\v 5 За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на імʼя Захарія, із черги Авія,\f + \fr 1:5 \ft \xt Див. 1 Хр. 24:1-19\xt*.\f* та його дружина, на імʼя Єлизавета, одна з дочок Аарона.
\v 17 Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.\f + \fr 1:17 \ft \xt Див. Мал. 4:5-6\xt*.\f*
\v 20 але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
\v 21 Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
\v 22 Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. \add Захарія\add* звертався до них знаками та залишався німим.
\v 23 Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
\v 24 Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й пʼять місяців ховалася, кажучи:
\v 25 «Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
\s1 Сповіщення народження Ісуса
\v 26 Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
\v 27 до діви, що була заручена з чоловіком, на імʼя Йосиф, з дому Давида. Імʼя діви було Марія.
\v 32 Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.\f + \fr 1:32 \ft \xt Див. 2 Сам. 7:12\xt*.\f*
\v 15 Коли ангели повернулися на небо, пастухи почали говорити один одному: «Ходімо до Віфлеєма й побачимо, що там сталося, про що Господь сповістив нас».
\v 16 І пішли вони швидко \add до Віфлеєма\add* й знайшли Марію, Йосифа й Немовля, покладене в ясла.
\v 17 Побачивши їх, вони розповіли все, що їм було сказано про Цю Дитину.
\v 18 Усі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали пастухи про Нього.
\v 19 Марія ж зберігала всі ці слова у своєму серці та роздумувала над ними.
\v 20 І повернулись пастухи, прославляючи та вихваляючи Бога за все те, що почули й побачили, і за те, що все було так, як їм було сказано.
\v 21 Восьмого дня, коли настав час обрізати \add Дитя\add*, назвали Його Ісус– саме так, як оголосив ангел ще до Його зачаття в утробі.
\s1 Ісус представлений у Храмі
\v 22 І коли, за Законом Мойсея, закінчилися дні очищення, принесли Його до Єрусалима, щоб представити перед Господом,
\v 34 Симеон же благословив їх та сказав Марії, матері Його: «Ось Цей призначений для падіння й піднесення багатьох в Ізраїлі, Він буде знаком протиріччя,
\v 35 так що думки багатьох сердець розкриються. І навіть душу твою пройме меч».
\v 36 Була там і пророчиця Анна, дочка Фануїла, з роду Ашера; вона дожила до глибокої старості. Зі своїм чоловіком вона прожила сім років від одруження,
\v 37 а потім стала вдовою, їй було вісімдесят чотири роки. Вона не відходила від Храму, постом та молитвою служила вдень і вночі.
\v 38 Прийшовши в той час, вона прославляла Бога і всім, хто чекав на визволення Єрусалима, говорила про Нього.
\v 39 І коли виконали все згідно із Законом Господа, повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета.
\v 40 Дитина ж росла та зміцнювалась, сповнюючись мудрістю, і благодать Божа була на Ній.
\s1 Дванадцятилітній Ісус в Єрусалимі
\v 41 Кожного року батьки Ісуса ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
\v 42 Коли виповнилося Йому дванадцять років, Він, за звичаєм, пішов разом із ними.
\v 43 Коли ж закінчилися дні \add свята\add* і всі поверталися додому, Хлопчик Ісус залишився в Єрусалимі, а батьки Його не знали про це.
\v 44 Вони думали, що Він іде разом з іншими. Пройшовши день дороги, вони почали шукати Його серед родичів та знайомих.
\v 45 І, не знайшовши, повернулися до Єрусалима шукати Його.
\v 46 Через три дні знайшли Його в Храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.
\v 47 Усі, хто Його чув, дивувалися Його розуму та відповідям.
\v 50 Але вони не зрозуміли слів, які Він їм сказав.
\v 51 Після цього вони повернулися до Назарета, і Він слухався їх. Мати Його зберігала всі ці слова у своєму серці.
\v 52 Ісус же зростав мудрістю, ростом і благодаттю у Бога та людей.
\c 3
\s1 Проповідь Івана Хрестителя
\v 1 Пʼятнадцятого року царювання Кесаря Тиберія, коли Понтій Пилат правив Юдеєю, Ірод був тетрархом Галілеї, його брат, Филип, був тетрархом земель Трахонії та Ітуреї, а Лісаній був тетрархом Авілінії,
\v 2 коли первосвященниками були Анна та Каяфа, було Слово Боже до Івана, сина Захарії, у пустелі.
\v 3 \add Іван\add* пройшов усю околицю Йордану й проповідував хрещення покаяння для прощення гріхів,
\v 8 Чиніть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: «Наш батько – Авраам!» Бо кажу вам: Бог може з цього каміння створити дітей для Авраама!
\v 9 Уже й сокира лежить біля коріння дерев! Кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубають та вкидають у вогонь.
\v 11 У відповідь він казав: ―Хто має дві сорочки, нехай віддасть одну тому, хто не має жодної, і хто має їжу, хай зробить так само.
\v 12 Прийшли й митники хреститися та спитали його: ―Учителю, а нам що робити?
\v 13 Він відповів: ―Не беріть більше від того, що вам призначено.
\v 14 Воїни теж спитали його: ―А що нам робити? Він відповів: ―Нічого не беріть силою, не обвинувачуйте нікого неправдиво, задовольняйтеся своєю платнею.
\v 16 Іван, відповідаючи всім, сказав: ―Я хрещу вас водою, але йде Сильніший за мене, Якому я не достойний розвʼязати ремінці Його сандалій. Він буде хрестити вас Духом Святим та вогнем.
\v 22 І Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба пролунав: «Ти Син Мій улюблений, Тебе Я вподобав!»\f + \fr 3:22 \ft \xt Див. Пс. 2:7\xt* та \xt Іс. 42:1\xt*.\f*
\v 23 Ісус, починаючи \add служіння\add*, був років тридцяти, і всі вважали Його сином Йосифа, сина Іллі,
\v 24 сина Матата, сина Левія, сина Мелхія, сина Янная, сина Йосифа,
\v 25 сина Мататії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггея,
\v 26 сина Маата, сина Мататія, сина Семена, сина Іосиха, сина Йоди,
\v 27 сина Іоана, сина Риса, сина Зоровавеля, сина Салатиїла, сина Нерія,
\v 28 сина Мелхія, сина Аддія, сина Косама, сина Елмадама, сина Іра,
\v 29 сина Ісуса, сина Еліезера, сина Іоріма, сина Матати, сина Левія,
\v 30 сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліакима,
\v 31 сина Мелея, сина Менна, сина Матати, сина Натама, сина Давида,
\v 32 сина Єссея, сина Овіда, сина Воаза, сина Сала, сина Наасона,
\v 33 сина Аммінадава,\f + \fr 3:33 \ft Деякі ранні рукописи містять слова: \fqa син Рама.\f* сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди,
\v 34 сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тара, сина Нахора,
\v 35 сина Серуха, сина Рагава, сина Фалека, сина Евера, сина Селаха,
\v 36 сина Каїнама, сина Арфахада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха,
\v 37 сина Метусали, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеїла, сина Каїнама,
\v 38 сина Еноса, сина Сета, сина Адама, сина Бога.
