User._uk_der/49-GAL.usfm

\id GAL
\usfm 3.0
\ide UTF-8
\h Галатів
\toc1 Послання св. апостола Павла до галатів
\toc2 До галатів
\toc3 Гал
\mt До галатів
\c 1
\p
\v 1 Павло, апостол, обраний не людьми, і не через людину, а Ісусом Христом і Богом-Отцем, Який воскресив Ісуса з мертвих,
\v 2 і всі брати, які зі мною, — до церков в Галатії:
\v 3 благодать вам і мир від Бога-Отця і від Господа нашого Ісуса Христа,
\v 4 Який віддав Самого Себе за гріхи наші, щоб визволити нас від сучасного злого світу, по волі Бога-Отця нашого,
\v 5 Якому слава на віки вічні. Амінь.
\v 6 Дивуюся, що ви так скоро відвернулись від Того, хто покликав вас благодаттю Христовою і переходите до іншого благовіствування,
\v 7 яке, зрештою, не інше, а тільки деякі люди бентежать вас, намагаючись перекрутити Євангеліє Христове.
\v 8 Але коли б навіть ми або ангел з неба почав проповідувати вам не те, що ми проповідували вам, — нехай буде анафема.
\v 9 Як ми казали раніше, так і тепер знову кажу вам: якщо хтось не те проповідує Євангеліє, яке ви прийняли, — нехай буде анафема.
\v 10 Чи шукаю я благовоління в людей, чи в Бога? Чи людям я догоджаю? Бо коли б догоджав я людям, то не був би рабом Христовим.
\v 11 Сповіщаю ж вам, брати, що Євангеліє, яке я проповідував вам, — не від людей.
\v 12 Бо я не прийняв його, і не навчився від людини, а через обƅявлення Ісуса Христа.
\v 13 Ви чули про мій спосіб життя колись в іудействі, що я понад міру переслідував Церкву Божу і руйнував її;
\v 14 і досягав успіхів в іудействі більше за багатьох моїх ровесників, бувши завзятим ревнителем передань батьків моїх.
\v 15 Але коли Бог, Який вибрав мене від утроби матері моєї і покликав з ласки Своєї, благоволив
\v 16 відкрити Сина Свого в мені, щоб я проповідував Його між язичниками, — я тоді не став радитися ні з тілом і кровƅю,
\v 17 і не пішов в Єрусалим до тих, що стали апостолами раніш мене, а пішов в Аравію, а потім повернувся в Дамаск.
\v 18 Потім, через три роки, я пішов в Єрусалим, побачитися з Петром, і пробув з ним днів пƅятнадцять.
\v 19 А інших апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.
\v 20 А що пишу вам, то кажу перед Богом, не обманюю.
\v 21 Після цього я пішов до Сірії і Кілікії.
\v 22 Особисто я не був відомий церквам Христовим в Іудеї,
\v 23 але вони тільки чули, що той, хто колись переслідував їх, тепер проповідує віру, яку колись руйнував.
\v 24 І вони прославляли Бога за мене.
\c 2
\p
\v 1 Потім, через чотирнадцять років, я пішов знову до Єрусалиму з Варнавою, взявши з собою і Тита.
\v 2 А пішов я за обƅявленням і виклав їм, і особисто знатнішим, Євангеліє, яке я проповідую язичникам, щоб взнати чи не даремно я подвизаюся або подвизався.
\v 3 Але навіть і Тит, який був зі мною, бувши гелленом, не був змушений обрізуватися.
\v 4 А перед лжебратами, які до нас прийшли, щоб підглядати свободу нашу, яку ми маємо в Христі Ісусі, щоб підкорити нас,
\v 5 ми ні в чому не піддалися їм і не скорилися, щоб істина благовіствування збереглася у вас.
\v 6 І в знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нічого особливого, бо Бог не дивиться на обличчя людини. І на мене ті знамениті нічого не поклали.
\v 7 але, навпаки: вони побачили, що благовісти серед необрізаних поручено мені, як для обрізаних — Петрові,
\v 8 бо Бог допомагав Петрові в апостольстві між іудеями, і мені сприяв між язичниками.
