1670 lines
207 KiB
Plaintext
1670 lines
207 KiB
Plaintext
\id ACT - Biblica® Open New Ukrainian Translation (New Testament and Psalms)
|
||
\rem Copyright © 2022 by Biblica, Inc.
|
||
\usfm 3.0
|
||
\ide UTF-8
|
||
\h Дії Апостолів
|
||
\toc1 Дії Апостолів
|
||
\toc2 Дії Апостолів
|
||
\toc3 Дії
|
||
\mt1 Дії Апостолів
|
||
\ie
|
||
\c 1
|
||
\s1 Вознесіння Ісуса
|
||
\p
|
||
\v 1 У моїй першій розповіді, Теофіле, я написав про все, що Ісус робив та чого навчав від початку
|
||
\v 2 до дня Його вознесіння, давши перед цим настанови через Духа Святого апостолам, яких обрав.
|
||
\v 3 Після Свого страждання Ісус зʼявився перед ними й дав багато переконливих доказів, що Він живий. Ісус являвся їм упродовж сорока днів та говорив про Царство Боже.
|
||
\p
|
||
\v 4 Одного разу, перебуваючи з ними за столом, \add Ісус\add* наказав їм: «Не відходьте з Єрусалима й чекайте на обітницю Отця, про яку ви чули від Мене;
|
||
\v 5 бо Іван хрестив водою, ви ж через декілька днів будете хрещені Духом Святим».
|
||
\p
|
||
\v 6 Коли вони зібралися разом, то спитали Його:
|
||
\p ―Господи, чи в цей час Ти маєш намір відновити Царство Ізраїлеві?
|
||
\p
|
||
\v 7 Він відповів:
|
||
\p ―Не ваша справа знати часи та строки, котрі Отець установив у Своїй владі.
|
||
\v 8 Але коли Дух Святий зійде на вас, ви отримаєте силу й будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї, у Самарії та аж до краю землі.
|
||
\p
|
||
\v 9 Після цих слів Ісус на їхніх очах був узятий \add на небо\add*, і хмара сховала Його від їхнього зору.
|
||
\p
|
||
\v 10 Коли вони уважно дивилися на небо, як Він піднімався, раптом зʼявилися двоє чоловіків у білих одежах
|
||
\v 11 і сказали: «Галілеяни, чому ви стоїте та вдивляєтеся в небо? Цей Ісус, Який був узятий від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, що Він пішов на небо».
|
||
\s1 Обрання іншого апостола замість Юди
|
||
\p
|
||
\v 12 Після цього вони повернулися в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною й знаходиться на відстані Суботньої дороги від Єрусалима.\f + \fr 1:12 \ft Приблизно 1 кілометр.\f*
|
||
\v 13 Коли прийшли, то піднялися до верхньої кімнати та залишалися там. Разом були:
|
||
\b
|
||
\li1 Петро, Іван, Яків та Андрій,
|
||
\li1 Филип і Фома,
|
||
\li1 Варфоломій і Матвій,
|
||
\li1 Яків, син Алфеїв, Симон Зилот і Юда, син Якова.
|
||
\b
|
||
\p
|
||
\v 14 Усі вони перебували разом у молитві. З ними були й деякі жінки, а також Марія, мати Ісуса, і Його брати.
|
||
\p
|
||
\v 15 У ті дні Петро піднявся серед братів (а на зібранні було близько ста двадцяти осіб) і промовив:
|
||
\v 16 «Брати! Належало статися тому, що в Писанні прорік Дух Святий через вуста Давида про Юду, який став поводирем тих, хто заарештував Ісуса.
|
||
\v 17 Він був одним із нас і отримав частку в цьому служінні.
|
||
\v 18 (Придбавши поле за злочинну винагороду, він упав головою вниз, розбився, і його нутрощі вивалилися.
|
||
\v 19 Про це дізналися всі жителі Єрусалима й назвали це поле своєю мовою „\tl Акелдама\tl*“, тобто „Криваве Поле“.)
|
||
\v 20 Бо в книзі Псалмів написано:
|
||
\q1 „Нехай дім його стане пустелею
|
||
\q2 і не буде мешканця в ньому!“\f + \fr 1:20 \ft \xt Див. Пс. 68:26\xt*.\f*
|
||
\m А також:
|
||
\q1 „Нехай інший займе його служіння!“\f + \fr 1:20 \ft \xt Див. Пс. 108:8\xt*.\f*
|
||
\m
|
||
\v 21 Тому нам необхідно обрати одного з тих людей, що супроводжували нас увесь час, коли Господь Ісус був серед нас, –
|
||
\v 22 починаючи від хрещення Івана й до дня, коли Ісус був узятий від нас. Він, як і ми, повинен стати свідком Його воскресіння».
|
||
\p
|
||
\v 23 І запропонували двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Юстом, і Маттія.
|
||
\v 24 Помолившись, вони сказали: «Господи, Ти знаєш серце кожного, покажи нам, кого з цих двох Ти обрав,
|
||
\v 25 щоб він зайняв місце цього служіння й апостольства, яке Юда залишив, щоб піти на своє місце».
|
||
\v 26 Потім вони кинули жереб, і впав жереб на Маттія, і його було зараховано до одинадцятьох апостолів.
|
||
\c 2
|
||
\s1 Святий Дух сходить на учнів
|
||
\p
|
||
\v 1 Коли настав день Пʼятдесятниці, усі були разом в одному місці.
|
||
\v 2 Раптом почувся з неба шум, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони сиділи.
|
||
\v 3 І побачили щось подібне до вогняних язиків, що розділилися й зупинилися по одному на кожному з них.
|
||
\v 4 І всі наповнилися Святим Духом та почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
|
||
\p
|
||
\v 5 А в Єрусалимі \add тоді\add* знаходилися юдеї, благочестиві люди з різних народів, що під небом.
|
||
\v 6 Коли почувся шум, зібрався натовп і дуже збентежився, бо кожен чув, як вони говорили його рідною мовою.
|
||
\v 7 Здивовані й вражені, вони запитували: «Хіба всі ці, що говорять, не галілеяни?
|
||
\v 8 Як же так сталося, що кожен із нас чує їх своєю рідною мовою?
|
||
\v 9 Парфяни, мідяни та еламіти, жителі Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
|
||
\v 10 Фригії та Памфілії, Єгипту та околиць Лівії, що поблизу Киренеї, відвідувачі з Рима,
|
||
\v 11 юдеї та прозеліти, критяни та араби – усі ми чуємо, як вони говорять про великі діла Божі нашими мовами!»
|
||
\v 12 Здивовані та розгублені, вони запитували одне одного: «Що це може означати?»
|
||
\p
|
||
\v 13 Інші ж глузували кажучи: «Вони напилися солодкого вина!»
|
||
\s1 Проповідь Петра в день Пʼятдесятниці
|
||
\p
|
||
\v 14 Тоді Петро, піднявшись разом з одинадцятьма, голосно промовив до них:
|
||
\p ―Брати-юдеї та жителі Єрусалима! Щоб вам було зрозуміло, послухайте уважно мої слова!
|
||
\v 15 Ці \add люди\add* не пʼяні, як ви думаєте: зараз лише третя година\f + \fr 2:15 \ft Девʼята година ранку.\f* дня.
|
||
\v 16 Але це те, що сказав пророк Іоїл:
|
||
\q1
|
||
\v 17 «В останні дні, – каже Бог, –
|
||
\q2 Я виллю Духа Мого на всіх людей.
|
||
\q1 Ваші сини та доньки будуть пророкувати,
|
||
\q2 ваші юнаки бачитимуть видіння,
|
||
\q2 і старцям вашим будуть снитися сни.
|
||
\q1
|
||
\v 18 Навіть на рабів та рабинь Моїх
|
||
\q2 у ті дні Я виллю Духа Мого,
|
||
\q2 і вони пророкуватимуть.
|
||
\q1
|
||
\v 19 Я покажу чудеса вгорі на небі
|
||
\q2 та знамення внизу на землі:
|
||
\q2 кров, вогонь та куряву диму.
|
||
\q1
|
||
\v 20 Сонце перетвориться на темряву,
|
||
\q2 а місяць – на кров,
|
||
\q2 перш ніж настане великий та славний день Господній.
|
||
\q1
|
||
\v 21 І кожний, хто прикличе імʼя Господнє,
|
||
\q2 буде спасенний».\f + \fr 2:21 \ft \xt Див. Йоїл. 2:28-32\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 22 Ізраїльтяни, послухайте ці слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, засвідченим вам від Бога чудесами, великими ділами та знаменнями, які Бог робив через Нього посеред вас, як ви самі знаєте.
|
||
\v 23 Його, призначеного згідно із задумом та передбаченням Божим, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників.
|
||
\v 24 Але Бог воскресив Його, звільнивши від муки смерті, тому що не могла вона втримати Його.
|
||
\v 25 Бо Давид сказав про Нього:
|
||
\q1 «Я завжди бачу перед собою Господа,
|
||
\q2 адже Він по правиці моїй,
|
||
\q2 щоб я не похитнувся.
|
||
\q1
|
||
\v 26 Тому радіє серце моє і веселиться язик мій!
|
||
\q2 Також і тіло моє буде відпочивати в надії,
|
||
\q1
|
||
\v 27 бо не залишиш Ти душі моєї в царстві мертвих
|
||
\q2 і не дозволиш вірному Твоєму побачити тління.
|
||
\q1
|
||
\v 28 Ти стежку життя мені показуєш;
|
||
\q2 наповнив мене радощами перед обличчям Твоїм».\f + \fr 2:28 \ft \xt Див. Пс. 15:8-11\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 29 Брати, дозвольте сказати вам відверто, що патріарх Давид помер та був похований, і його гробниця збереглася серед нас донині.
|
||
\v 30 Але будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою обіцяв йому нащадка\f + \fr 2:30 \ft \xt Див. 2 Сам. 7:12-13; Пс. 131:11\xt*.\f*, якого посадить на свій престол,
|
||
\v 31 він, передбачивши майбутнє, говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в царстві мертвих і тіло Його не побачить тління.
|
||
\v 32 Бог воскресив Ісуса, і всі ми цьому свідки.
|
||
\v 33 Він був піднесений праворуч від Всемогутнього Бога й, отримавши від Отця обітницю Святого Духа, надіслав те, що ви бачите та чуєте.
|
||
\v 34 Бо Давид не піднявся до неба, але сам говорить:
|
||
\q1 «Господь сказав Господеві моєму:
|
||
\q2 „Сядь праворуч від Мене,
|
||
\q1
|
||
\v 35 доки Я не покладу ворогів Твоїх,
|
||
\q2 як підніжок для Твоїх ніг“».\f + \fr 2:35 \ft \xt Див. Пс. 109:1\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 36 Тому нехай весь дім Ізраїля буде впевнений у тому, що Господом та Христом зробив Бог Цього Ісуса, Якого ви розіпʼяли.
|
||
\p
|
||
\v 37 Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам:
|
||
\p ―Брати, що нам робити?
|
||
\p
|
||
\v 38 Петро відповів:
|
||
\p ―Покайтеся, і кожен із вас нехай буде охрещений в імʼя Ісуса Христа для прощення гріхів, і отримаєте дар Святого Духа;
|
||
\v 39 бо ця обітниця для вас, ваших дітей та всіх, хто далеко, скільки б їх не покликав Господь, Бог наш.
|
||
\v 40 І багатьма іншими словами він свідчив та умовляв кажучи:
|
||
\p ―Спасайтеся від цього непокірного роду!
|
||
\p
|
||
\v 41 Ті, що прийняли його слово, були охрещені. Того дня до учнів приєдналося близько трьох тисяч осіб.
|
||
\s1 Життя учнів
|
||
\p
|
||
\v 42 Вони твердо тримались навчання апостолів, завжди перебували в братерському спілкуванні, ламанні хліба та молитвах.
|
||
\v 43 Страх охопив кожну душу: багато чудес та знаків робилося через апостолів.
|
||
\v 44 Усі віруючі були разом і все мали спільне.
|
||
\v 45 Вони продавали своє майно та маєтки й роздавали кожному за його потребою.
|
||
\v 46 Щодня вони продовжували зустрічатися разом у Храмі, а вдома ламали хліб та споживали їжу з радістю й щирістю в серці,
|
||
\v 47 прославляючи Бога й маючи прихильність усього народу. А Господь щодня додавав до них тих, кого спасав.
|
||
\c 3
|
||
\s1 Зцілення каліки біля воріт Храму
|
||
\p
|
||
\v 1 Якось Петро та Іван о девʼятій годині\f + \fr 3:1 \ft Пʼятнадцята година.\f* йшли разом у Храм на молитву.
|
||
\v 2 Там був чоловік, каліка від народження. Його приносили щодня та клали біля храмових воріт, які називалися Прекрасними, щоб він міг просити милостиню в тих, хто заходив у Храм.
|
||
\v 3 Побачивши Петра та Івана, які заходили в Храм, він попросив і в них милостиню.
|
||
\v 4 Петро та Іван подивились уважно на нього, і Петро промовив: «Поглянь на нас!»
|
||
\p
|
||
\v 5 Той уважно подивився, сподіваючись отримати щось від них.
|
||
\v 6 Але Петро сказав: «Золота й срібла не маю, але те, що маю, те й тобі даю: в імʼя Ісуса Христа з Назарета – встань і ходи!»
|
||
\v 7 І, узявши \add каліку\add* за праву руку, підняв. Одразу його ноги та коліна зміцнилися.
|
||
\v 8 Підскочивши, він встав і ходив. Зайшовши разом із ними в Храм, він ходив, підстрибуючи та прославляючи Бога.
|
||
\v 9 Весь народ побачив, що він ходить та прославляє Бога.
|
||
\v 10 Упізнавши в ньому того, хто просив милостиню біля Прекрасних воріт Храму, вони наповнилися страхом та здивуванням від того, що з ним сталося.
|
||
\s1 Петро звертається до народу
|
||
\p
|
||
\v 11 Цей чоловік тримався Петра та Івана, і весь народ, дуже здивований, побіг до них у ту частину Храму, що зветься колонадою Соломона.
|
||
\p
|
||
\v 12 Побачивши це, Петро промовив до народу: «Ізраїльтяни, чому це так здивувало вас? Чому ви дивитесь на нас, ніби ми своєю силою або своїм благочестям зробили так, щоб цей чоловік ходив?
|
||
\v 13 Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, Бог наших батьків, прославив Свого Слугу Ісуса, Якого ви зрадили й зреклися перед Пилатом, незважаючи на те, що той вирішив Його відпустити.
|
||
\v 14 Ви зреклися Святого та Праведного й просили, щоб вам визволили вбивцю.\f + \fr 3:14 \ft \xt Див. Лк. 23:18\xt*.\f*
|
||
\v 15 Ви вбили Засновника життя, але Бог воскресив Його з мертвих, і ми – свідки цього.
|
||
\v 16 Через віру в Його імʼя цей \add чоловік\add*, якого ви бачите й знаєте, був зміцнений. Імʼя Ісуса та віра, котра дається через Нього, зцілили повністю його перед вашими очима.
|
||
\p
|
||
\v 17 Тепер, брати, знаю, що ви зробили це через незнання, як і ваші керівники.
|
||
\v 18 Але так Бог здійснив те, про що говорив устами всіх пророків: Його Христос має страждати.
|
||
\v 19 Отже, покайтеся та наверніться \add до Бога\add*, щоб ваші гріхи були видалені
|
||
\v 20 й настали від Господа часи відродження; і щоб Він надіслав призначеного вам Христа Ісуса,
|
||
\v 21 Якого небо має прийняти до часу відновлення всіх речей, про що споконвіку говорив Бог устами Своїх святих пророків.
|
||
\p
|
||
\v 22 Адже Мойсей казав:
|
||
\q1 „Господь, Бог ваш,
|
||
\q2 підійме вам з-посеред ваших братів
|
||
\q1 Пророка, подібного до мене.
|
||
\q2 Його слухайтеся в усьому, що Він вам скаже.
|
||
\q1
|
||
\v 23 І кожна душа, що не буде слухатися Цього Пророка,
|
||
\q2 буде винищена з народу“.\f + \fr 3:23 \ft \xt Див. Повт. 18:15, 18, 19\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 24 Також і всі пророки – від Самуїла й після нього – проголошували ці дні.
|
||
\v 25 Ви – нащадки пророків та заповіту, який Бог склав із нашими батьками. Він казав Авраамові:
|
||
\q1 „Через твого нащадка
|
||
\q2 всі народи землі отримають благословення“.\f + \fr 3:25 \ft \xt Див. Бут. 22:18; 26:4\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 26 Коли Бог воскресив Свого Слугу, то надіслав Його в першу чергу до вас, щоб благословити та навернути кожного з вас від ваших злих учинків».
|
||
\c 4
|
||
\s1 Петро та Іван перед Синедріоном
|
||
\p
|
||
\v 1 Поки Петро та Іван говорили до народу, підійшли до них священники, начальник храмової охорони та садукеї.
|
||
\v 2 Вони були дуже незадоволені тим, що Петро та Іван навчали народ та звіщали воскресіння з мертвих в Ісусі.
|
||
\v 3 Вони схопили їх та кинули у вʼязницю до ранку, бо вже був вечір.
|
||
\v 4 Багато з тих, що чули слово, увірували; і число віруючих збільшилося до пʼяти тисяч.
|
||
\p
|
||
\v 5 Наступного дня керівники, старійшини та книжники зібралися разом у Єрусалимі.
|
||
\v 6 Там були первосвященник Анна, Каяфа, Іван, Олександр та інші з роду первосвященників.
|
||
\p
|
||
\v 7 Вони поставили Петра та Івана посередині та запитали:
|
||
\p ―Якою силою або чиїм імʼям ви зробили це?
|
||
\p
|
||
\v 8 Тоді Петро, сповнений Духом Святим, сказав їм:
|
||
\p ―Начальники народу та старійшини!
|
||
\v 9 Якщо ви сьогодні вимагаєте відповіді від нас за добрий вчинок, зроблений хворій людині, і питаєте, як її було зцілено,
|
||
\v 10 тоді ви та весь народ Ізраїлю мусите знати: імʼям Ісуса Христа з Назарета, Якого ви розіпʼяли і Якого Бог воскресив із мертвих, цей чоловік стоїть перед вами зцілений.
|
||
\v 11 Ісус –
|
||
\q1 «Камінь, відкинутий вами, будівничими,
|
||
\q2 Що став наріжним каменем».\f + \fr 4:11 \ft \xt Див. Пс. 117:22\xt*.\f*
|
||
\m
|
||
\v 12 Немає ні в кому іншому спасіння, бо немає під небом іншого імені, даного людям, яким ми маємо бути спасенні.
|
||
\p
|
||
\v 13 Побачивши сміливість Петра та Івана й зрозумівши, що це звичайні та неосвічені люди, здивувалися та усвідомили, що вони були з Ісусом.
|
||
\v 14 Але оскільки бачили, що біля них стоїть зцілений, не могли їм нічого заперечити.
|
||
\v 15 Тоді наказали їм вийти із Синедріону та почали радитися між собою, кажучи:
|
||
\v 16 «Що ж нам робити з цими людьми? Адже всі жителі Єрусалима знають, що через них відбулося явне знамення, і ми не можемо цього спростувати.
|
||
\v 17 Однак щоб це не поширювалося далі серед народу, накажімо їм більше не говорити про це імʼя жодній людині».
|
||
\p
|
||
\v 18 І, покликавши їх, заборонили говорити й навчати в імʼя Ісуса.
|
||
\v 19 Але Петро та Іван відповіли їм: «Розсудіть самі, чи справедливо перед Богом слухати більше вас, ніж Бога?
|
||
\v 20 Адже ми не можемо мовчати про те, що чули та бачили».
