986 lines
122 KiB
Plaintext
986 lines
122 KiB
Plaintext
\id PRO
|
||
\usfm 3.0
|
||
\ide UTF-8
|
||
\h Приповісті
|
||
\toc1 Книга приказок Соломонових
|
||
\toc2 Приповісті
|
||
\toc3 Пр
|
||
\mt Приповісті
|
||
\c 1
|
||
\p
|
||
\v 1 Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,
|
||
\v 2 щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,
|
||
\v 3 щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,
|
||
\v 4 щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.
|
||
\v 5 Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,
|
||
\v 6 щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.
|
||
\v 7 Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.
|
||
\v 8 Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,
|
||
\v 9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.
|
||
\v 10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!
|
||
\v 11 Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,
|
||
\v 12 живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!
|
||
\v 13 Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.
|
||
\v 14 Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,
|
||
\v 15 сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,
|
||
\v 16 бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
|
||
\v 17 Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:
|
||
\v 18 то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!
|
||
\v 19 Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!
|
||
\v 20 Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
|
||
\v 21 на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
|
||
\v 22 Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
|
||
\v 23 Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!
|
||
\v 24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!
|
||
\v 25 І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!
|
||
\v 26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.
|
||
\v 27 Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,
|
||
\v 28 тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,
|
||
\v 29 за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,
|
||
\v 30 не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!
|
||
\v 31 І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,
|
||
\v 32 бо відступство безумних забƅє їх, і безпечність безтямних їх вигубить!
|
||
\v 33 А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!
|
||
\c 2
|
||
\p
|
||
\v 1 Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш,
|
||
\v 2 щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму,
|
||
\v 3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
|
||
\v 4 якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,
|
||
\v 5 тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання,
|
||
\v 6 бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!
|
||
\v 7 Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
|
||
\v 8 щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних!
|
||
\v 9 Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра,
|
||
\v 10 бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі!
|
||
\v 11 розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме,
|
||
\v 12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве,
|
||
\v 13 від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви,
|
||
\v 14 що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого,
|
||
\v 15 що стежки їхні круті, і відходять своїми путями,
|
||
\v 16 щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить мƅякенькі слова,
|
||
\v 17 що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула,
|
||
\v 18 вона бо із домом своїм западеться у смерть, а стежки її до померлих,
|
||
\v 19 ніхто, хто входить до неї, не вернеться, і стежки життя не досягне,
|
||
\v 20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг!
|
||
\v 21 Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній,
|
||
\v 22 а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!
|
||
\c 3
|
||
\p
|
||
\v 1 Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце,
|
||
\v 2 бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою!
|
||
\v 3 Милість та правда нехай не залишать тебе, привƅяжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого,
|
||
\v 4 і знайдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й людини!
|
||
\v 5 Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
|
||
\v 6 Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.
|
||
\v 7 Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від злого!
|
||
\v 8 Це буде ліком для тіла твого, напоєм для костей твоїх.
|
||
\v 9 Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх,
|
||
\v 10 і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим!
|
||
\v 11 Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем,
|
||
\v 12 бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина!
|
||
\v 13 Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала,
|
||
\v 14 бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її,
|
||
\v 15 дорожча за перли вона, і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею.
|
||
\v 16 Довгість днів у правиці її, багатство та слава в лівиці її.
|
||
\v 17 Дороги її то дороги приємности, всі стежки її мир.
|
||
\v 18 Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто держить її!
|
||
\v 19 Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.
|
||
\v 20 Знанням Його порозкривались безодні, і кроплять росою ті хмари.
|
||
\v 21 Мій сину, нехай від очей твоїх це не відходить, стережи добрий розум і розважність,
|
||
\v 22 і вони будуть життям для твоєї душі, і прикрасою шиї твоєї,
|
||
\v 23 Тоді підеш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикнеться!
|
||
\v 24 Якщо покладешся не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон.
|
||
\v 25 Не будеш боятися наглого страху, ні бурі безбожних, як прийде,
|
||
\v 26 бо твоєю надією буде Господь, і Він пильнуватиме ногу твою, щоб вона не зловилась у пастку!
|
||
\v 27 Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити,
|
||
\v 28 не кажи своїм ближнім: Іди, і знову прийди, а взавтра я дам, коли маєш з собою.
|
||
\v 29 Не виорюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.
|
||
\v 30 Не сварися з людиною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі.
|
||
\v 31 Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай,
|
||
\v 32 бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба.
|
||
\v 33 Прокляття Господнє на домі безбожного, а мешкання праведних Він благословить,
|
||
\v 34 з насмішників Він насміхається, а покірливим милість дає.
|
||
\v 35 Мудрі славу вспадковують, а нерозумні носитимуть сором.
|
||
\c 4
|
||
\p
|
||
\v 1 Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,
|
||
\v 2 бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте,
|
||
\v 3 бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї.
|
||
\v 4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!
