User._uk_der/46-ROM.usfm

\id ROM
\usfm 3.0
\ide UTF-8
\h Римлян
\toc1 Послання св. апостола Павла до римлян
\toc2 До римлян
\toc3 Рим
\mt До римлян
\c 1
\p
\v 1 Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для Євангелія Божого,
\v 2 яке Бог наперед обіцяв через пророків Своїх у святих Писаннях,
\v 3 щодо Сина Свого, Який народився, з потомства Давидового,
\v 4 і відкрився Сином Божим у силі, духом святості, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого.
\v 5 Через Якого, і ради імені Його, ми прийняли благодать і апостольство на послух віри через імƅя Його між усіма народами,
\v 6 між якими і ви, покликані Ісусом Христом:
\v 7 всім вам, що в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
\v 8 Передусім я дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, тому що віра ваша звіщається по всьому світу.
\v 9 Бо Бог свідок мені, Якому я служу духом моїм, благо вістуючи Сина Його, що я безперестанно згадую про вас,
\v 10 і завжди благаю в молитвах моїх, щоб колись довелося мені, по волі Божій, прийти до вас.
\v 11 Бо прагну бачити вас, щоб поділитися з вами даруванням духовним для вашого зміцнення.
\v 12 Тобто, щоб потішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю.
\v 13 Не хочу, щоб ви не знали, що багато разів я мав намір прийти до вас, та мав перешкоди навіть донині, щоб мати якийсь плід і у вас, як і серед інших народів.
\v 14 Я боржник і гелленам і варварам, і мудрим і неукам.
\v 15 Отже, щодо мене, то я готовий проповідувати Євангеліє і вам, що знаходитесь в Римі.
\v 16 Я не соромлюсь Євангелія Христового, бо воно є сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше іудеєві, а потім гелленові.
\v 17 Так як в ньому відкривається праведність Божа з віри у віру, як написано: «Праведний вірою жити буде».
\v 18 Бо гнів Божий відкривається з неба на всяке нечестя і несправедливість людей, які правду придушують неправдою.
\v 19 Тому що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо Бог явив їм.
\v 20 Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.
\v 21 Так як пізнавши Бога, вони не прославили Його, як Бога, і не дякували, а знікчемніли в своїх мудруваннях, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.
\v 22 Називаючи себе мудрими, — стали нерозумними;
\v 23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і четвероногих, і плазунів,—
\v 24 Тому і видав їх Бог у похотях їхніх сердець нечистоті, щоб вони самі сквернили тіла свої.
\v 25 Вони замінили істину Божу неправдою, і поклонялися, і служили творінню замість Творця, Який благословенний навіки. Амінь.
\v 26 Через це Бог залишив їх у похотях їхніх, бо їхні жінки замінили природні стосунки на протиприродні.
\v 27 Так само і чоловіки, залишивши природні стосунки з жінками, розпалювались своєю похіттю один до одного, і чоловіки з чоловіками чинили сором, і приймали за це відплату, відповідну їхньому блудові.
\v 28 А тому, що вони не вважали за потрібне визнавати Бога, Бог залишив їх з безрозсудним розумом чинити непристойне.
\v 29 Вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрістю, убивства, суперечок, обману, лихих звичаїв, наговорів;
\v 30 вони наклепники, богоненависники, зухвалі, зарозумілі і хвастливі, винахідники зла, не слухняні батькам,
\v 31 безрозсудні, віроломні, нелюбовні, немилостиві.
\v 32 Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить таке, гідний смерті, але не тільки самі таке роблять, а й схвалюють тих, хто робить так.
\c 2
\p
\v 1 Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого; бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, бо судячи іншого, робиш те саме.
\v 2 А ми знаємо, що Бог справедливо покарає тих, які роблять таке.
\v 3 Невже думаєш ти, чоловіче, що втечеш від суду Божого, засуджуючи тих, що роблять такі діла, і роблячи те саме?
\v 4 Або зневажаєш багатство милосердя, лагідності і довготерпіння Божого, не розуміючи, що милосердя Боже веде тебе до покаяння?
\v 5 Та через впертість твою і нерозкаянність серця, ти збираєш проти себе гнів на день гніву і явлення праведного суду від Бога,
\v 6 що «віддасть кожному за вчинками його»:
\v 7 тим, які постійністю в доброму ділі шукають слави, честі й безсмертя, — життя вічне,
\v 8 а самовдоволеним і тим, що не підкоряються істині, але віддаються неправді — лютість і гнів.
\v 9 Скорбота та страждання всякій людині, яка чинить зло: спочатку Іудеєві, а потім Гелліну,
\v 10 але слава, і честь, і мир всякому, хто чинить добро: спочатку іудеєві, а потім і гелліну!
\v 11 Адже Бог не дивиться на обличчя.
\v 12 Ті, що згрішили осторонь Закону, і загинуть осторонь Закону, а які згрішили під Законом — будуть осуджені за Законом.
\v 13 Бо не слухачі Закону праведні перед Богом, а виконавці Закону будуть виправдані.
\v 14 А коли язичники, не маючи Закону, чинять по природі законне, вони, не маючи Закону, самі собі Закон;
\v 15 оскільки вони показують, що діло Закону написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхня совість та думки їхні, які то осуджують, то виправдують одна одну,
\v 16 в день, коли, згідно з моїм благовістим, Бог буде судити таємні вчинки людей через Ісуса Христа.
\v 17 Ось ти називаєшся іудеєм і покладаєшся на Закон, і хвалишся Богом,
\v 18 і знаєш волю Його, і розумієш те, що краще, навчившись із Закону;
\v 19 і певний, що ти провідник сліпим і світло для тих, що в темряві,
\v 20 наставник неуків, учитель дітям, який має зразок знання і правди в Законі, —
\v 21 як же ти, навчаючи інших, — себе не навчаєш? Проповідуєш не красти, — крадеш?
