User._uk_der/41-MAT.usfm

\id MAT
\usfm 3.0
\ide UTF-8
\h Матвія
\toc1 Євангелія від св. Матвія
\toc2 Від Матвія
\toc3 Мт
\mt Від Матвія
\c 1
\p
\v 1 Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.
\v 2 Авраам родив Ісаака; Ісаак родив Якова; Яків родив Іуду та братів його;
\v 3 Іуда родив Фареса та Зару від Фамари; Фарес родив Єсрома; Єсром родив Арама;
\v 4 Арам родив Амінадава; Амінадав родив Насона; Насон родив Салмона;
\v 5 Салмон родив Вооза від Рахави; Вооз родив Йовіда від Рути; Йовід родив Єссея;
\v 6 Єссей родив царя Давида; Давид родив Соломона від Урієвої;
\v 7 Соломон родив Ровоама; Ровоам родив Авію; Авія родив Асу;
\v 8 Аса родив Йосафата; Йосафат родив Йорама; Йорам родив Озію;
\v 9 Озія родив Йоафама; Йоафам родив Ахаза; Ахаз родив Єзекію;
\v 10 Єзекія родив Манассію; Манассія родив Амона; Амон родив Йосію;
\v 11 Йосія родив Єхонію та братів його, під час переселення у Вавілон.
\v 12 По переселенню у Вавілон, Єхонія родив Салатіїла; Салатіїл родив Заровавеля;
\v 13 Заровавель родив Авіюда; Авіюд родив Єліякима; Єліяким родив Азора;
\v 14 Азор родив Садока; Садок родив Ахима; Ахим родив Єліуда;
\v 15 Єліуд родив Єліазара; Єліазар родив Матфана; Матфан родив Якова;
\v 16 Яків родив Йосифа, мужа Марії, від котрої народився Ісус, названий Христом.
\v 17 Всіх родів від Авраама до Давида — чотирнадцять родів; від Давида до переселення у Вавілон — чотирнадцять родів; і від переселення у Вавілон — чотирнадцять родів.
\v 18 Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли матір Його Марію заручено з Йосифом, то перше ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в утробі від Духа Святого.
\v 19 Йосиф же, чоловік її, будучи праведним і не бажаючи ославити її, хотів таємно відпустити її.
\v 20 Коли ж він думав про те, ось ангел Господній зƅявився йому уві сні і сказав: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо зачате в ній є від Духа Святого.
\v 21 І вона народить сина, а ти даси імƅя Йому Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх».
\v 22 А все це сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить:
\v 23 «Ось, діва зачне в утробі і народить Сина, і дадуть імƅя Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог».
\v 24 Пробудившись від сну, Йосиф вчинив так, як звелів йому ангел Господній, і прийняв дружину свою.
\v 25 І не знав її, поки не породила Сина свого первонародженого, і він дав Йому імƅя Ісус.
\c 2
\p
\v 1 Коли ж Ісус народився у Віфліємі Іудейському за царювання Ірода, прийшли мудреці зі сходу в Єрусалим
\v 2 і питають: «Де є народжений Цар Іудейський? Бо ми бачили зорю Його на сході і прийшли поклонитись Йому».
\v 3 Коли цар Ірод почув це, то стривожився, і весь Єрусалим з ним.
\v 4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, випитував у них, де має народитися Христос.
\v 5 Вони ж відповіли йому: «У Віфліємі Іудейському, бо так написано пророком:
\v 6 ‘І ти, Віфлієме, земле Іудина, нічим не гірший між князівствами Іудиними, бо з тебе вийде Вождь, Котрий буде пасти народ Мій Ізраїля’».
\v 7 Тоді Ірод покликав таємно мудреців і випитав у них про час, коли зƅявилася зоря.
\v 8 І послав Їх у Віфлієм, кажучи: «Ідіть і розвідайте докладно про Немовля, а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я пішов поклонитись Йому».
\v 9 Вони ж вислухали царя і пішли. А зоря, яку вони бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не прийшла і стала над місцем, де було Немовля.
\v 10 Побачивши ж зорю, вони дуже зраділи.
\v 11 І, увійшовши в дім, знайшли Немовля з матірƅю Його і, впавши, поклонились Йому. І, відкривши скарби свої, піднесли Йому дари: золото, ладан та смирну.
\v 12 А остережені уві сні не вертатись до Ірода, вони повернулись у свою землю іншою дорогою.
\v 13 Як же вони відійшли, ангел Господній явився уві сні Йосифові і сказав: «Встань, візьми Дитя і матір Його та втікай у Єгипет і будь там, аж поки сповіщу тебе, бо Ірод буде шукати Дитятко, щоб убити Його».
\v 14 Він устав, узяв Дитя і матір Його вночі та пішов у Єгипет.
\v 15 І перебував там, аж до смерті Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка, котрий прорік: «З Єгипту покликав Я Сина Мого».
\v 16 Тоді Ірод побачив, що він осміяний мудрецями, дуже розгнівався і послав повбивати всіх дітей у Віфліємі і в усіх околицях його, від двох років і менше, відповідно часу, про який випитав у мудреців.
\v 17 Тоді збулося сказане пророком Єремією, котрий прорік:
\v 18 «Чути голосіння в Рамі, плач і ридання велике: Рахіль плаче за дітьми своїми і не може заспокоїтися, бо їх нема».
\v 19 Коли ж Ірод помер, ангел Господній явився уві сні Йосифові в Єгипті
\v 20 і сказав: «Встань, візьми Дитя і матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вмерли ті, що шукали душі Дитяти».
\v 21 І він встав, узяв Дитя і матір Його та й прийшов у землю Ізраїлеву.
\v 22 Та, почувши, що Архелай царює в Іудеї замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди, а остережений уві сні, пішов у краї Галілейські.
\v 23 І, прийшовши, оселився в місті, що називалось Назаретом, щоб збулося сказане пророками, що Він буде названий Назореєм.
\c 3
\p
\v 1 У ті дні прийшов Іоанн Хреститель і проповідував у пустині Іудейській,
\v 2 промовляючи: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!»
\v 3 Це ж той, про кого сказав пророк Ісайя, кажучи: «Глас волаючого в пустині: ‘Приготуйте дорогу для Господа, вирівнюйте стежки для Нього!’»
\v 4 Сам же Іоанн мав одежу свою з верблюжого волосу і пояс шкіряний на крижах своїх, а поживою його була сарана та дикий мед.
\v 5 Тоді люди приходили в пустиню до нього з Єрусалима, Іудеї і всієї околиці Йорданської
\v 6 і хрестились в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
\v 7 А побачивши Іоанн багато фарисеїв та саддукеїв, що приходили до нього хреститися, говорив їм: «Роде зміїний, хто навчив вас тікати від майбутнього гніву?
\v 8 Принесіть же гідний плід покаяння!
\v 9 І не думайте казати в собі: отець у нас Авраам; бо кажу вам, що Бог може з цього каміння підняти дітей Авраамові.
\v 10 Вже й сокира при корені дерева лежить: кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубують і вкидають у вогонь.
\v 11 Я хрещу вас у воді на покаяння, а Той, Хто йде за мною, сильніший за мене: я недостойний і взуття понести Його; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем.
\v 12 У руці в Нього лопата, і Він очистить тік Свій: пшеницю збере в засіки, а полову спалить вогнем незгасним».
\v 13 Тоді прийшов Ісус з Галілеї на Йордан до Іоанна, щоб хреститися від Нього.
\v 14 Та Іоанн стримував Його, кажучи: «Мені потрібно хреститись від Тебе, а Ти приходиш до мене?»
\v 15 Ісус відповів йому: «Облиш нині, бо так налижить нам виконати всяку правду». Тоді Іоанн допускає Його.
\v 16 І, охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води; і ось відкрилось Йому небо, і Він побачив Духа Божого, що спускався, як голуб, і злинув на Нього.
\v 17 І голос з неба промовив: «Це Син Мій Улюблений, Котрого Я вподобав».
\c 4
\p
\v 1 Тоді Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол випробовував Його.
\v 2 І постив Він сорок днів і сорок ночей, і наостанку зголоднів,
\v 3 і приступив до Нього спокусник і сказав: «Якщо Ти Син Божий, — звели камінням цим стати хлібами».
\v 4 Ісус же сказав: «Написано: ‘Не хлібом єдиним буде жити людина, а кожним словом, яке виходить з уст Божих’».
\v 5 Тоді диявол бере Його в святе місто і ставить Його на крилі храму,
\v 6 та й каже Йому: «Якщо Ти Син Божий, то кинься вниз, бо написано: ‘Він звелить ангелам Своїм, щоб на руках понесли Тебе, щоб Ти не вдарився об камінь ногою Твоєю’».
\v 7 Ісус відповів йому: «Ще написано: ‘Не спокушай Господа, Бога Твого’».
\v 8 Знову диявол бере Його на височезну гору і показує Йому всі царства світу і славу їх,
\v 9 та й каже Йому: «Це все дам Тобі, якщо, впавши, поклонишся мені».
\v 10 Тоді Ісус відповів йому: «Геть від Мене, сатано! Бо написано: ‘Господу, Богу твоєму, поклоняйся і Йому одному служи’».
\v 11 Тоді диявол залишив Його, і ось ангели приступили і служили Йому.
\v 12 Коли Ісус почув, що Іоанна увƅязнено, перейшов в Галілею.
\v 13 І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморськім, в межах Завулона і Нефталима,
\v 14 щоб збулося слово пророка Ісайї, котрий прорік:
\v 15 «Земле Завулонова і Нефталимова, приморський шляху, країно за Йорданом, Галілеє язичницька!
\v 16 Народ, який сидить у темряві, побачив світло велике, і тим, що сидять в країні тіні смертної, засяяло світло».
\v 17 З того часу Ісус почав проповідувати, промовляючи: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!»
\v 18 Коли Ісус проходив біля моря, то побачив двох братів: Симона, названого Петром, та Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо були рибалками.
\v 19 І говорить їм: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей».
\v 20 Вони зараз же покинули сіті свої і пішли слідом за Ним.
\v 21 І, йдучи звідтіль, Він побачив інших двох братів: Якова, сина Зеведеєвого та Іоанна, брата його, в човні із Зеведеєм, батьком їхнім, вони лагодили сіті свої, і покликав їх.
\v 22 Вони ж зараз, залишивши човен і батька свого, пішли слідом за Ним.
\v 23 І ходив Ісус по всій Галілеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, та зціляючи всяку недугу і всяку неміч між людьми.
\v 24 І чутка про Нього розійшлася по всій Сірії, і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всякі не дуги, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він зціляв їх.
\v 25 І йшло за Ним багато народу з Галілеї, з Десятимістя, з Єрусалима, з Іудеї та із Зайордання.
\c 5
\p
\v 1 Побачивши народ, Він вийшов на гору. І коли Він сів, підійшли до Нього учні Його.
\v 2 І Він там почав навчати їх, промовляючи:
\v 3 «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
\v 4 Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
\v 5 Блаженні лагідні, бо вони вспадкують землю.
\v 6 Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
\v 7 Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
\v 8 Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
\v 9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
\v 10 Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
\v 11 Блаженні ви, коли будуть ганьбити вас та переслідувати, і зводити на вас усякі наклепи та лихословити вас через Мене.
\v 12 Радійте і веселіться, бо велика нагорода ваша на небі: так переслідували і пророків, котрі були перед вами.
\v 13 Ви — сіль землі. Коли ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого непридатна, хіба що викинути її геть, щоб люди топтали її.
\v 14 Ви — світло світу. Не може сховатись місто, яке стоїть на горі.
\v 15 І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, але на свічнику, і вона світить усім у домі.
\v 16 Так нехай і ваше світло світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
\v 17 Не думайте, що Я прийшов порушити Закон чи Пророків; не прийшов Я порушити, а виконати.
\v 18 Істинно кажу вам: доки небо і земля не минеться жодна йота, жоден значок в Законі не минеться, аж поки не збудеться все.
\v 19 Отже, хто порушить одну з найменших цих заповідей і так навчить людей, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає і навчить, той буде великим у Царстві Небеснім.
\v 20 Кажу вам: якщо праведність ваша не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне.
\v 21 Ви чули, що було сказано древнім: ‘Не вбивай, а хто вбƅє, той підлягає суду’.
\v 22 А Я кажу вам: всякий, хто гнівається на брата свого без причини, підлягає суду. А хто скаже на брата свого: ‘нікчемний’, підлягає верховному суду; а хто скаже: ‘дурний’, підлягає пекельному вогню.
\v 23 Тому, коли ти принесеш дар свій до жертовника і згадаєш тут, що брат твій має щось проти тебе,—
\v 24 залиш дар твій перед жертовником і піди примирись перше з братом твоїм, а тоді прийди і принеси дар твій.
\v 25 Мирися з твоїм противником швидко, поки ти ще на дорозі з ним, щоб противник не віддав тебе судді, а суддя не віддав тебе слузі, щоб той не вкинув тебе у вƅязницю.
\v 26 Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього гроша.
\v 27 Чули ви, що було сказано: ‘Не чини перелюбу’.
\v 28 Я ж кажу вам, що всякий, хто гляне на жінку з пожадливістю, той уже вчинив перелюб з нею в серці своїм.
\v 29 Коли праве око твоє спокушує тебе, — вирви його і кинь геть від себе, бо краще тобі, щоб загинув один з членів твоїх, а не все тіло вкинуте було в пекло.
\v 30 І коли права рука твоя спокушує тебе, — відітни її і кинь геть від себе, бо краще тобі, щоб загинув один з членів твоїх, а не все тіло вкинуте було в пекло.
\v 31 Також сказано: ‘Хто розводиться з дружиною своєю, нехай дасть їй листа розвідного’.
\v 32 Я ж кажу вам: хто розводиться з дружиною своєю не з причини перелюбу, доводить її до перелюбу; і хто одружується з розведеною, — чинить перелюб.
\v 33 Ще чули ви, що було сказано древнім: ‘Не клянись даремно, а виконуй перед Господом обітниці твої”.
\v 34 Я ж кажу вам: не кляніться зовсім ні небом, бо воно престол Божий,
\v 35 ні землею, бо вона підніжжя ніг Його, ні Єрусалимом, бо це місто Царя Великого;
\v 36 не клянись ні головою твоєю, бо ні одної волосини не можеш зробити білою чи чорною.
