User._uk_der/19-PSA.usfm

\id PSA
\usfm 3.0
\ide UTF-8
\h Псалми
\toc1 Книга Псалмів
\toc2 Псалми
\toc3 Пс
\mt Псалми
\c 1
\p
\v 1 Блажен муж, що не ходить за порадою нечестивих і не ступає на путь грішників, і не сідає на засіданні злоріків,
\v 2 а в законі Господнім його насолода, і про закон Його він роздумує вдень і вночі.
\v 3 І він буде наче те дерево, посаджене над потоками водними, яке приносить плід свій у пору свою, і листя його не вƅяне, і все, що він чинить, удасться.
\v 4 Не так нечестиві; вони, як полова, яку вітер розносить.
\v 5 Тому безбожні не встоять на суді, ні грішники у зборі праведних.
\v 6 Бо Господь знає дорогу праведних, а дорога нечестивих загине!
\c 2
\p
\v 1 Чого метушаться народи, і люди замишляють марне?
\v 2 Повстають царі земні, і князі радяться проти Господа і проти Помазаника Його:
\v 3 «Порвімо кайдани їхні, і скинем з себе пута їхні!»
\v 4 Той, Хто на небесах перебуває, посміється над ними, Господь поглумиться над ними.
\v 5 Тоді Він промовить до них у гніві Своїм, і в обуренню Своєму настрахає їх, кажучи:
\v 6 «Це Я помазав Царя Мого над Сіоном, над святою горою Моєю».
\v 7 Я проголошу Божу постанову. Господь сказав Мені: «Ти Син Мій, сьогодні Я породив Тебе.
\v 8 Проси в Мене, і Я дам Тобі народи в спадщину Твою, і всю землю у володіння Твоє.
\v 9 Ти розібƅєш їх палицею залізною, потовчеш їх, як посуд гончарський.
\v 10 Тому врозуміться, царі, і схаменіться, ви, судді землі!
\v 11 Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням!
\v 12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб ви не загинули в дорозі, коли запалає зненацька гнів Його. Блаженний той, хто покладається на Нього.
\c 3
\p
\v 1 Господи, як багато ворогів моїх, як багато повстають проти мене!
\v 2 Багато кажуть про мене: «Нема йому спасіння в Бозі!»
\v 3 Але Ти, Господи, щит мій, слава моя; Ти підносиш вгору голову мою.
\v 4 Я голосно кличу до Господа, і Він чує мене з гори святої Своєї.
\v 5 Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь зберігає мене.
\v 6 Не боюсь я багато тисяч народу, який повстав і оточив мене.
\v 7 Встань, Господи! Спаси мене, Боже мій! Бо Ти разиш по щелепах усіх ворогів моїх; Ти крушиш зуби нечестивим!
\v 8 Спасіння від Господа. І над народом Твоїм — Твоє благословення!
\c 4
\p
\v 1 Вислухай мене, коли я звертаюсь до Тебе, Боже правди моєї! В тісноті давав Ти простір для мене. Змилуйся надо мною і вислухай молитву мою!
\v 2 Людські сини, доки слава Моя буде ганьбитись? Доки будете любити марне і шукати неправди?
\v 3 Але знайте, що Господь відділив для Себе праведника Свого. Господь почує, коли я буду кликати Його.
\v 4 У гніві вашому не грішіть; розважайте в серцях ваших на ложах і ваших, і мовчіть.
\v 5 Приносьте жертви правди і надійтесь на Господа!
\v 6 Багато кажуть: «Хто покаже нам добро?» Господи, нехай світить на нас світло лиця Твого!
\v 7 Ти наповнив більшою радістю серце моє, ніж радість тих, що мають багато зерна і нового вина.
\v 8 У спокої я ляжу і засну, бо Ти єдиний, о Господи, даєш мені жити безпечно!
\c 5
\p
\v 1 Господи, почуй слова мої, зглянься на моє зітхання.
\v 2 Прислухайся до голосу благання мого, Царю мій і Боже мій, бо я до Тебе молюся.
\v 3 Вранці почуй голос мій, Господи, вранці буду молитися до Тебе і буду чекати.
\v 4 Бо Ти — Бог, Котрий не любить злого; в Тебе немає місця злому.
\v 5 Нечестиві не встоять перед очима Твоїми; Ти ненавидиш усіх, хто чинить беззаконня.
\v 6 Ти погубиш тих, що говорять неправду; Господь ненавидить кровожадних і лукавих людей.
\v 7 А я ввійду в дім Твій, завдяки великій милості Твоїй, і з благоговінням поклонюся в святому храмі Твоїм.
\v 8 Провадь мене, Господи, в праведності Твоїй, і з-за ворогів моїх, вирівняй передо мною дорогу Твою.
\v 9 Бо нема правди в устах їхніх; серце їхнє згубне; горло їхнє — гріб відкритий, а язиками своїми вони облеслюють.
\v 10 Визнай їх винними, Боже! Нехай вони впадуть від задумів своїх; відкинь їх за безліч гріхів їхніх, бо вони повстали проти Тебе.
\v 11 А ті, що покладаються на Тебе, нехай радіють; вони вічно радітимуть, бо Ти захищаєш їх; нехай Тобою веселяться ті, які люблять імƅя Твоє.
\v 12 Бо Ти, Господи, благословляєш праведника і милістю, як щитом, прикриваєш його.
\c 6
\p
\v 1 Господи, не докоряй мені в гніві Твоїм і не карай мене в обуренні Твоїм!
\v 2 Помилуй мене, Господи, бо я немічний; Господи, вилікуй мене, бо тремтять кості мої;
\v 3 і душа моя сильно стривожена, а Ти, Господи, доки?
\v 4 Вернися, Господи, і врятуй душу мою; спаси мене ради Твоєї незмінної любові.
\v 5 Ніхто по смерті своїй не згадує Тебе, в шеолі хто прославить Тебе?
\v 6 Я знемігся від стогону мого; щоночі сльозами орошую ложе моє; сльозами обливаю постіль мою.
\v 7 З журби в очах моїх темніє; вони ослабнули через усіх моїх ворогів.
\v 8 Відступіть від мене всі, ви, які чините беззаконня! Бо Господь почув голос плачу мого.
\v 9 Господь почув благання моє; Господь прийме молитву мою.
\v 10 Усі вороги мої будуть посоромлені і настрашені; і нехай вони засоромлені повернуться назад.
\c 7
\p
\v 1 Господи, Боже мій, на Тебе кладу я мою надію! Спаси і визволи мене від усіх моїх переслідувачів.
\v 2 Щоб вони, як лев, не роздерли душу мою на шматочки, коли нема кому рятувати!
\v 3 Господи, Боже мій, коли я що заподіяв, коли є беззаконня в моїх руках, —
\v 4 і якщо я відплатив злом моєму доброчинцеві або ограбував без причини мого ворога,
\v 5 то нехай ворог переслідує душу мою, і наздожене мене, нехай потопче до землі життя моє і славу мою в порох оберне!
\v 6 Встань, Господи, в гніві Твоїм; підведися проти лютості ворогів моїх; пробудись задля мене на суд, який Ти заповів.
\v 7 І громада народів оточить Тебе; і над нею піднесись на висоту.
\v 8 Господь судить народи; суди мене, Господи, згідно праведності моєї і згідно невинності моєї.
\v 9 Нехай зникне злоба нечестивих, праведника Ти підтримай, Ти, що вивідуєш серця й утроби, Боже справедливий!
\v 10 Щит мій є Бог Всемогутній, Який спасає чистих серцем.
\v 11 Бог є суддя справедливий, і Бог виражає щоденно Свій гнів.
\v 12 Коли хто не навернеться, Він нагострить меч Свій, натягне лук Свій і наставить його.
\v 13 Він приготував йому Свою смертельну зброю; Він зробив стріли Свої вогненними.
\v 14 Ось, нечестивий зачав несправедливість, злом завагітнів і породив неправду.
\v 15 Він копав яму, і викопав її, і впав до ями, яку сам приготував.
\v 16 Вчинене ним зло повернеться назад на його голову; його насильство впаде на тімƅя його.
\v 17 Я ж прославлю Господа за Його правду, і буду оспівувати імƅя Господа Всевишнього.
\c 8
\p
\v 1 Господи, Боже наш! Яке величне імƅя Твоє по всій землі! І Твоя слава наповнює небеса.
\v 2 З уст дітей і немовлят Ти учинив хвалу заради ворогів Своїх, щоб зробити безмовним ворога і месника.
\v 3 Коли дивлюсь на Твої небеса, творіння рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти створив,
\v 4 то що таке людина, що Ти памƅятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?
\v 5 Однак Ти створив чоловіка мало чим меншим від ангелів, і увінчав його славою і честю.
\v 6 Ти наставив його володарем над творінням рук Твоїх; Ти все поклав під управління його:
\v 7 усіх овець і биків, а також і диких звірів;
\v 8 птахів і рибу, і все, що живе в морі.
\v 9 Господи, Боже наш! Яке величне імƅя Твоє по всій землі!
\c 9
\p
\v 1 Славитиму Тебе, о Господи, всім серцем моїм, і розкажу всім про всі чудеса Твої.
\v 2 Буду радіти і тішитись Тобою; буду піснею вихваляти Тебе, Всевишній!
\v 3 Коли мої вороги відступають, вони спотикаються і зникають з-перед лиця Твого.
\v 4 Ти бо розсудив правду мою і справу мою, возсівши на престолі, Суддя праведний.
\v 5 Ти докорив народи і знищив грішників, стер імƅя їхнє на віки вічні.
\v 6 О, вороже! Кінець руйнуванню твоєму навіки. Міста ти понищив, памƅять про них пропала.
\v 7 Але Господь повік перебуває. Він престол Свій поставив для суду.
\v 8 І вселенну Він буде судити по правді, справедливостю буде судити народи.
\v 9 І Господь буде сховищем усім пригніченим, притулком для них в час неспокою.
\v 10 І ті, які знають милосердя Твоє, будуть надіятися на Тебе, бо Ти, Господи, не залишиш тих, що шукають Тебе.
\v 11 Співайте хвалу Господеві, Який перебуває на Сіоні; звіщайте між народами діла Його.
\v 12 Бо Він карає за пролиту кров, згадує про них, Він не забуває молитов принижених.
\v 13 Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє, заподіяне тими, що ненавидять мене; Ти рятуєш мене від дверей смерті.
\v 14 Щоб я розповів про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні, я буду радіти спасінням Твоїм!
\v 15 Народи провалилися в яму, яку вони для інших викопали; в сіті, які порозставляли на інших, запутались самі.
\v 16 Господь дав Себе пізнати, — Він суд учинив; нечестивий заплутався в ділах рук своїх.
\v 17 Попрямують безбожні в пекло і всі народи, які забули Бога.
\v 18 Бо бідний не назавжди буде забутий; надія бідних не завжди буде придушена.
\v 19 Встань, Господи, щоб не взяв верх чоловік; нехай народи стануть на Суд перед Тобою.
\v 20 Настрахай їх, Господи, нехай знають народи, що вони люди.
\c 10
\p
\v 1 Чому стоїш віддалік, Господи, і ховаєшся під час скорботи?
\v 2 Нечестивий у гордості своїй переслідує бідного; нехай вони спіймаються в підступах, які вони придумують.
\v 3 Бо нечестивий хвалиться своїми злими похотями і благословляє зажерливого, якого Господь ненавидить.
\v 4 Нечестивий у зарозумілості своїй не задумується; у нього завжди на думці: «Нема Бога!»
\v 5 Всякого часу сильні дороги його, від нього суди Твої високо; всіх ворогів своїх він легко віддаляє.
\v 6 Він каже в серці своїм: «Я не захитаюсь! Із роду в рід не буде для мене зла!».
\v 7 Уста його повні прокляття, зради та зла; під язиком його — лихо та беззаконня.
\v 8 Притаївшись, сидить він у засаді, біля осель, із сховиська він убиває невинного; очі його підглядають за бідним.
\v 9 Він сидить у засаді, притаївшись, неначе лев у логові, сидить у засідці, щоб схопити бідного; він хапає бідного і тягне в сітку свою.
\v 10 Він присідає, притаюється, і бідні впадають в сильні кігті його.
\v 11 Він говорить в серці своїм: «Бог забув! Закрив лице Своє, не побачить ніколи!»
\v 12 Встань, Господи! Боже, підніми руку Твою! Не забудь нужденних!
\v 13 Чому нечестивий зневажає Бога? І говорить в серці своїм: «Ти не будеш карати ніколи!»
\v 14 Але Ти бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.
\v 15 Зламай рамено нечестивому і злому чоловікові; наглядай за нечестивими вчинками його, аж поки вже нічого не знайдеш.
\v 16 Господь — Цар на віки вічні; язичники зникають з землі Його.
\v 17 Господи, Ти чуєш бажання покірливих; Ти підкріпляєш серця їхні, їх вислуховує вухо Твоє,
\v 18 щоб дати суд сироті і пригніченому; щоб людина, із землі взята, більше не лякала їх.
\c 11
\p
\v 1 Я на Господа покладаюся; для чого ж ви кажете душі моїй: «Лети, немов пташина, в гори?»
\v 2 Бо ось нечестиві натягають луки свої, приложили стріли до тятиви, щоб з засідки стріляти правих серцем.
\v 3 Як основи зруйновано, що може зробити праведник?
\v 4 Але Господь знаходиться в святім храмі Своїм; Господь — престол Його на небесах; очі Його бачать, повіки Його випробовують синів людських.
\v 5 Господь випробовує праведного, а нечестивого і того, хто любить насильство, ненавидить душа Його.
\v 6 Він пошле дощ з вогню і сірки на безбожних, і палаючий вітер — частка їхньої чаші.
\v 7 Бо праведний Господь і любить праведність, і лице Його бачить праведник.
\c 12
\p
\v 1 Спаси, Господи! Бо нестало вже побожного, і нема вірних між синами людськими!
\v 2 Неправду говорить одне одному; устами лесливими говорять від лукавого серця.
\v 3 Господь примусить замовчати уста облесливі, язик велемовний, —
\v 4 тих, що говорять: «Ми переможемо язиком нашим; уста наші при нас, — хто ж нам пан?»
\v 5 «Заради утиску бідних, заради стогону вбогих, тепер Я встану, — говорить Господь, — Я буду спасінням для тих, хто в небезпеці».
\v 6 Слова Господні — слова чисті, як срібло очищене від землі, в горнилі сім раз переплавлене!
\v 7 Ти збережеш Своїх, Господи; Ти захистиш їх від цього роду повіки,
\v 8 хоч нечестиві кружляють кругом, і підлість підіймається між синами людськими.
\c 13
\p
\v 1 Доки, Господи, будеш забувати мене? Повіки? Доки будеш відвертати лице Твоє від мене?
\v 2 Доки таїтиму біль в душі моїй, смуток в серці моїм? Доки буде ворог мій підноситись наді мною?
\v 3 Зглянься, озвися до мене, Господи, Боже мій; просвіти очі мої в темряві моїй, щоб я не помер.
\v 4 Щоб ворог мій не сказав: «Я переміг його!» Щоб не раділи мої вороги, коли я захитаюся.
\v 5 Але я надіюся на милість Твою; серце моє хай радіє спасінням Твоїм.
\v 6 Буду співати Господеві, бо Він добро вчинив мені!
\c 14
\p
\v 1 Безумний сказав у серці своїм: «Нема Бога!» Вони зіпсувались і чинять ганебні вчинки; нема нікого, хто чинив би добро.
\v 2 Господь споглянув з неба на синів людських, щоб побачити, чи є там розумний, що шукає Бога.
\v 3 Всі повідступали, всі разом стали огидними; нема доброчинця, нема ні одного.
\v 4 Чи ж не мають розуму ті, що чинять беззаконня? Котрі поїдають народ Мій, наче хліб, і не призивають вони Господа?
\v 5 І будуть вони тремтіти від страху, бо Бог із родом праведним!
\v 6 Ви насміялися над радою вбогого, — але Господь охорона йому.
\v 7 О, коли б то вже прийшло з Сіону спасіння Ізраїлеві! Як долю Своєму народові поверне Господь, то радітиме Яків, утішатися буде Ізраїль!
\c 15
\p
\v 1 Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто може жити на святій горі Твоїй?
\v 2 Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,
\v 3 хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить ближньому своєму, і свого ближнього не зневажає!
\v 4 Обридливий погорджений в очах його, а богобійних шанує, присягає, навіть собі на шкоду, та не змінює;
\v 5 не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу. Хто чинить таке, — ніколи не захитається!
\c 16
\p
\v 1 Бережи мене, Боже, бо я надіюсь на Тебе!
\v 2 Сказав я Господу: «Ти Бог мій; добро моє тільки в Тобі!»
\v 3 До святих, які на землі, і до шляхетних, — до них усе моє жадання!
\v 4 Помножують собі страждання ті, що йдуть за іншими богами; я не принесу їм ливної жертви з крові, і навіть імен їхніх не згадаю устами моїми.
\v 5 Господь — то частина спадщини та чаші моєї; Ти держиш долю мою!
\v 6 Межі мої припали мені в хороших місцях, і гарна спадщина моя!
\v 7 Благословляю я Господа, що радить мені, навіть уночі навчає мене моє серце.
\v 8 Господь — переді мною завжди, тому що Він по правиці моїй, не захитаюсь.
\v 9 Тому радіє серце моє, і веселиться дух мій, і тіло моє спокійно відпочиває.
\v 10 Бо Ти не залишиш душі Моєї в Шеолі, і не даси Своєму Святому побачити тління!
\v 11 Дорогу життя Ти покажи мені; перед лицем Твоїм повнота радощів; по правиці Твоїй — блаженство вічне!
\c 17
\p
\v 1 Вислухай, Господи, правду, послухай благання моє! Почуй молитву мою з уст непритворних!
\v 2 Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, очі Твої нехай бачать мою правоту!
\v 3 Ти випробував серце моє, навістив уночі, переплавив мене, — і не знайшов нічого злого. І роздумував я, щоб з моїх уст лихе не виходило,
\v 4 а в ділах людських, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
\v 5 Зміцнюй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб не спіткнулись ноги мої!
\v 6 Я кличу до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже; нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.
\v 7 Покажи дивну милість Твою, — Ти, що спасаєш правицею від противників тих, що надіються на Тебе.
\v 8 Бережи мене, як зіницю ока; заховай мене в тіні крил Твоїх
\v 9 від злих, що нападають на мене, від смертельних ворогів душі моєї, що кругом оточили мене.
\v 10 Замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють.
\v 11 Обступили нас на кожному кроці, вони позирають, щоб повалити на землю.
\v 12 Вони схожі до лева, що шукає здобичі; вони, як левчук, що притаївся в укритті.
\v 13 Встань, о Господи, його попередь, кинь його на землю! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного;
\v 14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповнюєш їхнє черево! Ситі сини, остаток же свій для дітей вони лишають.
\v 15 А я в правді побачу лице Твоє; і, проснувшись, насичусь Твоєю подобою.
\c 18
\p
\v 1 Буду любити Тебе, Господи, сило моя.
\v 2 Господь — скеля моя і твердиня моя, визволитель мій; Бог мій — скеля моя, сховаюсь я в ній; Він щит мій і ріг мого спасіння, висока башта моя.
\v 3 Я кличу до Господа, достойного хвали, і спасаюся від ворогів моїх.
\v 4 Тенета смертельні мене оточили, і потоки гибельні мене налякали
\v 5 Тенета пекельні скували мене; сіті смертельні обхопили мене.
\v 6 В тісноті своїй я кликав до Господа, благав Бога мого; і Він почув голос мій із храму Свого, і крик мій дійшов до Нього, до слуху Його.
\v 7 Земля тоді захиталась і затремтіла; також основи гір затремтіли і захитались, бо Він розгнівався.
\v 8 Вийшов дим з ніздрів Його, і огонь пожираючий з уст Його, вугілля запалилося від Нього.
\v 9 Він нахилив небеса і зійшов; і темрява під ногами Його.
\v 10 І Він сів на херувима і полетів, і піднісся на крилах вітру.
\v 11 Він темряву зробив Собі покровом; шатро Його — то темні води, густі хмари.
\v 12 Від блиску перед Ним, крізь хмари Його сипався град і жар огнений.
\v 13 Господь загримів на небі, Всевишній заговорив серед граду і вогню.
\v 14 Він пустив стріли Свої і їх розсипав, блискавок силу і розігнав їх.
\v 15 І відкрилися водні потоки і оголилися підвалини всесвіту від грізного голосу Твого, о Господи, від подиху гніву Твого.
\v 16 Він простягнув руку з висоти, взяв мене і витяг мене з вод великих.
\v 17 Він урятував мене від сильного ворога мого, і від тих, які ненавидять мене, бо вони сильніші від мене.
\v 18 Вони напали на мене в день нещастя мого, та Господь був підпорою моєю.
\v 19 Він вивів мене в безпечне місце і врятував мене, бо Він благоволить до мене.
\v 20 Нехай Господь віддасть мені згідно праведності моєї, за чистотою рук винагородить мене.
\v 21 Бо я тримався доріг Господніх і не відступав безбожно від Бога мого.
\v 22 Бо всі повеління Його переді мною, і наказів Його я не цурався.
\v 23 І був я з Ним непорочний і стерігся, щоб не грішити мені.
\v 24 І Господь віддав мені згідно праведності моєї, згідно чистоти рук моїх перед очима Його.
\v 25 З милосердним Ти поводишся милосердно; із чесним — по-чесному,
\v 26 із чистим — чисто, а з лукавим — за лукавством його.
\v 27 Бо Ти спасаєш людей пригноблених, а очі зухвалі принижуєш.
\v 28 Бо Ти засвідчуєш світильник мій; Господь — Бог мій освітлює темряву мою.
\v 29 З Тобою я переможу військо; з Богом моїм я проберуся через мур.
\v 30 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, що надіються на Нього.
\v 31 Бо хто Бог, крім Господа? І хто скеля, крім Бога нашого?
\v 32 Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою упоряджує.
\v 33 Робить ноги мої, мов у лані, і ставить мене на висотах своїх.
\v 34 Навчає руки мої до бою, мої рамена — напинати лук мідний.
\v 35 Ти дав мені спасіння Твоє, як щит; і правиця Твоя підтримує мене, а милість Твоя звеличує мене.
\v 36 Ти розширяєш крок мій підо мною, і не спіткнуться стопи мої.
\v 37 Я переслідував ворогів моїх і наздоганяв їх, і не повертався, аж поки не переміг їх.
\v 38 Я їх розбив, і вони встати не зможуть, вони впали ниць мені під ноги.
\v 39 Бо Ти підперізуєш мене силою до бою, валиш під ноги мені моїх ворохобників.
\v 40 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу ненависників я своїх!
\v 41 Вони кричали, та не було кому їх спасти; до Господа — та Він їх не слухав.
\v 42 І я розвію їх, як порох по вітру; потопчу, як грязь на вулиці.
\v 43 Ти рятуєш мене від бунту народу; Ти ставиш мене на чолі народів; і народ, якого не знав я, буде служити мені.
\v 44 Тільки почувши про мене, коряться мені; чужинці до мене підлещуються.
\v 45 Навіть в укріпленнях своїх чужинці бліднуть і тремтять.
\v 46 Господь живий, і благословенна будь, Скеле моя, і нехай Бог спасіння мого звеличиться,
\v 47 Бог, Який мстить за мене, підкоряє мені народи,
\v 48 Який спасає мене від ворогів моїх; що підніс мене над тими, що повстали проти мене, спасає мене від насильника.
\v 49 Тому то, Господи, між народами Тебе прославлю і співатиму хвалу імені Твоєму.
\v 50 Бо дав Ти велике спасіння цареві Своєму, і наділив милістю помазанця Свого — Давида, і рід його навіки!
\c 19
\p
\v 1 Небеса розповідають про славу Божу, про чин Його рук розказує небозвід.
\v 2 День дневі передає слово, а ніч ночі обƅявляє вістку.
\v 3 Без мови і без слів, не чутний їхній голос.
\v 4 Але по всій землі залунав відголос їхній, і до краю всесвіту — слова їхні. Він зробив їх наметом сонця.
\v 5 Воно, як наречений, виходить зі світлиці своєї, і веселиться, як богатир, що пробігає шлях свій.
\v 6 Вихід його з краю неба, — і кругобіг його — до другого кінця. І ніщо не заховане від тепла його.
\v 7 Закон Господній досконалий, він відживляє душу; свідчення Господнє вірне — воно простих умудряє.
\v 8 Повеління Господні праведні — вони серце звеселяють; заповідь Господня чиста — вона очі просвітляє.
\v 9 Страх Господній чистий, він вічно перебуває. Суди Господні правда: всі вони справедливі.
\v 10 Вони дорожчі від чистого золота, солодші від меду із стільника медового.
\v 11 І ними раб Твій остерігається; і в додержанні їх — велика нагорода.
\v 12 Хто може зрозуміти провини свої? Від провин таєних — очисть мене!
\v 13 І від свавільних гріхів утримай раба Твого, щоб гріховність не заволоділа мною. Тоді я буду бездоганний і чистий від гріха тяжкого.
\v 14 Нехай слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, скеле моя і Визволителю мій!
\c 20
\p
\v 1 Господь нехай вислухає тебе в день скорботи; нехай імƅя Бога Якова захистить тебе!
\v 2 Нехай пошле тобі поміч із Святині, нехай підтримає тебе з Сіону.
\v 3 Нехай Він згадає про всі жертвоприношення твої і всепалення твої нехай прийме.
\v 4 Нехай дасть тобі згідно бажання серця твого і нехай здійснить усі помисли твої.
\v 5 І ми будемо радіти спасінням твоїм; і в імƅя Бога нашого піднімемо прапор; Господь нехай задовольнить всі прохання твої.
\v 6 Тепер я пізнав, що Господь спасає помазаника Свого; Він дає йому відповідь зі святих небес могутньою спасаючою правицею Своєю.
\v 7 Одні хваляться колесницями, а інші — кіньми; ми ж — імƅям Господа, Бога нашого!
\v 8 Вони похитнулись і впали, — ми ж стоїмо і тримаємося міцно!
\v 9 Господи, спаси! Царю, вислухай нас у день поклику нашого!
\c 21
\p
\v 1 Господи, силою Твоєю веселиться цар і як дуже звеселився він спасінням Твоїм.
\v 2 Ти задовольнив бажання серця його і не відмовив у проханні його.
\v 3 Бо Ти його випередив благословеннями добра, Ти поклав вінець з чистого золота на голову його.
\v 4 Він просив довгого життя у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки вічні.
\v 5 Слава його велика при Твоїй допомозі, хвалою і величністю Ти оздобив його.
\v 6 Бо благословення вічне Ти дав йому, Ти звеселив його радістю Своєї присутності.
\v 7 Бо цар надіється на Господа і, завдяки ласки Всевишнього, він не похитнеться.
\v 8 Рука Твоя знайде всіх ворогів Твоїх; правиця Твоя досягне тих, що ненавидять Тебе.
\v 9 На час гніву Свого Ти вчиниш із них піч вогненну; Господь у гніві Своїм їх понищить, і вогонь пожере їх.
\v 10 Плід їхній Ти з землі знищиш, і рід їхній серед дітей людських.
\v 11 Бо вони задумали зло проти Тебе, Господи, лукаву раду радили, якої здійснити не зможуть.
\v 12 Бо Ти обернеш їх плечима до нас, звернеш тятиву лука Свого проти них.
\v 13 Піднесися ж, Господи, в силі Своїй! А ми будемо співати і славити могутність Твою!
\c 22
\p
\v 1 Боже мій, Боже мій! Навіщо Ти покинув мене? Далекі слова зойку мого від спасіння мого.
\v 2 О Боже мій! Я кличу вдень, та Ти не відповідаєш; і вночі благаю, та нема мені спокою.
\v 3 Але Ти Святий, Котрий живеш серед хвали Ізраїля.
\v 4 Батьки наші надіялися на Тебе; вони надіялися, і Ти визволяв їх.
\v 5 До Тебе звертались вони і спасалися; вони надіялись на Тебе, і не були посоромлені.
\v 6 А я — червƅяк, а не чоловік; сміховище людей, презирство народу.
\v 7 Всі, хто дивиться на мене, глузують з мене, розкривають роти, головою хитають:
\v 8 «Він надіявся на Господа, — хай же рятує його, нехай Той його визволить, Він бо його вподобав».
\v 9 Господи, Ти мене вивів з материнського лона, Ти дав мені безпеку при грудях матері моєї.
\v 10 На Тебе з утроби я зданий; від утроби матері моєї — Ти Бог мій.
\v 11 Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, а заступника нема.
\v 12 Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене.
\v 13 Вони розкрили на мене пащі свої, як лев, що шматує й ричить.
\v 14 Я став, немов вода розлита, всі кості мої вийшли з суглобів; серце моє, як віск, розтопилося в нутрі моєму.
\v 15 Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій прилип до піднебіння, бо Ти звів мене до пороху смертного.
\v 16 Бо пси оточили мене… обліг мене натовп злочинців, вони прокололи руки мої і ноги мої.
\v 17 Я міг би полічити всі кості мої; вони дивляться і роблять з мене видовище.