|
||
\v 5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст,
|
||
\v 6 не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати!
|
||
\v 7 Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
|
||
\v 8 Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:
|
||
\v 9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
|
||
\v 10 Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя,
|
||
\v 11 дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе:
|
||
\v 12 коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся!
|
||
\v 13 Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє!
|
||
\v 14 На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих,
|
||
\v 15 покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини,
|
||
\v 16 бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!…
|
||
\v 17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають.
|
||
\v 18 А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!
|
||
\v 19 Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться…
|
||
\v 20 Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили!
|
||
\v 21 Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого!
|
||
\v 22 Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування.
|
||
\v 23 Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.
|
||
\v 24 Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ.
|
||
\v 25 Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують.
|
||
\v 26 Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
|
||
\v 27 не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!
|
||
\c 5
|
||
\p
|
||
\v 1 Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
|
||
\v 2 щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!
|
||
\v 3 Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
|
||
\v 4 та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
|
||
\v 5 її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
|
||
\v 6 Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
|
||
\v 7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:
|
||
\v 8 віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,
|
||
\v 9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,
|
||
\v 10 щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!…
|
||
\v 11 І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,
|
||
\v 12 і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
|
||
\v 13 І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників…
|
||
\v 14 Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!…
|
||
\v 15 Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:
|
||
\v 16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?
|
||
\v 17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
|
||
\v 18 Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,
|
||
\v 19 вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!
|
||
\v 20 І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?
|
||
\v 21 Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:
|
||
\v 22 власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде звƅязаний він,
|
||
\v 23 помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!…
|
||
\c 6
|
||
\p
|
||
\v 1 Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,
|
||
\v 2 ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!
|
||
\v 3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
|
||
\v 4 не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
|
||
\v 5 рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
|
||
\v 6 Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:
|
||
\v 7 нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
|
||
\v 8 вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
|
||
\v 9 Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?
|
||
\v 10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
|
||
\v 11 і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!…
|
||
\v 12 Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
|
||
\v 13 він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
|
||
\v 14 в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,
|
||
\v 15 тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!
|
||
\v 16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:
|
||
\v 17 очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
|
||
\v 18 серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
|
||
\v 19 свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
|
||
\v 20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
|
||
\v 21 Привƅяжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!
|
||
\v 22 Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе!
|
||
\v 23 Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання,
|
||
\v 24 щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.
|
||
\v 25 Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками,
|
||
\v 26 бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну…
|
||
\v 27 Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?
|
||
\v 28 Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?
|
||
\v 29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!
|
||
\v 30 Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,
|
||
\v 31 та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!
|
||
\v 32 Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою,
|
||
\v 33 побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,
|
||
\v 34 бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:
|
||
\v 35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!
|
||
\c 7
|
||
\p
|
||
\v 1 Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,
|
||
\v 2 бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,
|
||
\v 3 привƅяжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!
|
||
\v 4 На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!
|
||
\v 5 щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить мƅякенькі слова.
|
||
\v 6 Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,
|
||
\v 7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,
|
||
\v 8 проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
|
||
\v 9 коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.
|
||
\v 10 Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,
|
||
\v 11 галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:
|
||
\v 12 раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона…
|
||
\v 13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:
|
||
\v 14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!
|
||
\v 15 Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!
|
||
\v 16 Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,
|
||
\v 17 постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном…
|
||
\v 18 Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любовƅю натішимось ми!
|
||
\v 19 Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:
|
||
\v 20 вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого…
|
||
\v 21 Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,
|
||
\v 22 він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до увƅязнення,
|
||
\v 23 як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка…
|
||
\v 24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:
|
||
\v 25 Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,
|
||
\v 26 бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!
|
||
\v 27 Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат…
|
||
\c 8
|
||
\p
|
||
\v 1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
|
||
\v 2 На верхівƅях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!
|
||
\v 3 При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:
|
||
\v 4 До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:
|
||
\v 5 Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!
|
||
\v 6 Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.
|
||
\v 7 Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.
|
||
\v 8 Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.
|
||
\v 9 Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.
|
||
\v 10 Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:
|
||
\v 11 ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!
|
||
\v 12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.
|
||
\v 13 Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!
|
||
\v 14 В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.
|
||
\v 15 Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.
|
||
\v 16 Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді.
|
||
\v 17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде!
|
||
\v 18 Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда:
|
||
\v 19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне!
|
||
\v 20 Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок,
|
||
\v 21 щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці!
|
||
\v 22 Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку,
|
||
\v 23 відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.
|
||
\v 24 Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених.
|
||
\v 25 Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки,
|
||
\v 26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту.
|
||
\v 27 Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні,
|
||
\v 28 коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв,
|
||
\v 29 коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,
|
||
\v 30 то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожночасно,
|
||
\v 31 радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими!
|
||
\v 32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти!
|
||
\v 33 Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
|
||
\v 34 Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти!
