s1 Настанови щодо християнської сімʼї
+\p
+\v 18 Дружини, підкоряйтеся вашим чоловікам, як личить у Господі.
+\p
+\v 19 Чоловіки, любіть своїх дружин і не будьте до них суворі.
+\p
+\v 20 Діти, слухайтеся ваших батьків в усьому, бо це до вподоби Господеві.
+\p
+\v 21 Батьки, не дратуйте ваших дітей, щоб вони не занепадали духом.
+\p
+\v 22 Раби, в усьому слухайтеся ваших земних панів, не лише про людське око, як підлабузники, але в щирості серця, боячись Господа.
+\v 23 Що б ви не робили, працюйте від душі, як для Господа, а не як для людей,
+\v 24 знаючи, що від Господа отримаєте у нагороду спадщину. Ви служите Господу Христу.\f + \fr 3:24 \ft Або: \fqa Ви служіть Господу Христу!\f*
+\v 25 Адже той, хто несправедливість чинить, несправедливість і одержить. І немає \add ніякої\add* упередженості.
+\c 4
+\p
+\v 1 Господарі, віддавайте вашим рабам належне й справедливе, знаючи, що й у вас є Господар у небі.
+\s1 Останні настанови
+\p
+\v 2 Будьте віддані молитві, пильнуючи в ній із вдячністю.
+\v 3 А також моліться й за нас, щоб Бог відчинив нам двері для Слова і ми могли й далі звіщати таємницю Христа, через яку я увʼязнений,
+\v 4 щоб я відкрив її так, як мені належить її звіщати.
+\v 5 Поводьтеся мудро із невіруючими, цінуючи час.
+\v 6 Нехай ваші слова завжди будуть із благодаттю, приправлені сіллю, щоб ви знали, як вам належить відповідати кожному.
+\s1 Останні побажання
+\p
+\v 7 Про мене вам усе розповість Тихик, мій улюблений брат та вірний служитель, котрий, як і я, є рабом Господа.
+\v 8 Я послав його до вас для того, щоб ви довідалися про нас і щоб він підбадьорив ваші серця.
+\v 9 \add Він прибуде\add* разом з Онисимом, вірним і улюбленим братом, який є одним із вас. Вони розкажуть вам про все, що тут діється.
+\p
+\v 10 Вас вітає увʼязнений зі мною Аристарх і Марк, двоюрідний брат Варнави (про якого ви отримали вказівки; якщо він прийде до вас, прийміть його гостинно),
+\v 11 а також Ісус, званий Юстусом, – єдині з обрізаних, які працюють разом зі мною для Божого Царства. Вони стали моєю втіхою.
+\p
+\v 12 Вас вітає Епафрас, один із ваших, раб Христа Ісуса\f + \fr 4:12 \ft У деяких важливих рукописах слово \fq Ісуса \ft відсутнє.\f*. Він завжди бореться за вас у своїх молитвах, щоб ви, досконалі й повністю переконані, встояли в усій Божій волі.
+\v 13 Адже я свідчу про нього, що він докладає величезних зусиль заради вас і заради тих, хто в Лаодикії і Гієраполі.
+\p
+\v 14 Вас вітає Лука, улюблений лікар, та Димас.
+\p
+\v 15 Привітайте братів із Лаодикії, а також Німфу та її домашню церкву.
+\p
+\v 16 Після того, як цей лист буде прочитано перед вами, подбайте, щоб його було прочитано і в Лаодикійській церкві. А ви прочитайте лист із Лаодикії.
+\p
+\v 17 Скажіть Архипові: «Пильнуй, щоб тобі виконати те служіння, яке ти отримав у Господі».
+\p
+\v 18 Привітання \add написане\add* моєю, Павловою, рукою. Памʼятайте про моє увʼязнення. Нехай благодать буде з вами. Амінь.

53-1TH.usfm

@@ -0,0 +1,138 @@
+\id 1TH - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h 1 Солунян
+\toc1 Перше послання до Солунян
+\toc2 1 Солунян
+\toc3 1 Сол.
+\mt1 Перше послання до Солунян
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, Силуан та Тимофій.
+\b
+\p Церкві із Солуня в Бозі Отці та Господі Ісусі Христі.
+\b
+\p Благодать вам і мир!
+\b
+\s1 Подяка за вірність та приклад солунян
+\p
+\v 2 Ми завжди дякуємо Богові за всіх вас і постійно згадуємо про вас у своїх молитвах,
+\v 3 памʼятаючи перед Богом, нашим Отцем, про ваше діло віри, про вашу працю, \add яку ви виконуєте\add* з любові, та про ваше терпіння в надії на нашого Господа Ісуса Христа.
+\p
+\v 4 Ми знаємо, брати, що Бог любить вас і обрав вас,
+\v 5 тому що наша Добра Звістка прийшла до вас не тільки в слові, але й у силі та Святому Дусі із повним переконанням. Бо ви знаєте, як ми жили серед вас і заради вас.
+\v 6 Ви стали нашими та Господніми послідовниками, прийнявши Слово серед тяжких страждань із радістю, \add дарованою\add* Святим Духом,
+\v 7 і ставши прикладом для всіх віруючих у Македонії та Ахаї.
+\v 8 Адже Слово Господнє від вас пролунало не лише в Македонії та Ахаї, але й в інших місцях. Про вашу віру в Бога стало відомо всюди, так що нам не потрібно нічого говорити.
+\v 9 Вони самі звіщають про те, як ви нас прийняли і як ви навернулися від ідолів до Бога, щоб служити живому та істинному Богу
+\v 10 й чекати з небес Його Сина, Якого Він воскресив із мертвих, Ісуса, Який рятує нас від майбутнього гніву.
+\c 2
+\s1 Служіння Павла в Солуні
+\p
+\v 1 Ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був марним.
+\v 2 Як вам відомо, перед нашим приходом до вас ми зазнали страждань та зневаги у Филиппах, але за допомогою нашого Бога ми наважилися звіщати вам Божу Добру Звістку, \add незважаючи\add* на сильне протистояння.
+\v 3 Бо в нашому заклику немає ні омани, ні нечистих мотивів, ні лукавства.
+\v 4 Навпаки, ми говоримо, як ті, кого Бог визнав гідними та кому доручив Добру Звістку. Ми намагаємося догодити не людям, а Богові, Який випробовує наші серця.
+\v 5 Ви знаєте, що ми ніколи не використовували підлесливого слова й не приховували жадібності – Бог цьому свідок.
+\v 6 Ми не шукали похвали ні від людей, ні від вас, ні від когось іншого,
+\v 7 хоч, як апостоли Христа, могли б бути тягарем \add для вас\add*. Навпаки, ми були серед вас як годувальниця, яка доглядає за своїми дітьми.
+\v 8 Ми полюбили вас настільки, що були раді поділитися з вами не лише Божою Доброю Звісткою, але й своїм життям – такими дорогими ви нам стали.
+\v 9 Звичайно, брати, ви памʼятаєте нашу працю та труднощі: проповідуючи вам Божу Добру Звістку, ми вдень та вночі працювали, щоб нікого з вас не обтяжувати.
+\v 10 Ви та Бог – свідки того, як свято, праведно й бездоганно ми поводилися з вами, віруючими.
+\v 11 Бо ви знаєте, що кожного з вас, немов батько своїх дітей,
+\v 12 ми заохочували, втішали й закликали жити гідно перед Богом, Який кличе вас у Своє Царство й славу.
+\p
+\v 13 Тому й ми постійно дякуємо Богові, бо ви, отримавши Слово Боже, яке почули від нас, прийняли його не як людське слово, а як те, чим воно є насправді, – як Слово Боже, що діє у вас, віруючих.
+\v 14 Адже ви, брати, стали наслідувачами Божих церков, які перебувають в Юдеї в Христі Ісусі, бо ви постраждали від свого народу так само, як і вони від юдеїв,
+\v 15 які вбили Господа Ісуса та пророків, а також переслідували й нас. Вони не догоджають Богові й вороже ставляться до всіх людей,
+\v 16 перешкоджаючи нам проповідувати язичникам, щоб вони могли бути спасенні. І так вони додають до своїх гріхів. Проте нарешті гнів Божий\f + \fr 2:16 \ft Деякі рукописи не містять цього слова.\f* спіткав їх.
+\s1 Прагнення Павла побачити солунян
+\p
+\v 17 А ми, брати, розлучившись із вами на короткий час, – тілом, а не серцем, – ще з більшим прагненням намагалися побачити вас.
+\v 18 Тому ми – точніше я, Павло, – намагалися прийти до вас декілька разів, але сатана перешкоджав нам.
+\v 19 Бо хто є нашою надією, радістю чи вінком слави перед нашим Господом Ісусом, коли Він прийде?
+\v 20 Справді, ви – наша слава й радість.
+\c 3
+\p
+\v 1 Отже, коли ми більше не могли це зносити, то вирішили, що краще самим залишитися в Афінах,
+\v 2 а до вас послати Тимофія, нашого брата й Божого працівника \add в поширенні\add* Доброї Звістки Христа, щоб він зміцнив та підбадьорив вас у вашій вірі,
+\v 3 щоб ніхто не захитався в цих стражданнях, бо ви знаєте, що ми на це призначені.
+\v 4 Адже коли ми були з вами, то застерігали, що нас будуть переслідувати. І, як ви знаєте, так і сталося.
+\v 5 Тож, коли я вже не міг це зносити, я послав його дізнатися про вашу віру, чи спокусник не спокусив вас і чи наш труд не був марним.
+\s1 Радість від новин, які приніс Тимофій
+\p
+\v 6 Але Тимофій, повернувшись від вас, приніс добру звістку про вашу віру та любов. \add Він розповів\add*, що ви завжди добрим словом згадуєте про нас і що бажаєте побачити нас, як і ми вас.
+\v 7 Отже, брати, в усіх наших лихах та стражданнях ми втішилися вашою вірою.
+\v 8 Адже ми тепер ожили, \add знаючи\add*, що ви твердо стоїте в Господі.
+\v 9 Як ми можемо віддячити Богові за вас, за всю радість, яку ми маємо через вас перед Богом?
+\v 10 Удень та вночі ми ревно молимось, щоб побачити вас знову й додати те, чого не вистачає вашій вірі.
+\p
+\v 11 Тепер нехай наш Бог і Отець і наш Господь Ісус спрямують нашу дорогу до вас.
+\v 12 Нехай Господь збільшить та примножить вашу любов одне до одного та до всіх інших так, як і ми \add сповнені любові\add* до вас.
+\v 13 Нехай Він зміцнить ваші серця, щоб ви були бездоганними та святими перед нашим Богом та Отцем, коли прийде наш Господь Ісус зі всіма своїми святими. Амінь.
+\c 4
+\s1 Життя, що до вподоби Богові
+\p
+\v 1 Наостанку, брати, просимо й закликаємо вас у Господі Ісусі: оскільки ви отримали від нас настанови про те, як треба жити, щоб сподобатися Богові, – що ви й робите, – продовжуйте зростати \add в цьому\add* ще більшою мірою.
+\v 2 Бо ви знаєте, які настанови ми дали вам від Господа Ісуса.
+\p
+\v 3 Адже це воля Божа, щоб ви освячувались і уникали розпусти,
+\v 4 щоб кожен із вас знав, як утримувати своє тіло у святості й честі,
+\v 5 а не в пристрасній похоті, як язичники, які не знають Бога.
+\v 6 У цьому питанні ніхто не повинен кривдити чи обманювати свого брата, бо Господь покарає за все це, як ми вам говорили й свідчили.
+\v 7 Адже Бог не покликав нас до нечистоти, але до святості.
+\v 8 І кожен, хто відкидає це, відкидає не людину, а Бога, Який дав вам Свого Святого Духа.
+\p
+\v 9 Що ж до братерської любові, то про це немає потреби писати вам, бо ви самі навчені Богом любити одне одного.
+\v 10 Ви й справді так поводитесь зі всіма братами в Македонії. Але ми закликаємо вас, брати: зростайте в цьому все більше й більше.
+\v 11 Прагніть жити в спокої та виконуйте свої обовʼязки, працюючи власними руками, як ми наказували вам,
+\v 12 щоб ви поводилися гідно перед сторонніми людьми й ні в чому не мали потреби.
+\s1 Про віруючих, які померли
+\p
+\v 13 Брати, ми не хочемо, щоб ви не знали про тих, хто помер, щоб ви сумували, як інші, що не мають надії.
+\v 14 Бо якщо ми віримо, що Ісус помер та воскрес, то також віримо, що Бог приведе \add разом\add* з Ісусом і тих, хто помер у Ньому.
+\v 15 За Господнім словом ми говоримо вам, що ті з нас, хто буде живий під час пришестя Господа, не випередять тих, хто помер.
+\v 16 Бо Сам Господь із голосним наказом, із голосом архангела та із сурмою Божою зійде з неба, і померлі в Христі воскреснуть першими.
+\v 17 Після цього ми, що залишимося живими, будемо піднесені разом із ними на хмари, щоб зустріти Господа в повітрі. І так ми будемо назавжди з Господом.
+\v 18 Тому підбадьорюйте одне одного цими словами.
+\c 5
+\s1 День Господній
+\p
+\v 1 А про часи і пори, брати, писати вам немає потреби,
+\v 2 бо ви добре знаєте, що День Господній прийде, як злодій вночі.
+\v 3 Коли люди говоритимуть: «Мир і безпека», тоді несподівано прийде на них загибель, як страждання на породіллю, і вони не уникнуть цього.
+\p
+\v 4 Але ви, брати, не в темряві, щоб цей День схопив вас, як злодій.
+\v 5 Адже ви всі сини світла й сини дня. Ми не належимо ні до ночі, ні до темряви.
+\v 6 Тож не спімо, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезими.
+\v 7 Бо ті, що сплять, сплять уночі і ті, що напиваються, напиваються вночі.
+\v 8 А ми належимо до дня, тому будьмо тверезими, одягнувши нагрудник\f + \fr 5:8 \ft Частина військового спорядження у вигляді щитка або панцира для захисту грудей.\f* віри й любові та шолом надії спасіння.
+\v 9 Адже Бог призначив нас не для гніву, а щоб ми отримали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа.
+\v 10 Він помер за нас, щоб ми – живі чи мертві – могли жити разом із Ним.
+\v 11 Тому підбадьорюйте та збудовуйте одне одного, як ви й робите.
+\s1 Останні настанови
+\p
+\v 12 Ми просимо вас, брати, шануйте тих, хто багато працює серед вас, керуючи та наставляючи вас у Господі.
+\v 13 Поважайте їх у любові за їхню роботу. Живіть у мирі одне з одним.
+\v 14 Закликаємо вас, брати, наставляйте лінивих, втішайте малодушних, допомагайте слабким, будьте терплячі до всіх.
+\v 15 Пильнуйте, щоб ніхто не віддавав злом за зло, але завжди прагніть робити добро одне одному й всім іншим.
+\p
+\v 16 Завжди радійте!
+\v 17 Безперестанно моліться!
+\v 18 За все дякуйте, бо це є воля Божа для вас у Христі Ісусі.
+\p
+\v 19 Не вгашайте Духа!
+\v 20 Не зневажайте пророцтв,
+\v 21 а все перевіряйте й тримайтеся того, що добре.
+\v 22 Стережіться всякого роду зла.
+\p
+\v 23 Нехай Сам Бог миру освячує вас у всій повноті. Нехай ваш дух, душа й тіло будуть збережені бездоганними до приходу Господа нашого Ісуса Христа.
+\v 24 Той, Хто вас покликав, – вірний, і Він зробить це.
+\p
+\v 25 Брати, моліться за нас!
+\p
+\v 26 Вітайте всіх братів святим поцілунком.
+\p
+\v 27 Закликаю вас перед Господом прочитати цього листа всім братам.
+\v 28 Благодать Господа нашого Ісуса Христа \add нехай буде\add* з вами.

54-2TH.usfm

@@ -0,0 +1,86 @@
+\id 2TH - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h 2 Солунян
+\toc1 Друге послання до Солунян
+\toc2 2 Солунян
+\toc3 2 Сол.
+\mt1 Друге послання до Солунян
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, Силуан і Тимофій.
+\b
+\p Церкві із Солуня в Бозі, нашому Отці, та Господі Ісусі Христі.
+\b
+\p
+\v 2 Благодать вам і мир від Бога Отця й від Господа Ісуса Христа.
+\b
+\s1 Подяка та молитви
+\p
+\v 3 Ми завжди повинні дякувати Богові за вас, брати, як і належить, бо ваша віра зростає й любов одне до одного примножується.
+\v 4 Тому в Божих церквах ми пишаємось вами, вашою терпеливістю й вірою у всіх переслідуваннях та випробуваннях, які ви зносите.
+\p
+\v 5 \add Це є\add* свідченням того, що суд Божий справедливий, і завдяки цьому ви будете визнані гідними Царства Божого, за яке й страждаєте.
+\v 6 Бог справді справедливий і відплатить стражданнями тим, хто змушує вас страждати,
+\v 7 а вам – тим, хто страждає, \add дасть\add* відпочинок із нами, коли Господь Ісус зʼявиться з неба разом зі Своїми могутніми ангелами,
+\v 8 щоб у полумʼяному вогні відплатити тим, хто не знає Бога й не слухається Доброї Звістки нашого Господа Ісуса.
+\v 9 Вони будуть покарані вічним знищенням і будуть відсторонені від обличчя Господа й від слави Його могутності.
+\v 10 Того Дня, коли Він прийде, щоб прославитися через Своїх святих, Він здивує всіх, хто повірив у Нього. \add Серед них будете\add* й ви – ті, хто повірив нашому свідченню.
+\p
+\v 11 Тому ми постійно молимося за вас, щоб наш Бог зробив вас гідними \add Свого\add* покликання й щоб Своєю силою здійснив кожне добре бажання й кожне діло, до якого вас спонукає віра,
+\v 12 щоб імʼя нашого Господа Ісуса прославилось у вас, а ви в Ньому, згідно з благодаттю нашого Бога та Господа Ісуса Христа.
+\c 2
+\s1 Людина беззаконня
+\p
+\v 1 Щодо пришестя нашого Господа Ісуса Христа й нашого зібрання перед Ним, просимо вас, брати,
+\v 2 не засмучуйтесь і не турбуйтеся відразу через \add лжепророцтво\add*, слово чи лист, нібито написаний нами, який стверджує, що День Господній вже настав.
+\v 3 Хай ніхто не вводить вас в оману жодним чином, бо спершу настане день відступництва й виявиться людина беззаконня, син загибелі,
+\v 4 який буде противитись \add Богові\add* й піднесеться над усім, що зветься божеством чи святинею. Він сяде в Храмі, проголошуючи себе Богом.
+\p
+\v 5 Хіба ви не памʼятаєте, що я говорив про це, коли ще був із вами?
+\v 6 І тепер ви знаєте, що стримує його зʼявитися у свій час.
+\v 7 Адже таємниця беззаконня вже діє, треба лише Тому, Хто зараз її стримує, бути усуненим з-поміж нас.
+\v 8 І тоді відкриється беззаконник, якого Господь Ісус вбʼє подихом Своїх уст і знищить появою Свого пришестя.
+\v 9 Прихід \add беззаконника\add* – це діло сатани, яке буде супроводжуватися усілякими проявами сили, знаменнями та фальшивими чудесами,
+\v 10 усяким обманом неправедності для тих, хто гине, бо не захотіли полюбити істину, щоб бути спасенними.
+\v 11 Тому Бог посилає їм дію омани, щоб вони повірили в неправду,
+\v 12 і так будуть засуджені всі, хто не повірив істині, а уподобав неправду.
+\s1 Поклик до стійкості
+\p
+\v 13 Але ми повинні завжди дякувати Богові за вас, улюблені Господом брати, адже Бог обрав вас бути первістком спасіння через освячення Духа й віру в істину.
+\v 14 Для цього Він покликав вас через нашу Добру Звістку, щоб поділитися з вами славою нашого Господа Ісуса Христа.
+\p
+\v 15 Тож, брати, стійте твердо й тримайтеся міцно вчення, яке ми передали вам – чи то через слово, чи через наше послання.
+\p
+\v 16 Нехай Сам Господь наш Ісус Христос і Бог, Отець наш, Який полюбив нас і в благодаті дав нам вічне підбадьорення й добру надію,
+\v 17 підбадьорять ваші серця й зміцнять у всякому доброму ділі та слові.
+\c 3
+\s1 Прохання про молитву
+\p
+\v 1 І наостанок, брати, моліться за нас, щоб Слово Господнє швидко поширювалось і славилось, як і у вас.
+\v 2 Моліться, щоб ми були врятовані від негідних і лихих людей, бо не всі мають віру.
+\v 3 Але Господь вірний, і Він зміцнить вас і захистить від злого.
+\v 4 Ми впевнені в Господі, що ви виконуєте й будете виконувати все, що ми наказуємо вам.
+\v 5 Нехай Господь направить ваші серця до Божої любові та Христової терпеливості.
+\s1 Застереження проти тих, хто лінується
+\p
+\v 6 Заповідаємо вам, брати, в імʼя Господа нашого Ісуса Христа, уникати всякого брата, який лінується й не живе згідно з настановами, які ви отримали від нас.
+\v 7 Ви ж самі знаєте, як треба наслідувати наш приклад. Бо ми не були лінивими, коли були з вами,
+\v 8 ми ні в кого не їли хліба даром, а тяжко працювали вдень і вночі, щоб не обтяжувати нікого з вас.
+\v 9 Ми зробили це не тому, що не маємо права на таку допомогу, а для того, щоб дати приклад, гідний наслідування.
+\v 10 Бо коли ми були з вами, то заповідали вам: «Хто не хоче працювати, хай не їсть».
+\p
+\v 11 Однак ми чуємо, що деякі з вас ледарюють, нічого не роблять, а лише втручаються в справи інших.
+\v 12 Таким ми наказуємо й закликаємо їх у Господі Ісусі Христі, щоб вони спокійно працювали й заробляли собі на хліб.
+\v 13 А ви, брати, не втомлюйтесь робити добро.
+\p
+\v 14 Якщо хтось не дотримується наших настанов\f + \fr 3:14 \ft Або: \fqa слів.\f*, які ми даємо в цьому листі, не спілкуйтеся з ним, щоб йому було соромно.
+\v 15 Але не вважайте його ворогом, а застерігайте, як брата.
+\s1 Благословення та закінчення
+\p
+\v 16 Тепер Сам Господь миру нехай дасть вам мир завжди й в усьому. Нехай Господь буде з усіма вами.
+\p
+\v 17 Привітання \add написане\add* моєю, Павловою, рукою. Це є знаком у всіх \add моїх\add* листах. Так я пишу.
+\p
+\v 18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами!

55-1TI.usfm

@@ -0,0 +1,182 @@
+\id 1TI - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h 1 Тимофія
+\toc1 Перше послання до Тимофія
+\toc2 1 Тимофія
+\toc3 1 Тим.
+\mt1 Перше послання до Тимофія
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, апостол Христа Ісуса, за наказом Бога, нашого Спасителя, та Христа Ісуса, нашої надії.
+\b
+\p
+\v 2 Тимофієві, \add моєму\add* справжньому синові у вірі.
+\b
+\p Благодать, милосердя \add і\add* мир від Бога Отця та Христа Ісуса, нашого Господа.
+\b
+\s1 Попередження щодо неправдивого вчення
+\p
+\v 3 Ідучи до Македонії, я заохотив тебе залишитися в Ефесі, щоб ти наказав декому не поширювати іншого вчення
+\v 4 й не звертати уваги на міфи та нескінченні родоводи, що заохочують більше до пустих суперечок, аніж до Божої місії, яка через віру.
+\v 5 Мета ж цієї настанови – любов, що \add походить\add* із чистого серця, доброї совісті та нелицемірної віри.
+\v 6 Деякі віддалилися від цього \add та\add* повернулися до пустих балачок,
+\v 7 бажаючи стати вчителями Закону. Вони не розуміють ні того, що кажуть, ні того, на чому так твердо наполягають.
+\p
+\v 8 Ми знаємо, що Закон добрий, якщо застосовувати його належно.
+\v 9 Знаємо й те, що Закон існує не для праведника, а для беззаконних і непокірних, нечестивих і грішних, безбожних і світських, вбивць батька та вбивць матері, вбивць людей,
+\v 10 для розпусників, гомосексуалістів, работорговців, брехунів, лжесвідків та будь-кого іншого, що противиться здоровому вченню
+\v 11 згідно з Доброю Звісткою слави блаженного Бога, що була мені довірена.
+\s1 Божа благодать щодо Павла
+\p
+\v 12 Я дякую Христу Ісусу, нашому Господу, Який зміцнив мене, бо визнав мене вірним \add і\add* призначив \add Собі\add* на служіння,
+\v 13 \add хоча\add* раніше я був богохульником, переслідувачем і жорстокою людиною. Але мені було виявлено милість, адже я діяв \add так\add* через нерозуміння, у невірі.
+\v 14 А благодать нашого Господа надмірно пролилась \add на мене\add* разом із вірою та любовʼю, які є в Христі Ісусі.
+\p
+\v 15 Правдиве це твердження та гідне всякого прийняття: Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, з яких я – найперший.
+\v 16 Але саме через це мені було виявлено милість, щоб на мені, найпершому \add з грішників\add*, Христос Ісус показав усе \add Своє\add* довготерпіння, як приклад для тих, хто має повірити в Нього для вічного життя.
+\v 17 Тож вічному Царю – нетлінному, невидимому та єдиному Богу – нехай буде честь і слава навіки-віків! Амінь.
+\s1 Настанова щодо боротьби за віру
+\p
+\v 18 Тимофію, сину, передаю тобі цю настанову згідно з пророцтвами, сказаними про тебе раніше, щоб ти через них вів добру боротьбу,
+\v 19 маючи віру та добре сумління, яке деякі відкинули, через що їхня віра зазнала руйнування\f + \fr 1:19 \ft Тут Павло використовує аналогію з човном, який розбивається об скали.\f*.
+\v 20 Серед них Гіменей та Олександр, котрих я передав сатані, щоб вони навчилися не хулити Бога.
+\c 2
+\s1 Настанови щодо поклоніння
+\p
+\v 1 Насамперед закликаю \add вас\add* звершувати молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей,
+\v 2 за царів і \add за\add* всіх, хто при владі, щоб ми могли проживати життя в тиші та спокої, з усією набожністю та гідністю.
+\v 3 Це добре та приємне Богові, нашому Спасителеві,
+\v 4 Який бажає, щоб усі люди були спасенними та прийшли до пізнання істини.
+\v 5 Адже є один Бог та один Посередник між Богом та людьми – Людина Христос Ісус,
+\v 6 Який віддав Самого Себе як викуп за всіх. Про це у свій час \add склалося\add* свідчення,
+\v 7 для якого я призначений проповідником та апостолом – правду кажу, не брешу – \add та\add* вчителем язичників у вірі та правді.
+\p
+\v 8 Тож я хочу, щоб чоловіки молилися в будь-якому місці, піднімаючи святі руки без гніву та суперечки.
+\v 9 Так само й жінки нехай прикрашають себе пристойним одягом, скромністю та стриманістю, не заплітанням волосся й не золотом, перлинами чи дорогим одягом,
+\v 10 а добрими справами, як і належить жінкам, котрі кажуть, що присвятили себе Богу.
+\p
+\v 11 Нехай жінка навчається мовчки, у повній покорі.
+\v 12 Я не дозволяю жінці навчати чи панувати над чоловіком; їй слід мовчати.
+\v 13 Адже спочатку був створений Адам, а потім Єва.
+\v 14 І не Адам був обманутий, а жінка була обманута і впала в непокору.
+\v 15 Але вона буде врятована через народження дітей, якщо вони залишаться у вірі, любові та святості зі стриманістю.
+\c 3
+\s1 Щодо єпископів та дияконів
+\p
+\v 1 Правдиве це твердження: якщо хтось прагне бути єпископом, то бажає доброго діла.
+\v 2 Однак єпископом має бути \add людина\add*, якій не можна дорікнути: чоловік однієї жінки, стриманий, розважливий, чесний, гостинний, здатний навчати,
+\v 3 не схильний до пияцтва, не забіяка, а лагідний, не сварливий, не грошолюб,
+\v 4 \add має\add* добре керувати своїм власним домом, тримати дітей у покорі, з усією повагою.
+\v 5 (Адже коли хтось не знає, як керувати своїм власним домом, то як наглядатиме за Божою церквою?)
+\v 6 \add Він\add* не \add має бути\add* новонаверненим, щоби, загордившись, не впав під той осуд, що й диявол.
+\v 7 Він повинен мати добре свідчення від тих, що зовні, щоб не впав у зневагу та \add не потрапив\add* у пастку диявола.
+\p
+\v 8 Диякони теж \add мають бути\add* поважними, не дволичними в мові, не схильними до надмірного споживання вина, не охочими до брудної наживи.
+\v 9 \add Вони повинні\add* триматися таємниці віри з чистим сумлінням.
+\v 10 Їх треба спочатку випробувати, і, якщо вони бездоганні, нехай служать як диякони.
+\p
+\v 11 Так само й жінки \add мають бути\add* поважними, не займатися плітками, \add мають бути\add* розважливими, вірними в усьому.
+\p
+\v 12 Диякони нехай будуть чоловіками однієї жінки й нехай добре керують дітьми та своїм домом.
+\v 13 Адже ті, хто добре виконує служіння диякона, здобувають собі добру репутацію та велику впевненість у вірі, яка є в Христі Ісусі.
+\s1 Причини Павлових настанов
+\p
+\v 14 Пишу тобі це, сподіваючись незабаром прийти до тебе,
+\v 15 щоб, коли забарюся, ти знав, як треба поводитися в Божому Домі, яким є Церква Бога Живого, стовп та основа істини.
+\v 16 Безперечно, великою є таємниця набожності:
+\q1 «Той, Хто явився в тілі,
+\q2 був виправданий Духом,\f + \fr 3:16 \ft Або: \fqa підтверджений у Дусі.\f*
+\q1 Його бачили ангели,
+\q2 Його проповідували між народами,
+\q1 у Нього повірили у світі,
+\q2 Він вознісся у славу».
+\c 4
+\p
+\v 1 Дух каже чітко, що в останні часи деякі віддаляться від віри, наближаючись до оманливих духів та демонічних вчень,
+\v 2 через лицемірність брехунів, совість яких заклеймовано розпеченим залізом.
+\v 3 Вони забороняють одруження \add та вимагають\add* утримуватися від їжі, яку Бог створив для того, щоб усі, хто вірить та пізнав істину, споживали її з подякою.
+\v 4 Бо всяке Боже творіння – добре, і нічого \add не треба\add* викидати, якщо це приймається з подякою,
+\v 5 адже воно освячується Божим Словом та молитвою.
+\p
+\v 6 Якщо вкажеш братам на ці речі, то будеш добрим служителем Христа Ісуса, що живиться словами віри та хорошим вченням, якого вірно дотримувався.
+\v 7 А ось світських та бабських байок остерігайся, вправляйся в побожності.
+\v 8 Адже тілесні вправи корисні лише де в чому, а побожність корисна в усьому, маючи обітницю цього життя та життя, що наближається.
+\v 9 Правдиве це твердження та гідне повного прийняття.
+\v 10 Саме заради цього ми тяжко працюємо та стримуємося, бо ми поклали надію на Живого Бога, Який є Спасителем усіх людей, особливо тих, хто вірить.
+\p
+\v 11 Це наказуй і цього навчай!
+\v 12 Нехай ніхто не зневажає твоєї юності, але для віруючих будь прикладом у слові, у поведінці, у любові, у вірі й у чистоті.
+\v 13 Поки я не прийду, приділяй увагу читанню, підбадьоренню та навчанню.
+\v 14 Не нехтуй даром, що в тобі, який був даний тобі через пророцтво, коли старійшини поклали свої руки на тебе.
+\p
+\v 15 Про це піклуйся, у цьому перебувай, щоб твій успіх був видимий усіма.
+\v 16 Слідкуй за собою й за вченням, \add яке даєш\add*; тримайся цього, бо, роблячи так, спасеш і себе, і тих, хто тебе слухає.
+\c 5
+\s1 Ставлення до різних людей із церкви
+\p
+\v 1 Не докоряй старшому \add чоловікові\add*, а підбадьорюй \add його,\add* як батька, молодших – як братів,
+\v 2 літніх \add жінок\add* – як матерів, а молодих – як сестер, з усією чистотою.
+\p
+\v 3 Шануй вдів, які й справді є вдовами!
+\v 4 Якщо ж вдова має дітей чи внуків, то нехай вони спершу навчаться побожно поводитися у своєму домі та відплачувати своїм батькам, бо це до вподоби Богові.
+\v 5 Та, що насправді є вдовою, опинившись на самоті, покладає свою надію на Бога та вдень і вночі перебуває в проханнях і молитвах.
+\v 6 А та, що живе в розкоші, померла ще за життя.
+\v 7 Тож наказуй їм це, щоб вони були \add людьми,\add* яким не можна дорікнути.
+\v 8 Якщо ж хтось не турбується про своїх, а тим паче про свою сімʼю, той зрікся віри та є гіршим від невіруючого.
+\p
+\v 9 Нехай вдовою вважається та, що має не менше шістдесяти років, була дружиною одного чоловіка
+\v 10 та має \add хорошу\add* репутацію за свої добрі справи: якщо виростила дітей, була гостинною, мила ноги святим, допомагала тим, що мали труднощі, та присвячувала себе всяким добрим ділам.
+\p
+\v 11 Натомість молодших вдів оминай, адже коли їхні тілесні бажання віддаляють їх від Христа, вони хочуть \add знову\add* вийти заміж.
+\v 12 Так \add вони\add* накликають \add на себе\add* суд, адже порушили першу віру\f + \fr 5:12 \ft Мається на увазі, що молоді вдови віддалилися від віри в Христа через похоть, таким чином порушивши зобовʼязання бути Йому вірними.\f*.
+\v 13 До того ж, ходячи від дому до дому, вони привчаються бути лінивими, і не тільки лінивими, але й пліткарками та надокучливими, говорячи, чого не слід.
+\v 14 Тому я хочу, щоб молоді \add вдови\add* одружувались, народжували дітей, дбали про дім і не давали супротивнику нагоди для нападу.
+\v 15 Адже деякі вже збочили \add та пішли\add* за сатаною.
+\p
+\v 16 Якщо віруюча \add жінка\add* має вдів \add у сімʼї\add*, то нехай допоможе їм. Нехай церква не буде обтяжена, щоби могла допомагати справжнім вдовам.
+\p
+\v 17 Старійшини, які добре керують церквою, заслуговують подвійної шани, особливо ті, що старанно працюють у проповідуванні та навчанні.
+\v 18 Адже Писання каже: «Не завʼязуй рота волові, що молотить»\f + \fr 5:18 \ft \+xt Див. Повт. 25:4\+xt*.\f*. І ще: «Робітник достойний своєї платні»\f + \fr 5:18 \ft \+xt Див. Лк. 10:7\+xt*.\f*.
+\v 19 Не приймай жодного звинувачення проти старійшини, тільки якщо є двоє чи троє свідків.
+\v 20 Тих, хто згрішив, картай перед усіма, щоби й інші боялися.
+\v 21 Я наполегливо прошу \add тебе\add* перед Богом, Христом Ісусом та перед обраними ангелами: дотримуйся цього без пересуду, не роблячи нічого з упередженням.
+\p
+\v 22 Ні на кого не покладай рук поспішно. Не бери участі в чужих гріхах. Зберігай себе в чистоті.
+\p
+\v 23 Не пий \add лише\add* воду, а вживай трохи вина через твій шлунок і часті хвороби.
+\p
+\v 24 Гріхи деяких людей очевидні та випереджають \add їх ще\add* до суду, а за деякими вони йдуть слідом.
+\v 25 Так само й добрі діла очевидні, а інші не можуть залишитись прихованими.
+\c 6
+\p
+\v 1 Ті, хто знаходиться під ярмом рабства, нехай вважають своїх володарів гідними усілякої шани, щоби Боже імʼя та вчення не зневажалося.
+\v 2 А ті, хто має віруючих володарів, нехай не поводяться \add з ними\add* зі зневагою через те, що вони брати. Навпаки, нехай ще більше служать, адже ті, хто отримує вигоду з їхньої доброї праці, є вірними та улюбленими.
+\s1 Лжевчителі та любов до грошей
+\p У цьому заохочуй та цього навчай!
+\v 3 Якщо хтось поширює інше вчення та не наближається до здорових слів нашого Господа Ісуса Христа й до вчення, \add що веде до\add* побожності,
+\v 4 він сповнений пихатості й нічого не знає, але хворобливо бажає суперечок та диспутів, з яких виникають заздрість, сварки, зневага, злі підозри,
+\v 5 постійні сутички людей із зіпсованим розумом і позбавлених істини, котрі думають, що побожність – це спосіб збагатитися.
+\p
+\v 6 Проте великим надбанням є побожність, що супроводжується подякою.
+\v 7 Бо ми нічого не принесли у світ і нічого не можемо винести \add з нього\add*.
+\v 8 Та якщо маємо їжу та одяг, то цього нам буде достатньо.
+\v 9 А ті, хто бажає збагатитися, впадають у спокусу, у пастку й в численні злі та шкідливі бажання, які занурюють людей у знищення та загибель.
+\v 10 Адже корінь усякого зла – це любов до грошей, і деякі, віддавшись їй, віддалилися від віри та самі наштовхнулися на безліч страждань.
+\s1 Останні настанови для Тимофія
+\p
+\v 11 Але ти, Божа людино, тікай від цього! Шукай праведності, побожності, віри, любові, терпіння та лагідності!
+\v 12 Веди добру битву віри, вхопи вічне життя, до якого тебе покликано і про яке ти чудово свідчив у присутності багатьох свідків.
+\v 13 Я наказую тобі в присутності Бога, Який дає життя усьому, і в \add присутності\add* Христа Ісуса, Який дав добре свідчення перед Понтієм Пилатом,
+\v 14 зберегти заповідь незаплямованою й бездоганною до зʼявлення нашого Господа Ісуса Христа,
+\v 15 яке покаже у свій час блаженний та єдиний Повелитель, Цар царів і Володар володарів,
+\v 16 єдиний, Хто має безсмертність, Хто перебуває в неприступному світлі, Якого ніхто з людей не бачив і не може побачити. Йому шана та вічна влада! Амінь.
+\p
+\v 17 Багатіям цього віку накажи не бути пихатими, покладати надію не на нестійке багатство, а на Бога, Який щедро забезпечує нас усім для насолоди.
+\v 18 \add Накажи їм\add* робити добро, бути багатими в добрих справах, бути щедрими й охочими ділитися,
+\v 19 збираючи собі таким чином скарб – добру основу на майбутнє, щоб піймати справжнє життя.
+\p
+\v 20 Тимофію, оберігай те, що тобі довірено, відвертайся від світських балачок та так званих тверджень, що брехливо називаються знанням,
+\v 21 сповідуючи які, дехто віддалився від віри.
+\p Благодать із вами!