\v 18 Вони ділять ризи мої між собою і кидають жереб на одяг мій.
\v 19 А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши на допомогу мені.
\v 20 Від меча збережи мою душу, мою єдину від лап собачих.
\v 21 Спаси мене від пащі лева, а вбогу мою від рогів буйволів.
\v 22 Буду звіщати імƅя Твоє братам моїм; серед громади я буду вихваляти Тебе:
\v 23 «Ви, що боїтеся Господа, прославляйте Його! Нащадки Якова — шануйте Його! Майте страх перед Ним всі покоління Ізраїля!
\v 24 Бо Бог не зневажував і не нехтував стражданнями убогого, Він не відвертав лиця Свого від нього, але почув, коли той кликав до Нього».
\v 25 Про Тебе моя хвала у великому зборі; виконаю обітниці мої перед тими, що бояться Тебе.
\v 26 Покірні їстимуть і наситяться; хвалитимуть Господа ті, що шукають Його. Нехай серце ваше живе повіки!
\v 27 Пригадають і навернуться до Господа всі кінці землі, і перед Тобою поклоняться всі племена народів;
\v 28 Господнє бо царство, і Він панує над народами!
\v 29 Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають усі, хто до пороху повертається і не може себе оживити!
\v 30 Потомство буде служити Йому і буде називатись Господнім повік;
\v 31 Прийдуть і будуть звіщати правду Його народові, який буде народжений, що Він учинив це!
\c 23
\p
\v 1 Господь — Пастир мій, я в недостатку не буду.
\v 2 На пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене провадить!
\v 3 Він душу мою відживляє, провадить мене стежками справедливості, ради імені Свого.
\v 4 І коли б я пішов долиною тіні смертної, не побоюся злого, бо Ти зі мною; Твоє жезло і Твій посох — вони мене втішають.
\v 5 Ти переді мною трапезу зготовив у присутності ворогів моїх, мою голову Ти намастив оливою, моя чаша повна, аж переливається!
\v 6 Так, доброта і милосердя будуть супроводити мене в усі дні життя мого; і я перебуватиму в домі Господньому довгі часи!
\c 24
\p
\v 1 Господня земля, і вся повнота її, круг землі, і все, що живе на ньому.
\v 2 Бо Він заснував її на морях, і на ріках утвердив її.
\v 3 Хто зійде на гору Господню? І хто стане на святе місце Його?
\v 4 Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не нахиляв душу свою до лукавства і не присягав криво.
\v 5 Такому буде благословення від Господа і праведність від Бога спасіння свого.
\v 6 Таке покоління всіх, хто шукає Його, хто прагне бачити лице Твоє, Боже Якова!
\v 7 Піднесіться, брами високі, і відкривайтеся, двері вічні, нехай увійде Цар слави!
\v 8 Хто ж Той Цар слави? Господь сильний і могутній, Господь, непереможний у бою!
\v 9 Так, піднесіться, брами високі, і відкривайтеся, ворота вічні, нехай увійде Цар слави!
\v 10 Хто ж Він, Той Цар слави? Господь сил небесних; Він Цар слави!
\c 25
\p
\v 1 До Тебе, Господи, підношу я душу мою!
\v 2 Боже мій, я надіюся на Тебе: не дай, щоб був я посоромлений, нехай не радіють мої вороги ради мене!
\v 3 Не будуть також посоромлені всі, хто на Тебе надіється, та нехай посоромляться ті, що переступ чинять без причини.
\v 4 Господи, вкажи мені дороги Твої, і навчи мене, де стежки Твої.
\v 5 Провадь мене в правді Своїй, і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, я на Тебе надіюсь кожен день!
\v 6 Памƅятай милосердя Своє, Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони.
\v 7 Гріхів молодості моєї і провин моїх не згадуй; заради милості Твоєї згадай мене, заради благості Твоєї, Господи!
\v 8 Благий і праведний Господь, і тому навчає грішних у дорозі.
\v 9 Він веде покірних у правді і вказує їм лагідно дорогу Свою.
\v 10 Всі стежки Господні — милість і правда для тих, що бережуть завіт Його та свідоцтва.
\v 11 Ради імені Твого, Господи, прости провини мої, бо великі вони!
\v 12 Хто той чоловік, котрий боїться Господа? Він укаже йому дорогу, яку той має вибрати.
\v 13 Душа його житиме в щасті, і нащадки його вспадкують землю.
\v 14 Благовоління Господа до тих, що бояться Його, і завіт Свій Він їм відкриває.
\v 15 Очі мої завжди до Господа, бо Він звільнить від сіті мої ноги.
\v 16 Зглянься на мене і помилуй, бо я самітний і пригноблений!
\v 17 Муки серця мого поширились, — визволь мене з моїх утисків!
\v 18 Споглянь на горе моє і болі мої, і прости всі гріхи мої.
\v 19 Подивись на ворогів моїх, бо їх багато; вони лютою ненавистю палають до мене.
\v 20 Збережи мою душу й спаси мене, щоб я не зазнав ганьби, бо я надіюсь на Тебе.
\v 21 Чистота і правота нехай стоять на сторожі біля мене, бо я надіюсь на Тебе!
\v 22 Визволи, Боже, Ізраїля від усіх його утисків.
\c 26
\p
\v 1 Суди мене, Господи, бо ходив я в своїй непорочності, і надіявся на Господа, — не спіткнуся.
\v 2 Перевір мене, Господи, і випробуй мене, розглянь нутро моє та серце моє.
\v 3 Бо перед очима моїми Твоє милосердя, і в правді Твоїй я ходив.
\v 4 Не сидів я з людьми неправдивими, і не буду ходити з лукавими.
\v 5 Я громаду злочинців зненавидів, і з грішниками я сидіти не буду.
\v 6 Обмию в невинності руки мої, і обійду Твого, Господи, жертовника.
\v 7 Щоб хвалу голосно виголосити, та звістити про всі чудеса Твої.
\v 8 Господи, я полюбив оселю дома Твого, і місце перебування слави Твоєї.
\v 9 Не губи Ти моєї душі з нечестивими, та мого життя з кровожерами,
\v 10 що в руках їх злодійство, що їхня правиця наповнена підкупом.
\v 11 А я буду ходити в своїй непорочності, визволь та помилуй мене!
\v 12 Нога моя стала на рівному місці, на зборах я благословлятиму Господа!
\c 27
\p
\v 1 Господь — світло моє і спасіння моє: кого мені боятися? Господь — то твердиня мого життя, кого буду лякатися?
\v 2 Коли будуть наближатись до мене злочинці, щоб жерти тіло моє, мої напасники та мої вороги, — вони спотикнуться й попадають.
\v 3 Коли проти мене розлежиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, — навіть тоді я буду надіятись.
\v 4 Одного я прошу в Господа, і буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі всі дні свого життя, щоб я міг дивитись на красу Господню і в храмі Його пробувати!
\v 5 Бо в час неспокою Він заховає мене в скінії Своїй, сховає таємно мене в оселі Своїй; Він на скелю підійме мене.
\v 6 І тоді піднесеться голова моя над ворогами моїми, що оточують мене; і тоді я принесу жертви Господеві, і я буду радісно співати Йому хвалу.
\v 7 Почуй, Господи, голос мій, коли кличу до Тебе! Змилуйся наді мною і обізвись до мене.
\v 8 Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте лиця Мого!» Господи, буду шукати лиця Твого!
\v 9 Не відвертай від мене лиця Твого; не відкинь в гніві раба Твого; Ти допомагав мені, не кидай мене, і не залиш мене, Боже, спасіння мого.
\v 10 Коли б батько мій і мати моя залишили мене, то Ти, Господи, прийняв би мене.
\v 11 Покажи мені дорогу Свою, Господи, і провадь мене стежкою рівною, щоб уникнути мені ворогів моїх.
\v 12 Не віддавай мене на поталу ворогам моїм, бо облудні свідки повстали проти мене, і насильством палають.
\v 13 Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих.
\v 14 Надійся ж на Господа, будь мужній, нехай кріпиться серце твоє, і надійся на Господа.
\c 28
\p
\v 1 До Тебе кличу, Господи, Скеле моя, не відвертайся мовчки від мене, щоб коли будеш мовчати і цуратися мене, я не став би подібним до тих, що сходять у могилу.
\v 2 Почуй голос благання мого, коли кличу до Тебе, коли підношу руки мої до святого храму Твого.
\v 3 Не карай мене разом з нечестивими та з тими, що чинять беззаконня, котрі говорять слова згоди з ближніми своїми, але мають зло в серцях своїх.
\v 4 Віддай їм згідно вчинків їхніх, по лихих вчинках їх, по ділам рук їх віддай їм, заплати їм по заслузі.
\v 5 За те, що зневажали діла Господні, діла рук Його. Він зруйнує їх та вже не збудує.
\v 6 Благословенний Господь, бо Він почув голос благання мого!
\v 7 Господь — сила моя і щит мій, серце моє надіялось на Нього, і Він допоміг мені; тому втішилось серце моє, і я прославлю Його піснею моєю.
\v 8 Господь сила народу Свого, Він рятівна твердиня помазаника Свого.
\v 9 Спаси, Господи, народ Свій і благослови власність Твою, і паси їх, і піднось їх навіки!
\c 29
\p
\v 1 Віддавайте Господеві, сини Божі, віддавайте Господеві славу й честь!
\v 2 Віддайте Господу славу імені Його. Вклоніться Господу в дивній святині Його.
\v 3 Голос Господній над водами! Загримів Бог слави. Господь над великими водами!
\v 4 Голос Господній могутній, голос Господній величний!
\v 5 Голос Господній ламає кедри, Господь трощить кедри ливанські.
\v 6 Від голосу Його скачуть, як телята, Ливанські гори, а Сиріонські гори — як молоді буйволи.
\v 7 Голос Господній викрешує полумƅя вогняне.
\v 8 Від голосу Господнього трясеться пустиня; Господь потрясає пустинею Кадеша.
\v 9 Від голосу Господнього тремтить лань і опадає листя в лісі, і в храмі Його все належне Йому виголошує: «Слава!»
\v 10 Господь возсів над потопом, і сидітиме Господь, Цар повіки.
\v 11 Господь дасть силу народові Своєму; Господь благословить людей Своїх миром.
\c 30
\p
\v 1 Величатиму Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої втішались наді мною.
\v 2 Господи, Боже мій, я просив Тебе, і Ти вилікував мене.
\v 3 Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, вирвав мене з-поміж тих, що сходять у могилу.
\v 4 Співайте Господу, святі Його, і славте памƅять святині Його.
\v 5 Бо на хвилину гнів Його, а милість Його — все життя. Увечері буває плач, а вранці — радість.
\v 6 І я говорив, як жилося мені добре: не захитаюсь повіки.
\v 7 Господи, з благовоління Твого Ти вкріпив гору мою, та одвернув Ти лице Своє і я захитався.
\v 8 І я кликав до Тебе, Господи, і благав Тебе:
\v 9 «Яка користь з крові моєї, коли я зійду в могилу? Чи буде порох славити Тебе, чи ж буде сповіщати про істину Твою?
\v 10 Вислухай мене, Господи, і змилуйся наді мною; Господи, допоможи Мені!»
\v 11 Ти перемінив плач мій на радість; Ти зняв з мене одяг смутку і підперезав мене радістю.
\v 12 Щоб замість лежання в гробі, я міг радісно прославляти Тебе. Господи, Боже мій, я буду вічно вдячний Тобі!
\c 31
\p
\v 1 На Тебе, Господи, надіюсь. Не дай мені осоромитися повіки, визволи мене по справедливості Твоїй.
\v 2 Прихили вухо Твоє до мене, поспіши, спаси мене, будь мені могутньою твердинею, укріпленим містом, щоб спас мене Ти.
\v 3 Бо Ти — скеля моя і твердиня моя; тому, ради імені Твого, веди мене і керуй мною.
\v 4 Витягни мене з сіті, яку тайно розставили на мене, бо Ти — сила моя.
\v 5 В руки Твої віддаю дух мій; Ти визволив мене, Господи, Боже правди!
\v 6 Я зненавидів тих, що поклоняються нікчемним ідолам, я ж надіюсь на Господа!
\v 7 Буду радіти і втішатися ласкою Твоєю, бо Ти зглянувся на біду мою, довідався про муки душі моєї.
\v 8 І не віддав мене в руки ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!
\v 9 Змилуйся наді мною, Господи, бо я в тісноті, від горя виснажилось око моє, душа моя й нутро.
\v 10 До краю дійшло життя моє в журбі і літа мої в зітханні, сила моя виснажилась із-за гріха мого, і кості мої висохли.
\v 11 Я став сміховиськом не тільки для ворогів моїх, а й надто ще й для сусідів моїх і пугалом для знайомих моїх. Всі, хто бачить мене на вулиці, геть тікають від мене.
\v 12 Мене, немов мерця, забуто в серці; я став немов розбита посудина.
\v 13 Бо чую багато шептання, страхіття навколо, коли змовляються разом на мене, міркують забрати душу мою.
\v 14 Але я надіюся на Тебе, Господи; я сказав: «Ти — Бог мій!»
\v 15 В руках Твоїх моя доля: визволи мене від руки ворогів моїх і від переслідувачів моїх.
\v 16 Осяй світлом Твого лиця раба Твого, спаси мене в Твоїм милосерді.
\v 17 Господи, щоб не бути мені осоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, нехай мовчки зійдуть до Шеолу.
\v 18 Нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного з погордою й презирством.
\v 19 Яка велика доброта Твоя, яку Ти зберігаєш для тих, що бояться Тебе, яку Ти приготовив для тих, які надіються на Тебе.
\v 20 Ти охороняєш їх під покровом лиця Свого від людських тенет, Ти їх заховуєш у наметі від язиків сварливих.
\v 21 Благословенний Господь, бо Він явив мені дивну милість Свою в місті оборонному.
\v 22 Бо я сказав у збентеженні моїм: «Господь покинув мене», але Ти таки почув голос благання мого, коли я кликав до Тебе.
\v 23 Любіть Господа, всі святі Його! Господь стереже вірних, а гордому з лишком відплачує.
\v 24 Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, всі, хто надію покладає на Господа!
\c 32
\p
\v 1 Блажен, кому прощено беззаконня і чий гріх покритий!
\v 2 Блаженна людина, якій Господь не поставить у вину гріха її, і в кого на душі нема лукавства!
\v 3 Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої від мого зітхання цілий день.
\v 4 Бо вдень і вночі рука Твоя тяжіла наді мною; сила моя висохла, як вода в літню засуху.
\v 5 Але я визнав перед Тобою гріх мій, і не затаїв беззаконня мого. Я сказав: «Признаюся в гріхах моїх перед Господом», і Ти простив мої провини.
\v 6 Тому кожний побожний відповідного часу помолиться Тобі, і навіть велика повінь води не досягне до нього.
\v 7 Ти покров мій, Ти охороняєш мене від утиску. Ти обгортаєш мене радістю спасіння!
\v 8 «Я навчу тебе, — каже Господь, — і вкажу тобі дорогу, якою ти маєш ходити; даватиму тобі поради і око Моє над тобою.
\v 9 Не будь, як той безглуздий кінь або впертий осел, яким треба загнуздувати рота віжками та гнуздечкою, коли вони не хочуть іти за тобою.
\v 10 Великі скорботи нечестивому, а хто надіється на Тебе, Господи, того обгорне милосердя Твоє.
\v 11 Веселіться в Господі і тіштеся праведні! І співайте з радістю всі, в кого серце щире!
\c 33
\p
\v 1 Радійте, праведні, в Господі: праведним личить співати хвалу!
\v 2 Хваліть Господа на гуслях; співайте Йому з арфою десятиструнною.
\v 3 Заспівайте Йому нову пісню; грайте Йому весело, з вигуками.
\v 4 Бо слово Господнє вірне, і всі діла Його праведні.
\v 5 Він любить правду і суд, милості Його повна земля.
\v 6 Словом Господнім створено небеса, а подихом уст Його — вся оздоба їх.
\v 7 Він зібрав ніби в міх усі води морські, утворив безодні на глибини їх.
\v 8 Нехай вся земля боїться Господа! Нехай усі, що живуть на світі, тремтять перед Ним!
\v 9 Бо Він звелів — і сталося; наказав і зƅявилося.
\v 10 Господь обертає раду народів у ніщо; Він нівечить задуми людські.
\v 11 Задум Господній навіки стоятиме, думки Його серця на вічні віки.
\v 12 Блаженний народ, Бог якого — Господь, народ, якого Він вибрав Собі у спадщину.
\v 13 Господь споглядає з небес, і Він бачить усіх синів людських.
\v 14 З місця оселі Своєї Він дивиться на всіх мешканців землі.
\v 15 Він, що створив серця всіх їх, і знає всі діла їхні.
\v 16 Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його.
\v 17 Марна надія спастися конем, хоч і велика сила в ногах його, та не втекти йому.
\v 18 Бо очі Господні над тими, що бояться Його, над тими, що надіються на милість Його.
\v 19 Він врятує їх від смерті, і в час голоднечі прогодує їх.
\v 20 Душа наша надію складає на Господа. Він наша поміч і щит наш.
\v 21 Ним веселиться серце наше, бо на святе імƅя Його ми надію кладемо!
\v 22 Нехай милосердя Твоє, Господи, буде з нами, бо ми надіємось на Тебе!
\c 34
\p
\v 1 Буду благословляти Господа повсякчасно; завжди хвала Йому буде в устах моїх.
\v 2 Хвалитиметься душа моя Господом, нехай почують смирені те й звеселяться.
\v 3 Звеличуйте Господа разом зі мною, і прославляйте імƅя Його.
\v 4 Я шукав Господа, і Він почув мене, і визволив мене від усіх моїх небезпек.
\v 5 Ті, що дивляться на Нього, просвіщаються, і лиця їх не посоромляться.
\v 6 Ось бідний кликав, і Господь почув, і визволив його від бід його.
\v 7 Бо ангел Господній стоїть на варті навкруги тих, що Його бояться, і визволяє їх.
\v 8 Скуштуйте і побачите, який добрий Господь! Блаженна людина, котра надіється на Нього.
\v 9 Бійтеся Господа, ви, святі Його, бо не мають недостатку ті, що бояться Його.
\v 10 Левчуки бідні й голодні, а ті, що шукають Господа, не будуть зазнавати недостатку ні в якому добрі.
\v 11 Прийдіть, діти, послухайте мене, страху Господнього навчу я вас.
\v 12 Хто б ти не була людина, що бажає життя і любить довголіття, щоб бачити добро:
\v 13 Бережи від зла язик твій і уста твої від слів лукавих.
\v 14 Ухиляйся від злого і роби добро; шукай миру і його тримайся.
\v 15 Очі Господні на праведних і вуха Його на молитву їх.
\v 16 Господь проти тих, що чинять зло, щоб знищити памƅять про них з землі.
\v 17 Коли кличуть праведні, то їх чує Господь, і визволяє їх з бід їхніх.
\v 18 Господь близький до розбитих серцем, і смирених духом спасає.
\v 19 Багато скорбот у праведника, і від усіх їх визволяє Господь.
\v 20 Він зберігає всі кості його, і ні одна з них не переломиться.
\v 21 Убƅє нечестивого зло, і ті, що ненавидять праведника, загинуть.
\v 22 Господь визволяє душу рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що надію покладають на Нього.
\c 35
\p
\v 1 Судися, о Господи, з тими, хто судиться зі мною, воюй з тими, хто зі мною воює.
\v 2 Візьми щит малий і великий, і встань мені на допомогу.
\v 3 Замахнися списом і моїх гонителей стримай; скажи душі моїй: «Я спасіння твоє!»
\v 4 Нехай осоромляться ті, що чатують на душу мою; нехай відступлять назад і покриються ганьбою ті, що задумали зло проти мене.
\v 5 Нехай вони розвіються, як полова на вітрі, і нехай ангел Господній прожене їх.
\v 6 Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і нехай ангел Господній переслідує їх.
\v 7 Бо без причини вони наставили на мене пастку свою; без вини викопали яму на мене.
\v 8 Нехай загибель прийде на них несподівано, і сіті їхні, які вони наставили, нехай спіймають їх самих, а в ту яму нехай самі впадуть на свою погибель.
\v 9 А моя душа буде радіти в Господі, буде втішатися спасінням від Нього!
\v 10 Всі мої кості скажуть: «Господи, хто є подібний до Тебе? Ти визволяєш слабого від сильного, бідного й убогого від гнобителів його.»
\v 11 Встали неправдиві свідки проти мене; допитують мене про те, чого я не знаю.
\v 12 Вони віддають мені злом за добро, осирочують душу мою.
\v 13 А я, коли вони хворіли, одягався у веретище; я молився за них, відмовлявся від їжі, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
\v 14 Я так упадав, ніби це був мій приятель, або мій брат, я журився, побивався, голосив, ніби по матері.
\v 15 А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю, кричать, і не вмовкають,
\v 16 з зухвалістю і насмішливістю дармоїдів, вони скрегочуть на мене зубами своїми.
\v 17 Господи, чи довго Ти будеш дивитися на це? Відведи душу мою від їхніх зубів, від оцих левчуків — мою єдину.
\v 18 Буду дякувати Тобі на великому зібранні, буду славити Тебе серед численного народу.
\v 19 Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить.
\v 20 Бо вони говорять не про мир, а змовляються проти тихих землі.
\v 21 Свої уста на мене вони розкривають, говорять: «Ага, ага! Наші очі це бачили!»
\v 22 Ти бачив, Господи! Не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!
\v 23 Прокинься й устань мені на оборону, мій Боже і мій Господи, за мою справу!
\v 24 Суди мене по правді Твоїй, Господи, Боже мій, і нехай не злорадіють вони наді мною.
\v 25 Нехай не скажуть в серці своїм: «Ага! Ми досягли свого!», хай не кажуть: «Ми проковтнули його!»
\v 26 Нехай осоромляться й застилаються всі ті разом, що радіють моєму лиху; нехай укриються соромом і стидом ті, що гордовито несуться проти мене.
\v 27 Нехай радіють і веселяться ті, що бажають мені правоти, і нехай кажуть завжди: «Нехай звеличиться Господь, що миру бажає Своєму рабові».
\v 28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
\c 36
\p
\v 1 Слово нечестя в серці безбожного; нема страху Божого перед очима його:
\v 2 Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх.
\v 3 Слова уст його — неправда й лукавство, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро.
\v 4 Беззаконня задумує він на постелі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.
\v 5 Господи, милість Твоя до небес; істина Твоя до хмар.
\v 6 Правда Твоя, як гори Божі, а суди Твої, як безодня велика, людину й скотину спасаєш Ти, Господи!
\v 7 Яке дороге милосердя Твоє, Господи! І ховаються людські сини в тіні Твоїх крил.
\v 8 Вони живляться від достатків дома Твого й з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх.
\v 9 Бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло.
\v 10 Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на щиросердих!
\v 11 Нехай нога гордих не наступить на мене, і рука безбожних нехай не викидає мене!
\v 12 Попадали там беззаконники, повалено їх — і встати не зможуть.
\c 37
\p
\v 1 Не роздратовуйся через злочинців, не заздри тим, що чинять беззаконня.
\v 2 Бо вони скоро будуть скошені, як трава, і зівƅянуть, як зелене зілля.
\v 3 Надійся на Господа і чини добро, живи на землі, і зберігай істину.
\v 4 Втішайся Господом, і Він здійснить бажання серця твого.
\v 5 Покладись на Господа в дорозі твоїй, і на Нього надійся, і Він допоможе.
\v 6 І виведе, як світло, правду твою, і справедливість твою, як південь.
\v 7 Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі.
\v 8 Перестань гніватися, залиши лютість, не роздратовуйся до того, щоб чинити зло.
\v 9 Бо злочинці будуть викорінені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю.
\v 10 Бо ще трохи, і не буде нечестивого; і будеш дивитися на місце його — і не буде його.
\v 11 Але покірні успадкують землю і будуть насолоджуватись повним миром.
\v 12 Нечестивий замишляє проти праведника і скрегоче на нього зубами своїми.
\v 13 Господь сміється над ним, бо Він бачить, що надходить його день.
\v 14 Нечестиві виймають меч і натягують лук свій, щоб повалити бідного і нужденного, щоб вбити тих, що ходять прямою дорогою.
\v 15 Та меч їхній пройде їм крізь серце, і луки їхні поламаються.
\v 16 Краще мати малий достаток праведника, ніж велике багатство нечестивого.
\v 17 Бо рамена нечестивих будуть поламані, а праведників Господь підтримає.
\v 18 Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки.
\v 19 Вони не осоромляться лихої години, і в день голоднечі, — вони наситяться.
\v 20 А нечестиві гинуть; вороги Господні зівƅянуть, як овечий той лій, загинуть, і зникнуть, як дим.
\v 21 Нечестивий позичає і не віддає, а праведник виявляє милість, і дає.
\v 22 Отже, благословенні Господом успадкують землю, а прокляті Ним — загинуть.
\v 23 Від Господа кроки людини ставляться міцно, і дорога її до вподоби Йому.
\v 24 Коли буде падати, не впаде: бо Господь підтримає його за руку.
\v 25 Я був молодим і постарівся, але я не бачив, щоб Господь праведника покинув, і щоб нащадки його просили хліба.
\v 26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.
\v 27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
\v 28 Бо Господь любить справедливість, і Він не залишає богобійних Своїх; вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!
\v 29 Праведні успадкують землю і будуть жити на ній віковічно.
\v 30 З уст праведника виходить мудрість, і язик його говорить правду.
\v 31 Закон Бога його в серці його, ноги його не спіткнуться.
\v 32 Нечестивий підстерігає праведника і пильнує забити його.
\v 33 Але Господь не залишить його в руках того, і не засудить, коли він на суді зƅявиться.
\v 34 Надійся на Господа, тримайся дороги Його, і Він удостоїть тебе вспадкувати землю, ти побачиш, як понижені будуть безбожні.
\v 35 Я бачив безбожного, що збуджував страх, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,
\v 36 та він проминув, і ось нема його.
\v 37 Уважай на безвинного і гляди на праведного; бо людині спокою належить майбутність.
\v 38 А грішники всі разом будуть знищені; нема майбутності для злих людей і для їхніх нащадків.
\v 39 А спасіння праведних від Господа; Він їхня твердиня за часу лихоліття.
\v 40 І Господь допоможе їм і порятує їх; Він визволить їх від беззаконних і збереже їх, бо вони надіються на Нього.
\c 38
\p
\v 1 Господи, не докоряй мені в гніві Твоїм і не карай мене в незадоволенні Твоїм.
\v 2 Бо стріли Твої пронизали мене, і рука Твоя тяжить на мені.
\v 3 Нема здорового місця на тілі моєму від гніву Твого; немає спокою в костях моїх через мій гріх.
\v 4 Бо беззаконня мої вище голови моєї; вони, як тягар великий, занадто тяжкі для мене.
\v 5 Смердять та гниють рани мої з глупоти моєї.
\v 6 Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний.
\v 7 Бо стегна мої ранами вкриті, і нема здорового місця на тілі моїм.
\v 8 Я знемігся і занепав; я ридаю від стогона серця свого…
\v 9 Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.
\v 10 Сильно тріпочеться серце моє, залишила мене моя сила, і світло очей моїх, — нема вже й того в мене.
\v 11 Друзі мої й мої приятелі від моєї рани стали здаля, а ближні мої поставали осторонь.
\v 12 І ті, що на моє життя зазіхають, тенета розставляють; і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, і весь час міркують лукаве.
\v 13 Я ж, мов глухий, не чую; і, як німий, що уст своїх не відкриває.
\v 14 Я став, як чоловік, котрий не чує; і в устах котрого нема виправдання.
\v 15 Бо на Тебе, Господи, надіюся я; Ти даси відповідь, Господи, Боже мій!
\v 16 Бо я сказав: «Нехай не втішаються наді мною! Коли я спіткнуся, — нехай вони не величаються переді мною.»
\v 17 Бо я близький до падіння, і скорбота моя завжди переді мною.
\v 18 Мою провину я визнаю і гріхом моїм журюся.
\v 19 А смертельні вороги мої сильні, і багаточисленні ті, що ненавидять мене безвинно.
\v 20 І ті, що віддячують злом за добро, проти мене, бо я про добро дбаю.
\v 21 Не залишай мене, Господи, Боже мій, не відходь від мене!
\v 22 Поспіши на допомогу мені, Господи, — спасіння моє!
\c 39
\p
\v 1 Я сказав: «Буду пильнувати дороги мої, щоб не згрішити язиком моїм; загнуздаю уста мої поки беззаконник переді мною!»
\v 2 Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а біль мій збільшився.
\v 3 Серце моє загорілось, від думок моїх вогонь зайнявся. І слово навернулось на язик мій:
\v 4 «Господи, дай мені узнати кінець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, коли я помру.
\v 5 Ось Ти дав дні мої, мов пƅяді, і вік мій, — як ніщо перед Тобою: Так, одна марнота, кожна людина, якби вона твердо не стояла!
\v 6 Як тінь марна, ходить людина; даремно вона побивається; збирає і не знає, кому дістанеться це.
\v 7 А тепер на що маю надіятися? Надія моя — на Тебе вона!
\v 8 Визволи мене від усіх переступів моїх, і не віддай мене на глум нерозумному.
