1163 lines
145 KiB
Plaintext
1163 lines
145 KiB
Plaintext
\id JOB
|
||
\usfm 3.0
|
||
\ide UTF-8
|
||
\h Йов
|
||
\toc1 Книга Йова
|
||
\toc2 Йов
|
||
\toc3 Йов
|
||
\mt Йов
|
||
\c 1
|
||
\p
|
||
\v 1 Був чоловік у країні Уц, на імƅя йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав.
|
||
\v 2 І народилися йому семеро синів та три дочки.
|
||
\v 3 А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і пƅять сотень пар худоби великої, і пƅять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.
|
||
\v 4 А сини його ходили один до одного, і справляли гостину в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сестер, щоб їсти та пити із ними.
|
||
\v 5 І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Йов по всі дні.
|
||
\v 6 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.
|
||
\v 7 І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.
|
||
\v 8 І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає.
|
||
\v 9 І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Йов дармо боїться Бога?
|
||
\v 10 Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю.
|
||
\v 11 Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
|
||
\v 12 І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього.
|
||
\v 13 І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата,
|
||
\v 14 то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них.
|
||
\v 15 Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
|
||
\v 16 Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх… А втік тільки я сам, щоб донести тобі…
|
||
\v 17 Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча… І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
|
||
\v 18 Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата.
|
||
\v 19 Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали… І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
|
||
\v 20 І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився,
|
||
\v 21 та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Імƅя!
|
||
\v 22 При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!
|
||
\c 2
|
||
\p
|
||
\v 1 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.
|
||
\v 2 І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав:
|
||
\v 3 І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати…
|
||
\v 4 І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.
|
||
\v 5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
|
||
\v 6 І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!
|
||
\v 7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа…
|
||
\v 8 А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу…
|
||
\v 9 І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!…
|
||
\v 10 А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!… Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами…
|
||
\v 11 І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шухƅянин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.
|
||
\v 12 І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його… І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба…
|
||
\v 13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий…
|
||
\c 3
|
||
\p
|
||
\v 1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.
|
||
\v 2 І Йов заговорив та й сказав:
|
||
\v 3 Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!
|
||
\v 4 Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!…
|
||
\v 5 Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!…
|
||
\v 6 Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!…
|
||
\v 7 Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!
|
||
\v 8 Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!
|
||
\v 9 Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,
|
||
\v 10 бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!…
|
||
\v 11 Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?
|
||
\v 12 Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?
|
||
\v 13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок
|
||
\v 14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,
|
||
\v 15 або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!…
|
||
\v 16 Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?
|
||
\v 17 Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,
|
||
\v 18 разом з тим мають спокій увƅязнені, вони не почують вже крику гнобителя!…
|
||
\v 19 Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого…
|
||
\v 20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,
|
||
\v 21 що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,
|
||
\v 22 тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,
|
||
\v 23 мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?…
|
||
\v 24 Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,
|
||
\v 25 бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені…
|
||
\v 26 Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!…
|
||
\c 4
|
||
\p
|
||
\v 1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
|
||
\v 2 Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
|
||
\v 3 Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
|
||
\v 4 того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
|
||
\v 5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався…
|
||
\v 6 Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
|
||
\v 7 Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
|
||
\v 8 Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
|
||
\v 9 вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
|
||
\v 10 Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
|
||
\v 11 Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
|
||
\v 12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
|
||
\v 13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
|
||
\v 14 спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
|
||
\v 15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм…
|
||
\v 16 Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
|
||
\v 17 Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
|
||
\v 18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
|
||
\v 19 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
|
||
\v 20 Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди…
|
||
\v 21 Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!…
|
||
\c 5
|
||
\p
|
||
\v 1 Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
|
||
\v 2 Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
|
||
\v 3 Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла…
|
||
\v 4 Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
|
||
\v 5 Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
|
||
\v 6 Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
|
||
\v 7 бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти…
|
||
\v 8 А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
|
||
\v 9 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
|
||
\v 10 бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
|
||
\v 11 щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
|
||
\v 12 Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
|
||
\v 13 Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
|
||
\v 14 вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!…
|
||
\v 15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
|
||
\v 16 і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
|
||
\v 17 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
|
||
\v 18 Бо Він рану завдасть і перевƅяже, Він ламає й вигоюють руки Його!
|
||
\v 19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
|
||
\v 20 Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
|
||
\v 21 Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
|
||
\v 22 З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
|
||
\v 23 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
|
||
\v 24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
|
||
\v 25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
|
||
\v 26 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
|
||
\v 27 Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!
|
||
\c 6
|
||
\p
|
||
\v 1 А Йов відповів та й сказав:
|
||
\v 2 Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
|
||
\v 3 то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!…
|
||
\v 4 Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута пƅє духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене…
|
||
\v 5 Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
|
||
\v 6 Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
|
||
\v 7 Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі…
|
||
\v 8 О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
|
||
\v 9 О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
|
||
\v 10 то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!…
|
||
\v 11 Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
|
||
\v 12 Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
|
||
\v 13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
|
||
\v 14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього…
|
||
\v 15 Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
|
||
\v 16 темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
|
||
\v 17 Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
|
||
\v 18 Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
|
||
\v 19 Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
|
||
\v 20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
|
||
\v 21 Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
|
||
\v 22 Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
|
||
\v 23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
|
||
\v 24 Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені…
|
||
\v 25 Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
|
||
\v 26 Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
|
||
\v 27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!…
|
||
\v 28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
|
||
\v 29 Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
|
||
\v 30 Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?