|
||
\v 35 Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа.
|
||
\v 36 А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали!
|
||
\c 9
|
||
\p
|
||
\v 1 Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.
|
||
\v 2 Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.
|
||
\v 3 Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:
|
||
\v 4 Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:
|
||
\v 5 Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!
|
||
\v 6 Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!
|
||
\v 7 Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
|
||
\v 8 Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.
|
||
\v 9 Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!
|
||
\v 10 Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,
|
||
\v 11 бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.
|
||
\v 12 Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!
|
||
\v 13 Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!
|
||
\v 14 Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,
|
||
\v 15 щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:
|
||
\v 16 Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:
|
||
\v 17 Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб…
|
||
\v 18 І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!…
|
||
\c 10
|
||
\p
|
||
\v 1 Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його.
|
||
\v 2 Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визволює.
|
||
\v 3 Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине.
|
||
\v 4 Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує.
|
||
\v 5 Хто літом збирає син мудрий, хто ж дрімає в жнива син безпутній.
|
||
\v 6 Благословенства на голову праведного, а уста безбожним прикриє насильство.
|
||
\v 7 Памƅять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине.
|
||
\v 8 Заповіді мудросердий приймає, але дурногубий впаде.
|
||
\v 9 Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде виявлений.
|
||
\v 10 Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногубий впаде.
|
||
\v 11 Уста праведного то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.
|
||
\v 12 Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини.
|
||
\v 13 В устах розумного мудрість знаходиться, а різка на спину безтямного.
|
||
\v 14 Приховують мудрі знання, а уста нерозумного близькі до загибелі.
|
||
\v 15 Маєток багатого місто твердинне його, погибіль убогих їхні злидні.
|
||
\v 16 Дорібок праведного на життя, прибуток безбожного в гріх.
|
||
\v 17 Хто напучування стереже той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блудить.
|
||
\v 18 Хто ненависть ховає, в того губи брехливі, а хто наклепи ширить, той дурноверхий.
|
||
\v 19 Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний.
|
||
\v 20 Язик праведного то добірне срібло, а розум безбожних мізерний.
|
||
\v 21 Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму.
|
||
\v 22 Благословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою.
|
||
\v 23 Нешляхетне робити забава невігласа, а мудрість людині розумній.
|
||
\v 24 Чого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться.
|
||
\v 25 Як буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу.
|
||
\v 26 Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає.
|
||
\v 27 Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться.
|
||
\v 28 Сподівання для праведних радість, а надія безбожних загине.
|
||
\v 29 Дорога Господня твердиня невинним, а загибіль злочинцям.
|
||
\v 30 Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі.
|
||
\v 31 Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
|
||
\v 32 Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних лукавство.
|
||
\c 11
|
||
\p
|
||
\v 1 Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба.
|
||
\v 2 Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.
|
||
\v 3 Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить.
|
||
\v 4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.
|
||
\v 5 Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою.
|
||
\v 6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю.
|
||
\v 7 При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної.
|
||
\v 8 Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.
|
||
\v 9 Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні.
|
||
\v 10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає.
|
||
\v 11 Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.
|
||
\v 12 Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.
|
||
\v 13 Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає.
|
||
\v 14 Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває.
|
||
\v 15 Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний.
|
||
\v 16 Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть.
|
||
\v 17 Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє.
|
||
\v 18 Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує.
|
||
\v 19 Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається.
|
||
\v 20 Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба.
|
||
\v 21 Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде.
|
||
\v 22 Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму.
|
||
\v 23 Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів.
|
||
\v 24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє.
|
||
\v 25 Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він.
|
||
\v 26 Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову.
|
||
\v 27 Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно.
|
||
\v 28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя.
|
||
\v 29 Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом.
|
||
\v 30 Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває.
|
||
\v 31 Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
|
||
\c 12
|
||
\p
|
||
\v 1 Хто любить навчання, той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний.
|
||
\v 2 Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь.
|
||
\v 3 Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається.
|
||
\v 4 Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях.
|
||
\v 5 Думки праведних право, підступні заміри безбожних омана.
|
||
\v 6 Безбожних слова чатування на кров, а уста невинних урятовують їх.
|
||
\v 7 Перевернути безбожних і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.
|
||
\v 8 Хвалять людину за розум її, а кривосердий стає на погорду.
|
||
\v 9 Ліпше простий, але роботящий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений.
|
||
\v 10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.
|
||
\v 11 Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму.
|
||
\v 12 Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди.
|
||
\v 13 Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде.
|
||
\v 14 Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде.
|
||
\v 15 Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради.
|
||
\v 16 Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу.
|
||
\v 17 Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий оману.
|
||
\v 18 Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки.
|
||
\v 19 Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю.
|
||
\v 20 В серці тих, хто зло оре, омана, а радість у тих, хто дораджує мир.
|
||
\v 21 Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом.
|
||
\v 22 Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба.
|
||
\v 23 Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує.
|
||
\v 24 Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане.