\v 9 Я онімів, — не відкриваю уст моїх, бо Ти це вчинив.
\v 10 Відверни від мене удар Твій, — від замаху руки Твоєї я пропадаю.
\v 11 Коли Ти караєш людину за беззаконня, то вона пропадає, як одежа від молі; так, кожна людина — марнота.
\v 12 Почуй молитву мою, Господи, і вислухай благання моє; не будь мовчазним до сліз моїх, бо я мандрівник у Тебе, лише подорожній на землі, як і всі батьки мої були.
\v 13 Відверни від мене гнів, і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене.
\c 40
\p
\v 1 Непохитно я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене; Він почув благання моє.
\v 2 Він витягнув мене із згубної ями, з багнистого трясовиння, і поставив ноги мої на скелі, і утвердив стопи мої.
\v 3 І вклав нову пісню в уста мої, хвалу Богові нашому; багато хто це побачать і побояться, і будуть надіятися на Господа.
\v 4 Блаженна людина, котра покладається на Господа і не звертається до гордих, і до тих, що схиляються до неправди.
\v 5 Багато дивних діл вчинив Ти, Господи, Боже мій; Твої чудеса і Твої думки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би звістити й розповісти, — та забагато їх, щоб їх перелічити.
\v 6 Жертви й приношення Ти не захотів; Ти розкрив мені слух. Ти всепалення й жертви за гріх не вимагаєш.
\v 7 Тоді сказав я: «Ось іду. На листах книжних написано про мене».
\v 8 Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.
\v 9 Я сповістив правду Твою в зібранні великім і уст своїх не спиняв я, Господи, знаєш Ти.
\v 10 Я не заховав правди Твоєї в серці моїм; я звіщав вірність Твою і спасіння Твоє; я не таїв милості Твоєї і правди Твоєї перед великим зібранням.
\v 11 Не стримуй, Господи, великого милосердя Твого до мене; нехай милість і істина Твоя завжди охороняє мене.
\v 12 Бо незлічимі лиха оточили мене, і гріхи мої досягли вже мене, так що й бачити не можу; більше їх, ніж волосся на голові моїй, і серце моє тремтить в мені.
\v 13 Змилуйся, Господи, спаси мене; Господи, поспіши на поміч мені!
\v 14 Нехай посоромлені і зганьблені будуть усі, хто шукає гибелі душі моєї! Нехай відступлять назад і нехай осоромлені будуть усі, хто бажає мені зла.
\v 15 Нехай покриються соромом ті, що кажуть мені: «Ага! Ага!»
\v 16 Хай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: «Хай буде великий Господь».
\v 17 Я ж бідний і нужденний, але Господь дбає про мене. Він — поміч моя і Визволитель мій; спаси мене, не барися, Боже мій!
\c 41
\p
\v 1 Блажен, хто дбає про вбогого та нужденного; в день нещастя Господь порятує його;
\v 2 Господь збереже його і дасть йому життя; такий буде благословенний на землі, і Він не віддасть його на поталу ворогам його.
\v 3 Господь зміцнить на одрі хвороби. Ти зовсім зміниш постіль його під час недуги його.
\v 4 Я сказав: «Господи, помилуй мене, вилікуй душу мою, тому що я згрішив перед Тобою».
\v 5 Вороги мої говорять зле про мене: «Коли він умре, то загине імƅя його».
\v 6 А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, таять зло в серці, а вийшовши, висловлюють його.
\v 7 Ненависники мої шепнуться між собою, придумують зле проти мене:
\v 8 Слово Веліула пристало до нього; і раз він зліг, не встане більше.
\v 9 Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, — підняв на мене пƅяту.
\v 10 Але Ти, Господи, змилуйся наді мною, й підійми мене, щоб я віддав їм.
\v 11 По тому дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог не буде тріумфувати наді мною.
\v 12 Мене ж Ти збережеш через невинність мою, і поставиш мене перед Своїм обличчям навіки!
\v 13 Благословенний будь, Господи, Боже Ізраїля, від віку до віку! Амінь і амінь!
\c 42
\p
\v 1 Як олень прагне до водних потоків, так душа моя прагне до Тебе, Боже!
\v 2 Душа моя прагне до Бога, Живого Бога; коли ж я піду і зƅявлюся перед лицем Бога?
\v 3 Сльоза стала для мене поживою вдень і вночі, коли кажуть мені цілий день: «Де твій Бог?»
\v 4 Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як в многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу.
\v 5 Чого сумуєш, душе моя, і тривожишся? Надійся на Бога, бо я ще буду прославляти Його, мого Спасителя, за Його спасіння!
\v 6 Боже мій, душа моя пригноблена в мені; тому-то згадав я про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори Міцар.
\v 7 Безодня кличе до безодні під гуркіт Твоїх водоспадів; усі вали Твої й хвилі Твої перейшли наді мною.
\v 8 Удень Господь виявляє Свою милість, уночі ж Його пісня зі мною, молитва до Бога мого життя!
\v 9 Скажу Богу, Скелі моїй: «Чому Ти забув мене? Чого я блукаю сумний через утиск ворога?»
\v 10 Навіть кості мої тріщать, коли сміються наді мною вороги мої, коли кажуть до мене кожен день: «Де Бог твій?»
\v 11 Чому сумуєш, душе моя, чому непокоїшся? Май надію на Бога; тому що я буду ще прославляти Його — Спасителя мого і Бога мого.
\c 43
\p
\v 1 Суди мене, Боже, і розсуди моє змагання проти народу недоброго. Від чоловіка лукавого й злого визволи мене.
\v 2 Бо Ти, Бог сили моєї! Чому Ти відкинув мене? Чому я мушу сумувати, пригноблений моїми ворогами?
\v 3 Пошли Твоє світло і Твою правду — нехай вони ведуть мене. Нехай вони приведуть мене до Твоєї святої гори, до місця пробування Твого.
\v 4 Тоді я підійду до Божого жертовника, до Бога радості й потіхи моєї, і на арфі буду прославляти Тебе, Боже, мій Боже!
\v 5 Чого сумуєш, душе моя, чого хвилюєшся? Надійся на Бога! Я знову буду прославляти Його — Спасителя мого і Бога мого.
\c 44
\p
\v 1 Боже, ми вухами своїми чули, наші батьки нам розповідали: велике діло Ти вчинив у часи їхні, в часи давні.
\v 2 Рукою Своєю Ти вигнав народи, а їх оселив; знищив покоління, а їх розмножив.
\v 3 Бо не мечем своїм вони придбали землю, і не їх сила спасла їх, а Твоя рука, Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти прихильно ставився до них.
\v 4 Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння Якова.
\v 5 З Тобою побƅємо своїх ворогів, імƅям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,
\v 6 бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не допоможе мені,
\v 7 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників осоромиш!
\v 8 Ми щодня хвалили Бога, і імƅя Твоє будемо славити повік!
\v 9 Однак Ти відкинув і засоромив нас, і не виходиш із військом нашим.
\v 10 Ти допустив, щоб ми тікали від ворога нашого, так що ненависники наші грабують нас.
\v 11 Ти, як овець, на заріз віддав нас і розсіяв нас між народами.
\v 12 Ти за безцінок продав Свій народ, і ціни йому не побільшив.
\v 13 Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на поталу всім, що навкруги нас.
\v 14 Ти вчинив так, що ми стали прислівƅям язичникам, і головою хитають народи на нас.
\v 15 Переді мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє
\v 16 від слів ганьбителя і зрадника, від очей ворога і месника.
\v 17 Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе, і не порушили завіту Твого;
\v 18 не відхилилось серце наше й кроки наші не зійшли з дороги Твоєї!
\v 19 Хоч у місце шакалів Ти випхнув нас, і прикрив нас смертною тінню.
\v 20 Тоді, якби ми забули імƅя Бога нашого, і руки свої простягли до бога чужого:
\v 21 чи Бог не покарав би нас? Він же знає таємниці серця.
\v 22 Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожний день, ми стали, як вівці, на заріз.
\v 23 Встань, Господи, чого Ти спиш? Прокинься й не відкидай нас назавжди!
\v 24 Нащо ховаєш лице Своє? Забуваєш про нашу недолю та тісноту нашу?
\v 25 Бо душа наша до пороху принижена, а живіт наш до землі припав.
\v 26 Встань же, о Помоче наша, і визволь нас заради милосердя Твого.
\c 45
\p
\v 1 Моє серце бринить добрим словом. Я кажу: для Царя моє творіння; мій язик - мов перо скорописця!
\v 2 Ти найкращий з усіх синів людських, у Твоїх устах розлита краса та добро; тому благословив Тебе Бог навіки.
\v 3 Привƅяжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча, красу Свою та величність Свою.
\v 4 І в величності Своїй сідай, та й верхи помчися за справи правди, і лагідності та справедливості, і навчить тебе преславних діл Твоя правиця.
\v 5 Твої стріли нагострені. Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.
\v 6 Престол Твій, Боже, на вічні віки, жезло правди - жезло Царства Твого.
\v 7 Ти полюбив правду, а беззаконня зненавидив, тому помазав Тебе, Боже, Твій Бог, миром радості більш, ніж спільників Твоїх.
\v 8 Вся одіж Твоя, - смирна, алой і касія, в світлицях з костей слонових струни Тебе звеселили.
\v 9 Царські дочки — між шановними Твоїми; праворуч Тебе стоїть цариця в золоті офірському.
\v 10 Слухай, дочко, дивись і нахили до мене вухо! Забудь народ свій і дім батька свого.
\v 11 Забажає Цар красоти твоєї, бо Він є Бог твій, і ти вклонися Йому.
\v 12 І дочка тирська з дарами (приходить), будуть благати тебе найбагатші з народу.
\v 13 Вся слава дочки царя в ній самій, одяг її, шитий золотом.
\v 14 В дорогих шатах ведуть її до Царя, слідом за нею ведуть дівиць, подруг її.
\v 15 Приведуть їх з весіллям і радощами, і ввійдуть вони в світлицю.
\v 16 Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, - їх по цілій землі Ти поставиш володарями.
\v 17 Я буду імƅя Твоє згадувати по всіх поколіннях, тому народи прославлятимуть Тебе по вічні віки.
\c 46
\p
\v 1 Бог — наша охорона і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.
\v 2 І тому ми не боїмося, навіть хоч би земля захиталася, і гори повалилися б у безодню моря.
\v 3 Нехай ревуть і здіймаються води Його, через велич Його тремтять гори.
\v 4 Потоки рік звеселяють місто Боже, святу оселю Всевишнього.
\v 5 Бог серед його - не захитається. Бог допоможе йому, коли ранок настане.
\v 6 Заворушились народи, захитались царства, Він голос подав — і земля розступилася.
\v 7 Господь сил з нами; Бог Якова — наш Заступник.
\v 8 Прийдіть і подивіться на діла Господа, які спустошення Він вчинив на землі.
\v 9 Він припиняє війни по всій землі, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колісниці!
\v 10 «Вгамуйтесь і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами й прославлюся на землі!»
\v 11 Господь сил небесних з нами; Бог Якова — наш Заступник.
\c 47
\p
\v 1 Усі народи плещіть у долоні з радості; вигукуйте Богові голосом радості!
\v 2 Бо Господь грізний Всевишній, Цар великий усієї землі.
\v 3 Він підкорив народи і племена під ноги наші.
\v 4 Він вибрав нам нашу спадщину, красу Якова, котрого Він полюбив.
\v 5 Бог вознісся посеред веселих вигуків, вознісся Господь посеред звуків сурм.
\v 6 Співайте Богові, співайте, співайте нашому Цареві, співайте!
\v 7 Бо Бог — Цар усієї землі, співайте Йому псалом похвали!
\v 8 Бог царює над народами, Він сидить на Своїм святім троні!
\v 9 Вельможі народів зібрались до народу Бога Авраамового, бо щити землі Божі. Він звеличений!
\c 48
\p
\v 1 Великий Господь і вельми прославлений у місті нашого Бога, на Його святій горі.
\v 2 Прекрасна країна, відрада всієї землі, - гора Сіон, на її північних околицях місто Царя великого.
\v 3 Бог у світлицях Своїх знаний як захисник.
\v 4 Бо царі ось зібрались, ішли вони разом,
\v 5 як побачили, то здивувались, полякалися й розпорошилися…
\v 6 Обгорнув їх там страх, немов біль породіллю:
\v 7 Ти розбив східним вітром кораблі Фарсиса.
\v 8 Про що чули ми, те й побачили в місті Господа сил небесних, у місті Бога нашого: Бог укріпляє його навіки.
\v 9 Боже, в храмі Твоєму ми роздумуємо про Твою милість.
\v 10 Яке імƅя Твоє, Боже, така й хвала Твоя аж до країв землі. Правиця Твоя повна справедливості!
\v 11 Нехай веселиться гора Сіон. Нехай радіють дочки іудейські через Твоє правосуддя!
\v 12 Обійдіть кругом Сіон і роздивіться його, полічіть його башти!
\v 13 Зверніть увагу на укріплення його, огляньте палаци його, щоб ви могли розповісти про це наступному поколінню.
\v 14 Бо цей Бог — наш Бог навіки. Він буде нашим провідником, аж до смерті!
\c 49
\p
\v 1 Послухайте це всі народи,
\v 2 і прості, і вельможні, разом багаті і бідні.
\v 3 Мої уста казатимуть премудрість і думки серця мого - науку.
\v 4 Нахилю своє вухо до притчі й при гуслях відкрию загадку свою!
\v 5 Чого боятися мені в день лихоліття, коли обступлять мене злочинства тих, що мене переслідують,
\v 6 які покладаються на своє багатство і хваляться своїми достатками?
\v 7 Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
\v 8 Дорога ціна викупу душі їх і не буде того повік,
\v 9 щоб зостався хто жити вічно, і не побачив могили.
\v 10 Бож бачать, що мудрий умирає так само, як нерозумний і безглуздий, і свої багатства іншим залишають.
\v 11 Вони думають, що доми їхні вічні й оселі їхні з роду в рід, і землі свої називають своїм імƅям.
\v 12 Але людина в честі не зостанеться, вона подібна худобі, що гине!
\v 13 Така їхня дорога — безумство їх, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку.
\v 14 Вони зійдуть у шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання. Сила покине їх і шеол буде мешканням для них.
\v 15 Та визволить Бог душу мою з влади шеолу, бо Він мене візьме.
\v 16 Тому не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її, —
\v 17 бо коли помре, вона нічого не візьме з собою, і її слава не піде за нею!
\v 18 Хоч за життя потішає вона душу свою і славлять її, що вона догоджає собі.
\v 19 Але піде вона до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
\v 20 Людина, в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине.
\c 50
\p
\v 1 Прорік Бог над богами, Господь, і землю покликав від сходу сонця і до заходу.
\v 2 З Сіону, корони краси, Бог зƅявився в сяйві.
\v 3 Бог наш іде й не мовчить. Палаючий огонь перед Ним, а навкруги Його сильна буря.
\v 4 Він кличе з висоти небо і землю народ Свій судити.
\v 5 «Позбирайте Мені Моїх святих, що вступили в завіт зі Мною при жертві».
\v 6 І небеса проголосять правду Його, що суддя цей — Бог.
\v 7 «Слухай же ти, Мій народе, бо ось Я буду говорити, Ізраїлеві, і буду свідчити на тебе: Бог, Бог твій Я!»
\v 8 Не за жертви докорятиму тебе, бо всепалення твої завжди переді мною,
\v 9 не візьму Я із дому твого телят, а ні козлів з дворів твоїх.
\v 10 Адже всі лісові тварини Мої та худоба на тисячах гір.
\v 11 І все птаство гірське, і звір польовий переді Мною!
\v 12 І коли б Я зголоднів, то не казав би тобі, бо весь всесвіт Мій, і все, що є в ньому.
\v 13 Але чи ж їм Я мƅясо волів, чи пƅю кров козлів?
\v 14 Принеси Богові в жертву хвалу й віддай Всевишньому обітниці твої,
\v 15 і до Мене поклич в день недолі, Я визволю тебе і ти прославиш Мене».
\v 16 А до грішника Бог промовляє: «Чого про устави Мої розповідаєш, і завіт Мій носиш в устах своїх,
\v 17 а сам ненавидиш науку Мою й слова Мої кидаєш позад себе?
\v 18 Ти як бачиш злодія, пристаєш до нього й з перелюбником участь поділяєш.
\v 19 Своїм устам даєш волю до ганьби й язик твій плете зраду на брата.
\v 20 Ти сидиш і говориш на брата твого й на сина матері твоєї кидаєш наклеп.
\v 21 Ти це робив, а Я мовчав. Ти думав, що Я такий же, як ти. Я ж покараю тебе й поставлю гріхи твої перед очі твої!
\v 22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати.
\v 23 Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто стежить за своєю дорогою, тому явлю Я спасіння Боже».
\c 51
\p
\v 1 Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!
\v 2 Обмий мене зовсім від беззаконня мого, й очисти мене від мого гріха.
\v 3 Бо беззаконня моє я знаю, а гріх мій переді мною постійно.
\v 4 Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти в слові Своїм і бездоганний у суді Своїм.
\v 5 Ось бо я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя.
\v 6 Ось, Ти любиш істину в серці й в глибині душі відкриваєш мені мудрість.
\v 7 Очисть мене іссопом, і я буду чистий; обмий мене, і я буду біліший від снігу.
\v 8 Дай мені почути радості й веселощі, — і зрадіють кістки Тобою розбиті.
\v 9 Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої згладь.
\v 10 Створи в мені чисте серце, Боже, і віднови в мені духа правого.
\v 11 Не відкинь мене від лиця Свого; не забери від мене Твого Духа Святого.
\v 12 Поверни мені радість спасіння Твого; і духом владичним підтримай мене.
\v 13 Тоді я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе.
\v 14 Визволи мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик радісно величатиме справедливість Твою!
\v 15 Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу.
\v 16 Бо не задовольнить Тебе жертва, яку я приніс би і всепалення Тобі не любе.
\v 17 Жертва Богові — скрушений дух; серця скрушеного та покірливого Ти не відкинеш, Боже!
\v 18 Ущаслив Своїм благословінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму.
\v 19 Тоді будуть Тобі любі жертви праведності, — жертви всепалення і приношення, тоді принесуть телят на жертовник Твій!
\c 52
\p
\v 1 Чого хвалишся злом, о могутній? Милість Божа перебуває зі мною цілий день.
\v 2 Замишляє лукавство язик твій, як гостра бритва, готовиш ти зраду.
\v 3 Ти любиш зло більше, ніж добро, неправду говорити більше, ніж правду.
\v 4 Ти любиш усякі шкідливі слова, язику зрадливий.
\v 5 Отож, Бог знищить тебе навіки: Він вихопить тебе з твого намету і викорінить тебе із землі живих.
\v 6 Праведні люди побачать це і злякаються; і будуть сміятися з нього.
\v 7 «Ось чоловік, який не покладався на Бога, а покладався на своє велике багатство та зміцнювався злочинством своїм».
\v 8 Я ж — немов би те оливкове дерево, зелене в домі Божім; я надіюся на ласку Божу на віки вічні!
\v 9 Я прославлятиму Тебе вічно за те, що Ти вчинив, надіятися на імƅя Твоє: бо Ти добрий до побожних Твоїх.
\c 53
\p
\v 1 Безумний сказав у серці своїм: «Нема Бога!» Вони розбещені і творять підлі діла; нема нікого, хто творив би добро.
\v 2 Бог дивиться з небес на синів людських, щоб побачити, чи є між ними розумні, які шукають Бога.
\v 3 Усі відвернулися, разом стали огидними; нема нікого, хто творив би добро, нема ні одного.
\v 4 Невже не схаменуться всі, що роблять беззаконня, що поїдають Мій народ, немов би хліб їли, і не визнають Бога?
\v 5 Але вони там бояться страху, де його нема. Бо Бог розкидає кості тих, хто отаборився проти тебе; бо Він забув про них.
\v 6 О, коли б то вже прийшло для Ізраїля спасіння із Сіону! Як долю Свого народу поверне Господь, то зрадіє Яків і втішиться Ізраїль!
\c 54
\p
\v 1 Спаси мене, Боже, імƅям Твоїм; виправдай мене Своєю силою!
\v 2 Боже, почуй молитву мою; вислухай слова уст моїх.
\v 3 Чужинці нападають на мене, й сильні зазіхають на моє життя, вони не ставили Бога перед собою.
\v 4 Ось Бог помагає мені, Господь з тими, котрі підтримують моє життя.
\v 5 Нехай зло повернеться на моїх ворогів, Своєю правдою винищи їх.
\v 6 Щиро я принесу жертву Тобі; імƅя Твоє, Господи, славити буду, бо воно добре.
\v 7 Ти визволив мене від усіх бід; і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє.
\c 55
\p
\v 1 Вислухай, Боже, молитву мою, і не зневаж благання мого!
\v 2 Вислухай мене і дай мені відповідь; я блукаю в смутку своїм і стогну
\v 3 від ворожого голосу, від утисків нечестивих, бо вони горнуть лихо на мене, і в гніві переслідують мене.
\v 4 Тремтить моє серце в мені, і страх смерті охопив мене.
\v 5 Страх і тремтіння охопили мене; жах поглинув мене.
\v 6 І я сказав собі: «О, коли б я мав крила голуба! Я полетів би і відпочив!
\v 7 Я б полинув далеко і залишився б у пустині.
\v 8 Поспішив би я до мого місця притулку, від буйного вітру і бурі».
\v 9 Знищ їх, Господи, поплутай мову їхню, бо я бачу насильство і сварку в місті.
\v 10 Удень і вночі вони бродять по мурах міста; гріх та неправда в середині його.
\v 11 Чинять вони зло одне одному й не зникає з вулиць їх лукавство та зрада.
\v 12 Бо ж не ворог лихословить мене, — я переніс би, і не ненависник мій величається наді мною, я б сховався від нього.
\v 13 А то ж ти, чоловіче, мені рівня, друг мій і близький мій,
\v 14 з котрим насолоджувались ми бесідою, ходили до Божого дому серед бурхливого натовпу…
\v 15 Нехай поглине їх смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!
\v 16 А я кличу до Бога, і Господь спасе мене.
\v 17 Увечорі, вранці й опівдні я скаржусь і зітхаю, і Він почує голос мій.
\v 18 Звільнив з миром душу мою від нападків на мене, бо багато було їх на мене.
\v 19 Бог, Який сидить вічно на престолі, почує їх і завдасть їм болю, бо нема в них каяття, і Бога вони не бояться.
\v 20 Руки свої здіймають на тих, що з ними в злагоді, порушують свою згоду з ними.
\v 21 Уста їх масніші від масла, але війна в їхньому серці; слова їхні масні, як олія, але вони, як мечі ті оголені!
\v 22 Поклади на Господа турботи твої, і Він підтримає тебе; Він не допустить ніколи, щоб праведник захитався.
\v 23 Але Ти, Боже, вкинеш їх у яму погибелі; люди кровожадні і зрадливі не доживуть і до половини віку свого. А я надію покладаю на Тебе!
\c 56
\p
\v 1 Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, — цілий день він воює та тисне мене!
\v 2 Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято проти мене!
\v 3 Та в день, коли страх оволодіє мною, я надію покладаю на Тебе.
\v 4 На Бога, слово Якого я хвалю, на Бога я надіюся; я не буду боятися. Що зробить мені тіло?
\v 5 Всякий день вони перекручують слова мої; всі їхні думки проти мене на зло:
\v 6 Збираються, ховаються, стежать за кроком моїх ніг, щоб спіймати душу мою.
\v 7 Невже вони уникнуть кару за беззаконня? У Твоєму гніві, Боже, повали народи!
\v 8 Мої скитання Тобі відомі, сльози мої збери в посудину Твою: чи ж не записані вони у книзі Твоїй?
\v 9 Тоді вороги мої відступлять назад, того дня, як я кликати буду. Та я знаю, що Бог зі мною.
\v 10 І в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу!
\v 11 На Бога я надіюся; я не буду боятися. Що може мені заподіяти чоловік?
\v 12 На мені, о Боже, обітниці Тобі; я принесу Тобі жертву подяки.
\v 13 Бо Ти врятував мою душу від смерті і ноги мої від спотикання, щоб я ходив перед Богом у світлі життя.
\c 57
\p
\v 1 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя й у затінку крил Твоїх я сховаюсь, доки перейде біда.
\v 2 Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.
\v 3 Він пошле з небес — і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує мене. Бог пошле Свою милість та правду.
\v 4 Душа моя серед левів; я лежу між людьми, що вогнем палають, між синами людськими, яких зуби — стріли й списи, а язик їх — гострий меч.
\v 5 Будь звеличений, Боже, вище небес; Твоя слава по всій землі.
\v 6 Вороги мої наставили пастку на мене; знесилили душу, викопали для мене яму й самі попадали в неї!
\v 7 Моє серце зміцнилося, Боже, моє серце зміцнилося; я буду співати та славити Тебе!
\v 8 Збудися ж славо моя! Пробудися, арфо і ліро! Я розбуджу ранішню зорю!
\v 9 Я буду славити Тебе, Боже, між народами; буду співати Тобі між людьми.
\v 10 Бо милосердя Твоє до небес; а правда Твоя аж до хмар.
\v 11 Будь звеличений, Боже, вище небес; по всій землі слава Твоя!
\c 58
\p
\v 1 Чи ви, поправді творите суд, вельможі? Чи справедливо судите ви, сини людські?
\v 2 Ні, в серцях ваших ви звершуєте беззаконня, насильством рук ваших торгуєте на землі.
\v 3 Нечестиві вже з дня народження свого відступили; від материнського лона блудять, кажучи неправду.
\v 4 Отрута їхня, як отрута зміїна, як у того аспіда, що затуляє своє вухо,
\v 5 і не чує слів заклинача, чарівника, майстерного в чарівництві.
\v 6 Поруйнуй зуби в ротах їхніх, Боже; левчукам розбий, Господи, щелепи!
\v 7 Нехай вони розпливуться, як вода, що розтікається; коли вони натягають луки свої, нехай стріли їхні будуть як переломлені;
\v 8 нехай щезнуть, немов слимак, не бачать сонця, як мертвий плід у жінки.
\v 9 Раніш ніж горшки ваші відчують тернину запалену, нехай буря рознесе її, чи свіжу чи спалену!
\v 10 Зрадіє праведник, коли побачить помсту, коли він обмиє ноги свої в крові нечестивих.
\v 11 І скаже людина: «Поправді є плід праведному! Справді є Бог, — суддя на землі!»
\c 59
\p
\v 1 Визволи мене від ворогів моїх, Боже мій; захисти мене від тих, що повстали проти мене.
\v 2 Визволи мене від злочинців і спаси мене від кровожерлих людей.
\v 3 На мене збираються сильні, — не моя провина, о Господи, і не мій гріх!
\v 4 Без моєї вини вони збігаються та готуються, — встань же на допомогу мені й поглянь.
\v 5 Всемогутній Боже, Боже Ізраїля, пробудись і покарай всі народи, не помилуй ні одного із зрадників злих!
\v 6 Вони увечорі повертаються, гарчать, як собаки, і блукають по місту.
\v 7 Ось вони злословлять язиком своїм, в устах їх мечі, бо думають: «Хто почує?»
\v 8 Але Ти, Господи, смієшся з них, осоромиш усі ті народи.
\v 9 О Сило моя! Я вичікую Тебе; Ти, Боже, — моя оборона!
\v 10 Бог, що милує мене, піде попереду мене. Бог дасть мені перемогу над моїми ворогами.
\v 11 Але не вбивай їх, щоб мої люди не забули; розкидай їх Своєю силою, і приниж їх, Господи, щите наш.
\v 12 За гріхи уст їхніх і слова язика їхнього, нехай спіймаються вони в гордості своїй, за клятву й неправду, що всюди сіють.
\v 13 Знищ їх у гніві, знищ їх, щоб їх не було; і нехай знають, що Бог панує над Яковом, аж до кінців землі!
\v 14 Вони повертаються назад увечорі, гарчать, як собаки, і блукають по місту.
\v 15 Вони тиняються, шукаючи їжі, і виють, як не знайдуть поживи.
\v 16 А я буду оспівувати силу Твою, буду вранці прославляти милість Твою, бо для мене Ти був у день недолі моєї твердинею й захистом!
\v 17 О моя сило! Тобі співатиму я, бо Ти заступник мій, Бог мій, що милує!
\c 60
\p
\v 1 Боже, Ти покинув нас, розпорошив Ти нас, Ти розгнівався, повернися ж до нас!
\v 2 Ти потряс землею і розколов її; залагодь тріщини її, бо вона захиталась.
\v 3 Ти дав народові Твоєму зазнати гіркої долі; напоїв нас отруйним вином.
\v 4 Для тих, хто боїться Тебе, Ти дав знамено, щоб вони підняли його задля правди.
\v 5 Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас!
\v 6 Бог промовив із святині Своєї: «Зрадію, і поділю Сіхем і розміряю долину Суккот.
\v 7 Гілеад Мій, і Манассія Мій; Єфрем — Мій шолом, Іудея Мій — скіпетр.
\v 8 Моав — то мідниця Моя, на Едом кидаю сандалю Свою; над Філістією я вигукуватиму переможно».