|
||
\c 7
|
||
\p
|
||
\v 1 Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!…
|
||
\v 2 Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
|
||
\v 3 так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили…
|
||
\v 4 Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку…
|
||
\v 5 Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка…
|
||
\v 6 А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони…
|
||
\v 7 Памƅятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра…
|
||
\v 8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене…
|
||
\v 9 Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,
|
||
\v 10 не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його…
|
||
\v 11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:
|
||
\v 12 Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?
|
||
\v 13 Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,
|
||
\v 14 то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене…
|
||
\v 15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.
|
||
\v 16 Я обридив життям… Не повіки ж я житиму!… Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!…
|
||
\v 17 Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?
|
||
\v 18 Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш…
|
||
\v 19 Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?
|
||
\v 20 Я згрішив… Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?
|
||
\v 21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене…
|
||
\c 8
|
||
\p
|
||
\v 1 І заговорив шухƅянин Білдад та й сказав:
|
||
\v 2 Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?
|
||
\v 3 Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?
|
||
\v 4 Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!
|
||
\v 5 Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,
|
||
\v 6 якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,
|
||
\v 7 і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!
|
||
\v 8 Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,
|
||
\v 9 бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,
|
||
\v 10 отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:
|
||
\v 11 Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?
|
||
\v 12 Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:
|
||
\v 13 отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,
|
||
\v 14 бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність…
|
||
\v 15 На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він…
|
||
\v 16 Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,
|
||
\v 17 на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:
|
||
\v 18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!…
|
||
\v 19 Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.
|
||
\v 20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,
|
||
\v 21 аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости…
|
||
\v 22 Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!
|
||
\c 9
|
||
\p
|
||
\v 1 А Йов відповів та й сказав:
|
||
\v 2 Справді пізнав я, що так… Та як оправдатись людині земній перед Богом?
|
||
\v 3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень…
|
||
\v 4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?
|
||
\v 5 Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
|
||
\v 6 Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
|
||
\v 7 Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
|
||
\v 8 Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
|
||
\v 9 Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
|
||
\v 10 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!…
|
||
\v 11 Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього…
|
||
\v 12 Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?
|
||
\v 13 Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,
|
||
\v 14 що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,
|
||
\v 15 я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?
|
||
\v 16 Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,
|
||
\v 17 Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно…
|
||
\v 18 Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.
|
||
\v 19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?
|
||
\v 20 Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим…
|
||
\v 21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я…
|
||
\v 22 Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє…
|
||
\v 23 Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється…
|
||
\v 24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває… Як не Він, тоді хто?
|
||
\v 25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
|
||
\v 26 проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич…
|
||
\v 27 Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
|
||
\v 28 то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене…
|
||
\v 29 Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
|
||
\v 30 Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
|
||
\v 31 то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя…
|
||
\v 32 Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
|
||
\v 33 поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку…
|
||
\v 34 Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
|
||
\v 35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!…
|
||
\c 10
|
||
\p
|
||
\v 1 Життя моє стало бридке для моєї душі… Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
|
||
\v 2 Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?
|
||
\v 3 Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?
|
||
\v 4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?
|
||
\v 5 Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,
|
||
\v 6 що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,
|
||
\v 7 хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?
|
||
\v 8 Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене…
|
||
\v 9 Памƅятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.
|
||
\v 10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?
|
||
\v 11 Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
|
||
\v 12 Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
|
||
\v 13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:
|
||
\v 14 якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш…
|
||
\v 15 Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!…
|
||
\v 16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:
|
||
\v 17 поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш…
|
||
\v 18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,
|
||
\v 19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу…
|
||
\v 20 Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,
|
||
\v 21 поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,
|
||
\v 22 до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява…
|
||
\c 11
|
||
\p
|
||
\v 1 І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:
|
||
\v 2 Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?
|
||
\v 3 Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?
|
||
\v 4 Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!
|
||
\v 5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,
|
||
\v 6 і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
|
||
\v 7 Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?
|
||
\v 8 Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?
|
||
\v 9 Її міра довша за землю, і ширша за море вона!
|
||
\v 10 Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?
|
||
\v 11 Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?
|
||
\v 12 Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!
|
||
\v 13 Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,
|
||
\v 14 якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,
|
||
\v 15 тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!
|
||
\v 16 Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла…
|
||
\v 17 Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.
|
||
\v 18 І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,
|
||
\v 19 і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого…
|
||
\v 20 А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!
|
||
\c 12
|
||
\p
|
||
\v 1 А Йов відповів та й сказав:
|
||
\v 2 Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!…
|
||
\v 3 Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?
|
||
\v 4 Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний…
|
||
\v 5 Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!
|
||
\v 6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.
|
||
\v 7 Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.
|
||
\v 8 Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.
|
||
\v 9 Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?
|
||
\v 10 Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?
|
||
\v 11 Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?
|
||
\v 12 Мудрість у старших, бо довгість днів розум.
|
||
\v 13 Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум.
|
||
\v 14 Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.
|
||
\v 15 Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.
|
||
\v 16 В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.
|
||
\v 17 Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,
|
||
\v 18 Він розвƅязує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.
|
||
\v 19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
|
||
\v 20 Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.
|
||
\v 21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
|
||
\v 22 Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло.
|
||
\v 23 Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.
|
||
\v 24 Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,
|
||
\v 25 вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов пƅяного!
|
||
\c 13
|
||
\p
|
||
\v 1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило…
|
||
\v 2 Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,
|
||
\v 3 і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
|
||
\v 4 Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
|
||
\v 5 О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!…
|
||
\v 6 Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
|
||
\v 7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
|
||
\v 8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
|
||
\v 9 Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
|
||
\v 10 Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
|
||
\v 11 Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
|
||
\v 12 Ваші нагадування це прислівƅя із попелу, ваші башти це глиняні башти!