|
||
\v 25 Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить.
|
||
\v 26 Праведний вивідає свою путь, а дорога безбожних зведе їх самих.
|
||
\v 27 Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний.
|
||
\v 28 В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти.
|
||
\c 13
|
||
\p
|
||
\v 1 Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.
|
||
\v 2 З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.
|
||
\v 3 Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.
|
||
\v 4 Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.
|
||
\v 5 Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.
|
||
\v 6 Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.
|
||
\v 7 Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.
|
||
\v 8 Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.
|
||
\v 9 Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.
|
||
\v 10 Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.
|
||
\v 11 Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.
|
||
\v 12 Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.
|
||
\v 13 Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.
|
||
\v 14 Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.
|
||
\v 15 Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.
|
||
\v 16 Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.
|
||
\v 17 Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.
|
||
\v 18 Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.
|
||
\v 19 Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.
|
||
\v 20 Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.
|
||
\v 21 Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.
|
||
\v 22 Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.
|
||
\v 23 Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправƅя.
|
||
\v 24 Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.
|
||
\v 25 Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.
|
||
\c 14
|
||
\p
|
||
\v 1 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.
|
||
\v 2 Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.
|
||
\v 3 На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.
|
||
\v 4 Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.
|
||
\v 5 Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.
|
||
\v 6 Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.
|
||
\v 7 Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.
|
||
\v 8 Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.
|
||
\v 9 Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.
|
||
\v 10 Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
|
||
\v 11 Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.
|
||
\v 12 Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
|
||
\v 13 Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.
|
||
\v 14 Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.
|
||
\v 15 Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.
|
||
\v 16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.
|
||
\v 17 Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.
|
||
\v 18 Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.
|
||
\v 19 Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.
|
||
\v 20 Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.
|
||
\v 21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.
|
||
\v 22 Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.
|
||
\v 23 Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.
|
||
\v 24 Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.
|
||
\v 25 Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.
|
||
\v 26 У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.
|
||
\v 27 Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.
|
||
\v 28 У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.
|
||
\v 29 Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.
|
||
\v 30 Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.
|
||
\v 31 Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.
|
||
\v 32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
|
||
\v 33 Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.
|
||
\v 34 Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.
|
||
\v 35 Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.
|
||
\c 15
|
||
\p
|
||
\v 1 Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає.
|
||
\v 2 Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють.
|
||
\v 3 Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих.
|
||
\v 4 Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі.
|
||
\v 5 Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший.
|
||
\v 6 Дім праведного скарб великий, а в плоді безбожного безлад.
|
||
\v 7 Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так.
|
||
\v 8 Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба.
|
||
\v 9 Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
|
||
\v 10 Люта кара на того, хто путь оставляє, а хто осторогу ненавидить, той умирає.
|
||
\v 11 Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських!
|
||
\v 12 Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде.
|
||
\v 13 Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений.
|
||
\v 14 Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть.
|
||
\v 15 Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно.
|
||
\v 16 Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому.
|
||
\v 17 Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому.
|
||
\v 18 Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот.
|
||
\v 19 Дорога лінивого то терновиння, а путь щирих дорога гладка.
|
||
\v 20 Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матірƅю своєю.
|
||
\v 21 Глупота то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить.
|
||
\v 22 Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться.
|
||
\v 23 Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!
|
||
\v 24 Путь життя для премудрого угору, щоб віддалюватись від шеолу внизу.
|
||
\v 25 Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови.
|
||
\v 26 Думки злого огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова.
|
||
\v 27 Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити.
|
||
\v 28 Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло.
|
||
\v 29 Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує.
|
||
\v 30 Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кості.
|
||
\v 31 Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими.
|
||
\v 32 Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум.
|
||
\v 33 Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде.
|
||
\c 16
|
||
\p
|
||
\v 1 Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.
|
||
\v 2 Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.
|
||
\v 3 Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.
|
||
\v 4 Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.
|
||
\v 5 Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!
|
||
\v 6 Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.
|
||
\v 7 Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.
|
||
\v 8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправƅя.
|
||
\v 9 Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.
|
||
\v 10 Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться.
|
||
\v 11 Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його.
|
||
\v 12 Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.
|
||
\v 13 Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
|
||
\v 14 Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.
|
||
\v 15 У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.
|
||
\v 16 Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!
|
||
\v 17 Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.
|
||
\v 18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.
|
||
\v 19 Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.
|
||
\v 20 Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.
|
||
\v 21 Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.
|
||
\v 22 Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.
|
||
\v 23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.
|
||
\v 24 Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.
|
||
\v 25 Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
|
||
\v 26 Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.
|
||
\v 27 Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.
|
||
\v 28 Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.
|
||
\v 29 Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
|
||
\v 30 Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
|
||
\v 31 Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.
|
||
\v 32 Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.
|
||
\v 33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.
|
||
\c 17
|
||
\p
|
||
\v 1 Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти мƅясної зо сваркою.