\v 9 Хто приведе мене до укріпленого міста? Хто приведе мене до Едому?
\v 10 Чи не Ти, Боже, Який відкинув нас, що не виходиш, Боже, з нашими військами?
\v 11 Допоможи нам проти наших ворогів, бо марна поміч людська.
\v 12 З Богом ми виявимо силу, і Він потопче ворогів наших.
\c 61
\p
\v 1 Почуй благання моє, Боже, вислухай мою молитву.
\v 2 Від краю землі я кличу до Тебе, коли серце моє мліє; виведи мене на скелю, що для мене недосяжна.
\v 3 Бо Ти став для мене сховищем, міцною вежою проти ворогів.
\v 4 Хай я оселюся в Твоєму наметі вічно і знайду захист в укритті крил Твоїх.
\v 5 Бо Ти, Боже, почув обітниці мої; Ти дав мені спадщину тих, які бояться імені Твого.
\v 6 Продовж дні до днів цареві, продовж літа його з роду в рід.
\v 7 Нехай він перебуває перед лицем Божим навіки, хай милість та правда його стережуть!
\v 8 Тому буду співати імені Твоєму завжди, виконувати буду щоденно обіти свої!
\c 62
\p
\v 1 Тільки в Бозі спочинок знайде душа моя; тільки від Нього спасіння моє!
\v 2 Тільки Він моя скеля і моє спасіння; Він твердиня моя, — не похитнуся повіки!
\v 3 Доки будете нападати на чоловіка? Чи всі ви хочете його повалити, немов похилену стіну, немов розхитаний тин?
\v 4 Вони тільки й думають, як би зіпхнути його з висоти, вони полюбили неправду: благословляють устами, а в серці своїм — проклинають.
\v 5 Тільки в Бозі мій спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя.
\v 6 Тільки Він скеля моя і спасіння моє; Він твердиня моя, — не захитаюсь!
\v 7 У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі.
\v 8 Народе! Кожного часу надійтеся на Нього, виливайте перед Ним свої серця, бо Бог для нас — пристановище!
\v 9 Дійсно, сини людські — тільки суєта, сини мужів — обмана: як узяти на вагу — вони легші, ніж пара.
\v 10 Не надійтесь на утиск, і не пишайтесь грабунком; як багатство збільшується, то нехай твоє серце не привƅязується до нього.
\v 11 Бог сказав раз, а двічі я чув: що сила — у Бога.
\v 12 І в Тебе, о Господи, милість, бо Ти відплачуєш кожному згідно з ділами його!
\c 63
\p
\v 1 Боже, Ти Бог мій, ревно я шукаю Тебе; душа моя жадає Тебе, тужить тіло моє за Тобою в землі виснаженій, сухій і безводній,
\v 2 щоб бачити силу Твою і славу Твою, як бачив я Тебе в святині.
\v 3 Тому що милість Твоя краще від життя, уста мої прославлятимуть Тебе!
\v 4 Так я буду в житті своїм благословляти Тебе й руки мої підноситиму в імƅя Твоє.
\v 5 Насичується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста мої радісним голосом хвалять Тебе.
\v 6 Як згадую Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних.
\v 7 Тому що Ти став на поміч мені, я співаю в тіні крил Твоїх.
\v 8 Приліпилась до Тебе душа моя; Твоя правиця підтримує мене.
\v 9 А ті, що шукають загибелі душі моєї, підуть в безодню землі.
\v 10 Вони помордовані будуть мечем і стануть здобиччю шакалів.
\v 11 Цар же звеселиться в Бозі; хвалитиметься кожен, хто клянеться Ним, коли вуста тих, котрі говорять неправду, замовкнуть.
\c 64
\p
\v 1 Боже, почуй голос мій, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони!
\v 2 Заховай мене від таємних замірів злодіїв, від крику свавільців,
\v 3 які нагострили свого язика, як меча, натягли стрілу свою словом гірким,
\v 4 щоб таємно стріляти в невинного. Вони нагло стріляють у нього й не бояться!
\v 5 У злій справі зміцнюють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: «Хто побачить їх?»
\v 6 Придумують неправду, чинять розслідування за розслідуванням навіть до нутра людини в глибині серця.
\v 7 Але Бог скарає їх, як стрілою. Вмить будуть вони поранені.
\v 8 Вони будуть одне одного побивати язиком своїм, усі, хто побачить їх, геть піде від них!
\v 9 І всі люди боятися будуть, сповістять про діла Божі й зрозуміють, що то діло Його.
\v 10 А праведник звеселиться Господом і буде надіятись на Нього й похваляться всі праведні серцем.
\c 65
\p
\v 1 Слава чекає Тебе, Боже, на Сіоні; наші обітниці Тобі ми виконаємо.
\v 2 Ти, Котрий вислуховуєш молитви, до Тебе всяке тіло приходить!
\v 3 Беззаконня наші перемагають нас; тільки Ти можеш простити їх.
\v 4 Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш, — в оселях Твоїх спочивати той буде! Наситимось благословенням дому Твого, — святістю храму Твого!
\v 5 Дивний у правосудді, почуй нас, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі та далеких морів.
\v 6 Ти, що Своєю силою утвердив гори, підперезавшись могутністю.
\v 7 Ти втихомирюєш шум морів, бурхливість їхніх хвиль і хвилювання народів.
\v 8 Перед Твоїми чудесами наповнюються страхом народи на всіх кінцях землі. Ти звеселяєш місця сходу й заходу.
\v 9 Ти відвідуєш землю і зрошуєш її; Ти збагачуєш її рясно. Божий потік повний води. Ти готуєш для них хліб, бо Ти так її упорядкував.
\v 10 Напуваєш борозни її, вирівнюєш груддя її, розмƅякшуєш її краплями дощу, Ти благословляєш рослинність її.
\v 11 Ти увінчав рік добротою Твоєю, і дороги Твої туком течуть.
\v 12 Пасовиська в пустині рясніють травою, і горби вкриваються радістю.
\v 13 Луки одягнулися отарами, а долини покрилися збіжжям. Усе торжествує, усе співає!
\c 66
\p
\v 1 Вигукуй радісно Богові, вся земле!
\v 2 Співайте славу імені Його; звеличіть хвалу Його!
\v 3 Скажіть Богові: «Які Твої діла предивні! Задля великої сили Твоєї підлещуються до Тебе Твої вороги.
\v 4 Уся земля поклониться Тобі; і співати Тобі буде, оспівуючи імƅя Твоє».
\v 5 Прийдіть і погляньте на діла Божі! Він грізний у ділах проти синів людських.
\v 6 Він обернув море в сушу, і вони ріку перейшли пішки. Там раділи ми в Ньому!
\v 7 Всемогутністю Своєю Він царює віковічно; очі Його стежать за народами: нехай бунтівники не підносяться!
\v 8 Прославляйте, народи, нашого Бога, нехай буде чути голос хвали Його!
\v 9 Він зберіг наше життя і не дав спотикнутися ногам нашим.
\v 10 Бо Ти, Боже, випробував нас; Ти очистив нас, як очищається срібло.
\v 11 Ти завів нас в тенета і поклав тягар на плечі наші.
\v 12 Ти посадив людину на голову нашу; ми пройшли крізь вогонь і воду, але Ти привів нас до місця достатку.
\v 13 Увійду з жертвами всепаленнями в дім Твій, виконаю Тобі обітниці мої,
\v 14 які вимовили уста мої, і прорік язик мій у тісноті моїй.
\v 15 Як жертву всепалення, принесу Тобі ситих телят з димом кадильним баранячим, пожертвую биків з козлами.
\v 16 Прийдіть і послухайте всі, хто боїться Бога, я розповім вам, що Він вчинив для моєї душі.
\v 17 До Нього я кликав устами моїми, і звеличав Його моїм язиком.
\v 18 Коли б я бачив беззаконня в моєму серці, Господь не почув би мене.
\v 19 Але Бог почув, Він зглянувся на голос молитви моєї.
\v 20 Благословенний Бог, Який не відкинув молитви моєї й свого милосердя від мене!
\c 67
\p
\v 1 Нехай Бог помилує нас і благословить нас, і нехай Його лице засяє над нами;
\v 2 щоб пізнали на землі дорогу Твою, посеред народів — спасіння Твоє!
\v 3 Нехай народи прославляють Тебе, Боже; нехай усі народи прославляють Тебе.
\v 4 Нехай народи радіють та веселяться, бо Ти правиш народами по правді й племена ведеш на землі!
\v 5 Нехай народи прославляють Тебе, Боже; нехай всі народи прославляють Тебе.
\v 6 Земля дала урожай свій, і Бог, наш Бог, благословить нас.
\v 7 Бог благословить нас, і всі кінці землі нехай бояться Його.
\c 68
\p
\v 1 Устане Бог, і розсіються Його вороги; і повтікають від Нього ненависники Його!
\v 2 Як дим розвіюється, так їх розвій; як віск топиться від вогню, так згинуть нечестиві перед лицем Божим!
\v 3 А праведники будуть радіти і будуть веселитися перед Богом; і торжествувати в радощах!
\v 4 Співайте Богові, піснею прославляйте імƅя Його; вихваляйте Того, Хто сидить на хмарах — Його імƅя Єгова — і радійте перед Ним.
\v 5 Отець сиріт і суддя вдів — Бог у своїй святій оселі!
\v 6 Бог самотніх оселює в домі; звільняє вƅязнів з кайданів, а бунтівники живуть в пустині.
\v 7 Боже, коли Ти йшов попереду Твого народу, коли Ти переходив через пустиню,
\v 8 земля тремтіла, навіть небо розтавало перед Богом, Сінай тремтів перед Богом, Богом Ізраїля!
\v 9 Ти, Боже, проливав щедрий дощ на спадщину Твою; і коли воно знемагало, Ти підкріпляв його.
\v 10 Народ Твій оселився там; по Своїй доброті, Боже, Ти забезпечив бідного.
\v 11 Господь прорік слово — провісниць безліч велика:
\v 12 «Царі військ утікають, утікають, а та, що сидить дома, розділяє здобич».
\v 13 Коли ви спочиваєте посеред вівчарень, то це, як крила голубки, сріблом покриті, а пірƅя — золотом чистим.
\v 14 Коли Всемогутній розпорошив царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на Цалмоні.
\v 15 Гора Божа — гора Башанська; гора верхогірƅя — гора Башанська.
\v 16 Чому заздрісно вдивляєтеся, круті гори, на гору, де Господь воліє жити, де Господь буде перебувати вічно?
\v 17 Колісниць Божих десятки тисяч, тисячі тисяч, Господь серед них на Сінаї, в святині.
\v 18 Ти зійшов на висоту, і забрав полонених; Ти одержав дари для людей, так щоб навіть відступники мешкали в Господа Бога.
\v 19 Благословен Господь! Усякий день щедрить Він нас, Бог — спасіння наше.
\v 20 Бог для нас — Бог спасіння; і в Господа Владики — рятунок від смерті.
\v 21 Бог розтрощить голови Своїх ворогів, волосате тімƅя того, хто продовжує жити в гріхах.
\v 22 Господь сказав: «Приведу з Васану; витягну з глибини моря,
\v 23 щоб ти занурив ногу твою в крові, і язик твоїх псів мав частку від ворогів».
\v 24 Бачили похід Твій, Боже, похід Бога мого, Царя мого в святині.
\v 25 Спереду йдуть співаки, за ними — музиканти, а посередині — дівчата, що грають на тимпанах.
\v 26 Благословіть в зборах Бога — Владику, ви, хто від джерел Ізраїля!
\v 27 Там Веніамін молодий, їхній володар; князі Іуди, їхні полки, князі Завулона та Нафталіма.
\v 28 Бог твій призначив тобі силу. Зміцни, о Боже, те, що Ти вчинив для нас!
\v 29 Ради храму Твого в Єрусалимі, царі принесуть Тобі дари.
\v 30 Погрози звірині в очереті, череді волів разом з телятами народів, понищ тих, хто раболіпствує злиткам срібла, розпорош народи, які бажають воєн.
\v 31 Посланники прийдуть з Єгипту; Ефіопія простягне руки свої до Бога.
\v 32 Співайте Богові, царства землі, співом прославляйте Господа,
\v 33 Який сидить на небесах, небесах відвічних! Ось Він гримить голосом Своїм, голосом сильним.
\v 34 Визнайте силу Божу, велич Його над Ізраїлем і могутність Його в небесах!
\v 35 Грізний Ти, Боже, в святині Своїй! Бог Ізраїля, Він дає силу й потугу народові. Благословен Бог!
\c 69
\p
\v 1 Спаси мене, Боже, бо вода вже доходить до душі моєї.
\v 2 Я погряз у глибокому болоті, і нема на чім стати. Я увійшов у глибоку воду і повінь поглинає мене.
\v 3 Я виснажився від крику, моє горло пересохло, очі мої втомились, виглядаючи Бога мого.
\v 4 Тих, що без причини мене ненавидять, більше, ніж волосся на голові моїй; набралися сили згубники мої, що безвинно мене переслідують. Чого не грабував, те повинен віддати.
\v 5 Боже, Ти знаєш моє безглуздя; моя провина не захована від Тебе.
\v 6 Не дай, щоб ті, що надіються на Тебе, були осоромлені через мене, Господи, Боже Всемогутній! Не дай, щоб ті, що шукають Тебе, були осоромлені через мене, Боже Ізраїля.
\v 7 Я зношу презирство ради Тебе, і сором покриває моє лице.
\v 8 Я став чужим для братів моїх і чужим для синів матері моєї.
\v 9 Бо ревність до Твого дому зƅїдає мене, і зневаги тих, що ображають Тебе, впали на мене.
\v 10 Коли я плакав і душу мою смирив постом, то і те стало наругою для мене.
\v 11 Надів я веретище, і став для них притчею.
\v 12 Ті, що сидять біля брами, глузують з мене, складають про мене пісні ті, хто на підпитку.
\v 13 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в час Твій сприятливий! О Боже, в Твоєму великому милосерді дай мені відповідь істиною Твого спасіння.
\v 14 Витягни мене з болота, не дай мені загрузнути, врятуй мене від тих, які ненавидять мене, і від вод глибоких.
\v 15 Нехай не захопить мене бистрінь водяна, і глибінь не проковтне мене, і безодня не затулить пащі своєї наді мною.
\v 16 Вислухай мене, Господи, в міру доброї ласки Твоєї, обернися до мене з великого милосердя Твого.
\v 17 І не відвертай Твого обличчя від раба Твого, бо я в скруті; скоро почуй мене!
\v 18 Наближся до моєї душі і врятуй її; всупереч ворогам моїм спаси мене!
\v 19 Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою; всі гнобителі мої перед Тобою.
\v 20 Моє серце зламала наруга, і я знемігся; чекав співчуття, та немає його, і потішителів, — та не знайшов нікого.
\v 21 Вони в їжу давали мені жовч, і в спразі моїй оцтом мене напували.
\v 22 Нехай пасткою буде для них трапеза їхня, і їхні бесіди — тенетами.
\v 23 Нехай очі їхні потемніють, щоб вони не бачили, і нехай стегна їхні хитаються завжди.
\v 24 Вилий Свій гнів на них; а полумƅя гніву Твого нехай їх доганяє!
\v 25 Нехай їхнє житло буде спустошене; нехай мешканця не буде в наметах їхніх.
\v 26 Бо вони переслідують тих, кого Ти покарав, і побільшують страждання тих, кому Ти завдав болю.
\v 27 Додай же гріх до їхніх гріхів, щоб вони не ввійшли в правду Твою.
\v 28 Нехай вони будуть викреслені з книги живих, і між праведними хай не будуть записані.
\v 29 А я бідний і страждаю. Поміч Твоя, Боже, нехай охоронить мене.
\v 30 Я буду прославляти імƅя Боже піснею і звеличувати Його подякою.
\v 31 І це буде більш приємне Господеві, ніж принесення в жертву вола або бика, з його рогами і копитами.
\v 32 Побачать те смиренні і зрадіють, хто ж Бога шукає — нехай оживе серце ваше.
\v 33 Господь вислуховує бідних і не зневажає вƅязнів Своїх.
\v 34 Нехай небеса і земля прославляють Бога, моря та все, що плаває в них!
\v 35 Бо Бог спасе Сіон і відбудує міста Іуди, і замешкають там і наслідують його.
\v 36 І нащадки Його рабів унаслідують ті міста, і ті, що люблять імƅя Його, житимуть в них.
\c 70
\p
\v 1 Поспіши, Боже, спасти мене; о Господи, негайно прийди на поміч.
\v 2 Нехай будуть посоромлені й постижені ті, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай назад будуть відкинуті й осоромлені ті, що втішаються з мого нещастя.
\v 3 Нехай повернуться назад осоромлені всі ті, що кажуть мені: «Ага! Ага!»
\v 4 Нехай всі ті, що шукають Тебе, радіють і веселяться в Тобі; нехай ті, що люблять спасіння Твоє, говорять постійно: «Нехай буде Господь звеличений!»
\v 5 А я бідний і нужденний; негайно прийди до мене, Боже. Ти моя поміч і мій Визволитель. Господи, не барися!
\c 71
\p
\v 1 До Тебе я вдаюся, Господи; нехай ніколи не буду засоромлений.
\v 2 По правді Твоїй визволи мене, і звільни мене, нахили вухо Своє до мене, і спаси мене.
\v 3 Будь для мене скелею притулку, куди я міг би завжди ховатись; Ти наказав рятувати мене, бо Ти моя скеля і твердиня моя!
\v 4 Врятуй мене, Боже, від руки нечестивого, від руки беззаконного і гнобителя.
\v 5 Бо Ти, Всевишній Господи, надія моя, опора моя від юності моєї.
\v 6 Від народження я покладався на Тебе; від утроби матері моєї Ти охорона моя. Тобі хвала моя завжди!
\v 7 Для багатьох я став наче дивовище, та Ти сильна моя охорона!
\v 8 Уста мої повні хвали Твоєї; увесь день — Твоєї величності.
\v 9 Не відкинь мене, коли я постаріюсь; не покинь мене, коли сили в мене не буде.
\v 10 Бо мої вороги змовляються проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою.
\v 11 Вони кажуть: «Бог покинув його, доганяйте його і схопіть, бо нема, хто б рятував».
\v 12 Боже, не будь далеко від мене; поспіши, мій Боже, мені на поміч.
\v 13 Нехай посоромляться, хай позникають, хто ненавидить душу мою. Нехай покриє сором і безчестя тих, хто нещастя для мене бажають!
\v 14 А я завжди буду надіятися і славу Твою над усе я помножу!
\v 15 Уста мої звіщатимуть правду Твою, цілий день — добродійства Твої, бо не знаю їм числа!
\v 16 Буду сповіщати величні діла Володаря Господа, згадаю про правду Твою, єдино Твою!
\v 17 Боже, Ти навчав мене від юності моєї, і донині я оповідаю про чудеса Твої.
\v 18 До старості і до сивини не залишай мене, Боже, поки я не звіщу про силу Твою майбутньому поколінню, всім, що прийдуть, про могутність Твою.
\v 19 Твоя справедливість сягає аж до неба, Боже. Ти вчинив великі діла. Хто, Боже, рівня Тобі?
\v 20 Ти посилав на мене багато лютої біди, але знову оживляв мене і з безодні землі знову виводив мене.
\v 21 Збільши величність мою, обернись і потіш мене знову.
\v 22 Я прославлятиму Тебе на арфі, правду Твою, мій Боже, буду співати Тобі на гуслях, Святий Ізраїля!
\v 23 Радіють уста мої, коли я співаю Тобі, і душа моя, яку Ти врятував!
\v 24 І язик мій щодня звіщає правду Твою: бо посоромлені, бо поганьблені ті, що шукають лихого для мене!
\c 72
\p
\v 1 Боже, суд Твій дай цареві, і сину царя — Твою правду.
\v 2 Хай судить Твій народ справедливо, і пригнічених Твоїх — правосудно.
\v 3 Нехай гори принесуть людям мир, а горби — правду!
\v 4 Він буде судити пригнічених серед народу, спасати дітей бідних, і тиснути буде гнобителя.
\v 5 Будуть боятись Тебе, доки сонця і доки місяця з роду в рід.
\v 6 Він зійде, як дощ на скошений лук, немов краплі, що зрошують землю.
\v 7 За днів його процвітатиме праведник, і буде достаток спокою, доки місяць на небі.
\v 8 Він буде панувати від моря до моря, і від ріки аж до кінців землі.
\v 9 Мешканці пустині поклоняться йому, а вороги його будуть лизати порох.
\v 10 Царі Таршішу та островів принесуть дари; царі Шеви і Севи піднесуть подарунки йому.
\v 11 Усі царі поклоняться йому, і всі народи будуть служити йому.
\v 12 Бо він визволить бідного, що просить захисту, і вбогого, який не має допомоги!
\v 13 Він пожаліє слабих і бідних і врятує душу нужденних.
\v 14 Він врятує їхню душу від гноблення і насильства, бо дорогоцінна кров їхня буде в очах його.
\v 15 І буде він жити, й даватимуть йому золото з Шеви, і завжди будуть молитися за нього, і кожний день благословлятимуть його.
\v 16 Буде достаток збіжжя на землі й на верхах гір, і колосся буде хвилюватись, як ліс на Ливані, а в містах намножаться люди, як трава на землі!
\v 17 Його імƅя буде навіки, поки сонця — буде імƅя його; в ньому будуть одне одного благословляти; всі народи будуть ублажати його.
\v 18 Благословен Господь Бог, Бог Ізраїля, єдиний, що чудеса творить!
\v 19 І нехай благословенне буде імƅя Його навіки! Нехай вся земля сповниться його славою! Амінь і амінь!
\v 20 Скінчились молитви Давида, сина Єсея.
\c 73
\p
\v 1 Справді, Бог добрий до Ізраїля, до чистих серцем!
\v 2 А я, — ледве не похитнулись ноги мої, ледве не посковзнулись стопи мої.
\v 3 Бо я позаздрив безумним, коли побачив добробут беззаконних.
\v 4 Бо немає їм страждання до смерті їх, і сили їх міцні.
\v 5 На людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони ударів.
\v 6 Тому-то гордість, як намисто, обложила їх, і зухвальство, як вбранням, одягає їх.
\v 7 Вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися.
\v 8 Сміються й злісно говорять про утиск, говорять бундючно:
\v 9 свої уста спрямовують проти неба, і своїм язиком ширяють по землі.
\v 10 Тому-то туди звертається народ Його, і щедро беруть собі воду.
\v 11 І кажуть вони: «Як знає Бог, і чи має Всевишній знання?
\v 12 Ось там ті грішники, та нема у них журби ніякої, вони здобувають собі багатство!»
\v 13 Чи ж не даремно я очищав серце своє, і в невинності вимивав руки свої?
\v 14 І піддавав себе ранам усякий день і плямуванням кожний ранок?
\v 15 Коли б я сказав: «Буду так говорити, як вони», то зрадив би родові синів Твоїх.
\v 16 І думав я, як би зрозуміти це; та трудно воно було в очах моїх.
\v 17 Аж поки я не ввійшов у святиню Божу і не зрозумів кінця їх.
\v 18 Дійсно, на слизьких місцях поставив Ти їх, валиш Ти їх у провалля.
\v 19 Як несподівано прийшли вони до занепаду, щезли, загинули від страхів.
\v 20 Як сон щезає по пробудженні, так пробудивши їх, Ти знищиш їх мрії.
\v 21 Коли кипіло серце моє і терзалась внутрішність моя:
\v 22 Тоді Я був неуком і не розумів; як скотина я був перед Тобою!
\v 23 Та я завжди з Тобою; Ти держиш мене за праву руку мою.
\v 24 Своєю порадою Ти водиш мене, а потім приймеш мене в славу.
\v 25 Хто, крім Тебе, є у мене на небі? І коли я з Тобою, нічого не хочу на землі.
\v 26 Хоч знесилюється тіло моє й серце моє, але Бог — твердиня серця мого й доля моя навіки.
\v 27 Загинуть всі ті, що віддалились від Тебе; Ти знищиш кожного, хто відступає від Тебе.
\v 28 А мені благо — наближатися до Бога! На Тебе, Господи Боже, покладаю надію свою, щоб сповіщати всі діла Твої.
\c 74
\p
\v 1 Чому, Боже, відкинув Ти нас навіки? Чому гнів Твій невгасає проти вівців пасовиська Твого?
\v 2 Згадай Твою громаду, яку Ти придбав Собі віддавна, щоб була коліном, яке відкупив Собі в спадщину, оцю гору Сіон, на якій Ти оселився.
\v 3 Зверни стопи Твої до вікових руїн, — усе в святині зруйнував ворог.
\v 4 Ревуть вороги Твої посеред зборів Твоїх; вони поставили там знаки свої, як знамено перемоги.
\v 5 Вони, як той, що сокирою замахнувся на гущавину лісу.
\v 6 І тепер вони всю оздобу в ньому за один раз розбили сокирами і молотками.
\v 7 Вони вогнем спалили Твою святиню, осквернили оселю імені Твого.
\v 8 У своїм серці вони сказали: «Ми винищимо їх усіх!» Вони спалили в країні всі місця Божих зборів.
\v 9 Ми не бачимо наших знамен; нема вже пророка, і нема між нами того, хто знає, аж доки це буде…
\v 10 Боже, як довго гнобитель буде глумитися? Чи вічно буде ворог ганьбити імƅя Твоє?
\v 11 Чому стримуєш руку Твою й правицю Твою? Простягни руку Свою і знищ їх.
\v 12 Але Ти, Боже, — мій цар віддавна; Ти чиниш спасіння посеред землі.
\v 13 Ти Своєю силою розділив море; Ти розбив голови морським потворам.
\v 14 Ти розтрощив голови Левіятана і дав його на поживу створінням пустині.
\v 15 Ти відкрив джерела і потоки, Ти висушив могутні ріки.
\v 16 Твій день і Твоя ніч; Ти створив світла і сонце.
\v 17 Ти установив усі границі землі; Ти створив літо і зиму.
\v 18 Пригадай же, як ворог глумився над Господом, як нерозумні люди зневажали імƅя Твоє.
\v 19 Не віддай звірині душі Своєї горлиці, не забудь навіки громаду нужденних Твоїх!
\v 20 Споглянь же на Твій завіт, бо темні закутки землі наповнились домівками насильства.
\v 21 Нехай пригноблені не відходять в ганьбі; нехай убогі і нужденні прославляють імƅя Твоє.
\v 22 Встань, Боже, захисти справу Твою; пригадай щоденну наругу Свою від безумного;
\v 23 Не забудь крику ворогів Твоїх, галасу бунтівників проти Тебе, який постійно зростає.
\c 75
\p
\v 1 Прославляємо Тебе, Боже, прославляємо, бо близьке Твоє імƅя! Оповідають про чудеса Твої.
\v 2 «Коли прийде призначена година, Я буду судити справедливо.
\v 3 Земля хитається і всі мешканці її, та стовпи її зміцнюю Я.
\v 4 Я сказав зухвалим: ‘Киньте зухвалість’, а нечестивим: ‘Не підіймайте рога!
\v 5 Не підносьте рога свого догори, не говоріть твердошийно!’»
\v 6 Ніхто ні зі сходу, ні із заходу або з пустині, не може підвищити людину.
\v 7 Бо лише Бог суддя: Він одного понижує, а другого підвищує.
\v 8 В руці Господа чаша, яка піниться від вина, повна вина заправленого! Він наливає з неї; усі ж беззаконні землі висосуть та випƅють лиш дріжджі її.
\v 9 А я буду проголошувати вічно; співати буду Богові Якова.
\v 10 «Я зламаю роги всіх нечестивих, але зміцню роги праведника».
\c 76
\p
\v 1 Відомий Бог в Іудеї; славне імƅя Його в Ізраїлі.
\v 2 Намет Його в Єрусалимі, а мешкання Його на Сіоні.
\v 3 Там Він поламав стріли луку, щит і меч, — знаряддя війни.
\v 4 Ти осяйний, величніший за гори відвічні.
\v 5 Відважні серцем — здобиччю стали; сон обгорнув їх; і не знайшли своїх рук усі мужі сили.
\v 6 Від докору Твого, Боже Якова, коні і вершники попадали.
\v 7 Ти грізний; і хто встоїть перед Тобою під час гніву Твого?
\v 8 Як звіщаєш Ти суд з небес, то боїться й стихає земля,
\v 9 коли Бог на суд підвівся, щоб спасти всіх покірних на землі.
\v 10 І гнів людський обертається Тобі в славу. Залишок гніву Ти приборкаєш.
\v 11 Присягайте і виконуйте обітниці, які ви дали Господеві, вашому Богові. Приносьте дари свої Грізному всі, хто Його оточує!
\v 12 Він приборкує духа вельмож, страшний Він для земних царів!
\c 77
\p
\v 1 Голос мій до Бога, я буду кликати. Голос мій до Бога, й почує мене.
\v 2 У день недолі моєї шукав я Господа, простягав уночі я рухи свої безустанку, душа моя зреклась утіхи.
\v 3 Згадую про Бога й тремтю; думаю й знемагає дух мій.
\v 4 Ти не даєш мені зімкнути очей; я зворушений і не можу говорити.