|
||
\v 13 Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
|
||
\v 14 Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
|
||
\v 15 Ось Він мене вбƅє, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
|
||
\v 16 І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
|
||
\v 17 Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.
|
||
\v 18 Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!
|
||
\v 19 Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би…
|
||
\v 20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
|
||
\v 21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!…
|
||
\v 22 Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
|
||
\v 23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
|
||
\v 24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
|
||
\v 25 Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
|
||
\v 26 Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
|
||
\v 27 і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
|
||
\v 28 і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її зƅїла!…
|
||
\c 14
|
||
\p
|
||
\v 1 Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:
|
||
\v 2 вона виходить, як квітка й зівƅяне, і втікає, мов тінь, і не зостається…
|
||
\v 3 І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!
|
||
\v 4 Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!
|
||
\v 5 Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,
|
||
\v 6 відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит…
|
||
\v 7 Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;
|
||
\v 8 якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,
|
||
\v 9 то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!
|
||
\v 10 А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?…
|
||
\v 11 Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,
|
||
\v 12 так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого…
|
||
\v 13 О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!
|
||
\v 14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!
|
||
\v 15 Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
|
||
\v 16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,
|
||
\v 17 провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня…
|
||
\v 18 Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,
|
||
\v 19 каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш…
|
||
\v 20 Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його…
|
||
\v 21 Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає…
|
||
\v 22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить.
|
||
\c 15
|
||
\p
|
||
\v 1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
|
||
\v 2 Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
|
||
\v 3 Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
|
||
\v 4 Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
|
||
\v 5 бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
|
||
\v 6 Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
|
||
\v 7 Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згірƅя, ти створений?
|
||
\v 8 Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
|
||
\v 9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
|
||
\v 10 Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
|
||
\v 11 Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
|
||
\v 12 Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
|
||
\v 13 що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
|
||
\v 14 Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
|
||
\v 15 Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
|
||
\v 16 що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що пƅє кривду, як воду?
|
||
\v 17 Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
|
||
\v 18 про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
|
||
\v 19 їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
|
||
\v 20 Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
|
||
\v 21 Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
|
||
\v 22 Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
|
||
\v 23 Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти…
|
||
\v 24 Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
|
||
\v 25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
|
||
\v 26 проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
|
||
\v 27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
|
||
\v 28 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
|
||
\v 29 Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
|
||
\v 30 Не вступиться з темности він, полумƅя висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
|
||
\v 31 Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
|
||
\v 32 вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
|
||
\v 33 Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
|
||
\v 34 бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
|
||
\v 35 він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його…
|
||
\c 16
|
||
\p
|
||
\v 1 А Йов відповів та й сказав:
|
||
\v 2 Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!
|
||
\v 3 Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?
|
||
\v 4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,
|
||
\v 5 устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
|
||
\v 6 Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?
|
||
\v 7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,
|
||
\v 8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!
|
||
\v 9 Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене…
|
||
\v 10 Вони пащі свої роззявляють на мене, бƅють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:
|
||
\v 11 Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене…
|
||
\v 12 Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив… І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
|
||
\v 13 Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю…
|
||
\v 14 Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач…
|
||
\v 15 Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову…
|
||
\v 16 Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,
|
||
\v 17 хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!
|
||
\v 18 Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,
|
||
\v 19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті…
|
||
\v 20 Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,
|
||
\v 21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,
|
||
\v 22 бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь…
|
||
\c 17
|
||
\p
|
||
\v 1 Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!…
|
||
\v 2 Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує…
|
||
\v 3 Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною забƅє по руках?
|
||
\v 4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.
|
||
\v 5 Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,
|
||
\v 6 Він поставив мене за прислівƅя в народів, і став я таким, на якого плюють…
|
||
\v 7 З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь…
|
||
\v 8 Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.
|
||
\v 9 І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.
|
||
\v 10 Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного…
|
||
\v 11 Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,
|
||
\v 12 вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!
|
||
\v 13 Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе…
|
||
\v 14 До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!…
|
||
\v 15 Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?
|
||
\v 16 До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху…
|
||
\c 18
|
||
\p
|
||
\v 1 І заговорив шухƅянин Білдад та й сказав:
|
||
\v 2 Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!
|
||
\v 3 Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?
|
||
\v 4 О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?
|
||
\v 5 Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:
|
||
\v 6 його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,
|
||
\v 7 стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!…
|
||
\v 8 Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
|
||
\v 9 пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,
|
||
\v 10 на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці…
|
||
\v 11 Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.
|
||
\v 12 Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.
|
||
\v 13 Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.
|
||
\v 14 Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш…
|
||
\v 15 Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.
|
||
\v 16 Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зівƅяне.
|
||
\v 17 Його памƅять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.
|
||
\v 18 Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.
|
||
\v 19 У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.
|
||
\v 20 На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші…
|
||
\v 21 Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!
|
||
\c 19
|
||
\p
|
||
\v 1 А Йов відповів та й сказав:
|
||
\v 2 Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?
|
||
\v 3 Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!…
|
||
\v 4 Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.
|
||
\v 5 Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?
|
||
\v 6 Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!
|
||
\v 7 Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!…
|
||
\v 8 Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!
|
||
\v 9 Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!
|
||
\v 10 Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він…
|
||
\v 11 І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:
|
||
\v 12 полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого…
|
||
\v 13 Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,
|
||
\v 14 мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої…
|
||
\v 15 Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах…
|
||
\v 16 Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його…
|
||
\v 17 Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби…
|
||
\v 18 Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене…
|
||
\v 19 Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене…
|
||
\v 20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя…
|
||
\v 21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!…
|
||
\v 22 Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?
