\v 1 На початку було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Бог.
\v 2 Воно на початку було з Богом.
\v 3 Усе через Нього було створено, і нічого не було створено без Нього.
\v 4 У Ньому було життя, і життя було світлом для людей.
\v 5 Світло світить у темряві, і темрява не здолала\f + \fr 1:5 \ft Або: \fqa не зрозуміла.\f* його.
\v 6 Зʼявився чоловік, надісланий Богом; його імʼя – Іван.
\v 7 Він прийшов як свідок, щоб свідчити про світло, щоб усі повірили через нього.
\v 8 Не він був світлом, але він \add прийшов\add*, щоб свідчити про світло.
\v 9 То було справжнє світло, яке освітлює кожну людину, приходячи у світ.
\v 10 Воно\f + \fr 1:10 \ft Або: \fqa Слово.\f* було у світі, і світ через Нього був створений, але світ Його не впізнав.
\v 11 Він прийшов до своїх, та свої не прийняли Його.
\v 12 А всім, хто прийняв Його й повірив у Його імʼя, Він дав право стати дітьми Божими,
\v 13 народженими не від крові, не через тілесне бажання й не через бажання чоловіка, а народженими від Бога.
\v 14 Слово стало людиною\f + \fr 1:14 \ft Або: \fqa тілом.\f* й оселилося серед нас. І ми бачили Його славу, славу як Єдинородного \add Сина\add* від Отця, повного благодаті та істини.
\v 15 Іван свідчив про Нього, проголошуючи: «Він Той, про Кого я казав: „Той, Хто йде після мене, величніший за мене, бо Він був переді мною“».
\v 16 Адже з Його повноти ми всі отримали благодать за благодаттю\f + \fr 1:16 \ft Або: \fqa благодать замість благодаті.\f*.
\v 17 Бо Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина прийшли через Ісуса Христа.
\v 18 Бога ніхто не бачив, тільки Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, – Він явив \add Його\add*.
\v 19 І ось свідчення Івана, коли юдейські керівники з Єрусалима надіслали до нього священників та левітів запитати Його: ―Ти хто?
\v 20 Він визнав, не заперечив, а визнав: ―Я не Христос!
\v 21 Вони запитали його: ―Тоді хто ти? Ілля? Він відповів: ―Ні! ―То ти Пророк? Він відповів: ―Ні!
\v 22 Вони ж запитали: ―Тоді хто ж ти? Щоб ми дали відповідь тим, хто надіслав нас. Що ти кажеш про себе?
\v 23 Він відповів, як сказав пророк Ісая: ―Я – «голос, який кличе в пустелі: „Приготуйте дорогу Господеві“».\f + \fr 1:23 \ft \xt Див. Іс. 40:3\xt*.\f*
\v 27 Він іде після мене, і я не достойний розвʼязати ремінці Його сандалій.
\v 28 Це сталося у Віфанії, біля Йордану, де Іван хрестив.
\s1 Іван говорить про Ісуса
\v 29 Наступного дня Іван побачив Ісуса, Який ішов до нього, і сказав: «Ось Агнець Божий, Який бере \add на Себе\add* гріх світу.
\v 30 Це Той, про Кого я казав: „Після мене йде Чоловік, величніший за мене, бо Він був переді мною“.
\v 31 Я сам не знав Його, але я прийшов хрестити водою для того, щоб Він був обʼявлений Ізраїлеві».
\v 32 Іван свідчив кажучи: «Я бачив Духа, Який сходив, як голуб, із неба й залишився на Ньому.
\v 33 І я б не впізнав Його, але Той, Хто надіслав мене хрестити водою, сказав мені: „Над ким побачиш Духа, Який сходить та залишається, – Він є Той, Хто хрестить Святим Духом“.
\v 34 Я бачив це та засвідчую, що Він – Син Божий».
\s1 Перші учні Ісуса
\v 35 Наступного дня Іван знову стояв із двома своїми учнями.
\v 38 Обернувшись, Ісус побачив, що вони йдуть за Ним, і спитав їх: ―Чого ви шукаєте? Вони відповіли: ―\tl Равві\tl* (що в перекладі означає «Учителю»), де Ти живеш?
\v 39 Він відповів: ―Ідіть та побачите. Вони пішли та побачили, де Він живе, і залишились у Нього того дня. Це було близько десятої години\f + \fr 1:39 \ft Близько шістнадцятої години.\f*.
\v 41 Він першим розшукав свого брата Симона й сказав йому: «Ми знайшли Месію» (що в перекладі означає «Христос»).\f + \fr 1:41 \ft Давньоєврейське слово \tl маші́ах\tl* означає людину, призначену Богом для особливого служіння, «Помазанець». Це також і праведний Цар та Спаситель, обіцяний Богом у Законі, Псалмах та Пророках.\f*
\v 42 Він привів його до Ісуса. Подивившись на Нього, Ісус сказав: «Ти Симон, син Йони, будеш називатися Кифа» (що в перекладі означає «Петро»).\f + \fr 1:42 \ft Арамейське слово \tl Кифа\tl* камінь, грецькою – \tl Петрос\tl*.\f*
\v 45 Филип знайшов Нафанаїла й сказав йому: ―Ми знайшли Того, про Кого писали Мойсей у Законі та Пророки. Це Ісус, син Йосифа з Назарета.
\v 46 Нафанаїл сказав: ―Хіба з Назарета може бути щось добре? Филип відповів: ―Іди та подивись!
\v 47 \add Коли\add* Ісус побачив Нафанаїла, що йшов до Нього, то сказав про нього: ―Ось істинний ізраїльтянин, у якому немає лукавства.
\v 48 Нафанаїл запитав: ―Звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: ―Ще перед тим, як Филип покликав тебе, Я бачив тебе під смоковницею.
\v 49 Нафанаїл відповів: ―\tl Равві\tl*, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлю!
\v 50 Ісус сказав у відповідь: ―Ти повірив, тому що Я сказав, що бачив тебе під смоковницею? Ти більше від цього побачиш.
\v 51 Потім сказав: ―Істинно кажу вам: «ви побачите відкриті небеса й Божих ангелів, які підіймаються та опускаються»\f + \fr 1:51 \ft \xt Див. Бут. 28:12\xt*.\f* на Сина Людського.
\v 5 Його мати сказала слугам: «Робіть те, що Він вам скаже!»
\v 6 За юдейським звичаєм очищення там стояло шість камʼяних посудин для води. Кожна з них містила дві або три міри.\f + \fr 2:6 \ft Приблизно 75 – 115 літрів.\f*
\v 9 Коли управитель скуштував води, яка стала вином, –а він не знав, звідки воно, лише слуги, які зачерпнули воду, знали, – то покликав нареченого
\v 10 й сказав йому: «Кожна людина спочатку подає хороше вино, а коли \add гості\add* напʼються, \add подає\add* гірше. Ти ж тримав хороше вино дотепер».