|
||
\p
|
||
\v 21 Пригрозивши їм ще раз, вони відпустили їх, бо не знайшли способу, як їх покарати, оскільки весь народ прославляв Бога за те, що сталося.
|
||
\v 22 Чоловік, з яким сталося це знамення зцілення, мав більше сорока років.
|
||
\s1 Учні моляться про сміливість
|
||
\p
|
||
\v 23 Коли їх відпустили, вони пішли до своїх і розповіли, що їм сказали первосвященники та старійшини.
|
||
\v 24 Почувши це, усі звернулися разом до Бога, кажучи: «Владико! Ти створив небеса, землю, море й усе, що в них.\f + \fr 4:24 \ft \xt Див. Вих. 20:11; Пс. 145:6\xt*.\f*
|
||
\v 25 Ти промовив Святим Духом через вуста Давида, нашого батька й Твого служителя:
|
||
\q1 „Чому бентежаться народи
|
||
\q2 і племена задумують марне?
|
||
\q1
|
||
\v 26 Повстають царі землі,
|
||
\q2 і можновладці гуртуються разом
|
||
\q1 проти Господа
|
||
\q2 й проти Його Помазанця\f + \fr 4:26 \ft Грецькою: \tl Христос\tl*.\f*“.\f + \fr 4:26 \ft \xt Див. Пс. 2:1, 2\xt*.\f*
|
||
\m
|
||
\v 27 Бо справді обʼєдналися в цьому місті Ірод і Понтій Пилат разом з язичниками та народом Ізраїлю проти Твого святого Слуги Ісуса, Якого Ти помазав.
|
||
\v 28 Вони зробили те, що Твоя рука й Твоя воля визначили заздалегідь, щоб здійснилося.
|
||
\v 29 І тепер, Господи, подивися на їхні погрози і дай рабам Твоїм з усією сміливістю звіщати Твоє Слово.
|
||
\v 30 Простягни руку Свою та зцілюй хворих, роби чудеса та знамення через імʼя Твого святого Слуги Ісуса!»
|
||
\p
|
||
\v 31 Після того, як вони помолилися, місце, де вони знаходились, затремтіло, усі наповнилися Святим Духом і сміливо почали звіщати Слово Боже.
|
||
\s1 Єдність перших християн
|
||
\p
|
||
\v 32 Уся спільнота віруючих була єдина серцем і душею. Ніхто не казав, що його майно належить тільки йому, але все в них було спільне.
|
||
\v 33 Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на всіх.
|
||
\v 34 Серед них не було нужденних, бо власники земель та будинків продавали їх, приносили отримані гроші
|
||
\v 35 та клали їх до ніг апостолів. Ці гроші розподілялися кожному за його потребою.
|
||
\p
|
||
\v 36 Йосиф, якого апостоли звали Варнавою (що перекладається як «син утіхи»), левіт, родом із Кіпру,
|
||
\v 37 який володів ділянкою землі, продав її та приніс гроші й поклав їх до ніг апостолів.
|
||
\c 5
|
||
\s1 Ананія і Сапфіра
|
||
\p
|
||
\v 1 Один чоловік, на імʼя Ананія, разом зі своєю дружиною Сапфірою продав свою земельну ділянку
|
||
\v 2 й \add частину\add* вартості ділянки залишив собі з відома своєї дружини. А решту грошей приніс та поклав до ніг апостолів.
|
||
\p
|
||
\v 3 Тоді Петро сказав йому: «Ананіє, чому сатана наповнив твоє серце, щоб ти збрехав Святому Духові та залишив собі \add частину\add* ціни ділянки?
|
||
\v 4 Чи не була вона твоєю до того, як ти її продав? І те, що ти отримав за продаж, чи не було у твоїй владі? Чому ти замислив цей вчинок у твоєму серці? Ти збрехав не людям, а Богові!»
|
||
\p
|
||
\v 5 Почувши ці слова, Ананія впав та помер. Великий страх охопив усіх, хто почув про це.
|
||
\v 6 Молоді люди підійшли, загорнули тіло, винесли та поховали його.
|
||
\p
|
||
\v 7 Через три години прийшла його дружина, яка не знала нічого про те, що сталося.
|
||
\p
|
||
\v 8 Петро спитав її:
|
||
\p ―Скажи мені, чи за таку ціну ви продали ділянку?
|
||
\p ―Так, – відповіла вона, – за таку.
|
||
\p
|
||
\v 9 Петро сказав їй:
|
||
\p ―Чому ви змовилися між собою спокусити Духа Господнього? Чуєш кроки біля дверей? Це повертаються ті, що поховали твого чоловіка. Вони й тебе винесуть.
|
||
\p
|
||
\v 10 Тієї ж миті вона впала біля його ніг і померла. Молоді люди, увійшовши, знайшли її мертвою. Тоді винесли й поховали її поряд із чоловіком.
|
||
\v 11 Великий страх охопив усю церкву й всіх, хто чув про це.
|
||
\s1 Чудеса та знаки
|
||
\p
|
||
\v 12 Руками апостолів у народі робилися чудеса та знамення. Усі збиралися разом у колонаді Соломона,
|
||
\v 13 і ніхто зі сторонніх не мав сміливості приєднатися до них, хоча народ їх дуже поважав.
|
||
\v 14 А число тих, хто повірив у Господа, зростало – безліч чоловіків та жінок.
|
||
\v 15 Люди виносили на вулиці хворих і клали на ліжка та килими, щоб хоч тінь Петра впала на них, коли він проходитиме.
|
||
\v 16 З навколишніх міст багато \add людей\add* сходилося до Єрусалима, приносячи хворих і тих, кого мучили нечисті духи, і всі отримували зцілення.
|
||
\s1 Гоніння на апостолів
|
||
\p
|
||
\v 17 Тоді первосвященник і всі, хто належав до угрупування садукеїв, переповнилися заздрощами й, піднявшись,
|
||
\v 18 схопили апостолів та вкинули їх до громадської вʼязниці.
|
||
\v 19 Але ангел Господа вночі відчинив двері вʼязниці та, вивівши їх на вулицю, сказав їм:
|
||
\v 20 «Ідіть у Храм, станьте там та говоріть народові всі слова цього \add нового\add* життя».
|
||
\p
|
||
\v 21 Почувши це, вони вдосвіта зайшли в Храм та навчали людей.
|
||
\p Тим часом первосвященник і всі, хто був разом із ним, скликали Синедріон і раду всіх старійшин із синів Ізраїлевих та надіслали до вʼязниці привести апостолів.
|
||
\v 22 Але коли стражники прийшли, то не знайшли апостолів у вʼязниці, й, повернувшись, повідомили про це,
|
||
\v 23 кажучи: «Вʼязницю ми знайшли надійно зачиненою, охорона була перед дверима, але коли ми відчинили, то всередині нікого не знайшли».
|
||
\v 24 Почувши ці слова, начальник храмової охорони та первосвященники дуже здивувались, як це могло статися.
|
||
\p
|
||
\v 25 Аж тут прийшов хтось та сказав їм: «Ось люди, яких ви вкинули у вʼязницю, стоять у Храмі та навчають народ».
|
||
\v 26 Тоді начальник храмової охорони пішов зі стражниками та привів апостолів, але не силоміць, оскільки боялися, щоб народ не побив їх камінням.
|
||
\p
|
||
\v 27 Апостолів привели та поставили перед Синедріоном, і первосвященник спитав їх:
|
||
\p
|
||
\v 28 ―Чи ми не наказали вам суворо не навчати в це імʼя? Ви ж наповнили Єрусалим своїм вченням і бажаєте зробити нас винними за кров Цієї Людини.
|
||
\p
|
||
\v 29 Петро та інші апостоли відповіли:
|
||
\p ―Нам треба слухатися більше Бога, ніж людей!
|
||
\v 30 Бог наших батьків воскресив Ісуса, Якого ви вбили, розіпʼявши на хресті.
|
||
\v 31 Його Бог возніс та поклав праворуч від Себе як Засновника та Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння та прощення гріхів.
|
||
\v 32 Свідками цих слів є ми та Дух Святий, Якого Бог дав тим, хто підкоряється Йому.
|
||
\p
|
||
\v 33 Коли вони почули це, то розлютилися й хотіли їх убити.
|
||
\v 34 Але один фарисей, на імʼя Гамалиїл, учитель Закону, якого поважав весь народ, піднявся в Синедріоні та наказав, щоб чоловіків вивели на деякий час.
|
||
\v 35 Тоді промовив: «Ізраїльтяни, будьте уважні, що ви збираєтесь зробити цим людям.
|
||
\v 36 Адже нещодавно повстав Тевда, видаючи себе за когось великого; до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловіків. Коли його було вбито, усі послідовники розійшлися, і все закінчилося нічим.
|
||
\v 37 Після нього в дні перепису піднявся Юда з Галілеї й потягнув народ за собою. Він загинув, а всі його послідовники розсіялися.
|
||
\v 38 І зараз кажу вам: облиште цих людей та відпустіть їх. Якщо цей задум та справа від людей, вона зійде нанівець.
|
||
\v 39 Але якщо походить від Бога, то не зможете зупинити їх. Щоб часом не виявилось, що ви воюєте з Богом».
|
||
\p Його слова переконали їх.
|
||
\v 40 Вони покликали апостолів та, побивши їх, наказали їм ще раз не говорити в імʼя Ісуса та відпустили.
|
||
\p
|
||
\v 41 Апостоли залишили Синедріон, радіючи, що виявилися гідними перенести ганьбу за імʼя Ісуса.
|
||
\v 42 Щодня в Храмі й по домах вони не переставали навчати та звіщати Добру Звістку, що Ісус є Христос.
|
||
\c 6
|
||
\s1 Обрання семи дияконів
|
||
\p
|
||
\v 1 У ті дні, коли \add число\add* учнів збільшилось, почалося нарікання з боку грекомовних євреїв на помісних євреїв, що їхніми вдовами нехтують при щоденному служінні в розподілі \add їжі\add*.
|
||
\v 2 Тоді дванадцятеро скликали всю спільноту учнів та сказали: «Не годиться нам залишати Слово Боже та служити при столах.
|
||
\v 3 Тому оберіть з-поміж вас сімох братів, які мають гарну репутацію і які наповнені \add Святим\add* Духом та мудрістю. На них ми покладемо відповідальність за цю необхідну справу.
|
||
\v 4 А ми будемо продовжувати служіння молитвою та Словом».
|
||
\p
|
||
\v 5 Це слово сподобалось усій громаді; і обрали Стефана, чоловіка сповненого віри та Святого Духа, Филипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена та Миколу, прозеліта з Антіохії.
|
||
\v 6 Їх поставили перед апостолами, і ті, помолившись, поклали на них руки.
|
||
\p
|
||
\v 7 Слово Боже поширювалось, число учнів у Єрусалимі збільшувалось швидко, і навіть багато священників підкорилися вірі.
|
||
\s1 Арешт Стефана
|
||
\p
|
||
\v 8 Стефан, сповнений \add Божої\add* благодаті та сили, робив великі чудеса та знамення в народі.
|
||
\v 9 Деякі чоловіки з так званої синагоги Звільнених, киренійців та олександрійців повстали разом з юдеями з Килікії та Азії й почали сперечатися зі Стефаном;
|
||
\v 10 проте вони не могли протистояти мудрості та Духові, Яким він говорив.
|
||
\p
|
||
\v 11 Тоді вони таємно підкупили деяких людей, щоб вони сказали: «Ми чули, як він казав слова богохульства проти Мойсея та Бога».
|
||
\p
|
||
\v 12 Вони підбурили народ, старійшин та книжників і, несподівано напавши, схопили Стефана та привели в Синедріон.
|
||
\v 13 Потім привели фальшивих свідків, які сказали: «Цей чоловік не припиняє висловлюватися проти цього Святого Місця та Закону.
|
||
\v 14 Ми чули, як він казав, що Ісус із Назарета знищить це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей».
|
||
\p
|
||
\v 15 Усі, що сиділи в Синедріоні, уважно дивилися на Стефана та побачили його обличчя, немов обличчя ангела.
|
||
\c 7
|
||
\s1 Промова Стефана
|
||
\p
|
||
\v 1 Потім первосвященник спитав Стефана:
|
||
\p ―Це так?
|
||
\p
|
||
\v 2 Він відповів:
|
||
\p ―Брати та батьки, послухайте! Бог слави зʼявився нашому батькові Аврааму, коли він жив у Месопотамії, до того, як він оселився в Харрані,
|
||
\v 3 та сказав йому: «Вийди з твоєї землі, з місця твого народження й піди в землю, яку Я покажу тобі».\f + \fr 7:3 \ft \xt Див. Бут. 12:1\xt*.\f*
|
||
\v 4 Тоді Авраам вийшов із землі Халдейської та оселився в Харрані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в землю, де ви зараз живете.
|
||
\v 5 І не дав йому ніякої спадщини, не дав навіть кроку землі. Але обіцяв дати її у володіння йому та його нащадкам, хоча Авраам не мав ще дитини.
|
||
\v 6 І сказав йому Бог: «Твої нащадки будуть переселенцями в чужій землі, жителі тієї землі поневолять та гнобитимуть їх чотириста років.
|
||
\v 7 Але народ, який їх поневолить, Я буду судити, – сказав Бог, – і потім вони вийдуть та служитимуть Мені в цьому місці».\f + \fr 7:7 \ft \xt Див. Бут. 15:13, 14\xt*.\f*
|
||
\v 8 І дав йому завіт обрізання. \add Авраам\add* став батьком Ісаака й обрізав його восьмого дня; Ісаак став батьком Якова, а Яків – дванадцятьох патріархів.
|
||
\p
|
||
\v 9 Патріархи із заздрощів продали Йосифа до Єгипту. Але Бог був із ним
|
||
\v 10 і врятував його від усіх бід. Він дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем Єгипетським, який зробив його правителем над усім Єгиптом та всім своїм домом.
|
||
\v 11 Потім настав голод та велике страждання у всьому Єгипті та Ханаані, і наші батьки не могли знайти їжі.
|
||
\v 12 Почувши, що в Єгипті є зерно, Яків надіслав туди наших батьків уперше.
|
||
\v 13 Коли ж вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився своїм братам, і фараон дізнався про родину Йосифа.
|
||
\v 14 Потім Йосиф послав за своїм батьком Яковом та всіма його родичами – усього сімдесят пʼять осіб.
|
||
\v 15 Яків прийшов до Єгипту, де помер сам і всі батьки наші.
|
||
\v 16 Їхні тіла були перенесені в Сихем та покладені в гробницю, яку Авраам придбав за срібло від синів Еммора в Сихемі.
|
||
\v 17 Коли ж наближався час здійснення обітниці, яку Бог дав Авраамові, чисельність нашого народу в Єгипті значно збільшилась.
|
||
\v 18 Так було, поки в Єгипті не постав інший цар, який не знав Йосифа.\f + \fr 7:18 \ft \xt Див. Вих. 1:8\xt*.\f*
|
||
\v 19 Він підступно поводився з нашими родичами, жорстоко змушуючи наших батьків викидати своїх дітей, щоб не лишалися живими.
|
||
\v 20 У цей час народився Мойсей, він був гарним \add перед\add* Богом. Три місяці його годували в батьківському домі,
|
||
\v 21 а коли були вимушені покинути його на вулиці, він був підібраний дочкою фараона, яка виховала його як власного сина.
|
||
\v 22 І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрості; був сильний у слові та дії.
|
||
\p
|
||
\v 23 Коли ж йому виповнилося сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих.
|
||
\v 24 Побачивши, що одного з них несправедливо скривджено, він заступився за нього та помстився за ображеного, убивши єгиптянина.
|
||
\v 25 \add Мойсей\add* думав, що його брати зрозуміють, що Бог через нього дає їм визволення, але вони не зрозуміли.
|
||
\v 26 Наступного дня Мойсей побачив \add двох ізраїльтян\add*, що билися. Він намагався їх закликати до миру, кажучи: «Ви ж брати! Чому ви кривдите один одного?»
|
||
\v 27 Але той, хто кривдив свого ближнього, відштовхнув Мойсея, кажучи: «Хто тебе поставив керівником та суддею над нами?
|
||
\v 28 Чи хочеш і мене вбити так само, як ти вчора вбив єгиптянина?»\f + \fr 7:28 \ft \xt Див. Вих. 2:14\xt*.\f*
|
||
\v 29 Почувши ці слова, Мойсей утік та оселився як чужинець у землі Мадіам. Там у нього народилося двоє синів.
|
||
\p
|
||
\v 30 Коли минуло сорок років, зʼявився Мойсею в пустелі гори Синаю ангел у полумʼї вогню тернового куща.
|
||
\v 31 Мойсей, побачивши це, був здивований; а коли підійшов ближче, щоб роздивитися, почув голос Господа:
|
||
\v 32 «Я – Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака і Якова». Мойсей, затремтівши від страху, не наважувався поглянути.\f + \fr 7:32 \ft \xt Див. Вих. 3:6\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 33 Господь же сказав йому: «Зніми своє взуття, бо місце, на якому ти стоїш, – це свята земля.
|
||
\v 34 Я побачив скорботи Мого народу в Єгипті й почув його стогін. Тому Я зійшов, щоб визволити його. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту».\f + \fr 7:34 \ft \xt Див. Вих. 3:5, 7, 8, 10\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 35 Того самого Мойсея, якого вони відкинули, кажучи: «Хто тебе поставив керівником та суддею?» – тепер Бог надіслав керівником та визволителем через ангела, який зʼявився йому в \add полумʼї\add* тернового куща.
|
||
\v 36 Він вивів їх з Єгипту, роблячи чудеса та знамення в землі Єгипту, у Червоному морі й у пустелі упродовж сорока років.
|
||
\p
|
||
\v 37 Це той Мойсей, що сказав ізраїльтянам: «Бог підніме з-посеред ваших братів Пророка, подібного до мене».\f + \fr 7:37 \ft \xt Див. Повт. 18:15\xt*.\f*
|
||
\v 38 Він був у зібранні народу в пустелі, разом з ангелом, який говорив із ним на горі Синай, і з нашими батьками. Він отримав слова життя, щоб передати їх нам.
|
||
\p
|
||
\v 39 Але наші батьки не бажали коритися, відкинули його та у своїх серцях повернулися до Єгипту.
|
||
\v 40 Вони сказали Ааронові: «Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо ми не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипту».\f + \fr 7:40 \ft \xt Див. Вих. 32:1\xt*.\f*
|
||
\v 41 У ті дні вони зробили \add золоте\add* теля, принесли жертву цьому ідолу та раділи справі своїх рук.
|
||
\v 42 Бог же відвернувся від них, залишивши їх вклонятися тілам небесним, як написано в книзі пророків:
|
||
\q1 «Чи приносили ви Мені жертви та дари
|
||
\q2 упродовж сорока років у пустелі, доме Ізраїля?
|
||
\q1
|
||
\v 43 Ви взяли з собою шатро Молоха,
|
||
\q2 зірку вашого бога Ромфана
|
||
\q2 та зображення, які ви зробили для поклоніння.
|
||
\q1 Тому вишлю вас у полон далі від Вавилона».\f + \fr 7:43 \ft \xt Див. Ам. 5:25-27\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 44 У наших батьків у пустелі було Шатро одкровення, зроблене згідно з вказівками, які Бог дав Мойсею, і за зразком, який він побачив.
|
||
\v 45 Отримавши його, наші батьки разом з Ісусом \add Навином\add* принесли його у володіння народів, яких Бог вигнав з-перед обличчя наших батьків. І залишився там до днів Давида,
|
||
\v 46 який знайшов благодать перед Богом і просив \add дозволу\add* знайти оселю для Бога Якова.
|
||
\v 47 Однак Дім для Нього збудував Соломон.