\v 22 Наказуючи не чинити перелюбу, — чиниш перелюб? Гидуючи ідолами, — чиниш святотатство?
\v 23 Ти хвалишся Законом, а порушенням Закону зневажаєш Бога.
\v 24 Як написано: «Імƅя Боже зневажається між язичниками через вас».
\v 25 Обрізання корисне, коли виконуєш Закон, а коли ти порушник Закону, твоє обрізання стало необрізанням.
\v 26 Отож, коли необрізаний зберігає постанови Закону, то чи не зарахується необрізання його за обрізання?
\v 27 І чи необрізаний по природі, виконуючи Закон, не осудить тебе, порушника Закону з Писанням і обрізанням?
\v 28 Бо не той іудей, хто ним є назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі.
\v 29 Але той іудей, хто в душі такий; і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою; такому похвала не від людей, а від Бога.
\c 3
\p
\v 1 Отож, яку перевагу має іудей, або яка користь з обрізання?
\v 2 Велика перевага у всіх відношеннях: найперше те, що їм довірене Слово Боже.
\v 3 Ну що ж? Якщо деякі і невірні були, хіба ж їхня невірність знищить вірність Божу?
\v 4 Зовсім ні! Але Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: «Ти праведний у словах Твоїх і переможеш на суді Твоїм».
\v 5 Якщо ж наша неправда виявляє праведність Божу, то що скажемо? Хіба Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Кажу по-людському.
\v 6 Зовсім ні! Інакше, як же Богові судити світ?
\v 7 Якщо правда Божа через мою неправду збільшилася на славу Його, за що ж мене ще й судити, як грішника?
\v 8 І чи не робити нам зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і кажуть, ніби ми так навчаємо? Праведний суд на таких.
\v 9 Що ж тоді? Чи ми маємо перевагу? Зовсім ні! Бо ми вже довели, що, як іудеї, так гелліни, всі грішні,
\v 10 як написано: «Нема праведного ні одного».
\v 11 Немає хто розумів би; ніхто не шукає Бога;
\v 12 усі збилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто робить добро, нема ні одного.
\v 13 Горло їхнє — відкритий гріб; язиком своїм говорять неправду; отрута зміїна на губах їхніх;
\v 14 уста їхні повні прокляття і гіркоти;
\v 15 ноги їхні швидкі до пролиття крові;
\v 16 руїна та злидні на дорогах їхніх;
\v 17 а дороги миру вони не знають;
\v 18 нема страху Божого перед очима їхніми.
\v 19 Але ми знаємо, що Закон, коли щось говорить, говорить тим, що під Законом, щоб всякі уста закрити, і щоб увесь світ був винен перед Богом.
\v 20 Бо ділами Закону не виправдається перед Богом ніяка плоть, бо Законом пізнається гріх.
\v 21 Тепер же праведність Божа зƅявилась незалежно від Закону, засвідчена Законом і пророками;
\v 22 праведність Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці.
\v 23 Тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої;
\v 24 але оправдуються даром, Божою благодаттю, через викуплення в Христі Ісусі,
\v 25 Якого Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність в прощенні давніше зроблених гріхів,
\v 26 під час довготерпіння Божого; щоб виявити Свою праведність в теперішній час, і щоб бути Йому праведним і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.
\v 27 Де ж тоді те, чим би хвалитися? Знищено! Яким Законом? Законом діл? Ні, Законом віри.
\v 28 Тож ми визнаємо, що людина оправдується вірою незалежно від діл Закону.
\v 29 Хіба ж Бог є тільки для іудеїв? А не й для язичників також? Так, і для язичників.
\v 30 Бо є тільки один Бог, Який виправдує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру.
\v 31 То ж чи не знищуємо ми Закон вірою? Зовсім ні! Ми підтверджуємо Закон.
\c 4
\p
\v 1 Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть?
\v 2 Коли Авраам виправдався ділами, то має похвалу, та не перед Богом.
\v 3 Бо що каже Писання? «Авраам повірив Богові, і це зараховано йому в праведність».
\v 4 А плата робітникові не рахується по благодаті, а з обовƅязку.
\v 5 А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується в праведність.
\v 6 Як і Давид називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл:
\v 7 «Блаженні, кому беззаконня прощені і кому гріхи покриті;
\v 8 блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха».
\v 9 Чи це блаженство тільки для обрізаних, чи і для необрізаних? Ми говоримо: «Авраамові віра його зарахована в праведність».
\v 10 Коли була зарахована: після обрізання чи до обрізання? Не після, а до обрізання!
\v 11 І він отримав знак обрізання, як печать праведності через віру, яку мав ще в необрізанні, щоб бути йому батьком усіх віруючих у необрізання, щоб зарахована була їм праведність;
\v 12 і отцем обрізаних, котрі не тільки мали обрізання, але хто ходить слідами віри, яку мав наш отець Авраам ще в необрізанні.
\v 13 Не через Закон була дана обітниця Авраамові і нащадкові його, що він буде спадкоємцем світу, а через праведність по вірі.
\v 14 Бо якщо ті, що мають Закон, є спадкоємцями, то віра даремна і обітниця не діюча.
\v 15 Адже Закон викликає гнів, тому що, де немає Закону, нема і злочину.
\v 16 Отже, по вірі, щоб було з ласки, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за Законом, але й за вірою нащадків Авраама, котрий є отець усім нам.
\v 17 Як написано: «Отцем багатьох народів Я поставлю тебе», перед Тим, Кому він повірив, перед Богом, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче, як існуюче.