|
||
\v 2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
|
||
\v 3 Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
|
||
\v 4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
|
||
\v 5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
|
||
\v 6 Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
|
||
\v 7 Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
|
||
\v 8 Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
|
||
\v 9 Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
|
||
\v 10 На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
|
||
\v 11 Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
|
||
\v 12 Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
|
||
\v 13 Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
|
||
\v 14 Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
|
||
\v 15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
|
||
\v 16 Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
|
||
\v 17 Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
|
||
\v 18 Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
|
||
\v 19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
|
||
\v 20 Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
|
||
\v 21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
|
||
\v 22 Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
|
||
\v 23 Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
|
||
\v 24 З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
|
||
\v 25 Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
|
||
\v 26 Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
|
||
\v 27 Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
|
||
\v 28 І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.
|
||
\c 18
|
||
\p
|
||
\v 1 Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
|
||
\v 2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
|
||
\v 3 З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням сором.
|
||
\v 4 Слова уст людини глибока вода, джерело премудрости бризкотливий потік.
|
||
\v 5 Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
|
||
\v 6 Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.
|
||
\v 7 Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його.
|
||
\v 8 Слова обмовника мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.
|
||
\v 9 Теж недбалий у праці своїй то брат марнотратнику.
|
||
\v 10 Господнє Імƅя сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
|
||
\v 11 Маєток багатому місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.
|
||
\v 12 Перед загибіллю серце людини високо несеться, перед славою ж скромність.
|
||
\v 13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!
|
||
\v 14 Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?
|
||
\v 15 Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.
|
||
\v 16 Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.
|
||
\v 17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.
|
||
\v 18 Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.
|
||
\v 19 Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, немов засуви замку.
|
||
\v 20 Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.
|
||
\v 21 Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
|
||
\v 22 Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.
|
||
\v 23 Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.
|
||
\v 24 Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата привƅязаний.
|
||
\c 19
|
||
\p
|
||
\v 1 Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.
|
||
\v 2 Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.
|
||
\v 3 Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.
|
||
\v 4 Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його…
|
||
\v 5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.
|
||
\v 6 Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.
|
||
\v 7 Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!
|
||
\v 8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.
|
||
\v 9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
|
||
\v 10 Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.
|
||
\v 11 Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.
|
||
\v 12 Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.
|
||
\v 13 Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.
|
||
\v 14 Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.
|
||
\v 15 Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.
|
||
\v 16 Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.
|
||
\v 17 Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.
|
||
\v 18 Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.
|
||
\v 19 Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.
|
||
\v 20 Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.
|
||
\v 21 У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.
|
||
\v 22 Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.
|
||
\v 23 Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.
|
||
\v 24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.
|
||
\v 25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.
|
||
\v 26 Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,
|
||
\v 27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!
|
||
\v 28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.
|
||
\v 29 На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.
|
||
\c 20
|
||
\p
|
||
\v 1 Вино то насмішник, напій пƅянкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий.
|
||
\v 2 Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає.
|
||
\v 3 Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає.
|
||
\v 4 Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема.
|
||
\v 5 Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує.
|
||
\v 6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?
|
||
\v 7 У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його!
|
||
\v 8 Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
|
||
\v 9 Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха?
|
||
\v 10 Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа.
|
||
\v 11 Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий.
|
||
\v 12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє.
|
||
\v 13 Не кохайся в спанні, щоб не збідніти; розплющ свої очі та хлібом наситься!
|
||
\v 14 Зле, зле! каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном.
|
||
\v 15 Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд.
|
||
\v 16 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав.
|
||
\v 17 Хліб з неправди солодкий людині, та піском потім будуть наповнені уста її.
|
||
\v 18 Тримаються заміри радою, і війну провадь мудрими радами.
|
||
\v 19 Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої.
|
||
\v 20 Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви!
|
||
\v 21 Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений!
|
||
\v 22 Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
|
||
\v 23 Вага неоднакова то огида для Господа, а оманливі шальки не добрі.
|
||
\v 24 Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою?
|
||
\v 25 Тенета людині казати святе нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати.
|
||
\v 26 Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук.
|
||
\v 27 Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує.
|
||
\v 28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
|
||
\v 29 Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина.
|
||
\v 30 Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота.
|
||
\c 21
|
||
\p
|
||
\v 1 Водні потоки цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує.
|
||
\v 2 Всяка дорога людини пряма в її очах, та керує серцями Господь.
|
||
\v 3 Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву.
|
||
\v 4 Муж гордого ока та серця надутого несправедливий, а світильник безбожних це гріх.
|
||
\v 5 Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапливий на збиток.
|
||
\v 6 Набування майна язиком неправдивим це скороминуща марнота шукаючих смерти.
|
||
\v 7 Насильство безбожних прямує на них, бо права чинити не хочуть.
|
||
\v 8 Дорога злочинця крута, а чистий прямий його чин.
|
||
\v 9 Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
|
||
\v 10 Лихого жадає душа нечестивого, і в очах його ближній його не отримає милости.
|
||
\v 11 Як карають глумливця мудріє безумний, а як мудрого вчать, знання набуває.