|
||
\p
|
||
\v 48 Але Всевишній не живе в домах, зроблених руками людськими. Як каже пророк:
|
||
\q1
|
||
\v 49 «Небо – Мій престол,
|
||
\q2 а земля – підніжжя Моїх ніг.
|
||
\q1 Який дім ви Мені збудуєте? – каже Господь. –
|
||
\q2 Або де місце Мого відпочинку?
|
||
\q1
|
||
\v 50 Хіба не Моя рука створила все це?»\f + \fr 7:50 \ft \xt Див. Іс. 66:1, 2\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 51 Ви – впертий народ, необрізаний серцем та вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, як і ваші батьки.
|
||
\v 52 Кого з пророків ваші батьки не переслідували? Вони вбили тих, хто звіщав прихід Праведного, зрадниками та вбивцями Якого ви стали тепер.
|
||
\v 53 Отримавши Закон через служіння ангелів, ви не підкорилися йому.
|
||
\s1 Побиття камінням Стефана
|
||
\p
|
||
\v 54 Почувши це, вони розлютилися у своїх серцях і скреготали зубами проти Стефана.
|
||
\v 55 Він же, сповнений Святого Духа, здійняв очі до неба та побачив славу Божу й Ісуса, Який стоїть праворуч від Бога.
|
||
\v 56 І сказав: «Я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч від Бога».
|
||
\p
|
||
\v 57 Тоді вони голосно закричали та, затуливши вуха, разом кинулися на нього.
|
||
\v 58 Вони вивели його за місто та почали закидувати камінням. Свідки \add обвинувачення\add* поклали свій одяг біля ніг молодого чоловіка, що звався Савл.
|
||
\p
|
||
\v 59 Коли вони закидували Стефана камінням, він молився й казав: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»
|
||
\v 60 Потім став на коліна й голосно промовив: «Господи, не зараховуй їм цього гріха!» І, сказавши це, він помер.
|
||
\c 8
|
||
\s1 Гоніння Церкви
|
||
\p
|
||
\v 1 Савл же схвалював це вбивство.
|
||
\p Того дня почалося велике гоніння проти церкви в Єрусалимі, і всі, окрім апостолів, були розсіяні по Юдеї та Самарії.
|
||
\v 2 Благочестиві люди поховали Стефана й гірко оплакали його.
|
||
\v 3 Савл же руйнував церкву: він заходив до осель, виволікав чоловіків та жінок та кидав їх у вʼязницю.
|
||
\s1 Филип проповідує в Самарії
|
||
\p
|
||
\v 4 А тим часом ті, що були розсіяні, проповідували слово Доброї Звістки всюди, де вони проходили.
|
||
\v 5 Филип прийшов до одного міста Самарії та проповідував там Христа.
|
||
\v 6 Безліч народу уважно слухало, що казав Филип, та бачило знамення, які він робив:
|
||
\v 7 з багатьох одержимих нечисті духи виходили з гучним криком, і багато паралізованих та калік отримали зцілення.
|
||
\v 8 І велика радість охопила все місто.
|
||
\p
|
||
\v 9 А був у тому місті один чоловік, на імʼя Симон, який, займаючись чаклунством, дивував усіх мешканців Самарії, видаючи себе за когось великого.
|
||
\v 10 Усі люди, від малого до великого, уважно слухали його, кажучи: «Цей чоловік – сила Божа, яка зветься Великою».
|
||
\v 11 Вони були уважні до нього, бо вже довгий час він дивував їх своїм чаклунством.
|
||
\v 12 Але коли \add жителі\add* повірили Филипові, який проповідував Добру Звістку Царства Божого та імʼя Ісуса Христа, то чоловіки й жінки були охрещені.
|
||
\v 13 Навіть Симон повірив та був охрещений. Він постійно тримався Филипа, дивуючись великим чудесам та знаменням, які відбувалися.
|
||
\p
|
||
\v 14 Коли апостоли в Єрусалимі почули, що в Самарії прийняли Слово Боже, то надіслали до них Петра та Івана.
|
||
\v 15 Ці, прийшовши, помолилися за них, щоб вони отримали Святого Духа.
|
||
\v 16 Бо Дух Святий ще не зійшов на жодного з них, вони були охрещені тільки в імʼя Господа Ісуса.
|
||
\v 17 Потім Петро та Іван поклали на них руки, і вони отримали Святого Духа.
|
||
\p
|
||
\v 18 Коли Симон побачив, що через покладання рук апостолів дається Дух, то приніс їм гроші,
|
||
\v 19 кажучи:
|
||
\p ―Дайте й мені таку силу, щоб усі, на кого я покладу руки, отримували Святого Духа.
|
||
\p
|
||
\v 20 Але Петро відповів:
|
||
\p ―Нехай твоє срібло згине разом із тобою, якщо ти припустив, що дар Божий можливо придбати за гроші.
|
||
\v 21 У тебе немає ні частки, ні спадщини в цій справі, бо твоє серце не праве перед Богом.
|
||
\v 22 Отже, покайся в цьому злі та молись Господеві, може, Він простить задум твого серця.
|
||
\v 23 Бо я бачу, що ти наповнений гіркотою та повʼязаний неправдою.
|
||
\p
|
||
\v 24 Симон відповів:
|
||
\p ―Помоліться Господу за мене, щоб нічого з того, що ви сказали, не сталося зі мною.
|
||
\p
|
||
\v 25 Петро та Іван свідчили й звіщали там Слово Господнє. Потім вони повернулися до Єрусалима, проповідуючи Добру Звістку в багатьох самарянських селах.
|
||
\s1 Филип та ефіопський вельможа
|
||
\p
|
||
\v 26 Ангел Господа сказав Филипові: «Підведися та йди на південь, на дорогу, що веде з Єрусалима до Гази через пустелю!»
|
||
\v 27 Филип встав та пішов. І ось один ефіопський євнух, високий чиновник та наглядач усієї скарбниці ефіопської цариці Кандаке, який прийшов до Єрусалима поклонитися,
|
||
\v 28 тепер повертався додому. Він сидів у своїй колісниці та читав пророка Ісаю.
|
||
\v 29 Дух сказав Филипові: «Підійди до цієї колісниці та тримайся біля неї».
|
||
\v 30 Филип побіг до колісниці та почув, що євнух читає пророка Ісаю.
|
||
\p Він запитав:
|
||
\p ―Ти розумієш, що читаєш?
|
||
\p
|
||
\v 31 Той відповів:
|
||
\p ―Як же мені зрозуміти, якщо ніхто не навчає?
|
||
\p І запросив Филипа піднятися та сісти поряд із ним.
|
||
\v 32 А місце з Писання, яке він читав, було таке:
|
||
\q1 «Як вівцю на забій, повели Його;
|
||
\q2 і як ягня безголосе перед тими, хто стриже його,
|
||
\q2 так і Він не відкрив Своїх уст.
|
||
\q1
|
||
\v 33 Його було принижено та позбавлено справедливого суду.
|
||
\q2 І хто зможе говорити про Його нащадків?
|
||
\q2 Бо життя Його забирається від землі».\f + \fr 8:33 \ft \xt Див. Іс. 53:7, 8\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 34 Євнух запитав Филипа:
|
||
\p ―Благаю, скажи мені, про кого говорить пророк? Про себе чи про когось іншого?
|
||
\p
|
||
\v 35 Тоді Филип, почавши від цього Писання, розповів йому Добру Звістку про Ісуса.
|
||
\p
|
||
\v 36 Тим часом, їдучи дорогою, вони наблизилися до води, і євнух промовив:
|
||
\p ―Ось вода! Що мені заважає бути охрещеним?
|
||
\p
|
||
\v 37 Филип сказав:
|
||
\p ―Якщо віриш усім твоїм серцем, то можна.
|
||
\p Євнух відповів:
|
||
\p ―Я вірю, що Ісус Христос – Син Божий.\f + \fr 8:37 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
|
||
\p
|
||
\v 38 Він наказав зупинити колісницю. Вони обидва – Филип та євнух – зайшли у воду, і Филип охрестив його.
|
||
\v 39 А коли вони вийшли з води, Дух Господа забрав Филипа, і євнух його більше не бачив. Радіючи, він продовжив свою дорогу.
|
||
\v 40 Филип же опинився в Азоті й, проходячи через усі міста, проповідував Добру Звістку, поки не дійшов до Кесарії.
|
||
\c 9
|
||
\s1 Навернення Савла
|
||
\p
|
||
\v 1 Савл, ще дихаючи погрозою вбивства та злобою на учнів Господа, пішов до первосвященника
|
||
\v 2 та попросив у нього листи до синагог Дамаска, щоб він міг арештовувати й приводити до Єрусалима послідовників Шляху, як чоловіків, так і жінок.
|
||
\v 3 Коли він вже наближався до Дамаска, раптом засяяло світло з неба навколо нього.
|
||
\p
|
||
\v 4 Він упав на землю й почув голос:
|
||
\p ―Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?
|
||
\p
|
||
\v 5 Він спитав:
|
||
\p ―Хто Ти, Господи?
|
||
\p Ісус відповів:
|
||
\p ―Я Ісус, Якого ти переслідуєш. Тяжко тобі бити ногою колючку!
|
||
\p
|
||
\v 6 Налякавшись, він із трепетом сказав:
|
||
\p ―Господи, що хочеш, щоб я робив?
|
||
\p Господь сказав:\f + \fr 9:5-6 \ft Деякі рукописи не містять слів: \fqa Тяжко тобі… Господь сказав.\f*
|
||
\p ―Підведися та йди до міста, і там скажуть тобі, що треба робити.
|
||
\p
|
||
\v 7 Люди, які подорожували разом із ним, стояли онімілі: вони чули голос, але нікого не бачили.
|
||
\v 8 Савл підвівся із землі, і хоча очі були розплющені, нічого не бачив. Тому його взяли за руки й привели в Дамаск.
|
||
\v 9 Три дні він нічого не бачив, не їв і не пив.
|
||
\p
|
||
\v 10 У Дамаску був учень, на імʼя Ананія.
|
||
\p Господь сказав йому у видінні:
|
||
\p ―Ананіє!
|
||
\p Він відповів:
|
||
\p ―Так, Господи!
|
||
\p
|
||
\v 11 Господь сказав йому:
|
||
\p ―Встань та йди на вулицю, яка зветься Прямою, і в домі Юди запитай чоловіка з Тарса, на імʼя Савл. Бо ось він зараз молиться
|
||
\v 12 й у видінні побачив чоловіка, на імʼя Ананія, що увійшов та поклав на нього руки, щоб він знову міг бачити.
|
||
\p
|
||
\v 13 Ананія відповів:
|
||
\p ―Господи, я від багатьох людей чув про цього чоловіка, як багато лиха він заподіяв Твоїм святим у Єрусалимі.
|
||
\v 14 І сюди він прийшов, отримавши повноваження від первосвященників, заарештовувати всіх, хто призиває Твоє імʼя.
|
||
\p
|
||
\v 15 Але Господь сказав йому:
|
||
\p ―Іди, бо цей чоловік – знаряддя, обране Мною для того, щоб звістити Моє імʼя язичникам, царям та синам Ізраїлю.
|
||
\v 16 Я покажу йому, скільки він має вистраждати за Моє імʼя.
|
||
\p
|
||
\v 17 Ананія пішов, зайшов у дім і, поклавши руки на Савла, сказав: «Брате Савле, Господь Ісус, Який зʼявився тобі дорогою сюди, надіслав мене до тебе, щоб ти знову міг бачити та був наповнений Святим Духом».
|
||
\v 18 І вмить немовби луска впала з його очей, він знову міг бачити й, піднявшись, був охрещений.
|
||
\v 19 Потім він поїв, і до нього повернулися сили.
|
||
\s1 Савл проповідує в Дамаску
|
||
\p \add Савл\add* залишився кілька днів разом з учнями в Дамаску
|
||
\v 20 й одразу почав проповідувати в синагогах, що Ісус – Син Божий.
|
||
\v 21 Усі, хто його чув, здивовано казали: «Хіба це не той, хто знищував у Єрусалимі тих, що призивали це імʼя, і сюди він прийшов, щоб їх звʼязати та привести до первосвященників?»
|
||
\v 22 А Савл усе більше зміцнювався й бентежив юдеїв, що жили в Дамаску, доводячи, що Ісус є Христос.
|
||
\p
|
||
\v 23 Коли минуло багато днів, юдеї змовилися вбити його.
|
||
\v 24 Однак Савл дізнався про цю змову. Вони вдень та вночі стежили за воротами, щоб убити його.
|
||
\v 25 Але учні, узявши його, вночі спустили в кошику по стіні.
|
||
\s1 Савл у Єрусалимі
|
||
\p
|
||
\v 26 Коли \add Савл\add* прибув до Єрусалима, то намагався приєднатися до учнів, але вони боялися й не вірили, що він теж учень.
|
||
\v 27 Тоді Варнава взяв його, привів до апостолів та розповів їм, як у дорозі Савл побачив Господа, і як Він говорив до нього, і як у Дамаску він сміливо проповідував в імʼя Ісуса.
|
||
\v 28 І Савл залишився з ними, вільно виходячи та входячи в Єрусалим. Він сміливо проповідував в імʼя Господа,
|
||
\v 29 говорив та сперечався з грекомовними юдеями, і вони намагалися вбити його.
|
||
\v 30 Коли брати довідалися про це, то вивели його до Кесарії, а потім доправили до Тарса.
|
||
\p
|
||
\v 31 Церква у всій Юдеї, Галілеї та Самарії мала спокій, зміцнювалась, ходила в страху Господньому й, отримуючи втіху Святого Духа, зростала.
|
||
\s1 Зцілення Енея
|
||
\p
|
||
\v 32 Петро, проходячи через усі \add міста\add*, прийшов до святих, які мешкали в Лідді.
|
||
\v 33 Там знайшов чоловіка, на імʼя Еней, який уже вісім років лежав у ліжку, адже був паралізований.
|
||
\v 34 Петро промовив до нього:
|
||
\p «Енею, Ісус Христос зцілює тебе, підведись і збери своє ліжко». І вмить той піднявся.
|
||
\v 35 Усі жителі Лідди та Сарона, які побачили його, навернулися до Господа.
|
||
\s1 Воскресіння Тавіти
|
||
\p
|
||
\v 36 У Яффі була одна учениця, на імʼя Тавіта (що перекладається як «сарна»\f + \fr 9:36 \ft Грецькою: \tl Доркас\tl*.\f*). Її \add життя\add* завжди було повне добрих вчинків та милостинь, які вона робила.
|
||
\v 37 Саме в той час вона захворіла й померла. Її обмили та поклали у верхню кімнату.
|
||
\v 38 Оскільки Лідда знаходиться близько до Яффи, учні, почувши, що Петро знаходиться там, надіслали до нього двох чоловіків просити його: «Прийди до нас скоріше!»
|
||
\p
|
||
\v 39 Петро пішов разом із ними й, коли прийшов, його повели у верхню кімнату. Усі вдови зібралися біля нього, вони плакали й показували сорочки та іншу одежу, яку Тавіта робила, коли була разом із ними.
|
||
\p
|
||
\v 40 Петро вивів усіх із кімнати, став на коліна та помолився. Потім, повернувшись до тіла померлої, сказав: «Тавіто, встань!» Вона розплющила очі й, побачивши Петра, сіла.
|
||
\v 41 Він, узявши її за руку, допоміг їй піднятися. Потім, покликавши святих та вдів, представив її живою.
|
||
\v 42 Про це стало відомо у всій Яффі, і багато \add людей\add* увірувало в Господа.
|
||
\v 43 Петро ж перебував у Яффі ще багато днів у Симона, який обробляв шкіру.
|
||
\c 10
|
||
\s1 Петро та Корнелій
|
||
\p
|
||
\v 1 У Кесарії був чоловік, на імʼя Корнелій, сотник із когорти, що зветься Італійською.
|
||
\v 2 Корнелій, як і увесь його дім, був чоловіком благочестивим та боявся Бога. Він робив багато милостині народу та постійно молився Богові.
|
||
\p
|
||
\v 3 Одного дня, десь о девʼятій годині\f + \fr 10:3 \ft Пʼятнадцята година.\f*, він у видінні чітко побачив ангела Божого, який прийшов до нього й промовив:
|
||
\p ―Корнелію!
|
||
\p
|
||
\v 4 Він подивився на нього й, злякавшись, запитав:
|
||
\p ―Що, Господи?
|
||
\p Ангел відповів:
|
||
\p ―Твої молитви та милостині піднялися до Бога як жертва нагадування.
|
||
\v 5 Тепер надішли людей до Яффи та поклич Симона, якого називають Петром.
|
||
\v 6 Він перебуває в шкіряника Симона, дім якого знаходиться біля моря.
|
||
\p
|
||
\v 7 Коли ангел, що говорив із ним, відійшов, Корнелій покликав двох своїх служників та одного благочестивого воїна з тих, що постійно слугували йому,
|
||
\v 8 і, розказавши їм усе, надіслав їх до Яффи.
|
||
\s1 Петрове видіння
|
||
\p
|
||
\v 9 Наступного дня, коли вони йшли й наближалися до міста, Петро піднявся на дах будинку, щоб помолитися. Було близько шостої години\f + \fr 10:9 \ft Дванадцята година дня.\f*.
|
||
\v 10 Він зголоднів та захотів їсти. Поки готували їжу, Петрові було видіння.
|
||
\v 11 Він побачив відкрите небо й щось схоже на велике полотно, яке опускалося на землю, підтримуване за всі чотири кінці.
|
||
\v 12 У цьому \add полотні\add* були різні види чотириногих тварин, земноводних плазунів та птахів небесних.
|
||
\p
|
||
\v 13 Потім голос промовив до нього:
|
||
\p ―Петре, підведися, заколи та їж.
|
||
\p
|
||
\v 14 Петро відповів:
|
||
\p ―У жодному разі, Господи. Я ніколи не їв нічого скверного або нечистого.
|
||
\p
|
||
\v 15 Тоді голос промовив удруге:
|
||
\p ―Не називай скверним того, що Бог очистив.
|
||
\p
|
||
\v 16 Це сталося тричі, і відразу полотно було підняте до неба.
|
||
\v 17 Коли Петро ще здивовано розмірковував, що може означати це видіння, ось люди, яких надіслав Корнелій, розпитавши про дім Симона, зупинилися біля воріт.
|
||
\v 18 Вони голосно запитали, чи тут гостює Симон, що зветься Петром.
|
||
\v 19 Петро все ще роздумував над видінням, коли Дух промовив до нього: «Ось троє чоловіків шукають тебе.
|
||
\v 20 Встань, зійди та йди з ними без жодного вагання, бо Я надіслав їх».
|
||
\p
|
||
\v 21 Петро зійшов та промовив до тих людей:
|
||
\p ―Я той, кого ви шукаєте. У якій справі ви прийшли?
|
||
\p
|
||
\v 22 Вони відповіли:
|
||
\p ―Сотник Корнелій, чоловік праведний, який боїться Бога і якого поважає весь народ юдейський, отримав настанову від святого ангела покликати тебе до свого дому та послухати твоїх слів.
|
||
\v 23 Тоді Петро гостинно запросив їх увійти \add в дім\add*.
|
||
\s1 Петро в домі Корнелія
|
||
\p Наступного дня він піднявся та пішов разом із ними в супроводі деяких братів з Яффи.
|
||
\v 24 Назавтра вони прибули до Кесарії. Корнелій уже чекав на них, покликавши родичів та близьких друзів.
|
||
\v 25 Коли Петро прийшов, Корнелій зустрів його та, припавши до його ніг, уклонився йому.
|
||
\p
|
||
\v 26 Але Петро підняв його, кажучи:
|
||
\p ―Встань! Я теж людина!
