User._uk_der/42-MRK.usfm

\id MRK
\usfm 3.0
\ide UTF-8
\h Марка
\toc1 Євангелія від св. Марка
\toc2 Від Марка
\toc3 Мр
\mt Від Марка
\c 1
\p
\v 1 Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.
\v 2 Як написано у пророків: Ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.
\v 3 «Глас волаючого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівнюйте стежки Йому!»
\v 4 Явився Іоанн, який хрестив у пустині і проповідував хрещення покаяння на відпущення гріхів.
\v 5 І приходили до нього люди з усієї Іудеї та Єрусалиму, визнаючи гріхи свої, і він хрестив їх у річці Йордані.
\v 6 Іоанн же вдягався в одежу з верблюжої шерсті, і пояс носив ремінний на стегнах своїх, і їв сарану і дикий мед,
\v 7 і проповідував, говорячи: «За мною йде Сильніший від мене, Якому я недостойний, нахилившись, розвƅязати ремінець взуття Його.
\v 8 Я хрестив вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим».
\v 9 І сталося в ті дні: прийшов Ісус з Назарету, що в Галілеї, і прийняв від Іоанна хрещення в Йордані.
\v 10 І коли виходив з води, побачив, як розкрилося небо, і Святий Дух, немов голуб, сходив на Нього.
\v 11 І голос був з неба: «Ти Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління».
\v 12 І негайно Дух повів Його в пустиню.
\v 13 І Він пробув у пустині сорок днів, спокушуваний сатаною, і був з звірами, і ангели служили Йому.
\v 14 Після того, як Іоанн був виданий, Ісус прийшов у Галілею, проповідуючи Євангеліє Царства Божого,
\v 15 кажучи: «Сповнився час, і наблизилось Царство Боже! Покайтеся і віруйте в Євангеліє».
\v 16 Проходячи біля моря Галілейського, Він побачив Симона і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками.
\v 17 І сказав їм Ісус: «Ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей».
\v 18 І відразу ж, залишивши сіті свої, вони пішли слідом за Ним.
\v 19 І, пройшовши трохи далі, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоанна, брата його, які в човні лагодили сіті.
\v 20 І зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея з робітниками, пішли за Ним.
\v 21 Прийшли вони в Капернаум, і зараз же в суботу, Він увійшов у синагогу і навчав.
\v 22 І дивувались Його вченню, бо Він навчав, як Той, що має владу, а не як книжники.
\v 23 У їхній синагозі був чоловік одержимий злим духом, і закричав,
\v 24 кажучи: «Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас? Я знаю Тебе, хто Ти, Ти Святий Син Божий!»
\v 25 Але Ісус заборонив йому, кажучи: «Замовчи і вийди з нього!»
\v 26 Тоді дух злий, стряснувши його і скрикнувши сильним голосом, вийшов з нього.
\v 27 І всі здивувалися, так що один одного питали: «Що це таке? Що це за вчення нове, що Він з владою наказує духам злим, і вони підкоряються Йому?»
\v 28 І швидко чутка про Нього розійшлася по всій Галілеї.
\v 29 І тоді, вийшовши з синагоги, вони пішли з Яковом та Іоанном до дому Симона і Андрія.
\v 30 Теща ж Симонова лежала в гарячці, тож зразу сказали Йому про неї.
\v 31 Підійшовши, Він підвів її, взявши за руку — і гарячка зараз же залишила її, і вона встала і прислуговувала їм.
\v 32 А як настав вечір, коли сонце заходило, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.
\v 33 І все місто зібралося перед дверима.
\v 34 І Він зцілив багатьох недужих на різні хвороби; вигнав багато демонів, але не дозволяв демонам говорити, що вони знають, що Він Христос.
\v 35 А вранці, вставши ще вдосвіта, Він вийшов та й пішов у безлюдне місце і там молився.
\v 36 А Симон і ті, що були з Ним, поспішили за Ним;
\v 37 і, знайшовши Його, кажуть Йому: «Всі шукають Тебе».
\v 38 А Він говорить їм: «Підемо у села та околишні міста, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов!»
\v 39 І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галілеї, і виганяв демонів.
\v 40 І приходить до Нього прокажений, благає Його, і, падаючи на коліна перед Ним, говорить Йому: «Якщо хочеш, можеш очистити мене!»
\v 41 Ісус, змилосердившись, простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: «Хочу, будь чистий!»
\v 42 І зараз же проказа зникла з нього, і він став чистим.
\v 43 Ісус, глянувши на нього суворо, негайно відіслав його,
\v 44 наказуючи йому: «Дивись, нікому нічого не кажи, але піди перше покажись священикові і принеси за очищення твоє, як повелів Мойсей, на свідчення їм».
\v 45 А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про цю подію, так що Ісус не міг уже явно ввійти в місто, а перебував за межами міста, в місцях пустинних. І приходили до Нього звідусіль.
\c 2
\p
\v 1 Коли Він знов прийшов у Капернаум через декілька днів, розійшлася чутка, що Він удома.
\v 2 І зразу ж зібралось багато людей, так що і біля дверей не було місця; і Він говорив їм слово.
\v 3 І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо.
\v 4 І, не маючи можливості наблизитись до Нього через натовп, розкрили покрівлю дому, де Він знаходився, і через отвір спустили ноші, на яких лежав розслаблений.
\v 5 Ісус, бачучи віру їхню, говорить розслабленому: «Сину, прощаються тобі гріхи твої!»
\v 6 Тут сиділи деякі з книжників, які думали в серцях своїх:
\v 7 «Чому Він так Бога зневажає? Хто може прощати гріхи, крім Бога?»
\v 8 Ісус зараз відчув духом Своїм, що вони так думають у собі, сказав їм: «Чому ви так думаєте в серцях ваших?
\v 9 Що легше: сказати розслабленому: ‘Прощаються тобі гріхи твої’, чи сказати: ‘Встань, візьми ноші твої і ходи?’
\v 10 Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І сказав розслабленому:
\v 11 «Кажу тобі: встань, візьми ноші твої і йди додому!»
\v 12 Він зараз же встав, взяв ноші і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: «Ніколи нічого такого ми не бачили!»
\v 13 Ісус вийшов знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і Він навчав їх.
\v 14 Проходячи, Він побачив Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і каже йому: «Іди за Мною!» Той встав і пішов за Ним.
\v 15 Коли Він возлежав у домі його, возлежали з Ним і учні Його і багато митників та грішників: бо багато їх було, і вони ходили за Ним.
\v 16 Коли книжники і фарисеї побачили, що Він їсть з митниками і грішниками, то сказали учням Його: «Як це, що Він їсть і пƅє з митниками та грішниками?»
\v 17 Ісус, почувши це, говорить їм: «Не здорові потребують лікаря, а хворі; Я прийшов закликати не праведників, а грішників до покаяння».
\v 18 Іоаннові учні та фарисейські постили. І приходять до Нього і кажуть: «Чому учні Іоаннові і фарисейські постять, а Твої учні не постять?»
\v 19 Ісус відповів їм: «Чи можуть весільні гості постити, поки ще з ними жених? Доки з ними жених, не можуть постити.
\v 20 Але прийдуть дні, коли візьметься від них жених, тоді вони будуть постити в ті дні.
\v 21 Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо нова латка відірветься від старого, і діра буде ще більшою.
\v 22 І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино попрориває старі бурдюки: і вино витече, і бурдюки пропадуть. Молоде вино треба вливати в бурдюки нові».
\v 23 Довелося Йому проходити в суботу ланами, і учні Його дорогою почали зривати колоски.
\v 24 І фарисеї сказали Йому: «Дивись, чому вони роблять в суботу таке, чого не слід робити?»
\v 25 Він відповів їм: «Невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли був у нужді і як зголоднів він і ті, що були з ним?
\v 26 Як він увійшов у дім Божий за первосвященика Авіяфара і їв хліби жертовні, яких не можна було їсти нікому, крім священиків, і дав тим, що були з ним?»
\v 27 І сказав їм: «Субота для людини, а не людина для суботи,
\v 28 отже, Син Людський є Господар і суботи».
\c 3
\p
\v 1 І прийшов знов у синагогу; там був чоловік, який мав суху руку.
\v 2 І стежили за Ісусом, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.
\v 3 Він же говорить до чоловіка з сухою рукою: «Стань посередині!»
\v 4 А їм говорить: «Чи годиться в суботу робити добро, чи робити зло? Чи спасти життя, чи погубити?» Вони ж мовчали.
\v 5 І, глянувши на них з гнівом, засмучений затверділістю сердець їхніх, говорить чоловікові: «Простягни руку твою!» Він простягнув, і рука його стала здорова, як і друга.
\v 6 Фарисеї, вийшовши, негайно зібрали нараду з іродіанами проти Нього, щоб погубити Його.
\v 7 А Ісус пішов з учнями Своїми до моря. І багато народу пішло за Ним: з Галілеї, Іудеї,
\v 8 Єрусалиму, Ідумеї, з-за Йордану та з околиць Тиру і Сидону, почувши, що Він чинив, приходили до Нього у великій кількості.
\v 9 І сказав учням Своїм приготувати для Нього човен, через багатолюдність, щоб не тіснились до Нього.
\v 10 Бо Він зцілив багатьох, тому всі, хто мав яку недугу, кидалися до Нього, щоб доторкнутись до Нього.
\v 11 І духи нечисті, як тільки бачили Його, падали ниць перед Ним і кричали: «Ти — Син Божий!»