\v 11 Так Ісусу Кані Галілейській поклав початок знаменням, через які показав Свою славу, і Його учні повірили в Нього.
\v 12 Після цього \add Ісус\add* разом із матірʼю, братами та учнями пішов до Капернаума й залишився там декілька днів.
\s1 Ісус очищує Храм
\v 13 Наближалася юдейська Пасха, іІсус піднявся до Єрусалима.
\v 14 У Храмі Він знайшов тих, хто продавав волів, овець та голубів. Біля столів стояли ті, хто міняв гроші.
\v 15 Тоді, зробивши бича з мотузок, Він повиганяв із Храму їх усіх разом з їхніми вівцями та волами. Також Він розкидав гроші та перевернув столи міняльників.
\v 2 Він прийшов до Ісуса вночі та сказав: ―\tl Равві\tl*, ми знаємо, що Ти Вчитель, Який прийшов від Бога, бо ніхто не може робити таких знамень, які Ти робиш, якщо Бог не з ним.
\v 3 Ісус відповів: ―Істинно кажу тобі: якщо хтось не народиться знову,\f + \fr 3:3 \ft Або: \fqa народиться згори\ft ; також \xt 3:7\xt*.\f* не може побачити Царства Божого.
\v 4 Никодим сказав Йому: ―Як може людина народитися знову, якщо вона вже стара? Адже не може вона знов увійти в утробу своєї матері та народитися?
\v 5 Ісус відповів: ―Істинно кажу тобі: якщо хтось не народиться від води та Духа, не може увійти до Царства Божого.
\v 11 Істинно кажу тобі: ми говоримо про те, що знаємо, свідчимо про те, що бачили, але ви не приймаєте нашого свідчення.
\v 12 Якщо Я сказав вам про земні речі, і ви не повірили, як же ви повірите, якщо Я скажу про небесне?
\v 13 Ніхто не піднімався на небо, окрім Того, Хто зійшов із неба, – Сина Людського, Який є на небі.
\v 14 І як Мойсей підняв змія в пустелі,\f + \fr 3:14 \ft \xt Див. Чис. 21:9\xt*.\f* так має бути піднятий і Син Людський,
\v 15 щоб кожний, хто повірить у Нього, мав життя вічне.\f + \fr 3:15 \ft Деякі богослови вважають, що діалог Ісуса з Никодимом продовжується до 21-го вірша.\f*
\v 26 Вони прийшли до Івана й сказали йому: ―\tl Равві\tl*, ось Той, Хто був із тобою на тому боці Йордану й про Кого ти свідчив, зараз Сам хрестить, і всі йдуть до Нього.
\v 27 Іван сказав у відповідь: ―Не може людина прийняти нічого, якщо не дано їй з неба.
\v 28 Ви самі свідки того, що я казав: «Я не Христос, я посланий перед Ним».
\v 29 Хто має наречену, той є нареченим. Друг нареченого стоїть, слухає та радіє від голосу нареченого. Отже, у цьому й моя радість, і зараз вона сповнилась.
\v 30 Йому належить зростати, а мені меншати.
\v 31 Той, Хто приходить згори, величніший за всіх. Земний же належить до землі й говорить по-земному. Той, Хто приходить із неба, величніший за всіх.
\v 32 Він свідчить про все, що бачив та чув, але ніхто не приймає Його свідчення.
\v 33 Той, хто приймає Його свідчення, той засвідчив, що Бог істинний.
\v 34 Адже Той, Кого надіслав Бог, говорить слова Божі, тому що \add Бог\add* дає Йому Духа без міри.
\v 35 Отець любить Сина й усе віддав у Його руки.
\v 36 Хто вірить у Сина, той має життя вічне, а хто не вірить у Сина, той не побачить життя, і гнів Божий залишається на ньому.
\c 4
\s1 Ісус розмовляє з самарянкою
\v 1 Коли Ісус дізнався, що фарисеї почули, начебто Він хрестить більше учнів, ніж Іван, –
\v 2 хоча сам Ісус не хрестив, а хрестили Його учні, –
\v 3 то залишив Юдею й знову пішов до Галілеї.
\v 4 Йому треба було пройти через Самарію,
\v 5 і Він прийшов у самарянське місто Сихар, неподалік від землі, яку Яків дав своєму синові Йосифові.
\v 6 Там була криниця Якова, іІсус, утомившись від дороги, сів \add відпочити\add* біля криниці. Було десь близько шостої години\f + \fr 4:6 \ft Приблизно дванадцята година.\f*.
\v 9 Жінка-самарянка сказала Йому: ―Як Ти, юдей, просиш пити в мене – жінки-самарянки? (Річ у тім, що юдеї не спілкуються з самарянами.)
\v 10 Ісус відповів їй: ―Якби ти знала про дар Божий і Хто Той, Що каже тобі: «Дай Мені напитися!», ти б сама просила в Нього, і Він дав би тобі живої води.
\v 11 Жінка сказала: ―Господи, Ти навіть відра не маєш, а криниця глибока, звідки ж уТебе жива вода?
\v 35 Хіба ви не говорите: «Ще чотири місяці, і будуть жнива?» Отже, Я кажу вам: підійміть ваші очі й подивіться на поля, бо вони вже білі, готові для жнив.
\v 36 Жнець отримує свою винагороду. Він збирає врожай для вічного життя, щоб раділи разом – той, хто сіє, і той, хто жне.
\v 37 У цьому справджується слово: один сіє, а інший жне.
\v 38 Я надіслав вас жати не те, над чим ви трудилися. Інші трудилися, а ви їхню працю пожинаєте.
\v 39 Багато самарян із того міста увірувало в Ісуса через слова, засвідчені жінкою: «Він сказав мені все, що я зробила».
\v 40 Коли самаряни прийшли до Нього, то просили Його залишитися з ними, і Він залишався там два дні.
\v 41 І ще більше увірувало через Його Слово.
\v 42 Вони казали жінці: «Ми вже віримо не через твої слова, а тому що ми самі чули й знаємо, що Він дійсно Спаситель світу».
\s1 Ісус зцілює сина придворного
\v 43 Через два дні Він вирушив звідти до Галілеї.
\v 44 Адже Ісус Сам свідчив, що пророк на своїй батьківщині пошани не має.
\v 45 Проте коли Він прибув до Галілеї, галілеяни прийняли Його гостинно, тому що вони були в Єрусалимі на святі Пасхи та бачили все, що Він там зробив.