\v 37 Слово ваше нехай буде: так - так; ні - ні, а що більше того, те від лукавого.
\v 38 Чули ви, що сказано: ‘Око за око і зуб за зуб’.
\v 39 Я ж кажу вам: не противтесь злому. Коли вдарить тебе хто в праву щоку твою, підстав йому і другу.
\v 40 А хто хоче судитись з тобою і взяти в тебе сорочку, віддай йому і верхню одежу.
\v 41 І хто буде змушувати тебе йти з ним милю, йди з ним дві.
\v 42 Хто просить в тебе — дай йому, а хто хоче позичити в тебе — не відвертайся від нього.
\v 43 Чули ви, що сказано: ‘Люби ближнього твого і ненавидь ворога Твого’.
\v 44 Я ж кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, робіть добро тим, котрі ненавидять вас і моліться за тих, хто кривдить і переслідує вас,
\v 45 щоб бути вам синами Отця вашого Небесного, бо Він велить сонцю Своєму сходити над лихими і над добрими, і Він посилає дощ на праведних і неправедних.
\v 46 Бо коли ви любите тих, хто вас люблять, то яка нагорода для вас? Хіба і митники не так само роблять?
\v 47 І коли вітаєте тільки братів ваших, то що ж особливого робите? Хіба і язичники не так роблять?
\v 48 Отож, будьте досконалі, як і Отець ваш Небесний досконалий».
\c 6
\p
\v 1 Остерігайтесь творити милостиню вашу перед людьми, щоб вони бачили вас, бо не будете мати нагороди від Отця вашого Небесного.
\v 2 Тому, коли чиниш милостиню, то не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах і на вулицях, щоб люди хвалили їх. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
\v 3 Ти ж, коли чиниш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить права,
\v 4 щоб милостиня твоя була таємна, а Отець твій, Котрий бачить таємне, віддасть тобі явно.
\v 5 І, коли молишся, не будь, як лицеміри, які люблять у синагогах і на роздоріжжях спинятися, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
\v 6 Ти ж, коли молишся, ввійди в кімнату твою, зачини двері і помолися Отцю твоєму, Котрий в таїні, а Отець твій, який бачить таємне, віддасть тобі явно.
\v 7 А як молитесь, то не говоріть зайвого, як язичники, які думають, що будуть вислухані за свою багатослівність.
\v 8 Не уподібнюйтеся до них, бо Отець ваш знає, що потрібне вам, перш ніж будете просити.
\v 9 Ви ж моліться так: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться імƅя Твоє.
\v 10 Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі.
\v 11 Хліб наш насущний дай нам сьогодні.
\v 12 І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.
\v 13 І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого, бо Твоє є Царство і сила, і слава навіки. Амінь.
\v 14 Бо коли будете людям прощати провини їхні, то й Отець ваш Небесний буде прощати вам.
\v 15 Коли ж не будете прощати людям провин їхніх, то й Отець ваш Небесний не простить провин ваших.
\v 16 Коли ж ви постите, то не будьте сумні, як лицеміри, бо вони змінюють обличчя свої, щоб показатися людям, що вони постять. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
\v 17 Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий лице твоє,
\v 18 щоб ти посту твого не виявляв людям, а тільки Отцеві твоєму, Котрий в таїні; а Отець твій, який бачить таємне, віддасть тобі явно.
\v 19 Не збирайте скарбів собі на землі, де міль та іржа нищать їх, і де злодії підкопуються і викрадають їх.
\v 20 Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не нищать їх, де злодії не підкопуються і не викрадають.
\v 21 Бо де скарб ваш, там буде і серце ваше.
\v 22 Світильником для тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чисте, то і все тіло твоє буде світле;
\v 23 коли ж око твоє буде лихе, то і все тіло твоє темне буде. Отже, якщо світло, що в тобі, темрява, то яка ж тоді темрява?
\v 24 Ніхто не може служити двом панам: бо або одного він буде ненавидіти, а другого любити, або до одного буде прихильний, а до другого — зневажливий. Не можете служити Богові і мамоні.
\v 25 Тому кажу вам: не журіться про життя ваше, що вам їсти чи що пити; ні про тіло ваше, в що одягатися. Чи ж життя не більше від їжі, а тіло — від одежі?
\v 26 Погляньте на птаство небесне: воно не сіє і не жне, і не збирає в клуні, а Отець ваш Небесний годує їх. Чи ж ви не багато вартніші від них?
\v 27 Хто з вас, коли журиться, зможе додати собі зросту хоч на один лікоть?
\v 28 І про одяг чого піклуєтесь? Погляньте на лілії польові, як вони ростуть: не працюють і не прядуть;
\v 29 але кажу вам, що і Соломон в усій славі своїй не одягався так, як одна з них.
\v 30 Коли ж траву польову, яка сьогодні є, а завтра кидають її в піч, Бог так одягає, то чи ж не краще буде одягати вас, маловіри?
\v 31 Отже, не журіться, кажучи: ‘Що нам їсти?’ Або: ‘Що нам пити?’ Чи: ‘В що одягатись?’
\v 32 Бо про все те язичники клопочуться, але Отець ваш Небесний знає, що вам все це потрібне.
\v 33 Шукайте ж перш за все Царства Божого і правди Його, а все це додасться вам.
\v 34 Тому не журіться про завтрашній день, бо завтра само про себе поклопочеться; кожний день має досить своїх турбот».
\c 7
\p
\v 1 Не судіть, щоб і ви не були осуджені.
\v 2 Бо яким судом судите, таким і вас осудять; і якою мірою міряєте, такою відміряють і вам.
\v 3 Чого дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у своєму оці не відчуваєш?
\v 4 Або, як скажеш ти братові твоєму: ‘Дай, вийму сучок з ока твого’, коли колода у власному оці?
\v 5 Лицеміре, спочатку вийми колоду з власного ока, а тоді будеш добре бачити, як вийняти сучок з ока брата твого.
\v 6 Не давайте святого псам і не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали Їх ногами своїми і, обернувшись, не порозривали і вас.
\v 7 Просіть, і буде дано вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.
\v 8 Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знаходить, хто стукає — тому відчинять.
\v 9 Чи ж є між вами така людина, яка, коли б син просив у неї хліба, подала б йому камінь?
\v 10 Або, коли б попросив риби, подала б йому гадюку?
\v 11 Коли ж ви, будучи злими, вмієте давати добрі дари дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, які будуть просити в Нього?
\v 12 То ж усе, чого ви бажаєте, щоб чинили вам люди, так само чиніть і ви їм, бо в цьому полягає Закон і Пророки.
\v 13 Входьте тісними ворітьми, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до загибелі, і багато ідуть ними.
\v 14 Бо тісні ворота і вузька дорога ведуть у життя, і мало хто знаходять їх.
\v 15 Остерігайтесь фальшивих пророків, які приходять до вас в овечій одежі, а всередині — вовки хижі.
\v 16 По плодах їхніх пізнаєте їх. Чи ж збирають виноград з тернини, чи фіги з будяків?
\v 17 Так усяке добре дерево родить плоди добрі, а погане дерево родить і плоди погані.
\v 18 Не може добре дерево родити плоди погані, ані дерево погане родити плоди добрі.
\v 19 Всяке дерево, яке не родить плодів добрих, зрубують і вкидають у вогонь.
\v 20 Отже, по плодах їхніх пізнаєте їх.
\v 21 Не кожен, хто говорить до Мене: ‘Господи! Господи!’ увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.
\v 22 Багато хто буде казати Мені в той день: ‘Господи! Господи! Чи ж не в Твоє імƅя ми пророкували? Чи ж не Твоїм імƅям демонів виганяли? І чи не Твоїм імƅям багато чудес творили?’
\v 23 І скажу їм тоді: ‘Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене, ви, що чинили беззаконня’.
\v 24 Отож, кожний, хто слухає слова Мої і виконує їх, подібний до чоловіка мудрого, який збудував дім свій на камені.
\v 25 І полились дощі, і розлились ріки, і зірвалась буря і наперла на дім той, та він не впав, бо на камені був заснований.
\v 26 А кожен, хто слухає слова Мої і не виконує їх, подібний до чоловіка необачного, який збудував дім свій на піску.
\v 27 І полились дощі, і розлились ріки, і зірвалась буря і наперла на дім той, і він упав; і велика була руїна його».
\v 28 І коли Ісус скінчив слова ці, то народ дивувався вченню Його,
\v 29 бо Він навчав їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.
\c 8
\p
\v 1 Коли Він зійшов з гори, багато народу йшло слідом за Ним.
\v 2 І підійшов до Нього прокажений, вклонився Йому і сказав: «Господи, коли хочеш, Ти можеш очистити мене».
\v 3 Ісус простяг руку і, доторкнувшись до нього, сказав: «Хочу, очистись!» І він зараз очистився від прокази.
\v 4 А Ісус сказав йому: «Гляди ж, не розказуй нікому, але йди і покажися священикові і принеси дар, як повелів Мойсей на свідчення їм».
\v 5 Коли Він увійшов до Капернауму, підійшов до Нього сотник та просив його:
\v 6 «Господи, слуга мій лежить вдома розслаблений і тяжко мучиться».
\v 7 А Ісус сказав йому: «Я прийду й зцілю його».
\v 8 Сотник відповів Йому: «Господи, я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою, але промов слово — і одужає слуга мій.
\v 9 Бо і я людина підвладна, і також маю воїнів під собою, і кажу одному: іди і йде, а другому: прийди, і приходить, а слузі своєму: роби це, і робить».
\v 10 Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: «Істинно кажу вам: навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
\v 11 Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу і заходу, та й сядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом в Царстві Небеснім,
\v 12 а сини Царства, будуть вкинуті в темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів».
\v 13 І Ісус сказав сотникові: «Іди, і так як повірив ти — буде тобі!» І слуга його в ту ж мить одужав.
\v 14 Увійшовши в дім Петра, Ісус побачив, що теща його лежала в гарячці.
\v 15 І Він доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її. І вона встала і послуговувала Йому.
\v 16 Коли ж настав вечір, привели до Нього багато біснуватих, і Він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих,
\v 17 щоб справдилося те, що сказав пророк Ісайя, кажучи: «Він узяв на Себе немочі наші і поніс недуги наші».
\v 18 Коли Ісус побачив навколо Себе багато народу, звелів переплисти на другий берег озера.
\v 19 І підійшов до Нього один книжник і сказав Йому: «Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов».
\v 20 Ісус відповів йому: «Лисиці мають нори, а птаство небесне — гнізда, а Син Людський не має де й голову прихилити».
\v 21 Інший з учнів Його сказав Йому: «Господи, дозволь мені спочатку піти поховати батька мого».
\v 22 Але Ісус відповів йому: «Йди за Мною і залиши мертвим ховати мерців своїх».
\v 23 І коли Він увійшов у човен, увійшли за Ним і учні Його.
\v 24 І ось зірвалася на морі велика буря, аж човен заливався хвилями. А Він спав.
\v 25 І учні Його підійшли, розбудили Його та сказали: «Господи, рятуй нас, ми гинемо!»
\v 26 Він відповів їм: «Чого ви такі боязливі, маловіри?» Тоді встав, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
\v 27 Люди ж дивувалися і говорили: «Хто ж Він, що і вітри і море слухняні Йому?»
\v 28 І коли Він прибув на другий берег, в землю Гадаринську, там зустріли Його двоє біснуватих, котрі вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не відважувався проходити тією дорогою.
\v 29 І біснуваті закричали: «Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас?»
\v 30 Неподалік від них паслося велике стадо свиней.
\v 31 І біси прохали Його: «Якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней».
\v 32 І Він сказав їм: «Ідіть!» І вони вийшли і ввійшли в стадо свиней. І все стадо свиней кинулося з кручі в море і втопилося у воді.
\v 33 А пастухи повтікали і, коли прибігли в місто, розповіли про все і про те, що сталося з біснуватими.
\v 34 І все місто вийшло назустріч Ісусові і, побачивши Його, почали благати, щоб Він пішов геть з їхнього краю.
\c 9
\p
\v 1 І Ісус увійшов у човен, переплив назад і прибув у Своє місто.
\v 2 І принесли до Нього розслабленого, що лежав на ношах. А Ісус, бачучи віру їхню, сказав розслабленому: «Дерзай, сину! Прощаються тобі гріхи твої!»
\v 3 А деякі книжники почали говорити про себе: «Він Бога зневажає».
\v 4 Ісус, знаючи думки їхні, сказав: «Чому ви думаєте лукаве в серцях ваших?
\v 5 Що легше сказати: ‘прощаються тобі гріхи!’ Чи сказати: ‘встань і ходи!?’
\v 6 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». Тоді каже розслабленому: «Встань, візьми ноші твої та й іди додому!»
\v 7 І він встав і пішов додому.
\v 8 Народ же, бачивши це, дивувався і прославляв Бога за те, що дав таку владу людям.
\v 9 Відходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на імƅя Матвій, і каже йому: «Йди за Мною!» Той встав і пішов за Ним.
\v 10 І коли Ісус обідав у домі Матвія, поприходило багато митників і грішників і обідали з Ним і учнями Його.
\v 11 Як фарисеї побачили, то спитали учнів Його: «Чому Учитель ваш їсть з митниками та грішниками?»
\v 12 Ісус же, почувши це, сказав: «Не здорові потребують лікаря, а хворі.
\v 13 Ідіть і навчіться, що значить: ‘милосердя хочу, а не жертви!’ Я прийшов кликати не праведних, а грішних до покаяння».
\v 14 Тоді прийшли до Нього учні Іоаннові і питають: «Чому ми і фарисеї постимо часто, а учні Твої не постять?»
\v 15 А Ісус відповів їм: «Чи можуть сини урочистості весільної сумувати, поки з ними жених? Але прийдуть дні, коли візьмуть жениха від них, тоді будуть постити.
\v 16 Ніхто не пришиває нової латки до старої одежі, бо відірветься вона, і дірка стане ще гіршою.
\v 17 І не наливають вина молодого в старі бурдюки, бо бурдюки прорвуться, і вино витече, і бурдюки пропадуть. Молоде вино наливають в нові бурдюки, і збережеться і те і друге».
