338 lines
55 KiB
Plaintext
338 lines
55 KiB
Plaintext
\id HEB
|
||
\usfm 3.0
|
||
\ide UTF-8
|
||
\h Євреїв
|
||
\toc1 Послання до євреїв
|
||
\toc2 До євреїв
|
||
\toc3 Євр
|
||
\mt До євреїв
|
||
\c 1
|
||
\p
|
||
\v 1 Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків,
|
||
\v 2 а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив.
|
||
\v 3 Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті.
|
||
\v 4 Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Імƅя.
|
||
\v 5 Кому бо коли з Анголів Він промовив: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! І знову: Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!
|
||
\v 6 І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.
|
||
\v 7 А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами.
|
||
\v 8 А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности.
|
||
\v 9 Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх.
|
||
\v 10 І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук.
|
||
\v 11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.
|
||
\v 12 Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!
|
||
\v 13 Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
|
||
\v 14 Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?
|
||
\c 2
|
||
\p
|
||
\v 1 Через це подобає нам більше вважати на почуте, щоб ми не відпали коли.
|
||
\v 2 Коли бо те слово, що сказали його Анголи, було певне, а всякий переступ та непослух прийняли справедливу заплату,
|
||
\v 3 то як ми втечемо, коли ми не дбали про таке велике спасіння? Воно проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув,
|
||
\v 4 коли Бог був засвідчив ознаками й чудами, і різними силами та обдаруванням Духом Святим із волі Своєї.
|
||
\v 5 Бо Він не піддав Анголам світ майбутній, що про нього говоримо.
|
||
\v 6 Але хтось десь засвідчив був, кажучи: Що є чоловік, що Ти памƅятаєш про нього, і син людський, якого відвідуєш?
|
||
\v 7 Ти його вчинив мало меншим від Анголів, і честю й величністю Ти вінчаєш його, і поставив його над ділами рук Своїх,
|
||
\v 8 усе піддав Ти під ноги йому! А коли Він піддав йому все, то не залишив нічого йому непідданого. А тепер ще не бачимо, щоб піддане було йому все.
|
||
\v 9 Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх.
|
||
\v 10 Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання.
|
||
\v 11 Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи:
|
||
\v 12 Сповіщу про Імƅя Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви!
|
||
\v 13 І ще: На Нього я буду надіятися! І ще: Ото Я та діти, яких Бог Мені дав.
|
||
\v 14 А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,
|
||
\v 15 та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.
|
||
\v 16 Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння.
|
||
\v 17 Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.
|
||
\v 18 Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.
|
||
\c 3
|
||
\p
|
||
\v 1 Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса,
|
||
\v 2 що вірний Тому, Хто настановив Його, як був і Мойсей у всім домі Його,
|
||
\v 3 бо гідний Він вищої слави понад Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім.
|
||
\v 4 Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог.
|
||
\v 5 І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було.
|
||
\v 6 Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця.
|
||
\v 7 Тому то, як каже Дух Святий: Сьогодні, як голос Його ви почуєте,
|
||
\v 8 не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині,
|
||
\v 9 де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років.
|
||
\v 10 Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,
|
||
\v 11 тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!
|
||
\v 12 Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!
|
||
\v 13 Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха.
|
||
\v 14 Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця,
|
||
\v 15 аж поки говориться: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!
|
||
\v 16 Котрі бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм?
|
||
\v 17 На кого ж Він гнівався був сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні кості в пустині полягли?
|
||
\v 18 Проти кого Він був присягався, що не ввійдуть вони до Його відпочинку, як не проти неслухняних?
|
||
\v 19 І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство.
|
||
\c 4
|
||
\p
|
||
\v 1 Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився.
|
||
\v 2 Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів.
|
||
\v 3 Бо до Його відпочинку входимо ми, що ввірували, як Він провістив: Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони, хоч діла Його були вчинені від закладин світу.
|
||
\v 4 Бо колись про день сьомий сказав Він отак: І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї.
|
||
\v 5 А ще тут: До Мого відпочинку не ввійдуть вони!
|
||
\v 6 Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух,
|
||
\v 7 то ще призначає Він деякий день, сьогодні, бо через Давида говорить по такім довгім часі, як вище вже сказано: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець!
|
||
\v 8 Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому.
|
||
\v 9 Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок.
|
||
\v 10 Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.
|
||
\v 11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.
|
||
\v 12 Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця.
|
||
\v 13 І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!
|
||
\v 14 Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого!
|
||
\v 15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.
|
||
\v 16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.
|
||
\c 5
|
||
\p
|
||
\v 1 Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається, настановляється для людей на служіння Богові, щоб приносити дари та жертви за гріхи,
|
||
\v 2 і щоб міг співчувати недосвідченим та заблудженим, бо й сам він перейнятий слабістю.
|
||
\v 3 І тому він повинен як за людей, так само й за себе самого приносити жертви за гріхи.
|
||
\v 4 А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом, як і Аарон.
|
||
\v 5 Так і Христос, не Сам Він прославив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
|
||
\v 6 Як і на іншому місці говорить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.