\v 46 \add Ісус\add* знов прийшов у Кану Галілейську, де перетворив воду у вино. На той час у Капернаумі син одного придворного був хворий.
\v 47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, він прийшов до Нього й благав, щоб Він прийшов зцілити його сина, який був при смерті.
\v 51 Коли він був іще в дорозі, раби зустріли його й сказали, що його син живий.
\v 52 Він запитав, о котрій годині йому стало краще, і вони сказали: «Вчора о сьомій\f + \fr 4:52 \ft Приблизно тринадцята година.\f* годині гарячка залишила його».
\v 54 Це було друге знамення, яке зробив Ісус після того, як повернувся з Юдеї в Галілею.
\c 5
\s1 Ісус зцілює хворого біля купальні
\v 1 Після цього було юдейське свято, іІсус пішов до Єрусалима.
\v 2 В Єрусалимі, біля Овечих воріт, є купальня, яка єврейською називається Віфезда й має пʼять критих колонад.
\v 3 Там лежало багато хворих, сліпих, кривих та паралізованих. Вони чекали, коли вода збуриться.
\v 4 Іноді ангел Господній сходив та збурював воду, і хто перший заходив у воду, зцілювався, хоч би якою була його хвороба.\f + \fr 5:4 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa Вони чекали… хвороба.\f*
\v 5 Був же там чоловік, який хворів уже тридцять вісім років.
\v 6 Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що той вже багато часу був хворий, сказав: ―Ти хочеш одужати?
\v 7 Хворий відповів: ―Господи, я не маю людини, котра б допомогла мені увійти до купальні, коли вода збуриться. Як тільки я дістаюся до води, хтось інший заходить раніше за мене.
\v 8 Ісус сказав йому: ―Підведися, візьми свою постіль та ходи!
\v 9 І відразу чоловік став здоровим, узяв свою постіль та пішов. Тоді була Субота.
\v 10 Тому юдеї сказали зціленому: ―Сьогодні Субота, і тобі не дозволено нести свою постіль.
\v 11 Але він відповів їм: ―Той, Хто зцілив мене, сказав мені: «Візьми свою постіль та ходи».
\v 12 Вони запитали: ―Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти \add постіль\add* та йти?
\v 19 Ісус відповів їм: ―Істинно кажу вам: Син нічого не може робити Сам від Себе, доки не побачить Отця, Який робить. Те, що робить \add Отець,\add* робить і Син так само.
\v 31 Якби Я свідчив Сам про Себе, то Моє свідчення не було б правдиве,
\v 32 але про Мене свідчить Інший, і Я знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, правдиве.
\v 33 Ви посилали до Івана, і він свідчив про істину.
\v 34 Я ж не потребую свідчення від людини, але кажу вам про це, щоб ви були спасенні.
\v 35 \add Іван\add* був світильником, горів та світив, і ви хотіли деякий час радіти при його світлі.
\v 36 Але є в Мене свідчення більше \add за свідчення\add* Івана. Бо діла, які Отець доручив Мені звершити і які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.
\v 37 І Отець, Який послав Мене, свідчить про Мене. Ви ніколи не чули Його голосу й не бачили Його обличчя.
\v 38 Ви не маєте Його Слова, яке бу вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав.
\v 39 Ви старанно досліджуєте Писання, сподіваючись через них мати життя вічне, а вони свідчать про Мене.
\v 40 Однак ви не бажаєте прийти до Мене, щоб мати життя.
\v 41 Я не приймаю слави від людей,
\v 42 але Я знаю вас, що ви не маєте в собі любові до Бога.\f + \fr 5:42 \ft Або: \fqa любові Божої.\f*
\v 43 Я прийшов в імʼя Мого Отця, і ви не приймаєте Мене. Якщо ж прийде інший у своє імʼя, того приймете.
\v 44 Як ви можете повірити, коли ви приймаєте славу один від одного, але не шукаєте слави від єдиного Бога?
\v 45 Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем. Ваш обвинувач – Мойсей, на якого ви покладаєтесь.
\v 46 Якби ви вірили Мойсею, то вірили бі Мені, адже він писав про Мене.
\v 47 Але якщо ви не вірите тому, що він написав, як же ви повірите Моїм словам?
\v 7 Филип відповів: ―Навіть якщо купити хліба на двісті динаріїв\f + \fr 6:7 \ft Динарій був звичайною платою за робочий день.\f*, і того не буде достатньо, щоб кожний отримав хоч трохи.
\v 13 Вони зібрали та наповнили дванадцять кошиків із залишками з пʼяти ячмінних хлібів, які залишилися після тих, що їли.
\v 14 Коли люди побачили знамення, яке Він зробив, почали казати: «Він насправді Пророк, Який мав прийти у світ».
\v 15 Ісус же, зрозумівши, що вони мають намір прийти і взяти Його силоміць, щоб зробити царем, знову пішов на гору один.
\s1 Ісус іде по воді
\v 16 Коли настав вечір, учні Ісуса спустилися до моря
\v 17 й, увійшовши в човен, попливли через море до Капернаума. Було вже темно, аІсусусе ще не приходив до них.
\v 18 Тим часом море розхвилювалося, бо подув сильний вітер.
\v 19 Вони вже відпливли на двадцять пʼять або тридцять стадіїв,\f + \fr 6:19 \ft Приблизно пʼять-шість кілометрів.\f* коли побачили Ісуса, Який ішов по воді та наближався до човна. Учні злякалися.
\v 21 Вони хотіли взяти Його в човен; і човен відразу пристав до берега, до якого прямували.
\v 22 Наступного дня люди, які стояли на іншому березі моря, побачили, що там не було іншого човна, окрім одного, і що Ісус не сідав разом зі Своїми учнями в човен, а Його учні відпливли самі.
\v 23 \add Тим часом\add* кілька човнів із Тиверіади припливло \add та пристало\add* поблизу того міста, де вони їли хліб, після того, як Господь подякував \add Богові\add*.
\v 24 Коли люди побачили, що ні Ісуса, ні Його учнів немає в тому місці, вони сіли в човни та попливли до Капернаума шукати Ісуса.
\v 44 Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не притягне його, і Я воскрешу його останнього дня.
\v 45 У пророків написано: «Усі будуть навчені Богом».\f + \fr 6:45 \ft \xt Див. Іс. 54:13\xt*.\f* Кожен, хто почув Отця та навчився в Нього, приходить до Мене.
\v 46 Бо ніхто не бачив Отця, окрім Того, Хто від Бога, тільки Він бачив Отця.
\v 47 Істинно кажу вам: хто вірить \add у Мене\add*, той має життя вічне.
\v 48 Я – хліб життя!
\v 49 Ваші батьки їли манну в пустелі й померли.
\v 50 Це ж хліб, який зійшов із неба, щоб той, хто їсть його, не помер.