\v 18 «Дух Господній на Мені, тому що Він помазав Мене, щоб звіщати Добру Звістку бідним, послав Мене проголосити свободу полоненим і сліпим прозріння, визволити зневолених,
\v 21 Тоді Він почав говорити до них: ―Сьогодні здійснилося Писання, яке ви чули.
\v 22 Усі присутні говорили добре про Нього й дивувалися словам благодаті, які Він казав. Вони запитували: ―Хіба це не син Йосифа?
\v 23 Він сказав їм: ―Ви, безперечно, скажете Мені це прислівʼя: «Лікарю, спочатку зцілися Сам! Зроби тут, на своїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі».
\v 24 І продовжив: ―Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на своїй батьківщині.
\v 25 Та істинно кажу вам: багато вдів було за днів Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців і коли настав великий голод на всій землі,
\v 26 але до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки до вдови в Сарепту Сидонську.
\v 27 І багато прокажених було в Ізраїлі за часів пророка Єлисея, але жоден із них не очистився, окрім Неємана-сирійця.\f + \fr 4:27 \ft \xt Див. 2 Цар. 5:1-14\xt*.\f*
\v 12 Коли \add Ісус\add* перебував в одному місті, прийшов до нього чоловік, що був увесь покритий проказою. Побачивши Ісуса, він впав долілиць та просив Його, кажучи: ―Господи, якщо хочеш, Ти можеш мене очистити.
\v 13 \add Ісус\add* простягнув руку, доторкнувся до нього й промовив: ―Хочу, будь чистим! І вмить проказа залишила його.
\v 14 \add Ісус\add* наказав йому: ―Нікому не кажи про це, але йди, покажи себе священникові та принеси жертву за своє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідчення.\f + \fr 5:14 \ft \xt Див. Лев. 13:49\xt*.\f*
\v 15 Однак звістка про Ісуса розходилася ще більше, і багато людей приходило до Нього послухати та отримати зцілення від своїх хвороб.
\v 16 Він же відходив у пустелю та молився там.
\s1 Зцілення паралізованого
\v 17 Одного дня, коли \add Ісус\add* навчав людей, були там фарисеї та вчителі Закону, що прийшли з усіх сіл Галілеї та Юдеї, а також з Єрусалима; і сила Господня була з Ним, щоби зцілювати,
\v 18 І ось декілька людей принесли на носилках паралізованого та хотіли внести його й поставити перед Ісусом.
\v 19 Не маючи можливості внести його через натовп, вони залізли на дах та спустили його разом із носилками через отвір у покрівлі на середину, прямо перед Ісусом.
\v 22 Але Ісус, знаючи їхні думки, відповів: «Чому ви так роздумуєте у ваших серцях?
\v 23 Що легше сказати: „Прощаються тобі гріхи твої!“ чи „Встань і ходи!“?
\v 24 Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І промовив до паралізованого: «Кажу тобі: встань, візьми свої носилки та йди додому!»
\v 36 Він розповів їм притчу: ―Ніхто не розриває нової одежі, щоби з неї пришити латку до старої одежі, бо й нову розірве, і до старої не пасує латка з нової.
\v 1 Одного разу в Суботу \add Ісус\add* зі своїми учнями проходив через засіяні поля пшениці. Вони збирали колосся та, розтираючи їх руками, їли \add зерна\add*.
\v 2 Тоді деякі з фарисеїв сказали: ―Чому ви робите те, чого не дозволено робити в Суботу?
\v 3 Ісусу відповідь сказав їм: ―Ви не читали, що зробив Давид,\f + \fr 6:3 \ft \xt Див. 1 Сам. 21:1-6\xt*.\f* коли зголоднів він, а також і ті, що були з ним?
\v 4 Як увійшов у Дім Божий, узяв та зʼїв хліби покладання, і як дав і тим, хто був із ним, хоча їх не дозволено було їсти нікому, окрім священників?\f + \fr 6:4 \ft \xt Див. Вих. 20:8-10; Повт. 5:12-14\xt*.\f*
\v 17 \add Ісус\add*, зійшовши разом із ними з гори, зупинився на рівному місці. Великий натовп Його учнів і велика кількість народу зі всієї Юдеї, Єрусалима та приморського Тира й Сидона
\v 18 прийшли послухати Його та отримати зцілення від хвороб. Ті, що страждали від нечистих духів, теж були зцілені.
\v 19 Весь натовп хотів доторкнутися до Ісуса, бо від Нього виходила сила, яка зцілювала всіх.
\v 27 Але вам, хто слухає, Я кажу: любіть ворогів ваших, робіть добро тим, хто ненавидить вас;
\v 28 благословляйте тих, хто проклинає вас; моліться за тих, хто кривдить вас.
\v 29 Тому, хто вдарив тебе по щоці, підстав і другу, а тому, хто забирає твій верхній одяг, не забороняй взяти й сорочку.
\v 30 Кожному, хто просить у тебе, дай, і від того, хто забере твоє, не проси назад.
\v 31 Як бажаєте, щоб вам робили люди, так само й ви робіть їм.
\v 32 Якщо ви любите \add тільки\add* тих, хто любить вас, яка вам за це дяка? Адже й грішники люблять тих, хто любить їх.
\v 33 І якщо ви робите добро \add тільки\add* тим, хто вам робить добро, яка вам за це дяка? Грішники так само роблять.
\v 34 І якщо позичаєте \add тільки\add* тим, від кого сподіваєтесь отримати, яка вам за це дяка? Грішники так само позичають, щоб отримати стільки ж.
\v 35 Але ви любіть ворогів ваших, робіть добро й позичайте, не очікуючи нічого. І буде вам велика нагорода, будете синами Всевишнього, бо Він добрий до невдячних та злих.
\v 36 Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
\v 37 Не судіть, і вас не судитимуть! Не засуджуйте, то й вас не засудять! Прощайте, то й вам проститься!
\v 38 Давайте, і вам дадуть; доброю мірою, притиснутою, струснутою і переповненою дадуть вам. Бо якою мірою міряєте ви, такою ж виміряють і вам».
\v 39 Він також розповів їм притчу: «Чи може сліпий водити сліпого? Чи не впадуть обидва в яму?
\v 40 Учень не вищий за свого вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель.
\v 41 Чому ж ти дивишся на скалку в оці твого брата, а колоди у своєму оці не помічаєш?
\v 42 Як можеш сказати братові своєму: „Брате, дозволь вийняти скалку з твого ока“, якщо сам у твоєму оці колоди не бачиш? Лицеміре, витягни спочатку колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока твого брата.
\v 43 Немає доброго дерева, яке приносило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке б приносило добрий плід.
\v 44 Бо кожне дерево пізнається за його плодом: не збирають смокви з терну й винограду з ожини.
\v 45 Добра людина з доброї скарбниці свого серця виносить добро, а погана людина з лихого скарбу свого серця виносить зло. Адже чим переповнене серце, те говорять її вуста.