|
||
\p
|
||
\v 27 І, говорячи з Корнелієм, увійшов у дім, де зібралося багато людей.
|
||
\p
|
||
\v 28 Петро сказав їм:
|
||
\p ―Ви знаєте, що за Законом юдеєві не дозволено спілкуватися з чужинцем або заходити до нього. Однак Бог показав мені, що я не повинен називати нечистою або скверною жодну людину.
|
||
\v 29 І тому, коли мене покликали, я без заперечень прийшов. Тож дозвольте мені спитати вас, з якої причини ви послали по мене?
|
||
\p
|
||
\v 30 Корнелій відповів:
|
||
\p ―Чотири дні тому, саме в цей час, о девʼятій годині\f + \fr 10:30 \ft Пʼятнадцята година.\f*, я молився у своєму домі, і відразу переді мною зʼявився чоловік у яскравій одежі.
|
||
\v 31 Він промовив: «Корнелію, твоя молитва почута, і милостині твої згадалися перед Богом.
|
||
\v 32 Тож надішли \add людей\add* до Яффи та поклич Симона, якого називають Петром; він гостює в домі шкіряника Симона біля моря. Він прийде й говоритиме до тебе».
|
||
\v 33 Я відразу послав по тебе, і добре, що ти прийшов. Зараз ми всі тут перед Богом, щоб послухати все, що Господь тобі наказав.
|
||
\p
|
||
\v 34 Тоді Петро відкрив вуста й сказав:
|
||
\p ―Тепер я розумію, що Бог дійсно неупереджений,
|
||
\v 35 і в кожному народі Йому до вподоби той, хто боїться Його й чинить по правді.
|
||
\v 36 Він надіслав синам Ізраїлю Слово, проповідуючи Добру Звістку миру через Ісуса Христа, Який є Господом усіх.
|
||
\v 37 Ви знаєте про справу, що сталася у всій Юдеї, почавши з Галілеї, після хрещення, яке проповідував Іван:
|
||
\v 38 як Бог помазав Святим Духом та силою Ісуса з Назарета. Він ходив містами, роблячи добрі справи, та зцілював усіх підкорених дияволом, тому що Бог був із Ним.
|
||
\p
|
||
\v 39 Ми є свідками всього, що Він робив в Юдейській країні та в Єрусалимі. Його вбили, повісивши на хресті.
|
||
\v 40 Але Бог воскресив Його третього дня і дав Йому зʼявлятись
|
||
\v 41 не всьому народові, а свідкам, обраним наперед Богом, нам, що з Ним їли та пили після того, як Він воскрес із мертвих.
|
||
\v 42 Він наказав нам проповідувати народові та свідчити, що Він – призначений Богом Суддя живих і мертвих.
|
||
\v 43 Про Нього свідчать усі пророки, \add кажучи\add*, що кожен, хто вірує в Нього, отримає через Його імʼя прощення гріхів.
|
||
\p
|
||
\v 44 Коли Петро ще говорив ці слова, Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав Слово.
|
||
\v 45 Віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа вилився й на язичників;
|
||
\v 46 бо чули, як ті говорили мовами та прославляли Бога.
|
||
\p Тоді Петро сказав:
|
||
\v 47 «Чи може хтось заборонити хреститися водою тим, хто отримав Духа Святого, як і ми?»
|
||
\v 48 Він наказав, щоб вони були охрещені в імʼя Ісуса Христа. Тоді просили його, щоб він залишився з ними ще на декілька днів.
|
||
\c 11
|
||
\s1 Петро пояснює свій вчинок
|
||
\p
|
||
\v 1 Апостоли та брати, які були в Юдеї, почули про те, що язичники теж отримали Слово Боже.
|
||
\v 2 Коли Петро прийшов до Єрусалима, деякі \add віруючі\add* з обрізаних почали дорікати йому,
|
||
\v 3 кажучи:
|
||
\p ―Чому ти увійшов до необрізаних та їв разом із ними?
|
||
\p
|
||
\v 4 Тоді Петро почав пояснювати їм усе послідовно, говорячи:
|
||
\p
|
||
\v 5 ―Я був у місті Яффі й під час молитви мав видіння: до мене наблизилося щось схоже на велике полотно, яке опускалося з неба, підтримуване за всі чотири кінці.
|
||
\v 6 Придивившись, я побачив різні види чотириногих земних тварин, диких звірів, плазунів та птахів небесних.
|
||
\v 7 Потім я почув голос, що говорив до мене: «Петре, підведися, заколи та їж».
|
||
\v 8 Я ж відповів: «У жодному разі, Господи, бо ніколи нічого скверного або нечистого не входило в мої вуста».
|
||
\v 9 Однак голос із неба промовив удруге: «Не називай скверним або нечистим того, що Бог очистив».
|
||
\v 10 Це сталося тричі, і потім усе було взяте до неба.
|
||
\v 11 Цієї ж миті троє чоловіків, надісланих із Кесарії, зупинилися біля дому, де я знаходився.
|
||
\v 12 Дух сказав мені йти разом із ними без жодного вагання. Разом зі мною пішли й ці шестеро братів. Прийшовши, ми зайшли в дім того чоловіка.
|
||
\v 13 Він розповів нам, що побачив ангела, який зʼявився в його домі та сказав: «Надішли до Яффи та поклич Симона, якого називають Петром.
|
||
\v 14 Він скаже тобі слова, через які спасешся ти й весь твій дім».
|
||
\v 15 Коли я почав говорити, Дух Святий зійшов на них, як і на нас спочатку.
|
||
\v 16 Тоді я згадав слова Господа, які Він казав: «Іван хрестив водою, а ви будете хрещені Духом Святим».
|
||
\v 17 Отже, якщо Бог дав їм такий дар, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб міг заперечувати Богові?
|
||
\p
|
||
\v 18 Почувши це, вони заспокоїлися та прославили Бога, кажучи: «Видно, Бог дав і язичникам покаяння, щоб мали життя».
|
||
\s1 Церква в Антіохії
|
||
\p
|
||
\v 19 Ті, що були розсіяні через переслідування, яке почалося після Стефана, дійшли до Фінікії, Кіпру та Антіохії, проповідуючи Слово тільки юдеям.
|
||
\v 20 Однак деякі з них, що походили з Кіпру та Кирени, прийшли до Антіохії й почали проповідувати Добру Звістку про Господа Ісуса й до греків.
|
||
\v 21 Рука Господа була з ними, і велика кількість із них увірувала та навернулася до Господа.
|
||
\p
|
||
\v 22 Звістка про це дійшла до церкви в Єрусалимі, і вони надіслали Варнаву до Антіохії.
|
||
\v 23 Коли Варнава прийшов і побачив благодать Божу, він зрадів і закликав усіх залишатися вірними перед Господом у своїх серцях.
|
||
\v 24 Він був доброю людиною, сповненою Святого Духа та віри. І чимало людей навернулося до Господа.
|
||
\p
|
||
\v 25 Потім він пішов до Тарса відшукати Савла.
|
||
\v 26 І, коли знайшов, привів його до Антіохії. Цілий рік вони збиралися разом у церкві та навчали чимало народу. В Антіохії учнів уперше почали називати християнами.
|
||
\p
|
||
\v 27 У ті дні з Єрусалима до Антіохії прийшло декілька пророків.
|
||
\v 28 Один із них, на імʼя Агав, піднявся та через Духа Святого звістив, що буде великий голод на всій землі, що й сталося за правління Клавдія.
|
||
\v 29 Тоді учні вирішили надіслати допомогу братам, які жили в Юдеї, кожен по спромозі.
|
||
\v 30 Так вони й зробили, надіславши допомогу до старійшин через Варнаву та Савла.
|
||
\c 12
|
||
\s1 Убивство Якова та арешт Петра
|
||
\p
|
||
\v 1 У той час цар Ірод\f + \fr 12:1 \ft Ірод Агриппа І, онук Ірода Великого.\f* заарештував декого з церкви, щоб заподіяти їм зло.
|
||
\v 2 Він убив мечем Якова, брата Іванового.
|
||
\v 3 Побачивши, що це подобається юдеям, заарештував і Петра. Це сталося у дні свята Опрісноків.
|
||
\v 4 Після арешту Петра посадили у вʼязницю та передали під охорону чотирьом четвіркам воїнів. Ірод бажав після Пасхи вивести Петра до народу.
|
||
\v 5 Отже, Петро був під охороною у вʼязниці, а церква ревно молилася Богові за нього.
|
||
\s1 Визволення Петра з вʼязниці
|
||
\p
|
||
\v 6 Уночі, перед тим, як Ірод збирався вивести його на суд, Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, а стражники біля дверей стерегли вʼязницю.
|
||
\v 7 Раптом зʼявився ангел Господній, і світло осяяло вʼязницю. Ангел, штовхнувши Петра в бік, розбудив його та сказав: «Скоріше вставай!» І ланцюги впали з Петрових рук.
|
||
\p
|
||
\v 8 Далі ангел сказав йому: «Підпережись та надінь сандалії». Петро зробив так. «Одягни свій плащ та йди за мною», – сказав ангел.
|
||
\v 9 Петро вийшов за ним, не розуміючи, що все, зроблене ангелом, відбувається насправді. Йому здавалося, що він бачить видіння.
|
||
\v 10 Вони пройшли першу та другу сторожу та підійшли до залізної брами, яка вела до міста. Брама відчинилася сама, і вони вийшли на вулицю. Коли ж вони пройшли одну вулицю, ангел раптом відступив від нього.
|
||
\p
|
||
\v 11 Отямившись, Петро сказав: «Тепер я дійсно бачу, що Господь надіслав свого ангела й визволив мене з Іродових рук та від усього, на що очікував юдейський народ».
|
||
\p
|
||
\v 12 Зрозумівши, що сталося, він пішов до дому Марії, матері Івана, якого ще називали Марком, де багато народу зібралося та молилося.
|
||
\v 13 Петро постукав у хвіртку брами, і служниця, на імʼя Рода, вийшла відповісти.
|
||
\v 14 Вона впізнала голос Петра, але, забувши від радощів відчинити браму, побігла сказати, що Петро стоїть біля воріт.
|
||
\p
|
||
\v 15 Вони сказали їй: «Ти несповна розуму!» Але вона наполягала. Тоді вони сказали: «Це, \add мабуть,\add* його ангел!»
|
||
\p
|
||
\v 16 Однак Петро продовжував стукати. Коли ж вони відчинили, то побачили його й здивувалися.
|
||
\v 17 Він подав їм знак рукою, щоб мовчали, та, розповівши їм, як Господь вивів його з вʼязниці, сказав: «Розкажіть про це Якову та братам». Після цього він пішов у інше місце.
|
||
\p
|
||
\v 18 Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога, \add бо ніхто не знав,\add* що сталося з Петром.
|
||
\v 19 Ірод шукав його, та, не знайшовши, допитав стражників і наказав їх стратити. Потім він переїхав з Юдеї в Кесарію і залишився там.
|
||
\s1 Смерть Ірода
|
||
\p
|
||
\v 20 Ірод був дуже розгніваний на мешканців Тира й Сидона. Але вони змовилися між собою, прийшли до нього й, схиливши на свій бік Бласта, управителя царського дому, просили миру, бо їхня країна була залежна від царських \add земель\add* у постачанні їжі.
|
||
\v 21 У призначений день Ірод, вдягнувши царську одежу, сів на трон та звернувся до них із промовою.
|
||
\v 22 Народ же вигукував: «Це голос бога, а не людини!»
|
||
\v 23 Однак ангел Господа відразу вразив його, бо він не віддав слави Богові, і, сточений червами, \add Ірод\add* помер.
|
||
\v 24 Між тим Слово Боже продовжувало зростати та множитись.
|
||
\s1 Варнава та Савл надіслані на служіння
|
||
\p
|
||
\v 25 Варнава та Савл виконали служіння й повернулися з Єрусалима, узявши з собою Івана, званого Марком.
|
||
\c 13
|
||
\nb
|
||
\p
|
||
\v 1 У церкві Антіохії були пророки та вчителі: Варнава, Симеон, якого звали Нігер, Луцій з Киринеї, Манаен, який виховувався разом із тетрархом Іродом, та Савл.
|
||
\v 2 Одного разу, коли вони служили Господеві й постилися, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для справи, до якої Я їх покликав».
|
||
\v 3 Тоді, після посту й молитви, вони поклали на них руки та відпустили.
|
||
\s1 Апостоли проповідують на Кіпрі
|
||
\p
|
||
\v 4 Послані Святим Духом, вони прийшли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру.
|
||
\v 5 Прибувши до Саламії, звіщали там Слово Боже в юдейських синагогах. Іван теж був із ними та допомагав їм.
|
||
\v 6 Пройшовши через весь острів, прийшли до Пафосу. Там вони знайшли одного юдея, на імʼя Бар-Ісус, який був чаклуном та лжепророком.
|
||
\v 7 Він був разом із проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Проконсул покликав Варнаву та Савла, бажаючи послухати Слово Боже.
|
||
\v 8 Але Еліма, чаклун (так перекладається його імʼя), протистояв їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
|
||
\v 9 Тоді Савл, він же й Павло, сповнений Святого Духа, подивився уважно на нього
|
||
\v 10 й сказав:
|
||
\p ―Сину диявола та вороже всякої праведності, повний усілякого лукавства та зла! Невже ти не перестанеш перекручувати прямі шляхи Господні?
|
||
\v 11 Ось тепер рука Господня направлена проти тебе: будеш сліпий і не бачитимеш сонця до певного часу!
|
||
\p І відразу огорнули його морок і темрява, і він почав шукати, хто б його повів за руку.
|
||
\v 12 Коли проконсул побачив те, що сталося, то увірував, дивуючись Господньому вченню.
|
||
\s1 Павло та Варнава в Антіохії Пісідійській
|
||
\p
|
||
\v 13 Відпливши з Пафосу, Павло й ті, що були разом із ним, прийшли в Пергію та Памфілію. Там Іван залишив їх та повернувся до Єрусалима.
|
||
\v 14 Вони ж пройшли через Пергію і дійшли до Антіохії Пісідійської. У Суботу \add Павло та Варнава\add* прийшли в синагогу й присіли.
|
||
\v 15 Після читання Закону та Пророків керівник синагоги послав сказати їм:
|
||
\p ―Брати, якщо у вас є слово настанови до народу, то говоріть.
|
||
\p
|
||
\v 16 Павло піднявся та, подавши рукою знак, сказав:
|
||
\p ―Ізраїльтяни та всі, хто боїться Бога, послухайте!
|
||
\v 17 Бог ізраїльського народу обрав наших батьків. Він підніс цей народ під час перебування в землі Єгипту й вивів його з неї Своєю сильною рукою.
|
||
\v 18 Сорок років Він терпів їх у пустелі.
|
||
\v 19 Він знищив сім народів у землі Ханаанській та віддав їхню землю у спадщину \add нашим батькам\add*.
|
||
\v 20 Це відбувалося упродовж чотирьохсот пʼятдесяти років. Після цього Бог давав їм суддів аж до пророка Самуїла.
|
||
\v 21 Потім \add народ\add* просив собі царя, і Бог дарував їм Саула, сина Кісового, з роду Веніаміна, \add який керував\add* сорок років.
|
||
\v 22 Згодом Бог усунув Савла, зробивши царем Давида. Він свідчив про нього, кажучи: «Я знайшов Давида, сина Єссеєвого, чоловіка Мені до серця. Він звершить усю Мою волю».
|
||
\v 23 З його нащадків Бог, згідно зі Своєю обітницею, привів Ізраїлеві Спасителя – Ісуса.
|
||
\v 24 Перед приходом Ісуса Іван закликав до хрещення на знак покаяння весь народ Ізраїлю.
|
||
\v 25 Закінчуючи своє служіння, Іван казав: «За кого ви мене вважаєте? Я не Він. Але після мене йде Той, Кому я не достойний розвʼязати ремінці сандалій на ногах».
|
||
\v 26 Брати, діти роду Авраама, і ті, що боїтеся Бога! Це Слово спасіння було надіслане вам.
|
||
\v 27 Жителі Єрусалима та їхні керівники не впізнали \add Ісуса\add* й, засудивши Його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи.
|
||
\v 28 І хоча вони не знайшли жодної підстави для обвинувачення, усе ж просили Пилата вбити Його.
|
||
\v 29 А коли сповнили все, що було написано про Нього, вони зняли Його з хреста та поклали в гробницю.
|
||
\v 30 Але Бог воскресив Його з мертвих,
|
||
\v 31 і ще багато днів ті, що прийшли разом із Ним із Галілеї в Єрусалим, бачили Його. Тепер вони – Його свідки перед народом.
|
||
\v 32 Ми проповідуємо вам нині цю Добру Звістку: обітницю, дану нашим батькам,
|
||
\v 33 Бог сповнив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса. У другому псалмі написано:
|
||
\q1 «Ти Мій Син!
|
||
\q2 Я сьогодні породив Тебе!»\f + \fr 13:33 \ft \xt Див. Пс. 2:7\xt*.\f*
|
||
\m
|
||
\v 34 А про те, що \add Бог\add* воскресив Його з мертвих, так що тіло Його вже ніколи не повернеться у тління, сказав так:
|
||
\q1 «Я дам вам святі та надійні благословення, обіцяні Давидові».\f + \fr 13:34 \ft \xt Див. Іс. 55:3\xt*.\f*
|
||
\m
|
||
\v 35 Тому й в іншому \add місці\add* каже:
|
||
\q1 «Ти не дозволиш вірному Твоєму побачити тління».\f + \fr 13:35 \ft \xt Див. Пс. 15:10\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 36 Адже Давид, послуживши волі Божій у своєму поколінні, помер, був похований разом зі своїми батьками й побачив тління.
|
||
\v 37 Але Той, Кого Бог воскресив, не побачив тління.
|
||
\v 38 Тому, брати, я хочу, щоб ви знали: через Нього вам сьогодні звіщається прощення гріхів. І від усього, у чому ви не могли виправдатися в Законі Мойсея,
|
||
\v 39 кожен, хто вірить, виправданий через Нього.
|
||
\v 40 Будьте уважні, щоб не сталося з вами того, про що сказано в пророків:
|
||
\q1
|
||
\v 41 «Подивіться, насмішники,
|
||
\q2 здивуйтеся та помріть,
|
||
\q1 бо Я роблю справу в дні ваші,
|
||
\q2 справу, у яку ви ніяк не повірите,
|
||
\q2 навіть якби вам хтось розповів про це».\f + \fr 13:41 \ft \xt Див. Ав. 1:5\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 42 Коли Павло та Варнава виходили, їх запросили говорити про це ж наступної Суботи.
|
||
\v 43 Після того, як зібрання розійшлося, багато юдеїв та богобоязних прозелітів пішли за Павлом та Варнавою. Ті говорили з ними та переконували їх залишатись у благодаті Божій.
|
||
\p
|
||
\v 44 Наступної Суботи майже все місто зібралося послухати Слово Господнє.
|
||
\v 45 Коли юдеї побачили натовп, то сповнились заздрощів і богохульствами перечили тому, що говорив Павло.
|
||
\p
|
||
\v 46 Тоді Павло та Варнава рішуче сказали їм: «Слово Боже треба було звістити насамперед вам. Але оскільки ви відкидаєте його й вважаєте себе недостойними вічного життя, ми звертаємося до язичників.
|
||
\v 47 Бо так наказав нам Господь:
|
||
\q1 „Я зробив тебе світлом серед народів,
|
||
\q2 щоб ти ніс спасіння до краю землі“».\f + \fr 13:47 \ft \xt Див. Іс. 49:6\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 48 Коли язичники почули це, вони раділи та славили Слово Господнє. І всі, кого було призначено до вічного життя, увірували.