\v 51 Я – хліб життя, який зійшов із неба. Хто буде їсти цей хліб, той житиме вічно. Хліб, який Я дам, це Моє тіло, яке віддам заради життя світу.
\v 52 Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: ―Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми його їли?
\v 53 Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського й не будете пити Його крові, не будете мати життя \add вічного\add* в собі.
\v 20 Натовп відповів: ―Ти одержимий демоном! Хто хоче Тебе вбити?
\v 21 Ісус сказав їм у відповідь: ―Я вчинив одне чудо,\f + \fr 7:21 \ft Буквально: \fqa діло.\f* і ви всі дивуєтеся.\f + \fr 7:21 \ft \xt Див. 5:1-9\xt*.\f*
\v 22 Мойсей дав вам обрізання (хоча обрізання не від Мойсея, а від праотців), і ви обрізаєте дітей у Суботу.
\v 23 Якщо чоловік може бути обрізаний у Суботу, щоб не був порушений Закон Мойсея, то чому ви гніваєтесь на Мене за те, що Я повністю зцілив чоловіка в Суботу?
\v 24 Не судіть із вигляду, а судіть справедливим судом.
\v 28 Тоді Ісус, навчаючи в Храмі, голосно сказав: ―Ви Мене знаєте? І навіть знаєте, звідки Я? Адже Я не прийшов від Себе. Той, Хто послав Мене, правдивий, але ви Його не знаєте.
\v 35 Тоді юдеї казали між собою: ―Куди це Він збирається піти, що ми не знайдемо Його? Може, Він збирається піти до розсіяних серед греків і навчати греків?
\v 42 Чи Писання не каже, що Христос прийде з роду Давида, з Віфлеєма, із села, звідки був Давид?\f + \fr 7:42 \ft \xt Див. 2 Сам. 7:12; Пс. 131:11; Мих. 5:2\xt*.\f*
\v 9 Почувши це, вони почали по одному відходити, починаючи від старших і до останніх. Залишилися тільки \add Ісус\add* та жінка, яка стояла посередині.
\v 10 Ісус, підвівшись і не побачивши нікого, лише саму жінку, сказав їй: ―Жінко, де ті, хто обвинувачував тебе? Ніхто тебе не осудив?
\v 11 Вона відповіла: ―Ніхто, Господи! Ісус сказав їй: ―І Я не осуджую тебе. Іди й більше не гріши!\f + \fr 8:11 \ft Уривок \xt 7:53–8:11\xt* відсутній в найдавніших рукописах.\f*
\v 12 Ісус знову заговорив із ними: ―Я – світло світу. Хто слідує за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя.
\v 13 Фарисеї сказали Йому: ―Ти свідчиш Сам про Себе, тому Твоє свідчення неправдиве.
\v 14 Ісус відповів: ―Навіть якщо Я свідчу Сам про Себе, Моє свідчення правдиве, тому що Я знаю, звідки Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не знаєте, звідки Я прийшов і куди йду.
\v 24 Тому Я сказав вам, що ви помрете у ваших гріхах. Якщо не повірите, що Я є,\f + \fr 8:24 \ft \xt Див. Вих. 3:14\xt*. Також повсюди в цій книзі.\f* то помрете у ваших гріхах.
\v 43 Чому ж ви не розумієте того, що Я кажу вам? Бо ви не можете слухати Моїх слів.
\v 44 Ваш батько – диявол, і ви прагнете виконувати його волю. Він від початку був убивцею і в істині не встояв, бо в ньому немає істини. Коли він каже неправду, то говорить від себе, бо він брехун і батько неправди.
\v 45 Але Мені не вірите, тому що Я кажу вам істину.
\v 46 Хто з вас може довести Мій гріх? А якщо Я кажу істину, чому ви не вірите Мені?
\v 47 Хто від Бога, той слухає слова Бога. Ви ж не слухаєте Мене тому, що ви не від Бога.
\v 52 Тоді юдеї сказали: ―Тепер ми точно знаємо, що Ти одержимий. Авраам помер, і пророки теж, а Ти кажеш: «Хто підкоряється Моєму Слову, не побачить смерті повік».
\v 55 хоча ви Його не знаєте. Але Я Його знаю, і якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду таким же брехуном, як і ви. Але Я Його знаю та підкоряюся Його Слову.
\v 56 Ваш батько Авраам радів, що побачить Мій день. Він побачив і зрадів.
\v 7 Потім сказав йому: «Іди та вмийся в купальні Силоам» (що в перекладі означає: «Посланий»). Той пішов, умився й прийшов зрячий.
\v 8 Сусіди й ті, хто бачив його раніше, як він просив, казали: ―Чи не він \add раніше\add* сидів та просив?
\v 9 Одні казали: ―Так, це він! Інші казали: ―Ні, він лише схожий на нього! Він же казав: ―Це я!
\v 10 Тоді запитали його: ―Як же ти прозрів?
\v 11 Він відповів: ―Чоловік, Якого звуть Ісус, змішав грязь та помазав Мої очі, потім Він наказав піти в Силоам та вмитися. Я пішов, умився й прозрів.
\v 12 Вони його запитали: ―Де Він? Він відповів: ―Я не знаю.
\v 15 Фарисеї знову запитали його, як він прозрів. Той відповів: ―Він помазав мої очі гряззю, я вмився й бачу.
\v 16 Деякі фарисеї почали казати: ―Цей чоловік не від Бога, тому що не дотримується Суботи. Інші ж казали: ―Як може грішна людина робити такі знамення? І між ними виникло розділення.
\v 17 Тоді вони знов запитали сліпого: ―Що ти кажеш про Нього? Адже це Він відкрив тобі очі. Чоловік відповів: ―Він Пророк.
\v 7 Тоді Ісус знову сказав: «Істинно кажу вам: Я – ворота для овець.
\v 8 Усі, хто приходив до Мене, – злодії та розбійники; але вівці їх не слухалися.
\v 9 Я – ворота, і якщо хтось входить через Мене, буде спасенний. Він увійде, вийде й знайде пасовисько.
\v 10 Злодій приходить тільки для того, щоби вкрасти, вбити й зруйнувати. А Я прийшов, щоб \add люди\add* мали життя й щоб мали його вдосталь.
\v 11 Я – добрий пастир. Добрий пастир віддасть життя за овець.
\v 12 Наймит не є пастирем, вівці не належать йому. Коли він бачить, що наближається вовк, то залишає овець і тікає. Вовк хапає овець, і вони розбігаються.
\v 13 \add Наймит тікає\add*, бо його найняли, і він не дбає про овець.
\v 14 Я – добрий пастир. Я знаю Своїх, і вони знають Мене.