56-2TI.usfm

@@ -0,0 +1,142 @@
+\id 2TI - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h 2 Тимофія
+\toc1 Друге послання до Тимофія
+\toc2 2 Тимофія
+\toc3 2 Тим.
+\mt1 Друге послання до Тимофія
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, згідно з обітницею життя, що в Христі Ісусі.
+\b
+\p
+\v 2 Тимофієві, \add моїй\add* улюбленій дитині.
+\b
+\p Благодать, милосердя \add і\add* мир від Бога Отця та Христа Ісуса, нашого Господа!
+\b
+\s1 Подяка
+\p
+\v 3 Я вдячний Богові, Якому служу з діда-прадіда з чистим сумлінням, що постійно, вдень і вночі, памʼятаю тебе у своїх молитвах.
+\v 4 Пригадуючи твої сльози, я прагну побачити тебе, щоб сповнитись радістю.
+\v 5 Я згадую твою нелицемірну віру, яка була спочатку у твоєї бабусі Лоїди й матері Євникії і яку, впевнений, маєш і ти.
+\s1 Ревність у проголошенні Доброї Звістки
+\p
+\v 6 Із цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розпалював полумʼя Божого дару, який є в тобі через покладання моїх рук.
+\v 7 Адже Бог дав нам не духа боягузтва, а \add духа\add* сили, любові та самовладання.
+\v 8 Тому не соромся свідчення нашого Господа й мене, Його вʼязня, а страждай разом зі мною за Добру Звістку з допомогою Божої сили.
+\v 9 Він спас нас і покликав нас святим покликанням не завдяки нашим ділам, а завдяки Своєму наміру\f + \fr 1:9 \ft Або: \fqa плану.\f* та благодаті, яку дав нам у Христі Ісусі до початку часів\f + \fr 1:9 \ft Або: \fqa перед вічними часами.\f*.
+\v 10 Тепер же вона відкрилася через зʼявлення нашого Спасителя, Христа Ісуса, Який знищив смерть і освітив\f + \fr 1:10 \ft Або: \fqa просвітив щодо.\f* життя та безсмертя Доброю Звісткою,
+\v 11 для якої я був призначений проповідником, апостолом і вчителем язичників\f + \fr 1:11 \ft У деяких рукописах цього слова немає.\f*.
+\v 12 Саме тому я й страждаю \add зараз\add*, але не соромлюся, бо знаю, у Кого повірив, і я впевнений, що Він спроможний зберегти те, що я \add Йому\add* довірив, до того Дня\f + \fr 1:12 \ft Мається на увазі другий прихід Христа. Тут і повсюди в посланні.\f*.
+\p
+\v 13 Тримайся того зразка здорового вчення, яке ти від мене почув, у вірі та любові, що в Христі Ісусі.
+\v 14 Оберігай те добре \add вчення,\add* що довірене тобі за допомогою Святого Духа, Який перебуває в нас.
+\p
+\v 15 Ти знаєш, що всі, хто з Азії, відвернулися від мене, включно з Фіґелом та Гермоґеном.
+\p
+\v 16 Нехай Господь змилується над домом Онисифора, адже він часто мене підбадьорював і не соромився моїх кайданів.
+\v 17 Навпаки, коли він прибув у Рим, то наполегливо шукав мене й знайшов.
+\v 18 Нехай дасть Бог, щоб він знайшов милість перед Господом у той День. А про те, як багато він служив в Ефесі, ти дуже добре знаєш.
+\c 2
+\s1 Праця та страждання заради Доброї Звістки
+\p
+\v 1 Отже, ти, сину мій, зміцнюйся в благодаті, що є в Христі Ісусі.
+\v 2 І те, що ти почув від мене перед багатьма свідками, довір надійним людям, які спроможні навчати інших.
+\v 3 Як добрий воїн Христа Ісуса, приєднайся до страждань.
+\v 4 Жоден воїн не бере участі в життєвих справах, аби бути до вподоби тому, хто збирає військо.
+\v 5 І коли хтось бере участь у змаганнях, то не отримує вінка, якщо змагається не за правилами.
+\v 6 Фермер, що важко працює, повинен першим отримати плоди.
+\v 7 Розмірковуй над тим, що я кажу, а Господь дасть тобі розуміння в усьому.
+\p
+\v 8 Памʼятай Ісуса Христа, Який був нащадком\f + \fr 2:8 \ft Або: \fqa з насіння Давида.\f* Давида і воскрес із мертвих, згідно з моєю Доброю Звісткою,
+\v 9 заради якої я страждаю і мене увʼязнено, як злочинця. Але Боже Слово не увʼязнити!
+\v 10 Тому я все терплю заради обраних, щоб і вони одержали спасіння, яке в Христі Ісусі, разом із вічною славою.
+\p
+\v 11 Правдиве це твердження:
+\q1 «Якщо ми померли разом \add із Ним\add*,
+\q2 то й житимемо разом \add із Ним\add*.
+\q1
+\v 12 Якщо ми страждаємо,
+\q2 то й царюватимемо разом \add із Ним\add*.
+\q1 Якщо зречемося \add Його\add*,
+\q2 то й Він зречеться нас.
+\q1
+\v 13 Якщо ми невірні,
+\q2 то Він залишається вірним,
+\q2 адже Він не може зректися Самого Себе».
+\s1 Щодо лжевчення
+\p
+\v 14 Нагадуй \add їм\add* про це й наполегливо проси \add їх\add* перед Богом не сперечатись про слова, \add бо від цього\add* немає ніякої користі, \add натомість це приносить\add* шкоду тим, хто слухає.
+\v 15 Старайся представити себе перед Богом перевіреною \add людиною\add*, працівником, якому немає чого соромитися і який правильно пояснює Слово істини.
+\v 16 Остерігайся світських пустих балачок, бо \add ті, хто займається ними,\add* усе більше матимуть успіх у безбожності.
+\v 17 Їхнє слово поширюватиметься, немов гангрена. Такими є Гіменей і Філет,
+\v 18 які віддалилися від істини, кажучи, що воскресіння вже відбулося, і цим руйнують віру деяких.
+\v 19 І все ж Божа основа залишається міцною, маючи це підтвердження\f + \fr 2:19 \ft Або: \fqa цю печать.\f*: «Господь знає тих, хто належить Йому»\f + \fr 2:19 \ft \+xt Див. Чис. 16:5\+xt*.\f* і «Кожен, хто називає Господнє імʼя, повинен віддалитися від неправди»\f + \fr 2:19 \ft Походження цієї цитати невідоме.\f*.
+\p
+\v 20 У великому домі є не лише золоті й срібні посудини, але й деревʼяні та глиняні: одні для почесного \add вжитку\add*, а інші для непочесного.
+\v 21 Отже, якщо хтось очистить себе від цього\f + \fr 2:21 \ft Мається на увазі згадане у попередніх (\+xt 14-19|2TI 2:14-19\+xt*) віршах.\f*, то буде для почесного \add вжитку\add* – освячений і корисний Володареві, придатний до всякої доброї справи.
+\p
+\v 22 Тікай від пожадливостей молодості та йди за праведністю, вірою, любовʼю \add й\add* миром разом із тими, що призивають Господа від чистого серця.
+\v 23 Уникай нерозумних і безглуздих балачок, знаючи, що вони породжують конфлікти.
+\v 24 А Господній раб не повинен сваритися. Навпаки: він має бути лагідним з усіма, спроможним навчати, терпеливим,
+\v 25 наставляючи з лагідністю тих, хто противиться, у надії, що Бог дасть їм покаяння, \add яке веде\add* до пізнання істини,
+\v 26 і вони прийдуть до тями, \add вирвавшись\add* із пастки диявола, який зловив їх живцем, щоб чинили його волю.
+\c 3
+\s1 Стан людей в останні дні
+\p
+\v 1 Тож знай це: в останні дні настануть тяжкі часи.
+\v 2 Адже люди будуть себелюбними, грошолюбами, хвальками, гордими, богохульниками, непокірними батькам, невдячними, нечестивими,
+\v 3 недружелюбними, непримиренними, наклепниками, нестриманими, брутальними, ненависниками добра,
+\v 4 зрадниками, безрозсудними, бундючними, тими, котрі люблять розкоші більше, ніж Бога,
+\v 5 маючи вигляд набожності, але заперечуючи її силу. Від таких тримайся подалі.
+\p
+\v 6 Адже серед них є такі, що прокрадаються в дім та полонять легковажних жінок, обтяжених гріхами й керованих різними пожадливостями,
+\v 7 які постійно вчаться, але ніяк не можуть прийти до пізнання істини.
+\v 8 Як Янній та Ямврій противилися Мойсею, так само й ці люди противляться істині. \add Це\add* люди з розбещеним розумом, непридатні до віри.
+\v 9 Але вони ще недовго матимуть успіх, бо їхнє безумство стане очевидним для всіх, як і у випадку тих двох.
+\s1 Останні настанови для Тимофія
+\p
+\v 10 Ти ж пішов слідом за моїм ученням, поведінкою, наміром, вірою, довготерпінням, любовʼю, стійкістю,
+\v 11 переслідуваннями, стражданнями, які мене спіткали в Антіохії, Іконії та Лістрі. Я зазнав цих гонінь, але Господь урятував мене від усього.
+\v 12 Бо всі, хто бажає жити побожно в Христі Ісусі, будуть переслідувані,
+\v 13 а лихі люди та самозванці матимуть успіх у злому, обманюючи інших і себе вводячи.
+\v 14 Проте ти залишайся в тому, чого навчився і в чому впевнений, памʼятаючи тих, від кого навчився.
+\v 15 Ти з дитинства знаєш Святі Писання, які можуть дати тобі мудрість, \add що веде\add* до спасіння через віру в Христа Ісуса.
+\v 16 Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, докору, виправлення та для виховання в праведності,
+\v 17 щоби Божа людина була досконалою \add й\add* спорядженою для всякого доброго діла.
+\c 4
+\p
+\v 1 Перед Богом і Христом Ісусом, Який буде судити живих і мертвих, і \add беручи до уваги\add* Його прихід і Його Царство, я прошу \add тебе\add* наполегливо:
+\v 2 проповідуй Слово, будь готовий вчасно й невчасно, виправляй, докоряй, закликай – з усім довготерпінням і повчанням.
+\v 3 Адже настане час, коли \add люди\add* не слухатимуть здорового вчення, але оточуватимуть себе вчителями відповідно до власних бажань, щоб лестили слух.
+\v 4 І відвернуть слух від правди та повернуться до міфів.
+\v 5 Ти ж будь тверезим в усьому, знось страждання, виконуй роботу проповідника Доброї Звістки, сповнюй своє служіння.
+\p
+\v 6 Адже я вже пролитий як жертва, і час мого відходу зовсім близько.
+\v 7 Я вів добру боротьбу, закінчив забіг, зберіг віру.
+\v 8 Тепер для мене збережений вінець праведності, який вручить мені в той День Господь, Справедливий Суддя, і не тільки мені, а й усім тим, хто з любовʼю чекав на Його прихід.
+\s1 Особисті прохання
+\p
+\v 9 Постарайся прийти до мене якомога швидше,
+\v 10 адже Димас через любов до цього віку покинув мене й пішов до Солуня, Крескент – до Галатії, а Тит – до Далматії.
+\v 11 Тільки Лука зі мною. Візьми Марка й приведи із собою, бо він корисний мені в служінні.
+\v 12 Тихика ж я послав до Ефеса.
+\v 13 Коли прийдеш, принеси плащ, який я залишив у Троаді в Карпа, і книги, особливо пергаменти.
+\p
+\v 14 Олександр, коваль, накоїв мені багато лиха; Господь відплатить йому за його вчинки.
+\v 15 Уникай і ти його, адже він сильно противився нашим словам.
+\p
+\v 16 Під час мого першого захисту ніхто не став на мій бік, але всі покинули мене. Нехай їм \add це\add* не зарахується.
+\v 17 Проте Господь був поряд зі мною й зміцнив мене, щоб через мене проповідування \add Доброї Звістки\add* було сповнене та \add щоб\add* усі народи \add її\add* почули; і мене було визволено з левової пащі.
+\v 18 Господь визволить мене від усякого зла й спасе для Свого Небесного Царства. Нехай Йому буде слава навіки-віків! Амінь.
+\s1 Останні побажання
+\p
+\v 19 Привітай Прискіллу, Акилу та дім Онисифора.
+\p
+\v 20 Ераст залишився в Коринфі, а Трохима я зоставив хворим у Мілеті.
+\v 21 Постарайся прийти до зими.
+\p Тебе вітає Евул, Пуд, Лін, Клавдія й всі брати.
+\p
+\v 22 Нехай Господь буде з твоїм духом! Нехай благодать буде з вами!

57-TIT.usfm

@@ -0,0 +1,82 @@
+\id TIT - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Тита
+\toc1 Послання до Тита
+\toc2 Тита
+\toc3 Тит.
+\mt1 Послання до Тита
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, раб Бога й апостол Ісуса Христа, за вірою обраних Богом і пізнанням істини, що веде до побожності,
+\v 2 у надії на вічне життя, яке до початку часів\f + \fr 1:2 \ft Або: \fqa перед вічними часами.\f* пообіцяв Бог, Що ніколи не обманює.
+\v 3 Свого часу Він явив Своє Слово через доручене мені проповідування згідно з наказом Бога, нашого Спасителя.
+\b
+\p
+\v 4 Титу, \add моїй\add* справжній дитині в спільній вірі.
+\b
+\p Благодать і мир від Бога Отця та Христа Ісуса, нашого Спасителя.
+\b
+\s1 Служіння Тита на Криті
+\p
+\v 5 Я залишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував недокінчене та призначив старійшин у кожному місті, як я доручив тобі.
+\v 6 \add Звісно, лише\add* якщо є хтось бездоганний, чоловік однієї дружини, має вірних дітей, \add які б\add* не були звинувачені в розпусті чи непокірності.
+\v 7 Адже єпископ, який є Божим управителем, повинен бути бездоганним, не зарозумілим, не дратівливим, не схильним до пияцтва, не \add повинен бути\add* забіякою чи охочим до наживи,
+\v 8 натомість має бути гостинним, любити добро, бути стриманим, справедливим, святим і дисциплінованим,
+\v 9 який дотримується вірного Слова згідно з \add отриманим\add* вченням, щоби був спроможним підбадьорювати й інших здоровим вченням і картати тих, що противляться.
+\s1 Докір тим, хто не робить добра
+\p
+\v 10 Адже є багато непокірних, нерозумних балакунів і обманщиків, особливо серед обрізаних,
+\v 11 яким треба затуляти рота, оскільки вони руйнують цілі сімʼї, навчаючи \add людей\add* того, чого не повинні, заради ганебної наживи.
+\v 12 Навіть один із них, їхній же пророк, сказав: «Критяни – постійні брехуни, люті звірі, ледачі ненажери»\f + \fr 1:12 \ft Слова Критського поета Епіменіда (600 до н. Хр.).\f*.
+\v 13 Це свідчення правдиве. Тому картай їх суворо, щоб вони були здоровими у вірі
+\v 14 та не звертали уваги на юдейські міфи та заповіді людей, які відвертаються від істини.
+\v 15 Для чистих усе чисте, але для осквернених і невіруючих немає нічого чистого, а їхній розум і сумління осквернені.
+\v 16 Вони стверджують, що знають Бога, але своїми вчинками зрікаються \add Його\add*, будучи огидними, неслухняними та непридатними до жодного доброго вчинку.
+\c 2
+\s1 Жити згідно зі здоровим вченням
+\p
+\v 1 Ти ж говори те, що відповідає здоровому вченню.
+\v 2 Нехай літні чоловіки будуть стриманими, поважними, розважливими, здоровими у вірі, у любові та терпінні.
+\p
+\v 3 Також нехай літні жінки \add поводяться,\add* як належить святим: не будуть пліткарками та поневоленими пияцтвом, \add а\add* навчають добра.
+\v 4 Хай наставляють молодих жінок любити \add своїх\add* чоловіків та любити \add своїх\add* дітей,
+\v 5 \add бути\add* стриманими, чистими, господинями, добрими, підкореними своїм чоловікам, аби Боже Слово не було зневажене.
+\p
+\v 6 Так само молодих заохочуй бути розсудливими.
+\v 7 В усьому самого себе подавай як приклад добрих учинків. У навчанні \add виявляй\add* цілісність і гідність
+\v 8 \add через\add* здорову й бездоганну мову, аби той, хто противиться, був засоромлений, не маючи підстави говорити про нас щось погане.
+\p
+\v 9 Нехай раби в усьому підкоряються своїм господарям, догоджають \add їм\add*, не перечать,
+\v 10 не розкрадають \add їх\add*, а завжди доводять цілковиту вірність, щоби в усьому показувати красу вчення Бога, нашого Спасителя.
+\p
+\v 11 Адже явилася Божа благодать, що \add приносить\add* спасіння всім людям.
+\v 12 Вона навчає нас зрікатися безбожності та земних пожадливостей і жити розсудливо, чесно та побожно в цьому віці,
+\v 13 поки чекаємо на блаженну надію та виявлення слави великого Бога й нашого Спасителя, Ісуса Христа,
+\v 14 Який віддав Себе заради нас, аби викупити нас з усякого беззаконня та очистити Собі народ, особливий і ревний до добрих справ.
+\p
+\v 15 Говори це, заохочуй і картай з усією владою. Нехай ніхто тебе не зневажає.
+\c 3
+\s1 Готові до всякого доброго вчинку
+\p
+\v 1 Нагадай їм, щоб вони були покірними начальствам та владі й були слухняними, готовими до всякої доброї справи,
+\v 2 ні на кого не злословили, були не сварливими, а любʼязними, завжди виявляли лагідність до всіх людей.
+\p
+\v 3 Адже колись і ми були нерозумними, непокірними, обманутими, поневоленими пожадливостями та різними насолодами, живучи в злобі та заздрості, були огидними та ненавиділи одне одного.
+\v 4 Але коли явилася доброта й любов Бога, нашого Спасителя, до людей,
+\v 5 Він спас нас, але не завдяки вчинкам, які ми зробили в праведності, а згідно з Його милосердям, через омивання відродження\f + \fr 3:5 \ft Або: \fqa нового народження.\f* та через відновлення Святого Духа,
+\v 6 Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа, нашого Спасителя,
+\v 7 щоби, будучи виправданими Його благодаттю, ми могли стати спадкоємцями, маючи надію вічного життя.
+\v 8 Правдиве це твердження, і я хочу, щоб ти наполягав на цьому, аби ті, що повірили в Бога, посвятили себе добрим вчинкам. Це добре й корисно для людей.
+\p
+\v 9 Уникай безглуздих суперечок, родоводів, сварок і диспутів про Закон, адже вони некорисні та марні.
+\v 10 Після першого й другого попередження\f + \fr 3:10 \ft Або: \fqa навчання.\f* уникай людину, яка викликає розділення,
+\v 11 бо ти знаєш, що вона зіпсована та грішить, засуджуючи саму себе.
+\s1 Останні нагадування
+\p
+\v 12 Коли я пошлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Нікополь, бо там я вирішив перезимувати.
+\v 13 Потурбуйся про законника Зенаса та Аполлоса в їхній дорозі, щоб їм нічого не бракувало.
+\v 14 Нехай і наші вчаться присвячувати себе добрим вчинкам, \add відповідаючи\add* негайним потребам, щоб не були безплідними.
+\p
+\v 15 Усі, хто разом зі мною, вітають тебе. Привітай тих, що люблять нас у вірі. Нехай благодать буде з усіма вами.

58-PHM.usfm

@@ -0,0 +1,51 @@
+\id PHM - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Филимона
+\toc1 Послання до Филимона
+\toc2 Филимона
+\toc3 Филим.
+\mt1 Послання до Филимона
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Павло, вʼязень Христа Ісуса, та брат Тимофій.
+\b
+\p Улюбленому Филимонові, який працює з нами \add для Христа\add*,
+\v 2 Апфії, нашій улюбленій\f + \fr 1:2 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього слова.\f* сестрі, й Архипові, нашому соратнику, а також церкві, яка \add збирається\add* у вашому домі.
+\b
+\p
+\v 3 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
+\b
+\s1 Подяка та молитва
+\p
+\v 4 Я завжди дякую моєму Богові, коли згадую про тебе у своїх молитвах,
+\v 5 бо я чую про твою віру й любов до Господа Ісуса та до всіх святих.
+\v 6 \add Молюся\add*, щоб спільність твоєї віри була діяльною в пізнанні всього доброго, що є в нас у Христі.
+\v 7 Я мав велику радість та підбадьорення через твою любов, бо тобою, брате, були заспокоєні серця святих.
+\s1 Прохання про Онисима
+\p
+\v 8 Хоча в Христі я маю повну сміливість наказувати, що тобі слід робити,
+\v 9 проте я краще проситиму тебе в імʼя любові. Я, Павло, старець, а тепер і вʼязень Христа Ісуса,
+\v 10 благаю тебе за мого сина, якому я став батьком у вʼязниці, за Онисима.
+\v 11 Раніше він не приносив тобі користі, але тепер корисний і для тебе, і для мене.
+\p
+\v 12 Я відсилаю його до тебе, наче власне серце.
+\v 13 Я хотів би тримати його біля себе, щоб він замість тебе допомагав мені, поки я у вʼязниці за Добру Звістку.
+\v 14 Але я не хотів робити нічого без твоєї згоди, щоби твоє добре діло було не вимушеним, а добровільним.
+\v 15 Можливо, для того він і відлучався ненадовго щоб ти його отримав назавжди,
+\v 16 але вже не як раба, а краще за раба – як улюбленого брата. Він є дорогий для мене, але ще дорожчий для тебе як людина і як \add брат\add* у Господі.
+\p
+\v 17 Тож, якщо ти вважаєш мене другом, прийми його, як \add прийняв би\add* мене.
+\v 18 Якщо він чимось скривдив тебе або щось тобі винен, зарахуй це мені.
+\v 19 Я, Павло, написав це власноруч: я поверну \add його борг\add*, не кажучи вже про те, що ти і самого себе винен мені.
+\v 20 Так, брате, я бажаю мати якусь користь від тебе в Господі, заспокой моє серце в Христі.
+\v 21 Впевнений у твоїй покорі, я пишу тобі, знаючи, що ти зробиш навіть більше, ніж я прошу.
+\p
+\v 22 Також підготуй для мене кімнату, бо я сподіваюся, що завдяки вашим молитвам повернуся до вас.
+\s1 Останні вітання
+\p
+\v 23 Епафрас, увʼязнений зі мною у Христі Ісусі, вітає тебе,
+\v 24 \add а також\add* Марк, Аристарх, Димас і Лука, з якими працюємо разом \add для Христа\add*.
+\p
+\v 25 \add Нехай\add* благодать Господа Ісуса Христа буде з вашим духом.