\v 5 Я думаю про колишні дні, згадую про літа віковічні.
\v 6 Згадую я вночі пісні мої; веду бесіду з серцем моїм, дух мій допитується:
\v 7 «Невже Господь відкинув нас назавжди і не явить більше ласки Своєї?
\v 8 Чи ж то назавжди спинилась милість Його? Чи скінчилося слово Його з роду в рід?
\v 9 Чи Бог забув бути милосердним? Чи в гніві зачинив щедроти Свої?»
\v 10 І я промовив: «То горе моє, що перемінилась правиця Всевишнього?».
\v 11 Я буду згадувати вчинки Господні, буду згадувати чудеса Твої дивні.
\v 12 Я роздумую про Твої діла, про Твої великі чудеса і про вчинки Твої оповім!
\v 13 Боже, свята Твоя дорога, який бог такий великий, як Бог наш?
\v 14 Ти той Бог, що чуда чинить; Ти виявив між народами силу Свою.
\v 15 Ти визволив народ Свій раменом, — синів Якова й Йосипа!
\v 16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води — й тремтіли, затряслися й безодні.
\v 17 Із хмар лились води, тучі видали грім, там і сям літали Твої стріли.
\v 18 Голос грому Твого чути у вихорі; блискавки освітили круг земний; земля тремтіла і тряслася.
\v 19 Дорога Твоя веде через море, стежка Твоя через великі води, і слідів Твоїх не видно.
\v 20 Ти провів народ Твій, немов отару овець, рукою Мойсея і Аарона.
\c 78
\p
\v 1 Слухай, народе мій, повчання моє, нахили вуха свої до слів уст моїх!
\v 2 Я повчатиму вас притчею, розкажу загадки з віків давніх,
\v 3 що ми чули і знаємо, і що наші батьки розповідали нам.
\v 4 Не утаїмо від їхніх дітей, будемо звіщати майбутнім поколінням славу Господню, силу Його та чудеса, які Він учинив.
\v 5 Бо Він установив свідоцтво Своє в Якові, і поклав закон в Ізраїлі, про який наказав Він нашим батькам, щоб вони переказали дітям своїм.
\v 6 Щоб майбутнє покоління, діти, які родяться, стали й синам своїм переказали.
\v 7 Щоб на Бога покладали свою надію, не забували діл Божих і виконували Його заповіді.
\v 8 І не були такими, як їх батьки, родом непокірливим та бунтівничим, родом, із серцем змінливим, якого дух був невірний Богові.
\v 9 Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися назад у день бою.
\v 10 Не зберегли завіту Божого, відреклись ходити в законі Його.
\v 11 Вони забули діла і чудеса Його, які їм показав.
\v 12 Він вчинив чудеса перед очима батьків їхніх, в Єгипті, в околицях Цоан.
\v 13 Він розділив море і перевів їх через нього, і поставив воду стіною.
\v 14 Удень він проводив їх хмарою, а вночі при сяйві вогню.
\v 15 Він розсік скелю в пустині і щедро всіх напоїв, як з безодні.
\v 16 Звелів потокам із скелі ринути, і водам річками збігати.
\v 17 Та вони далі грішили проти Нього і бунтувалися проти Всевишнього в пустині.
\v 18 І спокушали Бога в серці своєму, просячи поживи для пожадливостей своїх.
\v 19 І говорили вони проти Бога, кажучи: «Чи Бог зможе в пустині трапезу приготувати?
\v 20 Ось Він ударив у скелю, і вода линула з неї, і потекли потоки! Але чи може Він також дати нам хліба? Чи може Він дати мƅяса Своєму народові?»
\v 21 Тому-то почув це Господь і розгнівався, і запалав вогонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля,
\v 22 бо вони не повірили Богові, і не надіялися на спасіння Його.
\v 23 А Він наказав хмарам згори, і відкрились двері неба;
\v 24 і, немов дощ, посипалась манна для їхнього споживання; дав їм хліба небесного.
\v 25 Хліб ангельський їла людина; Він послав їм їжі до ситості!
\v 26 Послав Він з неба східній вітер, і Своєю силою привів південний вітер,
\v 27 і дощем на них мƅясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
\v 28 Він звелів падати посеред табору, навкруги наметів їхніх.
\v 29 І їли вони досхочу і наситились, бо Він дав їм того, чого вони бажали.
\v 30 Та ще не відвернулись вони від примхи своєї, ще мали їжу в роті,
\v 31 як проти них піднявся гнів Божий; і Він став нищити найситіших їхніх, і повалив вибранців Ізраїля.
\v 32 І при всьому тому вони продовжували грішити і не вірили в чудеса Його.
\v 33 Тому-то, Він дав їм дні коротати в марноті, і літа їхні — в страху.
\v 34 Коли Він побивав їх, тоді вони шукали Його; навертались і шукали Бога.
\v 35 І пригадували, що Бог — скеля їхня, що Бог Всевишній — Спаситель їхній.
\v 36 І устами своїми підлещувались до Нього, і язиком своїм сплітали неправду перед Ним.
\v 37 Серцями своїми вони не були справедливі перед Ним; вони не були вірні завітові Його.
\v 38 Проте Він, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищив їх. І часто Він відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість.
\v 39 Бо Він не забував, що вони тіло, вітер, який переходить і не повертається.
\v 40 Скільки раз вони бунтувалися проти Нього в пустині, і засмучували Його в ненаселеній землі.
\v 41 Знову вони випробовували Бога, і зневажали Святого Ізраїлевого.
\v 42 Не памƅятали руки Його, дня, коли Він рятував їх від гнобителя,
\v 43 того дня, коли Він вчинив чудеса в Єгипті, Свої чудеса на полі Цоан.
\v 44 Він перетворив у кров ріки їхні та їхні потоки, щоб вони не могли пити.
\v 45 І Він послав на них рої мух, щоб кусали їх, і жаб, щоб нищили їх.
\v 46 Він віддав їхній урожай гусениці, і працю їхню — сарані.
\v 47 Він побив градом виноградники їхні, а їхні смоковниці — приморозками.
\v 48 Він віддав худобу їхню градові, а отари їхні — близкавці.
\v 49 Він послав на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, — наслання злих ангелів.
\v 50 Він зрівняв дорогу для гніву Свого, не зберіг душі їхньої від смерті, життя ж їхнє віддав моровиці.
\v 51 І побив Він усіх перворідних у Єгипті, первістків сили в наметах Хама.
\v 52 І Він повів Свій народ, наче овець, Він провів їх через пустиню, як отару.
\v 53 Він вів їх безпечно, тому вони не боялися, а ворогів їхніх море покрило.
\v 54 І Він привів їх до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
\v 55 Він прогнав народи перед обличчям їх, по жеребу розділив їм спадщину, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
\v 56 Але вони спокушали та гнівили Бога Всевишнього; і Його постанов не додержувались,
\v 57 відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як викривлений лук.
\v 58 Вони засмучували Його своїми висотами і бовванами своїми вразили Його.
\v 59 Бог почув і розгнівався, і дуже обурився на Ізраїля,
\v 60 і покинув оселю в Шіло, скінію, де Він перебував серед людей,
\v 61 і віддав у полон славу Свою, і красоту Свою в руки ворога.
\v 62 І віддав під меч народ Свій, і розгнівався на спадщину Свою:
\v 63 їхніх юнаків вогонь пожирав, а дівчатам їхнім не співали весільних пісень.
\v 64 Їхні священики від меча полягли, і не плакали вдови їх.
\v 65 Тоді Господь пробудився, немов би зі сну, як велетень, що ніби вином був підкошений.
\v 66 Він розгромив Своїх ворогів з тилу, вічну ганьбу їм дав!
\v 67 Але Він відкинув намет Йосипа, і не вибрав племƅя Ефремового.
\v 68 А вибрав племƅя Іуди, гору Сіон, яку Він полюбив.
\v 69 І влаштував, як небо, святилище Своє, і як землю, затвердив його повіки.
\v 70 Він вибрав Давида, Свого раба, і взяв його від кошар овечих.
\v 71 Від дійних овець привів його пасти народ Свій, Якова, та Ізраїля — Свою спадщину.
\v 72 І він пас їх у щирості серця свого, і руками мудрими водив їх.
\c 79
\p
\v 1 Боже, язичники ввійшли в спадщину Твою, осквернили святий храм Твій, обернули Єрусалим в руїну!
\v 2 Трупи Твоїх рабів вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звірині земній…
\v 3 Немов воду, кров їхню кругом Єрусалиму проливали, — і не було кому ховати їх.
\v 4 Ми стали посміховищем для сусідів наших, наругою і соромом для всіх, що навколо нас.
\v 5 О Боже, доки будеш гніватися на нас? Назавжди? Доки буде гнів Твій палати, як вогонь?
\v 6 Вилий гнів Твій на народи, котрі не знають Тебе, на царства, що не кличуть імені Твого!
\v 7 Бо вони зƅїли Якова, а мешкання його спустошили!
\v 8 Не памƅятай нам гріхів батьків наших; нехай випередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!
\v 9 Допоможи нам, Боже спасіння нашого, ради слави імені Твого! Збережи нас і прости наші гріхи ради імені Свого!
\v 10 Чого будуть казати язичники: «Де їхній Бог?» Нехай відомою стане між народами, перед очима нашими, помста за пролиту кров Твоїх рабів.
\v 11 Нехай перед лице Твоє дійде стогін вƅязня! Згідно могутності руки Твоєї збережи приречених на смерть!
\v 12 І поверни всемеро в серце сусідам нашим наругу їхню, якою вони зневажали Тебе, Боже!
\v 13 А ми, народ Твій, вівці пасовиська Твого, будемо вдячні Тобі вічно, і будемо розповідати про славу Твою з роду в рід!
\c 80
\p
\v 1 О Пастирю Ізраїля, прихили вухо! Ти, що ведеш, немов ту отару Йосипа, що на херувимах сидиш, зƅявися.
\v 2 Перед Ефремом, Веніяміном і Манасією прояви силу Твою і прийди нам на спасіння!
\v 3 Приверни нас, Боже, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемося!
\v 4 Господи, Боже сил, доки Ти будеш гніватися на молитви народу Твого?
\v 5 Ти годував їх хлібом сліз, і напував їх слізьми великої міри,
\v 6 і зробив нас суперечкою сусідам нашим, і насміхаються з нас неприятелі наші.
\v 7 Приверни нас, Боже сил, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемося!
\v 8 Виноградну лозу Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи, і її посадив.
\v 9 Ти приготовив місце для неї, і вона пустила коріння своє, і заповнила землю.
\v 10 Гори покрились її тінню, а гілки її, як кедри Божі.
\v 11 Вона розпросторила галуззя своє аж до моря, а паростки свої — до ріки.
\v 12 Навіщо проломив Ти огорожу її, і всі нищать її, хто проходить дорогою?
\v 13 Дикі кабани з лісу підривають її, і польовий звір виїдає її!
\v 14 Повернись до нас, о Всемогутній Боже, подивись з небес і побач, і відвідай цей виноградник,
\v 15 і збережи те, що насадила Твоя правиця, і галузку, яку Ти зміцнив для Себе!
\v 16 В огні виноградина спалена, відтята; вони гинуть від докору обличчя Твого.
\v 17 Нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого Ти зміцнив Собі!
\v 18 А ми не відступимо від Тебе; оживи нас, і ми будемо кликати імƅя Твоє!
\v 19 Приверни нас, Боже сил; і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемося!
\c 81
\p
\v 1 Співайте Богові, нашій твердині! Викликуйте радісно перед Богом Якова!
\v 2 Заспівайте пісню, і заграйте на тимпані, на гуслях милозвучних, і на арфі!
\v 3 Затрубіть сурмою в новомісяччя, на повні, в день нашого свята!
\v 4 Бо такий закон у Ізраїля і така заповідь Бога Якова!
\v 5 Він установив це, як свідчення для Йосипа, коли Він виступив проти землі Єгипту. Мову, якої не розумів, я почув:
\v 6 «Рамена його Я звільнив від тягару, звільнив руки їхні від коша.
\v 7 У горі ти кликав Мене, і Я врятував тебе; Я відповів тобі з громової хмари; Я випробовував тебе біля вод Мериви.
\v 8 Слухай, народе Мій, Я засвідчу тобі, Ізраїлю. О коли б ти послухав Мене!
\v 9 Нехай не буде в тебе бога чужого; не поклоняйся богові чужоземному.
\v 10 Я — Господь, Бог твій, Котрий вивів тебе з Єгипту. Відкрий уста твої, і Я наповню їх.
\v 11 Але народ Мій не послухав голосу Мого; Ізраїль не підкорився Мені.
\v 12 Тому Я залишив їх на свавіллю серця їх; нехай ходять вони за своїми думками.
\v 13 О, коли б Мій народ послухав Мене; коли б Ізраїль ходив Моїми дорогами!
\v 14 Я б скоро підкорив ворогів їхніх, і на супротивників їхніх повернув би руку Мою.
\v 15 І ті, що ненавидять Господа, корилися б їм, і благоденство їх тривало б вічно.
\v 16 Я годував би їх туком пшениці, і медом із скелі тебе б насищав».
\c 82
\p
\v 1 Бог став у зібранні богів, серед богів Він судить:
\v 2 Доки ви будете судити несправедливо, позираючи на лице беззаконних?
\v 3 Судіть бідного та сироту, виправдайте вбогого та пригніченого.
\v 4 Рятуйте бідного і нужденного, визволяйте із руки нечестивих.
\v 5 Не пізнали, не зрозуміли, в темряві ходять; захитались усі основи землі.
\v 6 Я сказав: ви «боги» і «сини Всевишнього — всі ви».
\v 7 Але ви помрете, як люди; як кожен з вельмож, упадете.
\v 8 Встань, Боже, суди землю, бо у владі Твоїй усі народи!
\c 83
\p
\v 1 Боже, не будь мовчазним, не мовчи, і не залишайся спокійним, о Боже!
\v 2 Бо ось зашуміли Твої вороги, а Твої ненависники голови попіднімали.
\v 3 Проти народу Твого підступно змовляються й радяться проти тих, кого Ти бережеш.
\v 4 Кажуть: «Ходімо та винищимо їх з народів, щоб не згадувалось більше імƅя Ізраїля!»
\v 5 Бо вони однодушно радилися, проти Тебе умови складають, —
\v 6 намети Едома й ізмаїльтян, Моав та агаряни,
\v 7 Гевал і Аммон, Амалик і Філістія з мешканцями Тиру.
\v 8 Навіть Ассур поєднався з ними; стали вони підпорою для синів Лотових.
\v 9 Зроби з ними так, як з Мадіамом, з Сисарою, з Іавином коло потока Кісона,
\v 10 що були знищені в Аендорі, і стали гноєм для землі.
\v 11 Зроби з ними та з їх вельможами, як з Оревом і Зеевом, як із Зевахою, й як з Цалмунном,
\v 12 що казали: «Візьмемо у володіння собі оселі Божі!»
\v 13 Боже мій, нехай вони стануть, як порох у вихрі, як полова на вітрі.
\v 14 Як вогонь спалює ліс, і як полумƅя гори запалює,
\v 15 так Ти прожени їх Твоєю бурею, та вихром Твоїм наведи страх на них.
\v 16 Сповни соромом лиця їх, доки не будуть шукати імƅя Твого, Господи.
\v 17 Нехай вони будуть засоромлені і залякані навіки; нехай вони ганебно загинуть.
\v 18 Нехай вони знають, що Ти, Якого імƅя Господь, Всевишній над усією землею!
\c 84
\p
\v 1 Які любі оселі Твої, Господи сил!
\v 2 Жадає й лине душа моя до дворів Господніх. Серце моє й тіло моє радісно прагнуть до Бога живого.
\v 3 І пташка знаходить домівку, і ластівка гніздо собі, де кладе пташенята свої, а я при жертовниках Твоїх, Господи сил, Царю мій і Боже мій!
\v 4 Блаженні ті, що мешкають в домі Твоїм; вони постійно будуть хвалити Тебе.
\v 5 Блаженна людина, сила якої в Тобі, у кого в серці дорога до Тебе!
\v 6 Проходячи долиною Плачу, вони відкривають у ній джерела, і дощ покриває її благословінням.
\v 7 Вони переходять від сили до сили, зƅявляються перед Богом на Сіоні.
\v 8 Господи, Боже сил! Почуй молитву мою! Вислухай, Боже Яковів.
\v 9 Поглянь, Боже, щите наш, і подивись на обличчя помазанця Свого!
\v 10 Один бо день у дворах Твоїх, ліпше ніж тисяча. Бажаю краще бути при порозі дому Божого, ніж жити в наметах безбожності!
\v 11 Бо сонце та щит — Господь, Бог! Господь дає милість і славу; добра не відмовить тим, хто ходить непорочно.
\v 12 Господи сил! Блаженна людина, яка покладається на Тебе!
\c 85
\p
\v 1 Господи, Ти змилосердився над землею Твоєю, повернув полон Якова.
\v 2 Ти простив провину народу Твого, покрив усі гріхи їхні.
\v 3 Стримав усе обурення Твоє, відвернув гнів Свій.
\v 4 Приверни нас до Себе, о Боже нашого спасіння, і поклади край Твоєму на нас гніву!
\v 5 Чи ж вічно будеш гніватися на нас? Чи гнів Твій продовжуватиметься з роду в рід?
\v 6 Чи ж Ти не оживиш нас знову, щоб Твій народ радів в Тобі?
\v 7 Прояви до нас Твою милість, Господи, і даруй нам спасіння Твоє.
\v 8 Послухаю, що говорить Бог, Господь, коли Він буде промовляти «Мир» на народ Свій і на вибраних Своїх, і нехай до безумства вони не повертаються!
\v 9 Справді, Боже спасіння близько для тих, котрі бояться Його, щоб слава Його була в землі нашій.
\v 10 Милість і вірність зустрілися; справедливість і мир поцілувалися.
\v 11 Правда з землі виростає, а справедливість із небес глядає.
\v 12 І Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій.
\v 13 Справедливість піде перед обличчям Його, і спасіння — там, де він буде ступати.
\c 86
\p
\v 1 Нахили, Господи, вухо Своє і вислухай мене, бо я бідний та вбогий.
\v 2 Збережи душу мою, бо Ти ж обдарував мене ласкою Своєю. Боже мій, спаси раба Твого, що покладається на Тебе.
\v 3 Помилуй мене, Господи, бо я кличу Тебе увесь день.
\v 4 Потіш душу раба Свого, бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою,
\v 5 бо Ти, Господи, добрий і прощаєш, і багатомилостивий до всіх, хто кличе до Тебе!
\v 6 Вислухай мою молитву, Господи. Почуй голос благання мого!
\v 7 У день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене!
\v 8 Нема між богами такого як Ти, Господи, і немає діл, як Твої діла.
\v 9 Усі народи, які Ти створив, прийдуть до Тебе і поклоняться Тобі, Господи; і прославлятимуть імƅя Твоє.
\v 10 Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти єдиний Бог!
\v 11 Господи, вкажи мені дорогу Твою, і я ходитиму в правді Твоїй; прихили серце моє до страху імені Твого!
\v 12 Я буду прославляти Тебе, Господи, мій Боже, усім серцем моїм; я буду вихваляти імƅя Твоє вічно!
\v 13 Бо велика Твоя милість до мене: Ти врятував з пекла душу мою.
\v 14 Боже, горді піднялись на мене, а натовп гнобителів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе.
\v 15 А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий, і справедливий.
\v 16 Глянь на мене і змилосердься наді мною; дай силу Твою рабу Твоєму і спаси сина раби Твоєї.
\v 17 Прояви знак Твоєї доброти до мене, щоб побачили вороги мої і осоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і потішив мене.
\c 87
\p
\v 1 Основа його — на горах святих.
\v 2 Господь любить брами Сіону більше всіх селищ Якова.
\v 3 Славне говориться про тебе, місто Боже!
\v 4 Рагав зачислю й Вавілон до тих, що мене знають: ось Філістія, Тир і Єфіопія, — «і ці там народилися».
\v 5 А про Сіон говоритимуть: «Той і той народився в ньому й Сам Всевишній зміцнює його!»
\v 6 Господь запише в переписі народів: «Ось цей народився в ньому».
\v 7 Для співу і гри, — всі мої джерела в Тобі.
\c 88
\p
\v 1 Господи, Боже спасіння мого! Вдень я кличу й вночі перед Тобою.
\v 2 Нехай молитва моя дійде перед лице Твоє, нахили Своє вухо до зойку мого.
\v 3 Бо душа моя наситилась горем, і життя моє наблизилось до шеолу!
\v 4 Мене зараховують до тих, що сходять в могилу; я став, немов муж той безсилий.
\v 5 Між мертвими кинутий, як убиті, що в гробі лежать, про яких Ти вже не згадуєш, і які далеко від руки Твоєї.
\v 6 Поклав Ти мене в глибоку яму, темряву, в безодню.
\v 7 Гнів Твій лежить тягарем на мені; і всіма хвилями гнітиш мене.
\v 8 Ти віддалив від мене моїх друзів; я став огидним для них. Я замкнений, і не можу вийти.
\v 9 Очі мої знемоглися від горя; Господи, я щодня кличу до Тебе; простягаю руки мої до Тебе.
\v 10 Чи мертвим Ти показуєш Свої чудеса? Чи мертві встануть і прославлять Тебе?
\v 11 Чи звіщатимуть в могилі милість Твою? І про вірність Твою в місці тління?
\v 12 Чи можуть знати про Твої чудеса в місці темряви або про Твою праведність в землі забуття?
\v 13 Та я кличу до Тебе, Господи, і вранці зустрічає Тебе молитва моя.
\v 14 Чому, Господи, Ти кидаєш душу мою, і ховаєш Своє обличчя від мене?
\v 15 Нужденний я і марнію з юності, переношу страхіття Твої, і бентежуся.
\v 16 Твій гнів пронісся наді мною; страхіття Твої нищать мене.
\v 17 Вони оточують мене увесь день, як вода; усі разом мене облягають.
\v 18 Ти віддалив від мене друга й приятеля, знайомі мої, як та темрява!
\c 89
\p
\v 1 Я буду співати про милості Господні повіки! Розповідатиму устами моїми про Твою вірність з роду в рід.
\v 2 Тому що я впевнений, що навіки заснована милість, і на небесах Ти утвердив Свою вірність:
\v 3 «Я уклав завіт з вибранцем Моїм, поклявся Давиду, рабу Моєму:
\v 4 Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки!»
\v 5 І небеса прославляють чудеса Твої, Господи, а вірність Твою прославляє зібрання святих.
\v 6 Бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
\v 7 Бог страшний у зібранні святих, і грізний над усіма, що круг Його!
\v 8 Господи, Боже сил, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя кругом Тебе!
\v 9 Ти пануєш над силою моря; коли хвилі підіймаються, Ти втихомирюєш їх.
\v 10 Ти розтоптав Рагава, як трупа; Ти розігнав ворогів Твоїх сильною рукою своєю.
\v 11 Твої небеса, і земля Твоя, всесвіт і все, що в ньому, — Ти створив.
\v 12 Ти створив північ і південь; гора Фавор і гора Гермон співають про ймення Твоє.
\v 13 Міцне Твоє плече, сильна Твоя рука, високо піднята правиця Твоя!
\v 14 Справедливість і правосуддя — основа Твого трону. Милосердя і правда йдуть перед обличчям Твоїм.
\v 15 Блаженний народ, що знає поклик святковий, Господи! вони ходять у світлі лиця Твого!
\v 16 Твоїм іменем радіють вони цілий день і праведністю Твоєю підносяться.
\v 17 Бо Ти окраса сили їхньої, і благоволінням Твоїм підноситься ріг наш!
\v 18 Бо Господь — наш щит, а цар наш — від святого Ізраїлевого.
\v 19 Тоді богобійним своїм говорив Ти в обƅявленні і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс вибраного з народу.
\v 20 Я вибрав Давида, Мого слугу. Святою оливою Моєю помазав його.
\v 21 І з ним буде могутня рука Моя і рамено Моє підкріпить його.
\v 22 Не подужає його ворог, і син беззаконня не буде його переслідувати.
\v 23 Я розібƅю перед лицем його ворогів його і знищу тих, котрі ненавидять його.
\v 24 І вірність Моя, і милість Моя з ним; імƅям Моїм піднесеться доля його.
\v 25 Накладу на море руку його і на ріки — правицю його.
\v 26 І він буде кликати до Мене: ‘Ти мій Отець, мій Бог і скеля спасіння мого’.
\v 27 І Я зроблю його первістком, найвищим над царями землі.
\v 28 Навіки збережу милість Мою до нього, і завіт Мій з ним незмінний.
\v 29 І продовжу до віку рід його, й престол його, як дні неба.
\v 30 Якщо його сини відкинуть Мій Закон, і не будуть виконувати Мої заповіді,
\v 31 якщо вони зневажать устави Мої, і не будуть триматись наказів Моїх,
\v 32 то жезлом покараю переступи їхні, й ударами беззаконня їхнє.
\v 33 Але милості Моєї не відійму від нього зовсім і не залишу вірності Моєї.
\v 34 Я не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло із уст Моїх.
\v 35 Бо Я заприсягнувся назавжди Своєю святістю: не скажу неправди Давидові —
\v 36 насіння його перебуватиме до віку й престол Його, як сонце переді Мною.
\v 37 Як місяць, він буде стояти повіки, і свідок вірний у небесах».
\v 38 Але нині Ти відкинув і зневажаєш, розгнівався на Свого помазанця.
\v 39 Ти зрікся завіту з Твоїм слугою; Ти кинув його корону в порох.
\v 40 Ти розвалив усі стіни, що охороняли його, і зруйнував усі укріплення, що обороняли його.
\v 41 Усі, що проходять дорогою, грабують його, він став посміховищем для сусідів своїх.
\v 42 Ти підніс правицю супротивників його, усіх ворогів його Ти потішив.
\v 43 Ти відхилив вістря меча його і не підтримав його в бою.
\v 44 Ти слави позбавив його, і повалив на землю престол його.
\v 45 Ти скоротив дні молодості його, соромом покрив його.
\v 46 Доки, Господи, будеш ховатися від мене назавжди? Доки гнів Твій палатиме, як вогонь?
\v 47 Згадай, яке коротке життя моє. Хіба на марноту мізерну створив Ти всіх людських синів?
\v 48 Яка людина, що живе, не побачить смерті, збереже душу свою від сили шеолу?
\v 49 Де колишні милості Твої, Господи? Ти ж клявся Давидові в Своїй вірності!
\v 50 Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, що я ношу в серці своїм від усіх сильних народів,
\v 51 якою Твої вороги зневажають, о Господи, як знеславлять кроки помазанця Твого!
\v 52 Благословенний Господь навіки! Амінь і амінь!
\c 90
\p
\v 1 Господи, Ти був пристановищем нашим з роду в рід!
\v 2 Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку Ти Бог.
\v 3 Ти повертаєш людей у порох, кажучи: «Поверніться, сини людські».
\v 4 Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов той день вчорашній, який проминув, і як сторожа нічна.
\v 5 Ти зносиш їх геть, наче повінню, вони як сон уранці, як трава, що росте:
\v 6 Уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зівƅяне та сохне.
\v 7 Бо від гніву Твого ми гинемо, і від обурення Твого ми жахаємося.
\v 8 Ти поклав провини наші перед Собою, таємне наше перед світлом обличчя Свого!
\v 9 Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили ми літа свої, мов звук.
\v 10 Днів віку нашого — сімдесят років, а як при силі — вісімдесят років: і гордість їхня — праця й марнота; час швидко минає, і ми відлітаємо…
\v 11 Хто знає силу гніву Твого, і хто може боятися лютості Твоєї, як повинен боятися?
\v 12 Навчи нас так лічити дні наші, щоб набути серце мудре!
\v 13 Зглянься, Господи. Доки? Змилосердся над рабами Твоїми!
\v 14 Насити нас вранці Твоєю милістю, щоб ми з радості співали і втішалися в усі дні наші.
\v 15 Звесели нас за ті дні, коли Ти нас карав, за літа, коли ми зазнали біди.
\v 16 Яви діла Твої рабам Твоїм, а велич Твою — синам їхнім!
\v 17 І благовоління Господа, Бога нашого нехай буде над нами! І діло рук наших утверди нам, Боже, утверди діло рук наших!
\c 91
\p
\v 1 Хто живе під покровом Всевишнього, той в тіні Всемогутнього перебуває!
\v 2 Той скаже до Господа: «Прибіжище й твердиня моя — Бог мій, я надіюсь на Нього!»
\v 3 Він спасе тебе від тенет птахолова й моровиці згубної.
\v 4 Він заслонить тебе Своїми крилами, і під крилами Його ти знайдеш притулок, щит і оборона — правда Його.
\v 5 Ти не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає,
\v 6 ані чуми, яка в темноті підкрадається, ані моровиці, яка знищує у полудень.
\v 7 Упаде тисяча біля тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, тебе ж не доторкнеться.
\v 8 Ти тільки своїми очима подивишся і кару грішників побачиш.
\v 9 Бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти вибрав своїм притулком,
\v 10 то зло не спіткає тебе, і жодне нещастя не наблизиться до оселі твоєї.