|
||
\p
|
||
\v 49 Слово Господнє поширювалося по всій країні.
|
||
\v 50 Юдеї підбурили богобоязних жінок зі знатних сімей та керівників міста, і вони почали гоніння проти Павла та Варнави й вигнали їх за межі своєї землі.
|
||
\v 51 Тоді \add апостоли\add* обтрусили пил зі своїх ніг \add на свідчення\add* проти них і пішли до Іконії.
|
||
\v 52 Учні були сповнені радості та Святого Духа.
|
||
\c 14
|
||
\s1 Павло та Варнава в Іконії
|
||
\p
|
||
\v 1 В Іконії Павло та Варнава увійшли також в юдейську синагогу та говорили так \add переконливо\add*, що багато юдеїв та греків увірувало.
|
||
\v 2 Ті ж юдеї, які відмовилися повірити, підбурили та розʼятрили душі язичників проти братів.
|
||
\v 3 Однак \add Павло та Варнава\add* залишалися там досить довго. Вони сміливо говорили про Господа, Який свідчив про Слово благодаті, роблячи чудеса та знамення через їхні руки.
|
||
\v 4 Мешканці міста розділилися: одні підтримували юдеїв, а інші – апостолів.
|
||
\v 5 Язичники та юдеї разом із керівниками задумали закидати їх камінням.
|
||
\v 6 Дізнавшись про це, \add Павло та Варнава\add* втекли до міст Лікаонії – Лістри, Дервії та околиць,
|
||
\v 7 де продовжували проповідувати Добру Звістку.
|
||
\s1 Павло та Варнава в Лістрі та Дервії
|
||
\p
|
||
\v 8 У Лістрі сидів безсилий чоловік, який ніколи не ходив, тому що був калікою від народження.
|
||
\v 9 Він слухав, як говорив Павло. Поглянувши на нього уважно й побачивши, що той має віру для зцілення,
|
||
\v 10 \add Павло\add* голосно промовив: «Встань прямо на ноги!» Той піднявся й почав ходити.
|
||
\p
|
||
\v 11 Люди, побачивши, що зробив Павло, почали голосно говорити лікаонською: «Боги до нас зійшли в людській подобі!»
|
||
\v 12 Вони назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, оскільки він був головним у промові.
|
||
\v 13 Жрець Зевса, храм якого був перед містом, привів биків із вінками до воріт, бажаючи разом із народом принести жертву.
|
||
\p
|
||
\v 14 Коли апостоли Варнава та Павло почули про це, то роздерли свій одяг, кинулися до натовпу та закричали:
|
||
\v 15 «Люди, навіщо ви це робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми звіщаємо вам Добру Звістку, щоб ви відвернулися від цих марнот до живого Бога, Який створив небеса, землю, море й усе, що в них.\f + \fr 14:15 \ft \xt Див. Вих. 20:11; Пс. 145:6\xt*.\f*
|
||
\v 16 У минулому Він дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,
|
||
\v 17 хоч і не залишав їх без свідоцтва про Себе, роблячи добро, даючи дощі з неба та врожайні часи, наповняючи їжею й радощами серця ваші».
|
||
\v 18 І, говорячи це, ледве переконали народ, щоб не приносили їм жертви.
|
||
\p
|
||
\v 19 Однак деякі юдеї, які прийшли з Антіохії та Іконії, схилили натовп \add на свій бік\add*. Вони побили Павла камінням та виволікли його за місто, думаючи, що він уже помер.
|
||
\v 20 Але коли учні зібралися навколо нього, він піднявся та повернувся в місто. Наступного дня він разом із Варнавою вирушив у Дервію.
|
||
\s1 Повернення до Антіохії
|
||
\p
|
||
\v 21 У цьому місті вони проповідували Добру Звістку й набули чимало учнів. Потім повернулися до Лістри, Іконії та Антіохії.
|
||
\v 22 \add Павло та Варнава\add* зміцнювали душі учнів, закликаючи їх продовжувати твердо вірити, та \add навчали\add*, що через великі скорботи нам треба увійти в Царство Боже.
|
||
\v 23 Вони обрали пресвітерів для кожної церкви й постом та молитвою передали їх Господеві, в Якого увірували.
|
||
\v 24 Далі, пройшовши Пісідію, \add Павло та Варнава\add* прийшли до Памфілії.
|
||
\v 25 Звістивши Слово в Пергії, прийшли до Атталії.
|
||
\v 26 Звідти відпливли до Антіохії, де були передані благодаті Божій для справи, яку виконали.
|
||
\v 27 Повернувшись, вони скликали всю церкву та розповіли, як багато Бог зробив через них і як Він відчинив для язичників двері віри.
|
||
\v 28 Вони залишалися з учнями чимало часу.
|
||
\c 15
|
||
\s1 Апостольський собор в Єрусалимі
|
||
\p
|
||
\v 1 \add Тим часом\add* прийшли з Юдеї деякі \add люди\add* та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися».
|
||
\v 2 Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин.
|
||
\v 3 Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів.
|
||
\v 4 Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них.
|
||
\v 5 Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що \add язичників\add* потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея.
|
||
\p
|
||
\v 6 Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання.
|
||
\v 7 Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували.
|
||
\v 8 І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам.
|
||
\v 9 Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця.
|
||
\v 10 То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести?
|
||
\v 11 Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони».
|
||
\p
|
||
\v 12 Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників.
|
||
\v 13 Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене!
|
||
\v 14 Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені.
|
||
\v 15 І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
|
||
\q1
|
||
\v 16 „Після цього Я повернуся
|
||
\q2 та відбудую занепалий дім Давида.
|
||
\q1 Я відбудую його руїни
|
||
\q2 та відновлю його,
|
||
\q1
|
||
\v 17 щоб решта людей шукали Господа,
|
||
\q2 навіть і всі язичники, над якими закликано Моє імʼя.
|
||
\q1 Так каже Господь, Який робить усе це\f + \fr 15:17 \ft \xt Див. Ам. 9:11, 12\xt*.\f*
|
||
\q2
|
||
\v 18 \add і Якому\add* відомо все споконвіку“.
|
||
\p
|
||
\v 19 Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога.
|
||
\v 20 Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові.
|
||
\v 21 Бо \add Закон\add* Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи».
|
||
\s1 Лист до братів-язичників
|
||
\p
|
||
\v 22 Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів.
|
||
\v 23 Через них передали такого листа: «Брати апостоли та старійшини до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії. Вітаємо вас!
|
||
\pm
|
||
\v 24 Оскільки ми почули, що деякі \add люди\add*, які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону,
|
||
\v 25 ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом,
|
||
\v 26 людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа.
|
||
\v 27 Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали.
|
||
\v 28 Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного:
|
||
\v 29 утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре.
|
||
\pmc Будьте здорові!»
|
||
\p
|
||
\v 30 Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа.
|
||
\v 31 Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню.
|
||
\v 32 Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів.
|
||
\v 33 Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав.
|
||
\v 34 Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.\f + \fr 15:34 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
|
||
\v 35 Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими \add братами\add* навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього.
|
||
\s1 Павло та Варнава розділяються
|
||
\p
|
||
\v 36 Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять».
|
||
\v 37 Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком.
|
||
\v 38 А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння.
|
||
\v 39 Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру;
|
||
\v 40 Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа.
|
||
\v 41 Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви.
|
||
\c 16
|
||
\s1 Тимофій обʼєднався з Павлом та Силою
|
||
\p
|
||
\v 1 \add Павло\add* прийшов у Дервію та Лістру. Там був учень, на імʼя Тимофій. Його мати була віруючою юдейкою, а батько – греком.
|
||
\v 2 Про Тимофія добре свідчили брати з Лістри та Іконії.
|
||
\v 3 Павло схотів узяти його із собою в подорож і, узявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали, що його батько був греком.
|
||
\v 4 Проходячи через міста, \add Павло й брати\add* закликали віруючих дотримуватися рішень, прийнятих апостолами та старійшинами в Єрусалимі.
|
||
\v 5 А церкви зміцнювались у вірі та кількісно зростали щодня.
|
||
\s1 Павлові зʼявляється чоловік із Македонії
|
||
\p
|
||
\v 6 Вони проходили через Фригію та Галатійську місцевість, але Дух Святий не дозволив звіщати Слово в Азії.
|
||
\v 7 Коли підійшли до Місії, спробували піти до Вітинії, але Дух Ісуса не дозволив.
|
||
\v 8 Вони пройшли Місію та прийшли в Троаду.
|
||
\v 9 Уночі Павлові було видіння: зʼявився чоловік із Македонії, який стояв і благав його: «Прийди до Македонії та допоможи нам!»
|
||
\v 10 Після цього видіння, ми\f + \fr 16:10 \ft Перший із чотирьох розділів, у якому використано займенник першої особи множини, що вказує на Луку як очевидця подій (\xt Див. 16:10-17; 20:5-15; 21:1-18; 27:1–28:16\xt*).\f* вирішили відразу ж піти до Македонії, зрозумівши, що Бог кличе нас проповідувати їм Добру Звістку.
|
||
\s1 Навернення Лідії у Филиппах
|
||
\p
|
||
\v 11 Отже, з Троади ми відпливли прямо в Самофракію, а наступного \add дня\add* – у Неаполь;
|
||
\v 12 звідти ж – до \add міста\add* Филиппи, що було \add римською\add* колонією та головним містом тієї частини Македонії, і залишилися в тому місті на декілька днів.
|
||
\v 13 У Суботу ми вийшли за ворота до річки, де, за звичаєм, було місце для молитви. Присівши, почали розмовляти з жінками, які там зібралися.
|
||
\v 14 Серед них була одна, на імʼя Лідія, з міста Тіятира, вона торгувала пурпуровою тканиною. \add Лідія\add* шанувала Бога. Господь відкрив її серце, щоб уважно сприймала все сказане Павлом.
|
||
\v 15 Після того, як вона та її родина були охрещені, \add Лідія\add* запросила нас, кажучи: «Якщо ви вважаєте мене вірною Господеві, то зайдіть до мого дому й живіть». І переконала нас.
|
||
\s1 Павло та Сила у вʼязниці
|
||
\p
|
||
\v 16 Одного дня, коли ми йшли до місця молитви, нас зустріла служниця, яка мала віщунського духа. Ворожінням вона приносила великий прибуток своїм господарям.
|
||
\v 17 Вона, ідучи за Павлом та за нами, голосно казала: «Ці люди – раби Всевишнього Бога, які звіщають вам шлях спасіння!»
|
||
\v 18 Вона це робила упродовж багатьох днів. Тоді, обурившись, Павло обернувся й промовив духові: «В імʼя Ісуса Христа наказую тобі: вийди з неї!» І тієї ж миті \add дух\add* вийшов із неї.
|
||
\v 19 Коли господарі служниці побачили, що їхня надія на прибуток пропала, вони схопили Павла та Силу й повели на площу до керівників \add міста\add*.
|
||
\v 20 Привівши їх до магістрату, сказали: «Ці люди – юдеї, що каламутять наше місто
|
||
\v 21 й звіщають звичаї, які нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати».
|
||
\v 22 Натовп теж повстав проти них, і керівники \add міста\add*, здерши з них одяг, наказали побити їх палицями.
|
||
\v 23 Завдавши їм багато ударів, кинули у вʼязницю та наказали тюремникові пильно їх охороняти.
|
||
\v 24 Отримавши такий наказ, він кинув їх у внутрішню вʼязницю й забив їхні ноги в колоду.
|
||
\p
|
||
\v 25 Опівночі Павло та Сила молилися та співали пісні Богові, а вʼязні слухали їх.
|
||
\v 26 Аж раптом стався сильний землетрус, так що основи вʼязниці похитнулися. Одразу всі двері відчинилися, і ланцюги на всіх відстебнулися.
|
||
\v 27 Коли тюремник прокинувся й побачив усі двері вʼязниці відчиненими, то взявся за меч і хотів убити себе, думаючи, що вʼязні втекли.
|
||
\v 28 Але Павло голосно сказав:
|
||
\p ―Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут!
|
||
\p
|
||
\v 29 Тоді \add тюремник\add*, попросивши факел, ускочив до \add вʼязниці\add* та, тремтячи, упав перед Павлом та Силою.
|
||
\v 30 Він вивів їх на вулицю та спитав:
|
||
\p ―Панове, що мені робити, щоб отримати спасіння?
|
||
\p
|
||
\v 31 Вони відповіли:
|
||
\p ―Віруй у Господа Ісуса, і отримаєш спасіння ти й весь твій дім!
|
||
\p
|
||
\v 32 І проповідували Слово Господнє йому та всім, хто був у його домі.
|
||
\v 33 Тієї ж нічної години \add тюремник\add* узяв їх та обмив їхні рани. Потім негайно був охрещений він зі всіма своїми.
|
||
\v 34 Привівши їх до свого дому, накрив для них стіл. І разом зі всіма домашніми радів, що повірив у Бога.
|
||
\p
|
||
\v 35 Коли настав день, керівники \add міста\add* надіслали своїх слуг сказати \add тюремникові\add*: «Відпусти цих людей!»
|
||
\p
|
||
\v 36 Тюремник сказав Павлові:
|
||
\p ―Керівники \add міста\add* надіслали \add наказ\add* відпустити вас. Отже, ви можете йти з миром!
|
||
\p
|
||
\v 37 Але Павло сказав їм:
|
||
\p ―Нас побили прилюдно, без судового розгляду, і, хоча ми громадяни Риму, кинули до вʼязниці, а тепер вони бажають таємно нас вигнати? Ні! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!
|
||
\p
|
||
\v 38 Слуги передали ці слова керівникам \add міста\add*. Почувши, що \add Павло та Сила\add* – римляни, ті перелякалися.
|
||
\v 39 Вони прийшли та вибачилися перед ними, вивели їх із \add вʼязниці\add* та благали, щоб вони залишили місто.
|
||
\v 40 Вийшовши з вʼязниці, Павло та Сила попрямували до \add дому\add* Лідії, де зустріли братів та підбадьорили їх. Після цього вони пішли далі.
|
||
\c 17
|
||
\s1 Павло та Сила в Солуні
|
||
\p
|
||
\v 1 Пройшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога.
|
||
\v 2 Павло, за своїм звичаєм, пішов до них і три Суботи говорив із ними про Писання,
|
||
\v 3 пояснюючи та доводячи, що Христос повинен був постраждати й воскреснути з мертвих. Він казав: «Ісус, Якого я вам проповідую, і є Христос».
|
||
\v 4 Декого з них це переконало, і вони приєдналися до Павла та Сили, а також багато богобоязних греків і чимало поважних жінок.
|
||
\v 5 Це розлютило інших юдеїв, і вони, узявши якихось негідних людей з ринку, зібрали натовп та розпочали заворушення в місті. Вони прийшли до дому Ясона й шукали Павла та Силу, щоб вивести їх до натовпу.
|
||
\v 6 Не знайшовши їх, вони повели Ясона та деяких братів до керівників міста, викрикуючи: «Ті, що збунтували весь світ, прийшли й сюди,
|
||
\v 7 а Ясон прийняв їх! Усі вони діють проти наказів Кесаря й говорять, що є інший цар – Ісус!»
|
||
\v 8 Натовп та керівники міста, почувши ці слова, збентежились.
|
||
\v 9 Але, отримавши від Ясона та інших поруку, відпустили їх.
|
||
\s1 Апостоли у Верії
|
||
\p
|
||
\v 10 Тієї ж ночі брати відіслали Павла та Силу до Верії. Прибувши туди, вони пішли в юдейську синагогу.
|
||
\v 11 Верійці були більш відкриті, ніж солуняни: прийняли Слово з усім запалом. Щодня ретельно досліджували Писання, \add щоб перевірити\add*, чи так воно є.
|
||
\v 12 Багато з них, а також чимало поважних грецьких жінок та чоловіків увірували.
|
||
\v 13 Та коли юдеї з Солуня дізналися, що Павло проповідує Слово Боже у Верії, прийшли також туди й почали підбурювати та бунтувати народ.
|
||
\v 14 Брати відразу ж відіслали Павла до моря, а Сила та Тимофій залишилися там.
|
||
\v 15 Ті, хто супроводжував Павла, провели його до Афін і повернулися з наказом до Сили та Тимофія, щоб вони негайно прийшли до нього.
|
||
\s1 Павло в Афінах
|
||
\p
|
||
\v 16 Чекаючи на них в Афінах, Павло засмутився у своєму дусі, побачивши, що місто наповнене ідолами.
|
||
\v 17 Він розмовляв з юдеями та богобоязними в синагозі й щоденно з тими, хто був на ринку.
|
||
\v 18 Деякі філософи з епікурейців та стоїків почали сперечатися з ним.
|
||
\p Одні з них говорили:
|
||
\p ―Що хоче сказати цей базіка?
|
||
\p Інші казали:
|
||
\p ―Здається, він звіщає чужих богів!
|
||
\p Це тому, що він проповідував Добру Звістку про воскресіння Ісуса.
|
||
\p
|
||
\v 19 Вони взяли його та повели до Ареопагу, кажучи:
|
||
\p ―Чи можемо ми знати, що це за нове навчання, про яке ти говориш?
|
||
\v 20 Бо щось дивне ти вкладаєш нам у вуха, і хотілося б знати, що це означає.
|
||
\p
|
||
\v 21 Усі афіняни й чужинці, які там мешкали, нічим іншим не займались, як аби щось нове говорити чи слухати.
|
||
\p
|
||
\v 22 Павло став посередині Ареопагу та промовив:
|
||
\p ―Афіняни! З усього бачу, що ви дуже релігійні!
|
||
\v 23 Бо коли я проходив та роздивлявся ваші святині, то знайшов і жертовник, на якому було написано:
|
||
\pc \sc невідомому богові.\sc*
|
||
\m Отже, цього невідомого \add Бога\add*, Якому ви поклоняєтесь, не знаючи, я вам проповідую.
|
||
\v 24 Бог, Який сотворив світ і все, що в ньому, є Господом неба і землі. Він не живе в храмах, збудованих руками людей,
|
||
\v 25 і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь має потребу. Він сам дає всім життя, дихання й усе \add інше\add*.
|
||
\v 26 З одного чоловіка Він сотворив усі народи, щоб вони заселили цілу землю. Він установив часи та межі їхнього проживання,
|
||
\v 27 щоб вони шукали Бога й, відчуваючи Його, мабуть, знайшли, хоча Він і недалеко від кожного з нас.
|
||
\v 28 Бо в Ньому ми живемо, рухаємось та існуємо, як про це казали деякі з ваших поетів: «Ми Його нащадки».
|
||
\p
|
||
\v 29 Будучи нащадками Бога, ми не повинні думати, що божество – це щось майстерно виготовлене за замислом людей із золота, срібла або каміння.
|
||
\v 30 Отже, не зважаючи на часи незнання, Бог тепер наказує всім людям усюди покаятись;
|
||
\v 31 бо Він призначив день, коли судитиме світ по правді через Чоловіка, Якого обрав для цього, і дав усім незаперечні докази цього, воскресивши Його з мертвих.
|
||
\p
|
||
\v 32 Почувши про воскресіння з мертвих, одні почали насміхатися, а інші сказали:
|
||
\p ―Про це ми послухаємо тебе іншим разом!
|
||
\p
|
||
\v 33 Так Павло вийшов з-поміж них.
|
||
\v 34 Однак деякі люди приєдналися до нього й увірували. Серед них Діонісій Ареопагіт, одна жінка, на імʼя Дамаріс, та інші разом із ними.
|
||
\c 18
|
||
\s1 Павло в Коринфі
|
||
\p
|
||
\v 1 Після цього \add Павло\add* залишив Афіни та пішов до Коринфа.