\v 18 Він без надії повірив з надією, так що став отцем багатьох народів, згідно сказаного: «Таке буде потомство твоє».
\v 19 І, не ослабнувши у вірі, не вважав тіла свого за омертвіле, будучи майже столітнім, ні утроби Сарри за омертвілу.
\v 20 Він не захитався в обітниці Божій невірою, але був міцним у вірі, віддавши славу Богові,
\v 21 був цілком певним, що Він має силу виконати обітницю.
\v 22 Тому і зараховано йому це в праведність.
\v 23 Але не тільки написано про нього одного, що зараховано йому,
\v 24 а й про нас, бо буде зараховано і нам, віруючим у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Господа нашого,
\v 25 Який був виданий за гріхи наші і воскрес для оправдання нашого.
\c 5
\p
\v 1 Отже, виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
\v 2 через Якого ми вірою отримали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимося надією на славу Божу.
\v 3 І не тільки цим, але ми хвалимося і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпеливість,
\v 4 а терпеливість — досвід, а досвід — надію,
\v 5 а надія не засоромлює, бо любов Божа влилась в серця наші Духом Святим, даним нам.
\v 6 Бо Христос, коли ми ще були немічні, в певний час помер за нечестивих.
\v 7 Бо навряд чи за праведника хто помре; хіба що за доброго може хтось і відважиться.
\v 8 Але Бог доказує Свою любов до нас тим, що коли ми були ще грішниками, Христос помер за нас.
\v 9 Тим більше тепер, будучи виправдані кровƅю Його, — спасемося Ним від гніву.
\v 10 Коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирені, — спасемося життям Його.
\v 11 І не тільки це, а й хвалимося в Бозі через нашого Господа Ісуса Христа, через Якого ми тепер отримали примирення.
\v 12 Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, а з гріхом смерть, так і смерть увійшла в усіх людей, бо в ньому всі згрішили.
\v 13 Бо і до Закону гріх був у світі, але гріх не зараховується, коли нема Закону.
\v 14 Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили, подібно до провини Адама, який є образом майбутнього.
\v 15 Та з даром благодаті не так, як із гріхом. Бо коли через гріх одного багато зазнало смерті, то тим більша благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилилась на багатьох.
\v 16 І дар не як суд за одного, що згрішив; бо суд за один гріх — до осудження, а дар благодаті — на виправдання від багатьох гріхів.
\v 17 Бо коли за провину одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті через єдиного Ісуса Христа.
\v 18 Тому, як через провину одного — всім людям осудження, так через праведність Одного — всім людям виправдання до життя.
\v 19 Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішниками, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними.
\v 20 Закон же прийшов пізніше, щоб збільшився гріх. А коли примножився гріх, там збільшилася і благодать,
\v 21 щоб, як гріх панував для смерті, так і благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.
\c 6
\p
\v 1 Що ж скажемо? Залишимося в гріхах, щоб благодать примножилася? Зовсім ні!
\v 2 Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
\v 3 Невже ж не знаєте, що всі ми, які охрестилися в Христа Ісуса, охрестилися в смерть Його?
\v 4 Тож ми поховані з Ним через хрещення в Його смерть, щоб, як Христос воскрес з мертвих славою Отця, так і ми жили обновленим життям.
\v 5 Якщо ми зƅєдналися з Ним подобою смерті Його, то будемо зƅєднані з Ним і подобою воскресіння,
\v 6 знаючи, що наш давній чоловік був розпƅятий з Ним, щоб було знищене тіло гріховне, щоб нам не бути більше рабами гріха,
\v 7 бо хто помер, той звільнився від гріха.
\v 8 А коли ми померли з Христом, то віримо, що й жити будемо з Ним,
\v 9 знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже не вмирає — смерть уже не має влади над Ним.
\v 10 А що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога.
\v 11 Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, а живими для Бога в Христі Ісусі.
\v 12 Тож нехай гріх не панує у вашому смертному тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей,
\v 13 і не віддавайте членів ваших гріхові в знаряддя неправедності, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові, як знаряддя праведності.
\v 14 Гріх не повинен панувати над вами, — ви ж бо не під Законом, а під благодаттю.
\v 15 Що ж? Чи будемо грішити, тому що ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!
\v 16 Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому коритеся: — або раби гріха на смерть, або послуху на праведність?
\v 17 Дяка ж Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця стали слухняні тому образу вчення, якому ви віддали себе.
\v 18 А звільнившись від гріха, стали рабами праведності.
\v 19 Я говорю по-людському, через неміч плоті вашої: бо так, як ви віддавали члени ваші на служіння нечистоті і беззаконню для діл беззаконних, так тепер віддавайте члени ваші в раби праведності для діл святих.
\v 20 Коли ви були рабами гріха, то були вільні від праведності.
\v 21 Який же плід ви мали тоді? Такі діла, яких ви тепер соромитеся, бо кінець їхній смерть.
\v 22 А тепер, звільнившись від гріха і ставши рабами Бога, плід ваш святість, а кінець — життя вічне.
\v 23 Бо плата за гріх — смерть, а дар Божий — життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім!
\c 7
\p
\v 1 Хіба ж ви не знаєте, браття, — кажу тим, що знають Закон, — що Закон має владу над людиною, доки вона живе?
\v 2 Заміжня жінка звƅязана законом з живим чоловіком; а коли чоловік помре, вона звільняється від закону заміжжя.
\v 3 Тому, якщо при живому чоловікові вона вийде за іншого, то буде називатися перелюбницею, але як муж помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, як вийде заміж за іншого.
\v 4 Так і ви, браття мої, вмерли для Закону тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
\v 5 Бо коли ми жили за плоттю, то пристрасті гріховні, які виявляються Законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті.