\v 9 Яків, Кифа та Іоанн, які вважаються стовпами, пізнавши благодать, дану мені, подали мені і Варнаві руку єднання, щоб ми йшли до язичників, а вони — до обрізаних.
\v 10 Тільки щоб ми памƅятали про бідних, що я й намагався робити ретельно.
\v 11 Коли ж Петро прийшов в Антіохію, то я відкрито виступив проти нього, бо він зазнавав нарікання.
\v 12 Бо перед тим, як прийшли деякі люди від Якова, він їв з язичниками. А коли ті прийшли, то почав таїтися і відокремлюватися, боячись обрізаних.
\v 13 Разом з ним лицемірили й інші іудеї, навіть і Варнава пристав був до їхнього лицемірства.
\v 14 І коли я побачив, що вони діють неправдиво, згідно з правдою Євангелія, то я сказав Кифі при всіх: коли ти, будучи іудеєм, живеш як язичник, а не по-іудейськи, то навіщо ти змушуєш язичників жити по-іудейськи?
\v 15 Ми ж іудеї за природою, а не грішники з язичників.
\v 16 Та знаючи, що людина оправдується не ділами Закону, а тільки вірою в Ісуса Христа, то ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону, бо ділами Закону не оправдується жодна людина.
\v 17 Якщо ж ми, шукаючи виправдання в Христі, самі виявилися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!
\v 18 Бо коли ж я знову відбудовую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.
\v 19 Через Закон я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я був розпƅятий з Христом.
\v 20 І вже не я живу, а Христос живе в мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе за мене.
\v 21 Не відкидаю благодаті Божої, але коли виправдання через Закон, то Христос умер даремно.
\c 3
\p
\v 1 Нерозумні галати! Хто звабив вас не підкорятися істині; вас, перед очима яких Ісус Христос був зображений, начебто розпƅятий між вами?
\v 2 Лише одне хочу дізнатися від вас: чи ділами Закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вірі?
\v 3 Чи ви такі нерозумні? Почавши Духом, тепер закінчуєте тілом?
\v 4 Так багато перетерпіли ви і невже даремно? Коли б тільки даремно?
\v 5 Той, Хто подає вам Духа і творить чудеса між вами, творить це ділами Закону, чи через навчання у вірі?
\v 6 Так Авраам повірив Богові, і це зараховано йому в праведність.
\v 7 Отже, знайте, що ті, хто вірує, сини Авраама.
\v 8 І Писання, передбачивши, що Бог оправдує язичників через віру, наперед благовістило Авраамові: «В тобі благословляться всі народи».
\v 9 Отже, віруючі благословляються з вірним Авраамом.
\v 10 А всі, що покладаються на діла Закону — знаходяться під прокляттям, бо написано: «Проклятий усякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі Закону».
\v 11 А що Законом ніхто не оправдується перед Богом, то це ясно, бо «праведний буде жити вірою».
\v 12 А Закон же не від віри, але «хто виконує його, той живий буде ним».
\v 13 Христос викупив нас від прокляття Закону, взявши прокляття наші на Себе, бо написано: «Проклятий всякий, хто висить на дереві»,
\v 14 щоб благословення Авраамове поширилося через Ісуса Христа на язичників, щоб ми отримали обітницю Духа вірою.
\v 15 Брати! Я говорю по-людському: навіть заповіту, встановленого людиною, ніхто не скасовує і не додає нічого до нього.
\v 16 Авраамові ж і нащадкові його були дані обітниці. Писання не каже: «і нащадкам», ніби про багатьох, але як про одного: «І нащадкові твоєму», яким є Христос.
\v 17 Кажу бо це: Закон, впроваджений 430 років пізніше, не скасовує завіт, попередньо встановлений Богом, і не усуває обітниці.
\v 18 Бо якщо спадщина згідно Закону, то вже не згідно обітниці. Але Авраамові Бог дарував її через обітницю.
\v 19 Для чого ж тоді Закон? Його дано пізніше з причини злочинів, до часу приходу нащадка, якому дана була обітниця. Закон був здійснений через ангелів, рукою посередника.
\v 20 Але посередник при одному не буває, а Бог один.
\v 21 Так що ж, хіба Закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Бо коли б був даний Закон, який міг би оживляти, то по правді праведність була б від Закону.