|
||
\v 12 До дому свого приглядається праведний, а безбожний доводить до зла.
|
||
\v 13 Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.
|
||
\v 14 Таємний дарунок погашує гнів, а неявний гостинець лють сильну.
|
||
\v 15 Радість праведному правосуддя чинити, а злочинцеві страх.
|
||
\v 16 Людина, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.
|
||
\v 17 Хто любить веселощі, той немаючий, хто любить вино та оливу, той не збагатіє.
|
||
\v 18 Безбожний то викуп за праведного, а лукавий за щирого.
|
||
\v 19 Ліпше сидіти в пустинній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.
|
||
\v 20 Скарб цінний та олива в мешканні премудрого, та нищить безумна людина його.
|
||
\v 21 Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу.
|
||
\v 22 До міста хоробрих увійде премудрий, і твердиню надії його поруйнує.
|
||
\v 23 Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха.
|
||
\v 24 Надутий пихою насмішник імƅя йому, він робить усе із бундючним зухвальством.
|
||
\v 25 Пожадання лінивого вбƅє його, бо руки його відмовляють робити,
|
||
\v 26 він кожного дня пожадливо жадає, а справедливий дає та не жалує.
|
||
\v 27 Жертва безбожних огида, а надто тоді, як за діло безчесне приноситься.
|
||
\v 28 Свідок брехливий загине, а людина, що слухає Боже, говоритиме завжди.
|
||
\v 29 Безбожна людина жорстока обличчям своїм, а невинний зміцняє дорогу свою.
|
||
\v 30 Нема мудрости, ані розуму, ані ради насупроти Господа.
|
||
\v 31 Приготовлений кінь на день бою, але перемога від Господа!
|
||
\c 22
|
||
\p
|
||
\v 1 Ліпше добре імƅя за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото.
|
||
\v 2 Багатий та вбогий стрічаються, Господь їх обох створив.
|
||
\v 3 Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.
|
||
\v 4 Заплата покори і страху Господнього, це багатство, і слава, й життя.
|
||
\v 5 Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою душу, відійде далеко від них.
|
||
\v 6 Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.
|
||
\v 7 Багатий панує над бідними, а боржник раб позичальника.
|
||
\v 8 Хто сіє кривду, той жатиме лихо, а бич гніву його покінчиться.
|
||
\v 9 Хто доброго ока, той поблагословлений буде, бо дає він убогому з хліба свого.
|
||
\v 10 Глумливого вижени, й вийде з ним сварка, і суперечка та ганьба припиняться.
|
||
\v 11 Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах, і другом йому буде цар.
|
||
\v 12 Очі Господа оберігають знання, а лукаві слова Він відкине.
|
||
\v 13 Лінивий говорить: На вулиці лев, серед майдану я буду забитий!
|
||
\v 14 Уста коханки яма глибока: на кого Господь має гнів, той впадає туди.
|
||
\v 15 До юнакового серця глупота привƅязана, та різка картання віддалить від нього її.
|
||
\v 16 Хто тисне убогого, щоб собі збагатитись, і хто багачеві дає, той певно збідніє.
|
||
\v 17 Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання,
|
||
\v 18 бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі стерегти, хай стануть на устах твоїх вони разом!
|
||
\v 19 Щоб надія твоя була в Господі, я й сьогодні навчаю тебе.
|
||
\v 20 Хіба ж не писав тобі тричі з порадами та із знанням,
|
||
\v 21 щоб тобі завідомити правду, правдиві слова, щоб ти істину міг відповісти тому, хто тебе запитає.
|
||
\v 22 Не грабуй незаможнього, бо він незаможній, і не тисни убогого в брамі,
|
||
\v 23 бо Господь за їхню справу судитиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу.
|
||
\v 24 Не дружись із чоловіком гнівливим, і не ходи із людиною лютою,
|
||
\v 25 щоб доріг її ти не навчився, і тенета не взяв для своєї душі.
|
||
\v 26 Не будь серед тих, хто поруку дає, серед тих, хто поручується за борги:
|
||
\v 27 коли ти не матимеш чим заплатити, нащо візьмуть з-під тебе постелю твою?
|
||
\v 28 Не пересувай вікової границі, яку встановили батьки твої.
|
||
\v 29 Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не встоїть вона перед простими.
|
||
\c 23
|
||
\p
|
||
\v 1 Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою,
|
||
\v 2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера:
|
||
\v 3 не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий!
|
||
\v 4 Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це,
|
||
\v 5 свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба…
|
||
\v 6 Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його,
|
||
\v 7 бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: Їж та пий! але серце його не з тобою,
|
||
\v 8 той кавалок, якого ти зƅїв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!
|
||
\v 9 Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх.
|
||
\v 10 Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля,
|
||
\v 11 бо їхній Визволитель міцний, Він за справу їхню буде судитись з тобою!
|
||
\v 12 Своє серце зверни до навчання, а уші свої до розумних речей.