\v 18 Коли Він говорив їм це, підійшов один начальник і, вклонившись Йому, говорить: «Дочка моя тепер умирає, але прийди і поклади на неї руку Твою, і вона буде жива».
\v 19 Ісус встав і пішов за ним, і учні Його.
\v 20 І ось жінка, котра дванадцять років хворіла кровотечею, підійшла ззаду і доторкнулась до краю одежі Його,
\v 21 бо казала сама собі: «Коли тільки доторкнусь до одежі Його, то одужаю».
\v 22 Ісус, обернувшись, побачив її і сказав: «Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе!» І жінка з того часу одужала.
\v 23 І коли Ісус увійшов у дім начальника і побачив сопілкарів і людей, які голосили над мертвою,
\v 24 то сказав їм: «Вийдіть, бо дівчина не вмерла, а спить». І насміхалися з Нього.
\v 25 Коли людей випровадили, Він увійшов, узяв її за руку, і дівчинка встала.
\v 26 І рознеслася чутка про це по всій країні тій.
\v 27 І коли Ісус вийшов звідти, йшли за Ним двоє сліпих і кричали: «Сину Давидів, змилуйся над нами!»
\v 28 Коли Він увійшов у дім, сліпі підійшли до Нього. А Ісус спитав їх: «Чи вірите ви, що Я можу вчинити це?» Вони відповіли Йому: «Так, Господи!»
\v 29 Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: «По вірі вашій нехай станеться вам».
\v 30 І відкрились очі їм. А Ісус наказав їм суворо: «Глядіть, щоб ніхто не довідався про це!»
\v 31 А вони пішли і розголосили про Нього по всій країні тій.
\v 32 Коли ж ті виходили, то в той час привели до Нього німого чоловіка, що був біснуватий.
\v 33 І як демон був вигнаний, німий почав говорити, а народ дивувався, кажучи: «Ніколи таке не траплялося в Ізраїлі!»
\v 34 Фарисеї ж казали: «Він виганяє демонів силою князя демонів».
\v 35 А Ісус ходив по всіх містах та селах, навчаючи в синагогах їхніх, проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях.
\v 36 Поглядаючи на людей, змилосерджувався над ними, бо вони були змучені та розпорошені, як вівці без пастиря.
\v 37 І сказав учням Своїм: «Жнива великі, та робітників мало.
\v 38 Отже, просіть Господаря жнив, щоб вислав женців на жнива Свої».
\c 10
\p
\v 1 І прикликавши дванадцятьох учнів Своїх, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч.
\v 2 Імена ж дванадцяти апостолів були: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його, Яків, син Зеведеїв, та Іоанн, брат його,
\v 3 Пилип та Варфоломій, Хома і митник Матвій, Яків Алфеїв та Левій, прозваний Фаддеєм,
\v 4 Симон Кананіт та Іуда Іскаріот, котрий зрадив Його.
\v 5 Цих дванадцятьох Ісус послав і наказав їм, кажучи: «На дорогу до язичників не ходіть і не входьте в міста самарянські.
\v 6 А йдіть краще до загублених овечок дому Ізраїлевого.
\v 7 А ходячи, проповідуйте, що наблизилось Царство Небесне.
\v 8 Зціляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте демонів; даром отримали, даром і давайте.
\v 9 Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ні мідяків до поясів ваших,
\v 10 ні торбини в дорогу, ні одежі запасної, ні взуття, ні палиці, бо вартий робітник поживи своєї.
\v 11 В яке місто чи село ввійдете, довідуйтесь, хто там є достойний, і там залишайтесь, доки не вийдете.
\v 12 Як увійдете в дім, вітайте його, кажучи: ‘Мир дому цьому!’
\v 13 Коли дім буде достойний, то мир ваш зійде на нього; коли ж не буде достойний, то мир ваш вернеться до вас.
\v 14 А хто не прийме вас і не буде слухати слів ваших, то, виходячи з дому того чи міста, обтрусіть порох з ніг ваших.
\v 15 Істинно кажу вам: легше буде землі Содомській і Гоморській дня судного, ніж місту тому.
\v 16 Ось Я посилаю вас, як овець між вовків. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голуби.
\v 17 Остерігайтесь людей, бо вони будуть видавати вас до суду і по синагогах своїх будуть бити вас.
\v 18 І будуть водити вас до правителів і царів заради Мене, на свідчення перед ними та язичниками.
\v 19 Коли ж будуть видавати вас, не журіться, як і що вам говорити, бо в той час буде дано вам, що говорити.
\v 20 Бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого буде промовляти через вас.
\v 21 І видасть брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і повбивають їх.
\v 22 І будуть ненавидіти вас усі за імƅя Моє; хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
\v 23 Коли будуть переслідувати вас в одному місті, втікайте до іншого. Істинно кажу вам: не встигнете обійти всіх міст Ізраїлевих, як Син Людський прийде.
\v 24 Учень не більший від учителя, ані раб не більший за пана свого.
\v 25 Досить для учня, коли буде, як учитель його, а раб, як пан його. Коли господаря дому назвали Вельзевулом, то чи ж не тим більше домашніх його?
\v 26 Отже, не бійтеся їх, бо нема нічого захованого, щоб не відкрилось, і таємного, щоб не виявилося.
\v 27 Що кажу вам в темряві — говоріть при світлі; і що чуєте на вухо — проповідуйте на покрівлях.
\v 28 І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі вбити не можуть; бійтеся більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в пеклі.
\v 29 Чи ж не два горобці продаються за гріш. І ні один з них не впаде на землю без волі Отця вашого.
\v 30 У вас же і волосся на голові все полічене.
\v 31 Отже, не бійтеся: ви ж вартніші за багатьох горобців.
\v 32 Кожного, хто буде визнавати Мене перед людьми, того і Я визнаю перед Отцем Моїм Небесним.
\v 33 А хто відречеться Мене перед людьми, того і Я відречусь перед Отцем Моїм Небесним.
\v 34 Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов принести, а меч.
\v 35 Бо Я прийшов порізнити чоловіка з батьком його, і дочку з матірƅю її, а невістку з свекрухою її.
\v 36 І вороги чоловікові — домашні його.
\v 37 Хто любить батька чи матір більше ніж. Мене, той недостойний Мене; і хто любить сина чи доньку більше ніж Мене, той недостойний Мене.
\v 38 І хто не бере хреста свого і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
\v 39 Хто зберігає життя своє, той погубить його, а хто погубить життя своє заради Мене, той знайде його.
\v 40 Хто приймає вас, той приймає Мене, а хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене.
\v 41 Хто приймає пророка в імƅя пророка, одержить нагороду пророка; і хто приймає праведника в імƅя праведника, одержить нагороду праведника.
\v 42 І хто напоїть одного з малих цих тільки кухлем холодної води, в імƅя учня, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї».
\c 11
\p
\v 1 І коли Ісус скінчив навчати дванадцятьох учнів Своїх, то пішов звідти навчати і проповідувати в містах їхніх.
\v 2 Іоанн, прочувши у вƅязниці про діла Христові, послав двох учнів своїх
\v 3 запитати Його: «Чи Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?»
\v 4 Ісус сказав їм у відповідь: «Ідіть і скажіть Іоаннові про все, що ви чули і що бачили:
\v 5 сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають і вбогим звіщається Добра Новина.
\v 6 І блаженний той, хто не спокуситься через Мене».
\v 7 Коли вони відійшли, Ісус почав говорити народові про Іоанна: «На що ви ходили дивитись у пустиню? Чи на тростину, яку вітер колише?
\v 8 Та на що ж ходили ви дивитись? Може на чоловіка, одягненого в мƅяку одежу? Ті ж, що носять мƅяку одежу, перебувають в палатах царських.
\v 9 На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам: більше, як на пророка.
\v 10 Бо ж він той, про кого написано: ‘Ось посилаю Я ангела Мого перед Тобою, щоб приготувати дорогу Твою перед Тобою’.
\v 11 Істинно кажу вам: з народжених від жінок не було більшого від Іоанна Хрестителя, та найменший у Царстві Небеснім є більший від нього!
\v 12 Від днів же Іоанна Хрестителя і досі Царство Небесне зусиллям здобувається, і хто вживає зусилля, — здобуває його,
\v 13 бо всі пророки і Закон провіщали до Іоанна.
\v 14 І якщо хочете знати, то він є Ілля, що має прийти.
\v 15 Хто має вуха слухати, нехай слухає.
\v 16 До кого уподібню рід цей? Він подібний до дітей, які сидять на ринку і, звертаючись до своїх товаришів,
\v 17 кажуть їм: ‘Ми грали вам на сопілках, а ви не танцювали; ми співали вам жалібні пісні, і ви не плакали’.
\v 18 Бо прийшов Іоанн, не їсть і не пƅє, і кажуть: ‘В нім біс’.
\v 19 Прийшов Син Людський, Який їсть і пƅє, і кажуть: ‘Ось чоловік, котрий любить їсти і пити, приятель митників та грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами’».
\v 20 Тоді почав Він докоряти містам в яких явлено найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялись:
\v 21 «Горе тобі, Хоразіне! Горе тобі, Віфсаїдо! Коли б у Тирі і Сидоні сталися чудеса, які явлені були у вас, то давно б вони покаялися у волосяниці та в попелі.
\v 22 Але ж кажу вам: Тиру і Сидону буде легше судного дня, ніж вам.
\v 23 І ти, Капернауме, що до неба піднявся, а в пекло провалишся, бо коли б у Содомі сталися ті чудеса, які явлені в тебе, то він залишився б і досі.
\v 24 Тому кажу вам: землі Содомській буде легше в день судний, ніж тобі».
\v 25 В той час, продовжуючи, Ісус сказав: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних, а відкрив це дітям.
\v 26 Так, Отче, бо така була Твоя воля.
\v 27 Все передане Мені Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця не знає ніхто, тільки Син, і той, кому Син хоче відкрити.
\v 28 Прийдіть до Мене всі знеможеш і обтяжені, і Я заспокою вас!
\v 29 Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірливий серцем, і знайдете спокій душам вашим.
\v 30 Бо ярмо Моє любе, і тягар Мій легкий».
\c 12
\p
\v 1 У той час Ісус проходив у суботу ланами; учні ж Його зголодніли і почали зривати колосся та їсти.
\v 2 Фарисеї, побачивши це, сказали Йому: «Ось учні Твої роблять, чого не годиться робити в суботу».
\v 3 Він же відповів їм: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів він і ті, що були з ним?
\v 4 Як він увійшов у дім Божий і їв хліби жертовні, яких не годилось ні йому їсти, ні тим, що були з ним, тільки одним священикам?
\v 5 Або, хіба ви не читали в Законі, як по суботах священики в храмі порушують суботу, однак вони невинні?
\v 6 Отже, кажу вам, що тут є Той, Хто більший від храму!
\v 7 Коли б ви знали, що то значить: ‘милості хочу, а не жертви’, то ви б не осуджували невинних,
\v 8 бо Син Людський — господар і суботи».
\v 9 І, вийшовши звідти, Він увійшов у їхню синагогу.
\v 10 І був там чоловік з сухою рукою. І спитали Ісуса, щоб звинуватити Його: «Чи годиться зціляти в суботу?»
\v 11 Він же відповів їм: «Хто з вас, маючи одну вівцю, якщо вона в суботу впаде в яму, не візьме і не витягне її?
\v 12 Наскільки ж вартніша людина від вівці? Отже, можна чинити добро і в суботу».
\v 13 Тоді каже чоловікові тому: «Простягни руку твою!» Він простяг, і стала вона здорова, як і друга.
\v 14 Фарисеї ж вийшли і радились, як би погубити Його.
\v 15 Та Ісус, довідавшись про те, вийшов звідти. І багато народу пішло за Ним, і Він зцілив їх усіх.
\v 16 І заборонив їм виявляти Його,
\v 17 щоб справдилось сказане пророком Ісайєю, котрий прорік:
\v 18 «Це Отрок Мій, Котрого Я вибрав, Улюблений Мій, до Котрого благоволить душа Моя. Я зішлю Дух Мій на Нього, і Він буде судити народи.
\v 19 Не буде Він ні сперечатись, ні кричати; і голосу Його не почує ніхто на вулицях;
\v 20 Тростини надломленої не переломить, льону тліючого не загасить, доки не установить правосуддя.
\v 21 І на Нього будуть надіятися народи».
\v 22 Тоді привели до Нього біснуватого, який був сліпий і німий; і Він зцілив його, так що німий сліпець став і говорити, і бачити.
\v 23 І весь народ дивувався й казав: «Чи Він не син Давидів?»
\v 24 Та фарисеї, почувши це, казали: «Він виганяє бісів не інакше, як Вельзевулом, князем бісівським».
\v 25 Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: «Усяке царство, якщо поділиться в собі — запустіє. І кожне місто, чи дім, як розділиться в собі — не встоїть.
\v 26 І коли сатана сатану виганяє, то розділився сам у собі: як же встоїть царство його?
\v 27 І якщо Я виганяю демонів Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тому вони будуть суддями вашими.
\v 28 Якщо ж Я духом Божим виганяю демонів, то вже настало для вас Царство Боже.
\v 29 Або як хто може ввійти в дім сильного та пограбувати добро його, якщо спочатку не звƅяже сильного? Лише тоді пограбує дім його.
\v 30 Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
\v 31 Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, а хула на Духа не проститься людям.
\v 32 І якщо хто скаже слово проти Сина Людського, проститься йому, а хто скаже слово проти Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому.
\v 33 Або визнайте дерево добрим, і плід його добрим; або визнайте дерево поганим, і плід його поганим. Адже дерево пізнається по плоду.
\v 34 Роде єхидний! Як ви можете говорити добре, будучи лихими? Бо від повноти серця говорять уста!
\v 35 Добра людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе.
\v 36 Кажу вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день суду.
\v 37 Бо за слова свої будеш виправданий і за слова свої будеш осуджений».
\v 38 Тоді декотрі з книжників і фарисеїв сказали: «Учителю, ми хотіли б бачити знамення від Тебе!»
\v 39 Але Він відповів їм: «Рід лукавий та перелюбний шукає знамення, та знамення не дасться йому, крім знамення пророка Йони.