|
||
\v 7 Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою.
|
||
\v 8 І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був.
|
||
\v 9 А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння,
|
||
\v 10 і від Бога був названий Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
|
||
\v 11 Про це нам би треба багато казати, та висловити важко його, бо нездібні ви стали, щоб слухати.
|
||
\v 12 Ви бо за віком повинні б бути вчителями, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не страва тверда.
|
||
\v 13 Бо хто молока вживає, той недосвідчений у слові правди, бо він немовля.
|
||
\v 14 А страва тверда для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло.
|
||
\c 6
|
||
\p
|
||
\v 1 Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,
|
||
\v 2 науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.
|
||
\v 3 Зробимо й це, коли Бог дозволить.
|
||
\v 4 Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,
|
||
\v 5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,
|
||
\v 6 та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.
|
||
\v 7 Бо земля, що пƅє дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.
|
||
\v 8 Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.
|
||
\v 9 Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.
|
||
\v 10 Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Імƅя Його ви, що святим послужили та служите.
|
||
\v 11 Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,
|
||
\v 12 щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.
|
||
\v 13 Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,
|
||
\v 14 говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!
|
||
\v 15 І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.
|
||
\v 16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.
|
||
\v 17 Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
|
||
\v 18 щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,
|
||
\v 19 що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,
|
||
\v 20 куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
|
||
\c 7
|
||
\p
|
||
\v 1 Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив.
|
||
\v 2 Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру.
|
||
\v 3 Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди.
|
||
\v 4 Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам!
|
||
\v 5 Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон.
|
||
\v 6 Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав.
|
||
\v 7 І без усякої суперечки більший меншого благословляє.
|
||
\v 8 І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе.
|
||
\v 9 І, щоб сказати отак, через Авраама і Левій, що бере десятини, дав сам десятини.
|
||
\v 10 Бо ще в батькових стегнах він був, коли стрів його Мелхиседек.
|
||
\v 11 Отож, коли б досконалість була через священство левитське, бо люди Закона одержали з ним, то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим, а не зватися за чином Аароновим?
|
||
\v 12 Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону.
|
||
\v 13 Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника.
|
||
\v 14 Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це племƅя, про священство його, нічого Мойсей не сказав.
|
||
\v 15 І ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик,
|
||
\v 16 що був не за законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя.
|
||
\v 17 Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.
|
||
\v 18 Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність.
|
||
\v 19 Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога.
|
||
\v 20 І поскільки воно не без клятви,
|
||
\v 21 вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим,
|
||
\v 22 то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту!
|
||
\v 23 І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,
|
||
\v 24 але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має.
|
||
\v 25 Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись.
|
||
\v 26 Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса,
|
||
\v 27 що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе.
|
||
\v 28 Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!
|
||
\c 8
|
||
\p
|
||
\v 1 Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности,
|
||
\v 2 що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина.
|
||
\v 3 Усякий бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести.
|
||
\v 4 Бо коли б на землі перебував, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що дари приносять за Законом.
|
||
\v 5 Вони служать образові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: Дивись бо, сказав, зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний!
|
||
\v 6 А тепер одержав Він краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений.
|
||
\v 7 Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого.
|
||
\v 8 Бо їм докоряючи, каже: Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового,
|
||
\v 9 не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!
|
||
\v 10 Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!
|
||
\v 11 І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них!
|
||
\v 12 Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!
|
||
\v 13 Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління.
|
||
\c 9
|
||
\p
|
||
\v 1 Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню.
|
||
\v 2 Була бо уряджена перша скинія, яка зветься святиня, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби.
|
||
\v 3 А за другою заслоною скинія, що зветься Святеє Святих.
|
||
\v 4 Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту.
|
||
\v 5 А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.
|
||
\v 6 При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,
|
||
\v 7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.
|
||
\v 8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
|
||
\v 9 Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить,
|
||
\v 10 що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи.
|
||
\v 11 Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,
|
||
\v 12 і не з кровƅю козлів та телят, але з власною кровƅю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.
|
||
\v 13 Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла,
|
||
\v 14 скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!
|
||
\v 15 Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.
|
||
\v 16 Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,
|
||
\v 17 заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.
|
||
\v 18 Тому й перший заповіт освячений був не без крови:
|
||
\v 19 Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,
|
||
\v 20 проказуючи: Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!
|
||
\v 21 Так само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кровƅю.
|
||
\v 22 І майже все за Законом кровƅю очищується, а без пролиття крови не має відпущення.
|
||
\v 23 Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами.
|
||
\v 24 Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб зƅявитись тепер перед Божим лицем за нас,
|
||
\v 25 і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кровƅю чужою,
|
||
\v 26 бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він зƅявився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.
|
||
\v 27 І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд,
|
||
\v 28 так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз зƅявитися тим, хто чекає Його на спасіння.
|
||
\c 10
|
||
\p
|
||
\v 1 Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.
|
||
\v 2 Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.
|
||
\v 3 Але в них спомин про гріхи буває щороку,
|
||
\v 4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
|
||
\v 5 Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.