|
||
\v 13 Не стримуй напучування юнака, коли різкою вибƅєш його, не помре:
|
||
\v 14 ти різкою вибƅєш його, і душу його від шеолу врятуєш.
|
||
\v 15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
|
||
\v 16 і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне.
|
||
\v 17 Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього,
|
||
\v 18 бо існує майбутнє, і надія твоя не загине.
|
||
\v 19 Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
|
||
\v 20 Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що мƅясо собі пожирають,
|
||
\v 21 бо пƅяниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття.
|
||
\v 22 Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя.
|
||
\v 23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум.
|
||
\v 24 Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним.
|
||
\v 25 Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила.
|
||
\v 26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої.
|
||
\v 27 Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка.
|
||
\v 28 І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми.
|
||
\v 29 В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні?
|
||
\v 30 У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного.
|
||
\v 31 Не дивись на вино, як воно румƅяніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється,
|
||
\v 32 кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка,
|
||
\v 33 пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі…
|
||
\v 34 І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху.
|
||
\v 35 І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж…
|
||
\c 24
|
||
\p
|
||
\v 1 Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними,
|
||
\v 2 бо їхне серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло.
|
||
\v 3 Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно.
|
||
\v 4 А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним.
|
||
\v 5 Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна від повносилого.
|
||
\v 6 Тому то провадь війну мудрими радами, бо спасіння в численності радників.
|
||
\v 7 Для безумного мудрість занадто висока, своїх уст не розкриє при брамі.
|
||
\v 8 Хто чинити лихе заміряє, того звуть лукавим.
|
||
\v 9 Замір глупоти то гріх, а насмішник огида людині.
|
||
\v 10 Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила.
|
||
\v 11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєш їх?
|
||
\v 12 Якщо скажеш: Цього ми не знали! чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її.
|
||
\v 13 Їж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий солодкий він на піднебінні твоїм,
|
||
\v 14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її, то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться!
|
||
\v 15 Не чатуй на помешкання праведного, ти безбожнику, не ограблюй мешкання його,
|
||
\v 16 бо праведний сім раз впаде та зведеться, а безбожний в погибіль впаде!
|
||
\v 17 Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє,
|
||
\v 18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
|
||
\v 19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
|
||
\v 20 бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне.
|
||
\v 21 Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними,
|
||
\v 22 бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає?
|
||
\v 23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя не добре.
|
||
\v 24 Хто буде казати безбожному: Праведний ти! того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи.
|
||
\v 25 А тим, хто картає його, буде миле оце, і прийде на них благословення добра!
|
||
\v 26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
|
||
\v 27 Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім.
|
||
\v 28 Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми.
|
||
\v 29 Не кажи: Як зробив він мені, так зроблю я йому, верну людині за чином її!
|
||
\v 30 Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого,
|
||
\v 31 і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований…
|
||
\v 32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поуку собі:
|
||
\v 33 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
|
||
\v 34 і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!…
|
||
\c 25
|
||
\p
|
||
\v 1 І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.
|
||
\v 2 Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу.
|
||
\v 3 Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі.
|
||
\v 4 Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина,
|
||
\v 5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.
|
||
\v 6 Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,
|
||
\v 7 бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.
|
||
\v 8 Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?
|
||
\v 9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,
|
||
\v 10 щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.
|
||
\v 11 Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого.
|
||
\v 12 Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха.
|
||
\v 13 Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.
|
||
\v 14 Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає.
|
||
\v 15 Володар змƅякшується терпеливістю, а мƅякенький язик ломить кістку.
|
||
\v 16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.
|
||
\v 17 Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.
|
||
\v 18 Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
|
||
\v 19 Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску.
|
||
\v 20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому.
|
||
\v 21 Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його,
|
||
\v 22 бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!
|
||
\v 23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя.
|
||
\v 24 Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
|
||
\v 25 Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу.
|
||
\v 26 Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним.
|
||
\v 27 Їсти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава.
|
||
\v 28 Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру.
|
||
\c 26
|
||
\p
|
||
\v 1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.
|
||
\v 2 Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.
|
||
\v 3 Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.
|
||
\v 4 Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
|
||
\v 5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.
|
||
\v 6 Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він пƅє.
|
||
\v 7 Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.
|
||
\v 8 Як привƅязувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.
|
||
\v 9 Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.
|
||
\v 10 Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.
|
||
\v 11 Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.
|
||
\v 12 Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.
|
||
\v 13 Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!
|
||
\v 14 Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.
|
||
\v 15 Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.
|
||
\v 16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
|
||
\v 17 Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.
|
||
\v 18 Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,
|
||
\v 19 так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!…
|
||
\v 20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.
|
||
\v 21 Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.
|
||
\v 22 Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.
|
||
\v 23 Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полумƅяні уста, а серце лихе,
|
||
\v 24 устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:
|
||
\v 25 коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!
|
||
\v 26 Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.