\v 40 Бо як Йона був у череві кита три дні і три ночі, так і Син Людський буде три дні і три ночі в серці землі.
\v 41 Ніневітяни стануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Йони, а ось тут Більший від Йони.
\v 42 Цариця південна встане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла з далекого краю землі послухати мудрість Соломонову, а ось тут Більший від Соломона.
\v 43 Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає місцями безводними, шукаючи спокою, і не знаходить.
\v 44 Тоді каже: ‘Вернуся в дім мій, звідки я вийшов’. І, прийшовши, знаходить дім порожнім, заметеним і прибраним.
\v 45 Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших від себе, і входять вони, і живуть там. І буває для людини тієї останнє гірше першого. Так буде з цим родом лукавим».
\v 46 Коли Він ще говорив до народу, то мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
\v 47 І хтось сказав Йому: «Он мати Твоя і брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою».
\v 48 А Він відповів тому, що говорив: «Хто мати Моя і хто брати Мої?»
\v 49 І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, сказав: «Ось мати Моя і брати Мої!
\v 50 Бо хто буде виконувати волю Отця Мого Небесного, той Мені брат, сестра і мати».
\c 13
\p
\v 1 Того ж дня Ісус вийшов з дому і сів біля моря.
\v 2 Та й зібралось до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сів, а весь народ стояв на березі.
\v 3 І Він навчав їх багато притчами, кажучи: «Ось вийшов сіяч сіяти;
\v 4 і, коли він сіяв, одні зерна впали край дороги, і налетіли птахи, і повидзьобували їх.
\v 5 Інші ж упали на грунт камƅянистий, де небагато було землі, і скоро посходили, бо земля була неглибока.
\v 6 Коли ж зійшло сонце, зівƅяли і, не маючи коріння — всохли.
\v 7 Інші ж упали між тернини, і виросла тернина, і заглушила їх.
\v 8 Інші ж упали на добру землю і принесли плід: одні в стократ, другі в шістдесят, інші ж в тридцять.
\v 9 Хто має вуха слухати, нехай слухає!»
\v 10 І підійшли учні і запитали Його: «Чому Ти говориш до них притчами?»
\v 11 Тоді Він пояснив їм: «Тому, що вам дано знати таємниці Царства Небесного, а їм же не дано.
\v 12 Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, в того відніметься і те, що має.
\v 13 Я тому говорю їм притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують і не розуміють.
\v 14 І збувається над ними пророцтво Ісайї, яке говорить: ‘Слухом почуєте, та не зрозумієте; очима дивитись будете, та не побачите’.
\v 15 Бо затверділо серце народу цього, й вони вухами туго чують, і очі свої заплющили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб Я зцілив їх.
\v 16 Ваші ж очі блаженні, тому що бачать, і вуха ваші, тому що чують.
\v 17 Бо по правді кажу вам, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, та чути те, що ви чуєте, і не чули.
\v 18 Послухайте притчу про сіяча.
\v 19 До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в серці його — ось кого означає посіяне при дорозі.
\v 20 А посіяне на камƅянистому грунті, це той, хто чує слово і негайно з радістю приймає його,
\v 21 але не має кореня в собі і є нестійкий; коли ж приходить скорбота або гоніння за слово, зараз же спокушається.
\v 22 А посіяне в тернах, це той, хто слухає слово, та клопоти світу цього і омана багатства заглушують слово, і воно залишається безплідним.
\v 23 Посіяне ж на добрій землі, це той, хто слухає слово і розуміє, і приносить плід в стократ, інший в шістдесят, а інший в тридцять».
\v 24 Ще іншу притчу Він запропонував їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, котрий посіяв добре насіння на ниві своїй.
\v 25 Коли ж люди спали, прийшов ворог його, посіяв між пшеницею кукіль і пішов.
\v 26 Коли ж зійшло збіжжя і показався колос, появився тоді і кукіль.
\v 27 Прийшли слуги господаря і сказали йому: ‘Пане, чи ж не добре насіння сіяв ти на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?’
\v 28 Він же відповів їм: ‘Це зробив чоловік — ворог’. Слуги запитали його: ‘Чи хочеш, щоб ми пішли і його випололи?’
\v 29 Він же відповів їм: ‘Ні, щоб, виполюючи кукіль, ви не вирвали разом і пшениці.
\v 30 Нехай ростуть разом до жнив, а в жнива я скажу женцям: зберіть перше кукіль і повƅяжіть в снопи, щоб їх спалити, а пшеницю зберіть у клуню мою’».
\v 31 Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посіяв на полі своїм.
\v 32 Хоч воно найменше з усього насіння, але, як виросте, буває більше усіх злаків і навіть стає деревом, так що прилітає птаство небесне і ховається у віттях його».
\v 33 Іншу притчу Він сказав їм: «Царство Небесне подібне до розчини, яку жінка бере і кладе на три мірки муки, аж поки не вкисне все».
\v 34 Все це Ісус говорив людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм,
\v 35 щоб справдилося сказане через пророка, котрий сказав: «Відкрию в притчах уста Мої, розповім про приховане від створення світу».
\v 36 Тоді Ісус відпустив народ і ввійшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: «Поясни нам притчу про кукіль на полі».
\v 37 Він же пояснив їм: «Сіяч доброго насіння — це Син Людський,
\v 38 а поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
\v 39 ворог, який посіяв їх, є диявол; жнива — кінець світу, а женці — це ангели.
\v 40 Отож, як збирається кукіль і палиться вогнем, так буде наприкінці світу цього:
\v 41 Син Людський пошле ангелів Своїх, і зберуть вони із Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
\v 42 та й вкинуть їх у піч вогненну; там буде плач і скрегіт зубів.
\v 43 Тоді праведники засяють, як сонце в Царстві Отця свого. Хто має вуха слухати, нехай слухає.
\v 44 Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який чоловік, знайшовши, приховав і, радіючи з того, йде і продає все, що має, та й купує те поле.
\v 45 Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрих перлин.
\v 46 І, знайшовши одну дорогоцінну перлину, він пішов і продав усе, що мав, і купив її.
\v 47 Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який захопив риби всякого роду.
\v 48 І як наповнився, то витягли його на берег і, сівши, вибрали, що добре в корзини, а погане викинули геть.
\v 49 Так буде і при кінці світу: вийдуть ангели та й відділять злих зпоміж праведних.
\v 50 І вкинуть їх у піч вогненну: там буде плач і скрегіт зубів».
\v 51 І Ісус запитав їх: «Чи зрозуміли все це?» Вони відповіли: «Так, Господи!»
\v 52 Він же сказав їм: «Тому кожний книжник, навчений Царству Небесному, подібний до господаря дому, який виносить із свого скарбу нове та старе».
\v 53 І, коли Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.
\v 54 І, прийшовши у Свою батьківщину, навчав їх у синагозі, так що вони дивувались і казали: «Звідки в Нього така мудрість і сила?
\v 55 Хіба Він не син тесляра? Хіба не Його мати зветься Марія? А брати Його: Яків, Йосиф, Симон та Іуда?
\v 56 І сестри Його хіба не всі з нами? Звідки ж у Нього все це?»
\v 57 І спокушались Ним. Ісус же їм сказав: «Не буває пророка без честі, хіба тільки на батьківщині своїй і в домі своїм».
\v 58 І не вчинив там багато чудес через їхнє невірƅя.
\c 14
\p
\v 1 У той час дійшла чутка до Ірода четверовладника про Ісуса,
\v 2 і сказав слугам своїм: «Це Іоанн Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса творяться ним».
\v 3 Бо Ірод схопив був Іоанна, звƅязав його і посадив у вƅязницю через Іродіаду, дружину брата свого Филипа.
\v 4 Бо Іоанн говорив йому: «Не годиться тобі мати її».
\v 5 І хотів Ірод убити його, та боявся народу, бо вважали Іоанна за пророка.
\v 6 У день святкування дня народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед зібраними і догодила Іродові.
\v 7 За це він з клятвою обіцяв дати їй, чого тільки вона не попросить.
\v 8 Вона ж, за намовою своєї матері, сказала: «Дай мені тут на блюді голову Іоанна Хрестителя!»
\v 9 І цар засмутився, але заради клятви і тих, що сиділи з ним, звелів задовольнити її бажання.
\v 10 І послав відтяти голову Іоаннові у вƅязниці.
\v 11 І принесли голову його на блюді, і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй.
\v 12 Учні ж його прийшли, взяли тіло і поховали; і пішли сповістити Ісуса про це.
\v 13 І, почувши, Ісус відплив звідти човном у пустинне місце один, а народ, почувши про те, пішов за Ним з міст пішки.
\v 14 А Ісус, вийшовши, побачив багато людей, змилувався над ними і зцілив їхніх недужих.
\v 15 Коли настав вечір, учні Його підійшли до Нього і сказали: «Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоб пішли у села і купили собі їжу».
\v 16 Ісус же сказав їм: «Не треба їм іти; ви дайте їм їсти».
\v 17 Вони ж кажуть Йому: «У нас є тільки пƅять хлібів і дві риби».
\v 18 Він сказав: «Принесіть їх Мені сюди».
\v 19 І звелів народові посідати на траву, і взяв пƅять хлібів і дві риби, і, споглянувши на небо, благословив, поламав хліби і дав учням, а учні — людям.
\v 20 І їли всі і наситились, і назбирали кусків, які залишилися, дванадцять повних кошів.
\v 21 А тих, що їли, було близько пƅяти тисяч чоловіків, крім жінок і дітей.
\v 22 І негайно Ісус звелів учням Своїм увійти в човен і переплисти на другий бік раніше Його, поки Він відпустить народ.
\v 23 Відпустивши ж народ, Він зійшов на гору помолитись на самоті, а ввечері залишився там один.
\v 24 А човен був уже на середині моря, і кидали його хвилі, бо вітер був супротивний.
\v 25 У четвертій сторожі ночі Ісус пішов до них, ідучи по воді.
\v 26 І учні побачили Його, що йде по морю, настрашилися і говорили: «Це привид!». І зі страху закричали.
\v 27 Та Ісус негайно заговорив до них і сказав: «Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!»
\v 28 Петро ж сказав Йому у відповідь: «Господи, коли це Ти, то звели мені йти до Тебе по воді».
\v 29 Він же сказав: «Іди!» І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
\v 30 Та, побачивши насильний вітер, злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!»
\v 31 Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і сказав: «Маловіре, чому засумнівався?»
\v 32 І коли вони ввійшли в човен, вітер ущух.
\v 33 А ті, що були в човні, підійшли і поклонились Йому, кажучи: «Істинно, Ти Син Божий!»
\v 34 Перепливши, вони прибули в землю Геннісарестьку.
\v 35 Мешканці того міста, пізнавши Його, розголосили про Нього по всій тій околиці, і люди принесли до Нього всіх хворих,
\v 36 і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, котрі доторкалися — зцілялись.
\c 15
\p
\v 1 Тоді прийшли до Ісуса книжники і фарисеї з Єрусалиму і запитали:
\v 2 «Чому учні Твої порушують переказ старших? Бо не миють рук своїх, коли хліб споживають».
\v 3 Він же відповів їм: «А чому ви порушуєте заповідь Божу заради переказу вашого?
\v 4 Бо Бог заповідав: ‘Шануй батька і матір’, та: ‘Хто злословить батька чи матір, нехай смертю помре’.
\v 5 А ви кажете: ‘Коли хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ви хотіли скористатися від мене,’
\v 6 той може і не шанувати батька свого або матір свою. Тож вашим переказом усуваєте заповідь Божу.
\v 7 Лицеміри! Добре прорік про вас Ісайя, говорячи:
\v 8 ‘Наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком своїм, серце ж їхнє далеко від Мене.
\v 9 Та марно шанують Мене, навчаючи людським вченням і заповідям людським’».
\v 10 І, покликавши народ, сказав їм: «Слухайте і розумійте!
\v 11 Не те, що входить в уста, осквернює людину, але те, що виходить з уст, осквернює людину».
\v 12 Тоді учні Його підійшли і сказали Йому: «Чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?»
\v 13 Він же сказав у відповідь: «Всяка рослина, яку не Отець Мій Небесний насадив, викоріниться.
\v 14 Залишіть їх, вони — сліпі проводарі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, обидва впадуть в яму».
\v 15 Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: «Поясни нам цю притчу».
\v 16 Ісус сказав: «Невже і ви ще не розумієте?
\v 17 Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в шлунок і виходить геть?
\v 18 А те, що виходить з уст, з серця виходить; і це осквернює людину.
\v 19 Бо з серця виходять: лихі думки, вбивства, перелюб, розпуста, крадіж, лжесвідчення, хула.
\v 20 Це осквернює людину, а їсти немитими руками, не осквернює людину».
\v 21 І, вийшовши звідти, Ісус пішов у сторони Тирські і Сидонські.
\v 22 І ось жінка, хананеянка, прийшла з тих околиць і благала Його: «Господи, Сину Давидів, змилуйся наді мною: дочка моя тяжко біснується».
\v 23 Але Він не відповідав їй ні слова. І учні Його, підійшовши, просили Його: «Відпусти її, бо кричить услід за нами».
\v 24 Він же сказав у відповідь: «Я посланий тільки до овець дому Ізраїля».
\v 25 Вона ж, підійшовши, вклонилась Йому і сказала: «Господи, допоможи мені!»
\v 26 Він же сказав у відповідь: «Не добре взяти хліб у дітей і кинути собакам».
\v 27 Вона ж відповіла: «Так, Господи, але ж і собаки їдять крихти, які падають зі столу господарів їх».
\v 28 Тоді Ісус сказав у відповідь: «О жінко, велика віра твоя; нехай станеться за бажанням твоїм!» І дочка її видужала у той же час.
\v 29 Перейшовши звідти, Ісус прийшов до моря Галілейського, і, зійшовши на гору, сів там.
\v 30 І прийшло до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх біля ніг Ісуса, і Він зцілив їх.
\v 31 Так що люди дивувалися, бачучи, що німі розмовляють, каліки зцілені, криві ходять, а сліпі бачать, — і прославляли Бога Ізраїлевого.
\v 32 Ісус же покликав учнів Своїх і сказав їм: «Жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться при Мені і не мають що їсти; відпустити їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі».