\v 15 Так само Отець знає Мене, і Я знаю Отця; Я віддаю Своє життя за овець.
\v 16 У Мене є й інші вівці, які не з цієї кошари, і їх Я маю привести сюди. Вони почують Мій голос, і буде одна отара й один пастир.
\v 17 Отець любить Мене тому, що Я віддаю Своє життя, аби знову взяти його.
\v 18 Ніхто не може його забрати від Мене, Я Сам віддаю його. У Мене є влада віддати його й влада взяти його знов. Цю заповідь Я отримав від Мого Отця».
\v 22 В Єрусалимі було \add свято\add* Відновлення \add Храму\add*.\f + \fr 10:22 \ft Свято Відновлення нагадувало про очищення Єрусалимського Храму, яке відбулося в 165 році до Р. Х.\f* Стояла зима.
\v 28 Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе».
\v 29 Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього.
\v 30 Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта.
\v 31 Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати.
\v 49 Тоді один із них, \add на імʼя\add* Каяфа\f + \fr 11:49 \ft Каяфа був первосвященником з 18 по 36 рр.\f*, який був первосвященником того року, сказав їм: ―Ви нічого не знаєте.
\v 55 Наближалася юдейська Пасха, і багато \add людей\add* з усього краю йшли до Єрусалима\f + \fr 11:55 \ft Буквально: \fqa піднялися до Єрусалима.\f* для очищення перед Пасхою.\f + \fr 11:55 \ft \xt Див. Чис. 9:6\xt*.\f*
\v 56 Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»
\v 57 Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його.
\c 12
\s1 Ісус помазаний у Віфанії
\v 1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де був Лазар, якого воскресив із мертвих.
\v 2 Там Йому приготували вечерю. Марта слугувала, а Лазар був одним із тих, хто сидів із Ним за столом.
\v 3 Тоді Марія взяла літру\f + \fr 12:3 \ft Міра для масла, приблизно 0,3 – 0,5 літра.\f* з дуже дорогим чистим нардовим миром, намастила ноги Ісуса й своїм волоссям обтерла Його ноги. І дім наповнився пахощами мира.
\v 4 Але Юда Іскаріот, один з Його учнів, який мав Його зрадити, сказав:
\v 5 ―Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати бідним?
\v 6 Він казав так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм. Йому було доручено носити скриню з грошима, але він брав із неї гроші.
\v 13 взяли пальмові гілки, вийшли Йому назустріч та викрикували: «Осанна!» «Благословенний Той, Хто йде в імʼя Господа!»\f + \fr 12:13 \ft \xt Див. Пс. 117:25-26\xt*.\f* «Цар Ізраїля!»
\v 16 Спочатку Його учні не розуміли цього. Але після того, як Ісус був прославлений, вони згадали, що це було написано про Нього й що це збулося з Ним.
\v 17 Люди, які були з Ісусом, коли Він покликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили \add про це\add*.
\v 18 Тому багато людей вийшли Йому назустріч, бо чули, що Він здійснив це знамення.
\v 19 Тоді фарисеї почали казати один одному: «Бачите, що нічого не допомагає? Ось \add увесь\add* світ пішов за Ним!»
\s1 Ісус говорить про Свою смерть
\v 20 Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було декілька греків.
\v 21 Вони підійшли до Филипа, який був із Віфсаїди, що в Галілеї, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса».
\v 22 Филип пішов і сказав Андрієві, і тоді Андрій та Филип розповіли про це Ісусові.
\v 34 Тоді люди сказали Йому: ―Ми чули із Закону, що Христос житиме вічно.\f + \fr 12:34 \ft \xt Див. Пс. 88:37-38; Іс. 9:6-7; Єз. 37:25; Дан. 7:13-14\xt*.\f* Як же Ти кажеш, що «Син Людський має бути піднятий?» Хто Цей Син Людський?
\v 35 Тоді Ісус сказав їм: ―Світло ще трохи часу буде з вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб темрява не охопила вас. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде.
\v 36 Повірте у світло, поки у вас є світло, щоб ви стали синами світла. Ісус закінчив говорити і, відійшовши, скрився від них.
\v 38 Так здійснилося слово пророка Ісаї, який сказав: «Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилася рука Господня?»\f + \fr 12:38 \ft \xt Див. Іс. 53:1\xt*.\f*
\v 40 «Він зробив сліпими їхні очі і закамʼянілими їхні серця, щоб вони не бачили очима, і не розуміли серцем, і не навернулися, щоб Я зцілив їх».\f + \fr 12:40 \ft \xt Див. Іс. 6:10\xt*.\f*
\v 1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година, щоб залишити цей світ і повернутись до Отця, полюбивши Своїх, що були у світі, полюбив їх до кінця.
\v 2 Під час вечері, коли диявол вже вклав у серце Юди, сина Симона Іскаріота, зрадити Ісуса,
\v 3 знаючи, що Отець дав усе в Його руки, що від Бога прийшов і до Бога повертається,
\v 4 Він підвівся з-за столу, зняв верхній одяг і підперезався рушником.
\v 5 Потім налив води в таз і почав мити ноги учням та витирати їх рушником, яким був підперезаний.
\v 13 Ви називаєте Мене Вчителем і Господом і добре кажете, бо Я Ним є.
\v 14 Тож якщо Я, ваш Господь і Вчитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному.
\v 15 Бо Я подав вам приклад, щоб ви робили так, як Я зробив вам.
\v 16 Істинно кажу вам: раб не більший за свого господаря, і посланець\f + \fr 13:16 \ft Буквально: \fqa апостол.\f* не більший за того, хто його послав.
\v 17 Якщо ви знаєте це, то блаженні ви, коли чинитимете так.
\v 18 Я не говорю про всіх вас. Я знаю тих, кого обрав. Але має сповнитись Писання: «Той, хто їв Мій хліб, підняв на Мене свою пʼяту».\f + \fr 13:18 \ft \xt Див. Пс. 40:10\xt*.\f*
\v 19 Я кажу вам перед тим, як станеться, щоб, коли станеться, ви повірили, що Я є.\f + \fr 13:19 \ft \xt Див. Вих. 3:14; Повт. 32:39; Іс. 41:4; 43:10-13\xt*.\f*
\v 20 Істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, приймає Мене, а хто Мене приймає, той приймає й Того, Хто послав Мене.
\v 15 Якщо ви любите Мене, то будете дотримуватись Моїх заповідей.
\v 16 І Я проситиму Отця, і Він дасть вам іншого Заступника\f + \fr 14:16 \ft Або: \fqa утішитель, помічник, адвокат. \ft Дивись також: \xt 14:17, 26; 15:26; 16:7\xt*.\f*, щоб Він був із вами повік, –
\v 17 Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його й не знає. Ви ж Його знаєте, бо Він перебуває з вами й буде у вас.