59-HEB.usfm

@@ -0,0 +1,565 @@
+\id HEB - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Євреїв
+\toc1 Послання до Євреїв
+\toc2 Євреїв
+\toc3 Євр.
+\mt1 Послання до Євреїв
+\ie
+\c 1
+\s1 Бог говорив через Свого Сина
+\p
+\v 1 У минулому Бог багато разів і по-різному говорив до наших батьків через пророків,
+\v 2 а в ці останні дні Він промовив до нас через Свого Сина, Якого призначив Спадкоємцем усього й через Якого створив віки.
+\v 3 Син – сяйво Божої слави й повне відображення Його сутності, Що утримує все силою Свого Слова. Очистивши нас від гріхів, Він сів праворуч від Величності на небесах.
+\v 4 Він перевершив ангелів, оскільки імʼя, яке Він успадкував, перевершує їхнє імʼя.
+\s1 Син вищий від ангелів
+\p
+\v 5 Бо кому з ангелів Бог коли-небудь сказав:
+\q1 «Ти Мій Син,
+\q2 Я сьогодні породив Тебе?»\f + \fr 1:5 \ft \+xt Див. Пс. 2:7\+xt*.\f*
+\m Або:
+\q1 «Я буду Йому Отцем,
+\q2 а Він буде Мені Сином?»\f + \fr 1:5 \ft \+xt Див. 2 Сам. 7:14\+xt*.\f*
+\m
+\v 6 І знову, коли Бог приводить Свого Первістка у всесвіт, Він каже:
+\q1 «Нехай усі Божі ангели вклоняться Йому».\f + \fr 1:6 \ft \+xt Див. Повт. 32:43\+xt*.\f*
+\m
+\v 7 А про ангелів говорить:
+\q1 «Він робить ангелів Своїх духами\f + \fr 1:7 \ft Або: \fqa вітрами.\f*,
+\q2 Своїх слуг – полумʼям вогню».\f + \fr 1:7 \ft \+xt Див. Пс. 103:4\+xt*.\f*
+\m
+\v 8 А про Сина каже:
+\q1 «Престол Твій, Боже, – повік-віків,
+\q2 жезл справедливості – жезл Твого Царства.
+\q1
+\v 9 Ти полюбив правду й зненавидів беззаконня;
+\q2 тому помазав Тебе Бог, Твій Бог, олією радощів\f + \fr 1:9 \ft Або: \fqa тому, Боже, Твій Бог помазав Тебе олією радощів.\f*
+\q2 більше, ніж Твоїх друзів».\f + \fr 1:9 \ft \+xt Див. Пс. 44:7-8\+xt*.\f*
+\m
+\v 10 І ще:
+\q1 «На початку Ти, Господи, заклав основи землі,
+\q2 і небеса – діяння рук Твоїх.
+\q1
+\v 11 Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди;
+\q2 усі вони, як одяг, зносяться.
+\q1
+\v 12 Ти поміняєш їх, немов старі шати, і вони зміняться.
+\q2 Але Ти – Той самий,
+\q2 і роки Твої нескінченні».\f + \fr 1:12 \ft \+xt Див. Пс. 101:26-28\+xt*.\f*
+\m
+\v 13 Кому з ангелів Бог сказав коли-небудь:
+\q1 «Сядь праворуч від Мене,
+\q2 доки Я не покладу ворогів Твоїх,
+\q2 як підніжок для Твоїх ніг».\f + \fr 1:13 \ft \+xt Див. Пс. 109:1\+xt*.\f*
+\m
+\v 14 Чи не всі \add ангели\add* є духами служіння, посланими служити тим, хто має успадкувати спасіння?
+\c 2
+\s1 Заклик не нехтувати звісткою про спасіння
+\p
+\v 1 Ось чому ми повинні приділяти особливу увагу почутому, щоб не ослабнути у \add вірі\add*.
+\v 2 Бо якщо слово, сказане через ангелів, було непохитним, а кожне порушення та непослух отримало справедливе покарання,
+\v 3 то як ми уникнемо його, якщо нехтуємо таким великим спасінням, яке спочатку було проголошене через Господа й підтверджене нам тими, хто \add Його\add* почув?
+\v 4 Бог же засвідчував про нього знаменнями, чудесами, різними вчинками та дарами Святого Духа, розподіленими згідно з Його волею.
+\s1 Син став людиною для нашого спасіння
+\p
+\v 5 Бо не ангелам Він підкорив майбутній світ, про який ми говоримо.
+\v 6 Але як дехто засвідчив:
+\q1 «Хто така людина, що Ти памʼятаєш про неї,
+\q2 і хто син людський, що Ти турбуєшся про нього?
+\q1
+\v 7 Лише трохи применшив Ти його перед ангелами
+\q2 і славою та величчю коронував його.
+\q2
+\v 8 Ти усе підкорив йому під ноги».\f + \fr 2:8 \ft \+xt Див. Пс. 8:5-7\+xt*.\f*
+\m Підкоривши все людині, Бог нічого не залишив непідкореним. Однак зараз ми ще не бачимо, щоб усе було їй підкорене.
+\v 9 Але ми бачимо, що Ісус, Якого трохи було применшено перед ангелами, тепер увінчаний славою та честю, бо Він постраждав та зазнав смерті, щоб завдяки Божій благодаті скуштувати смерть за всіх.
+\p
+\v 10 Бо належало, щоб Той, через Кого все і для Кого все, і Хто привів багатьох синів до слави, зробив досконалим Засновника\f + \fr 2:10 \ft Це слово ще може означати \fqa Князь \ft або \fqa Зачинатель.\f* їхнього спасіння через страждання.
+\v 11 Адже Той, Хто освячує, і ті, що освячені, – усі від Одного. Тому Він не соромиться називати їх братами,
+\v 12 кажучи:
+\q1 «Я звіщатиму імʼя Твоє братам моїм,
+\q2 посеред зібрання хвалитиму Тебе».\f + \fr 2:12 \ft \+xt Див. Пс. 21:23\+xt*.\f*
+\m
+\v 13 І знову:
+\q1 «Я надіятимусь на Нього!»,\f + \fr 2:13 \ft \+xt Див. Іс. 8:17\+xt*.\f*
+\m а також:
+\q1 «Ось Я і діти, яких дав мені Бог!»\f + \fr 2:13 \ft Див \+xt Іс. 8:18\+xt*.\f*
+\p
+\v 14 А оскільки діти є спільниками крові й плоті, Він теж став подібним до \add них\add*, щоб через Свою смерть знищити силу того, хто має владу смерті, тобто диявола,
+\v 15 і звільнити тих, що все життя були в рабстві через страх смерті.
+\v 16 Бо, безумовно, Він допомагає не ангелам, а нащадкам Авраама.
+\v 17 Саме тому Йому треба було уподібнитись до Своїх братів, щоб бути милосердним і вірним Первосвященником перед Богом та здійснити примирення за гріхи народу.
+\v 18 І оскільки Він Сам страждав, зносячи випробування, то може допомогти й тим, хто також зносить випробування.
+\c 3
+\s1 Ісус більший за Мойсея
+\p
+\v 1 Тому, святі брати, учасники небесного покликання, дивіться на Апостола та Первосвященника нашого свідчення – Ісуса.
+\v 2 Він був вірний Тому, Хто призначив Його, як і Мойсей був вірний в усьому \add Божому\add* домі.
+\v 3 Але \add Ісус\add* гідний більшої шани, ніж Мойсей, як і будівельник має більшу честь, ніж сам дім.
+\v 4 Бо всякий дім хтось збудував, а Той, Хто збудував усе, – Бог.
+\v 5 Мойсей був вірним слугою в усьому домі \add Божому\add*,\f + \fr 3:5 \ft \+xt Див. Чис. 12:7\+xt*.\f* щоб свідчити про те, що буде сказано в майбутньому.
+\v 6 А Христос – \add вірний\add* Син над домом \add Божим\add*. І Його дім – ми, якщо будемо й далі непохитно триматися сміливості та надії, якою ми пишаємося.
+\s1 Застереження щодо невіри
+\p
+\v 7 Отже, як каже Святий Дух:
+\q1 «Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,
+\q2
+\v 8 не зачерствійте серцями вашими,
+\q1 як було в \add день\add* повстання,
+\q2 у день випробування в пустелі,
+\q1
+\v 9 де Мене спокушали ваші батьки, випробовуючи Мене,
+\q2 хоча й бачили Мої діла
+\v 10 сорок років.
+\q1 Тоді Я обурився на цей рід
+\q2 і сказав: „Вони завжди блукають своїм серцем,
+\q2 не знають шляхів Моїх.
+\q1
+\v 11 Тому присягнув Я у гніві Моєму:
+\q2 не увійдуть вони до Мого спокою!“».\f + \fr 3:11 \ft \+xt Див. Пс. 94:7-11\+xt*.\f*
+\p
+\v 12 Стережіться, брати, щоб ні в кого з вас не було лукавого та невірного серця, що призведе до відвернення від живого Бога.
+\v 13 Але підбадьорюйте одне одного щодня, доки це «сьогодні» ще триває, щоб ніхто з вас не зачерствів через оману гріха.
+\v 14 Адже ми стали учасниками Христа, якщо лише твердо збережемо до кінця \add нашу\add* первісну надію.
+\v 15 Як сказано:
+\q1 «Сьогодні, якщо ви почуєте Його голос,
+\q2 не зачерствійте серцями вашими,
+\q2 як було в \add день\add* повстання».\f + \fr 3:15 \ft \+xt Див. Пс. 94:7-8\+xt*.\f*
+\p
+\v 16 Бо ким були ті, що, почувши \add голос Божий\add*, збунтувалися? Чи не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм?
+\v 17 А на кого Він гнівався сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, чиї тіла загинули в пустелі?
+\v 18 І кому \add Бог\add* поклявся, що не ввійдуть до Його спокою, як не тим, хто не послухався?
+\v 19 Тож, як бачимо, вони не змогли увійти через невіру.
+\c 4
+\s1 Суботній спокій для народу Божого
+\p
+\v 1 Тому, оскільки обітниця ввійти до Його спокою все ще існує, будьмо обережні, щоб ніхто з вас не спізнився.
+\v 2 Бо нам також, як і їм, була сповіщена Добра Звістка, але почуте слово не мало для них жодної користі, бо вони не поєднали його з вірою.
+\v 3 Однак ми, що повірили, входимо в цей спокій, як сказав \add Бог\add*:
+\q1 «Тому присягнув Я у гніві Моєму:
+\q2 не увійдуть вони до Мого спокою!»,\f + \fr 4:3 \ft \+xt Див. Пс. 94:7-8\+xt*.\f*
+\m хоча \add Його\add* діла були закінчені від створення світу.
+\v 4 Бо десь Він говорив про сьомий день так: «Сьомого дня Бог відпочив від усіх Своїх діл».\f + \fr 4:4 \ft \+xt Див. Бут. 2:2\+xt*.\f*
+\v 5 І знову тут: «Не увійдуть вони до Мого спокою!»
+\p
+\v 6 Оскільки ж декотрі ще мають увійти в цей спокій, а ті, кому раніше проголошувалася Добра Звістка, не увійшли через свою непокору,
+\v 7 \add Бог\add* знову визначає певний день, «сьогодні», після довгого часу проголосивши це через Давида, як було сказано:
+\q1 «Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,
+\q2 не зачерствійте серцями вашими».\f + \fr 4:7 \ft \+xt Див. Пс. 94:7-8\+xt*.\f*
+\m
+\v 8 Бо якби Ісус \add Навин\add* дав їм спокій, \add Бог\add* не говорив би пізніше про інший день.
+\v 9 Отже, для народу Божого залишається суботній спокій.
+\v 10 Бо хто входить до Його спокою, відпочиває від своїх діл так само, як Бог – від Своїх.
+\v 11 Тому докладімо всіх зусиль, щоб увійти в цей спокій, щоб ніхто не загинув, наслідуючи той самий приклад непокори.
+\p
+\v 12 Бо Слово Боже живе й дієве, воно гостріше за будь-який обосічний меч, проникає настільки глибоко, що сягає до розділення душі й духу, суглобу й кісткового мозоку, воно судить думки та наміри серця.
+\v 13 Ніщо у всьому творінні не приховане від Нього. Усе розкрите та відоме перед Його очима. Йому ми дамо звіт.
+\s1 Ісус – Первосвященник
+\p
+\v 14 Тож, маючи великого Первосвященника, Який пройшов небеса, – Ісуса, Сина Божого, тримаймося твердо \add віри,\add* яку сповідуємо.
+\v 15 Бо ми не маємо такого первосвященника, який не міг би співчувати нашим слабкостям, а Такого, Який у всьому, як і ми, був випробуваний, але не згрішив.
+\v 16 Тому наближаймося з упевненістю до престолу благодаті, щоб отримати милосердя та знайти благодать, яка допоможе в час потреби.
+\c 5
+\p
+\v 1 Кожен первосвященник, обраний з-поміж людей, призначається представляти народ перед Богом, щоб приносити дари та жертви за гріхи.
+\v 2 Він може співчувати тим, хто не знає й помиляється, оскільки він сам підвладний слабкості.
+\v 3 Ось чому він повинен приносити жертви як за власні гріхи, так і за гріхи людей.
+\v 4 І ніхто сам собі не бере такої честі, а лише той, хто покликаний Богом, так як Аарон.
+\p
+\v 5 Так само Христос не Сам на Себе взяв честь стати Первосвященником, але Бог сказав Йому:
+\q1 «Ти Мій Син,
+\q2 Я сьогодні породив Тебе».\f + \fr 5:5 \ft \+xt Див. Пс. 2:7\+xt*.\f*
+\m
+\v 6 І в іншому місці говорить:
+\q1 «Ти – Священник навіки
+\q2 за чином Мельхіседека».\f + \fr 5:6 \ft \+xt Див. Пс. 109:4\+xt*.\f*
+\p
+\v 7 Він у дні Свого земного життя з великим голосінням та сльозами благав та молився Тому, Хто міг врятувати Його від смерті, і був почутий через Свою побожність.
+\v 8 Він, хоча й був Сином, навчився послуху через страждання
+\v 9 й, досягнувши досконалості, став джерелом вічного спасіння для всіх, хто Його слухається.
+\v 10 Сам Бог призначив Його Первосвященником за чином Мельхіседека.
+\s1 Попередження про відступництво
+\p
+\v 11 Про це ми могли б ще багато говорити, але вам важко зрозуміти, бо ви стали нездатними чути.
+\v 12 Вам, хоч ви давно вже мали би бути вчителями, знову потрібен хтось, хто навчить вас початкових істин Слова Божого. Вам знову потрібне молоко, а не тверда їжа!
+\v 13 Бо кожен, хто вживає молоко, є недосвідченим у вченні про праведність, адже є немовлям.
+\v 14 Тверда ж їжа призначена для дорослих, які через постійне її вживання привчилися відрізняти добро від зла.
+\c 6
+\p
+\v 1 Тому залишімо початок вчення Христового й прямуймо до досконалості, не закладаючи знову основ для покаяння у вчинках, \add що ведуть до\add* смерті, віри в Бога,
+\v 2 вчення про ритуальні обмивання, покладання рук, воскресіння мертвих та вічний суд.
+\v 3 Так і зробимо, якщо Бог дозволить.
+\p
+\v 4 Бо неможливо тих, хто колись був просвітлений, хто скуштував небесного дару й став учасником Святого Духа,
+\v 5 хто скуштував доброти Божого Слова та сили майбутнього віку
+\v 6 і хто відпав, знову повернути до покаяння. Адже вони самі наново розпинають Сина Божого й публічно зневажають Його.
+\v 7 Бо Земля, яка пʼє дощ, що часто зрошує її, і яка приносить врожай, корисний для того, хто його вирощує, отримує Боже благословення.
+\v 8 А земля, яка приносить терни та будяки, ні для чого не придатна та близька до прокляття, а її кінець – спалення.
+\p
+\v 9 Улюблені, хоча й говоримо так, ми впевнені, що у вашому випадку \add справи\add* кращі і ви є спасенними.
+\v 10 Адже Бог не є несправедливий; Він не забуде вашої праці та любові, яку ви проявили та продовжуєте проявляти в імʼя Його, служачи святим.
+\v 11 Ми бажаємо, щоб кожен із вас до кінця виявляв старанність та повноту надії,
+\v 12 щоб ви не розлінились, а наслідували тих, хто завдяки вірі та терпінню успадковує обітниці.
+\s1 Божа обітниця
+\p
+\v 13 Коли Бог давав обітницю Авраамові, то поклявся Самим Собою, бо не мав когось більшого.
+\v 14 Він сказав: «Я неодмінно рясно благословлю тебе й дуже розмножу твоїх \add нащадків\add*».\f + \fr 6:14 \ft \+xt Див. Бут. 22:17\+xt*.\f*
+\v 15 І ось, терпляче чекаючи, \add Авраам\add* отримав обіцяне.
+\p
+\v 16 Люди клянуться кимось більшим, ніж вони, і клятва підтверджує сказане та припиняє всяку суперечку.
+\v 17 Тому й Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність Свого наміру, підтвердив це клятвою,
+\v 18 щоб дві незмінні речі, у яких Бог не може говорити неправду, стали для нас – тих, що знайшли в Ньому захист та вхопилися за надію, яка була перед нами, – непохитною втіхою.
+\v 19 Ця надія – немов якір для душі, тверда й непорушна. Вона входить усередину, за завісу,
+\v 20 куди заради нас увійшов наш Попередник, Ісус, ставши назавжди Первосвященником за чином Мельхіседека.
+\c 7
+\s1 Священство за чином Мельхіседека
+\p
+\v 1 Це той Мельхіседек, цар Салема й священник Бога Всевишнього, який зустрів Авраама, що повертався після розгрому царів, і благословив його,
+\v 2 і якому Авраам дав десяту частину з усього. По-перше, Мельхіседек \add у перекладі\add* означає «цар праведності», а цар Салема означає «цар миру».
+\v 3 Без батька й без матері, без роду, без початку днів, без кінця життя, подібний до Сина Божого, Він залишається священником назавжди.
+\p
+\v 4 Подумайте, наскільки він великий, якщо навіть патріарх Авраам дав йому десятину з найкращої здобичі!
+\v 5 Тепер сини Левія, які стали священниками, мають заповідь за Законом збирати десятину з народу, тобто зі своїх братів, хоча вони також походять від Авраама.
+\v 6 Однак \add той, хто\add* не походив з їхнього роду, отримав десятину від Авраама й благословив того, кому було дано обітницю.
+\v 7 Немає сумніву, що більший благословляє меншого.
+\v 8 В одному випадку десятину отримують смертні люди, а в іншому – той, кого оголошено живим.
+\v 9 Можна навіть сказати, що Левій, який збирає десятину, заплатив її через Авраама,
+\v 10 бо коли Мельхіседек зустрів Авраама, Левій ще \add не народився\add* і був у сімені свого праотця.
+\s1 Мельхіседек – прообраз Ісуса
+\p
+\v 11 Якби досконалості можна було досягти через священство Левія (адже воно було частиною Закону, який був даний народу), то чому мав зʼявитися інший Священник, за чином Мельхіседека, а не за чином Аарона?
+\v 12 Адже зі зміною священства має відбутися й зміна Закону.
+\v 13 А Той, про Кого це говориться, належав до іншого племені, з якого ніхто не служив біля жертовника.
+\v 14 Адже відомо, що наш Господь походив від \add племені\add* Юди, а Мойсей нічого не казав про те, що священники походитимуть із цього племені.
+\v 15 І це стає ще більш зрозумілим, коли постає інший Священник, подібний до Мельхіседека,
+\v 16 Який став \add Священником\add* не за Законом, на підставі тілесної заповіді, а на \add основі\add* сили життя, що не спливає.
+\v 17 Бо засвідчено:
+\q1 «Ти – Священник навіки
+\q2 за чином Мельхіседека».\f + \fr 7:17 \ft \+xt Див. Пс. 109:4\+xt*.\f*
+\p
+\v 18 Отже, попередня заповідь скасована, оскільки вона була слабкою і марною, –
+\v 19 бо Закон нічого не зробив досконалим, – тому вводиться краща надія, через яку ми наближаємося до Бога.
+\p
+\v 20 Це сталося не без клятви. Інші стали священниками без клятви,
+\v 21 але Він – з клятвою через Того, Хто сказав Йому:
+\q1 «Поклявся Господь
+\q2 і не відмовиться:
+\q2 „Ти – Священник навіки за чином Мельхіседека“».\f + \fr 7:21 \ft \+xt Див. Пс. 109:4\+xt*.\f*
+\m
+\v 22 Тому Ісус і став запорукою кращого завіту.
+\p
+\v 23 До того ж тих священників було багато, бо смерть заважала їм продовжувати своє \add служіння,\add*
+\v 24 але оскільки \add Ісус\add* живе вічно, Він має незмінне священство.
+\v 25 Тому Він цілком здатний спасти тих, хто через Нього приходить до Бога, бо Він вічно живий, щоб заступатися за них.
+\p
+\v 26 Саме такий Первосвященник нам потрібен: святий, бездоганний, чистий, відокремлений від грішників, піднесений над небом.
+\v 27 На відміну від інших первосвященників, Йому не потрібно щодня приносити жертви, спершу за власні гріхи, а потім за гріхи людей. Він це зробив раз і назавжди, коли Сам Себе приніс у \add жертву\add*.
+\v 28 Адже Закон призначає первосвященниками людей у всій їхній слабкості; однак клятва, яка прийшла після Закону, призначила \add Первосвященником\add* Сина, досконалого навіки.
+\c 8
+\s1 Первосвященник Нового Завіту
+\p
+\v 1 Тепер головне, про що ми говоримо: ми маємо Первосвященника, Який сів праворуч від престолу Величності на небі.
+\v 2 Він є Служителем Святилища та справжньої Оселі, встановленої Господом, а не людиною.
+\p
+\v 3 Бо кожен первосвященник призначений приносити дари і жертви, тому й потрібно було, щоб і Цей мав що принести.
+\v 4 Якби Він був на землі, то не був би священником, бо вже є священники, які приносять дари за Законом.
+\v 5 Вони служать подобою і тінню небесних \add речей\add*. Ось чому Мойсей, коли збирався будувати Оселю, був попереджений: «Дивись, – сказав \add Бог\add*, – зроби все за тим зразком, який тобі показано на горі».\f + \fr 8:5 \ft \+xt Див. Вих. 25:40\+xt*.\f*
+\v 6 Але тепер \add Ісусові\add* було доручено краще служіння, оскільки Він є посередником кращого Завіту, заснованого на кращих обітницях.
+\p
+\v 7 Бо якби перший \add Завіт\add* був бездоганним, то не було б потреби в другому.\f + \fr 8:7 \ft Або: \fqa не шукалося б місця.\f*
+\v 8 Але \add Бог\add*, докоряючи їм, каже:
+\q1 «Ось надходять дні, – говорить Господь, –
+\q2 коли Я укладу з домом Ізраїля
+\q2 і з домом Юди
+\q3 Новий Завіт.
+\q1
+\v 9 \add Однак\add* не такий Завіт,
+\q2 який Я уклав з їхніми предками,
+\q1 коли Я взяв їх за руку,
+\q2 щоб вивести з Єгипту,
+\q1 бо вони не залишилися \add вірними\add* Моєму Завіту,
+\q2 і Я відвернувся від них, –
+\q2 каже Господь. –
+\q1
+\v 10 Ось Завіт, який Я укладу з домом Ізраїлю
+\q2 після цих днів, – говорить Господь. –
+\q1 Я вкладу Мої закони в їхній розум
+\q2 і напишу їх на їхніх серцях.
+\q1 Я буду їхнім Богом,
+\q2 і вони будуть Моїм народом.
+\q1
+\v 11 Вони більше не навчатимуть свого ближнього й свого брата,
+\q2 кажучи: „Пізнай Господа“,
+\q2 тому що вони всі будуть Мене знати,
+\q2 від малого до великого.
+\q1
+\v 12 Бо Я буду милосердний до їхньої неправедності
+\q2 і їхніх гріхів більше не згадуватиму».\f + \fr 8:12 \ft \+xt Див. Єр. 31:31-34\+xt*.\f*
+\p
+\v 13 Називаючи цей \add Завіт\add* «новим», Він тим самим оголосив перший \add завіт\add* застарілим, а те, що застаріло, незабаром зникне.
+\c 9
+\s1 Поклоніння в земній скинії
+\p
+\v 1 Отже, перший \add Завіт\add* мав настанови щодо служіння в земному Святилищі.
+\v 2 Було встановлено Оселю, і в її першому \add відділенні\add* були світильник та стіл із хлібами покладання; це відділення називалося «Святе \add місце\add*».
+\v 3 За другою завісою Оселі було відділення, яке називалося «Святая Святих».
+\v 4 Воно мало золоту кадильницю й ковчег Завіту, покритий золотом з усіх боків, в якому була золота посудина з манною, посох Аарона, що розцвів, і таблиці Завіту.
+\v 5 Над ковчегом були херувими слави, що отінювали кришку примирення. Однак зараз не час це обговорювати докладно.
+\p
+\v 6 Відколи все було так влаштовано, священники завжди входять у перше \add відділення\add* Оселі, звершуючи служіння.
+\v 7 А до другого \add відділення\add* раз у рік заходив лише первосвященник, і не без крові, яку він приносив за себе й за гріхи, які люди скоїли через незнання.
+\v 8 Цим Святий Дух показує, що шлях до Святая Святих не відкритий, доки дійсна\f + \fr 9:8 \ft Або: \fqa стоїть.\f* перша Оселя.
+\v 9 Це є приклад для теперішнього часу, який вказує на те, що принесені дари та жертви не можуть зробити досконалим сумління\f + \fr 9:9 \ft Або: \fqa очистити сумління.\f* того, хто служить.
+\v 10 \add Вони повʼязані\add* лише з їжею, питтям, різними ритуальними обмиваннями та настановами щодо тіла, встановленими до часу нового порядку.
+\s1 Кров Христа
+\p
+\v 11 Але коли Христос прийшов як Первосвященник благ, які зараз маємо, через величнішу й досконалішу нерукотворну Оселю, яка не є частиною цього творіння,
+\v 12 Він увійшов не з кровʼю козлів і телят, але раз і назавжди увійшов до Святая Святих із власною кровʼю, отримавши таким чином вічне визволення.
+\v 13 Бо якщо кров козлів, телят і попіл телиці, посипані на тих, хто нечистий, освячують їх, даючи їм чистоту тіла,
+\v 14 то наскільки більше кров Христа, Який через вічного Духа приніс Себе непорочним Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми могли служити живому Богу!
+\p
+\v 15 Саме тому \add Христос\add* і є Посередником Нового Завіту, щоб покликані могли отримати обіцяний вічний спадок тепер, коли Він помер як викуп, щоб звільнити їх від провин, скоєних проти першого Завіту.
+\p
+\v 16 Бо де заповіт\f + \fr 9:16 \ft Грецьке слово має й значення розпорядження або бажання певної особи щодо її майна. Також і в 17 вірші.\f*, там необхідно, щоб була смерть того, хто його уклав.
+\v 17 Оскільки заповіт дійсний лише після його смерті, він не набуває чинності, поки той, хто уклав заповіт, живе.
+\v 18 Ось чому навіть перший \add Завіт\add* не був встановлений без крові.
+\v 19 Адже коли Мойсей проголосив усі заповіді Закону всьому народові, він узяв кров телят і козлів разом із водою, червоною вовною та гісопом і окропив книгу та весь народ.
+\v 20 Він сказав: «Це кров Завіту, якого Бог наказав вам \add дотримуватися\add*».\f + \fr 9:20 \ft \+xt Див. Вих. 24:8\+xt*.\f*
+\v 21 Також він окропив кровʼю Оселю й всі речі для служіння.
+\v 22 Згідно із Законом майже все очищується кровʼю, і без пролиття крові не може бути прощення.
+\p
+\v 23 Тож якщо було необхідно, щоб подоби небесних речей очищалися саме так, то самі небесні речі потребують кращих жертв.
+\v 24 Бо Христос не зайшов до рукотворної Святині, зробленої на зразок справжньої, але Він увійшов у саме небо, щоб тепер зʼявитися для нас перед обличчям Бога.
+\v 25 І Він увійшов у небо не для того, щоб приносити Себе знову й знову, як первосвященник щороку входить до Святая Святих, із чужою кровʼю.
+\v 26 Інакше Йому довелося б страждати багато разів від створення світу. Але тепер, наприкінці віків, Він зʼявився один раз, щоб покласти край гріху Своєю жертвою.
+\v 27 І як людям призначено померти один раз, а після цього суд,
+\v 28 так і Христос один раз був принесений у жертву, щоб понести гріхи багатьох. Він зʼявиться вдруге не для того, \add аби взяти на Себе\add* гріх, а щоб принести спасіння тим, хто чекає на Нього.
+\c 10
+\s1 Жертва Христа раз і назавжди
+\p
+\v 1 Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не саму сутність речей, ніколи не може одними й тими ж жертвами, що повторюються рік за роком, зробити досконалими тих, що приходять \add із ними\add*.
+\v 2 Інакше хіба не перестали б їх приносити? Бо ті, що вклоняються, були б очищені раз і назавжди й більше не усвідомлювали б вини за свої гріхи.
+\v 3 Але ці \add жертви\add* є щорічним нагадуванням про гріхи,
+\v 4 бо неможливо, щоб кров биків і козлів усувала гріхи.
+\p
+\v 5 Тому \add Христос\add*, приходячи у світ, каже:
+\q1 «Не забажав Ти ані жертви, ані дару,
+\q2 але приготував Мені тіло.
+\q1
+\v 6 Ні цілопалення, ні \add жертви\add* за гріх
+\q2 Ти не вимагав.
+\q1
+\v 7 Тоді сказав Я: „Ось Я прийшов, у сувої книги написано про Мене.
+\q2 \add Я бажаю\add* виконати Твою волю, Боже“».\f + \fr 10:7 \ft \+xt Див. Пс. 39:7-9\+xt*.\f*
+\m
+\v 8 Спочатку Він сказав: «Ні жертв, ні дарів, ні цілопалень, ні \add жертв\add* за гріх Ти не бажав і не був задоволений \add ними\add*», \add хоча\add* вони й приносилися відповідно до Закону.
+\v 9 Тоді Він сказав: «Ось Я прийшов, щоб виконати Твою волю». Він скасовує перше, щоб встановити друге.
+\v 10 Відповідно до цього волевиявлення ми були освячені жертвою тіла Ісуса Христа раз і назавжди.
+\p
+\v 11 Кожен священник щодня стоїть та виконує \add своє\add* служіння, знову й знову приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів.
+\v 12 Але \add Христос\add*, принісши одну жертву за гріхи, сів назавжди праворуч від Бога,
+\v 13 і з того часу Він чекає, коли Його вороги стануть підніжком Його ніг.
+\v 14 Бо однією жертвою Він зробив досконалими тих, що освячуються.
+\p
+\v 15 Святий Дух нам також свідчить про це, бо сказано:
+\q1
+\v 16 «Ось Завіт, який Я укладу з ними
+\q2 після цих днів, – говорить Господь. –
+\q1 Я вкладу Мої закони в їхні серця
+\q2 і напишу його в їхньому розумі».\f + \fr 10:16 \ft \+xt Див. Єр. 31:33\+xt*.\f*
+\m
+\v 17 Потім \add Він\add* додає:
+\q1 «Їхніх гріхів та їхніх беззаконь
+\q2 більше не згадуватиму».\f + \fr 10:17 \ft \+xt Див. Єр. 31:34\+xt*.\f*
+\m
+\v 18 А там, де прощення, жертва за гріх більше не потрібна.
+\s1 Заклик до наполегливості у вірі
+\p
+\v 19 Отже, брати, маючи можливість завдяки крові Ісуса впевнено увійти до Святая Святих
+\v 20 новим і живим шляхом, який відкритий нам через завісу, тобто через Його тіло,
+\v 21 і маючи Великого Священника над Домом Божим,
+\v 22 наближаймося \add до Бога\add* зі щирим серцем у повноті віри, очистивши свої серця від заплямованого сумління та обмивши тіла чистою водою.
+\v 23 Непохитно тримаймося надії, яку сповідуємо, бо Той, Хто обіцяв, – вірний.
+\v 24 Пильнуймо й спонукаймо одне одного до любові та добрих справ,
+\v 25 не залишаймо наших спільних зустрічей, як це звикли робити деякі, а заохочуймо одне одного, тим більше, коли бачите, що День наближається.
+\p
+\v 26 Бо якщо ми навмисно грішимо після того, як отримали знання істини, то не залишиться вже жертви за гріхи,
+\v 27 а лише страшне очікування суду та палючого вогню, який поглине ворогів \add Божих\add*.
+\v 28 Бо хто порушував\f + \fr 10:28 \ft Або: \fqa відкидав.\f* Закон Мойсея, той без милосердя гинув за свідченнями двох або трьох свідків.
+\v 29 Подумайте, наскільки ж суворішого покарання заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, хто не шанує крові Завіту, яка його освятила, і хто образив Духа благодаті?
+\v 30 Бо ми знаємо Того, Хто сказав:
+\q1 «Мені належить помста і відплата»\f + \fr 10:30 \ft \+xt Див. Повт. 32:35\+xt*.\f*
+\m і знову:
+\q1 «Господь судитиме Свій народ».\f + \fr 10:30 \ft \+xt Див. Повт. 32:36; Пс. 134:14\+xt*.\f*
+\p
+\v 31 Страшно потрапити в руки живого Бога!
+\p
+\v 32 Згадайте попередні дні, коли, отримавши світло, ви витерпіли велику боротьбу, \add сповнену\add* страждань,
+\v 33 коли вас публічно піддавали образам і переслідуванням, а часом ви стояли пліч-о-пліч із тими, до кого так ставились.
+\v 34 Ви співчували тим, хто перебував у вʼязниці, і з радістю прийняли розграбування вашого майна, знаючи, що ви маєте краще та вічне майно на небі\f + \fr 10:34 \ft Деякі рукописи не містять слів: \fq на небі.\f*.
+\v 35 Тому не залишайте вашої впевненості, яка принесе щедру нагороду.
+\p
+\v 36 Вам потрібна наполегливість, щоб виконувати волю Божу й отримати те, що Він обіцяв.
+\v 37 Бо
+\q1 «ще трохи,
+\q2 і Той, Хто має прийти, прийде
+\q2 й не забариться.
+\q1
+\v 38 Але Мій праведник житиме вірою,
+\q2 і якщо він відступить,
+\q2 Моя душа його не вподобає».\f + \fr 10:38 \ft \+xt Див. Ав. 2:4\+xt*.\f*
+\m
+\v 39 Ми ж належимо не до тих, хто відступає на свою загибель, а до тих, хто має віру та спасіння душі.
+\c 11
+\s1 Віра в дії
+\p
+\v 1 Віра – це впевненість у тому, на що ми сподіваємось, і переконливий доказ того, чого ми не бачимо.
+\v 2 Саме такою \add вірою жили\add* прабатьки й за це отримали схвалення.
+\p
+\v 3 Вірою ми розуміємо, що віки були створені словом Божим, так що видиме виникло з невидимого.
+\p
+\v 4 Вірою Авель приніс Богові кращу жертву, ніж Каїн. Через віру він отримав свідчення, що він праведний, коли Бог схвалив його дари. І через віру він усе ще говорить, хоч і помер.
+\p
+\v 5 Вірою Енох був узятий з цього життя, так що він не побачив смерті. «І не могли знайти його, бо забрав його Бог».\f + \fr 11:5 \ft \+xt Див. Бут. 5:24\+xt*.\f* Але до того, як він був узятий, він отримав свідчення, що догодив Богові.
+\v 6 Без віри неможливо догодити \add Богові\add*. Тому кожен, хто приходить до Нього, повинен вірити, що Він існує і що Він винагороджує тих, хто щиро Його шукає.
+\p
+\v 7 Вірою Ной, попереджений про те, чого ще не бачив, зі страхом збудував ковчег, щоб врятувати свою сімʼю. Своєю вірою він засудив світ і став спадкоємцем праведності через віру.
+\p
+\v 8 Вірою Авраам, коли був покликаний, послухався й вирушив туди, де пізніше отримав спадщину; вийшов, не знаючи, куди йде.
+\v 9 Вірою він перебував в обіцяній землі, як чужинець, і жив у шатрах, як і Ісаак та Яків, які були спадкоємцями з ним за тією ж обіцянкою.
+\v 10 Бо він із нетерпінням чекав міста з \add вічною\add* основою, архітектором і будівничим якого є Бог.
+\v 11 Вірою також і сама Сара, яка була неплідна, змогла народити нащадка, незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, Хто дав обіцянку.
+\v 12 І ось від однієї людини, та ще майже омертвілої, походили нащадки, численні, як зірки на небі, і такі ж незліченні, як пісок на березі моря.
+\p
+\v 13 Усі ці люди померли у вірі. Вони не отримали обіцяного \add за життя\add*, а лише бачили здалека, визнаючи, що вони чужинці та мандрівники на землі.
+\v 14 Ті, хто так говорить, показують, що вони шукають собі батьківщину.
+\v 15 І якби вони думали лише про батьківщину, яку залишили, вони мали б можливість повернутися \add до неї\add*.
+\v 16 Але вони прагнуть кращої, небесної \add батьківщини\add*. Тому Бог не соромиться називатися їхнім Богом, адже Він підготував для них місто.
+\p
+\v 17 Вірою Авраам, коли був випробуваний \add Богом\add*, приніс Ісаака в жертву. Маючи обіцянки, він був готовий принести в жертву свого єдиного сина,
+\v 18 хоча Бог сказав йому: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».\f + \fr 11:18 \ft \+xt Див. Бут. 21:12\+xt*.\f*
+\v 19 \add Авраам\add* розумів, що Бог може навіть воскрешати з мертвих, і, образно кажучи, \add Ісаак\add* і був повернутий йому звідти.
+\p
+\v 20 Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє.
+\p
+\v 21 Вірою Яків перед смертю благословив кожного з синів Йосифа й поклонився \add Богу\add*, спираючись на верхівку свого посоха.
+\p
+\v 22 Вірою Йосиф, помираючи, згадав про вихід синів Ізраїля з Єгипту й дав вказівки щодо \add поховання\add* його кісток.
+\p
+\v 23 Вірою батьки Мойсея, не злякавшись царського наказу, переховували його три місяці після народження, оскільки бачили, що дитина гарна.
+\p
+\v 24 Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином дочки фараона.
+\v 25 Він обрав радше страждати з народом Божим, ніж насолоджуватися тимчасовою насолодою від гріха.
+\v 26 Він вважав ганьбу заради Христа ціннішою, ніж скарби Єгипту, адже бачив свою нагороду.
+\v 27 Вірою він покинув Єгипет, не боячись гніву царя. Він був непохитним, бо бачив Невидимого.
+\v 28 Вірою він справив Пасху й окропив кровʼю \add одвірки\add*, щоб губитель не торкався первістків.
+\p
+\v 29 Вірою люди проходили через Червоне море, наче суходолом, а коли єгиптяни спробували це зробити, то потонули.
+\p
+\v 30 Вірою стіни Єрихона впали після того, як сім днів \add ізраїльтяни\add* ходили навколо них.
+\p
+\v 31 Вірою блудниця Раав не загинула разом із невірними, оскільки вона з миром прийняла \add ізраїльських\add* розвідників.
+\p
+\v 32 І що я ще можу сказати? Мені б не вистачило часу розповісти про Гедеона, Барака, Самсона та Єфтая, про Давида, Самуїла та пророків,
+\v 33 що через віру завойовували царства, звершували справедливий суд, отримували обітниці, закривали пащі левам,
+\v 34 гасили лють вогню й рятувалися від вістря меча, були зміцнені в немочі й, ставши могутніми у війні, змушували втікати ворожі війська.
+\v 35 Жінки отримували своїх померлих воскреслими з мертвих. Інші зазнали катувань, бо не погоджувались отримати визволення, адже хотіли мати краще воскресіння.
+\v 36 Ще інші зносили знущання, побиття, навіть ланцюги та увʼязнення.
+\v 37 Їх побивали камінням, розрізали навпіл пилою, вони гинули від меча, блукали в овечих і козячих шкірах, \add жили\add* в нужді та стражданні, були переслідувані.
+\v 38 Світ не був їх гідний. Вони блукали в пустелях і горах, \add жили\add* в печерах та земних ущелинах.
+\p
+\v 39 Усі вони через віру отримали свідчення, \add що догодили Богові, але\add* ніхто з них не отримав обіцяного,
+\v 40 \add оскільки\add* Бог передбачив для нас щось краще, щоб лише разом із нами вони могли досягти досконалості.
+\c 12
+\p
+\v 1 Тому й ми, маючи довкола себе таку \add велику\add* хмару свідків, скиньмо всякий тягар і гріх, який так легко нас обплутує, і з наполегливістю біжімо в змаганні, яке нам визначено,
+\v 2 уважно дивлячись на Ісуса, Засновника\f + \fr 12:2 \ft Це слово ще може означати \fqa Князь\ft , або: \fqa Зачинатель.\f* та Вдосконалювача віри, Який заради належної Йому радості перетерпів \add муки\add* хреста, незважаючи на ганьбу, і сів праворуч від Божого престолу.
+\v 3 Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку ворожість грішників, щоб ви не втомлювались і не падали духом.
+\s1 Бог – наш Отець
+\p
+\v 4 Ви ще не чинили опору до крові у боротьбі з гріхом.
+\v 5 Ви зовсім забули слова підбадьорення, звернені до вас як до синів:
+\q1 «Сину мій, не нехтуй картанням Господнім
+\q2 і не дратуйся через Його докори,
+\q1
+\v 6 адже кого Господь любить, тому й докоряє,
+\q2 як батько синові, який йому любий».\f + \fr 12:6 \ft \+xt Див. Пр. 3:11-12\+xt*.\f*
+\p
+\v 7 Зносьте труднощі, адже Бог ставиться до вас як до Своїх синів. Хіба є такий син, якого б не карав батько?
+\v 8 А якщо ви залишаєтесь без покарання, якого \add всі Божі\add* діти зазнають, тоді ви незаконні діти, а не справжні сини.
+\v 9 Крім того, якщо ми цінували й поважали земних батьків, які карали нас, то наскільки ж більше ми повинні підкорятися Отцеві духів, щоб жити?
+\v 10 Бо вони протягом короткого часу карали \add нас\add* так, як їм здавалося правильним. Коли ж \add нас карає Бог,\add* це йде нам на користь, щоб ми мали участь у Його святості.
+\v 11 Жодне покарання зараз не здається радістю, але смутком. Однак згодом навченим через покарання приносить мирний плід праведності.
+\p
+\v 12 Тому зміцнюйте свої опущені руки й знесилені коліна
+\v 13 і «випряміть стежки для ваших ніг»,\f + \fr 12:13 \ft Див. \+xt Пр. 4:26\+xt*.\f* щоб кульгавий не відхилився, а, навпаки, був зцілений.
+\s1 Попередження та заохочення
+\p
+\v 14 Прагніть жити з усіма в мирі та у святості, без яких ніхто не побачить Господа.
+\v 15 Дивіться, щоб нікому не бракувало Божої благодаті й щоб не проріс жоден гіркий корінь, який би завдав шкоди та через це осквернив багатьох.\f + \fr 12:15 \ft \+xt Див. Повт. 29:18\+xt*.\f*
+\v 16 \add Пильнуйте,\add* щоб ніхто не був розпусником або нечестивим, як Ісав, який за \add миску\add* їжі продав своє первородство.
+\v 17 Ви знаєте, що згодом, бажаючи успадкувати благословення, він був відкинутий, бо не знайшлося вже місця для покаяння, хоча він і шукав його зі сльозами.
+\p
+\v 18 Ви не прийшли до гори \add Синай\add*, до якої можна доторкнутися, яка палає вогнем, \add окутана\add* хмарою, темрявою та бурею.
+\v 19 \add Ви не почули\add* звуку сурми чи голосу, що промовляє слова так, що, почувши їх, люди благали, щоб їм більше не говорили,
+\v 20 бо вони не могли витримати того, що було наказано: «Якщо навіть тварина торкнеться гори, її треба закидати камінням».\f + \fr 12:20 \ft \+xt Див. Вих. 19:12-13\+xt*.\f*
+\v 21 Це видовище було таким страшним, що Мойсей сказав: «Я переляканий і тремчу \add від страху\add*».\f + \fr 12:21 \ft \+xt Див. Повт. 9:19\+xt*.\f*
+\p
+\v 22 Але ви наблизилися до гори Сіон, до міста живого Бога – небесного Єрусалима, до безлічі ангелів у радісному зібранні,
+\v 23 до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога, Який є Суддею для всіх, до духів праведників, \add що стали\add* досконалими,
+\v 24 до Ісуса – Посередника Нового Завіту, і до крові для кроплення, яка промовляє краще, ніж \add кров\add* Авеля.
+\p
+\v 25 Дивіться, щоб ви не відвернулися від Того, Хто говорить. Бо якщо не уникнули покарання ті, що відвернулися від того, хто говорив на землі, то наскільки більше будемо покарані ми, якщо відвернемося від Того, Хто говорить із неба?
+\v 26 Його голос тоді захитав землю, але тепер Він пообіцяв кажучи: «Ще раз Я захитаю, і не тільки землю, але й небо».\f + \fr 12:26 \ft \+xt Див. Ог. 2:6\+xt*.\f*
+\v 27 Слова «ще раз» означають заміну того створеного, що його можна похитнути, на непохитне, щоб воно перебувало \add завжди\add*.
+\p
+\v 28 Отже, оскільки ми отримуємо непохитне Царство, будьмо вдячні й радо служімо Богові з побожністю й страхом,
+\v 29 бо «наш Бог – нищівний вогонь».\f + \fr 12:29 \ft \+xt Див. Повт. 4:24\+xt*.\f*
+\c 13
+\s1 Завершальні заохочення
+\p
+\v 1 Братерська любов нехай буде \add між вами\add*.
+\v 2 Не забувайте про гостинність до чужинців, бо так деякі \add люди\add*, самі того не знаючи, виявляли гостинність до ангелів.
+\v 3 Памʼятайте про тих, хто перебуває у вʼязниці, наче ви увʼязнені з ними, \add і\add* про тих, хто страждає, бо й ви перебуваєте в тілі.
+\p
+\v 4 Шлюб у всіх нехай буде в пошані, а подружнє ліжко залишиться чистим, адже Бог судитиме розпусників та перелюбників.
+\v 5 Не будьте грошолюбними, натомість задовольняйтеся тим, що маєте, адже Бог сказав:
+\q1 «Я ніколи тебе не покину
+\q2 й ніколи тебе не залишу!»\f + \fr 13:5 \ft \+xt Див. Повт. 31:6\+xt*.\f*
+\m
+\v 6 Тому ми сміливо говоримо:
+\q1 «Господь зі мною – не боятимуся!
+\q2 Що зробить мені людина?»\f + \fr 13:6 \ft \+xt Див. Пс. 117:6\+xt*.\f*
+\p
+\v 7 Памʼятайте про своїх наставників, котрі проповідували вам Слово Боже, і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру.
+\v 8 Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той Самий.
+\p
+\v 9 Нехай вас не вводять в оману всілякими чужими вченнями, бо краще зміцнювати серце благодаттю, а не їжею, яка не принесла користі тим, хто її дотримується.
+\v 10 Ми маємо жертовник, з якого ті, хто служить в Оселі, не мають права їсти.
+\p
+\v 11 Адже тіла тварин, кров яких первосвященник вносить у святилище як жертву за гріх, спалюють за межами табору.
+\v 12 Тому й Ісус, щоб освятити людей своєю кровʼю, постраждав поза брамою міста.
+\v 13 Тож виходьмо до Нього за табір, несучи ганьбу, яку Він поніс.
+\v 14 Бо тут у нас немає постійного міста, але ми шукаємо майбутнього.
+\p
+\v 15 Отже, приносьмо через Ісуса Богові жертву хвали, тобто плід вуст, які сповідують Його імʼя.
+\v 16 І не забувайте творити добро та ділитися з іншими, бо такі жертви Богові до вподоби.
+\p
+\v 17 Слухайтеся своїх наставників і підкоряйтесь \add їм\add*, бо вони піклуються про ваші душі, як ті, що мають дати звіт \add за вас перед Богом\add*. \add Слухайтеся,\add* щоб вони робили це з радістю, а не із зітханням, бо це не корисно для вас.
+\p
+\v 18 Моліться за нас, бо ми впевнені, що маємо добре сумління та бажаємо в усьому поводитись правильно.
+\v 19 Особливо прошу вас молитися, щоб я найближчим часом міг повернутися до вас.
+\s1 Благословення та останні привітання
+\p
+\v 20 Нехай Бог миру, Який через кров вічного Завіту підняв із мертвих нашого Господа Ісуса – великого Пастиря овець,
+\v 21 удосконалить вас у всякому доброму ділі для виконання Його волі й здійснює в нас те, що Йому до вподоби, через Ісуса Христа, Якому слава навіки-віків! Амінь.
+\p
+\v 22 Благаю вас, брати, прийміть це слово заохочення, адже я написав вам досить коротко.
+\p
+\v 23 Знайте, що наш брат Тимофій звільнений, і якщо він незабаром приїде, то побачу вас разом із ним.
+\p
+\v 24 Вітайте всіх своїх наставників і всіх святих.
+\p Вітають вас ті, хто в Італії.
+\p
+\v 25 Благодать \add нехай буде\add* з усіма вами.