\v 6 Але тепер, коли ми померли для Закону, яким були звƅязані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.
\v 7 Що ж тоді скажемо? Невже від Закону гріх? Зовсім ні! Але я не інакше пізнав гріх, як через Закон; бо я не розумів би і побажання, коли б Закон не казав: «Не пожадай!»
\v 8 Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість; бо без закону гріх мертвий.
\v 9 Я жив колись без Закону, але коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
\v 10 а я помер: отак заповідь, що мала бути для життя, послужила мені на смерть,
\v 11 тому що гріх, узявши привід від заповіді, звабив мене і умертвив нею.
\v 12 Тому-то Закон святий, і заповідь свята, і праведна і добра.
\v 13 То чи ж те, що добре спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, який виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вельми грішним завдяки заповіді.
\v 14 Ми знаємо, що Закон духовний, а я плотський, проданий гріху.
\v 15 Бо не розумію, що я роблю: роблю не те, що хочу робити, а що ненавиджу, те роблю.
\v 16 Коли ж я роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь з Законом, що він добрий.
\v 17 А тому вже не я роблю це, а гріх, який живе в мені.
\v 18 Знаю, що в мені, тобто в плоті моїй, не живе добро, бо бажання добра є в мені, але щоб виконати те, того не знаходжу.
\v 19 Бо добро, яке хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю.
\v 20 Коли ж роблю те, чого не хочу, то вже не я роблю, а гріх, що живе в мені.
\v 21 Тож знаходжу закон, що коли хочу робити добро, лежить у мені зло.
\v 22 Бо за внутрішнім чоловіком знаходжу насолоду в законі Божому,
\v 23 та бачу в членах моїх інший закон, який воює проти закону розуму мого і підневолює мене законом гріховним, який перебуває в членах моїх.
\v 24 О, нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?
\v 25 Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого. Отже, той же самий я розумом моїм служу Закону Божому, а тілом законові гріха.
\c 8
\p
\v 1 Отже, нема тепер ніякого осудження тим, котрі в Христі Ісусі живуть не за плоттю, а за духом.
\v 2 Бо закон Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха і смерті.
\v 3 Оскільки Закон був безсилий спасти від гріха, будучи ослаблений плоттю, Бог послав Сина Свого в подобі гріховної плоті в жертву за гріх і осудив гріх у плоті,
\v 4 щоб виправдання Закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом.
\v 5 Ті ж, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що за духом — про духовне.
\v 6 Помисли плотські, — то смерть, а помисли духовні — життя і мир,
\v 7 тому що помисли плотські — ворожнеча проти Бога, бо Законові Божому не підкоряються, та й не можуть.
\v 8 А ті, що живуть за плоттю, не можуть догодити Богові.
\v 9 Ви ж не за плоттю живете, а за духом, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той не Його.
\v 10 А коли Христос у вас, то ваше тіло мертве через гріх, але дух живий для праведності.
\v 11 І якщо Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, Який живе у вас.
\v 12 Отже, браття, ми не є боржники плоті, щоб жити за плоттю;
\v 13 коли ви живете за плоттю, то помрете, але коли духом умертвляєте діла плотські, то будете жити.
\v 14 Бо всі, хто водяться Духом Божим, сини Божі.
\v 15 Тому що ви не прийняли духа неволі знову на страх, але прийняли Духа всиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»
\v 16 І Цей Самий Дух свідчить нашому духові, що ми діти Божі.
\v 17 А коли діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці Христові, якщо тільки страждаємо з Ним, щоб з Ним і прославитися.
\v 18 Бо думаю, що страждання в теперішній час нічого не варті, порівнюючи із славою, яка має виявитися в нас.
\v 19 Бо творіння з надією очікує зƅявлення синів Божих,
\v 20 тому що творіння скорилось суєті не добровільно, а по волі Того, Хто покорив його, в надії,
\v 21 що й саме творіння визволиться з неволі тління на свободу слави дітей Божих.
\v 22 Знаємо, що все творіння разом зітхає і мучиться донині.
\v 23 І не тільки вони, але й ми самі, маючи завдаток Духа, і ми самі в собі, зітхаємо, очікуючи всиновлення, викуплення тіла нашого.
\v 24 Бо ми спасенні в надії. Надія ж, коли бачить, не є надія; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися?
\v 25 А коли сподіваємося того, чого не бачимо, тоді очікуємо з терпінням.
\v 26 Так само і Дух допомагає нам в немочах наших; так як ми не знаємо про що молитися, як належить, але Дух Святий заступається за нас зітханнями невимовними.
\v 27 А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, і Він заступається за святих по волі Божій.
\v 28 А знаємо, що все діє на добро тим, хто любить Бога, і хто покликаний згідно Його волі.
\v 29 А кого Він наперед узнав, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним між багатьма братами.
\v 30 А яких Він призначив, тих і покликав, а яких покликав, тих і виправдав, а яких виправдав, тих і прославив.
\v 31 Що ж скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас?
\v 32 Той, Хто Сина Свого не пожалів, а видав Його за нас всіх, як же з Ним і не дарує нам всього?
\v 33 Хто буде звинувачувати Божих вибраних? Бог виправдує їх!
\v 34 Хто осуджує? Христос Ісус помер, але і воскрес; Він праворуч Бога і заступається за нас.
\v 35 Хто відлучить нас від любові Божої? Чи скорбота, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
\v 36 Як написано: «За Тебе умертвляють нас кожний день; вважають нас за овець, призначених на заколення».
\v 37 Але в цьому всьому ми перемагаємо силою Того, Хто полюбив нас.
\v 38 Я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні теперішнє, ні майбутнє, ні будь-які сили,
\v 39 ні висота, ні глибина, ні інше якесь творіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім.