\v 12 Але Він суворо забороняв їм, щоб не виявляти Його.
\v 13 Потім вийшов на гору і покликав до Себе кого Сам хотів; і прийшли до Нього.
\v 14 І вибрав дванадцятьох, щоб з Ним були, і щоб посилати їх на проповідь;
\v 15 і щоб вони мали владу зціляти недужих і виганяти демонів.
\v 16 І вибрав Симона, давши йому імƅя Петро;
\v 17 Якова Зеведеєвого і Іоанна, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, тобто сини грому;
\v 18 Андрія, Филипа, Варфоломія, Матвія, Хому, Якова Алфеєвого, Фадея і Симона Кананіта
\v 19 та Іуду Іскаріота, котрий зрадив Його.
\v 20 Приходять у дім. І знову зібралося стільки людей, що вони не мали змоги і хліба зƅїсти.
\v 21 Довідавшись про те, рідня Його прийшла взяти Його, бо говорили, що Він не при Собі.
\v 22 А книжники, які поприходили з Єрусалиму, говорили, що Він має в Собі веєльзевула, і що Він виганяє демонів силою князя демонського.
\v 23 І, покликавши їх, говорив до них притчами: «Як може сатана сатану виганяти?
\v 24 Коли царство розділиться само в собі, не може встояти те царство;
\v 25 і коли дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той;
\v 26 і коли б сатана повстав на самого себе і розділився, він не зможе встояти, бо прийшов кінець його.
\v 27 Ніхто не може, увійшовши в дім сильного, пограбувати добро його, якщо спочатку не звƅяже сильного, і аж тоді пограбує дім його.
\v 28 Істинно кажу вам: всі гріхи будуть прощені синам людським і богозневаги, якими б вони не богозневажали;
\v 29 але, хто ганьбитиме Духа Святого, тому не буде прощено ніколи, а підлягає він під вічне засудження».
\v 30 Сказав їм це, бо вони говорили: в Ньому нечистий дух.
\v 31 І прийшли мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього, щоб покликати Його.
\v 32 А навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: «Он мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, вони питають Тебе».
\v 33 І Він відповів їм: «Хто мати Моя і брати Мої?»
\v 34 І, поглянувши на тих, що сиділи навколо Нього, сказав: «Ось мати Моя і брати Мої!
\v 35 Бо хто буде виконувати волю Божу, той Мені брат, сестра і мати».
\c 4
\p
\v 1 І знов почав навчати біля моря; і зібралось до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен на морі і сидів у ньому, а весь народ був на березі моря.
\v 2 І навчав їх багато притчами, і говорив їм у навчанні Своєму:
\v 3 «Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти.
\v 4 І, коли сіяв, трапилося, що деяке зерно впало при дорозі, і налетіло птаство і повидзьобувало його;
\v 5 інше впало на камƅянистий грунт, де було небагато землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока,
\v 6 а як сонце зійшло, то зівƅяло і, не маючи кореня, засохло.
\v 7 А інше впало в тернину, і тернина виросла і заглушила його, і воно не дало плоду.
\v 8 Ще ж інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят, і в стократ».
\v 9 І сказав їм: «Хто має вуха слухати, нехай слухає!»
\v 10 Коли ж залишився Він без народу, запитали Його ті, що були з Ним, разом з дванадцятьма, про притчу.
\v 11 І сказав їм: «Вам дано знати таємниці Царства Божого, а стороннім говориться про це тільки в притчах,
\v 12 Так що вони, дивлячись очима своїми, не бачать; слухаючи вухами своїми, не розуміють, та й не навернуться, щоб гріхи були прощені їм».
\v 13 І сказав їм: «Не розумієте притчі цієї? Як же вам зрозуміти всі притчі?
\v 14 Сіяч сіє слово.
\v 15 Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але коли почують, приходить зараз же сатана і викрадає слово, посіяне в серцях їхніх.
\v 16 Подібне і те, що посіяне на камƅянистому грунті, означає тих, котрі, коли почують слово, зараз же з радістю приймають його,
\v 17 але не мають в собі корення і непостійні; потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
\v 18 Посіяне в тернині означає тих, що слухають слово,
\v 19 але в котрих турботи віку цього і спокуса багатства та інші побажання входять в них і заглушують слово, і воно буває без плоду.
\v 20 А посіяне на добрій землі означає тих, котрі слухають слово і приймають його, і приносять плід, одні в тридцять, інші в шістдесят, інші в стократ».
\v 21 І сказав їм: «Чи свічку приносять на те, щоб поставити її під посудину або під ліжко, чи на те, щоб поставити її на свічнику?
\v 22 Немає нічого таємного, що не стало б явним, і нічого немає захованого, що не вийшло б назовні.
\v 23 Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!»
\v 24 І сказав їм: «Уважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відміряють вам і додадуть вам.
\v 25 Бо хто має, тому дасться, а хто не має, в того забереться і те, що має».
\v 26 І сказав: «Царство Боже можна уподібнити до чоловіка, котрий кидає насіння в землю;
\v 27 і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а як насіння сходить і зростає, він не знає.
\v 28 Бо земля родить плід сама з себе, спершу стебло, потім колос, потім повне зерно в колосі.
\v 29 А коли плід дозріє, негайно посилає серп, бо настали жнива».
\v 30 І сказав: «До чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею пояснимо його?
\v 31 Воно, як зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всяке насіння на землі.
\v 32 А коли посіяне, сходить і стає більше за всі злаки, і пускає велике віття, так що в тіні його може ховатися птаство небесне».
\v 33 І багатьма такими притчами Він проповідував їм слово, стільки, скільки вони могли слухати.
\v 34 І без притчі Він їм не говорив, а учням на самоті пояснював усе.
\v 35 Увечері того ж дня сказав їм: «Перепливемо на той бік».
\v 36 І, залишивши народ, вони взяли Його з собою, як Він був у човні; і з Ним були й інші човни.
\v 37 І зірвалась велика буря; хвилі заливали човен так, що він уже наповнювався водою.
\v 38 А Він спав на кормі на узголівƅї. Вони розбудили Його і говорять Йому: «Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?»
\v 39 Він устав і заборонив вітрові, а морю сказав: «Замовкни, перестань!» І вітер ущух, і настала велика тиша.
\v 40 І сказав їм: «Чого ви такі боязкі? Чому у вас немає віри?»
\v 41 А вони дуже налякались і говорили між собою: «Хто ж Він, що вітер і море підкоряються Йому?»
\c 5
\p
\v 1 І перепливли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
\v 2 І коли Він вийшов з човна, зразу зустрів Його чоловік з могильних печер, який був одержимий нечистим духом.
\v 3 Він мешкав по гробах, і ніхто не міг його звƅязати, навіть ланцюгами,
\v 4 бо часто він був скований кайданими та ланцюгами, але він розривав ланцюги, і розбивав кайдани, і ніхто не міг угамувати його.
\v 5 Завжди, вночі і вдень, в горах і по гробах, кричав він і бився об каміння.
\v 6 Побачивши ж Ісуса здалека, прибіг і поклонився Йому
\v 7 і закричав сильним голосом, кажучи: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!»
\v 8 Бо Ісус сказав йому: «Вийди, духу нечистий, з цього чоловіка!»
\v 9 І спитав його: «Яке імƅя твоє?» А той відповів: «Легіон імƅя моє, бо нас багато».
\v 10 І багато благали Його, щоб не висилав їх геть з тієї країни.
\v 11 Паслося ж на узгірƅї велике стадо свиней.
\v 12 І просили Його всі демони, кажучи: «Пошли нас до свиней, щоб нам увійти в них».
\v 13 Ісус дозволив їм. І нечисті духи, вийшовши, ввійшли в свиней; і стадо кинулося з кручі в море, а було їх близько двох тисяч; і потопилися в морі.
\v 14 А їхні пастухи побігли і розповіли про це в місті та по селах. І повиходили жителі подивитися, що сталося.
\v 15 І, прийшовши до Ісуса, побачили, що біснуватий, в котрому був легіон, сидить одягнений і при своєму розумі, і налякалися.
\v 16 Ті ж, що бачили, розповіли їм, що сталося з біснуватим, і про свиней.
\v 17 І почали просити Його, щоб відійшов від меж їхніх.
\v 18 І коли Він увійшов у човен, то колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним.
\v 19 Та Ісус не дозволив йому, а сказав: «Іди додому, до своїх і розкажи їм, що Господь вчинив тобі, і як Він змилувався над тобою!»
\v 20 І пішов і почав проповідувати в Десятимісті про те, що вчинив з ним Ісус. І всі дивувались.
\v 21 Коли Ісус переплив човном знову на другий берег, зібралося до Нього багато народу. Він був біля моря.
\v 22 І ось приходить один з начальників синагоги, на імƅя Іаір, і, побачивши Ісуса, падає до ніг Його
\v 23 і ревно благає Його, кажучи: «Моя дочка при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила!»
\v 24 Ісус пішов з ним. За Ним ішло багато народу, і тиснулись до Нього.
\v 25 Жінка ж одна, котра дванадцять років страждала кровотечею,
\v 26 чимало натерпілася від багатьох лікарів і витратила все, що було в неї, і не одержала ніякого полегшення, а прийшла до ще гіршого стану, —
\v 27 почувши про Ісуса, підійшла ззаду серед народу і доторкнулася до одежі Його,
\v 28 бо говорила: «Якщо хоч одежі Його доторкнусь, то одужаю».