\v 18 Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас.
\v 19 Ще трохи, і світ Мене вже не побачить, але ви Мене побачите, тому що Я живу, і ви будете жити.
\v 20 Того дня ви дізнаєтесь, що Я в Моєму Отці, а ви в Мені, як і Я у вас.
\v 21 Хто має Мої заповіді та дотримується їх, той Мене любить. Того, хто Мене любить, полюбить і Мій Отець. І Я буду його любити й відкрию йому Себе.
\v 1 Я – справжня виноградна лоза, а Мій Отець – виноградар.
\v 2 Кожну гілку в Мені, яка не приносить плоду, Він зрізає, а кожну гілку, яка приносить плід, Він очищає, щоб вона приносила ще більше плоду.
\v 3 Ви вже чисті через Слово, яке Я вам сказав.
\v 4 Перебувайте в Мені, а Я –у вас. Жодна гілка не може сама по собі приносити плоду, якщо не перебуває в лозі. Так і ви не зможете принести плоду, якщо не перебуваєте в Мені.
\v 5 Я – виноградна лоза, а ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить багатий плід, бо без Мене нічого не можете зробити.
\v 6 Якщо хтось не перебуває в Мені, той мов гілка, яку викидають, і вона засихає. Такі збирають, кидають у вогонь та спалюють.
\v 7 Якщо ви перебуватимете в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то просіть усе, що хочете, –і отримаєте.
\v 8 Тим буде прославлений Мій Отець, якщо ви будете приносити багатий врожай і станете Моїми учнями.
\v 9 Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в Моїй любові.
\v 10 Якщо будете дотримуватись Моїх заповідей, ви перебуватимете в Моїй любові так само, як і Я дотримуюсь заповідей Мого Отця й перебуваю в Його любові.
\v 11 Це Я сказав вам, щоб Моя радість була у вас і щоб ваша радість була повною.
\v 12 Це Моя заповідь, щоб ви любили одне одного, як Я полюбив вас.
\v 13 Ніхто не має більшої любові, ніж той, хто віддає своє життя за своїх друзів.
\v 14 Ви – Мої друзі, якщо робите те, що Я заповідаю вам.
\v 15 Я більше не називаю вас рабами, бораб не знає, що робить його господар. Але Я назвав вас друзями, бо все, що Я почув від Мого Отця, я розкрив вам.
\v 16 Не ви обрали Мене, але Я обрав вас і призначив, щоб ви йшли й приносили плід, щоб ваш плід залишався, щоб усе, що ви попросите в Отця в імʼя Моє, Він дав вам.
\v 17 Це Я заповідаю вам, щоб ви любили одне одного.
\v 18 Якщо світ ненавидить вас, знайте, що спочатку він зненавидів Мене.
\v 19 Якби ви належали до світу, він любив би вас як своїх. Але ви не від світу, бо Я обрав вас зі світу, і тому світ вас ненавидить.
\v 20 Згадайте Слово, яке Я сказав вам: «Раб не більший за свого господаря».\f + \fr 15:20 \ft \xt Див. Ів. 13:16\xt*.\f* Якщо вони переслідували Мене, то й вас вони переслідуватимуть. Якщо вони зберігали Моє Слово, то зберігатимуть і ваше.
\v 21 Але все це вони робитимуть вам через Моє імʼя, бо не знають Того, Хто Мене послав.
\v 22 Якби Я не прийшов і не говорив із ними, вони б не мали гріха, але тепер вони не мають виправдання за свій гріх.
\v 23 Хто ненавидить Мене, ненавидить іМого Отця.
\v 24 Якби Я не робив серед них справ, яких ніхто інший не робив, вони б не мали гріха. Але вони це бачили й все ж зненавиділи і Мене, іМого Отця.
\v 25 Це сталося, щоб збулося написане в їхньому Законі: «Вони зненавиділи Мене без причини».\f + \fr 15:25 \ft \xt Див. Пс. 34:19; 68:5; 108:3\xt*.\f*
\v 2 Вас виженуть із синагог, і навіть прийде час, коли кожен, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим служить Богові.
\v 3 Вони робитимуть це, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.
\v 4 Я сказав вам це, щоб, коли настане їхній час, ви згадали, що Я казав вам про них. Я не казав вам цього від початку, тому що був із вами,
\v 5 але тепер Я йду до Того, Хто послав Мене, і ніхто з вас не запитує мене: «Куди Ти йдеш?»
\v 6 Через те, що Я сказав вам це, ваше серце наповнилося смутком.
\v 7 Але істинно кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Якщо Я не піду, Заступник не прийде до вас, але якщо Я піду, то пошлю Його до вас.
\v 8 Коли Він прийде, то викриє світ про гріх, праведність та суд:
\v 9 про гріх, бо люди не вірять у Мене,
\v 10 про праведність, бо Я йду до Отця й ви Мене вже не побачите,
\v 11 і про суд, бо правитель цього світу вже засуджений.
\v 12 Ще багато чого Я маю сказати вам, але ви не можете знести цього тепер.
\v 13 Однак коли Дух істини прийде, Він поведе вас до всієї істини. Бо Він не буде говорити від Себе, а скаже те, що почує. Він сповістить вам про те, що має статися.
\v 14 Він прославить Мене, бо візьме з Мого й сповістить вам.
\v 15 Усе, що належить Отцю, – Моє. Ось чому Я сказав, що візьме з Мого й сповістить вам.
\v 17 Тоді деякі з Його учнів почали казати один одному: ―Що означає це, що Він нам говорить: «Ще трохи –і ви не побачите Мене, а потім ще трохи –і знов побачите Мене?» і: «Я йду до Отця?»
\v 18 Вони запитували: ―Що означає це «ще трохи»? Ми не розуміємо, що Він говорить.
\v 19 Ісус, розуміючи, що вони хочуть запитати, сказав їм: ―Ви запитуєте один одного, що Я мав на увазі, коли сказав: «Ще трохи –і ви не побачите Мене, а потім ще трохи –і знов побачите Мене»?
\v 20 Істинно кажу вам: ви будете плакати й ридати, поки світ буде радіти. Ви будете сумувати, але ваше горе обернеться на радість.
\v 21 Жінка, коли народжує дитину, страждає, бо прийшов її час, але коли народить дитину, не памʼятає страждань від радості, що народилася дитина на світ.
\v 22 Так і ви: зараз ви страждаєте, але Я знову побачу вас, і ваше серце зрадіє, і ніхто не позбавить вас радості.
\v 23 Того дня ви нічого Мене просити не будете. Істинно кажу вам: усе, що ви попросите в Отця в імʼя Моє, Він дасть вам.