|
||
\v 27 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.
|
||
\v 28 Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.
|
||
\c 27
|
||
\p
|
||
\v 1 Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить.
|
||
\v 2 Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
|
||
\v 3 Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
|
||
\v 4 Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?
|
||
\v 5 Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.
|
||
\v 6 Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.
|
||
\v 7 Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке.
|
||
\v 8 Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.
|
||
\v 9 Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
|
||
\v 10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!
|
||
\v 11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.
|
||
\v 12 Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.
|
||
\v 13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.
|
||
\v 14 Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.
|
||
\v 15 Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове:
|
||
\v 16 хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.
|
||
\v 17 Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.
|
||
\v 18 Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
|
||
\v 19 Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.
|
||
\v 20 Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.
|
||
\v 21 Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.
|
||
\v 22 Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!
|
||
\v 23 Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,
|
||
\v 24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
|
||
\v 25 Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір,
|
||
\v 26 будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля,
|
||
\v 27 і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.
|
||
\c 28
|
||
\p
|
||
\v 1 Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.
|
||
\v 2 Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.
|
||
\v 3 Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.
|
||
\v 4 Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.
|
||
\v 5 Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.
|
||
\v 6 Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.
|
||
\v 7 Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.
|
||
\v 8 Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.
|
||
\v 9 Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.
|
||
\v 10 Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.
|
||
\v 11 Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.
|
||
\v 12 Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.
|
||
\v 13 Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.
|
||
\v 14 Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.
|
||
\v 15 Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.
|
||
\v 16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.
|
||
\v 17 Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!
|
||
\v 18 Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.
|
||
\v 19 Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.
|
||
\v 20 Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.
|
||
\v 21 Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.
|
||
\v 22 Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.
|
||
\v 23 Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.
|
||
\v 24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.
|
||
\v 25 Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.
|
||
\v 26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.
|
||
\v 27 Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.
|
||
\v 28 Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.
|
||
\c 29
|
||
\p
|
||
\v 1 Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
|
||
\v 2 Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.
|
||
\v 3 Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.
|
||
\v 4 Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.
|
||
\v 5 Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.
|
||
\v 6 У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.
|
||
\v 7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.
|
||
\v 8 Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.
|
||
\v 9 Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.
|
||
\v 10 Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
|
||
\v 11 Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.
|
||
\v 12 Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!
|
||
\v 13 Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.
|
||
\v 14 Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.
|
||
\v 15 Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.
|
||
\v 16 Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.
|
||
\v 17 Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.
|
||
\v 18 Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.
|
||
\v 19 Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.
|
||
\v 20 Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!
|
||
\v 21 Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.
|
||
\v 22 Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
|
||
\v 23 Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.
|
||
\v 24 Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.
|
||
\v 25 Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.
|
||
\v 26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.
|
||
\v 27 Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.
|
||
\c 30
|
||
\p
|
||
\v 1 Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!
|
||
\v 2 Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,
|
||
\v 3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих…
|
||
\v 4 Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу звƅязав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?
|
||
\v 5 Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
|
||
\v 6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.
|
||
\v 7 Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:
|
||
\v 8 віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,
|
||
\v 9 щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Імƅя мого Бога.
|
||
\v 10 Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
|
||
\v 11 Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,
|
||
\v 12 покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,
|
||
\v 13 покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!
|
||
\v 14 Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!
|
||
\v 15 Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:
|
||
\v 16 шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!
|
||
\v 17 Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!
|
||
\v 18 Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:
|
||
\v 19 дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!…
|
||
\v 20 Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!…
|
||
\v 21 Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:
|
||
\v 22 під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,
|
||
\v 23 під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!…
|
||
\v 24 Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:
|
||
\v 25 мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;
|
||
\v 26 борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
|
||
\v 27 немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;
|
||
\v 28 павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!
|
||
\v 29 Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:
|
||
\v 30 лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,
|
||
\v 31 осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!
|
||
\v 32 Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!
|
||
\v 33 Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.
|
||
\c 31
|
||
\p
|
||
\v 1 Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:
|
||
\v 2 Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?
|
||
\v 3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!
|
||
\v 4 Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той пƅянкий не князям,
|
||
\v 5 щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!
|
||
\v 6 Дайте напою пƅянкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:
|
||
\v 7 він випƅє й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не памƅятатиме!
|
||
\v 8 Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.
|
||
\v 9 Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.
|
||
\v 10 Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:
|
||
\v 11 довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!
|
||
\v 12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.
|
||
\v 13 Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.
|
||
\v 14 Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.
|
||
\v 15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.
|
||
\v 16 Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.
|
||
\v 17 Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.
|
||
\v 18 Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.
|
||
\v 19 Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.
|
||
\v 20 Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
|
||
\v 21 Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.
|
||
\v 22 Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її.
|
||
\v 23 Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.
|
||
\v 24 Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.
|
||
\v 25 Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня.
|
||
\v 26 Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.
|
||
\v 27 Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.
|
||
\v 28 Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:
|
||
\v 29 Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!
|
||
\v 30 Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!
|
||
\v 31 Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!
|