291 lines
47 KiB
Plaintext
291 lines
47 KiB
Plaintext
\id 2CO
|
||
\usfm 3.0
|
||
\ide UTF-8
|
||
\h 2 коринтян
|
||
\toc1 Друге послання св. апостола Павла до коринтян
|
||
\toc2 2 до коринтян
|
||
\toc3 2Кор
|
||
\mt 2 до коринтян
|
||
\c 1
|
||
\p
|
||
\v 1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,
|
||
\v 2 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
|
||
\v 3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,
|
||
\v 4 що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.
|
||
\v 5 Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.
|
||
\v 6 Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.
|
||
\v 7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.
|
||
\v 8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.
|
||
\v 9 Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,
|
||
\v 10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,
|
||
\v 11 як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.
|
||
\v 12 Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.
|
||
\v 13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,
|
||
\v 14 як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.
|
||
\v 15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,
|
||
\v 16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.
|
||
\v 17 Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?
|
||
\v 18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.
|
||
\v 19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.
|
||
\v 20 Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.
|
||
\v 21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,
|
||
\v 22 Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.
|
||
\v 23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,
|
||
\v 24 не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!
|
||
\c 2
|
||
\p
|
||
\v 1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.
|
||
\v 2 Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?
|
||
\v 3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!
|
||
\v 4 Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!
|
||
\v 5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.
|
||
\v 6 Досить такому карання того, що від багатьох,
|
||
\v 7 через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.
|
||
\v 8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!
|
||
\v 9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.
|
||
\v 10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,
|
||
\v 11 щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!
|
||
\v 12 А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,
|
||
\v 13 не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.
|
||
\v 14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!
|
||
\v 15 Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,
|
||
\v 16 для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?
|
||
\v 17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!
|
||
\c 3
|
||
\p
|
||
\v 1 Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?
|
||
\v 2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
|
||
\v 3 Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.
|
||
\v 4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
|
||
\v 5 не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.
|
||
\v 6 І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.
|
||
\v 7 Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,
|
||
\v 8 скільки ж більш буде в славі те служіння духа!
|
||
\v 9 Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
|
||
\v 10 Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
|
||
\v 11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
|
||
\v 12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,
|
||
\v 13 а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
|
||
\v 14 Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.
|
||
\v 15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,
|
||
\v 16 коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.
|
||
\v 17 Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.
|
||
\v 18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.
|
||
\c 4
|
||
\p
|
||
\v 1 Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,
|
||
\v 2 але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але зƅявленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.
|
||
\v 3 Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,
|
||
\v 4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.
|
||
\v 5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.
|
||
\v 6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.
|
||
\v 7 А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.
|
||
\v 8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.
|
||
\v 9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.
|
||
\v 10 Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб зƅявилося в нашому тілі й життя Ісусове.
|
||
\v 11 Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб зƅявилось Ісусове в нашому смертельному тілі.
|
||
\v 12 Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.
|
||
\v 13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,
|
||
\v 14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.
|
||
\v 15 Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.
|
||
\v 16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.
|
||
\v 17 Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,
|
||
\v 18 коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!
|
||
\c 5
|
||
\p
|
||
\v 1 Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.
|
||
\v 2 Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,
|
||
\v 3 коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!
|
||
\v 4 Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.
|
||
\v 5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.
|
||
\v 6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
|
||
\v 7 бо ходимо вірою, а не видінням,
|
||
\v 8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
|
||
\v 9 Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.
|
||
\v 10 Бо мусимо всі ми зƅявитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.
|
||
\v 11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
|
||
\v 12 Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.
|
||
\v 13 Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.
|
||
\v 14 Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
|
||
\v 15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
|
||
\v 16 Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
|
||
\v 17 Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!
|
||
\v 18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,
|
||
\v 19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.
|
||
\v 20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
|
||
\v 21 Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!
|
||
\c 6
|
||
\p
|
||
\v 1 А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.
|
||
\v 2 Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!