\v 11 Бо Він звелить ангелам Своїм охороняти тебе на всіх путях твоїх.
\v 12 І на руках тебе носитимуть, щоб ти не спіткнувся ногою твоєю об камінь.
\v 13 На лева й змія будеш наступати, розтопчеш левчука й дракона.
\v 14 «Тому що він любить Мене, Я врятую його; Я зроблю його славним, бо він знає імƅя Моє.
\v 15 Покличе до Мене, то йому відповім; Я буду з ним у біді, спасу і прославлю його.
\v 16 Довготою днів насичу його, і він побачить спасіння Моє».
\c 92
\p
\v 1 Добре є прославляти Господа, піснею прославляти імƅя Твоє, Всевишній,
\v 2 оповіщати Твою любов уранці, а Твою вірність — вночі,
\v 3 на десятиструнній і на арфі, на лютні та гуслях.
\v 4 Ти потішив мене, о Господи, вчинками Твоїми і ділами рук Твоїх я радію!
\v 5 Господи, які великі діла Твої! Вельми глибокі думки Твої!
\v 6 Безглуздий чоловік не знає, а недоумок не зрозуміє того!
\v 7 Коли нечестиві буяють, як трава, і цвітуть усі злочинці, щоб навіки вони були знищені.
\v 8 А Ти, Господи, на висоті повік віку!
\v 9 Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої загинуть; розпорошаться всі беззаконники!
\v 10 А рога мого Ти підніс, немов у однорожця; Ти намастив мене свіжою оливою.
\v 11 І дивилося око моє на моїх ворогів, на тих злочинців, що на мене встають, почують мої вуха!
\v 12 Праведник зацвіте, мов пальма; росте він, як кедр на Ливані.
\v 13 Посаджені в Господньому домі цвітуть на подвірƅях Бога нашого.
\v 14 Вони будуть і в старості цвісти, будуть ситі та свіжі,
\v 15 щоб розповідати, що правий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!
\c 93
\p
\v 1 Господь царює, Він одягнувся у велич і підперезався силою. І міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався!
\v 2 Престол Твій установлений споконвіку; від вічності Ти!
\v 3 Здіймаються ріки, о Господи, здіймають ріки свій гуркіт, здіймають ріки шум свій!
\v 4 Могутніший шум вод великих, могутніший величавих хвиль моря Господь на висоті!
\v 5 Свідоцтва Твої певно досконалі. Дому Твоєму, о Господи, належить святість навіки!
\c 94
\p
\v 1 Бог помсти, Господь, Бог помсти, явися!
\v 2 Встань, Суддя землі, відплати гордим по заслузі.
\v 3 Аж доки безбожні, Господи, доки безбожні втішатися будуть?
\v 4 Вони розглагольствують, говорять зухвало; величаються всі злочинці.
\v 5 Вони пригнічують народ Твій, Господи, і гноблять спадщину Твою.
\v 6 Вони вбивають вдів, чужинців і сиріт мордують.
\v 7 Вони кажуть: «Господь не бачить, і не дізнається Бог Якова».
\v 8 Зрозумійте, ви, нетямущі серед людей; а ви, убогі на розум, ви, коли ви порозумнішаєте?
\v 9 Чи Той, Хто дав вам вуха, не чує? Чи Той, Хто створив очі — не бачить?
\v 10 Чи Той, Хто карає народи, також не покарає вас? Чи Тому, Хто навчає людство, бракує знання?
\v 11 Господь знає думки людські, що марнота вони.
\v 12 Блаженна людина, котру Ти, Господи, наставляєш, котру Ти навчаєш Закону Твого,
\v 13 щоб дати йому спокій під час лиходення, доки не буде викопана яма для нечестивих.
\v 14 Господь не покине Свого народу, і спадщини Своєї не залишить!
\v 15 Бо суд повернеться до правди, а за ним — всі невинного серця!
\v 16 Хто встане за мене проти злочинців? Хто заступиться за мене перед тими, котрі чинять беззаконня?
\v 17 Якби Господь не допоміг мені, то душа моя скоро оселилася б у країні мовчання.
\v 18 Коли я кажу: «Похитнулась нога моя», то, Господи, милість Твоя підтримує мене!
\v 19 Коли сила турбот у моїм серці, Твої втіхи веселять душу мою.
\v 20 Чи може з Тобою мати яку спільність престол погибелі, що під виглядом закону чинять зло?
\v 21 Вони збираються проти душі праведника, засуджують кров невинну.
\v 22 Але Господь — мій захист, мій Бог — скеля притулку мого.
\v 23 І Господь поверне на них беззаконня їхнє, і злобою їхньою Він знищить їх; знищить їх Господь, Бог наш!
\c 95
\p
\v 1 Прийдіть, заспіваємо Господеві; будемо радісно вигукувати до скелі нашого спасіння!
\v 2 Станьмо перед лицем Його з хвалою, в піснях покликнемо до Нього.
\v 3 Бо Господь є Великий Бог, і Цар над усіма богами.
\v 4 У руці Його глибини землі; вершини гір належать Йому.
\v 5 Море Його, бо Він створив його і сушу Його руки створили.
\v 6 Прийдіть, поклонімося й припадемо, на коліна впадем перед Господом, Який створив нас!
\v 7 Бо Він наш Бог. Ми народ Його пасовиська і Його руки отара. Якби ви послухали вже голос Його сьогодні:
\v 8 «Не робіть твердим серця вашого, як у Мериві, як у день спокуси в пустині,
\v 9 де батьки ваші спокушали Мене, випробували і бачили діло Моє.
\v 10 Сорок років дратував Мене рід цей, і Я сказав: «Цей народ заблудився серцем своїм, не пізнали вони шляхів Моїх.
\v 11 Тому в гніві Моїм Я поклявся, що вони не ввійдуть у спокій Мій».
\c 96
\p
\v 1 Співайте Господеві нову пісню; нехай вся земля співає Господеві!
\v 2 Співайте Господеві, благословляйте імƅя Його; проголошуйте щоденно спасіння Його.
\v 3 Проголошуйте Його славу між народами, Його чудеса між людьми!
\v 4 Бо великий Господь і вельми достойний слави, страшний над усіма богами.
\v 5 Бо всі боги народів — ідоли, а Господь небеса створив.
\v 6 Слава і величність перед лицем Його; сила і слава в святині Його.
\v 7 Віддайте Господу, роди народів, віддайте Господу славу й честь.
\v 8 Віддайте Господу славу імені Його, принесіть дари та й заходьте в двори Його!
\v 9 Поклоняйтеся Господеві в оздобі святині; тремти перед Ним уся земля.
\v 10 Сповістіть народам: «Господь царює! Всесвіт Він зміцнив, щоб не захитався. Він буде судити народи справедливо!»
\v 11 Нехай веселяться небеса, нехай радіє земля, нехай гримить море й усе, що в нім.
\v 12 Нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають усі дерева лісні, —
\v 13 перед лицем Господнім, бо гряде Він, бо землю судити гряде. Він судитиме світ по правді й народи по істині Своїй.
\c 97
\p
\v 1 Господь царює, нехай земля тішиться, нехай радіють численні острови!
\v 2 Хмари і темрява оточують Його; справедливість і правосуддя — основа трону Його.
\v 3 Огонь іде перед Ним і навкруги палить ворогів Його.
\v 4 Його блискавки освітили весь всесвіт; земля бачить це і тремтить.
\v 5 Гори тануть, як віск, перед Господом, перед Господом всієї землі.
\v 6 Небеса проголошують Його справедливість, всі народи бачать славу Його.
\v 7 Нехай посоромлені будуть усі, хто ідолам служить, хто божками хвалиться! Додолу впадіть перед ним усі боги!
\v 8 Почув і звеселився Сіон, і потішились Іудини дочки через Твої суди, Господи,
\v 9 бо над усією землею Найвищий Ти, Господи, над богами всіма Ти піднесений сильно!
\v 10 Хто Господа любить, ненавидьте зло! Хто рятує душі святих Своїх, Той визволить їх із руки нечестивих.
\v 11 Світло сяє для праведників, і радість на правих серцем.
\v 12 Радійте в Господі всі праведні, і прославляйте Його святе імƅя.
\c 98
\p
\v 1 «Заспівайте нову пісню Господеві, бо Він чудеса вчинив! Йому помогла правиця Його та святе рамено Його.
\v 2 Господь обƅявив Своє спасіння, і виявив Свою справедливість усім народам.
\v 3 Він пригадав Свою милість і Свою вірність до дому Ізраїля; усі кінці землі побачили спасіння Бога нашого.
\v 4 Викрикуй Господу, вся земле! Радійте й веселіться й псалми співайте!
\v 5 На гуслях грайте Господеві; грайте на гуслях і співайте.
\v 6 Нехай труби і звуки рога радісно звучать перед Господом — Царем.
\v 7 Нехай море шумить й усе, що в ньому, всесвіт і мешканці його!
\v 8 Нехай ріки плещуть у долоні; нехай гори разом радіють,
\v 9 бо Він землю судити гряде: Він по правді буде судити всесвіт і народи по істині!
\c 99
\p
\v 1 Господь царює, і тремтять народи; сидить на херувимах і трясеться земля.
\v 2 Великий Господь на Сіоні; Він піднесений над усіма народами.
\v 3 Нехай імƅя Твоє славлять, велике й грізне, бо воно святе.
\v 4 Сила царя — любить правосуддя. Ти ж утвердив правоту, суд і правосуддя вчинив Ти в Якова.
\v 5 Звеличуйте Господа, нашого Бога! Поклоніться підніжжю ніг Його, бо Він святий!
\v 6 Мойсей і Аарон серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть імƅя Його. Вони кликали до Господа, і Він допомагав їм.
\v 7 Він говорив до них з хмарного стовпа, і вони виконували Його заповіді й закони, що Він дав їм.
\v 8 Господи, Боже наш! Ти почув їхні молитви; Ти був для них Богом, Який прощає, хоч Ти карав їх за їхні злочини.
\v 9 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і поклоняйтеся Йому на святій горі Його, бо Святий Господь, наш Бог!
\c 100
\p
\v 1 О земле, радісно вигукуй перед Господом!
\v 2 Служіть Господеві з радістю! З піснями приходьте до Господа.
\v 3 Знайте, що Господь є Бог. Він створив нас, і ми Його, ми Його люди, вівці пасовиська Його.
\v 4 Входьте у брами Його з подякою; заходьте на подвірƅя Його з похвалою. Будьте вдячні Йому і прославляйте Його імƅя.
\v 5 Бо Господь добрий, Його милість навіки, а вірність Його — з роду в рід.
\c 101
\p
\v 1 Про Твою милість і справедливість я буду співати. Тобі, Господи, я буду співати хвалу.
\v 2 Я буду обдумувати шлях невинного. Коли прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм в невинності серця свого.
\v 3 Не покладу перед очима своїми речі нікчемної. Діло відступництва ненавиджу, не приліпиться воно до мене.
\v 4 Серце нечестиве нехай обминає мене, злого не хочу знати!
\v 5 Я знищив би того, хто таємно обмовляє ближнього свого; хто має горде око й зарозуміле серце, того не потерплю.
\v 6 Очі мої на вірних землі, щоб були біля мене. Хто ходить праведними шляхами, хай служить мені.
\v 7 Не буде жити в моїм домі той, хто творить зраду. Хто неправду говорить, не сміє стояти перед очима Моїми.
\v 8 Усіх нечестивих землі буду нищити кожного ранку, щоб викорінити з міста Господнього всіх, що роблять беззаконня!
\c 102
\p
\v 1 Господи, вислухай молитву мою! І благання моє нехай дійде до Тебе!
\v 2 Не відвертайся від мене в день лиха мого. Нахили Своє вухо до мене; дай мені скору відповідь, коли я звертаюсь до Тебе.
\v 3 Бо дні мої зникають, як дим. А кості мої, як жар, тліють.
\v 4 Моє серце уражене і вƅяне, як трава; я забуваю їсти хліб мій.
\v 5 Від туги моєї та стогону вже й тіло моє присохло до кісток.
\v 6 Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов сова, на руїнах.
\v 7 Не сплю я й стогну, немов самітня пташка на покрівлі.
\v 8 Увесь день вороги мої насміхаються з мене; і ті, що лютують проти мене, проклинають мене.
\v 9 Я їм попіл замість хліба, із слізьми змішую питво моє,
\v 10 через Твій гнів і Твоє обурення, бо Ти мене підняв і кинув.
\v 11 Мої дні, як похилена тінь, і я сохну, немов та трава.
\v 12 Але Ти, Господи, сидиш на троні Своїм віковічно; і памƅять Твоя з роду в рід.
\v 13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшла година.
\v 14 Бо Твої раби полюбили й каміння його, і порох його полюбили.
\v 15 І будуть боятися народи Господнього імƅя, а всі земні царі — слави Твоєї.
\v 16 Бо Господь відбудує Єрусалим. Він явиться в Своїй славі.
\v 17 Він вислухає молитви бідних, і молитвою їхньою не зневажає.
\v 18 Буде це записано для майбутніх поколінь, і народ, який родиться, буде славити Господа.
\v 19 Бо Він глянув з висоти своєї святині, з небес Господь дивився на землю,
\v 20 щоб почути стогін полонених, щоб звільнити приречених на смерть.
\v 21 Щоб проголошували імƅя Господнє на Сіоні і прославляли Його в Єрусалимі,
\v 22 коли народи і царства зберуться, щоб служити Господеві.
\v 23 Він виснажив у дорозі силу мою, скоротив дні мої.
\v 24 Я кажу: «Боже мій, не забирай мене в половину днів моїх! Твої роки — на вічні віки.
\v 25 На початку Ти заснував землю, і небеса — то чин Твоїх рук.
\v 26 Вони проминуть, а Ти будеш існувати вічно. Вони, як одяг, постаріють, і Ти зміниш їх, немов те вбрання, і вони переміняться.
\v 27 Ти ж — Той Самий, і Твої літа не скінчаться!
\v 28 Сини Твоїх рабів будуть жити, і їхнє потомство стоятиме міцно перед обличчям Твоїм».
\c 103
\p
\v 1 Благослови, душе моя, Господа і все нутро моє, — святе імƅя Його!
\v 2 Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.
\v 3 Він прощає усі провини Твої, зціляє всі недуги твої.
\v 4 Він рятує життя твоє від могили, вінчає тебе ласкою й милосердям.
\v 5 Він бажання твоє насичує добром, молодість твою, мов у орла, відновляє.
\v 6 Господь творить справедливість і суд усім пригнобленим.
\v 7 Він показав дороги Свої Мойсею й діла Свої — синам Ізраїля.
\v 8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і багатомилостивий.
\v 9 Не буде Він вічно докоряти, або навіки гніватися.
\v 10 Не по гріхах наших вчинив Він нам і не за провинами нашими відплатив Він нам,
\v 11 бо так як небо високо над землею, така велика милість Його до тих, котрі бояться Його.
\v 12 Він віддалив від нас провини наші так далеко, як схід віддалений від заходу.
\v 13 Як батько жалує своїх дітей, так Господь сжалівся над тими, що бояться Його.
\v 14 Бо Він знає істоту нашу, памƅятає, що ми порох.
\v 15 Людина, — як трава дні її, мов квітка в полі, так вона відцвітає;
\v 16 пронесеться вітер над нею — і вже нема її, і не пізнати більше місця, де вона росла.
\v 17 Але милість Господня віковічна до тих, що бояться Його; і справедливість Його над синами синів,
\v 18 котрі вірні завіту Його і про заповіді Його памƅятають, щоб виконувати їх!
\v 19 Господь міцно поставив престол Свій на небі, й над усім володіє царство Його.
\v 20 Благословіть Господа, всі ангели Його, потужні силою, виконавці слова Його, покірні голосові слова Його.
\v 21 Так, благословіть Господа, всі небесні сили, ви, слуги Його, виконавці Його волі.
\v 22 Благословіть Господа, всі діла Його, по всіх місцях володіння Його! Благослови Господа, душе моя!
\c 104
\p
\v 1 Благослови, душе моя, Господа! О Господи, Боже мій, Ти дивно великий, Ти одягнувся в велич та в славу!
\v 2 Ти світлом, як шатою одягнувся, розіпƅяв небеса, мов намет.
\v 3 Він будує палаци Свої над водами, робить хмари колісницею Своєю і простує на крилах вітру.
\v 4 Вітри чинить Він Своїми посланцями, служителями Своїми — палаючий огонь.
\v 5 Ти поставив землю на основи її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
\v 6 безоднею вкрив Ти її, немов одежою. Стали води над горами, —
\v 7 від погрози Твоєї вони втекли, від гуркоту грому Твого стрімголов побігли.
\v 8 Піднімаються на гори, сходять у долини, до рівня, який Ти визначив їм.
\v 9 Визначив їм кордон і не перейдуть його, не повернуться назад, щоб покрити землю.
\v 10 З джерел посилаєш у долини потоки: між горами течуть води,
\v 11 напувають всю звірину, дикі осли задовольняють спрагу свою.
\v 12 Над ними кублиться птаство небесне, голос його лунає між гіллям.
\v 13 Ти напуваєш гори з палаців Своїх, земля насичується плодом діл Твоїх.
\v 14 Ти ростиш траву для скотини й рослину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
\v 15 і вино, що серце людині звеселяє, оливу, від якої лице світліє, і хліб, що серце людині зміцняє.
\v 16 Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти їх насадив.
\v 17 Там птахи гніздяться, а на кипарисах лелека має домівку свою.
\v 18 Високі гори для диких кіз, скелі — захист звіринам.
\v 19 Ти створив місяць, щоб визначати час, а сонце знає, коли заходити.
\v 20 Ти наводиш темряву, і настає ніч, тоді вилазить уся звірина лісова.
\v 21 Молоді левчуки ричать за здобиччю, щоб здобути від Бога поживи собі.
\v 22 Сонце засвітить, вони повтікають, і лягають у норах своїх.
\v 23 А людина виходить до своєї праці, і до діла свого аж до вечора.
\v 24 Господи, які то численні діла Твої! Як мудро Ти все створив; земля повна Твого творива!
\v 25 Ось море велике й широке: там плазуни, числа їм нема, звірина мала та велика!
\v 26 По морю плавають кораблі, той левіафан, якого створив Ти, щоб там бавився.
\v 27 Всі вони чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
\v 28 Даєш їм — вони збирають, руку Свою розкриваєш — добром насичуються.
\v 29 Відвертаєш Ти від них лице Своє, — вони лякаються; забираєш дух у них, — вмирають вони, і повертаються знову в порох.
\v 30 Посилаєш духа Свого, — вони творяться, і Ти обновляєш обличчя землі.
\v 31 Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
\v 32 Погляне Він на землю, — й вона затремтить, доторкнеться до гір, — і вони димують!
\v 33 Я буду співати Господеві усе життя моє. Я буду хвалити Господа до останнього мого подиху.
\v 34 Нехай буде приємна Йому моя пісня, я Господом буду радіти!
\v 35 Нехай щезнуть грішники із землі, і беззаконників нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
\c 105
\p
\v 1 Дякуйте Господеві, кличте імƅя Його; проголошуйте серед народів вчинки Його.
\v 2 Співайте Йому, грайте Йому, розказуйте про всі чудеса Його.
\v 3 Хваліться імƅям Його святим! Нехай тішиться серце тих, що шукають Господа!
\v 4 Шукайте Господа і силу Його. Завжди шукайте лиця Його!
\v 5 Згадуйте про чудеса Його, які Він вчинив для нас, згадуйте про знамення Його й присуди вуст Його.
\v 6 Нащадки Авраама, Його слуги; сини Якова, Його вибранці!
\v 7 Він Господь, наш Бог, по всій землі суди Його.
\v 8 Він вічно памƅятає про завіт Свій, про Своє слово, яке Він заповів на тисячу поколінь —
\v 9 Свій завіт Авраамові, і Свою клятву Ісаакові.
\v 10 Він поставив її законом для Якова, та Ізраїлеві — завітом вічним,
\v 11 сказавши: «Я тобі дам землю ханаанську, як частину спадщини для вас!»
\v 12 Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьками на ній,
\v 13 і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду.
\v 14 Він нікому не дозволив кривдити їх; Він докоряв царям заради них,
\v 15 кажучи: «Не доторкайтесь до вибраних моїх і не заподійте зла Моїм пророкам!»
\v 16 І навів Він голод на землю, зламав усяку їхню хлібну підпору.
\v 17 Послав Він перед ними мужа — рабом Йосип проданий був.
\v 18 Закували ноги його в кайдани, залізо ввійшло в тіло його,
\v 19 доки не здійснилося слово Його; слово Господнє випробувало його.
\v 20 Послав тоді цар і звільнив його, володар народів визволив його.
\v 21 Він поставив його господарем над домом своїм та управителем над усім маєтком своїм.
\v 22 Щоб він наглядав над царськими вельможами і повчав його дорадників мудрості.
\v 23 Ізраїль також прийшов в Єгипет; Яків жив чужинцем у землі Хама.
\v 24 Він дуже розмножив народ Свій і зробив його сильнішим від ворогів його.
\v 25 Він перемінив їхнє серце, щоб зненавиділи народ Його, щоб злоумишляли проти слуг Його.
\v 26 Тоді послав Він Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого Він вибрав.
\v 27 Вони звершили між ними Його знамення і чудеса — в землі Хама.
\v 28 Він послав темряву і стемніло, і не противились слову Його.
\v 29 Він перетворив воду їх в кров, і поморив їхню рибу.
\v 30 Тоді їхня земля закишіла жабами, навіть появились в царських палатах.
\v 31 Він сказав, і роями взялися мухи, і комарі всю їхню країну вкрили.
\v 32 Замість дощу послав їм град, вогонь палючий на їхню землю.
\v 33 Побив їхній виноград, смоковниці їхні й поламав деревину в країні їх.
\v 34 Він промовив — і появилася сарана й гусінь — тьма-тьмуща.
\v 35 І пожерла все, що було зелене в їхній країні, плоди землі їхньої поїла.
\v 36 Тоді Він умертвив усіх первороджених у їхньому краї, початок усякої їхньої сили.
\v 37 І випровадив їх із золотом і сріблом, і не було хворого в поколінні їх.
\v 38 Єгипет був радий позбутися їх, бо обняв їх страх перед ними.
\v 39 Він простер хмару, неначе покривало, вогонь, щоб уночі світити.
\v 40 Просили, і Він послав їм перепілок і хлібом небесним наситив їх.
\v 41 Він розколов скелю, і вода линула, і потекла рікою по пустині.
\v 42 Бо згадав Своє святе слово до Авраама, раба Свого.
\v 43 І Він вивів Свій народ з радістю, Своїх вибраних — з веселощами.
\v 44 І дав їм землі народів, і посіли вони працю чужинців,
\v 45 щоб заповіді Його виконували та закони Його берегли. Алілуя!
\c 106
\p
\v 1 Слава Господеві! Дякуйте Господеві, бо Він добрий, бо навіки милість Його!
\v 2 Хто розкаже про велич Господню, розповість про всю славу Його?
\v 3 Блаженні, хто за правосуддя дбає і повсякчас творить справедливість.
\v 4 Згадай, о Господи, про мене в благоволінні до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,
\v 5 щоб бачити мені щасливу долю вибраних Твоїх, радіти веселощами Твого народу, хвалитись спадщиною Твоєю.
\v 6 Нагрішили ми, як і батьки наші, провинилися, вчинили беззаконня…
\v 7 Батьки наші не вважали на чуда Твої в Єгипті, не памƅятали про численні Твої добродійства і збунтувалися проти Всевишнього біля Червоного моря.
\v 8 Та Він спас їх, заради імені Свого, і щоб показати Свою силу.
\v 9 Він кликнув на море Червоне — і висохло, і Він повів їх через морські глибини, немов по пустині!
\v 10 І Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога;
\v 11 води покрили ворогів їх, ні один з них не зостався.
\v 12 Тоді вони повірили Його словам і заспівали Йому хвалу.
\v 13 Та скоро забули вони діла Його, не чекали поради Його,
\v 14 і палали в пустині жаданням і спокушали вони Бога в землі безлюдній.
\v 15 І Він задовольнив їхнє бажання, але послав болячку на душі їх.
\v 16 Вони в таборі заздрили Мойсеєві, і також Ааронові, святому Господньому.
\v 17 Розступилась земля і проковтнула Датана, й покрила ватагу Авірама.
\v 18 І запалав огонь на їхніх зборах, і полумƅя те попалило нечестивих.
\v 19 Вони зробили тельця на Хориві і поклонялися ідолові.
\v 20 І вони змінили свою славу на образ бика, котрий їсть траву.
\v 21 Вони забули Бога, Спасителя свого, Який вчинив великі діла в Єгипті,
\v 22 дивне в землі Хамовій, страшне біля Червоного моря.
\v 23 І хотів понищити їх, коли б не Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним в проломі, щоб відвернути гнів Його, щоб Він не знищив їх.
\v 24 Вони зневажали бажану землю, не вірили слову Його.
\v 25 Вони нарікали в наметах своїх і не слухалися голосу Господа.
\v 26 І Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,
\v 27 і щоб повалити їхнє потомство серед народів і розпорошити їх по країнах!
\v 28 Пристали вони до Ваал-Пеора і їли від жертв мертвим ідолам.
\v 29 Прогнівили Бога ділами своїми, тому вдерлась зараза між них!
\v 30 Тоді встав Фінеас та й розсудив, — і зараза припинилась.
\v 31 І йому пораховано це в праведність, із роду в рід, по вічні віки.
\v 32 Вони також розгнівили Бога біля вод Мериви, і через них Мойсей зазнав лиха.
\v 33 Бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми…
\v 34 Вони не знищили ті народи, про котрих Господь їм говорив,
\v 35 а самі змішувалися з язичниками і приймали їхні звичаї.
\v 36 Вони служили їхнім ідолам, а ті стали пасткою для них.
\v 37 Вони навіть приносили в жертву демонам своїх синів і своїх дочок.
\v 38 Вони проливали невинну кров, кров своїх синів і дочок, котрих вони приносили в жертву ідолам Ханаану. І земля осквернилася від крові.
\v 39 Вони осквернили себе ділами своїми, зблудили вчинками своїми.
\v 40 Тому гнів Господній запалав проти Свого народу, і спадок Його став Йому огидним.
\v 41 Він віддав їх у руки народам, і ненависники їхні панували над ними.
\v 42 Вороги їхні гнобили їх і вони корилися під їхню руку.
\v 43 Багато разів Він визволяв їх з рабства, але вони бунтувалися думкою своєю і зубожіли вони в беззаконнях своїх.
\v 44 Але Господь зауважив на їхнє страждання, коли почув їхнє благання.
\v 45 Заради них Він пригадав Свій завіт і змилувався в Своїм великім милосерді.
\v 46 І Він пробудив співчуття до них в усіх, хто тримав їх у полоні.
\v 47 Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб дякувати Твоєму святому імені і хвалитися славою Твоєю.
\v 48 Благословений Господь Бог Ізраїлів на віки вічні. Нехай весь народ скаже: «Амінь!» Алілуя!
\c 107
\p
\v 1 Дякуйте Господеві, бо Він добрий, бо навіки милість Його!
\v 2 Хай скажуть ті, що їх урятував Господь, що визволив їх з руки ворога,
\v 3 і з країв їх зібрав, — від сходу й заходу, від півночі й моря!
\v 4 Вони блукали пустинею, дорогами безлюдними й не знаходили міста заселеного,
\v 5 голодні і спраглі, душа їхня в них умлівала.
\v 6 Тоді вони в біді молилися до Господа, і Він визволив їх від скорбот їхніх.
\v 7 Він повів їх дорогою простою до місця, де вони могли б оселитися.
\v 8 Нехай вони дякують Господеві за Його милість, і за Його чудеса над синами людськими!
\v 9 Бо наситив Він спрагнену душу, і голодну душу наповнив добром!
\v 10 Вони сиділи в темряві і тіні смерті, скуті нуждою і залізом.
\v 11 Бо вони повстали проти слова Божого і відкинули раду Всевишнього.
\v 12 Скорив Він серце їх працею; спіткнулись вони й не було їм помочі.
\v 13 Тоді вони у своєму горі благали Господа, і Він спас їх від утисків їхніх.
\v 14 Він вивів їх з темряви і врятував від смерті, і розбив їхні кайдани.
\v 15 Нехай вони дякують Господеві за Його милість, і за Його чудеса для синів людських!
\v 16 Бо Він розбив їхні мідні брами і засуви залізні.
\v 17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
\v 18 Душа їхня відверталась від усякої їжі, і вони наблизились до воріт смерті.
\v 19 І в недолі своїй вони кликали до Господа, і Він визволяв їх від утисків їхніх.
\v 20 Він послав Своє слово і зцілив їх; Він врятував їх від загибелі.
\v 21 Нехай вони дякують Господеві за Його милість і за Його чудеса.
\v 22 Нехай вони приносять жертви подяки і співають про Його славні діла.
\v 23 Ті, котрі плавають на кораблях по морю, на водах великих мають торгове діло,
\v 24 вони бачать діла Господні і чудеса в глибинах вод.
\v 25 Він накаже — і зривається буйний вітер, піднімаються високо хвилі.