\v 22 Але Писання замкнуло все під гріхом, щоб обітницю дано було віруючим через їхню віру в Ісуса Христа.
\v 23 А до приходу віри, ми були зачинені під сторожею Закону до того часу, як належало відкритися вірі.
\v 24 Тому то Закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб ми виправдалися вірою.
\v 25 Коли ж прийшла віра, то ми вже не під вихователем.
\v 26 Ви всі сини Божі через віру в Ісуса Христа.
\v 27 Бо всі ви, що в Христа охрестилися, в Христа одяглися.
\v 28 Нема ні іудея, ні грека, ні раба, ні вільного, нема ні чоловіка, ні жінки, але всі ви одно в Христі Ісусі.
\v 29 А коли ви Христові, то ви — нащадки Авраама і спадкоємці згідно обітниці.
\c 4
\p
\v 1 Ще скажу: доки спадкоємець малоліток, він нічим не відрізняється від раба, хоч є володарем усього.
\v 2 Він підлеглий опікунам і домоуправителям до часу, назначеного батьком.
\v 3 Так і ми, доки були дітьми, були підневолені стихіям світу.
\v 4 Коли ж сповнився час, Бог послав Сина Свого, Який народився від жінки і підкорився Законові,
\v 5 щоб викупити тих, що під Законом, щоб нам усиновлення прийняти.
\v 6 А як ви сини, то Бог послав Духа Сина Свого в серця ваші, який кличе: «Авва, Отче!»
\v 7 Тому ти вже не раб, а син, а коли син, то і спадкоємець Божий через Христа.
\v 8 Та тоді, не знаючи Бога, ви служили тим, що справді не були богами.
\v 9 А тепер, коли ви пізнали Бога, чи вірніше, як Бог вас пізнав, для чого ви вертаєтесь знову до тих немічних та вбогих стихій і хочете знову підневолити себе їм?
\v 10 Ви дотримуєтеся днів і місяців, сезонів та років.
\v 11 Боюсь за вас, чи не даремно я працював у вас!
\v 12 Брати! Прошу вас, будьте як я. бо і я, як ви. Ви не образили мене нічим.
\v 13 Ви ж знаєте, що хоч я в немощі тіла проповідував перший раз вам Євангеліє,
\v 14 але не зважаючи на мою недугу в тілі, ви не погордували мною і не відкинули мене, але прийняли як ангела Божого, як Ісуса Христа.
\v 15 То ж, де поділося ваше блаженство? Свідкую вам, що коли б можливо було, то ви вибрали б очі свої і дали б мені.
\v 16 Невже тепер я став вашим ворогом, говорячи вам правду?
\v 17 Пильнують про вас не щиро, хочуть відлучити вас, щоб ви дбали про них.
\v 18 Добре пильнувати в доброму постійно, а не лише тоді, коли я знаходжуся серед вас.
\v 19 Діти мої, заради вас я знову терплю муки породільні, доки не відобразиться у вас Христос!
\v 20 Як би я бажав тепер бути з вами, та змінити голос мій, бо я не розумію вас.
\v 21 Скажіть мені, ви, що хочете бути під Законом, хіба ви не слухаєте Закону?
\v 22 Бо написано: Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної.
\v 23 Але той, що від рабині народився за тілом, а син від вільної — згідно обітниці.
\v 24 У цьому іносказання. Це два завіти: один від гори сінайської, що народжує в рабство, це Агар.
\v 25 Бо Агар означає гору Сінай в Аравії і відповідає сучасному Єрусалиму, бо він зі своїми дітьми перебуває в рабстві.
\v 26 А вишній Єрусалим — вільний; він мати всім нам.
\v 27 Бо написано: «Звеселися, неплідна, яка не родила; вигукуй і виголошуй, ти, що не мучилася від родів, бо в залишеної більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка!»
\v 28 А ви, брати, діти обітниці за Ісааком.
\v 29 Та як і тоді, той, хто родився від тіла, переслідував того, хто родився від Духа, так і тепер.
\v 30 Та що каже Писання? «Прожени рабиню і сина її, бо син рабині не буде спадкоємцем разом з сином вільної».
\v 31 Отже, брати, ми не сини рабині, а вільної.
\c 5
\p
\v 1 Христос для волі нас визволив. То ж стійте і не піддавайтеся знову в ярмо рабства.