\v 46 Чому кличете Мене: „Господи! Господи!“, а не робите того, що Я кажу?
\v 47 Скажу вам, до кого подібний кожний, хто приходить до Мене, чує слова Мої та виконує їх.
\v 48 Він подібний до чоловіка, що, будуючи свій дім, вкопав глибоко та поклав основу на камені. Коли прийшла злива, і потік вдарив у той дім, то не зміг його похитнути, бо він був добре збудований.
\v 49 А той, хто слухає й не виконує, схожий на чоловіка, який збудував свій дім на землі, без основи. Коли вдарив потік, то він відразу впав, і руйнування того дому було велике».
\v 1 Коли \add Ісус\add* закінчив говорити до народу, який слухав Його, то зайшов до Капернаума.
\v 2 Раб одного сотника, яким він дорожив, тяжко захворів і був при смерті.
\v 3 Почувши про Ісуса, сотник надіслав до Нього юдейських старійшин просити Його, щоб прийшов зцілити раба.
\v 4 Прийшовши до Ісуса, вони щиро благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти зробив це для нього,
\v 5 бо він любить наш народ і побудував нам синагогу».
\v 6 Ісус пішов разом із ними. І коли Він був недалеко від дому, сотник надіслав своїх друзів сказати Йому: «Господи, не турбуйся, бо я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах.
\v 7 Тому й себе я не вважав гідним, щоби прийти до Тебе, але скажи \add лише\add* слово, і одужає мій слуга.
\v 8 Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою підлеглих воїнів. Кажу одному: „Іди!“ –і він іде, а іншому: „Прийди!“ –і він приходить, ірабу моєму: „Зроби це!“ –і він робить».
\v 10 Повернувшись додому, посланці знайшли раба здоровим.
\s1 Ісус воскрешає сина вдови
\v 11 Наступного дня \add Ісус\add* пішов до міста, що зветься Наїн; разом із Ним ішли Його учні та великий натовп.
\v 12 Коли ж Він наблизився до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; разом із нею було чимало народу з міста.
\v 22 У відповідь Він сказав: ―Ідіть і скажіть Іванові те, що ви бачили та чули: сліпі прозрівають, каліки ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві оживають, а бідним проповідується Добра Звістка.
\v 24 Коли посланці Івана відійшли, \add Ісус\add* почав говорити народові про Івана: «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, розхитану вітром?
\v 25 На кого ви виходили дивитись? На людину, одягнену в мʼяку одежу? Але ж ті, що розкішно одягаються й живуть у розкоші, знаходяться в царських палацах.
\v 26 То на кого ви ходили дивитись? На пророка? Так, Я кажу вам, навіть більше, ніж на пророка!
\v 27 Він той, про кого написано: „Ось Я посилаю Мого посланця перед обличчям Твоїм, який приготує дорогу перед Тобою“.\f + \fr 7:27 \ft \xt Див. Мал. 3:1\xt*.\f*
\v 32 Схожі на дітей, котрі сидять на базарі та кличуть одне одного, кажучи: „Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали. Ми співали вам жалібні пісні, а ви не плакали“.
\v 36 Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним. Зайшовши в дім фарисея, \add Ісус\add* сів за стіл.
\v 37 І ось одна жінка з того міста, яка була грішницею, дізналася, що Він сидить за столом у домі фарисея. Вона принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром
\v 38 та, припавши до ніг \add Ісуса\add* ззаду, плачучи, почала слізьми обмивати Його ноги й волоссям своєї голови витирати їх, цілувала Його ноги й мастила миром.
\v 39 Побачивши це, фарисей, який запросив \add Ісуса\add*, подумав собі: ―Якби Він був пророком, то знав би, що жінка, яка торкається до Нього, – грішниця.
\v 40 Тоді Ісус звернувся до нього: ―Симоне, маю тобі щось сказати! Той відповів: ―Говори, Учителю!
\v 41 У одного позикодавця було двоє боржників: один був винен пʼятсот динаріїв,\f + \fr 7:41 \ft Динарій був звичайною платою за робочий день.\f* а інший – пʼятдесят.
\v 42 Та оскільки вони не мали, чим віддати, він простив обох. Отже, хто з них буде любити його більше?
\v 43 Симон відповів: ―Я думаю, що той, якому більше простив. \add Ісус\add* відповів: ―Правильно ти розсудив.
\v 44 І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: ―Бачиш цю жінку? Я зайшов у твій дім, а ти не дав Мені води для ніг, вона ж своїми слізьми обмила Мої ноги та волоссям обтерла їх.
\v 10 Він відповів: «Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим \add говорю\add* притчами, щоб „дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли“.\f + \fr 8:10 \ft \xt Див. Іс. 6:9\xt*.\f*
\v 11 Ось що означає ця притча: насіння – це Слово Боже.
\v 12 Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили та не спаслися.
\v 13 Те, що впало на камінь, – це ті, що, почувши, з радістю приймають Слово, але не мають коріння й вірують до певного часу, а коли приходить випробування, то відпадають.
\v 14 Те, що впало поміж терни, – це ті, що чують, але з часом турботи, багатство та життєві задоволення придушують їх, і плід їхній не дозріває.
\v 15 Те, що впало в хорошу землю, – це ті, що, почувши Слово, зберігають його в доброму та щирому серці та в терпінні приносять врожай.
\v 24 Приступивши, учні розбудили \add Ісуса\add*, кажучи: ―Наставнику, Наставнику, ми гинемо! Він прокинувся, наказав вітрові та хвилям зупинитися, і настала тиша.
\v 25 Тоді сказав їм: ―Де ваша віра? Вони ж, налякані та здивовані, говорили один до одного: ―Хто Він такий, що наказує, а вітер і вода підкоряються Йому?
\v 26 І припливли вони в землю Герасинську, що знаходиться навпроти Галілеї.
\v 27 Коли Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік із міста, який упродовж багатьох років мав демонів. Багато часу він вже не носив одежі та мешкав не в домі, ау гробницях.
\v 29 Бо \add Ісус\add* наказав нечистому духові вийти з цього чоловіка. Багато разів демон хапав його, та, попри те, що звʼязували його ланцюгами та кайданами, оберігаючи його, він все одно розривав окови, і демон гнав його в пустелю.
\v 31 І вони благали \add Ісуса\add*, щоб Він не повелів їм іти в Безодню.
\v 32 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. Демони просили \add Ісуса\add*, щоб дозволив їм увійти в них, і Він дозволив.
\v 33 Демони, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо кинулося з кручі в озеро та потонуло.
\v 34 Побачивши, що сталося, свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах.
\v 35 \add Люди\add* вийшли подивитися, що сталося, і коли підійшли до Ісуса, то знайшли чоловіка, з якого вийшли демони, він був одягнений, при здоровому глузді й сидів біля Ісусових ніг. \add Побачивши це\add*, вони злякалися.
\v 36 Ті, хто бачив, розповідали, як було врятовано біснуватого.