|
||
\v 2 Там він зустрів юдея, на імʼя Акила, родом із Понту. Він прибув недавно з Італії зі своєю дружиною Прискіллою, бо Клавдій наказав усім юдеям покинути Рим. \add Павло\add* прийшов до них
|
||
\v 3 і, оскільки вони мали те ж ремесло, \add що й він\add*, залишився працювати з ними. Їхнім ремеслом було виготовлення наметів.
|
||
\v 4 Щосуботи \add Павло\add* промовляв у синагозі, намагаючись переконати юдеїв та греків.
|
||
\p
|
||
\v 5 Коли ж прийшли з Македонії Сила та Тимофій, Павло присвятив себе повністю \add проповіді\add* Слова, засвідчуючи юдеям, що Ісус є Христос.
|
||
\v 6 Але оскільки вони чинили опір та богохульствували, він обтрусив одежу й сказав їм: «Кров ваша на головах ваших. Я чистий! Віднині йду до язичників».
|
||
\p
|
||
\v 7 І, вийшовши звідти, прийшов у дім \add чоловіка\add*, на імʼя Тит Юст, який шанував Бога; його дім знаходився біля синагоги.
|
||
\v 8 Крисп, керівник синагоги, увірував у Господа разом з усім своїм домом. І багато коринфян, почувши \add Павла\add*, увірували та були охрещені.
|
||
\p
|
||
\v 9 Уночі Господь сказав Павлові у видінні: «Не бійся! Продовжуй говорити й не мовчи,
|
||
\v 10 бо Я з тобою, і ніхто не заподіє тобі зла, тому що Я маю багато людей у цьому місті».
|
||
\v 11 І Павло залишався там рік і шість місяців, навчаючи їх Слова Божого.
|
||
\p
|
||
\v 12 Коли Галліон був проконсулом Ахаї, юдеї, зібравшись разом, повстали проти Павла та привели його до суду,
|
||
\v 13 кажучи: «Цей \add чоловік\add* переконує людей шанувати Бога не за Законом».
|
||
\p
|
||
\v 14 Коли ж Павло хотів говорити, Галліон промовив до юдеїв: «Юдеї, якщо була б якась несправедливість чи серйозний злочин, я б вас послухав,
|
||
\v 15 але якщо йдеться про слова, імена та ваш Закон, вирішуйте самі. Я не хочу бути суддею цього».
|
||
\v 16 І вигнав їх із суду.
|
||
\v 17 Тоді всі схопили Состена, керівника синагоги, і побили його перед судом, але Галліон ніяк на це не зважав.
|
||
\s1 Павло повертається до Антіохії
|
||
\p
|
||
\v 18 Павло залишався там чимало днів, а потім, попрощавшись із братами, відплив до Сирії разом із Прискіллою та Акилою. У Кенхреях він обстриг волосся, бо дав обітницю.
|
||
\v 19 Прибувши в Ефес, Павло залишив Прискіллу та Акилу там, а сам пішов у синагогу, де розмовляв з юдеями.
|
||
\v 20 Вони просили його залишитись у них довше, але він не погодився,
|
||
\v 21 а попрощався з ними, кажучи: «Повернуся до вас знов, якщо буде воля Божа». І відплив з Ефеса.
|
||
\v 22 Прибувши до Кесарії, Павло вирушив \add до Єрусалима\add* та, привітавши церкву, відбув до Антіохії.\f + \fr 18:22 \ft Буквально: \fqa Павло піднявся \add до Єрусалима\add* та, привітавши Церкву, зійшов до Антіохії.\f*
|
||
\v 23 Він пробув деякий час \add в Антіохії\add*, а потім пішов через землю Галатії та Фригії, зміцнюючи всіх учнів.
|
||
\s1 Служіння Аполлоса в Ефесі
|
||
\p
|
||
\v 24 Тим часом до Ефеса прийшов один юдей, на імʼя Аполлос, родом з Олександрії, чоловік освічений, який був сильний у Писанні.
|
||
\v 25 Він був навчений про Шлях Господа й, палаючи духом, говорив та докладно навчав про Ісуса, хоча знав тільки Іванове хрещення.
|
||
\v 26 Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Прискілла та Акила покликали його до себе й більш ретельно пояснили йому Шлях Божий.
|
||
\p
|
||
\v 27 Коли він забажав піти до Ахаї, брати заохочували \add його\add* й написали листа до учнів, щоб ті сприятливо прийняли його. Прибувши туди, \add Аполлос\add* багато допоміг усім, хто увірував через благодать,
|
||
\v 28 адже він рішуче переконував юдеїв, прилюдно показуючи через Писання, що Ісус є Христос.
|
||
\c 19
|
||
\s1 Павло в Ефесі
|
||
\p
|
||
\v 1 Коли Аполлос був у Коринфі, Павло, пройшовши через внутрішні райони високогірʼя, дістався до Ефеса. \add Там\add* він зустрів деяких учнів
|
||
\v 2 і спитав їх:
|
||
\p ―Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?
|
||
\p Вони відповіли:
|
||
\p ―Ми навіть не чули про Святого Духа.
|
||
\p
|
||
\v 3 Тоді він спитав їх:
|
||
\p ―Тож у що ви були охрещені?
|
||
\p Вони відповіли:
|
||
\p ―У хрещення Івана.
|
||
\p
|
||
\v 4 Павло сказав:
|
||
\p ―Іван хрестив хрещенням покаяння. Він закликав народ увірувати в Того, Хто мав прийти після Нього, тобто в Ісуса.
|
||
\p
|
||
\v 5 Почувши це, вони були охрещені в імʼя Господа Ісуса.
|
||
\v 6 Коли Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити мовами й пророкувати.
|
||
\v 7 Усього їх було близько дванадцяти осіб.
|
||
\p
|
||
\v 8 Потім він зайшов у синагогу, де упродовж трьох місяців сміливо говорив та переконував про Царство Боже.
|
||
\v 9 Коли ж деякі з них стали опиратися й не вірили, зневажаючи Шлях перед громадою, \add Павло\add* залишив їх. Він відокремив учнів і щодня говорив із ними в школі Тиранна.
|
||
\v 10 Це продовжувалося два роки, так що всі мешканці Азії, юдеї та греки, почули Слово Господнє.
|
||
\v 11 Бог робив надзвичайні чудеса через Павла:
|
||
\v 12 хустини або пояси, яких він торкався, клали на хворих, і хвороби залишали їх, а злі духи виходили.
|
||
\v 13 Деякі з мандрівних юдейських екзорцистів теж спробували використати імʼя Господа Ісуса для звільнення тих, що мали злих духів, кажучи:
|
||
\p ―Заклинаємо вас Ісусом, Якого проповідує Павло!
|
||
\p
|
||
\v 14 Це робили семеро синів Скеви, юдейського первосвященника.
|
||
\p
|
||
\v 15 Але злий дух відповів їм:
|
||
\p ―Ісуса я знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?
|
||
\p
|
||
\v 16 І чоловік, у якому був злий дух, кинувся на них і переміг усіх. Вони вибігли з дому голі та поранені.
|
||
\v 17 Про це стало відомо всім юдеям та грекам, які жили в Ефесі. Усіх охопив страх, і звеличували імʼя Господа Ісуса.
|
||
\v 18 Багато з тих, хто увірував, приходили та відверто визнавали й відкривали свої вчинки.
|
||
\v 19 Чимало з тих, хто раніше займався чаклунством, зібрали свої книжки та спалили їх перед усіма. Коли порахували ціну всіх книжок, вона склала пʼятдесят тисяч \add драхм\add*\f + \fr 19:19 \ft Драхма – срібна монета, яка була денною зарплатнею.\f*.
|
||
\v 20 Так, завдяки Господній силі Слово зростало та зміцнювалось.
|
||
\s1 Заворушення в Ефесі.
|
||
\p
|
||
\v 21 Після тих подій Павло в дусі вирішив пройти через Македонію й Ахаю та піти до Єрусалима. Він сказав: «Після того, як побуваю там, мені потрібно побачити Рим».
|
||
\v 22 Він надіслав до Македонії двох своїх помічників, Тимофія та Ераста, а сам залишився на деякий час в Азії.
|
||
\p
|
||
\v 23 У той час розпочалося велике заворушення проти Шляху.
|
||
\v 24 Певний срібний майстер, на імʼя Деметріос, який робив зі срібла копії храму Артеміди, давав чималий дохід своїм ремісникам.
|
||
\v 25 Зібравши їх та інших робітників, що займалися подібним ремеслом, сказав: «Ви знаєте, що ця робота дає нам хороший дохід.
|
||
\v 26 Але ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але й в усій Азії цей Павло переконав та увів в оману багатьох людей, кажучи, що боги, зроблені руками \add людей\add*, не є богами.
|
||
\v 27 Це загрожує не тільки тим, що наш труд зазнає зневаги, але й тим, що храм великої богині Артеміди, перед якою вклоняється вся Азія й весь світ, буде нічим, і вся її велич буде зруйнована».
|
||
\p
|
||
\v 28 Почувши це, вони сповнились люттю й почали кричати: «Велика Артеміда Ефеська!»
|
||
\v 29 Місто наповнилося заворушенням, і всі разом кинулися до театру, схопивши Павлових супутників, Гайя та Аристарха, які були з Македонії.
|
||
\v 30 Павло хотів вийти до народу, але учні не дозволили йому.
|
||
\v 31 Навіть деякі з керівників Азії, які були друзями Павла, надіслали до нього попередження, щоб він не зʼявлявся в театрі.
|
||
\v 32 Зібрання було в сумʼятті: одні кричали одне, а інші – інше. Більшість же навіть не розуміла, навіщо вони зібралися.
|
||
\v 33 З натовпу взяли Олександра, бо юдеї його виштовхали. Олександр дав знак рукою, бажаючи виправдатись перед народом.
|
||
\v 34 Але довідавшись, що він юдей, натовп упродовж двох годин викрикував в один голос: «Велика Артеміда Ефеська!»
|
||
\p
|
||
\v 35 Тоді до народу вийшов один із чиновників \add міста\add*, заспокоїв натовп та сказав: «Ефесяни, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес – хранитель храму великої Артеміди та її \add зображення\add*, яке впало з неба?
|
||
\v 36 Це безперечний факт, тому вам належить зберігати спокій і не діяти необачно.
|
||
\v 37 А ви привели сюди цих людей, хоча жоден із них не є грабіжником храму й не богохульствував проти нашої богині.
|
||
\v 38 Отже, якщо в Деметріоса та інших майстрів є звинувачення проти когось, то на це є суди й проконсули. Нехай \add туди\add* приносять обвинувачення один на одного.
|
||
\v 39 Якщо ж у вас є щось інше, це вирішиться на законному зібранні.
|
||
\v 40 Бо є небезпека, що нас можуть за сьогоднішнє обвинуватити в заколоті, адже не маємо жодного виправдання цьому збіговиську».
|
||
\p Сказавши це, він розпустив зібрання.
|
||
\c 20
|
||
\s1 Подорож Павла через Македонію до Греції
|
||
\p
|
||
\v 1 Після того, як заворушення закінчилися, Павло, зібравши учнів, підбадьорив їх і, попрощавшись із ними, пішов до Македонії.
|
||
\v 2 Проходячи тими краями, \add Павло\add* підбадьорював учнів багатьма словами, а потім прийшов до Греції,
|
||
\v 3 де пробув три місяці. Коли збирався відплисти до Сирії, юдеї вчинили проти нього змову. Дізнавшись про це, він вирішив повернутися через Македонію.
|
||
\v 4 Разом із ним пішов Сопатер, син Пірра з Вереї, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай із Дервії, Тимофій, Тихик і Трохим з Азії.
|
||
\v 5 Вони пішли вперед і чекали нас у Троаді.
|
||
\v 6 Ми ж після днів свята Опрісноків відпливли з Филиппи й через пʼять днів прибули до них у Троаду, де провели сім днів.
|
||
\s1 Воскресіння Євтиха
|
||
\p
|
||
\v 7 Першого дня тижня ми зібралися на ламанні хліба. Павло, маючи намір наступного дня вирушити в подорож, говорив з учнями й продовжив промову до півночі.
|
||
\v 8 У верхній кімнаті, де ми зібралися, було багато світильників.
|
||
\v 9 Один юнак, на імʼя Євтих, сидів на вікні. А оскільки Павло говорив довго, юнака здолав міцний сон, він похитнувся та впав із третього поверху. Коли його підняли, він був мертвий.
|
||
\v 10 Павло зійшов вниз, припав до нього та, обійнявши, сказав: «Не турбуйтеся, бо його душа ще в ньому».
|
||
\v 11 Після цього Павло повернувся нагору, переломив хліб та їв. Він говорив із ними довго, аж до світанку, а потім вирушив у дорогу.
|
||
\v 12 А хлопця привели живого, і всіх це дуже втішило.
|
||
\s1 Подорож із Трої до Мілета
|
||
\p
|
||
\v 13 Ми попливли наперед кораблем до Асси, щоб звідти забрати Павла. Він сам так звелів, тому що хотів подорожувати пішки.
|
||
\v 14 Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і прибули до Мітилени.
|
||
\v 15 Відпливши звідти, наступного дня прибули до Хіосу; а ще через день припливли до Самоса й, пробувши день у Трогілії, назавтра дісталися до Мілета.
|
||
\v 16 Павло вирішив проминути Ефес і не затримуватися в Азії: він поспішав, щоб, якщо буде можливо, бути в Єрусалимі на день Пʼятдесятниці.
|
||
\p
|
||
\v 17 З Мілета Павло надіслав до Ефеса й покликав пресвітерів церкви.
|
||
\v 18 Коли вони прийшли, він сказав їм: «Ви знаєте, як я з першого дня, відколи прийшов до Азії, був із вами весь час.
|
||
\v 19 Я з усією покорою та сльозами служив Господеві серед випробувань, що трапилися зі мною через змови юдеїв.
|
||
\v 20 Я не поминув нічого корисного для вас, проповідував та навчав прилюдно та по домах,
|
||
\v 21 засвідчуючи юдеям та грекам про покаяння перед Богом та віру в Господа нашого Ісуса.
|
||
\v 22 І ось тепер я, звʼязаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там зі мною станеться.
|
||
\v 23 Тільки Дух Святий у кожному місті свідчить мені, кажучи, що на мене чекають кайдани та страждання.
|
||
\v 24 Але я ні про що не турбуюся й не дорожу своїм життям, тільки б мені звершити мій шлях та служіння, яке я отримав від Господа Ісуса, – свідчити Добру Звістку благодаті Божої.
|
||
\v 25 І тепер я знаю, що всі ви, між ким я ходив та проповідував Царство \add Боже\add*, більше не побачите мого обличчя.
|
||
\v 26 Тому я свідчу сьогодні: я чистий від крові всіх,
|
||
\v 27 бо не ухилявся вам звіщати всю волю Божу.
|
||
\v 28 Пильнуйте себе й усю отару, над якою Дух Святий поставив вас єпископами, щоби пасти Церкву Божу, яку Він придбав Своєю кровʼю.
|
||
\v 29 Я знаю, що після мого відходу до вас прийдуть люті вовки, які не щадитимуть отари.
|
||
\v 30 Навіть серед вас постануть люди, які почнуть спотворювати істину, щоб повести учнів за собою.
|
||
\v 31 Тому пильнуйте! Памʼятайте, що я три роки вдень та вночі зі сльозами наставляв кожного з вас.
|
||
\v 32 І тепер доручаю вас Богові та Слову благодаті Його, яке може \add вас\add* збудувати й дати спадщину між усіма святими.
|
||
\v 33 Я ні від кого не жадав ні срібла, ні золота, ні одягу.
|
||
\v 34 Ви самі знаєте, що ці руки служили моїм потребам і тих, хто був зі мною.
|
||
\v 35 У всьому я показував вам, що, працюючи так, ми повинні допомагати немічним і памʼятати слова Господа Ісуса: „Блаженніше давати, ніж отримувати“».
|
||
\p
|
||
\v 36 Сказавши це, він став на коліна та разом з усіма помолився.
|
||
\v 37 Тоді всі почали плакати й, припавши до шиї Павла, цілували його.
|
||
\v 38 Найбільше всіх засмутили слова Павла про те, що вони більше не побачать його обличчя. Потім провели його до корабля.
|
||
\c 21
|
||
\s1 Подорож Павла до Єрусалима
|
||
\p
|
||
\v 1 Коли ми розлучилися з ними, то попливли прямо до \add острова\add* Кос, наступного дня на Родос, а звідти в Патару.
|
||
\v 2 Знайшовши корабель, що прямував у Фінікію, ми сіли й попливли.
|
||
\v 3 Коли показався Кіпр, ми залишили його ліворуч, попливли до Сирії та причалили в Тирі, тому що там наш корабель мав вивантажити товар.
|
||
\v 4 Знайшовши учнів, ми пробули з ними сім днів. Вони, \add довідавшись\add* через Духа \add про майбутнє\add*, застерігали Павла не йти до Єрусалима.
|
||
\v 5 Але коли дні \add перебування разом\add* закінчилися, ми пішли далі. Усі вони разом із дружинами та дітьми проводжали нас аж за місто, і на березі, схиливши коліна, ми помолилися.
|
||
\v 6 Попрощавшись з усіма, ми піднялися на корабель, а вони повернулися до своїх домівок.
|
||
\v 7 Ми продовжили свою морську подорож і з Тира прибули в Птолеміаду, де, привітавши братів, пробули з ними один день.
|
||
\v 8 Наступного дня ми вирушили в дорогу, прийшли до Кесарії, зайшли в дім євангеліста Филипа, одного з сімох, і залишилися в нього.
|
||
\v 9 Він мав чотири незаймані доньки, які пророкували.
|
||
\p
|
||
\v 10 Після того, як ми пробули там чимало днів, з Юдеї прийшов пророк, на імʼя Агав.
|
||
\v 11 Він підійшов до нас, узяв пояс Павла й, звʼязавши собі руки та ноги, сказав: «Святий Дух каже: „Так юдеї в Єрусалимі звʼяжуть та віддадуть у руки язичників чоловіка, якому належить цей пояс“».
|
||
\p
|
||
\v 12 Почувши це, ми й місцеві стали благати Павла, щоб він не йшов до Єрусалима.
|
||
\v 13 Але Павло відповів: «Чому ви плачете й розриваєте моє серце? Я готовий не лише бути звʼязаним, але й померти в Єрусалимі за імʼя Господа Ісуса».
|
||
\v 14 Коли ми зрозуміли, що його не переконати, то заспокоїлись, сказавши: «Нехай станеться воля Господня».
|
||
\p
|
||
\v 15 Після тих днів ми зібралися й вирушили\f + \fr 21:15 \ft Буквально: \fqa піднялися до Єрусалима.\f* до Єрусалима.
|
||
\v 16 Разом із нами \add пішли\add* й учні з Кесарії, які провели нас до Мнасона з Кіпру, давнього учня, у якого ми залишилися.
|
||
\s1 Павло в Єрусалимі
|
||
\p
|
||
\v 17 Коли ми прийшли до Єрусалима, брати з радістю прийняли нас.
|
||
\v 18 Наступного ж дня Павло разом із нами пішов до Якова. Туди прийшли й всі старійшини.
|
||
\v 19 Привітавши їх, \add Павло\add* докладно розповів, що зробив Бог серед язичників через його служіння.
|
||
\v 20 Вони послухали його та прославили Бога. Потім сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв увірувало, і всі вони ревно ставляться до Закону.
|
||
\v 21 Вони чули про тебе, що ти навчаєш юдеїв, які живуть між язичниками, відступити від \add Закону\add* Мойсея, кажучи, щоб вони не обрізали своїх дітей і не дотримувалися звичаїв.
|
||
\v 22 Що ж тепер \add робити\add*? Вони, безумовно, почують, що ти прийшов.