\v 33 І учні Його кажуть Йому: «Звідки нам взяти в пустині стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?»
\v 34 Ісус запитав їх: «Скільки маєте хлібів?» Вони відповіли: «Сім і кілька рибок».
\v 35 Тоді звелів людям посідати на землю.
\v 36 І, взявши сім хлібів і рибу і, подякувавши Богові, ламав і давав учням Своїм, а учні — народові.
\v 37 І їли всі і наситились; і назбирали кусків, що залишилися, сім повних кошів.
\v 38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловік, крім жінок і дітей.
\v 39 І, відпустивши народ, Він сів у човен і відплив в околиці Магдалинські.
\c 16
\p
\v 1 Підійшли фарисеї та саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
\v 2 Він же сказав у відповідь: «Увечері ви кажете: ‘Буде погода, бо червоніє небо’.
\v 3 А вранці: ‘Сьогодні непогода, бо небо багряне’. Лицеміри, розпізнати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете?
\v 4 Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення пророка Йони!» І, залишивши їх, відійшов.
\v 5 Перепливши на другий бік, учні Його забули взяти хліба.
\v 6 Ісус сказав їм: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та саддукейської».
\v 7 Вони ж міркували собі і говорили: «Хліба ми не взяли!»
\v 8 Зрозумівши те, Ісус сказав їм: «Що ви міркуєте в собі, маловіри, що хліба не взяли?
\v 9 Чи ще не розумієте і не памƅятаєте про пƅять хлібів на пƅять тисяч, і скільки кошів ви зібрали?
\v 10 Ні про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошів ви зібрали?
\v 11 Як же не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: ‘Остерігайтеся закваски фарисейської та саддукейської’».
\v 12 Тоді вони зрозуміли, що Він сказав остерігатися не закваски хлібної, а вчення фарисейського і саддукейського.
\v 13 Прийшовши в країни Кесарії Филипової, Ісус запитав учнів Своїх: «За кого люди вважають Мене, Сина Людського?»
\v 14 Вони ж відповіли: «Одні за Іоанна Хрестителя, другі за Іллю, інші за Єремію або за одного з пророків».
\v 15 Він тоді запитав їх: «А ви за кого вважаєте Мене?»
\v 16 Симон Петро сказав у відповідь: «Ти — Христос, Син Бога Живого».
\v 17 Тоді Ісус сказав йому у відповідь: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не плоть і кров відкрили тобі це, а Отець Мій Небесний.
\v 18 І Я скажу тобі: Ти — Петро, і на скелі цій побудую Я Церкву Мою, і ворота пекла не подолають її.
\v 19 І дам тобі ключі Царства Небесного: і що звƅяжеш на землі, буде звƅязане на небесах, і що розвƅяжеш на землі, буде розвƅязане на небесах».
\v 20 Тоді наказав учням Своїм, щоб нікому не казали, що Він — Христос.
\v 21 З того часу Ісус почав виявляти учням Своїм, що Йому належить іти в Єрусалим і багато потерпіти від старійшин і первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і третього дня воскреснути.
\v 22 І Петро, відкликавши Його, почав перечити Йому, кажучи: «Господи, пожалій Себе, нехай не буде цього з Тобою!»
\v 23 Він же, обернувшись, сказав Петрові: «Відійди від Мене, сатано! Ти спокуса для Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське!»
\v 24 Тоді Ісус сказав учням Своїм: «Якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, візьме хрест свій і йде за Мною.
\v 25 Бо хто хоче життя своє спасти, той погубить його, а хто погубить життя ради Мене, той збереже його.
\v 26 Яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або який викуп дасть людина за душу свою?
\v 27 Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному по ділах його.
\v 28 Істинно кажу вам: є декотрі з присутніх тут, що не скуштують смерті, доки не побачать Сина Людського, грядучого в Царстві Своїм».
\c 17
\p
\v 1 А через шість днів Ісус взяв Петра, Якова та Іоанна, брата його, і вивів їх на високу гору одних
\v 2 і переобразився перед ними: і лице Його засяяло, як сонце, а одежа стала біла, як світло.
\v 3 І ось зƅявились їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
\v 4 І Петро сказав при цьому Ісусові: «Господи, добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсееві один Іллі».
\v 5 Коли він ще говорив, ясна хмара осінила їх; і ось голос з хмари промовив: «Цей є Син Мій Улюблений, Котрого Я вподобав. Його слухайте!»
\v 6 Почувши це, учні припали лицем до землі, бо дуже налякалися.
\v 7 Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: «Встаньте і не бійтесь!»
\v 8 Підвівши очі свої, вони нікого не побачили, крім одного Ісуса.
\v 9 І коли сходили з гори, Ісус наказував їм, кажучи: «Нікому не розповідайте про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих!»
\v 10 І учні Його запитали Його: «Чому книжники кажуть, що Ілля має прийти першим?»
\v 11 Ісус сказав їм у відповідь: «Ілля дійсно прийде першим і приготує все.
\v 12 Але кажу вам, що Ілля вже прийшов, та не пізнали його, а повелись з ним, як хотіли. Так і Син Людський постраждає від них».
\v 13 Тоді учні зрозуміли, що Він говорив про Іоанна Хрестителя.
\v 14 Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і впав на коліна перед Ним, кажучи:
\v 15 «Господи, змилуйся над сином моїм, що біснується в новомісяччі і тяжко страждає, бо часто кидається у вогонь і часто у воду.
\v 16 Я приводив його до учнів Твоїх, та вони не могли зцілити його».
\v 17 Ісус сказав у відповідь: «О роде невірний і розбещений, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене сюди!»
\v 18 І заборонив йому Ісус, і демон вийшов з нього, і отрок одужав у ту мить.
\v 19 Тоді учні підійшли до Ісуса і на самоті запитали: «Чому ми не могли вигнати його?»
\v 20 Ісус відповів їм: «Через невірƅя ваше. Бо істинно кажу вам: коли ви будете мати віру, як зерно гірчичне, і скажете горі цій: ‘Перейди звідси туди’, то вона перейде; і нічого не буде неможливого для вас.
\v 21 Цей рід виганяється тільки молитвою і постом».
\v 22 Коли вони перебували в Галілеї, Ісус сказав їм: «Син Людський буде виданий в руки людські,
\v 23 і вбƅють Його, та третього дня Він воскресне». І вони дуже засмутились.
\v 24 Коли вони прийшли в Капернаум, то підійшли до Петра збирачі дідрахм і сказали: «Чи не дасть Учитель ваш дідрахми?»
\v 25 Він сказав: «Так». І як Петро ввійшов у дім, щоб повідомити про це Ісуса, то Ісус випередив його, запитавши: «Як тобі здається, Симоне: з кого царі земні беруть мито або податок, зі своїх синів чи з чужих?»
\v 26 Петро відповів Йому: «З чужих». Ісус сказав йому: «Отже, сини вільні.
\v 27 Але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку і першій рибі, яка піймається, відкрий рот, і ти знайдеш статир; візьми його і віддай їм за Мене і за себе».
\c 18
\p
\v 1 У той час учні підійшли до Ісуса, питаючи: «Хто більший у Царстві Небеснім?»
\v 2 Ісус покликав дитину, поставив її посеред них
\v 3 і сказав: «Істинно кажу вам: якщо не навернетесь і не станете, як діти, не увійдете в Царство Небесне.
\v 4 Отже, хто умалиться, як ця дитина, той і більший у Царстві Небеснім.
\v 5 І хто прийме одне таке дитя в імƅя Моє, той Мене приймає.
\v 6 А хто спокусить одного з малих цих, котрі вірують у Мене, такому краще було б, коли б млинове жорно повісили йому на шию і втопили його в глибині морській.
\v 7 Горе світові від спокус, бо мусять прийти спокуси; однак горе тій людині, через котру спокуси приходять.
\v 8 Якщо ж рука твоя або нога твоя спокушає тебе, — відітни її і відкинь від себе: краще тобі увійти в життя без руки або без ноги, ніж з двома руками і з двома ногами бути вкинутим у вогонь вічний.
\v 9 І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його і відкинь від себе: краще тобі з одним оком увійти в життя, ніж з двома очима бути вкинутим у пекло.
\v 10 Глядіть, щоб не погордували ні одним з малих цих, бо кажу вам, що ангели їхні на небесах завжди бачать лице Отця Мого Небесного.
\v 11 Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і спасти загибле.
\v 12 Як вам здається: коли б у кого було сто овець, а одна з них заблудилася, то чи не залишить він девƅяносто девƅять в горах і не піде шукати ту, що заблудилася?
\v 13 І, коли вдасться знайти її, то, істинно кажу вам, він радіє нею більше, ніж девƅяносто девƅятьма, які не заблудилися.
\v 14 Так само не хоче Отець ваш Небесний, щоб загинув один з малих цих.
\v 15 Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і докори йому сам на сам. Коли послухає тебе, то придбав ти брата твого.
\v 16 Коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох, або трьох свідків підтвердилось всяке слово.
\v 17 Коли ж не послухає їх, скажи церкві. А коли і церкви не послухає, то хай буде він тобі, як язичник і митник.
\v 18 Істинно кажу вам: те, що ви звƅяжете на землі, те буде звƅязане на небі; і, що розвƅяжете на землі, те буде розвƅязане на небі.
\v 19 Істинно також кажу вам, що коли двоє з вас погодяться на землі просити про всяке діло, то чого б не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного.
\v 20 Бо де двоє або троє зібрані в імƅя Моє, там Я посеред них».
\v 21 Тоді Петро підійшов до Нього і запитав: «Господи, скільки разів прощати братові моєму, коли згрішить проти мене? Чи до семи разів?»
\v 22 Ісус відповів йому: «Не кажу тобі: до семи разів, а до семидесяти разів по сім.
\v 23 Тому Царство Небесне подібне до царя, котрий захотів порахуватися з рабами своїми.
\v 24 І коли він почав розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен йому десять тисяч талантів.
\v 25 А як він не мав чим виплатити, то господар звелів продати його в рабство, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити.
\v 26 Тоді раб той впав і, вклонившись цареві, благав: ‘Пане, прошу потерпи ще трохи, все тобі віддам!’
\v 27 Господар, змилосердившись над рабом тим, відпустив його і простив йому борг.
\v 28 Раб же той вийшов і знайшов одного з товаришів своїх, котрий винен був йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив, кажучи: Віддай мені, що винен!’
\v 29 Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: ‘Потерпи на мені, і все віддам тобі!’
\v 30 Але той не захотів, а пішов і посадив його у вƅязницю, доки не віддасть борг.
\v 31 Коли товариші його побачили, що сталось, дуже засмутилися і пішли та й розповіли своєму господареві все, що сталося.
\v 32 Тоді господар покликав його і сказав: ‘Злий рабе, весь борг той я простив тобі, бо благав ти мене.
\v 33 Чи не належало б тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?’
\v 34 І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
\v 35 Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо не простить кожен з вас від серця братові своєму провин його».
\c 19
\p
\v 1 І коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галілеї і прийшов в околиці Іудейські, за Йорданом.
\v 2 І багато народу пішло за Ним, і Він зцілив їх там.
\v 3 І підійшли до Нього фарисеї, і, спокушуючи Його, запитали Його: «Чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю з будь-якої причини?»
\v 4 Він сказав їм у відповідь: «Чи не читали ви, що Той, Хто створив споконвіку, створив їх чоловіком і жінкою?»
\v 5 І сказав: «Тому залишить чоловік батька і матір і зƅєднається з жінкою своєю, і будуть вони обоє одним тілом.
\v 6 Тому вони вже не двоє, а одне тіло. Отже, що Бог зƅєднав, чоловік нехай не розлучає!»
\v 7 Вони ж говорять Йому: «Чому ж Мойсей заповідав давати розвідний лист і розводитися з нею?»
\v 8 Він відповів їм: «Мойсей, по жорстокості сердець ваших, дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так.
\v 9 А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб; хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб».
\v 10 Учні Його кажуть Йому: «Коли такий обовƅязок чоловіка до жінки, то краще не женитися».
\v 11 Він же відповів їм: «Не всі можуть збагнути сказане слово, але тільки ті, кому дано.
\v 12 Бо є скопці, які ще з утроби матері родились такими; і є скопці, яких люди оскопили, і є скопці, які зробили самі себе скопцями ради Царства Небесного. Хто може збагнути, нехай збагне».
\v 13 Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав руки на них і помолився; учні ж забороняли їм.
\v 14 Та Ісус сказав: «Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне».
\v 15 І, поклавши на них руки, пішов звідти.
\v 16 І ось хтось підійшовши сказав Йому: «Учителю благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?»
\v 17 Він же відповів йому: «Чому називаєш Мене благим? Ніхто не благий, а тільки один Бог. Коли бажаєш увійти в життя, дотримуйся заповідей».
\v 18 Він говорить Йому: «Яких?» Ісус сказав: «Не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи;
\v 19 шануй батька і матір; і люби ближнього твого, як самого себе».
\v 20 Юнак говорить Йому: «Все це я зберіг. Чого ще бракує мені?»
\v 21 Ісус сказав йому: «Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною».
\v 22 Коли ж юнак почув сказане, то відійшов засмучений, тому що в нього був великий маєток.
\v 23 Ісус же сказав учням Своїм: «Істинно кажу вам, що важко багатому ввійти в Царство Небесне.
\v 24 І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь голчине вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
\v 25 почувши це, учні Його дуже здивувались і запитали: «Так хто ж може спастись?»
\v 26 А Ісус, поглянув і сказав: «Людям це неможливе, Богові ж все можливе».
\v 27 Тоді Петро сказав у відповідь: «Ось ми залишили все та й пішли слідом за Тобою; що ж буде нам?»
\v 28 Ісус сказав їм: «Істинно кажу вам, що ви, котрі пішли за Мною, при відновленні світу, як Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
\v 29 І кожен, хто залишить доми або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або поля, ради імені Мого, одержить в стократ і вспадкує життя вічне.
\v 30 І багато перших будуть останніми, а останні — першими.
\c 20
\p
\v 1 Бо Царство Небесне подібне до господаря дому, котрий вийшов рано-вранці найняти робітників у виноградник свій.