\c 9
\p
\v 1 Істину кажу в Христі, не обманюю, як сумління моє свідчить у Дусі Святому,
\v 2 що я маю великий смуток і невпинний біль у серці моїм:
\v 3 я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті;
\v 4 вони — ізраїльтяни, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законодавство, і богослужіння, і обітниці;
\v 5 їхні й отці, і від них же тілом Христос, Який є над усіма Бог, благословенний навіки. Амінь.
\v 6 Але не так, щоб слово Боже не здійснилося. Бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля,
\v 7 і не всі діти Авраама, які від тіла його, але: «Від Ісаака буде нащадок тобі».
\v 8 Тобто, не тілесні діти є діти Божі, а діти обітниці вважаються нащадками.
\v 9 А слово обітниці таке: «В цей час прийду, і в Сарри буде син».
\v 10 І не тільки це, але так було з Ревекою, коли вона зачала в один час двох синів від Ісаака, отця нашого.
\v 11 А коли вони ще не народилися і не вчинили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні
\v 12 не від діл, а від Того, Хто кличе, було сказано їй: «Старший буде служити молодшому».
\v 13 Як і написано: «Якова полюбив Я, а Ісава — зненавидів».
\v 14 Що ж скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні!
\v 15 Бо Він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися».
\v 16 Отже, помилування залежить не від того, хто бажає і не від того, хто біжить, а від Бога, Котрий милує.
\v 17 Писання говорить фараонові: «Власне для того Я поставив тебе, щоб показати на тобі силу Мою і щоб імƅя Моє звістилося по всій землі».
\v 18 Отож, Бог милує, кого хоче, а кого хоче, робить жорстоким.
\v 19 А ти скажеш мені: «Чого ж Він ще нам докоряє? Хто може противитись волі Його?»
\v 20 Але, чоловіче, хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи творіння скаже творцеві своєму: «Навіщо ти зробив мене таким?»
\v 21 Чи не має гончар влади над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу для загального вжитку?
\v 22 Що ж, коли Бог, бажаючи показати гнів Свій і явити могутність Свою, щадив з великим довготерпінням посудини гніву, готові на погибель;
\v 23 щоб разом явити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, які Він приготував на славу;
\v 24 на нас, покликаних не тільки від іудеїв, але і від язичників,
\v 25 як Він сказав у пророцтві Осії: «Назву народом Моїм не Мій народ, і улюбленою — не улюблену.»
\v 26 І на тому місці, де сказано їм: «‘Ви не Мій народ’, там вони будуть названі ‘синами Бога Живого’».
\v 27 А Ісайя проголошує про Ізраїль: «Хоча б число дітей Ізраїля було, як піску морського, то тільки залишок спасеться.
\v 28 Слово Своє до кінця, негаючись, звершить Господь на землі».
\v 29 Як Ісайя провістив: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гоморри».
\v 30 Що ж скажемо? Що язичники, які не шукали праведності, досягли праведність, праведність від віри;
\v 31 а Ізраїль, шукаючи Закону праведності, не досягнув праведності Закону.
\v 32 Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах Закону; бо спіткнулися об камінь спотикання;
\v 33 як написано: «Ось, кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю спокуси; і кожен, хто вірує в Нього, не осоромиться!»
\c 10
\p
\v 1 Браття, бажання серця мого і молитва до Бога за ізраїльтян на спасіння.
\v 2 Я свідчу їм, що вони мають ревність до Бога, але не за розумом.
\v 3 Не розуміючи праведності Божої і намагаючись постановити свою власну праведність, вони не покорилися праведності Божій.
\v 4 Кінець Закону — Христос, на праведність кожному, хто вірує.
\v 5 Бо Мойсей пише про праведність від Закону, що людина, виконавши його, буде жити ним.
\v 6 А про праведність від віри, говорить так: «Не кажи в серці твоїм: ‘Хто зійде на небо?’» Тобто, звести Христа.
\v 7 Або: «Хто зійде в безодню?» Тобто, вивести Христа з мертвих.
\v 8 Або що воно каже? «Слово близько до тебе, в устах твоїх і в серці твоїм», тобто, слово віри, яке проповідуємо.
\v 9 Якщо ти будеш устами твоїми визнавати Ісуса Господом і вірувати серцем твоїм, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся.
\v 10 Адже серцем вірують для праведності, а устами визнають для спасіння.
\v 11 Писання говорить: «Кожен, хто вірує в Нього, не осоромиться».
\v 12 Нема різниці між іудеєм і гелліном; бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
\v 13 Тому кожен, хто благатиме імƅя Господнє, буде спасенний.
\v 14 Але як кликати Того, в Кого не увірували? І як вірувати в Того, про Кого не чули? І як чути без проповідника?
\v 15 І як проповідувати, як не будуть послані? Як написано: «Які прекрасні ноги тих, що благовістять мир, тих, що благовістять добро!»
\v 16 Та не всі ізраїльтяни послухались Євангелія. Бо Ісайя каже: «Господи, хто повірив у те, що почув від нас?»
\v 17 Тож віра від слухання, а слухання від Слова Божого.
\v 18 Але я питаю: хіба вони не чули? Навпаки, по всій землі розійшовся голос їхній, а їхні слова до кінця світу.
\v 19 І знову питаю: чи Ізраїль не знав? Перший говорить Мойсей: «Я викличу у вас ревність не народом; народом нерозумним розгніваю вас».
\v 20 І Ісайя сміливо говорить: «Мене знайшли ті, що не шукали Мене; Я відкрився тим, що не питали про Мене!»
\v 21 А відносно Ізраїля говорить: «Цілий день Я простягав руки Мої до народу непокірливого і впертого!»