60-JAS.usfm

@@ -0,0 +1,173 @@
+\id JAS - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Якова
+\toc1 Послання Якова
+\toc2 Якова
+\toc3 Як.
+\mt1 Послання Якова
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа.
+\b
+\p Дванадцятьом племенам, які в розсіянні.
+\b
+\p Вітання!
+\b
+\s1 Віра та мудрість
+\p
+\v 2 Брати мої, вважайте за велику радість, коли ви проходите через різні випробування\f + \fr 1:2 \ft Або: \fqa спокуси.\f*,
+\v 3 знаючи, що випробування вашої віри веде до стійкості.
+\v 4 А стійкість нехай має досконалу дію, щоб ви стали довершеними й бездоганними, без жодного недоліку.
+\v 5 Якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить \add її\add* в Бога, Який усім дарує щедро й без докору, і буде йому дано.
+\v 6 Але нехай просить із вірою, анітрохи не вагаючись, бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, яку женуть і підіймають вітри.
+\v 7 Нехай така людина навіть не думає, що вона отримає щось від Господа.
+\v 8 \add Це\add* людина двоєдушна,\f + \fr 1:8 \ft Або: \fqa роздвоєна.\f* невизначена в усіх своїх шляхах.
+\s1 Бідність та багатство
+\p
+\v 9 Нехай незаможний брат\f + \fr 1:9 \ft Або: \fqa Брат з покірного положення.\f* хвалиться своїм звеличенням,
+\v 10 а багатий – своїм приниженням, бо він промине, наче польова квітка.
+\v 11 Адже сходить палюче сонце, висушує рослину\f + \fr 1:11 \ft Або: \fqa траву.\f*, її квітка опадає, і краса її обличчя зникає. Ось так і багатий загине у своїх починаннях.
+\s1 Випробування та спокуси
+\p
+\v 12 Блаженна людина, яка вистоює спокусу, бо, здобувши схвалення, вона отримає вінець життя, який Бог обіцяв\f + \fr 1:12 \ft У деяких рукописах \fqa який обіцяв \ft або \fqa Господь обіцяв.\f* тим, хто Його любить.
+\v 13 Нехай ніхто під час спокуси не каже: «Я спокушений Богом». Адже Бог не може бути спокушений злом, і Він нікого не спокушає.
+\v 14 Кожен спокушається, коли його зваблює й захоплює власне бажання.
+\v 15 Бажання, коли зачне, породжує гріх, а гріх, коли дозріє, породжує смерть.
+\p
+\v 16 Любі мої брати, не вводьте себе в оману!
+\v 17 Кожен добрий дарунок і кожен досконалий дар походить згори, спускаючись від Отця світла, в Якому немає ні зміни, ні тіні переміни.
+\v 18 За Своєю волею Він породив нас Словом істини, щоб ми стали наче першим плодом \add серед\add* Його творінь.
+\s1 Слухання Слова і Його виконання
+\p
+\v 19 Любі мої брати, знайте: кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною до говоріння та повільною до гніву.
+\v 20 Бо гнів людський не виконує Божої праведності.
+\v 21 Тому, відкинувши всяку нечистоту й рештки злоби, прийміть із лагідністю насаджене у вас Слово, яке може врятувати ваші душі.
+\p
+\v 22 Тож будьте виконавцями Слова, а не тільки слухачами, які обманюють самих себе.
+\v 23 Бо якщо хтось є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає своє обличчя в дзеркалі:
+\v 24 вона побачила себе, відійшла й відразу ж забула, як виглядає.
+\v 25 А хто вдивляється в досконалий Закон свободи й перебуває в ньому, \add той\add* не слухач-забудько, а виконавець діла. Він буде блаженний\f + \fr 1:25 \ft Або: \fqa щасливий.\f* у своїй діяльності.\f + \fr 1:25 \ft \+xt Див. Іс. Нав. 1:8\+xt*.\f*
+\p
+\v 26 Якщо хтось думає, що він побожний, \add але\add* не приборкує свого язика, обманюючи своє серце, \add то\add* його побожність\f + \fr 1:26 \ft Або: \fqa релігія. \ft Повсюди в цьому розділі.\f* нічого не варта.
+\v 27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем – це відвідування сиріт і вдів у їхньому горі \add та\add* зберігання себе чистим від світу.
+\c 2
+\s1 Будьте неупереджені
+\p
+\v 1 Брати мої, нехай віра в нашого славного Господа Ісуса Христа буде вільна від упередженості.
+\v 2 Бо якщо до вашого зібрання ввійде людина із золотим перснем, у яскравій одежі, а також ввійде бідний у брудній одежі,
+\v 3 і ви помітите того, хто носить яскраву одежу, і скажете: «Ти сідай отут, на хороше місце», а бідному скажете: «Ти стій там» або: «Сідай під моїм підніжком\f + \fr 2:3 \ft Або: \fqa біля мого підніжка, на підлозі. \ft Це слово використовували для позначення маленького стільчика, на який ставили ноги, щоб відпочити. \+xt Див. Пс. 109:1; 2 Хр. 9:18\+xt*.\f*»,
+\v 4 \add то хіба\add* ви не вчинили поділу між собою й не стали суддями зі злими думками?
+\v 5 Слухайте, любі мої брати! \add Хіба\add* Бог не обрав бідних світу, \add як\add* багатих у вірі та спадкоємців Царства, яке Він обіцяв тим, хто Його любить?
+\v 6 А ви ганьбите бідного! Хіба не багатії гнітять вас і хіба не вони тягнуть вас на суди?
+\v 7 \add Хіба\add* не вони зневажають добре імʼя, \add яке\add* призване над вами?
+\p
+\v 8 Тож якщо ви виконуєте царський Закон Писання: «Люби ближнього свого, як самого себе»,\f + \fr 2:8 \ft \+xt Див. Лев. 19:18\+xt*.\f* добре робите.
+\v 9 Але якщо ви проявляєте упередженість, ви чините гріх, і Закон звинувачує вас, як порушників.
+\v 10 Адже хто виконав увесь Закон, але спотикнувся в одному, став винним в усьому.
+\v 11 Бо Хто сказав: «Не чини перелюбу»,\f + \fr 2:11 \ft \+xt Див. Вих. 20:14; Повт. 5:18\+xt*.\f* сказав також: «Не вбивай».\f + \fr 2:11 \ft \+xt Див. Вих. 20:13; Повт. 5:17\+xt*.\f* Отже, якщо ти не чиниш перелюбу, але вбиваєш, \add то\add* стаєш порушником Закону.
+\v 12 Тому говоріть і поводьтеся так, як ті, кого буде суджено за Законом свободи.
+\v 13 Бо суд немилосердний до тих, хто не чинив милосердя. Милосердя тріумфує над судом.
+\s1 Віра та вчинки
+\p
+\v 14 Брати мої, яка користь, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може ця віра його врятувати?
+\v 15 Якщо брат або сестра будуть голі й позбавлені повсякденної їжі,
+\v 16 а хтось із вас скаже: «Ідіть з миром, грійтеся та їжте», але не дасть їм потрібного для тіла, яка \add з цього\add* користь?
+\v 17 Так само й віра, якщо не має вчинків, мертва сама по собі.
+\v 18 Але хтось скаже: «Ти маєш віру, а я – вчинки. Покажи мені твою віру без учинків, а я покажу тобі свою віру з моїх учинків.
+\v 19 Ти віриш, що Бог Єдиний.\f + \fr 2:19 \ft Натяк на Ізраїльське сповідання віри «Шема». \+xt Див. Повт. 6:4\+xt*.\f* Добре робиш! Але й демони вірять та тремтять».
+\v 20 О, нерозумна людино, чи ти бажаєш зрозуміти, що віра без діл марна?
+\p
+\v 21 Хіба не на підставі вчинків був визнаний праведним наш батько Авраам, після того як приніс на жертовник свого сина Ісаака?
+\v 22 \add Тепер\add* бачиш, що віра співпрацювала з його вчинками, і завдяки вчинкам віра стала довершеною.
+\v 23 Так здійснилося Писання, яке каже: «Авраам повірив Богові, і \add це\add* зараховано йому як праведність»\f + \fr 2:23 \ft \+xt Див. Бут. 15:6\+xt*.\f*, і він був названий другом Бога.\f + \fr 2:23 \ft \+xt Див. 2 Хр. 20:7\+xt*.\f*
+\v 24 \add Тож\add* ви бачите, що людина виправдовується через вчинки, а не тільки через віру.
+\v 25 Хіба не так само блудниця Раав виправдалася завдяки вчинкам, прийнявши розвідників і вивівши їх іншою дорогою?
+\v 26 Бо як тіло без духа мертве, так само й віра без діл мертва.
+\c 3
+\s1 Приборкання язика
+\p
+\v 1 Брати мої, хай не буде \add серед вас\add* багато вчителів, бо ви знаєте, що ми отримаємо суворіший суд.
+\v 2 Адже всі ми часто спотикаємося. Якщо хтось не спотикається в слові, це людина досконала, спроможна приборкати все тіло.
+\p
+\v 3 Ось і коням ми вкладаємо вудила в рот, щоб нам корилися, та керуємо усім \add їхнім\add* тілом.
+\v 4 Подібно й з кораблями: хоч які великі й гнані сильними вітрами, але скеровуються малим кермом, куди бажає керманич.
+\v 5 Так само і язик: маленький орган та великими \add речами\add* вихваляється. Ось який малий вогонь, а запалює такий великий ліс.
+\v 6 Язик також є вогнем. Язик – це світ неправди, встановлений між нашими органами. \add Він\add* опоганює все тіло й запалює коло життя, \add сам\add* підпалюючись від Геєни.
+\p
+\v 7 Адже кожен вид звірів і птахів, плазунів і морських тварин може бути приборканий і приборкується людиною.
+\v 8 А язика ніхто з людей приборкати не може: він – невгамовне зло, повне смертоносної отрути.
+\p
+\v 9 Ним благословляємо Господа й Отця і ним же проклинаємо людей, створених за Божою подобою.
+\v 10 З того ж рота виходить благословення й прокляття. Брати мої, не годиться, щоб так воно було.
+\v 11 Хіба з одного джерела тече солодка й гірка вода?
+\v 12 Брати мої, чи може смоковниця родити оливки, а виноградна лоза – смокви? Так само й солончак \add не може\add* давати солодкої води.
+\s1 Два види мудрості
+\p
+\v 13 Хто є мудрий і досвідчений між вами? Нехай він покаже своєю гідною поведінкою, що його вчинки \add зроблені\add* з лагідністю, \add яку дає\add* мудрість.
+\v 14 Якщо ж ви маєте у вашому серці гірку заздрість і суперництво, не вихваляйтеся й не брешіть проти істини.
+\v 15 Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, плотська, бісівська.
+\v 16 Бо де є заздрість і суперництво, там безладдя й усяке зле діло.
+\p
+\v 17 А мудрість, \add яка сходить\add* згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, слухняна, повна милосердя й добрих плодів, неупереджена, нелицемірна.
+\v 18 Бо плід праведності сіється в мирі тими, хто творить мир.
+\c 4
+\s1 Дружба зі світом
+\p
+\v 1 Звідки війни та конфлікти між вами? Хіба не з ваших задоволень, які воюють у ваших тілах?
+\v 2 Ви бажаєте, але не маєте, вбиваєте й заздрите, та не можете отримати, бʼєтеся й конфліктуєте. Ви не маєте, тому що не просите,
+\v 3 \add або\add* просите й не отримуєте, бо погано просите, щоб лише задовольнити свої бажання.
+\p
+\v 4 Перелюбниці\f + \fr 4:4 \ft Яків використовує це слово, щоб описати невірність деяких віруючих, зсилаючись на образ народу Ізраїля, який часто був невірний Богові. \+xt Див. Ос. 3:1\+xt*.\f*, хіба ви не знаєте, що дружба зі світом – це ворожнеча з Богом? Якщо хтось хоче бути другом світу, той стає ворогом Бога.
+\v 5 Чи ви думаєте, що Писання даремно каже: «Він із заздрістю прагне духа, якого оселив у нас?\f + \fr 4:5 \ft Або: \fqa дух, якого Він оселив у нас, прагне із заздрістю. \ft Мається на увазі людський дух.\f*»
+\v 6 Але Він дає нам ще більшу благодать. Тому каже:
+\q1 «Бог противиться гордим,
+\q2 а смиренним виявляє милість».\f + \fr 4:6 \ft \+xt Див. Пр. 3:34\+xt*. Грецький переклад (Септуаґінта).\f*
+\p
+\v 7 Тож підкоріться Богові. Противтеся дияволу, і він втече від вас.
+\v 8 Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. Вимийте руки, грішники, і ви, двоєдушні, очистіть ваші серця.
+\v 9 Журіться, сумуйте й плачте. Нехай ваш сміх обернеться на плач, а радість – на скорботу.
+\v 10 Смиріться перед Господом, і Він піднесе вас.
+\s1 Суд над братом
+\p
+\v 11 Брати, не обмовляйте одне одного. Хто обмовляє брата або осуджує його, обмовляє Закон і осуджує Закон. А якщо ти осуджуєш Закон, \add то\add* ти не виконавець Закону, а суддя.
+\v 12 Є \add тільки\add* один Законодавець і Суддя, спроможний спасти й знищити. А ти хто такий, щоб осуджувати ближнього?
+\s1 Попередження щодо хвастливості
+\p
+\v 13 Тепер слухайте ви, що кажете: «Сьогодні або завтра ми підемо до певного міста, перебудемо там рік, будемо торгувати та заробляти».
+\v 14 Ви, які не знаєте, що \add буде\add* завтра! Що таке ваше життя? Адже ви як пара, яка зʼявляється на мить, а потім зникає.
+\v 15 Натомість ви мали б казати: «Якщо Господь захоче, ми будемо живі й зробимо те чи інше».
+\v 16 А зараз ви вихваляєтеся у ваших гордощах. Усе це вихваляння – зло.
+\v 17 Отже, хто знає, як робити добро, та не робить його, той грішить.
+\c 5
+\s1 Вирок щодо багатіїв
+\p
+\v 1 Тепер слухайте ви, багатії: плачте і ридайте через нещастя, які насуваються на вас.
+\v 2 Ваше багатство зотліло, а ваш одяг поїла міль.
+\v 3 Ваше золото й срібло поіржавіло, і ця іржа буде свідком проти вас та зʼїсть ваші тіла, як вогонь. Ви назбирали \add багатства\add* в останні дні.
+\v 4 Ось кричить затримана вами платня робітників, які жали на ваших полях, і бідкання женців досягли до вух Господа Воїнств.
+\v 5 Ви жили в розкоші на землі й шикували, ви наситили ваші серця в день забою.
+\v 6 Ви засудили та вбили праведника, який вам не противився.
+\s1 Терплячість у стражданнях
+\p
+\v 7 Отже, брати, будьте терплячі до приходу Господа. Ось фермер терпляче чекає цінного плоду землі аж до раннього та пізнього \add дощу\add*\f + \fr 5:7 \ft Або: \fqa раннього та пізнього плоду.\f*.
+\v 8 Будьте й ви терплячі, зміцнюйте ваші серця, бо прихід Господа вже наближається.
+\v 9 Брати, не нарікайте одне на одного, щоб не бути засудженими. Ось Суддя стоїть перед дверима.
+\p
+\v 10 Брати, майте за приклад страждання та довготерпіння пророків, які промовляли від імені Господа.
+\v 11 Ось ми вважаємо блаженними тих, хто вистояв. Ви чули про стійкість Йова й \add побачили,\add* якою була Господня мета, адже Бог милосердний та щедрий.
+\p
+\v 12 Та передусім, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якоюсь іншою клятвою. Нехай ваше «так» означає «так», а «ні» \add означає\add* «ні», щоб ви не підпали під суд.
+\s1 Сила молитви
+\p
+\v 13 Хтось із вас страждає? Нехай молиться! Хтось радіє? Нехай співає псалми!
+\v 14 Хтось із вас хворіє? Нехай покличе старійшин церкви і нехай вони помоляться за нього, помазавши його олією в імʼя Господа\f + \fr 5:14 \ft Або: \fqa Господа Ісуса \ft або \fqa Господа Ісуса Христа.\f*!
+\v 15 Молитва віри врятує хворого, і Господь підійме його; а якщо він вчинив гріхи, то простить йому.
+\v 16 Отже, визнавайте гріхи один одному й моліться один за одного, щоб ви були зцілені. Ревна молитва праведника сильна у своїй дії.
+\p
+\v 17 Ілля був звичайною людиною, як і ми. Та коли він помолився, щоб не дощило, то не було дощу в тому краю три роки й шість місяців.
+\v 18 Тоді він помолився знову – і небо дало дощ, а земля принесла свій плід.
+\p
+\v 19 Брати мої, якщо хтось із вас відхиляється від істини, а інший наверне його,
+\v 20 знайте, що той, хто навернув грішника з його оманливої дороги, урятує його душу від смерті\f + \fr 5:20 \ft Або: \fqa від смерті його.\f* й покриє безліч гріхів.