\v 2 І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх у виноградник свій.
\v 3 Вийшовши близько третьої години, він побачив інших, що стояли на торгу без діла.
\v 4 І їм сказав: ‘Ідіть і ви у виноградник мій, і що буде належати, дам вам’. Вони пішли.
\v 5 І знов він вийшов близько шостої і девƅятої години, і вчинив так само.
\v 6 І коло години одинадцятої він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: ‘Чого стоїте тут цілий день без діла?’
\v 7 Вони кажуть Йому: ‘Ніхто не найняв нас’. Він говорить їм: ‘Ідіть і ви у виноградник мій, і що буде вам належати, одержите’.
\v 8 Коли ж настав вечір, каже господар виноградинка управителеві своєму: ‘Поклич робітників і дай їм заробітну плату, почавши з останніх до перших.
\v 9 І ті, що працювали з одинадцятої години, одержали по динарію.
\v 10 Ті ж, що прийшли першими, думали, що вони одержать більше, але одержали і вони по динарію.
\v 11 І, одержавши, вони нарікали на господаря,
\v 12 говорячи: ‘Ці останні працювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перенесли тягар дня і спеку’.
\v 13 Він же сказав у відповідь одному з них: ‘Друже, я не кривджу тебе; чи не за динарія ти домовився зі мною?
\v 14 Візьми своє і йди; я ж хочу і цьому останньому дати, те що й тобі.
\v 15 Хіба ж я не вільний у своєму робити те, що хочу? Чи тому заздрісне око твоє, що я є щедрий?’
\v 16 Так будуть останні першими, а перші — останніми, бо багато покликаних, а мало вибраних».
\v 17 І, йдучи в Єрусалим, Ісус дорогою відкликав дванадцять учнів, і Сказав їм:
\v 18 «Ось ми входимо в Єрусалим, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть;
\v 19 і видадуть Його язичникам на наругу, катування і розпƅяття, та третього дня Він воскресне».
\v 20 Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми, кланяючись і прохаючи чогось у Нього.
\v 21 Він же запитав її: «Чого ти хочеш?» Вона відповіла Йому: «Скажи, щоб ці два сини мої сіли в Царстві Твоїм один праворуч, а другий ліворуч Тебе».
\v 22 Ісус сказав у відповідь: «Не знаєте, що просите. Чи можете ви пити чашу, яку Я питиму, чи хреститись хрещенням, яким Я хреститимусь?» Вони кажуть Йому: «Можемо!»
\v 23 І говорить Ісус їм: «Чашу Мою ви будете пити і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститись, але дати сісти в Мене праворуч або ліворуч, не залежить від Мене, а кому уготовано Отцем Моїм».
\v 24 Почувши це, десять інших учнів, обурилися на двох братів.
\v 25 Ісус же, покликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними і вельможі володіють ними.
\v 26 Але не так має бути між вами: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою.
\v 27 І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
\v 28 Так і Син Людський не прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою для викуплення багатьох».
\v 29 І як вони виходили з Єрихону, багато народу йшло за Ним.
\v 30 І ось двоє сліпих, котрі сиділи при дорозі, почувши, що Ісус проходить мимо, почали кричати: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!»
\v 31 Та народ примушував їх мовчати, а вони ще голосніше почали кричати: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!»
\v 32 Ісус, зупинившись, покликав їх і запитав: «Чого ви хочете від Мене?»
\v 33 Вони говорять Йому: «Господи, щоб відкрились очі наші!»
\v 34 Ісус змилосердився, доторкнувся очей їхніх, і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
\c 21
\p
\v 1 А коли наблизились до Єрусалиму, то прийшли у Віффагію, коло гори Оливної, тоді Ісус послав двох учнів,
\v 2 сказавши їм: «Ідіть в село, яке перед вами, і ви зразу знайдете ослицю привƅязану і молодого осла з нею; відвƅяжіть і приведіть до Мене.
\v 3 І як хто скаже вам що-небудь, скажіть, що вони потрібні Господеві; і зараз же пошле їх».
\v 4 Все це сталося, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
\v 5 «Скажіть дочці Сіону: ‘Ось Цар твій іде до тебе, лагідний, сидячи на ослиці і молодому ослі, синові підƅяремної.’».
\v 6 Учні пішли і вчинили так, як звелів їм Ісус.
\v 7 Привели ослицю і молодого осла, і поклали на них одежу свою, і Він сів на них.
\v 8 І багато людей простелали одежу свою по дорозі, а інші ж різали віття з дерев і стелили по дорозі.
\v 9 А народ, йдучи перед Ним і позаду, вигукував: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний Грядучий в імƅя Господнє! Осанна на висоті!»
\v 10 А як Ісус увійшов у Єрусалим, все місто заворушилося, питаючи: «Хто це?»
\v 11 Народ же говорив: «Це Ісус, Пророк з Назарету в Галілеї!»
\v 12 Ісус, увійшовши в храм Божий, вигнав усіх продавців і покупців з храму і поперевертав столи грошомінам і ослони продавцям голубів.
\v 13 І сказав їм: «Написано: ‘Дім Мій домом молитви назветься’, а ви зробили його вертепом розбійників».
\v 14 І приступили до Нього в храмі сліпі і криві, і Він зцілив їх.
\v 15 А первосвященики і книжники, бачачи чудеса, які Він чинив, і дітей, що вигукували в Храмі: «Осанна Сину Давидовому», обурилися,
\v 16 і сказали Йому: «Чуєш, що вони говорять?» Ісус відповів їм: «Так! Хіба ви ніколи не читали: ‘З уст немовляті грудних дітей Ти вчинив хвалу?’»
\v 17 І, залишивши їх, Він пішов геть з міста у Віфанію і там пробув ніч.
\v 18 А вранці, повертаючись у місто, Він зголоднів;
\v 19 і, побачивши при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї, та нічого не знайшов на ній, крім самого листя, і говорить їй: «Нехай ніколи не буде плоду від тебе!» І смоковниця відразу ж всохла.
\v 20 Бачучи це, учні здивувались і говорили: «Як це відразу всохла смоковниця?»
\v 21 Ісус сказав їм у відповідь: «Істино кажу вам, якщо будете мати віру і не матимете сумніву, то не тільки вчините те, що зі смоковницею, але як і горі цій скажете: ‘Зрушся і ввергнись у море!’, буде.
\v 22 І все, чого ви попросите в молитві з вірою, одержите».
\v 23 І коли Він увійшов у храм і навчав, підійшли до Нього первосвященики і старійшини народу і запитали: «Якою владою Ти чиниш це? І хто дав Тобі таку владу?»
\v 24 Ісус сказав їм у відповідь: «Запитаю і Я вас про одне; коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
\v 25 Хрещення Іоаннове звідки було: з небес, чи від людей?» Вони ж міркували між собою: «Якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: ‘Чому ж ви не повірили йому?’
\v 26 А як сказати: від людей, боїмося народу, бо всі вважають Іоанна за пророка».
\v 27 І відповіли Ісусові: «Не знаємо». І Він сказав їм: «І Я вам не скажу, якою владою це роблю.
\v 28 А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він підійшов до першого і сказав: ‘Сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму’.
\v 29 Він же сказав у відповідь: ‘Не хочу!’ А після, розкаявшись, пішов.
\v 30 І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: ‘Іду, пане!’ Але не пішов.
\v 31 Котрий з них виконав волю отця?» Кажуть Йому: «Перший!» Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митники і блудниці попереду вас ідуть у Царство Боже.
\v 32 Бо Іоанн прийшов до вас дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митники і блудниці повірили йому; ви ж бачили це, та не розкаялися, щоб повірити йому.
\v 33 Вислухайте іншу притчу. Був один господар, котрий насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав в нім чавило, побудував башту і, віддавши його виноградарям, відƅїхав.
\v 34 Коли ж наблизилась пора збирання плодів, він послав слуг своїх до виноградарів, узяти плоди свої.
\v 35 Виноградарі, схопивши слуг його, одного побили, іншого вбили, а іншого побили камінням.
\v 36 Знову він послав інших слуг, більше ніж перше; і з ними вчинили те саме.
\v 37 Нарешті, він послав до них сина свого, кажучи: ‘Посоромляться сина мого’.
\v 38 Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: ‘Це спадкоємець; ходім, убƅємо його і заволодіємо спадщиною його’.
\v 39 І, схопивши його, вивели з виноградинка і вбили.
\v 40 Отже, коли прийде господар виноградинка, що зробить він з цими виноградарями?»
\v 41 Говорять Йому: «Злочинців жорстоко покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, котрі будуть віддавати йому плоди своєчасно».
\v 42 Ісус сказав їм: «Чи ви ніколи не читали в Писанні: ‘Камінь, який відкинули будівничі, став каменем наріжним’. Це від Господа, і дивне в очах наших?
\v 43 Тому кажу вам: відбереться від вас Царство Боже і дасться народові, який буде приносити плоди його.
\v 44 І хто впаде на цей камінь, той розібƅється, а на кого він упаде, того роздавить».
\v 45 Почувши притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них.
\v 46 І намагалися схопити Його, та боялись народу, тому що Його вважали за пророка.
\c 22
\p
\v 1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
\v 2 «Царство Небесне подібне до Царя, котрий влаштував весілля синові своєму.
\v 3 І послав рабів своїх кликати запрошених на весільний обід, і не схотіли прийти.
\v 4 Знову послав інших рабів, кажучи: скажіть запрошеним: ‘Ось я приготував обід мій; телята і все вгодоване заколене, і все готове; приходьте на весілля’.
\v 5 Та вони, знехтувавши те, пішли, хто на поле своє, а хто на торг свій.
\v 6 Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
\v 7 Цар, почувши про це, розгнівався і, пославши військо своє, знищив убивць тих, і спалив місто їхнє.
\v 8 Тоді каже він слугам своїм: ‘Весільний обід готовий, але покликані не були достойні.
\v 9 Тому ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля’.
\v 10 І раби ті вийшли на дороги, і зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих. І весільний зал наповнився возлежалими гостями.
\v 11 Цар прийшов подивитись на гостей і побачив там чоловіка одягненого не у весільну одежу.
\v 12 І каже йому: ‘Друже, як ти ввійшов сюди не у весільній одежі?’ Та він мовчав.
\v 13 Тоді цар сказав слугам: ‘Звƅяжіть йому руки і ноги і вкиньте його в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів!’
\v 14 Бо багато покликаних, а мало вибраних».
\v 15 Тоді фарисеї пішли і радились, як би зловити Його на слові.
\v 16 І посилають до Нього учнів своїх з іродіанами, кажучи: «Учителю, ми знаєм, що Ти справедливий і навчаєш дороги Божої правдиво і не турбуєшся, щоб догоджати будь-кому, бо не дивишся ні на яку особу.
\v 17 Отож, скажи нам: як Тобі здається? Чи належить давати податок кесареві, чи ні?»
\v 18 Але Ісус, знаючи лукавство їхнє, сказав: «Чого спокушаєте Мене, лицеміри?
\v 19 Покажіть Мені монету, якою платиться податок». І принесли Йому динарій.
\v 20 І сказав їм: «Чиє це зображення і напис?»
\v 21 Кажуть Йому: «Кесаря!» Тоді говорить їм: «То ж віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богу!»
\v 22 Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
\v 23 У той день, підійшли до Нього саддукеї, які твердять, що нема воскресіння, і запитали Його,
\v 24 кажучи: «Учителю, Мойсей сказав: ‘Коли хто помре, не маючи дітей, то нехай брат його ожениться з дружиною його і відродить потомство братові своєму’.
\v 25 Було сім братів: перший, оженившись, помер і, не маючи дітей, залишив дружину свою братові своєму.
\v 26 Так само і другий, і третій, аж до сьомого.
\v 27 Після всіх, померла і жінка.
\v 28 Отже, по воскресінні, котрого з семи буде вона дружиною? Бо всі мали її».
\v 29 Ісус сказав їм у відповідь: «Помиляєтесь, не знаючи Писання, ні сили Божої,
\v 30 бо по воскресінні не женяться і заміж не виходять, але перебувають, як ангели Божі на небесах.
\v 31 А про воскресіння мертвих хіба не читали ви, сказаного вам Богом:
\v 32 ‘Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Він не є Бог мертвих, а живих’».
\v 33 І чуючи, народ дивувався вченню Його.
\v 34 А фарисеї, почувши, що Він змусив саддукеїв замовкнути, зібралися разом.
\v 35 І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
\v 36 «Учителю, яка найбільша заповідь у законі?»
\v 37 Ісус відповів йому: «‘Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм’.
\v 38 Це є перша і найбільша заповідь.
\v 39 Друга ж подібна до неї: ‘Люби ближнього твого, як самого себе’.
\v 40 На цих двох заповідях утверджується весь Закон і пророки».
\v 41 Коли ж зібрались фарисеї, Ісус запитав їх:
\v 42 «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Кажуть Йому: «Давидів!»
\v 43 Говорить їм: «Як же Давид в натхненні називав Його Господом, кажучи:
\v 44 ‘Сказав Господь Господеві Моєму: Сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх’.
\v 45 Отже, коли Давид називає Його Господом, то як же Він син Йому?»
\v 46 І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто більше не відважувався питати Його.
\c 23
\p
\v 1 Тоді Ісус почав говорити до народу і учнів Своїх, і сказав:
\v 2 «На Мойсеевому сидінні сіли книжники і фарисеї.
\v 3 То ж усього, що вони кажуть вам дотримуватись, дотримуйтесь і робіть; але не наслідуйте їх, бо вони говорять і не роблять!
\v 4 Вƅяжуть важкі тягарі, які тяжко носити, і кладуть їх на плечі людям; самі ж не хочуть і пальцем доторкнутися їх.
\v 5 Усі діла свої роблять так, щоб їх бачили люди; розширяють повƅязки свої і подовжують край одежі своєї.
\v 6 Також люблять почесні місця на бенкетах і кращі місця в синагогах.
\v 7 І люблять вітання на народних зібраннях, та щоб люди кликали їх: ‘Учителю!’
\v 8 Ви ж не називайтеся вчителями, бо один у вас Учитель — Христос, а ви всі — брати.
\v 9 І не називайте нікого отцем на землі, бо один у вас Отець, Котрий на небесах.