\v 29 І тієї ж хвилини зупинилась в неї кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від недуги.
\v 30 У ту ж мить Ісус відчув Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, і, обернувшись до народу, запитав: «Хто доторкнувся до одежі Моєї?»
\v 31 Учні сказали Йому: «Ти бачиш, що народ тисне Тебе, а запитуєш: ”хто доторкнувся до Тебе?’»
\v 32 Але Він поглянув навколо, щоб побачити ту, що зробила це.
\v 33 Жінка, зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталось з нею, підійшла, впала на землю перед Ним і сказала Йому всю правду.
\v 34 Та Він сказав їй: «Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від недуги твоєї!»
\v 35 Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: «Дочка твоя померла. Чому ще турбуєш Учителя?»
\v 36 Але Ісус, почувши слова ці, говорить начальнику синагоги: «Не бійся, тільки віруй!»
\v 37 І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоанна, брата Якова.
\v 38 І приходять в дім начальника синагоги, і бачить Ісус метушню та тих, що плакали і голосили.
\v 39 І, увійшовши, сказав: «Чого ви бентежитесь та плачете? Дівча не померло, а спить!»
\v 40 І вони насміхалися з Нього. А Він вислав усіх, взяв з Собою батька і матір дівчини і тих, що були з Ним, і увійшов туди, де лежало дівча.
\v 41 І взяв дівчинку за руку й сказав їй: «Таліфа, кумі!» Що значить: «Дівчино, кажу тобі, встань!»
\v 42 І дівчинка в ту ж мить встала і почала ходити; бо була років дванадцяти. І всі були вкрай здивовані.
\v 43 І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і звелів, щоб дали їй їсти.
\c 6
\p
\v 1 І Він вийшов звідти і прийшов у Свою батьківщину; за Ним ішли учні Його.
\v 2 Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато тих, що слухали Його, здивовано говорили: «Звідки в Нього це? І що за премудрість дана Йому, і як такі чудеса творяться руками Його?
\v 3 Хіба ж ‘Він не тесляр, син Марії, брат Якова, Йосифа, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, сестри Його?» І спокушалися вони Ним.
\v 4 Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба що у вітчизні своїй та в родині і в домі своїм».
\v 5 І не міг учинити там жодного чуда, тільки на деяких хворих, поклавши руки, зцілив.
\v 6 І дивувався їхньому невірƅю. Потім ходив Він по навколишніх селах і навчав.
\v 7 І, покликавши до Себе дванадцятьох, почав посилати їх по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
\v 8 І звелів їм нічого не брати в дорогу, крім одної палиці: ні торби, ні хліба, ні мідяків у пояси,
\v 9 ходити в сандалях, але не носити зайвої одежі
\v 10 І сказав їм: «Де тільки ввійдете в дім, залишайтесь там, доки не вийдете з того міста.
\v 11 Коли ж хто не прийме вас, і не буде слухати вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі дня судного, ніж місту тому».
\v 12 Вони пішли і проповідували покаяння.
\v 13 Виганяли багато демонів і, намащуючи оливою багатьох хворих, зціляли.
\v 14 Цар Ірод почув про Ісуса, бо імƅя Його стало відоме, і казав: «Це Іоанн Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса творяться ним».
\v 15 Інші ж казали: «Це Ілля», а другі казали: «Це пророк, або один з пророків».
\v 16 А Ірод сказав: «Це Іоанн, котрому я відтяв голову; він воскрес з мертвих».
\v 17 Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоанна, і увƅязнив його в темницю за Іродіаду, дружину Філіпа, брата свого, з якою він одружився.
\v 18 Бо Іоанн говорив: «Не годиться тобі мати дружину брата твого».
\v 19 Іродіада ж злилася на нього, хотіла вбити його, та не могла.
\v 20 Бо Ірод боявся Іоанна, знаючи, що він муж праведний і святий, і беріг його. Слухаючи Іоанна, він дуже непокоївся, але із задоволенням слухав його.
\v 21 І ось настав для Іродіади слушний день, коли Ірод у день народження свого влаштував бенкет своїм вельможам, тисячникам і старійшинам Галілеї.
\v 22 Дочка Іродіади увійшла, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним. І цар сказав дівчині: «Проси в мене чого хочеш, і я дам тобі».
\v 23 І поклявся їй: «Чого тільки попросиш у мене, дам тобі; навіть і половину царства мого.»
\v 24 Вона ж вийшла і запитала матір свою: «Чого просити?» Та відповіла: «Голову Іоанна Хрестителя!»
\v 25 І вона зараз же з поспіхом пішла до царя і попросила, кажучи: «Хочу, щоб ти дав мені зараз же на блюді голову Іоанна Хрестителя!»
\v 26 Цар засмутився, але заради клятви і тих, що були з ним, не захотів відмовити їй.
\v 27 І негайно послав воїна і звелів принести голову Іоанна. І той пішов, відтяв йому голову у вƅязниці,
\v 28 приніс Іоаннову голову на блюді й віддав дівчині, а дівчина віддала її матері своїй.
\v 29 Учні його, довідавшись про це, прийшли, взяли тіло його і поклали у гріб.
\v 30 Апостоли зібрались до Ісуса і розповіли Йому все, що зробили і чого навчили.
\v 31 Він сказав їм: «Ідіть одні у безлюдне місце і відпочиньте трохи». Бо багато народу приходило і відходило, так що і їсти їм було ніколи.
\v 32 І вони одні відпливли човном у безлюдне місце.
\v 33 Але народ побачив, як вони відпливали, і багато хто пізнав їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
\v 34 Ісус вийшов і побачив багато народу і змилувався над ними, бо були вони немов вівці без пастиря, і почав їх багато навчати.
\v 35 І коли минуло вже багато часу, учні Його підійшли до Нього і говорять: «Місце це безлюдне, а година вже пізня, —
\v 36 відпусти їх, нехай підуть у навколишні хутори і села та куплять собі щось поїсти».
\v 37 А Він сказав їм у відповідь: «Ви дайте їм їсти!» І вони сказали Йому: «Хіба нам піти і купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?»
\v 38 А Він запитав їх: «Скільки маєте хлібів? Підіть, погляньте!» Вони, довідавшись, сказали: «Пƅять хлібів та дві риби».
\v 39 Тоді звелів їм розсадити всіх людей групами на зеленій траві.
\v 40 І посідали рядами по сто і по пƅятдесят.
\v 41 Він узяв пƅять хлібів і дві риби, поглянувши на небо, поблагословив. І, поламавши хліби, дав учням Своїм, щоб вони роздали їм. І дві риби поділив на всіх.
\v 42 І їли всі й наїлися.
\v 43 І зібрали кусків хліба і риб дванадцять повних кошів.
\v 44 А тих, що їли хліби, було близько пƅяти тисяч чоловік.
\v 45 І негайно звелів учням Своїм увійти в човен і переправитись на другий бік у Віфсаїду, поки Він відпустить народ.
\v 46 І, відпустивши їх, пішов на гору помолитися.
\v 47 Увечері човен був серед озера, а Він один на землі.
\v 48 І побачив їх, як вони мучаться, веслуючи, бо вітер був їм зустрічний, і близько четвертої сторожі ночі підійшов до них, йдучи по морю, і хотів минути їх.
\v 49 Вони побачили Його, що йде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
\v 50 Бо всі бачили Його і налякались. Але Він тієї ж хвилини заговорив до них і сказав їм: «Будьте бадьорі, це Я, не бійтесь!»
\v 51 І тоді Ісус увійшов до них у човен; і вітер ущух. І вони надзвичайно здивувалися,
\v 52 бо ще не збагнули чуда з хлібами, тому що серце їх було скамƅяніле.
\v 53 Перепливши, вони прибули в землю Генісаретську і причалили до берега.
\v 54 Коли вони вийшли з човна, то люди відразу пізнали Його
\v 55 і розбіглись по всій тій околиці, щоб на ношах приносити хворих туди, де Він, як чути було, знаходився.
\v 56 І куди тільки Він приходив: в села, міста чи в околиці, люди клали хворих на майданах і благали Його, щоб їм доторкнутися хоч до краю одежі Його; і хто доторкався до Нього — зцілявся.
\c 7
\p
\v 1 Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, що прийшли з Єрусалиму;
\v 2 і побачили, що дехто з учнів Його їв хліб нечистими, тобто невмитими руками,
\v 3 бо фарисеї і всі іудеї, дотримуючись переказів старших, не їдять, не вмивши старанно рук,
\v 4 а як приходять з торгу, не їдять, не вмившись. І багато іншого є в них, що вони прийняли, щоб дотримуватись: миття чаш, горнят, мідного посуду і столів.
\v 5 І фарисеї та книжники запитали Ісуса: «Чому учні Твої не роблять за переказом старших, а їдять хліб невмитими руками?»
\v 6 А Він відповів їм: «Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісайя, як написано: ‘Ці люди шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене,
\v 7 та даремно шанують Мене, навчаючи людей заповідей людських’.
\v 8 Бо ви, залишивши заповідь Божу, тримаєтесь переказів людських: обмивання чаш, горнят, і робите багато іншого, подібного до цього».
\v 9 І сказав їм: «Ви спритно відкидаєте заповідь Божу, щоб зберігати свої перекази.
\v 10 Бо Мойсей сказав: ‘Шануй батька твого і матір твою’, і: “Хто лихословить батька свого або матір свою — нехай смертю помре!’