|
||
\v 23 О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,
|
||
\v 24 коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!
|
||
\v 25 Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху
|
||
\v 26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
|
||
\v 27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі… Тануть нирки мої в моїм нутрі!…
|
||
\v 28 Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!
|
||
\v 29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!…
|
||
\c 20
|
||
\p
|
||
\v 1 І відповів нааматянин Цофар та й сказав:
|
||
\v 2 Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!
|
||
\v 3 Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
|
||
\v 4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,
|
||
\v 5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?
|
||
\v 6 Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,
|
||
\v 7 проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
|
||
\v 8 Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:
|
||
\v 9 його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце…
|
||
\v 10 Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його…
|
||
\v 11 Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!
|
||
\v 12 Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,
|
||
\v 13 над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,
|
||
\v 14 то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!…
|
||
\v 15 Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його…
|
||
\v 16 Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вбƅє!
|
||
\v 17 Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.
|
||
\v 18 Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде…
|
||
\v 19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
|
||
\v 20 Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
|
||
\v 21 Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:
|
||
\v 22 за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!
|
||
\v 23 Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його…
|
||
\v 24 Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук…
|
||
\v 25 Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!
|
||
\v 26 При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене…
|
||
\v 27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,
|
||
\v 28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його…
|
||
\v 29 Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!
|
||
\c 21
|
||
\p
|
||
\v 1 А Йов відповів та й сказав:
|
||
\v 2 Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!
|
||
\v 3 Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.
|
||
\v 4 Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?
|
||
\v 5 Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть…
|
||
\v 6 І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє…
|
||
\v 7 Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?
|
||
\v 8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах…
|
||
\v 9 Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.
|
||
\v 10 Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.
|
||
\v 11 Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.
|
||
\v 12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
|
||
\v 13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.
|
||
\v 14 А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!
|
||
\v 15 Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?
|
||
\v 16 Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних…
|
||
\v 17 Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!
|
||
\v 18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!
|
||
\v 19 Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!
|
||
\v 20 Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!
|
||
\v 21 Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
|
||
\v 22 Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?
|
||
\v 23 Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,
|
||
\v 24 діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.
|
||
\v 25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,
|
||
\v 26 та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє…
|
||
\v 27 Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.
|
||
\v 28 Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?
|
||
\v 29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:
|
||
\v 30 що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!
|
||
\v 31 Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?
|
||
\v 32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають…
|
||
\v 33 Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа…
|
||
\v 34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?…
|
||
\c 22
|
||
\p
|
||
\v 1 І заговорив теманянин Еліфаз та й сказав:
|
||
\v 2 Чи для Бога людина корисна? Бо мудрий корисний самому собі!
|
||
\v 3 Хіба Всемогутній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за користь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
|
||
\v 4 Чи Він буде карати, тебе боячись, і чи піде з тобою на суд?
|
||
\v 5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззаконням немає кінця!
|
||
\v 6 Таж з братів своїх брав ти заставу даремно, а з нагого одежу стягав!
|
||
\v 7 Не поїв ти водою знеможеного, і від голодного стримував хліб…
|
||
\v 8 А сильна людина то їй оцей край, і почесний у ньому сидітиме.
|
||
\v 9 Ти напорожньо вдів відсилав, і сирітські рамена гнобились,
|
||
\v 10 тому пастки тебе оточили, і жахає тебе наглий страх,
|
||
\v 11 твоє світло стемніло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе…
|
||
\v 12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зорі угору поглянь, які стали високі вони!
|
||
\v 13 А ти кажеш: Що відає Бог? Чи судитиме Він через млу?
|
||
\v 14 Хмари завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по крузі небесному.
|
||
\v 15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступали безбожні,
|
||
\v 16 що невчасно були вони згублені, що річка розлита, підвалина їх,
|
||
\v 17 що до Бога казали вони: Відступися від нас! та: Що зробить для нас Всемогутній?
|
||
\v 18 А Він доми їхні наповнив добром!… Але віддалилась від мене порада безбожних!
|
||
\v 19 Справедливі це бачать та тішаться, і насміхається з нього невинний:
|
||
\v 20 Справді вигублений наш противник, а останок їх вижер огонь!
|
||
\v 21 Заприязнися із Ним, та й май спокій, цим прийде на тебе добро.
|
||
\v 22 Закона візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
|
||
\v 23 Якщо вернешся до Всемогутнього, будеш збудований, і віддалиш беззаконня з наметів своїх.
|
||
\v 24 І викинь до пороху золото, і мов камінь з потоку офірське те золото,
|
||
\v 25 і буде тобі Всемогутній за золото та за срібло блискуче тобі!
|
||
\v 26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога підіймеш обличчя своє,
|
||
\v 27 будеш благати Його й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолужиш.
|
||
\v 28 А що постановиш, то виповниться те тобі, й на дорогах твоїх буде сяяти світло.
|
||
\v 29 Бо знижує Він спину пишного, хто ж смиренний, тому помагає.
|
||
\v 30 Рятує Він і небезвинного, і той чистотою твоїх рук урятований буде.
|
||
\c 23
|
||
\p
|
||
\v 1 А Йов відповів та й сказав:
|
||
\v 2 Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої…
|
||
\v 3 О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
|
||
\v 4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,
|
||
\v 5 розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
|
||
\v 6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!
|
||
\v 7 Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.
|
||
\v 8 Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,
|
||
\v 9 на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю…
|
||
\v 10 А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!