|
||
\v 23 Тому зроби, що ми тобі кажемо: серед нас є четверо чоловіків, які повʼязані обітницею.
|
||
\v 24 Візьми їх, очисться разом із ними й заплати за них, щоб вони поголили собі голови. Тоді всі дізнаються: те, що сказано про тебе, – неправда, а, навпаки, ти дотримуєшся Закону.
|
||
\v 25 А щодо язичників, які увірували, то ми написали їм про наше рішення: вони повинні утримуватися від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти».
|
||
\p
|
||
\v 26 Наступного дня Павло взяв тих людей і разом із ними виконав вимоги очищення. Потім увійшов у Храм і оголосив, що після закінчення днів очищення за кожного з них буде принесено жертву.
|
||
\s1 Увʼязнення Павла
|
||
\p
|
||
\v 27 Коли ж закінчувалися сім днів, декілька юдеїв з Азії побачили Павла в Храмі та, підбуривши весь народ, схопили його.
|
||
\v 28 Вони кричали: «Ізраїльтяни, допоможіть! Це чоловік, який повсюди навчає проти \add нашого\add* народу, проти Закону й проти цього місця. До того ж він привів греків у Храм і цим осквернив це святе місце».
|
||
\v 29 Перед тим вони бачили в місті Павла разом із Трохимом з Ефеса й припустили, що Павло ввів його в Храм.
|
||
\v 30 Усе місто заворушилося, і зібрався народ. Схопивши Павла, витягнули його з Храму та негайно зачинили двері.
|
||
\v 31 Вони вже хотіли вбити Павла, але звістка, що весь Єрусалим охоплено заворушенням, дійшла до римського Трибуна.
|
||
\v 32 Він, узявши воїнів та сотників, відразу побіг до них. Побачивши Трибуна та воїнів, юдеї перестали бити Павла.
|
||
\v 33 Трибун, підійшовши, узяв, заарештував Павла й наказав звʼязати його двома ланцюгами. Він спитав народ, хто це такий і що він зробив.
|
||
\v 34 Однак у натовпі одні кричали одне, а інші – інше. Оскільки він через метушню не міг зрозуміти нічого достеменно, то наказав відвести Павла до фортеці.
|
||
\v 35 Коли він був уже на сходах, воїни були вимушені нести його через тиск натовпу.
|
||
\v 36 Багато народу йшло за ним, вигукуючи: «Смерть йому!»
|
||
\s1 Павло звертається до народу
|
||
\p
|
||
\v 37 Перед тим, як Павла мали ввести до фортеці, він спитав Трибуна:
|
||
\p ―Чи можна мені щось тобі сказати?
|
||
\p Той відповів:
|
||
\p ―Ти знаєш грецьку?
|
||
\v 38 Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно підняв бунт і повів за собою в пустелю чотири тисячі розбійників?
|
||
\p
|
||
\v 39 Павло відповів:
|
||
\p ―Я юдей з Тарса в Килікії, громадянин відомого міста. Прошу тебе, дозволь мені звернутися до народу.
|
||
\p
|
||
\v 40 Коли той дозволив, Павло, стоячи на сходах, дав народові знак рукою. Коли настала тиша, він заговорив єврейською мовою, кажучи:
|
||
\c 22
|
||
\nb
|
||
\p
|
||
\v 1 «Брати та батьки! Послухайте тепер моє виправдання перед вами».
|
||
\p
|
||
\v 2 Почувши, що він говорить єврейською, вони ще більше притихли.
|
||
\p \add Павло\add* сказав:
|
||
\v 3 «Я юдей! Народився в Тарсі в Килікії, але виховувався в цьому місті, біля ніг Гамалиїла, навчений докладно Закону батьків \add наших\add*, ревнитель Бога, як і всі ви сьогодні.
|
||
\v 4 Я переслідував до смерті послідовників цього Шляху, звʼязував та кидав у вʼязницю чоловіків та жінок.
|
||
\v 5 Свідки цього – первосвященник та всі старійшини, від яких я отримував листи до братів із Дамаска, щоб піти та привести до Єрусалима звʼязаними тих, хто там був, для покарання.
|
||
\p
|
||
\v 6 І сталося, коли я вже наближався до Дамаска, приблизно опівдні, навколо мене раптом засяяло велике світло з неба.
|
||
\v 7 Я впав на землю й почув голос, який казав мені: „Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?“
|
||
\v 8 Я спитав: „Хто Ти, Господи?“ Він відповів: „Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш“.
|
||
\v 9 Ті, що були зі мною, бачили світло, але не розуміли голосу Того, Хто промовляв.
|
||
\v 10 Я запитав: „Господи, що мені робити?“ Господь сказав: „Підведися та йди в Дамаск. Там тобі буде сказано все, що тобі призначено робити“.
|
||
\v 11 Ті, що були зі мною, за руки привели мене в Дамаск, тому що я осліп від того яскравого світла.
|
||
\p
|
||
\v 12 Чоловік, на імʼя Ананія, благочестивий за Законом, про якого добре свідчили всі юдеї, що мешкали там,
|
||
\v 13 прийшов до мене й, ставши поруч, сказав: „Брате Савле, прозрій!“ І тієї ж миті я побачив його.
|
||
\p
|
||
\v 14 Він сказав: „Бог наших батьків обрав тебе, щоб ти пізнав Його волю, побачив Праведного та почув голос із Його вуст.
|
||
\v 15 Ти будеш перед усіма людьми Йому свідком того, що бачив та чув.
|
||
\v 16 І тепер чому ти зволікаєш? Встань, прийми хрещення та обмий свої гріхи, прикликавши Його імʼя!“
|
||
\p
|
||
\v 17 Коли я повернувся в Єрусалим і молився в Храмі, мені було видіння.
|
||
\v 18 Я побачив Господа, Який казав мені: „Поспіши та скоріше вийди з Єрусалима, тому що не приймуть твого свідчення про Мене“.
|
||
\p
|
||
\v 19 Я відповів: „Господи, вони знають, що я кидав їх у вʼязницю та бив у синагогах тих, хто вірив у Тебе.
|
||
\v 20 Коли проливалася кров Твого свідка Стефана, я стояв там, і схвалював це, і охороняв одяг тих, хто вбивав його“.
|
||
\p
|
||
\v 21 Тоді Господь промовив до мене: „Іди, бо Я пошлю тебе далеко до язичників“».
|
||
\s1 Увʼязнення Павла
|
||
\p
|
||
\v 22 Натовп слухав Павла до цих слів, але тут вони почали кричати: «Геть такого із землі! Йому не слід жити!»
|
||
\p
|
||
\v 23 Вони кричали, скидали одяг та кидали пил у повітря.
|
||
\v 24 Тоді Трибун звелів відвести Павла до фортеці; він наказав бичувати та допитати його, щоб дізнатися, з якої підстави вони так на нього кричали.
|
||
\v 25 Але коли привʼязали його ременями, Павло сказав сотникові, що стояв поруч: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»
|
||
\p
|
||
\v 26 Почувши це, сотник пішов до Трибуна й сказав йому: «Що ти хочеш зробити? Цей чоловік – римський громадянин».
|
||
\p
|
||
\v 27 Трибун прийшов до Павла та спитав:
|
||
\p ―Скажи мені, ти римський громадянин?
|
||
\p Він відповів:
|
||
\p ―Так.
|
||
\p
|
||
\v 28 Трибун сказав:
|
||
\p ―Я придбав це громадянство за чималу суму грошей.
|
||
\p Павло ж відповів:
|
||
\p ―А я народився \add римлянином\add*.
|
||
\p
|
||
\v 29 Ті, що мали його допитати, негайно відійшли від нього. Трибун дуже злякався, збагнувши, що він звʼязав римського громадянина.
|
||
\s1 Павло перед Синедріоном
|
||
\p
|
||
\v 30 Наступного дня, бажаючи дізнатися достеменно, чому юдеї звинувачують його, Трибун розвʼязав його та наказав, щоб зібралися первосвященники й весь Синедріон. Потім він увів Павла та поставив перед ними.
|
||
\c 23
|
||
\p
|
||
\v 1 Павло подивився уважно на Синедріон та сказав:
|
||
\p «Брати, до цього дня я жив перед Богом із добрим сумлінням».
|
||
\p
|
||
\v 2 Тут первосвященник Ананія наказав тим, хто стояв біля нього, ударити його по вустах.
|
||
\p
|
||
\v 3 Тоді Павло промовив до нього:
|
||
\p ―Бог тебе вдарить, стіно побілена! Ти сидиш тут, аби судити мене за Законом, але сам, всупереч Закону, наказуєш мене вдарити!
|
||
\p
|
||
\v 4 Ті, що стояли біля нього, сказали:
|
||
\p ―Ти ображаєш Божого первосвященника?
|
||
\p
|
||
\v 5 Павло відповів:
|
||
\p ―Брати, я не знав, що він первосвященник. Бо написано: «Керівника народу твого не злослов».\f + \fr 23:5 \ft \xt Див. Вих. 22:28\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 6 Знаючи, що одна частина з них – садукеї, а друга – фарисеї, Павло вигукнув у Синедріоні:
|
||
\p ―Брати, я фарисей, син фарисея, і мене судять за надію у воскресіння з мертвих!
|
||
\p
|
||
\v 7 Коли він це сказав, між фарисеями та садукеями виникла незгода, і натовп розділився;
|
||
\v 8 бо садукеї кажуть, що немає воскресіння з мертвих, ні ангелів, ні духів. Фарисеї ж визнають усе це.
|
||
\p
|
||
\v 9 Здійнявся великий крик, деякі книжники з фарисейської сторони піднялися й рішуче сказали: «Ми не знаходимо нічого поганого в цій людині! Може, і справді якийсь дух або ангел говорив до нього?»
|
||
\v 10 Колотнеча ставала дедалі більшою; і Трибун, боячись, щоб вони не розірвали Павла, наказав воїнам зійти, забрати його з-поміж них і відвести у фортецю.
|
||
\p
|
||
\v 11 Наступної ночі Господь став перед Павлом та промовив: «Будь сміливим! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так будеш свідчити і в Римі».
|
||
\s1 Заколот проти Павла
|
||
\p
|
||
\v 12 Коли настав день, деякі юдеї зібрались і заприсягнулися, що не їстимуть і не питимуть, поки не вбʼють Павла.
|
||
\v 13 Тих, хто дав клятву, було більше сорока \add людей\add*.
|
||
\v 14 Вони пішли до первосвященника та старійшин і сказали: «Ми звʼязали себе клятвою не їсти, поки не вбʼємо Павла.
|
||
\v 15 Тепер ви та Синедріон скажіть Трибуну привести його до вас, начебто ви бажаєте докладніше розглянути його справу. Ми ж будемо готові й, перш ніж він наблизиться, ми вбʼємо його».
|
||
\p
|
||
\v 16 Але про цю змову довідався син Павлової сестри. Він пішов до фортеці та повідомив Павлові.
|
||
\p
|
||
\v 17 Тоді Павло покликав одного із сотників та сказав: «Відведи цього юнака до Трибуна, він має йому щось сказати».
|
||
\p
|
||
\v 18 Той відвів його до Трибуна й сказав:
|
||
\p ―Вʼязень Павло покликав мене й просив привести цього юнака до тебе. Він має щось тобі сказати.
|
||
\p
|
||
\v 19 Трибун узяв його за руку та, відвівши набік, спитав:
|
||
\p ―Що ти маєш мені сказати?
|
||
\p
|
||
\v 20 \add Юнак\add* сказав:
|
||
\p ―Юдеї змовилися, що проситимуть тебе завтра привести Павла до Синедріону, нібито бажають більш докладно допитати його.
|
||
\v 21 Але ти не слухай їх, тому що більше сорока людей підстерігають його. Вони поклялися не їсти й не пити, поки не вбʼють його. І тепер вони готові й чекають від тебе розпорядження.
|
||
\p
|
||
\v 22 Трибун відпустив юнака, наказавши йому:
|
||
\p ―Нікому не говори про те, що сказав мені.
|
||
\s1 Павло надісланий до Кесарії
|
||
\p
|
||
\v 23 Потім покликав двох сотників і наказав їм: «Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті стрільців, щоб о третій годині\f + \fr 23:23 \ft Двадцять перша година.\f* ночі йти до Кесарії.
|
||
\v 24 Приведіть коней і для Павла, щоб він був у безпеці доставлений до намісника Фелікса».
|
||
\p
|
||
\v 25 Він написав листа такого змісту:
|
||
\pmo
|
||
\v 26 «Клавдій Лісій до поважного намісника Фелікса. Вітання!
|
||
\pm
|
||
\v 27 Цього чоловіка схопили юдеї і вже збиралися вбити. Але, довідавшись, що він римський громадянин, я прийшов разом із воїнами й визволив його.
|
||
\v 28 Бажаючи дізнатися причину його обвинувачення, привів його до їхнього Синедріону.
|
||
\v 29 Я виявив, що обвинувачення повʼязане з їхнім Законом, але немає нічого, що заслуговувало б на смерть або ланцюги.
|
||
\v 30 Коли мені повідомили про змову проти нього, я відразу надіслав його до тебе, наказавши й обвинувачам оскаржити його перед тобою. Будь здоровий!»
|
||
\p
|
||
\v 31 Отже, воїни, згідно з наказом, взяли Павла й вночі привели в Антипатриду.
|
||
\v 32 Наступного дня, залишивши вершників, щоб ішли з ним далі, воїни повернулися до фортеці.
|
||
\v 33 Коли \add вершники\add* прийшли до Кесарії, то, передавши листа наміснику, поставили Павла перед ним.
|
||
\v 34 \add Намісник\add*, прочитавши листа, спитав \add Павла\add*, з якої він провінції. Дізнавшись, що він із Килікії,
|
||
\v 35 сказав: «Я тебе послухаю, коли прийдуть ті, хто тебе обвинувачує». І наказав стерегти його в преторії Ірода.
|
||
\c 24
|
||
\s1 Павло перед Феліксом
|
||
\p
|
||
\v 1 Через пʼять днів первосвященник Ананія разом зі старійшинами та адвокатом Тертуллом прийшли до Кесарії та перед намісником висунули обвинувачення проти Павла.
|
||
\v 2 Коли Павла покликали, Тертулл почав обвинувачувати його, кажучи: «Тривалий мир ми маємо завдяки тобі, і добрі речі були зроблені для цього народу через твою дбайливість.
|
||
\v 3 Поважний Феліксе! Ми з великою вдячністю завжди й повсюди це визнаємо.
|
||
\v 4 Щоб не затримувати тебе довго, благаю тебе, вислухай нас коротко у своєму милосерді.
|
||
\v 5 Ми зʼясували, що ця людина – бунтівник. Він провокує заворушення між усіма юдеями в усьому світі та очолює назарейську єресь.
|
||
\v 6 До того ж він намагався осквернити Храм. Тому ми його спіймали й хотіли судити за нашим Законом.
|
||
\v 7 Але прийшов Трибун Лісій і силоміць забрав його з наших рук,
|
||
\v 8 наказавши його обвинувачам іти до тебе.\f + \fr 24:6-8 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa й хотіли судити… до тебе.\f* Якщо ти його допитаєш, то сам дізнаєшся про все, у чому ми його звинувачуємо».
|
||
\p
|
||
\v 9 Інші юдеї теж долучилися до обвинувачень, говорячи, що все це правда.
|
||
\s1 Павло захищає себе
|
||
\p
|
||
\v 10 Коли намісник подав знак, Павло почав говорити: «Знаючи, що ти вже багато років суддя цього народу, я охоче буду захищатися.
|
||
\v 11 Ти можеш довідатись, що минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як я прийшов до Єрусалима на поклоніння.
|
||
\v 12 І не бачили мене, щоб я сперечався з кимось у Храмі або підбурював народ десь у синагогах чи в місті.
|
||
\v 13 Вони навіть не можуть тобі довести того, у чому мене звинувачують.
|
||
\v 14 Але я визнаю, що служу Богові батьків наших згідно з вченням Шляху, яке вони називають єрессю. Я вірю всьому, що записано в Законі та Пророках.
|
||
\v 15 У мене така ж надія на Бога, як і в них, що буде воскресіння праведних та неправедних.
|
||
\v 16 Тому я дбаю про те, щоб завжди мати чисте сумління перед Богом та людьми.
|
||
\p
|
||
\v 17 Через багато років я прийшов, щоби подати моєму народові милостиню та принести жертви.
|
||
\v 18 За цим мене й знайшли очищеного в Храмі. Там не було ні натовпу, ні колотнечі.
|
||
\v 19 Це були деякі юдеї з Азії, які мали би бути тут перед тобою, якщо мають щось проти мене.
|
||
\v 20 Або нехай присутні тут скажуть, яку провину знайшли в мені, коли я стояв у Синедріоні.
|
||
\v 21 Хіба що те слово, яке я вигукнув перед ними: „Сьогодні мене судять перед вами за воскресіння з мертвих!“»
|
||
\p
|
||
\v 22 Тоді Фелікс, який добре знав про Шлях, відклав суд, сказавши: «Я винесу рішення з вашого питання, коли прийде Трибун Лісій».
|
||
\v 23 Він наказав сотникові стерегти Павла, але надати певну свободу й нікому з його близьких не забороняти, щоб служили йому.
|
||
\p
|
||
\v 24 Через декілька днів Фелікс прийшов разом зі своєю дружиною Друзиллою, яка була юдейкою. Він наказав покликати Павла, аби послухати про віру в Ісуса Христа.
|
||
\v 25 Проте коли Павло говорив про праведність, здержливість та майбутній суд, Фелікс злякався й сказав: «Тепер іди! Коли матиму час, покличу тебе».
|
||
\v 26 Він сподівався, що Павло дасть йому грошей, і тому часто наказував привести його та говорив із ним.
|
||
\p
|
||
\v 27 Коли минуло два роки, замість Фелікса прийшов Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла у вʼязниці.
|
||
\c 25
|
||
\s1 Павло перед Фестом
|
||
\p
|
||
\v 1 Через три дні після свого прибуття Фест вирушив із Кесарії до Єрусалима,
|
||
\v 2 де первосвященники та керівники юдеїв виклали обвинувачення проти Павла. Вони благали Феста
|
||
\v 3 проявити милість та викликати Павла до Єрусалима. Самі ж готували засідку, щоб у дорозі вбити його.
|
||
\v 4 Але Фест відповів: «Павла стережуть у Кесарії, і я сам незабаром відправлюся туди.
|
||
\v 5 Отже, нехай ваші керівники йдуть зі мною, і якщо в цій людині є щось погане, то нехай звинувачують її».
|
||
\p
|
||
\v 6 Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, \add Фест\add* повернувся до Кесарії, наступного дня сів у суддівське крісло та наказав привести Павла.
|
||
\v 7 Коли ж Павло прийшов, юдеї, які прибули з Єрусалима, зібралися навколо нього й почали звинувачувати його в численних злочинах, яких не могли довести.
|
||
\p
|
||
\v 8 Павло сказав у свій захист:
|
||
\p ―Я нічим не согрішив ні проти юдейського Закону, ні проти Храму, ні проти Кесаря.
|
||
\p
|
||
\v 9 Але Фест, бажаючи догодити юдеям, спитав Павла:
|
||
\p ―Чи згоден ти піти\f + \fr 25:9 \ft Буквально: \fqa піднятися до Єрусалима.\f* до Єрусалима, щоб я судив тебе там?
|
||
\p
|
||
\v 10 Павло ж сказав:
|
||
\p ―Я стою перед судом Кесаря, де мені й належить прийняти суд. Я не зробив нічого поганого юдеям, як ти й сам це добре знаєш.
|
||
\v 11 Якщо я зробив щось погане, варте смерті, я згоден померти. Але якщо немає нічого в тому, у чому мене звинувачують, ніхто не може видати мене їм. Я вимагаю суду Кесаря!