\v 11 А ви кажете: хто скаже батькові чи матері: ‘корван, тобто дар Богові те, чим би ти від мене скористався’,
\v 12 тому ви вже потураєте нічого не робити для батька свого чи матері своєї.
\v 13 Зневажаєте Слово Боже переказами вашими, які ви встановили; і робите багато іншого подібного до цього».
\v 14 Покликавши знову до Себе народ, говорив їм: «Слухайте Мене всі і розумійте!
\v 15 Ніщо з того, що входить у людину ззовні, не може осквернити її, але що виходить з неї, те оскверняє людину.
\v 16 Коли хто вуха має слухати, нехай слухає!»
\v 17 І коли Він увійшов у дім від народу, учні Його запитали Його про притчу.
\v 18 І Він сказав їм: «Невже і ви такі нетямущі? Невже не розумієте, що ніщо, що ззовні входить у людину, не може осквернити її?
\v 19 Бо не в серце її входить, а в шлунок, і виходить геть, чим очищається всяка їжа».
\v 20 Далі сказав: «Те, що виходить з людини, оскверняє людину;
\v 21 бо з середини, з серця людського, виходять злі помисли, перелюб, розпуста, вбивство,
\v 22 крадіж, здирство, злоба, лукавство, пожадливість, заздрісне око, гордість, богозневага, безсоромність, безумство.
\v 23 Все це зло з середини виходить і оскверняє людину».
\v 24 І, вставши, Він пішов звідти в околиці Тирські і Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хто пізнав Його, та не міг утаїтися.
\v 25 Бо зараз же жінка, в котрої дочка була одержима нечистим духом, почувши про Нього, прийшла і припала до ніг Його.
\v 26 Ця жінка була язичниця, родом сірофінікіянка; вона благала Його, щоб вигнав демона з її дочки.
\v 27 Та Ісус сказав їй: «Дай спочатку наїстися дітям, бо не добре взяти хліб у дітей і кинути собакам».
\v 28 Вона ж відповіла Йому: «Так, Господи, але ж і собаки їдять під столом крихти після дітей».
\v 29 І сказав їй: «За це слово, іди; демон вийшов з дочки твоєї».
\v 30 І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що демон вийшов і дочка лежить на постелі.
\v 31 І знову Він вийшов з околиць Тирських і Сидонських і пішов до моря Галілейського, через край десятимістя.
\v 32 І привели до Нього глухого і заїкуватого, і просили Його покласти на нього руку.
\v 33 І Він взяв його окремо від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся язика його;
\v 34 і, поглянувши на небо, зітхнув і сказав йому: «Еффафа», тобто: «Відкрийся!»
\v 35 І відразу в нього відкрився слух, і пута його язика розвƅязалися, і став говорити виразно.
\v 36 І Він звелів їм не говорити про це нікому. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.
\v 37 І люди дуже дивувались і говорили: «Він усе робить добре: глухим дає слух, а німим — мову».
\c 8
\p
\v 1 Тими днями, коли зібралось дуже багато народу, а їсти не мали що, Він покликав учнів Своїх і сказав їм:
\v 2 «Жаль Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною, а не мають що їсти.
\v 3 Якщо Я відпущу їх голодних додому, ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека».
\v 4 Учні Його відповіли Йому: «Звідки міг би хто взяти тут у пустині хлібів, щоб нагодувати їх?»
\v 5 А Він запитав їх: «Скільки хлібів маєте?» Вони сказали: «Сім».
\v 6 Тоді Він звелів народові посідати на землю і взяв сім хлібів, віддав хвалу, поламав і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям.
\v 7 Було в них і трохи рибок; і Він поблагословив і звелів роздати і їх.
\v 8 І всі їли й наїлися, і назбирали залишених кусків сім кошів.
\v 9 А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
\v 10 І негайно Він увійшов у човен з учнями Своїми, і прибув у околиці далмануфські.
\v 11 Фарисеї вийшли і почали сперечатися з Ним та вимагати від Нього знамення з неба, спокушуючи Його.
\v 12 А Він, тяжко зітхнувши, сказав: «Чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться роду цьому знамення».
\v 13 І, залишивши їх, знову ввійшов у човен і відплив на той бік.
\v 14 При цьому учні Його забули взяти хліба, і мали з собою в човні тільки одну хлібину.
\v 15 А Він заповідав їм, кажучи: «Глядіть, остерігайтесь закваски фарисейської і закваски Іродової».
\v 16 Вони ж міркували між собою і говорили: «Це означає, що в нас нема хліба».
\v 17 Ісус, зрозумівши це, говорить їм: «Чого міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не збагнули і не зрозуміли? Чи ще серця ваші затверділі?
\v 18 Маючи очі, не бачите? Маючи вуха, не чуєте? І не памƅятаєте?
\v 19 Коли Я ламав пƅять хлібів на пƅять тисяч людей, скільки кошів кусків ви зібрали?» Вони відповіли: «Дванадцять!»
\v 20 «А коли сім хлібів ламав на чотири тисячі людей, скільки кошів кусків зібрали ви?» Вони відповіли: «Сім!»
\v 21 І Він сказав їм: «І ви ще не розумієте?»
\v 22 Приходить Він у Віфсаїду; і приводять до Нього сліпого і просять, щоб доторкнувся до нього.
\v 23 Він, узявши сліпого за руку, вивів його за село, і, послинивши йому очі, поклав на нього руки і спитав його, чи бачить він щось.
\v 24 Він, глянувши, сказав: «Бачу людей перехожих, немов би дерева.»
\v 25 Потім знову поклав руки на очі його, і велів йому глянути. І він зцілився і став бачити все ясно.
\v 26 Відіслав Ісус його додому і наказав: «Не заходь в село і нікому в селі не розповідай!»
\v 27 І пішов Ісус з учнями Своїми до сіл Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учнів Своїх: «За кого вважають Мене люди?»
\v 28 Вони відповіли Йому: «За Іоанна Хрестителя; інші — за Іллю, ще інші — за одного з пророків».
\v 29 А Він питає їх: «За кого ви вважаєте Мене?» Петро сказав у відповідь: «Ти — Христос!»
\v 30 І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
\v 31 І почав навчати їх, що Синові Людському треба багато постраждати, та що відцураються від Нього старійшини, первосвященики і книжники, і Він буде вбитий, і третього дня воскресне.
\v 32 І говорив Він це відкрито. Але Петро відкликав Його і почав перечити Йому.
\v 33 Та Він, обернувшись і поглянувши на учнів Своїх, докорив Петрові, кажучи: «Відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про Боже, а про людське!»
\v 34 І, покликавши до Себе народ з учнями Своїми, сказав їм: «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, візьме хрест свій та й іде за Мною.
\v 35 Бо хто хоче зберегти своє життя, той погубить його, а хто погубить життя своє заради Мене та Євангелія, той збереже його.
\v 36 Бо яка користь людині, якщо вона весь світ здобуде, а душу свою занапастить?
\v 37 Або який викуп дасть людина за душу свою?
\v 38 Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх у цьому роді перелюбному та грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде в славі Отця Свого зі святими ангелами».
\c 9
\p
\v 1 І сказав їм: «Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, котрі не зазнають смерті, аж поки не побачать Царство Боже, яке прийде в силі».
\v 2 А через шість днів Ісус взяв Петра, Якова та Іоанна і вивів їх самих на гору високу. І преобразився перед ними.
\v 3 І одежа Його стала блискуча і біла, як сніг, така, що на землі жоден білильник не може вибілити.
\v 4 І зƅявились їм Ілля і Мойсей, і розмовляли з Ісусом.
\v 5 І озвався Петро і сказав Ісусові: «Учителю, добре нам тут бути! Поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі».
\v 6 Бо не знав, що казати, тому що вони були перелякані.
\v 7 І надійшла хмара, і заслонила їх, і з хмари почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!»
\v 8 І, раптом поглянувши кругом, вони нікого більше не бачили, крім одного Ісуса.
\v 9 А коли сходили з гори, Він наказав їм, щоб нікому не говорили про те, що бачили, аж доки Син Людський не воскресне з мертвих.
\v 10 І вони зберегли це слово, допитуючись один в одного, що то значить: «воскреснути з мертвих».
\v 11 І запитали Його: «Що це книжники говорять, що Ілля має першим прийти?»
\v 12 Він сказав їм у відповідь: «Ілля прийде першим і приготує все. Чому ж тоді написано про Сина Людського, що Він мусить витерпіти багато і бути приниженим?
\v 13 Але кажу вам, що й Ілля прийшов, і вони зробили з ним, як хотіли, так як написано про нього».
\v 14 Прийшовши до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
\v 15 І відразу весь народ, побачивши Ісуса, здивувався і, підбігаючи, вітали Його.
\v 16 І Він запитав книжників: «Про що сперечаєтесь з ними?»
\v 17 Один з народу відповів Йому: «Учителю, я привів до Тебе сина мого, одержимого німим духом;
\v 18 де тільки схопить його, то кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами, і ціпеніє. Просив я учнів Твоїх, щоб вигнали його, та вони не могли».
\v 19 А Христос сказав йому у відповідь: «О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене».
\v 20 І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, то дух стряс його, і він упав на землю, і качався та пускав піну.
\v 21 Ісус запитав батька його: «Як давно це сталось з ним?» Він відповів: «З дитинства.