|
||
\v 11 Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
|
||
\v 12 Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
|
||
\v 13 Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:
|
||
\v 14 бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
|
||
\v 15 Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його…
|
||
\v 16 А Бог помƅякшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
|
||
\v 17 бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
|
||
\c 24
|
||
\p
|
||
\v 1 Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
|
||
\v 2 Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,
|
||
\v 3 займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,
|
||
\v 4 вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю…
|
||
\v 5 Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей…
|
||
\v 6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
|
||
\v 7 наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,
|
||
\v 8 мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають…
|
||
\v 9 Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого…
|
||
\v 10 Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.
|
||
\v 11 Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!
|
||
\v 12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги…
|
||
\v 13 Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
|
||
\v 14 На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій…
|
||
\v 15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя…
|
||
\v 16 Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
|
||
\v 17 бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви…
|
||
\v 18 Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів…
|
||
\v 19 Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
|
||
\v 20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!…
|
||
\v 21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
|
||
\v 22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!
|
||
\v 23 Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
|
||
\v 24 підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені… Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка…
|
||
\v 25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?
|
||
\c 25
|
||
\p
|
||
\v 1 І заговорив шухƅянин Білдад та й сказав:
|
||
\v 2 Панування та острах у Нього, Який на висотах Своїх чинить мир.
|
||
\v 3 Чи війську Його є число? І над ким Його світло не сходить?
|
||
\v 4 І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений?
|
||
\v 5 Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні!
|
||
\v 6 Що ж тоді людина ота, червяк, чи син людський хробак?…
|
||
\c 26
|
||
\p
|
||
\v 1 А Йов відповів та й сказав:
|
||
\v 2 Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному?
|
||
\v 3 Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
|
||
\v 4 Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?
|
||
\v 5 Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці.
|
||
\v 6 Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону.
|
||
\v 7 Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив.
|
||
\v 8 Він завƅязує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними.
|
||
\v 9 Він поставив престола Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
|
||
\v 10 На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою.
|
||
\v 11 Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його.
|
||
\v 12 Він міццю Своєю вспокоює море, і Своїм розумом нищить Рагава.
|
||
\v 13 Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона.
|
||
\v 14 Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його хто його зрозуміє?…
|
||
\c 27
|
||
\p
|
||
\v 1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
|
||
\v 2 Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,
|
||
\v 3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,
|
||
\v 4 неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!
|
||
\v 5 Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,
|
||
\v 6 за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,
|
||
\v 7 нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!
|
||
\v 8 Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?
|
||
\v 9 Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?
|
||
\v 10 Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?
|
||
\v 11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,
|
||
\v 12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?
|
||
\v 13 Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:
|
||
\v 14 Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!
|
||
\v 15 Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть…
|
||
\v 16 Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,
|
||
\v 17 то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить…
|
||
\v 18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,
|
||
\v 19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його…
|
||
\v 20 Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,
|
||
\v 21 східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця…
|
||
\v 22 Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
|
||
\v 23 Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця…
|
||
\c 28
|
||
\p
|
||
\v 1 Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,
|
||
\v 2 залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.
|
||
\v 3 Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:
|
||
\v 4 ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.
|
||
\v 5 Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,
|
||
\v 6 місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.
|
||
\v 7 Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,
|
||
\v 8 не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.
|
||
\v 9 Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,
|
||
\v 10 пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!
|
||
\v 11 Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.
|
||
\v 12 Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?
|
||
\v 13 Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.
|
||
\v 14 Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!
|
||
\v 15 Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.
|
||
\v 16 Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.
|
||
\v 17 Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.
|
||
\v 18 Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!
|
||
\v 19 Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.
|
||
\v 20 А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?
|
||
\v 21 Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.
|
||
\v 22 Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
|
||
\v 23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
|
||
\v 24 Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.
|
||
\v 25 Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,
|
||
\v 26 коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,
|
||
\v 27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
|
||
\v 28 І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!
|
||
\c 29
|
||
\p
|
||
\v 1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
|
||
\v 2 О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
|
||
\v 3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
|
||
\v 4 як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
|
||
\v 5 коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,
|
||
\v 6 коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!…
|
||
\v 7 Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
|
||
\v 8 як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,
|
||
\v 9 зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
|
||
\v 10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння…
|
||
\v 11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
|
||
\v 12 бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
|
||
\v 13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
|
||
\v 14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
|
||
\v 15 Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
|
||
\v 16 Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
|
||
\v 17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
|
||
\v 18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
|
||
\v 19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй…
|
||
\v 20 Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
|
||
\v 21 Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
|
||
\v 22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
|
||
\v 23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик…
|
||
\v 24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
|
||
\v 25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!
|
||
\c 30
|
||
\p
|
||
\v 1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї…
|
||
\v 2 Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
|
||
\v 3 Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
|
||
\v 4 рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом…
|
||
\v 5 Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
|
||
\v 6 так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
|
||
\v 7 ревіли вони між кущами, збирались під терням,
|
||
\v 8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
|
||
\v 9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором…
|
||
\v 10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
|
||
\v 11 бо Він розвƅязав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм…
|
||
\v 12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого…
|
||
\v 13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
|
||
\v 14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем…
|
||
\v 15 Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє…
|
||
\v 16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
|
||
\v 17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються…
|
||
\v 18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.
|
||
\v 19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
|
||
\v 20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся…
|
||
\v 21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки…
|
||
\v 22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!