\v 37 Тоді всі люди з Герасинської околиці просили \add Ісуса\add*, щоб Він залишив їх, адже були охоплені великим страхом. Він же увійшов у човен і повернувся.
\v 38 Чоловік, з якого вийшли демони, просив \add Ісуса\add* взяти його з собою, але Він відпустив його, сказавши:
\v 47 Жінка, побачивши, що не зможе втаїтися, тремтячи, підійшла та, впавши перед Ним, зізналася перед усім народом, чому доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.
\v 6 Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
\s1 Іродова занепокоєність
\v 7 Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;
\v 8 інші \add казали\add*, що це зʼявився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.
\v 9 Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
\s1 Ісус годує пʼять тисяч
\v 10 Повернувшись, апостоли розповіли \add Ісусові\add* про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
\v 11 Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.
\v 12 Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали: ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.
\v 13 Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони відповіли: ―Ми не маємо нічого, крім пʼяти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.
\v 14 А було там близько пʼяти тисяч чоловіків. \add Ісус\add* промовив до Своїх учнів: ―Розсадіть їх групами приблизно по пʼятдесят.
\v 22 Далі додав: «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».
\v 33 Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». Він не знав, що говорить.
\v 42 Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові \add відійти\add*, зцілив дитину та віддав її батькові.
\v 48 та промовив до них: ―Той, хто прийме цю дитину в імʼя Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.
\v 1 Після того Господь призначив інших сімдесятьох\f + \fr 10:1 \ft У деяких рукописах: \fqa сімдесят два. \ft Дивись також \xt вірш 17|LUK 10:17\xt*.\f* \add учнів\add* і надіслав їх по двоє перед Собою в усі міста та місцевості, куди Він мав іти.
\v 2 І сказав їм: «Жнива насправді великі, а робітників мало, тож просіть Господа жнив, щоб послав робітників на жнива Свої.
\v 3 Ідіть! Ось Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
\v 4 Не беріть ні гаманця, ні торбини, ні взуття й нікого в дорозі не вітайте.
\v 5 Коли ж увійдете в якийсь дім, то спочатку скажіть: „Мир цьому дому!“
\v 6 І якщо там є син миру, то спочине на ньому ваш мир, а коли ні, то повернеться до вас.
\v 7 Залишайтеся в тому ж домі, їжте та пийте те, що дадуть вам, бо робітник достойний своєї платні. Не переходьте з дому в дім.
\v 8 А коли зайдете в якесь місто та приймуть вас, то їжте \add все\add*, що покладуть перед вами.
\v 9 Зціляйте в ньому хворих і кажіть їм: „Наблизилось до вас Царство Боже!“
\v 10 А коли зайдете в якесь місто і не приймуть вас, то, виходячи на вулиці його, кажіть:
\v 11 „Навіть пил із вашого міста, який прилип до наших ніг, ми обтрушуємо на свідчення проти вас, але знайте, що наблизилось Царство Боже!“
\v 12 Кажу вам: легше буде Содомові в той день \add суду\add*, ніж тому місту.
\v 13 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то вони давно би покаялися, сидячи в мішковині та попелі.
\v 14 Проте Тиру та Сидону легше буде на суді, ніж вам.
\v 16 Той, хто слухає вас, той Мене слухає, і хто відмовляється від вас, від Мене відмовляється. Хто ж відмовляється від Мене, той відмовляється від Того, Хто надіслав Мене».
\v 21 У той час \add Ісус\add* зрадів Святим Духом та промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, за те, що Ти приховав це від мудрих та розумних і відкрив дітям. Так, Отче, бо такою була Твоя добра воля.
\v 22 Усе Мені було доручено Моїм Отцем. Ніхто не знає, Хто є Син, окрім Отця, і Хто є Отець, окрім Сина й того, кому Син хоче відкрити».
\v 25 І ось один учитель Закону піднявся та, спокушаючи Його, сказав: ―Учителю, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
\v 26 \add Ісус\add* відповів йому: ―Що в Законі написано? Як читаєш?
\v 27 Він відповів: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всією силою своєю, і всім розумом своїм»\f + \fr 10:27 \ft \xt Див. Повт. 6:5\xt*.\f* і «ближнього свого – як самого себе».\f + \fr 10:27 \ft \xt Див. Лев. 19:18\xt*.\f*
\v 28 \add Ісус\add* же сказав: ―Правильно ти відповів, роби так і будеш жити!
\v 29 Але той, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: ―А хто мій ближній?
\v 30 Ісус відповів: ―Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон та потрапив до рук розбійників, котрі роздягли його, побили та пішли далі, залишивши його напівмертвим.
\v 31 Випадково тією ж дорогою проходив священник і, побачивши його, пройшов повз нього.
\v 32 Також і левіт, прийшовши на те місце, подивився й пішов далі.
\v 33 Але один самарянин, який був у подорожі, підійшов і, побачивши його, зглянувся над ним.
\v 34 Він підійшов, перевʼязав йому рани, намастивши їх олією та вином, поклав його на свою худобину та привіз до заїжджого двору, де доглядав за ним.
\v 35 Наступного дня, відʼїжджаючи, дав два динарії господареві та сказав: «Подбай про нього, а якщо витратиш на нього більше, я поверну тобі, коли вертатимусь».
\v 36 Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
\v 40 Марта була зайнята багатьма приготуваннями й, підійшовши, сказала: ―Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб допомогла мені.
\v 41 Господь відповів їй: ―Марто, Марто, ти турбуєшся та клопочешся багатьма речами,
\v 1 Одного разу \add Ісус\add* молився, і, коли Він закінчив, один з учнів промовив до Нього: ―Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів!
\v 2 Він промовив: ―Коли молитесь, то кажіть: «Отче наш, Що на небесах,\f + \fr 11:2 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa наш, що на небесах.\f* нехай святиться імʼя Твоє! Нехай прийде Царство Твоє! Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі!\f + \fr 11:2 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі!\f*
\v 4 І прости нам гріхи наші, боі ми прощаємо всім боржникам нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого».\f + \fr 11:4 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa але визволи нас від лукавого.\f*
\v 5 І сказав їм: ―Хто з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі та скаже йому: «Друже, позич мені три хліби,
\v 6 бо мій приятель прийшов до мене з дороги, і я не маю, що йому дати».
\v 7 А той зсередини відповів би йому: «Не турбуй мене! Двері вже зачинені, і діти мої зі мною в ліжку. Не можу я піднятися й дати тобі».
\v 8 Кажу вам: якщо він не встане та не дасть йому заради дружби, то все одно через наполегливість його підведеться й дасть усе, чого той потребує.
\v 9 Тому Я кажу вам: просіть –і буде дано вам; шукайте –і знайдете; стукайте –і відчинять вам!
\v 10 Бо кожен, хто просить, отримує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчинять.
\v 11 Котрий з вас, батьків, коли син просить хліба, замість хліба подасть йому камінь, і коли просить риби, замість риби подасть йому гадюку?
\v 12 Або чи дасть йому скорпіона, коли той просить яйце?