\v 22 І часто він кидає його і в огонь, і у воду, щоб погубити його, але, якщо Ти можеш, зжалься над нами і поможи нам».
\v 23 Ісус сказав йому: «Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливо віруючому!»
\v 24 Тоді батько хлопця викрикнув, кажучи зі слізьми: «Господи, я вірую, допоможи моєму невірству!»
\v 25 Ісус, як побачив, що збігається народ, заборонив нечистому духові, кажучи: «Духу німий і глухий, Я наказую тобі, вийди з нього і більше не входь у нього!»
\v 26 І, закричавши і сильно стрясши його, дух вийшов; і він став, як мертвий, так що багато-хто казав, що він помер.
\v 27 Але Ісус узяв його за руку і підвів його, і він встав.
\v 28 І як Ісус увійшов у дім, учні Його питали Його на самоті: «Чому ми не могли вигнати Його?»
\v 29 А Він відповів їм: «Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту».
\v 30 Вийшовши звідти, проходили через Галілею; і Він не хотів, щоб хтось знав про це.
\v 31 Бо Він навчав учнів Своїх і говорив, що Син Людський буде виданий у руки людям, і вбƅють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.
\v 32 Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялись.
\v 33 Прийшов у Капернаум; і, коли був у домі, запитав їх: «Про що ви міркували між собою?»
\v 34 Вони ж мовчали, тому що дорогою обмірковували між собою, хто більший.
\v 35 І, сівши, покликав дванадцятьох і сказав їм: «Хто хоче бути першим, нехай буде останній з усіх і слуга всім».
\v 36 І, взявши дитину, поставив її посеред них, обійняв її і сказав їм:
\v 37 «Хто прийме одне з таких дітей в імƅя Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене».
\v 38 Іоанн сказав Йому: «Учителю, ми бачили одного чоловіка, що виганяв демонів імƅям Твоїм. А він не ходить з нами, і ми заборонили йому».
\v 39 Ісус сказав: «Не забороняйте йому, бо ніхто, хто чинить чудо імƅям Моїм, не може скоро лихословити Мене.
\v 40 Бо хто не проти нас, той за нас.
\v 41 І хто напоїть вас кухлем води в імƅя Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.
\v 42 А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і вкинули його в море.
\v 43 І коли рука твоя спокушує тебе, відітни її; краще тобі калікою увійти в життя, ніж з двома руками йти в пекло, у вогонь невгасимий,
\v 44 де червƅяк їхній не вмирає і вогонь не згасає.
\v 45 І коли нога твоя спокушує тебе, відітни її; ліпше тобі увійти в життя кривому, ніж з двома ногами бути вкиненому в пекло, у вогонь невгасимий,
\v 46 де червƅяк їхній не вмирає і вогонь не згасає.
\v 47 І коли око твоє спокушує тебе, вирви його; краще тобі увійти в Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути вкиненому в пекло,
\v 48 де червƅяк їхній не вмирає і вогонь не згасає.
\v 49 Бо кожний вогнем осолониться, і кожна жертва сіллю осолониться.
\v 50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим її поправити? Майте в собі сіль, і мир майте між собою».
\c 10
\p
\v 1 Вийшовши звідти, Ісус приходить у країну Іудейську за Йорданом; і знову народ зібрався до Нього, і за звичаєм Своїм — Він знову навчав їх.
\v 2 І підійшли до Нього фарисеї, і запитали Його, спокушаючи: «Чи дозволяється чоловікові розводитись з дружиною своєю?»
\v 3 Він сказав їм у відповідь: «Що Мойсей заповідав вам?»
\v 4 Вони відповіли: «Мойсей дозволив написати листа про розлучення і розлучатись».
\v 5 Але Ісус сказав їм: «Через жорстокість серця вашого написав він вам цю заповідь;
\v 6 на початку творіння, чоловіком і жінкою Бог створив їх.
\v 7 Тому залишить чоловік батька свого і матір
\v 8 і зƅєднається з жінкою своєю, і будуть обоє одним тілом, так що вони вже не двоє, а одне тіло.
\v 9 Отже, що Бог спарував, люди на нехай не розƅєднує».
\v 10 А вдома учні запитали Його знову про це.
\v 11 І Він сказав їм: «Хто розведеться з дружиною своєю і одружиться з іншою, той чинить перелюб проти неї.
\v 12 І коли дружина розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, вона чинить перелюб».
\v 13 І приносили до Нього малих дітей, щоб Він доторкнувся до них; учні ж не допускали їх.
\v 14 Коли ж Ісус побачив те, то обурився і сказав їм: «Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
\v 15 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього».
\v 16 І Він обійняв дітей, поклав руки на них і поблагословив їх.
\v 17 Коли Він вирушав у дорогу, один чоловік підбіг до Нього, впав перед Ним на коліна і запитав Його: «Учителю Благий! Що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»
\v 18 Ісус відповів йому: «Чому кличеш Мене благим? Ніхто не благий, крім одного Бога.
\v 19 Ти знаєш заповіді: ‘Не вбивай, не чини перелюбу, не крадь, не свідчи неправдиво, не кривдь, шануй батька твого та матір’».
\v 20 Він відповів йому: «Учителю, все це зберіг я від юності моєї».
\v 21 Ісус поглянув на нього з любовƅю і сказав йому: «Одного бракує тобі: іди, продай все, що маєш, та роздай убогим, і будеш мати скарб на небесах; тоді приходь, візьми хрест твій і йди за мною».
\v 22 Він же, збентежений цими словами, відійшов зі смутком, тому що мав велике багатство.
\v 23 А Ісус, поглянувши навкруги, каже учням Своїм: «Як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!»
\v 24 Учні здивувалися від слів Його. Але Ісус знов говорить їм у відповідь: «Діти, як тяжко тим, хто надію покладає на багатство, увійти в Царство Боже!
\v 25 Легше верблюдові пройти крізь голчине вушко, ніж багатому увійти в Царство Боже!»
\v 26 Вони ж надзвичайно здивувались і говорили між собою: «Хто ж може спастись?»
\v 27 Ісус, поглянувши на них, сказав: «Людям це неможливе, але не для Бога, бо все можливе для Бога!»
\v 28 А Петро сказав Йому: «Ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою».
\v 29 Ісус сказав: «Істинно кажу вам: нема такого, хто залишив би дім чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи поля ради Мене і Євангелія,
\v 30 і не отримав би нині, в цей час, серед переслідувань у стократ домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в віці майбутньому — життя вічне.
\v 31 І багато з перших будуть останніми, а останні — першими».
\v 32 Були вони в дорозі, йдучи в Єрусалим, Ісус йшов попереду них, а вони дуже дивувалися і, йдучи за Ним, страхалися. Покликавши дванадцятьох, Він знов почав говорити їм про те, що має статись з Ним:
\v 33 «Ось ми йдемо в Єрусалим, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам;
\v 34 і насміхатися будуть над Ним, і плюватимуть на Нього, і битимуть Його, і вбƅють Його, але третього дня Він воскресне».
\v 35 Тоді підійшли до Нього Яків та Іоанн, сини Зеведея, і говорять Йому: «Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам те, про що попросимо Тебе».
\v 36 Він запитав їх: «Що хочете, щоб Я зробив вам?»
\v 37 Вони сказали Йому: «Дозволь нам, щоб ми сиділи один праворуч Тебе, а другий ліворуч у славі Твоїй».
\v 38 Але Ісус відповів їм: «Не знаєте, чого просите; чи можете ви пити чашу, яку Я пƅю, і хреститися хрещенням, яким Я хрещусь?»
\v 39 Вони сказали Йому: «Можемо!» Ісус же сказав їм: «Чашу, яку Я пƅю, ви будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, ви будете хреститися,
\v 40 але дозволити сісти праворуч чи ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому приготовлено».
\v 41 Як почули це десятеро, обурились на Якова і Іоанна.
\v 42 А Ісус покликав їх до Себе і сказав їм: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні управляють ними,
\v 43 але між вами нехай не так буде: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою,
\v 44 а хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом.
\v 45 Бо і Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою за викуп багатьох».
\v 46 І приходять вони в Єрихон. А коли Він виходив з Єрихону з учнями Своїми і з безліччю народу, син Тимеїв, сліпий Вартимей, сидів при дорозі, просячи.
\v 47 Почувши, що то Ісус Назарянин, він почав кричати, кажучи: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
\v 48 І багато хто змушував його мовчати, але він ще голосніше кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
\v 49 Ісус зупинився і сказав: «Покличте його!» І покликали сліпого, говорячи йому: «Будь бадьорий, встань, Він кличе тебе!»
\v 50 Він скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса.
\v 51 Ісус, відповідаючи йому, сказав: «Що ти хочеш від Мене?» Сліпий сказав Йому: «Учителю, щоб я прозрів!»
\v 52 Ісус сказав йому: «Іди, віра твоя спасла тебе». І він відразу прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.
\c 11
\p
\v 1 І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Віффагії і Віфанії, біля гори Оливної, Ісус посилає двох учнів Своїх
\v 2 і говорить їм: «Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви зараз же знайдете привƅязаного молодого осла, на якого ніхто з людей ще не сідав; відвƅяжіть його і приведіть.
\v 3 Якщо хто скаже вам: ‘Що це ви робите?’ — скажіть: ‘Він потрібний Господеві’; і зараз же він пошле його сюди».
\v 4 Вони пішли і знайшли молодого осла, привƅязаного біля воріт на вулиці, і відвƅязали його.