|
||
\v 23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого…
|
||
\v 24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
|
||
\v 25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
|
||
\v 26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла…
|
||
\v 27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
|
||
\v 28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу…
|
||
\v 29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
|
||
\v 30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої…
|
||
\v 31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим…
|
||
\c 31
|
||
\p
|
||
\v 1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
|
||
\v 2 І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
|
||
\v 3 Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
|
||
\v 4 Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
|
||
\v 5 Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
|
||
\v 6 то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
|
||
\v 7 Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
|
||
\v 8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
|
||
\v 9 Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
|
||
\v 10 то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
|
||
\v 11 Бо гидота оце, й це провина підсудна,
|
||
\v 12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!…
|
||
\v 13 Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
|
||
\v 14 то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
|
||
\v 15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
|
||
\v 16 Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
|
||
\v 17 Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
|
||
\v 18 Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
|
||
\v 19 Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
|
||
\v 20 чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
|
||
\v 21 Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
|
||
\v 22 хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
|
||
\v 23 Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти…
|
||
\v 24 Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
|
||
\v 25 Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
|
||
\v 26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
|
||
\v 27 то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
|
||
\v 28 це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
|
||
\v 29 Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
|
||
\v 30 Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
|
||
\v 31 Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з мƅяса його не наситився?
|
||
\v 32 Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
|
||
\v 33 Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
|
||
\v 34 Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив…
|
||
\v 35 О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник…
|
||
\v 36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
|
||
\v 37 Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
|
||
\v 38 Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
|
||
\v 39 якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
|
||
\v 40 то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!… Слова Йова скінчилися.
|
||
\c 32
|
||
\p
|
||
\v 1 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
|
||
\v 2 І запалився гнів Елігу, сина Барахƅїлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
|
||
\v 3 Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
|
||
\v 4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
|
||
\v 5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
|
||
\v 6 І відповів бузянин Елігу, син Барахƅїлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
|
||
\v 7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
|
||
\v 8 Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
|
||
\v 9 Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
|
||
\v 10 Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
|
||
\v 11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
|
||
\v 12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
|
||
\v 13 Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
|
||
\v 14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
|
||
\v 15 Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів…
|
||
\v 16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
|
||
\v 17 Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
|
||
\v 18 Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені…
|
||
\v 19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
|
||
\v 20 Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
|
||
\v 21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
|
||
\v 22 бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!
|
||
\c 33
|
||
\p
|
||
\v 1 Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.
|
||
\v 2 Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.
|
||
\v 3 Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.
|
||
\v 4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.
|
||
\v 5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!
|
||
\v 6 Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!
|
||
\v 7 Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.
|
||
\v 8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
|
||
\v 9 Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
|
||
\v 10 Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.
|
||
\v 11 У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже…
|
||
\v 12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!
|
||
\v 13 Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
|
||
\v 14 Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:
|
||
\v 15 у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,
|
||
\v 16 тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,
|
||
\v 17 щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,
|
||
\v 18 щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.
|
||
\v 19 І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.
|
||
\v 20 І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.
|
||
\v 21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були.
|
||
\v 22 І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.
|
||
\v 23 Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,
|
||
\v 24 то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.
|
||
\v 25 Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.
|
||
\v 26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
|
||
\v 27 Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
|
||
\v 28 Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.
|
||
\v 29 Бог робить це все двічі-тричі з людиною,
|
||
\v 30 щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.
|
||
\v 31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!
|
||
\v 32 Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.
|
||
\v 33 Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!
|
||
\c 34
|
||
\p
|
||
\v 1 І говорив Елігу та й сказав:
|
||
\v 2 Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!
|
||
\v 3 Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.
|
||
\v 4 Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.
|
||
\v 5 Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
|
||
\v 6 Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя…
|
||
\v 7 Чи є такий муж, як цей Йов, що пƅє глузування, як воду,
|
||
\v 8 і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?
|
||
\v 9 Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.
|
||
\v 10 Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
|
||
\v 11 Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!
|
||
\v 12 Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.
|
||
\v 13 Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?
|
||
\v 14 Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,
|
||
\v 15 всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!…
|
||
\v 16 Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
|
||
\v 17 Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?
|
||
\v 18 Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?
|
||
\v 19 Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,
|
||
\v 20 за хвилину вони помирають, опівночі… Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.
|
||
\v 21 Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,
|
||
\v 22 немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.
|
||
\v 23 Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.
|
||
\v 24 Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.
|
||
\v 25 Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!
|
||
\v 26 Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,
|
||
\v 27 за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
|
||
\v 28 щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.
|
||
\v 29 Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,
|
||
\v 30 щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.
|
||
\v 31 Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!
|
||
\v 32 Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!
|
||
\v 33 Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
|
||
\v 34 Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
|
||
\v 35 Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.
|
||
\v 36 О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
|
||
\v 37 бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої…
|
||
\c 35
|
||
\p
|
||
\v 1 І говорив Елігу та й сказав:
|
||
\v 2 Чи це полічив ти за право, як кажеш: Моя праведність більша за Божу?
|
||
\v 3 Бо ти говорив: Що поможе тобі? Яку користь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха?
|
||
\v 4 Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.
|
||
\v 5 Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, вони вищі за тебе.
|
||
\v 6 Як ти будеш грішити, що зробиш Йому? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому?
|
||
\v 7 Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки?
|
||
\v 8 Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість!…
|
||
\v 9 Від безлічі гноблення стогнуть вони, кричать від твердого плеча багатьох…
|
||
\v 10 Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,
|
||
\v 11 що нас над худобу земну Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?
|
||
\v 12 Вони там кричать, але через бундючність злочинців Він відповіді не дає.
|
||
\v 13 Тільки марноти не слухає Бог, і Всемогутній не бачить її.