\v 13 Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте давати добрі дари вашим дітям, то наскільки більше ваш Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього!
\v 29 Коли зібралося багато народу, Він почав говорити: ―Цей рід – рід лукавий! Він шукає знамення, та не дасться йому знамення, хіба що тільки знамення Йони.
\v 30 Бо як Йона став для ніневійців знаменням, так буде й Син Людський для цього роду.
\v 31 Цариця Півдня встане на суд із людьми цього роду й засудить їх, бо вона прийшла з далекого краю землі послухати Соломонову мудрість, а ось тут Хтось більший за Соломона.\f + \fr 11:31 \ft Буквально: \fqa щось більше за Соломона.\f*
\v 32 Люди Ніневії встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялись через проповідь Йони, а ось тут Хтось більший за Йону.\f + \fr 11:32 \ft Буквально: \fqa щось більше за Йону.\f*
\v 40 Нерозумні! Чи Той, Хто створив зовнішнє, не створив і внутрішнє?
\v 41 Тож дайте милостиню з того, що всередині, ось тоді все буде чисте для вас.
\v 42 Але горе вам, фарисеї, що даєте десятину з мʼяти, рути й з усякого зілля, але обминаєте справедливість та любов Божу. І це належить робити, і тим не нехтувати.
\v 43 Горе вам, фарисеї, що любите почесні місця в синагогах та привітання на ринках.
\v 44 Горе вам, бо ви – як невидимі гроби, поверх яких люди ходять і не знають цього.
\v 45 Один з учителів Закону відповів \add Ісусові\add*: ―Учителю, кажучи це, Ти й нас ображаєш!
\v 46 Але Він відповів: ―Горе й вам, учителям Закону, бо ви накладаєте на людей тягар, який важко нести, самі ж навіть пальцем не доторкнетеся до нього.
\v 1 Тим часом зібралися тисячі людей, так що тиснули одне одного. \add Ісус\add* почав говорити в першу чергу до учнів: ―Стережіться закваски фарисейської, якою є лицемірство.
\v 4 Кажу вам, Моїм друзям: не бійтеся тих, хто, вбиваючи тіло, потім більш нічого заподіяти не може.
\v 5 Я вкажу вам, Кого треба боятися: бійтеся Того, Хто, вбивши, має силу кинути до Геєни. Так, кажу вам: Цього треба боятися.
\v 6 Чи не продаються пʼять горобців за два асарії?\f + \fr 12:6 \ft Дрібна монета, яка дорівнювала 116 частині динарія. Динарій був звичайною платою за робочий день.\f* І все ж, жоден із них не забутий Богом.
\v 7 А на вашій голові навіть волосся пораховане. Не бійтеся: ви набагато цінніші за горобців.
\v 23 Бо життя не більше за їжу, а тіло – за одяг.
\v 24 Погляньте на воронів: вони не сіють і не жнуть, не мають скарбниць та амбарів, і все ж Бог їх годує. Наскільки ж ви цінніші за цих птахів!
\v 25 І хто з вас, турбуючись, може додати до свого зросту хоч лікоть?
\v 26 Якщо ви навіть і найменшого зробити не можете, чому турбуєтесь про інше?
\v 27 Подивіться, як ростуть лілії: вони не працюють і не прядуть. Та Я кажу вам: навіть Соломон у всій своїй величі не одягався так, як будь-яка з них.
\v 28 Якщо ж Бог так одягає траву на полі, котра сьогодні є, а завтра буде кинута у вогонь, то наскільки краще Він одягне вас, маловіри?
\v 29 Не шукайте, що вам їсти та пити, і не турбуйтеся про це.
\v 30 Бо все це язичники цього світу шукають, але ваш Отець знає, що потребуєте.
\v 31 Краще шукайте Царства Його, а все це додасться вам.
\v 32 Не бійся, мале стадо, бо Отець ваш із радістю дає вам Царство.
\v 33 Продавайте майно ваше й давайте милостиню. Робіть собі гаманці, котрі не зношуються, – невичерпний скарб на небі, куди злодій не закрадається і де міль не точить.
\v 35 Будьте завжди готові – одяг підперезаний та світильник запалений.
\v 36 Будьте подібні до людей, що чекають на повернення свого господаря з весілля, щоб, коли він прийде й постукає, негайно відчинити йому.
\v 37 Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що вони пильнують. Істинно кажу вам: тоді він сам, підперезавшись, посадить їх за стіл та, підійшовши, буде служити їм.
\v 38 І якщо він прийде о другій абоо третій сторожі,\f + \fr 12:38 \ft У римлян ніч ділилася на чотири сторожі (з шостої години вечора до шостої ранку: 6–9, 9–12, 12–3, 3–6).\f* блаженні ті, кого він знайде так само.
\v 39 Тож знайте, що якби господар дому знав, о якій сторожі приходить злодій, він не дозволив би вдертися до свого дому.\f + \fr 12:39 \ft Буквально: \fqa підкопати свого дому.\f*
\v 40 І ви будьте готові, бо Син Людський прийде тієї години, про яку й не думаєте.
\v 43 Блаженний той раб, якого господар знайде, що він так робить.
\v 44 Істинно кажу вам: він поставить його над усім своїм майном.
\v 45 Але якщо той раб скаже у своєму серці: «Мій господар запізнюється!» –і почне бити слуг та служниць, їсти, пити та напиватись,
\v 46 господар того раба прийде того дня, коли він не сподівається, іо тій годині, якої не знає. Він розітне його та призначить йому місце разом із невірними.
\v 47 Той раб, котрий знав волю господаря свого й не підготувався, ані не зробив того, чого господар бажав, буде сильно побитий.
\v 48 А той, хто, не знаючи, зробив щось достойне покарання, буде побитий менше. Від усякого, кому багато дано, багато вимагатимуть, і кому багато повірено, з того більше й спитають.
\v 49 Я прийшов кинути вогонь на землю, і як Я прагну, щоб він вже розгорівся!
\v 50 Я маю хреститися хрещенням, і як Мені важко, поки це не здійсниться.
\v 51 Ви вважаєте, що Я прийшов принести мир на землю? Ні, кажу вам, а розділення!
\v 52 Бо віднині пʼятеро в одному домі розділяться: троє проти двох, і двоє проти трьох.
\v 53 Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти доньки й донька проти матері; свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.
\v 55 А коли південний вітер віє, кажете: «Буде спека», і так стається.
\v 56 Лицеміри! Вигляд землі та неба вмієте розпізнавати, так чому ж цей час не розпізнаєте?
\v 57 Чому ви самі не розсудите, що є справедливе?
\v 58 Коли ти йдеш зі своїм супротивником до правителя, то доклади зусиль для того, щоб ще в дорозі примиритися з ним, аби він не повів тебе до суду, а суддя не віддав тебе до рук стражника, і стражник не кинув тебе до вʼязниці.