\v 5 Деякі з тих, що стояли там, сказали їм: «Що ви робите? Навіщо відвƅязуєте осля?»
\v 6 Вони ж відповіли, як Ісус звелів їм, і ті відпустили їх.
\v 7 І привели осля до Ісуса, постелили на нього одежу свою, і Він сів на нього.
\v 8 І багато хто стелив одежу свою по дорозі, а інші зрізали гілки з дерев і розстеляли їх по дорозі.
\v 9 А ті, що йшли перед ним і позаду, викрикували: «Осанна! Благословенний Грядучий в імƅя Господнє!
\v 10 Благословенне грядуче в імƅя Господа царство отця нашого Давида! Осанна на висоті!»
\v 11 Ісус увійшов у Єрусалим і зайшов у храм. І оглянувши все, як година вже була пізня, пішов у Віфанію з дванадцятьма.
\v 12 На другий день, коли вони виходили з Віфанії, Ісус зголоднів.
\v 13 І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, Він підійшов до неї, чи не знайде чого на ній, але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не була пора на смокви.
\v 14 І сказав Ісус до неї: «Нехай ніхто плоду твого не скуштує віднині й навіки». І чули те учні Його.
\v 15 І вони прийшли в Єрусалим. Ісус увійшов у храм і почав виганяти тих, що продавали і купували у храмі, і поперевертав столи міняльникам і ослони продавцям голубів;
\v 16 і не дозволяв, щоб хто переносив яку річ через храм,
\v 17 і навчав їх, говорячи: «Хіба не написано: ‘Дім Мій назветься домом молитви для всіх народів?’ А ви зробили його вертепом розбійників». 
\v 18 А первосвященики і книжники почули це і шукали нагоди, як би погубити Ісуса, бо боялись Його тому, що весь народ дивувався вченню Його.
\v 19 І, коли настав вечір, Він з учнями вийшов з міста.
\v 20 Вранці, проходячи мимо, вони побачили смоковницю всохлу до кореня.
\v 21 І, згадавши, Петро говорить Йому: «Учителю, подивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла».
\v 22 Ісус каже їм у відповідь: «Майте віру Божу!
\v 23 Істинно кажу вам: як хто скаже горі цій: ‘Зрушся і кинься в море’, — і не буде мати сумніву в серці своїм, а буде вірити, що так станеться, як сказав, — то буде йому так.
\v 24 Тому кажу вам: все, чого ви будете просити в молитві, — вірте, що одержите, і буде вам.
\v 25 І коли стоїте на молитві, то прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний простив вам провини ваші.
\v 26 Якщо ви не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не простить вам провин ваших».
\v 27 Вони знову прийшли в Єрусалим. І коли Він ходив по храмі, підійшли до Нього первосвященики, книжники і старійшини
\v 28 та запитали Його: «Якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу робити це?»
\v 29 Ісус сказав їм у відповідь: «Запитаю і Я вас про одне, і ви дайте Мені відповідь, тоді і Я скажу вам, якою владою Я це творю.
\v 30 Хрещення Іоаннове було з небес чи від людей? Відповідайте Мені».
\v 31 Вони ж міркували між собою і говорили: «Коли скажемо: ‘З небес’, то Він скаже: ‘Чому ж ви не повірили йому?’
\v 32 А сказати: ‘Від людей’, боялись народу, тому що всі вважали, що Іоанн справді був пророком.
\v 33 І вони сказали у відповідь кусові: «Не знаємо». Тоді Ісус відповів їм: «То і Я не скажу вам, якою владою Я роблю це».
\c 12
\p
\v 1 І Він почав говорити до них притчами: «Один чоловік насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у нім чавило, побудував башту і, віддавши його виноградарям, відƅїхав.
\v 2 Свого часу він послав до виноградарів слугу, щоб прийняти від виноградарів плоди з виноградника.
\v 3 Вони ж схопили його, побили і відіслали ні з чим.
\v 4 Знову він послав до них іншого слугу; і тому розбили камінням голову і відіслали зневаженим.
\v 5 І знову він послав ще іншого; і того вони вбили. І багатьох інших вони побили або повбивали.
\v 6 Маючи ж єдиного улюбленого сина, він послав його наостанку до них, кажучи: ‘Посоромляться сина мого’.
\v 7 Але виноградарі говорили між собою: ‘Це спадкоємець, ходімо, убƅємо його, і спадщина буде наша’.
\v 8 І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.
\v 9 Що ж тоді господар виноградника зробить? Він прийде і повбиває тих виноградарів, і віддасть виноградник іншим.
\v 10 Чи ви не читали цього в Писанні: ‘Камінь, який будівничі відкинули, став наріжним каменем’.
\v 11 Це сталося від Господа, і дивне воно в очах наших».
\v 12 І вони шукали нагоди, щоб схопити Його, та боялись народу. Бо зрозуміли, що Він сказав цю притчу про них. І, залишивши Його, відійшли.
\v 13 І вислали до Нього декого з фарисеїв і іродіан, щоб спіймати Його на слові.
\v 14 Вони ж прийшли і говорять Йому: «Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не зважаєш ні на кого, бо Ти не дивишся на особу, але навчаєш дороги Божої по правді. Отже, чи годиться давати податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?»
\v 15 Він же, знаючи їх лицемірство, сказав їм: «Чого ви спокутуєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб побачити».
\v 16 І вони принесли. А Він питає їх: «Чиє це зображення і напис?» І вони відповіли Йому: «Кесаря».
\v 17 Ісус сказав їм у відповідь: «Віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові!» І вони дивувалися Йому.
\v 18 Прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що нема воскресіння, і запитали Його, кажучи:
\v 19 «Учителю, Мойсей написав нам: ‘Як помре у кого брат і залишить дружину, а дітей не залишить, то брат його мусить взяти дружину його і відновити потомство для брата свого’.
\v 20 Було сім братів: перший взяв дружину і помер, не залишивши дітей.
\v 21 І другий взяв її, і він помер, і не залишив дітей; і третій так само.
\v 22 І всі семеро мали її, і не залишили дітей; після всіх померла і жінка.
\v 23 А у воскресінні, коли всі вони воскреснуть, котрому з них вона буде дружиною? Адже семеро мали її за дружину».
\v 24 Ісус сказав їм у відповідь: «Чи не тому ви й помиляєтесь, що не знаєте ні Писання, ні сили Божої?
\v 25 Бо коли воскреснуть з мертвих, то не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть, як ангели на небесах.
\v 26 А про мертвих, що вони воскреснуть, чи ви не читали в книзі Мойсея, як Бог біля купини сказав йому: ‘Я — Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова’.
\v 27 Він не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь».
\v 28 І один з тих книжників, що чув, як вони сперечались, і, зрозумівши, як Ісус добре відповів їм, запитав Його: «Котра заповідь перша з усіх?»
\v 29 Ісус відповів йому: «Перша з усіх заповідей: ‘Слухай Ізраїлю! Господь, Бог наш є Господь єдиний!
\v 30 Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю’. Це перша заповідь.
\v 31 А друга подібна до неї: ‘Люби ближнього твого, як себе самого’. Нема іншої заповіді більшої за ці».
\v 32 Книжник сказав Йому: «Добре, Учителю! Ти сказав істину, що один є Бог, а іншого нема, крім Нього.
\v 33 І що любити Його всім серцем, і всім розумінням, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, є більш, ніж всі всепалення та жертви».
\v 34 Коли Ісус побачив, що він відповів розумно, сказав йому: «Ти недалеко від Царства Божого». І ніхто після цього не насмілювався питати Його.
\v 35 Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: «Чому говорять книжники, що Христос є син Давидів?
\v 36 Адже Давид промовив Духом Святим: ‘Сказав Господь Господеві моєму: «Сядь праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх!»’ 
\v 37 Отже, сам Давид називає Його ‘Господом’, як же Він син його?» І багато людей слухали Його залюбки.
\v 38 І Він говорив їм у вченні Своїм: «Стережіться книжників, які люблять ходити в довгій одежі, і люблять вітання на народних зібраннях,
\v 39 і перші місця в синагогах і перші місця на бенкетах,
\v 40 які доми вдів поїдають і довго моляться напоказ, — вони приймуть тяжке осудження».
\v 41 Ісус сів проти храмової скарбниці і дивився, як люди клали гроші в скарбницю; і багато заможних кидали багато.
\v 42 І прийшла одна бідна вдова, і вкинула дві лепти, тобто гріш.
\v 43 І, покликавши учнів Своїх, сказав їм: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова поклала більше за всіх, що клали в скарбницю,
\v 44 бо всі клали від достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь свій прожиток».
\c 13
\p
\v 1 Коли Він виходив з храму, каже Йому один з учнів Його: «Учителю, подивись, які каміння і які будівлі!»
\v 2 Ісус сказав йому у відповідь: «Бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйновано, так що не залишиться тут каменя на камені!»
\v 3 І коли Він сидів на горі Оливній, напроти храму, Петро, Яків, Іоанн і Андрій питали Його на самоті:
\v 4 «Скажи нам, коли це станеться і яка буде ознака, коли все це має здійснитись?»
\v 5 Ісус, відповідаючи їм, почав говорити: «Стережіться, щоб хтось не звів вас,
\v 6 бо багато прийдуть в імƅя Моє, кажучи: ‘Це Я!’ І зведуть багатьох.