\v 2 Ось я, Павло, кажу вам, якщо ви обрізуєтесь, то не буде вам ніякої користі від Христа.
\v 3 Також свідчу знову кожній людині, яка обрізується, що вона повинна виконати весь Закон.
\v 4 Ви, що виправдовуєтеся Законом, залишилися без Христа, відпали від благодаті,
\v 5 а ми духом чекаємо; сподіваємося праведності через віру
\v 6 Бо в Ісусі Христі немає сили ні обрізання, ні необрізання, але віра, яка діє любовƅю.
\v 7 Ви бігли добре. Хто перешкодив вам коритися правді?
\v 8 Таке переконання не від Того, Хто покликав вас.
\v 9 Мала розчина заквашує все тісто.
\v 10 Я певний за вас у Господі, що ви не будете мислити інакше. А хто бентежить вас, хто б він не був, понесе на собі осудження.
\v 11 Брати, коли я ще проповідую обрізання, то чого мене переслідують? Тоді припинилася б спокуса хреста.
\v 12 О, якби видалені були ті, що підбурюють вас!
\v 13 Ви ж, брати, покликані для свободи, аби тільки свобода ваша не стала приводом для догоджання плоті, але любовƅю служіть один одному.
\v 14 Бо вся повнота Закону в одному слові: «Люби ближнього твого, як себе самого!»
\v 15 Коли ж ви гризете та пожираєте один одного, то глядіть, щоб ви не знищили один одного!
\v 16 Тож кажу: живіть духом, і ви не будете задовольняти бажань вашої гріховної натури,
\v 17 бо плоть бажає протилежного духу, а дух — протилежного плоті: вони один одному противляться, так що ви не те робите, чого хотіли б.
\v 18 І коли ви водитесь духом, то ви не під Законом.
\v 19 Діла плоті явні: це перелюб, нечистота, розбещеність,
\v 20 ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгода, єресі,
\v 21 ненависть, убивство, пƅянство, безчинство і подібне до цього. Про що я попереджую, як і раніше попереджував, що ті, які чинять таке, не вспадкують Царства Божого!
\v 22 А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
\v 23 лагідність, стриманість. На таких нема Закону.
\v 24 А ті, що Христові, розпƅяли свою плоть з пожадливостями та пристрастями.
\v 25 Якщо ми живемо духом, то за духом повинні й діяти.
\v 26 Не будемо марнославні, не роздражнюймо один одного і не заздрім один одному.
\c 6
\p
\v 1 Брати, якщо людина і впаде в якийсь гріх, то ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагідності, пильнуючи себе самих, щоб і собі не впасти в спокусу.
\v 2 Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа.
\v 3 Бо хто вважає себе за будь-що, коли він ніщо, той сам себе обманює.
\v 4 Кожен нехай випробовує своє діло, і він тоді буде мати похвалу тільки в собі, а не в іншому.
\v 5 Бо кожний свій тягар понесе.
\v 6 А хто навчається слова, нехай ділиться всяким добром з наставником.
\v 7 Не обманюйтеся, — Бог не може бути осміяний, бо що тільки людина посіє, те й пожне!
\v 8 Бо хто сіє для своєї плоті, той від плоті пожне тління. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.
\v 9 І не зневіряймось, роблячи добро, бо свого часу пожнемо, якщо не ослабнемо.
\v 10 Отже, поки маємо час, робімо добро всім, а найбільше ж своїм по вірі.
\v 11 Гляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою!
\v 12 Ті, що бажають хвалитися тілом, примушують вас обрізуватися тільки для того, щоб уникнути переслідування за хрест Христа.
\v 13 А самі ті вчителі, що обрізуються, не додержуються Закону, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом.
\v 14 Але я не бажаю хвалитися, хіба що тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, на якому світ розпƅятий для мене, а я — для світу.
\v 15 Бо ні обрізання, ні необрізання не має значення, а нове створіння.
\v 16 А всім тим, що живуть за цим правилом, спокій та милість на них, і на Ізраїля Божого.
\v 17 Нарешті, нехай ніхто не обтяжує мене, бо я ношу на тілі моїм рани Господа Ісуса.
\v 18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, брати! Амінь.