\v 59 Кажу тобі: не вийдеш звідти, поки не заплатиш усе до останньої лепти.\f + \fr 12:59 \ft Лепта – це найдрібніша монета, дорівнює 1128 динарія.\f*
\v 14 Тоді керівник синагоги, обурившись через те, що Ісус зцілив у Суботу, промовив до народу: ―Є шість днів, у які вам належить працювати, ось тоді й приходьте для зцілення, а не в Суботу!
\v 15 Але Господь відповів йому: ―Лицеміри! Чи кожен із вас не відвʼязує вола чи осла свого від стійла в Суботу й не веде напоїти?
\v 18 Далі \add Ісус\add* промовив: «До чого подібне Царство Боже? До чого б Мені його прирівняти?
\v 19 Воно подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та кинув у свій город. Зерно виросло та стало деревом, і птахи небесні зробили гнізда на його гілках».
\v 20 І знову промовив: «До чого подібне Царство Боже?
\v 21 Воно подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна,\f + \fr 13:21 \ft Приблизно 27 кілограмів.\f* доки все вкисло».
\v 24 ―Намагайтесь увійти через вузькі ворота, адже багато тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможуть.
\v 25 Коли господар будинку підійметься та зачинить двері, ви, стоячи ззовні, будете стукати в двері та казати: «Господи, відчини нам!» Але Він у відповідь скаже: «Я не знаю вас, звідки ви!»
\v 26 Тоді ви скажете: «Ми їли та пили з Тобою, Ти навчав на наших вулицях».
\v 27 Але Він відповість: «Не знаю вас, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить зло».
\v 28 Там буде плач та скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова й усіх пророків у Царстві Божому, а ви будете вигнані геть.
\v 29 Прийдуть люди зі сходу та заходу, з півночі й півдня і сядуть за стіл у Царстві Божому.
\v 30 І ось останні будуть першими, а перші – останніми.
\v 33 Мені треба сьогодні, завтра та післязавтра продовжити Мій шлях, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом».
\v 34 О, Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і закидуєш камінням посланих до тебе! Скільки разів Я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, але ви не захотіли!
\v 35 Ось ваш дім залишається \add порожнім\add*. Кажу ж вам: не побачите Мене, доки не скажете: «Благословенний Той, Хто йде в імʼя Господа!»\f + \fr 13:35 \ft \xt Див. Пс. 117:26\xt*.\f*
\v 8 «Коли хтось запросить тебе на весілля, не сідай на почесне місце, щоб не сталося так, що серед запрошених буде хтось поважніший за тебе.
\v 9 Тоді прийде той, хто запросив тебе, та скаже: „Поступися місцем іншому“. І тоді доведеться тобі із соромом зайняти останнє місце.
\v 10 Натомість коли будеш запрошений, прийди та сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: „Друже, пересядь на краще місце!“ Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними.
\v 11 Бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений».
\v 12 Потім промовив до того, хто запросив Його: «Коли ти влаштовуєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ані багатих сусідів, щоби й вони не запросили тебе, і ти не одержав взаємної відплати.
\v 13 Але коли влаштовуєш вечерю, запрошуй бідних, покалічених, кульгавих та сліпих.
\v 14 І блаженний будеш, бо вони не мають, чим відплатити тобі, а твоя винагорода буде при воскресінні праведних».
\v 17 Коли прийшов час, він надіслав свого раба сказати запрошеним: «Приходьте, бо все вже готове».
\v 18 Але всі, один за одним, почали відмовлятися. Перший сказав: «Я придбав поле, і мені треба піти й оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!»
\v 19 Другий сказав: «Я придбав пʼять пар волів та йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!»
\v 20 Третій сказав: «Я щойно одружився й тому не можу прийти!»
\v 21 Раб повернувся й про все доповів господареві. Тоді розлютився господар і сказав своєму рабу: «Іди швидко на вулиці й провулки міста та приведи сюди бідних, покалічених, сліпих та кульгавих».
\v 22 І відповів раб: «Господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місця».
\v 23 Тоді господар сказав рабу: «Вийди на дороги й стежки та переконай усіх, кого зустрінеш, прийти, щоб дім мій наповнився.
\v 24 Кажу вам: ніхто з тих, кого було запрошено, не їстиме на моїй вечері».
\v 26 «Якщо хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька та матері, дружини, дітей, братів та сестер, і навіть свого життя, не може бути Моїм учнем.
\v 27 Хто не несе хреста свого й не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учнем.
\v 28 Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде та не порахує всіх витрат, чи має він чим закінчити.
\v 29 Щоб, коли покладе основу та не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
\v 30 кажучи: „Цей чоловік почав будувати, але не зміг закінчити!“
\v 31 Або який цар, збираючись на війну проти іншого царя, не сяде та не роздумає, чи зможе з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
\v 32 Якщо ні, то поки той ще далеко, надішле послів до нього просити про мир.
\v 33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем.
\v 34 Сіль – добра річ, але якщо й сіль втратить солоність, то чим повернути її смак?
\v 35 Вона вже не придатна ні для землі, ні для добрива, її викидають геть. Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»
\v 4 ―Який чоловік із вас, маючи сто овець та загубивши одну з них, не залишить девʼяносто девʼять у пустелі та не піде шукати загублену, доки не знайде її?
\v 5 І, знайшовши, з радістю покладе її на свої плечі.
\v 6 Прийшовши додому, він покличе своїх друзів та сусідів, кажучи їм: «Радійте зі мною, бо я знайшов мою загублену вівцю».
\v 7 Кажу вам: на небі буде більше радості за одного грішника, що кається, ніж за девʼяноста девʼятьох праведників, які не потребують покаяння.
\v 8 Або яка жінка, маючи десять драхм\f + \fr 15:8 \ft Драхма – монета, яка за вартістю дорівнювала динарію. Це була звичайна плата за робочий день.\f* та загубивши одну з них, не запалює світильника й не замітає в хаті, шукаючи уважно, доки не знайде?
\v 9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок і каже: «Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму».
\v 10 Такою, кажу вам, є радість ангелів Божих за одного грішника, який кається.
\v 20 І, вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його, змилосердився над ним та побіг до нього, обійняв його та почав цілувати.
\v 21 Син промовив до нього: «Батьку! Я согрішив проти Неба й проти тебе і вже недостойний називатися твоїм сином!»
\v 22 Батько ж промовив до своїх рабів: «Принесіть швидко найкращу одежу, одягніть його і дайте перстень йому на руку та взуття на ноги!
\v 23 Приведіть відгодоване теля та заколіть його! Будемо їсти та веселитись,
\v 24 бо цей син мій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся!» І почали веселитися.
\v 25 А старший його син був у полі; і коли, повертаючись із поля, наблизився до дому, почув музику й танці.
\v 26 Покликавши одного зі слуг, запитав: «Що це таке?»
\v 27 «Твій брат прийшов, – сказав той, –і твій батько заколов відгодоване теля, бо \add його син\add* повернувся живий та здоровий».
\v 28 Він розлютився та не схотів увійти в дім. Батько ж його, вийшовши, став його просити.
\v 29 Але він відповів своєму батькові: «Я стільки років служив тобі й ніколи не нехтував твоїм наказом, а ти жодного разу не дав мені й козенятка, щоб я повеселився з моїми друзями.