|
||
\v 6 Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
|
||
\v 7 Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!
|
||
\v 8 Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.
|
||
\v 9 Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
|
||
\v 10 У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.
|
||
\v 11 І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.
|
||
\v 12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,
|
||
\v 13 далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.
|
||
\v 14 Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.
|
||
\v 15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
|
||
\v 16 Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
|
||
\v 17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!
|
||
\v 18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.
|
||
\v 19 Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кровƅю Ісусовою,
|
||
\v 20 новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,
|
||
\v 21 маємо й Великого Священика над домом Божим,
|
||
\v 22 то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!
|
||
\v 23 Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
|
||
\v 24 І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.
|
||
\v 25 Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
|
||
\v 26 Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,
|
||
\v 27 а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.
|
||
\v 28 Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,
|
||
\v 29 скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
|
||
\v 30 Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!
|
||
\v 31 Страшна річ упасти в руки Бога Живого!
|
||
\v 32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.
|
||
\v 33 Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.
|
||
\v 34 Ви бо страждали й з увƅязненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.
|
||
\v 35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.
|
||
\v 36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
|
||
\v 37 Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!
|
||
\v 38 А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.
|
||
\v 39 Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.
|
||
\c 11
|
||
\p
|
||
\v 1 А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.
|
||
\v 2 Бо нею засвідчені старші були.
|
||
\v 3 Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.
|
||
\v 4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє.
|
||
\v 5 Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив.
|
||
\v 6 Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.
|
||
\v 7 Вірою Ной, як дістав був обƅявлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона.
|
||
\v 8 Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.
|
||
\v 9 Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці,
|
||
\v 10 бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець.
|
||
\v 11 Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав.
|
||
\v 12 Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря.
|
||
\v 13 Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.
|
||
\v 14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.
|
||
\v 15 І коли б вони памƅятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись.
|
||
\v 16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.
|
||
\v 17 Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого,
|
||
\v 18 що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі.
|
||
\v 19 Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.
|
||
\v 20 Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава.
|
||
\v 21 Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла.
|
||
\v 22 Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів.
|
||
\v 23 Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого.
|
||
\v 24 Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової.
|
||
\v 25 Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху.
|
||
\v 26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.
|
||
\v 27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить.
|
||
\v 28 Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.
|
||
\v 29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились.
|
||
\v 30 Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх.
|
||
\v 31 Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів.
|
||
\v 32 І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків,
|
||
\v 33 що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували,
|
||
\v 34 силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;
|
||
\v 35 жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;
|
||
\v 36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й вƅязниці.
|
||
\v 37 Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.
|
||
\v 38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.
|
||
\v 39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,
|
||
\v 40 бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.
|
||
\c 12
|
||
\p
|
||
\v 1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
|
||
\v 2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
|
||
\v 3 Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
|
||
\v 4 Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,
|
||
\v 5 і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.
|
||
\v 6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і бƅє кожного сина, якого приймає!
|
||
\v 7 Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?
|
||
\v 8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.
|
||
\v 9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?
|
||
\v 10 Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.
|
||
\v 11 Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!
|
||
\v 12 Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,
|
||
\v 13 і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.
|
||
\v 14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
|
||
\v 15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.
|
||
\v 16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.
|
||
\v 17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.
|
||
\v 18 Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,
|
||
\v 19 і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
|
||
\v 20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.
|
||
\v 21 І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!…
|
||
\v 22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,
|
||
\v 23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,
|
||
\v 24 і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.
|
||
\v 25 Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
|
||
\v 26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.
|
||
\v 27 А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
|
||
\v 28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.
|
||
\v 29 Бо наш Бог то палючий огонь!
|
||
\c 13
|
||
\p
|
||
\v 1 Братолюбство нехай пробуває між вами!
|
||
\v 2 Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів.
|
||
\v 3 Памƅятайте про вƅязнів, немов із ними були б ви повƅязані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знаходитесь в тілі.
|
||
\v 4 Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.
|
||
\v 5 Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!
|
||
\v 6 Тому то ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?
|
||
\v 7 Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру.
|
||
\v 8 Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!
|
||
\v 9 Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив.
|
||
\v 10 Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить,
|
||
\v 11 бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих мƅясо палиться поза табором,
|
||
\v 12 тому то Ісус, щоб кровƅю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою.
|
||
\v 13 Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо,
|
||
\v 14 бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!
|
||
\v 15 Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Імƅя Його славлять.
|
||
\v 16 Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.
|
||
\v 17 Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне.
|
||
\v 18 Моліться за нас, бо надіємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись.
|
||
\v 19 А надто прошу це робити, щоб швидше до вас мене вернено.
|
||
\v 20 Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кровƅю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса,
|
||
\v 21 нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь.
|
||
\v 22 Благаю ж вас, браття, прийміть слово потіхи, бо коротко я написав вам.
|
||
\v 23 Знайте, що наш брат Тимофій вже випущений, і я з ним; коли незабаром він прийде, я вас побачу.
|
||
\v 24 Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих. Вітають вас ті, хто в Італії.
|
||
\v 25 Благодать зо всіма вами! Амінь.
|