\v 24 Досі ви нічого не просили в імʼя Моє. Просіть –і отримаєте, щоб ваша радість була повною.
\v 25 Це Я говорив вам притчами, але настає час, коли Я більше не буду говорити притчами, але розкажу вам прямо про Отця.
\v 26 Того дня ви зможете просити в Моє імʼя. І Я не кажу, що буду просити Отця за вас,
\v 27 бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене й повірили, що Я прийшов від Бога.
\v 28 Я прийшов від Отця й увійшов у світ; тепер Я знову залишаю світ і повертаюся до Отця.
\v 6 Я відкрив Твоє імʼя тим людям, яких Ти Мені дав зі світу. Вони були Твоїми, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє Слово.
\v 7 Тепер вони знають, що все, що Ти Мені дав, походить від Тебе,
\v 8 бо Я дав їм слова, які Ти Мені дав. Вони їх прийняли й зрозуміли, що Я справді від Тебе прийшов, і повірили, що Ти Мене послав.
\v 9 Я молюся за них. Не молюся за світ, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої.
\v 10 Усе, що Я маю, – Твоє, а все Твоє – Моє. І Я прославився через них.
\v 11 Я більше не є у світі, але вони є у світі, Я ж іду до Тебе. Отче Святий, збережи їх у Твоє імʼя – тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були одне, як і Ми.
\v 12 Поки Я був із ними, Я беріг їх у Твоє імʼя, яке Ти Мені дав. Я їх зберіг, і жоден із них не загинув, окрім сина загибелі, щоб здійснилося Писання.
\v 13 Зараз же Я йду до Тебе, але поки Я ще у світі, кажу це, щоб вони мали повноту Моєї радості в собі.
\v 14 Я дав їм Твоє Слово, і світ зненавидів їх, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
\v 15 Я не молюся, щоб Ти забрав їх зі світу, а щоб зберіг їх від злого.
\v 16 Вони не від світу, як і Я не від світу.
\v 17 Освяти їх Своєю істиною: Твоє Слово – істина.
\v 18 Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.
\v 19 Я освячую Себе за них, щоб вони були освячені істиною.
\v 1 Сказавши це, Ісус зі Своїми учнями пішов на другий бік потоку Кедрон, де був сад, куди увійшов Він та Його учні.
\v 2 Юда, який Його зрадив, також знав це місце, боІсус часто збирався там зі Своїми учнями.
\v 3 Тоді Юда, узявши когорту\f + \fr 18:3 \ft Частина римського легіону, приблизно 600 воїнів.\f* воїнів і слуг первосвященників та фарисеїв, прийшов туди з ліхтарями, факелами та зброєю.
\v 4 Ісус, знаючи все, що має з Ним статися, вийшов та запитав: ―Кого шукаєте?
\v 5 Вони відповіли: ―Ісуса з Назарета. \add Тоді\add* Він сказав: ―Це Я.\f + \fr 18:5 \ft Буквально: \fqa Я є. \ft (\xt Див. Вих. 3:6\xt*); також \xt 18:6\xt*.\f* Юда, котрий Його зрадив, також стояв із ними.
\v 9 \add Ісус сказав це\add*, щоб збулося Слово, яке Він сказав раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти Мені дав».\f + \fr 18:9 \ft \xt Див. 6:39; 17:2\xt*.\f*
\v 12 Тоді воїни, сотник та юдейські слуги заарештували Ісуса. Вони звʼязали Його
\v 13 та привели спочатку до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвященником того року.\f + \fr 18:13 \ft Анна був первосвященником з 6 по 15 рр. А його зять Каяфа обіймав цю посаду з 18 по 36 рр.\f*
\v 33 Тоді Пилат знову зайшов у преторію, покликав Ісуса й сказав Йому: ―Ти Цар юдеїв?
\v 34 Ісус відповів: ―Ти від себе кажеш це чи інші сказали тобі про Мене?
\v 35 Пилат відповів: ―Хіба я юдей? Це Твій народ і первосвященники видали мені Тебе. Що Ти зробив?
\v 36 Ісус відповів: ―Моє Царство не від цього світу. Якби Моє Царство було від цього світу, Мої слуги боролися б, щоб Я не був виданий юдеям. Але тепер Моє Царство не звідси.
\v 37 Тоді Пилат запитав Його: ―Отже, Ти Цар? Ісус відповів: ―Ти кажеш, що Я Цар. Я для того народився й прийшов у світ, щоб свідчити про істину. Кожен, хто від істини, слухає Мій голос.
\v 38 \add Тоді\add* Пилат запитав: ―Що таке істина? І, сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і сказав їм: ―Я не знаходжу ніякої провини в Ньому.
\v 4 Пилат знову вийшов на двір і сказав юдеям: ―Ось я виводжу Його до вас на двір, щоб ви знали: я не знаходжу жодної підстави для Його звинувачення.
\v 5 Коли Ісус вийшов із терновим вінком та зодягнений у багряницю, \add Пилат\add* сказав їм: ―Ось Чоловік!
\v 6 Як тільки первосвященники й слуги побачили Його, то закричали: ―Розіпни! Розіпни \add Його\add*! Пилат сказав їм: ―Візьміть Його ви та розіпніть, бо я не знаходжу ніякої провини в Ньому.
\v 7 Юдеї відповіли: ―У нас є Закон, і згідно з цим Законом Він повинен померти, бо Він видає Себе за Сина Божого.\f + \fr 19:7 \ft \xt Див. Лев. 24:16\xt*.\f*
\v 9 Він знов зайшов до преторії і сказав Ісусові: ―Звідки Ти? Але Ісус нічого йому не відповідав.
\v 10 Пилат сказав Йому: ―Не говориш зі мною? Ти не розумієш, що я маю владу звільнити Тебе й маю владу розіпʼяти Тебе?
\v 11 Ісус відповів: ―Ти б не мав влади наді Мною, якби вона не була дана тобі згори. Тому той, хто передав Мене тобі, має більший гріх.
\v 12 Відтоді Пилат намагався звільнити Ісуса, але юдеї продовжували кричати: ―Якщо ти Його відпустиш, ти не друг Кесаря. Кожен, хто робить себе царем, виступає проти Кесаря.
\v 14 Це був день Приготування Пасхи, було близько шостої години\f + \fr 19:14 \ft Приблизно дванадцята година.\f*. \add Пилат\add* сказав юдеям: ―Ось ваш Цар!
\v 15 Вони закричали: ―Візьми, Візьми Його геть! Розіпни Його! Пилат запитав: ―Розіпʼяти вашого Царя? Первосвященники відповіли: ―У нас немає царя, окрім Кесаря.