\v 30 Але коли прийшов цей син твій, що розтратив твоє майно з блудницями, ти заколов для нього відгодоване теля».
\v 31 \add Батько\add* відповів йому: «Дитино, ти завжди зі мною, і все, що в мене є, – твоє.
\v 32 Веселитися ж і радіти треба тому, що цей брат твій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся».
\v 2 Він покликав його та сказав: «Що це я чую про тебе? Дай мені звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше управляти».
\v 3 Управитель подумав: «Що мені робити? Мій господар звільняє мене. Копати – не маю сил, просити – соромно.
\v 4 Але я знаю, що робити, щоб, коли мене звільнять з управління, знайшлися люди, які приймуть мене до своїх домівок».
\v 5 Почав він кликати кожного з боржників свого господаря. Першого він запитав: «Скільки ти винен моєму господареві?»
\v 6 Той відповів: «Сто мір оливкової олії». І сказав йому: «Візьми швидко свою розписку та запиши пʼятдесят».
\v 7 Потім другому сказав: «А ти скільки винен?» Той відповів: «Сто мір пшениці». Він сказав йому: «Візьми свою розписку та пиши вісімдесят».
\v 8 Господар похвалив нечесного управителя за його кмітливість, бо сини цього світу мудріші у справах зі своїм родом, ніж сини світла.
\v 9 Я кажу вам: здобувайте собі приятелів за допомогою неправедного багатства, щоб коли воно мине, вас прийняли у вічні оселі.
\v 10 Хто вірний у малому, той вірний іу великому, а невірний у малому, іу великому невірний.
\v 11 Отже, якщо ви не були вірні в неправедних багатствах, хто вам довірить справжнє?
\v 12 Якщо в чужому не були вірні, хто вам дасть ваше?
\v 13 Жоден слуга не може служити двом господарям, бо одного ненавидітиме, а другого любитиме, або одним буде нехтувати, а іншому буде відданим. Не можете служити Богові та багатству.
\v 15 Але \add Ісус\add* відповів їм: ―Ви вдаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне в очах Бога.
\v 19 Був собі багатий чоловік, який одягався в дорогу та вишукану одежу. Щодня він розкішно бенкетував.
\v 20 Біля його воріт лежав убогий, на імʼя Лазар, що весь був у виразках
\v 21 і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого. Собаки, підходячи, лизали його рани.
\v 22 Надійшов час, убогий помер, і ангели віднесли його на лоно Авраама. Помер же і багач, і поховали його.
\v 23 А в пеклі,\f + \fr 16:23 \ft Буквально: \fqa в царстві мертвих.\f* будучи в муках, він підняв свої очі та побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні.
\v 24 І, закричавши, сказав: «Отче Аврааме! Змилуйся наді мною та пішли Лазаря, нехай умочить кінець свого пальця у воду та прохолодить мій язик, бо я сильно страждаю в цьому полумʼї».
\v 25 Авраам відповів: «Сину! Згадай, що ти за життя свого одержав свої блага, як і Лазар – своє лихо. Тепер же він тішиться, а ти страждаєш.
\v 26 І крім того, між нами та вами встановлена велика прірва, щоб ті, які бажають перейти звідси до вас, не могли, і щоб звідти до нас не переходили».
\v 27 Той відповів: «Тоді благаю тебе, отче, пошли Лазаря в дім мого батька,
\v 28 бо в мене пʼятеро братів, нехай він засвідчить їм, щоб вони не прийшли в це місце страждання».
\v 29 Авраам відповів: «Вони мають Мойсея та Пророків, нехай їх слухають».
\v 30 Але той відповів: «Ні, отче Аврааме, якщо хтось із мертвих піде до них, то вони покаються!»
\v 31 Тоді Авраам сказав йому: «Якщо Мойсея і Пророків не слухають, то навіть якщо хтось із мертвих воскресне, це їх не переконає».
\v 6 Господь відповів: ―Якби ви мали віру, як гірчичне зерно, то сказали б цій шовковиці: «Вирвись із корінням і пересадись у море!», –і вона послухала б вас.
\v 23 Скажуть вам: «Ось Він там!» або: «Ось Він тут!» – не ходіть і не біжіть за ними!
\v 24 Бо як блискавка, блиснувши, освітлює небо від одного краю до іншого, так буде й Син Людський у день Свій.
\v 25 Але перше Йому треба багато страждати та бути відкинутим цим поколінням.
\v 26 Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Людського:
\v 27 \add люди\add* їли, пили, одружувались, виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і прийшов потоп та знищив усіх.\f + \fr 17:27 \ft \xt Див. Бут. 6:9\xt*.\f*
\v 28 Так само, як було й за днів Лота: \add люди\add* їли, пили, продавали, купували, садили, будували;
\v 29 але того дня, коли Лот вийшов із Содома, з неба випав дощ вогню й сірки та знищив їх.\f + \fr 17:29 \ft \xt Див. Бут. 19:1-29\xt*.\f*
\v 30 Так буде й того дня, коли Син Людський зʼявиться.
\v 31 Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, нехай не сходить за ними; і хто буде в полі, також нехай не вертається назад.
\v 32 Памʼятайте про дружину Лота.\f + \fr 17:32 \ft \xt Див. Бут. 19:15-17, 26\xt*.\f*
\v 33 Хто намагатиметься спасти своє життя, той загубить його; а хто втратить життя, той його збереже.
\v 34 Кажу вам, що тієї ночі будуть двоє на одному ліжку: одного буде взято, а другого залишено.
\v 35 Дві жінки будуть молоти разом: одну буде взято, а другу залишено.
\v 36 Двоє чоловіків будуть у полі: одного візьмуть, а другого залишать.\f + \fr 17:36 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
\v 10 ―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.
\v 11 Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.
\v 12 Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»
\v 13 А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»
\v 14 Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.
\v 22 Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
\v 13 Покликавши десятьох рабів, він роздав їм десять мін\f + \fr 19:13 \ft \tl Міна\tl* – 100 драхм або 100 динаріїв.\f* і сказав їм: «Вкладіть ці гроші в діло, доки я не повернуся!»
\v 14 Але жителі цієї країни ненавиділи його й надіслали посланців слідом за ним, щоб сказати: «Не бажаємо, щоб він царював над нами!»
\v 15 Отримавши царську владу, він повернувся та покликав до себе рабів, котрим роздав гроші, аби дізнатися, який вони отримали прибуток.
\v 16 Перший прийшов і сказав: «Господарю, твоя міна принесла десять мін!»
\v 17 Господар сказав: «Добре, хороший та вірний рабе! За те, що ти був вірний у малому, отримай владу над десятьма містами!»
\v 18 Прийшов другий та сказав: «Господарю, твоя міна принесла пʼять мін!»
\v 19 Господар сказав: «І ти володій пʼятьма містами!»
\v 20 Прийшов третій і сказав: «Господарю, ось твоя міна, яку я зберігав, загорнувши в хустину.