61-1PE.usfm

@@ -0,0 +1,197 @@
+\id 1PE - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h 1 Петра
+\toc1 Перше послання Петра
+\toc2 1 Петра
+\toc3 1 Пет.
+\mt1 Перше послання Петра
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Петро, апостол Ісуса Христа.
+\b
+\p Обраним чужинцям, розсіяним у Понті, Галатії, Каппадокії, Азії та Вітинії,
+\v 2 за передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і окроплення кровʼю Ісуса Христа.
+\b
+\p Нехай благодать і мир вам примножаться!
+\b
+\s1 Хвала Богу за живу надію
+\p
+\v 3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який за Своєю великою милістю відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих,
+\v 4 до спадщини нетлінної, непорочної і невʼянучої, збереженої на небі для вас.
+\v 5 Ви через віру захищені Божою силою для спасіння, яке готове зʼявитися в останній час.
+\v 6 Радійте цьому, навіть якщо зараз вам доводиться ненадовго засмутитися через різні випробування,
+\v 7 щоб перевірка вашої віри – ціннішої за золото, яке, хоч і гине, випробовується через вогонь, – була на похвалу, славу й честь при зʼявленні Ісуса Христа,
+\v 8 Якого ви любите, хоча й не бачили. Ви в Нього вірите, хоча й не бачите зараз, зате ви радієте невимовною й преславною радістю,
+\v 9 адже отримуєте результат вашої\f + \fr 1:9 \ft Або: \fqa нашої.\f* віри – спасіння ваших душ.
+\p
+\v 10 Про це спасіння розвідували та розпитували пророки, які передвіщали благодать для вас.
+\v 11 Вони досліджували, на кого або на який час вказував Дух Христа, \add Який був\add* у них, передвіщаючи Христові страждання та славу, яка \add настане\add* після цього.
+\v 12 Їм було відкрито, що вони служили не для себе, а для вас, проголошуючи те, що нині вам сповіщено через людей, які Святим Духом, посланим із неба, звіщали Добру Звістку, \add те\add*, у що навіть ангели бажають заглянути.
+\s1 Заклик до святого життя
+\p
+\v 13 Тому, підперезавши стегна вашого розуму, будучи тверезими, повністю покладіть надію на благодать, яку ви отримаєте при зʼявленні Ісуса Христа.
+\v 14 Як слухняні діти, не підкоряйтеся лихим бажанням, які були у вас раніше, коли ви жили в нерозумінні.
+\v 15 Але як Той, Хто вас покликав, є святий, так і ви будьте святими в усій вашій поведінці,
+\v 16 адже написано: «Будьте святими, бо Я святий».\f + \fr 1:16 \ft \+xt Див. Лев. 11:44, 45; 19:2; 20:7\+xt*.\f*
+\p
+\v 17 І якщо ви називаєте Отцем Того, Хто судить неупереджено за кожен вчинок, \add то\add* проводьте в страху час вашого життя.
+\v 18 Адже ви знаєте, що не тлінними речами – сріблом чи золотом – ви були викуплені з вашого марного способу життя, успадкованого від ваших батьків,
+\v 19 але дорогоцінною кровʼю Христа, як непорочного й чистого ягняти.
+\v 20 Він був призначений заздалегідь, ще перед заснуванням світу, але обʼявився в останні часи для вас.
+\v 21 Через Нього ви вірите в Бога, Який підняв Його з мертвих і дав Йому славу, щоб ваша віра й надія була в Бозі.
+\p
+\v 22 Очистивши послухом істині ваші душі через Духа для нелицемірної братньої любові, любіть одне одного щиро, від чистого серця,
+\v 23 бо ви відроджені не з тлінного насіння, а з нетлінного, через живе й неминуще Слово Бога.
+\v 24 Адже
+\q1 «усяка плоть – як трава,
+\q2 і вся її слава – як польова квітка.
+\q1 Трава засихає, і квітка опадає,
+\q2
+\v 25 але Слово Господа перебуває вічно».\f + \fr 1:25 \ft \+xt Див. Іс. 40:6-8\+xt*.\f*
+\m І це Слово – Добра Звістка, яку вам сповістили.
+\c 2
+\p
+\v 1 Отже, відкиньте всяке зло, усяке лукавство, лицемірство, заздрощі й усякі наклепи.
+\v 2 Як новонароджені немовлята, прагніть чистого духовного молока, щоб через нього ви зросли в спасінні,
+\v 3 якщо ви \add дійсно\add* пізнали, що Господь добрий.
+\s1 Живий камінь і обраний народ
+\p
+\v 4 Підходьте до Нього, живого Каменя, відкинутого людьми, але обраного та дорогоцінного перед Богом.
+\v 5 І ви, як живе каміння, будуйте з себе духовний дім, щоб \add бути\add* святим священством і через Ісуса Христа приносити духовні жертви, приємні Богові.
+\v 6 Бо в Писанні сказано:
+\q1 «Ось Я кладу на Сіоні наріжний Камінь, обраний і коштовний.
+\q2 І хто вірить у Нього, ніколи не буде осоромлений»\f + \fr 2:6 \ft \+xt Див. Іс. 28:16\+xt*.\f*.
+\p
+\v 7 Отже, для вас Він дорогоцінний, бо ви вірите, а для тих, хто не вірить,
+\q1 «Камінь, який відкинули будівничі,
+\q2 став наріжним Каменем»\f + \fr 2:7 \ft \+xt Див. Пс. 117:22\+xt*.\f*
+\v 8 і
+\q1 «Каменем спотикання
+\q2 і Скелею падіння».\f + \fr 2:8 \ft \+xt Див. Іс. 8:14\+xt*.\f*
+\p Вони спотикаються, бо не вірять Слову. Саме для цього вони й призначені.
+\v 9 Але ви – рід обраний, царське священство, святий народ, люди, які належать Богові, щоб звіщати величні діла Того, Хто покликав вас із темряви до Свого дивовижного світла.
+\q1
+\v 10 Колись ви не \add були\add* народом,
+\q2 але тепер ви Божий народ.
+\q1 Колись ви не \add були\add* помилувані,
+\q2 але тепер помилувані.
+\s1 Живіть як Божі раби
+\p
+\v 11 Любі, закликаю вас як чужинців і мандрівників, стримуватися від плотських лихих бажань, які воюють проти душі.
+\v 12 Поводьтеся добре серед язичників, щоб ті, хто обмовляє вас, як злочинців, побачивши \add ваші\add* добрі діла, прославили Бога в День приходу.
+\v 13 Підкоряйтеся всякій людській владі заради Господа – чи цареві, як володарю,
+\v 14 чи намісникам, як посланим від Нього, щоб карати злочинців та хвалити тих, хто робить добро.
+\v 15 Бо така Божа воля, щоб, роблячи добро, ви приборкували неуцтво нерозумних людей.
+\v 16 \add Живіть\add* як вільні \add люди\add*, не як ті, що використовують свободу для прикриття зла, але як раби Бога.
+\v 17 Шануйте всіх, любіть братерство, бійтеся Бога, шануйте царя.
+\s1 Приклад Христових страждань
+\p
+\v 18 Слуги, у повному страху підкоряйтеся не лише добрим і лагідним володарям, але й нечесним.
+\v 19 Тому що це достойне похвали, коли хтось через своє сумління \add перед\add* Богом зносить скорботи, страждаючи несправедливо.
+\v 20 Адже яка честь терпіти, коли вас бʼють за провини? Коли ж ви терпите й страждаєте, роблячи добро, – це благодать перед Богом.
+\v 21 До цього ви були покликані, бо і Христос страждав за вас, залишивши вам приклад, щоб ви йшли Його слідами.
+\q1
+\v 22 «Він не вчинив гріха,
+\q2 і в Його устах не було знайдено підступу».\f + \fr 2:22 \ft \+xt Див. Іс. 53:9\+xt*.\f*
+\m
+\v 23 Коли Його ображали, Він не ображав; страждаючи, Він не погрожував, але передав \add Себе\add* Тому, Хто судить справедливо.
+\v 24 «Він у Своєму тілі підняв наші гріхи» на хрест,\f + \fr 2:24 \ft Буквально: \fqa дерево.\f* щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; «Його ранами ви зцілені».
+\v 25 Адже ви були як заблудлі вівці,\f + \fr 2:24, 25 \ft \+xt Див. Іс. 53:4-6\+xt*.\f* але тепер повернулися\f + \fr 2:25 \ft Або: \fqa повернуті.\f* до Пастиря й Єпископа ваших душ.
+\c 3
+\s1 Дружини та чоловіки
+\p
+\v 1 Так само ви, дружини, підкоряйтеся вашим чоловікам, щоб деякі з тих, що не слухають Слова \add Божого\add*, були й без слова здобуті через поведінку дружин,
+\v 2 побачивши вашу чисту поведінку в страху \add перед Богом\add*.
+\v 3 Нехай ваша краса полягає не в зовнішності: заплітанні волосся, навішуванні золота чи в носінні розкішного одягу,
+\v 4 а в прихованій сердечній людині, у нетлінності лагідного й тихого духу, що є дорогоцінним перед Богом.
+\v 5 Адже так колись і святі жінки, які покладалися на Бога, прикрашали себе, підкоряючись своїм чоловікам.
+\v 6 Так Сара підкорялася Авраамові, називаючи його паном. Ви стали її доньками, якщо робите добро й не боїтеся ніякого залякування.
+\p
+\v 7 Так само й ви, чоловіки, живіть у порозумінні \add зі своїми дружинами\add*, немов зі слабшою вазою, виявляючи \add їм\add* пошану, як співспадкоємцям благодаті життя, щоб не було перешкод вашим молитвам.
+\s1 Страждання за праведність
+\p
+\v 8 І нарешті, усі \add будьте\add* однієї думки, співчутливі, братолюбні, милосердні й покірливі.
+\v 9 Не повертайте злом за зло або лайкою за лайку, а, навпаки, благословляйте, бо ви до цього були покликані, щоб успадкувати благословення.
+\q1
+\v 10 «Адже той, хто бажає любити життя
+\q2 і хотів би бачити добро в \add усі\add* дні,
+\q1 нехай стримує свій язик від зла
+\q2 й вуста свої від того, щоб говорити підступне.
+\q1
+\v 11 Нехай ухиляється від зла й чинить добро,
+\q2 нехай шукає миру й прагне його.
+\q1
+\v 12 Адже очі Господа – на праведних,
+\q2 і вуха Його до молитви їхньої \add прихилені\add*.
+\q1 Але обличчя Господа – проти тих, хто чинить зло»\f + \fr 3:12 \ft \+xt Див. Пс. 33:13-17\+xt*.\f*.
+\p
+\v 13 І хто заподіє вам зло, якщо ви будете прагнути добра?
+\v 14 А якщо й страждаєте через праведність – ви блаженні. «Тож не бійтеся їхнього залякування й не тривожтеся».\f + \fr 3:14 \ft \+xt Див. Іс. 8:12\+xt*.\f*
+\v 15 Натомість освячуйте Господа Христа у ваших серцях. \add Будьте\add* завжди готові відповісти кожному, хто запитує вас про причину надії, яка є у вас,
+\v 16 але з лагідністю й страхом, маючи добре сумління, щоб ті, хто кепкує з вашої доброї поведінки в Христі, були посоромлені тим, чим вас обмовляють.
+\v 17 Адже краще, якщо на те воля Божа, страждати, роблячи добро, аніж роблячи зло.
+\v 18 Тому що й Христос один раз постраждав за гріхи, Праведний за неправедних, щоб привести вас\f + \fr 3:18 \ft Або: \fqa нас.\f* до Бога. \add Він був\add* убитий у тілі, але оживлений Духом\f + \fr 3:18 \ft Мається на увазі, що Христос був убитий в людському тілі, але оживлений через Духа.\f*,
+\v 19 у Якому, зійшовши, проповідував тим духам, що \add були\add* у вʼязниці,
+\v 20 тим, що колись були непокірні, за днів Ноя, коли Боже довготерпіння було в очікуванні, поки будувався ковчег, у якому мало – усього вісім душ – було врятовано від води.
+\v 21 Це прообраз хрещення, яке спасає зараз і вас. \add Воно\add* не є обмиванням від тілесної нечистоти, а обіцянкою доброго сумління перед Богом через воскресіння Ісуса Христа,
+\v 22 Який, піднявшись на небо, перебуває праворуч від Бога, і Йому підкорилися ангели, влади й сили.
+\c 4
+\s1 Добрі управителі Божої благодаті
+\p
+\v 1 Отже, оскільки Христос постраждав\f + \fr 4:1 \ft Або: \fqa постраждав за вас.\f* тілом, то й ви озброюйтеся цією ж думкою, бо той, хто постраждав тілом, перестав грішити,
+\v 2 щоб решту часу жити в тілі вже не за людськими лихими бажаннями, а за волею Бога.
+\v 3 Бо досить, що в минулому ви виконували волю язичників, віддаючись розпусті, пожадливості, пʼянству, гулянкам і огидному ідолопоклонству.
+\v 4 Тому вони дивуються, що ви не біжите разом із ними до виру розпусти, і зневажають \add вас\add*.
+\v 5 Але вони відповідатимуть перед Тим, Хто готовий судити живих і мертвих.
+\v 6 Адже тому Добра Звістка звіщалася й мертвим, щоб вони були судимі як люди – за тілом, і жили по-Божому – за духом.
+\p
+\v 7 Але кінець усьому наблизився. Тож будьте розсудливі й тверезі в молитвах.
+\v 8 Насамперед майте щиру любов одне до одного, адже любов покриває безліч гріхів.
+\v 9 Будьте гостинні одне до одного без нарікання.
+\v 10 Служіть одне одному, кожен тим даром, який отримав, як добрі управителі різноманітної Божої благодаті.
+\v 11 Коли хтось говорить, \add нехай говорить\add* як Божі слова; коли хтось служить, \add нехай це робить\add* силою, яку дає Всевишній, щоб у всьому був прославлений Бог через Ісуса Христа, Якому належать слава і сила навіки-віків! Амінь.
+\s1 Страждання християнина
+\p
+\v 12 Любі, не дивуйтеся вогняному випробуванню, що трапляється вам, ніби чомусь дивному,
+\v 13 але радійте, що ви розділяєте Христові страждання, щоб і при зʼявленні Його слави ви раділи та веселилися.
+\v 14 Якщо вас зневажають за Христове імʼя, то ви блаженні, адже Дух слави і Бога спочиває на вас.
+\v 15 Але нехай жоден із вас не страждає, як вбивця, крадій, злочинець або як той, хто втручається в чужі справи.
+\v 16 А коли хтось \add страждає\add* як християнин, то нехай не соромиться, але прославляє Бога цим імʼям.
+\v 17 Адже настав час розпочати суд від Дому Божого. І коли він розпочнеться з нас, то який же кінець тих, хто не підкоряється Добрій Звістці Бога?!
+\v 18 І:
+\q1 «Коли праведний ледве спасається,
+\q2 то де виявиться безбожник і грішник?»\f + \fr 4:18 \ft \+xt Див. Пр. 11:31\+xt*. Грецький переклад (Септуаґінта).\f*
+\p
+\v 19 Тому й ті, хто страждає з Божої волі, нехай довіряють свої душі вірному Творцеві, роблячи добро.
+\c 5
+\s1 Для старійшин і молодих
+\p
+\v 1 Тепер закликаю ваших старійшин, адже я теж старійшина, свідок Христових страждань, співучасник слави, що має зʼявитися:
+\v 2 пасіть Божу отару, що є у вас, наглядайте \add за нею\add* не з примусу, а добровільно, як до вподоби Богові. \add Пасіть\add* не задля ненаситної жадоби, а із завзяттям;
+\v 3 не як ті, хто володіє над ввіреними, але як ті, хто є прикладом для отари.
+\v 4 І коли зʼявиться Головний Пастир, ви отримаєте невʼянучий вінок слави.
+\p
+\v 5 Так само й ви, молодші, будьте покірні старшим. І всі одягніться в покору одне перед одним, адже:
+\q1 «Бог противиться гордим,
+\q2 а смиренним виявляє милість».\f + \fr 5:5 \ft \+xt Див. Пр. 3:34\+xt*. Грецький переклад (Септуаґінта).\f*
+\m
+\v 6 Тож підкоріться під сильну руку Бога, щоб свого часу Він підніс вас.
+\v 7 Усі ваші турботи покладіть на Нього, бо Він піклується про вас.
+\p
+\v 8 Будьте тверезі! Пильнуйте! Ваш супротивник – диявол, і він ходить навкруги, як лев, що ричить, шукаючи, кого проковтнути.
+\v 9 Противтеся йому твердою вірою, знаючи, що ваші брати з \add усього\add* світу зазнають таких самих страждань, що й ви.
+\p
+\v 10 А Бог всілякої благодаті, Який покликав вас до Своєї вічної слави в Христі Ісусі, після вашого недовгого страждання Сам вдосконалить \add вас\add*, зміцнить, зробить сильними й непохитними.
+\v 11 Йому слава і влада навіки!\f + \fr 5:11 \ft Або: \fqa Йому влада навіки-віків!\f* Амінь.
+\s1 Останні вітання
+\p
+\v 12 Я коротко написав вам через Силуана, якого вважаю вірним братом, щоб закликати й завсідчити, що це істинна Божа благодать. Перебувайте в ній!
+\b
+\p
+\v 13 Вас вітає \add церква\add* у Вавилоні, обрана, як і ви, а також мій син, Марк.
+\p
+\v 14 Вітайте одне одного поцілунком любові.
+\b
+\p Мир вам усім у Христі.

62-2PE.usfm

@@ -0,0 +1,103 @@
+\id 2PE - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h 2 Петра
+\toc1 Друге послання Петра
+\toc2 2 Петра
+\toc3 2 Пет.
+\mt1 Друге послання Петра
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа.
+\b
+\p Тим, хто завдяки праведності нашого Бога й Спасителя Ісуса Христа отримав таку ж дорогоцінну віру, як і ми.
+\b
+\p
+\v 2 Нехай благодать і мир вам примножаться в пізнанні Бога та Ісуса, нашого Господа.
+\b
+\s1 Покликання та обрання християн
+\p
+\v 3 Його божественна сила дала нам усе для життя й побожності через пізнання Того, Хто покликав нас Своєю славою й доброчесністю.
+\v 4 Завдяки їм нам даровані великі та дорогоцінні обітниці, щоб через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши розтління, яке існує у світі через лихі бажання.
+\p
+\v 5 Тому докладіть усіх зусиль, щоб додати до вашої віри доброчесність, до доброчесності – знання,
+\v 6 до знання – стриманість, до стриманості – терпеливість, до терпеливості – побожність,
+\v 7 до побожності – братолюбство, а до братолюбства – любов.
+\v 8 Бо якщо ви все це маєте й воно примножується \add серед вас\add*, то не будете бездіяльними чи безплідними у пізнанні Господа нашого Ісуса Христа.
+\v 9 А в кого цього немає, той короткозорий, \add навіть\add* сліпий, і забув про очищення від своїх минулих гріхів.
+\p
+\v 10 Тому, брати, усе більше намагайтеся утвердити ваше покликання та обрання, бо, роблячи так, ніколи не спіткнетесь
+\v 11 і будете щедро забезпечені \add правом\add* увійти до вічного Царства Господа й Спасителя нашого Ісуса Христа.
+\p
+\v 12 Тому я постійно нагадуватиму вам про це, хоча ви це знаєте й утверджені в теперішній істині.
+\v 13 Бо вважаю за праведне, доки я ще в цьому наметі\f + \fr 1:13 \ft Мається на увазі земне тіло.\f*, спонукати вас нагадуванням,
+\v 14 знаючи, що зняття мого намету вже близько, як і відкрив мені наш Господь Ісус Христос.
+\v 15 Я дбатиму, щоб і після мого відходу ви завжди про це памʼятали.
+\s1 Слава Христа і пророче слово
+\p
+\v 16 Адже ми сповістили вам про силу та наближення Господа нашого Ісуса Христа, не слідуючи хитромудрим міфам, але будучи очевидцями Його величі.
+\v 17 Бо Він отримав честь і славу від Бога Отця, коли до Нього пролунав від величної слави такий голос: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав».\f + \fr 1:17 \ft \+xt Див. Мт. 17:5; Мк. 9:7; Лк. 9:25\+xt*.\f*
+\v 18 І ми почули цей голос, що пролунав із неба, коли були з Ним на святій горі.
+\p
+\v 19 І ми маємо ще надійніше пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, який світить у темному місці, доки не почне розвиднятися й ранкова зоря не зійде у ваших серцях.
+\v 20 Памʼятайте\f + \fr 1:20 \ft Буквально: \fqa знайте.\f* насамперед про те, що в Писанні жодне пророцтво не походить від чийогось власного тлумачення.
+\v 21 Адже пророцтво ніколи не лунало з волі людини, але від Бога говорили люди, натхнені Святим Духом.
+\c 2
+\s1 Лжепророки і лжевчителі
+\p
+\v 1 Але як в народі були лжепророки, так і поміж вами будуть лжевчителі, які тайно вноситимуть згубні єресі й, відрікшись Володаря, Який їх викупив, наведуть на себе швидку загибель.
+\v 2 І багато хто піде за їхньою розпустою, а через них дорога істини буде зневажатися.
+\v 3 І в ненаситності вони будуть наживатися на вас через видумані слова\f + \fr 2:3 \ft Або: \fqa видумані вчення.\f*. Однак вирок, \add винесений\add* ще здавна, не затримується, а їхня загибель не дрімає.
+\p
+\v 4 Адже якщо Бог не пощадив ангелів, які згрішили, а передав їх кайданам мороку, відправивши до Тартару,\f + \fr 2:4 \ft Це слово (запозичене в греків) може використовуватися для позначення місця, до якого були надіслані непокірні ангели, щоб там очікувати на своє покарання. Також це слово може слугувати аналогом слова «пекло».\f* щоб зберегти для суду;
+\v 5 і якщо не пощадив стародавнього світу, навівши на безбожних світовий потоп, але зберіг Ноя, проповідника праведності, і з ним ще сімох;
+\v 6 і якщо Він засудив міста Содома та Гоморри на руйнування, спопеливши їх і показавши приклад, що трапиться з безбожними людьми,
+\v 7 проте врятував праведного Лота, який був пригнічений розбещеною поведінкою беззаконних
+\v 8 (адже праведник, живучи між ними, день у день мучив \add свою\add* праведну душу через беззаконні діла, які бачив і чув),
+\v 9 \add то\add* Господь знає, як врятувати благочестивих від випробування, а неправедних зберегти на День суду для покарання,
+\v 10 особливо тих, хто ходить за тілесною зіпсованою пожадливістю й зневажає владу.
+\p \add Вони\add* зарозумілі свавільці, які не бояться зневажати славних\f + \fr 2:10 \ft У цьому місці Петро має на увазі демонічні сили, яких навіть ангели не сміють осудити. \+xt Див. Юд. 1:8-9\+xt*.\f*,
+\v 11 тоді як ангели, котрі переважають їх силою і міццю, не виносять на них зневажливого осуду перед Господом.
+\v 12 Але ці \add люди\add* зневажають те, чого не розуміють. Вони, немов нерозумні тварини, народжені для вилову й забиття, \add самі\add* будуть забиті у своїй зіпсованості,
+\v 13 прийнявши кару як відплату за неправедність. Вони повсякденні розкоші вважають за задоволення. Брудні й мізерні, вони насолоджуються своїм обманом, бенкетуючи з вами.
+\v 14 Маючи очі, повні перелюбу й безупинних гріхів, та серце, привчене до ненаситності, вони зваблюють нестійкі душі. Вони – діти прокляття.
+\v 15 Покинувши пряму дорогу, вони заблукали, слідуючи дорогою Валаама, \add сина\add* Восора, який полюбив неправедну нагороду.
+\v 16 Проте він отримав докір за своє беззаконня: німа підʼяремна ослиця, заговоривши людським голосом, запобігла божевіллю пророка.
+\p
+\v 17 Вони – безводні джерела й тумани, гнані бурею, для яких приготований морок темряви.
+\v 18 Адже промовляючи пишномовні нісенітниці, вони зваблюють тілесною похіттю та розпустою людей, які ледве втекли від тих, хто живе в обмані.
+\v 19 Вони обіцяють їм волю, а самі є рабами тління. Адже чим хтось переможений, тим і поневолений.
+\v 20 Бо якщо вони уникнули загнивання світу через пізнання нашого Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потім виявилися оплутані та переможені ним, – то останнє для них гірше від першого.
+\v 21 Адже краще їм було не пізнавати дороги праведності, ніж, пізнавши, відвернутися від святої заповіді, яку їм передали.
+\v 22 Справдилося щодо них прислівʼя:
+\q1 «Пес повертається до своєї блювотини»,\f + \fr 2:22 \ft \+xt Див. Пр. 26:11\+xt*.\f*
+\m а також:
+\q1 «Помита свиня \add повертається\add* валятися в багні»\f + \fr 2:22 \ft Походження цього прислівʼя достовірно невідоме.\f*.
+\c 3
+\s1 Другий прихід Христа
+\p
+\v 1 Любі, я пишу вам уже друге послання. У них через нагадування я пробуджую ваше щире розуміння,
+\v 2 щоб ви згадали слова, сказані святими пророками, і заповідь Господа й Спасителя, \add передану\add* вашими апостолами.
+\p
+\v 3 Перш за все знайте, що в останні дні прийдуть насмішники з насмішками, які ходять за власними лихими бажаннями
+\v 4 й кажуть: «Де обітниця Його приходу? Адже відколи упокоїлися \add наші\add* прабатьки, усе залишається так, як від початку творіння!»
+\v 5 Але вони навмисно ігнорують те, що з давнини небо і земля були \add створені\add* Словом Божим із води та через воду,
+\v 6 і через те тодішній світ, затоплений водою, загинув.
+\v 7 Але зараз небо і земля, збережені для вогню тим самим Словом, тримаються на День суду та загибелі безбожних людей.
+\p
+\v 8 Любі, не ігноруйте того, що один день для Господа – немов тисяча років і тисяча років – немов один день!\f + \fr 3:8 \ft \+xt Див. Пс. 89:5\+xt*.\f*
+\v 9 Господь обітниці не затримується, хоч деякі розуміють це як затримку. Однак Він довготерпеливий до вас, бо не бажає, щоб хтось загинув, а лише щоб усі прийшли до покаяння.
+\p
+\v 10 А День Господній прийде, як злодій вночі. Тоді небо з гуркотом промине, основи світу будуть зруйновані у вогні, а земля та діла \add людські\add* будуть виявлені.\f + \fr 3:10 \ft У деяких рукописах: \fqa згорять\ft , а в інших: \fqa зникнуть.\f*
+\p
+\v 11 Оскільки все це буде знищено, то якими ж повинні бути ви у святій і побожній поведінці,
+\v 12 очікуючи й прагнучи прискорити прихід Дня Божого, коли небо, охоплене вогнем, буде знищено й основи світу розплавляться у вогні?
+\v 13 Але ми, згідно з Його обітницею, чекаємо на нове небо й на нову землю, в яких перебуває праведність.
+\p
+\v 14 Тому, любі, очікуючи цього, постарайтеся, щоб Він знайшов вас у мирі, чистими й незаплямованими.
+\v 15 І довготерпіння нашого Господа вважайте за спасіння, як вам і писав наш любий брат Павло за даною йому мудрістю,
+\v 16 так, як і в усіх посланнях, в яких він про це говорить. У них є декілька речей, важких для розуміння, які необізнані та нестійкі люди перекручують, як і інші Писання, – на власну ж загибель.
+\p
+\v 17 Тож ви, любі, знаючи заздалегідь \add про це\add*, стережіться, щоб ви не були віддалені оманою беззаконних і не втратили своєї непохитності,
+\v 18 але зростайте в благодаті й розумінні нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині, і в День вічності. Амінь.

63-1JN.usfm

@@ -0,0 +1,178 @@
+\id 1JN - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h 1 Івана
+\toc1 Перше послання Івана
+\toc2 1 Івана
+\toc3 1 Ів.
+\mt1 Перше послання Івана
+\ie
+\c 1
+\s1 Слово життя
+\p
+\v 1 Ми \add звіщаємо вам\add* про те, що було від початку\f + \fr 1:1 \ft \+xt Див. Ів. 1:1\+xt*.\f*, що ми чули, що бачили власними очима, що оглядали й до чого торкалися нашими руками, – про Слово Життя.
+\v 2 Життя явилося, ми Його бачили, \add про Нього\add* свідчимо й звіщаємо вам Життя вічне, яке було з Отцем і явилося нам.\f + \fr 1:2 \ft \+xt Див. Ів. 1:14\+xt*.\f*
+\v 3 Ми проголошуємо вам те, що ми бачили й чули, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем та Його Сином Ісусом Христом.
+\v 4 Про це й пишемо вам, щоб наша\f + \fr 1:4 \ft У деяких рукописах \fqa ваша.\f* радість була повною.
+\s1 Світло і темрява, гріх і прощення
+\p
+\v 5 Ось звістка, яку ми чули від Нього й звіщаємо вам: Бог – це світло, і в Ньому немає ніякої темряви.
+\v 6 Якщо ми кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо\f + \fr 1:6 \ft Або: \fqa живемо \ft (всюди в цьому посланні).\f* в темряві, то обманюємо й не перебуваємо в істині.
+\v 7 А якщо ходимо у світлі, як і Він є у світлі, то маємо спільність одне з одним, і кров Ісуса, Сина Божого, очищає нас від усякого гріха.
+\p
+\v 8 Якщо ми кажемо, що не маємо гріха, то вводимо себе в оману і в нас немає істини.
+\v 9 Якщо ж ми визнаємо наші гріхи, то Він простить їх та очистить нас від усякої неправедності, бо Він вірний і праведний.
+\v 10 А коли кажемо, що ми не згрішили, то робимо Його неправдомовцем, і Його Слова немає в нас.
+\c 2
+\p
+\v 1 Діточки мої, я пишу вам це, щоб ви не грішили, а якщо хтось згрішив, то перед Отцем ми маємо Заступника\f + \fr 2:1 \ft Або: \fqa адвоката.\f* – праведного Ісуса Христа.
+\v 2 Він – жертва за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за \add гріхи\add* всього світу.
+\s1 Знати Бога – означає виконувати Його заповіді
+\p
+\v 3 Якщо ми дотримуємось Його заповідей, то знаємо, що пізнали Його.
+\v 4 Той, хто каже: «Я Його знаю», але не дотримується Його заповідей, є брехуном, і немає в ньому істини.
+\v 5 Але в кожному, хто дотримується Його Слова, Божа любов стала дійсно досконалою. Так ми розуміємо, що ми є в Ньому.
+\v 6 Хто каже, що перебуває в Ньому, повинен жити так само, як жив Ісус.\f + \fr 2:6 \ft Буквально: \fqa повинен ходити так само, як ходив Ісус.\f*
+\s1 Нова Заповідь
+\p
+\v 7 Любі \add мої\add*, я пишу вам не нову заповідь, а стару, яку ви мали від початку. Стара заповідь – це Слово, яке ви чули.
+\v 8 Але все ж я пишу вам нову заповідь, яка є істиною в Ньому й у вас, тому що темрява відступає, і світло істини вже сяє.
+\p
+\v 9 Хто каже, що перебуває у світлі, але ненавидить свого брата, \add той\add* і досі в темряві.
+\v 10 Хто любить свого брата, \add той\add* перебуває у світлі, і немає в ньому причини для спотикання.
+\v 11 А хто ненавидить свого брата, той перебуває в темряві, і в темряві ходить, не знаючи, куди йде, бо темрява засліпила його очі.
+\s1 Підстави для написаного
+\q1
+\v 12 Пишу вам, діточки,
+\q2 тому що ваші гріхи були прощені заради Його імені.
+\q1
+\v 13 Пишу вам, батьки,
+\q2 тому що ви пізнали Того, Хто є від початку.
+\q1 Пишу вам, юнаки,
+\q2 тому що ви перемогли лукавого.
+\b
+\q1
+\v 14 Я написав вам, діти,
+\q2 тому що ви пізнали Отця.
+\q1 Я написав вам, батьки,
+\q2 тому що ви пізнали Того, Хто є від початку.
+\q1 Я написав вам, юнаки,
+\q2 тому що ви сильні,
+\q2 і Слово Боже перебуває у вас,
+\q2 і ви перемогли лукавого.
+\s1 Не любіть світу
+\p
+\v 15 Не любіть світу, ні того, що у світі. Хто любить світ, у тому немає любові до Отця,
+\v 16 тому що все, що є у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей та життєва гордість, – не від Отця, а від світу.
+\v 17 Світ та його бажання минають, але хто виконує волю Божу, той залишається вічно.
+\s1 Антихрист
+\p
+\v 18 Діти, це остання година. Як ви чули, антихрист наближається, і вже зʼявилося багато антихристів. Із цього розуміємо, що це остання година.
+\v 19 Вони вийшли з-поміж нас, але \add ніколи\add* не були нашими, бо якби вони були з наших, то лишилися б з нами. Але вони \add вийшли,\add* щоб показати, що не всі з наших.
+\p
+\v 20 Ви маєте помазання\f + \fr 2:20 \ft Мається на увазі Святий Дух, тут і всюди в посланні.\f* від Святого й усе знаєте.
+\v 21 Я написав вам не тому, що ви не знаєте істини, а тому, що ви її знаєте, і тому, що жодна брехня не може походити з істини.
+\v 22 Хто брехун, як не той, хто заперечує, що Ісус є Христос? Хто відкидає Отця і Сина, той і є антихрист.
+\v 23 Кожен, хто зрікається Сина, не має й Отця, а хто визнає Сина, той має й Отця.
+\p
+\v 24 Нехай у вас перебуває те, що ви чули від початку. Якщо у вас перебуватиме те, що ви чули від початку, то й ви перебуватимете в Сині й в Отці.
+\v 25 І це є обітниця, яку Він нам дав, – вічне життя.
+\p
+\v 26 Я написав вам це з приводу тих, хто вводить вас в оману.
+\v 27 Помазання, яке ви отримали від Нього, залишається у вас, і ви не потребуєте, щоб хтось вас навчав, бо воно саме вчить вас усього. Воно істинне, а не брехливе. Залишайтеся в Ньому, як воно й навчило вас.
+\s1 Діти Божі
+\p
+\v 28 Тож тепер, діточки, залишайтеся в Ньому, щоб, коли Він зʼявиться, ми мали сміливість і не були осоромлені перед Ним у час Його приходу.
+\p
+\v 29 Якщо ви знаєте, що Він праведний, ви знаєте, що кожен, хто робить праведне, народжений від Нього.
+\c 3
+\p
+\v 1 Подивіться, яку дивовижну любов проявив до нас Отець, щоб ми були названі Божими дітьми! І ми \add справді Його діти\add*! Світ не знає нас тому, що не пізнав Його.
+\v 2 Любі, тепер ми Божі діти. І те, ким станемо, ще не явилося, але ми знаємо, що коли Він зʼявиться, то ми станемо подібними до Нього, тому що ми побачимо Його Таким, Яким Він є.
+\v 3 Кожен, хто має цю надію в Христа, очищує себе, як і Він є чистий.
+\p
+\v 4 Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня, бо гріх є беззаконням.
+\v 5 Ви знаєте, що Христос явився, щоб усунути наші\f + \fr 3:5 \ft Або: \fqa людські гріхи \ft або \fqa гріхи світу.\f* гріхи, а в Ньому гріха немає.
+\v 6 Кожен, хто залишається в Ньому, не грішить. А кожен, хто грішить, не бачив Його й навіть не пізнав Його.
+\p
+\v 7 Діточки, нехай ніхто не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і Він праведний.
+\v 8 Хто чинить гріх, той від диявола, тому що диявол грішить від початку. Тому Син Божий і явився, щоб зруйнувати діла диявола.
+\v 9 Кожен, хто народжений від Бога, не робить гріха, тому що Боже насіння перебуває в ньому. Він не може грішити, оскільки народжений від Бога.
+\v 10 Так можна виявити, хто є Божими дітьми і хто є дітьми диявола: кожен, хто не чинить праведності й не любить свого брата, – не від Бога.
+\s1 Любов до братів
+\p
+\v 11 Такою є звістка, яку ви чули від початку: ми повинні любити одне одного.
+\v 12 Не так, як Каїн, який був від лукавого й вбив\f + \fr 3:12 \ft Або: \fqa жорстоко вбив. \ft Мається на увазі жорстоке, продумане вбивство.\f* свого брата\f + \fr 3:12 \ft \+xt Див. Бут. 4:8\+xt*.\f*. А чому ж він його вбив? Тому що його діла були лихі, а діла його брата – праведні.
+\v 13 Брати, не дивуйтеся, якщо світ ненавидить вас.
+\v 14 Ми знаємо, що вже перейшли від смерті до життя, бо ми любимо братів, а той, хто не любить\f + \fr 3:14 \ft Або: \fqa любить брата \ft або: \fqa любить брата свого.\f*, залишається мертвим.
+\v 15 Кожен, хто ненавидить свого брата, є вбивцею, а ви знаєте, що жоден вбивця немає в собі вічного життя.
+\p
+\v 16 Отак ми пізнали любов: Христос віддав за нас своє життя. Тож і ми повинні віддавати своє життя за братів.
+\v 17 Якщо хтось має багатства світу, дивиться на потребу свого брата та є байдужим до нього, то як Божа любов може залишатися в ньому?
+\v 18 Діточки, любімо не словом і язиком, але ділом і правдою.
+\p
+\v 19 Так ми розуміємо, що походимо від правди, і перед Ним заспокоїмо наше серце.
+\v 20 Навіть якщо наше серце засуджує нас, Бог величніший за наше серце й знає все.
+\v 21 Любі, якщо наше серце \add нас\add* не засуджує, то ми маємо сміливість перед Богом
+\v 22 і чого тільки не попросимо \add в Нього\add* – отримаємо, бо ми дотримуємося Його заповідей і робимо те, що Йому до вподоби.
+\v 23 І це Його заповідь, щоб ми вірили в імʼя Його Сина, Ісуса Христа, і любили одне одного, як Він доручив нам.
+\v 24 Той, хто дотримується Його заповідей, залишається в Бозі, а Бог – у ньому. І те, що Він залишається в нас, пізнаємо від Духа, Якого Він нам дав.
+\c 4
+\s1 Дух Бога та дух антихриста
+\p
+\v 1 Любі, не вірте кожному духові, але перевіряйте духів, чи вони від Бога, тому що у світі зʼявилося багато лжепророків.
+\v 2 Так розпізнавайте Духа Бога: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, є від Бога.
+\v 3 А кожен дух, який не визнає Ісуса\f + \fr 4:3 \ft Або: \fqa Ісуса Христа, Який прийшов у плоті.\f*, не від Бога. Це \add дух\add* антихриста, про якого ви чули, що наближається, і він вже у світі.
+\p
+\v 4 Діточки, ви від Бога, і ви перемогли їх, бо Той, Хто у вас, величніший від того, хто у світі.
+\v 5 Лжепророки – від світу, тому те, про що вони говорять, є від світу, і світ їх слухає.
+\v 6 А ми від Бога, і хто знає Бога, слухає нас, а той, хто не від Бога, не слухає нас. Так ми розпізнаємо Духа правди й духа омани.
+\s1 Бог є любов
+\p
+\v 7 Любі, любімо одне одного, тому що любов є від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога та знає Бога.
+\v 8 А хто не любить, не знає Бога, тому що Бог є любов.
+\v 9 Так явилася любов Божа до нас: Бог послав Свого Єдинородного Сина у світ, щоб ми жили через Нього.
+\v 10 Любов полягає не в тому, що ми полюбили Бога, але в тому, що Бог полюбив нас і послав Свого Сина як жертву за наші гріхи.
+\v 11 Любі, якщо Бог так полюбив нас, то й ми повинні любити одне одного.
+\v 12 Бога ніхто ніколи не бачив. Якщо ми любимо одне одного, Бог перебуває в нас, і Його любов у нас досконала.
+\p
+\v 13 Так ми пізнаємо, що залишаємося в Бозі і Бог у нас, бо Він нам дав від Свого Духа.
+\v 14 Ми бачили й свідчимо, що Отець послав Сина як Спасителя світу.
+\v 15 Якщо хтось визнає, що Ісус – Божий Син, то Бог перебуває в ньому, а він – у Бозі.
+\v 16 Ми пізнали й повірили в любов, яку Бог має до нас.
+\p Бог є любов, і хто перебуває в любові, перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому.
+\v 17 Так любов удосконалюється в нас, щоб ми мали сміливість у День Суду, бо ми в цьому світі, як \add Ісус\add*.
+\v 18 У любові немає страху. Навпаки, досконала любов викидає страх геть, тому що страх має \add в собі\add* покарання, а хто боїться, ще не вдосконалений у любові.
+\p
+\v 19 Ми любимо\f + \fr 4:19 \ft Або: \fqa ми любимо Бога, \ft або: \fqa ми любимо одне одного.\f*, тому що Бог перший полюбив нас.
+\v 20 Якщо хтось скаже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той брехун, бо якщо не любить брата свого, якого бачить, не може любити Бога, Якого не бачить\f + \fr 4:20 \ft Або: \fqa бо якщо не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?\f*.
+\v 21 І це є заповідь, яку ми маємо від Бога: «Хто любить Бога, нехай любить і свого брата!».
+\c 5
+\s1 Віра в Сина Божого
+\p
+\v 1 Кожен, хто вірить, що Ісус є Христос, той народжений від Бога. І кожен, хто любить Того, Хто народив, любить і народжених від Нього.
+\v 2 Так ми розуміємо, що любимо Божих дітей, коли ми любимо Бога й виконуємо Його заповіді.
+\v 3 Ми проявляємо любов до Бога, якщо дотримуємося Його заповідей. А заповіді Його не важкі.
+\v 4 Адже кожен, хто народжений від Бога, перемагає світ. І те, що перемогло світ, – це наша віра.
+\v 5 Хто перемагає світ, як не той, хто вірить, що Ісус є Син Божий?
+\s1 Свідчення щодо Сина
+\p
+\v 6 Ісус Христос – це Той, Хто прийшов через воду і кров. Він прийшов не тільки через воду, але через воду і кров. І Дух – це Той, Хто свідчить \add про це\add*, оскільки Дух – істина.
+\v 7 Бо троє свідчать:
+\v 8 Дух, вода і кров. І троє \add свідчать\add* одне.\f + \fr 5:7-8 \ft У деяких пізніх рукописах використовується наступне формулювання: \fqa Тому що Троє свідчать на небесах: Отець, Слово і Святий Дух. І ці Троє – одне. \fv 8 \fqa І є троє, які свідчать на землі: Дух, вода і кров.\f*
+\v 9 Якщо ми приймаємо людське свідчення, \add то\add* свідчення Бога є величнішим, адже це є свідчення Бога: Він засвідчив про Свого Сина.
+\v 10 Хто вірить у Сина Божого, має свідчення в собі самому. Хто не вірить Богові, робить Його обманщиком, оскільки він не вірить свідченню, яке зробив Бог щодо Свого Сина.
+\v 11 І ось це свідчення: Бог дав нам вічне життя, і це життя – у Його Сині.
+\v 12 Хто має Сина, має й життя; а хто не має Сина Божого, не має життя.
+\s1 Останні настанови
+\p
+\v 13 Я написав це вам, віруючим в імʼя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте вічне життя.
+\v 14 І це є сміливість, яку ми маємо перед Богом: якщо ми просимо щось згідно з Його волею, Він чує нас.
+\v 15 І якщо ми знаємо, що Бог нас чує, то що б ми не просили, знаємо, що отримали те, що попросили в Нього.
+\p
+\v 16 Якщо хтось бачить свого брата, \add який\add* грішить не смертельним гріхом, нехай просить,\f + \fr 5:16 \ft Мається на увазі молитва за брата.\f* і \add Бог\add* дасть йому життя – \add тому\add*, хто грішить не смертельним гріхом. Але є гріх, який веде до смерті, і я не кажу, щоб ви молилися за того.
+\v 17 Будь-яка неправедність є гріхом, але є гріх, який не веде до смерті.
+\v 18 Ми знаємо, що кожен народжений від Бога не грішить. Адже Народжений від Бога охороняє його,\f + \fr 5:18 \ft Або: \fqa народжений від Бога береже себе.\f* і лукавий не нашкодить йому.
+\v 19 Ми знаємо, що ми є від Бога і що весь світ знаходиться у владі лукавого.
+\v 20 Ми знаємо, що Син Божий прийшов і дав нам розуміння, щоб пізнали Істинного\f + \fr 5:20 \ft Або: \fqa Істинного Бога.\f*. І тепер ми в Істинному, у Його Сині – Ісусі Христі. Він – істинний Бог і життя вічне.
+\p
+\v 21 Діточки, бережіть себе від ідолів!