|
||
\v 3 Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,
|
||
\v 4 а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах,
|
||
\v 5 у вдарах, у вƅязницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,
|
||
\v 6 у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,
|
||
\v 7 у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,
|
||
\v 8 через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;
|
||
\v 9 як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;
|
||
\v 10 як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
|
||
\v 11 Уста наші відкрились до вас, коринтяни, серце наше розширене!
|
||
\v 12 У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях!
|
||
\v 13 Такою ж відплатою говорю, немов дітям розширені будьте й ви!
|
||
\v 14 До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?
|
||
\v 15 Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним?
|
||
\v 16 Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!
|
||
\v 17 Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму,
|
||
\v 18 і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!
|
||
\c 7
|
||
\p
|
||
\v 1 Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!
|
||
\v 2 Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!
|
||
\v 3 Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.
|
||
\v 4 У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.
|
||
\v 5 Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.
|
||
\v 6 Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,
|
||
\v 7 і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.
|
||
\v 8 Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.
|
||
\v 9 Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.
|
||
\v 10 Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.
|
||
\v 11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.
|
||
\v 12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кривдить, і не через покривдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.
|
||
\v 13 Тому то потіхою вашою втішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його.
|
||
\v 14 Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоромився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала перед Титом правдива була!
|
||
\v 15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли ви були зо страхом і тремтінням.
|
||
\v 16 Отож, тішуся я, що можу покластись у всьому на вас!
|
||
\c 8
|
||
\p
|
||
\v 1 Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським,
|
||
\v 2 що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости;
|
||
\v 3 бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую,
|
||
\v 4 із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим.
|
||
\v 5 І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої,
|
||
\v 6 щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло.
|
||
\v 7 А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любовƅю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій.
|
||
\v 8 Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої.
|
||
\v 9 Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом.
|
||
\v 10 І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року.
|
||
\v 11 А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности.
|
||
\v 12 Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має.
|
||
\v 13 Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх.
|
||
\v 14 Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була,
|
||
\v 15 як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі.
|
||
\v 16 Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серце,
|
||
\v 17 бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно.
|
||
\v 18 А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію,
|
||
\v 19 і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа,
|
||
\v 20 остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми,
|
||
\v 21 дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми.
|
||
\v 22 А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильніший тепер через велике довірƅя до вас.
|
||
\v 23 Щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник; щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова!
|
||
\v 24 Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами!
|
||
\c 9
|
||
\p
|
||
\v 1 А про службу святим мені зайво писати до вас,
|
||
\v 2 бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македонянам, що Ахая готова з минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох.
|
||
\v 3 А я послав братів, щоб моя похвала, щодо вас, не даремна була в цім випадкові, але, як казав, щоб були ви приготовані,
|
||
\v 4 щоб, коли македоняни прийдуть зо мною та знайдуть, що ви неготові, щоб не осоромитись нам не кажемо вам у цій речі.
|
||
\v 5 Отож, я надумався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготували заздалегідь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він приготований, як щедрий дар, а не річ примусова.
|
||
\v 6 А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме!
|
||
\v 7 Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!
|
||
\v 8 А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком,
|
||
\v 9 як написано: Розсипав та вбогим роздав, Його справедливість триває навіки!
|
||
\v 10 А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої,
|
||
\v 11 щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку.
|
||
\v 12 Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові.
|
||
\v 13 Досвідченням цього служіння вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма,
|
||
\v 14 вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас.
|
||
\v 15 Дяка Богові за невимовний дар Його!
|
||
\c 10
|
||
\p
|
||
\v 1 А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.
|
||
\v 2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.
|
||
\v 3 Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,
|
||
\v 4 зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,
|
||
\v 5 і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,
|
||
\v 6 і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.
|
||
\v 7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
|
||
\v 8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.
|
||
\v 9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
|
||
\v 10 Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,
|
||
\v 11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.
|
||
\v 12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
|
||
\v 13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.
|
||
\v 14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.
|
||
\v 15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,
|
||
\v 16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.
|
||
\v 17 А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!
|
||
\v 18 Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!
|
||
\c 11
|
||
\p
|
||
\v 1 О, коли б потерпіли ви трохи безумство моє! Але й терпите ви мене.