\v 26 Кидає ними під небо, провалює їх у безодню, в небезпеці душа їх хвилюється!
\v 27 Кружляють вони й хитаються, мов пƅяні, зникає вся мудрість їх.
\v 28 Тоді вони у своєму горі благали Господа, і Він їх спас від утисків їхніх!
\v 29 Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі.
\v 30 Моряки радіють, бо буря втихомирилась, і Господь приводить їх до бажаної пристані.
\v 31 Нехай вони дякують Господеві за Його милість, і за Його чудеса для синів людських!
\v 32 Нехай величають Його на народних зборах і нехай прославляють на засіданнях старійшин!
\v 33 Він перетворює ріки в пустиню, а водні джерела — на суходіл.
\v 34 Плодючу землю — на солончак через злобу мешканців її.
\v 35 Він обертає пустиню в озеро й землю в джерела води.
\v 36 Там поселяє голодних, і закладають вони оселю.
\v 37 І засівають свої поля, і садять свої виноградники, що приносять їм великий урожай.
\v 38 Він благословляє їх, і вони сильно розмножуються, скотини в них не меншає.
\v 39 Коли ж стає їх і менше від гноблення, біди й скорботи,
\v 40 Він проливає сором на князів їх і кидає їх блукати в пустині.
\v 41 А вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.
\v 42 Бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяка злоба.
\v 43 Хто мудрий, хай запримітить оці речі і хай зрозуміє милості Господні.
\c 108
\p
\v 1 Готове моє серце, Боже, я буду співати та славити разом з своєю хвалою!
\v 2 Пробудися ж ти, арфо та цитро, — я буду будити досвітню зорю!
\v 3 Я прославлятиму Тебе, Господи, серед народів, і буду співати Тобі між племенами.
\v 4 Бо вище небес милість Твоя, а правда Твоя — аж до хмар!
\v 5 Будь возвеличений, Боже, вище небес, а слава Твоя — над усією землею!
\v 6 Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас!
\v 7 У святині Своїй Бог промовив: «Нехай Я звеселюся, — розділю Я Сихем, і долину Суккотську виміряю.
\v 8 Гілеад Мій, Манассія Мій; Єфрем — охорона Моєї голови, Іуда — скіпетр Мій.
\v 9 Моав — Мій посуд умивальний, на Єдом кину Своїм взуттям, над Філістиєю буду погукувати!»
\v 10 Хто ж приведе мене до укріпленого міста? Хто приведе мене аж до Єдому?
\v 11 Чи ж не Ти, Боже, Котрий відкинув нас і більше не ходиш з нашими військами?
\v 12 Дай нам поміч проти ворогів наших, бо людська поміч — марна.
\v 13 З Богом ми переможемо, бо Він потопче наших ворогів.
\c 109
\p
\v 1 Боже хвали моєї, не мовчи,
\v 2 бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та лукаві, язиком неправдивим говорять зі мною.
\v 3 Вони оточили мене словами ненависті і без причини воюють проти мене.
\v 4 За любов мою вони обмовляють мене, а я молюся.
\v 5 Вони відплачують злом за добро, і ненавистю — за мою любов.
\v 6 Постав же над ним нечестивого; нехай обвинувач стане по правиці його.
\v 7 Як буде судитись, нехай вийде винним, молитва ж його хай стане гріхом!
\v 8 Нехай дні його будуть короткі; нехай інший забере маєток його.
\v 9 Нехай діти його стануть сиротами, а жінка його — вдовою.
\v 10 Нехай діти його будуть бродягами і жебраками; і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
\v 11 Нехай лихвар забере в нього все, що він має; нехай чужі розграбують його працю.
\v 12 Нехай ніхто не буде милосердним до нього; нехай не буде його сиротам милості!
\v 13 Нехай нащадки його згинуть, а в наступному поколінні нехай забудуть імƅя його.
\v 14 Нехай гріхи батьків його згадаються перед Господом; нехай гріх його матері не буде забутий.
\v 15 Нехай Господь не забуває їхніх гріхів; нехай Він знищить памƅять їх на землі.
\v 16 За те, що він не мав на думці творити милосердя, а переслідував до смерті бідних, нужденних і убитих горем.
\v 17 Полюбив він прокляття: хай же прийде на нього! Не хотів благословіння: хай же відійде від нього!
\v 18 Зодягнув він прокляття, немов одіж, воно ж, як вода, просякне в нутро його, і як олива, в його кості.
\v 19 Нехай йому буде, немов одежа, що його вкриває, неначе пояс, що він ним підперезується завжди.
\v 20 Нехай буде така відплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!
\v 21 Ти ж, Господи, Боже, чини зі мною ради Твого імені! Спаси мене, бо добра Твоя милість.
\v 22 Бо я бідний і нужденний, і серце моє зранене в моїх грудях.
\v 23 Я зникаю, як вечірня тінь; немов сарана — я відкинений!
\v 24 Коліна мої ослабли від посту; і тіло моє змарніло.
\v 25 Я став посміховищем для моїх звинувачів; дивлячись на мене, вони похитують головами.
\v 26 Допоможи мені, Господи, Боже мій! За Своїм милосердям спаси Ти мене.
\v 27 Нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, це вчинив.
\v 28 Нехай вони проклинають, а Ти благослови! Встануть вони й осоромляться, а раб Твій радітиме!
\v 29 Нехай одягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і нехай соромом огорнуться, наче плащем.
\v 30 Я ж буду устами своїми вельми прославляти Господа; і між багатьма Його славити буду.
\v 31 Бо Він стоїть по правиці бідного, щоб спасти його від тих, котрі осуджують душу його.
\c 110
\p
\v 1 Сказав Господь моєму Господеві: «Сядь праворуч Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх підніжком для ніг Твоїх».
\v 2 Жезло сили Своєї пошле Господь із Сіону, — царюй Ти поміж ворогами Своїми.
\v 3 Народ Твій — добровільна жертва під час війни Твоєї на висотах святині! Від роду він немов дар юності Твоєї, ніби роса дитинства Твого!
\v 4 Бог поклявся і «Ти — Священик навіки за чином Мелхіседека».
\v 5 Господь по правиці в Тебе: розібƅє царів у день гніву Свого.
\v 6 Він буде судити народи, трупами землю покриє, потрощить голову країни великої.
\v 7 Із потока по дорозі буде пити, а тому піднесе голову.
\c 111
\p
\v 1 Алілуя! Я буду прославляти Господа всім серцем моїм, на раді праведних і на зборах.
\v 2 Великі діла Господні; явні всім, хто їх любить!
\v 3 Діла Його — краса й велич, а правда Його пробував вічно!
\v 4 Незабутніми зробив Він чудеса Свої; добрий і милосердний Господь!
\v 5 Він дає поживу тим, хто боїться Його; памƅятає вічно Свій заповіт.
\v 6 Він явив силу діл Своїх народові Своєму, щоб дати їм спадщину народів.
\v 7 Діла рук Його — правда і справедливість, всі накази Його справедливі,
\v 8 встановлені на віки вічні, зроблені вони в правді і вірності.
\v 9 Послав Він Своєму народові визволення, заповіт Свій поставив навіки, святе та грізне Його імƅя.
\v 10 Початок премудрості — страх перед Господом, добрий розум у тих, хто заповіт Його сповняє. Хвала Йому повіки вічні!
\c 112
\p
\v 1 Алілуя! Блаженний чоловік, котрий боїться Бога і щиро любить заповіді Його.
\v 2 Буде сильним покоління його на землі, рід праведників буде благословенний.
\v 3 Багатство й достаток у домі його, а правда його пробуває навіки.
\v 4 У темряві сходить світло для праведника; він добрий і милосердний і справедливий.
\v 5 Добрий муж милостивий та позичає. Він управляє своїми ділами справедливо.
\v 6 Він повіки не захитається; памƅять про праведника буде вічна!
\v 7 Не боїться він звістки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа!
\v 8 Серце його стійке, боятися не буде, аж поки не побачить підкореними своїх ворогів.
\v 9 Він щедро дає бідним. Його правда навіки стоїть, його ріг підіймається в славі!
\v 10 Бачить те грішник і злиться, і мучиться, скрегогучи зубами; та бажання грішників пропаде.
\c 113
\p
\v 1 Алілуя! Хваліте, Господні раби, хваліть імƅя Господа!
\v 2 Нехай буде благословенне Господнє імƅя відтепер і навіки.
\v 3 Від сходу до заходу сонця, прославляйте Господнє імƅя!
\v 4 Високий над усіма народами Господь, Його слава понад небеса.
\v 5 Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті?
\v 6 Він нахиляється, щоб побачити небо і землю.
\v 7 Бідаря Він підводить з пороху, зі сміття підіймає нужденного,
\v 8 щоб посадити з вельможними, з вельможними народу Свого.
\v 9 Він неплідну садовить у домі радісною матірƅю дітей. Алілуя!
\c 114
\p
\v 1 Як виходив Ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Якова,
\v 2 Іуда став за святиню Йому, Ізраїль — царством Його.
\v 3 Побачило море, — і розступилось; Йордан і назад повернувся!
\v 4 Гори стрибали, як барани, а горби — як ягнята.
\v 5 Що тобі, море, що ти втікаєш? Йордане, що ти повернувся назад?
\v 6 Чому ви, гори, стрибаєте, як барани? Чому ви, горби, стрибаєте, як ягнята?
\v 7 Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова,
\v 8 що скелю обернув у озеро, і добув джерело з кременя.
\c 115
\p
\v 1 Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу за милість Твою, за правду Твою!
\v 2 Чому мають народи говорити: «Де ж то їхній Бог?»
\v 3 Наш Бог на небесах; Він творить усе, що Йому подобається.
\v 4 А їхні боги, срібло і золото, діло рук людських.
\v 5 Вони мають уста, але не говорять, очі мають вони, але не бачать.
\v 6 Мають вуха, але не чують; мають ніс, але не мають нюху.
\v 7 Мають руки, та не дотикаються; мають ноги, але не ходять; своїм горлом вони не говорять!
\v 8 Нехай стануть такими, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!
\v 9 Ізраїлю, покладайся на Господа! Він — поміч твоя і твій щит.
\v 10 Дом Аарона, покладайтеся на Господа! Він — ваша поміч і ваш щит.
\v 11 Ті, що Господа боїтеся, покладайтеся на Господа! Він — ваша поміч і ваш щит.
\v 12 Господь памƅятає про нас, — нехай поблагословить! Нехай благословить дім Ізраїля, нехай благословить Він дім Ааронів!
\v 13 Нехай поблагословить Він тих, хто має перед Господом страх, малих та великих!
\v 14 Нехай вас розмножить Господь, — вас і ваших дітей!
\v 15 Благословенні ви Господом, Який створив небо і землю!
\v 16 Небо — небо для Господа, а землю віддав синам людським!
\v 17 Не мертві будуть хвалити Господа, ані ті, всі, хто сходить у місце мовчання,
\v 18 а ми благословлятимемо Господа — відтепер й аж навіки! Алілуя!
\c 116
\p
\v 1 Я люблю Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх.
\v 2 Бо Він нахилив вухо Своє до мене, і я кликатиму в свої дні.
\v 3 Обвили мене пута смерті, і муки шеолу знайшли мене, нещастя та смуток навалились на мене.
\v 4 А я в імƅя Господа кличу: «О Господи, визволи ж душу мою!»
\v 5 Господь милостивий та справедливий, і Бог наш — співчутливий!
\v 6 Господь охороняє простих, — я знемігся і Він спас мене.
\v 7 Вернися, душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі.
\v 8 Він спас мене від смерті, а очі мої від сліз, ноги мої від спотикання.
\v 9 Я ходитиму перед обличчям Господнім на землі живих!
\v 10 Я вірив, коли говорив: «Я сильно пригнічений!»
\v 11 Я сказав був у поспіху: «Кожна людина обманлива!»
\v 12 Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його для мене?
\v 13 Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє імƅя!
\v 14 Я виконаю свої обітниці Господеві, перед усім народом Його.
\v 15 Дорога в очах Господа смерть святих Його.
\v 16 Змилуйся, о Господи, бо я раб Твій, я Твій раб, син Твоєї невільниці, Ти кайдани мої розкував.
\v 17 Я принесу Тобі похвальну жертву і прикличу імƅя Господнє.
\v 18 Я виконаю свої обітниці Господеві, перед усім народом Його,
\v 19 у дворах дому Господнього, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілуя!
\c 117
\p
\v 1 Хваліть Господа всі народи! Прославляйте Його всі люди!
\v 2 Велике бо милосердя Його над нами, і правда Господня навіки! Алілуя!
\c 118
\p
\v 1 Дякуйте Господеві, бо Він добрий. Милосердя Його повіки.
\v 2 Нехай скаже Ізраїль: «бо навіки Його милосердя».
\v 3 Нехай скаже дім Аарона, бо навіки Його милосердя!
\v 4 Нехай скажуть ті, котрі бояться Господа, бо навіки Його милосердя!
\v 5 У тісноті я кликав до Господа, і Господь відповів мені простором.
\v 6 Господь зі мною. Чого мені боятися? Що зробить людина мені?
\v 7 Господь зі мною, Він завжди допомагає мені. Я побачу загибель своїх ненависників.
\v 8 Краще покладатися на Господа, ніж надіятися на людину.
\v 9 Краще покладатися на Господа, ніж надіятися на вельможних.
\v 10 Всі народи обступили мене, та в імƅя Господа, я подужав їх.
\v 11 Оточили мене й обступили мене й обступили мене, я ж Господнім імƅям подужав їх.
\v 12 Вони обсіли мене, як бджоли; та погасли вони, як терновий огонь, — бо Господнім імƅям я подужав їх.
\v 13 Дошкульно пхнув ти мене на падіння, — та Господь спас мене!
\v 14 Господь моя сила і моя пісня; Він став моїм спасінням!
\v 15 Голос співу й спасіння в наметах праведників: «правиця Господня чинить чудеса!»
\v 16 Піднеслась правиця Господня; «правиця Господня чинить чудеса!»
\v 17 Я не помру, а житиму, і буду звіщати про діла Господні.
\v 18 Покарати мене — покарав Господь, та смерті мені не завдав.
\v 19 Відкрийте брами правди, я ними увійду, буду славити Господа!
\v 20 «Це брама Господня, — праведники в неї входять».
\v 21 Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасінням моїм.
\v 22 Камінь, що його відкинули будівничі, став наріжним каменем.
\v 23 Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.
\v 24 Цей день створив Господь. Радіймо і веселімося в ньому.
\v 25 Спаси, о Господи, Тебе благаєм! Пошли щасливу долю!
\v 26 Благословен той, хто гряде в імƅя Господнє!
\v 27 Господь-Бог, Він нас осяяв. Привƅяжіть святкову жертву шнурами аж до наріжників жертовника.
\v 28 Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти, мій Боже, я буду Тебе величати!
\v 29 Дякуйте Господеві, бо Він добрий! Бо навіки його милосердя!
\c 119
\p
\v 1 Блаженні непорочні в дорозі, хто ходить у законі Господнім!
\v 2 Блаженні, хто свідчення Його хоронить, хто всім серцем шукає Його,
\v 3 хто кривди не робить, хто ходить путями Його!
\v 4 Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.
\v 5 О, коли б дороги мої були спрямовані так, щоб постанови Твої берегти.
\v 6 Не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!
\v 7 Я буду прославляти Тебе щирим серцем, живучи згідно Твоїх справедливих законів.
\v 8 Я буду виконувати Твої постанови, не покидай мене зовсім.
\v 9 Як юнак держатиме стежку свою в чистоті? — Як держатиметься Твоїх слів.
\v 10 Я шукаю Тебе усім серцем моїм; не дозволь мені відхилитись від Твоїх заповідей.
\v 11 Я заховав Слово Твоє в серці моїм, щоб мені не грішити проти Тебе.
\v 12 Благословенний Господи, навчи мене Своїх постанов!
\v 13 Устами моїми звіщав я присуди Твоїх уст.
\v 14 Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
\v 15 Про накази Твої буду роздумувати, і стежок Твоїх буду триматись.
\v 16 У постановах Твоїх моя радість, — не забуду Слова Твого!
\v 17 Чини добро рабові Своєму, щоб я міг жити, і слово Твоє хоронити!
\v 18 Відкрий очі мої, щоб я міг побачити чудеса Закону Твого.
\v 19 На землі я приходько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
\v 20 Умліває душа моя від повсякчасного бажання за Твоїми законами.
\v 21 Ти докорив гордим, тим проклятим, що відступають від заповідей Твоїх.
\v 22 Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо Твоїх свідоцтв дотримувався я!
\v 23 Також вельможі сидять та змовляються проти мене, раб же Твій про постанови Твої роздумує.
\v 24 Свідоцтва Твої — то втіха моя, вони дорадники мої.
\v 25 Душа моя, як той порох стала; відживи мене по слову Твоєму.
\v 26 Про дороги мої розказав я, — і Ти вислухав мене; навчи мене постанов Твоїх!
\v 27 Дай мені зрозуміти дорогу наказів Твоїх, — і буду роздумувати про дивні діла Твої!
\v 28 Душа моя стомлена від смутку; зміцни мене Словом Твоїм.
\v 29 Відверни від мене дорогу неправди, і закон Свій дай мені.
\v 30 Я вибрав дорогу правди; закони Твої я поставив перед собою.
\v 31 Приліпився я до заповідей Твоїх, Господи, збережи мене від осоромлення.
\v 32 Дорогою заповідей Твоїх поспішатиму, коли Ти даси простір серцю моєму.
\v 33 Покажи мені, Господи, дорогу наказів Твоїх, і я буду держатись її до кінця життя.
\v 34 Дай мені розум і буду берегти Закон Твій, і сповняти його від чистого серця.
\v 35 Дай мені ходити стежкою заповідей Твоїх, — бо в тому радість моя.
\v 36 Нахили моє серце до заповідей Твоїх, а не до наживи.
\v 37 Відверни очі мої від марноти; оживи мене в дорозі Твоїй.
\v 38 Утверди для раба Твого слово Твоє, що навчає його страху перед Тобою.
\v 39 Відверни від мене сором, якого я боюся! Твої бо присуди милостиві.
\v 40 Ось я прагну наказів Твоїх; відживляй мене правдою Твоєю.
\v 41 Нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, — Твоє спасіння згідно слова Твого.
\v 42 Тоді дам відповідь тим, хто ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє.
\v 43 І не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я надіюсь на присуди Твої.
\v 44 Я завжди буду триматись Закону Твого на вічні віки.
\v 45 І буду ходити на просторі, бо заповідей Твоїх шукаю.
\v 46 Я буду розповідати царям про свідоцтва Твої і не осоромлюсь.
\v 47 Я втішаюся Твоїми заповідями, тому що я люблю їх.
\v 48 Я простягаю руки мої до Твоїх заповідей, бо я люблю їх; я роздумую про Твої постанови.
\v 49 Згадай слово Твоє до раба Твого, яким Ти підтримав мене.
\v 50 Оце моя відрада в моїм горі, що Твоє слово мене оживляє.
\v 51 Горді глузують з мене занадто, та від закону Твого я не відхиляюсь.
\v 52 Памƅятаю я установи Твої споконвічні, Господи, — і радію!
\v 53 Обурення охопило мене проти беззаконних, що покидають Закон Твій.
\v 54 Твої закони були моїми піснями у домі моєї мандрівки.
\v 55 Я вночі памƅятаю Твоє імƅя, Господи, і тримаюсь Закону Твого.
\v 56 Оце сталось мені, бо я тримаюсь заповідей Твоїх.
\v 57 Я сказав: «Моя доля, о Господи, триматись Твоїх слів».
\v 58 Від усього серця благаю Тебе: «Учини мені милість згідно слова Твого!»
\v 59 Я роздумував про свої дороги і спрямовую мої стопи до заповідей Твоїх.
\v 60 Я спішив і не барився виконувати Твої заповіді.
\v 61 Тенета безбожних мене обгорнули, але не забув я Закону Твого.
\v 62 Опівночі я встаю прославляти Тебе за справедливі суди Твої.
\v 63 Приятель я всім, хто боїться Тебе, і заповіді Твої шанують.
\v 64 Милосердя Твого, о Господи, повна земля, — навчи мене законам Твоїм.
\v 65 Добре Ти вчинив рабу Твоєму, Господи, згідно слова Твого.
\v 66 Навчи мене доброго розуму та знання, бо в заповіді Твої я вірую.
\v 67 Доки я не страждав, заблуждався, та тепер тримаюсь.
\v 68 Ти добрий і чиниш добро, — навчи мене законів Твоїх.
\v 69 Горді видумують неправду проти мене, я ж усім серцем тримаюсь наказів Твоїх.
\v 70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я законом Твоїм утішаюсь.
\v 71 Добре мені, що я постраждав, щоб навчитися законам Твоїм.
\v 72 Ліпший для мене Закон уст Твоїх, ніж тисячі золота й срібла!
\v 73 Руки Твої створили і укріпили мене; дай мені розуму, — і заповідей Твоїх я навчуся.
\v 74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я надіюся на Твоє слово.
\v 75 Я знаю, Господи, що Твої закони справедливі, і Ти покарав мене справедливо.
\v 76 Нехай Твоя милість буде моєю втіхою, згідно слова Твого рабу Твоєму.
\v 77 Нехай зійде на мене Твоє милосердя, — і я буду жити, бо Закон Твій — моя відрада.
\v 78 Нехай горді будуть посоромлені за те, що без причини мене гнітять, а я буду роздумувати про заповіді Твої.
\v 79 Нехай приєднаються до мене ті, що бояться Тебе і розуміють Твої постанови.
\v 80 Нехай серце моє буде чисте у Твоїх постановах, щоб не осоромитися мені.
\v 81 Моя душа мліє за спасінням Твоїм, — на слово Твоє я надіюсь.
\v 82 За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: «Коли Ти потішиш мене?»
\v 83 Хоч я став, як той міх у диму, але я не забув постанов Твоїх.
\v 84 Скільки його, того віку, у раба Твого? Коли ти над гонителями моїми суд учиниш?
\v 85 Горді копали яму для мене, — вони, що не живуть за законом Твоїм.
\v 86 Усі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене. Допоможи мені!
\v 87 Мало що не знищили мене на землі; я ж не покинув наказів Твоїх!
\v 88 Оживи Ти мене за Своїм милосердям, — і буду виконувати накази вуст Твоїх.
\v 89 Навіки, Господи, Слово Твоє стоїть непохитно на небесах.
\v 90 Від роду до роду Твоя правда. Ти поставив землю, — і вона стоїть.
\v 91 Згідно волі Твоєї все стоїть до сьогодні, все бо Тобі служить.
\v 92 Якщо б Твій Закон не був утіхою для мене, я б загинув у недолі своїй.
\v 93 Я ніколи не забуду заповідей Твоїх, бо ними мене оживляєш.
\v 94 Твій я: спаси мене, бо заповідей Твоїх я шукаю!
\v 95 Чекають безбожні, щоб мене погубити, а я роздумую про Твої постанови.
\v 96 Усякій досконалості я бачив кінець; заповідь Твоя вельми широка.
\v 97 Як я люблю Закон Твій! Роздумую про нього цілий день.
\v 98 Заповіді Твої роблять мене мудрішим від ворогів моїх, бо вони зі мною повік.
\v 99 Я став розумнішим за всіх моїх учителів, — бо я роздумую про Твої постанови.
\v 100 Став я мудрішим за старших, — бо держуся наказів Твоїх.
\v 101 Я від кожної злої дороги утримую ноги свої, щоб триматися слова Твого.
\v 102 Я не відступив від законів Твоїх, тому що Ти мене навчив.
\v 103 Які то солодкі слова Твої для язика мого, — для уст моїх солодші меду.
\v 104 Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то я ненавиджу всяку дорогу неправди.
\v 105 Слово Твоє — світильник, то світло для стежки моєї.
\v 106 Я присяг — і дотримуюсь, що буду триматись судів правди Твоєї.
\v 107 Я сильно пригнічений, Господи, оживи мене по слову Твоєму.
\v 108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене судам Своїм!
\v 109 У небезпеці душа моя завжди, але ж Закону Твого я не забув.
\v 110 Безбожні поставили пастку на мене, та я не відхилився від наказів Твоїх.
\v 111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.
\v 112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови: повіки й на кожнім кроці.
\v 113 Я ненавиджу двоєдушних, а люблю Закон Твій.
\v 114 Ти мій притулок і щит, я надіюсь на Слово Твоє.
\v 115 Відступіть від мене, злочинці, і я буду триматися заповідей Бога мого!
\v 116 Підтримай мене по слову Твоєму, і я буду жити; не дай мені осоромитися в надії моїй.
\v 117 Підтримай мене і буду спасений; і буду завжди виконувати постанови Твої.
\v 118 Ти відкинув усіх тих, котрі відкидають Твої постанови, бо неправда — їхня думка.
\v 119 Ти відкидаєш усіх нечестивих землі, як жужель; тому я люблю Твої постанови.
\v 120 Тіло моє тремтить від страху перед Тобою; я боюся кар Твоїх.
\v 121 Я творив суд і справедливість, — не віддавай мене ворогам моїм.
\v 122 Будь запорукою рабу Твоєму, нехай горді не пригноблюють мене.
\v 123 Очі мої знемоглися, чекаючи на Твоє спасіння, на слово Твоєї правди.
\v 124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи мене Твоїх заповідей.
\v 125 Я раб Твій, зроби мене мудрим, — і заповіді буду знати.
\v 126 Час діяти Господеві! Порушили Закон Твій!
\v 127 А я люблю Твої заповіді більше від золота й щирого золота.
\v 128 Тому всі Твої заповіді я визнаю за справедливі, я ненавиджу кожну дорогу неправди.
\v 129 Твої закони чудові; тому-то душа моя тримається їх.
\v 130 Обƅявлення слова Твого просвітлює, дає розуміння простим.
\v 131 Широко відкриваю я уста мої, прагну, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.
\v 132 Обернися до мене, змилосердься наді мною, як звичайно Ти робиш з тими, котрі люблять імƅя Твоє.
\v 133 Кроки мої спрямуй за Твоїм словом, не дай ніякій кривді запанувати наді мною.
\v 134 Визволи мене від людського гноблення і накази буду виконувати.
\v 135 Нехай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи мене уставам Своїм.
\v 136 Потоком ллються сльози з очей моїх, бо люди не додержуються Закону Твого.
\v 137 Праведний Ти, Господи, і справедливі Твої суди!
\v 138 Твої постанови праведні і вірні.
\v 139 Нищить мене моя ревність, бо вороги мої позабули слова Твої.
\v 140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.
\v 141 Малий я і скривджений, та заповідей Твоїх не забуваю.
\v 142 Правда Твоя — правда вічна, а закон Твій — то істина.
\v 143 Недоля та утиск мене обгорнули, Твої заповіді — моя втіха!
\v 144 Правда свідоцтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, і я буду жити!
\v 145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх.
\v 146 Я благаю Тебе, спаси мене і я буду виконувати Твої постанови.
\v 147 Світанок я випередив та й кличу, Твого слова чекаю.
\v 148 Очима випереджую нічні сторожі, щоб розважати над Твоїм глаголом.
\v 149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи мене по законам Твоїм.
\v 150 Наблизились ті, що задумали мені лихо; від Закону Твого далеко вони стали.
\v 151 Ти ж близький, Господи! Всі заповіді Твої — правда.
\v 152 Віддавна знаю я про заповіді Твої, що Ти навіки їх заснував.
\v 153 Зжалься над моїм горем і врятуй мене, бо я не забуваю Закону Твого.
\v 154 Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
\v 155 Спасіння далеко від нечестивих, бо вони нехтують Твоїми постановами.
\v 156 Велике милосердя Твоє, Господи, віднови життя моє згідно Твоїх законів.
\v 157 Багато в мене ворогів, і вони переслідують мене, але я не відвернувся від постанов Твоїх.
\v 158 Бачив я зрадників і відвертався, бо вони нехтують Словом Твоїм.
\v 159 Подивися: люблю я заповіді Твої, — за милосердям Своїм оживи мене, Господи!
\v 160 Правда — підвалина слова Твого, а суди правди Твоєї — навіки.
\v 161 Князі переслідують мене безпідставно, але моє серце тремтить перед Словом Твоїм.
\v 162 Радію я слову Твоєму, ніби здобич велику знайшов.
\v 163 Я ненавиджу неправду й гидую нею, але люблю Закон Твій!
\v 164 Сім разів у день я прославляю Тебе за Твої справедливі закони.
\v 165 Великий спокій мають ті, котрі люблять Закон Твій — вони не спотикаються.
\v 166 На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і я виконую заповіді Твої.
\v 167 Душа моя берегла свідчення Твої, і вони мені вельми любі.
\v 168 Я держуся заповідей Твоїх і постанов Твоїх, бо перед Тобою всі мої дороги!
\v 169 Нехай моє благання, Господи, до Тебе дійде, дай мені розум за Твоїм словом!
\v 170 Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене визволи!
\v 171 Нехай мої уста хвалу возносять, бо Ти мене Своїх уставів навчаєш.
\v 172 Нехай язик мій звіщає слово Твоє, бо всі Твої заповіді — справедливість.
\v 173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.
\v 174 Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій — то втіха моя!