\v 23 Коли солдати розіпʼяли Ісуса, вони взяли Його одяг і поділили на чотири частини, по одній для кожного з них. Його сорочку вони також взяли, але сорочка була не зшита, а цільна, зіткана зверху донизу.
\v 24 Тоді вони сказали між собою: «Не будемо її розривати, а киньмо жереб на неї – кому вона дістанеться». Це сталося, щоб збулося сказане в Писанні: «Вони розділили між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб».\f + \fr 19:24 \ft \xt Див. Пс. 21:19\xt*.\f*
\v 31 Тоді був день Приготування, і юдеї не хотіли, щоб тіла залишалися на хрестах у Суботу, тому що та Субота була великим днем. Тому вони просили Пилата перебити ноги розіпʼятим та зняти їх.
\v 32 Воїни прийшли й перебили ноги першому, а потім і другому, розіпʼятому з Ним.
\v 33 Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже мертвий, і не стали перебивати Йому ніг.
\v 34 Але один із воїнів списом проколов Ісусові бік, і одразу з рани потекли кров і вода.
\v 35 Той, хто бачив \add це\add*, свідчить, і його свідчення правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
\v 38 Після цього Йосиф з Ариматеї попросив Пилата віддати йому тіло Ісуса. Йосиф був учнем Ісуса, але таємним, через страх перед юдеями. З дозволу Пилата він прийшов і забрав тіло Ісуса.
\v 39 Разом з Йосифом був і Никодим, який раніше приходив до Ісуса вночі. Никодим приніс суміш смирни й алое, приблизно сто літрів.\f + \fr 19:39 \ft Приблизно 30 сучасних літрів.\f*
\v 40 Узявши тіло Ісуса, вони загорнули його у льняне полотно з пахощами згідно з юдейськими звичаями поховання.
\v 41 На тому місці, де був розіпʼятий Ісус, був сад, а в саду була нова гробниця, у якій нікого ще не було поховано.
\v 42 Оскільки був день Приготування до юдейської Суботи й гробниця була поруч, вони поклали туди Ісуса.
\c 20
\s1 Воскресіння Ісуса
\v 1 У перший день тижня\f + \fr 20:1 \ft У юдеїв тиждень починався з неділі.\f*, рано-вранці, коли ще було темно, Марія Магдалина пішла до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений.
\v 2 Вона побігла до Симона Петра та до іншого учня, якого любив Ісус, і сказала їм: «Забрали Господа з гробниці, і ми не знаємо, куди Його поклали!»
\v 3 Тоді Петро та інший учень пішли до гробниці.
\v 4 Вони обидва бігли, але другий учень випередив Петра й прибув до гробниці перший.
\v 5 Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину, що лежала там, але не ввійшов.
\v 6 Слідом за ним прибув Симон Петро і ввійшов у гробницю. Він побачив полотно, що лежало,
\v 7 а також хустину, якою була обмотана голова Ісуса. Вона лежала не з полотном, але окремо, в іншому місці.
\v 8 Тоді й другий учень, який першим прийшов до гробниці, також увійшов усередину. Він побачив і повірив.
\v 15 Він запитав її: ―Жінко, чому ти плачеш? Кого ти шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, сказала Йому: ―Пане, якщо Ти Його взяв, скажи мені, куди Ти Його поклав, і я заберу Його.
\v 16 Ісус сказав їй: ―Маріє! Повернувшись до Нього, вона сказала єврейською: ―\tl Раввуні!\tl* (Що означає «Учителю!»)
\v 17 Ісус сказав: ―Не затримуй Мене, бо Я ще не піднімався до Отця. А йди до Моїх братів і скажи їм: «Я піднімаюсь до Мого Отця й вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога».
\v 18 Марія Магдалина пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа!» І вона розповіла їм, що Він сказав.
\v 19 Увечері того ж першого дня тижня, коли учні були разом, –а двері були зачинені зі страху перед юдейськими керівниками, –Ісус зʼявився посеред них та промовив: «Мир вам!»
\v 25 Інші учні сказали йому: ―Ми бачили Господа! Але він сказав їм: ―Якщо я не побачу на Його руках ран від цвяхів, не вкладу свого пальця в рани від цвяхів і не вкладу своєї руки в рану на Його боці, то не повірю.
\v 26 Через тиждень учні Ісуса знову зібралися в домі, і Фома був із ними. І хоча двері були зачинені, прийшов Ісус, став посеред них і сказав: ―Мир вам!
\v 27 Потім сказав Фомі: ―Поклади сюди свій палець. Подивися на Мої руки. Простягни свою руку й вклади її у Мій бік. І не будь невіруючим, а повір!
\v 28 Фома відповів Йому: ―Господь мій і Бог мій!
\v 29 Ісус сказав йому: ―Ти повірив, тому що побачив Мене. Блаженні ті, що не бачили й повірили.
\v 7 Тоді учень, якого любив Ісус, сказав Петрові: «Це Господь!» Як тільки Симон Петро почув, що це Господь, він одягнув верхній одяг, бо зняв його, і стрибнув у воду.
\v 8 Інші учні попливли до берега в човні, бо були недалеко, близько двохсот ліктів,\f + \fr 21:8 \ft Приблизно сто метрів.\f* тягнучи за собою сіті, наповнені рибою.
\v 9 Коли вони вийшли з човна на берег, то побачили там вогонь, вугілля з рибою на ньому та хліб.
\v 15 Коли вони закінчили снідати, Ісус запитав Симона Петра: ―Симоне, сину Йони, чи ти любиш Мене більше, ніж вони? Він відповів: ―Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус сказав йому: ―Паси Моїх ягнят.
\v 16 \add Ісус\add* запитав його вдруге: ―Симоне, сину Йони, чи ти любиш Мене? Він відповів: ―Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. \add Ісус\add* сказав йому: ―Паси Моїх овець.
\v 17 \add Ісус\add* запитав його втретє: ―Симоне, сину Йони, чи ти любиш Мене? Петро засмутився, що \add Ісус\add* запитав його втретє: «Чи ти любиш Мене?», і відповів Йому: ―Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що я люблю Тебе! Ісус сказав йому: ―Паси Моїх овець.
\v 18 Істинно кажу тобі: коли ти був молодим, ти сам вдягався й ходив, куди хотів, але коли ти постарієш, то простягнеш свої руки, і хтось інший одягне тебе й поведе тебе туди, куди не хочеш.
\v 20 Петро, обернувшись, побачив, що учень, якого любив Ісус, ішов за ними. Це був той, хто на вечері сперся на Ісуса й запитав: «Господи, хто Тебе зрадить?»
\v 23 Через це серед братів поширилася чутка, що цей учень не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, а: «Якщо Я хочу, щоб він залишився, поки Я повернусь, що тобі?»