|
||
\v 14 Що ж тоді, коли кажеш: Не бачив Його! Та є суд перед Ним, і чекай ти його!
|
||
\v 15 А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупоту,
|
||
\v 16 то намарно Йов уста свої відкриває та множить слова без знання…
|
||
\c 36
|
||
\p
|
||
\v 1 І далі Елігу казав:
|
||
\v 2 Почекай мені трохи, й тобі покажу, бо ще є про Бога слова.
|
||
\v 3 Зачну викладати я здалека, і Творцеві своєму віддам справедливість.
|
||
\v 4 Бо справді слова мої не неправдиві, я з тобою безвадний в знанні.
|
||
\v 5 Таж Бог сильний, і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця.
|
||
\v 6 Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
|
||
\v 7 Від праведного Він очей Своїх не відвертає, але їх садовить з царями на троні назавжди, і вони підвищаються.
|
||
\v 8 А як тільки вони ланцюгами повƅязані, і тримаються в путах біди,
|
||
\v 9 то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
|
||
\v 10 Відкриває Він ухо їх для остороги, та велить, щоб вернулися від беззаконня.
|
||
\v 11 Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах.
|
||
\v 12 Коли ж не послухаються, то наскочать на ратище, і покінчать життя без знання.
|
||
\v 13 А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли вƅяже Він їх.
|
||
\v 14 У молодості помирає душа їх, а їхня живая поміж блудниками.
|
||
\v 15 Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває їм ухо.
|
||
\v 16 Також і тебе Він би вибавив був із тісноти на широкість, що в ній нема утиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне товщу було б.
|
||
\v 17 Та правом безбожного ти переповнений, право ж та суд підпирають людину.
|
||
\v 18 Отож лютість нехай не намовить тебе до плескання в долоні, а окуп великий нехай не заверне з дороги тебе.
|
||
\v 19 Чи в біді допоможе твій зойк та всі зміцнення сили?
|
||
\v 20 Не квапся до ночі тієї, коли вирвані будуть народи із місця свого.
|
||
\v 21 Стережись, не звертайся до зла, яке замість біди ти обрав.
|
||
\v 22 Отож, Бог найвищий у силі Своїй, хто навчає, як Він?
|
||
\v 23 Хто дорогу Його Йому вказувати буде? І хто скаже: Ти кривду зробив?
|
||
\v 24 Памƅятай, щоб звеличувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
|
||
\v 25 що його бачить всяка людина, чоловік приглядається здалека.
|
||
\v 26 Отож, Бог великий та недовідомий, і недослідиме число Його літ!
|
||
\v 27 Бо стягає Він краплі води, і дощем вони падають з хмари Його,
|
||
\v 28 що хмари спускають його, і спадають дощем на багато людей.
|
||
\v 29 Також хто зрозуміє розтягнення хмари, грім намету Його?
|
||
\v 30 Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і морську глибінь закриває,
|
||
\v 31 бо ними Він судить народи, багато поживи дає.
|
||
\v 32 Він тримає в руках Своїх блискавку, і керує її проти цілі.
|
||
\v 33 Її гуркіт звіщає про неї, і прихід її відчуває й худоба.
|
||
\c 37
|
||
\p
|
||
\v 1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.
|
||
\v 2 Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,
|
||
\v 3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.
|
||
\v 4 За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.
|
||
\v 5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.
|
||
\v 6 До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!
|
||
\v 7 Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.
|
||
\v 8 І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.
|
||
\v 9 Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.
|
||
\v 10 Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.
|
||
\v 11 Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,
|
||
\v 12 і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,
|
||
\v 13 він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.
|
||
\v 14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!
|
||
\v 15 Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?
|
||
\v 16 Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,
|
||
\v 17 ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?
|
||
\v 18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?
|
||
\v 19 Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.
|
||
\v 20 Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?
|
||
\v 21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.
|
||
\v 22 Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.
|
||
\v 23 Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.
|
||
\v 24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.
|
||
\c 38
|
||
\p
|
||
\v 1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
|
||
\v 2 Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?
|
||
\v 3 Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!
|
||
\v 4 Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
|
||
\v 5 Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
|
||
\v 6 У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,
|
||
\v 7 коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?
|
||
\v 8 І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,
|
||
\v 9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,
|
||
\v 10 і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,
|
||
\v 11 і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
|
||
\v 12 Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,
|
||
\v 13 щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?
|
||
\v 14 Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!
|
||
\v 15 І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!
|
||
\v 16 Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?
|
||
\v 17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?
|
||
\v 18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
|
||
\v 19 Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,
|
||
\v 20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?
|
||
\v 21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
|
||
\v 22 Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,
|
||
\v 23 які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?
|
||
\v 24 Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?
|
||
\v 25 Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу,
|
||
\v 26 щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
|
||
\v 27 щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?
|
||
\v 28 Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?
|
||
\v 29 Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?
|
||
\v 30 Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається.
|
||
\v 31 Чи звƅяжеш ти завƅязки Волосожару, чи розвƅяжеш віжки в Оріона?
|
||
\v 32 Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?
|
||
\v 33 Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?
|
||
\v 34 Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє?
|
||
\v 35 Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми?
|
||
\v 36 Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?
|
||
\v 37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди,
|
||
\v 38 коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються?
|
||
\v 39 Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,
|
||
\v 40 як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах?
|
||
\v 41 Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?
|
||
\c 39
|
||
\p
|
||
\v 1 Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?
|
||
\v 2 Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,
|
||
\v 3 коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?
|
||
\v 4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.
|
||
\v 5 Хто пустив осла дикого вільним, і хто розвƅязав ослу дикому пута,
|
||
\v 6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?