\c 11
\p
\v 1 Отож питаю: невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні! І я також ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніяміна.
\v 2 Бог не відкинув народ Свій, який Він наперед знав. Чи ж ви не знаєте, що говорить Писання про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
\v 3 «Господи, повбивали пророків Твоїх і поруйнували жертовники Твої; залишився я один, і душі моєї шукають!?».
\v 4 Що ж говорить йому Божа відповідь? «Я залишив Собі сім тисяч мужів, які не схилили колін перед Ваалом».
\v 5 Так і тепер за обранням благодаті, зберігся останок.
\v 6 Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А коли за діла, то це вже не благодать; інакше діло не є вже ділом.
\v 7 Що ж? Чого Ізраїль ревно шукав, того не одержав, але вибрані одержали, а інші озлобилися,
\v 8 як написано: «Бог дав їм духа не чутливості, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня».
\v 9 А Давид каже: «Хай буде трапеза їхньою сіткою і тенетами, і петлею на відплату їм;
\v 10 нехай очі їхні потемніють, щоб не бачили, і хребет їхній нехай зігнеться назавжди!»
\v 11 Тож питаю: чи ж вони спіткнулись, щоб упасти? Зовсім ні! Але через їхнє падіння — спасіння язичникам, щоб викликати в них ревність.
\v 12 А коли їхнє падіння є багатством для світу, а занепад їхній — багатство язичникам, то скільки ж більше буде їхня повнота?
\v 13 Говорю вам, язичники, як апостол язичників, я прославляю служіння моє,
\v 14 може якось викличу ревність у рідних моїх по плоті і спасу декого з них.
\v 15 Коли ж відторгнення їх примирення світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя із мертвих?
\v 16 Якщо святий первісток, то і тісто; і коли корінь святий, то і гілля.
\v 17 Коли ж деякі вітки відломились, а ти, бувши дикою маслиною, прищепився на їхнє місце і став спільником кореня і соку маслини,
\v 18 то не хвалися перед гіллям, а коли хвалишся, то знай, що не ти підтримуєш корінь, а корінь тебе.
\v 19 Отже, скажеш: «Вітки відломились, щоб я прищепився».
\v 20 Добре. Невірством вони відломились, а ти тримаєшся вірою; не величайся, а бійся.
\v 21 Коли ж Бог не пожалів природних гілок, то гляди, чи пощадить і тебе!
\v 22 Отже, вважай на доброту і суворість Божу: суворість до відпалих, а благість до тебе, коли перебуватимеш у благості, коли ж ні, то ти також будеш відсічений.
\v 23 І вони також, коли не залишаться в невірстві, прищепляться, бо Бог має силу прищепити їх знову.
\v 24 Бо коли ти, відсічений від дикої за природою маслини, прищепився до доброї маслини, то скільки ж більше ті природні прищепляться до своєї маслини?
\v 25 Тому я не хочу, браття, залишити вас у незнанні цієї таємниці, щоб ви не були високої думки про себе, бо засліплення частково сталось Ізраїлеві, поки не увійде повне число язичників.
\v 26 Отже, весь Ізраїль буде спасенний, як написано: «Прийде від Сіону Спаситель, і відверне нечестя від Якова;
\v 27 і це є Мій заповіт їм, коли зніму гріхи їхні».
\v 28 Щодо благовісти, то вони вороги заради вас, а по відношенню вибору, — улюблені Божі заради отців.
\v 29 Дари ж і покликання Божі невідмінні.
\v 30 Як і ви колись противились Богові, а тепер помилувані через непокору їхню;
\v 31 так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і самі вони були помилувані.
\v 32 Тому Бог замкнув усіх в непослух, щоб помилувати всіх.
\v 33 О глибино багатства і премудрості і знання Божого! Які незбагненні присуди Його і недосліджені дороги Його!
\v 34 Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був дорадником Йому?
\v 35 Або хто дав Йому наперед, щоб Він мав віддати?
\v 36 Все від Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.
\c 12
\p
\v 1 Тож благаю вас, браття, милосердям Божим повіддавайте тіла ваші в жертву живу, святу, приємну Богові, як духовне служіння ваше.
\v 2 І не пристосовуйтесь до світу цього, але перемініться відновленням розуму вашого, щоб ви пізнали, що є воля Божа добра, приємна і досконала.
\v 3 Через дану мені благодать, я кажу кожному з вас: не думайте більше про себе, ніж належить вам думати, але думайте про себе скромно, в міру віри, яку кожному Бог наділив.
\v 4 Бо як багато членів в одному тілі маємо, а не всі члени мають однакове діло,
\v 5 так і ми: багато нас, але одне тіло в Христі, а окремо ми один одному члени.
\v 6 Ми маємо різні дари згідно даної нам благодаті: коли пророцтво — то в міру віри;
\v 7 коли служіння — нехай служить; коли учитель — нехай навчає;
\v 8 коли втішитель — утішай; хто роздає, роздавай у простоті; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй з радістю.
\v 9 Любов хай буде нелицемірна; відвертайтесь від злого, прихиляйтесь до доброго.
\v 10 Будьте братолюбні один до одного з ніжністю; в пошані випереджуйте один одного.
\v 11 У старанності не лінуйтеся; палайте духом; служіть Господеві.
\v 12 Утішайтесь надією; в скорботах будьте терпеливі; в молитві постійні.
\v 13 У потребах святих беріть участь; будьте гостинні до чужинців.
\v 14 Благословляйте переслідуючих вас; благословляйте, а не проклинайте.
\v 15 Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче.
\v 16 Будьте однодумні між собою; не величайтеся, але наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілі.