\v 175 Нехай душа моя живе й Тебе хвалить, і Твої суди нехай мені допоможуть.
\v 176 Я блукаю, немов та овечка загублена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!
\c 120
\p
\v 1 У моєму горі я кликав до Господа, і Він мене вислухав.
\v 2 Визволи мене, Господи, від неправдивих уст і від зрадливого язика.
\v 3 Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?
\v 4 Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!
\v 5 Горе мені, бо я живу чужинцем в Мешеху, бо я живу серед наметів Кедарських!
\v 6 Душа моя довго перебувала разом з тими, хто ненавидить мир.
\v 7 Я — за мир, та коли говорю, то вони — за війну!
\c 121
\p
\v 1 Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога, —
\v 2 мені допомога від Господа, Творця неба і землі.
\v 3 Він не дасть захитатися нозі твоїй; твій Сторож не дрімає:
\v 4 Оце не дрімає й не спить Сторож Ізраїля!
\v 5 Господь — то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй.
\v 6 Сонце не пошкодить тобі вдень, ані місяць — вночі.
\v 7 Господь збереже тебе від всякого зла; Він збереже життя твоє.
\v 8 Господь буде берегти вихід твій і вхід твій, тепер і навіки.
\c 122
\p
\v 1 Я зрадів, коли мені сказали: «Ходімо до дому Господнього!»
\v 2 Ноги наші стояли в воротах Твоїх, Єрусалиме.
\v 3 Єрусалим збудований як місто в собі, щільно зƅєднане!
\v 4 Туди приходять племена, Господні племена, щоб свідчити Ізраїлю, щоб скласти подяку імені Господньому!
\v 5 Бо там сидять судді на престолах, на престолах дому Давидового.
\v 6 Миру бажайте Єрусалиму: «Нехай ті, що люблять тебе, знаходяться в безпеці.
\v 7 Нехай буде мир у місті і добробут у палатах твоїх».
\v 8 Заради моїх братів і друзів я скажу: «Мир тобі!»
\v 9 Заради дому Господнього, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра!
\c 123
\p
\v 1 Я піднімаю очі мої до Тебе, до Тебе, що живеш на небі.
\v 2 Як очі слуг на руку свого пана, і як очі служниці на руку своєї пані, так наші очі дивляться на Господа, нашого Бога, доки Він не змилосердиться над нами.
\v 3 Помилуй нас, Господи, помилуй! Бо ми зазнали досить зневаги.
\v 4 Надто наситилася душа наша: глумлення — від гордих, зневаги — зухвалих людей.
\c 124
\p
\v 1 Коли б не Господь, що був з нами — нехай скаже Ізраїль!
\v 2 Коли б не Господь, що був з нами, — як повстала на нас людина, —
\v 3 то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів,
\v 4 то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би,
\v 5 душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода!
\v 6 Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів!
\v 7 Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, — сільце розірвалось, а ми врятувались!
\v 8 Наша поміч в імені Господа, Творця неба і землі.
\c 125
\p
\v 1 Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік!
\v 2 Єрусалим, — гори круг нього, а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки!
\v 3 Не спочине бо нечестя на долі тих праведних, щоб праведні не простягли своїх рук до неправди.
\v 4 Зроби ж, Господи, добре для добрих, та для простосердих!
\v 5 Тих же, що збочують на криві дороги, — нехай їх провадить Господь разом із тими, що творять беззаконня. Мир на Ізраїля!
\c 126
\p
\v 1 Коли Господь повернув із неволі полонених до Сіону, то ми були немов би у сні.
\v 2 Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш — співу! Казали тоді між народами: «Велике вчинив Господь з ними!»
\v 3 Велике вчинив Господь з нами, — були радісні ми!
\v 4 Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!
\v 5 Хто сіє з слізьми, зі співом той жне:
\v 6 все ходить та плаче, хто носить торбину насіння, — вернеться з співом, хто носить снопи свої!
\c 127
\p
\v 1 Якщо Господь не будує дому, то даремно трудяться будівники. Якщо Господь не стереже міста, то даремно пильнують нічні сторожі.
\v 2 Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб гіркої праці. Він дає сон тим, кого Він любить.
\v 3 Діти — спадщина Господня, плід утроби — нагорода!
\v 4 Як стріли в руках сильного, так і сини молоді:
\v 5 блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, — не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть з ворогами!
\c 128
\p
\v 1 Благословенний кожний, хто боїться Господа, хто ходить путями Його.
\v 2 Як будеш їсти з праці рук твоїх, блажен ти і добре тобі!
\v 3 Дружина твоя буде, як родюча виноградна лоза в домі твоїм; сини твої будуть сидіти навколо столу, немов паростки оливкового дерева.
\v 4 Ось так буде благословлена людина, котра боїться Господа.
\v 5 Нехай Господь благословляє тебе з Сіону в усі дні життя твого, щоб ти міг побачити добробут Єрусалима,
\v 6 щоб ти міг побачити дітей твоїх дітей! Мир на Ізраїля!
\c 129
\p
\v 1 Багато гнобили мене ще змолоду, — нехай скаже Ізраїль, —
\v 2 багато гнобили мене ще змолоду, але не перемогли мене.
\v 3 Орачі орали на спині моїй, борозни довгі поробили.
\v 4 Але Господь справедливий; Він розтяв пута нечестивих і звільнив мене.
\v 5 Нехай посоромлені будуть і хай повідступають назад усі ті, хто ненавидить Сіон!
\v 6 Нехай стануть вони як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,
\v 7 що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого вƅязальник,
\v 8 і не скаже перехожий: «Благословіння Господнє на вас, благословляємо вас імƅям Господа!»
\c 130
\p
\v 1 З глибини я взиваю до Тебе, Господи!
\v 2 Господи, почуй голос мій! Нехай вуха Твої будуть чулі на голос благання мого!
\v 3 Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, — хто встоїть, Владико?
\v 4 Та в Тебе прощення, щоб мали страх перед Тобою…
\v 5 Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і слова Його я чекаю.
\v 6 Душа моя чекає на Господа більше, ніж сторожа чекає ранку; так, більше, ніж сторожа чекає ранку.
\v 7 О Ізраїлю, надійся на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним.
\v 8 І Ізраїля визволить Він від усіх його злочинів.
\c 131
\p
\v 1 Господи, не має гордості в собі серце моє й очі мої не підносились. Я не женусь також за тим, що велике й дивне для мене.
\v 2 Чи ж я не втихомирився й не заспокоїв душі моєї, немов дитятко, що нагодувалось від грудей матері своєї? Душа моя в мені, як те дитятко коло грудей матері.
\v 3 Надійся, Ізраїлю, на Господа, тепер і навіки!
\c 132
\p
\v 1 Згадай, Господи, про Давида, про всі його муки,
\v 2 як він клявся Господеві, присягався Сильному Якова:
\v 3 «Я не ввійду в спальню дому мого, не ляжу на постіль відпочити,
\v 4 не дам очам моїм заснути, ані повікам моїм задрімати,
\v 5 поки не знайду місця для Господа, оселі для Бога Ізраїля».
\v 6 Ось ми чули про нього в Євфраті, знайшли його на Яарських полях.
\v 7 Увійдемо в Його скінію, поклонимося підніжкові ніг Його.
\v 8 Встань, Господи, ввійди в Твій храм з ковчегом, який є символом Твоєї влади!
\v 9 Нехай священики Твої одягнуться в праведність; нехай святі Твої з радості співають.
\v 10 Не покидай Твого слуги Давида, царя, котрого Ти вибрав для народу Свого.
\v 11 Господь присягнув Давидові правдою, і не відступить Він від неї: «Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм!
\v 12 А якщо сини твої будуть зберігати завіт Мій і Закон, якого Я їх навчу, то й сини їхні будуть віковічно сидіти на престолі твоїм».
\v 13 Бо Господь вибрав Собі Сіон, Він вибрав його за оселю Собі.
\v 14 «Це місце Мого віковічного відпочинку; тут Я сидітиму на троні Моїм, бо Я так захотів.
\v 15 Я щедро благословлю його харчами; бідних його насичу хлібом.
\v 16 Я одягну священиків його в спасіння, а святі його будуть радісно співати.
\v 17 Я там вирощу рога Давидового, для Свого помазанця приготую світильника.
\v 18 Ворогів його соромом покрию, а на ньому корона його буде сяяти!»
\c 133
\p
\v 1 Як добре і приємно, коли брати живуть разом у згоді.
\v 2 Це немов дорогоцінне миро, вилите на голову, яке стікає на бороду, бороду Аарона, стікає на полу одягу його.
\v 3 Немов роса Гермону, яка спадає на гору Сіон. Бо там Господь заповідав благословення, повік вічне життя!
\c 134
\p
\v 1 Благословіте Господа, всі раби Господні, ви, котрі по ночах стоїте в домі Господньому.
\v 2 Підніміть руки ваші в святині і благословіте Господа!
\v 3 Нехай Господь, Творець неба і землі, поблагословить тебе з Сіону!
\c 135
\p
\v 1 Алілуя! Хваліте імƅя Господнє, хваліте, Господні раби,
\v 2 що стоїте в домі Господньому, на подвірƅях дому нашого Бога.
\v 3 Хваліте Господа, — бо добрий Господь, прославляйте імƅя Його співом, бо приємне воно.
\v 4 Бо Господь вибрав Собі Якова, Ізраїля, на власність Свою!
\v 5 Я знаю, що Господь і Владика наш над усіма богами.
\v 6 Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та їхніх глибинах.
\v 7 Він заставляє хмари підніматися з усіх кінців землі; Він посилає блискавки з дощем, і випускає вітер зі сховищ своїх.
\v 8 Господь знищив первістків у Єгипті, від людини до скотини.
\v 9 Він вчинив великі знамення та чудеса в Єгипті, над фараоном і над всіма його рабами.
\v 10 Він розгромив багато народів і повбивав могутніх царів:
\v 11 Сігона, царя амореїв, Ога, царя Башану, і всіх царів ханаанських.
\v 12 І віддав їхню землю в спадщину, в спадщину Ізраїлеві, Своєму народові.
\v 13 Твоє імƅя, Господи, вічне; Господи, памƅять Твоя з роду в рід!
\v 14 Бо Господь виправдає Свій народ і змилосердиться Він над рабами Своїми.
\v 15 Божки язичників — то срібло та золото, діло рук людських.
\v 16 Вони мають уста — й не говорять, очі мають вони — і не бачать,
\v 17 мають вуха — й не чують, у їхніх устах нема подиху!
\v 18 Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, всі, хто надію на них покладає!
\v 19 Доме Ізраїля, благословіте Господа!
\v 20 Доме Левія, благословіте Господа! Хто боїться Господа, благословіте Господа!
\v 21 Благословенний Господь від Сіону, Який мешкає в Єрусалимі! Алілуя!
\c 136
\p
\v 1 Дякуйте Господеві, бо Він добрий; бо навіки Його милосердя!
\v 2 Дякуйте Богові богів, бо навіки Його милосердя!
\v 3 Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя!
\v 4 Він один творить великі чудеса, бо навіки Його милосердя!
\v 5 Він премудро створив небеса, бо навіки Його милосердя!
\v 6 Він установив землю на водах, бо навіки Його милосердя!
\v 7 Він створив великі світила, бо навіки Його милосердя!
\v 8 Сонце створив, щоб правило днем, бо навіки Його милосердя!
\v 9 Місяць і зорі створив, щоб правили ніччю, бо навіки Його милосердя!
\v 10 Він знищив первороджених в Єгипті, бо навіки Його милосердя!
\v 11 І Він вивів Ізраїль з-між них, бо навіки Його милосердя!
\v 12 Вивів рукою сильною й простягнутим раменом, бо навіки Його милосердя!
\v 13 Червоне море надвоє розділив, бо навіки Його милосердя!
\v 14 І перевів Ізраїля через нього, бо навіки Його милосердя!
\v 15 А фараона і військо його кинув у Червоне море, бо навіки Його милосердя!
\v 16 Хто вів народ Свій через пустиню, бо навіки Його милосердя!
\v 17 Хто розгромив сильних царів, бо навіки Його милосердя!
\v 18 І знищив сильних царів, бо навіки Його милосердя!
\v 19 Сігона, царя амореїв, бо навіки Його милосердя!
\v 20 І Ога, царя Башану, бо навіки Його милосердя!
\v 21 І віддав землю їхню в спадщину, бо навіки Його милосердя!.
\v 22 В спадщину для Ізраїля, раба Свого, бо навіки Його милосердя!
\v 23 Хто згадав нас в приниженні нашому, бо навіки Його милосердя!
\v 24 І визволив нас від ворогів наших, бо навіки Його милосердя!
\v 25 Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!.
\v 26 Дякуйте Богові небесному, бо навіки Його милосердя!
\c 137
\p
\v 1 Над річками Вавілонськими, — там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіон.
\v 2 На вербах, посеред нього, повісили ми арфи наші,
\v 3 співу бо пісні від нас там чекали поневолювачі наші, а веселощів — наші мучителі: «Заспівайте нам з пісень сіонських!»
\v 4 Як ми можемо співати Господні пісні в чужій землі?
\v 5 Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, то нехай забуде за мене правиця моя!
\v 6 Нехай язик мій прилипне до піднебіння, якщо я не буду тебе памƅятати, якщо не поставлю Єрусалим понад усі мої радощі!
\v 7 Згадай, о Господи, синам едомським день Єрусалиму, коли вони кричали: «Руйнуйте, руйнуйте його, аж до підвалин його!»
\v 8 О дочко вавілонська, руїннице, блаженний, хто тобі відплатить за все, що ти заподіяла нам!
\v 9 Блаженний, хто схопить дітей твоїх і розібƅє їх об скелю.
\c 138
\p
\v 1 Прославляю Тебе всім серцем моїм; перед богами співаю Тобі.
\v 2 Вклонюсь до храму святого Твого, і славлю імƅя Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти над усе Своє імƅя та слово Своє!
\v 3 Удень, як кличу, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою!
\v 4 Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, бо почують вони слово уст Твоїх,
\v 5 і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика,
\v 6 бо високий Господь, — але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека!
\v 7 Якщо серед тісноти піду, — Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені, —
\v 8 для мене Господь виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, — не покидай діла рук Твоїх!
\c 139
\p
\v 1 Господи, Ти випробував моє серце і знаєш все про мене.
\v 2 Ти знаєш, коли я сідаю і коли встаю; думки мої здаля Ти розумієш.
\v 3 Чи ходжу я, чи відпочиваю, Ти все бачиш; Тобі відомі всі дороги мої.
\v 4 Бо ще нема й слова на язиці в мене, а Ти, Господи, вже все знаєш.
\v 5 Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене Твою руку.
\v 6 Дивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!
\v 7 Куди я піду від Духа Твого? Куди я втечу від лиця Твого?
\v 8 Зійшов би я на небо — Ти там; піду до шеолу — і там Ти.
\v 9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,
\v 10 і там рука Твоя буде провадити мене, і Твоя правиця буде підтримувати мене.
\v 11 Коли б я сказав: «Тільки темрява вкриє мене, і ніч — світло для мене»,
\v 12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота — як світло!
\v 13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, —
\v 14 прославляю Тебе, що я дивно створений! Дивні діла Твої, і душа моя відає це.
\v 15 І кості мої не сховались від Тебе, я витканий був у глибинах землі!
\v 16 Очі Твої бачили зародок мій. І до книги Твоєї записані всі члени мої та всі дні мої, призначені мені, коли ще жодного з них не було.
\v 17 Які дорогоцінні стали мені думки Твої, Боже, як побільшилося їх число!
\v 18 Перелічую їх, — численніші вони від піску! Як пробуджуюся, — то я ще з Тобою.
\v 19 Якби Ти знищив нечестивого, Господи. А ви, кровожерці, відступітесь від мене!
\v 20 Вони говорять підступно проти Тебе, за марнотою ганяються.
\v 21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників цураюсь:
\v 22 повною ненавистю я ненавиджу їх, — вони стали мені ворогами!
\v 23 Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене й узнай мої думки.
\v 24 І подивися, чи не йду я дорогою злою, і провадь мене на вічну дорогу.
\c 140
\p
\v 1 Господи, визволь мене від злої людини; захисти мене від насильника,
\v 2 що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають!
\v 3 Слова їхні жалять, немов отруйні змії; гадюча отрута в устах їхніх.
\v 4 Бережи мене, Господи, від рук нечестивого; захисти мене від насильника, що задумали стопи мої захитати…
\v 5 Горді сховали на мене тенета та шнури, розтягли сітку при стежці, сільце розмістили на мене!
\v 6 Я сказав Господеві: «Ти — Бог мій! Почуй голос мого благання,Господи».
\v 7 Господи, Боже мій, — сило мого спасіння, — Ти захищаєш мою голову в день бою.
\v 8 Не дай, Господи, щоб бажання нечестивого збулися, не здійсни його задуму.
\v 9 Нехай не підносять голови ті, що мене обсіли, нехай злоба їхніх уст їх покриє.
\v 10 Нехай розжарене вугілля впаде на них; нехай вони будуть вкинені в огонь, в глибоку яму, щоб більше не встали.
\v 11 Людина злорічива не закріпиться на землі. Нехай переслідує зло грабіжника, і повалить його.
\v 12 Я знаю, що Господь забезпечує правосуддя для бідного і заступиться за право нужденного.
\v 13 І праведники Твоє імƅя прославлятимуть, а праві житимуть перед Тобою.
\c 141
\p
\v 1 Господи, я кличу Тебе, поспіши до мене! Почуй голос мій, коли я кличу Тебе.
\v 2 Нехай моя молитва буде для Тебе, мов фіміам; нехай здіймання рук моїх буде, як вечірня жертва.
\v 3 Постав, Господи, сторожу біля вуст моїх; охороняй двері губ моїх.
\v 4 Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, — щоб не чинити діла лихі з людьми, які беззаконня творять, — та щоб не бути мені учасником ласощів їхніх.
\v 5 Нехай карає мене праведник, бо це милість, а докорить мені, — це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.
\v 6 Їхні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони…
\v 7 Як хтось оре й шматує землю, так кості наші розкидані над пащею шеолу.
\v 8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь; не відкинь душі моєї.
\v 9 Збережи мене від западні, яку приготовили для мене, і від тенет злочинців.
\v 10 Нехай нечестиві впадуть в їхні власні сіті, а я безпечно пройду.
\c 142
\p
\v 1 Мій голос до Господа, — я кличу, мій голос до Господа, — я благаю!
\v 2 Перед Ним виливаю жаль мій. Про недолю свою я розповідаю перед обличчям Його,
\v 3 коли тривожиться в мені дух мій, — Ти знаєш стежку мою. На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.
\v 4 Глянь направо від мене: нема нікого, хто дбав би за мене; нема куди втікати мені, і нема нікого, хто піклувався б мною.
\v 5 Я кличу до Тебе, о Господи, кажучи: «Ти — притулок мій, моя доля в країні живих!
\v 6 Вислухай благання моє, бо я дуже знеможений; врятуй мене від моїх переслідувачів, бо вони сильніші від мене.
\v 7 Виведи душу мою із вƅязниці, щоб славити імƅя Твоє! Праведники оточать мене, як учиниш добро наді мною!»
\c 143
\p
\v 1 Господи, вислухай молитву мою, почуй моє благання і помилуй мене; у правді Своїй обізвися до мене.
\v 2 І на суд не вступай з рабом Своїм, — бо ніхто з живих не виправдається перед Тобою.
\v 3 Ворог переслідує душу мою, топче живую мою до землі… Посадив мене в темряву, як мерців цього світу!
\v 4 Дух мій тривожиться в мені, камƅяніє в нутрі моїм серце моє…
\v 5 Я згадую дні давні, я роздумую про всі діла Твої і міркую про чудові діла Твої.
\v 6 Я простягаю руки мої до Тебе; моя душа, як спрагла земля, жадає Тебе.
\v 7 Дай мені негайно відповідь, Господи, бо я занепадаю духом; не відвертайся від мене, бо для мене це рівнозначне смерті.
\v 8 Поспіши мене вислухати, Господи, — бо знемагає дух мій! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу!
\v 9 Врятуй мене від ворогів моїх, Господи, бо до Тебе прибігаю.
\v 10 Навчи мене виконувати волю Твою, бо Ти мій Бог; нехай Твій добрий Дух веде мене рівною дорогою!
\v 11 Ради імені Свого, о Господи, оживи мене. Своєю правдою виведи душу мою з недолі.
\v 12 А в Своїм милосерді знищ моїх ворогів, і вигуби всіх гнобителів душі моєї, бо я раб Твій!
\c 144
\p
\v 1 Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої навчає до бою, пальці мої — до війни!
\v 2 Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона, Він мій щит, і я до Нього прибігаю. Він підкорює мені народ мій.
\v 3 Господи, що таке людина, що Ти піклуєшся нею? Син людський, — що Ти думаєш про нього?
\v 4 Людина подібна до пари, її дні — як тінь проминуща!
\v 5 Господи, нахили небо Твоє і зійди вниз. Доторкнися гір — і вони почнуть диміти.
\v 6 Заблищи блискавицею, — й розпорош їх, пошли Свої стріли, — і побентеж їх!
\v 7 Простягни з висоти руку Твою і врятуй мене, визволь мене з вод глибоких, від рук ворогів моїх,
\v 8 уста яких промовляють неправду, а їхня правиця — правиця зрадлива!
\v 9 Я заспіваю нову пісню Тобі, Боже; на арфі десятиструнній я гратиму Тобі.
\v 10 Бо Ти даєш перемогу царям. І Ти врятуєш Давида, Свого раба, від згубного меча.
\v 11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні вуста промовляють марноту, а їхня правиця — правиця зрадлива.
\v 12 Щоб були наші сини, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки — немов ті наріжні стовпи, витесані на оздобу палати!
\v 13 Повні наші комори, — вони видають найрізноманітніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвірƅях розплоджуються.
\v 14 Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!
\v 15 Блаженний народ, у якого така доля! Блаженний народ, що Господь — йому Бог!
\c 145
\p
\v 1 Я буду величати Тебе, Боже, мій Царю; і буду благословляти імƅя Твоє віковічно.
\v 2 Кожного дня я буду благословляти Тебе, і буду вихваляти імƅя Твоє на віки вічні.
\v 3 Великий Господь і вельми прославлений; велич Його незбагненна.
\v 4 Із роду в рід будуть славити Твої діла і про могутність Твою розповідати!
\v 5 Про пишну славу величності Твоєї, про чудеса Твої розповім!
\v 6 Будуть казати про сили грізних Твоїх діл, а про велич Твою — розповім я.
\v 7 Памƅять про доброту велику Твою сповіщатимуть, і будуть співати про правду Твою.
\v 8 Господь щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий.
\v 9 Господь добрий до всіх; а Його милосердя — на все Його твориво.
\v 10 Усе, створене Тобою, буде прославляти Тебе, Господи; святі Твої будуть благословляти Тебе.
\v 11 Вони будуть розказувати про славу Царства Твого і говоритимуть про могутність Твою,
\v 12 щоб людські сини знали про Твої могутні діла, про славу величчя Царства Твого.
\v 13 Твоє царство — царство всіх віків, а влада Твоя — на всі роди!
\v 14 Господь підтримує всіх тих, котрі падають, і Він випростовує всіх нагнутих.
\v 15 Очі всіх з надією на Тебе поглядають, і Ти даєш їм поживу своєчасно.
\v 16 Ти відкриваєш руку Свою і все, що живе, Ти зичливо годуєш!
\v 17 Господь справедливий в усіх Своїх путях і милостивий у всіх Своїх учинках.
\v 18 Господь близький до всіх, хто кличе Його, хто кличе Його в істині.
\v 19 Волю тих, хто боїться Його, Він сповняє, і благання їх чує та їм помагає.
\v 20 Господь охороняє всіх, які люблять Його, а всіх нечестивих Він знищить.
\v 21 Уста мої будуть звіщати славу Господню і благословлятиме кожне тіло святе Його імƅя.
\c 146
\p
\v 1 Алілуя! Хвали, душе моя, Господа!
\v 2 Хвалитиму Господа поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую!
\v 3 Не покладайся на князів, на людського сина, в якому спасіння нема:
\v 4 вийде дух — і він до землі повертається, — того дня його задуми гинуть!
\v 5 Блаженний, кому Бог Якова подає допомогу, в кого надія на Господа, Бога свого,
\v 6 що створив небо й землю, море, й усе, що є в них, що вірність береже навіки,
\v 7 що пригнобленому чинить правосуддя, що дає хліб голодним. Господь визволяє вƅязнів.
\v 8 Господь дає зір сліпим; Господь випростовує зігнутих; Господь любить справедливих.
\v 9 Господь охороняє захожих, підтримує сироту і вдову, а розстроює задуми нечестивого.
\v 10 Господь царює віковічно, твій Бог, Сіоне, з роду в рід. Алілуя!
\c 147
\p
\v 1 Хваліть Господа, — добрий бо Він. Співайте Богу нашому, — приємний бо Він, — Йому подобає хвала!
\v 2 Господь будує Єрусалим; Він збирає вигнанців Ізраїля.
\v 3 Розбитих серцем Він лікує і їхні болючі рани перевƅязує.
\v 4 Він рахує кількість зір і кожній дає імƅя.
\v 5 Великий Господь наш і велика Його сила, а розуміння Його всеосяжне.
\v 6 Господь підтримує смиренних, а нечестивих Він повалює на землю.
\v 7 Співайте Господеві з подякою; грайте Господеві на арфах.
\v 8 Він небо вкриває хмарами; Він посилає дощ на землю, Він ростить траву на горах.
\v 9 Дає для скоту поживу, і воронятам, що кричать.
\v 10 Не на силу коня дивиться Він; не до сили ніг людських ставиться Він прихильно, —
\v 11 Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!
\v 12 Хвали Господа, Єрусалиме; прославляй свого Бога, Сіоне!
\v 13 Бо Він зміцнив засуви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі.
\v 14 Він чинить мир у межах твоїх, годує тебе пшеницею найкращою.
\v 15 Він посилає Свої накази на землю, і Слово Його поширюється дуже швидко.
\v 16 Він дає сніг, як вовну, і розсипає іній, як попіл.
\v 17 Він кидає на землю град, немов камінчики. Хто може встояти перед морозом Його?
\v 18 Та Він пошле Своє слово, — та й розтопить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
\v 19 Він обƅявив Своє слово Якові, Свої закони і постанови — Ізраїлеві.
\v 20 Ніякому народові Він не зробив так, і законів Його не знають вони. Алілуя!
\c 148
\p
\v 1 Алілуя! Хваліте Господа з небес, хваліте Його на висотах!
\v 2 Хваліте Його всі ангели Його; хваліть Його всі небесні війська.
\v 3 Хваліте Його сонце і місяць; хваліте Його, ви, всі ясні зорі.
\v 4 Хваліте Його, ви, небеса небес і, ви, води над небесами.
\v 5 Нехай імƅя Господа хвалять, бо Він звелів — і вони створились.
\v 6 Він заснував їх на віки вічні; дав Закон, — і не переступлять Його.
\v 7 Хваліте Господа на землі, ви, риби великі і безодні всі,
\v 8 вогонь і град, сніг і туман, і буйні вітри виконують волю Його,
\v 9 гори і всі горби, фруктові дерева і всі кедри,
\v 10 дикі звірі і вся худоба, плазуни і літаючі птахи,
\v 11 царі землі і всі народи, з їхніми князями і володарями землі,
\v 12 юнаки і дівчата, старі і діти —
\v 13 нехай усі хвалять Господнє імƅя, бо тільки Його імƅя є звеличене; величність Його на землі й на небесах!
\v 14 Він рога народу Своєму підніс, славу всіх богобійних Його, синів Ізраїля, народу, що до Нього близький! Алілуя!
\c 149
\p
\v 1 Алілуя! Заспівайте Господеві пісню нову; Йому слава на зборах святих!
\v 2 Нехай радіє Ізраїль Творцем своїм; нехай діти Сіону тішаться Царем своїм!
\v 3 Нехай з радістю славлять імƅя Його; нехай грають Йому на тимпані і гуслях!
\v 4 Бо Господь втішається Своїм народом; Він прославляє смиренних спасінням.
\v 5 Нехай радуються святі у славі, нехай звеселяться на ліжках своїх.
\v 6 Славослівƅя Бога нехай буде на їхніх устах, а двогострий меч в руках їхніх,
\v 7 щоб помститись над народами і покарати людей, щоб
\v 8 закувати в кайдани царів їхніх, а вельмож їхніх — у залізні пута,
\v 9 щоб між ними чинити суд написаний! Він величність для всіх богобійних! Алілуя!
\c 150
\p
\v 1 Алілуя! Хваліть Бога в святині Його; хваліте Його на могутнім Його небозводі!
\v 2 Хваліте Його за могутні діла Його; хваліте Його за незрівнянну величність Його!
\v 3 Хваліте Його звуком трубним; хваліте Його на арфі та гуслях!
\v 4 Хваліте Його на тимпані з радістю; хваліте Його на струнному інструменті і на флейті!
\v 5 Хваліте Його на дзвінких цимбалах; хваліте Його на гучних цимбалах!
\v 6 Нехай все, що дихає, хвалить Господа! Алілуя!