64-2JN.usfm

@@ -0,0 +1,38 @@
+\id 2JN - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h 2 Івана
+\toc1 Друге послання Івана
+\toc2 2 Івана
+\toc3 2 Ів.
+\mt1 Друге послання Івана
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Старець.
+\b
+\p Обраній пані та її дітям,\f + \fr 1:1 \ft Іван використовує це шанобливе звертання, маючи на увазі помісну церкву.\f* яких я люблю в істині, і не тільки я, але й всі, хто пізнав істину,
+\v 2 бо істина залишилася в нас і буде з нами повік.
+\b
+\p
+\v 3 Благодать, милість і мир від Бога Отця й від Ісуса Христа, Сина Отця, нехай буде з нами в істині й любові.
+\b
+\s1 Істина та любов
+\p
+\v 4 Я сильно зрадів, тому що знайшов серед твоїх дітей тих, хто ходить в істині, згідно із заповіддю, яку ми отримали від Отця.
+\v 5 І тепер прошу тебе, пані, не так, ніби пишу тобі нову заповідь, але ту, яку маємо від початку: любімо одне одного!
+\v 6 І в цьому полягає любов: щоб ми жили за Його заповідями. Це є заповідь, яку ви чули від початку. За нею й живіть\f + \fr 1:6 \ft Буквально: \fqa ходіть.\f*!
+\s1 Залишайтеся вірними Христу
+\p
+\v 7 Тому що у світі зʼявилося багато тих, хто вводить в оману\f + \fr 1:7 \ft Або: \fqa брехунів.\f* й не визнає Ісуса Христа, Який прийшов у тілі. Це є антихрист і ошуканець.
+\v 8 Пильнуйте себе, щоб ви\f + \fr 1:8 \ft Або: \fqa щоб ми.\f* не загубили того, що ми напрацювали, але щоб ви отримали\f + \fr 1:8 \ft Або: \fqa ми отримали.\f* повну винагороду.
+\v 9 Кожен, хто віддаляється й не залишається у вченні Христа, не має Бога. Той, хто залишається у вченні\f + \fr 1:9 \ft Або: \fqa у вченні Його \ft або: \fqa у вченні Ісуса Христа.\f*, має Отця і Сина.
+\v 10 Якщо хтось приходить до вас і не приносить цього вчення, не приймайте його до вашого дому й не кажіть йому: «Вітаю!».
+\v 11 Бо той, хто каже: «Вітаю!», розділяє його лихі вчинки.
+\b
+\b
+\p
+\v 12 Я мав би багато чого вам написати, але не хочу \add цього робити\add* чорнилом на папері. Я сподіваюся прийти до вас, і ми поговоримо віч-на-віч, щоб наша радість була повна.
+\b
+\p
+\v 13 Діти твоєї обраної сестри вітають тебе!

65-3JN.usfm

@@ -0,0 +1,36 @@
+\id 3JN - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h 3 Івана
+\toc1 Третє послання Івана
+\toc2 3 Івана
+\toc3 З Ів.
+\mt1 Третє послання Івана
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Старець.\f + \fr 1:1 \ft \+xt Див. 2 Ів. 1:1\+xt*.\f*
+\b
+\p Улюбленому Гаєві\f + \fr 1:1 \ft \+xt Див. Дії 19:29; Рим. 16:23; 1 Кор. 1:14\+xt*.\f*, якого я люблю в істині.
+\b
+\b
+\p
+\v 2 Любий \add брате\add*, я молюся, щоб ти був здоровий і щоб процвітав у всьому, як процвітає твоя душа.
+\v 3 Бо я неймовірно зрадів, коли брати прийшли й засвідчили про твою вірність істині, як ти ходиш в істині.
+\v 4 Я не маю більшої радості, ніж чути, що мої діти живуть в істині.
+\s1 Співпраця та протистояння
+\p
+\v 5 Любий, ти показуєш вірність в усьому, що б ти не робив для братів, \add навіть якщо вони\add* незнайомі.
+\v 6 Вони засвідчили про твою любов перед церквою, і добре зробиш, якщо відправиш \add їх\add* у дорогу так, як до вподоби Богові.
+\v 7 Бо вони пішли заради імені \add Ісуса\add*, не взявши нічого від язичників.
+\v 8 Тож ми повинні допомагати таким, як вони, щоб бути співпрацівниками істини.
+\p
+\v 9 Я написав щось церкві, але Діотреф, прагнучи мати першість, не приймає нас.
+\v 10 Тому, коли я прийду, нагадаю діла, які він робить, обмовляючи нас лихими словами. Та й на цьому не зупиняється: сам братів не приймає, і тих, хто хоче \add приймати\add*, зупиняє та виганяє з церкви.
+\v 11 Любий, не наслідуй зла, але \add наслідуй\add* добро. Той, хто робить добро, є від Бога, а той, хто робить зло, не бачив Бога.
+\v 12 Деметріос від усіх отримав добре свідчення, навіть від істини. І ми також свідчимо, і ти знаєш, що наше свідчення істинне.
+\s1 Останні побажання
+\p
+\v 13 Я мав би багато чого тобі написати, але не хочу чорнилом і пером.
+\v 14 Я сподіваюся скоро відвідати тебе, і ми поговоримо віч-на-віч.
+\v 15 Мир тобі! Друзі вітають тебе. Привітай \add там\add* поіменно кожного з друзів.

66-JUD.usfm

@@ -0,0 +1,49 @@
+\id JUD - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Юди
+\toc1 Послання Юди
+\toc2 Юди
+\toc3 Юд.
+\mt1 Послання Юди
+\ie
+\c 1
+\s1 Привітання
+\p
+\v 1 Юда, раб Ісуса Христа і брат Якова.
+\b
+\p Покликаним, улюбленим в Бозі Отці та збереженим Ісусом Христом\f + \fr 1:1 \ft Або: \fqa збережених для Ісуса Христа.\f*.
+\b
+\p
+\v 2 Милосердя, мир і любов нехай вам примножаться!
+\b
+\s1 Вирок над лжевчителями
+\p
+\v 3 Любі, докладаючи всіх зусиль у написанні про наше спільне спасіння, я визнав за обовʼязок написати вам і закликати боротися за віру, довірену святим раз і назавжди.
+\v 4 Адже прокралися деякі люди, записані ще здавна для цього вироку, безбожні, які обертають благодать нашого Бога в розпусту та зрікаються єдиного Володаря й Господа нашого Ісуса Христа.
+\p
+\v 5 Я хочу нагадати вам, хоч ви й так вже все знаєте, що Господь, визволивши спершу народ з Єгипетської землі, пізніше знищив тих, що не повірили.
+\v 6 І ангелів, які не втримали свого початкового стану, але покинули своє житло, Він затримав у вічних кайданах під мороком для суду великого Дня.
+\v 7 Також Содом, Гоморра та довколишні міста, що подібно до них чинили розпусту й жадали іншого тіла\f + \fr 1:7 \ft Імовірно, тут автор має на увазі одностатеві стосунки.\f*, стали прикладом \add для нас\add*, зазнавши кари вічного вогню.
+\v 8 Так само й ці сновиди оскверняють \add своє\add* тіло, відкидають владу й зневажають славних.
+\v 9 Та навіть сам архангел Михаїл, коли дорікав дияволу й говорив про тіло Мойсея, не дозволив собі винести зневажливого осуду, але сказав: «Нехай Господь тобі докорить!»
+\v 10 А ці \add люди\add* зневажають те, чого не знають, а що знають від природи, – як ті нерозумні тварини, – то тим себе й гублять.
+\p
+\v 11 Горе їм! Адже вони пішли дорогою Каїна, заради винагороди кинулись в оману Валаама та загинули в бунті Корея.
+\v 12 Вони – підводні рифи\f + \fr 1:12 \ft Вислів «підводні рифи» означає приховану загрозу.\f* на ваших вечерях любові, які безсоромно бенкетують із вами, пасучи лише самих себе; \add вони\add* – безводні хмари, гнані навколо вітрами, безплідні осінні дерева, двічі мертві та вирвані з корінням,
+\v 13 дикі морські хвилі, які піняться власним соромом, блукаючі зірки, для яких навіки зберігається морок темряви.
+\v 14 Про них пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось Господь гряде з міріадами\f + \fr 1:14 \ft Міріади – десятки тисяч. Також це слово використовується, щоб описати незліченну кількість чогось або когось.\f* Своїх святих,
+\v 15 щоб учинити суд над усіма й викрити кожну душу в усіх їхніх вчинках безбожності, які вони безбожно виконували, і за всі суворі слова, які промовили проти Нього безбожні грішники».
+\v 16 Вони скаржники й критики, які живуть за своїми лихими бажаннями, а їхній рот говорить хвалебні слова, підлещуючись задля власної користі\f + \fr 1:16 \ft Буквально: \fqa дивуючись з облич задля користі.\f*.
+\s1 Попередження та заклики
+\p
+\v 17 А ви, любі, запамʼятайте слова, сказані апостолами нашого Господа Ісуса Христа,
+\v 18 які говорили вам: «В останній час будуть насмішники, які житимуть за своїми безбожними бажаннями».
+\v 19 Це ті, які спричиняють поділи, \add люди\add* плотські, які не мають Духа.
+\v 20 Ви ж, любі, будуйте себе найсвятішою вірою, молячись у Святому Дусі.
+\v 21 Зберігайте себе в Божій любові, очікуючи милосердя Господа нашого Ісуса Христа, \add що веде\add* до вічного життя,
+\v 22 та будьте милосердними до тих, хто вагається;
+\v 23 інших рятуйте, вириваючи з вогню; ще до інших зі страхом виявляйте милосердя, відчуваючи огиду й до сорочки, опоганеної плоттю.
+\s1 Благословення
+\p
+\v 24 А Тому, Хто може зберегти вас від падіння й поставити перед Своєю славою непорочними в радості,
+\v 25 єдиному Богу, нашому Спасителю, через Ісуса Христа, Господа нашого, слава, велич, сила та влада раніше всякого віку, нині й на всі віки! Амінь.