\v 17 Не відплачуйте нікому злом за зло. Дбайте про добре перед усіма людьми.
\v 18 Коли можливо і залежить від вас, будьте в мирі зі всіма людьми.
\v 19 Не мстіть за себе, улюблені, але дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені відомщення, Я відплачу», — говорить Господь.
\v 20 Отже, коли ворог твій голодний, — нагодуй його; коли має спрагу, — напій його, бо роблячи так, ти згортаєш палаюче вугілля на голову йому.
\v 21 Не будь переможений злом, а перемагай зло добром!
\c 13
\p
\v 1 Нехай кожна душа кориться вищій владі; адже нема влади, яка не від Бога; влади, які існують, встановлені Богом.
\v 2 Тому той, хто противиться владі, противиться постанові Божій, а ті, що противляться, — самі викликають на себе осуд.
\v 3 Бо володарі не страшні для тих, що чинять добро, а для тих, що чинять зло. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і ти будеш мати похвалу від неї;
\v 4 бо володар — слуга Божий, тобі на добро. А коли ти чиниш зло, то бійся, тому що він носить меч недаремно, адже він слуга Божий, що карає того, хто робить зло.
\v 5 Тому треба коритися не тільки із страху покарання, але й заради совісті.
\v 6 Для цього ви платите податки, бо вони, слуги Божі, постійно зайняті цим.
\v 7 Тож віддайте всім належне: кому податок — податок, кому мито — мито, кому страх — страх, кому честь — честь.
\v 8 Не будьте винні нікому нічого, крім взаємної любові. Хто ж любить іншого, виконав Закон.
\v 9 Тому що заповіді: «Не чини перелюбу!», «Не крадь!», «Не вбивай!», «Не свідчи неправдиво!», «Не пожадай!» та всі інші заповіді, містяться в цьому слові: «Люби ближнього твого, як себе самого!»
\v 10 Любов не чинить зла ближньому; отже, любов — виконання Закону.
\v 11 Так робіть, знаючи час, що вже пора вам пробудитися від сну, адже тепер спасіння ближче до нас, ніж коли ми увірували.
\v 12 Ніч минула, а день наблизився; тому відкиньмо вчинки темряви і зодягнімося в зброю світла.
\v 13 Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в гульні та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не в сварці та заздрощах.
\v 14 Але зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа, і піклування про тіло не обертайте на похоті.
\c 14
\p
\v 1 Немічного у вірі приймайте без суперечок про погляди.
\v 2 Один вірує, що все можна їсти, а немічний їсть овочі.
\v 3 Хто їсть, нехай не зневажає того, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть. Тому що Бог прийняв його.
\v 4 Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його.
\v 5 Один відрізняє день від дня, а інший судить про кожний день однаково. Нехай кожний тримається свого переконання.
\v 6 Хто відрізняє дні, для Господа відрізняє, а хто не відрізняє, той для Господа не відрізняє. І хто їсть, для Господа їсть і дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові.
\v 7 Ніхто з нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе.
\v 8 А коли живемо, — живемо для Господа, і коли вмираємо, — вмираємо для Господа. Тож чи живемо, чи вмираємо, — ми Господні.
\v 9 Для того й Христос умер і воскрес, щоб панувати і над мертвими, і над живими.
\v 10 А ти чому судиш брата твого? Або чого ти зневажаєш брата твого? Адже всі ми станемо перед судом Христовим.
\v 11 Тому що написано: «Я живу, — говорить Господь, — і кожне коліно схилиться перед Мною, і кожен язик визнає Бога».
\v 12 Тому кожен з нас дасть відповідь за себе перед Богом.
\v 13 Тож не будемо більше осуджувати один одного, а краще судіть про те, щоб не давати братові приводу до спотикання або спокуси.
\v 14 Я знаю і переконаний в Господі Ісусі, що нічого нема нечистого самого в собі; тільки коли хто вважає щось за нечисте, тому воно є нечисте.
\v 15 Коли через їжу твою брат твій засмучується, то ти вже поводишся не з любовƅю; не губи їжею твоєю того, за кого Христос помер.
\v 16 Нехай не ганьбиться ваше добре.
\v 17 Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.
\v 18 Хто цим служить Христові, той приємний Богові і гідний схвалення між людьми.
\v 19 Отже, дбаймо про те, що служить для миру та взаємного збудування.
\v 20 Не руйнуй ради їжі діла Божого. Усе чисте, але лихо людині, що їсть на спотикання.
\v 21 Краще не їсти мƅяса ані пити вина, ані робити нічого такого, від чого брат твій спотикається або спокутується, або слабне.
\v 22 Маєш ти віру? Май її сам у собі перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе в тому, що вибирає.
\v 23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, тому що не робить згідно віри, а що не від віри, те гріх!
\c 15
\p
\v 1 Ми, сильні, повинні нести немочі безсильних, а не догоджати собі.
\v 2 Кожен з нас нехай догоджає ближньому на добро, для збудування.
\v 3 Адже і Христос не Собі догоджав, а як написано: «Зневаги тих, що зневажали Тебе, впали на Мене».
\v 4 Все, що було написано раніше, було написано для нашого повчання, щоб ми через терпіння та підбадьорювання з Писання зберігали надію.
\v 5 Нехай Бог терпіння і втішення дарує вам бути в єдності між собою, за вченням Христа Ісуса.
\v 6 щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа.
\v 7 Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої.
\v 8 Кажу вам, що Христос став служителем для обрізанних ради істини Божої, щоб виконати обітниці дані батькам;
\v 9 а для язичників — з милості, щоб славили Бога, як написано: «Тому я буду славити Тебе між язичниками і буду співати імені Твоєму!»
\v 10 І ще сказано: «Радійте, язичники, з народом Його!»