|
||
\v 7 Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.
|
||
\v 8 Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
|
||
\v 9 Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?
|
||
\v 10 Чи ти однорога привƅяжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?
|
||
\v 11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?
|
||
\v 12 Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?
|
||
\v 13 Крило струсеве радісно бƅється, чи ж крило це й пірƅїна лелеки?
|
||
\v 14 Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,
|
||
\v 15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
|
||
\v 16 Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,
|
||
\v 17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
|
||
\v 18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!
|
||
\v 19 Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
|
||
\v 20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
|
||
\v 21 Бƅє ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,
|
||
\v 22 сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,
|
||
\v 23 хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
|
||
\v 24 Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
|
||
\v 25 При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
|
||
\v 26 Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?
|
||
\v 27 Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?
|
||
\v 28 На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,
|
||
\v 29 ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,
|
||
\v 30 а його пташенята пƅють кров. Де ж забиті, там він.
|
||
\c 40
|
||
\p
|
||
\v 1 І говорив Господь Йову й сказав:
|
||
\v 2 Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!
|
||
\v 3 І Йов відповів Господеві й сказав:
|
||
\v 4 Оце я знікчемнів, що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої…
|
||
\v 5 Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге і більш не додам!…
|
||
\v 6 І відповів Господь Йову із бурі й сказав:
|
||
\v 7 Підпережи но ти стегна свої, як мужчина: Я буду питати тебе, ти ж пояснюй Мені!
|
||
\v 8 Чи ти хочеш порушити право Моє, винуватити Мене, щоб оправданим бути?
|
||
\v 9 Коли маєш рамено, як Бог, і голосом ти загримиш, немов Він,
|
||
\v 10 то окрась Ти себе пишнотою й величністю, зодягнися у славу й красу!
|
||
\v 11 Розпорош лютість гніву свого, і поглянь на все горде й принизь ти його!
|
||
\v 12 Поглянь на все горде й його впокори, поспихай нечестивих на їхньому місці,
|
||
\v 13 поховай їх у поросі разом, а їхні обличчя обвий в укритті.
|
||
\v 14 Тоді й Я тебе славити буду, як правиця твоя допоможе тобі!
|
||
\v 15 А ось бегемот, що його Я створив, як тебе, траву, як худоба велика, він їсть.
|
||
\v 16 Ото сила його в його стегнах, його ж міцність у мƅязах його живота.
|
||
\v 17 Випростовує він, немов кедра, свойого хвоста, жили стегон його посплітались.
|
||
\v 18 Його кості немов мідяні оті рури, костомахи його як ті пруття залізні.
|
||
\v 19 Голова оце Божих доріг; і тільки Творець його може зблизити до нього меча…
|
||
\v 20 Бо гори приносять поживу йому, і там грається вся звірина польова.
|
||
\v 21 Під лотосами він вилежується, в укритті очерету й болота.
|
||
\v 22 Лотоси тінню своєю вкривають його, тополі поточні його обгортають.
|
||
\v 23 Ось підіймається річка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йордан йому в пащу впливав!
|
||
\v 24 Хто може схопити його в його очах, гаками ніздрю продіравити?
|
||
\c 41
|
||
\p
|
||
\v 1 Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?
|
||
\v 2 Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?
|
||
\v 3 Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?
|
||
\v 4 Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?
|
||
\v 5 Чи ним бавитись будеш, як птахом, і привƅяжеш його для дівчаток своїх?
|
||
\v 6 Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?
|
||
\v 7 Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою рибƅячою його голову?
|
||
\v 8 Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!
|
||
\v 9 Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.
|
||
\v 10 Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
|
||
\v 11 Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!
|
||
\v 12 Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.
|
||
\v 13 Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?
|
||
\v 14 Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!
|
||
\v 15 Його спина канали щитів, поєднання їх кремƅяная печать.
|
||
\v 16 Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.
|
||
\v 17 Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.
|
||
\v 18 Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!
|
||
\v 19 Бухає полумƅя з пащі його, вириваються іскри огненні!
|
||
\v 20 Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.
|
||
\v 21 Його подих розпалює вугіль, і бухає полумƅя з пащі його.
|
||
\v 22 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
|
||
\v 23 Мƅясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.
|
||
\v 24 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
|
||
\v 25 Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
|
||
\v 26 Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
|
||
\v 27 За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!
|
||
\v 28 Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
|
||
\v 29 Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
|
||
\v 30 Під ним гостре черепƅя, лягає на гостре, немов у болото.
|
||
\v 31 Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
|
||
\v 32 Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
|
||
\v 33 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
|
||
\v 34 він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звірƅям!
|
||
\c 42
|
||
\p
|
||
\v 1 А Йов відповів Господеві й сказав:
|
||
\v 2 Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!
|
||
\v 3 Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів… Це чудніше від мене, й не знаю його:
|
||
\v 4 Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни…
|
||
\v 5 Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе…
|
||
\v 6 Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!…
|
||
\v 7 І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.
|
||
\v 8 А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.
|
||
\v 9 І пішли теманянин Еліфаз, і шухƅянин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.
|
||
\v 10 І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє.
|
||
\v 11 І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці.
|
||
\v 12 А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.
|
||
\v 13 І було в нього семеро синів та три дочки.
|
||
\v 14 І назвав він імƅя першій: Єміма, і імƅя другій: Кеція, а імƅя третій: Керен-Гаппух.
|
||
\v 15 І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами.
|
||
\v 16 А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні.
|
||
\v 17 І впокоївся Йов старим та насиченим днями.
|