|
||
\p
|
||
\v 12 Тоді Фест, поговоривши зі своєю радою, відповів:
|
||
\p ―Якщо ти вимагаєш суду Кесаря, до Кесаря й підеш!
|
||
\s1 Фест радиться з царем Агриппою
|
||
\p
|
||
\v 13 Через декілька днів до Кесарії приїхав цар Агриппа\f + \fr 25:13 \ft Ірод Агриппа ІІ, син Ірода Агриппи І.\f* та Вереніка, щоб привітати Феста.
|
||
\p
|
||
\v 14 Вони провели там декілька днів, і Фест розповів цареві про справу Павла:
|
||
\p ―Є тут один чоловік, залишений Феліксом у вʼязниці.
|
||
\v 15 Коли я був у Єрусалимі, юдейські первосвященники та старійшини свідчили проти нього, вимагаючи його засудження.
|
||
\v 16 Я ж відповів їм, що римляни не мають звичаю видавати людину, доки вона не зустрінеться віч-на-віч зі своїм обвинувачем і не отримає можливості захиститися від звинувачення.
|
||
\v 17 Коли вони прийшли сюди, я відразу ж скликав суд та наказав привести цього чоловіка.
|
||
\v 18 Обступивши його, обвинувачі не висунули жодної провини з тих, про які я підозрював;
|
||
\v 19 натомість вони мали деякі суперечки щодо їхньої релігії й щодо якогось Ісуса, Котрий помер і про Якого Павло казав, що Він живий.
|
||
\v 20 Я був розгублений, не знав, як розглянути цю справу, і спитав \add Павла\add*, чи він бажає піти до Єрусалима й там стати перед судом щодо цього.
|
||
\v 21 Павло ж вимагав, щоб його залишили під вартою на розсуд Августа. Отже, я вирішив відіслати його до Кесаря.
|
||
\p
|
||
\v 22 Агриппа сказав Фестові:
|
||
\p ―Я хотів би сам послухати \add цього\add* чоловіка.
|
||
\p Фест відповів:
|
||
\p ―Завтра почуєш.
|
||
\s1 Павло перед царем Агриппою
|
||
\p
|
||
\v 23 Наступного дня Агриппа та Вереніка прийшли з великою пишністю та увійшли до зали зустрічі разом із Трибунами та поважними людьми міста. За наказом Феста привели Павла.
|
||
\p
|
||
\v 24 Фест сказав:
|
||
\p «Царю Агриппо й усі присутні тут із нами! Ви бачите людину, на яку мені скаржилося безліч юдеїв і в Єрусалимі, і тут, вигукуючи, що він не повинен більше жити.
|
||
\v 25 Я ж зрозумів, що він не зробив нічого, вартого смерті; і оскільки він сам вимагав суду в Августа, я вирішив надіслати його \add до Рима\add*.
|
||
\v 26 Але в мене немає нічого достеменного, про що я міг би написати володареві, тому я привів його до вас, і особливо до тебе, царю Агриппо, щоб після допиту я мав, що написати.
|
||
\v 27 Бо мені здається нерозсудливим надсилати увʼязненого, не вказавши підстав для його звинувачення».
|
||
\c 26
|
||
\s1 Павло захищає себе перед Агриппою
|
||
\p
|
||
\v 1 Агриппа промовив до Павла:
|
||
\p ―Тобі можна висловитись на свій захист.
|
||
\p Павло підняв руку й почав захищатися:
|
||
\p
|
||
\v 2 ―Царю Агриппо! Я щасливий, що можу сьогодні захищатися перед тобою від усього, у чому мене звинувачують юдеї.
|
||
\v 3 Тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечності. Тому прошу тебе терпляче вислухати мене.
|
||
\v 4 Усім юдеям відомо, що ще змалку моє життя проходило спочатку в моїй країні, а потім серед мого народу в Єрусалимі.
|
||
\v 5 Знаючи мене здавна, вони могли б засвідчити, якби захотіли, що я жив як фарисей за найсуворішим вченням нашої релігії.
|
||
\v 6 І зараз я стою перед судом за надію на обітницю Бога, дану нашим батькам,
|
||
\v 7 до здійснення якої сподіваються дійти наші дванадцять племен, ревно служачи \add Богові\add* вдень та вночі. За цю надію, о царю, юдеї звинувачують мене.
|
||
\v 8 Чому ви вважаєте неймовірним те, що Бог воскрешає мертвих?
|
||
\v 9 Я теж вважав, що мені треба багато робити проти імені Ісуса з Назарета.
|
||
\v 10 Це я й робив у Єрусалимі: багатьох святих кинув у вʼязницю, отримавши владу від первосвященників; а коли їх вбивали, на те був і мій голос.
|
||
\v 11 І у всіх синагогах я часто мучив їх, змушуючи богохульствувати. У несамовитій люті я переслідував їх навіть у інших містах.
|
||
\p
|
||
\v 12 Одного разу з цією метою я пішов до Дамаска із владою та дорученням від первосвященників.
|
||
\v 13 Десь опівдні, царю, будучи в дорозі, я побачив світло з неба, яскравіше від сонця. Воно осяяло мене й тих, хто був зі мною.
|
||
\v 14 Усі ми впали на землю, і я почув голос єврейською: «Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене? Тяжко тобі бити ногою колючку».
|
||
\v 15 Тоді я спитав: «Хто Ти, Господи?»
|
||
\p Господь відповів:
|
||
\p «Я – Ісус, Якого ти переслідуєш!
|
||
\v 16 Але підведися та встань на ноги: Я зʼявився тобі, щоб призначити тебе служителем та свідком того, що ти бачив, і того, що Я відкрию тобі.
|
||
\v 17 Я визволю тебе від народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю,
|
||
\v 18 щоб відкрити їм очі та навернути їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб отримали прощення гріхів та спадщину зі святими через віру в Мене».
|
||
\p
|
||
\v 19 Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,
|
||
\v 20 а проповідував спершу тим, хто в Дамаску, \add потім\add* в Єрусалимі, по всій Юдеї і язичникам, щоб вони покаялись і навернулися до Бога, роблячи діла, гідні покаяння.
|
||
\v 21 Через це юдеї схопили мене в Храмі й намагалися вбити.
|
||
\v 22 Але, отримавши допомогу від Бога, я стою \add тут\add* донині та свідчу малому й великому. Я говорю лише те, що, за словами Пророків та Мойсея, мало статися:
|
||
\v 23 Христос має страждати, першим воскреснути з мертвих і звістити світло \add Своєму\add* народові та язичникам.
|
||
\p
|
||
\v 24 Коли він так захищався, Фест голосно промовив:
|
||
\p ―Павле, ти божевільний! Твоя велика вченість доводить тебе до безумства!
|
||
\p
|
||
\v 25 Павло відповів:
|
||
\p ―Поважний Фесте, я не божевільний, а кажу правдиві та розумні слова.
|
||
\v 26 Адже цар знає про все це, і тому я можу сміливо говорити. Я переконаний, що нічого не приховане від нього, бо діялось не в закутку.
|
||
\v 27 Царю Агриппо, чи віриш ти пророкам? Знаю, що віриш!
|
||
\p
|
||
\v 28 Тоді Агриппа сказав Павлові:
|
||
\p ―Ще трохи, і ти переконаєш і мене стати християнином.
|
||
\p
|
||
\v 29 Павло відповів:
|
||
\p ―Чи трохи, чи багато, але я молюся Богові, щоб не тільки ти, але й всі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.
|
||
\p
|
||
\v 30 Цар, намісник, Вереніка й всі, хто сидів із ними, підвелися.
|
||
\v 31 Виходячи, вони говорили між собою: «Ця людина не зробила нічого, вартого смерті чи кайданів».
|
||
\p
|
||
\v 32 Агриппа сказав Фестові:
|
||
\p ―Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав суду Кесаря.
|
||
\c 27
|
||
\s1 Подорож Павла до Рима
|
||
\p
|
||
\v 1 Коли було вирішено, що ми попливемо до Італії, Павла та інших увʼязнених передали сотникові, на імʼя Юлій, з когорти Августа.
|
||
\v 2 Ми сіли на адрамітський корабель, який мав плисти до кількох міст Азії, і відпливли. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.
|
||
\v 3 Наступного дня ми пристали в Сидоні. Юлій добре ставився до Павла й дозволив йому піти до своїх друзів та отримати догляд.
|
||
\v 4 Відчаливши звідти, ми попливли під укриттям Кіпру, тому що вітри були протилежні;
|
||
\v 5 перетнувши відкрите море, що омиває береги Килікії та Памфілії, причалили до Міри в Лікії.
|
||
\v 6 Там сотник знайшов олександрійський корабель, який плив до Італії, і посадив нас на нього.
|
||
\v 7 Повільно пропливши багато днів, ми насилу дісталися до Кніду. Оскільки вітер не дозволяв триматися потрібного напрямку, ми попливли біля Криту навпроти Салмона.
|
||
\v 8 З труднощами минувши його, припливли до одного міста, що зветься Добра Пристань, поблизу якого було місто Ласея.
|
||
\p
|
||
\v 9 Як минуло багато часу й плавання вже стало небезпечним, бо й піст проминув, Павло радив:
|
||
\v 10 «Я бачу, що наша подорож буде з труднощами та великими втратами не тільки для вантажу та корабля, але й для нашого життя».
|
||
\v 11 Проте сотник більше послухався керманича та власника корабля, ніж Павлових слів.
|
||
\v 12 Через те, що пристань не була придатна для зимівлі, більшість вирішила відплисти звідти, щоб, якщо можна, дістатися до Фініка й перезимувати в порту на Криті, відкритому для південно-західних та північно-західних вітрів.
|
||
\s1 Буря на морі
|
||
\p
|
||
\v 13 Тож як повіяв південний вітер, подумали, що досягли бажаного, і, піднявши вітрила, попливли вздовж Криту.
|
||
\v 14 Та незабаром зі сторони острова зірвався ураганний вітер, що зветься Евракілон.
|
||
\v 15 Він підхопив корабель, так що неможливо було протистояти, ми піддалися вітрові й нас понесло.
|
||
\v 16 Підпливши до маленького острівця, що зветься Клавдою, ми ледве змогли втримати рятувальний човен.
|
||
\v 17 Коли ж його підняли, намагалися канатами обвʼязати корабель. Побоюючись, щоб не попасти на мілину Сирту, опустили вітрила\f + \fr 27:17 \ft Це слово є морським терміном, його можна також перекласти і як «плавучий якір» – спеціальне пристосування, яке гальмувало хід корабля.\f*; і так нас понесло.
|
||
\v 18 Наступного дня нас так сильно кидала буря, що ми почали викидати вантаж.
|
||
\v 19 Третього дня ми власними руками викидали корабельне знаряддя.
|
||
\v 20 Оскільки ні сонце, ні зорі не зʼявлялися багато днів, а шторм не зменшувався, ми втратили вже всяку надію на порятунок.
|
||
\v 21 Оскільки давно нічого не їли, Павло став посеред них та промовив: «Люди, треба було послухати моєї поради й не відпливати з Криту, тоді б ви не зазнали такої біди та шкоди.
|
||
\v 22 А тепер закликаю вас бути бадьорими, бо ніхто з вас не втратить життя, тільки корабель \add розібʼється\add*.
|
||
\v 23 Цієї ночі мені зʼявився ангел Бога, Якому я належу і Якому служу.
|
||
\v 24 Він сказав мені: „Павле, не бійся! Ти повинен стати перед Кесарем. І ось Бог дарував тобі всіх, хто пливе з тобою“.
|
||
\v 25 Тому, люди, будьте бадьорі! Я вірю Богові, і все буде так, як мені сказано.
|
||
\v 26 Нас має викинути на якийсь острів».
|
||
\s1 Порятунок
|
||
\p
|
||
\v 27 Коли настала чотирнадцята ніч, нас усе ще носило по Адріатичному морю. Десь опівночі моряки стали припускати, що ми наближаємося до якоїсь землі.
|
||
\v 28 Помірявши глибину, виявили двадцять сажнів\f + \fr 27:28 \ft Приблизно 37 метрів.\f*. Пропливши ще трохи, знову поміряли, і було пʼятнадцять сажнів\f + \fr 27:28 \ft Приблизно 27 метрів.\f*.
|
||
\v 29 Побоюючись, щоб не натрапити на скелясті місця, скинули з корми чотири якорі й молилися, щоб скоріше настав день.
|
||
\v 30 А коли моряки намагалися втекти з корабля й опускали рятувальний човен у море, вдаючи, ніби бажають спустити якорі з передньої частини,
|
||
\v 31 Павло сказав сотникові та воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися».
|
||
\v 32 Тоді воїни перерізали канати рятувального човна, і він впав у море.
|
||
\p
|
||
\v 33 Коли почало розвиднятись, Павло закликав усіх поїсти, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день, як ви перебуваєте в очікуванні, нічого не ївши.
|
||
\v 34 Тому прошу вас поїсти, бо це сприятиме вашому порятунку; жоден із вас навіть волосини з голови не втратить».
|
||
\v 35 Сказавши це, узяв хліб, подякував Богові перед усіма, розламав та почав їсти.
|
||
\v 36 Тоді всі підбадьорились і стали їсти.
|
||
\v 37 А всіх нас на кораблі було двісті сімдесят шість осіб.
|
||
\v 38 Як всі наїлися, то стали облегшувати корабель, викидаючи зерно в море.
|
||
\p
|
||
\v 39 Коли настав день, вони не розпізнали землі, але побачили якусь затоку з піщаним берегом, до якого вирішили причалити кораблем, якщо зможуть.
|
||
\v 40 Відрізавши якорі, залишили їх у морі; водночас розвʼязали канати з керма й, піднявши мале вітрило за вітром, попрямували до берега.
|
||
\v 41 Однак, наскочивши на мілину між двома течіями, ніс корабля застряг і став нерухомий, а корму розбивало силою хвиль.
|
||
\p
|
||
\v 42 Тоді воїни вирішили вбити \add всіх\add* вʼязнів, щоб ніхто, випливши, не втік.
|
||
\v 43 Проте сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру. Він наказав тим, хто вміє плавати, стрибати першими та дістатися берега,
|
||
\v 44 а іншим – рятуватися на дошках або на рештках корабля. І таким чином усі дісталися до суші.
|
||
\c 28
|
||
\s1 На острові Мальта
|
||
\p
|
||
\v 1 Урятувавшись, ми дізналися, що острів називається Мальта.
|
||
\v 2 Мешканці \add острова\add* виявили до нас надзвичайну гостинність. Вони, запаливши вогонь, прийняли всіх нас, тому що падав дощ і було холодно.
|
||
\v 3 Коли Павло, зібравши купу сухих дров, поклав їх на вогонь, гадюка, яка виповзла від жару, вчепилася за його руку.
|
||
\v 4 Мешканці, побачивши, що з його руки звисає змія, говорили одне одному: «Без сумніву, цей чоловік – убивця: він урятувався з моря, але справедливість не дозволила йому жити».
|
||
\v 5 Однак \add Павло\add* струсив змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди.
|
||
\v 6 Вони очікували, що він почне опухати або негайно впаде мертвий. Але, чекаючи довго, побачили, що нічого поганого з ним не сталося. Тоді змінили свою думку й казали, що він – бог.
|
||
\p
|
||
\v 7 Неподалік від того місця були землі, які належали начальникові острова, на імʼя Публій. Він прийняв нас, і ми гостювали в нього три дні.
|
||
\v 8 І сталося, що батько Публія лежав хворий на лихоманку та кишкову інфекцію. Павло увійшов до нього, помолився та, поклавши на нього руки, зцілив його.
|
||
\v 9 Після цього й інші хворі з острова приходили та отримували зцілення.
|
||
\v 10 Вони вшанували нас великими почестями й, коли ми відпливали, забезпечили нас усім необхідним.
|
||
\s1 Прибуття до Рима
|
||
\p
|
||
\v 11 Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, котрий мав знак Діоскурів та перезимував на острові.
|
||
\v 12 Ми припливли до Сиракуз та пробули там три дні.
|
||
\v 13 Відпливши звідти, прибули до Регії. Наступного дня повіяв південний вітер, і через день ми прибули до Путеолі.
|
||
\v 14 Там знайшли братів, і вони просили нас залишитися з ними сім днів.
|
||
\p І так ми прибули до Рима.
|
||
\v 15 Тамтешні брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч до форуму Аппія й до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові та підбадьорився.
|
||
\v 16 Ми прибули до Рима, сотник передав вʼязнів начальникові охорони,\f + \fr 28:16 \ft Деякі ранні рукописи не містять слів: \fqa сотник… охорони.\f* а Павлові було дозволено жити окремо. З ним був тільки воїн, який його охороняв.
|
||
\s1 Служіння в Римі
|
||
\p
|
||
\v 17 Через три дні \add Павло\add* скликав знатних юдеїв і, коли вони зібралися, промовив до них:
|
||
\p ―Брати, я не зробив нічого проти \add нашого\add* народу або проти звичаїв батьків, проте мене було заарештовано в Єрусалимі та видано в руки римлян,
|
||
\v 18 які, розглянувши мою справу, хотіли звільнити мене, тому що ніякої провини, вартої смерті, на мені не було.
|
||
\v 19 Але оскільки юдеї протистояли цьому, я був змушений звернутися до Кесаря, проте не для того, щоб звинуватити в чомусь мій народ.
|
||
\v 20 Саме з цієї причини покликав вас, щоб побачити та поговорити, бо за надію Ізраїлю на мені ці кайдани.
|
||
\p
|
||
\v 21 Вони відповіли:
|
||
\p ―Ми не отримали щодо тебе жодного листа з Юдеї, і ніхто з братів, що приходили, не сповістив і не сказав нічого поганого про тебе.
|
||
\v 22 Однак ми б хотіли почути від тебе, що ти думаєш, бо нам відомо, що всюди говорять проти цього угрупування.
|
||
\p
|
||
\v 23 У призначений день до його помешкання прийшло їх ще більше. \add Павло\add* з ранку до вечора свідчив їм про Царство Боже, намагаючись переконати їх про Ісуса на підставі Закону Мойсея та Пророків.
|
||
\v 24 Одні були переконані тим, що він казав, інші ж не вірили.
|
||
\v 25 Коли, не дійшовши згоди, відходили, Павло сказав такі слова:
|
||
\p «Правильно промовив Дух Святий через пророка Ісаю вашим батькам:
|
||
\q1
|
||
\v 26 „Піди до цього народу та скажи:
|
||
\q1 «Ви будете слухати й слухати, але ніколи не зрозумієте;
|
||
\q2 будете дивитись і дивитись, але ніколи не побачите.
|
||
\q1
|
||
\v 27 Бо серце цього народу згрубіло,
|
||
\q2 важко стали чути вухами
|
||
\q2 й очі свої заплющили,
|
||
\q1 щоб не побачити очима,
|
||
\q2 не почути вухами,
|
||
\q2 не зрозуміти серцем
|
||
\q1 і не навернутись, щоб Я зцілив їх»“.\f + \fr 28:27 \ft \xt Див. Іс. 6:9-10\xt*.\f*
|
||
\p
|
||
\v 28 Отже, нехай вам буде відомо, що це спасіння Боже було надіслане язичникам, і вони його почують».
|
||
\p
|
||
\v 29 Після цих слів юдеї розійшлися, сперечаючись між собою.\f + \fr 28:29 \ft Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.\f*
|
||
\p
|
||
\v 30 Павло цілих два роки залишався \add там\add* на власному утриманні й приймав усіх, хто заходив до нього.
|
||
\v 31 Він проповідував Царство Боже та навчав про Господа Ісуса Христа сміливо та без перешкоди.
|