\v 11 І ще: «Хваліте Господа всі язичники, і всі народи прославляйте Його!»
\v 12 І ще Ісайя говорить: «Буде корінь Ієсеїв, що постане володіти народами, і язичники будуть надіятись на Нього!»
\v 13 Бог же надії нехай сповнить вас всякою радістю і миром у вірі, щоб ви силою Святого Духа збагатилися надією.
\v 14 І я сам переконаний, браття мої, що й ви сповнені доброти і всякого пізнання, і можете навчати один одного.
\v 15 А писав я вам, браття, з деякою сміливістю, щоб нагадати вам знову, по даній мені від Бога благодаті
\v 16 бути служителем Ісуса Христа між язичниками і виконувати священнодійство Євангелія Божого, так щоб приношення язичників освячене Святим Духом, було приємне Богові.
\v 17 Отже, я можу похвалитися в Ісусі Христі в тому, що стосується Бога.
\v 18 Адже я не осмілюсь сказати що-небудь таке, чого не зробив Христос через мене, в підкоренні язичників вірі, словом і ділом,
\v 19 силою знамень і чудес, силою Духа Божого, так що Євангеліє Христове розповсюджене мною від Єрусалиму і околиць, аж до Ілліріка.
\v 20 При тому я намагався проповідувати Євангеліє не там, де Христове імƅя було вже відоме, щоб не будувати на чужій основі,
\v 21 але, як написано: «Кому не було звіщено про Нього, побачать; і ті, що не чули, зрозуміють».
\v 22 Тому часто я мав перешкоди, щоб прийти до вас.
\v 23 А тепер, не маючи такого місця в цих країнах, і маючи з давніх літ бажання прийти до вас,
\v 24 як тільки буду відправлятися в Іспанію, прибуду до вас. Маю надію, як буду проходити, побачити вас, і що ви проведете мене туди, після того як я натішусь спочатку спілкуванням з вами.
\v 25 Але тепер я йду в Єрусалим, послужити святим;
\v 26 тому що Македонія і Ахаія радо вирішили зробити деяке подаяння для бідних святих в Єрусалимі.
\v 27 Бо визнали за добре, але й боржники вони їхні. Коли ж язичники стали їхніми спільниками в духовному, то повинні й у тілесному послужити їм.
\v 28 Як виконаю і передам їм цей плід старанності, то відправлюсь від вас в Іспанію.
\v 29 Знаю ж, що коли я прийду до вас, то прийду в повному благословенні Євангелія Христового.
\v 30 Тепер благаю вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любовƅю Духа, — старайтеся бути разом зі мною в молитвах за мене до Бога,
\v 31 щоб позбутися мені невіруючих в Іудеї, і щоб служіння моє в Єрусалимі було приємне святим.
\v 32 Щоб я з радістю прийшов до вас, якщо на те воля Божа, і заспокоїтися з вами.
\v 33 Нехай Бог миру буде з усіма вами. Амінь.
\c 16
\p
\v 1 Доручаю вам Фіву, сестру нашу, дияконису церкви в Кенхреях,
\v 2 щоб ви прийняли її в Господі, як личить святим, і допомагайте їй, в чому вона буде мати потребу у вас, бо і вона була помічницею багатьом і мені самому.
\v 3 Вітайте Пріскіллу і Акілу, співробітників моїх у Христі Ісусі,
\v 4 які голову свою покладали за мою душу, і яким не тільки я дякую, але і всі церкви з язичників і їхню домашню церкву.
\v 5 Вітайте Епенета, улюбленого Мого, який є первісток Ахаії для Христа.
\v 6 Вітайте Марію, яка попрацювала багато для вас.
\v 7 Вітайте Андроніка і Юнія, родичів моїх і співвƅязнів моїх, які прославилися між апостолами і які ще раніше за мене увірували в Христа.
\v 8 Вітайте Амплія, мого улюбленого в Господі.
\v 9 Вітайте Урбана, нашого співробітника в Христі, і улюбленого мого Стахія.
\v 10 Вітайте Апеллеса, випробуваного в Христі. Вітайте Арістовулових.
\v 11 Вітайте мого родича Іродіона. Вітайте Наркісових, що в Господі.
\v 12 Вітайте Трифену і Трифосу, які працюють у Господі; вітайте улюблену Персиду, яка попрацювала багато у Господі.
\v 13 Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і його та мою матір.
\v 14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, які з ними.
\v 15 Вітайте Філолога та Юлію, Нірея й сестру його, і Олімпіяна і всіх святих, що з ними.
\v 16 Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі церкви Христові!
\v 17 Благаю ж вас, браття, остерігайтесь тих, що роблять розділення і спокуси всупереч вченню, якому ви навчилися, і уникайте їх.
\v 18 Тому що такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зводять серця простодушних.
\v 19 Ваша ж слухняність стала всім відома. І я радію за вас, але хочу, щоб ви були мудрі на добро, а прості на зло.
\v 20 А Бог миру потопче незабаром сатану під ногами вашими. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами! Амінь.
\v 21 Вітає вас Тимофій, мій співробітник, і Лукій, і Ясон, і Сосіпатр, родичі мої.
\v 22 Вітаю вас у Господі і я, Тертій, що писав цього листа.
\v 23 Вітає вас Гай, гостинний для мене і всієї церкви. Вітає вас Ераст, міський скарбник, і брат Кварт.
\v 24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами! Амінь.
\v 25 А Тому, Хто може утвердити вас за моїм благовістям і проповіддю Ісуса Христа, за обƅявленням тайни, про яку від вічних часів було замовчано,
\v 26 але яка нині явлена, і через пророчі писання, за велінням вічного Бога, на послух віри сповіщена всім народам.
\v 27 Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амінь.