67-REV.usfm

@@ -0,0 +1,857 @@
+\id REV - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
+\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
+\h Обʼявлення
+\toc1 Обʼявлення
+\toc2 Обʼявлення
+\toc3 Об.
+\mt1 Обʼявлення
+\ie
+\c 1
+\s1 Вступ
+\p
+\v 1 Обʼявлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром має відбутися. Він показав це \add обʼявлення\add*, відправивши Свого ангела до Свого раба Івана,
+\v 2 який засвідчив усе, що бачив про Слово Боже й про Ісуса Христа.
+\v 3 Блаженний той, хто читає, і ті, хто слухає слова цього пророцтва та дотримується написаного, бо час уже наблизився.
+\s1 Привітання та славослівʼя
+\p
+\v 4 Іван.
+\b
+\p Семи церквам Азії.
+\b
+\p Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти, і від семи духів, що перед Його престолом,
+\v 5 і від Ісуса Христа, вірного Свідка, Первістка з мертвих і Правителя земних царів.\f + \fr 1:5 \ft \+xt Див. Пс. 88:28, 38\+xt*.\f*
+\p Він нас любить і Своєю кровʼю звільнив нас від наших гріхів,
+\v 6 зробив нас Царством та священниками\f + \fr 1:6 \ft Або: \fqa царями та священниками.\f* Богові й Отцю Своєму. Йому слава і сила навіки-віків! Амінь.
+\q1
+\v 7 Ось Він іде з хмарами,\f + \fr 1:7 \ft \+xt Див. Дан. 7:13\+xt*.\f*
+\q2 і кожне око Його побачить,
+\q1 навіть ті, хто Його проколов\f + \fr 1:7 \ft \+xt Див. Ів. 19:34\+xt*.\f*,
+\q2 і всі народи на землі ридатимуть перед Ним.\f + \fr 1:7 \ft \+xt Див. Зах. 12:10\+xt*.\f*
+\qc Так і буде! Амінь!
+\p
+\v 8 «Я – Альфа і Омега, – говорить Господь Бог, – Той, Хто є, Хто був і Хто має прийти, Вседержитель!»
+\s1 Видіння Христа
+\p
+\v 9 Я, Іван, ваш брат і співучасник у стражданнях, Царстві та терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже та свідчення про Ісуса.
+\v 10 У день Господній я був у Дусі й почув за собою гучний голос, немов \add голос\add* сурми,
+\v 11 який казав\f + \fr 1:11 \ft У деяких рукописах: Я є Альфа й Омега, Перший і Останній.\f*: \wj «Те, що бачиш, запиши в книгу й надішли до семи церков: у Ефес, Смирну, Пергам, Тіятиру, Сарди, Філадельфію та Лаодикію».\wj*
+\p
+\v 12 Я повернувся, щоб подивитися, чий голос говорив до мене. І, повернувшись, побачив сім золотих світильників,
+\v 13 а серед світильників був хтось, схожий на Сина Людського,\f + \fr 1:13 \ft \+xt Див. Дан. 7:13\+xt*.\f* одягненого в довгу одежу, підперезаного попід груди золотим поясом.
+\v 14 Його голова та волосся були білі, як біла вовна, як сніг, а очі – як полумʼя вогню.
+\v 15 Його ноги були як бронза, розпалена в печі, а голос – як шум великої води.
+\v 16 У правій руці Він тримав сім зірок, а з Його вуст виходив обосічний меч. Його обличчя було як сонце, яке світить у \add всій\add* своїй силі.
+\p
+\v 17 Коли я побачив Його, то впав до Його ніг, наче мертвий. Він поклав на мене праву руку й сказав: \wj «Не бійся! Я Перший і Останній.\wj*
+\v 18 \wj Я Живий. Я був мертвий, а ось тепер Я живий навіки-віків! І Я маю ключі від смерті й від царства мертвих.\wj*
+\v 19 \wj Тож напиши те, що ти бачив, що є зараз і що має статися після цього.\wj*
+\v 20 \wj Таємниця семи зірок, які ти бачив у Мене в правій руці, і семи золотих світильників \+add така\+add*: сім зірок – це ангели семи церков, а сім світильників – це сім церков».\wj*
+\c 2
+\s1 Послання до церкви в Ефесі
+\p
+\v 1 \wj «Ангелу церкви в Ефесі напиши:\wj*
+\pm \wj „Так говорить Той, Хто тримає сім зірок у правій руці й ходить серед семи золотих світильників:\wj*
+\pm
+\v 2 \wj Я знаю твої діла, твою важку працю та твоє терпіння. Я знаю, що ти не можеш зносити злих людей, що ти випробовував тих, хто називає себе апостолами, але не є ними, і виявив, що вони обманщики.\wj*
+\v 3 \wj Ти маєш терпіння й постраждав за Моє імʼя, але не втомився.\wj*
+\pm
+\v 4 \wj Тим не менш, Я маю щось проти тебе: ти залишив свою першу любов.\wj*
+\v 5 \wj Тому згадай, звідки ти впав, покайся й роби те, що робив від початку. Якщо ж ти не покаєшся, Я прийду до тебе й зрушу твій світильник з його місця.\wj*
+\v 6 \wj Але є в тобі щось добре: ти ненавидиш діла николаїтів, як і Я їх ненавиджу.\wj*
+\pm
+\v 7 \wj Хто має вуха, нехай чує, що Дух говорить церквам. Тому, хто переможе, дам їсти з дерева життя, яке знаходиться в Божому раю“.\wj*
+\s1 Послання до церкви в Смирні
+\p
+\v 8 \wj Ангелу церкви в Смирні напиши:\wj*
+\pm \wj „Так говорить Той, Хто Перший і Останній, Хто помер і воскрес:\wj*
+\pm
+\v 9 \wj Я знаю твої страждання та твою бідність, хоча насправді ти багатий! Я знаю про зневагу тих, хто називає себе юдеями, хоча вони не юдеї, а зборище сатани.\wj*
+\v 10 \wj Не бійся того, що тобі треба буде страждати. Декого з вас диявол кине у вʼязницю, щоб випробувати вас, і будете страждати протягом десяти днів. Будь вірним аж до смерті, і дам тобі вінець життя.\wj*
+\pm
+\v 11 \wj Хто має вуха, нехай чує, що Дух говорить церквам. Той, хто переможе, не зазнає шкоди від другої смерті“.\wj*
+\s1 Послання до церкви в Пергамі
+\p
+\v 12 \wj Ангелу церкви в Пергамі напиши:\wj*
+\pm \wj „Так говорить Той, Хто має гострий, обосічний меч:\wj*
+\pm
+\v 13 \wj Я знаю, що ти живеш там, де престол сатани. Але ти залишаєшся вірним Моєму імені. Ти не зрікся Моєї віри \+add навіть\+add* у дні, коли у вашому місті, де живе сатана, було вбито Антипу – Мого вірного свідка.\wj*
+\pm
+\v 14 \wj Тим не менш, Я маю кілька речей проти тебе: є там у тебе деякі, що тримаються вчення Валаама, який навчив Валака спокушати синів ізраїльських, щоб вони їли принесене в жертву ідолам і чинили розпусту.\wj*
+\v 15 \wj Також ти маєш і тих, хто тримається вчення николаїтів.\wj*
+\v 16 \wj Тож покайся! Якщо ж ти не покаєшся, Я скоро прийду до тебе й буду боротися проти них мечем Моїх уст.\wj*
+\pm
+\v 17 \wj Хто має вуха, нехай чує, що Дух говорить церквам. Тому, хто переможе, Я дам прихованої манни і білий камінь із написаним новим імʼям, яке відоме лише тому, хто його отримує“.\wj*
+\s1 Послання до церкви в Тіятирі
+\p
+\v 18 \wj Ангелу церкви в Тіятирі напиши:\wj*
+\pm \wj „Так говорить Син Божий, очі Якого – немов вогняне полумʼя, а ноги – як розплавлена бронза.\wj*
+\pm
+\v 19 \wj Я знаю твої діла, твою любов, віру, служіння та терпіння і що останні твої діла більші, ніж перші.\wj*
+\pm
+\v 20 \wj Тим не менш, Я маю щось проти тебе: ти дозволяєш жінці Єзавелі, яка називає себе пророчицею, навчати й вводити Моїх слуг в оману, \+add жити\+add* в розпусті та їсти те, що принесене в жертву ідолам.\wj*
+\v 21 \wj Я дав їй час покаятися, але вона не бажає покаятися від своєї статевої розпусти.\wj*
+\v 22 \wj Ось Я кидаю її на ліжко \+add страждань\+add*, а тих, хто чинить із нею розпусту, змушу сильно страждати, якщо вони не покаються у своїх ділах.\wj*
+\v 23 \wj Я уражу її дітей смертю, і всі церкви знатимуть, що Я Той, Хто досліджує серця та думки, і дам кожному з вас згідно з вашими ділами.\wj*
+\pm
+\v 24 \wj Іншим же з вас, що в Тіятирі, хто не має цього вчення й не пізнав так званих глибоких таємниць сатани, Я кажу: «Я не покладаю на вас іншого тягаря,\wj*
+\v 25 \wj тільки тримайте те, що у вас є, поки Я не прийду».\wj*
+\pm
+\v 26 \wj Тому, хто переможе й виконає Мою волю до кінця, Я дам владу над народами, –\wj*
+\qm1
+\v 27 \wj «і він буде керувати ними залізним жезлом:\wj*
+\qm2 \wj як посуд гончаря, розібʼє їх», –\wj*\f + \fr 2:27 \ft \+xt Див. Пс. 2:9\+xt*.\f*
+\pm
+\v 28 \wj як і Я отримав її від Свого Отця. І дам йому досвітню зорю.\wj*
+\pm
+\v 29 \wj Хто має вуха, нехай чує, що Дух говорить церквам“.\wj*
+\c 3
+\s1 Послання до церкви в Сардах
+\p
+\v 1 \wj Ангелу церкви в Сардах напиши:\wj*
+\pm \wj „Так говорить Той, Хто має сім Божих Духів і сім зірок:\wj*
+\pm \wj Я знаю твої діла; ти маєш імʼя, ніби живий, але ти мертвий.\wj*
+\v 2 \wj Прокинься та зміцни те, що залишилось і є при смерті, бо Я не знайшов твоїх діл досконалими перед Моїм Богом.\wj*
+\v 3 \wj Отже, згадай, що ти отримав та почув, дотримуйся цього та покайся. А якщо ти не прокинешся, Я прийду, як злодій, і ти не знатимеш, о котрій годині Я прийду до тебе.\wj*
+\pm
+\v 4 \wj Але ти маєш у Сардах кількох людей, які не опоганили свого одягу. Вони будуть ходити зі Мною, одягнені в біле, бо вони достойні \+add цього\+add*.\wj*
+\v 5 \wj Той, хто переможе, буде, як і вони, одягнений у біле. Я не викреслю його імені з книги життя, а визнаю його імʼя перед Моїм Отцем та Його ангелами.\wj*
+\v 6 \wj Хто має вуха, нехай чує, що Дух говорить церквам“.\wj*
+\s1 Послання до церкви у Філадельфії
+\p
+\v 7 \wj Ангелу церкви у Філадельфії напиши:\wj*
+\pm \wj „Так говорить Той, Хто святий і правдивий, Хто має ключ Давида. Того, що Він відчиняє, ніхто не зачинить, і того, що Він зачиняє, ніхто не відчинить.\wj*
+\pm
+\v 8 \wj Я знаю твої діла. Ось Я поставив перед тобою відчинені двері, яких ніхто не може зачинити. \+add Хоча\+add* ти маєш мало сили, але послухався Мого Слова й не зрікся Мого імені.\wj*
+\v 9 \wj Ось Я дам тобі зі зборища сатани тих, хто називає себе юдеями, хоча вони не \+add юдеї\+add*, а обманщики. Я змушу їх прийти й поклонитися до твоїх ніг, і пізнають вони, що Я полюбив тебе.\wj*
+\v 10 \wj Оскільки ти дотримався Мого слова бути стійким, то і Я збережу тебе від години випробувань, яка має прийти на всіх людей, \+add щоб\+add* випробувати жителів землі.\wj*
+\pm
+\v 11 \wj Я скоро прийду. Тримайся того, що маєш, щоб ніхто не забрав твого вінця.\wj*
+\v 12 \wj Того, хто переможе, Я зроблю стовпом у Храмі Мого Бога, і він ніколи його не покине. Я напишу на ньому імʼя Мого Бога та імʼя міста Мого Бога – нового Єрусалима, що сходить із неба від Мого Бога, \+add а також\+add* і Моє нове імʼя.\wj*
+\v 13 \wj Хто має вуха, нехай чує, що Дух говорить церквам“.\wj*
+\s1 Послання до церкви в Лаодикії
+\p
+\v 14 \wj Ангелу церкви в Лаодикії напиши:\wj*
+\pm \wj „Так говорить Той, Хто є Амінь, вірний і правдивий свідок, Володар творіння Божого:\wj*
+\pm
+\v 15 \wj Я знаю твої діла, що ти ні холодний, ні гарячий. О, якби ж ти був холодним або гарячим!\wj*
+\v 16 \wj Але оскільки ти лише теплий – ні гарячий і ні холодний, – Я виплюну тебе з Мого рота.\wj*
+\v 17 \wj Бо ти говориш: я багатий, я збагатився, і мені нічого не потрібно. І не усвідомлюєш, що ти нещасний, жалюгідний, бідний, сліпий і голий.\wj*
+\v 18 \wj Я раджу тобі купити в Мене золото, очищене у вогні, щоб збагатитися; білий одяг, щоб одягнутися й не показувати своєї ганебної наготи; і мазь для очей, щоб ти міг бачити.\wj*
+\pm
+\v 19 \wj Я докоряю тому, кого люблю, і караю його. Тож будь ревним і покайся.\wj*
+\v 20 \wj Ось Я стою біля дверей і стукаю. Якщо хтось почує Мій голос і відчинить двері, Я зайду до нього й буду вечеряти з ним, а він – зі Мною.\wj*
+\pm
+\v 21 \wj Тому, хто переможе, Я дам право сидіти зі Мною на Моєму престолі, так само, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на Його престолі.\wj*
+\v 22 \wj Хто має вуха, нехай чує, що Дух говорить церквам“».\wj*
+\c 4
+\s1 Престол на небі
+\p
+\v 1 Після цього я глянув, а ось переді мною були двері, відчинені в небеса, і голос, подібний до звуку сурми, який я чув раніше, заговорив до мене: \wj «Піднімись сюди, і Я покажу тобі, що має відбутися після цього».\wj*
+\v 2 Я відразу опинився в Дусі, і ось там, на небі, стояв престол, на якому \add Хтось\add* сидів.
+\v 3 Той, Хто там сидів, був подібний до каменя яшми та рубіну. Навколо престолу сяяла веселка, яка була подібна до смарагду.
+\v 4 Навколо престолу було \add ще\add* двадцять чотири престоли, а на них сиділи двадцять чотири старці. Вони були одягнені в білий одяг, а на головах мали золоті корони.
+\v 5 Від престолу виходили блискавки, голоси та громи. Перед престолом палали сім світильників – сім духів Божих.
+\v 6 \add Також\add* перед престолом було щось схоже на скляне море, \add прозоре\add*, як кришталь.
+\p У центрі та навколо престолу були чотири живі істоти, які мали безліч очей спереду й ззаду.
+\v 7 Перша жива істота була схожа на лева, друга була як віл, третя мала обличчя, як у людини, четверта була схожа на орла, що летить.
+\v 8 Кожна з чотирьох живих істот мала по шість крил і безліч очей навколо й всередині. День і ніч вони ніколи не перестають говорити:
+\qc «Святий, святий, святий
+\qc Господь Бог Вседержитель,\f + \fr 4:8 \ft \+xt Див. Іс. 6:3\+xt*.\f*
+\qc Той, Хто є, Хто був і Хто має прийти».
+\m
+\v 9 І \add щоразу,\add* коли живі істоти віддавали славу, честь і подяку Тому, Хто сидів на престолі й Хто живий навіки-віків,
+\v 10 двадцять чотири старці падали перед Тим, Хто сидів на престолі, і поклонялися Тому, Хто живий навіки-віків. Вони клали свої корони перед престолом, кажучи:
+\q1
+\v 11 «Ти, наш Господь і Бог, гідний
+\q2 отримати славу, і честь, і владу,
+\q1 бо Ти створив усе
+\q2 і за Твоєю волею все існує
+\q2 та було створено!»
+\c 5
+\s1 Сувій і Агнець
+\p
+\v 1 Я побачив у правій руці Того, Хто сидів на престолі, сувій, списаний з обох боків і запечатаний сімома печатками.
+\v 2 І я побачив могутнього ангела, який гучним голосом проголошував: «Хто достойний зняти печатки та розгорнути сувій?»
+\v 3 Але ніхто ні на небі, ні на землі, ні під землею не міг розгорнути сувою або подивитись у нього.
+\v 4 Я гірко плакав, бо не було знайдено нікого, хто був би гідний розгорнути сувій або подивитись у нього.
+\v 5 Тоді один зі старців сказав мені: «Не плач! Ось Лев із племені Юди, Корінь Давида, переміг і \add може\add* розгорнути сувій та сім його печаток».
+\p
+\v 6 Тоді я побачив, що в центрі престолу серед чотирьох живих істот та старців стояв Агнець, ніби заколений. У Агнця було сім рогів і сім очей, якими є сім духів Божих, розісланих по всій землі.
+\v 7 Він пішов і взяв \add сувій\add* з правиці Того, Хто сидів на престолі.
+\v 8 І коли Він взяв сувій, чотири живі істоти та двадцять чотири старці впали ниць перед Агнцем. У кожного з них у руках були арфи й золоті чаші, повні пахощів, які є молитвами святих.
+\v 9 І вони заспівали нову пісню, кажучи:
+\q1 «Гідний Ти взяти сувій
+\q2 і відкрити його печатки,
+\q1 тому що Ти був заколотий
+\q2 і Своєю кровʼю Ти відкупив \add людей\add* для Бога:
+\q2 з усякого племені та мови, з \add усякого\add* народу та нації.
+\q1
+\v 10 Ти зробив їх Царством і священниками\f + \fr 5:10 \ft У деяких рукописах: \fqa царями й священниками.\f* для нашого Бога,
+\q2 і вони царюватимуть на землі».
+\p
+\v 11 Потім я подивився й почув голос багатьох ангелів, які оточили престол, живих істот і старців. А число їх – десятки тисяч по десять тисяч і тисячі тисяч.
+\v 12 Гучним голосом вони говорили:
+\q1 «Достойний Агнець, Який був заколотий,
+\q2 отримати владу, багатство, мудрість, силу,
+\q2 честь, славу й благословення».
+\p
+\v 13 Тоді я чув, як усі творіння на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, говорять:
+\q1 «Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві
+\q2 благословення, честь, слава і сила
+\qc навіки-віків!»
+\m
+\v 14 Чотири живі істоти казали: «Амінь», а старці впали ниць і поклонилися.
+\c 6
+\s1 Печатки
+\p
+\v 1 Я побачив, що Агнець відкрив першу із семи печаток, і почув, як одна з чотирьох живих істот голосом, схожим на грім, казала: «Підійди!»
+\v 2 Я подивився, і ось – білий кінь! \add Вершник\add*, який сидів на ньому, мав лук. Йому дали корону, і він вирушив як переможець, щоб перемагати.
+\p
+\v 3 Коли \add Агнець\add* відкрив другу печатку, я почув, як друга жива істота сказала: «Підійди!»
+\v 4 І вийшов ще один кінь, вогняно-червоний. \add Вершнику\add*, який сидів на ньому, було дано силу забрати мир від землі, щоб \add люди\add* вбивали одне одного. І дано було Йому великий меч.
+\p
+\v 5 Коли Агнець відкрив третю печатку, я почув, як третя жива істота сказала: «Підійди!» Я подивився, і ось – чорний кінь! \add Вершник\add*, який сидів на ньому, мав у своїй руці вагу.
+\v 6 Потім я почув, як серед чотирьох живих істот пролунав голос, який казав: «Одна міра\f + \fr 6:6 \ft Приблизно один кілограм.\f* пшениці за динарій\f + \fr 6:6 \ft Тобто заробіток цілого дня.\f* і три міри ячменю за динарій, а олії та вину не завдай шкоди!»
+\p
+\v 7 Коли Агнець відкрив четверту печатку, я почув голос четвертої живої істоти, що сказала: «Підійди!»
+\v 8 Я подивився, і ось – блідий кінь! \add Вершника\add*, який сидів на ньому, звали Смерть, і царство мертвих ішло за ним. І була дана їм влада над четвертою частиною землі, щоб убивати мечем, голодом, чумою й дикими звірами землі.
+\p
+\v 9 Коли Він відкрив пʼяту печатку, я побачив під вівтарем душі тих, хто був убитий через Слово Боже, і свідчення, яке вони зберегли.
+\v 10 Вони гучно вигукнули: «Доки, Володарю, Святий і Правдивий, доки Ти не будеш судити мешканців землі й не помстишся за нашу кров?»
+\v 11 Потім кожному з них був даний білий одяг, і було їм сказано почекати ще трохи, поки повну кількість їхніх товаришів та їхніх братів не буде вбито, так само, як і їх.
+\p
+\v 12 Я спостерігав, як Він відкривав шосту печатку. І був великий землетрус, і сонце почорніло, мов мішковина, увесь місяць став криваво-червоний,
+\v 13 а зірки з неба попадали на землю, як смоковниця скидає свої недозрілі плоди, коли її струшує сильний вітер.
+\v 14 Небо відступило, як згорнутий сувій, і кожна гора та острів були зрушені зі свого місця.
+\p
+\v 15 Тоді земні царі, князі, полководці, багаті, могутні та всі інші, і раби, і вільні, сховалися в печерах та серед гірських скель.
+\v 16 Вони закликали до гір та скель:\f + \fr 6:16 \ft \+xt Див. Ос. 10:8\+xt*.\f* «Впадіть на нас і сховайте нас від обличчя Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!
+\v 17 Бо настав великий День Їхнього гніву, і хто може вистояти?»
+\c 7
+\s1 Сто сорок чотири тисячі відзначені печаткою Бога
+\p
+\v 1 Після цього я побачив чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох кутах землі. Вони тримали чотири земні вітри, щоб жоден із них не дув ні на землю, ні на море, ні на жодне дерево.
+\v 2 Я побачив іншого ангела, який підіймався зі сходу і який мав печатку живого Бога. Він голосно крикнув до чотирьох ангелів, яким було дано силу заподіяти шкоду землі та морю:
+\v 3 «Не шкодьте ні землі, ні морю, ні деревам, поки ми не поставимо печатку на чоли рабів нашого Бога».
+\v 4 Тоді я почув кількість тих, хто був запечатаний: сто сорок чотири тисячі з усіх племен Ізраїлевих.
+\b
+\li1
+\v 5 Із племені Юди було запечатано дванадцять тисяч,
+\li1 із племені Рувима – дванадцять тисяч,
+\li1 із племени Ґада – дванадцять тисяч,
+\li1
+\v 6 із племені Ашера – дванадцять тисяч,
+\li1 із племені Нафталі – дванадцять тисяч,
+\li1 із племені Манасії – дванадцять тисяч,
+\li1
+\v 7 із племені Симеона – дванадцять тисяч,
+\li1 із племені Левія – дванадцять тисяч,
+\li1 із племені Іссахара – дванадцять тисяч,
+\li1
+\v 8 із племени Завулона – дванадцять тисяч,
+\li1 із племені Йосифа – дванадцять тисяч,
+\li1 із племені Веніаміна – дванадцять тисяч, відмічених печаттю.
+\s1 Великий натовп людей з різних народів
+\p
+\v 9 Після цього я подивився, і там переді мною було безліч людей, яких ніхто не міг порахувати, з усіх націй, племен, народів та мов, що стояли перед престолом та перед Агнцем. Вони були в білих одежах і тримали в руках пальмові гілки.
+\v 10 І вони вигукували гучним голосом:
+\q1 «Спасіння належить нашому Богу,
+\q1 Який сидить на престолі,
+\q1 і Агнцю».
+\m
+\v 11 І всі ангели, що стояли навколо престолу, навколо старійшин та чотирьох живих істот, упали перед престолом долілиць і поклонилися Богові,
+\v 12 кажучи:
+\q1 «Амінь!
+\q1 Хвала і слава
+\q1 мудрість, подяка і честь,
+\q1 сила та могутність
+\q1 у нашого Бога навіки-віків!
+\q1 Амінь».
+\p
+\v 13 Тоді один зі старійшин запитав мене:
+\p ―Хто ті, одягнені в білі одежі, і звідки вони?
+\p
+\v 14 Я відповів:
+\p ―Пане, ти знаєш, \add хто вони\add*!
+\p І він сказав:
+\p ―Це ті, хто вийшов із великої скорботи; вони випрали свій одяг і вибілили його у крові Агнця.
+\v 15 Тому
+\q1 «вони стоять перед престолом Бога
+\q2 та служать Йому день і ніч у Його Храмі.
+\q1 А Той, Хто сидить на престолі,
+\q2 розтягне намет над ними.
+\q1
+\v 16 Вони ніколи більше не будуть голодувати;
+\q2 вони більше ніколи не будуть спраглими.
+\q1 І не палитиме їх сонце\f + \fr 7:16 \ft \+xt Див. Іс. 49:10\+xt*.\f*
+\q2 й жодна спека.
+\q1
+\v 17 Бо Агнець, Який у центрі престолу,
+\q2 буде їхнім Пастирем;
+\q1 Він поведе їх до джерел живої води.\f + \fr 7:17 \ft \+xt Див. Іс. 49:10\+xt*.\f*
+\q2 І Бог витре кожну сльозу з їхніх очей».\f + \fr 7:17 \ft \+xt Див. Іс. 25:8\+xt*\f*
+\c 8
+\s1 Сьома печатка й золоте кадило
+\p
+\v 1 Коли \add Агнець\add* відкрив сьому печатку, на небі десь на пів години настала тиша.
+\p
+\v 2 І я побачив сім ангелів, що стоять перед Богом; і їм було дано сім сурм.
+\p
+\v 3 Інший ангел, який мав золоту кадильницю, прийшов і став біля жертовника. Йому було дано багато пахощів із молитвами святих на золотому жертовнику перед престолом.
+\v 4 Дим ладану разом із молитвами святих піднімався до Бога з руки ангела.
+\v 5 Тоді ангел узяв кадильницю, наповнив її вогнем із жертовника й кинув на землю; і пролунали громи та голоси, спалахнули блискавки й стався землетрус.
+\s1 Сурми
+\p
+\v 6 Тоді сім ангелів, які мали сім сурм, підготувалися сурмити.
+\p
+\v 7 \add Коли\add* перший ангел засурмив, то зʼявилися град та вогонь, змішані з кровʼю, і все це було кинуто на землю. І вигоріла третина землі, третина дерев і вся зелена трава.
+\p
+\v 8 \add Коли\add* другий ангел засурмив, щось схоже на величезну гору, охоплену вогнем, було кинуто в море. І третина моря перетворилася на кров,
+\v 9 третина живих істот у морі загинула й третина кораблів була знищена.
+\p
+\v 10 \add Коли\add* третій ангел засурмив, то велика зірка, палаючи, як смолоскип, упала з неба на третину річок і джерела води.
+\v 11 Імʼя зірки – Полин\f + \fr 8:11 \ft Або: \fqa Гіркота.\f*. І третина вод стала як полин, і багато людей загинуло, бо вода стала гіркою.\f + \fr 8:11 \ft \+xt Див. Єр. 9:15\+xt*.\f*
+\p
+\v 12 \add Коли\add* четвертий ангел засурмив, третина Сонця, третина Місяця й третина зірок потемніла. Третина дня була без світла, як і третина ночі.
+\p
+\v 13 І я побачив та почув, як орел, що летів посеред неба, гучно вигукнув: «Горе! Горе! Горе мешканцям землі від звуку сурм інших трьох ангелів, які мають засурмити!»
+\c 9
+\p
+\v 1 \add Коли\add* пʼятий ангел засурмив, я побачив зірку, яка впала з неба на землю. \add Зірці\add* дали ключ від колодязя безодні.
+\v 2 Коли вона відкрила безодню, з неї піднявся дим, як з великої печі. Сонце й повітря потемніли від того диму з безодні.
+\v 3 З диму вийшла на землю сарана, і була дана їй влада, як у земних скорпіонів.
+\v 4 Їй було сказано не завдавати шкоди ні земній траві, ні зелені, ні жодному дереву, а лише людям, які не мали на чолах Божої печатки.
+\v 5 \add Сарані\add* не дозволено їх вбивати, а лише катувати протягом пʼяти місяців. І страждання, якого вони зазнали, було схоже на жало скорпіона, коли він жалить людину.
+\v 6 У ті дні люди шукатимуть смерті, але не знайдуть її; вони будуть прагнути померти, але смерть утече від них.
+\p
+\v 7 Сарана була схожа на підготовлених до бою коней. На головах вони мали щось схоже на золоті корони, а їхні обличчя нагадували людські обличчя.
+\v 8 Їхнє волосся нагадувало волосся жінок, а зуби були як у левів.
+\v 9 Вони мали панцири, немов із заліза, а шум їхніх крил був схожий на грім багатьох коней і колісниць, що мчать у бій.
+\v 10 У них були хвости та жала, як у скорпіонів, а в їхніх хвостах була сила шкодити людям протягом пʼяти місяців.
+\v 11 Вони мали царем над собою ангела безодні, якого єврейською звали Абаддон, а грецькою Аполліон.\f + \fr 9:11 \fq Абаддон \ft та \fq Аполліон \ft означає «руйнівник».\f*
+\p
+\v 12 Перше горе минуло, але ще два горя попереду.
+\p
+\v 13 Шостий ангел засурмив, і я почув голос, який лунав із чотирьох рогів золотого жертовника, що перед Богом.
+\v 14 Він говорив до шостого ангела, що мав сурму: «Звільни чотирьох ангелів, звʼязаних біля великої річки Євфрат».
+\v 15 І були звільнені чотири ангели, котрі були підготовлені саме для цієї години, дня, місяця та року, щоб убити третину людства.
+\v 16 Чисельність конних військ становила двадцять тисяч разів по десять тисяч. Я почув їх число.
+\p
+\v 17 Коні та вершники, яких я бачив у видінні, \add виглядали так\add*: вони мали вогняно-червоні, темно-сині та жовті, як сірка, нагрудники\f + \fr 9:17 \ft Частина військового спорядження у вигляді щитка або панцира для захисту грудей.\f*. Голови коней нагадували голови левів, а з пащі виходили вогонь, дим і сірка.
+\v 18 Цими трьома карами – вогнем, димом та сіркою, що виходили з їхніх уст, – була вбита третина людства,
+\v 19 бо сила коней була в їхніх устах і в їхніх хвостах. Їхні хвости схожі на змій, що мали голови, якими завдавали шкоди.
+\p
+\v 20 Решта людей, які не загинули від цих кар, не покаялися в ділах своїх рук і не переставали поклонятися демонам та ідолам із золота, срібла, міді, каменю та дерева, які не бачать, не чують і не ходять.
+\v 21 І не покаялись вони ні у вбивствах, ні у чаклунстві, ні у статевій розпусті, ні в крадіжках.
+\c 10
+\s1 Ангел із невеликим сувоєм
+\p
+\v 1 Тоді я побачив іншого могутнього ангела, що спускався з неба. Він був оповитий хмарою, і райдуга була над його головою. Його обличчя було схоже на сонце, а ноги як вогняні стовпи,
+\v 2 він тримав у своїй руці розгорнутий невеликий сувій. Він поставив праву ногу на море, а ліву – на землю,
+\v 3 вигукнув гучним голосом, подібним до ричання лева. Коли він закричав, пролунали голоси семи громів.
+\v 4 І коли сім громів заговорили, я збирався писати, але почув голос із неба, який сказав: «Запечатай те, що сказали сім громів, і не записуй цього».
+\p
+\v 5 Тоді ангел, якого я бачив, стоячи на морі й на землі, підняв свою праву руку до неба
+\v 6 й присягнув Тим, Хто живий навіки-віків, Хто створив небо і все, що в ньому, землю і все, що на ній, море і все, що в ньому. Він сказав, що зволікання вже не буде.
+\v 7 А в ті дні, коли сьомий ангел засурмить, тоді здійсниться Божа таємниця, яку Він сповістив Своїм рабам, пророкам.
+\p
+\v 8 Тоді голос, який я почув із неба, ще раз заговорив до мене: «Іди, візьми розкритий сувій, що в руці ангела, який стоїть на морі й на землі».
+\p
+\v 9 Тож я підійшов до ангела й попросив його дати мені маленький сувій. Він сказав мені: «Візьми і зʼїж його. У твоєму животі буде гірко, але в роті він буде солодкий, як мед».\f + \fr 10:9 \ft \+xt Див. Єз. 3:3\+xt*.\f*
+\v 10 Я взяв маленький сувій з руки ангела і зʼїв його. У роті він був солодкий, як мед, але коли я зʼїв його, у животі стало гірко.\f + \fr 10:10 \ft \+xt Див. Єз. 2:8–3:3\+xt*.\f*
+\v 11 Тоді мені сказали: «Ти повинен знову пророкувати про народи, племена, мови й багатьох царів».
+\c 11
+\s1 Два свідки
+\p
+\v 1 І дано мені тростину, подібну до мірної палиці, і сказано: «Іди й виміряй Храм Божий, жертовник і тих, хто там поклоняється в ньому.
+\v 2 Але зовнішнього двору Храму не міряй, бо його було віддано язичникам. Вони топтатимуть святе місто сорок два місяці.
+\v 3 І Я дам \add владу\add* двом Своїм свідкам, одягненим у мішковину, і вони пророкуватимуть тисячу двісті шістдесят днів».
+\v 4 Це два оливкових дерева та два світильники, що стоять перед Господом землі.\f + \fr 11:4 \ft \+xt Див. Зах. 4:3, 11-14\+xt*.\f*
+\v 5 Якщо хтось намагається заподіяти їм шкоду, з їхніх вуст виходить вогонь і пожирає їхніх ворогів. Ось так помре кожен, хто захоче їм нашкодити.
+\v 6 Вони мають владу закрити небо, щоб не було дощу в дні їхнього пророцтва, мають владу перетворювати воду в кров і вражати землю будь-якою карою так часто, як захочуть.
+\p
+\v 7 І коли вони закінчать своє свідчення, звір, що виходить із безодні, розпочне з ними війну, переможе їх та вбʼє.
+\v 8 Їхні тіла \add лежатимуть\add* на площі великого міста, яке духовно називається Содом та Єгипет, де був розіпʼятий їхній Господь.
+\v 9 Протягом трьох із половиною днів \add люди\add* зі всякого народу, племені, мови та нації будуть дивитися на їхні тіла й не дозволять поховати їх.
+\v 10 Мешканці землі будуть радіти й святкувати з цього приводу, надсилатимуть одне одному подарунки, бо ці два пророки мучили тих, хто живе на землі.
+\p
+\v 11 Але через три з половиною дні Дух життя від Бога\f + \fr 11:11 \ft \+xt Див. Єз. 37:5\+xt*.\f* увійшов у них, і вони стали на ноги, і великий страх охопив тих, хто дивився на них.
+\v 12 І \add пророки\add* почули гучний голос із неба, що говорив їм: «Підніміться сюди!» Вони піднялися в небо на хмарі, а їхні вороги дивилися на них.
+\p
+\v 13 Тієї ж миті стався сильний землетрус – і десята частина міста завалилася. І загинули від землетрусу сім тисяч людей, а інші жахнулися й віддали славу Богу неба.
+\p
+\v 14 Пройшло друге горе, але скоро настане третє.
+\s1 Сьома сурма
+\p
+\v 15 Сьомий ангел засурмив, і на небі пролунали гучні голоси, які казали:
+\q1 «Царство світу стало \add Царством\add* нашого Господа
+\q2 та Його Христа!
+\q2 Він буде царювати навіки-віків!»
+\m
+\v 16 І двадцять чотири старці, що сиділи на своїх престолах перед Богом, упали долілиць і поклонилися Богові,
+\v 17 кажучи:
+\q1 «Ми дякуємо Тобі, Господи Боже Вседержителю,
+\q2 Той, Хто є і Хто був,
+\q1 бо Ти взяв Свою велику силу
+\q2 й почав царювати.
+\q1
+\v 18 Народи розлютилися,
+\q2 але Твій гнів прийшов.
+\q1 Настав час судити померлих
+\q2 і нагородити Твоїх рабів, пророків
+\q1 і святих, які шанують Твоє імʼя,
+\q2 малих та великих,
+\q1 і знищити тих, хто руйнує землю».
+\p
+\v 19 Потім був відкритий Божий Храм на небі, і в Храмі було видно ковчег Його завіту. І спалахнули блискавки, пролунали голоси та громи, стався землетрус та сильний град.
+\c 12
+\s1 Жінка й дракон
+\p
+\v 1 Велике знамення зʼявилось на небі: жінка, зодягнена в сонце, яка \add мала\add* місяць під ногами, а на її голові був вінок із дванадцяти зірок.
+\v 2 Вона була вагітна та кричала від болю, бо терпіла вже муки народження.
+\v 3 Потім на небі зʼявилося ще одне знамення: величезний червоний дракон із сімома головами, десятьма рогами та сімома коронами на головах.
+\v 4 Його хвіст змів із неба третину зірок і кинув їх на землю. Дракон стояв перед жінкою, яка збиралася народити, щоб зжерти її дитину, коли вона народиться.
+\v 5 \add Жінка\add* народила сина, дитину чоловічої статі, яка «буде панувати над усіма народами залізним жезлом»\f + \fr 12:5 \ft \+xt Див. Пс. 2:9\+xt*.\f*. Її дитя було взяте до Бога й до Його престолу.
+\v 6 Жінка ж втекла в пустелю, до місця, підготовленого для неї Богом, щоб там про неї могли піклуватися тисячу двісті шістдесят днів.
+\p
+\v 7 І сталася на небі війна. Михаїл\f + \fr 12:7 \ft \+xt Див. Дан. 10:13, 21; 12:1\+xt*.\f* та його ангели воювали проти дракона, а дракон та його ангели воювали \add проти них\add*.
+\v 8 І не змогли вони перемогти, і втратили своє місце на небі.
+\v 9 Великого дракона, давнього змія, якого називають дияволом або сатаною, що зводить увесь світ із дороги, було кинуто на землю разом із його ангелами.
+\p
+\v 10 Тоді я почув гучний голос на небі, що казав:
+\q1 «Тепер прийшли спасіння та сила,
+\q2 Царство нашого Бога
+\q2 та влада Його Христа.
+\q1 Бо скинуто обвинувача наших братів,
+\q2 \add скинуто\add* того, хто обвинувачував їх перед Богом вдень та вночі.
+\q1
+\v 11 Вони перемогли його
+\q2 через кров Агнця
+\q2 та через слово свого свідчення
+\q1 і не полюбили свого життя
+\q2 аж до смерті.
+\q1
+\v 12 Тому радійте, небеса
+\q2 і всі, хто живе в них!
+\q1 \add Але\add* горе землі та морю,
+\q2 бо диявол зійшов до вас.
+\q1 Він сповнений великої люті,
+\q2 бо він знає, що має обмаль часу».
+\p
+\v 13 Коли дракон побачив, що його кинули на землю, він почав переслідувати жінку, яка народила хлопчика.
+\v 14 Але жінці були дані два великі орлині крила, щоб вона могла полетіти в пустелю, до місця, \add підготовленого\add* для неї. Там, де про неї піклуватимуться три з половиною роки, далеко від змія.
+\v 15 Тоді змій зі свого рота випустив воду, наче річку, щоб змити її потоком.
+\v 16 Але земля допомогла жінці: відкривши рота, вона проковтнула річку, яку дракон випустив зі свого рота.
+\v 17 Тоді дракон розлютився на жінку й пішов воювати проти решти її нащадків – тих, хто виконує Божі заповіді й дотримується свідчення Ісуса.
+\p
+\v 18 Потім \add дракон\add* став на березі моря.
+\c 13
+\s1 Звір виходить із моря
+\p
+\v 1 І я побачив звіра, що виходив із моря. Він мав десять рогів і сім голів, на своїх рогах він мав десять корон, і на кожній голові було богохульне імʼя.
+\v 2 Звір, якого я бачив, був подібний до леопарда, однак його ноги були, як у ведмедя, а паща – як у лева.\f + \fr 13:2 \ft \+xt Див. Дан. 7:4-6\+xt*.\f* Дракон дав \add звірові\add* свою силу, свій престол і велику владу.
+\v 3 Одна з голів \add звіра\add* мала начебто смертельну рану, але ця рана була загоєна. І вся земля була вражена та пішла за звіром.
+\v 4 Люди поклонялися дракону, бо він дав владу звіру, а також поклонялися звіру, кажучи: «Хто подібний до звіра? Хто може вести війну проти нього?»
+\p
+\v 5 \add Звіру\add* було дано уста, щоб вимовляти зухвалі й богохульні слова, і владу діяти протягом сорока двох місяців.
+\v 6 Він відкрив свої уста, щоб богохульствувати проти Бога, проти Його імені, Його Оселі та тих, хто живе на небі.
+\v 7 Йому було дано вести війну проти святих і перемогти їх. \add Також\add* йому було надано владу над кожним племенем, народом, мовою та нацією.
+\v 8 Усі жителі землі поклонятимуться \add звіру\add* – усі, чиї імена не записані від створення світу в книзі життя Агнця, Який був убитий.
+\p
+\v 9 Хто має вуха, нехай почує!
+\q1
+\v 10 «Якщо комусь \add призначено піти\add* в полон,
+\q2 у полон піде.
+\q1 Якщо комусь \add призначено\add* померти від меча,
+\q2 від меча помре».\f + \fr 13:10 \ft \+xt Див. Єр. 15:2\+xt*.\f*
+\m У цьому терпіння та віра святих.
+\s1 Звір із Землі
+\p
+\v 11 Потім я побачив другого звіра, який виходив із землі. Він мав два роги, як у ягняти, але говорив, як дракон.
+\v 12 Він послуговувався усією владою першого звіра й діяв від його імені. Він змусив землю та її мешканців поклонятися першому звіру, смертельна рана якого була загоєна.
+\v 13 Він робив великі знамення, навіть вогонь із неба зводив на землю перед людьми.
+\v 14 \add Другий звір\add* вводив в оману жителів землі через знамення, які йому було дано робити від імені першого звіра. Він наказав жителям землі зробити образ звіра, який був поранений мечем, \add але\add* залишився живим.
+\v 15 Йому було дано вдихнути духа в образ \add першого\add* звіра, щоб образ говорив і робив так, аби той, хто не поклониться образу звіра, був убитий.
+\v 16 Він зробив так, щоб усім \add людям\add* – великим і малим, багатим і бідним, вільним і рабам – був даний знак на їхніх правицях або на чолах,
+\v 17 щоб ніхто не міг ні купувати, ні продавати, крім того, хто має цей знак – імʼя звіра або число його імені.
+\p
+\v 18 У цьому мудрість. Хто має розум, нехай вирахує число звіра, адже це людське число. Його число шістсот шістдесят шість.
+\c 14
+\s1 Агнець і сто сорок чотири тисячі
+\p
+\v 1 Потім я подивився, і ось переді мною Агнець. Він стояв на горі Сіон, і з Ним – сто сорок чотири тисячі, у яких на чолі написане Його імʼя та імʼя Його Отця.
+\v 2 І я почув голос із неба, наче гуркіт бурхливих вод і наче гучний грім. Голос, який я почув, був схожий на звучання арф, на яких грають арфісти.
+\v 3 Вони заспівали нову пісню перед престолом і перед чотирма живими істотами та старцями. Ніхто не міг вивчити тієї пісні, окрім ста сорока чотирьох тисяч викуплених із землі.
+\v 4 Це ті, хто не опоганився жінками, залишившись незайманими. Вони йдуть за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони були викуплені від людства – як первісні плоди Богові та Агнцю.
+\v 5 В їхніх устах не було знайдено брехні. Вони – непорочні.
+\s1 Три ангели
+\p
+\v 6 Потім я побачив іншого ангела, який летів посеред неба. Він мав проголосити вічну Добру Звістку тим, хто живе на землі: кожній нації, племені, мові та народу.
+\v 7 Він сказав гучним голосом: «Бійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшов час Його суду. Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море та джерела вод!»
+\p
+\v 8 За ним слідував інший ангел, кажучи: «Упав! Упав Великий Вавилон! Він напоїв усі народи вином своєї статевої розпусти».\f + \fr 14:8 \ft \+xt Див. Іс. 21:9\+xt*.\f*
+\p
+\v 9 Третій ангел слідував за ними, кажучи гучним голосом: «Якщо хтось поклоняється звіру та його образу й отримує його знак на чоло або руку,
+\v 10 той буде пити нерозведене вино Божого гніву, приготовлене в чаші Його гніву. Він буде мучитися у вогні та сірці перед святими ангелами й Агнцем.
+\v 11 І дим їхнього страждання буде підійматися навіки-віків. Не буде спокою ні вдень, ні вночі для тих, хто поклоняється звіру та його образу, або для тих, хто отримує знак його імені».
+\v 12 У цьому терпіння святих, які виконують заповіді Божі й \add залишаються\add* вірними Ісусу.
+\p
+\v 13 Потім я почув голос із неба, який сказав: «Напиши це: блаженні мертві, які відтепер помирають у Господі!».
+\p «Так, – каже Дух, – вони відпочинуть від своєї праці, бо їхні діла йдуть за ними».
+\s1 Жнива на землі
+\p
+\v 14 Тоді я подивився, і ось \add переді мною\add* була біла хмара, а на хмарі сидів Хтось, подібний до Сина Людського.\f + \fr 14:14 \ft \+xt Див. Дан. 7:13\+xt*.\f* На голові Він мав золоту корону, а в руці – гострий серп.
+\v 15 І ще один ангел вийшов із Храму й гучним голосом промовив до Того, Хто сидів на хмарі: «Візьми Свій серп і жни, бо прийшов час жнив і врожай землі дозрів».\f + \fr 14:15 \ft \+xt Див. Йоїл. 3:13\+xt*.\f*
+\v 16 І Той, Хто сидів на хмарі, кинув Свого серпа на землю, і врожай на землі був зібраний.
+\p
+\v 17 Потім інший ангел вийшов із Храму на небі, і він теж мав гострий серп.
+\v 18 І ще один ангел, який мав владу над вогнем, вийшов від жертовника й гучним голосом промовив до того, що мав гострий серп: «Надішли свій гострий серп і збери грона винограду на землі, бо його виноград дозрів».
+\v 19 Ангел кинув свого серпа на землю й, зібравши виноград, вкинув його до великої давильні Божого гніву.
+\v 20 \add Виноград\add* було почавлено в давильні за містом. З неї потекла кров, яка піднялася аж по вудила коней і розлилась на тисячу шістсот стадіїв.\f + \fr 14:20 \ft Тобто близько 300 кілометрів.\f*
+\c 15
+\s1 Сім ангелів із сімома карами
+\p
+\v 1 Я побачив на небі ще одне велике й дивовижне знамення: сім ангелів із сімома останніми карами, бо ними закінчується Божий гнів.
+\v 2 І я побачив щось схоже на скляне море, змішане з вогнем, і тих, хто переміг звіра, його образ та число його імені. Вони стояли біля моря й тримали Божі арфи.
+\v 3 Вони співали пісню раба Божого Мойсея\f + \fr 15:3 \ft \+xt Див. Вих. 15:1\+xt*.\f* та Агнця, кажучи:
+\q1 «Великі та дивовижні діла Твої,
+\q2 Господи Боже, Вседержителю!
+\q1 Праведні та правдиві шляхи Твої,
+\q2 Царю народів!
+\q1
+\v 4 Хто не боятиметься Тебе, Господи,
+\q2 і не принесе слави Твоєму імені?
+\q1 Бо Ти один святий.
+\q1 Усі народи прийдуть
+\q2 і поклонятимуться перед Тобою,
+\q1 бо відкрились Твої праведні вчинки!»\f + \fr 15:4 \ft \+xt Див. Пс. 85:9; Єр. 10:7\+xt*.\f*
+\p
+\v 5 Після цього я подивився й побачив на небі відкритий Храм – Оселю одкровення.
+\v 6 Із Храму вийшли сім ангелів із сімома карами. Вони були одягнені в чистий блискучий льняний \add одяг\add* і були оперезані на грудях золотими поясами.
+\v 7 Тоді одна з чотирьох живих істот дала семи ангелам сім золотих чаш, наповнених гнівом Бога, Який живе навіки-віків.
+\v 8 І Храм наповнився димом від слави Божої та від Його сили, і ніхто не міг увійти до Храму, поки не буде закінчено сім кар сімох ангелів.
+\c 16
+\s1 Сім чаш Божого гніву
+\p
+\v 1 Тоді я почув гучний голос із Храму, який казав семи ангелам: «Ідіть та вилийте на землю сім чаш Божого гніву».
+\p
+\v 2 Перший \add ангел\add* пішов і вилив свою чашу на землю, і зʼявилися болючі вирази та жахливі гнійні рани в людей, які мали знак звіра й поклонялися його образу.
+\p
+\v 3 Другий \add ангел\add* вилив свою чашу на море, і воно стало наче кров мерця, і все живе в морі загинуло.
+\p
+\v 4 Третій \add ангел\add* вилив свою чашу на річки та джерела води, і вони стали кровʼю.
+\v 5 Тоді я почув ангела вод, що казав:
+\q1 «Праведний Ти, Хто є і Хто був,
+\q2 Святий Ти, бо так присудив.
+\q1
+\v 6 Адже вони пролили кров святих та пророків,
+\q2 і Ти дав їм пити кров. Вони варті \add цього\add*!»
+\m
+\v 7 І я почув вівтар, що казав:
+\q1 «Так, Господи Боже, Вседержителю,
+\q2 правдиві й справедливі Твої суди!»
+\p
+\v 8 Четвертий \add ангел\add* вилив свою чашу на сонце, і йому дозволено було палити людей вогнем.
+\v 9 І велика спека обпалювала людей, так що вони зневажали імʼя Бога, Який має владу над цими карами, але вони не покаялись і не прославили Його.
+\p
+\v 10 Пʼятий \add ангел\add* вилив свою чашу на престол звіра, і його царство занурилось у темряву. \add Люди\add* від болю кусали свої язики
+\v 11 й зневажали Бога небесного через їхні болі та рани, але вони не покаялись у своїх ділах.
+\p
+\v 12 Шостий \add ангел\add* вилив свою чашу на велику річку Євфрат, і вода її висохла, щоб підготувати шлях царям зі Сходу.
+\v 13 Потім я побачив, як із пащі дракона, з пащі звіра та з уст лжепророка вийшли три нечисті духи, схожі на жаб.
+\v 14 Це демонічні духи, які роблять знамення, вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх для битви у великий День Бога Вседержителя.
+\b
+\mi
+\v 15 \wj «Ось Я приходжу, як злодій! Блаженний той, хто пильнує й зберігає свій одяг, щоб не ходити оголеним і щоб \+add люди\+add* не бачили його сорому».\wj*
+\b
+\m
+\v 16 Потім \add нечисті духи\add* зібрали \add царів\add* на місце, яке єврейською називається Армагеддон.\f + \fr 16:16 \ft \+xt Див. 2 Цар. 23:29; Зах. 12:11\+xt*.\f*
+\p
+\v 17 Сьомий \add ангел\add* вилив свою чашу в повітря, і з Храму від престолу пролунав гучний голос, що казав: «Звершилося!»
+\v 18 Потім спалахнули блискавки, пролунали голоси та громи й стався великий землетрус. Такого землетрусу не було відтоді, як людство \add живе\add* на землі, настільки сильним був землетрус.
+\v 19 Велике місто розділилося на три частини, і міста народів розпалися. Бог згадав великий Вавилон і дав йому чашу, наповнену вином Його лютого гніву.
+\v 20 Кожен острів утік, і гір неможливо було знайти.
+\v 21 Величезний град, завбільшки з талант,\f + \fr 16:21 \ft Близько 45 кг.\f* падав із неба на людей. І вони зневажали Бога через кару градом, бо кара була дуже велика.
+\c 17
+\s1 Велика розпусниця
+\p
+\v 1 Один із семи ангелів, що мали сім чаш, прийшов і сказав мені: «Прийди, я покажу тобі покарання великої розпусниці, яка сидить над багатьма водами.
+\v 2 З нею земні царі чинили статеву розпусту, а жителі землі впивалися вином її розпусти».
+\p
+\v 3 Тоді \add ангел\add* переніс мене в Дусі у пустелю. \add Там\add* я побачив жінку, що сиділа на багряному звірі, який увесь був покритий богохульними іменами; він мав сім голів і десять рогів.
+\v 4 Жінка була одягнена в порфіру\f + \fr 17:4 \ft Порфіра – довгий верхній одяг з дорогої тканини багряного кольору, який носили монархи.\f* та багряницю й була прикрашена золотом, дорогоцінними каменями та перлами. У своїй руці вона тримала золоту чашу, наповнену мерзотами та нечистотою її розпусти.
+\v 5 На чолі було написане імʼя, таємниця:
+\pc \sc великий вавилон –\sc*
+\pc \sc мати розпусниць\sc*
+\pc \sc і мерзот землі.\sc*
+\m
+\v 6 І я побачив, що жінка була пʼяна від крові святих та від крові свідків Ісуса.
+\p Побачивши її, я був дуже здивований.
+\v 7 Тоді ангел сказав мені: «Чому ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки та звіра, який її носить і має сім голів і десять рогів.
+\v 8 Звір, якого ти бачив, був, а \add зараз\add* його немає. Він вийде з безодні й піде на загибель. Мешканці землі, імена яких не були записані в книзі життя від створення світу, будуть здивовані, коли побачать звіра, бо колись він був, а \add зараз\add* його немає, але він прийде».
+\p
+\v 9 «У цьому розум і мудрість. Сім голів – це сім пагорбів, на яких сидить жінка. Це також і сім царів.
+\v 10 Пʼятеро впали, один є, інший ще не прийшов; але коли він прийде, то він залишиться ненадовго.
+\v 11 Звір, який був, а зараз його немає, – восьмий. Він належить до семи й іде до загибелі.
+\p
+\v 12 Десять рогів, які ти бачив, – це десять царів, які ще не отримали царства. Але вони отримають царську владу на одну годину разом зі звіром.
+\v 13 Вони мають одну мету і віддають свою силу й владу звіру.
+\v 14 Вони будуть вести війну проти Агнця, але Агнець переможе їх, бо Він є Цар царів і Володар володарів. І разом із Ним будуть Його покликані, обрані та вірні».
+\p
+\v 15 Тоді \add ангел\add* сказав мені: «Води, які ти бачив там, де сидить розпусниця, – це люди, народи, нації та мови.
+\v 16 Звір та десять рогів, які ти бачив, зненавидять розпусницю. Вони спустошать її, залишать голою, зʼїдять її тіло та спалять у вогні.
+\v 17 Тому що Бог вклав у їхні серця виконати Його мету, передати звірові їхнє царство, доки не здійсняться слова Божі.
+\v 18 Жінка, яку ти бачив, – це велике місто, яке панує над земними царями».
+\c 18
+\s1 Падіння Вавилона
+\p
+\v 1 Після цього я побачив іншого ангела, що спускався з неба. Він мав велику владу, і земля була осяяна його славою.
+\v 2 Він закричав могутнім голосом:
+\q1 «„Упала! Упала велика \add розпусниця\add* Вавилон!“\f + \fr 18:2 \ft \+xt Див. Іс. 21:9\+xt*.\f*
+\q2 Вона стала оселею для демонів,
+\q1 притулком для всякого нечистого духа,
+\q2 притулком для всякого нечистого птаха
+\q2 і притулком для кожної нечистої та огидної тварини.
+\q1
+\v 3 Вона напоїла всі народи
+\q2 вином своєї статевої розпусти.
+\q1 Царі землі вчинили з нею розпусту,
+\q2 і земні купці розбагатіли від її великої розкоші».
+\p
+\v 4 Тоді я почув інший голос із неба, який казав:
+\q1 «„Вийди з неї, Мій народе“,\f + \fr 18:4 \ft \+xt Див. Єр. 51:45\+xt*.\f*
+\q2 щоб не бути співучасником в її гріхах
+\q2 і не отримати її покарання;
+\q1
+\v 5 бо її гріхи сягають неба
+\q2 і Бог згадав про її злочини.\f + \fr 18:5 \ft \+xt Див. Бут. 18:20-21; Єр. 51:9\+xt*.\f*
+\q1
+\v 6 Відплатіть їй, як вона відплатила \add іншим\add*,
+\q2 удвічі відплатіть їй за її діла.
+\q2 І в чаші, в якій вона змішувала \add вам вино\add*, змішайте їй удвічі.
+\q1
+\v 7 Дайте їй стільки страждання й скорботи,
+\q2 скільки вона славилася й жила в розкоші.
+\q1 Бо у своєму серці вона говорить:
+\q2 „Я сиджу як цариця,
+\q1 я не вдова
+\q2 й ніколи не побачу горя“.
+\q1
+\v 8 Тому одного дня прийдуть на неї покарання:
+\q2 смерть, скорбота й голод.
+\q1 Вона згорить у вогні,
+\q2 бо могутній Господь Бог, Який осудить її».
+\s1 Плач за Вавилоном
+\p
+\v 9 Коли земні царі, які чинили з нею розпусту та розкошували з нею, побачать дим її горіння, вони будуть плакати й сумувати за нею.
+\v 10 Злякавшись її страждання, вони стоятимуть далеко й кричатимуть:
+\q1 «Горе! Горе тобі, велике місто!
+\q2 Могутнє місто Вавилон!
+\q1 За одну годину прийшов твій суд!»
+\p
+\v 11 Земні купці будуть плакати та сумувати за нею, бо ніхто більше не купує їхніх товарів:
+\v 12 товарів із золота, срібла, дорогоцінного каміння, перлин, тонкого льняного полотна, порфіри, шовку й багряної тканини, усякого пахучого дерева, усяких речей зі слонової кістки, посуду з дорогих дерев, бронзи, заліза та мармуру,
+\v 13 \add а також\add* корицю, прянощі, пахощі, мир, ладан, вино, оливкову олію, борошно, пшеницю, худобу, овець, коней, колісниць, рабів та людських душ.
+\p
+\v 14 Плоди, яких прагнула твоя душа, відійшли від тебе. Уся розкіш і блискучість втрачена, і ніколи вже не знайдеш їх.
+\v 15 Купці, які торгували цим товаром й збагатилися від неї, стануть здалека, перелякані її стражданнями. Вони будуть плакати й сумувати
+\v 16 кажучи:
+\q1 «Горе! Горе \add тобі\add*, велике місто,
+\q2 одягнене в тонке льняне полотно, порфіру та багряницю,
+\q2 прикрашене золотом, дорогоцінним камінням і перлами!
+\q1
+\v 17 Бо за одну годину таке велике багатство було зруйноване!»
+\p Кожен керманич, усі, хто подорожує на кораблі, моряки та всі, хто заробляє на життя з моря, стояли здалека.
+\v 18 Вони бачили дим пожежі й казали: «Чи було колись таке велике місто, як це?»
+\v 19 Вони посипали свої голови порохом, плакали, ридали й кричали:
+\q1 «Горе! Горе \add тобі\add*, велике місто,
+\q2 де всі, хто мав кораблі на морі,
+\q2 збагатилися завдяки його багатству,
+\q1 бо за одну годину його було знищено!
+\b
+\q1
+\v 20 Радійте з цього, небеса,
+\q2 святі, апостоли й пророки!
+\q1 Адже Бог засудив її
+\q2 за те, що вона зробила з вами».
+\s1 Остаточна загибель Вавилону
+\p
+\v 21 Тоді могутній ангел підняв великий, наче жорно, камінь і кинув у море, кажучи:
+\q1 «Так стрімко буде викинуте
+\q2 велике місто Вавилон,
+\q2 і вже ніколи більше його не буде.
+\q1
+\v 22 Звуку арфістів та співаків, дударів та сурмачів
+\q2 більше ніколи не можна буде почути в тобі.
+\q1 І вже не буде в тобі жодного ремісника, жодного ремесла
+\q2 ніколи вже в тобі не знайдеться.
+\q1 І звуку від жорен
+\q2 вже не буде чутно в тобі.
+\q1
+\v 23 Уже ніколи не засяє в тобі
+\q2 світло світильника,
+\q1 не пролунає голос
+\q2 нареченого чи нареченої.
+\q1 Твої купці були вельможами землі,
+\q2 бо твоїм чаклунством усі народи були введені в оману.
+\q1
+\v 24 І в ньому була знайдена кров пророків,
+\q2 святих і всіх, хто був убитий на землі».
+\c 19
+\s1 Радість від падіння Вавилону
+\p
+\v 1 Після цього я почув на небі наче гучний голос великого натовпу. Вони вигукували:
+\q1 «Алілуя!
+\q2 Спасіння, слава й сила \add належать\add* нашому Богу,
+\q2
+\v 2 бо істинні та справедливі Його суди.
+\q1 Він засудив велику розпусницю,
+\q2 яка зіпсувала землю своєю розпустою.
+\q1 Він помстився за кров Своїх рабів, \add пролиту\add* її руками».
+\p
+\v 3 І вони закричали вдруге:
+\q1 «Алілуя!
+\q2 Дим від неї підіймається навіки-віків!»
+\p
+\v 4 Двадцять чотири старці та чотири живі істоти впали, поклонилися Богу, Який сидів на престолі, і сказали:
+\q1 «Амінь! Алілуя!»
+\p
+\v 5 Потім від престолу пролунав голос, який казав:
+\q1 «Хваліть нашого Бога,
+\q2 усі Його раби,
+\q1 усі, хто боїться Його,
+\q2 малі та великі!»
+\p
+\v 6 І я почув, наче голос великого натовпу, наче гуркіт бурхливих вод і наче гучні громи, які казали:
+\q1 «Алілуя!
+\q2 Бо зацарював наш Господь Бог Вседержитель.
+\q1
+\v 7 Радіймо й веселімося!
+\q2 Віддаймо Йому славу!
+\q1 Адже прийшло весілля Агнця
+\q2 і Його наречена вже приготувалася.
+\q1
+\v 8 І дано їй одягнутися
+\q2 в одяг із тонкого льону, чистий та світлий».
+\m (Бо тонкий льон означає праведність святих.)
+\b
+\p
+\v 9 Тоді \add ангел\add* сказав мені: «Напиши \add це\add*: блаженні покликані на весільну вечерю Агнця!» І додав: «Це істинні слова Бога».
+\p
+\v 10 Тоді я впав до його ніг, щоб поклонитися йому. Але він сказав мені: «Дивись, не \add роби цього\add*! Я такий же служитель, як і ти та твої брати, які дотримуються свідчення Ісуса. Богові поклоняйся! Бо свідчення Ісуса – це Дух пророцтва».
+\s1 Явлення Ісуса Христа на білому коні
+\p
+\v 11 Я побачив відкрите небо, і ось \add там був\add* білий кінь, і на ньому був Вершник, Якого називають Вірним і Правдивим. Він справедливо судить і воює.
+\v 12 Його очі немов вогняне полумʼя, а на голові багато вінців. Він має написане імʼя, якого ніхто не знає, крім Нього Самого.
+\v 13 Він одягнений в одежу, змочену в крові, Його імʼя – Слово Боже.
+\v 14 Слідом за Ним верхи на білих конях їдуть небесні війська, одягнені в тонкий льон, білий і чистий.
+\v 15 З Його вуст виходить гострий меч, щоб ним уражати народи. Він буде правити ними залізним жезлом і розчавить у давильні вино люті й гніву Бога Вседержителя.\f + \fr 19:15 \ft \+xt Див. Пс. 2:9; Іс. 63:3; Йоїл. 3:13\+xt*.\f*
+\v 16 На Його одязі та на стегні було написано імʼя:
+\pc \sc цар царів і володар володарів.\sc*
+\p
+\v 17 І я побачив ангела, що стояв на сонці й кричав гучним голосом до всіх птахів, що літали серед неба: «Прийдіть, зберіться разом на велику вечерю Божу,
+\v 18 щоб їсти тіла царів, полководців та могутніх, тіла коней та їхніх вершників і тіла всіх вільних та рабів, великих та малих».
+\p
+\v 19 Тоді я побачив звіра, земних царів та їхні війська, що зібралися разом, щоб вести війну проти Вершника на коні та Його війська.
+\v 20 Але звіра було схоплено, а разом із ним і лжепророка, що робив перед ним знамення, якими обманював тих, хто отримав знак звіра й поклонявся його образу. Обох живими кинули у вогняне озеро, що горить сіркою.
+\v 21 А інші були вбиті мечем, що виходив з уст Вершника на коні, і всі птахи наїлися їхніми тілами.
+\c 20
+\s1 Тисяча років
+\p
+\v 1 І я побачив ангела, що спускався з неба, маючи в руці ключ від безодні й великий ланцюг.
+\v 2 Він схопив дракона, стародавнього змія, який є дияволом та сатаною, і звʼязав його на тисячу років.
+\v 3 Він кинув його в безодню, замкнув і запечатав над ним \add вхід\add*, щоб більше не обманював народи, поки не закінчиться тисяча років. Після цього він має бути звільнений на короткий час.
+\p
+\v 4 І я побачив престоли й тих, хто сидів на них, їм була дана \add влада\add* судити. Це душі тих, хто був обезголовлений за свідчення про Ісуса та за Слово Боже. Вони не поклонилися ні звіру, ні його образу й не отримали його знака на чоло чи руку. Вони ожили й царювали з Христом тисячу років.
+\v 5 (Інші мертві не ожили, поки не закінчилася тисяча років.) Це перше воскресіння.
+\v 6 Блаженні та святі \add всі\add*, хто має частку в першому воскресінні. Друга смерть не має над ними влади, але вони будуть священниками Бога та Христа й царюватимуть із Ним тисячу років.
+\s1 Суд над сатаною
+\p
+\v 7 Коли тисяча років закінчиться, сатана буде звільнений зі своєї вʼязниці.
+\v 8 Він піде обманювати народи з чотирьох сторін світу, Гога й Магога, щоб зібрати їх для війни. Число їх буде як пісок на березі моря.\f + \fr 20:8 \ft \+xt Див. Єз. 38–39\+xt*.\f*
+\v 9 Вони піднялися по \add всій\add* землі й оточили табір святих та улюблене місто. Але зійшов вогонь із неба й пожер їх.
+\v 10 А диявола, який їх обманув, було кинуто у вогняне й сірчане озеро, де вже були звір і лжепророк. Вони будуть мучитися день і ніч навіки-віків.
+\s1 Суд над мертвими
+\p
+\v 11 Потім я побачив великий білий престол і Того, Хто сидів на ньому.\f + \fr 20:11 \ft \+xt Див. Дан. 7:9-10\+xt*.\f* Земля та небо втекли від Його присутності, бо не знайшлося для них місця.
+\v 12 І я побачив мертвих, великих і малих, що стояли перед престолом. Були розгорнуті книги; і була розгорнута іще одна книга, яка є \add книгою\add* життя. Загиблих судили за їхніми вчинками згідно з тим, що записано в книгах.
+\v 13 Море віддало мертвих, що були в ньому, а смерть та царство мертвих – тих, що були в них, і кожного судили за його вчинками.
+\v 14 Потім смерть і царство мертвих були кинуті у вогняне озеро. Вогняне озеро – це друга смерть.
+\v 15 І той, кого не було знайдено записаним у книзі життя, був укинутий у вогняне озеро.
+\c 21
+\s1 Нове Небо та Нова Земля
+\p
+\v 1 Потім я побачив «нове небо та нову землю»,\f + \fr 21:1 \ft \+xt Див. Іс. 65:17\+xt*.\f* бо перше небо та перша земля проминули, і моря вже не було.
+\v 2 Я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, підготовлений як наречена, прикрашена для свого чоловіка.
+\v 3 І я почув від престолу гучний голос, який казав: «Ось Оселя Бога \add тепер\add* з людьми, і Він житиме з ними. Вони будуть Його народом, і Сам Бог буде з ними їхнім Богом.
+\v 4 Він витре кожну сльозу з їхніх очей. Більше не буде смерті, жалоби, плачу чи болю, бо колишнє минуло».\f + \fr 21:4 \ft \+xt Див. Іс. 25:8; 35:10; 65:19\+xt*.\f*
+\p
+\v 5 Той, Хто сидів на престолі, сказав: «Ось Я творю все нове!» І додав: «Запиши \add це\add*, бо ці слова надійні й правдиві».
+\p
+\v 6 Він сказав мені: «Звершилося. Я – Альфа і Омега, Початок і Кінець. Спраглому дам пити даром з джерела живої води.
+\v 7 Хто переможе, успадкує це \add все\add*, і Я буду його Богом, а він буде Мені сином.
+\v 8 Що ж до боягузів, невірних, мерзотників, убивць, розпусників, чаклунів, ідолопоклонників та всіх брехунів, то їхня частка – вогняне й сірчане озеро. Це є друга смерть».
+\s1 Новий Єрусалим,
+\p
+\v 9 Один із семи ангелів, у котрих було сім чаш, наповнених сімома останніми карами, прийшов і сказав мені: «Прийди, я покажу тобі наречену, дружину Агнця».
+\v 10 І він переніс мене в Дусі на велику й високу гору та показав мені святе місто Єрусалим, що сходило з неба від Бога.
+\v 11 Воно мало Божу славу, а його сяйво було схоже на дорогоцінний камінь, наче камінь яшми, прозорий, мов кришталь.
+\v 12 Він мав велику й високу стіну з дванадцятьма воротами та з дванадцятьма ангелами біля воріт. На \add воротах\add* були написані імена дванадцяти племен Ізраїля.
+\v 13 Три брами були на сході, три – на півночі, три – на півдні й три – на заході.
+\v 14 Стіна міста мала дванадцять основ, і на них були імена дванадцяти апостолів Агнця.
+\p
+\v 15 \add Ангел\add*, який розмовляв зі мною, мав золоту тростину, щоб виміряти місто, його брами та стіну.
+\v 16 Місто було чотирикутне, його довжина була така ж, як ширина. Він виміряв місто тростиною \add і виявив, що воно має\add* дванадцять тисяч стадіїв\f + \fr 21:16 \ft Тобто близько 2200 км.\f*. Його довжина, широта й висота – однакові.
+\v 17 Він виміряв і стіну, і вона мала сто сорок чотири лікті за людською мірою, якою користувався ангел.
+\v 18 Стіна \add міста\add* була збудована з яшми, а \add саме\add* місто – з чистого, як прозоре скло, золота.
+\v 19 Основи міських стін були прикрашені різними видами дорогоцінного каменю. Перший був із яшми, другий – із сапфіру, третій – з агата, четвертий – зі смарагду,
+\v 20 пʼятий – з оніксу, шостий – з рубіна, сьомий – з хризоліту, восьмий – з берилу, девʼятий – з топазу, десятий – з бірюзи, одинадцятий – з гіацинту й дванадцятий – з аметисту.
+\v 21 Дванадцять воріт були дванадцятьма перлинами, кожні ворота були з однієї перлини. Велика вулиця міста була з чистого золота, як прозоре скло.
+\p
+\v 22 Я не бачив у місті храму, бо його Храм – це Господь Бог Вседержитель і Агнець.
+\v 23 Місто не потребує сонця чи місяця, щоб світили в ньому, бо слава Божа освітлює його, а Агнець – його світильник.\f + \fr 21:23 \ft \+xt Див. Іс. 60:19-20\+xt*.\f*
+\v 24 Народи будуть ходити в його світлі, і земні царі приноситимуть туди свою славу.
+\v 25 Його ворота ніколи не будуть зачинені вдень, а ночі там не буде.
+\v 26 І принесуть до нього славу й честь народів.
+\v 27 У нього не ввійде ніщо нечисте і той, хто чинить ганебне та обманює, а лише той, хто записаний в книзі життя Агнця.
+\c 22
+\s1 Новий Єрусалим
+\p
+\v 1 Тоді \add ангел\add* показав мені річку води життя, прозору, як кришталь, що, витікаючи з престолу Бога та Агнця,
+\v 2 \add текла\add* посеред головної вулиці міста. По обидва береги річки росте дерево життя, що приносить врожай дванадцять разів на рік, щомісяця даючи свій плід. А листя дерева служить для зцілення народів.
+\v 3 І не буде більше ніякого прокляття. Престол Бога та Агнця буде в місті, і Його раби служитимуть Йому.\f + \fr 22:3 \ft \+xt Див. Зах. 14:11\+xt*.\f*
+\v 4 Вони будуть бачити Його обличчя й \add матимуть\add* на чолах Його імʼя
+\v 5 Ночі більше не буде, і не матимуть потреби у світильнику чи у світлі сонця, бо Господь Бог буде світити над ними. І вони царюватимуть навіки-віків.
+\s1 Ангел говорить про прихід Господа
+\p
+\v 6 \add Ангел\add* сказав мені: «Ці слова вірні й правдиві. Господь Бог, Який надихає пророків, послав Свого ангела показати своїм рабам те, що незабаром має відбутися».
+\b
+\p
+\v 7 \wj «Ось Я скоро прийду! Блаженний той, хто дотримується слів пророцтва, \+add записаних\+add* у цій книзі».\wj*\f + \fr 22:7 \ft \+xt Див. Об. 1:3\+xt*.\f*
+\b
+\p
+\v 8 Я, Іван, усе це чув і бачив. І, почувши й побачивши це, я впав до ніг ангела, який все мені показував, щоб поклонитись.
+\v 9 Але він сказав мені: «Дивись, не \add роби цього\add*! Я такий же служитель, як і ти, твої брати-пророки та \add всі\add*, хто дотримується слів цієї книги. Богові поклоняйся!»
+\p
+\v 10 Потім він сказав мені: «Не запечатуй слів пророцтва цієї книги, бо час уже близький.
+\v 11 Неправедний хай і далі чинить неправду, нечестивий хай продовжує осквернятися, праведний хай і надалі живе праведно, а святий нехай освячується».
+\b
+\s1 Закінчення: запрошення та попередження
+\p
+\v 12 \wj «Ось Я скоро прийду! Моя винагорода зі Мною, і Я віддам кожному згідно з його вчинками.\wj*
+\v 13 \wj Я – Альфа і Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець.\wj*
+\p
+\v 14 \wj Блаженні ті, хто омиває свій одяг, щоб мати право \+add споживати плоди\+add* з дерева життя й увійти в місто через ворота.\wj*
+\v 15 \wj Зовні – пси, чаклуни, розпусники, убивці, ідолопоклонники та всі, хто любить і чинить неправду.\wj*
+\p
+\v 16 \wj Я, Ісус, послав Свого ангела, щоб він дав це свідчення для церков. Я – корінь і нащадок Давида, яскрава ранкова зоря».\wj*
+\p
+\v 17 Дух і наречена кажуть: «Прийди!» І нехай той, хто чує, скаже: «Прийди!» І спраглий нехай прийде, і той, хто бажає, нехай візьме даром воду життя.
+\p
+\v 18 Я свідчу кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги, якщо хтось додасть до них щось, Бог додасть йому покарання, описані в цій книзі.
+\v 19 І якщо хтось відійме слова з цієї книги пророцтва, Бог забере в нього частку в дереві життя та у святому місті, про які написано в цій книзі.
+\p
+\v 20 Той, Хто свідчить про це, говорить: \wj «Так, Я скоро прийду».\wj*
+\p Амінь! Прийди, Господи Ісусе!
+\p
+\v 21 Благодать Господа Ісуса нехай буде з усіма. Амінь.