|
||
\v 2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою.
|
||
\v 3 Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.
|
||
\v 4 Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, то радо терпіли б ви те!
|
||
\v 5 Та думаю я, що нічим не лишаюсь позад передніших апостолів.
|
||
\v 6 Хоч і неук я словом, але не знанням, та всюди в усьому ми виявлені поміж вами.
|
||
\v 7 Чи я гріх учинив, себе впокоряючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Євангелію благовістив для вас дармо?
|
||
\v 8 Оббирав я інші Церкви, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то нікого я не обтяжив.
|
||
\v 9 Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягарем, і збережу.
|
||
\v 10 Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в країнах Ахаї.
|
||
\v 11 Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!
|
||
\v 12 А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показались такі, як і ми.
|
||
\v 13 Такі бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.
|
||
\v 14 І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!
|
||
\v 15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!
|
||
\v 16 Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!
|
||
\v 17 А що я кажу, не кажу того в Господі, але ніби в безумстві у цій частині хвали.
|
||
\v 18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.
|
||
\v 19 Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши.
|
||
\v 20 Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто обƅїдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас бƅє.
|
||
\v 21 На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я.
|
||
\v 22 Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я!
|
||
\v 23 Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у вƅязницях, часто при смерті.
|
||
\v 24 Від євреїв пƅять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,
|
||
\v 25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;
|
||
\v 26 у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,
|
||
\v 27 у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі.
|
||
\v 28 Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви.
|
||
\v 29 Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся?
|
||
\v 30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.
|
||
\v 31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди.
|
||
\v 32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,
|
||
\v 33 але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік!
|
||
\c 12
|
||
\p
|
||
\v 1 Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і обƅявлень Господніх.
|
||
\v 2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.
|
||
\v 3 І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,
|
||
\v 4 що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.
|
||
\v 5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами.
|
||
\v 6 Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.
|
||
\v 7 А щоб я через пребагато обƅявлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.
|
||
\v 8 Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене.
|
||
\v 9 І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.
|
||
\v 10 Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний.
|
||
\v 11 Хвалячися, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо.
|
||
\v 12 А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах.
|
||
\v 13 Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!
|
||
\v 14 Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, але дітям батьки.
|
||
\v 15 Я ж з охотою витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений.
|
||
\v 16 Та нехай буде так, тягара я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.
|
||
\v 17 Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?
|
||
\v 18 Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?
|
||
\v 19 Чи ви знову не думаєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!
|
||
\v 20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хочу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, свари, нашепти, пихи, безладдя,
|
||
\v 21 щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.
|
||
\c 13
|
||
\p
|
||
\v 1 Оце втретє до вас я йду. Кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків.
|
||
\v 2 Попереджував я й попередую, як у вас був удруге, так тепер неприсутній, отих, що згрішили перед тим, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую,
|
||
\v 3 через те, що шукаєте доказу, що в мені промовляє Христос, Який не безсилий до вас, але сильний у вас.
|
||
\v 4 Бо хоч Він був і розпƅятий в немочі, та живий із сили Божої. Так і ми, хоча немічні в Нім, та з Ним будемо жити з Божої сили у вас.
|
||
\v 5 Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути.
|
||
\v 6 Але маю надію, що пізнаєте ви, що ми такі, якими мали б бути.
|
||
\v 7 І ми молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого лиха, не для того, щоб виявились ми досвідчені, а щоб учинили ви добре, а ми будем немов негідні.
|
||
\v 8 Бо нічого не можемо ми проти правди, а за правду.
|
||
\v 9 Ми тішимося, коли ми слабі, а ви сильні. Про це й молимось щоб були досконалими ви!
|
||
\v 10 Ось тому то, відсутній, пишу це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за владою, якої Господь мені дав на будування, а не на руйнування.
|
||
\v 11 А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодумні, майте мир, і Бог любови та миру буде з вами!
|
||
\v 12 Вітайте один одного святим поцілунком! Усі святі вас вітають!
|
||
\v 13 Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.
|