\v 21 Я боявся тебе, бо ти жорстока людина: ти береш те, чого не клав, і жнеш там, де не сіяв!»
\v 22 Господар відповів: «Зі слів твоїх тебе судитиму, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру те, чого не поклав, і жну там, де не сіяв?
\v 23 Чому ж ти не вклав мого срібла в банк, щоб я, повернувшись, отримав своє з прибутком?»
\v 24 І сказав присутнім: «Заберіть від нього міну й віддайте тому, хто має десять мін».
\v 25 Вони відповіли: «Господарю, він має десять мін!»
\v 26 Кажу вам, – сказав Він, – тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.
\v 27 А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте переді мною.
\v 30 та сказав: «Ідіть у село, яке перед вами, і як зайдете, то знайдете привʼязане осля, на яке ще ніхто з людей не сідав; відвʼяжіть його й приведіть.
\v 31 Якщо хтось спитає вас: „Чому ви відвʼязуєте його?“, скажіть: „Господь потребує його“».
\v 46 Він казав їм: «Написано: „Дім Мій буде Домом Молитви“,\f + \fr 19:46 \ft \xt Див. Іс. 56:7\xt*.\f* а ви зробили з нього „притулок розбійників!“»\f + \fr 19:46 \ft \xt Див. Єр. 7:11\xt*.\f*
\v 10 Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
\v 11 Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
\v 12 Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з \add виноградника\add*.
\v 13 Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю \add до них\add* мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
\v 14 Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вбʼємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
\v 15 Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
\v 16 Він прийде та вбʼє тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
\v 17 Але \add Ісус\add*, подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?\f + \fr 20:17 \ft \xt Див. Пс. 117:22\xt*.\f*
\v 26 Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
\s1 Питання відносно воскресіння
\v 27 Тоді підійшли \add до Ісуса\add* деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння \add з мертвих\add*, і запитали Його:
\v 28 ―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
\v 29 Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
\v 30 Потім другий
\v 31 і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
\v 32 Після всіх померла й жінка.
\v 33 Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
\v 35 Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж.
\v 36 І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
\v 37 А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полумʼї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.\f + \fr 20:37 \ft \xt Див. Вих. 3:6\xt*.\f*
\v 38 Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
\v 46 «Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
\v 47 Вони зʼїдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
\v 11 Будуть сильні землетруси в різних місцях, голод та чума. Будуть відбуватися страшні події та великі знамення на небі.
\v 12 Але перед тим, як все це відбудеться, накладуть на вас руки та переслідуватимуть вас. Видаватимуть вас у синагоги та вʼязниці, поведуть вас до царів та правителів через імʼя Моє.
\v 13 І це дасть вам можливість свідчити.
\v 14 Отже, покладіть собі в серця не турбуватись завчасно, що говорити на свій захист,
\v 15 бо Я дам вам слова й таку мудрість, якій не зможуть противитися й суперечити всі ваші противники.
\v 16 Вас будуть зраджувати навіть ваші батьки, брати, родичі та друзі. Декого з вас вбиватимуть.
\v 17 І всі будуть ненавидіти вас через Моє імʼя.
\v 18 Але жодна волосина з вашої голови не пропаде.
\v 20 Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, тоді знайте, що його спустошення наблизилось.
\v 21 Тоді ті, що в Юдеї, нехай тікають у гори; ті, що в Єрусалимі, нехай виходять із нього; а ті, що будуть на полях, нехай до нього не входять.
\v 22 Бо це буде час помсти, коли все написане здійсниться.
\v 23 Горе вагітним і тим, що будуть годувати грудьми в ті дні, бо велике лихо буде на землі та гнів на цьому народі.
\v 24 \add Люди\add* будуть гинути від меча, їх заберуть у полон поміж усі народи. Єрусалим топтатимуть язичники, аж доки час язичників не закінчиться.
\v 36 ―Але тепер хто має гаманець, нехай візьме його, так само й торбу; хто ж не має меча, хай продасть свій одяг та купить меч.
\v 37 Кажу вам: на Мені має здійснитися те, що написано: «Його зараховано до злочинців».\f + \fr 22:37 \ft \xt Див. Іс. 53:12\xt*.\f* Бо все, що про Мене записано, збувається.
\v 47 Коли Він ще говорив, ось підійшов натовп, і той, кого звали Юда, один із дванадцятьох, ішов перед ними. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
\v 52 Потім Ісус звернувся до первосвященників, начальників храмової охорони та старійшин: «Ви вийшли \add проти Мене\add*, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати.
\v 53 Щодня Я був із вами в Храмі, і ви не підняли на Мене рук, але зараз ваш час і влада темряви».
\v 61 Господь, обернувшись, глянув на Петра. Тоді Петро згадав слова Господа, які Він сказав: «Перед тим, як сьогодні заспіває півень, ти тричі зречешся Мене».
\v 6 Почувши це, Пилат запитав, чи Він галілеянин.
\v 7 І дізнавшись, що Ісус із \add території\add*, яка підвладна Іродові, відіслав Його до Ірода, котрий був у ті дні в Єрусалимі.
\v 8 Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав побачити Його. Він багато чув про \add Ісуса\add* та сподівався побачити від Нього якесь знамення.
\v 9 І ставив Йому багато запитань, але \add Ісус\add* нічого не відповідав.
\v 10 Первосвященники та книжники, які там стояли, наполегливо звинувачували Його.
\v 11 Але Ірод зі своїми воїнами, познущавшись та насміявшись із Нього, одягнув \add Ісуса\add* в яскраву одежу й відіслав назад до Пилата.
\v 12 Того ж дня Ірод і Пилат стали друзями, хоч раніше вони ворогували один з одним.
\s1 Ісуса засуджено на смерть
\v 13 Пилат скликав разом первосвященників, старійшин і народ
\v 14 та сказав їм: ―Ви привели до мене Цього Чоловіка та сказали, що Він вводить народ в оману. І ось, дослідивши Його перед вами, я не знайшов на Цьому Чоловікові ніякої провини в тому, у чому ви Його звинувачуєте.
\v 44 Було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі – аж до девʼятої години\f + \fr 23:44 \ft З дванадцятої до пʼятнадцятої години.\f*.
\v 45 Сонце затьмарилось, і завіса в Храмі розірвалася навпіл.
\v 9 Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим.
\v 10 То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші \add жінки\add*, які сказали про це апостолам.
\v 11 Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм.
\v 12 Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося.
\s1 Зустріч з Ісусом дорогою в Емаус
\v 13 Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв\f + \fr 24:13 \ft Приблизно 11 км.\f* від Єрусалима й звалося Емаус.
\v 14 \add Дорогою\add* вони розмовляли між собою про все, що сталося.
\v 15 А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними.
\v 16 Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його.
\v 17 \add Ісус\add* спитав їх: ―Про що ви говорите між собою в дорозі? Вони зупинилися, повні смутку;
\v 18 і один із них, на імʼя Клеопа, промовив: ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні.
\v 19 Він спитав: ―Про що саме? Вони відповіли: ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми.
\v 44 Потім сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах».