User._uk_der/47-1CO.usfm

\id 1CO
\usfm 3.0
\ide UTF-8
\h 1 коринтян
\toc1 Перше послання св. апостола Павла до коринтян
\toc2 1 до коринтян
\toc3 1Кор
\mt 1 до коринтян
\c 1
\p
\v 1 Павло, покликаний на апостола Ісуса Христа волею Божою, і брат Состен,
\v 2 Церкві Божій у Корінфі, освяченим в Ісусі Христі, покликаним святим, з усіма, хто на всякому місці прикликають імƅя Ісуса Христа, їхнього і нашого Господа:
\v 3 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
\v 4 Завжди дякую моєму Богові за вас, ради благодаті Божої, даної вам в Ісусі Христі,
\v 5 бо ви збагатились в Ньому всім, усяким словом і всяким знанням,
\v 6 тому, що свідчення про Христа утвердилося між вами;
\v 7 так що ви не маєте недостатку ні в якому даруванні, очікуючи зƅявлення Господа нашого Ісуса Христа,
\v 8 Який утвердить вас до кінця бути неповинними в день приходу Господа нашого Ісуса Христа.
\v 9 Вірний Бог, Який покликав вас до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим.
\v 10 Благаю вас, брати, іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне, і щоб не було між вами розділення, але щоб ви були обƅєднані в однім розумінні і в одній думці.
\v 11 Від домашніх Хлоїних мені стало відомо про вас, брати, що між вами є суперечки.
\v 12 Я розумію те, що у вас говорять: «я Павлів»; «я Аполлосів»; «я Кифін»; а «я Христів».
\v 13 Хіба ж Христос поділився? Хіба Павло був розпƅятий за вас. Чи ж ви хрестились в імƅя Павлове?
\v 14 Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Кріспа і Гая,
\v 15 щоб ніхто не сказав, що ви хрестилися в моє імƅя.
\v 16 Охрестив я також дім Степанів, а більше не знаю, чи я ще кого хрестив.
\v 17 Тому що Христос не послав мене хрестити, а проповідувати Євангеліє, не словами людської мудрості, щоб не скасувати хреста Христового.
\v 18 Бо слово про хрест для тих, що гинуть, безумство, а для нас, що спасаємося, сила Божа.
\v 19 Написано: «Я знищу мудрість мудрих і відкину розум розумних».
\v 20 Де мудрий? Де книжник? Де дослідник віку цього? Чи Бог не обернув мудрість світу цього в безумство?
\v 21 Через те, що світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то Богові до вподоби було спасти віруючих через безумство проповіді.
\v 22 Іудеї вимагають чудес, і гелліни шукають мудрості;
\v 23 а ми проповідуємо Христа розпƅятого: для іудеїв спокуса, а для язичників — безумство;
\v 24 для самих же покликаних, іудеїв і гелленів — Христа, Божу Силу і Божу премудрість.
\v 25 Тому що немудре Боже — розумніше від людей, а немічне Боже - сильніше людей.
\v 26 Подивіться, брати, хто ви покликані: небагато серед вас мудрих за тілом, небагато сильних, небагато благородних;
\v 27 але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу вибрав Бог, щоб засоромити сильне;
\v 28 і незнатне світу і принижене і нічого не значуще вибрав Бог, щоб скасувати значне,
\v 29 щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом.
\v 30 Від Нього і ви в Христі Ісусі, Який став нам премудрістю від Бога, і праведністю, і освяченням, і відкупленням,
\v 31 щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом».
\c 2
\p
\v 1 І коли я приходив до вас, брати, то приходив не з пишномовними словами чи мудрістю,
\v 2 я вирішив не знати нічого між вами, крім Ісуса Христа і то розпƅятого.
\v 3 І я був у вас у немочі, і в страху, і у великому трепеті.
\v 4 І слово моє і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрості, а в явленні Духа і сили,
\v 5 щоб віра ваша стверджувалася не на мудрості людській, а на силі Божій.
\v 6 Мудрість ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього, ані володарів віку цього, які проминають,
\v 7 але проповідуємо премудрість Божу таємну, заховану, яку Бог призначив перед віками на славу нашу;
\v 8 якої ніхто з володарів світу цього не пізнав, бо коли б пізнали, то не розпƅяли б Господа слави.
\v 9 Але, як написано: «Чого око не бачило і вухо не чуло, і що на серце людині не приходило, те Бог приготував тим, які люблять Його».
\v 10 А Бог відкрив це нам Духом Своїм, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.
\v 11 Хто ж з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так само і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого.
\v 12 А ми прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам Богом,
\v 13 що ми і сповіщаємо не словами людської мудрості, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним.
\v 14 Душевна людина не сприймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не зможе зрозуміти, тому що про це треба судити духовно.
\v 15 А духовний судить про все, а про нього ніхто судити не може.
\v 16 «Хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його?» А ми маємо розум Христа.
\c 3
\p
\v 1 І я, брати, не міг говорити з вами, як з духовними, але як з плотськими, як з немовлятами в Христі.
\v 2 Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви були ще не в силі, та й тепер ще не в силі,
\v 3 тому що ви ще плотські. Якщо між вами є заздрість і сварки, то хіба ви не плотські? І чи не по-людському звичаю ви поводитесь?
\v 4 Коли хто каже: «Я Павлів», а інший: «Я Аполлосів», то хіба ви не плотські?
\v 5 Хто ж Аполлос? Хто ж Павло? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, і то наскільки кому дав Господь.
\v 6 Я посадив, Аполлос поливав, а Бог зростив.
\v 7 Тому і хто насаджує і хто поливає є ніщо, а все Бог, Котрий вирощує.
\v 8 І хто садить, і хто поливає, є одне: але кожний одержить свою нагороду згідно своєї праці.
\v 9 Ми співробітники Божі; ви Божа нива, Божа будівля.
\v 10 По даній мені благодаті Божій, я, як мудрий будівничий, поклав основу, а інший будує на ній. Але нехай кожен пильнує, як він будує на ній.
\v 11 Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, якою є Ісус Христос.
\v 12 Коли хто будує на цій основі із золота, срібла, дорогоцінного каміння, з дерева, сіна, соломи, —
\v 13 діло кожного буде виявлене, бо день покаже, тому що в огні відкривається, і вогонь випробує діло кожного, яке воно є.
\v 14 У кого діло, яке він творив, устоїть, той отримає нагороду.
\v 15 А в кого діло згорить, той буде мати втрату, але він спасеться, тільки так, ніби через вогонь.
\v 16 Чи ви не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе у вас?
\v 17 Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог, тому що храм Божий святий, а цей храм — ви.
\v 18 Ніхто не обманюй самого себе. Коли хто з вас думає бути мудрим у віці цьому, той будь безумним, щоб стати мудрим.
\v 19 Мудрість світу цього є безумство перед Богом. Адже написано: «Він ловить мудрих у лукавстві їхньому».
\v 20 І знов: «Господь знає думки мудрих, що вони марні».
\v 21 Отож, ніхто не хвались людьми, бо все ваше:
\v 22 чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє, — все ваше;
\v 23 ви ж Христові, а Христос Божий!
\c 4
\p
\v 1 Нехай кожен розуміє нас, як служителів Христових і як доморядників таїн Божих.
\v 2 А від доморядників вимагається, щоб кожен виявився вірним.
\v 3 Але для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди, бо я і сам не суджу про себе.
\v 4 Бо хоч я і нічого не знаю за собою, але тим не оправдуюсь. Суддя ж мій — Господь.
\v 5 Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який і висвітлить заховане в темряві і виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.
\v 6 Це ж, брати, я застосував до себе і до Аполлоса ради вас, щоб ви навчилися від нас не думати більше того, що написано, щоб ніхто з вас не величалися один перед одним.
\v 7 Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержав?
\v 8 Ви вже переситилися, ви вже збагатилися, ви почали царювати без нас. Коли б ви справді царювали, щоб і ми царювали з вами!
\v 9 Я думаю, що нам, останнім посланикам, Бог судив бути ніби осудженими на смерть; ми стали видовищем світові, і ангелам, і людям.
\v 10 Ми безумні ради Христа, а ви мудрі в Христі; ми немічні, ви ж міцні; ви у славі, а ми в безчесті.
\v 11 Навіть донині терпимо побої, і спрагу і поневіряємося.
\v 12 І трудимось, працюючи своїми руками. Нас лихословлять, ми ж благословляємо; нас переслідують, ми терпимо;
\v 13 нас ганьблять, а ми благословляємо; ми стали, як сміття для світу, як порох, що всі топчуть донині.
\v 14 Пишу я це не для того, щоб засоромити вас, але як любих дітей моїх я застерігаю вас.
\v 15 Хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, ви не маєте багато батьків, бо я вас породив в Ісусі Христі благовістям.
\v 16 Тому благаю вас: будьте моїми наслідувачами!
\v 17 Для цього послав я до вас Тимофія, мого улюбленого сина і вірного в Господі, який нагадає вам шляхи мої у Христі Ісусі, як я навчаю всюди, в кожній церкві.
\v 18 Бо через те, що я не йду до вас, дехто з вас загордився.
\v 19 Та я прийду до вас скоро, як Господь захоче; і пізнаю не слова тих, що загордилися, а силу.
\v 20 Бо Царство Боже не в слові, а в силі.
\v 21 Чого ви хочете? Чи прийти до вас з жезлом, чи з любовƅю і духом лагідності?
\c 5
\p
\v 1 Є вірна чутка, що у вас зƅявилося блудодіяння і при тому таке блудодіяння, якого не чути навіть між язичниками, що хтось за жінку має батькову жінку.
\v 2 А ви загордилися, замість того, щоб краще плакати і того, хто вчинив таке, вилучити з-поміж вас.
\v 3 Отже, я, хоч відсутній тілом, але присутній духом, вже розсудив, як присутній: того, хто таке вчинив,
\v 4 у зібранні вашому в імƅя Господа нашого Ісуса Христа разом з моїм духом, силою Господа нашого Ісуса Христа,
\v 5 віддати такого сатані на виснаження плоті, щоб дух спасся в день Господній.
\v 6 Нічим вам хвалитися. Хіба ви не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто?
\v 7 Отож, очистіть стару закваску, щоб вам стати новим тістом, бо ви безквасні. Пасха наша — Христос, принесений у жертву за нас.
\v 8 Тому святкуймо не із старою закваскою, не в заквасці злоби і лукавства, а опрісноками чистоти й істини.
\v 9 Я писав в листі не єднатися з перелюбниками;
\v 10 але не взагалі з перелюбниками світу цього, чи з зажерливими, чи грабіжниками, чи ідолослужителями, бо тоді ми мусили б вийти із світу.
\v 11 А тепер я писав вам не мати спілкування з тим, хто, називаючись братом, є перелюбник чи зажерливий, чи ідолослужитель, чи наклепник, чи пƅяниця, чи грабіжник, — з такими навіть разом не їсти!
\v 12 Чого мені судити і зовнішніх? Хіба не внутрішніх ви судите?
\v 13 А зовнішніх судить Бог. Отже, вилучіть з-поміж себе розпусного.
\c 6
\p
\v 1 Як сміє хто з вас, маючи справу проти іншого, судитися в неправедних, а не в святих?
\v 2 Хіба ви не знаєте, що святі будуть судити світ? Якщо ж світ буде судимий вами, то чи ж ви не спроможні судити маловажні справи?
\v 3 Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів? То ж тим більше справи життєві!
\v 4 А ви, якщо маєте суд про життєві справи, то призначаєте своїми суддями таких, які в церкві нічого не значать.
\v 5 Кажу це вам на сором. Чи ж немає між вами ні одного мудрого, який міг би розсудити між братами своїми?
\v 6 Але брат судиться з братом, та ще й перед невірними.
\v 7 І те вже зовсім сором для вас, що ви судитесь між собою. Чи не краще б вам потерпіти кривди? Чому краще не терпіти шкоди?
\v 8 Але ви самі кривдите та віднімаєте, та ще й у братів.
\v 9 Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Царства Божого? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложники,
\v 10 ні злодії, ні зажерливі, ні пƅяниці, ні наклепники, ні грабіжники — не успадкують Царства Божого!
\v 11 А такими були декотрі з вас, але обмилися, але освятилися, але оправдалися іменем Господа Ісуса Христа і Духом Бога нашого.
\v 12 Усе мені дозволено, та не все корисне. Все мені дозволено, та ніщо не повинно володіти мною.
\v 13 Їжа для черева, а черево для їжі. Бог же знищить і те і друге. А тіло не для розпусти, а для Господа, і Господь для тіла.
\v 14 Бог воскресив Господа, воскресить і нас силою Своєю.
\v 15 Хіба ви не знаєте, що тіла ваші — члени тіла Христового? То чи ж візьму я члени Христові і зƅєднаю їх з членами розпусниці? Зовсім ні!
\v 16 Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом з нею, бо сказано: «Обоє будуть тілом одним».
\v 17 А хто поєднується з Господом, той є один дух з Ним.
\v 18 Втікайте від розпусти! Всякий гріх, який людина робить, є поза тілом. А хто займається розпустою — грішить проти власного тіла.
\v 19 Хіба ви не знаєте, що тіло ваше є храм Духа Святого, Який живе у вас, Якого ви маєте від Бога, і ви не свої?
\v 20 Адже ви куплені дорогою ціною. Отже, прославляйте Бога в тілі своєму і в дусі своєму, бо вони Божі.
\c 7
\p
\v 1 А. про те, що ви писали мені, то добре було б чоловікові не торкатися жінки.
\v 2 Але, щоб уникнути розпусти, нехай кожний має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка.
\v 3 Нехай чоловік віддає належну любов своїй жінці, а жінка своєму чоловікові.
\v 4 Жінка не владна над своїм тілом, а чоловік. Так само і чоловік не владний над своїм тілом, а жінка.
\v 5 Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою на деякий час, щоб бути в пості і молитві, а потім знову будьте разом, щоб сатана не спокушав вас нестриманістю вашою.
\v 6 Це ж даю вам, як дозвіл, а не як наказ.
\v 7 А я хочу, щоб усі люди були, як і я, але кожен має свій дар від Бога: один такий, інший інакший.
\v 8 Кажу неодруженим і вдовам: добре їм, якщо вони залишаться такими, як я.
\v 9 Але якщо не можуть стримуватися, то нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися.
\v 10 А одруженим же наказую не я, а Господь: нехай жінка не розлучається з чоловіком своїм!
\v 11 А коли розлучиться, нехай залишається безшлюбною або нехай помириться з чоловіком своїм; і чоловік нехай не залишає жінки своєї.
\v 12 А іншим кажу я, не Господь: якщо якийсь брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то нехай не залишає її.
\v 13 І жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, нехай не залишає його.
\v 14 Бо невіруючий чоловік освячується жінкою, а невіруюча жінка освячується чоловіком; інакше діти ваші були б нечисті, а тепер святі.
\v 15 Якщо невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається. Брат чи сестра в таких випадках не звƅязані: Бог покликав нас до миру.
\v 16 Звідки знаєш, жінко, що спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, що спасеш жінку?
\v 17 Тільки кожний поводься так, як визначив йому Бог, як покликав Господь. Так я наказую усім церквам.
\v 18 Чи хто покликаний обрізаним, не крийся, чи хто покликаний необрізаним, не обрізуйся.
\v 19 Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, а дотримування заповідей Божих.
\v 20 Нехай кожен залишається в такому званні, в якому покликаний.
\v 21 Чи ти покликаний був рабом? Не турбуйся про те, але коли ти можеш стати вільним, то скористайся кращим.
\v 22 Покликаний у Господі раб, в Господі є вільний; так само покликаний вільний, є раб Христа.
\v 23 Ви куплені дорогою ціною, тож не ставайте рабами людей.
\v 24 У якому стані хто був покликаний, брати, в такому кожен нехай залишається перед Богом.
\v 25 Відносно дівоцтва не маю повеління від Господа, але я даю пораду як той, що одержав від Господа милість бути вірним Йому.
\v 26 Я вважаю, що ліпше, заради сучасних потреб, людині залишитися в такому стані, в якому вона є.
\v 27 Ти звƅязаний з жінкою? Не шукай розлучення. Чи залишився без жінки? Не шукай жінки.
\v 28 А коли й оженишся, не згрішиш; і коли дівчина вийде заміж, не згрішить. Але замужні матимуть скорботи по плоті, а мені вас жаль.
\v 29 Я кажу вам, брати, що час короткий, тож нехай ті, що мають жінок, будуть як ті, що не мають,
\v 30 а ті, що плачуть, як ті, що не плачуть, а хто радіє, як ті, що не радіють, а хто купує, якби ті, що нічого не придбали,
\v 31 а ті, що користуються цим світом, немов би не користуються, бо минає образ світу цього.
\v 32 А я хочу, щоб ви були без турбот. Нежонатий клопочеться про речі Господні, як догодити Господеві,
\v 33 а жонатий турбується про речі життєві, як догодити жінці.
\v 34 Незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господеві, щоб бути святою тілом і духом. А заміжня — про справи життєві, як має догодити чоловікові.
\v 35 Кажу ж це на вашу користь, не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благопристойно і ревно служили Господеві без розваг.
\v 36 Коли ж хто вважає непристойним для своєї дівчини, коли вона в зрілих літах залишатись такою, то нехай робить, що хоче, — не згрішить, нехай такі виходять заміж.
\v 37 А хто непохитно твердий у своєму серці і не стиснутий нуждою і має владу в своїй волі, вирішив у своєму серці берегти свою дочку, той робить добре.
\v 38 Тому той, який видає свою дочку заміж, робить добре, а хто не видає, — робить краще.
\v 39 Жінка звƅязана законом, доки живе чоловік її, а якщо чоловік її помре, то вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі.
\v 40 Але вона блаженніша, коли такою залишиться, за моєю порадою, бо думаю, що і я маю Дух Божий.
\c 8
\p
\v 1 Про ідоложертовні страви ми знаємо, бо ми всі маємо знання, але знання надимає, а любов будує.
\v 2 Хто думає, що він щось знає, той нічого ще не знає так, як треба знати.
\v 3 Коли ж хтось любить Бога, тому дано знання від Нього.
\v 4 Отже, відносно споживання в їжу ідоложертовного, ми знаємо, що ідол є ніщо в світі, і що нема іншого Бога, крім Єдиного.
\v 5 Хоч і є так звані боги чи то на небі, чи на землі, — так як багато богів і господарів багато, —
\v 6 але в нас один Бог Отець, від Котрого все, і ми для Нього; і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього.
\v 7 Та не в усіх таке знання, бо де які ще й досі з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічна, оскверняється.
\v 8 Але їжа не наближає нас до Бога: коли ми їмо, ми нічого не здобуваємо; і коли не їмо, нічого не втрачаємо.
\v 9 Але стережіться, щоб ця свобода ваша не послужила на спотикання для немічних.
\v 10 Коли хто бачить тебе, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне?
\v 11 І через твоє знання загине немічний брат, за котрого помер Христос.
\v 12 Отже, коли ви грішите таким чином проти братів, вражаючи їхню немічну совість, ви грішите проти Христа.
\v 13 А тому, якщо їжа спокушає брата мого, ніколи не буду їсти мƅяса, щоб брата мого не спокутувати.
\c 9
\p
\v 1 Чи ж я не апостол? Чи ж я не вільний? Чи я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Чи ж ви не моя праця в Господі?
\v 2 Якщо я не апостол для інших, то для вас апостол; печать мого апостольства — ви в Господі.
\v 3 Ось моя оборона перед тими, хто осуджує мене.
\v 4 Хіба ми не маємо влади їсти та пити?
\v 5 Хіба ми не маємо влади мати супутницею сестру, жінку, як і інші апостоли, і як брати Господні, і Кифа?
\v 6 Чи тільки я і Варнава не маємо влади не працювати?
\v 7 Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто садить виноградник і не їсть плоду з нього? Або хто пасе отару і не пƅє молока від отари?
\v 8 Чи я кажу це тільки за людським міркуванням? Чи не говорить також і Закон про це?
\v 9 Бо написано в Законі Мойсеєвім: «Не завƅязуй рота волові, що молотить». Чи Бог піклується про волів?
\v 10 Чи, звичайно, ради нас говориться? Так, для нас це написано, бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає.
\v 11 Якщо ми сіяли серед вас духовне, чи ж велике те, коли пожнемо від вас тілесне?
\v 12 Якщо інші мають у вас владу, то чи ж не більше ми? Але ми не користувались цією владою, все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди для Євангелія Христового.
\v 13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? І ті, що прислуговують при жертовнику, мають частку від жертовника?
\v 14 Так і Господь звелів, щоб ті, хто проповідує Євангеліє, — жили від благовіствування.
\v 15 Але я не користався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене, бо мені краще померти, ніж щоб хтось славу мою знівечив.
\v 16 Коли я проповідую Євангеліє, то нема мені чим хвалитись — це моя повинність, і горе мені, коли я не звіщаю Євангелія.
\v 17 Та коли я роблю це добровільно, я маю нагороду, але коли недобровільно, то лише виконую доручене мені служіння.
\v 18 За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, я благовіствую про Христа даром, не використовуючи своєї влади в благовіствуванні.
\v 19 Та, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати.
\v 20 Для іудеїв я був як іудей, щоб придбати іудеїв; для підзаконних як підзаконний, сам не бувши підзаконним, щоб придбати підзаконних.
\v 21 Для тих, що не мають Закону, був як такий, що не має Закону, не будучи без Закону перед Богом, а підзаконний Христу, щоб придбати тих, що не мають Закону.
\v 22 Для немічних я був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоча б декотрих.
\v 23 І все це я роблю заради Євангелія, щоб бути співучасником його.
\v 24 Хіба ви не знаєте, що ті, що біжать на змаганнях, біжать усі, але один одержує нагороду? Біжіть так, щоб одержати.
\v 25 І кожен, хто змагається, стримується від усього. Вони, щоб одержати тлінний вінець, а ми — нетлінний.
\v 26 І тому я біжу не так, як на непевне, бƅюся не так, щоб тільки бити повітря,
\v 27 але стримую і приборкую тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не залишитися недостойним.
\c 10
\p
\v 1 Не хочу ж, брати, щоб ви не знали, що отці наші всі під хмарою були і всі перейшли через море;
\v 2 і всі охрестилися в Мойсея, в храмі і в морі;
\v 3 і всі їли ту саму духовну їжу;
\v 4 і пили той самий духовний напій, бо пили від духовної Скелі, яка йшла вслід за ними; Христос був цією Скелею.
\v 5 Але багатьох з них Бог не вподобав, тому загинули вони в пустині.
\v 6 А це були приклади для нас, щоб ми не були такі пожадливі до зла, як вони були похітливі.
\v 7 І не будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про яких написано: «Люди сіли їсти і пити, і встали, щоб грати».
\v 8 Не будемо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, — і полягло їх в один день двадцять три тисячі.
\v 9 Не будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від змій.
\v 10 Не нарікайте, як деякі з них нарікали і загинули від губителя.
\v 11 Все це трапилося з ними, як приклади, а записано як пересторога нам, які досягли останніх віків.
\v 12 Тому, хто думає, що він стоїть, нехай стережеться, щоб не впасти.
\v 13 Вас спіткала спокуса не інша, як тільки людська, проте вірний Бог, Який не допустить, щоб ви були спокушувані понад ваші сили, а при спокутуванні дасть вам і полегшення, щоб ви могли спокусу перенести.
\v 14 Тому, любі мої, втікайте від служіння ідолам.
\v 15 Я кажу, як мудрим: розсудіть самі те, про що говорю.
\v 16 Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є спільнотою крові Христової? Хліб, який ламаємо, чи не є спільнотою тіла Христового?
\v 17 Один хліб, тіло одне — нас багато; бо ми всі спільники хліба одного.
\v 18 Погляньте на Ізраїля по плоті: чи ті, які їдять жертви, не є спільниками жертовника?
\v 19 Що ж я кажу? Чи ідол є щось? І чи ідольська жертва щось значить?
\v 20 Ні. Але, що язичники приносять в жертву, приносять демонам, а не Богові, а я не хочу, щоб ви єдналися з демонами.
\v 21 Ви не можете пити з чаші Господньої і з чаші демонської; не можете бути спільниками трапези Господньої і трапези демонської.
\v 22 Чи будемо гнівити Господа? Хіба ми сильніші від Нього?
\v 23 Все мені дозволено, та не все на користь. Все мені дозволено, та не все будує.
\v 24 Нехай ніхто не шукає для себе, а кожний для ближнього.
\v 25 Усе, що продається на торгу, — їжте, не без усякого дослідження для спокою совісті.
\v 26 Бо Господня земля і те, що наповнює її.
\v 27 Коли хтось з невіруючих покличе вас, і ви захочете піти, то що дадуть вам, — їжте без усякого дослідження для спокою совісті.
\v 28 Коли ж хтось скаже вам: «Це мƅясо приносилось в жертву ідолам», — не їжте ради того, хто сказав, і ради сумління. Бо Господня земля і все, що наповняє її.
\v 29 А совість маю на увазі не свою, а іншого; бо чому моя свобода судитиметься чужою совістю?
\v 30 Коли ж я з подякою щось споживаю, то навіщо зневажати мене за те, за що я дякую?
\v 31 Отже, чи ви їсте, чи пƅєте, чи що інше робите, все робіть на славу Божу.
\v 32 Не давайте приводу для спокуси ні іудеям, ні геллінам, ні Церкві Божій;
\v 33 отак як і я догоджую всім в усьому, не шукаючи для себе користі, а для багатьох, щоб вони спаслися.
\c 11
\p
\v 1 Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!
\v 2 Хвалю вас, брати, що памƅятаєте мене в усьому і тримаєтесь вчення, яке я передав вам.
\v 3 Також хочу, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а голова жінки — чоловік, а голова Христові — Бог.
\v 4 Кожний чоловік, як молиться чи пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову.
\v 5 Але кожна жінка, як молиться чи пророкує з головою непокритою, осоромлює свою голову, бо це так, якби вона була острижена.
\v 6 Коли жінка не покривається, то нехай стрижеться; якщо ж жінці соромно стригтися чи бритися, — нехай покривається.
\v 7 Отже, чоловік не повинен покривати голову, так як він образ і слава Божа. А жінка — слава чоловікові.
\v 8 Бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка;
\v 9 і не чоловік створений для жінки, а жінка для чоловіка.
\v 10 Тому жінка і повинна мати на голові знак влади над нею заради ангелів.
\v 11 Проте в Господі ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка.
\v 12 Так як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж від Бога.
\v 13 Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богові з непокритою головою?
\v 14 Чи ж сама природа не вчить вас, що коли чоловік відпускає волосся, то це сором для нього?
\v 15 Якщо жінка має довге волосся, то це честь для неї; так як волосся дане їй замість покривала?
\v 16 А коли б хтось захотів сперечатися, то ні ми, ні церкви Божі такого звичаю не маємо.
\v 17 Але пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гірше.
\v 18 По-перше, чую, що коли ви збираєтеся разом, то між вами бувають розділення, цьому я частково вірю.
\v 19 Безсумнівно, що мусять бути між вами розбіжності думок, щоб виявилися серед вас досвідчені.
\v 20 Далі, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечері Господньої,
\v 21 бо кожен спішить раніше від інших зƅїсти свою їжу, і тому один буває голодний, а інший упивається.
\v 22 Хіба ви не маєте домів, щоб їсти і пити? Ви зневажаєте Церкву Божу і принижуєте. Що сказати вам? Чи похвалю вас за це? Не похвалю!
\v 23 Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, в яку виданий був, взяв хліб,
\v 24 і подяку віддав, розламав і сказав: «Візьміть, їжте — це тіло Моє, яке за вас ламається; це робіть на спомин про Мене».
\v 25 Так само і чашу після вечері, і сказав: «Чаша ця — Новий Завіт в Моїй крові; це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене».
\v 26 Кожний раз, як їсте хліб цей і пƅєте чашу цю, — смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.
\v 27 Тому то, хто буде їсти хліб цей і пити чашу Господню недостойно, буде винний супроти тіла і крові Господньої.
\v 28 Нехай же людина випробує себе і так нехай їсть цей хліб і пƅє з цієї чаші.
\v 29 Бо хто їсть і пƅє недостойно, той їсть і пƅє осудження собі, не роздумуючи про тіло Господнє.
\v 30 Через це багато між вами немічних та хворих, і чимало вмирає.
\v 31 Коли б ми судили самі себе, то не були б судимі.
\v 32 Будучи судимі, караємось від Господа, щоб зі світом не були засуджені.
\v 33 Отож, брати мої, коли сходитесь на вечерю, чекайте один одного.
\v 34 А коли хто голодний, нехай їсть вдома, щоб ви не сходилися на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду.
\c 12
\p
\v 1 Не хочу, брати, щоб ви не знали і про духовні дари.
\v 2 Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до німих ідолів, ніби вас вели.
\v 3 Тому кажу вам, що ніхто, промовляючий Духом Божим, не скаже анафеми на Ісуса; і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого.
\v 4 Дари різні, але Дух той самий;
\v 5 і служіння різні, але Господь той самий;
\v 6 і дії відмінні, але Бог один і той же, Який творить все у всіх.
\v 7 І кожному дається виявлення Духа на користь.
\v 8 Одному дається Духом слово мудрості, а іншому — слово знання, тим же Духом;
\v 9 іншому — віра, тим же Духом, а іншому — дари зцілення, тим же Духом;
\v 10 іншому творення чудес; іншому пророкування; іншому розпізнавання духів; іншому різні мови; іншому вияснювання мов.
\v 11 Але все те робить один і той же Дух, наділяючи кожного окремо, як Він хоче.
\v 12 Бо як тіло одне, але має багато членів, усі ж члени одного тіла, хоч їх багато, утворюють одне тіло, — так і Христос.
\v 13 Бо всі ми одним Духом охрещені в одно тіло, іудеї чи гелліни, раби чи вільні; і всі напоєні одним Духом.
\v 14 Тіло не з одного члена, а з багатьох.
\v 15 Якщо нога скаже: «Я не належу до тіла, тому що я не рука», то хіба через те вона не належить до тіла?
\v 16 І якщо вухо скаже: «Я не належу до тіла, бо я не око», то хіба через те воно не належить до тіла?
\v 17 Якщо все тіло око, то де слух? Якщо все слух, то де нюх?
\v 18 Та Бог розмістив усі члени в тілі, як Йому було завгодно.
\v 19 А коли б усі були одним членом, то де тоді тіло?
\v 20 Але тепер — багато членів, та одне тіло.
\v 21 Бо око не може сказати руці: «Ти мені не потрібна», або голова ногам: «Ви мені не потрібні».
\v 22 Навпаки, ті члени тіла, які здаються слабішими, значно потрібніші,
\v 23 і які нам здаються в тілі неблаговидними, про них більше піклуємося.
\v 24 І неблаговидні наші благовидніше покриваються, а благовидні наші не мають в тому потреби. Але Бог так створив тіло, щоб ми про неблаговидне більше піклувалися.
\v 25 щоб не було поділення в тілі, а щоб члени однаково дбали один про одного.
\v 26 І коли один член страждає, всі члени страждають з ним; якщо один пошанований, то всі члени радіють з ним.
\v 27 І ви — тіло Христове, а окремо — члени.
\v 28 І одних Бог настановив у Церкві: по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями, потім дав дари творення чудес, також дари зцілення, допомоги, управління, різні мови.
\v 29 Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чудотворці?
\v 30 Чи всі мають дари зцілення? Чи всі говорять мовами? Чи всі тлумачі?
\v 31 Дбайте про дари більші, а я покажу вам дорогу ще кращу.
\c 13
\p
\v 1 Якщо я говорю мовами людськими і ангельськими, та не маю любові, то я, як мідь брязкаюча або бубон гудячий.
\v 2 І якщо я маю дар пророцтва і знаю всі тайни і всяке пізнання і всю віру, так що можу переставляти й гори, а не маю любові, то я ніщо.
\v 3 І якщо роздам усе своє майно, і віддам тіло своє на спалення, а не маю любові, то нема мені з того ніякої користі.
\v 4 Любов довготерпелива, любов лагідна, любов не заздрить, любов не чваниться, не горда,
\v 5 не поводиться нечемно, не шукає свого, не роздратовується, не гнівлива,
\v 6 не радіє з несправедливості, а тішиться правдою,
\v 7 усе покриває, всьому вірить, завжди надіється, все терпить.
\v 8 Любов ніколи не перестає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне.
\v 9 То ж ми знаємо частково і пророкуємо частково;
\v 10 коли ж настане досконале, тоді часткове зникне.
\v 11 Коли я був дитиною, то я говорив, як дитина, думав, як дитина, розумів, як дитина; коли ж я став мужем, то залишив усе дитяче.
\v 12 А тепер ми бачимо наче через затемнене скло, здогадно, тоді ж лицем до лиця; тепер я розумію частково, а тоді пізнаю, як і я пізнаний.
\v 13 А тепер перебувають ці три: віра, надія і любов, а найбільша з них — любов.
\c 14
\p
\v 1 Дбайте про любов і прагніть дарів духовних, а особливо про те, щоб пророкувати.
\v 2 А хто говорить незнайомою мовою — говорить не людям, а Богові, бо ніхто його не розуміє, тому що він духом говорить таємне.
\v 3 А хто пророкує, той говорить людям на повчання, підбадьорення і на утіху.
\v 4 Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе, а хто пророкує, той повчає церкву.
\v 5 Бажаю, щоб ви всі говорили мовами, але краще, щоб ви пророкували, бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він і вияснює, так щоб церква навчалася.
\v 6 А тепер, брати, коли я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яка вам користь з того, коли я не виясню вам чи обƅявленням, чи знанням, чи пророцтвом, чи повчанням?
\v 7 Бо навіть бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи арфа, коли вони не дають виразні звуки, то як пізнати, що грається на сопілці чи на арфі?
\v 8 І коли сурма дає невиразний звук, то хто буде готуватися до бою?
\v 9 Так і ви, коли промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер.
\v 10 Скільки, наприклад, різних слів у світі, і жодного з них немає без значення.
\v 11 І коли я не розумію значення слів, то я буду для того, хто говорить, чужинцем, а той, хто говорить, чужинцем мені.
\v 12 Так і ви, коли прагнете дарів духовних, то старайтеся збагатитися ними для збудування церкви.
\v 13 Тому, хто говорить незнайомою мовою, молись, щоб умів вияснити.
\v 14 Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч дух мій молиться, але мій розум залишається без плоду.
\v 15 Що ж тоді? Буду молитися духом, і буду також молитися розумом; буду співати духом, і буду співати розумом.
\v 16 Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «Амінь» на подяку твою, якщо вона не розуміє, що ти говориш?
\v 17 Ти добре дякуєш, та інший не повчається.
\v 18 Дякую Богові моєму: я більше від вас усіх говорю мовами,
\v 19 але в церкві хочу краще сказати пƅять слів розумом моїм, щоб і інших навчати, ніж десять тисяч слів незрозумілою мовою.
\v 20 Брати, не будьте дітьми розумом: на зле будьте як діти, а розумом будьте повнолітніми.
\v 21 В Законі написано: «Іншими мовами і іншими устами буду говорити народові цьому, та й тоді вони не послухають Мене», — говорить Господь.
\v 22 Отже, мови знамення не для віруючих, але для невіруючих; проте пророцтво не для невіруючих, а для віруючих.
\v 23 І коли вся церква зійдеться разом, і всі почнуть говорити незнайомими мовами, а ввійдуть недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь?
\v 24 Коли ж усі пророкують, і ввійде якийсь невіруючий чи недосвідчений, то всі його викривають і всі осуджують.
\v 25 І, таким чином, таємниці серця його виявляються; і він упаде ниць, поклониться Богові і скаже: «Істинно з вами Бог!»
\v 26 Що ж тоді, браття? Коли висходитесь, то кожен з вас має псалом, має повчання, має мову, має обƅявлення, має вияснення, нехай все це буде на повчання.
\v 27 Коли хтось говорить незнайомою мовою, то говоріть двоє, найбільше троє, і то по черзі, а один нехай тлумачить.
\v 28 Як нема кому вияснювати, то нехай він мовчить у церкві, а нехай говорить собі і Богові.
\v 29 І пророки нехай говорять по двоє чи по троє, а інші нехай розмірковують.
\v 30 Коли ж відкриття буде іншому з тих, що сидять, то нехай перший замовкне.
\v 31 Всі ви можете пророкувати один за одним, щоб усі навчалися і тішилися.
\v 32 І духи пророчі покірні пророкам,
\v 33 тому що Бог не є Богом безладу, а миру. Так буває по всіх церквах у святих.
\v 34 Нехай ваші жінки мовчать у церквах, бо їм не дозволено говорити, але бути в покорі, як каже Закон.
\v 35 А коли вони хочуть чогось навчатися, то нехай питають своїх чоловіків вдома, бо непристойно жінкам говорити в церкві.
\v 36 Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?
\v 37 Коли хтось вважає себе за пророка чи за духовного, нехай він визнає, що те, що я пишу вам, є заповідь Господня.
\v 38 Коли ж хтось не розуміє, — нехай не розуміє.
\v 39 Отож, брати, дбайте про те, щоб пророкувати, але і не забороняйте говорити і мовами.
\v 40 Тільки все повинно бути благопристойно і чинно.
\c 15
\p
\v 1 Звіщаю вам, браття, Євангеліє, яке я благовістив вам, і яке ви прийняли, і в якому ви зміцнилися;
\v 2 яким і спасаєтеся, якщо тримаєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.
\v 3 Я передав вам найперш те, що і сам прийняв: що Христос помер за гріхи наші, згідно Писання;
\v 4 і що Він був похований, і що воскрес третього дня, згідно Писання;
\v 5 і що Він явився Кифі, потім дванадцятьом;
\v 6 а потім явився більш, ніж пƅятистам браттям одночасно, з яких більшість живе і досі, а інші померли.
\v 7 Після цього Він явився Якову, а потім усім апостолам.
\v 8 А після всіх явився і мені, як якомусь недоноску.
\v 9 Я найменший з апостолів, і недостойний називатися апостолом, бо переслідував Церкву Божу.
\v 10 Та благодаттю Божою я те, що є; і благодать Його в мені не була даремна, бо я працював більше від них усіх; проте не я, а благодать Божа, яка зі мною.
\v 11 Про те, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.
\v 12 І коли про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же говорять деякі з вас, що нема воскресіння мертвих?
\v 13 Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
\v 14 І коли Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, і віра ваша даремна.
\v 15 Крім цього, ми були б лжесвідками Божими, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Котрого Він не воскресив, якщо мертві не воскресають.
\v 16 Якщо ж мертві не воскресають, то і Христос не воскрес.
\v 17 І якщо Христос не воскрес, то віра ваша даремна: ви ще в гріхах ваших.
\v 18 Тоді і ті, що померли в Христі, загинули.
\v 19 І якщо тільки в цьому житті ми надіємося на Христа, то ми найнещасніші від усіх людей.
\v 20 Але ж Христос воскрес з мертвих, первісток з мертвих.
\v 21 Так як через людину смерть, так через Людину і воскресіння з мертвих.