manifest.yaml

@@ -0,0 +1,560 @@
+dublin_core:
+  type: 'bundle'
+  conformsto: 'rc0.2'
+  comment: 'Biblica® Open New Ukrainian Translation 2022 (New Testament and Psalms)'
+  format: 'text/usfm3'
+  identifier: 'onpu'
+  title: 'Biblica® Open New Ukrainian Translation 2022 (New Testament and Psalms)'
+  subject: 'Aligned Bible'
+  description: 'Новий Завіт і Книга Псалмів'
+  language:
+    identifier: 'uk'
+    title: 'українська мова (Ukrainian)'
+    direction: 'ltr'
+  source: []
+  rights: 'CC BY-SA 4.0'
+  creator: 'Biblica'
+  contributor:
+    - 'Biblica'
+  relation:
+    - 'ru/rlob'
+    - 'rml/rhb'
+    - 'hbo/uhb?v=2.1.21'
+    - 'el-x-koine/ugnt?v=0.20'
+  publisher: 'Biblica'
+  issued: '2022-06-17'
+  modified: '2022-06-17'
+  version: '1'
+checking:
+  checking_entity:
+    - 'Biblica'
+  checking_level: '3'
+projects:
+
+  -
+    title: 'Genesis'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'gen'
+    sort: 1
+    path: './01-GEN.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Exodus'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'exo'
+    sort: 2
+    path: './02-EXO.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Leviticus'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'lev'
+    sort: 3
+    path: './03-LEV.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Numbers'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'num'
+    sort: 4
+    path: './04-NUM.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Deuteronomy'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'deu'
+    sort: 5
+    path: './05-DEU.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Joshua'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'jos'
+    sort: 6
+    path: './06-JOS.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Judges'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'jdg'
+    sort: 7
+    path: './07-JDG.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Ruth'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'rut'
+    sort: 8
+    path: './08-RUT.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: '1 Samuel'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '1sa'
+    sort: 9
+    path: './09-1SA.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: '2 Samuel'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '2sa'
+    sort: 10
+    path: './10-2SA.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: '1 Kings'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '1ki'
+    sort: 11
+    path: './11-1KI.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: '2 Kings'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '2ki'
+    sort: 12
+    path: './12-2KI.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: '1 Chronicles'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '1ch'
+    sort: 13
+    path: './13-1CH.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: '2 Chronicles'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '2ch'
+    sort: 14
+    path: './14-2CH.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Ezra'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'ezr'
+    sort: 15
+    path: './15-EZR.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Nehemiah'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'neh'
+    sort: 16
+    path: './16-NEH.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Esther'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'est'
+    sort: 17
+    path: './17-EST.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Job'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'job'
+    sort: 18
+    path: './18-JOB.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Psalms'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'psa'
+    sort: 19
+    path: './19-PSA.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Proverbs'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'pro'
+    sort: 20
+    path: './20-PRO.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Ecclesiastes'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'ecc'
+    sort: 21
+    path: './21-ECC.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Song of Solomon'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'sng'
+    sort: 22
+    path: './22-SNG.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Isaiah'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'isa'
+    sort: 23
+    path: './23-ISA.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Jeremiah'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'jer'
+    sort: 24
+    path: './24-JER.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Lamentations'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'lam'
+    sort: 25
+    path: './25-LAM.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Ezekiel'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'ezk'
+    sort: 26
+    path: './26-EZK.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Daniel'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'dan'
+    sort: 27
+    path: './27-DAN.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Hosea'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'hos'
+    sort: 28
+    path: './28-HOS.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Joel'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'jol'
+    sort: 29
+    path: './29-JOL.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Amos'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'amo'
+    sort: 30
+    path: './30-AMO.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Obadiah'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'oba'
+    sort: 31
+    path: './31-OBA.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Jonah'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'jon'
+    sort: 32
+    path: './32-JON.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Micah'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'mic'
+    sort: 33
+    path: './33-MIC.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Nahum'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'nam'
+    sort: 34
+    path: './34-NAM.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Habakkuk'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'hab'
+    sort: 35
+    path: './35-HAB.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Zephaniah'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'zep'
+    sort: 36
+    path: './36-ZEP.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Haggai'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'hag'
+    sort: 37
+    path: './37-HAG.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Zechariah'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'zec'
+    sort: 38
+    path: './38-ZEC.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Malachi'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'mal'
+    sort: 39
+    path: './39-MAL.usfm'
+    categories: [ 'bible-ot' ]
+
+  -
+    title: 'Matthew'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'mat'
+    sort: 40
+    path: './41-MAT.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Mark'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'mrk'
+    sort: 41
+    path: './42-MRK.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Luke'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'luk'
+    sort: 42
+    path: './43-LUK.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'John'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'jhn'
+    sort: 43
+    path: './44-JHN.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Acts'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'act'
+    sort: 44
+    path: './45-ACT.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Romans'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'rom'
+    sort: 45
+    path: './46-ROM.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: '1 Corinthians'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '1co'
+    sort: 46
+    path: './47-1CO.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: '2 Corinthians'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '2co'
+    sort: 47
+    path: './48-2CO.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Galatians'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'gal'
+    sort: 48
+    path: './49-GAL.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Ephesians'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'eph'
+    sort: 49
+    path: './50-EPH.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Philippians'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'php'
+    sort: 50
+    path: './51-PHP.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Colossians'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'col'
+    sort: 51
+    path: './52-COL.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: '1 Thessalonians'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '1th'
+    sort: 52
+    path: './53-1TH.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: '2 Thessalonians'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '2th'
+    sort: 53
+    path: './54-2TH.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: '1 Timothy'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '1ti'
+    sort: 54
+    path: './55-1TI.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: '2 Timothy'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '2ti'
+    sort: 55
+    path: './56-2TI.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Titus'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'tit'
+    sort: 56
+    path: './57-TIT.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Philemon'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'phm'
+    sort: 57
+    path: './58-PHM.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Hebrews'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'heb'
+    sort: 58
+    path: './59-HEB.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'James'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'jas'
+    sort: 59
+    path: './60-JAS.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: '1 Peter'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '1pe'
+    sort: 60
+    path: './61-1PE.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: '2 Peter'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '2pe'
+    sort: 61
+    path: './62-2PE.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: '1 John'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '1jn'
+    sort: 62
+    path: './63-1JN.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: '2 John'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '2jn'
+    sort: 63
+    path: './64-2JN.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: '3 John'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: '3jn'
+    sort: 64
+    path: './65-3JN.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Jude'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'jud'
+    sort: 65
+    path: './66-JUD.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]
+
+  -
+    title: 'Revelation'
+    versification: 'ufw'
+    identifier: 'rev'
+    sort: 66
+    path: './67-REV.usfm'
+    categories: [ 'bible-nt' ]