\v 7 І коли ви почуєте про війни і про воєнні чутки, то не тривожтесь, бо належить цьому бути. Та це ще не кінець.
\v 8 Бо повстане народ на народ, і царство на царство; будуть землетруси місцями, буде голод і заворушення. Це початок мук породільних.
\v 9 Ви ж стежте за собою, бо будуть видавати вас на суди, і битимуть у синагогах, і поведуть вас до правителів і царів за Мене, на свідчення їм.
\v 10 І Євангеліє мусить бути передусім проповідуване всім народам.
\v 11 Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтесь наперед, що вам говорити, але, що дане буде вам у той час, те говоріть: бо не ви будете говорити, а Дух Святий.
\v 12 І видасть брат брата на смерть, і батько — дітей, і діти повстануть проти батьків і заподіють їм смерть.
\v 13 І будуть ненавидіти вас усі за імƅя Моє; хто ж витерпить до кінця, — буде спасений.
\v 14 Коли ж побачите ту мерзоту спустошення, про яку говорив пророк Даниїл, що стоятиме там, де не повинна (хто читає, нехай розуміє), тоді ті, що в Іудеї, нехай тікають у гори;
\v 15 і хто на покрівлі, нехай не сходить і не заходить в дім свій взяти щось з дому свого;
\v 16 а хто в полі, нехай не вертається взяти одежу свою.
\v 17 Горе ж вагітним і тим, що годуватимуть грудьми в ті дні.
\v 18 Моліться, щоб це не сталося зимою.
\v 19 Бо в ті дні буде така скорбота, якої ще не було від початку Божого творіння, аж донині, і більше ніколи не буде.
\v 20 І коли б Господь не скоротив тих днів, то ніхто не врятувався б, але заради вибраних, котрих Він вибрав, скоротив ті дні.
\v 21 Тоді ж, як хтось скаже вам: ‘Ось тут Христос!’, або: ‘Он там!’ — не вірте.
\v 22 Бо повстануть лжехристи і лжепророки, і будуть показувати знамення і чудеса, щоб звести, по можливості, і вибраних.
\v 23 Ви ж стережіться! Ось Я сказав вам усе наперед.
\v 24 Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце затьмариться і місяць не дасть світла свого.
\v 25 І зорі спадуть з неба, і сили небесні похитнуться.
\v 26 І тоді побачать Сина Людського, грядучого на хмарах, з великою силою і славою.
\v 27 І тоді Він пошле ангелів Своїх, і збере вибраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба.
\v 28 Від смоковниці візьміть подобу: коли віття її стає вже мƅяке та пускає листя, то знаєте, що близько літо.
\v 29 Так і ви: коли побачите, що це збувається, знайте, що вже близько — перед дверима.
\v 30 Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це збудеться.
\v 31 Небо і земля проминуть, але слова Мої не проминуть!
\v 32 Про день же той і про годину не знає ніхто; ні ангели на небі, ні Син, а тільки Отець.
\v 33 Глядіть, пильнуйте і моліться, бо не знаєте, коли час той настане.
\v 34 Подібно до того, коли чоловік, відƅїжджаючи в далеку дорогу, залишив дім свій, дав слугам своїм владу і кожному своє діло, а воротареві звелів пильнувати.
\v 35 Тож пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому: ввечері чи опівночі, чи коли півні співатимуть, чи вранці.
\v 36 Щоб, прийшовши несподівано, не застав вас сплячими.
\v 37 І що Я кажу вам, те всім Я кажу: пильнуйте!»
\c 14
\p
\v 1 Через два дні була Пасха і Опрісноки. А первосвященики і книжники шукали нагоди, як би схопити Ісуса підступом і вбити Його.
\v 2 Але казали: «Тільки не під час свята, щоб не сталось заворушення в народі».
\v 3 Коли Ісус був у Віфанії, в домі Симона Прокаженого, і возлежав, підійшла жінка, маючи алебастрову посудину з чистим нардовим дорогоцінним миром, і, розбивши посудину, вилила Йому на голову.
\v 4 Були там деякі, що обурились і говорили між собою: «Навіщо таке марнотратство?
\v 5 Бо можна було продати це миро більше, ніж за триста динаріїв, і гроші роздати вбогим». І нарікали на неї.
\v 6 Але Ісус сказав: «Залиште її! Чому непокоїте її? Вона добре діло зробила Мені.
\v 7 Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли схочете, можете робити їм добро. Мене ж не завжди маєте.
\v 8 Вона зробила, що могла: заздалегідь намастила тіло Моє на похорон.
\v 9 Істинно кажу вам: де тільки це Євангеліє буде проповідуватися по всьому світу, також буде сказано, що вона зробила, на спомин про неї».
\v 10 А Іуда Іскаріот, один з дванадцяти, пішов до первосвящеників, щоб видати Його їм.
\v 11 Коли вони почули про це, то дуже зраділи і обіцяли дати йому срібняків. І він шукав слушного часу, щоб видати Його.
\v 12 А першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, учні Ісуса спитали Його: «Де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти пасху?»
\v 13 І Він посилає двох учнів Своїх і каже їм: «Ідіть у місто, і там зустріне вас чоловік, котрий буде нести глечик води; ви ідіть за ним.
\v 14 І куди він увійде, скажіть господареві дому: ‘Учитель питає: де кімната, в якій Я міг би спожити пасху з учнями Моїми?’
\v 15 І він покаже вам велику, прибрану і готову світлицю; там приготуйте нам».
\v 16 І учні Його пішли, і прийшли в місто та й знайшли все так, як Він сказав їм; і вони приготували пасху.
\v 17 А ввечері Він прийшов з дванадцятьма.
\v 18 І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: «Істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене».
\v 19 Вони ж засумували і говорили Йому один за другим: «Чи не я?» І другий: «Чи не Я?»
\v 20 Він же сказав їм у відповідь: «Один з дванадцяти, який вмочає зі Мною в чашу.
\v 21 Та Син Людський іде, як написано про Нього, та горе тій людині, через котру Син Людський видається. Краще було б для людини тієї і не народжуватись».
\v 22 Коли вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, поламав і дав їм, кажучи: «Прийміть і їжте, це є Тіло Моє».
\v 23 І взяв чашу, і, подякувавши, подав їм; і пили з неї всі.
\v 24 Ісус сказав їм: «Це є кров Моя Нового Завіту, яка проливається за багатьох.
\v 25 Істинно кажу вам: Я вже не буду пити від плоду виноградного до того дня, коли буду пити знову в Царстві Божому».
\v 26 І, відспівавши, вони пішли на гору Оливну.
\v 27 Ісус говорить їм: «Усі ви спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: ‘Поражу пастиря, і розбіжаться вівці’.
\v 28 По воскресінні Моїм, Я буду раніш за вас у Галілеї».
\v 29 А Петро говорить Йому: «Хоч би і всі спокусились, але не я!»
\v 30 Ісус сказав йому: «Істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж заспіває півень двічі, ти зречешся Мене тричі».
\v 31 Але він ще більше запевняв, кажучи: «Хоч би мені і вмерти з Тобою, я не відречуся від Тебе». Так само і всі говорили.
\v 32 І прийшли вони на місце, яке називається Гефсиманія, і Він сказав учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся».
\v 33 І, взявши з Собою Петра, Якова і Іоанна, Він почав сумувати та тужити.
\v 34 І сказав їм: «Душа Моя пригнічена скорботою смертельною. Побудьте тут і пильнуйте!»
\v 35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі і молився, щоб, по можливості, минула Його година ця.
\v 36 І говорив: «Авва, Отче! Все можливе Тобі, пронеси чашу цю мимо Мене; та не чого Я хочу, а чого Ти».
\v 37 І приходить і знаходить їх сплячими та й каже Петрові: «Симоне, ти спиш? Не міг ти попильнувати й одної години?
\v 38 Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу. Бо дух бадьорий, а тіло немічне».
\v 39 І знову відійшов і молився, і сказавши те ж саме слово.
\v 40 А коли повернувся, знову знайшов їх сплячими, бо обважніли їхні очі. І вони не знали, що відповісти Йому.
\v 41 І приходить утретє і говорить їм: «Ви все ще спите і спочиваєте? Досить, ось прийшла година, коли Син Людський видається в руки грішників.
\v 42 Вставайте, ходімо, ось наблизився зрадник мій!»
\v 43 І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, а з ним багато народу з мечами і киями, від первосвящеників, книжників і старійшин.
\v 44 А зрадник Його, дав їм знак і сказав: «Кого я поцілую, той і є; беріть його і ведіть обережно».
\v 45 І, прийшовши, підійшов зараз до Ісуса і сказав: «Учителю! Учителю!» І поцілував Його.
\v 46 А вони наклали руки свої на Нього й схопили Його.
\v 47 Один же з тих, що стояли тут, вихопив меч і вдарив раба первосвященика, і відтяв йому вухо.
\v 48 Тоді Ісус сказав їм: «Вийшли ви наче на розбійника з мечами і киями, щоб взяти Мене?
\v 49 Я щодня був з вами, навчаючи в храмі, і ви не схопили Мене. Але нехай збудуться Писання».
\v 50 Тоді всі залишили Ісуса і повтікали.
\v 51 Один юнак ішов за Ним, загорнений в одне лиш покривало, і воїни схопили його.
\v 52 А він, залишивши покривало, втік нагий.
\v 53 І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались у нього всі первосвященики, старійшини і книжники.