\v 22 Так як в Адамі всі вмирають, так в Христі всі оживуть.
\v 23 І кожен в своєму порядку: первісток Христос, а потім Христові в час Його приходу.
\v 24 А потім кінець, коли Він передасть Царство Богу й Отцю, коли скасує всяке начальство і всяку владу, і силу.
\v 25 Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх ворогів під ноги свої.
\v 26 Як останній ворог буде знищена смерть.
\v 27 Бо все покорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що крім Того, Котрий покорив Йому все.
\v 28 І коли покорить Йому все, тоді і Сам Син покориться Тому, Хто покорив Йому все, щоб Бог був все в усьому.
\v 29 Інакше, що роблять ті, що хрестяться ради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо й хреститися ради мертвих?
\v 30 Для чого і ми повсякчасно зазнаємо небезпеку?
\v 31 Щодня я наражаюся на смерть, про це свідчить ваша похвала мені, брати, яку я маю в Христі Ісусі, Господі нашому.
\v 32 Коли я боровся зі звірами в Ефесі, з людських міркувань, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? «Будем їсти та пити, бо завтра помремо!»
\v 33 Не дайте себе звести: лихе товариство псує добрі звичаї.
\v 34 Протверезіться, як належить, та й не грішіть; бо на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога.
\v 35 Але дехто скаже: «Як мертві воскреснуть? І в якому тілі вони прийдуть?»
\v 36 Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.
\v 37 І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше.
\v 38 А Бог дає йому тіло, як хоче; і кожному зерняті його тіло.
\v 39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей та інше тіло в тварин, інше в риб, інше у птахів.
\v 40 Є тіла небесні, і є тіла земні, але інша слава небесних, і інша земних.
\v 41 Інша слава сонця, інша слава місяця, і інша слава зір, бо зоря від зорі різниться славою.
\v 42 Так і при воскресінні мертвих: сіється в тління, встає в нетлінні;
\v 43 сіється в безчесті, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі;
\v 44 сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, є і духовне тіло.
\v 45 Так і написано: «Перший чоловік, Адам, став душею живою, а останній Адам — дух життєдайний».
\v 46 Але не духовне перше, а душевне, потім духовне.
\v 47 Перший чоловік з землі — земний; другий чоловік із неба — Господь.
\v 48 Який земний, такі й земні; і Який небесний, такі й небесні.
\v 49 І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного.
\v 50 Але скажу вам, брати, що плоть і кров не можуть вспадкувати Царство Небесне; і тління не вспадкує нетління.
\v 51 Ось кажу вам таємницю: не всі ми помремо, та всі перемінимось, —
\v 52 раптом, в одну мить, при останній трубі, бо труба затрубить і мертві воскреснуть нетлінними, і ми перемінимось.
\v 53 Тому що це тлінне мусить зодягнутися в нетління, і це смертне — зодягнутися в безсмертя.
\v 54 І коли це тлінне зодягнеться в нетління, і це смертне зодягнеться в безсмертя, тоді здійсниться слово написане: «Смерть поглинута перемогою!»
\v 55 «Смерте, де твоє жало? Смерте, де твоя перемога?»
\v 56 Жало смерті — гріх, а сила гріха — Закон.
\v 57 А Богові подяка, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.
\v 58 Отож, браття мої любі, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в ділі Господньому, знаючи, що праця ваша не марна перед Господом!
\c 16
\p
\v 1 А відносно збирання для святих, то робіть так, як я постановив у церквах галатійських.
\v 2 Першого дня в тижні нехай кожен з вас відкладає в себе та зберігає, скільки має змоги, щоб не збирати тоді, коли я прийду.
\v 3 Коли ж прийду, то тих, кого ви виберете, пошлю з листами, щоб віднесли ваш дар ласки в Єрусалим.
\v 4 Якщо буде пристойно і мені піти, то вони підуть зі мною.
\v 5 Я прийду до вас, як перейду Македонію, бо я йду через Македонію.
\v 6 У вас же може затримаюсь або й перезимую, щоб ви провели мене, куди я піду.
\v 7 Я ж не хочу тепер бачитись з вами мимохідь, але сподіваюся побути з вами деякий час, як Господь дозволить.
\v 8 В Ефесі ж пробуду до Пƅятидесятниці,
\v 9 бо для мене великі і широкі двері відчинилися, та багато противників.
\v 10 Коли ж прийде до вас Тимофій, то глядіть, щоб він був у вас у безпеці; бо він, як і я, робить діло Господнє.
\v 11 Тому нехай ніхто не зневажає його, але проведіть його з миром, щоб він прийшов до мене; я очікую його з братами.
\v 12 Відносно ж брата Аполлоса, то я дуже благав його, щоб прийшов до вас з братами, але він ніяк не хотів тепер іти, а прийде, як буде мати відповідний час.
\v 13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте сильні;
\v 14 нехай усе у вас робиться з любовƅю!
\v 15 Благаю вас, браття: ви знаєте дім Стефанів, що він первісток в Ахаї, і що вони посвятили себе на служіння святим, —
\v 16 благаю, щоб і ви корились таким, і кожному, хто допомагає і співпрацює.
\v 17 Я радію приходом Стефана і Фортуната та Ахаїка, — вони заповнили відсутність вашу.
\v 18 Бо вони заспокоїли мій дух і ваш. Тож шануйте таких!
\v 19 Вітають вас асійські церкви. Акіла і Пріскілла вітають вас ревно в Господі з домашньою церквою їхньою.
\v 20 Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.
\v 21 Привітання моєю, Павла, рукою.
\v 22 Хто не любить Господа Ісуса Христа, — нехай буде проклятий. Маран-афа!
\v 23 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами!
\v 24 Любов моя з усіма вами в Христі Ісусі! Амінь.