\v 10 І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос.
\v 11 Більший між вами, нехай буде вам слугою.
\v 12 Хто звеличує себе, той буде принижений, а хто принижує себе, той буде підвищений.
\v 13 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо самі не входите і бажаючих увійти не допускаєте!
\v 14 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдів і лицемірно довго молитесь: за те приймете ще більше осудження.
\v 15 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море та сушу, щоб навернути хоч одного, а коли це станеться, робите його сином пекла, вдвоє гіршим від вас.
\v 16 Горе вам, вожді сліпі, що говорите: ‘Хто клянеться храмом, то нічого, а коли хто поклянеться золотом храму, то винуватий!”
\v 17 Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото?
\v 18 Також, як хто поклянеться жертовником, то нічого, а хто клянеться даром, який на ньому, то винуватий.
\v 19 Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
\v 20 Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому.
\v 21 І хто клянеться храмом, клянеться і Тим, Хто живе в нім.
\v 22 І хто клянеться небом, клянеться престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
\v 23 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з мƅяти, кропу і кмину, а залишили найважливіше в Законі: суд, милосердя та віру. Це належить чинити і того не залишати.
\v 24 Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда ковтаєте!
\v 25 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовнішність чаші і блюда, а всередині вони повні здирства та неправди!
\v 26 Фарисею сліпий! Очисть передусім нутро чаші і блюда, щоб чистою була і зовнішність їхня.
\v 27 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь до побілених гробів, які зовні видаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти.
\v 28 Так і ви, зовні здаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня!
\v 29 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і прикрашаєте памƅятники праведників,
\v 30 і говорите: ‘Коли б ми жили в дні батьків наших, то не були б спільниками в крові пророків’.
\v 31 Таким чином, ви свідчите самі проти себе, що ви є сини тих, які вбивали пророків.
\v 32 Доповніть же міру батьків ваших!
\v 33 Змії, роде єхидний! Як втечете ви від засудження в пекло?
\v 34 Тому ось Я посилаю до вас пророків і мудрих, і книжників, і ви одних убƅєте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнатимете їх з міста до міста.
\v 35 Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крові Авеля праведного до крові Захари, сина Варахіївого, якого ви вбили між храмом і жертовником.
\v 36 Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей.
\v 37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчаток своїх під крила, та ви не схотіли.
\v 38 Ось дім ваш залишається для вас пустим.
\v 39 Бо кажу вам: відтепер ви не побачите Мене, поки не скажете: ‘Благословенний Грядучий в імƅя господнє!’»
\c 24
\p
\v 1 І, вийшовши, Ісус пішов з храму. А учні Його підійшли, щоб показати Йому будівлі храму.
\v 2 Ісус же сказав їм: «Чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано».
\v 3 Коли ж Він сидів на горі Оливній, учні підійшли до Нього на самоті і запитали: «Скажи нам, коли це буде? І яка ознака приходу Твого і кінця світу цього?»
\v 4 Ісус сказав їм у відповідь: «Бережіться, щоб вас хто не звів,
\v 5 бо багато прийдуть під іменем Моїм і будуть говорити: ‘Я Христос’. І Зведуть багатьох.
\v 6 Також почуєте про війни і про воєнні чутки. Глядіть, не жахайтеся, бо належить усьому тому статися. Та це ще не кінець.
\v 7 Бо повстане народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, мор і землетруси місцями.
\v 8 І все це — початок хвороб.
\v 9 Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи за імƅя Моє.
\v 10 І тоді багато хто спокусяться, і будуть один одного видавати, і зненавидять один одного.
\v 11 І появиться багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох.
\v 12 І через збільшення беззаконня в багатьох охолоне любов.
\v 13 Хто ж витерпить до кінця — спасеться.
\v 14 І буде проповідуване це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення всім народам; і тоді прийде кінець.
\v 15 Отож, коли побачите мерзоту запустіння, про яку звіщав пророк Даниїл, що стоїть на святому місці (хто читає, нехай розуміє),
\v 16 тоді ті, що в Іудеї, нехай тікають у гори;
\v 17 хто на покрівлі, нехай не сходить, щоб взяти що-небудь з дому свого.
\v 18 І хто в полі, нехай не вертається взяти одежу свою.
\v 19 Горе ж вагітним і тим, що годуватимуть грудьми в дні ті!
\v 20 Моліться, щоб не довелося вам утікати зимою чи в суботу.
\v 21 Бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу і не буде.
\v 22 І коли б не скоротились ті дні, не спаслась би ніяка плоть, але ради вибраних скоротяться ті дні.
\v 23 Тоді, як хто скаже вам: ‘Ось тут Христос!’ або: ‘Там!’, не вірте.
\v 24 Бо зƅявляться лжехристи і лжепророки і чинитимуть великі знамення і чудеса, щоб звести, як можна, і вибраних.
\v 25 Ось Я наперед сказав вам.
\v 26 Отже, коли скажуть вам: ‘Ось Він у пустині’, — не виходьте; ‘Ось Він у потайних кімнатах’, — не вірте!
\v 27 Бо, як блискавка виходить зі сходу і видна буває аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського;
\v 28 бо, де буде труп, там зберуться орли.
\v 29 І враз, після скорботи днів тих, сонце затьмариться, і місяць не дасть світла свого, і зорі спадуть з неба, і сили небесні захитаються.
\v 30 Тоді зƅявиться знамення Сина Людського на небі, і тоді заплачуть усі племена земні і побачать Сина Людського, грядучого на хмарах небесних, з силою і славою великою.
\v 31 І пошле ангелів Своїх з голосною трубою, і зберуть вибраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до краю їх.
\v 32 Від смоковниці візьміть подобу: коли віття її стає вже мƅяке і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
\v 33 Так і ви, коли побачите все це, знайте, що Мій прихід близько, при дверях.
\v 34 Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
\v 35 Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
\v 36 Про день же той і годину ніхто не знає ні ангели небесні, ні Син, тільки Отець один.
\v 37 Як було за днів Ноя, так буде в час приходу Сина Людського.
\v 38 Бо як було в дні перед потопом: їли, пили, женились, виходили заміж, аж до того дня, коли Ной увійшов у ковчег,
\v 39 і люди не знали, аж поки не прийшов потоп і знищив усіх, — так буде і в прихід Сина Людського.
\v 40 Тоді буде двоє в полі: один візьметься, другий залишиться.
\v 41 Дві будуть молоти на жорнах: одна візьметься, друга залишиться.
\v 42 Отже, пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня Господь ваш прийде.
\v 43 Але це ви знаєте, що коли б господар дому знав, о котрій сторожі прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
\v 44 Тому і ви будьте готові, бо в котру годину не думаєте, прийде Син Людський.
\v 45 Хто ж вірний і розсудливий раб, якого господар його поставив над слугами своїми, щоб давати їм їжу своєчасно?
\v 46 Блаженний той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
\v 47 Істинно кажу вам, що над усім майном своїм він поставить його.
\v 48 А якщо раб буде злий і скаже в серці своїм: ‘Не скоро прийде господар мій!’ —
\v 49 та й почне бити товаришів своїх, та їсти і пити з пƅяницями,
\v 50 то прийде господар раба того в день, в який він не сподівається, і в годину, в яку не думає,
\v 51 і розітне його і визначить йому одну долю з лицемірами: там буде плач і скрегіт зубів.
\c 25
\p
\v 1 Тоді Царство Небесне буде подібне десятьом дівам, котрі, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
\v 2 Пƅять з них були нерозумні, а пƅять — мудрі.
\v 3 Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
\v 4 А мудрі разом із світильниками своїми взяли оливи в посудинах своїх.
\v 5 І коли жених забарився, то задрімали всі і поснули.
\v 6 А опівночі залунав крик: ‘Ось жених іде, виходьте назустріч йому!’
\v 7 Тоді всі діви встали і поправили світильники свої.
\v 8 Нерозумні ж сказали мудрим: ‘Дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть’.
\v 9 А мудрі відповіли: ‘Щоб часом не бракувало нам і вам, то підіть краще до продавців і купіть собі’.
\v 10 І коли вони пішли купувати, прийшов жених, і готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинились.
\v 11 Пізніше прийшли й інші діви і говорять: ‘Господи! Господи! Відчини нам!’
\v 12 Він же сказав їм у відповідь: ‘Істинно кажу вам: не знаю вас!’
\v 13 Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде!
\v 14 І Він зробить так, як один чоловік, відƅїжджаючи в чужу країну, покликав слуг своїх і доручив їм майно своє:
\v 15 одному дав він пƅять талантів, другому два, іншому один, кожному за спроможністю його, і негайно відƅїхав.
\v 16 Той, що одержав пƅять талантів, пішов і використав їх на діло, і придбав інших пƅять талантів.
\v 17 Так само і той, що одержав два таланти, придбав інших два.
\v 18 Той, що одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і сховав срібло господаря свого.
\v 19 По довгому часі вернувся господар рабів тих і зажадав звіту від них.
\v 20 І підійшов той, що взяв пять талантів, і він приніс інших пƅять талантів і сказав: ‘Пане, пƅять талантів ти дав мені, ось ще пƅять талантів я придбав на них’.
\v 21 Господар його сказав йому: ‘Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому був ти вірний, над великим поставлю тебе. Увійди в радість господаря твого’.
\v 22 Підійшов також той, що взяв два таланти, і сказав: ‘Пане, два таланти ти дав мені, ось інших два таланти я придбав на них’.
\v 23 Господар його сказав йому: ‘Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірний, над великим поставлю тебе. Увійди в радість господаря твого’.
\v 24 Підійшов і той, що взяв один талант і сказав: ‘Пане, я знав тебе, що ти чоловік жорстокий; жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
\v 25 І я побоявся, і пішов та й заховав талант твій в землю; ось тобі твоє’.
\v 26 Господар його сказав йому у відповідь: ‘Лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав,
\v 27 тому треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, вернувшись, одержав би своє з прибутком.
\v 28 Отож, візьміть у нього талант і дайте тому, що має десять талантів.
\v 29 Бо всякому, хто має, дасться і примножиться; хто ж не має, відніметься від нього і те, що має.
\v 30 А негідного раба вкиньте в темряву кромішню, там буде плач і скрегіт зубів’.
\v 31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави своєї;
\v 32 і зберуться перед Ним усі народи, і відокремить одних від других, як пастир відокремлює овець від козлів;
\v 33 і поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
\v 34 Тоді скаже Цар тим, що праворуч Нього: ‘Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, приготовлене вам від заснування світу.
\v 35 Бо Я голодував, і ви нагодували Мене; знемагав від спраги, і ви напоїли Мене; чужинцем був, і ви прийняли Мене;
\v 36 був нагим, і ви зодягнули Мене; був хворим, і ви піклувалися Мною; у вƅязниці був, і ви відвідали Мене’.
\v 37 Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: ‘Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, спраглим і напоїли?
\v 38 Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли? Або нагим, і одягнули?
\v 39 Коли ми бачили Тебе хворим або у вƅязниці і відвідали Тебе?’
\v 40 І Цар скаже їм у відповідь: ‘Істинно кажу вам: так, як ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, те зробили Мені!’
\v 41 Тоді скаже і тим, що ліворуч: ‘Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволу і ангелам його;
\v 42 бо Я голодував, і ви не нагодували Мене; знемагав від спраги, і ви не напоїли Мене;
\v 43 був чужинцем, і ви не прийняли Мене; був нагим, і ви не одягли Мене; був хворим і у вƅязниці, і ви не відвідали Мене’.
\v 44 Тоді вони скажуть Йому у відповідь: ‘Господи, коли ми бачили Тебе голодним чи спраглим, чи чужинцем, чи нагим, чи хворим, чи у вƅязниці, і не послужили Тобі?’
\v 45 Тоді скаже їм у відповідь: ‘Істинно кажу вам: тому, що ви не зробили цього одному з цих менших, то не зробили Мені!’
\v 46 І підуть ці в муку вічну, а праведники — в життя вічне».
\c 26
\p
\v 1 Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав учням Своїм:
\v 2 «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розпƅяття».
\v 3 Тоді зібрались первосвященики і книжники, і старійшини народу в домі первосвященика, на імƅя Каіяфа,
\v 4 і радилися, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
\v 5 Але говорили: «Тільки не в свято, щоб не сталось заколоту в народі».
\v 6 Коли ж Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,
\v 7 підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною мира дорого цінного і вилила миро Йому, возлежалому, на голову.
\v 8 Побачивши це, учні його обурилися і сказали: «Навіщо таке марнотратство?
\v 9 Бо можна було б продати це миро за велику ціну і роздати гроші вбогим».
\v 10 Але Ісус, зрозумівши це, сказав їм: «Чого бентежите жінку? Вона добре діло зробила Мені.
\v 11 Бо вбогих завжди матимете з собою, а Мене не завжди будете мати.
\v 12 Виливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на похорон.
\v 13 Істинно кажу вам: де б не проповідувалось Євангеліє це по всьому світу, сказано буде на згадку про неї і про те, що вона зробила».
\v 14 Тоді один з дванадцятьох, званий Іуда Іскаріот, пішов до первосвящеників
\v 15 і сказав: «Що ви дасте мені, якщо я вам видам Його?» Вони виплатили йому тридцять срібняків.
\v 16 З того часу він шукав нагоди видати Його.
\v 17 У перший день Опрісноків учні підійшли до Ісуса і запитали: «Де накажеш нам приготувати Тобі пасху?»
\v 18 Він відповів: «Підіть у місто до такого-то і скажіть йому: ‘Учитель говорить: час Мій близький, в тебе справлю пасху з учнями Моїми’».
\v 19 Учні зробили, як Ісус звелів їм, і приготували пасху.
\v 20 Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учнями;
\v 21 і коли вони їли, сказав: «Істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене».
\v 22 Вони дуже засмутилися і почали говорити Йому, кожний з них: «Господи, чи не я?»
\v 23 Він же сказав у відповідь: «Хто опустить зі Мною руку в чашу, той зрадить Мене.
\v 24 Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, котра Сина Людського видасть. Ліпше було б такій людині не народитися».
\v 25 А Іуда, зрадник Його, запитав: «Чи не я, Вчителю?» Ісус відповів йому: «Ти сказав».