\v 54 А Петро йшов здаля вслід за Ісусом аж до двору первосвященика і, сівши зі слугами, грівся біля вогню.
\v 55 А первосвященики і весь синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть, та не знаходили.
\v 56 Хоч багато свідчили фальшиво проти Нього, але ці свідчення не були достатні.
\v 57 І деякі встали і неправдиво свідчили проти Нього, кажучи:
\v 58 «Ми чули, як Він казав: ‘Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний’».
\v 59 Але й таке їхнє свідчення не було достатнім.
\v 60 Тоді первосвященик став посередині і запитав Ісуса, кажучи: «Чому Ти нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?»
\v 61 Він же мовчав і не відповідав нічого. І знову первосвященик запитав Його, кажучи: «Чи Ти є Христос, Син Благословенного?»
\v 62 «Я, — відповів Ісус, — і ви побачите Сина Людського сидячого по правиці Сили і грядучого на хмарах небесних».
\v 63 Тоді первосвященик роздер одежу свою і сказав: «Навіщо нам ще свідки?
\v 64 Ви чули богозневагу? Як вам здається?» Вони ж всі признали, що Він повинен умерти.
\v 65 І деякі почали плювати на Нього, і, закриваючи Йому лице, бити та приказувати Йому: «Пророкуй!» І слуги били Його по щоках.
\v 66 А коли Петро був унизу на подвірƅї, прийшла одна із служниць первосвященика,
\v 67 і, побачивши Петра, що грівся, придивившись до нього, говорить йому: «І ти був з Ісусом Назарянином?»
\v 68 Але він відрікся, говорячи: «Не знаю і не розумію, що ти кажеш». І він вийшов на передній двір. І заспівав півень.
\v 69 Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім: «Цей із них!»
\v 70 І він відрікся знову. Трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: «Та й справді ти з них: бо ти галілеянин, і мова твоя схожа».
\v 71 Він почав клястися та божитися: «Не знаю Цього чоловіка, про Якого ви кажете».
\v 72 Тоді вдруге заспівав півень. І Петро пригадав слова, які Ісус сказав йому: «Раніше ніж півень заспіває двічі, ти зречешся від Мене тричі». І почав плакати.
\c 15
\p
\v 1 З самого ранку первосвященики скликали нараду зі старійшинами, книжниками та всім синедріоном і, звƅязавши Ісуса, повели та й видали Пілатові.
\v 2 Пілат запитав Його: «Ти Цар Іудейський?» І Він сказав у відповідь: «Ти сказав!»
\v 3 А первосвященики обвинувачували Його багато в чому.
\v 4 Пілат знову запитав Його, кажучи: «Не відповідаєш нічого? Дивись, як багато вони свідчать проти Тебе».
\v 5 А Ісус не відповідав нічого, так що Пілат дивувався.
\v 6 На свято він відпускав їм одного вƅязня, за якого вони просили.
\v 7 Тоді був у темниці один на імƅя Варавва, увƅязнений разом з бунтівниками, котрі під час бунту вчинили вбивство.
\v 8 І народ почав кричати і просити, щоб Пілат зробив для них те, що робив завжди.
\v 9 Але він сказав їм у відповідь: «Чи хочете, я відпущу вам Царя Іудейського?»
\v 10 Бо він знав, що первосвященики видали Його через заздрість.
\v 11 Але первосвященики підбурили народ, щоб краще відпустив їм Варавву.
\v 12 Пілат знову сказав їм у відповідь: «Що ж ви хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Іудейським?»
\v 13 Вони закричали знову: «Розіпни Його!»
\v 14 Тоді Пілат сказав їм: «Яке ж зло Він вчинив?» А вони кричали ще сильніше: «Розіпни Його!»
\v 15 І Пілат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, видав на розпƅяття.
\v 16 Воїни відвели Його на середину двору, тобто в Преторію, і зібрали весь полк.
\v 17 І одягли Його в багряницю та, сплівши вінок з тернини, поклали на Нього;
\v 18 і почали вітати Його: «Радій, Царю Іудейський!»
\v 19 І били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, кланялись Йому.
\v 20 І коли назнущались над Ним, зняли з Нього багряницю, наділи на Нього одежу Його і повели, щоб розпƅяти Його.
\v 21 І змусили одного перехожого, котрий вертався з поля, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, нести хрест Його.
\v 22 І привели Ісуса на місце Голгофу, що значить: «Череповище».
\v 23 І дали Йому пити вина змішаного зі смирною, але Він відмовився.
\v 24 А коли розпƅяли Його, то поділили одежу Його, кидаючи жереб, що кому брати.
\v 25 Була ж третя година, як розпƅяли Його.
\v 26 І був напис вини Його: «Цар Іудейський».
\v 27 З ним розпƅяли двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч.
\v 28 І збулося слово Писання, яке говорить: «Зараховано Його до злочинців».
\v 29 А ті, що проходили мимо, лихословили Його, киваючи головами і кажучи: «Гей, Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні будуєш!
\v 30 Спаси Себе і зійди з хреста!»
\v 31 Подібно і первосвященики з книжниками насміхались і говорили між собою: «Він спасав інших, а Себе не може спасти.
\v 32 Нехай Христос, Цар Ізраїля, зійде з хреста, щоб ми побачили й увірували». І розпƅяті з Ним насміхалися з Нього.
\v 33 О шостій годині сталась темрява по всій землі, аж до години девƅятої.
\v 34 О годині девƅятій, Ісус скрикнув сильним голосом: «Елої, Елої, лама савахфані?», що означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти залишив Мене?»
\v 35 Декотрі з тих, що стояли там, як це почули, казали: «Він кличе Іллю!»
\v 36 І один з них побіг, намочив губку оцтом, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: «Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його».
\v 37 А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав дух.
\v 38 І завіса в храмі роздерлась надвоє, зверху до низу.
\v 39 А коли сотник, котрий стояв навпроти Нього, побачив, що Він, вигукнувши, віддав дух, сказав: «Справді, цей Чоловік був Син Божий!»
\v 40 Були тут і жінки, котрі дивилися здалека; між ними була Марія Магдалина і Марія, мати Якова Молодшого і Осії, і Саломія,
\v 41 котрі, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і послуговували Йому, і багато інших, котрі прийшли з Ним в Єрусалим.
\v 42 Коли вже настав вечір, бо була пƅятниця, тобто день перед суботою, —
\v 43 Прийшов Йосиф з Арімафеї, поважний член ради, котрий і сам очікував Царства Божого, і насмілився увійти до Пілата і просив тіла Ісусового.
\v 44 Пілат здивувався, що Ісус уже помер, і, покликавши сотника, запитав його, чи давно Він помер.
\v 45 І, дізнавшись про те від сотника, віддав тіло Йосифові.
\v 46 Йосиф, купивши плащаницю, зняв Його, оповив плащаницею і поклав у гробі, який був висічений у скелі, і привалив камінь до входу гробу.
\v 47 А Марія Магдалина і Марія Іосієва дивилися, де Його положили.
\c 16
\p
\v 1 Коли минула субота, Марія Магдалина і Марія, мати Якова, і Саломія купили пахощів, щоб піти і намастити Його.
\v 2 І на світанку, дня першого в тижні, вони прийшли до гробу, коли сходило сонце,
\v 3 і говорили між собою: «Хто відвалить нам камінь від входу до гробу?»
\v 4 І, глянувши, вони побачили, що камінь був відвалений; а він був дуже великий.
\v 5 Увійшовши до гробу, вони побачили юнака, що сидів праворуч, і був одягнений у білу одежу, і вжахнулися.
\v 6 Він же сказав їм: «Не жахайтеся! Ви шукаєте розпƅятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес; Його нема тут. Ось місце, де поклали Його.
\v 7 Але йдіть і скажіть учням Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галілеї; там ви побачите Його, як Він сказав вам».
\v 8 І, вийшовши, вони побігли від гробу, бо оволодів ними страх і тремтіння. І вони нічого нікому не казали, бо боялись.
\v 9 Коли Ісус воскрес вранці, першого дня в тижні, то зƅявився перед усім Марії Магдалині, з котрої вигнав сім демонів.
\v 10 Вона пішла і звістила тим, що були з Ним, котрі плакали і сумували.
\v 11 Та вони, як почули, що Він живий, і що вона бачила Його, не повірили.
\v 12 Після цього, Він зƅявився, в іншому вигляді, двом з них на дорозі, коли вони йшли в село.
\v 13 І вони прийшли і розповіли іншим, але й їм не повірили.
\v 14 Нарешті зƅявився Він одинадцятьом, коли ті возлежали, і докоряв їм за невірƅя та отвердіння серця, тому що не повірили тим, які бачили Його воскреслого.
\v 15 І Він сказав їм: «Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню.
\v 16 Хто увірує й охреститься той буде спасений; хто ж не увірує, той осуджений буде.
\v 17 І такі ознаки будуть супроводити тих, що увірують: в імƅя Моє будуть виганяти демонів; будуть говорити новими мовами;
\v 18 будуть брати руками змій; і, коли випƅють щось смертоносне, воно не пошкодить їм; будуть класти руки на хворих, і ті будуть зцілені».
\v 19 І так Господь, після цієї бесіди з учнями, вознісся на небо й сів праворуч Бога.
\v 20 Вони ж пішли і всюди проповідували, і Господь допомагав їм і стверджував слово супроводжуючими знаменнями. Амінь.