\v 26 Коли вони їли, Ісус взяв хліб, поблагословив, поламав і, роздаючи учням, сказав: «Прийміть, споживайте, це — тіло Моє».
\v 27 І, взявши чашу, подякував, подав їм і сказав: «Пийте з неї всі,
\v 28 бо це — кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
\v 29 Кажу вам, що відтепер не буду пити від плоду цього виноградного, аж доки не буду пити з вами знову в Царстві Отця Мого».
\v 30 І, відспівавши, вони пішли на гору Оливну.
\v 31 Тоді Ісус говорить їм: «Всі ви спокуситесь через Мене ночі цієї, бо написано: ‘Поражу пастиря, і розбіжаться вівці отари’.
\v 32 По воскресінні ж Моїм попереджу вас у Галілеї».
\v 33 Петро сказав Йому у відповідь: «Хоч би і всі спокусились Тобою, я ніколи не спокушусь!»
\v 34 Ісус сказав йому: «Істинно кажу тобі: цієї ночі, перше ніж за співає півень, ти тричі відречешся від Мене».
\v 35 Петро говорить Йому: «Хоч би я мав померти з Тобою, я не відречуся від Тебе!» Так говорили і всі учні.
\v 36 Тоді Ісус приходить з ними на місце, яке називається Гефсиманією, і каже учням: «Посидьте тут, поки Я піду і помолюся там».
\v 37 І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати і тужити.
\v 38 Тоді говорить їм Ісус: «Душа Моя сумує смертельно: залишіться тут і пильнуйте зі Мною».
\v 39 І, відійшовши трохи, впав Він долілиць і молився, кажучи: «Отче Мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене! Проте не як Я хочу, а як Ти».
\v 40 І приходить до учнів і, знайшовши їх сплячими, говорить Петрові: «Чи так не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
\v 41 Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а тіло немічне».
\v 42 Знову, вдруге, Він відійшов і молився, кажучи: «Отче Мій, коли не може чаша ця минути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя!»
\v 43 І, прийшовши, знову знаходить їх сплячими, бо в них обважніли очі.
\v 44 І, залишивши їх, пішов знову і молився втретє, кажучи те саме слово.
\v 45 Тоді приходить до учнів Своїх і каже їм: «Ви все ще спите і спочиваєте? Ось настав час, і Син Людський віддається в руки грішників.
\v 46 Вставайте, підемо: ось наблизився зрадник Мій!»
\v 47 І коли Він ще говорив, ось Іуда, один з дванадцяти, прийшов, а з ним багато народу з мечами і киями, від первосвящеників і старійшин народних.
\v 48 Зрадник же Його дав їм знак, кажучи: «Кого поцілую, той і є, беріть Його».
\v 49 І зараз же підійшов до Ісуса і сказав: «Радій, Учителю». І поцілував Його.
\v 50 Ісус сказав йому: «Друже, чого ти прийшов?» Тоді вони приступили і наклали руки на Ісуса, і взяли Його.
\v 51 І ось один з тих, що був з Ісусом, простигши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відтяв йому вухо.
\v 52 Тоді Ісус сказав йому: «Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть!
\v 53 Чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більше ніж дванадцять легіонів ангелів?
\v 54 Як же тоді збудуться Писання, що так повинно статися?»
\v 55 В той час Ісус сказав до народу: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами і киями взяти Мене; кожний день Я сидів з вами в храмі, навчаючи вас, і ви не брали Мене.
\v 56 Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків». Тоді всі учні, залишивши Його, повтікали.
\v 57 Ті ж, що взяли Ісуса, повели Його до Каіяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
\v 58 Петро йшов слідом за Ним здалеку, до двору первосвященика; і, ввійшовши в двір, сів зі слугами, щоб побачити кінець.
\v 59 Первосвященики і старійшини та весь синедріон шукали лжесвідчень на Ісуса, щоб засудити Його на смерть.
\v 60 І не знаходили, хоч багато лжесвідків приходило. Але, нарешті, прийшли два лжесвідки
\v 61 і сказали: «Він казав: ‘Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його’».
\v 62 Первосвященик встав і сказав Йому: «Нічого не відповідаєш? Що вони проти Тебе свідчать?»
\v 63 Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: «Заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?»
\v 64 Ісус каже йому: «Ти сказав; навіть скажу вам: віднині ви побачите Сина Людського сидячого по правиці Сили і грядущого на хмарах небесних».
\v 65 Тоді первосвященик роздер одежу свою і сказав: «Він богохульствує! Навіщо нам ще свідків? Ось, тепер ви чули богохульство Його!
\v 66 Як вам здається?» Вони ж сказали у відповідь: «Повинен смерті!»
\v 67 Тоді плювали Йому в лице і били Його по щоках, інші ж били Його киями
\v 68 і казали: «Пророкуй нам, Христе, хто вдарив Тебе?»
\v 69 Петро ж сидів на подвірƅї. І підійшла одна служниця і сказала: «І ти був з Ісусом Галілеянином».
\v 70 Але він відрікся перед усіма і сказав: «Не знаю, що ти говориш».
\v 71 Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і каже присутнім там: «Цей був з Ісусом Назарянином».
\v 72 Він знов відрікся з клятвою, що не знає Цього Чоловіка.
\v 73 Трохи згодом, підійшли ті, що стояли там і сказали Петрові: «Справді, і ти з них, бо мова твоя виявляє тебе».
\v 74 Тоді він став клястися та божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
\v 75 І Петро згадав слово сказане йому Ісусом: «Перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від Мене». І, вийшовши геть, гірко заплакав.
\c 27
\p
\v 1 Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини народу зібрали нараду проти Ісуса, щоб видати Його на смерть.
\v 2 І, звƅязавши Його, повели і видали Його Понтію Пілатові, правителеві.
\v 3 Тоді Іуда, котрий видав Його, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібняків первосвященикам і старійшинам,
\v 4 кажучи: «Згрішив я, видавши невинну кров». Вони ж сказали йому: «Що нам до того? Дивись сам».
\v 5 І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов та й повісився.
\v 6 Первосвященики, взявши срібняки, сказали: «Не дозволено класти їх у скарбницю церковну, бо це ціна крові».
\v 7 І, порадившись, купили за них поле в гончаря для поховання чужинців.
\v 8 Тому і називається поле те «Полем крові» по цей день.
\v 9 Тоді справдилося сказане через пророка Єремію, котрий сказав: «І вони взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля,
\v 10 і дали за поле гончареве, як сказав мені Господь».
\v 11 Ісус же став перед правителем. І правитель запитав Його: «Ти Цар Іудейський?» Ісус сказав йому: «Ти Сказав!»
\v 12 Коли ж первосвященики і старійшини обвинувачували Його, Він нічого не відповідав.
\v 13 Тоді Пілат каже Йому: «Не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?»
\v 14 І Він не відповів йому ні на одне слово, так що правитель був дуже здивований.
\v 15 На свято Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного вƅязня, якого вони хотіли.
\v 16 Був тоді в них відомий вƅязень, котрий звався Варавва.
\v 17 І коли вони зібрались, то сказав їм Пілат: «Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса, Котрий називається Христом?»
\v 18 Бо знав, що Його видали через заздрість.
\v 19 І коли він сидів на судилищі, дружина його послала сказати йому: «Не чини нічого Праведникові цьому, бо сьогодні у сні я багато потерпіла за Нього».
\v 20 Але первосвященики і старійшини намовили народ просити Варавву, а Ісуса погубити.
\v 21 Тоді правитель запитав їх: «Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам?» Вони відповіли: «Варавву».
\v 22 Пілат говорить їм: «Що ж я зроблю з Ісусом, Котрий зветься Христом?» Кажуть йому всі: «Хай буде розпƅятий!»
\v 23 Правитель сказав: «Яке ж зло Він вчинив?» Та вони ще сильніше кричали: «Хай буде розпƅятий!»
\v 24 Пілат, бачучи, що ніщо не допомагає, а неспокій збільшується, взяв води, вмив руки перед народом і сказав: «Невинний я в крові Праведника цього, ось дивіться!»
\v 25 І, відповідаючи, весь народ сказав: «Кров Його на нас і на дітях наших!»
\v 26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, видав на розпƅяття.
\v 27 Тоді воїни правителя, взявши Ісуса в преторію, зібрали навколо Нього весь полк.
\v 28 І, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю.
\v 29 І, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, насміхалися над Ним і казали: «Радій, Царю Іудейський!»
\v 30 І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
\v 31 А коли наглумилися над Ним, зняли з Нього багряницю, одягли Його в одежу Його і повели Його на розпƅяття.
\v 32 Виходячи, вони зустріли одного кірінеянина, на імƅя Симон, і нього змусили нести хрест Його.
\v 33 І, прийшовши на місце, яке називається Голгофа, що значить: Череповище,
\v 34 дали Ісусові пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, Він не схотів пити.
\v 35 Розпƅявши Його, ділили одежу Його, кидаючи жереб.
\v 36 І, посідавши, стерегли Його там.
\v 37 І прибили над головою Його напис, що визначав провину Його: Цей є Ісус, Цар Іудейський.
\v 38 Тоді було розпƅято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
\v 39 А ті, що проходили мимо, лихословили Його, киваючи головами своїми,
\v 40 кажучи: «Ти, що храм руйнуєш і за три дні будуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти Син Божий, зійди з хреста!»
\v 41 Так само і первосвященики з книжниками і старійшинами, насміхаючись, говорили:
\v 42 «Інших спасав, а Себе Самого не може спасти! Якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми повіримо в Нього!
\v 43 Він покладав надію на Бога, нехай тепер Бог визволить Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: ‘Я — Син Божий!’»
\v 44 Також і розбійники, розпƅяті з Ним, насміхалися з Нього.
\v 45 Від шостої ж години темрява була по всій землі, аж до години девƅятої.
\v 46 А близько девƅятої години, Ісус скрикнув сильним голосом: «Елі, Елі, лама савахфані?» Тобто: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти залишив Мене?»
\v 47 Деякі з тих, що стояли там, почувши це, казали: ‘Він кличе Іллю’.
\v 48 І зараз же один з них підбіг, взяв губку, намочив її в оцті настромив на тростину і подав Йому пити.
\v 49 А інші говорили: «Чекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його!»
\v 50 Ісус знов, скрикнувши сильним голосом, віддав дух.
\v 51 І ось завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху додолу, і земля затряслася, і скелі розкололись.
\v 52 І гроби повідчинялись, багато тіл померлих святих воскресли
\v 53 і, вийшовши з гробів по воскресінні Його, увійшли в святе місто і зƅявились багатьом.
\v 54 А сотник і ті, що з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус та те, що сталося, налякались дуже і говорили: «Істинно Він був Син Божий!»
\v 55 Було там багато жінок, які дивилися здалеку, вони прийшли з Ісусом з Галілеї і служили Йому.
\v 56 Між ними була Марія Магдалина і Марія, мати Якова і Йосифа, і мати синів Зеведеєвих.
\v 57 Коли настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї, на імƅя Йосиф, котрий також вчився в Ісуса.
\v 58 Він прийшов до Пілата і просив тіла Ісусового. Тоді Пілат наказав віддати тіло.
\v 59 І Йосиф взяв тіло, обгорнув його в чисте полотно
\v 60 і поклав Його в новому своєму гробі, якого висік він у скелі. Привалив до дверей великий камінь і відійшов.
\v 61 Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, котрі сиділи навпроти гробу.
\v 62 Наступного дня, після пƅятниці, зібрались первосвященики та фарисеї до Пілата
\v 63 і сказали: «Пане, ми пригадали, що обманщик той, як ще був живий, сказав: ‘По трьох днях воскресну!’.
\v 64 То ж, накажи стерегти гріб до третього дня, щоб учні Його не прийшли вночі і не викрали Його, сказавши народові: ‘Він воскрес з мертвих’. І буде останній обман гірший першого».
\v 65 Пілат сказав їм: «Маєте сторожу, підіть і охороняйте, як знаєте».
\v 66 Вони пішли й поставили біля гробу сторожу і приклали до каменя печать.
\c 28
\p
\v 1 Як минула субота, на світанку першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина і друга Марія побачити гріб.
\v 2 І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній зійшов з небес, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому.
\v 3 Вигляд його був, як блискавка, і одежа — біла, як сніг.
\v 4 І зі страху перед ним, сторожа затремтіла, і стала, як мертва.
\v 5 І ангел, озвавшись, сказав жінкам: «Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розпƅятого.
\v 6 Нема Його тут: Він воскрес, як сказав. Ідіть, подивіться на місце, де лежав Господь.
\v 7 Ідіть же скоріше і скажіть учням Його, що Він воскрес з мертвих, і Він зустріне вас в Галілеї — там Його побачите. Ось, я сказав вам».
\v 8 І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учнів Його.
\v 9 Коли ж вони йшли сповіщати учнів Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: «Радійте!» Вони ж підійшли, припали до ніг Його і поклонились Йому.
\v 10 Тоді Ісус сказав їм: «Не бійтеся! Підіть і сповістіть братів Моїх, щоб ішли в Галілею, і там вони побачать Мене».
\v 11 І як вони йшли, деякі з сторожі прийшли в місто і сповістили первосвящеників про все, що сталося.
\v 12 Вони ж, зібравшись зі старійшинами, порадилися і дали багато грошей воїнам,
\v 13 сказавши їм: «Кажіть, що учні Його прийшли вночі і вкрали Його, коли ми спали.
\v 14 А як правитель почує про це, ми переконаємо його і визволимо вас від неприємностей».
\v 15 Вони ж, узявши гроші, зробили, як навчені були. І слово де рознеслося між іудеями, аж до цього дня.
\v 16 А одинадцять учнів пішли в Галілею, на гору, куди Ісус звелів їм,
\v 17 і, побачивши Його, поклонились Йому, а деякі засумнівались.
\v 18 А Ісус підійшов до них і сказав: «Дана Мені всяка влада на небі і на землі:
\v 19 То ж ідіть і навчайте всі народи, хрестячи в імƅя Отця, і Сина, і Святого Духа,
\v 20 навчаючи їх дотримуватись усього, що Я заповів вам. І ось Я з вами повсякденно, аж до кінця віку! Амінь».